Оцінка фінансового стану

Втрати робочого часу внаслідок як виробничого травматизму, так і в результаті захворювань після впровадження заходів на охорону праці за статистичними даними зменшуються орієнтовно на 25 %.

Таким чином, матеріальні витрати (Рт₂₅) в результаті впровадження типових заходів на охорону праці порівняно з існуючими (Рт_д) будуть меншими на відповідну суму.

Матеріальні витрати в результаті захворювань визначають за формулою:

Р_Л = 0,25 (З_СР ^. П_Р.ДН.+ В_Д ^. П_Р.ДН.), (2.6)

де 0,25 - коефіцієнт, який враховує питому вагу затрат праці, повязаних з несприятливими умовами праці в загальній вартості втрат через захворювання;

З_СР - середня оплата листів непрацездатності за день, грн.;

П_Р.ДН. - число робочих днів, втрачених в результаті захворювань, днів;

В_Д - середньоденна вартість виробітку одного працівника, грн. [8].

Для отримання початкових даних стосовно захворювань складають таблицю показників.

Як було зазначено, затрати праці внаслідок захворювань після впровадження типових номенклатурних заходів на охорону праці зменшуються приблизно на 25 %.

Таблиця 2.7 Показники матеріальних наслідків у результаті захворювань, пов'язаних із несприятливими умовами праці у ПАФ «Винниківська», 2008 р.

Економічний ефект заходів з покращання умов праці можна визначити за формулою:

Е = П_Д + С_Л - К, (2.7)

де П_Д - додаткова продукція, випущена в результаті зниження виробничого травматизму і захворюваності, грн.;

С_Л - кошти, зекономлені на оплату лікарняних листків у результаті зниження виробничого травматизму і захворюваності, грн.;

К - сума коштів, затрачених на заходи щодо попередження нещасних випадків і захворювань у фірмі, грн.

Величина К складається із суми витрат на протипожежні заходи, спецодяг, спеціальне харчування та інші витрати, повязані із заходами з покращання умов праці та іншими заходами з охорони праці.

Окупність вкладень (С, років) можна визначити за формулою:

С = К / Е (2.8)

Загальний стан охорони праці у господарстві можна вважати задовільним. Існуючий рівень травматизму та професійних захворювань при незначному фінансуванні заходів з охорони праці вказують на малоефективну організацію робіт щодо забезпечення відповідного рівня техніки безпеки, виробничої санітарії та пожежної безпеки на робочих місцях [8].

Таблиця 2.8 Економічна ефективність заходів з покращання охорони праці у ПАФ «Винниківська»

На майбутнє слід збільшувати фінансування витрат на охорони праці, покращувати стан охорони праці за рахунок наявних у господарстві засобів, забезпечувати на належному рівні трудову дисципліну.

2.2.4 Захист населення у надзвичайних ситуаціях

Актуальність проблеми забезпечення природно-техногенної безпеки населення і території зумовлена тенденціями зростання втрат людей внаслідок дії небезпечних природних явищ, промислових аварій і катастроф. Ризик надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру невпинно зростає.

Система захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій (НС) в Україні, здійснюються відповідно до Закону України “Про цивільну оборону України”, положення про цивільну оборону, концепцій про захист населення та території від надзвичайних ситуацій, постанов Кабінету Міністрів.

До ймовірних природних надзвичайних ситуацій на території господарства слід віднести урагани, грози, затоплення, снігові заметілі тощо, до техногенних - аварії на фермах, електричному господарстві, аварії пов'язані із витіканням хімічних речовин, паливно-мастильних матеріалів, викиди Яворівського підприємства із виробництва сірки тощо.

Тому організація життєзабезпечення населення в разі виникнення надзвичайної ситуації є одним з основних завдань цивільної оборони України. Заходи життєзабезпечення здійснюються центральними та місцевими органами державної виконавчої влади, структурними підрозділами у їх складі, що безпосередньо відповідають за захист населення, адміністраціями підприємств, установ і організацій з метою задоволення життєвих потреб громадян, які потерпіли від наслідків НС.

Головними заходами є:

надання житла;

організація харчування;

забезпечення одягом, взуттям та товарами першої необхідності;

медичне обслуговування і т.п.

Організація життєзабезпечення населення в екстремальних умовах є комплекс заходів, спрямованих на створення і підтримання нормальних умов, життя здоров`я і працездатності людей.

Він включає:

управління діяльністю робітників та службовців, всього населення при загрозі та виникненні НС;

захист населення та територій від наслідків аварій, катастроф, стихійного лиха;

забезпечення населення питною водою, продовольчими товарами і предметами першої необхідності;

захист продовольства, харчової сировини, фуражу, вододжерел від радіаційного, хімічного та біологічного зараження (забруднення);

житлове забезпечення і працевлаштування;

комунально-побутове обслуговування;

медичне обслуговування;

навчання населення способам захисту і діям в умовах надзвичайних ситуацій;

розробка і своєчасне введення режимів діяльності в умовах радіаційного, хімічного та біологічного зараження;

санітарну обробку;

знезараження(обеззараження) території, споруд, транспортних засобів, обладнання, сировини, матеріалів і готової продукції;

підготовка сил та засобів і ведення РІНР в районах лиха і осередках ураження;

забезпечення населення інформацією про характер і рівень небезпеки, порядок поведінки; морально-психологічну підготовку і міри, щодо підтримування високої психологічної стійкості людей в екстремальних умовах;

міри, спрямовані на попередження, запобігання або ослаблення несприятливих для людей екологічних наслідків НС і інші заходи.

Всі ці заходи організуються державною виконавчою владою областей, районів, міст, районів у містах, селищ і сіл, органами управління цивільної оборони при чіткому погодженні між ними заходів, що проводяться.

Керівники підприємств. установ і організацій є безпосередніми виконавцями цих заходів. Заходи розробляються завчасно, відображаються в планах ЦО і виконуються як в період загрози так і після виникнення НС.

2.3 Стан екологічної безпеки та заходи щодо його покращення

2.3.1 Аналіз стану екологічної безпеки у ПАФ «Винниківська»

Побічним продуктом кожної економічної діяльності, в тому числі пов'язаної з сільськогосподарським виробництвом, є забруднення навколишнього середовища. Труднощі розв'язання екологічних проблем у сільському господарстві часто пов'язані з тим, що сільськогосподарські забруднення мають нечіткий, опосередкований характер, коли загальний стан, якість природного середовища погіршується, а конкретний винуватець відсутній. Різноманітність форм забруднення також ускладнює завдання оцінки якості природного середовища в агро екосистемах. Все це вимагає для оздоровлення природного середовища у сільському господарстві не лише технологічних, а й соціальних та економічних рішень.

Відтворення природних ресурсів, їх охорона вимагають суттєвих матеріальних витрат. Тому важливо проводити економічну і соціальну оцінку ефективності заходів, які пов'язані з природоохоронною діяльністю, оскільки вона повинна бути достатньо високою для того, щоб суспільство могло їх дозволити. За роботи підприємства в умовах ринкової економіки важливим є запобігання виникненню економічних збитків, пов'язаних із забрудненням природного середовища.

Основні екологічні проблеми вносять люди, тому головним завданням екології є усвідомлення людьми того, що при веденні усіх видів виробництва треба орієнтуватися не на боротьбу з наслідками, які руйнують природу, а на усунення самих причин деградації біосфери. Це означає, що основні технології вирощування сільськогосподарських культур, які включають обробіток ґрунту, використання міндобрив, хімічних засобів захисту від шкідників і хвороб, повинні застосовуватися науково обґрунтовано та бути спрямованими на підтримання еколого безпечного режиму функціонування АПК.

У землекористуванні ПАФ «Винниківська» є 566 га сільськогосподарських угідь, з них 509 га рілля. Важливо відмітити, що розораність угідь господарства надзвичайно висока (більше 90%), що майже у два рази перевищує науково обґрунтовані рекомендації, що створює небезпеку ерозійних процесів.

Територія господарства розташована у зоні західного вологого лісостепу. Мікрорельєф виражений у формі рівнинних занижень, западин. Для попередження ерозійних процесів на окремих ділянках з хвилястим рельєфом розміщені сінокоси - угіддя, які вважаються ерозійно найбільш стійкими. На території господарства ґрунтовий покрив досить строкатий. Проте найбільш поширеними ґрунтами є чорноземи лучні. Загалом рельєф досліджуваного господарства дозволяє проводити механізований обробіток ґрунту, посів сільськогосподарських культур, догляд за ними та збирання врожаю.

У структурі посівних площ господарства посіви багаторічних трав займали в останні роки менше 10%. Для забезпечення відновлення якісних характеристик ґрунту цей показник доцільно суттєво підвищити.

У господарстві за роки досліджень вирощували цукрові і кормові буряки, кукурудзу на зелену масу, і загальна частка просапних культур більше 20%. Вирощування цих культур також створює підвищену загрозу ерозії ґрунтів. Для боротьби з ерозійними процесами у господарстві практикують вирощування у сівозміні післяжнивних і проміжних культур.

2.3.2 Еколого-економічна характеристика діяльності ПАФ «Винниківська»

В повсякденній діяльності господарства трапляються випадки забруднення ґрунтів пестицидами, мінеральними добривами, розмитими паливно-мастильними матеріалами при роботі сільськогосподарської техніки і стічними водами з ферм із надмірним вмістом гноївки, а також побутовими стоками. Має місце висока забур'яненість ґрунтів, яка спостерігається в основному під посівами зернових культур. Все це приводить до деградацій ґрунту, утруднює його обробіток, знижує родючість.

Важливим чинником погіршення стану ґрунтів є використання важкої сільськогосподарської техніки. За період від основного обробітку ґрунту до збирання врожаю сумарна площа поля, по якій рухаються ходові системи агрегатів в двоє перевищую площу поля, а на поворотних смугах в 6-20 разів. Це приводить до пластичної деформації ґрунту, погіршується мікрорельєф, робить його більш ерозійно небезпечним, збільшує площу випаровування, а як наслідок знижується врожайність сільськогосподарських культур. Під час обробітку ґрунту в господарстві використовують, як правило важкі трактори марок Т-150К і Т-150.

На території господарства є озеро, штучного походження. Навколо водних об'єктів є встановлені прибережні захисні смуги, проте з вини місцевих жителів не завжди дотримується режим обмеженої господарської діяльності. Окремі ділянки самовільно використовуються для ведення городництва, часто влаштовуються табори для випасання худоби, жителі влаштовують звалища побутових відходів.

Коштами господарства проводилися роботи з упорядкування озера. Господарство робить спроби для промислового вирощування риби.

Джерелами технічного і питного водопостачання у господарстві є 2 артезіанські свердловини. Вода з цих джерел подається на виробничі потреби, до адміністративного будинку, постачання населення. Відведення стоків здійснюється у вигрібні ями. Досить часто трапляються випадки засмічення цих ям і тоді забруднені стоки попадають на прилеглі території та у річку.

Основними забруднювачами поверхневих і підземних вод є стоки тваринницьких ферм, приватних господарств, а також змитий ґрунт . Щоправда, важливо зауважити, що місця забору води розташовані на достатній відстані від складів паливно-мастильних матеріалів, тракторного парку, складів міндобрив і отрутохімікатів, тому попадання цих речовин при зберіганні, практично, виключається.

Основним забруднювачем атмосферного повітря на території господарства є вихлопні гази двигунів внутрішнього згорання. Через високий рівень зносу транспортних засобів та самохідних сільськогосподарських машин, для господарства є актуальною проблема перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у вихлопних газах. Невчасне і нерегулярне регулювання паливної апаратури та систем запалювання сприяє неповному згоранню нафтопродуктів, викиду в повітря токсичних та небезпечних для довкілля речовин.

Господарство, як і інші підприємства, сплачує збір за забруднення навколишнього природного середовища. Збір встановлюється на основі лімітів викидів і скидів забруднюючих речовин і розміщення відходів. Так, за 2007 р. господарство сплатило 198,00 грн.; за 2008 р. - 189,00 грн. збору за забруднення довкілля.

Загалом, незважаючи на досить скрутне економічне становище, господарство намагається у цілому дотримуватися природоохоронного законодавства, а також проводити природоохоронні заходи для стабілізації екологічної ситуації. Витрати на природоохоронні заходи подано у таблиці.

Таблиця 2.9 Структура витрат на природоохоронні заходи у ПАФ «Винниківська»

Як бачимо коштів на природоохоронні заходи виділяються дуже мало, але по роках спостерігається тенденція до їх зменшення. За природні ресурси та забруднення навколишнього середовища господарство також здійснює платежі в бюджет. Проаналізуємо, які саме платежі сплачуються господарством.

Таблиця 2.10 Структура платежів за використання природних ресурсів та забруднення навколишнього середовища у ПАФ «Винниківська»

Якщо врахувати, що повна собівартість виробленої продукції в господарстві по роках становила 122,7 тис.грн., 125,4 тис.грн. і 102,9 тис.грн., а витрати на екологічні заходи - 3,3 тис.грн., 2,7 тис.грн. і 2,5 тис.грн., то частка витрат на екологічні заходи у собівартості по роках становитиме: 2,7%, 2,2%, і 2,4, що є дуже мало.

2.3.3 Шляхи покращення екологічної безпеки діяльності ПАФ «Винниківська» та розрахунок витрат на їх здійснення

Слід відмітити, що у досліджуваному господарстві не проведено екологічної експертизи і, що дане господарство не має екологічного паспорта, а отже, продукція, якав виробляється в господарстві немає сертифіката якості. Проте, аби продукція була сертифікована, господарство мало б можливість реалізувати свою продукцію за підвищеними цінами, а це в свою чергу давало б відповідний економічний ефект у вигляді прибутку.

Отже, для ПАФ «Винниківська» ми пропонуємо пройти відповідну експертизу і отримати сертифікат якості продукції, яку виробляють у ньому. Проведення сертифікації продукції є платною процедурою, проте протягом року, при збереженому обсязі виробництва, ці витрати будуть відшкодовані за рахунок підвищеної ціни. Важливим для досліджуваного господарства, яке планує виробництво конкурентоспроможної екологічно чистої продукції, є створення надійної екологічно чистої сировинної бази.

Покращення екологічної ситуації в ПАФ “Винниківське” передбачає:

1. оновлення та оптимізацію комплексу сільськогосподарської техніки з метою забезпечення мінімального негативного впливу на стан ґрунту;

2. перехід на менш токсичні види пального, додержання режиму експлуатації транспортних засобів, на запобігання й зменшення викидів та скидів у навколишнє природне середовище забруднюючих речовин та додержання рівнів фізичних впливів;

3. облаштування приміщення для зберігання засобів захисту рослин;

4. облаштування сміттєзвалищ.

Витрати господарства на вище перелічені заходи коливатимуться в межах 8-12 тис.грн.

Таблиця 2.11 Шляхи покращення екологічної безпеки в ПАФ “Винниківське”.

Фахівці в досліджуваному господарстві повинні здійснювати виважену оцінку природоохоронних ресурсів, визначити ефективність витрат на природоохоронні заходи. Планувати природоохоронні заходи у нерозривному зв'язку з іншими основними показниками економічного і соціального розвитку підприємства.

3. Аналіз та оцінка фінансового стану ПАФ «Винниківське»

3.1 Сутність фінансового стану підприємства, його показники та методика їх розрахунку

Фінансовий стан - одна з найважливіших характеристик виробничо-фінансової діяльності підприємств. Він може бути стійким або нестійким.

Кожне підприємство намагається досягти стабільного фінансового стану, тобто створити достатній обсяг фінансових ресурсів, що є гарантом своєчасності розрахунків з постачальниками, бюджетом та іншими ланками фінансової системи, подальшого економічного та соціального розвитку підприємства.

Метою оцінки фінансового стану підприємства є пошук резервів збільшення його прибутковості, рентабельності та платоспроможності.

Оцінка фінансового стану підприємства має здійснюватись шляхом обчислення системи економічних показників, які характеризують господарсько-фінансове становище суб'єктів господарювання.

До основних показників, що, характеризують фінансовий стан підприємства, належать такі:

* прибутковість (рентабельність);

* оптимальний розподіл прибутку;

* оптимальні розміри власних оборотних активів, які забезпечують нормальний процес виробництва та реалізації продукції;

* наявність власних джерел формування оборотних активів в обсязі, достатньому для їх покриття;

* платоспроможність підприємства [16].

Якщо підприємство досягає у вказаних напрямках необхідних оптимальних параметрів, його фінансовий стан є стійким. Якщо ж воно не отримує, скажімо, прибутку, який би забезпечував необхідний приріст власних фінансових ресурсів, його фінансовий стан не може бути стійким. Тому розгляд змісту, порядку розрахунку вказаних показників, їх взаємозв'язку і впливу на фінансовий стан дуже важливий для підприємства.

3.2 Оцінка фінансово-майнового стану ПАФ «Винниківське»

Майновий стан підприємства характеризують показники, які дозволяють оцінити вартість та структуру майна.

Сума господарських засобів, що має підприємство у своєму розпорядженні дає загальну вартісну оцінку активів, що перебувають на балансі підприємства. Для більш глибокого аналізу вартісного стану активів дається оцінка змінам, що відбулися в складі господарських засобів в напрямку співвідношення основних і оборотних активів; динаміки виробничих запасів, незавершеного виробництва, готової продукції, грошових коштів, дебіторської заборгованості; якості оборотних активів.

Збільшення питомої ваги необоротних активів в загальній вартості господарських засобів може вказувати на заморожуванні капіталу в основних засобах або на його втраті в зв'язку із фізичним і моральним зносом, що в кінцевому результаті підвищує ризик неліквідності підприємства. Зміна структури активів підприємства в напрямку збільшення частки оборотних активів може вказувати на формування більш мобільної їх частини, або на створення надлишкових виробничих запасів.

Кожне підприємство для забезпечення нормального процесу виробництва повинно мати відповідну суму оборотних активів. Розмір цих активів на конкретному підприємстві пов'язаний як з обсягом виробництва так і з їх структурою. Тому при проведенні внутрішнього аналізу стану оборотних активів важливо провести аналіз їх структури за категоріями ризику при їх ліквідності. За ступенем ліквідності кошти і легкореалізовані цінні папери мають мінімальний; нормально перехідна дебіторська заборгованість, виробничі запаси (за винятком залежалих) і готова продукція - малий; продукція виробничо-технічного призначення, незавершене виробництво, витрати майбутніх періодів - середній; готова продукція, що не користується попитом, прострочена дебіторська заборгованість - високий ризик ліквідності. При збільшенні питомої ваги активів з високим рівнем ризику фінансовий стан погіршується [21].

Важливим у характеристиці використання оборотних активів є показник забезпеченості підприємства оборотними активами в межах нормативів та власними оборотними активами. Так, наявність наднормативних залишків товарно-матеріальних цінностей свідчить про нераціональне використання оборотного капіталу, сповільнення його оборотності. Утримання зайвих виробничих запасів приводить до збільшення витрат на їх зберігання. Підприємство ризикує втратити частину вартості цих запасів через псування та старіння. Крім цього накопичення зайвих запасів приводить до заморожування грошових коштів, що в умовах їх дефіцитності є досить небажане. Отже наявність як надлишку власних оборотних активів так і їх нестача негативно впливають на фінансову стійкість підприємства. Тому чітка організація оборотних активів, дотримання відповідності фактичної їх наявності до встановленого нормативу буде сприяти зміцненню фінансового стану підприємства.

Фінансовий стан підприємства значною мірою також залежить і від стану грошових коштів. Збільшення грошових коштів свідчить, як правило, про зміцнення фінансового стану підприємства. Проте якщо значні залишки грошових коштів тривалий час не використовується, то це свідчить про неефективне їх використання. Тому наявність грошових коштів повинна бути такою, щоб їх вистачило для покриття всіх першочергових платежів. Всі надлишкові кошти повинні бути використані на розширення власного виробництва або на проведення фінансових інвестицій (купівля акцій та облігацій, вкладення в статутні фонди інших підприємств, вкладення на депозитні рахунки) [16].

В умовах сучасної платіжної кризи суттєво зростає дебіторська заборгованість. Відвертання коштів в дебіторську заборгованість призводить до фінансових забруднень. В результаті підприємство-дебітор може відчувати нестачу грошових коштів на придбання виробничих запасів, виплати заробітної плати, розрахунків з бюджетом. В результаті заморожування коштів в дебіторській заборгованості призводить до сповільнення оборотності капіталу. Тому аналіз дебіторської заборгованості повинен проводитися в напрямку вивчення та оцінки її складу і структури; реальності її виникнення; її впливу на фінансовий стан підприємства. Для ліквідації негативного впливу дебіторської заборгованості на фінансовий стан кожне підприємство повинно бути зацікавлене в скороченні термінів платежів шляхом оформлення передоплати, покращання розрахунків, своєчасного оформлення розрахункових документів, впровадження вексельної форми розрахунків.

Аналіз динаміки складу та структури майна відобразимо за даними форми №1 "Баланс".

Виходячи з розрахунків, проведених в таблиці 3.1 можна зробити висновок, що вартість майна підприємства на кінець 2008 р. у порівнянні із 2006 р. зросла на 2591,4 тис.грн. Це свідчить про підвищення майнового потенціалу підприємства, що є позитивним для господарства. Це відбулось як за рахунок збільшення вартості основних засобів і необоротних активів на 1236,1 тис.грн. та оборотних активів на 1355,3 тис.грн. При цьому частка основних засобів в структурі майна господарства знизилась на 12,4 %, а оборотних активів зросла відповідно на 12,4 %.

Таблиця 3.1 Аналіз динаміки та структури майна ПАФ «Винниківське», станом на кінець року