Основні напрямки реалізації видатків державного бюджету України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Київський національний торговельно-економічний університет

Кафедра фінансів

Курсова робота

з курсу: Бюджетна система України

на тему: „ Основні напрямки реалізації видатків державного бюджету України ”

.

Київ 2011



Зміст

Вступ

1. Суть, значення та роль бюджету в сучасній економіці України

2. Аналіз видатків бюджету країни на здійснення соціальних програм за 2007 - 2010

3. Аналіз видатків бюджету країни на здійснення економічних програм за 2007 - 2010р

4. Міжнародний досвід фінансування соціально-економічних програм

5. Основні шляхи вдосконалення видатків бюджету на реалізацію соціально-економічних програм

Висновки

Список використаної літератури



Вступ

Бюджет та бюджетна система загалом відноситься до тієї сфери суспільного життя, що безпосередньо стосується інтересів всіх і кожного. В бюджеті будь-якої країни відбиваються важливі економічні, соціальні, політичні проблеми життя суспільства і людини.

Актуальність обраної для дослідження теми курсової роботи має неабияке значення, адже в умовах ринкових відносин і особливо в перехідний період до ринку державний бюджет є найважливішим економічним регулятором. Від того, наскільки правильно його побудовано залежить ефективне функціонування всього народного господарства країни, зовнішніх відносин. Формування ефективної бюджетної системи - невід'ємна складова процесу розбудови прогресивної держави, ринкової економіки і відкритого суспільства, бюджетна політика разом із грошово-кредитною політикою забезпечують найважливіші економічні функції держави.

Кожна країна має свою бюджетну систему, що відображає її економічну, соціальну, зовнішньоекономічну політику. Важливість питання побудови ефективної бюджетної системи полягає у тому, що через бюджетну систему, зокрема, через її ланки перерозподіляється частина національного доходу, що обумовлено необхідністю створення централізованого фонду грошових коштів для забезпечення суспільних потреб та повного виконання державою своїх функції.

Метою дослідження курсової роботи є науково-теоретичне обґрунтування заходів та вироблення рекомендацій щодо розподілу видатків бюджету нашої країни на реалізацію соціально-економічних програм, а також безпосередньо характеристика соціальних та економічних програм, що плануються та здійснюються урядом в Державі.

Виходячи з поставленої мети завданням курсової роботи є детальне та поетапне розкриття наступних питань:

Охарактеризувати значення бюджету в сучасній економіці України, призначення і особливості його функціонування;

Проаналізувати видатки бюджету країни на здійснення соціальних програм за 2007-2010 роки;

Дати аналіз видатків бюджету країни на здійснення економічних програм за 2007-2010 роки;

Визначити основні шляхи вдосконалення видатків бюджету на реалізацію соціально-економічних програм.

Об'єктом дослідження є бюджетна система та бюджетна політика, за допомогою якої державні органи здійснюють управління у бюджетній сфері.

Предмет дослідження виступають процеси, що відбуваються в Державі, щодо впровадження соціально-економічних програм.

Для досягнення поставленої мети в курсовій роботі використовуватиметься система загальнонаукових та спеціальних методів дослідження, таких як системний підхід, аналіз, синтез, економіко-статистичні методи. На основі системно-аналітичного методу зроблене теоретичне узагальнення наукових концепцій, розробок і пропозицій провідних вітчизняних і зарубіжних вчених з проблем державного бюджету та ефективності його видаткової частини. За допомогою статистичного аналізу досліджена динаміка і ефективність впливу на макроекономічні показники інструментів коригування. Застосовувались також методи: економіко-математичний, комплексного системного аналізу та інші.



1. Суть та значення бюджету в сучасній економіці України

Перехід до ринкової економіки визначив нові напрямки у фінансовій політиці України та посилення ролі державного бюджету у вирішенні задач соціально - економічного розвитку держави.

Необхідно зазначити, що державний бюджет відображає соціально - економічну ситуацію в державі. У період економічного зростання більше людей мають роботу. Держава в значних обсягах може фінансувати соціальні програми, запозичення зменшуються. Інша річ, коли настає фаза економічного спаду: збільшуються витрати на підтримку економіки, зростає державний борг і дефіцит бюджету.

Найважливішим інструментом, за допомогою якого держава регулює економічні процеси, розв'язує соціальні, політичні, виробничі, економічні проблеми, є бюджет, адже саме через нього, через перерозподіл валового внутрішнього продукту й національного доходу держава може акумулювати достатньо коштів для розв'язання цих проблем, тобто проблема формування дохідної і видаткової частин бюджету потребує зваженого підходу, що особливо важливо у стратегічному контексті, коли йдеться про механізми стимулювання економічного зростання.

Бюджет держави є досить складним і багатогранним явищем у суспільстві. Розкриваючи поняття „бюджет”, доцільно розглянути такі його найважливіші характеристики Державні фінанси України / Під ред. Василик О. - 2010:

за сутністю економічної категорії;

за правовим характером;

за формою;

за матеріальним змістом.

Передусім слід підкреслити, що бюджет є самостійною економічною категорією: ця категорія, будучи частиною фінансів, характеризується тими самими ознаками, які притаманні фінансам у цілому, але одночасно має свої особливості, які відрізняють її від інших сфер і ланок фінансових відносин. До цих особливостей відносять:

1) Бюджет є особливою економічною формою перерозподільних відносин, пов'язаних з відокремленням частини ВВП у руках держави і використанням її з метою задоволення потреб усього суспільства й окремих адміністративно-територіальних формувань;

2) За допомогою бюджету відбувається перерозподіл валового внутрішнього продукту, рідше - національного багатства, між окремими галузями економіки, адміністративно-територіальними формуваннями, сферами суспільної діяльності;

3) Пропорції бюджетного перерозподілу вартості більшою мірою, ніж в інших ланках фінансової системи, визначаються потребами розширеного відтворення в цілому і завданнями, які стоять перед суспільством на кожному історичному етапі його розвитку;

4) Сфера бюджетного розподілу посідає центральне місце у складі державних фінансів, що зумовлено ключовим положенням бюджету порівняно з іншими ланками.

Отже, специфічне суспільне призначення бюджету - забезпечити розподіл і перерозподіл валового внутрішнього продукту між галузями економіки, верствами населення й територіями з метою підвищення ефективності економіки та добробуту громадян.

Як економічна категорія бюджет являє собою економічні відносини між державою, з одного боку, і юридичними та фізичними особами, з іншого боку, з приводу розподілу і перерозподілу ВВП (частково і національного багатства) з метою формування і використання бюджетного фонду, призначеного для забезпечення виконання державою її функцій. Фінансові відносини, які складаються у держави з юридичними і фізичними особами називаються бюджетними. Централізація частини ВВП у бюджеті є платою суспільства за виконання державою її функцій, таких як управління суспільством, оборона країни, економічна і соціальна.

Крім того, держава, виступаючи власником засобів виробництва у державному секторі, здійснює підприємницьку діяльність і відповідно є одним із суб'єктів створення і розподілу ВВП. Як доводить світовий досвід, роль держави у розподільних процесах із розвитком ринкових відносин має зростати, і бюджет у цьому аспекті є найдосконалішим засобом для здійснення перерозподілу фінансових ресурсів зокрема і національного багатства в цілому.

Як економічна категорія, бюджет відображає складні відносини з приводу руху централізованих грошових ресурсів, призначених для задоволення суспільних потреб. Зважаючи на той факт, що бюджет в певній мірі є передумовою, та результатом суспільного розвитку, можна виділити фактори, які впливають на формування бюджету та його використання.

Такими факторами є Юрій С. Концептуальні засади сутності бюджету // Фінанси України, №10 - 2010 с. 4:

а) економічні;

б) соціальні;

в) політичні.

а). Економічні фактори в значній мірі повязані з макроекономічними процесами, що відбуваються в сфері суспільного виробництва. Сюди відноситься сукупний суспільний продукт, валовий внутрішній продукт, національний доход, економічне зростання (спад) виробництва, інфляція, безробіття і т.д.²

З точки зору перспектив формування бюджету, основною закономірністю відтворення в умовах ринку повинна стати тенденція збільшення фонду нагромадження при розподіленні національного доходу України. Це дозволить здійснити більш ціленаправлену інвестиційну політику, укріпити матеріально-технічну базу виробництва і тим самим збільшити доходну частину державого бюджету України.

б). Соціальні фактори формування та використання бюджету в значній мірі обумовлені особливостями відтворення робочої сили і населення країни в цілому. Сюди слід віднести фінансові кошти, що йдуть на освіту, охорону здоровя, соціально-культурні міроприємства, соціальний захист населення, а також величину суспільного фонду споживання; обсяг і рівень заробітної плати різних категорій працюючих; розмір споживчого кошику; товарообіг державної та комерційної торгівлі; мережу дошкільних, шкільних та професійно-технічних учбових установ, вузів і т.д.

в) Політичні фактори безпосередньо повязані з забезпеченням обороноздатності країни та підтримкою внутрішнього правопорядку, управлінням країною, законодавчою та виконавчою владою. Бюджет як фінансовий план відіграє дуже важливу роль у діяльності держави. Він спрямовує фінансову діяльність держави, визначає її фінансові можливості та пріоритети.

За матеріальним змістом бюджет Державні фінанси України / Під ред. Василик О. - 2010 - це фонд фінансових ресурсів, який перебуває у розпорядженні органів виконавчої влади певного рівня й використовується для виконання покладених на них функцій, передбачених Конституцією.

Аналіз моделі економіки, яка формується в Україні, дає підстави стверджувати, що в наступні роки через бюджет повинно перерозподілятися не менш як 30% ВВП. Таке співвідношення буде найоптимальнішим і зумовлене соціальною спрямованістю обраної моделі економіки, необхідністю структурної перебудови значної частини галузей господарства.³

Державний бюджет виконує чотири основні функції:

фіскальну;

регулюючу;

стратегічно структурну;

стимулюючу.

Фіскальна полягає у фінансовому забезпеченні виконання державою основних функцій, які належать до сфери її відповідальності.

Регулююча спирається на фіскальне спрямування частини ресурсних потоків відповідно до встановлених законом про державний бюджет орієнтирів.

Стратегічно структурна функція бюджету визначається структурою державного споживання та державних інвестицій і реалізується через вплив держави на міжгалузевий і міжрегіональний перерозподіл ресурсів усередині країни відповідно до поставлених довгострокових стратегічних пріоритетів.

Стимулююча функція проявляється через вплив заходів бюджетної політики на активізацію економічних процесів.

Три останні функції бюджету є непрямими стосовно бюджету як фінансового плану держави, їхня реалізація виходить далеко за межі одного року, на який зазвичай планується бюджет, але саме засобами фіскальної функції бюджету. Тому ефективність виконання державним бюджетом цих функцій може бути визначена при аналізі виконання річного бюджету лише частково. Реалізація регулювальної, стратегічно структурної та стимулюючої функцій надає бюджетному процесу властивостей політики, тому саме крізь їхню призму слід розглядати питання оцінки ефективності бюджетної політики в країні.

З огляду на конкретну соціально-економічну і політичну ситуацію і наявну стратегію соціально-економічного розвитку країни бюджетна політика може передбачати різний ступінь перерозподілу валового внутрішнього продукту держави за допомогою бюджету, більший чи менший рівень централізації фінансових ресурсів у рамках бюджетної системи, посилення чи послаблення регламентації використання бюджетних коштів, пріоритетність бюджетного фінансування тих чи інших заходів, вибір шляхів досягнення збалансованості бюджетних доходів і видатків тощо.

Формування ефективної бюджетної системи -- невід'ємна складова процесу розбудови прогресивної держави, ринкової економіки і відкритого суспільства. Бюджетна політика разом із грошово-кредитною політикою забезпечують найважливіші економічні функції держави.

Державний бюджет відіграє важливу роль у перерозподілі ресурсів відповідно до суспільних інтересів. В умовах недосконалої ринкової системи для ефективнішого розміщення ресурсів застосовується, як правило, високий ступінь перерозподілу коштів, у той час як у досконалій ринковій системі практикується зменшення рівня оподаткування підприємств. За допомогою бюджетної політики здійснюється цільове спрямування коштів, яке неможливе з точки зору міркувань поточної економічної ефективності, але має стратегічне значення для суспільства: витрати на державні органи, оборону, соціальний захист, науку і освіту, неприбуткові стратегічно важливі виробництва тощо.

Сучасна держава, окрім виконання своїх безпосередніх владних і соціальних функцій, несе на собі відповідальність за ефективне функціонування ринкової економіки, що, зрештою, забезпечує національну конкурентоспроможність. Тому державою здійснюється стимулювання економічного розвитку, формування структури ринку капіталів, товарів і послуг. Відтак державний бюджет є не лише кошторисом надходжень і витрат, а й насамперед -- засобом забезпечення макроекономічного збалансування та економічного зростання, фінансовим планом, який, крім іншого, передбачає відтворення умов для власного фінансування у довгостроковому періоді. Словом, бюджетні ресурси повинні розглядатися як невід'ємна частина загальних інвестиційних ресурсів усієї системи суспільного відтворення.

Як висновок можна відзначити, що найважливіше призначення бюджету - це створення матеріальної основи для реалізації державою своїх функцій: економічної, соціальної, політичної та оборонної.

Отже, підбиваючи підсумок всього вище сказаного, я б хотіла зауважити, що бюджет завжди був важливим інструментом впливу на розвиток економіки і соціальної сфери. На сьогодні надходження до бюджету прямо залежать від стану виробництва. У свою чергу, можливість утримувати соціальну сферу, забезпечувати соціальні гарантії населенню залежить від стану надходжень до бюджету. Формування дохідної та видаткової частини бюджету пов'язано з основними макропоказниками економічного і соціального розвитку держави на відповідний рік.

Про співвідношення показників зведеного бюджету України з валовим внутрішнім продуктом свідчать дані, наведені в таблиці 1.1.

Таблиця 1.1.

Співвідношення показників зведеного бюджету України з валовим внутрішнім продуктом у 2007 - 2010 роках, млн. грн.

Показники	2007	2008	2009	2010*
Валовий внутрішній продукт	220900	264241	332752	387300
Доходи зведеного бюджету	60812,1	72659,5	86981,5	103000,1
Видатки зведеного бюджету	59085,2	71512,0	85823,2	102000,0
Дефіцит бюджету	+1726,9	+1147,5	+1158,3	+1000,1
Питома вага у ВВП, %
Доходів бюджету	27,5	27,5	26,1	26,6
Видатків бюджету	26,4	27,1	25,8	26,3
Дефіциту бюджету	+1,1	+0,4	+0,3	+0,3

*Примітка: Орієнтири бюджету

Джерело: [18, с. 10; 21, с. 7; 22, с. 8]

2. Аналіз видатків бюджету країни на здійснення соціальних програм за 2007-2010 роки

Важливим показником, що характеризує діяльність держави в умовах ринкової економіки, є так звана державна квота -- питома вага сукупних витрат держави у ВВП. Цей показник визначає місце держави в системі ринкових відносин і певною мірою тип ринкової моделі країни. Сама ж структура видатків держави та їхня частка у ВВП є індикаторами пріоритетності тієї чи іншої функції держави.

На сьогодні найбільшу питому вагу в бюджетах демократичних країн мають видатки на соціальні потреби, що свідчить про виняткову роль соціальної функції держави.

Розгалужена система соціальних зобов'язань стала однією з перших ознак цивілізованості суспільства, невід'ємним його атрибутом. Соціальні витрати держави стали одним із важливих факторів, які визначають рівень життя населення й добробут найменш забезпечених його верств.

Соціальний сектор як збірне поняття включає в себе політику та програми в таких сферах, як зайнятість і безробіття, підтримання достатнього життєвого рівня населення, охорона здоров'я, освіта й навчання. Соціальні видатки посідають чільне місце в структурі видатків держави. На стан соціальної сфери впливають загальна ситуація у країні, рівень податкових надходжень, зміни в доходах населення, зміни в його структурі й рівні бідності, традиції. Її слід розглядати як частину економіки, фінансів, як систему, орієнтовану на конкретного споживача.

В Україні діяльність держави в соціальній сфері має надзвичайно важливе значення для життя суспільства. Це зумовлено як різким падінням доходів переважної більшості населення при переході до ринкової економіки, так і традиційною орієнтацією громадян на одержання соціальних послуг саме від держави.

Таблиця 2.1.

Витрати зведеного бюджету України на соціально-культурні заходи, (млн. грн.).

	2007	2008	2009	2010
ВВП	220900	264241	332752	387300
Доходи	60812,1	72659,5	86981,5	103000,1
Видатки (за офіційною звітністю)	59085,2	71512,0	85823,2	102000,0
Видатки на соціально-культурні заходи і науку	8449,2	10726,8	13045,1	15708,0
У тому числі:
освіта	2599,7	3361,1	4205,3	4794,0
наука	236,3	357,6	343,3	510,1
охорона здоров'я	2067,9	2574,4	3003,8	3570,0
фізична культура	118,2	143,0	171,6	204,5
соціальний захист населення	3131,5	3861,6	4806,1	5814,0
культура і засоби масової інформації	295,4	429,1	514,9	816,0

*Джерело: [18, с. 12; 21, с. 9]

Рис. 2.1. Витрати зведеного бюджету України на соціально - культурні заходи, % ВВП

*Джерело [www.minfin.gov.ua]

Як видно з таблиці 2.1., та рисунку 2.1., в останні роки немає місця тенденція до чіткого зростання чи зниження ролі держави в розподільчих і перерозподільчих процесах. Частка видатків зведеного бюджету України у ВВП у період із 2007 по 2010 рік коливається і становить у кожному році відповідно - 26,7%, 27,1%, 25,8%, та 26,3% в 2005 році і це при постійному збільшенні реального обсягу ВВП, що може бути ознакою того, що уряд України намагається дати більшу свободу ринковим силам у встановленні рівноваги на ринку.

Динаміка видатків на соціально - культурні заходи не повністю відповідає змінам, що спостерігаються у загальній сумі видатків зведеного бюджету України. Адже, в цей період видатки на соціально-культурну сферу постійно підвищувалися від 14,3% ВВП у 2010 році до 15,4% у 2007 році.

Зауважмо, що більша їх частина фінансувалася з місцевих бюджетів. Цей показник за період із 2007 по 2010 роки становить у середньому 75,1%. Таке розмежування видатків є досить розумним і виправданим, оскільки місцеві органи влади краще розуміються на проблемах підконтрольної їм території.

Крім наведених у таблиці 2.1., та рисунку 2.1. даних варто зазначити, що соціальне спрямування мають і такі статті бюджету, як "Видатки, пов'язані з поверненням депортованих народів", "Видатки, пов'язані з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи та соціальним захистом населення", "Видатки Пенсійного фонду".[4]

Аналізуючи видатки бюджету на здійснення соціальних програм слід зазначити, що їх доцільно більш детально розглянути до 2010 року, тобто проаналізувати здійснені програми та проаналізувати безпосередньо проект бюджету на 2010 рік, щоб дати характеристику програмам, що матимуть місце в поточному році.

Отже, протягом на зростання частки видатків на соціально - культурні заходи у загальній сумі видатків у 2007-2010 роках вплинуло зростання в бюджету видатків на Освіту. Якщо у 2007 і 2008 роках вона становила 39,4% й 36,3% відповідно, то в 2009 році -- вже 46,5%. Номінальне зростання за цим напрямом у 2009 році становило 844,2 млн. грн. порівняно з 2008 роком та 1605,6 млн. грн порівняно з 2007 р., при збільшенні фінансування усіх складових цієї сфери.

У структурі видатків на соціально - культурні заходи провідне місце посідають видатки на освіту, охорону здоров'я й соціальний захист населення Найбільшу питому вагу серед них мають видатки на соціальний захист населення. У середньому в період із 2007 по 2009 роки на них припадало 34,3%, що відповідає 5,5% ВВП. Їх значення у відсотках до ВВП коливалося у діапазоні від 5,3% (2007 рік) до 5,6% (2009 рік). Видатки за цим напрямом із 2007 по 2009 роки збільшилися не лише у відносних показниках, а й у грошовому виразі (на суму 944,5 млн. грн. порівняно з 2008 роком та 1674,6 млн. грн в порівнянні з 2007 р.).

Друге місце посідають видатки на освіту.

Видатки на охорону здоров'я мають трохи іншу динаміку. Середній рівень їх фінансування у період із 2007 по 2009 роки становив 21,7% від загальної суми видатків зведеного бюджету України за ці періоди, при збільшенні фінансування цієї галузі в 2009 році порівняно з 2008 роком на суму 429,4 млн. грн., частка цих видатків у структурі видатків майже не змінилася, при одночасному зниженні питомої ваги видатків на охорону здоров'я у ВВП з 3,6% до 3,5%.

Середній рівень, на якому були профінансовані видатки державного бюджету порівняно з планом у 2009 році, становив 87,3%. При цьому видатки за розділами культури і мистецтва були профінансовані лише на 58,8%, фундаментальні дослідження і сприяння науково-технічному прогресу -- на 66,4%, що значно нижче за середній рівень по державному бюджету.

Що стосується аналізу проекту бюджету 2010 року, то він передбачає підвищення рівня інвестування у людський капітал територій шляхом збільшення видатків на освіту та охорону здоров'я як пріоритетних галузей, у тому числі через удосконалення механізму розподілу міжбюджетних трансфертів.

Найбільш важливим питанням є забезпечення підвищення рівня мінімальної заробітної плати, розмір якої у наступному році має становити 262 грн. на місяць, забезпечивши при цьому збереження міжпосадових та міжкваліфікаційних співвідношень з початку року.

Такий захід оцінюється досить позитивно, оскільки він:

підвищить доходи населення;

поліпшить наповнюваність дохідної частини місцевих бюджетів;

матиме позитивний економічний ефект. Саме тому на його реалізацію для місцевих бюджетів передбачається спрямувати 3,3 млрд. гривень. При розрахунку витримана структура фонду оплати праці у розрізі відповідних галузей з урахуванням категорій працівників.

Забезпечено приріст розрахункового фонду заробітної плати з нарахуваннями до 2004 року (з урахуванням внесених змін) на 23,7 відсотка; приріст до фонду при мінімальній заробітній платі 237 грн. у розрахунку на повний рік (вводиться з 1 вересня 2004 року.) становитиме 10,5 відсотка.При формуванні показників на 2010 рік

Міністерством фінансів проаналізовано видатки місцевих бюджетів на інші статті, та винайдено кошти на їх збільшення, а саме:

Забезпечення медикаментами установ охорони здоров'я, соціального забезпечення, освіти -- 150 млн. грн.

Продуктами харчування - навчальних та лікувально - профілактичних закладів та інші першочергові видатки -- 296,1 млн. грн.

На цю мету для місцевих бюджетів додатково враховано в обсязі трансферту з державного бюджету майже 450 млн. гривень. Вказані видатки було розподілено між галузями соціально - культурної сфери:

Для Освіти додатково враховано на видатки із забезпечення продуктами харчування дітей дошкільного віку та дітей - сиріт у сумі 196,1 млн. грн., що становить більше 35 відсотків затвердженого обсягу таких видатків у поточному році місцевими радами;

Для Охорони здоров'я в цілому - 100 млн. грн., що становить майже 35 відсотків затверджених місцевими радами рівня поточного року.

Тільки додаткові кошти на медикаменти становили 25 відсотків обсягу видатків цього року, з яких для закладів охорони здоров'я - 1,45,7 млн. грн., решта для установ освіти, соціального забезпечення та фізичної культури і спорту.

Крім того, вперше для поліпшення матеріальної бази бюджетних установ враховано додаткові кошти на поточні і капітальні ремонти - 200 млн. грн.

Підготовка проекту державного бюджету на 2005 рік здійснювалась виходячи із необхідності вирішення найважливіших соціальних питань:

Збільшення на 20,6 % фонду оплати праці працівників бюджетних установ з метою запровадження з 1 січня 2010 року мінімальної заробітної плати працівників бюджетних установ у розмірі 262 гривні із збереженням міжпосадових співвідношень -- 5 млрд. гривень.[6].

Введення з 1 січня 2010 року в дію нових відповідних норм Закону України від 9 липня 2008 р. «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» -- понад 2 млрд. гривень (щодо компенсації для сільсько господарських підприємств та дострокового виходу на пенсію шахтарів).

Поетапного врегулювання питання пенсійного забезпечення військовослужбовців - 0,9 млрд. грн, на першому етапі більше ніж удвічі зростає пенсія осіб рядового та начальницького складу;

Підвищення в 2,3 раза з 1 липня 2009 року стипендій студентам вищих навчальних закладів та учням професійно-технічних навчальних закладів -- понад 0,5 млрд. гривень;

Підвищення вдвічі соціальних гарантій ветеранам війни і праці, а саме: підвищення розмірів щорічної допомоги до Дня Перемоги, збільшення витрат на санаторно - курортне лікування та інші, перед бачені Законом України «Про статус ветеранів війни гарантії їх соціального захисту» пільги, запровадження державних довічних стипендій особам, що мають особливі заслуги перед Батьківщиною -- 0,3 млрд. гривень;

Збільшення в півтора раза розрахункового розміру, що застосовується при визначенні обсягу державної соціальної допомоги відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам» -- 150 грн. проти 100 грн. у 2009 році.

Збільшення рівня забезпеченості прожиткового мінімуму (гарантований мінімум) для призначення допомоги непрацездатним особам та інвалідам відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям»: для непрацездатних осіб -- 120 грн. проти 110 грн. у 2004 році та інвалідів -- 130 грн. проти 115 гривень у 2009 році.

Введення в дію норм законодавства в частині соціальних гарантій (безкоштовного харчування учнів 1-4 класів, заробітної плати педагогам, працівникам музеїв, разових виплат науковцям та допомоги дітям-сиротам), які щорічно призупинялися Законом про Державний бюджет України -- близько 1 млрд. гривень;

Інші пріоритетні видатки відповідно до законодавства.

Підтвердженням позитивних змін у реалізації державної політики у частині оплати праці працівників бюджетної сфери є такі кількісні та якісні показники та їх характеристики:

-- за останні роки суттєво збільшено обсяги видатків на оплату праці працівників бюджетної сфери. Щорічно ці обсяги зростають більш ніж на 20%;

-- у 2010 році з метою підвищення рівня оплати праці працівників установ і органів, що фінансуються за рахунок бюджету, обсяги видатків на оплату їх праці передбачено збільшити порівняно з відповідними обсягами 2007 року майже у 2 рази;

-- сталим є підвищення мінімальних гарантій в оплаті праці. Мінімальна заробітна плата, яка з грудня 2008 року становить 205 грн., становить 44,3% від її середнього рівня по економіці за 2008 рік -- 462,33 грн. (за 7 місяців 2009 року -- 607,97 грн. ), що відповідає європейським підходам (у країнах, що входять до Європейського співтовариства, частка мінімальної заробітної плати у середньому становить від 40% до 60%). Зазначена вище державна гарантія мінімальної заробітної плати у доларовому еквіваленті є найвищою серед країн СНД -- сталими темпами зростає номінальна і реальна заробітна плата працюючих. У 2008 році номінальна заробітна плата в цілому по економіці зросла на 22,8% і становила за рік 462,33 грн., а за 8 місяців 2009 року індекс росту мінімальної заробітної плати до відповідного місяця попереднього року сягнув 24,2%;[9].

Підвищення розміру мінімальної заробітної плати є одним із факторів, що безпосередньо впливає на забезпечення зростання життєвого рівня населення.

З 1 березня поточного року посадові оклади (ставки заробітної плати) працівників бюджетної сфери підвищено на 10,8 відсотка, що дало можливість уникнути невиправданого зближення в оплаті некваліфікованої праці та праці фахівців.

З прийняттям Закону України від 17.06.2004 № 1801-IV «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік» видатки на оплату праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, збільшено на 1,1 млрд. гривень, що дало можливість наблизити термін запровадження мінімальної заробітної плати 237 гривень до 1 вересня замість 1 листопада 2004 року із збереженням співвідношень в оплаті праці зазначених працівників.

У 2010 році з 1 січня передбачається запровадити мінімальну заробітну плату в розмірі 262 грн. із збереженням співвідношень в оплаті праці. Порівняно з 2005 p., темпи росту мінімальної заробітної плати перевищують темпи зростання валового внутрішнього продукту та доходів зведеного бюджету. Передбачається, що в 2010 році розмір мінімальної заробітної плати зросте у 3,54 раза, тоді як обсяг валового внутрішнього продукту -- у 3 рази та доходи зведеного бюджету --у 3,4 раза.

Положеннями Програми діяльності Кабінету Міністрів України передбачено забезпечити поетапне наближення мінімальної заробітної плати до прожиткового мінімуму та поступове досягнення у 2012 році 100 відсотків прожиткового мінімуму.

Головним пріоритетом бюджету залишається фінансове забезпечення заходів по вирішенню найбільш нагальних соціальних проблем і програм, спрямованих на підвищення добробуту населення.

Не дивлячись на обмеженість ресурсів бюджету, видатки на соціальний захист населення та соціальне забезпечення на наступний рік збільшуються проти 2009 року і складають 36 відсотків загальних видатків державного бюджету.

З нагоди відзначення у наступному році 60-ї річниці визволення України від фашистських загарбників 2010 рік передбачається оголосити роком ветеранів. У зв'язку з цим, а також з метою посилення соціального захисту ветеранів Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років, у наступному році передбачається збільшити видатки державного бюджету на окремі програми соціального захисту ветеранів війни.

Крім того, в розрахунках загального обсягу субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на наступний рік збільшено обсяг видатків на надання передбачених чинним законодавством ряду пільг та компенсацій ветеранам війни, а саме: для забезпечення санаторно - курортним лікуванням ветеранів війни та на виплату компенсацій за самостійне санаторно - курортне лікування, проведення капітального ремонту жилих будинків, виплату компенсацій на бензин особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною тощо.

Всього на зазначену мету в розрахунках до проекту бюджету враховано кошти у сумі 150 млн. грн., що майже на 30 відсотків більше проти затверджених у поточному році в місцевих бюджетах видатків на цю мету.

У 2010 році планується на 492,5 млн. грн. збільшити витрати на надання пільг і субсидій населенню, які фінансуються за рахунок цільових субвенцій з державного бюджету. З них майже на 300 млн. грн. збільшено видатки на надання пільг та субсидій населенню на придбання твердого палива та скрапленого газу.

При розрахунку обсягу видатків на державну допомогу сім'ям з дітьми до проекту Державного бюджету України на 2010 рік враховано, що допомога у зв'язку із вагітністю і пологами, одноразова допомога при народженні дитини, допомога на дітей одиноким матерям будуть надаватися у розмірах, передбачених Законом України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», а саме:

мінімальний розмір допомоги у зв'язку із вагітністю та пологами незастрахованим особам, що становить 25 відсотків від розміру встановленого законом прожиткового мінімуму для працездатної особи із розрахунку на місяць, враховано у сумі 429,45 грн. (проти 406,07 грн. у 2010 році);

розмір одноразової допомоги при народженні дитини незастрахованим особам (подвійний розмір прожиткового мінімуму на одну особу) -- 764 грн. проти 724,46 грн. у 2009 році;

допомога на дітей одиноким матерям (10 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку) -- 33,5 грн., або 42,2 грн. проти 32,4 грн. та 40,5 грн., відповідно, у 2009 році.

В проекті бюджету передбачено кошти на додаткові заходи щодо соціального захисту багатодітних сімей, шляхом підвищення рівня забезпечення прожитковою мінімуму для кожної дитини в малозабезпеченій багатодітній сім'ї, в якій виховуються троє або більше дітей віком до 16 років (до 18 років, якщо дитина навчається) на 20 відсотків.

Збільшення рівня забезпечення прожиткового мінімуму дасть можливість підвищити розміри державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям в середньому на 20-30 відсотків.

На 2010 рік продовжено тенденцію концентрації ресурсів на розв'язанні проблеми забезпечення в повному обсязі ресурсами державного бюджету потреби в коштах для реалізації тих положень Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що передбачають виплату допомог і компенсацій постраждалому населенню.

Витрати на соціальний захист громадян,, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, у 2010 році планується збільшити, порівняно з 2009 роком, на 253,2 млн. грн., або на 20,5 відсотка.

По програмах, пов'язаних із виплатами допомог і компенсацій окремим категоріям громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на наступний рік передбачається збільшити, у порівняти з 2009 роком, видатки:

на щомісячну грошову допомогу у зв'язку із обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва -- на 36,4 млн. грн., або на 8,4 відсотка;

на доплати за роботу на радіоактивно забруднених територіях, виплати підвищених стипендій та надання додаткової відпустки -- на 33,8 млн. грн., або на 20 відсотків;

на компенсації сім'ям з дітьми та видатки на безоплатне харчування дітей -- на 20 млн. грн., або на 6,5 відсотка.

Одним з основних напрямків соціальної політики держави стосовно інвалідів визначено реабілітацію як систему заходів, орієнтованих на поліпшення життєдіяльності інвалідів, відмовлення їх соціального статусу, досягнення матеріальної незалежності та всебічної інтеграції у суспільство.

Проектом бюджету - 2010 передбачається концентрація ресурсів на розв'язанні найбільш нагальних проблем соціального захисту сім'ї та молоді, включаючи підтримку творчих ініціатив молодих громадян нашої держави: оздоровлення і відпочинок влітку 2010 року дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, а також обдарованих дітей -- 30 млн. грн., або із зростанням у 1,5 раза проти 2009 року. З врахуванням положень Програми діяльності Кабінету Міністрів України «Послідовність. Ефективність. Відповідальність»- щодо оздоровлення протягом 2010 року 50 відсотків дітей шкільного віку ці кошти в наступному році будуть спрямовані на організацію оздоровчої кампанії;



Рис. 2.2. Дані про обсяги коштів на соціальний захист сім'ї та молоді

*Джерело: [18, с. 13]

здійснення державними органами централізованих заходів з питань дітей, молоді, жінок та сім'ї -- 19,1 млн. грн., або із зростанням проти 2009 року на 85,4 відсотка. Ці кошти в наступному році будуть спрямовані на надання 60 грантів Президента України для обдарованої молоді (у 2009 році --ЗО грантів), у обсягах збільшених з 50 до 75 тисяч за кожний грант; виплату 60 премій Кабінету Міністрів України за внесок молоді у розбудову держави; реалізацію національних, загальнодержавних, державних, комплексних програм з питань сім'ї, жінок, молоді та дітей;[13].

надання сім'ям пакунків малюка при народженні дитини -- 43 млн. грн., або із зростанням проти показників минулого року майже у 3 рази, що дасть змогу у наступному році забезпечити 430 тис. сімей пакунками малюка при народженні дитини;

вперше в державному бюджеті передбачені видатки на пільговий проїзд залізничним транспортом дітей віком від 6 до 14 років в сумі 22 млн. грн. Ці кошти в наступному році будуть спрямовані на компенсацію Укрзалізниці втрат, пов'язаних з пільговим проїздом дітей, що дасть можливість протягом 2010 року перевезти майже 11 млн. дітей за пільговим тарифом -- 75% вартості дорослого квитка;

реалізацію програм і заходів Державною службою сім'ї, дітей та молоді -- 12,8 млн. грн, які у наступному році будуть спрямовані на надання соціальних послуг різним категоріям громадян; завершення формування мережі центрів соціально-психологічної допомоги.

Протягом останніх років в Україні спостерігається стале економічне зростання, яке позитивно вплинуло на пенсійне забезпечення громадян, підвищення їх добробуту. Щорічний ріст на 20-25 відсотків розміру середньої заробітної плати сприяв збільшенню відрахувань до Державного бюджету України, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, що в свою чергу дало можливість підвищувати пенсійні виплати та збільшувати обсяги бюджетних призначень на пенсійне забезпечення.

Так, у проекті Державного бюджету України на 2010 рік загальний обсяг видатків на виплату пенсій та допомог становить 5078,9 млн. грн., проти 2484,3 млн. грн. передбачених на 2009 рік, тобто більш як в 2 рази перевищує видатки поточного року.

Починаючи з 1997 року в Державному бюджеті України щороку передбачаються видатки на здійснення компенсаційних виплат за знеціненими грошовими заощадженнями, договорами страхування та погашення цінних паперів. Кабінет Міністрів України відповідними постановами на початку кожного року затверджує порядок виплати компенсацій за грошовими заощадженнями. У 2010 році зазначений обсяг асигнувань становитиме 6,5 млрд. грн.

При формуванні проекту бюджету на освіту основну увагу було зосереджено на реалізації положень Законів України „Про освіту”, „Про вищу освіту”, „Про професійно-технічну освіту”, „Про загальну середню освіту”, „Про позашкільну освіту”.

Враховані в проекті бюджету видатки на освіту дозволять забезпечити надання послуг з отримання повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої, післядипломної, позашкільної освіти.

За розрахунками обсяги видатків на освітянські послуги визначені у сумі 23282,9 млн. грн., у тому числі по державному бюджету -- 9991,1 млн. грн., місцевому -- 13291,8 млн. грн., проти розрахункового показника 2004 року обсяг видатків на освіту перевищує на 6709,8 млн. гривень.

Видатки зведеного бюджету України на охорону здоров'я у 2010 році зростуть проти показників 2009 року на 18%. Обсяг коштів, що спрямовується у наступному році для потреб галузі, у порівнянні з 2005 роком зросте на 7,7 млрд. грн., або у 2,6 раза.

Видатки Державного бюджету України на охорону здоров'я на 2010 рік перевищать показники 2005 року в 5 разів, або на 2 885,4 млн. гривень. По загальному фонду державного бюджету видатки на охорону здоров'я зростуть проти звітних показників за 2008 рік в 1,7раза та у порівнянні з планом 2009 року на 9 відсотків і становитимуть 3044,5 млн. гривень.

У розрахунках до проекту зведеного бюджету на 2010 рік обсяги видатків на культуру і мистецтво та засобі масової інформації по загальному та спеціальному фон дах визначені в сумі 1966,3 млн. грн., що на 26,8 відсотка більше від асигнувань на зазначену мету, передбачених у 2009 році.

Обсяги коштів, направлених на культуру і мистецтв та засоби масової інформації у наступному році зростають проти звітних показників за 2005 рік на 1118,1 млі грн., або у 2,3 раза.[18].

Видатки зведеного бюджету України на фізичну культуру і спорт у 2010 році зростуть проти показників 2009 року на 18,5 відсотка, а в порівнянні з 2005 роком, зростуть на 365,6 млн. грн., або більше як у 2,5 раза, і становлять 597,2 млн. гривень.

3. Аналіз видатків бюджету країни на здійснення економічних програм за 2007-2010 роки

В умовах переходу до ринкових відносин державне регулювання темпів і пропорцій розвитку економіки є виправданим. Сутність проблеми полягає в тому, що, по-перше, є галузі, які без державної допомоги в умовах трансформації економіки не мають достатніх фінансових можливостей для розвитку, але вони суттєво впливають на загальний стан розвитку економіки держави. Це передусім паливно-енергетичний, агропромисловий, металургійний комплекси. По-друге, при переході до ринку тільки за державної підтримки можуть розвиватися наукомісткі й технологічно складні виробництва.

Необхідність державної підтримки розвитку економіки в умовах України зумовлена ще й тим, що після проголошення державної незалежності постало питання про створення власної економіки, оскільки народногосподарський комплекс України в умовах союзної держави був надміру інтегрований і не являв собою у значній своїй частині технологічно замкнутого виробництва. Крім того, структура галузей економіки не відповідала потребам України, а була зорієнтована на потреби колишнього Союзу. Якщо до цього додати високий рівень мілітаризації тодішньої економіки, то значні асигнування, що виділяються з бюджету на розвиток народного господарства, стануть здебільшого виправданими.

Частка видатків на розвиток економіки у валовому внутрішньому продукті й у зведеному бюджеті за 2003 - 2010 роки характеризується даними, наведеними у рис 3.1.[8].

Варто зазначити, що до 2003 року бюджетні видатки на фінансову підтримку підприємств не обмежуються спрямуванням витрат за тодішньою бюджетною класифікацією "на народне господарство". Крім цього, необхідно враховувати такі групи бюджетних витрат, як: фінансування заходів щодо державного регулювання цін; кредити на закупівлю сільськогосподарської продукції; кредити підприємствам, що зазнають тимчасових труднощів; витрати на реструктуризацію вугільної промисловості; витрати на технічне переустаткування підприємств паливно-енергетичного комплексу тощо.



Рис. 3.1. Частка видатків на розвиток економіки

*Джерело: [8, с. 394; 18, с. 14]

Згідно з бюджетною класифікацією витрати на розвиток економіки включають такі групи витрат:

промисловість та енергетика;

будівництво;

сільське господарство, лісове господарство, рибальство і мисливство;

транспорт, дорожнє господарство, зв'язок, телекомунікації та інформатика;

інші послуги, пов'язані з економічною діяльністю.

Форми фінансової підтримки галузей економіки та окремих підприємницьких структур постійно розвиваються. Так, фінансова підтримка державних та інших підприємств, у майні яких частка державної власності перевищує 50 відсотків, здійснюється з бюджетних асигнувань, як правило, на поворотній основі під затверджені проекти використання коштів, що надаватимуться як державна підтримка, під бізнес-плани й проекти санації цих підприємств.

Порядок надання підтримки визначається Кабінетом Міністрів і Національним банком, які затверджують Положення про надання підтримки з бюджету. У ньому визначається порядок підготовки, розгляду і затвердження проектів використання коштів, що надаватимуться як державна підтримка, бізнес-планів і проектів санації цих підприємств, відповідальність сторін за недодержання умов надання фінансової підтримки та вичерпний перелік випадків, коли така підтримка надається на безповоротній основі.

Джерелами фінансової підтримки можуть бути кредити Національного банку й кредитні ресурси, самостійно залучені комерційними банками.

Кредитування підприємств і організацій здійснюється через уповноважені комерційні банки, перелік яких визначає Кабінет Міністрів за погодженням із Національним банком.[18].

Надання підтримки не поширюється на підприємства, яким згідно з планом економічного й соціального розвитку і Державним бюджетом України на відповідний рік передбачено асигнування на фінансування капітальних вкладень, заходів, пов'язаних із конверсією, тощо.

Фінансова підтримка підприємств з бюджету надається відповідно до рішень Кабінету Міністрів України на поворотній або безповоротній основі з метою запобігання банкрутству, відновлення платоспроможності, оздоровлення фінансового стану підприємств, забезпечення їхньої ефективної господарської діяльності й підвищення конкурентоспроможності продукції (робіт, послуг).

Фінансова підтримка за строками її надання може мати коротко - і довгостроковий характер.

Короткострокову фінансову підтримку надають підприємству протягом одного року і з урахуванням можливостей її ефективного використання розподіляють на визначені розрахунками частини. Для цього складають план-графік надання коштів. Довгострокову фінансову підтримку надають протягом 2--5 років окремим підприємствам, які забезпечують ефективне функціонування економіки.

Фінансова підтримка на безповоротній основі надається:

якщо збитки, завдані підприємству стихійним лихом, перевищують суми відшкодувань, передбачених чинним законодавством про обов'язкове страхування;

для відшкодування збитків конкретним підприємствам у випадках, коли чинним законодавством встановлено умови

господарювання, за яких не забезпечується відшкодування витрат на виробництво товарів (робіт, послуг), що може призвести до їхнього банкрутства;

для фінансування витрат на відновлення платоспроможності окремих підприємств, діяльність яких пов'язана з надзвичайними суспільними інтересами.

У всіх інших випадках фінансова підтримка надається лише на поворотній основі.

Органи, уповноважені управляти державним майном, на ; основі даних, одержаних у результаті аналізу фінансово-господарського стану підприємств, який здійснюється відповідно до Положення про порядок проведення санації державних підприємств, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України, визначають підприємства, які потребують фінансової підтримки. Основні критерії відбору підприємств для надання фінансової підтримки такі:

потенційна прибутковість;

достатня підготовленість управлінського персоналу;

наявність ринків збуту на продукцію підприємства в Україні та за ЇЇ межами;

конкурентоспроможність продукції;

фінансовий стан підприємства на момент розгляду та в перспективі;

відповідність продукції, що випускається підприємством, державним пріоритетам.

Підприємства, які потребують фінансової підтримки для запобігання банкрутству, відновлення платоспроможності, оздоровлення фінансового стану, складають проекти використання коштів у вигляді проекту санації та бізнес-плану. В інших випадках проекти використання коштів складають у вигляді бізнес-плану.

Органи, уповноважені управляти державним майном:

розглядають і затверджують проекти використання коштів, несуть повну відповідальність за правильність поданих підприємствами розрахункових обсягів фінансової підтримки та її цільове використання;

подають зазначені проекти, погоджені з Міністерством економіки, на розгляд Міжвідомчої комісії з питань санації державних підприємств разом із проектами відповідних рішень Кабінету Міністрів України.

Міжвідомча комісія з питань санації державних підприємств розглядає підготовлені матеріали і з урахуванням можливостей Державного бюджету України приймає рішення про подання Кабінетові Міністрів України пропозицій щодо надання фінансової підтримки та її обсягів.

Фінансову підтримку у вигляді бюджетної позики надає Міністерство фінансів на договірній основі.[14].

Умовами договору мають передбачатися зобов'язання сторін стосовно обсягів, строків надання позики, її цільового використання, заходи щодо забезпечення її своєчасного повернення, відповідальність сторін за порушення умов договору, а також розміри і порядок сплати процентів за використання бюджетних позик.

Застосовуються такі форми надання фінансової підтримки галузей економіки і підприємств:

надання відстрочок і розстрочок зі сплати податків і обов'язкових платежів до бюджету;

списання і реструктуризація податкової заборгованості;

звільнення від податків галузей економіки або окремих підприємств, використання спеціальних режимів оподаткування.

Особливе значення має надання пільг за окремими видами податків, зборів, обов'язкових платежів.

За своєю економічною суттю такі пільги -- це система внутрішнього перерозподілу фінансових ресурсів між окремими суб'єктами оподаткування. З економічної точки зору надання пільг є формою державного регулювання економічного і соціального розвитку. Пільги щодо оподаткування - явище об'єктивне, зумовлене самим ходом економічного розвитку. Суть питання в тому, що держава відповідно до чинного законодавства повинна забезпечувати регулювання темпів і пропорцій розвитку економіки.

В економічному житті держави нерідко трапляються випадки, коли для підтримки окремих виробництв доцільніше знизити розмір сплачуваних податків, ніж покривати збитки і здійснювати виплати із бюджету на соціальні цілі. Можна стверджувати, що виплати дотацій збитковим підприємствам можуть бути значно більшими, ніж втрати бюджету у зв'язку з наданням пільг за податками. До позитивних аспектів пільгового оподаткування слід віднести ще й те, що господарські структури, одержавши пільги, можуть зміцнювати свій фінансовий стан, оновлювати виробництво, підвищувати конкурентоспроможність своєї продукції.

Негативним аспектом пільгового оподаткування є порушення принципу нейтральності оподаткування і, що найважливіше, його справедливості. Надання значних пільг окремим групам платників зумовлює неможливість зниження податкового навантаження в цілому. Крім того, надання пільг сприяє зростанню тіньового сектору економіки, бо породжує бажання платників податків, які не мають пільг, уникнути оподаткування. Загалом надання пільг є порушенням ринкового механізму розподілу ресурсів. Прикладом цього може бути надання пільг при створенні вільних економічних зон.

Рішення про створення подібних зон приймалися без аналізу діяльності вже наявних вільних економічних зон, не кажучи вже про те, що не враховувався реальний стан економіки. В умовах відсутності чіткої правової бази, яка має регулювати функціонування вільних економічних зон та їхні господарські відносини з іншими територіями, і зважаючи на складну ситуацію з наповненням дохідної частини бюджету, можна очікувати подальшого розмивання і значного звуження бази оподаткування. Для залучення в Україну інвестицій необхідні не лише особливий режим оподаткування, а й його стабільність, а також чіткі й зрозумілі правила ведення підприємницької діяльності. Надання податкових пільг, регламентованих Постановою Кабінету Міністрів України "Про режим іноземних інвестицій" від 20 травня 1993 року, відповідно до якої підприємства з кваліфікованою іноземною інвестицією протягом 5 років звільнялися від податку на прибуток, а в подальшому скасування пільги до закінчення терміну дії постанови, значно впливають на зниження інвестиційної привабливості України. [8].