Прибуток та механізм його розподілу

Поняття прибутку, його види та значення. Факторний аналіз прибутку за допомогою індексного прийому. Кореляційно-регресійний аналіз частки прибутку на власний капітал аграрних підприємств. Підвищення якості реалізації продукції та зниження собівартості.

Рубрика Финансы, деньги и налоги
Вид курсовая работа
Язык украинский
Дата добавления 11.12.2012
Размер файла 624,1 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Розділ І. Поняття і методика визначення прибутку підприємства

1.1 Поняття прибутку, його види та значення

1.2 Методика визначення прибутку підприємства

1.3 Місце та значення прибутку в ринковій економіці

Розділ ІІ. Оцінка досягнутого рівня прибутковості підприємства

2.1 Економічна характеристика підприємства

2.2 Факторний аналіз прибутку за допомогою індексного прийому

2.3 Факторний аналіз прибутку підприємства

2.4 Кореляційно-регресійний аналіз частки прибутку на власний капітал аграрних підприємств

Розділ ІІІ. Напрямки підвищення прибутку підприємства

3.1 Підвищення якості реалізації продукції

3.2 Зниження собівартості продукції

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Поняття прибутку в економічній системі існує у зв'язку з наявністю товарно-грошових відносин, появою і розвитком інституту власності, особливо приватної. Перші визначення прибутку збігалися зі значенням валового доходу, який за індивідуалістичною системою розподілу поділявся на три категорії: доходи від капіталу, землі та доходи від праці. Вважалося, що кожен із видів доходів є обов'язковою винагородою для одержувача за надані ним послуги у народному господарстві.

Це добре розуміли ще засновники класичної школи А. Сміт, Дж.Ст. Мілль, які брали до уваги історичний і юридичний факт володіння тим чи іншим капітальним майном, землею або капіталом (засобами виробництва, матеріалами, коштами) як основу вирішення питання про походження прибутку.

Спочатку у політичній економіці, а потім і у фінансовій науці усі джерела доходів поділялися на фундирувані й нефундирувані, тобто пов'язані й не пов'язані з капітальним майном, отже, і розподіл доходів здійснювався за двома категоріями: доходи від капітального майна взагалі і доходи від праці, що не пов'язані з володінням капіталом. Дохід від капітального майна, у свою чергу, об'єднував земельну ренту і дохід від капіталу.

Актуальність теми полягає у розумінні прибутку, як фінансового показника підприємств, його сутності, формуванні та розподілу;поняття основного показника, яким є прибуток.

В ринковій економіці метою кожного підприємства є прибуток.

Метою дослідження роботи є прибуток та механізм його розподілу, джерело формування прибутку та використання його.

Завданням курсової роботи є визначити чутність прибутку, його види та значення прибутку у ринковій економіці.

Предметом роботи є прибуток та його розподіл, об'єктом - дохід підприємства, як більш загальний показник прибутку, який входить до величини доходу.

Розділ І. Поняття і методика визначення прибутку підприємства

Прибуток -- узагальнюючий показник фінансових результатів господарської діяльності; визначається як різниця між виторгом від господарської діяльності і сумою витрат на цю діяльність.

Прибуток підприємства -- це перевищення доходів від його діяльності над сумою видатків; він являє собою єдину форму його власних нагромаджень.

1.1 Поняття прибутку, його види та значення

Прибуток в загальному економічному розумінні -- це додаткова вартість, що створюється в процесі виробництва, або іншими словами -- це вартість, створена в процесі підприємницької діяльності понад вартість виробничо спожитих ресурсів і робочої сили.

Прибутковість підприємства є одним з найголовніших показників, що відображають фінансовий стан підприємства. Він визначає мету підприємницької діяльності. Основний результат діяльності підприємства визначається за допомогою показників, які діляться на: абсолютні та відносні.

Абсолютний показник - це прибуток підприємства; відносний показник - це рентабельність підприємства.

Іноді прибуток ототожнюють з поняттям доход. Але це ототожнення неправильне.

Прибуток синтезує в собі всі найважливіші сторони роботи підприємства. Щоб прибуток підприємства зростав, воно повинне:

— нарощувати обсяги виробництва і реалізації товарів, робіт, послуг;

— розширювати, орієнтуючись на ринок, асортимент і якість продукції;

— впроваджувати заходи щодо підвищення продуктивності праці своїх працівників;

— зменшувати витрати на виробництво (реалізацію) продукції (тобто її собівартість);

— з максимальною віддачею використовувати потенціал, що є у його розпорядженні, у тому числі фінансові ресурси;

— зі знанням справи вести цінову політику, бо на ринку діють переважно вільні (договірні) ціни;

— грамотно будувати договірні відносини з постачальниками і покупцями;

— вміти найбільш доцільно розміщати (вкладати) одержаний раніше прибуток з точки зору досягнення оптимального ефекту.

Прибуток є основне джерело розвитку підприємства, науково-технічного вдосконалення його матеріальної бази і продукції, всіх форм інвестування. Прибуток, як важлива категорія ринкових відносин, характеризує економічний ефект - вона служить кінцевим фінансовим результатом. Разом з тим на величину прибутку, його динаміку, які залежать і не залежать від підприємства. Практично поза межами підприємства знаходяться кон'юнктура ринку, рівень ціни на матеріально-сировинні і паливно-енергетичні ресурси, норми амортизації. Від підприємства залежить рівень цін на реалізовану продукцію, зарплату, рівень господарювання, компетентність керівників, конкурентоспроможність продукції, організація виробництва і праці, продуктивність праці, фінансове планування. Прибуток відіграє стимулюючу функцію - він одночасно є фінансовим результатом і основним елементом фінансових ресурсів підприємства. Самофінансування визначається отриманим прибутком. Доля чистого прибутку має бути достатньою для фінансування виробничої діяльності соціального розвитку колективу і матеріального стимулювання. Прибуток виступає також як джерело формування бюджетів різних рівнів. Він поступає в бюджет у виді податків і використовується для фінансування державних, інвестиційних, виробничих, науково-технічних і соціальних програм.

Прибуток - це та частина виручки, що залишається після відшкодування всіх витрат на виробничу і комерційну діяльність підприємства. Він характеризує перевищення надходжень над витратами, характеризує мету підприємницької діяльності і береться як головний показник результативності підприємства. Існує декілька видів прибутку:

1) загальний - це весь прибуток від усіх видів діяльності, до його оподаткування і розподілу. Інакше - це балансовий прибуток.

2) прибуток після оподаткування - це прибуток, що реально поступає в розпорядження підприємства. Це є чистий прибуток.

У зарубіжній практиці існує поняття

- валовий прибуток - це різниця між виручкою та виробничими витратами. Це поняття включає прибуток і невиробничі (адміністративні, комерційні) витрати.

- операційний прибуток - це чистий прибуток і дорівнює валовому прибутку за мінусом невиробничих витрат.

- маржинальний прибуток - обсяг виручки від продажу продукції за мінусом змінних витрат. Отже, це валовий прибуток, коли калькування ведеться тільки за змінними витратами.

На перший погляд, сутність категорії прибутку зрозуміла кожному працюючому на підприємстві менеджеру чи робітникові. Проте це далеко не так. Саме тому існують десятки визначень, прибутку, що свідчить про різне значення і тлумачення слова «прибуток» різними вченими. Це не дивно, тому що уявлення про прибуток пов'язано з поняттями витрат виробництва, процента тощо та факторами, що їх формують.

Найчастіше прибуток визначається просто як валова виручка мінус валові витрати. Після того як фірма сплатила всі витрати, залишився прибуток або чиста виручка. Ще простіше кількісно можна визначити прибуток як різницю між сумою, що отримана з продажу, і собівартістю продукції. Але перед тим як погодитися з таким обчисленням розміру прибутку, треба з'ясувати, що слід уважати витратами. Не випадково, що бухгалтери та економісти по-різному підходять до розуміння прибутку. А законодавчі органи різних країн або тої чи іншої країни в різний час по-різному підходять до елементів формування витрат або собівартості відповідно до визначення обсягів прибутку, системи і механізму оподаткування.

Бухгалтерський прибуток являє собою загальну виручку фірми за мінусом зовнішніх витрат або витрат на залучення ресурсів.

Економічний прибуток -- це загальна виручка за мінусом валових витрат (зовнішніх і внутрішніх, включаючи в останні і нормальний прибуток підприємця) по залученню ресурсів з урахуванням їх альтернативної вартості. Якщо сума грошових надходжень перевищує економічні витрати фірми, то будь-який залишок нагромаджується в руках господарюючого суб'єкта. Цей залишок і є економічним, або чистим, прибутком, який може бути або позитивним, або негативним. [7. 50-60, 125]

1.2 Методика визначення прибутку підприємства

З прийняттям стандарту бухгалтерського обліку 3 «Звіт про фінансові результати» підприємства, в тому числі й аграрні, визначають прибуток на різних стадіях його формування, а саме: валовий прибуток, операційний прибуток, прибуток від звичайної діяльності до оподаткування, прибуток від звичайної діяльності після оподаткування і чистий прибуток.

Валовий прибуток -- це економічний результат діяльності суб'єктів господарської діяльності, що визначається як різниця між чистою виручкою від реалізації продукції, робіт, послуг і виробничою собівартістю. Під чистою виручкою розуміють різновид кінцевого результату, що визначається вирахуванням із загальної виручки від реалізації продукції (робіт. послуг) наданих знижок, повернення проданих товарів, податку на додану вартість, акцизного збору. Якщо виробнича собівартість перевищує чисту виручку, то це означає, що підприємство замість валового прибутку отримує валовий збиток.

На другій стадії визначають операційний прибуток. Він являє собою фінансовий результат від операційної діяльності, що визначається відніманням від валового прибутку операційних витрат і додаванням до одержаного результату інших операційних доходів. До операційних витрат відносять адміністративні (загальногосподарські) витрати, витрати на збут, собівартість реалізованих виробничих запасів, визнані економічні санкції, втрати від операційних курсових різниць, безнадійні борги тощо. Джерелом інших операційних доходів можуть бути доходи від операційної оренди активів та операційних курсових різниць, дохід від реалізації оборотних активів, відшкодування раніше списаних активів тощо. Операційна діяльність підприємства -- це його основна діяльність, а також інші види діяльності, які не є інвестиційною чи фінансовою діяльністю.

Як бачимо, за економічним змістом валовий прибуток і операційний прибуток істотно відрізняються між собою. Якщо перший з них характеризує, по суті, ефективність на стадії виробництва продукції, то другий дає змогу судити про ефективність використання всіх витрат. Чим менша різниця між сумою валового й операційного прибутку, тим вищою буде ефективність діяльності підприємства за інших однакових умов господарювання в даний звітний період.

На третій стадії визначають прибуток або збиток від звичайної діяльності до оподаткування, який являє собою результат від фінансової діяльності, що визначається додаванням до операційного прибутку доходу від участі в капіталі, фінансових доходів у формі дивідендів, відсотків, отриманих від фінансових інвестицій, та інших доходів (від реалізації фінансових інвестицій, необоротних активів і майнових комплексів, доходу від неопераційних курсових різниць), і відніманням від одержаного результату фінансових витрат у формі процентів та інших витрат, пов'язаних із залученням позичкового капіталу, втрат (збитків) від участі в капіталі та інших витрат (собівартість фінансових інвестицій, необоротних активів і майнових комплексів, втрат від неопераційних курсових різниць, втрат від уцінки фінансових інвестицій і необоротних активів).

Під звичайною діяльністю розуміють будь-яку основну діяльність підприємства, а також операції, що її забезпечують або виникають унаслідок її проведення. Методика визначення прибутку від звичайної діяльності побудована таким чином, що нею враховуються фінансові результати від усіх видів діяльності. А це означає, що підприємство може мати операційний прибуток, але через неефективне господарювання за окремими напрямами звичайної діяльності воно може понести істотні втрати цього прибутку і навіть отримати збиток. Ефективне господарювання передбачає, що прибуток від звичайної діяльності повинен перевищувати операційний прибуток і чим вищий ступінь такого перевищення, тим за інших однакових умов буде кращим фінансово-економічний стан підприємства. Важливо також пам'ятати, що прибуток від звичайної діяльності, розрахований на даній (третій) стадії, є об'єктом оподаткування.

На четвертій стадії визначають прибуток (збиток) від звичайної діяльності після оподаткування як різницю між прибутком від звичайної діяльності до оподаткування та сумою податків на прибуток. У 2001 р. підприємства, інші суб'єкти господарювання, крім аграрних підприємств, сплачували податок на прибуток у розмірі 30 % суми отриманого прибутку від звичайної діяльності, розрахованого на третій стадії. Що ж стосується аграрних підприємств, то вони звільнені від сплати цього податку, що дало змогу істотно зменшити на них податковий тиск.

На п'ятій стадії розраховують чистий прибуток (збиток) як алгебраїчну суму прибутку (збитку) від звичайної діяльності після оподаткування та надзвичайного прибутку, надзвичайного збитку і податків з надзвичайного прибутку. Надзвичайний прибуток (збиток) може бути отриманий від операції (події), яка не є характерною для звичайної діяльності і не очікується, що вона повторюватиметься періодично або в кожному наступному звітному періоді. Чистий прибуток повністю залишається в розпорядженні підприємства. Цим і зумовлюється його велике значення.

Чим краще працює підприємство, тим більший воно одержує прибуток, тим міцніший його економічний стан і положення на ринку. Лише маючи достатню суму прибутку, підприємство може своєчасно, з урахуванням вимог ринку переорієнтувати виробництво, реконструювати його, придбати нові, більш продуктивні засоби виробництва, новітні технології і завдяки цьому забезпечити істотне зростання обсягу виробництва продукції, значно поліпшити її якість, скоротити витрати і цим досягти високої конкурентної спроможності. Це, в свою чергу, є гарантом того, що підприємство й надалі буде спроможним одержувати високі прибутки без загрози стати банкрутом. Саме тому прибуток розглядається як критерій ефективності діяльності підприємств в умовах ринку. Для правильного визначення чистого прибутку необхідно оволодіти методикою розрахунку прибутку від окремих видів діяльності.

Підприємство може одержувати прибуток від володіння корпоративними правами -- акціями, які придбані на ринку цінних паперів або від інших прав, що не є борговими вимогами, але дозволяють брати участь у прибутках (наприклад, внески до статутних фондів інших підприємств). Такий прибуток називають дивідендами.

Підприємство може одержувати прибуток у вигляді процентів від володіння борговими вимогами, зокрема векселями, облігаціями, бонами та іншими платіжними документами, включаючи державні скарбничі зобов'язання. Сума такого прибутку визначається як різниця між одержаною сумою процентів і сумою витрат, пов'язаних з операцією володіння борговими вимогами.

В сучасних умовах усе ширшого поширення набуває оренда матеріальних цінностей -- лізинг. Прибутком від цієї операції є орендна плата, отримана орендодавцем і зменшена на суму амортизаційних відрахувань на повне відновлення наданих в оренду основних засобів та інших витрат, пов'язаних з цією операцією.

З розвитком НТП підприємства можуть одержувати винагороди (роялті) за надання дозволу на використання промислової та інтелектуальної власності, інших аналогічних майнових прав, що визначаються як об'єкт права власності даного підприємства. Такі винагороди можуть бути одержані, зокрема, за надання права використання авторських прав на будь-які твори науки, літератури тощо, права на використання товарних знаків, права на винаходи, промислові зразки, програмне забезпечення для ЕОМ, на використання секретної формули або технологічного процесу, а також права на інформацію про «ноу-хау» (промисловий, комерційний або науковий досвід).

З 2002 р. підприємства у зв'язку з прийняттям стандарту бухгалтерського обліку 3 «Звіт про фінансові результати» стали не тільки визначати прибуток згідно з вимогами даного стандарту, а й продовжували паралельно вести податковий облік і розраховувати прибуток для оподаткування відповідно до вимог Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (червень 1997 р.) з наступними доповненнями до нього. Визначення такого прибутку здійснюється відніманням від скорегованого валового доходу звітного періоду валових витрат підприємства й амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно з вимогами цього Закону. Як бачимо, для визначення прибутку для оподаткування потрібно спочатку розрахувати валовий дохід, а потім скорегувати його (зменшити) на деякі джерела доходу.

Валовий дохід -- це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого протягом звітного року в грошовій , матеріальній або нематеріальній формі як на території України, так і за її межами. До валового доходу включають дохід від реалізації товарів (робіт, послуг), а також цінних паперів (крім операцій їх первинного випуску та операцій з їх кінцевого погашення); дохід у формі роялті і від володіння борговими вимогами, від операцій лізингу; дохід від позареалізаційних операцій (безповоротна фінансова допомога платнику податку у звітному році, безоплатно надані товари, послуги, одержані суми штрафів та неустойки чи пені тощо).

Скорегований валовий дохід визначається відніманням від валового доходу сум акцизного збору і податку на додану вартість, отриманих підприємством у складі ціни реалізації; сум коштів або вартості майна, отриманих платником податку як компенсація за примусове відчуження державою іншого майна платника податку; сум коштів у частині надмірно сплачених податків, зборів, що повертаються платнику податку з бюджетів, якщо такі суми не були включені до складу валових витрат; сум коштів або вартості майна, що надходять підприємству у вигляді прямих інвестицій або реінвестицій у корпоративні права, емітовані таким платником податку згідно з договорами про спільну діяльність на території України без створення юридичної особи; суми одержаного емісійного доходу, коштів або майна, що надходять у вигляді міжнародної технічної допомоги; деяких інших надходжень, визначених Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».

1.3 Місце та значення прибутку в ринковій економіці

Прибуток у ринковій економіці використовується як найважливіший інструмент державного регулювання діяльності суб'єктів господарювання насамперед через механізм оподатковування. Розрахунок оподатковуваного об'єкта тісно зв'язаний з порядком прибутку. Багато промислових підприємства й об'єднання мають своїх основних постачальників. Їхній прибуток має пряме відношення до поняття собівартості.

Собівартість складається з витрат, зв'язаних з використанням у процесі виробництва продукції природних, трудових і матеріальних ресурсів, основних фондів, а також інших витрат на її випуск і реалізацію. Останнім часом склад витрат, що включаються в собівартість має тенденцію до зростання. Це у певній мері зменшує розмір одержуваного прибутку, знижує доходи бюджету. Проблема розподілу витрат на ті, що включаються в собівартість і ті, що відносяться на фінансові результати чи інші джерела, розглядалася уже багатьма економістами.

Зі складу собівартості варто виключити податок на користувачів автомобільних доріг, що по своєму економічному змісту близький до платежів на природні ресурси. Збільшення собівартості і, отже, ціни продукції за рахунок включення в неї податків викликає додаткову потребу підприємств - споживачів в оборотних коштах. У цілому включення податків у собівартість приводить до відволікання оборотних коштів споживачів від використання їх на цілі виробництва. Це також створює в підприємств додаткову потребу в оборотних коштах, що вони змушені покривати за рахунок кредитів банку під високі відсотки, що негативно позначається на фінансовому стані підприємств.

До складу собівартості включаються підвищені витрати на виробництво нових видів продукції в період їхнього освоєння, а також витрати по підготовці й освоєнню випуску виробів, не призначених для масового випуску. Всі інші витрати, зв'язані з підготовкою й освоєнням нових видів продукції і технологічних процесів, відшкодовуються з чистого прибутку. У результаті в підприємств з'являються можливості для включення вищезгаданих витрат, що відносяться за рахунок прибутку, до складу собівартості продукції. Розмір же одержуваного прибутку і відповідно платежів у бюджет знизиться.

З метою рівномірного включення майбутніх витрат у витрати виробництва і обігу звітного року підприємство може створювати резерви: на майбутню оплату відпусток працівникам; на виплату щорічної винагороди за вислугу років; витрат на ремонт основних коштів; виробничих витрат по підготовчих роботах у сезонних галузях промисловості.

Витрати, що утворять собівартість продукції (робіт, послуг), групуються по економічних елементах, одним з яких є витрати на оплату праці. До складу останніх входять премії за виробничі результати й оплата простоїв не з вини працівника.

Працівники підприємства повинні бути зацікавлені в збільшенні прибутку підприємства. Якщо премії є частиною собівартості продукції, знижується їхній зацікавленість у її рості.

Таким чином, доцільно ряд витрат оплачувати з прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства. Виключення їх із собівартості продукції буде сприяти росту кінцевих результатів діяльності підприємств, зниженню цін, збільшенню доходів бюджету, ефективному використанню наявних ресурсів, підвищенню зацікавленості в одержанні прибутку.

Формування прибутку в умовах ринку має першорядне значення для визначення оподатковуваних сум доходів.

Основну ціль діяльності будь-якого виробника (фірми, ділового підприємства) складає максимізація прибутку. Можливості її одержання обмежені, по-перше, витратами виробництва і, по-друге, попитом на зроблену продукцію.

Виробники, однак, можуть зіштовхуватися з особливими ситуаціями, що висувають на перший план рішення проблем, не укладаються в русло максимізації прибутку, чи навіть зухвалих протиріччя з цією метою: наприклад, різке зниження цін для виходу на нові ринки чи проведення дорогих рекламних компаній для залучення споживачів, здійснення заходів екологічного порядку і т.п. Але всі подібні кроки носять усе-таки тактичний характер і в кінцевому рахунку підпорядковані рішенню головної стратегічний задачі - одержання можливо більшого прибутку.

Головним обмежником прибутку є витрати виробництва. Доїхнього визначення і виміру існують різні підходи, у яких можна виділити погляд економіста, орієнтований на перспективу фірми, і позицію бухгалтера, яких насамперед цікавить фінансові звіти і баланси підприємства.

Оскільки усі види ресурсів обмежені, будь-яке рішення про виробництво якого-небудь товару припускає відмовлення від використання тих же ресурсів для випуску якогось іншого виробу. Таким чином, усі витрати являють собою альтернативні витрати. Точніше кажучи, витрати будь-якого ресурсу, притягнуті для виробництва товарів, відображають його цінність при найкращому з всіх альтернативних варіантів використання чи цінність тих альтернативних можливостей, якими доводиться жертвувати. Наприклад, метал, витрачений на виробництво озброєння, вже неможливо застосувати для виготовлення медичного устаткування чи автомобілів. І якщо робітник здатний робити як озброєння, так і медичне устаткування, то витрати, які суспільство несе при використанні цього робітника на військовому заводі, будуть дорівнюють внеску, що він міг би внести у виробництво медичного устаткування.

Варто дати наступне визначення економічним витратам: економічні витрати фірми - це ті виплати, які вона зобов'язана зробити власникам ресурсів, щоб залучити ці ресурси для визначеного виробничого процесу і відвернути їх тим самим від альтернативних варіантів застосування. Всі альтернативні витрати, що понесе фірма в процесі виробництва, можуть бути або зовнішніми (фактичними, явними), або внутрішніми (неявними). Зовнішні витрати приймають форму грошових платежів постачальникам факторів виробництва, проміжних виробів і ділових послуг. Тут говориться про заробітну плату робітників і службовців, витратах на сировину і матеріали, комісійних винагородах торговим фірмам, внесках банкам і іншим фінансовим показникам, розрахунках за юридичні консультації, транспортні послуги і т.п. Іншими словами, зовнішні витрати являють собою плату за ресурси постачальникам, самостійним стосовно даної фірми, не приналежним до числа її власників.

У процесі виробництва фірма може також використовувати ресурси приналежні їй самій. У цьому випадку вона несе внутрішні витрати. Вони не передбачені контрактами, обов'язковими для зовнішніх платежів, і тому не здобувають грошову форму. З погляду фірми, вони дорівнюють грошовим платежам, що могли б бути отримані за власний ресурс при найкращому з альтернативних способів його застосування. Так, якщо фірма використовує один з приналежних їй будинків, то вона не несе ніяких зовнішніх витрат у вигляді орендної плати. Однак внутрішні витрати є, тому що фірма втрачає можливість одержання грошей, здаючи цей будинок кому-небудь в оренду. Хоча внутрішні витрати не відображаються в бухгалтерській звітності, вони існують цілком реально і відповідно впливають на прийняття економічних рішень: які обов'язково повинні враховувати можливості кращого використання, що упускаються власних ресурсів виробника.

У якості одного з елементів внутрішніх витрат розглядається і так називаний нормальний прибуток підприємця, тобто винагорода за виконувані їм функції. Прикладом тут може послужити ситуація, у якій одноособовий власник дрібної фірми застосовує в ній винятково власну працю і грошовий капітал. Зовнішніх витрат на виплату заробітної плати і відсотків він не несе. Але підприємець, про якого мова йде, міг би покласти свої гроші в банк і одержувати по них відсотки. Крім того, керуючи власним підприємством, він відмовляється від заробітку, що міг би мати, запропонувавши такі ж управлінські послуги іншій фірмі. Та мінімальна плата, що необхідна, щоб удержати його підприємницькі здібності і кошти в даному підприємстві, і називається нормальним прибутком. Якщо вона не забезпечується, перед підприємцем стоїть питання про відмовлення від даного способу діяльності.

Існують багато визначень прибутку. Економісти розглядають її величину, як різницю між валовим доходом(тобто загальним виторгом від реалізації продукції) і усіма витратами - як зовнішніми, так і внутрішніми (включаючи в останні нормальний прибуток підприємця).

Таким чином, якщо по оцінці економіста фірма ледь покриває витрати, це означає, що вона лише відшкодовує всі зовнішні і внутрішні витрати на виробництво. Підприємець при цьому одержує винагороду, якої вистачає, щоб удержатися в рамках даного напрямку діяльності. Величина ж перевищення доходів від реалізації продукції над її економічними витратами утворить економічний чи чистий прибуток, тобто доход підприємця, отриманий понад нормальний прибуток.

Економічний прибуток варто відрізняти від прибутку бухгалтерського, котрий являє собою різниця валового доходу і зовнішніх (грошових) платежів фірми. Стало бути, економічний прибуток перевищує бухгалтерський на величину внутрішніх витрат. Витрати, що фірма несе при виробництві того чи іншого обсягу продукції залежать не тільки від цін на необхідні ресурси, а і від технології, і від того, які саме ресурси застосовуються й у якій кількості.

Розділ ІІ. Оцінка досягнутого рівня прибутковості підприємства.

2.1 Економічна характеристика підприємства

ТОВ «Адоніс» - товариство з обмеженою відповідальністю, що займається виробництвом сільськогосподарської продукції. ТОВ - підприємство, яке має статутні фонди, які поділені на частки, розміри яких визначаються установчими документами. Товариства з обмеженою відповідальністю утворюють статутні фонди за рахунок коштів учасників , число яких, як правило, невелике і наперед відоме.

Підприємство розташоване в селі Озерно, Білоцерківського Району Київської області. Розташування підприємства, що розглядається, має сприятливі умови для вирощування сільськогосподарських культур так як на даній території спостерігаються родючі ґрунти - чорноземи та сприятливий клімат - помірно континентальний . Підприємство виробляє продукцію рослинництва.

Для детальнішої характеристики підприємства розглянемо його через призму сільськогосподарського підприємства як агрокомплекс «Узин» за такими показниками:

– Порівняння показників розміру підприємств за 2009

– Структура товарної продукції рослинництва ТОВ «Адоніс»

– Показники матеріально-речової складової інтенсивності виробництва у 2009

– Показники інтенсивності використання земельних ресурсів

– Показники стану і руху основних фондів 2009 р.

– Вартісні показники абсолютної ефективності ТОВ «Адоніс» за 2009 рік

– Економічні показники ефективності за 2009 рік

– Товарна продукція і фактори, що на неї впливають

За даними статистичної звітності, порівняємо показники розміру підприємства ТОВ «Адоніс» в порівнянні з агрокомплексом «Узин»

Показників розміру підприємства 2009 рік Таблиця 2.1.1

Показники

ТОВ «Адоніс»

Агрокомплекс «Узин»

Дані ТОВ «Адоніс» у % до даних агрокомплексу «Узин»

Площа сільськогосподарських угідь, га

505

1833

27,5

Авансований капітал, тис. грн.,

в тому числі:

1621

6092

26.6

Власний капітал

1528,5

1589

96.1

Позичковий капітал

92.5

4503

2

Середньорічна чисельність працівників, осіб

17

13

130,7

Обсяг продажу продукції, тис. грн.,

в тому числі

910

5663

16

В розрахунку на 1 га, грн..

1.8

3

0.6

Аналізуючи таблицю бачимо суттєві відмінності розміру даних підприємств.

Площа сільськогосподарських угідь ТОВ «Адоніс» на 73,5 % менше ніж у агрокомплексу «Узин». З цього випливає фінансова різниця між підприємствами: по-перше розмірами авансованого капіталу і по-друге відношенню власного капіталу до позичкового, що безпосередньо впливає фінансову стабільність підприємства. Так в «Узині» частка власного капіталу складає 26%, що каже про залежність підприємства від позичальників. На відміну від ТОВ «Адоніс» агрокомплекс «Узин» має більш ніж 94% власного капіталу, що наголошує на його стабільності та менший залежності від зовнішніх факторів.

За даними статистичної звітності, порівняємо структуру товарної продукції підприємства ТОВ «Адоніс» в порівнянні з агрокомплексом «Узин»

Структура товарної продукції рослинництва і Агрокомплекс «Узин» Табл. 2.1.2

Вид товарної продукції

Структура товарної продукції рослинництва

Ранжирований ряд галузей

тис.грн.

%

Пшениця озима

193

21,2

2

Ячмінь ярий

169

5,2

3

Соняшник

98

5

4

Інша продукція рослинництва

5

0,5

7

Послуги в сільському господарстві

54

5,9

5

Овес

7

0,1

8

Соя

384

31,3

1

Пшениця

51,5

5,6

6

Усього по підприємству

910

100

Аналізуючи данні таблиці можна сказати, що підприємство спеціалізується на рослинництві, зокрема зерново-соєвий напрямок. Так як у відсотковому еквіваленті зернові складають 32,02 %, соняшник 5 %.

Визначимо коефіцієнт зосередженості галузі за формулою:

де - коефіцієнт зосередження галузей

- питома вага галузі в структурі товарної продукції

- номер і галузі в ранжируваному ряді

К=0,36. Тобто ми можемо сказати про зосередженість галузі вище середнього, тому «Адоніс» можна назвати підприємством з середніми галузями.

За даними статистичної звітності, порівняємо показники матеріально-речової складової інтенсивності виробництва ТОВ «Адоніс» в порівнянні з агрокомплексом «Узин»

Показники матеріально-речової складової інтенсивності виробництва у 2009р

Показники

ТОВ «Адоніс»

Агрокомплекс «Узин»

Авансований капітал на 1 га с/г угідь, тис. грн.

3,2

3,3

Вартість основних засобів на 1 га с/г угідь, тис. грн.

3,02

0,86

Оборотний капітал на 1 га с/г угідь, тис. грн.

2,2

3

Витрати виробництва на 1 га с/г угіль, тис. грн.

2,51

3,28

Матеріальні витрати на 1 га с/г угідь, тис. грн.

0,5

1,25

Витрати на оплату праці на 1 га с/г угідь, тис. грн.

0,23

0,08

Трудозабезпеченість підприємства на 100 га с/г угідь, чол/га.

3

0,71

Табл. 2.1.3

На підставі статистичних даних таблиці робимо висновок про порівняно низькі показники матеріально-речової складової інтенсивності виробництва ТОВ «Адоніс». Ми бачимо, що розмір авансованого капіталу на 1 гектар майже не відрізняється від розміру авансованого капіталу агрокомплексу «Узин», що свідчить про можливості підприємства створювати конкурентоспроможну продукцію. ТОВ «Адоніс» має досить непоганий показник оборотного капіталу на 1 гектар, а звернувшись до таблиці 2.1.1 та фінансової звітності підприємства ми бачимо, що зі всіх 1241 тисячі оборотних фондів власних - 1127 тисяч, що каже про фінансову стабільність.

Отже, більшість показників матеріально-речової складової інтенсивності виробництва каже про відносно ефективне використання ресурсів та надійність підприємства як економічного суб'єкта.

За даними статистичної звітності, порівняємо показники інтенсивності використання земельних ресурсів ТОВ «Адоніс» в порівнянні з агрокомплексом «Узин»

Показники інтенсивності використання земельних ресурсів Табл. 2.1.4

Показники

ТОВ «Адоніс»

Агрокомплекс «Узин»

2008

2009

2008

2009

Ступінь розораності

1

1

0,98

0,95

Частка інтенсивних культур у загальній посівній площі, %

0,07

0,09

0,89

0,82

Розглянувши таблицю бачимо протилежну тенденцію на двох підприємствах. «Адоніс» - не змінив розораність землі та збільшив частку інтенсивних у загальній посівній площі. У свою чергу агрокомплекс «Узин» навпаки, зменшив ступінь розораності та частку інтенсивних культур.

Отже, бачимо тенденцію збільшення виробництва в ТОВ «Адоніс». Та скорочення виробництва в агрокомплексу «Узин».

За даними статистичної звітності, порівняємо показники розміру підприємств ТОВ «Адоніс» в порівнянні з агрокомплексом «Узин»

Показники стану і руху основних фондів 2009 р. Табл. 2.1.6

Назва показника

ТОВ

«Адоніс»

ТОВ АФ «Узин»

Відношення показників «Адоніс» до «Узин»

Коефіцієнт зростання

1,003

1,11

0,9

Коефіцієнт оновлення

-

0,10

-

Коефіцієнт вибуття

0,34

-

-

Коефіцієнт сукупного відтворення

0,67

0,11

6,09

Коефіцієнт зносу

0,67

0,84

0,79

Коефіцієнт придатності

0,33

0,16

2,06

Дана таблиця засвідчує показники та тенденції розвитку підприємства. Розглядаючи перший показник - коефіцієнт зростання можна казати про збільшення обсягів основних засобів, що позитивно відбивається на діяльності підприємства. Коефіцієнт зростання в «Адонісі» складає 1,003. Аналогічну тенденцію бачимо і в агрокомплексі «Узин», у нього коефіцієнт зростання дорівнює 1,11.

Коефіцієнт оновлення вказує на кількість нових основних засобів, що були введені протягом року. Коефіцієнт оновлення на підприємстві «Узин» дорівнює 0,1 на відміну від ТОВ «Адоніс» де цей показник відсутній.

Коефіцієнт сукупного відтворення -- відношення вартості основних засобів, що надійшли протягом року, до первісної вартості всіх основних засобів на початок року. Цей показник дає змогу судити про те, яка частка нововеддених основних засобів використана на просте відтворення, а яка -- на розширене. Він акумулює в собі значення коефіцієнта вибуття і приросту. У формалізованому вигляді зв'язок між цими коефіцієнтами можна подати так:

Ксв = Кв + Кпр.

На підприємстві «Адоніс» він становить 0,67, на агрокомплексі «Узин» - 0,11.

Фактично вони показують рівень оновлення основних засобів. Зазначимо, що Адоніс має розширене відтворення тому коефіцієнт має позитивний вплив на підприємство. Агрокомплекс «Узин» на відміну від ТОВ «Адоніс» має більш звужене відтворення, а тому коефіцієнт приросту зазначає негативність впливу на виробництво.

Коефіцієнт зносу та придатності визначає стан виробничих фондів на підприємстві. Два показники є взаємозалежними та в сумі дорівнюють одиниці. Чим вищий коефіцієнт придатності і менший коефіцієнт зношення, тим кращі умови має підприємство для більш раціонального використання основних засобів. Так бачимо, що підприємство «Адоніс» має високий показник зносу - 0,67, та відповідно низький показник придатності - 0,33, що безумовно каже про погані умови для виробничої діяльності та нераціональність використання основних засобів. Співвідношення цих показників на підприємстві агрокомплексу «Узин» ще гірше: коефіцієнт зносу 0,85, коефіцієнт придатності 0,15, що каже про погану організацію та нераціональне використання основних засобів.

За даними статистичної звітності, порівняємо вартісні показники абсолютної ефективності ТОВ «Адоніс» в порівнянні з агрокомплексом «Узин»

Вартісні показники абсолютної ефективності ТОВ «Адоніс» за 2009 рік

Табл. 2.1.7

Показник

(тис.грн)

ТОВ «Адоніс»

Агрокомплекс «Узин»

Товарна продукція на 1 га с/г угідь

1,8

3,08

Валовий прибуток на 1 га с/г угідь

2,17

0,8

Чистий прибуток на 1 га с/г угідь

1,8

3,7

Таблиця вартісних показників ефективності показує раціональність використання ресурсів та основних засобів. Бачимо, що ці показники на підприємствах відрізняються приблизно в 2 рази, що каже про погану виручку на ТОВ «Адоніс» з 1 га по відношенню до агрокомплексу «Узин», частка чистого прибутку вища ніж у агрокомплексу «Узин», а валового прибутку нижче. За даними статистичної звітності, порівняємо економічні показники ефективності ТОВ «Адоніс» в порівнянні з агрокомплексом «Узин»(Табл.2.1.8)

Економічні показники ефективності за 2009 рік Табл.2.1.8

Показник

ТОВ «Адоніс»

Агрокомплекс «Узин»

Норма прибутку (збитку) на авансований капітал, %

0,06

27,9

Норма прибутку(збитку) на власний капітал, %

0,07

60,7

Рівень рентабельності, %

-22,9

40,0

Рентабельність продажу, %

1,2

21,4

Показники ефективності визначають наскільки підприємство правильно та раціонально управляє своїми трудовими ресурсами, основними засобами, предметами праці та землі.

Узагальнюючим показником ефективності виробництва є показник норми прибутку на власний та авансований капітал. Рівень цього показника безпосередньо залежить від рентабельності продажу та числа оборотів авансованого чи власного капіталу. Так норма прибутку на капітал, як у авансованому капіталі так і у власному суттєво вища у агрокомплексу «Узин», що показує згуртованість, злагодженість, раціональність управління підприємством.

Рентабельність - показник, що визначає економічну ефективність виробництва, показує грошову виручку від реалізації товарів, чи прибуток повністю покриває витрати, чи є економічна вигода виробництва.

За даними статистичної звітності, порівняємо показники товарної продукції і факторів, що впливають на неї ТОВ «Адоніс» в порівнянні з агрокомплексом «Узин»

Товарна продукція і фактори, що на неї впливають Табл.2.1.9

Показники

2008

2009

Товарна продукція, тис. грн.

494

910

Авансований капітал, тис. грн.

2066

1621

Ефективність використання авансованого капіталу, %

24

56

1,83=0,782,3

Товарна продукція - продукт виробництва підприємства, що має бути проданий з економічною вигодою для підприємства. У таблиці бачимо тенденцію до збільшення товарної продукції та збільшення ефективності використання авансованого капіталу більш як у 2 рази проте авансований капітал зменшився.

Економічний тип розвитку - це співвідношення між зміною в часі величини авансованого капіталу та обсягу виробництва валової продукції. Розрізняють типи розвитку:

– Інтенсивний

– Екстенсивний

– Зрівноважений

– Інтенсивно - екстенсивний

– Екстенсивно - інтенсивний

Для визначення типу підприємства застосуємо такі формули:

Дак = (ВПак : ВП) · 100;

Д = (ВП: ВП) · 100.

Вони визначають питому вагу екстенсивного та інтенсивного факторів. Розпишемо ці формули:

ВП = ВПак + ВП =>

де Рj1, Рj0 величина авансованого капіталу на 1 га сільськогосподарських угідь відповідно у звітний і базовий періоди; -- узагальнюючий показник ефективності використання авансованого капіталу відповідно у звітний і базовий роки, що визначається діленням валової продукції на його величину, тобто Ш = ВП : АК.

Рj1 =1,78 Ш1=0,56

Рj0 = 4,09 Ш0=0,24 ,звідси:

ВПак==1,78*0,56 - 4,09*0,56=-1,3

ВП= = 4,09*0,56-4,09*0,24=1,31

ВП=0,01

Звідси:

Дак = (ВПак : ВП) · 100 = (-1,3/1,31)*100= -99,2

Д = (ВП: ВП) · 100 = (1,31/0,01)*100= 13100

З цих даних можна сказати, що на підприємстві ТОВ «Адоніс» переважає інтенсивно-екстенсивний тип розвитку -- різновид економічного типу розвитку, за якого частка приросту продукції завдяки поліпшенню використання авансованого капіталу менша від частки її приросту, одержаної завдяки збільшенню його розміру .

Висновок: ТОВ «Адоніс» - мале підприємство, яке має інтенсивно-екстенсивний тип розвитку.

2.2 Факторний аналіз прибутку за допомогою індексного прийому

Факторний аналіз здійснюється для того, щоб визначити, який саме фактор має більший вплив на формування досліджуваної величини. В нашому випадку досліджувана величина - чистий прибуток (збиток) на один гектар сільськогосподарських угідь.. Як вже зазначалось, прибуток - це основна мета діяльності підприємства, і чим більшим він буде, тим краще.

В основі факторного аналізу індексним методом лежить індекс прибутку:

- обсяг реалізації продукції відповідно в базовому та звітному періодах;

Ц - середня ціна реалізації, відповідно в базовому та звітному періодах;

С - середня собівартість, відповідно в базовому та звітному періодах;

Для проведення даного типу аналізу, доцільно помістити необхідні для цього дані у таблицю. Індекс прибутку буде розрахований на прикладі даних по реалізації ярого ячменю, на підприємстві ТОВ «Адоніс»(Табл. 2.3.1)

Дані по ярому ячменю ТОВ «Адоніс» Табл.2.3.1

Назва фактора

2009

2010

Ціна (грн/ц)

57,48

87,55

Собівартість (грн/ц)

75,85

107,4

Обсяг продажу (ц)

2940

1108

Аналізуючи даний індекс, можна зробити висновок, що суттєво збільшилася собівартість, а ціна зменшилась. Обсяг продажу скоротився на 36%. В сукупності, всі ці фактори дали підприємству значний збиток. Даний індекс є індексом збитку.

ТОВ «Адоніс» виробляє два види продукції: соя та ярий ячмінь, тому слід навести індекси прибутку та часткові індекси по виробництву даної продукції.(Дані наведені в таблиці 2.3.2)

Табл.2.3.2

Назва продукції

Обсяг реалізації (ц)

Ціна (грн/ц)

Собівартість (грн/ц)

Індекс збитку

Індекс зміни обсягу реалізації

Індекс ціни

Індекс собівартості

2009

2010

2009

2010

2009

2010

Ячмінь ярий

2940

1108

57,48

87,54

75,85

107,4

0,41

0,38

1,52

1,42

Соя

1407

821

272,9

228,26

270,07

501

-

0,58

0,84

1,86

Виходячи із таких показників, прослідковується значне зростання собівартості та спад ціни. В поєднанні, ці два фактори в результаті дали збиток підприємству.

2.3 Факторний аналіз прибутку підприємства

Факторний аналіз використовується для комплексного аналізу господарської діяльності, пошуку і класифікації факторів, що впливають на економічні явища і процеси, з виявленням причинно-наслідкових зв'язків, що впливають на зміну конкретних показників господарської діяльності. Він дозволяє прослідкувати залежність окремих факторів «х» , що впливають на окремий економічний показник «у». Наш економічний показник прибуток, що відповідно позначимо «у». Об'єктом нашого дослідження є підприємство Білоцерківського району ТОВ «Адоніс».

Фактори :

Х1 - продуктивність праці

Х2 - АК/га

Х3 - ВК/га

Х4 - питома вага продукції рослинництва до загальної виручки

Х5 - ТП/га

Назва підприємства

Y

X1

X2

X3

X4

X5

Прибуток

продуктивність праці

АК/га

Вк/га

питома вага продукції рослинництва до загальної виручки

Тп/га

ТОВ "Земля Томилівська"

1115,00

116,94

3,06

1,26

0,71

3,02

ЗАТ "Маки"

1387,00

79,01

6,98

5,49

0,76

3,71

ТОВ агрофірма "Дім"

606,00

75,74

4,53

2,30

0,61

3,46

СВК "Розаліївський"

1137,00

105,94

8,85

5,98

0,65

3,87

ТОВ "Фастівка"

1468,00

63,93

29,09

4,25

0,31

3,00

ТОВ "Острійківська"

1413,50

155,18

4,47

3,56

0,83

5,74

ТОВ "Матюші"

-5297,00

78,98

10,00

5,71

0,78

6,93

ВАТ "Терезине"

4763,00

242,15

17,88

14,17

0,68

8,38

ПОП "Раставиця"

1309,00

260,73

2,31

0,35

0,75

1,96

УН ТОВ "Агрос"

11,00

42,91

14,32

6,11

0,67

2,87

ТОВ "ім. котовського"

1908,00

87,88

9,20

6,50

0,82

6,04

ТОВ "Адоніс"

11,00

53,53

3,21

3,03

0,75

1,80

СВК "АТЛАНТИДА"

85,00

71,76

1,11

0,68

0,72

0,83

ТОВ "Піщанське"

118,00

101,52

33,99

7,52

0,49

7,64

ТОВ "Узин"

1664,00

435,62

3,32

0,87

0,68

3,09

ТОВ "Мрія"

-96,20

29,38

0,97

0,90

0,39

1,11

ТОВ "Каменяр Агро"

-32,00

81,00

2,27

-0,77

0,51

0,93

ТОВ "Михайлівське"

238,00

29,08

0,22

-1,08

0,73

1,72

ТОВ "Надія"

1090,00

95,66

4,02

1,25

0,75

2,86

ТОВ агрофірма "Левада"

106,00

218,80

4,20

1,05

0,59

1,88

ПОП АГРОФІРМА "УЗИНЬСКА"

3096,00

262,29

4,83

4,55

0,76

4,14

АГРОФІРМА "БІЛОЦЕРКІВСЬКA"

1880,00

78,29

3,47

2,15

0,68

3,04

ДП "ФЕРМИ-ДАНАМ"

11970,30

733,22

95,45

69,09

0,83

122,20

ФГ "ШИРОКОСТУП"

3541,20

139,16

5,13

3,87

0,80

3,70

ТОВ "ОБРІЙ-АГРО"

-4,60

26,73

1,38

0,30

0,83

0,79

ЗАТ "Агрофорт"

18634,30

254,79

4,81

2,36

0,82

6,78

ТОВ ВО "Брем-Агро"

1383,90

112,48

5,47

1,59

0,77

3,06

ТОВ "РАСАВКА"

35,00

268,30

18,27

11,90

0,09

1,28

ПСП "РОССАВА"

2689,10

112,07

4,89

1,26

0,63

4,59

СТОВ "КОЛОС"

-10,00

33,13

5,01

3,26

0,83

3,70

Досліджуючи наш показник ми працювали з фінансовими звітностями 30 підприємств, розрахували 6 факторів, що впливають на наш економічний показник - прибуток. Зробили групування по кожному з факторів розбивши підприємства на 3 групи, прослідкували залежність показника від факторів за допомогою графічних моделей. Використовуючи лінію тренду ми наочно переконуємося у різниці між оптимальними і реальними показника підприємницької діяльності.

1) Х1 - продуктивність праці Табл.2.3.1

Рис. 2.3.1. Графік залежності прибутку ТОВ «Адоніс» від продуктивності праці

З графіка 2.3.1 можна прослідкувати прямо пропорційну залежність продуктивності праці на прибуток. Тобто чим більше продуктивність праці тим більше буде прибуток. При чому невелике збільшення продуктивності праці викличе більше збільшення прибутку, коефіцієнт при х дорівнює приблизно 3213,6 тому лінія тренда доволі крута.

2) Х2 - АК/га

Вплив АК на га на прибуток Табл.2.3.2

АК/га, тис. грн.

Кількість підприємств

АК/га в середньому по групі.

Середня маса прибутку на ВК.

1

до 6

3,434671

568,588

20

2

6,9-12

8,756363

3800,067

4

3

12 >

34,83383

15302,3

6

Рис. 2.3.2. Графік залежності прибутку ТОВ «Адоніс» від АК/га

Авансований капітал -- грошові кошти або майнові цінності, попередньо інвестовані в проект, до того, як він став приносити дохід. Кошти, звичайно надані під конкретну задачу для її наступної реалізації, у тому числі і створення нового підприємства.

3) Х3 - ВК/га

Вплив ВК/га на прибуток

ВК/га

Кількість підприємств

Середнє значення ВК/га

Середня маса ВК/га

1

до 4

23

2,256957

480,2333

2

від 5 до 9

4

8,006888

3522,325

3

9->

2

41,6327

15302,3

Рис. 2.3.3. Графік залежності прибутку ТОВ «Адоніс» від відношення ВК/га

Власний капітал -- це одна з основних категорій, що характеризує економічний стан підприємства. Під власним капіталом розуміють частину авансованого капіталу, що сформована за рахунок різних джерел, є власністю підприємства і кількісно визначається як різниця між його активами і зобов'язаннями (позичковим капіталом). Чим більша вартість власного капіталу, тим за інших однакових умов міцніший фінансовий стан підприємства, тим більше воно має підстав зважитися на діловий ризик, розраховувати при цьому на одержання кредитів. Без знання величини власного капіталу підприємства жоден кредитор не прийме рішення про надання йому позики навіть у невеликому розмірі.

Х4 - питома вага продукції рослинництва до загальної виручки

Вплив відсоток продукції рослинництва с структурі товарної продукції на прибуток Табл.2.3.4

Питома вага продукції рослинництва до загальної виручки

Кількість підприємств

Середня питома вага продукції рослинництва до загальної виручки

Середня маса продукції до загальної виручки

1

до 0,33

2

0,200012

-2696,6

2

0,33-0,6

4

0,494657

-8,9

3

0,6 і більш

24

0,742639

2568,679

Рис. 2.3.4. Графік залежності прибутку ТОВ «Адоніс» від відношення питомої ваги продукції рослинництва до загальної виручки

Таблиця 2.3.5

Вплив питомої ваги продукції рослинництва до загальної виручки на прибуток

ТП/га

Кількість підприємств

Середня відношення ТП/га

Середня маса ТП/га

1

до 0,33

2

0,200012

-2696,6

2

0,33-0,6

4

0,494657

-8,9

3

0,6 і більш

24

0,742639

2568,679

Рис. 2.3.3. Графік залежності прибутку ТОВ «Адоніс» від відношення ТП/га

Товарна продукція -- це та частина валової продукції, яка реалізована за межі підприємства різним споживачам. Вона визначається в натуральній і вартісній (грошовій) формах. На кожному підприємстві вартість товарної продукції розраховується за поточними цінами реалізації, рівень яких залежить від каналу і строків реалізації продукції, її якості, кон'юнктури ринку та інших факторів. Грошові надходження від продажу товарної продукції називають грошовим доходом або грошовою виручкою підприємства. Це -- важливий показник господарської діяльності, на основі якого визначають прибуток по кожній галузі і підприємству в цілому. За інших однакових умов воно матиме тим більший прибуток, чим більший грошовий дохід одержано від реалізації продукції, і навпаки.

У висновку хотілось би зазначити, що всі фактори мають досить високі показники кореляції, що свідчить про високу залежність результативної ознаки від факторів впливу. На кожному графіку, який відображає залежність результативної ознаки від факторів, міститься лінія тренда, відхилення від якої показує, на скільки тенденція сукупності порушується за тих чи інших умов.

2.4 Кореляційно-регресійний аналіз частки прибутку на власний капітал аграрних підприємств.

Економічна модель - це функція чи система функцій, що кількісно описує залежність між соціально-економічними показниками, один чи кілька з яких є залежною змінною, інші - незалежними.

У загальному вигляді економетрична модель запишеться так:

Y=f( X1,X2,X3,X4 …… XM-1,u )

Де Y - залежна змінна, Xj - незалежні змінні, u - стохастична складова.

Для побудови моделі була здійснена вибірка з однорідних підприємств ( 22 підприємства) з генеральної сукупності(31 підприємство) для того, щоб зробити масив однорідним.

Обрані фактори, що впливають на частку прибутку на власний капітал :

1. Х1 продуктивність праці

2. Х2 - відношення Ак/га

3. Х3 - відношення ВК/га

4. Х4 - питома вага продукції рослинництва до загальної виручки

5. Х5- відношення ТП/га

Отже, наша модель у лінійній формі має вигляд:

Y=a0+a1X1+a2X2+a3X3+a4X4+a5X5+u;

Зробивши розрахункові роботи маємо результат:

53,08474659

4835,2656

-144,512

46,1680468

15,1239

3685,14

152,4300182

5174,1516

288,7913

133,0976569

7,313144

4082,19

0,376739281

3563,9692

#Н/Д

#Н/Д

#Н/Д

#Н/Д

2,901431925

24

#Н/Д

#Н/Д

#Н/Д

#Н/Д

184268149,2

304845035

#Н/Д

#Н/Д

#Н/Д

#Н/Д

Розглянемо результати розрахунків:

Перший рядок містить коефіцієнти при х - аj

а5

а4

а3

а2

а1

а0

53,08474659

4835,2656

-144,512

46,1680468

15,1239

3685,14

Другий рядок в таблиці результатів містить стандартні похибки оцінок параметрів моделі

152,4300182

5174,1516

288,7913

133,0976569

7,313144

4082,19

Третій рядок містить 2 показника: R2=0.37 уu=3563

0,376739281

3563,9692

#Н/Д

#Н/Д

#Н/Д

#Н/Д

Четвертий рядок містить 2 показника: F-критерій, та ступінь свободи m-n. F= 2.9 m-n=24


Подобные документы

  • Організаційно-економічна характеристика СТОВ "НИВА" м. Радомишль, Житомирської області. Аналіз формування і розподілу прибутку: факторний аналіз прибутку та його розподілу, рентабельності витрат діяльності господарства, підвищення прибутковості.

    курсовая работа [73,2 K], добавлен 14.12.2013

  • Структура нафтогазового комплексу України в час ринкової трансформації. Кореляційно-регресійний аналіз впливу факторів на формування прибутку нафтопереробних підприємств і оцінка його використання. Доцільність виплати дивідендів і реінвестування прибутку.

    дипломная работа [366,0 K], добавлен 25.03.2011

  • Аналіз базових понять прибутку, його економічного змісту та складових елементів прибутку страхових організацій. Вивчення та оцінка рівня і динаміки прибутку страхових організацій ПрАТ "Страхове товариство "Стройполіс". Формування та розподіл прибутку.

    курсовая работа [299,8 K], добавлен 13.11.2014

  • Економічна сутність та функції прибутку підприємства. Основні принципи розподілу прибутку. Загальна характеристика, аналіз результатів виробничої діяльності, економічна сутність та функції прибутку, вдосконалення політики розподілу прибутку підприємства.

    курсовая работа [82,6 K], добавлен 15.02.2010

  • Сутність, значення та завдання аналізу формування та використання прибутку підприємства. Аналіз складу та динаміки прибутку підприємства, показників ефективності використання прибутку підприємства. Шляхи підвищення прибутковості діяльності підприємства.

    курсовая работа [150,0 K], добавлен 23.08.2012

  • Прибуток як результат фінансово-господарської діяльності підприємства. Прибуток від реалізації продукції, його формування. Методи розрахунку прибутку від реалізації продукції. Сутність і методи обчислення рентабельності. Розподіл і використання прибутку.

    лекция [181,4 K], добавлен 15.11.2008

  • Методологічні основи формування і розподілу прибутку підприємств. Діагностика стану ВАТ "Дослідний електромонтажний завод", аналіз показників формування і використання прибутку. Вплив їх розмірів на фінансовий стан заводу, шляхи вдосконалення розподілу.

    курсовая работа [149,7 K], добавлен 23.12.2012

  • Сутність, поняття та функції прибутку підприємства. Аналіз ліквідності, ділової активності та фінансової стійкості підприємства. Аналіз формування прибутку й показників рентабельності. Розрахунок впливу підвищення обсягів продажу на прибуток фірми.

    дипломная работа [1,6 M], добавлен 09.06.2015

  • Еволюція, сутність та значення податку на прибуток підприємств. Відповідальність за ухилення від сплати податку на прибуток. Аналіз механізму оподаткування прибутку промислових підприємств та шляхи його вдосконалення на прикладі ЗАТ СП "Теріхем-Луцьк".

    дипломная работа [152,1 K], добавлен 20.12.2010

  • Фінансові аспекти управління витратами підприємства. Оцінка фінансового стану ВАТ "Олімп". Розрахунок базового прибутку, аналіз ліквідності, ділової активності, процесів формування й розподілу прибутку, коефіцієнту рентабельності та структури капіталу.

    контрольная работа [118,4 K], добавлен 13.04.2012

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.