Фінансова відповідальність платників податків. Перевірка податкового кредиту

Размещено на http://www.allbest.ru

Зміст

Перевірка податкового кредиту при справлянні ПДВ

Фінансова відповідальність платників податків

Список використаної літератури



Перевірка податкового кредиту при справлянні ПДВ

Перевірка -- це спосіб здійснення контролю органами ДПС правильності нарахування, своєчасності та повноти сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотримання якого покладено на контролюючі органи.

Крім перевірок, існує ще 2 способи здійснення податкового контролю:

-- облік платників податку;

-- інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності органів державної податкової служби.

Перевірки поділяються на такі види:

1) камеральні;

2) документальні:

-- планові невиїзні,

-- планові виїзні,

-- позапланові невиїзні,

-- позапланові виїзні;

3) фактичні.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків .

Камеральна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.За результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації в органі державної податкової служби вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платникові податків.

Податкомвий кредимт -- сума (вартість) витрат, понесених платником податку -- резидентом у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у резидентів -- фізичних абоюридичних осіб протягом звітного року (крім витрат на сплату податку на додану вартість та акцизного збору), на суму яких дозволяється зменшення суми його загального річного оподатковуваного доходу, одержаного за наслідками такого звітного року, у випадках, визначених Законом.

Податкове зобов'язання -- зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені податковим законодавством України.

Податковий кредит та податкове зобов'язання з ПДВ

Податок на додану вартість складається з двох складових частин: податкового кредиту та податкового зобов'язання.

Податковий кредит (або вхідний ПДВ) - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду. Можна сказати, що податковий кредит сидить у ціні товару, який покупає суб'єкт підприємницької діяльності.

Податкове зобов'язання (або вихідний ПДВ) - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником в звітному періоді. Це та сума податку, яку суб'єкт господарювання нараховує на вартість, яку він додає до товару, для того, щоб реалізувати його з вигодою для себе, тобто отримати прибуток.

До бюджету, платник ПДВ, платить суму, яка складає різницю між податковим зобов'язанням та податковим кредитом.

Податкова накладна - головний документ у взаємовідносинах платників ПДВ

Для документального оформлення розрахунків за товари, роботи чи послуги між суб'єктами господарювання - платниками податку на додану вартість використовується податкова накладна.

Для покупця товару, податкова накладна є підставою для визнання податкового кредиту. Без цього документу покупець не має права на податковий кредит.

Найпростіший приклад розрахунку податку на додану вартість

Підприємство придбало товари на суму 2400 грн. У т.ч. ПДВ та отримало від продавця податкову накладну.

У ціні товару вже “сидить” податковий кредит (вхідний ПДВ), який складає 400 грн. Ця сума вказана у податковій накладній. Вартість товару без ПДВ складає 2000 грн. Підприємство формує свою ціну товару для подальшої реалізації. Для цього воно робить націнку на товар. Припустимо, націнка складає 500 грн.

Ціна реалізації без ПДВ дорівнює 2000 + 500 = 2500 грн. Тепер на цю ціну необхідно нарахувати податкове зобов'язання 20%. 2500 * 20% = 500 грн. Ціна реалізації з ПДВ складає 2500 + 500 = 3000 грн.

Отже маємо:

Податковий кредит (вхідний ПДВ) - сума, яку підприємство отримало у ціні товару, складає 400 грн.

Податкове зобов'язання (вихідний ПДВ) - сума, яку підприємство нарахувало на свою ціну товару, складає 500 грн.

Податок на додану вартість для сплати до бюджету складає 500 - 400 = 100 грн.

Звітність з податку на додану вартість

Платник податку повинен подавати декларацію з податку на додану вартість за звітний період. Звітним періодом з ПДВ може бути квартал або місяць. Квартальний звітний період платник може обрати лише в тому разі, якщо обсяг його оподатковуваних операцій за останні 12 місяців не перевищував 300 000 грн. В усіх інших випадках звітним періодом є місяць.

Для місячного звітного періоду декларацію з податку на додану вартість необхідно подати не пізніше 20 днів, наступних за останнім календарним днем звітного (місячного) періоду.

Для квартального звітного періоду декларацію з податку на додану вартість треба подати не пізніше ніж 40 днів, наступних за останнім календарним днем звітного кварталу.

Заповнення декларації регламентується “Порядком заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість”.

Згідно зі статтею 198 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) у платника податку на додану вартість (далі - ПДВ) виникає право на віднесення сум податку до податкового кредиту у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внеску до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредитувважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 ПКУ, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 ПКУ, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 ПКУ, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.4 ПКУ Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту цього платника.

Також згідно з п.198.5 ПКУ, якщо в подальшому такі товари/послуги, основні виробничі засоби фактично використовуються в операціях, які не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування відповідно до ПКУ, міжнародних договорів (угод) (за винятком випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 ПКУ), то з метою оподаткування такі товари/послуги, основні виробничі засобивважаються проданими в податковому періоді, на який припадає таке використання, у тому випадку, якщо платник податку скористався правом на податковий кредит за цими товарами/послугами, основними виробничими засобами.

Отже, бухгалтеру необхідно відстежувати подальшу долю активів підприємства, щоб уникнути заниження податкового зобов'язання з ПДВ.

Датою використання товарів/послуг, основних виробничих засобів вважається дата визнання витратвідповідно до розділу III ПКУ.

Згідно з п.198.6 ПКУ не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 ПКУ) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 ПКУ.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Згідно зі статтею 199 ПКУ у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, до сум податку, які платник має право віднести до податкового кредиту, включається та частка сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг в оподатковуваних операціях.

Частка використання сплаченого (нарахованого) податку за придбаними (ввезеними) товарами (послугами) між оподатковуваними та неоподатковуваними операціями визначається у відсотках як відношення обсягів з постачання оподатковуваних операцій (без урахування сум податку) за попередній календарний рік до сукупних обсягів постачання оподатковуваних та неоподатковуваних операцій (без урахування сум податку) за цей же попередній календарний рік.

Визначена у процентах величина застосовується протягом поточного календарного року.

Платники податку, у яких протягом попереднього календарного року були відсутні неоподатковувані операції, а такі неоподатковувані операції почали здійснюватися у звітному періоді, а також новостворені платники податку проводять у поточному календарному році розрахунок частки використання придбаних товарів/послуг між оподатковуваними та неоподатковуваними операціями на підставі розрахунку, визначеного за фактичними даними обсягів з постачання оподатковуваних та неоподатковуваних операцій першого звітного податкового періоду, в якому задекларовані такі операції.

Отже, підприємство, що здійснює оподатковувані операції (0% та 20%) та  операції, які не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування,  повинно правильно ідентифікувати  отримані податкові накладні та визначити, до яких саме операцій  вони відносяться.

  Бухгалтеру підприємства необхідно визначити, чи взагалі потрібно робити розподіл податкового кредиту з ПДВ. Для цього аналізуються наявні оподатковувані та неоподатковувані операції. Якщо відомо, в яких операціях використовуються придбані товари/послуги  (оподатковуваних чи неоподатковуваних), розподіл ПДВ не здійснюється. Але на практиці такі ситуації трапляються дуже рідко. Зазвичай у підприємства є операції з придбання товарів/послуг,  які складно прямо віднести до конкретного  виду операцій (це можуть бути, наприклад, так звані адміністративні витрати (витрати на придбання канцтоварів, оренду легкового автомобіля, що обслуговує поїздки бухгалтерії, пов'язані із господарською діяльністю, послуги зв'язку, придбання основних засобів, що використовуються адмінперсоналом  тощо)).

Тому бухгалтеру необхідно здійснити розподіл придбаних та/або виготовлених товарів/послуг, необоротних активів на  групи :

Перша група - придбані та/або виготовлені товари/послуги, необоротні активи використовуються виключно в  оподатковуваних операціях з постачання товарів/послуг (0%, 20%);

Друга група - придбані та/або виготовлені товари/послуги, необоротні активи використовуються виключно в неоподатковуваних операціях з постачання товарів/послуг(не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування );

Третя група - придбані та/або виготовлені товари/послуги, необоротні активи використовуютьсячастково в оподатковуваних та неоподатковуваних операціях з постачання товарів/послуг.

Розподіл ПДВ з придбання та/або виготовлення товарів/послуг за першою та другою групою за часткою використання не здійснюється. У даному випадку бухгалтер чітко знає, має право на податковий кредит з ПДВ підприємство чи ні.

Звертаємо увагу на те, що згідно з п. 198.4 ПКУ підприємство не має права на податковий кредит з ПДВ,  якщо такий платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування (стаття 196 ПКУ) або звільняються від оподаткування (стаття 197 ПКУ).

До третьої групи відносяться товари/послуги, необоротні активи, які частково використовуються  в оподатковуваних та неоподатковуваних операціях з постачання товарів/послуг. Відповідно до статті 199 ПКУ до податкового кредиту з ПДВ  включається   частка сплаченого (нарахованого) податку під час придбання або виготовлення товарів/послуг, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг в оподатковуваних операціях. Ретельно вивчивши склад податкового кредиту з ПДВ, бухгалтер визначає конкретну суму, яку необхідно розподілити згідно зі статтею 199 ПКУ.

Слід зазначити, що ПКУ не встановлює чітких критеріїв та порядку ідентифікації придбаних товарів/послуг та необоротних активів  з метою визначення використання їх в оподатковуваних та неоподатковуваних операціях. Допомогою  бухгалтеру можуть слугувати затверджені калькуляції, кошториси, бюджети, організаційно-функціональна та фінансова структури підприємства, бізнес-плани, інші документи управлінського обліку. Вважаємо, що доцільно було б оформити документ, в якому визначити  критерії та порядок ідентифікації придбаних товарів/послуг, необоротних активів та зробити його додатком до наказу про облікову політику підприємства.

Розрахунок частки використання сплаченого (нарахованого) податку за придбаними (ввезеними) товарами (послугами) між оподатковуваними та неоподатковуваними операціями подається до органу державної податкової служби одночасно з податковою декларацією звітного податкового періоду, в якому задекларовані такі оподатковувані та неоподатковувані операції (додаток 7 до податкової декларації з ПДВ). Цей показник використовується в податкових деклараціях  з ПДВ  у 2011 році за податкові періоди по листопад місяць включно (рядок 15.1 - частина, що включається до складу податкового кредиту підприємства,  рядок 15.2 - частина, що не включається до складу податкового кредиту підприємства).

 Платник податку за підсумками календарного року здійснює перерахунок частки використання товарів/послуг в оподатковуваних операціях виходячи з фактичних обсягів проведених протягом року оподатковуваних та неоподатковуваних операцій. У разі зняття з обліку платника податку, у тому числі за рішенням суду, перерахунок частки здійснюється виходячи з фактичних обсягів оподатковуваних та неоподатковуваних операцій, проведених з початку поточного року до дати зняття з обліку.

Перерахунок частки використання необоротних активів в оподатковуваних операціях здійснюється за результатами 12, 24 і 36 місяців їх використання.

Частка використання сплаченого (нарахованого) податку за придбаними (ввезеними) товарами/послугами між оподатковуваними та неоподатковуваними операціями, визначена з урахуванням норм пунктів 199.2 - 199.4 статті 199 ПКУ, застосовується для проведення коригування сум податку, які відносяться до податкового кредиту за операціями, зазначеними у пункті 199.1 статті 199 ПКУ.

Результати перерахунку сум податкового кредиту відображаються у податковій декларації за останній податковий період року (наприклад,  у грудні місяці - для платників, що нараховують та сплачують ПДВ щомісяця). У разі зняття з обліку платника податку, у тому числі за рішенням суду, коригування відображається платником податку у податковій декларації останнього податкового періоду, коли відбулося зняття з обліку.

Згідно з Порядком ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних, затвердженим наказом ДПАУ від 24.12.2010 р. № 1002, слід зробити запис щодо коригування записів податкових накладних, відповідно до яких придбавались товари/послуги, що використовувалися в оподатковуваних та неоподатковуваних операціях (ПНР - податкова накладна, згідно з якою здійснено розподіл суми податкового кредиту).

Сума коригування повинна  відповідати частці використання таких товарів/послуг в операціях, звільнених від оподаткування, та тих, що не є об'єктом оподаткування за звітний період. У разі проведення коригування сум податкового кредиту по операціях, звільнених від оподаткування, та тих, що не є об'єктом оподаткування, робляться такі записи: зі знаком (-) у графах 9, 10 та одночасно зі знаком (+) у графах 11, 12 Реєструвиданих та отриманих податкових накладних.

Для платників податку на додану вартість залишаються два види податкової декларації: за повною та за скороченою формами. Отже, при проведенні попередньої перевірки з метою встановлення форми декларації, необхідно правильно визначити обсяг оподатковуваних операцій за останні 12 місяців.(Якщо обсяги оподатковуваних операцій платника становлять:

1) за перший звітний період, у якому платник досяг обсягу оподатковуваних операцій 3600 НМДГ - повна форма декларації;

2) менше 3600 НМДГ протягом будь-якого періоду з останніх дванадцяти календарних місяців, у тому числі: - добровільно зареєстровані платники; - платники, що здійснюють торгівлю за готівку - скорочена форма декларації). Обсяг оподатковуваних операцій визначається без урахування податку на додану вартість як загальна сума операцій, віднесених Законом до об'єктів оподаткування (операції, що оподатковується за ставкою 20%, 0%, та звільнені від оподаткування). Декларація за скороченою формою має лише один додаток: Розрахунок коригування сум ПДВ. До податкової декларації з податку на додану вартість (скороченої) розрахунок експортного відшкодування не подається.

Декларація за повною формою має три додатки:

додаток 1 «Розрахунок експортного відшкодування»;

додаток 2 «Розрахунок коригування сум ПДВ»;

додаток 3 «Розрахунок частки бюджетного відшкодування».

Обидві форми декларації складаються із вступної частини і 4-х розділів. Попередня перевірка податкових декларацій (камеральна перевірка) складається з кількох послідовних етапів і здійснюється податковим інспектором на підставі аналізу даних податкової декларації та додатків до неї без отримання додаткових відомостей (за винятком окремих випадків, та без виходу на місце роботи (знаходження) платника. Перший етап перевірки. Перевіряється правильність оформлення податкової декларації та наявність усіх документів (додатки та довідки), які платнику необхідно додавати до декларації. Особливо уважно треба перевірити рядок, у якому зазначається податковий період (місяць або квартал). Декларація повинна бути заповнена від руки ручкою або видрукувана, без виправлень і помарок; в рядках, де відсутні дані для заповнення, має бути проставлений прочерк. Суми обороту та ПДВ проставлені в гривнях, без копійок. Достовірність даних, які наведено у декларації, повинні бути підтверджені підписами директора і головного бухгалтера із зазначенням прізвища та ініціалів, скріплені печаткою. Декларація, яка заповнена з порушенням вищезазначених вимог, без передбачених додатків не реєструється, вважається не прийнятою і повертається платнику для доопрацювання. Другий етап перевірки. Проводяться звичайні арифметичні розрахунки значень відповідних рядків. Проводиться арифметична та методологічна перевірка відповідних рядків декларації. У першому розділі декларації вказуються податкові зобов'язання. При перевірці слід звернути увагу на те, щоб в окремих рядках були вказані операції, що оподатковуються за ставкою 20% і за нульовою ставкою, з обов'язковим зазначенням у складі останніх обсягів експортних операцій. При перевірці рядків, у яких указуються операції, що не є об'єктом оподаткування або звільнені від оподаткування, слід упевнитися в наявності довідок довільної форми про склад та обсяги таких операцій. Дані, зазначені в цих рядках декларації, мають збігатися з відповідними даними в довідках. Особливу увагу слід звернути на правильність заповнення рядка, в якому вказана сума коригування податкових зобов'язань. Ця сума повинна збігатися з даними, наведеними в додатку № 2 до декларації, в якому відображається розшифровка операцій, що призводять до коригування податкових зобов'язань платника. При перевірці додатка № 2 слід мати на увазі, що збільшення сум ПДВ може здійснюватись у таких випадках:

1) збільшення бази оподаткування стосовно операцій, що оподатковуються за ставкою 20% і які вже були зазначені в деклараціях попередніх звітних періодів. Наприклад: матеріальні (нематеріальні) активи було надано як часткову компенсацію продавцю, але їхня вартість не була включена до контрактної ціни;

2) збільшення бази оподаткування стосовно операцій з тарою, тобто вартість зворотної тари не була включена до бази оподаткування, і ця тара не була повернена протягом терміну позовної давності;

3) збільшення бази оподаткування у зв'язку з операціями, які були задекларовані як такі, що не є об'єктом оподаткування, чи такі, що звільнені від оподаткування чи оподатковуються за нульовою ставкою. Наприклад, продаж інвалідам товарів, що не включені, до переліку, затвердженого Кабінетом Міністрів України або продаж на території України товарів, які передбачалося експортувати, але не було експортовано. Зменшення податкових зобов'язань платника може мати місце в разі зменшення бази оподаткування стосовно операцій, які оподатковуються за ставкою 20%, і які вже були зазначені в деклараціях попередніх звітних періодів. Наприклад: продані товари повернуто постачальнику, оскільки вони були поганої якості, а постачальник уже задекларував ПДВ в декларації попереднього звітного періоду; або поставлені товари не було оплачено покупцем, а борг визнано безнадійним. Далі потрібно розглянути порядок перевірки ІІ розділу декларації, який називається «Податковий кредит». У цьому розділі зазначаються суми ПДВ по придбаних товарах (роботах, послугах), основних фондах та нематеріальних активах. При цьому відображається не загальний обсяг придбаних товарів, а проводиться їх розподіл за такими критеріями:

1) товари, придбані з ПДВ чи без ПДВ, на митній території України чи за її межами;

2) належать чи не належать придбані товари до валових витрат виробництва або підлягають чи не підлягають амортизації основні фонди та нематеріальні активи;

3) для яких цілей використовуються придбані товари, а саме: для здійснення операцій, що оподатковуються, звільнені від оподаткування чи не є об'єктом оподаткування. Уважно слід перевірити рядок, у якому вказується сума коригування податкового кредиту. При цьому необхідно керуватися тим, що збільшення податкового кредиту може відбуватися в таких випадках:

1) збільшення бази оподаткування стосовно закупівлі товарів (робіт, послуг), по яких було надано податковий кредит у попередніх звітних періодах: платник-покупець повинен сплатити додаткову вартість постачальнику, але в той же час матиме право на збільшення податкового кредиту;

2) збільшення кредиту з ПДВ, якщо його не було задекларовано під час закупівлі товарів (робіт, послуг), а також у разі, коли основні фонди (нематеріальні активи), які є об'єктами амортизації, використовуються інтенсивніше для проведення операцій, що оподатковуються. В аналогічних випадках зменшення бази оподаткування проводиться коригування на зменшення податкового кредиту з ПДВ. Третій етап перевірки. Перевіряється відповідність суми податкового зобов'язання, заявленого платником у декларації до сплати в бюджет чи до відшкодування з бюджету.



Фінансова відповідальність платників податків

Розуміння суті фінансової відповідальності платника податків за порушення законів з питань оподаткування, в тому числі, за несвоєчасну сплату податку на прибуток, є одним з ключових моментів для правильного вирішення адміністративними судами окремих категорій податкових спорів.

Для дослідження суті фінансової відповідальності в першу чергу необхідно звернутися до ст. 109 Податкового кодексу України, яка визначає, що  податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.  Вчинення платниками податків, їх посадовими особами та посадовими особами контролюючих органів порушень законів з питань оподаткування та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України (ст. 109 Кодексу).

Отже, наведена норма Податкового кодексу України фактично містить загальні ознаки податкового правопорушення, якими є:

1)    діяння, тобто дії (активна форма поведінки особи) чи бездіяльність (форма поведінки особи, що пов'язана з невчиненням дій, які вона повинна була і могла вчинити в силу закону або взятого на себе зобов'язання). Відтак, за відсутністю самого діяння у формі дії чи бездіяльності одні лише наміри (плани) особи діяти з порушенням податкового законодавства, як і  бездіяльність, якщо норма містить пряму вказівку про застосування  штрафу саме за певні дії, не можуть визнаватися податковим правопорушенням;

2)    протиправність діяння у формі дії чи бездіяльності, тобто, невиконання або неналежне виконання вимог, установлених Податковим кодексом України та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (митного законодавства, законодавства щодо запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом тощо);

3)    суб'єкт правопорушення - особа, яка вчиняє це правопорушення (платник податків, податковий агент, посадова особа платника податків, податкового агенту, контролюючого органу, а також інші особи, зобов'язані нараховувати та сплачувати податки, збори (ст. 120 Кодексу).

При цьому необхідно враховувати, що вина посадової особи не віднесена до обов'язкових ознак податкового правопорушення, що означає  можливість застосування фінансових санкцій незалежно від наявності умислу або необережності такої особи щодо порушення вимог податкового законодавства.

Фінансові санкції - це засоби державного примусу, передбачені фінансово-правововими нормами, що покладають на правопорушників додаткові обтягнення у вигляді впливу на їх фінансовий стан.

Комплексний аналіз норм Податкового кодексу України свідчить, що поняття «податкове правопорушення» розуміється законодавцем як синонім поняття «порушення вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи». У свою чергу, податкове правопорушення розуміється як протиправне діяння у формі дії чи бездіяльності платника податків, податкового агента, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених Податковим кодексом України та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, або вимог, установлених іншими нормативними актами з питань оподаткування, і за які (протиправні діяння) передбачено застосування фінансових санкцій.

В розумінні Податкового кодексу України поняття «штрафна санкція», «фінансова санкція», «штраф» є тотожними та являють собою плату у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності (ст. 14 Кодексу).

Суб'єктами фінансової відповідальності за податкові правопорушення є платники податків (фізичні та юридичні особи (резиденти і нерезиденти України), та їх відокремлені підрозділи), які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з податковим законодавством, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Встановлення фінансової відповідальності - це прийняття та набуття чинності нормативним актом, що містить опис ознак податкового правопорушення, вид і розмір фінансової санкції за його вчинення.

Застосування даного виду відповідальності передбачає обов'язкове застосування процедури з певними етапами: фіксування конкретного факту податкового правопорушення; прийняття рішення про притягнення до відповідальності (про застосування штрафної санкції); виконання рішення про застосування штрафної санкції - сплата штрафу. Крім того, необхідно враховувати, що контролюючий орган має право і зобов'язаний приймати рішення про застосування фінансових санкцій і забезпечувати їх виконання. Тобто, відповідальність за застосування штрафних (фінансових) санкцій покладається саме на контролюючий орган, навіть незважаючи на той факт, що у вказаних вище нормах Податкового кодексу України передбачена можливість платника податків самостійно вирахувати і сплатити штраф (наприклад, при самостійному виявленні факту заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів). 

Оскільки фінансова, адміністративна і кримінальна відповідальність є різними видами відповідальності, притягнення особи за одне і те ж саме податкове правопорушення одночасно до кількох видів відповідальності жодним чином не суперечить ст. 61 Конституції України, згідно з приписами якої ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Що стосується фінансової відповідальності платника податків за несвоєчасну сплату або несплату податку на прибуток, Податковим кодексом за такі податкові правопорушення передбачено відповідні штрафи.

Так, у разі якщо платник податків не сплачує суму самостійно визначеного грошового зобов'язання (в аспекті даної роботи - податку на прибуток) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку оплати грошового зобов'язання, та 20-ти відсотків - якщо затримка склала більше 30 календарних днів.

При цьому під несплатою розуміється не тільки повна відсутність платежу, а й сплата самостійно визначеної суми податку на прибуток у встановлені строки не в повному обсязі.

Якщо ж податковий орган за результатами проведеної перевірки самостійно визначає суму податкового зобов'язання зі сплати податку на прибуток, це тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку штраф складає 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання.

Відповідальність у цьому випадку настає саме за протиправне діяння - дії або бездіяльність платника податків, які створили підстави для контролюючого органу самостійно визначити суму податкового зобов'язання (наприклад, неподання платником податків у встановлені строки податкової декларації; заниження або завищення суми податкових зобов'язань платника податків, заявлених у податковій декларації, уточнюючих розрахунках, порушення правил нарахування та сплати податку на прибуток, якщо про це свідчать дані перевірок результатів діяльності платника податків).

Повторність утворюють будь-які варіанти послідовності порушень, які є підставою для контролюючого органу самостійно визначити суму податкового зобов'язання (наприклад, заниження суми податкових зобов'язань після неподання декларації або навпаки). Однак для підтвердження наявності повторності порушень, які встановлюються за даними перевірок (контролю), необхідні самостійні (окремі) перевірки як за першим, так за повторним фактом порушення. Повторність утворюється незалежно від того, чи була застосована фінансова санкція за перший випадок.

Якщо платник податків був притягнутий до відповідальності за перше порушення - відлік річного строку починається з дня сплати штрафу за попереднє правопорушення і закінчується 1095-м календарним днем включно.

Якщо ж за перше порушення штрафні санкції не застосовувалися, термін починається з наступного дня після належного оформлення рішення контролюючого органу самостійно визначити суму податкового зобов'язання. Штраф застосовується за кожне вчинене порушення окремо, тобто штраф у розмірі 25 відсотків відповідної суми за перше порушення і штраф в розмірі 50 відсотків - за повторне.

Крім того, необхідно звернути увагу, що згідно з перехідними положеннями Податкового кодексу Україні (підрозділ 10 розділ ХХ) не застосовуються фінансові санкції до платників податку на прибуток підприємств за порушення податкового законодавства за результатами діяльності у другому - четвертому кварталах календарного 2011 року, а штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.



Список використаної літератури

1. Податковий Кодекс України №2755-VI від 02.12.2010 р.

2. Бечко П.К., Лиса Н.В. Податковий менеджмент: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / М-во освіти і науки України, М-во аграр. політики України, Уман. держ. аграр. ун-т. - К.: Центр учбової л-ри, 2009. - 287 с.

3. Ісаншина Г.Ю. Податковий менеджмент: Навч. посіб. для студ. екон. спец. усіх форм навчання / М-во освіти і науки України, Донбас. держ. машинобуд. акад. - Краматорськ: ДДМА, 2010. - 123 с.

4. Іванов Ю.Б., Карпова В.В., Карпов Л.Н. Налоговое планирование: принципы, методы, инструментарий: Монография. - Х.: ИНЖЭК, 2006. - 272 с. податковий кредит відповідальність контроль

5. Оліховський В.Я. Напрями реалізації внутрішньовиробничого податкового планування // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції “Стан і перспективи розвитку обліково-інформаційної системи в Україні”. - Т., 2010. - С. 146-151.

6. Паранчук С.В., Романів Є.М., Червінська О.С. Податковий менеджмент: Навч. посіб. / М-во освіти і науки України, Нац. ун-т “Львів. політехніка”. - 3-те вид. доп. і переробл. - Л.: Львів. політехніка, 2009. - 285 с.

7. Футало Т.В., Крамченко Р.А., Сокульський В.М. Податковий менеджмент: Навч. посіб. / УКООПСПІЛКА, Львів. комерц. акад. - Львів: Вид-во Львів. комерц. акад., 2011. - 298 с.

Размещено на Allbest.ru