Виконав студент групи

Перевірив ст..викладач Саленко О.В

Харків 2009

ЗАВДАННЯ

до курсової роботи з дисципліни «Фінансовий аналіз»

студенту групи.

за темою «Ліквідність як складова платоспроможності»

1 Теоретична частина

1.1 Вивчити склад сучасної фінансової звітності підприємств

1.2 Вивчити обрану групу показників фінансового стану підприємства

1.3 Визначити джерела інформації, потрібної для розрахунку обраних показників. Побудувати зведену таблицю (див.таблицю 1).

Таблиця 1 - Джерела інформації для розрахунку показників платоспроможності

1.4 Виділити показники, які можуть бути розраховані за даними фінансової звітності, та визначити для кожного з них бажаний напрямок зміни (див.таблицю 1)

2.2 За допомогою матричного методу проранжувати декілька останніх років діяльності підприємства.

2.3 Провести факторний аналіз показника, окремо узгодженого з викладачем, декількома методами. Пояснити вибір методів. Результати розрахунків надати у вигляді таблиці (див.таблицю 2)

Таблиця 2 - Вплив факторів на зміну рентабельності активів

2.4 Зробити висновки за проведеними розрахунками.

Вступ

1. Сутність поняття ліквідності підприємства. Його роль та значення

2. Порядок розрахунку показників платоспроможності підприємства

3. Рейтингова оцінка діяльності підприємства ДН-1 за 2005-2007 роки

4. Факторний аналіз показників ліквідності

Висновки

Перелік посилань

Додатки

Вступ

Ліквідність та платоспроможність є важливішими характеристиками фінансово-економічної діяльності підприємства в сучасних умовах ринкової економіки. Якщо підприємство ліквідне та платоспроможне воно має перевагу перед іншими підприємствами того самого роду діяльності у залучені кредитів, інвестицій, у виборі постачальників і кваліфікованих кадрів. Не має конфлікту з державою, громадою, т.я. своєчасно виплачує внески в соціальні фонди, до бюджету, заробітну плату працівникам, дивіденди акціонерам, та гарантує банкам повернення кредитів.

Чим вище ліквідність підприємства, та його платоспроможність, тим менше воно залежить від раптової зміни ринкової конюктури, відповідно тим менший ризик опинитися на краю банкротства.

Ліквідність в свою чергу є одним з показників платоспроможності, хоча дає більшу інформацію про стан підприємства, т.я. вона характеризує не тільки сучасний стан підприємства, але й можливі перспективи розвитку даного підприємства на найближчий час.

1. Сутність поняття ліквідності підприємства. Його роль та значення

Оцінка платоспроможності здійснюється на основі характеристики ліквідності поточних активів, тобто часу, необхідного для перетворення їх у готівку. Поняття платоспроможності й ліквідності дуже близькі, але друге більше ємне. Від ступеня ліквідності балансу залежить платоспроможність. Крім того, ліквідність характеризує не тільки поточний стан розрахунків, але й перспективу.

Отже, під ліквідністю організації розуміється її здатність покривати свої зобов'язання активами, строк перетворення яких у грошову форму відповідає строку погашення зобов'язань. Ліквідність означає безумовну платоспроможність організації й припускає постійну рівність між її активами й зобов'язаннями одночасно по двох параметрах:

- по загальній сумі;

- по строках перетворення в гроші (активи) і строкам погашення (зобов'язання).

Аналіз ліквідності організації проводиться по балансі й укладається в порівнянні коштів по активі, згрупованих по ступені ліквідності й розташованих у порядку убування, із зобов'язаннями по пасиві, розташованими в порядку зростання строку погашення.

Розрізняють ліквідність:

- поточну - відповідність дебіторської заборгованості й коштів кредиторської заборгованості;

- розрахункову - відповідність груп активу й пасиву по строках їхньої оборотності, в умовах нормального функціонування організації;

- термінову - здатну до погашення зобов'язань у випадку ліквідації організації.

Тому що аналіз ліквідності може переслідувати різні цілі, а отже, акцентувати увагу на різних аспектах, що характеризують стан оборотних активів і їхнє співвідношення з короткостроковими зобов'язаннями, в аналітичних цілях можна виділити дві групи показників, що характеризують ліквідність організації: коефіцієнти, що характеризують діяльність функціонуючого підприємства, і коефіцієнти, застосовувані для аналізу ліквідованого підприємства.

Показники, що характеризують можливість ліквідації активів, у закордонній практиці фінансового аналізу часто базуються на емпіричному правилі, відповідно до якого продажна ціна при проведенні аукціону або термінового розпродажу складе приблизно половину ринкової вартості активів. Разом з тим потрібно розуміти, що дане правило може розглядатися як зразковий орієнтир, оскільки обґрунтований рівень оборотних активів, необхідних для погашення короткострокових зобов'язань як для діючого, так і для ліквідованого підприємства, залежить не тільки від сфери його діяльності, а також від коливань, пов'язаних з короткотерміновими потоками коштів.

При оцінці ліквідності критерієм віднесення активів і зобов'язань до оборотного (короткострокових зобов'язань) є можливість реалізації перших і погашення других у найближчому майбутньому - протягом одного року. Однак даний критерій не є єдиним при визначенні тих статей балансу, які повинні бути прилічені до оборотного. Зокрема, незавершене виробництво в будівництві, незважаючи на те, що воно може мати строк обороту значно більший, ніж один рік, проте буде ставитися до оборотних активів.

Другим критерієм для визнання активів і зобов'язань у якості оборотних є умови їхнього споживання або оплати протягом звичайного операційного циклу підприємства.

Під операційним циклом розуміється середній проміжок часу між моментів заготовляння матеріальних цінностей і моментом оплати реалізованої продукції (товарів) або зроблених послуг.

У системі нормативного регулювання бухгалтерського обліку в Україні під оборотними активами розуміються кошти й інші активи, у відношенні яких можна припускати, що вони будуть оберненні в кошти, або продані, або спожиті в продовж 12 місяців або звичайного операційного циклу, якщо він перевищує 12 місяців.

Для попередньої оцінки ліквідності підприємства залучаються дані бухгалтерського балансу. Інформація, відбивана в розділі II активу балансу, характеризує величину оборотних активів на початку й кінці звітного року. Відомості про короткострокові зобов'язання підприємства втримуються в розділі V пасиву балансу й поясненнях до нього, що розкривають якісний склад його складових.

До числа короткострокових (поточних) зобов'язань, як правило, ставляться вимоги, погашення яких очікується протягом одного року від дня звітної дати. До них же варто віднести ті довгострокові зобов'язання, часткове погашення яких повинне відбутися в зазначений строк (найближчі 12 місяців від дня звітної дати). При цьому поточна частина довгострокових зобов'язань повинна бути відбита й прокоментована в пояснювальній записці.

Оборотні активи підприємства можуть бути ліквідними в більшому або меншому ступені, оскільки в їхній склад входять різнорідні кошти, серед яких є як легкореалізовані, так і важкореалізуємі для погашення зовнішньої заборгованості.

Залежно від ступеня ліквідності активи організації розділяються на наступні групи:

1 найбільш ліквідні активи Л1:

- суми по всіх статтях коштів, які можуть бути використані для проведення розрахунків негайно;

- короткострокові фінансові вкладення (цінні папери)

Л1=стор.220ф1+стр230+стр240

2 швидко реалізуємі активи Л2 - активи, для обігу яких у наявні кошти потрібне певний час:

- дебіторська заборгованість, платежі по який очікуються протягом 12 місяців після звітної дати;

- інші дебіторські активи

Л2 = стор. 130ф.1+стр140+ стор.150+ стор.160+ стор.170+ стор.180+ стор.190+ стор.200+ стор.210

3 повільно реалізуємі активи Л3 - найменш ліквідні активи:

- запаси, крім рядка «Видатки майбутніх періодів»;

- податок на додану вартість по придбаних цінностях;

- дебіторська заборгованість, платежі по який очікуються більш ніж через 12 місяців після звітної дати

Л3 = рядка 100+110+120+250+270ф.1

4 важко реалізуємі активи Л4. У цю групу включаються всі статті балансу розділу I «необоротні активи»

Л4 = стор. 080

Ці активи призначені для використання в господарській діяльності протягом досить тривалого періоду.

Пропорція, у якій ці групи повинні перебувати по відношенню друг до друга, визначається: характером і сферою діяльності організації; швидкістю обороту коштів підприємства; співвідношенням оборотних і необоротних активів; сумою й терміновістю зобов'язань, на покриття яких призначені статті активу; ступенем ліквідності поточних активів.

Віднесення тих або інших статей оборотних коштів до зазначених груп може мінятися залежно від конкретних умов: у складі дебіторів підприємства значаться досить різнорідні статті дебіторської заборгованості й одна її частина може потрапити в одну групу, а інша - в іншу; при різній тривалості виробничого циклу незавершене виробництво може бути також віднесене до різних груп і т.д.

У складі короткострокових пасивів можна виділити зобов'язання різного ступеня терміновості. Тому один зі способів оцінки ліквідності на стадії попереднього аналізу є зіставлення певних елементів активу з елементами пасиву. Із цією метою зобов'язання підприємства групуються по ступені їхньої терміновості, а його активи - по ступені ліквідності (реалізує мості ).

Зобов'язання організації можна розділити на чотири групи по ступені терміновості оплати:

1 найбільш термінові зобов'язання П1:

- кредиторська заборгованість;

- заборгованість учасникам (засновникам) по виплаті доходів;

- інші короткострокові зобов'язання;

- позички, не погашені в строк

П1 = стр 530ф.1

2 короткострокові пасиви П2:

- короткострокові позики й кредити;

- інші позики, що підлягають погашенню протягом 12 місяців після звітної дати

П2 = стор. 620ф1-стр530ф1+стр430+стр630=

стр640ф1-стр380ф1-стр480ф1-стр530ф1

=Б-1П-3П-стр530ф1.

3 довгострокові пасиви П3 - у цю групу входять довгострокові кредити й позики, статті роздягнула IV балансу

П3 = 3П+2П+5П=стр480+стр430+стр630ф.1

4 постійні пасиви П4: це статті першого розділи балансу

П4 = 1П=стор. 380ф.1

Організація вважається ліквідної, якщо її поточні активи перевищують його короткострокові зобов'язання. Реальний ступінь ліквідності організації і її платоспроможність можна визначити на основі аналізу ліквідності балансу.

На першій стадії аналізу зазначені групи активів і пасивів зіставляються в абсолютному вираженні. Баланс уважається ліквідним за умови наступних співвідношень груп активів і зобов'язань:

Л1 ? П1

Л2 ? П2

Л3 ? П3

Л4 ? П4

При цьому, якщо дотримані перші три нерівності: А1 ? П1; А2 ? П2;

А3 ? П3, тобто поточні активи перевищують зовнішні зобов'язання організації, то обов'язково виконується й остання нерівність: А4 ? П4, що підтверджує наявність в організації власних оборотних коштів. Все це означає дотримання мінімальної умови фінансової стабільності.

Невиконання одного із трьох перших нерівностей свідчить про порушення ліквідності балансу. При цьому недолік коштів по одній групі активів не компенсується їхнім надлишком по іншій групі, оскільки компенсація може бути лише за вартістю; у реальній платіжній ситуації менш ліквідні активи не можуть замінити більше активні.

Порівняння першої й другої груп активів (найбільш ліквідних активів і швидко реалізованих активів) з першими двома групами пасивів (найбільш термінові зобов'язання й короткострокові пасиви) показують поточну ліквідність, тобто платоспроможність або неплатоспроможність організації в найближче до моменту проведення аналізу час.

Порівняння третьої групи активів і пасивів (повільно реалізованих активів з довгостроковими зобов'язаннями) показують перспективну ліквідність, тобто прогноз платоспроможності організації.

У ході аналізу розраховуються фінансові коефіцієнти ліквідності шляхом поетапного зіставлення окремих груп активів з короткостроковими пасивами на основі даних балансу.

Традиційно розрахунки починають із визначення коефіцієнта абсолютної ліквідності. Він являє собою відношенні найбільш ліквідних активів до суми найбільш термінових зобов'язань і короткострокових пасивів (сума кредиторської заборгованості й короткострокових кредитів):

Л1 стр220+стр230+стр240

Ка.л. = = ,

П1+П2 стр530+(стр620-стр530+стр430+стр630)

де: Л1 - найбільш ліквідні активи;

П1- найбільш термінові зобов'язання;

П2 - короткострокові пасиви

Коефіцієнт показує, яку частину короткострокової заборгованості може покрити підприємство за рахунок наявних коштів і короткострокових фінансових вкладень, швидкореалізуємих у випадку потреби.

Нормальне обмеження Ка.л. ? 0,2. Якщо фактичне значення коефіцієнта укладається в даний діапазон, то це означає, що щодня підлягають погашенню 20% короткострокових зобов'язань підприємства або, інакше кажучи, що у випадку підтримки залишку коштів на рівні звітної дати (в основному за рахунок рівномірного надходження платежів від партнерів по бізнесі) наявна короткострокова заборгованість може бути погашена за 2-5 днів (1:0,5; 1:0,2). З огляду на неоднорідну структуру строків погашення заборгованості, зазначений норматив варто вважати завищеним.

Росту коефіцієнта абсолютної ліквідності сприяє ріст довгострокових джерел фінансування й зниження рівня необоротних активів, запасів, дебіторської заборгованості й короткострокових зобов'язань.

Наступним коефіцієнтом є коефіцієнт критичної ліквідності, або проміжний коефіцієнт покриття. Він розраховується як частка від розподілу величини коштів, короткострокових цінних паперів і розрахунків на суму короткострокових зобов'язань організації. У цьому випадку до суми активів, використовуваних для погашення короткострокових зобов'язань, додають короткострокову дебіторську заборгованість і визначають або можливість повного покриття короткострокових зобов'язань цими активами, або частку зобов'язань, які можуть бути покриті в даній ситуації.

Коефіцієнт критичної ліквідності відображає прогнозовану платоспроможність організації за умови своєчасного проведення розрахунків з дебіторами, тобто яку частину поточної заборгованості підприємство може покрити в найближчій перспективі за умови повного погашення дебіторської заборгованості. Проміжний (уточнений) коефіцієнт ліквідності вважається більше твердим тестом на ліквідність, тому що при його розрахунку не бореться в увагу найменш ліквідна частина оборотних активів - повільно реалізовані активи (Л3). Існує 2 основні причини , по яких повільно реалізовані активи не використаються при розрахунку цього коефіцієнта:

- чиста реалізаційна вартість таких активів при змушеній реалізації набагато менше вартості, по якій ці активи відбиті в балансі.

- якщо підприємство продає свої матеріальні запаси (а саме вони найчастіше домінують у цій групі активів), те виникає питання, як воно буде продовжувати свою діяльність.

Коефіцієнт проміжної ліквідності розраховується по формулі:

Л1+Л2

Кк. л. = -------------

П1+П2

У роботах деяких вітчизняних аналітиків для комплексної оцінки ліквідності балансу пропонується наступна формула оцінки загальної платоспроможності підприємства:

Л1=0,5Л2+0,3Л3

Кобщ=

П1+0,5П2+0,3П3

За допомогою цього коефіцієнта ліквідності оцінюється не тільки здатність підприємства погасити поточні зобов'язання, але й потенційна можливість розрахуватися по довгострокових зобов'язаннях.

Нормальне обмеження Кк. л. ? 1 означає, що кошти й майбутні надходження від поточної діяльності повинні покривати поточні борги. Для підвищення рівня коефіцієнта критичної ліквідності необхідно сприяти росту забезпеченості запасів власними оборотними коштами й довгостроковими кредитами й позиками, для чого варто збільшувати власні оборотні кошти, залучати довгострокові кредити й позики й обґрунтовано знижувати рівень запасів. Коефіцієнт критичної ліквідності найбільше точно відображає поточну фінансову стабільність підприємства. На заключному етапі аналізу розраховують коефіцієнт поточної ліквідності, або коефіцієнт покриття, що визначається як відношення всіх оборотних коштів (поточних активів) - (розділ II балансу) за винятком ПДВ по придбаних цінностях (стор. 220) і дебіторської заборгованості, платежі по який очікуються більш ніж через 12 місяців після звітної дати (стор. 230), до поточних зобов'язань (рядка 610 + 620+ + 630).

Та Л1+Л2+Л3

Кт. л. = =

Те П1+П2

де Та - поточні активи;

Те - поточні зобов'язання.

Сума активів, використовуваних для розрахунку попереднього коефіцієнта, збільшують на величину запасів (рядок 210 балансу). Коефіцієнт поточної ліквідності показує, у якому ступені поточні активи покривають короткострокові зобов'язання. Він характеризує платіжні можливості організації, оцінювані за умови не тільки своєчасних розрахунків з дебіторами й сприятливої реалізації готової продукції, але й продажу у випадку потреби інших елементів матеріальних оборотних коштів. Рівень коефіцієнта покриття залежить від галузі виробництва, тривалості виробничого циклу, структури запасів і витрат.

Нормальне значення коефіцієнта ? 2. Даний норматив установлений «Методичними положеннями по оцінці фінансового стану підприємства й установленню незадовільної структури балансу», затвердженими відповідним розпорядженням № 310-р від 12 серпня 1997 р. Федерального керування по справах про неспроможність (банкрутстві). Виконання цього нормативу організацією означає, що на кожний рубль її короткострокових зобов'язань доводиться не менше двох рублів ліквідних коштів. Перевищення нормативу означає, що організація має у своєму розпорядженні достатній обсяг вільних ресурсів, формованих за рахунок власних джерел. З погляду кредиторів організації, подібний варіант формування оборотних коштів є найбільш кращим.

Невиконання встановленого нормативу створює погрозу фінансової нестабільності організації через різний ступінь ліквідності активів і неможливості їхньої термінової реалізації у випадку одночасного обігу кредиторів.

Офіційно рекомендований норматив для показника варто визнати трохи завищеним. Безсумнівно, що коефіцієнт покриття повинен бути більше одиниці, однак більш конкретно норматив може бути визначений лише на основі статистичної обробки великого ряду даних вітчизняних і закордонних компаній, що мають той же профіль діяльності, що й обстежуване підприємство.

Рівень коефіцієнта покриття безпосередньо визначається наявністю довгострокових джерел формування запасів.

Для підвищення рівня коефіцієнта покриття необхідно поповнювати реальний власний капітал підприємства й обґрунтовано стримувати ріст необоротних активів і довгострокової дебіторської заборгованості. Росту коефіцієнта покриття сприяє ріст довгострокових джерел фінансування запасів і зниження рівня короткострокових зобов'язань. Відповідно ріст довгострокових джерел запасів обумовлений ростом реального власного капіталу й довгострокових кредитів і позик, а також зниженням (абсолютним або відносним) необоротних активів і довгострокової дебіторської заборгованості.

На відміну від коефіцієнтів абсолютної ліквідності й критичної ліквідності, що показують миттєву й поточну платоспроможність, коефіцієнт покриття відображає прогноз платоспроможності на відносно віддалену перспективу.

З огляду на, що до складу поточних активів входить дебіторська заборгованість, частина з якої є сумнівної, а в складі запасів товарно-матеріальних цінностей можуть бути неліквідні, у процесі аналізу необхідно розглянути структуру даних активів і провести їхнє ранжирування по ступені ліквідності. Знаменник коефіцієнта (короткострокові зобов'язання) також може бути структурований по строках погашення.

У процесі аналізу кредитного ризику необхідно зіставити коефіцієнти поточної й критичної ліквідності. Коефіцієнт покриття й коефіцієнт критичної ліквідності містять різну інформацію тільки в чисельнику, тому що коефіцієнт покриття включає й запаси товарно-матеріальних цінностей. Нормальним варто вважати співвідношення коефіцієнта покриття до коефіцієнта критичної ліквідності - 4:1. Якщо дане співвідношення порушене за рахунок збільшення коефіцієнта покриття, то це може свідчити про наявність наднормативних і схованих запасів товарно-матеріальних цінностей, великому обсязі незавершеного виробництва й т.д., а отже, і про погіршення фінансового стану організації.

Різні показники ліквідності не тільки дають різнобічну характеристику стабільності фінансового становища підприємства при різному ступені обліку ліквідних коштів, але й відповідають інтересам різних зовнішніх користувачів аналітичної інформації. Так, наприклад, для постачальників сировини й матеріалів найцікавішим є коефіцієнт абсолютної ліквідності. Банк що кредитує дане підприємство, більше увага приділяє проміжному коефіцієнту ліквідності. Покупці й власники акцій і облігацій підприємства в більшій мері оцінюють фінансову стабільність підприємства за коефіцієнтом поточної ліквідності.

Слід зазначити, що для багатьох підприємств характерне сполучення низьких коефіцієнтів проміжної ліквідності з високим коефіцієнтом загального покриття. Це пов'язане з тим, що підприємства мають зайві запаси сировини, матеріалів, що комплектують, готової продукції, нерідко невиправдано велике незавершене виробництво.

Необґрунтованістю цих витрат веде в остаточному підсумку до недостачі коштів. Звідси, навіть при високому коефіцієнті загального покриття, необхідно виявити стан і динаміку його складових, особливо по тим статтям, які входять у третю групу активів балансу.

Із цією метою варто розрахувати оборотність виробничих запасів, готових виробів, незавершеного виробництва.

При наявності в підприємства низького коефіцієнта проміжної ліквідності й високого коефіцієнта загального покриття, погіршення названих показників оборотності свідчить про погіршення платоспроможності цього підприємства. Щоб більш об'єктивно оцінити платоспроможність підприємства при виявленні в нього погіршення. При цьому варто роздільно розібратися в причинах затримок споживачами оплати продукції й послуг, нагромадження зайвих запасів готової продукції, сировини, матеріалів і т.д. Ці причини можуть бути зовнішніми, що більш-менш не залежать від аналізованого підприємства, а можуть бути й внутрішніми. Але насамперед необхідно обчислити названі вище коефіцієнти ліквідності, визначити відхилення в їхньому рівні й розмір впливу на них різних факторів.

2. Порядок розрахунку показників платоспроможності підприємства

Основними джерелами інформації для аналізу платоспроможності підприємства є бухгалтерський баланс, звіт про фінансові результати, звіт про рух грошових коштів, та безпосередньо данні бухгалтерського первинного аналітичного обліку, що дають більшу деталізацію про данні балансу. Форми (№1,№2,№3).

Оцінку фінансового стану проводять за допомогою фінансових коефіцієнтів, розрахованих на підставі показників Балансу і Звіту про фінансові результати. саме за допомогою таких показників можна і можна проаналізувати такі важливі аспекти фінансового стану і результатів діяльності підприємства, як ліквідність, платоспроможність, рентабельність.

ліквідність платоспроможність рентабельність

Таблиця 1 - Джерела інформації для розрахунку показників ліквідності

Коефіцієнт покриття (загальної ліквідності) - Кп , що показує, яку частину поточних зобов'язань підприємство спроможне погасити, якщо воно реалізує усі свої оборотні активи, в тому числі і матеріальні запаси. Цей коефіцієнт показує також, скільки гривень оборотних коштів приходиться на кожну гривню поточних зобов'язань.

Коефіцієнт швидкої (критичної) ліквідності - Кшл , що показує, яку частину поточних зобов'язань підприємство спроможне погасити за рахунок найбільш ліквідних оборотних коштів - грошових коштів та їх еквівалентів, фінансових інвестицій та кредиторської заборгованості. Цей показник показує платіжні можливості підприємства щодо погашення поточних зобов'язань за умови своєчасного здійснення розрахунків з дебіторами.

Коефіцієнт абсолютної (грошової) ліквідності (Каб.л), що показує, яку частину поточних зобов'язань підприємство може погасити своїми коштами негайно

Коефіцієнт проміжної ліквідності відображає проміжну ліквідність підприємства.

Коефіцієнт автономії (фінансової незалежності) - Кавт , що показує, яку частину у загальних вкладеннях у підприємство складає власний капітал. Він характеризує фінансову незалежність підприємства від зовнішніх джерел фінансування його діяльності.

Коефіцієнт концентрації позикового капіталу характеризує частку позикових коштів у загальній сумі коштів, вкладених у майно підприємства.

Коефіцієнт забезпеченості за кредитами (коефіцієнт покриття відсотка) оцінює потенційну можливість підприємства погасити позику та показує ступінь захищеності кредиторів від несплати відсоткових платежів.

Коефіцієнт матеріального покриття показує, в якій мірі підприємство залежить від матеріальних виробничих запасів у питанні мобілізації коштів для погашення короткострокової заборгованості.

Співвідношення позикового капіталу і власного показує скільки на 1 гривню власних коштів позикових коштів.

Коефіцієнт загальної заборгованості показує, яка частина активів компанії фінансується за рахунок позикових коштів (і довгострокових і короткострокових).

Коефіцієнт залежності від довгострокової заборгованості вимірює співвідношення довгострокової заборгованості і власного капіталу компанії.

Коефіцієнт фінансової незалежності показує, яка частина активів компанії фінансується за рахунок власних коштів.

Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості (інше найменування цього коефіцієнта - коефіцієнт оборотності за розрахунками)показує, скільки оборотів здійснили за рік кошти, вкладені до розрахунків. Чим більша кількість оборотів, тим швидше підприємство отримує плату від своїх дебіторів.
Період інкасації - час, протягом якого дебіторська заборгованість обернеться на грошові кошти, тобто період очікування підприємством отримання грошових коштів. За допомогою коефіцієнту оборотності кредиторської заборгованості розраховується період погашення цієї заборгованості..

Час обігу кредиторської заборгованості - середня кількість днів, протягом яких підприємство сплачує рахунки кредиторів.

Таблиця 2 - Розрахунок показників платоспроможності

Таким чином проаналізувавши всі показники ліквідності та платоспроможності можна зробити висновок, що підприємство ДН-1 має більш ніж достатньо власних оборотних коштів, при нормативному значенні 0,1 має за 2005, 2006, 2007 роки, відповідно 5,25, 6,32, 5, 304. характеристикою цього є те, що майже 5, 6, 5 частини власного капіталу фінансується за рахунок оборотних активів.

Також підприємство має достатньо велику дебіторську заборгованість із внутрішніх розрахунків, що є не досить ефективно тому, що кошти знаходяться у безвідсотковій позиці, тобто ними безкоштовно користуються. Проте взявши до уваги що ДН-1 державне - підприємство, можна сказати що це є нормальним для його функціонування, тому що спочатку ДН-1 надає послуги, а потім відповідно до кошторису та плану фінансування - кошти з бюджету відшкодовують витрати. Що стосується дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги то вона не є великою.

Що стосується виробничих запасів то вони складають 166.3, 196.6, 90 тисяч грн.. за період з 2005 до 2007 року включно.

Витрати майбутніх періодів значно зменшились, це свідчить про малі перспективи розвитку, та не далекоглядну стратегію роботи.

Активи підприємства збільшились за 2005-2007 роки з 110854,4 тис.грн. до 141243,9 тис.грн. (127,42%) Це характеризує можливе розширення обсягу роботи. Наряду йде і зростання власного капіталу з 94715 до 119201,7 тис.грн. (125,85%).

Довгострокові зобов'язання ДН-1 відсутні, що говорить про відсутність кредитів банку та довгострокової заборгованості перед іншими кредиторами (наприклад державою). Проте є значні поточні зобов'язання терміном до 1 місяця, хача при даному виді підприємства це є нормальним.

Чиста виручка росте з 84493,5 за 2005 рік до 109361,2 за 2007 рік. Разом з тим росте собівартість реалізації продукції, робіт, послуг з 55638,1 тис.грн. за 2005 рік до 84256,3 за 2007 рік. Таким чином можна стверджувати про те, що зростання виручки залежить від зростання обсягу виробництва та надання послуг.

Що стосується кредиторської заборгованості то вона складає: 3,85, 50,35, 88,35 тис.грн у відповідності за 2005, 2006, 2007 роки, у порівнянні з дебіторською заборгованістю вона мізерна.

Аналізуючи коефіцієнт абсолютної ліквідності ми можемо побачити що лише 0,001, 0,059, 0,004% поточних зобов'язань можуть бути погашені у 2007-2007 роках. Нажаль тенденції до збільшення даного показника немає. Підприємство змогло його збільшити у 2006році до 0,059%, проте втратило до 0,004% у 2007році.

Водночас підприємство ДН-1 має високий потенціал до погашення зобов'язань за рахунок власних коштів, так як 1 гривня містить тільки 0,17, 0,15, 0,19 грн. має залучених коштів.

Коефіцієнт матеріального покриття мав тенденцію до збільшення лишеу у 2005-2006 роках та склав 0,01 та 0,012 відповідно, а у 2007 році знизився до 0,004, тобто у 2007 році різко збільшилися надлишкові запаси на підприємстві.

Час обігу ліквідних активів знизився у 2007 році до 0,0013днів що є негативним явищем. Хоча підприємство мало тенденцію до зростання у 2005-2006 роках з 0,0015 до 0,0019 днів проте не зберегли її.

Чистий оборотний капітал має тенденцію до зростання, і це позитивно характеризує підприємство ДН-1.

Період інкасації ДЗ коливається та складає 457,653 днів у 2005 році, 480,44 днів, 447,915 днів у 2006 та 2007 роках. Тобто у 2007 році оприбуткування ДЗ прискорилось, тому може бути його тенденція до його збільшення і в 2008році.

Збільшення часу обігу КЗ має тенденцію, що негативно характеризує підприємство.

Частка ОА у загальних активах росте, що вказує на неякісне і нераціональне їх використання.

3. Рейтингова оцінка діяльності підприємства ДН-1 за 2005-2007 роки

Для загальної оцінки платоспроможності ПЧ-6 оберемо наступні показники:

- коефіцієнт маневреності;

- коефіцієнт абсолютної ліквідності;

- коефіцієнт проміжної ліквідності;

- коефіцієнт платоспроможності;

- коефіцієнт швидкої ліквідності.

Таблиця 3.1 - Вихідні дані для проведення рейтингової оцінки платоспроможності ДН-1

Таблиця 3.2 - Ранжування років за сумою місць

Таблиця 3.3 - Ранжування років за відхиленням від «нуль»-року

Таблиця 3.4 - Стандартизовані значення вихідних показників

Таблиця 3.5 - Ранжування років за відхиленням від «ніль» - року стандартизованих значень

Таблиця 3.6 - Ранжування підприємств за відхиленням від року-еталону

Таблиця 3.7 - Результати рейтингових оцінок

За результатами рейтингових оцінок років можна зробити висновок, що показники ліквідності та платоспроможності на 01.01.06 найкращі, так як саме в цей період їх рівень найвищий, а рейтинг найменший.

4. Факторний аналіз показників ліквідності

Для аналізу причин зміни рівня рентабельності активів побудуємо трьох факторну модель:

,

де:К1 - показник фінансової стійкості

Rc - рентабельність собівартості

Фвіддача - фондовіддача

Таблиця 4.1 - Вихідні дані для проведення факторного аналізу рентабельності активів

Проведемо факторний аналіз побудованої моделі

Метод ланцюгових підстановок:

Rвк0=К1. о * RС о * Фв о Rвко=1,26 * 0,5186 * 0,4679= 0,31

Rвк'1= К1. 1 * RС о * Фв о Rвк'1= 1,22 * 0,5186 * 0,4679= 0,3

Rвк'2= К1. 1 * RС 1 * Фв о Rвк'2= 1,22* 0,3209 *0,4679= 0,18

Rвк1= К1. 1 * RС 1 * Фв 1 Rвк1=1,22* 0,3209 * 0,5209 =0,20

?RК1.= Rвк'1- Rвко ?RК1.= 0,3-0,31= -0,01

?RRс= Rвк'2- Rвк'1 ?RRс = 0,18 - 0,3= -0,11

?Rфв.= Rвк1- Rвк'2 ?Rфв.= 0,2-0,18= 0,02

?Rвк= ((-0,1)+(-0,12))+0,02 = -0,1

Таблиця 4.2 - Факторний аналіз зміни рентабельності активів (методом ланцюгових підстановок)

За даними таблиці 4.2 можна побачити, що зниження рентабельності власного капіталу у 2006 році в порівнянні з 2005 роком склало 0,1 тис.грн. або 34,19%.

Ця зміна була отримана за рахунок зміни 3х іакторів:

- зменшення показника К1 на 0,04 тис.грн або 3,17% зменшило рентабельність активів на 0,01 тис.грн та склало 9,53% загального зменшення.

- зменшення рентабельності собівартості продукції на 0,2 тис.грн (38,12%) призвело до зменшення рентабельності власного капіталу на 0,11 тис.грн що склало загальне зменшення у розмірі 110,85%

- за рахунок збільшення фондовіддачі на 0,1 тис.грн (11,33%), відбулося збільшення рентабельності капіталу на 0,2 тис.грн що складає 20,38% загального зменшення.

Метод абсолютних різниць

?R К1.= ?К1. * Rс о * фво

?RRс= К1. 1 *? Rс * фво

?Rфв.= К1. 1* Rс 1 * ?фв

?RК1.= (-0,04)* 0,5186*0,4679= -0,01

?RRс= 1,22*(-0,2)* 0,4679= -0,11

?Rфв.= 1,22*0,3209*0,1= 0,04

?RК1+?RRс +?Rфв = Rвк1- Rвк о

-0,01+(-0,11)+0,04?0,2-0,3

індексний метод

?Rк1 = Rвк0*( Iк1-1)

?R Rc= Rвк0* Iк1*( I Rc -1)

?Rфв= Rвк0* Iк1* I Rc * (I фв -1)

I к1 = к11/ к10

I Rc = Rc 1/ Rc 0

Iфв= фв1/фв0

I к1 =0,968254

I Rc =0,618781

Iфв= 1,113272

?RК1= -0,01

?RRс= -0,11

?RФв = 0,02

Rвк0=-0,010+(-0,113)+ 0,021 = -0,1=-0,1

Таблиця 4.3 - Вплив факторів на зміну рентабельності активів

Висновок

Таким чином вище було розглянуто один з найважливіших показників фінансово-господарської діяльності підприємства ДН-1 - ліквідність, у структурі платоспроможності. Забезпечення якого є однією з найважливіших характеристик ефективного функціонування підприємства.

Ліквідність підприємства ДН-1 була проаналізована за допомогою методу абсолютних різниць, індексного методу, та методу ланцюгових підстановок.

Результати методу ланцюгових підстановок показали загальне зменшення показника ліквідності підприємства протягом 2005-2007роківна 0,01 тис.грн. . Найвищі значення показника були зафіксовані у 2006 , що було підтверджено результатами аналізу індексного методу.

Результати факторного аналізу показали що найбільше на рентабельність власного капіталу за 2005-207 роки вплинув «рентабельність собівартості» , який своїм зменшенням на 0,2 тис.грн (38,12%) мав 110,85% загального зменшення рентабельності власного капіталу.

Проте проаналізувавши причини зменшення рентабельності власного капіталу повністю, можна побачити що значний вплив мали також фондовіддача котра збільшилась на 11,33% і тим самим зменшила рентабельність власного капіталу на 20,83%.

Размещено на Allbest.ru