Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Одним з основних показників, що відбивають якість життя населення, є рівень життя. Поняття рівня життя визначається співвідношенням грошових доходів населення і прожиткового мінімуму, питомою вагою бідних і багатих, купівельною спроможністю середніх шарів, забезпеченістю житлом, об'єктами господарсько-побутового призначення і комунальних послуг і т.д.

Іншими словами, в основі рівня життя населення лежать наявність у людей гарної роботи і гідної зарплати, можливість користатися гарантованими якісними послугами.

В останні роки особливу актуальність здобувають проблеми, пов'язані із забезпеченням росту доходу населення. За даними Держкомстату України, у структурі доходів населення основну частину (більш 50%) складає заробітна плата. Зміна співвідношення середньої заробітної плати і величини прожиткового мінімуму в останні роки складалося не на користь заробітної плати. Збільшення доходів населення, ріст купівельної спроможності і споживчого попиту багато в чому залежать від пожвавлення і розширення промислового виробництва. У свою чергу, підвищення добробуту населення і зв'язане з ним збільшення платоспроможного попиту будуть сприяти розвитку економіки країни.

Домогосподарства з державою мають органічні взаємозв'язки. З одного боку, вони об'єктивно заінтересовані в існуванні сильного державного апарату, який забезпечує охорону кордонів країни, підтримує правопорядок, створює і вдосконалює законодавство, регулює функціонування різних сфер і галузей економіки та управляє адміністративно-територіальними утвореннями, забезпечує значною мірою безкоштовні освіти та медичні послуги тощо. Весь цей громіздкий державний апарат утримується за рахунок податків, в т. ч. і громадян (домогосподарств).

З іншого боку, держава за рахунок податків та різних платежів юридичних і фізичних осіб формує спеціальні фонди: пенсійний; соціального, медичного страхування; сприяння зайнятості тощо. Це дає змогу їй сплачувати пенсії непрацездатним особам, матеріально підтримувати дітей-сиріт, інвалідів, безробітних відшкодовувати втрату заробітної плати через травми і хвороби. З державного бюджету, який також формується в основному за рахунок податків, держава фінансує системи освіти, охорони здоров'я, утримує силові структури (армію, міліцію тощо).

Образно кажучи, економіка домогосподарства пов'язана з економікою держави за принципом сполучених посудин. У періоди економічної активності зростає обсяг виробництва (національний дохід країни) і суспільство має можливість підвищувати добробут сімей шляхом збільшення як трудових доходів, так і пенсій, стипендій, інших соціальних виплат. І хоча можливості сім'ї щодо маневрування своїми ресурсами небезмежні навіть у періоди сприятливої економічної кон'юнктури, вона може більше витрачати коштів на поточні потреби, освіту, зміцнення здоров'я своїх членів та робити заощадження.

У періоди погіршення загальної економічної кон'юнктури (кризи) в країні доходи сім'ї скорочуються і вона мусить зменшувати свої видатки або шукати нові можливості поновлення доходів.

Таким чином, формування і використання сімейних доходів, завершуючи фазу розподілу, є важливим та активним важелем економічного стимулювання суспільного виробництва та стабільного соціального розвитку суспільства.

1. Сутність доходів та витрат населення України

Розподіл доходів - це стадія відтворення, яка займає проміжне місце між виробництвом і споживанням. Реалізована на ринку продукція перетворюється на грошову виручку. Після вилучення з неї вартості спожитих засобів виробництва залишається грошовий (валовий) доход, або новостворена вартість, у процесі розподілу якого виникають вертикальні зв'язки: між державою і членом суспільства, між державою і підприємством, між підприємством і його працівником, між власником засобів виробництва і найманим робітником та ін. У цих зв'язках виявляються різноманітні форми доходів, кожна з яких має своє економічне призначення.

Об'єктивно розподіл доходів залежить від того, що новостворена вартість складається з необхідного продукту, який використовується для задоволення потреб безпосередньо виробників, і додаткового продукту для задоволення особистих потреб підприємців і загальних суспільних потреб (розширення виробництва, соціальної та духовної сфери, створення резервів).

Спочатку здійснюється розподіл доходу між державою і підприємством будь-якої форми власності. Об'єктом такого розподілу є прибуток - різниця між ціною, за якою підприємство реалізує свою продукцію, та її собівартістю.

Прибуток підприємства розподіляється на дві частини: одна йде в розпорядження держави, друга - залишається в розпорядженні підприємства. Це особлива форма розподілу, від якої залежить існування держави, фінансування загальнодержавних програм розвитку народного господарства, соціально-культурних заходів, утримання державного апарату, забезпечення оборони країни. Разом з тим в результаті розподілу доходів підприємство повинно мати умови для відповідної господарсько-фінансової діяльності.

Підприємство сплачує державі податок на прибуток до державного бюджету. Світова практика господарювання в умовах ринкових відносин має в основному однаковий принцип розподілу прибутку у вигляді податку. Розмір останнього залежить тільки від розміру прибутку і має для всіх однакову міру вилучення (певна частка з прибутку).

Важливе значення має установлення пропорції розподілу прибутку між державою і підприємством. Якщо вилучається надмірна частка прибутку, то підприємство втрачає стимули для розвитку виробництва, не має можливості для поліпшення соціальних умов життя людей. По суті, підривається основна ланка народного господарства, від якої залежить доля розвитку всього суспільства.

Водночас, якщо держава не матиме достатніх коштів, то це негативно відбиватиметься на науково-технічному і економічному прогресі всього суспільства. Розвиток фундаментальних наук, нових напрямів технічного прогресу, розв'язання ряду глобальних проблем можливі тільки за умови участі держави та її централізованих фондів.

Отже, важливим принципом розподілу доходу є встановлення оптимального співвідношення, яке створювало б сприятливі умови для поєднання економічних інтересів суспільства і підприємств.

Сукупний суспільний продукт у натуральній формі складається із засобів виробництва (засобів і предметів праці) та життєвих засобів. Засоби виробництва спрямовуються на виробниче, а життєві засоби - на особисте споживання.

Важливе значення має розподіл фонду життєвих засобів. Він охоплює, як правило, основну частку всього продукту, яка утворюється на основі необхідного і частини додаткового продукту. За своїм матеріально-речовим складом фонд життєвих засобів - це сукупність предметів споживання і послуг, який об'єктивно необхідний для задоволення особистих потреб людини, забезпечує відтворення і розвиток її здатності до праці, утримання непрацездатних членів сім'ї.

Коли йдеться про розподіл необхідного продукту, то цей процес іноді вважають тотожним процесу розподілу фонду життєвих засобів. Проте фонд життєвих засобів і необхідний продукт - це не тотожні поняття, а отже, не синоніми.

У системі суспільного відтворення необхідний продукт формується у процесі виробництва, проходить через фази розподілу, обміну і споживання. Головним функціональним призначенням необхідного продукту є відтворення робочої сили. Лише на фазі споживання необхідний продукт набуває своєї завершеної форми як фонд життєвих засобів, тобто виступає у вигляді предметів споживання і послуг, які безпосередньо забезпечують особисте споживання.

Таким чином відбувається процес трансформації необхідного продукту у фонд життєвих засобів. Це можна показати на такому прикладі. Завод виробляє верстати. З усієї маси вироблених верстатів одна частина йде на заміщення спожитих засобів виробництва, друга становить необхідний продукт, а решта утворює додатковий продукт. Зрозуміло, верстати, які утворюють необхідний продукт, це тільки матеріальна передумова останнього. Заперечувати це означає, що підприємство, яке виробляє засоби виробництва, не створює необхідного продукту. Насправді воно створює матеріальний еквівалент необхідного продукту, який потім трансформується через обмін на життєві засоби.

Після реалізації продукції необхідний продукт набуває грошову форму, яка надходить до працівника у вигляді заробітної плати, грошових виплат із суспільних фондів споживання. Далі працівник свої грошові доходи на ринку (тобто через обмін) перетворює на предмети споживання і платні послуги. Крім цього, він одержує через суспільні фонди споживання безплатні послуги. І тільки після всього цього на стадії споживання необхідний продукт набуває форму фонду життєвих засобів.

Як бачимо, необхідний продукт послідовно набуває різні форми, виступає у вигляді натуральної продукції, грошових доходів, товарів і послуг, фонд життєвих засобів виступає тільки у вигляді предметів споживання і послуг, які безпосередньо споживаються працівниками і членами їх сімей. Іншими словами, це необхідний, а також частина додаткового продукту на стадії споживання.

Структура фонду життєвих засобів буде такою. Спочатку можна виділити товари і послуги разового користування та товари і послуги тривалого користування.

До товарів і послуг разового користування належать продукти харчування, послуги транспорту і зв'язку, послуги культурно-освітніх установ, освіти і охорони здоров'я, побутові послуги.

До товарів і послуг тривалого користування належать житло, товари господарсько-побутового і культурного призначення, одяг, взуття, білизна тощо.

Структуру фонду життєвих засобів можна розглядати також за формами розподілу. Серед них є такі форми, де розподіл залежить від трудової, а також підприємницької діяльності суб'єктів: заробітна плата тих, хто працює за наймом, і особисті доходи працівників від реалізації продукції колективних підприємств, доходи від індивідуальної трудової діяльності, доходи від підсобного господарства, кооперативної діяльності, доходи підприємців.

Також є доходи, безпосередньо не пов'язані з оцінкою результатів праці. Це суспільні фонди споживання. Вони можуть надходити до населення через державний бюджет, а також через спеціальні фонди підприємств (в Україні вони мають назву фондів соціального розвитку).

І нарешті, є доходи від власності - дивіденди від акцій, відсотки від паю на майно, відсотки від вкладів в ощадних банках та ін.

Одна (переважна) частина доходів перетворюється (в основному через ринок) у предмети споживання населення, а друга (через накопичення і інвестування на основі ринкових відносин) в засоби виробництва для розширеного відтворення, економічного зростання.

Для будь-якого суспільства першочергове значення має мотивація економічної діяльності. Мотив означає спонукальну причину з приводу будь-якої дії. У цьому випадку йдеться про те, що спонукає суб'єктів до економічної діяльності, основним змістом якої є виробництво життєвих засобів (матеріальних благ і послуг).

Мотиваційний механізм економічної діяльності - поняття досить складне. Воно включає мету мотивації, суб'єктів виробничих відносин і об'єктів господарства, економічні інтереси і стимули до діяльності, основні принципи функціонування механізму.

Первинним мотивом діяльності людей є їх потреби у засобах Існування: продуктах харчування, одязі, житлі тощо. Вже давно відомо, що без потреби немає виробництва, а споживання життєвих засобів відтворює потребу.

Необхідність задовольняти свої потреби змушує людей діяти, вступати в активну взаємодію не лише з природою, а й між собою. Отже, виникають суспільні виробничі відносини, в яких важливою рушійною силою є певний мотиваційний механізм економічної діяльності.

Мета мотивації - це забезпечення відтворення суб'єктів виробничих відносин: працівників, трудових колективів, підприємців. Якщо немає нормальних умов для відтворення, то мотиви до конкретної економічної діяльності зникають.

Головним об'єктом господарювання, а також основним джерелом відтворення суб'єктів виробничих відносин виступає національний доход.

У механізмі мотивації поєднуються економічні інтереси держави, підприємств і працівників. Реалізація і поєднання цих інтересів відбуваються на основі матеріальних стимулів до праці.

Реалізувати економічний інтерес підприємства означає виробити чистий продукт, створити прибуток, достатній для стимулювання колективу і розширення виробництва. Реалізувати економічний інтерес працівника означає забезпечити йому необхідний продукт, який дає можливість задовольнити його традиційні особисті потреби в матеріальних, соціальних і духовних благах.

Основою матеріальних стимулів до праці є система розподілу доходів. Ця основа залежить від форм власності на засоби виробництва. Економічний стимул, як правило, відбиває залежність одержання продукту в особисте розпорядження суб'єкта від результатів його праці або економічної діяльності.

Економічні стимули є засобом встановлення взаємозв'язку між інтересами і виступають певною формою реалізації різних видів економічних інтересів. Щоб одержати заробітну плату, працівники повинні створити чистий продукт, прибуток, тобто реалізувати економічний інтерес підприємства.

Мотивація діяльності починається не тільки з проголошення власності, Досвід показує, що реалізація останньої залежить від пропорцій розподілу доходів, значну роль тут відіграє держава.

Оголошення певної форми власності, в тому числі приватної, ще недостатньо для створення мотивації економічної діяльності. За допомогою непосильних податків можна вилучати значну частину доходів і підірвати мотиви до економічної діяльності. Тому мотиваційний механізм діяльності залежить від створення справедливої системи розподілу доходів, яка повинна бути побудована на основі таких принципів:

· отримання доходів за працю, в тому числі підприємницьку, землю, капітал;

· залежності основної частини доходів від результатів праці, рівня економічної діяльності суб'єктів господарства;

· розмір доходів при врахуванні рівня розвитку продуктивних сил повинен забезпечувати нормальні (суспільне необхідні) умови життя; сталості розподілу доходів. «Якщо в бюджет сім'ї кожного тижня, кожного місяця і кожного року не надходить стійкий потік грошей, - то такій сім'ї, - справедливо зауважував П. Самуельсон, - життя осточортіє, навіть якщо воно суцільно і складається із святих»;

· відсутності зрівнялівки в розподілі доходів;

· неприпустимості надмірної диференціації доходів у суспільстві, дотриманні соціальної справедливості;

· усуненні всякої дискримінації за статтю, національністю, соціальним походженням.

У соціальне орієнтованій ринковій економіці мають враховуватися істотні відмінності у здібностях працівників. Це означає, по-перше, створення однакових умов для їх розвитку; по-друге, надання роботи за здібностями; по-третє, створення необхідних умов для високоефективної праці.

Таким чином, національне багатство є тим середовищем, де створюються необхідні умови для благополучного в матеріальному відношенні життя людей, де формується і підтримується рівень життя населення (добробут). Під рівнем життя населення в статистиці розуміється забезпеченість населення тими благами і послугами, які необхідні і достатні для задоволення як життєво важливих матеріальних потреб людей (їжа, одяг, житло, предмети культури і побуту), так і соціально-культурних (праця, зайнятість, дозвілля, здоров'я, освіта, природне середовище незаселеного і т.д.).

У грошовому виразі вся дана сукупність благ і послуг, фактично споживаних протягом даного часу в домогосподарстві, є вартість життя.

У статистиці виділяють наступні види рівня життя:

o достаток (користування благами і послугами, які забезпечують всесторонній розвиток людини);

o нормальний рівень (споживання благ і послуг з науково обгрунтованих норм, які достатні для повноцінного відновлення фізичних і інтелектуальних сил людини);

o бідність (споживання благ і послуг на рівні можливості збереження працездатності людини);

o убогість (мінімальне споживання благ і послуг на рівні біологічного виживання людини).

Щоб одержати всю сукупність характеристик по рівню життя, досліджуються всі статистичні сукупності:

o населення в цілому;

o окремі соціальні і професійні групи;

o домогосподарства з різним доходом.

1.1 Системи узагальнюючих показників для статистичного вивчення доходів та витрат населення

У світовій практиці накопичений певний досвід по комплексному дослідженню рівня життя населення за основними соціально-економічними показниками, з яких можна виділити наступні:

o показники прожиткового мінімуму;

o показники диференціації населення;

o показники грошових доходів (в середньому на душу населення в місяць);

o середній розмір пенсій;

o показники витрат і споживання населення;

o показники купівельної спроможності населення;

o досягнутий рівень освіти;

o показники витрат в соціальній сфері;

o тривалість життя і рівень народжуваності і т.д.

Інформаційними джерелами для побудови системи показників по рівню життя населення є дані з матеріалів різних розділів державної статистики (демографічної, статистики праці, статистики цін, соціальної статистики), матеріали вибіркових обстежень бюджетів домогосподарств, матеріали перепису населення.

Одним з найважливіших узагальнювальних показників рівня життя є доходи населення. Статистика досліджує кількісні характеристики формування загального об'єму доходів населення, структуру цих доходів, розподіл між окремими групами населення. Відповідно до методики СНС розрахунку балансу грошових доходів і витрат населення обчислюються номінальні грошові доходи і доходи домашніх господарств.

Номінальні грошові доходи розраховуються в цінах поточного періоду. Вони не визначають кількості матеріальних благ і послуг, доступних населенню при рівні доходів, що склався. До ним відносяться:

· оплата праці всіх категорій населення;

· доходи осіб, зайнятих підприємницькою діяльністю;

· надходження від продажу сільськогосподарських продуктів;

· пенсії, допомога, стипендії і інші соціальні трансферти;

· страхові відшкодування, кредити і позики;

· доходи від власності у вигляді відсотків по внесках, цінних паперах, дивідендів;

· доходи населення від продажу іноземної валюти;

· сальдо (гроші, одержані по перекладах) і ін.

На відміну від номінальних витрат, доходи домашніх господарств є сумою поточних доходів, використовуваних домашніми господарствами для фінансування кінцевого споживання товарів і послуг. Це показник об'єму економічних ресурсів, що поступають в розпорядження населення для задоволення потреб громадян (максимальна сума, яка може бути витрачена населенням на споживання за умови, що за даний період населення не привертає накопичені фінансові і нефінансові активи, не збільшує зобов'язань по фінансовій частині).

За наявності інфляції зростання грошових доходів не завжди може свідчити про поліпшення рівня життя населення, оскільки чинник зміни цін впливає на купівельну спроможність грошей. За допомогою коректування на індекс споживчих цін грошові доходи, що розташовуються, за досліджуваний період розраховуються в реальному виразі.

1.2 Промисловість, торгівля, сільське господарство. Ринок праці населення

• У грудні 2012 року порівняно з листопадом 2012 року загальний обсяг випуску промислової продукції зменшився на 3,9%.
• У переробній промисловості зменшення обсягів промислового виробництва склало 7,8%. Зменшились обсяги металургійного виробництва та виробництва готових металевих виробів (на 10,2%), з виробництва коксу, продуктів нафтоперероблення (на 0,9%), із виробництва іншої неметалевої мінеральної продукції (на 25,6%), целюлозно-паперового виробництва, видавничої діяльності (на 7,6%), з оброблення деревини та виробництва виробів з деревини, крім меблів (на 10,7%), машинобудування (на 0,3%), легкої промисловості (на 6,2%), харчових продуктів, напоїв та тютюнових виробів (на 11,2%).
• У добувній промисловості обсяг випуску промислової продукції у грудні порівняно з листопадом 2012 року зменшився на 5,4%, у т.ч. у добуванні корисних копалин, крім паливно-енергетичних - на 7,0%, у добуванні паливно-енергетичних корисних копалин - на 4,2%.
• У виробництві та розподіленні електроенергії газу та води обсяги виробництва збільшилися на 17,8%.
• За 2012 рік експорт товарів склав 68809,8 млн. дол. США, імпорт - 84658,1 млн. дол. Порівняно з 2011 роком експорт збільшився на 0,6%, імпорт - на 2,5%. Від'ємне сальдо зовнішньої торгівлі становило - 15848,3 млн. дол. (за 2011 рік також від'ємне - 14214 млн. дол.).
• Зовнішньоторговельні операції проводились з партнерами із 215 країн світу.
• Обсяги експорту товарів до країн СНД становили 36,8% від загального обсягу експорту, Азії - 25,7%, Європи - 25,3%, у т.ч. до країн Європейського Союзу - 24,8%, Африки - 8,2%, Америки - 3,8%, Австралії і Океанії - 0,1%.
• Найсуттєвіші експортні поставки здійснювались до Російської Федерації - 25,6% від загального обсягу експорту (залізничні локомотиви, чорні метали, механічні машини).
• Основу товарної структури українського експорту складали чорні метали та вироби з них - 26,4% від загального обсягу експорту (зменшення обсягів на 14,7% проти 2011 р.). Продукти рослинного походження становили 13,4% (збільшення на 66,6%), мінеральні продукти - 11,1% (зменшення на 25,4%), механічні та електричнімашини - 10,2% (збільшення на 4%), засоби наземного транспорту, літальні апарати, плавучі засоби - 8,7% (збільшення на 22,8%), продукція хімічної та пов'язаних з неюгалузей промисловості - 7,4% (зменшення на 6,1%), жири та олії тваринного аборослинного походження - 6,1% (збільшення на 24%), готові харчові продукти - 5,1% (збільшення на 18,9%).
• Імпорт з країн СНД становив 40,7% від загального обсягу, Європи ? 32,5%, у т.ч. з країн Європейського Союзу ? 30,9%, Азії ? 20,2%, Америки - 5,3%, Африки - 1%, Австралії і Океанії - 0,2%.
• У загальному обсязі імпорту найбільші надходження здійснювались з Російської Федерації ? 32,4% (палива мінеральні, нафта і продукти її перегонки, механічні машини, чорні метали), Китаю ? 9,3% (електричні та механічні машини, взуття), Німеччини ? 8% (механічні машини, засоби наземного транспорту, крім залізничного, фармацевтична продукція), Білорусі - 6% (палива мінеральні, нафта і продукти її перегонки, засоби наземного транспорту, крім залізничного, добрива), Польщі - 4,2% (палива мінеральні, нафта і продукти її перегонки, пластмаси, полімерні матеріали, папір та картон), США - 3,4% (палива мінеральні, нафта і продукти її перегонки, механічні машини, засоби наземного транспорту, крім залізничного) та Італії - 2,6% (механічні та електричні машини, пластмаси, полімерні матеріали).
• Найактивніше здійснювали експортно-імпортні операції підприємствам. Києва, Донецької, Дніпропетровської, Київської, Луганської та Одеської областей.
• Виробництво сільськогосподарської продукції в усіх категоріях господарств за 2012 рік зменшилось на 4,5% порівняно з 2011 роком, у тому числі у сільськогосподарських підприємствах - на 6,5%, у господарствах населення - на 2,4%.
• За 2012 рік виробництво продукції рослинництва в усіх категоріях господарств зменшилось на 8,2% проти 2011 р., у тому числі у сільськогосподарських підприємствах - на 10,9%, у господарствах населення - на 4,6%.
• Загальний обсяг виробництва тваринництва у 2012 році порівняно з 2011 роком збільшився на 3,8%, у тому числі у сільськогосподарських підприємствах - на 7,6%, у господарствах населення - на 1,2%.
• За 2012 рік порівняно з 2011 роком в усіх категоріях господарств обсяги виробництва м'яса (реалізація худоби та птиці на забій у живій вазі) збільшились на 3,4%, обсяги виробництва молока - на 2,7%, яєць - на 2,3%.

У 2012 році на ринку праці України спостерігалися позитивні тенденції щодо зростання занятості населення та скорочення безробіття.

Так, за даними Держстату України, у 2012 році чисельність зайнятого населення віком 15-70 років зросла (порівняно з 2011 роком) на 30,1 тис. осіб і становила 20 млн. 354,3 тис. осіб. Чисельність безробітного населення віком 15-70 років за означений період зменшилась на 75,5 тис. осіб та становила 1 млн. 657,2 тис. осіб.

Рівень зайнятості населення віком 15-70 років зріс з 59,2% у 2011 році до 59,7% у 2012 році. Рівень безробіття населення, визначений за методологією МОП, знизився за цей період з 7,9% до 7,5% економічно активного населення віком 15-70 років.

Зростання рівня зайнятості та зниження рівня безробіття відбулося в усіх регіонах країни. Найвищий рівень зайнятості спостерігався у м. Києві (64,5%), м. Севастополі (62,2%), АР Крим (62,1%), а найнижчий у Івано-Франківській (54,1%), Тернопільській (55,5%) та Закарпатській (57,5%) областях.

Найвищий рівень безробіття зафіксовано у Рівненській, Тернопільській та Чернігівській областях (по 9,8%), найнижчий - у м. Києві (5,5%), м. Севастополі (5,9%), АР Крим та Одеській області (по 5,8%).

На обліку в державній службі зайнятості протягом 2012 року перебувало 1826,1 тис. незайнятих громадян, в тому числі мали статус безробітного 1353,2 тис. осіб, з яких 1138,5 тис. осіб отримували допомогу по безробіттю.

Слід відмітити, що можливості працевлаштування безробітних є обмеженими. Кількість наявних вакансій після 2008 року скоротилася удвічі та протягом 2009-2011 років коливалася у межах 1,1-1,2 млн. одиниць. У 2012 році тренд не змінився. Кількість вакансій, заявлених роботодавцями, становила 1,2 млн. одиниць.

Міністерством упродовж 2012 року проводилась робота щодо підвищення якості та конкурентоспроможності робочої сили, удосконалення професійного навчання працівників безпосередньо у роботодавця.

В результаті проведеної роботи Верховною Радою України прийнято Закон України «Про професійний розвиток працівників», яким унормовується система професійного навчання працівників на виробництві із врахуванням перспективного європейського досвіду у цій сфері, зокрема запроваджується неформальне навчання працівників, що дозволятиме підприємствам оперативно здійснювати підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації кадрів відповідно до потреб виробництва; передбачається створення системи підтвердження результатів неформального навчання працівників, визначені основні напрями діяльності і завдання роботодавців та участь профспілок у сфері професійного розвитку працівників, вводиться норма щодо підвищення кваліфікації працівників не рідше одного разу на п?ять років.

Для підвищення якості професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації фахівців з вищою освітою та кваліфікованих робітників протягом 2012 року Міністерство взяло участь в опрацюванні та погодженні в установленому порядку проектів Методичних рекомендацій щодо розроблення Державних стандартів професійно-технічної освіти з конкретних професій на основі компетентнісного підходу, 54 державних стандартів професійно-технічної освіти з конкретних професій, 151 освітньо-кваліфікаційних характеристик випускників вищих навчальних закладів, як складових стандартів вищої освіти, та 58 типових навчальних планів та програм за робітничими професіями.

2. Динаміка доходів населення України

В умовах ринкової економіки політика держави спрямована на те, щоб кожна працездатна людина сама відповідала за свій матеріальний добробут. Доходи населення становлять суму грошових коштів і матеріальних благ, які вони одержали за певний проміжок часу у натуральному вигляді для підтримання фізичного, морального, економічного та інтелектуального стану.

Рівень споживання прямо залежить від рівня доходів, що і визначає роль останніх. Відповідно до вітчизняного законодавства дохід - сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, зокрема цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом, упродовж відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами. Виходячи з цього визначення можна зробити такі висновки. По-перше, дохід людина може одержувати не лише у формі грошових коштів, а й у формі матеріального і нематеріального майна, інших активів. Разом з цим матеріальне і нематеріальне майно, інші активи повинні мати вартість - оцінені в грошовому вираженні. По-друге, доходи можуть бути одержані як законним, так і незаконним шляхом, зокрема і кримінальним. По-третє, доходи людина може одержувати як на території України, так і за її межами.

За даними Держстату України за 2012 рік номінальні доходи населення збільшилися на 11,1% порівняно з 2011 роком.

Наявний доход, який може бути використаний населенням на придбання товарів та послуг, збільшився на 10,3%, а реальний наявний, визначений з урахуванням цінового фактору, - на 9,7%.



Наявний доход у розрахунку на одну особу за 2012 рік становив 23931,1 грн., що на 10,6% більше, ніж у попередньому році.

Питома вага заробітної плати в структурі доходів населення становила 42,2%. Доходи у виді прибутку та змішаного доходу складали 15,1%, доходи від власності, одержані - 5,3%, а соціальні допомоги та інші одержані поточні трансферти - 37,4%.

• 2.1 Державні соціальні стандарти та гарантії

У 2012 році забезпечено підвищення соціальних стандартів та гарантій. Забезпечено підвищення базового державного соціального стандарту - прожиткового мінімуму більшими темпами, порівняно з рівнем інфляції.

Розмір прожиткового мінімуму у 2012 році збільшився на:

- 10,5% - для дітей до 6 років (з 870 грн. у грудні 2011 року до 961 грн. у грудні 2012 року);

- 14,9% - для дітей від 6 до 18 років (з 1042 до 1197 грн.);

- 12,9% - для працездатних осіб (з 1004 до 1134 грн.);

- 10,5% - для осіб, які втратили працездатність (з 800 до 884 грн.).

Індекс споживчих цін за 2012 рік становив 99,8%.

Відповідно до підвищення прожиткового мінімуму збільшилися розміри державних соціальних гарантій.

Так, розмір мінімальної заробітної плати зріс на 12,9% (з 1004 грн. у грудні 2010 року до 1134 грн. у грудні 2011 року).

Розмір мінімальної пенсії збільшився на 10,5% (з 800 грн. до 884 грн.).

Крім того, забезпечено зростання розмірів державної допомоги малозабезпеченим сім'ям та сім'ям з дітьми, інвалідам з дитинства та дітям інвалідам.

З метою дотримання державних соціальних гарантій, оцінки рівня та якості життя населення здійснюється постійний моніторинг застосування державних соціальних стандартів та нормативів.

Для спостереження за динамікою рівня життя в Україні на основі статистичних даних про рівень споживчих цін Мінсоцполітики щомісячно розраховує фактичний розмір прожиткового мінімуму на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення.

Фактичний розмір прожиткового мінімуму у 2012 році

в розрахунку на місяць:	січень	лютий	березень	квітень	травень	червень	липень	серпень	вересень	жовтень	листопад	грудень
на одну особу	1100	1106	1111	1110	1115	1130	1118	1097	1093	1099	1111	1115
для дітей віком до 6 років	1034	1040	1043	1042	1047	1059	1045	1027	1023	1030	1045	1053
для дітей віком від 6 до 18 років	1319	1326	1334	1332	1333	1345	1327	1308	1305	1312	1332	1343
для працездатних осіб	1162	1170	1175	1174	1179	1200	1189	1164	1159	1165	1175	1177
для осіб, які втратили працездатність	870	874	877	876	881	890	882	868	866	870	881	886

Дані про фактичний прожитковий мінімум щомісячно оприлюднюються на офіційному сайті Мінсоцполітики.

• 2.2 Ціни на споживчому ринку

Загальний індекс на споживчі товари та послуги за даними Держстату України за 2012 рік склав 99,8%.

За 2012 рік зросли ціни на алкогольні напої та тютюнові вироби - на 7,0%, житло, воду, електроенергію, газ та інші види палива - на 0,7%, предмети домашнього вжитку, побутову техніку та поточне утримання житла - на 0,5%, охорону здоров'я - на 2,0%, транспорт - на 4,1%, зв'язок - на 1,4%, відпочинок і культуру - на 0,2%, освіту - на 4,4%, ресторани та готелі - на 2,8%, різні товари та послуги - на 2,2%.

Знизились ціни на продукти харчування та безалкогольні напої - на 2,3%, одяг і взуття - на 2,3%.

З метою підтримання купівельної спроможності населення здійснюється індексація грошових доходів відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (із змінами).

Індексації підлягають грошові доходи в межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення, у разі коли індекс споживчих цін перевищує встановлений поріг індексації 101%.

2.3 Витрати і ресурси домогосподарств України

Середньомісячні загальні доходи одного домогосподарства за 9 місяців 2012 року склали 3976 гривень. Міське домогосподарство отримувало в середньому за місяць 4114 грн., сільське - 3667 гривень. У середньому на одного члена домогосподарства еквівалентні загальні доходи (далі - загальні доходи) становили 1885 грн. на місяць, у міських домогосподарствах - 1987 грн., у сільських - 1674 гривень.

Свої потреби домогосподарства задовольняли за рахунок ресурсів, які надходили з різних джерел. Середньомісячні сукупні ресурси пересічного домогосподарства за 9 місяців 2012 року склали 4088 грн., міського - 4222 грн., сільського - 3786 грн. і зросли порівняно з січнем-вереснем 2011 року у цілому по Україні та в міських поселеннях - на 7 відс., у сільській місцевості - на 8 відсотків. У середньому на одного члена домогосподарства еквівалентні сукупні ресурси (далі - сукупні ресурси) становили відповідно 1938 грн., 2040 грн. та 1729 гривень.

Частка грошових доходів у структурі сукупних ресурсів домогосподарств, порівняно з січнем-вереснем 2011 року, збільшилась на 2 в.п. і становила 91%. У міських домогосподарствах вона збільшилася на 1,8 в.п., у сільських - на 3 в.п. і становила відповідно 94% та 85%.

Більше половини сукупних ресурсів домогосподарств складали доходи від зайнятості, частка яких порівняно з січнем-вереснем 2011 року збільшилася на 1,5 в.п. Частка оплати праці збільшилася з 49% до 51%, а частка доходів від підприємницької діяльності та самозайнятості зменшилася на 0,6 в.п.

Пенсії, стипендії та соціальні допомоги (включаючи готівкові та безготівкові пільги та субсидії) становили 28% сукупних ресурсів пересічного домогосподарства, доходи від особистого підсобного господарства та від самозаготівель - 7%. Значні розбіжності мали структури формування сукупних ресурсів міських та сільських домогосподарств.

Доходи від зайнятості становили 60% сукупних ресурсів міських домогосподарств (їх частка порівняно з січнем-вереснем 2001 року збільшилася на 0,9 в.п.), 27% - пенсії, стипендії та соціальні допомоги, надані готівкою (збільшилися на 1,7 в.п.), 1,6% - доходи від особистого підсобного господарства (зменшилися на 0,5 в.п.).

У структурі сукупних ресурсів сільських домогосподарств частка доходів від зайнятості становила 40%, що на 3 в.п. більше, ніж у січні-вересні 2011 року. Суттєвим джерелом надходжень продовжували залишатися пенсії, стипендії та соціальні допомоги, надані готівкою, частка яких становила 29% (у січні-вересні 2011 року - 28%). Частка доходів від особистого підсобного господарства та від самозаготівель у цій групі домогосподарств зменшилася на 4 в.п. і склала 19% сукупних ресурсів сільських домогосподарств.

Середньомісячні сукупні витрати одного домогосподарства за 9 місяців 2012 року склали 3561 гривень. Міське домогосподарство витрачало в середньому за місяць 3719 грн., сільське - 3207 гривень. В середньому на одного члена домогосподарства еквівалентні сукупні витрати (далі - сукупні витрати) становили 1688 грн. на місяць (на 4% більше ніж у відповідному періоді 2011 року), у міських домогосподарствах - 1796 грн. (на 3%), у сільських - 1464 грн. (на 5%).

В структурі споживчих сукупних витрат (90,8% сукупних витрат) питома вага продовольчих товарів за 9 місяців 2012 року склала 53,9%.

Вартість харчування за 9 місяців у середньому на одну особу, як і за 9 місяців 2011 року становила 29 грн. на добу.

Відбулися певні зміни у структурі домашнього харчування: збільшилося споживання в домогосподарствах фруктів, ягід, горіхів і винограду - на 6%, цукру та молока і молочних продуктів - на 3% кожного. Скоротилося споживання риби та рибопродуктів - на 6%, яєць - на 5%, картоплі - на 3%, м'яса, м'ясопродуктів - на 2%. Залишилося на рівні січня-вересня 2011 року споживання овочів, баштанних, олії та інших рослинних жирів.

Споживання продуктів харчування в домогосподарствах (в середньому за місяць в розрахунку на одну особу, кг)

	9 місяців 2011 р.	9 місяців 2012 р.
	Всі домогосподарства	у тому числі проживають	Всі домогосподарства	у тому числі проживають
		у міських поселеннях	у сільській місцевості		у міських поселеннях	у сільській місцевості
М'ясо і м'ясопродукти	5,1	5,5	4,2	5,0	5,3	4,3
Молоко і молочні продукти	18,9	19,1	18,7	19,4	19,5	19,3
Яйця, штук	21	21	19	20	21	19
Риба і рибопродукти	1,7	1,7	1,6	1,6	1,7	1,6
Цукор	3,1	3,0	3,4	3,2	3,0	3,5
Олія та інші рослинні жири	1,8	1,8	1,8	1,8	1,8	1,8
Картопля	7,7	6,9	9,7	7,5	6,5	9,8
Овочі і баштанні	10,6	10,6	10,5	10,6	10,4	10,8
Фрукти, ягоди, Горіхи, виноград	3,4	4,0	2,2	3,6	4,2	2,5
Хліб і хлібні продукти	9,2	8,4	10,7	9,1	8,3	10,7

Сільські домогосподарства витрачали на харчування більшу частину сукупних витрат, ніж міські (відповідно 55% проти 51%). При цьому сільські жителі споживали більше: овочів і баштанних - на 4%, цукру - у 1,2 раза, хліба та хлібних продуктів - у 1,3 раза, картоплі - у 1,5 раза.

У структурі сукупних витрат домогосподарств оплата житла, комунальних продуктів та послуг (з урахуванням суми безготівкових пільг та субсидій) становила 8% або 290 грн. на місяць (у січні-вересні 2011 року - 8% або 266 грн.). Міське домогосподарство на такі цілі в середньому щомісяця витрачало 346 грн., сільське - 165 гривень.

3. Заробітна плата

У 2012 році у порівнянні з 2011 роком розмір середньомісячної заробітної плати зріс на 14,9% і становив 3026 гривень.

Приріст заробітної плати відмічався за всіма видами економічної діяльності. Найвищим він був у сфері культури та спорту, відпочинку та розваг (26,5%), охороні здоров'я та наданні соціальної допомоги (23,8%), освіті (21,4%).

У промисловості найвищі темпи росту заробітної плати були на підприємствах хімічного виробництва (20,0%), виробництва гумових та пластмасових виробів (15,5%).

Проте в Україні продовжує спостерігатися міжгалузева диференціація в рівнях оплати праці. Найбільші розміри заробітної плати отримували працівники авіаційного транспорту (9817 грн.) та фінансових установ (5954 грн.), де розмір заробітної плати в 3,2-2,0 раза перевищував середній рівень по економіці країни.

Значно нижчою є заробітна плата за такими видами економічної діяльності: діяльність готелів та ресторанів (2057 грн.), сільське господарство, мисливство та пов'язані з ними послуги (2023 грн.), рибальство, рибництво (1552 грн.), де розмір заробітної плати становили 68,0 - 51,3% середнього рівня по економіці.

У промисловості середньомісячна заробітна плата у 2012 році у порівнянні з відповідним періодом 2011 року зросла на 15,7% і склала 3500 гривень.

Серед промислових видів економічної діяльності найвищі розміри заробітної плати були у працівників підприємств із добування паливно-енергетичних корисних копалин (5225 грн.) та з виробництва коксу, продуктів нафтоперероблення (4170 грн.), де розмір заробітної плати перевищував середній по економіці країни у 1,7 - 1,4 раза.

Залишається значною міжрегіональна диференціація заробітної плати.

Найвищі розміри заробітної плати у 2012 році були у працівників підприємств м. Києва (4607 грн.), Донецької (3496 грн.), Київської (3157 грн.), Дніпропетровської (3138 грн.) та Луганської (3090 грн.) областей, де розмір заробітної плати перевищував середній по Україні на 52,3 - 2,1%.

Найжчими були розміри заробітної плати у Чернігівській (2308 грн.), Херсонській (2269 грн.) та Тернопільській (2185 грн.) областях, де розмір заробітної плати становив 76,3 - 72,2% середнього рівня по економіці країни.

У середньому за 2012 рік порівняно з 2011 роком індекс реальної заробітної плати становив 114,4%.

Серед регіонів показник індексу реальної заробітної плати у 2012 році коливався від 111,7% у Луганській області до 118,4% у Чернігівській області.

Зменшилась кількість працівників, які відпрацювали 50% і більше робочого часу, встановленого на грудень 2012 року та отримували заробітну плату у межах мінімальної заробітної плати. Якщо у грудні 2011 року цей показник складав 5,6%, то у грудні 2012 року - 5,2%.

Із загальної кількості працівників, які повністю відпрацювали грудень 2012 року (7435,4 тис. осіб), лише 1,0% або 75,2 тис. осіб мали нарахування у межах мінімальної заробітної плати. У 2011 році цей показник становив 1,6% або 117,5 тис. осіб.

Висновок

витрати споживчий соціальний ринок

У 2012 році соціальна політики була спрямована на виконання завдань та цілей Національного плану дій щодо впровадження економічних реформ, реалізацію соціальних ініціатив Президента України та інших нормативно-правових та законодавчих актів України.

Незважаючи на уповільнення економічного зростання у 2012 році, не було допущено погіршення жодного із соціальних показників. Більш того, забезпечено підвищення усіх соціальних стандартів та гарантій. Зокрема:

- прожиткового мінімуму;

- мінімальної заробітної плати;

- мінімальної пенсії;

- посадового окладу працівника І тарифного розряду Єдиної тарифної сітки.

У зв'язку із підвищенням прожиткового мінімуму також збільшено розміри соціальних допомог різним категоріям населення, надбавок та підвищень до пенсії та інших виплат, які визначаються на його основі.

Протягом 2012 року неодноразово підвищено мінімальні розміри допомоги по безробіттю та суми щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві.

Рівень середньомісячної заробітної плати за минулий рік підвищився на 14,9% і становив 3025 гривень. Реальна заробітна плата зросла на 14,4%.

Розміри посадових окладів працівників бюджетної сфери протягом року підвищились на 19,2%.

Заборгованість із заробітної плати зменшилась на 84 млн. грн. (або на 8,6%) і станом на 1 січня 2013 року склала 893,7 млн. гривень.

На ринку праці у 2012 році спостерігались позитивні зрушення. Чисельність зайнятого населення в Україні у 2012 році збільшилася та становила 20 354,3 тис. осіб (у 2011 році - 20 324,2 тис. осіб). Рівень зайнятості у середньому по Україні зріс з 59,2% до 59,7%.

Чисельність безробітних зменшилася на 75,5 тис. осіб та становила 1 657,2 тис. осіб у 2012 році. Рівень безробіття населення, за методологією Міжнародної організації праці (МОП), в середньому по Україні знизився з 7,9% до 7,5%.

У липні 2012 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про зайнятість населення», який спрямовано на введення нових механізмів стимулювання роботодавців для створення нових робочих місць та працевлаштування неконкурентоспроможних верст населення.

У 2012 році продовжувалась робота з реформування системи надання соціальних послуг шляхом створення конкурентного ринку соціальних послуг та модернізації діючої інфраструктури.

Основні напрями реформування визначено Стратегією реформування системи надання соціальних послуг, схваленою Урядом у серпні цього року.

Затверджено Перелік соціальних послуг, що надаються особам, окремим соціальним групам, які перебувають у складних життєвих обставинах і не можуть самостійно їх подолати.

У серпні 2012 року затверджено Державну цільову програму «Національний план дій з реалізації Конвенції про права інвалідів» на період до 2020 року.

Програма передбачає комплекс заходів та завдань, спрямованих на створення сприятливих умов життєдіяльності для осіб з інвалідністю у сферах благоустрою, транспортної інфраструктури, транспорту, інформації та зв'язку, освіти, праці, культури, туризму, фізичної культури і спорту.

У 2012 році збільшено видатки на забезпечення інвалідів технічними та іншими засобами реабілітації, що дало змогу на 100% забезпечити потребу окремих категорій населення у протезно-ортопедичних виробах та кріслах колісних.

Прийнято новий порядок забезпечення інвалідів технічними та іншими засобами реабілітації, відповідно до якого інвалід самостійно обирає виробника засобу реабілітації.

У 2012 році було передбачено нову бюджетну програму «Заходи із реабілітації дітей з дитячим церебральним паралічем» та кошти для її реалізації в сумі 44,8 млн. грн. і визначено механізм їх використання.

З метою створення системи раннього виявлення та профілактики негативних ситуація в родині, особливо в сім'ях з дітьми та забезпечення 100% охоплення соціальними послугами вразливих верств населення у 2012 році створено інститут соціальних працівників.

Для цього в центрах соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді введено 12 тисяч посад фахівців з соціальної роботи, які працюють у кожній сільській, селищній та міській громадах.

У 2012 році всі регіони забезпечили виконання поставлених Урядом завдань щодо оздоровлення та відпочинку не менше 50% дітей шкільного віку. Фактично оздоровленням та відпочинком у 2012 році забезпечено 67,7% дітей шкільного віку в Україні.

У змінах до державного бюджету на 2012 рік з метою збільшення влаштування дітей-сиріт та дітей, які залишилися без батьківського піклування у сімейні форми виховання збільшено обсяг субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам у сумі 37,8 млн. грн. на виплату державної соціальної допомоги на дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, грошового забезпечення батькам-вихователям і прийомним батькам.

У жовтні 2012 року затверджена Національна стратегія профілактики соціального сирітства на період до 2020 року.

Список використаної літератури

1. М.Р. Ефимова, С.Г. Бычкова. Социальная статистика. - М.: Финансы и статистика, 2012 г.

2. Социально-экономическая статистика. Под редакцией М.Р. Ефимовой. - М.: Высшее образование, 2011 г.

3. Суринов А.Е. Статистика доходов населения. - М.: Финстатинформ, 2007

4. Новиков В. Формування і прогнозування доходів населення // Україна: аспекти праці №3, 2012

5. Новиков В. Структурна динаміка і регулювання заробітної плати та доходів населення // Економіка України №10, 2012

6. Крівцов В. Макроекономіка: Навч. посіб. - X., 2012.

7. Статистика. Под редакцией И.И. Елисеевой. - М.: Высшее образование, 2011 г.

8. Політична Економія - За заг. ред. Г.А. Огаяна - К.; МАУП 2012.

9. А.М. Єріна, О.К. Мазуренко, З.О. Пальян - Економічна Статистика Практикум. К.:2011 р.

Размещено на Allbest.ru