Сучасні проблеми інвестування в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

На тему: «Сучасні проблеми інвестування в Україні»

Вступ

В умовах швидко змінюваного ринкового середовища, яке не завжди позитивно впливає на ефективність діяльності підприємств, набуває великого значення виважена інвестиційна діяльність, що потребує від підприємств пристосування й адаптації до умов як зовнішнього, так і внутрішнього середовища.

Доцільним і прийнятним кроком для підприємств, що не мають можливості використовувати внутрішні фінансові ресурси, є залучення інвестицій. Перебіг, характер, інтенсивність та ефективність управління інвестиційними процесами багато в чому залежать від інвестиційного клімату країни. У сучасних умовах розбудови економіки України інвестиційний клімат країни потребує поліпшення і покращення правової, фінансової, соціально-економічної та суспільно-політичної складових, що дозволить залучити більш великий обсяг інвестиційних коштів і сприятиме загальному соціально-економічному розвитку держави.

Аналіз наукових джерел та останніх публікацій свідчить про те, що розробці проблем інвестування приділяється дуже велика увага українськими і зарубіжними вченими, серед яких О. І. Амоша, Г. Бірман, І. О. Бланк, В.М. Гриньова, Б.В. Губський, А.Г. Загородній, В.В. Ковальов, М. Д Кондратьєв,

М.Г. Лапуста, Ю.В. Макогон, А. Маршалл, П.Г. Перерва, В..Шапіро, У. Шарп, В.В. Шеремет, О.М. Ястремська та інші.

При цьому окремі питання щодо розробки стратегічної політики держави відносно пріоритетних напрямків розвитку та залучення іноземних інвестицій у промислові підприємства для активізації та більш ефективного виробництва не дістали належного висвітлення та потребують подальшого, більш детального розвитку та вдосконалення як у науковому, так і практичному розрізах.

1. Інвестиційний клімат в Україні

Інвестиційний потенціал країни, як і фінансовий, перебуває під впливом різних факторів та характеризується низкою макроекономічних показників таких, як темпи економічного зростання, рівень інфляції, споживчий попит населення, рівень зайнятості, норма прибутку, ставки за кредитними ресурсами, а також наявністю і структурою факторів виробництва, рівнем розвитку інфраструктури, конкурентними перевагами держави, її роллю у світовій торгівлі та міжнародному поділі праці тощо. Інвестиційні пріоритети реформування та розвитку здатні забезпечити подальшу динаміку та конкурентоспроможність усієї економіки. Головна проблема інвестиційного розвитку - джерела інвестицій.

Внутрішні інвестиційні можливості держави поки що обмежені. Зокрема на території нашої країни, за Законом України «Про інвестиційну діяльність», інвестиції можуть здійснюватись в таких формах:

- часткова участь у підприємствах, що створюються спільно з українськими юридичними і фізичними особами, або придбання частки діючих підприємств;

- створення підприємств, що цілковито належать іноземним інвесторам, філій та інших відокремлених підрозділів іноземних юридичних осіб або придбання у власність діючих підприємств повністю;

- придбання нерухомого чи рухомого майна шляхом прямого одержання майна та майнових комплексів або у вигляді акцій, облігацій та інших цінних паперів;

- придбання самостійно чи за участі українських юридичних або фізичних осіб прав на користування землею та використання природних ресурсів на території України;

- придбання інших майнових прав;

- господарська (підприємницька) діяльність на основі угод про розподіл продукції;

- інші форми, які не заборонені законами України, зокрема без створення юридичної особи на підставі договорів із суб'єктами господарської діяльності України [1].

На сьогодні для економічного розвитку нашої держави обсяг внутрішніх фінансових ресурсів є недостатнім. Тому привабливими стають кошти іноземних інвесторів.

Українське економічне середовище одночасно і приваблює, і відштовхує. Хоча Україна займає стратегічне географічне положення, має багаті природні ресурси та робочу силу з високим рівнем освіти, що робить її привабливим інвестиційним середовищем, вона ще не досягла свого очікуваного потенціалу через те, що не змогла звести до мінімуму втручання держави в дію ринків, усунути адміністративні перепони, що заважають веденню бізнесу, виконати намічені показники приватизації та стати привабливою для іноземних і внутрішніх інвесторів.

Загалом приріст сукупного обсягу іноземного капіталу в економіці країни, з урахуванням його переоцінки, утрат, курсової різниці тощо, за 2006 р. становив 4295,9 млн. дол. США, що становить 54,8% до приросту за 2005 р. [10].

Більшу частку іноземних інвестицій в економіку України спрямовано у промисловість (23,9% загального обсягу), фінансову діяльність (19,5%), нерухомість та оренду (10,2%), торгівлю і надання послуг (10,3%). Промисловість посіла перше місце за отриманням іноземних інвестицій лише у 2007 р. Така тенденція сприяє підвищенню конкурентоспроможності українських підприємств, оскільки інвестиції спрямовуються на оновлення основних фондів і запровадження нових технологій виробництва. При цьому переробна промисловість значно випереджає за обсягами інвестицій добувну: 7,6 проти 1,2 млрд. дол. США. У промисловості переважають інвестиції у виробництво харчових продуктів, гірничо-металургійний комплекс, машинобудування, хімічну та нафтохімічну промисловість.

Рис. Прямі іноземні інвестиції в Україну

Інвестиції в основний капітал

1. Підприємства та організації усіх форм власності за 9 місяців 2007 р. освоїли 79711,9 млн. грн. капітальних інвестицій.

2. Напрями освоєння капітальних інвестицій. У структурі капітальних інвестицій частка інвестицій в основний капітал становить 85,6%. На поліпшення стану об'єкта (капітальний ремонт, модифікацію, модернізацію) спрямовано 9,4% капітальних інвестицій. Інвестиції в нематеріальні активи становили 2,6% від загального обсягу капітальних інвестицій, витрати на формування основного складу - 0,4%, на інші необігові матеріальні активи - 2%.

3. Інвестиції в основний капітал за січень-вересень 2007 р. порівняно з відповідним періодом попереднього року зросли на 16,1% (за січень-вересень 2006 р. - на 3,4%) і становили 68201,4 млн. грн. приросту обсягів інвестицій в основний капітал досягнуто в 25 регіонах (у січні-вересні 2006 р. - у 13 регіонах)

4. У технологічній структурі інвестицій в основний капітал витрати на придбання машин, обладнання та устаткування становлять 48,1% (у січні-вересні 2006 р - 48,6%) від загального обсягу, на будівельні і монтажні роботи - 45,6% (у січні-вересні 2006 р. - 45,2%).

5. Підприємства обробної промисловості за 9 місяців 2007 р. освоїли 17106,5 млн. грн., що на 14,2% більше, порівняно з 9 місяцями 2006 р. Зросли обсяги інвестицій в основний капітал у такі види економічної діяльності, як виробництво гумових і пластмасових виробів - у 2,7 рази, неметалевих мінеральних виробів (будматеріалів, скловиробів) - у 2,3 рази, целюлозно-паперова, поліграфічна промисловість та видавнича сирова і виробництво електричного та електронного устаткування - в 1,7 рази, виробництво транспортного устаткування - в 1,5 рази. У будівництво і технічне переоснащення об'єктів транспорту та зв'язку було спрямовано 18,7% основних обсягів інвестицій в основний капітал.

6. Капіталовкладення в житлове будівництво за 9 місяців 2007 р. становили 10719,6 млн. грн., що на 20,8% більше, ніж за січень-вересень 2006 р. Їхня частка в загальному обсязі інвестицій в основний капітал становила

15,7% (за січень-вересень 2005 р. - 14,1%) прямих іноземних інвестицій.

7. У січні-вересні 2007 р. в економіку України іноземні інвестори вклали 3238,7 млн. дол. США прямих інвестицій, нерезиденти вилучили капіталу на суму 347,8 млн. дол. США.

8. Чистий приріст іноземного капіталу за січень-вересень 2007 р. сягнув

3071,7 млн. грн., що становить 18,2% до обсягу інвестицій на початок 2007 р. та у 3,3 рази більше приросту, ніж за січень-вересень 2006 р.

9. Загальний обсяг прямих іноземних інвестицій, внесених в Україну на

01.10.2007 р, становив 19911,8 млн. дол. США, що становило 424,3 дол.

США на одного мешканця України.

10. Найбільші обсяги капіталу за 9 місяців 2007 р. внесли нерезиденти із Франції - на 676,0 млн. дол., Кіпру - на 554,3 млн. дол., Нідерландів - на дол., Російської Федерації - на 120,5 млн. дол., Польщі - на 105,0 млн. дол., Аруби - на 81,8 млн. дол., Віргінських островів, Британських - на 57,7 млн. дол., Угорщини - на 48,5 млн. дол., Греції - на 35,0 млн. дол.

11. Інвестиційно привабливими залишаються підприємства зі швидко окупними видами економічної діяльності, такими як оптова торгівля та посередництво в торгівлі - 10,1% до загального обсягу інвестування, металургії та оброблення металу - 7,0%, а також харчова промисловість та перероблення сільськогосподарських продуктів 6,2%. Інтерес інвесторів викликають підприємства, що здійснюють фінансову діяльність - 10,6%, (від загального обсягу інвестування), операції з нерухомістю, здавання під найм та послуги юридичним особам - 7,2% [8].

Джерело інвестицій - фонд нагромадження або збереження частини національного доходу, що спрямовують на збільшення і розвиток засобів виробництва, і фонд відшкодування, який використовують для відновлення зношених засобів виробництва у вигляді амортизаційних відрахувань.

Аналіз корисності та витрат - це визначення цілого комплексу методів оцінки та підходів, що можуть застосувати та використати керівники державного сектору в оцінці державних інвестиційних проектів, або в прийнятті політичних рішень щодо того, мають або не мають істотну економічну вагомість субсидії, у визначенні інвестиційних проектів приватного сектора (що в іншому випадку можуть бути не здійснені).

Аналіз доцільності капіталовкладень - це цілий комплекс методів, що використовують фінансові керівники підприємств у приватному секторі для оцінки запропонованих інвестиційних проектів (що здебільшого містять придбання основного капіталу). Методи і критерії, що застосовуються в аналізі ефективності капіталовкладень, і з погляду методології с тими самими, що й в аналізі корисності та витрат[2].

Забезпечення сприятливої інвестиційної ситуації в Україні залишається питанням стратегічної важливості, від реалізації якого залежать соціально-економічна динаміка, ефективність залучення у світовий поділ праці, можливості модернізації на цій основі національної економіки.

Проблемі покращення інвестиційної ситуації на державному рівні приділяють увагу ще з 1991 р. На сьогодні в Україні вже створено правове поле для здійснення інвестиційної діяльності. Зокрема, ця сфера діяльності регулюється низкою Законів України («Про інвестиційну діяльність», «Про режим іноземного інвестування» тощо), понад 10 Указами Президента, а також Постановами та Розпорядженнями КМУ.

Згідно з цими нормативно-правовими актами, в Україні передбачено рівні права і гарантії захисту інвестицій для всіх суб'єктів інвестиційної діяльності. Водночас на захист іноземних інвестицій та формування рамкових умов для міжнародної інвестиційної діяльності додатково спрямовано ратифікацію Вашингтонської Конвенції про порядок вирішення інвестиційних суперечок між державами та іноземними особами й угоди про сприяння та взаємний захист інвестицій, які підписали 70 країн світу[10].

Проте, попри істотні зусилля у формуванні відповідних організаційно-економічних та правових засад зміцнення інвестиційної ситуації, міжнародні експерти відзначають зниження інвестиційної привабливості України. Так, за версією Economist Intelligence Unit (EIU), Україна за показниками якості бізнес-середовища посідає 75 місце з-поміж 82 країн. Попри прогнози цієї організації щодо певного зростання рейтингу протягом 2007-2011 рр. (на 5 позицій), Україна й надалі відставатиме від основних конкурентів за іноземні інвестиції на світовому ринку.

Перебіг сучасних політичних процесів та практична реалізація встановлених завдань і пріоритетів поліпшення інвестиційної ситуації в Україні, переважно негативно впливають на інвестиційний клімат й, зокрема, міжнародну інвестиційну привабливість України, підвищують ризики для інвесторів, зумовлюючи цим самим утрати в конкурентній боротьбі за світові інвестиційні ресурси. Приріст ПІІ в Україну в 2006 р. (без нерозподілених за видами економічної діяльності та надходжень від приватизації), за попередніми даними Держкомстату, становив 3966,5 млн дол. США, що в 2,1 рази більше остаточного показника 2005 р. Поряд із тим, істотним проривом у підвищенні конкурентоспроможності національної економіки таке надходження ПІІ назвати не можна, оскільки 64,3% ПІІ надійшли у фінансову діяльність, операції з нерухомістю та торгівлю, тоді як частка промисловості в ПІІ 2006 р. (без надходжень від приватизації) зменшилася до 20,9%, порівняно з 33,9% рік тому.

Протягом останніх років Україна залучила прямих іноземних інвестицій (ПІІ) в кілька разів менше, ніж інші країни Центральної та Східної Європи, а частка країни в світових потоках ПІІ залишається надзвичайно низькою у 2005 р. - 0,8% і близько 0,4% у 2006 р. У 2005 р. до країн Центральної та Східної Європи та СНД надійшло 74,3 млрд. дол. ПІІ, в 2006 р. -77,6 млрд. дол., що становить близько 7-8% загальносвітового рівня ПІІ, причому з них 60% або 48,8 млрд. дол. (в 2005 р.) залучили 5 країн (Чехія, Угорщина, Польща, Румунія та Росія). Частка України в ПІІ, які надійшли в країни Центральної та Східної Європи та СНД, у 2005 р. становить близько 10%, а в 2006 р. знизилась вдвічі до 5% (високий показник 2005 р. було забезпечено, насамперед, купівлею «Криворіжсталі»).

Станом на 1 жовтня 2008 р., загальний обсяг прямих іноземних інвестицій, внесених в Україну, перевищив відповідний показник на початок року на 27,3% і становив 37621,5 млн. дол. США, що в розрахунку на одну особу становить 812,1 дол. США[11].

Для кращого розуміння існуючих проблем, пов'язаних з інвестиційною привабливістю економіки, здійснимо аналіз тенденцій інвестиційних процесів в Україні. Так, у 2009 р. приріст сукупного обсягу іноземного капіталу в економіці країни з урахуванням його переоцінки, втрат і курсової різниці становив 4,3 млрд. дол. ША, тобто 69,4% рівня 2008 р.

Загалом в економіку України станом на 1 січня 2010 р. інвестиції надійшли зі 125 країн світу. Основними країнами-інвесторами є: Кіпр -8593,2 млн. дол. США, Німеччина - 6 613,0 млн. дол. США, Нідерланди - 4 002,0 млн. дол. США, Російська Федерація - 2 674,6 млн. дол. США, Австрія - 2 604,1 млн. дол. США, Сполучене Королівство - 2 375,9 млн. дол. США, Франція - 1 640,1 млн. дол. США, Сполучені Штати Америки -1 387,1 млн. дол. США, Віргінські Острови - 1 371 млн. дол. США, Швеція - 1 272,3 млн. дол. США.

Незважаючи на світову фінансову кризу, станом на 1 січня 2010 р. в економіку України іноземні інвестори вклали 40 026,8 млрд. дол. Інвестиційна привабливість України зростає, проте, порівняно з іншими країнами світу, цей показник є одним із найнижчих. Прямі інвестиції забезпечують ефективну інтеграцію національної економіки у світову завдяки виробничій та науково-технічній кооперації, слугують джерелом капіталовкладень у формі сучасних засобів виробництва. Іноземний капітал сьогодні особливо необхідний у тих сферах економіки, активізація яких допоможе вивести її з кризового стану [3, с. 62].

Значні обсяги іноземних інвестицій зосереджено в промислових підприємствах - 23,0% загального обсягу прямих інвестицій в Україну. Серед галузей переробної промисловості істотні обсяги інвестицій здійснено у виробництво харчових продуктів, напоїв і тютюнових виробів, металургійне виробництво та виробництво готових металевих виробів, хімічну та нафтохімічну промисловість, машинобудування. У фінансових установах акумульовано 21,0% обсягу прямих інвестицій, ще 10,6% - у підприємствах торгівлі, ремонту автомобілів, побутових виробів і предметів особистого вжитку, а також 10,2% - в організаціях, що здійснюють операції з нерухомим майном, оренду, інжиніринг та надання послуг підприємцям.

Найбільш привабливими для інвесторів є традиційні галузі економіки.

Це, передусім металургія, машинобудування, хімічна промисловість, харчова промисловість. Разом із тим, дедалі більше привертають увагу інвесторів такі галузі, як автомобільна промисловість, споживча електроніка, високі технології, вітроенергетика, сонячна енергетика, виробництво біопалива, телекомунікації, логістика і деякі інші. Світовий банк оцінює потреби України в інвестиціях більш ніж у 100 млрд дол. США.

Зокрема аналізуючи динаміку інвестицій в основний капітал за видами економічної діяльності за 2001-2009 рр. у фактичних цінах, ми бачимо, що рівень інвестицій в основний капітал різних сфер економіки набув свого максимального значення у період 2007-2008 рр. Зокрема, максимальні суми інвестиції у сільське господарство, мисливство, лісове господарство та діяльність транспорту та зв'язку надійшли у 2008 р. - 233081 млн. грн. Та 32558 млн. грн. відповідно. Найбільший обсяг інвестицій в основний капітал було здійснено у промисловість знову ж таки 2008 р. у сумі 76618 млн. грн. Спостерігається різке зменшення інвестицій у основний капітал різних сфер економіки у 2009 р., що зумовлене, насамперед економічною кризою, яка завдала удару по світовій економіці.

Аналізуючи динаміку інвестиції в основний капітал за джерелами фінансування, ми можемо бачити, що 63,3% всіх інвестицій складають інвестиції з власних коштів підприємств та організацій, наступну позицію займають кредити банків - 14,2%, і лише 4,5% - це кошти іноземних інвесторів. Проблема дефіциту інвестицій в економіку України поглиблюється диспропорціями у регіональному розвитку коштом нерівномірного розміщення інвестиційних ресурсів. Порівнюючи інвестиції в основний капітал за регіонами за 2000-2009 рр., ми бачимо, що у 2000 р. найбільший обсяг інвестицій був здійснений у м. Київ (3809 млн. грн.) та Дніпропетровську обл. (2252 млн. грн.), а найменший - м. Севастополь (129 млн. грн.), Чернівецьку обл. (141 млн. грн.). У 2009 р. найбільші суми інвестицій в основний капітал надійшли в м. Київ (28228 млн. грн.), Дніпропетровську обл. (13254 млн. грн.), Донецьку обл. (12985 млн. грн.), а найменший обсяг інвестицій у м. Севастополь (1487 млн. грн.), Тернопільську обл. (1428 млн. грн.).

Головними причинами такої ситуації є невизначеність потенціалу регіонів України, неналежне його використання та недосконалість державного управління стратегічним розвитком інвестиційного потенціалу регіонів України.

2. Перешкоди формування інвестиційного клімату в Україні

Наявні в Україні перешкоди реалізації пріоритетів формування інвестиційного клімату мають системний характер і охоплюють правовий, економічний, науково-технологічний та фінансовий складники. Характерні особливості, що стримують поліпшення інвестиційного клімату, є такими:

1. Відсутність в Україні сталої стратегії та відповідного національного плану дій, який є прийнятним і якого наслідують усі політичні «команди» і зорієнтований на забезпечення усім суб'єктам економічних відносин рівних економічних прав та обов'язків у здійсненні фінансово-економічної діяльності. Істотною вадою розбудови сприятливої інвестиційної ситуації є фокусування політики переважно на розвитку великого бізнесу і відставання у здійсненні регуляторної реформи, що гальмує розвиток підприємницького середовища в країні.

2. Обмеженість потенціалу залучення ПІІ в Україну через приватизацію

державних підприємств. Попри існування певної кількості державних підприємств, під які можна залучати інвестиції, перспектива розвитку цього джерела залучення інвестицій є обмеженою вже у короткотерміновому періоді. Подальше залучення ПІІ в економіку України залежатиме від оперативності усунення невиправданих витрат, ризиків і бар'єрів для конкуренції, які стимулюють інвесторів здійснювати інвестиції.

3. Переобтяженість регуляторними нормами та складність податкової системи. Так, за даними Світового Банку, Україна за рівнем якості середовища для здійснення господарської діяльності посідає 128 місце з 175 країн, поступаючись всім країнам Центрально-Східної Європи, та навіть більшості пострадянських країн, таким як Вірменія (34), Грузія (37), Казахстан (63), Киргизстан (90), Росія (96), Азербайджан (99), Молдова (103) [9]. В Україні нараховують 98 видів податкових платежів, на опрацювання і сплату яких компанії витрачають 2185 год. робочого часу щороку. При цьому підприємство має заповнити 92 сторінки податкових декларацій, тоді як середній у світі показник становить 35 сторінок.

4. Істотне податкове навантаження. Ставка податку на прибуток в Україні (25%) є вищою, ніж у багатьох країнах Центрально-Східної Європи, проте, зважаючи на високу, порівняно з країнами ЄС, прибутковість вкладення капіталу, ця різниця не є значною перепоною для інвестицій. Водночас стримуючим чинником для поліпшення інвестиційної ситуації є механізм адміністрування податків, зборів та обов'язкових платежів, а також не прогнозованість дій уряду щодо встановлення та адміністрування інших податків і податкових платежів;

5. Недієздатність механізмів забезпечення ринкових прав і свобод інвесторів, а також низький рівень захисту інвесторів. Значним є відставання за цими показниками України від «країн-еталонів» ОЕСР, з розвиненим корпоративним законодавством і менеджментом. Зокрема, найбільше відставання простежують за критерієм розкриття інформації, що ускладнює прихід на український ринок іноземних інвесторів, а також підвищує ризики придбання пакетів акцій, які не є контрольними, внаслідок зростання витрат на вивчення потенційних партнерів і загроз утрати оперативного управління інвестиціями.

6. Низький рівень ефективності законодавства з питань корпоративного управління, що обумовлює виникнення конфліктів і протистоянь із залученням силових органів, блокування діяльності підприємств, нагнітання соціальної напруженості. Зокрема, нагальними проблемами є непрозорість системи реєстрації та можливість викривлення відомостей про акціонерів, розмивання капіталу внаслідок додаткових емісій акцій, блокування проведення зборів акціонерів тощо.

7. Негативний міжнародний імідж України, який склався внаслідок відсутності масових «успішних» інвестиційних історій, які б могли слугувати засобом реклами національної інвестиційної ситуації; низький рівень підготовки суб'єктів національної економіки до формування інвестиційних пропозицій; значні диспропорції регіонального та галузевого розвитку, що обумовлюють концентрацію інвестицій у вузьких сегментах ринків і територій; застарілість інфраструктури тощо[9].

Зважаючи на викладене вище, потрібними завданнями державної політики є якісна ревізія існуючої системи формування та підтримання інвестиційного клімату України, стратегічний аналіз пріоритетів розвитку національної економіки, а також ідентифікація чинників, які зумовлюють неефективність нормативно-правових актів, що приймаються з метою підтримання сприятливого інвестиційного клімату України.

3. Шляхи вдосконалення інвестиційного клімату в Україні

Держава за допомогою методів економічного регулювання повинна цілеспрямовано впливати не лише на формування внутрішніх та приплив зовнішніх інвестицій, а й створити умови для їх спрямування у реальний сектор економіки, формувати в Україні сприятливе інвестиційне середовище.

Враховуючи всі обставини й усвідомлюючи важливість поліпшення інвестиційної ситуації в Україні, головним завданням на короткотермінову перспективу є підготовка потрібної правової та організаційної бази для підвищення дієздатності механізмів забезпечення інвестиційного клімату й формування основи збереження та нарощування конкурентоспроможності вітчизняної економіки. Для цього потрібно здійснити низку першочергових заходів з послідовної деполітизації економіки, формування єдиних стратегічних завдань та послідовності економічних реформ, незмінних за приходу до влади будь-яких політичних команд, забезпечення незмінності та гарантованості захисту ринкових прав і свобод інвестора. Зокрема:

1. Підготувати план дій щодо забезпечення сприятливої інвестиційної ситуації у межах проголошених пріоритетів соціально-економічного розвитку, залучити до його розроблення та обговорення широке коло експертів, науковців, представників органів державної влади та бізнесу.

2. Розробити регіональні плани підвищення інвестиційної привабливості областей з урахуванням особливостей їхніх поточних рейтингів інвестиційної привабливості, забезпечити державний моніторинг їхнього виконання, як одного з критеріїв успішності діяльності місцевих державних адміністрацій.

3. Поширити реалізацію обласними державними адміністраціями навчальних програм серед бізнесменів із підготовки інвестиційних пропозицій, складання інвестиційних бізнес-планів, юридичного супроводу інвестиційних проектів, управління інвестиційними проектами.

4. Істотно розширити спектр заходів конкурентної політики, зокрема - щодо запобігання антиконкурентним діям національних та іноземних інвесторів на українському ринку, удосконалити методики та критерії виявлення проявів недобросовісної конкуренції з урахуванням реалій сучасної української економіки.

5. Підготувати перелік заходів щодо посилення відповідальності представників органів виконавчої влади й органів місцевого самоврядування за вчинення корупційних та інших дискримінаційних дій щодо інвесторів.

6. Поширити практику укладання прозорих угод між інвесторами та владою щодо взаємних зобов'язань у сфері конкурентної поведінки бізнесу та конкурентної політики держави на певних ринках на визначений середньо- і довготерміновий період часу.

7. Сформувати на основі спільного розроблення Міністерства фінансів, Міністерства економіки, Міністерства транспорту і зв'язку, Міністерства промислової політики, Міністерства палива та енергетики, а також галузевих об'єднань підприємців довготермінову програму державного та змішаного інвестування в розвиток телекомунікаційної, транспортної та енергетичної інфраструктури[7].

Висновки

Ефективне управління інвестиційними процесами, їхній раціональний розподіл поміж сферами виробництва - один із найважливіших чинників економічної стабілізації виробництва та виходу із кризового становища багатьох промислових підприємств, а надалі - забезпечення економічного росту та структурної трансформації економіки України.

На сучасному етапі розвитку України забезпечення сприятливого інвестиційного клімату залишається стратегічно важливим завданням, від реалізації якого залежать динаміка соціально-економічного розвитку й можливість модернізації національної економіки. Поштовхом до нарощування інвестицій повинне стати створення сприятливих умов для дії ринкових регуляторів: формування стабільного правового поля, захисту прав власності, зниження податкового тиску на підприємства, розвиток системи ринків і ринкових інструментів, розвиток інформаційної інфраструктури ринку. Причому сприяння поліпшенню інвестиційного клімату в Україні і надалі буде забезпечуватись тільки через масштабні комплексні заходи щодо покращення інвестиційних умов і розширення механізмів та застосування сучасних інструментів здійснення інвестиційної діяльності.

Список використаної літератури

інвестиційний клімат

1. Закон України «Про інвестиційну діяльність» №1561-XII (1561-12) від 8.09.91 // змінами і доповненнями від 17.02.2011 №3038-VI /// ВерховнаРада України [електронний ресурс] / / Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi? nreg=1560-12

2. Абрамович Г.В. Напрями активізації державної політики щодо залучення іноземних інвестицій в економіку України // Інвестиції: практика та досвід. - 2007. - №1. - С. 16.

3. Боднар І.Р. Проблеми залучення іноземних інвестицій в Україну на сучасному етапі / І.Р. Боднар // Регіональна економіка. - 2009. - №4. - С. 62-70.

4. Кришан О.Ф. Деякі аспекти формування інвестиційної політики підприємства: монографія. - К.: Дніпропетровський ун-т економіки та права, 2007. - 258 с.

5. Майорова Т.В.Інвестиційна діяльність: Навчальний посібник. - Київ: «Цнтр навчальної літератури», 2004. - 376 с.

6. Марцин В.С. Значення іноземного інвестування для інтегрування України в світовий економічний простір в умовах глобалізації / В.С. Марцин // Регіональна економіка. - 2009. - №1. - С. 75-79.

7. Матвієнко П.В. Покращення інвестиційного клімату - пріоритетне завдання державного управління // Інвестиції: практика та досвід. - 2007. - №1. - С. 10.

8. Мойсеєнко І.П. Інвестування. - К.: Вид-во «Знання». - 2006. - 490 с.

9. Правик Ю.М. Стратегічні напрямки залучення і використання іноземних інвестицій // Інвестиції: практика та досвід. - 2006. - №18. - С. 26.

10. Романюк Т.Ф. Економічна сутність інвестицій // Формування ринкових відносин в Україні. - 2005. - №8. - С. 25.

Размещено на Allbest.ru