Прибуток страхової організації, особливості його формування та розподілу

Тепер, проаналізуємо страхові виплати, страхові відшкодування та викупні суми за даними таблиці 2.1.

Рис. 2.5 Страхові виплати та страхове відшкодування

Отже, з цієї діаграми ми можемо зробити висновок, що страхові виплати в 2012 р. порівняно з 2011 р. зменшилися на 54,67%, а в 2013 р. порівняно з 2012 р. збільшилися на 4,94%. Зменшення страхових виплат в 2012 р. свідчить про те, що зменшилися страхові випадки і для страхової компанії це є позитивною тенденцією.

Проаналізуємо операційні витрати, інші та надзвичайні витрати на основі таблиці 2.1. з даної таблиці ми бачимо, що у 2012 р. порівняно з 2011 р. відрахування у технічні резерви зросли на 346,78%, а в 2013 р. порівняно з 2012 р. навпаки зменшилися на 57,95%; витрати, пов'язані з регулюванням страхових випадків. Які сталися у звітному році зменшилися і в 2012 р. на 16,18% і в2013 р. - на 4,43%, це свідчить про, що страхових випадків було мало та експертиза оціночних експертів не завжди потребувалася.

Загалом, можна зробити висновки по Страховому товариству «Стройполіс», що страхова компанія є прибутковою, а не збитковою про це свідчить розділ 9 звіту про доходи і витрати страховика (Додаток Б). Прибуток страхової організації в 2012 р. порівняно з 2011 р. зріс на 10,53% (5018,20 тис. грн.), а в 2013 р. порівняно з 2012 р. зріс на 32,01% (16866,8 тис. грн.), з цього ми бачимо значну різницю, майже в 3 рази прибуток зріс в страховій компанії з дуже добра тенденція. Отже, Приватне акціонерне товариство «Страхове товариство» «Стройполис» розвивається, залучає нових клієнтів і стабільно тримається на ринку України.

3. Вдосконалення механізму формування та розподілу прибутку страхових організацій

3.1 Досвід зарубіжних країн у сфері формування та розподілу прибутку страхових організацій

До XX століття в західній економічній думці термін «прибуток» використовувався в широкому сенсі (власне прибуток і відсоток) і в вузькому (без включення відсотка). В економічній літературі, особливо в німецькій, для визначення прибутку без відсотка використовувався також термін «підприємницький дохід». У XX столітті термін «прибуток» у вузькому його розумінні в основному витіснив ідентичний йому термін «підприємницький дохід» [15, с. 20-26]

Інакше кажучи, до XX століття в західній економічній думці була відсутня самостійна теорія прибутку. Теорії ж претендують на такий зміст (як, наприклад, у Бем-Баверка), стосувалися, як правило, лише проблем походження відсотка. Правда, окремі видатні економісти розуміли спрощеність трактування прибутку (за вирахуванням відсотків) лише як особливий плати за працю управління. Тому деякі з них (А. Маршал, Є. Бем-Баверк) вказували на включення в прибуток помітною плати за ризик. Однак ці положення не отримали достатньо розгорнутого теоретичного обґрунтування.

Важливою роботою, в якій увагу зосереджено на виявленні вирішальних джерел прибутку, було дослідження відомого американського економіста Дж.Б. Кларка «Розподіл багатства», видане вперше в 1899 р.

Отже, у відповідності з теорією Дж.Б. Кларка питання про походження власного прибутку можна вирішити лише шляхом виявлення подібних елементів і їх джерел в умовах динаміки. У руслі подібних розробок XX століття в західній економічній теорії запанувала думка про три основних джерела походження прибутку.

В якості першого джерела стали визнавати винагороду за передбачуваний ризик і не визначеність (непередбачуваний ризик). Розробка цих проблем в найбільш розгорнутому вигляді вперше була представлена американським економістом Ф. Найтом в 1921т. в книзі «Ризик, невизначеність та прибуток». На думку вченого винагороду у вигляді прибутку від успішної підприємницької діяльності забезпечується саме вмілої оцінкою не тільки передбачуваного, але і непередбачуваного ризику.

Розробку другого джерела походження прибутку у динамічній економіці зазвичай пов'язують з працями відомого економіста; І. Шумпетера, який у якості такого вказував на послідовне введення в економічний процес технічних, комерційно: і організаційних інновацій. При цьому нововведення розглядалися у вкрай широкому сенсі, включаючи технічні іновації всіх видів, зміни в комерційній і. фінансової діяльності (у тому числі знаходження нових: розширення старих ринків, вишукування нові джерел постачання і ресурсів, включаючи фінансові), всі поліпшення в організації виробництва, збуту і т. п.

Третім джерелом прибутку західна економічна думка XX ст. визнає монополію. Обмовимося, що під монополією на Заході розуміється політика обмеження конкуренції в її різних видах (перш за все у вигляді регулювання цін), що проводиться окремими приватними виробниками або їх групами. В даний час монопольна влада над ринком найчастіше пов'язується з великими розмірами виробника (компанії, корпорації), але враховуються й інші фактори, насамперед серйозні перешкоди для входження нових виробників в дану галузь або сферу підприємництва.

Таким чином, склалася в XX ст. самостійна теорія прибутку включає три головних джерела її походження. У зв'язку з формуванням даної теорії, а також із загальним ускладненням в даний час структури та функціонування розвиненої ринкової економіки необхідно з'ясувати механізм стимулюючої функції прибутку.

Особливістю розвитку економіки XX ст. стало активне використання методів державного регулювання, що роблять, поряд з конкурентними силами ринку, серйозний вплив на стимулюючу функцію прибутку. Застосовувані методи державного регулювання можна розділити на наступні групи. По-перше, заходи, спрямовані на збереження та посилення конкурентних сил в розвиненій ринковій економіці (на мікрорівні - заходи в рамках антимонопольної діяльності, на макрорівні - заходи антиінфляційної політики). По-друге, заходи з регулювання окремих галузей і сфер господарства.

По-третє, державні заходи, що впливають на стимулюючу функцію прибутку. При формуванні системи оподаткування прибутку держава вирішує двоєдине завдання: забезпечує податковими доходами держбюджету і, одночасно, обмежує податкові вилучення з прибутку компаній з метою не допустити підрив стимулів страхової діяльності.

Підводячи підсумок, відзначимо, що дія механізму стимулюючої функції прибутку в рамках окремих компаній і національних економік не зводиться просто до можливості отримання і максимізації прибутку, а постає як складна взаємодія різних факторів на мікро-і макро - рівнях, що виступають і в якості підтримки, і в якості необхідних обмежувачів. Комплексний вплив цих факторів визначає ступінь успішності функціонування механізму максимізації прибутку з точки зору стимулювання діяльності страхової організації в розвиненій ринковій економіці.

Так, згідно з податковим законодавством Німеччини прибуток юридичних осіб для цілей оподаткування корпораціонний і промисловим податками розраховується за наступною схемою: вартість майна підприємства на кінець року мінус вартість майна страхової організації на початок року різниця у вартості чистих активів плюс відшкодування (вилучення з прибутку) мінус нові внески власників компанії прибуток господарського року мінус не обкладаються податком доходи плюс виробничі витрати, не віднімаються при оподаткуванні прибутку.

Способи ухилення від сплати податків базуються, перш за все, на заниженні чистого приросту вартості майна страхової організації.

Слід зазначити, що труднощі чіткого визначення складу прибутку з бухгалтерської точки зору пов'язані з розподілом прибутку між учасниками господарських операцій (дирекцією, адміністрацією, акціонерами, найманими працівниками). Межі прибутку визначаються способами її використання. Дані балансу відображають ту величину накопичень, яку страхова організація готова надати для розподілу між державою та акціонерами, а також витрачаються на створення резервів, на додаткові інвестиції.

На величину балансового прибутку значний вплив робить сума резервів, сформованих до оподаткування прибутку. Вони являють собою статті пасиву балансу, утворені у зв'язку із зобов'язаннями, можливими збитками або витратами, але не пов'язані з будь - якими конкретними термінами або розмірами платежу. Такі резерви можуть створюватися, наприклад, за наявності сумнівних боргів, загрози виникнення втрат через ненадійних операцій, майбутнього судового процесу або навіть податкової перевірки [17, С. 75].

Фальсифікація або завищення резервних фондів, а так само завищення амортизаційних відрахувань є типовими способами заниження прибутку для великих компаній. Це особливо характерно для країн з «континентальної» системою бухгалтерського обліку (Німеччини, Франції). З метою применшення приросту активів використовується відображення фіктивних зобов'язань по платежах у формі фіктивних або завищених прибуткових рахунків фіктивної позики.

При перевірці бухгалтерської звітності компанії пов'язані один з одним неправдиві бухгалтерські проводки дуже важко виявити з точки зору підтвердження факту ухилення від сплати податку. Особливо це стосується податків на доходи і прибуток, оскільки замість однієї «офіційної» бухгалтерської звітності ведуться дві або три.

Тим не менш, податкові органи у розвинених країнах мають досить широкими правами щодо використання інформації з різних джерел. Одним з непрямих методів, що застосовуються при податкових перевірках і податкових розслідуваннях, є метод аналізу власного капіталу страхової організації, на основі якого лежить формула визначення чистих активів. Зазначений метод ґрунтується на тому, що збільшення або зменшення чистої вартості капіталу (майна) платника податку протягом певного періоду відображається на величині його прибутку (доходу) і відповідно, оподатковуваного прибутку (оподатковуваного доходу).

Розглянуті методи застосовуються, зокрема, в США, Німеччині, Франції. Їх основна ідея полягає в тому, що доходи платника податку визначаються на основі його витрат. Витрати у свою чергу діляться на кілька основних груп: придбання активів (майна), накопичення, погашення боргів, поточні (особисті) витрати.

Метод аналізу власного капіталу і його модифікації рекомендується використовувати при незадовільному стані бухгалтерських книг і документів або їх відсутності, а також за наявності підстав вважати, що вони недостовірні. Бухгалтерські книги та записи можуть не відображати всіх операцій платника податку, особливо пов'язаних з одержанням доходів (торгової виручки, дивідендів, комісійних та ін.) Ці документи можуть бути повними у тому сенсі, що вони відображають всі операції, але статті доходів у них можуть бути приховані, замасковані, неправильно розподілені. Застосування даних методів також доцільно в тому випадку, якщо протягом всього періоду, що перевіряється спостерігалися значні зміни активів і пасивів платника податків.

Метод аналізу власного капіталу дозволяє визначити суму оподатковуваного доходу страхової організації при будь-якому способі ведення бухгалтерського обліку (касовий, нарахувань, комбінований). Застосовуваний спосіб обліку лише

Страхові ринки розвинених країн уже минули період екстенсивного зростання, і їх розвиток за рахунок перевищення попиту на страхові послуги над їх пропозицією в цілому неможливий. На відміну від ринків розвинутих країн, страхові ринки країн з перехідною економікою, до яких належить і Україна, знаходяться ще в стадії формування. В цих країнах виконуються неповною мірою функції страхування, що зумовлено як рівнем платоспроможного попиту на страхові послуги, так і обмеженням прав власності, наявністю недобросовісних власників, недостатньо розвиненою системою державного регулювання національних страхових ринків таких країн, відсутністю дієвих економічних стимулів розвитку страхової діяльності [9, С. 74].

Слід зазначити, що для країн з перехідною економікою загальною і об'єктивною є тенденція випереджаючих темпів надходжень страхових платежів порівняно з темпами страхових виплат. Основні підходи до страхування у зарубіжних країнах зводяться до його значної ролі у різних сферах виробництва та фінансово-кредитної системи. Розглянемо загальних рисах досвід організації і особливості страхових ринків зарубіжних країн на прикладі окремих держав.

Страхові компанії США - це багатофункціональні фінансово-кредитні установи, холдинги, які через дочірні компанії крім страхування, займаються наданням кредитів, здійснюють чекове обслуговування клієнтів, здійснюють операції з нерухомістю, цінними паперами, управляють майном та капіталом за дорученням своїх клієнтів. Це сприяє зміцненню фінансової стійкості страховиків в разі несприятливих ситуацій з окремими видами страхування. На страховому ринку США працює понад 8 тис. компаній, які займаються майновим страхуванням, і близько 2 тис. компаній зі страхування життя. За організаційно-правовою формою це акціонерне товариство та товариство взаємного страхування. Найбільшим попитом серед американців (3/4 усіх доходів страхування життя) користуються такі види страхування життя, як страхування на випадок смерті і страхування-внесок. Страхування-внесок передбачає виплату страхової суми після досягнення страховою особою обумовленого договором віку. Аналогом вітчизняного виду страхування є страхування на дожиття, що проводиться разом зі страхуванням на випадок смерті.

В США відсутній федеральний закон про страхування. Тут немає єдиного федерального органу, який би здійснював нагляд за страховою діяльністю [21, С. 22]. Специфічною особливістю американського страхового ринку є відсутність єдиної для держави системи страхування. Кожний штат має власне страхове законодавство. При цьому, страхові організації мають широкі повноваження в розробці власної страхової політики, визначенні розмірів платежів, практики їх відрахування і відшкодування збитків [11, С. 38].

У Швейцарії клієнтами страхових компаній є практично всі фінансово-кредитні установи, промислові, торговельні, транспортні та сільськогосподарські підприємства. Однією з умов успішної діяльності страхових компаній є їх активна інвестиційна діяльність на ринку капіталів [21, С. 24].

На страховому ринку Великобританії спеціальний орган страхового нагляду в складі Департаменту торгівлі та промисловості має досить широкі повноваження щодо організаційної і тролю та втручання в діяльність страхових компаній. При встановленні фактів порушення правил страхування до страхової компанії застосовуються карні санкції аж до закриття [11, С. 38].

В Японії страхування здійснюється приватними страховими компаніями, державними організаціями і кооперативами. При цьому, приватні компанії і державні організації зайняті пошуком прибуткових сфер для вкладання коштів, в які накоплені від страхових внесків, діючи на національному і міжнародному рівнях, їхня мета - зростання власних доходів, тому вони страхують тільки надійних партнерів. Кооперативні ж організації взаємного страхування зорієнтовані не на збільшення власного прибутку, а на задоволення потреб членів кооперативу. Ці організації приймають всіх фермерів без виключення, гарантуючи кожному компенсацію в обумовлених контрактом випадках. Кооперативне страхування контролюється всіма членами кооперативу і тому розвивається раціонально. Малі внески роблять кооперативні страхові організації більш привабливими для страхувальників, що посилює їх конкурентні позиції на національному ринку страхування [11, С. 39].

Отже, на сьогоднішній день найбільш розвинуті ринки страхових послуг у США і Великобританії. Цьому сприяли такі фактори, як досконала законодавча база та віковий досвід, наявність міцних фінансово незалежних та конкурентоспроможних страхових компаній, їх високий професійний рівень. Це забезпечує їх успішне функціонування як на внутрішньому, так і на світовому страховому ринку. Такий напрям діяльності страхових компаній, як залучення іноземного капіталу набуває особливого значення в розвитку національних страхових ринків, тому необхідно приділяти значної уваги регулюванню доступу на страхові ринки України. Доступ іноземних страховиків на національні ринки сприяє припливу іноземного капіталу в інші галузі, оскільки іноземні компанії вже давно займаються страхуванням різноманітних ризиків. Тому прихід іноземних страховиків є необхідним сигналом для інших інвесторів, що свідчить про сприятливий економічний клімат у країні. В цілому залучення іноземного капіталу стимулює конкуренцію, що в свою чергу призводить до зниження тарифів на страхові послуги, забезпечує доступність страхових послуг і сприяє прихильності фізичних і юридичних осіб до страхування.

В силу того, що однією з тенденцій розвитку світового страхового ринку є застосування сучасних інформаційних технологій, зокрема Інтернет-продаж страхових продуктів, то можна запропонувати українським страховим компаніям використовувати такі ж технології в своїй діяльності. Це збільшить кількість страхувальників за рахунок зручності процесу страхування і більш низьких цін порівняно з продажами в звичайному режимі [22, C.51]. Є також пропозиція щодо створення локальних страхових зон або навіть єдиної страхової системи. Але для цього у суміжних сферах соціально-економічного й політичного життя ми спостерігаємо недостатньо високий рівень інтеграції, що, на думку фахівців, суперечить регіональним інтеграційним процесам. Та на прикладі гострої конкуренції на світовому ринку основних страхових центрів - Західної Європи, Північної Америки та Південно-Східної Азії та їх інтеграції з метою створення регіональних страхових блоків. Тому можна стверджувати, що інтеграційні процеси в Україні в сфері страхування можливі. Найшвидшим способом приєднатися Україні до страхових блоків є вхід до Європейського Союзу, адже в його межах повним ходом іде формування єдиної західноєвропейської страхової системи [18, С. 97]. Збереженню високих темпів розвитку страхової індустрії в Україні сприятимуть: наявність великої кількості незастрахованих об'єктів, зростання страхової культури, необхідність захисту майнових інтересів фізичних і юридичних осіб, розширення споживчого кредитування, іпотеки, підвищення управлінської культури у вітчизняних страхових компаніях. [21, С. 76].

Підводячи підсумок вищесказаного, можна сказати, що прибуток компанії за звітний період часу, в західних країнах, являє собою різницю у вартості власного капіталу (чистих активів) на початок і кінець періоду. Показник чистих активів підраховується шляхом вирахування із загальної вартості активів фірми вартості боргів третім особам, тобто тим хто не входить до числа власників компанії. Віднімаються також середньо-і довгострокова заборгованість, і короткострокова заборгованість постачальникам та іншим кредиторам.

На мій погляд, доцільно було б застосувати до ПрАТ «Страхове товариство «Стройполіс»» також метод аналізу власного капіталу. Даний метод широко використовується в західних країнах, особливо в США, Німеччині і Франції, не тільки як основний метод перевірки достовірності прибутку, але також для підтримки результатів діяльності страхової організації. В основі методу аналізу власного капіталу страхової організації лежить формула визначення чистих активів. Зазначений метод ґрунтується на тому, що збільшення або зменшення вартості чистої вартості капіталу (майна) платника податку протягом певного періоду часу відбивається на величині його прибутку (доходу) і відповідно оподатковуваного прибутку (оподатковуваного доходу).

Деякі країни з перехідною економікою мають вищий рівень розвитку, ніж Україна, тому аналіз їх досвіду буде корисним для нас. Адже нам необхідно володіти всією інформацією про світові тенденції розвитку страхових послуг країн, що розвиваються, з метою прогнозу тих тенденцій, які на нас чекають в майбутньому.

Формування розвинутого ринку страхових послуг в Україні завдяки врахуванню тенденцій і особливостей розвитку страхових ринків розвинених країн забезпечить сприятливі умови для ринкової трансформації та стабільний розвиток національної економіки, розвиток світової економіки та міжнародних відносин. У процесі глобалізації світового страхування розвиток страхового ринку України може відбуватися як шляхом орієнтації страхової політики на підвищення конкурентоспроможності національної страхової системи, так і за інертним сценарієм, коли державна політика страхування повторюватиме помилки і прорахунки минулих років. Дуже важливо мінімізувати їх, спираючись на наукову обґрунтованість, виваженість здійснених заходів соціально-економічної стратегії демократичної держави України, що обрала курс на інтеграцію у світогосподарські зв'язки [18, С. 103].

Деякі країни з перехідною економікою мають вищий рівень розвитку, ніж Україна, тому аналіз їх досвіду буде корисним для нас. Адже нам необхідно володіти всією інформацією про світові тенденції розвитку страхових послуг країн, що розвиваються, з метою прогнозу тих тенденцій, які на нас чекають в майбутньому.

3.2 Удосконалення вітчизняного механізму формування та розподілу прибутку страхових організацій

Прибуток як комплексний, інтегрований показник всебічно характеризує ефективність певного виду бізнесу, а тому його привабливість для інвесторів. Стимулюючи або, навпаки, стримуючи ділову та інвестиційну активність у різних галузях та сферах економічної діяльності, прибуток сприяє цілеспрямованому міжгалузевому та між регіональному перерозподілу капіталів, чим впливає на формування структури національної економіки: «Структура виробництва конкурентної ринкової системи визначається прибутками. Прибутки спонукають розширення галузі, збитки - згортання» [12, С. 77]. Стратегічна роль і значення прибутку у соціально - економічному розвитку зумовлює необхідність запровадження чітких та однозначних критеріїв визнання та методів оцінки усіх складників, що формують фінансовий результат.

Ці проблеми особливо актуальні для страхових компаній, тому що у нормативних документах невизначені основи методологічної бази економіки страхування, зокрема, такі поняття як «собівартість», «дохід», «прибуток» страховиків, порядок та джерела їх формування. Кардинальна зміна з 2011 р. форми прибуткового оподаткування страховиків [3] зумовлює гостру необхідність розробки теоретичних засад, що забезпечать оптимальне формування оподатковуваного прибутку як одного із найважливіших елементів податку.

При висвітленні проблем, пов'язаних із удосконаленням системи прибуткового оподаткування страховиків, увага приділяється лише окремим аспектам формування прибутку [7]. Це зумовлює необхідність подальших досліджень, результати яких можна плідно імплантувати у податкову систему.

У науковій літературі сформувалися діаметрально протилежні погляди щодо сутності прибутку страховиків та джерел його формування, що і зумовлює неоднозначність підходів до прибуткового оподаткування. Виходячи із постулату «у страхуванні у силу непродуктивного характеру діяльності, національний дохід не створюється, прибуток формується за рахунок перерозподілу коштів страхувальників» [19, С. 334], робиться висновок «..у страхуванні термін «прибуток» застосовується умовно» [14, С. 70]. Закиди щодо штучності, неприродності самого поняття «прибутку» страховиків позбавляють його всякого економічного змісту та призводять до висновків, що він не піддається реальному виміру, тому не може бути об'єктом оподаткування.

Але, у ринкових умовах страхові компанії працюють на комерційних засадах і лише прибуток може гармонізувати власну вигоду підприємця - страховика із суспільними потребами у страховому захисті: «Історія страхування підкреслює, що не стільки прагнення до спільності, як прагнення до наживи створило сучасну розвинену страхову справу. Мотив, що надихає засновників страхового підприємства, переважно наступний: одержання доходів»

Прибуток є стимулом для створення страхових компаній: «Не слід забувати, що страховик - це бізнесмен. Адже, бажання у страховика - бізнесмена страхувати виникає тоді, коли він упевнений у можливості одержання прибутку. Саме у одержанні прибутку - основний інтерес страховика» [24, С. 36]. Для розробки економічного обґрунтованого порядку формування прибутку як бази оподаткування слід відрізняти природно неприбуткові страхові операції від прибутку як фінансового результату від усіх видів діяльності страховика, дозволених законодавством. Статистика засвідчує щорічну позитивну динаміку прибутку страховиків, який за 14 років (1997-2011 рр.) зріс майже у двісті разів з 13,8 млн грн. у 1996 р. до 2675,5 млн грн. у 2010 р. [25]. Це доводить, що за результатами діяльності страхової компанії одержують прибуток, який може бути базою прибуткового оподаткування.

Показники статистики свідчать, що протягом 1999-2009 рр. величина прямого податку на прибуток постійно перевищувала суми альтернативного податку, що засвідчує його фіскальні переваги порівняно із податком на страхові премії. У процесі оптимізації прямого податку на прибуток необхідно досягти дві діаметрально протилежних цілі:

1) не допустити падіння доходів бюджету;

2) унеможливити безпідставне вилучення обігових коштів компанії, які можна

використати для її розвитку та зростання платоспроможності і ліквідності.

Вирішення цих завдань залежить від спроможності податкової системи гармонізувати фіскальну ефективність податкуз його економічною ефективністю, що можливе за рахунок встановлення оптимального податкового навантаження на страхові компанії виходячи з їх економічного потенціалу, тобто прибутковості галузі. Для цього розрахунок прибутку необхідно наближувати до усталених у світовій практиці норм шляхом запровадження економічно обґрунтованих принципів визнання і оцінки доходів і витрат як складників бази оподаткування.

Згідно Закону України «Про страхування» [1] страхові компанії мають право займатись страхуванням, перестрахуванням та фінансовою діяльністю, пов'язаною із формуванням, розміщенням страхових резервів та їх управлінням, що і визначає структуру їх прибутку.

Фінансовий результат кожного виду діяльності формують певні дохідні та витратні потоки. За видами діяльності страховиків доходи і витрати поділяють на три групи:

1) від страхування та перестрахування;

2) від інвестиційної та фінансової діяльності;

3) від іншої звичайної діяльності та надзвичайних подій.

Ще однією з актуальних проблем удосконалення прибуткового оподаткування страховиків є розробка підходів до оподаткування страхових премій, сплачених (нарахованих) за договорами перестрахування ризиків. Їх неодноразова зміна у вітчизняному податковому законодавстві свідчить про складність і незавершеність їх вирішення. Операції з перестрахування ризиків є однією з найважливіших особливостей кругообігу фінансових ресурсів страховиків, а тому і вагомим чинником впливу на формування бази прибуткового оподаткування. Необхідність перестрахування ризиків зумовлена специфікою страхування і реалізується у передачі перестраховику частини відповідальності за застрахованими ризиками, тобто її перерозподілу між прямим страховиком і перестраховиком. Підвищуючи платоспроможність ринку страхових послуг та збільшуючи його ємність, перестрахування ризиків позитивно впливає на розвиток страхового сектора і потребує економічно виправданих підходів в оподаткуванні. Прямий страховик разом із частиною відповідальності за застрахованими ризиками передає перестраховику частину страхової премії, одержаної від страхувальників. Вона відповідає усім критеріям визнання витрат (зменшує активи компанії, здійснюється для одержання доходів і її сума може бути достовірно оцінена), у складі яких її і потрібно відображувати. Для перестраховиків такі надходження стають доходами, чим збільшують базу оподаткування.

Використовуючи регулювальну функцію податків, державі доцільно за допомогою податкових пільг впливати на розвиток стратегічно важливих видів страхування, розвиток страхування у віддалених або потенційно небезпечних регіонах, на зростання капіталізації страхових компаній, вирішення низки інших завдань, продиктованих потребами країни.

Ефективність механізму прибуткового оподаткування визначається оптимальним податковим навантаженням, що ґрунтується на економічному потенціалі страхових компаній. Раціональність прямого податку на прибуток залежить від критеріїв визнання і оцінок доходів і витрат як основних складників фінансового результату. Найважливішою проблемою, що виникає у процесі формування прибутку страховиків, є розробка науково обґрунтованої методики розподілу доходів і витрат між звітними періодами, що базується на оптимальних, економічно виправданих методах і прийомах формування страхових резервів, адаптованих до особливостей страхових продуктів.

Найбільш аргументованою, а тому найбільш придатною для визначення прибутку й використання у податкових розрахунках є оцінка доходу від страхових операцій як алгебраїчної суми страхових премій і величини, на яку зростають або зменшуються резерви незароблених премій протягом звітного періоду.

Резерви збитків забезпечують перерозподіл витрат між звітними періодами, тому суми відрахувань у резерви, інші ніж резерв незароблених премій слід включати до складу витрат звітного періоду; а суми, повернені з таких резервів - до складу доходів.

Страхові платежі, сплачені перестраховикам, відповідають усім критеріям визнання витрат, тому у прямих страховиків вони зменшують базу прибуткового оподаткування, а у перестраховиків - збільшують.

Висновки та пропозиції

Постійне поліпшення технологічного процесу виробництва, підвищення якості наданих послуг, «нормальне» податкове законодавство, розширення сфери надання послуг, зниження страхових тарифів, грамотне і ефективне управління це найголовніші, але далеко не всі, складові максимізації прибутку страхових організацій в країні з ринковою економікою.

Страхові компанії є досить специфічними суб'єктами господарювання, оскільки мобілізуючи чисті активи у інших суб'єктів господарювання вони не тільки здійснюють їх захист від ризиків, але й можуть займатися інвестиційною діяльністю. Страховика приймають активну участь в розподілі та перерозподілі ВВП, тому особливого значення набувають ефективні методи оцінки їх діяльності, а саме визначення страхових платежів, доходів, витрат, прибитку від операційної та інвестиційної діяльності. Поряд з цим ключовим питанням залишається система оподаткування страхової компанії.

Отримання прибутку є безумовною метою діяльності будь-якої страхової організації як суб'єкта підприємництва.

Проаналізувавши Приватне акціонерне товариство «Страхове товариство «Строй поліс»» можна зробити висновки, що страхова компанія є прибутковою, а не збитковою про це свідчить розділ 9 звіту про доходи і витрати страховика (Додаток Б). Прибуток страхової організації в 2012 р. порівняно з 2011 р. зріс на 10,53% (5018,20 тис. грн.), а в 2013 р. порівняно з 2012 р. зріс на 32,01% (16866,8 тис. грн.), з цього ми бачимо значну різницю, майже в 3 рази прибуток зріс в страховій компанії з дуже добра тенденція.

За наведеними вище даними можна зробити коротенькі висновки того, що доходи у 2012 році збільшилися порівняно з 2011 роком, а саме збільшення страхових платежів на 9,9% (9505,4 тис. грн.), інші операційні доходи збільшилися за рахунок збільшення суми, що повертаються з технічних резервів, інших ніж резерви незароблених премій на 9.33% (90,6 тс. грн.), інші операційні доходи на 15.55% (73,2 тис. грн.), фінансові доходи на 1,63% (11,1 тис. грн.), інші доходи на 10,28% (8827,4 тис. грн.). Витрати 2012 року порівняно з 2011 роком зменшилися, а саме зменшилися страхові відшкодування та виплати на 54,67% (1285,1 тис. грн.), операційні витрати також зменшилися.

Також можна зробити висновки порівнюючи 2013 рік з 2012 роком про доходи. А саме доходи зросли в 2013 році за рахунок страхових платежів на 9,54% (10070,7 тис. грн.), також значно збільшилися резерви незароблених премій, інші операційні доходи теж збільшилися за рахунок сум, що повертаються з технічних резервів, інших ніж резерви незароблених премій на 127,17% (1350 тис. грн.) та частка страхових відшкодувань компенсованих перестраховками зросла на 114.44% (147,4 тис. грн.) та інші. Витрати 2013 року порівняно з 2012 роком зменшилися, це є позитивною тенденцією. Отже, Приватне акціонерне товариство «Страхове товариство» «Стройполис» розвивається, залучає нових клієнтів і стабільно тримається на ринку України.

На сьогоднішній день найбільш розвинуті ринки страхових послуг у США і Великобританії. Цьому сприяли такі фактори, як досконала законодавча база та віковий досвід, наявність міцних фінансово незалежних та конкурентоспроможних страхових компаній, їх високий професійний рівень. Це забезпечує їх успішне функціонування як на внутрішньому, так і на світовому страховому ринку. Такий напрям діяльності страхових компаній, як залучення іноземного капіталу набуває особливого значення в розвитку національних страхових ринків, тому необхідно приділяти значної уваги регулюванню доступу на страхові ринки України. Доступ іноземних страховиків на національні ринки сприяє припливу іноземного капіталу в інші галузі, оскільки іноземні компанії вже давно займаються страхуванням різноманітних ризиків. Тому прихід іноземних страховиків є необхідним сигналом для інших інвесторів, що свідчить про сприятливий економічний клімат у країні. В цілому залучення іноземного капіталу стимулює конкуренцію, що в свою чергу призводить до зниження тарифів на страхові послуги, забезпечує доступність страхових послуг і сприяє прихильності фізичних і юридичних осіб до страхування.

Список використаних джерел

1. Закон України «Про страхування» зі змінами та доповненнями від 04.07.2013 р. / Верховна Рада України. - [Інтернет ресурс]. - Режим доступу: //www.zakon.rada.gov.ua.

2. Господарський кодекс України зі змінами та доповненнями від24.10.2013 р. /Верховна Рада України. - [Інтернет ресурс]. - Режим доступу: //www.zakon.rada.gov.ua.

3. Податковий кодекс України зі змінами та доповненнями від 27.03.2014 р.: Верховна Рада України. / [Інтернет ресурс]. - Режим доступу: //www.zakon.rada.gov.ua.

4. Азаренкова Г.М. Фінанси підприємств: навч. посібник [для самост. вивч. дисципліни]. / Г.М. Азаренкова, Т.М. Журавель, Р.М. Михайленко. - 3-тє вид., виправл. і доп. - К.: Знання-Прес, 2009. - 299 С.

5. Білик М.Д. Сутність і оцінка фінансового стану підприємств / М.Д. Білик // Фінанси України. - 2005. - №3. - С. 117-128.

6. Воблый К.Г. Основы экономии страхования: Репринтне видання. Тернопіль: Економічна думка, 2001. - 238 С.

7. Джигир Ю. Пряме оподаткування прибутків страховиків: позиції і підходи // Україна BUSINESS. - 2004. - №36.

8. Кисельова О. Модель оподаткування страхової діяльності: тенденції та механізми: Монографія. - К.: Вид. дім «Корпорація», 2006. - 375 С.

9. Євченко Ю.В Страхування в країнах з ринковою економікою (використання світового досвіду в умовах України) // Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України, Київ - 2007 р. - [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://forinsurer.com/public/07/04/20/3051

10. Зінь Е.А. Планування діяльності підприємства: підручник / Е.А. Зінь, М.О. Турченюк. - К.: ВД «Професіонал», 2004. - 320 С.

11. Мних М. Досвід функціонування страхових ринків зарубіжних краін // 2002. - №5. - С. 38-39.,

12. Макконнелл К.Р. Экономикс: принципы, проблемы и політика/ К.Р. Макконнелл, С.Л. Брю [пер. с 13-го англ. изд.] - М.: ИНФРА-М, 1999. - ХХХІV, 974 С.

13. Орланюк-Малицкая Л.А. Страховые операции / Л.А. Орланюк-Малицкая. - М.: Финансы и статистика, 2001. - 240 С.

14. Орланюк-Малицкая Е.А. Платежеспособность страховой организации. - М.: Изд. Центр СО «АНКИЛ», 2004. - 152 С.

15. Податки. Під ред. Д. Чорниця - М.: Фінанси і статистика, 2007. - 656 С.

16. Пархоменко В.М., Баранцев П.П. Реформування бухгалтерського обліку в Україні. План рахунків. Положення (стандарти) бухгалтерського обліку. - Луганськ: Промдрук ДСД «Лугань», 2010. - 272 С.

17. Перов, А.В., Толкушкін А.В. Податки та оподаткування. М.: Юрайт-М, 2007. - 555 С.

18. Плиса В.Й. Інтеграція страхового ринку України у світовий страховий простір. - 2002. - №7.-С. 94-103.

19. Турбина К.Е. Тенденции развития мирового рынка страхования / К.Е. Турбина. - М.: Анкил, 2000. - 320 С.

20. Финансы: Учебник. - 2-е изд., перераб. и доп. / С.А. Белозеров, С.Г. Горбушина и др.; Под ред. В.В. Ковалева. - М.: ТК Велби, Изд-во Проспект, 2004. - 512 С.

21. Фурман В.М. Особливості формування страхових ринків країн з перехідною економікою // Економіст. - 2008. - №8. - С. 74-76.

22. Фурман В.М. Світові тенденції розвитку страхових послуг // Економіст. - 2004. - №8. - С. 50-53.;

23. Хендриксен Э.С., Ван Бреда М.Ф. Теория бухгалтерского учета. - М.: Финансы и статистика, 2000. - С. 576

Размещено на Allbest.ru