Етапи творення національної грошової системи в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Етапи творення національної грошової системи в Україні

Зміст

• 1. Розвиток обміну та грошей
• 2. Кунна система грошей
• 3. Обіг грошей держав, до яких входили землі України
• 4. Гроші козацької республіки
• 5. Гроші Української Народної Республіки
• 6. Обіг російського рубля
• 7. Становлення сучасної грошової системи

грошовий металевий обіг україна

1. Розвиток обміну та грошей

Грошова система України, як встановлена державою форма організації грошового обігу та емісії національних грошей, має давні історичні традиції, що сягають доби здобутків України-Русі, козацької республіки, Української Народної Республіки і часів нинішнього державотворення. Вже в минулому українська держава створила свою грошову одиницю - гривню і налагодила її обертання у грошові одиниці інших країн, діяла своя фінансова система, широкого розвитку набрали зовнішньоекономічні звґязки, що було знаком суверенності держави і відображенням розвитку товарно-грошових відносин.

Студенти мають засвоїти історичні традиції державотворення і формування національної грошової системи в Україні в контексті загальнонаціонального досвіду.

Зростання ролі грошей та розвиток їх функцій визначалися процесом розвитку продуктивних сил тогочасного суспільства. Обґєктивною потребою власних грошей стали внутрішні економічні причини, які найтісніше перепліталися з політичними. Провідною з них є утворення і розвиток держави. Державний суверенітет, потреби мати реальний важіль для контролю власної території, регулювання фінансово-кредитної системи, комплексного розвитку самодостатньої національної економіки обґєктивно вимагали від держави мати власні національні гроші. Обґєктивні передумови становлення товарно-грошових відносин і грошей на території України за переконливими свідченнями історичних джерел нічим не відрізняються від загальнолюдського досвіду. Нинішній процес становлення і вдосконалення грошової системи в Україні відображає давні історичні традиції і є четвертою спробою українського народу побудувати власну державність та її найважливіший атрибут - гроші. Найдавнішими відомими з археологічних досліджень металевими грошовими знаками були монети грецьких міст Тири, Ольвії, Херсонесу Таврійського, Пантікапею та інших поселень північного Причорноморґя. Зокрема, у Херсонесі Таврійському діяв монетний двір, який для обслуговування внутрішнього ринку карбував мідні монети.

В Ольвії в обігу спочатку перебували зливки міді у вигляді дельфінів, що оберталися як товарно-грошові цінності. Пізніше, у IV ст. до н.е., тут розпочали карбувати великі круглі монети. Крім цього, у скарбах знаходять значну кількість давньоримських денаріїв, візантійських срібних гексаграм, мідних фолісів, арабські диргеми. Останні, обслуговуючи торгівельні операції, потрапляли в Київську Русь і разом з іншими монетами ставали засобом місцевого монетного обігу та набули назви "ногата". Грошовий рахунок для торгівельних й інших операцій проводився так:

1 гривня (68,22 г срібла) = 20 ногатам (3,41 г) = 25 кунам (2,73 г) = 50 резанам (1,3 г срібла) або 100 векшам-веверицям.

2. Кунна система грошей

За часів України-Русі довершеного розвитку набула кунна система грошей, основу якої становила гривня у вигляді золотого і срібного зливків, векші і вевериці - одиниць нижчих номіналів. Вони тлумачаться подвійно: як хутра (шкіряні гроші) і як металеві гроші. Серед відомих монет того історичного часу відомі золоті монети Князя Володимира Святославовича (4,2 г золота) і срібні монети. Карбування монет не тільки відображало момент приходу князя до влади, а й свідчило про наявність відповідних державницьких традицій. Але головним був економічний зміст. Монети попадали в канали товарно-грошового обігу, виконували функції грошей і становили основу кунної системи грошей. Срібну монету крім Володимира карбували його син Ярослав Новгородський, небіж Святослав Турівський, не досить відомий історикам князь Петро. Срібні зливки використовувалися для великих торгівельних операцій, а кунні номінали нижчого гатунку - куна, векша-вевериця були хутрами або шкірами, як могли бути й металевими грошима.

Кунні хутрово-шкіряні номінали постійно згадуються в багатьох історичних джерелах. Вони як гроші вперше згадуються у стародавньому Карфагені в V ст. до н.е., тривалий історичний період були основою грошових систем Скандинавії і навіть у 1816-1826 pp. випускалися в обіг Російсько-Американською компанією на Алясці обсягом 10 тис. грошових знаків на загальну суму 42 тис. тогочасних рублів.

Категорія "гривня" вживалася за часів України-Русі у троякому розумінні. По-перше, як основна лічильна одиниця кунної системи грошей. Як свідчать чисельні згадки відомого історичного документу "Руська правда", гривня, обґєднуючи всі номінали кунної системи, своєю вартістю розмінювалася на менші номінали, якими були 1 ногата = 1/20 гривні; 1 куна = 1/25 гривні, а пізніше 1/50; 1 резана = 1/50 гривні; векша або вевериця - орієнтовно дорівнювала 1/100 гривні. При цьому лічильна грошова одиниця гривня орієнтовно дорівнювала 68,22 г чистого срібла. Інші одиниці - ногата, куна, резана, векша-вевериця - могли бути і металевими диргемами різних гатунків або ж частинами їх, як могли бути і хутрами чи шкірами. Є й інші твердження: ногата і резана були срібними диргемами або їх частинами, а куна і векша - хутрами чи шкірами.

По-друге, категорія "гривня" виражала назву срібного зливку грошового призначення, що використовувався для обслуговування досить значних за обсягом фінансових операцій. Досить часто срібні гривневі зливки мали різну форму і вагу. Зокрема, гривня київська, що карбувалася у ХІ-ХІІ ст. мала форму шестигранника, а вага такого зливка срібла становила 160 г. Дещо іншої форми був шестигранник срібла, що карбувався у XIII ст. і важив 196 г. Чернігівська гривня була ромбовидної форми з розплесканими язичками і важила 196 г. На території нинішньої України у знайдених скарбах зустрічаються також срібні гривні паличкоподібної форми новгородського зразку, короткі човникоподібні гривні вагою 196 г срібла, можливо татарського походження, що карбувалися орієнтовно у XIV ст.

Відомо, що гривня карбувалася також із золота. Нині відомі у світі лише 11 золотих монет гривні князя Володимира. Рідкість золотих монет дає підставу допускати, що золоті гривні зґявлялися переважно на знак приходу князя до влади, а срібні вживалися як грошовий еквівалент великих торгівельних і фінансових операцій. Поряд з місцевими монетами і хутряними номіналами в грошовому обігу України-Русі широко використовувалися арабські і візантійські монети, а пізніше грошові знаки європейських країн. Це пояснюється тим, що їх вартість визначалася на основі вагового вмісту чистого коштовного металу, а держава, не заперечуючи іноземну форму карбування, сприяла їх адаптації для обслуговування внутрішнього і зовнішнього обороту.

По-третє, гривня вживалася як вагова одиниця. Як ознака ваги гривня становила 409,5 г. Ймовірно, що це було запозичено ще у IX ст. у арабського сходу. Отже, впровадження 2-16 вересня 1996 р. гривні не тільки означало відродження однієї з найстаріших в історії Європи грошової одиниці колись великої держави, а й повернення гривні як основного засобу захисту державних і суспільних інтересів України і основи національної грошової та фінансово-кредитної систем. Ще за часів України-Русі гривня набула усіх функцій повноцінних грошей. Вона діяла:

а) як міра вартості у визначенні цін товарів на внутрішньому ринку, фіскальних та інших платежах й у міжнародних торгівельних стосунках;

б) засіб обігу, що забезпечував обмін товарів і перетворювався у торговий капітал;

в) як засіб платежу, що поступово перетворив натуральні повинності у грошові платежі у формі фіксованих податкових платежів;

г) як засіб утворення скарбів;

д) як світові гроші, тобто гривня діяла засобом міжнародних торгівельних розрахунків з купцями Скандинавії, Візантії та ін. Поява "Статуту про рези" (проценти) засвідчує, що в XI-XII ст. товарно-грошові відносини набули значного розвитку, збут товарів у кредит отримав законодавче врегулювання та підтримку великого князя. За надання у кредит товарів належна плата іноді дорівнювала 50% суми боргу.

3. Обіг грошей держав, до яких входили землі України

Татаро-монгольська навала перервала процес розвитку національних грошей. Після неї окрім шкіряних кунних грошей ніяких металевих монет не карбували. Лише в XIV ст. відновилося карбування металевих грошей вже в окремих частинах території України, які перебували під владою чужих урядів. Зокрема, в Галичині, яку захопила Польща, на знак визнання автономії намісник короля Польщі Володислав Опільський (1372-1378) карбував у Львові срібні монети "квартники" з галицьким гербом і написом "moneta Ruscie" та мідні монети "пули". Пізніше Володислав Ягайло (1386-1434) також карбував срібні півгроші у Львові з написом "moneta Lemburgensis" - монета львівська.

На східноукраїнських землях після приєднання їх до Литви в Київському князівстві, що стало вже одним із удільних князівств Литви, на початку 1360 р. почали карбувати срібні денарії князя Володимира Ольгердовича (1362-1394) з його гербом і написом "Володимирово". В археологічних знахідках трапляються також монети незґясованого князя Романа. Водночас розширення торгово-економічних звґязків з європейськими країнами сприяло появі в обігу значної маси їхніх металевих монет. Особливо великим був наплив срібних чеських (празьких) грошей ("grossi Pragenses") та інших монет: ранніх литовських і польських монет, генуезько-татарських "аспрів" з м. Кафи у Криму та ін. У XV-XVI ст. в обігу перебували також литовські монети - півгроші й інші номінали: шостаки (6 г срібла), трояки (3 г), третяки (три денарії). Значну масу грошового обороту охоплювали монети підвладних Польсько-Литовській державі пруських міст Єльбіну, Гданська, Торна, Вохови, Познані та ін. В XVI-XVIIст. спостерігався значний наплив золотих дукатів і срібних талерів країн Європи. Таке розмаїття монет в обігу тогочасної території України слід сприймати як свідчення високого розвитку ринкових відносин і широких економічних й торгівельних звґязків з багатьма країнами світу.

4. Гроші козацької республіки

Визначною сторінкою в українській історії став розвиток товарно-грошових відносин і грошової системи у період козацької республіки. Військові досягнення українського козацтва, зростання культури й освіти, розвиток торгівлі і ремесел, наявність системи митниць і помірна податкова система сприяли розвитку продуктивних сил тогочасної України. Цьому добре сприяло запровадження демократичних засад самоврядування на основі Магдебурзького права у понад 300 містах і формування національної свідомості переважаючих верств населення.

Внутрішній ринок Запорізької Січі обслуговували переважно мідні монети, а великі торгівельні угоди укладалися на основі золотих дукатів, срібних цехінів та інших іноземних вартісних монет. Гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний, створивши скарбницю, започаткував основи формування власної грошової системи, яку добудував і розвинув Богдан Хмельницький. За його гетьманату склалися всі атрибути незалежної держави: створено державну скарбницю з відповідною структурою фінансів і митних зборів та карбування українських грошей у Чигирині; розроблено і впроваджено загалом необтяжливу податкову систему, яка дозволяла субґєктам господарювання нагромаджувати ресурси для розвитку.

При цьому державні видатки навіть в умовах війни були збалансовані з доходами; заходами гетьманату всіляко заохочувалося зростання виробництва і експорт його результатів за межі країни; було встановлене захисне ввізне мито і стимулююче вивізне; функціонуючим ремісникам надавалася фінансова допомога для розгортання підприємницької діяльності; іноземним купцям гарантувався захист на всій митній території та прибуткові операції.

Результатом такої фінансової політики стала стабільність надходжень до державної скарбниці, розміри яких становили понад 100 тис. червоних золотих. Цих коштів цілком вистачало для забезпечення діяльності державного механізму управління і карбування власної української монети, яка ззовні мала такий вигляд: на одному боці зображено лич-символ слави і могутності Війська Запорізького, а на другому викарбовано імґя гетьмана. Згодом золоті монети карбували гетьмани П.Дорошенко, І.Самойлович та І.Мазепа. Навіть після підписання переяславської угоди фінанси України відзначалися високим рівнем розвитку, повною самостійністю і незалежністю організації. На користь царя сплачувалася щорічна одноразова данина, величина якої коливалася від 2% до 4% створеного капіталу в Україні.

За життя Б.Хмельницького Росія змушена була дотримуватися укладених угод. Але після його смерті розпочалися утиски та порушення козацьких вільностей, запроваджено надмірні набори до війська, що у кінцевому рахунку підірвало економіку території. Найбільших руйнувань українська фінансово-грошова система зазнала в роки петровських реформ, в часи проведення яких остаточно було ліквідовано українську Скарбницю; примусово було вилучено з обігу українські й чисельні високоякісні іноземні монети; різко зріс тягар податків на користь царської казни та витрати на утримання все більшої кількості військ, розквартирування яких підривало економіку й добробут населення України. Остаточне руйнування українських фінансів завершила Катерина II у 1773 p., знищивши українську митну територію, а в 1774 р. - податкову систему.

В той час, коли в Галичині продовжували перебувати в обігу високоякісні золоті й срібні монети країн Європи та Лівобережжя й інші території, отримані Росією внаслідок розподілу Польщі, примусово і у все більших кількостях надходили московські срібні й мідні монети. Але вони були такої низької якості, такими безвартісними і незручними у використанні, що викликали запеклий опір народу і бурхливі "мідні бунти". І лише з початком XIX ст. повністю було завершено вилучення монет неросійського походження. Незважаючи на це, окремі монетні назви продовжували жити у памґяті людей аж до 1917 р. А такі монетні назви, як "золотий", "шаги" та інші стали використовуватися для визначення російських монет: 1 золотий - 15 коп., 1 шаг - 0,5 коп.

5. Гроші Української Народної Республіки

Утворення Української Народної Республіки започаткувало відродження української державності і дозволило швидко виготовити й оперативно доставити з берлінської банкнотної фабрики українські гроші та запустити їх в обіг. Зважаючи на труднощі 1917-1920 pp. монет не карбували. В обігу перебували лише:

а) паперові гроші-банкноти, вартістю 10, 25, 50, 100, 250 і 1000 грн., їх курсова вартість була привґязана до повноцінного довоєнного рубля царської Росії, вмістом чистого золота 0,7742 г.

б) державні кредитні білети вартістю номіналу 2, 10, 100, 500, 1000 і 2000 гривень, а також розмінний знак державної скарбниці вартістю 5 гривень;

в) дрібні розмінні "монети", їх роль виконували паперові грошові знаки-шаги, вартістю номіналу 10, 20, ЗО, 40 і 50 шагів;

г) недостача грошових знаків і дрібних розмінних монет та потреба замінити в обігу російські рублі й інші обставини нестабільності часів війни зумовили появу в обігу окремих видів регіональних і міських грошей різних найменувань: бони, чеки, розмінні знаки, розмінні білети та ін. Наприклад, власні грошові знаки у Донбасі і на Слобожанщині випускали по 8 міст, недостачу в обігу грошей поповнювали: Сіверщина - 6 видів грошових знаків, Полтавщина і Херсонщина - по 5, Київщина - 3, Таврія - 2, Галичина - 7. Оригінальним явищем були також різноманітні види грошових знаків кредитних і кооперативних спілок, чисельних "повстанських армій, загонів, республік, урядів і управ". Крім цього у грошовому обігу України в той час оберталися німецькі бони для окупованих східних територій, що були випущені в обіг ще у 1916 р. Водночас основу грошової системи УНР становила гривня, курс якої був привґязаний до російського довоєнного рубля як 2 гривні:1 рубль. Гривня розмінювалася на 100 шагів. На грошових знаках було нанесено зображення емблеми української держави та українські написи: на лицьовому боці друкувалися написи українською мовою, а на звороті - російською, польською і єврейською мовами. Висока якість паперу, технічного і художньо-мистецького виконання символів України-Русі робили гривню добре захищеною від фальшування і привабливою для грошових розрахунків. Цьому сприяло також створення Національного Банку та інших органів державного регулювання і контролю за грошовим обігом. Але помилки і прорахунки у військових змаганнях призвели до втрати території і ліквідації державних органів підтримання національного грошового обігу в Україні.

Особливим феноменом і різновидом національних грошей стали так звані "лісові" грошові знаки Української повстанської армії 1942-1948 pp. Оскільки їх друкування велося в умовах нелегального становища і невеликими партіями, то нині не встановлено скільки купюр і яких номіналів грошових знаків було випущено в обіг. Більше того, сам факт існування грошей УПА, які ще називали "бофонами" від абревіатури з напису на купонах "на бойовий фонд УПА", замовчувався. Проте вже виявлено кільканадцять варіантів "лісових" грошей, різних за розміром і друкованих на різному папері. Військові підрозділи УПА використовували їх у розрахунках за надані послуги як облігаційні знаки кредиту, що буде повернений у майбутньому після завоювання державної незалежності.

6. Обіг російського рубля

Студенти мають засвоїти, що ігнорування законів грошового обігу заради реалізації ідеї декларованого будівництва соціалізму спочатку привели до припинення розміну паперових червінців на золото, а на початку 30-х pp. - до повного розвалу грошової системи. Для впорядкування грошового обігу у 1937 р. курс рубля було прирівняно до долара як 1 дол.:5,3 руб. Спробами адаптуватися до нових соціально-економічних умов після II світової війни стали грошова реформа 1947 р., в ході якої обміняно старі грошові знаки на нові як 10:1, і 1960 р. ще наступний обмін - 10:1. Розрахунково встановлений вміст рубля в 0,987412 г проіснував до остаточного розвалу старої системи і формування національних валют незалежних держав. Адміністративно-командна система вичерпала свої можливості одержавлення всіх сфер господарського життя. Неспроможним виявилося підтримання неконвертованості грошової одиниці та її надуманого офіційно встановленого курсу. Водночас Україна отримала можливість для формування власної грошової системи і розбудови соціально орієнтованої ринкової економіки.

На прикладі існування різних державних режимів студенти переконуються, що будь-яка іноземна влада на території України завжди підпорядковувала грошовий обіг власним інтересам, досягненню своїх цілей, максимальній експлуатації її природних ресурсів та людського потенціалу. Такими були гроші кайзерівської Німеччини часів першої світової війни, окупаційні грошові знаки фашистської Німеччини, Румунії і Угорщини в роки другої світової війни. їм протистояла емісія грошових знаків, що проводилася окремими регіонами і містами в роки громадянської війни та випуск "лісових" грошей Української Повстанської Армії 1942-1948 pp.

7. Становлення сучасної грошової системи

Важливо звернути увагу студентів на особливості зародження української грошової системи шляхом еволюційного розвитку купонної системи, що спочатку діяла як додаток до рубля і виконувала функцію захисту внутрішнього ринку від зовнішнього інфляційного процесу, а далі і впровадження купоно-карбованця, що конвертувався у рублі за відповідно встановленим курсом НБУ. Впровадження купоно-карбованця як тимчасової валюти, напрацювання досвіду його емісії та обігу, зберігання й інкасації, а головне, захист внутрішнього ринку і стабілізації економіки стали важливим етапом напрацювання досвіду управління грошовою системою. Водночас надто розтягнений у часі процес переходу до постійно діючої і стабільної національної грошової одиниці - гривні - привів до купоно-карбованець передчасного знецінення. Часті економічно невмотивовані й навіть деструктивні рішення, економічно невмотивована кредитна політика, дотаційний характер фінансування багатьох галузей і цілих сфер економіки спровокували зростання зовнішньої заборгованості, гіперінфляцію і різке погіршення стану економіки й соціальної сфери.

Лише в 1995 р. та першій половині 1996 р. вдалося ліквідувати перевищення пропозиції грошей над їх попитом, уповільнити темп розкручування інфляційного процесу і зниження обсягів ВВП, поліпшити зовнішньоекономічну діяльність. Такі позитивні наслідки досягнуто завдяки послідовності і активному застосуванню ринкового механізму, використанню неінфляційних джерел покриття дефіциту державного бюджету, лібералізації зовнішньоекономічної діяльності й валютного ринку, дотриманню позитивного рівня облікової ставки Національного банку України та процентних ставок на депозити й кредити комерційних банків.

Важливо вірно оцінити результати грошової реформи 2-16 вересня 1996 р. як одного з етапів становлення національної грошової системи. Вона, замінюючи тимчасову грошову одиницю на гривню, була проведена організаційно чітко, прозоро і носила неконфіскаційний характер. Головними її здобутками стали: зміцнення стабільності економіки, фінансів і грошового обігу; залучення до банківської системи надлишкової готівки; забезпечення стабільності курсу національної валюти щодо іноземних валют і створення необхідних умов для позитивних змін у виробництві і споживанні.

Список використаної літератури

1. Адамик Б.П. Національний банк і грошово-кредитна політика: Навчальний посібник. - Тернопіль: Карт-бланш, 2012. -278 с.

2. Александрова М.М., Маслова СО. Гроші. Фінанси. Кредит: Навчально-методичний посібник. - 2-е видання, перероблене і доповнене. - К.: ПУЛ 2011. - 336 c.

3. Банківська справа: Навчальний посібник / За ред. проф. Р. I. Тиркало. -Тернопіль: Карт-бланш, 2010. -314 с.

4. Банківські операції/Під. ред. А.М.Мороза. -К.:Лібра, 2010.

5. Бірюков В., Єфімов Ю., Залетов О. та інші Страхове посередництво: теорія та практика. Навчальний посібник. За редакцією О.М.Залєтова - К: Міжнародна агенція "Вве2опв", 2012. -416 с.

6. Бобровников А. 10% за безделье//Бізнес. -2011. - № 41(612). - С 54-55.

7. Боринець СЯ. Міжнародні валютно-фінансові відносини: Підручник. - 2-ге вид., перероб. й доп. -К.: Т-во "Знання", КОО, 2012. -305с

8. Боринець СЯ. Міжнародні фінанси: Підручник. -К: Знання-Прес, 2012. - 311с.

9. Гальчинський А. Теорія грошей. Навч. посібник. -К.: Видавництво Соломії Павличко "Основи", 2001. -411 с

10. Гроші та кредит: Підручник / За ред. проф. Б. С. Івасіва. - Тернопіль: Карт-бланш, 2012.-510 с

11. Деньги. Кредит. Банки: Учебник для вузов/Е.Ф. Жуков, Л.М. Максинова, А.В. Печникова и др.;Под.ред. академ. РАЕНЕ.Ф.Жукова. -2-еизд., перераб. и доп . - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2013. - 600с.

12. Дмитрієнко М., Ющенко В., Литвин В., ЯковлєваЛ. Гроші в Україні: факти і документи. -K..ARC Ukraine, 2011. - с. 454.

13. Долан Э, Кембелля К., Кембелля Р., Деньги, банковское дело и денежно-кредитная политика /Пер. с англ. - М.: "Профико ", 2004. - 448 с.

14. Замовець В.В., Зубик С.П. Фінансове посередництво:Навч. посіб..-К.:КНЕУ, 2004. - 288 с

15. КейнсДж. М. Трактат про грошову реформу. Загальна теорія зайнятості, відсотка та грошей. - К: 2012.

16. Коваленко М. А., Білінкіс В.М., СухомлинЛ.Є.: Операції сучасного комерційного банку: Навчальний посібник. - Херсон: Олді-плюс, 2012. - 472 с

17. Любунь О. С, Любунь В. С, Іванець І.В. Національний банк України: основні функції, грошово-кредитна політика, регулювання банківської діяльності: Навчальний посібник. - К.: Центр навчальної літератури, 2012. -351 с

18. Кумицький С. Світова ієрархія валют і перспективи її трансформації// Вісник НБУ - К: -2010. -№10. - С 49-53.

19. Лагутін В.Д. Гроші та грошовий обіг: Навч. посіб. -5-тевид., стер . -К.: Т-во "Знання", КОО, 2012. - 199с.

20. Лагутін В.Д. Кредитування: теорія і практика: Навч.посібник. - К.: Т-во -Знання", КОО, 2012. -215с

21. Мельник О.М. Інфляція: теорія і практика регулювання. -К: Т-во. "Знання", КОО, 2012.-С 221.

22. Миллер Р.Л., Ван-ХузД.Д. Современные деньги и банковское дело. - М.: ИНФРА.-2012.

Размещено на Allbest.ru