Оцінка фінансового стану

Таблиця 3.3 Розрахунок коефіцієнтів ліквідності ПАФ “Винниківська”, станом на кінець року

Показник	2006 р.	2007 р.	2008 р.	Відхилення (+,-)
Грошові кошти, тис. грн.	6,0	20,7	486	480,0
Дебіторська заборгованість, тис. грн.	286,1	110,2	825,0	538,9
Запаси, тис. грн.	229,6	197,8	442,0	212,4
Поточні зобов'язання, тис. грн..	794,6	548,8	278,0	-516,6
Загальний коефіцієнт ліквідності	0,7	0,6	6,3	5,6
Коефіцієнт швидкої ліквідності	0,4	0,2	4,7	4,3
Коефіцієнт абсолютної ліквідності	0,01	0,04	1,75	1,74

Згідно отриманим даним, коефіцієнт абсолютної ліквідності протягом 2006-2007 рр. досить низький, а у 2008 р. високий. Його значення свідчить про те, що тільки у 2006-2007 рр. 1-4 % короткострокової заборгованості підприємство може погасити негайно, а у 2008 р. в повному обсязі. Значення даного коефіцієнта в досліджуваному господарстві є вище нормативного значення лише у 2008 р., яке для нормального функціонування підприємства повинно бути в межах 0,2-0,35.

Коефіцієнт швидкої ліквідності теж має низьке значення, яке тільки в 2008 р. є понад межу нормативного значення. У 2008 р. значення даного показника зросло на 4,3 порівняно з 2006 р. та перевищувало нормативне значення в 7 ,2 рази. У 2007 р. значення даного коефіцієнта є найнижчим - 0,2. А оскільки даний коефіцієнт має вирішальне значення для банків, так як характеризує ступінь надійності підприємства при поверненні кредитів, тенденція до збільшення свідчить на користь підприємству.

Отже, як бачимо, показники абсолютної і миттєвої (швидкої) ліквідності набагато нижчі нормативних значень у 2006-2007 рр. та значно вище у 2008 р.

Низькими у 2006-2007 рр. залишаються і показники загальної ліквідності, але вони мають тенденцію до збільшення. Загальний коефіцієнт ліквідності господарства зріс у 2008 р. в порівнянні з 2006 р. на 5,6. При цьому, він значно вищий нормативного значення, який для нормального функціонування підприємства має бути 2,0-2,5. На жаль, високі показники загальної ліквідності свідчать не про стабільний фінансовий стан підприємства і про ефективність його діяльності, а про наявність у підприємства понаднормативних виробничих запасів та високого рівня дебіторської заборгованості, що не є позитивною рисою при аналізі фінансового стану підприємства.

3.4 Платоспроможність, її показники та методика їх розрахунку

Платоспроможність характеризується достатньою кількістю оборотних активів підприємства для погашення своїх зобов'язань протягом року.

Підприємство вважається платоспроможним, якщо його загальні активи перевищують поточні. Нездатність підприємства задовольнити вимоги кредиторів з оплати товарів, сплати платежів у бюджет, позабюджетні фонди тощо у зв'язку з перевищенням зобов'язань над вартістю майна та інших активів характеризує його неплатоспроможність, або неспроможність.

Підприємство визнається неплатоспроможним у разі виявлення незадовільної структури балансу.

Незадовільна структура балансу - це такий стан майна і зобов'язань боржника, коли за його майно не може бути забезпечене виконання зобов'язань перед кредиторами через недостатній рівень ліквідності майна.

Основними показниками, на основі яких можна визначити платоспроможність підприємства, є коефіцієнт автономії (фінансової незалежності); коефіцієнт фінансової стабільності; коефіцієнт фінансового лівериджу; коефіцієнт забезпеченості власними коштами; коефіцієнт покриття (платоспроможності).

Коефіцієнт автономії - показник, який характеризує частку власних активів у загальній сумі всіх активів підприємства, використаних ним для здійснення статутної діяльності. Коефіцієнт автономії розраховується діленням суми власного капіталу на вартість майна підприємства за формулою

Кфн = Двк : ВБ

де Кфн - коефіцієнт фінансової незалежності (автономії);

Двк - джерела власних і прирівняних до них коштів;

ВБ - валюта балансу.

Мінімальне (нормативне) значення коефіцієнта автономії Кавт > 0,5. Таке значення цього показника дає змогу припустити, що всі зобов'язання підприємства можуть бути покриті власними активами. Збільшення коефіцієнта автономії свідчить про більшу фінансову незалежність, підвищення гарантії погашення підприємством своїх зобов'язань. Отже, що більший коефіцієнт автономії, то кращий фінансовий стан підприємства.

Коефіцієнт фінансової стабільності - показник, який характеризується відношенням власних і позикових коштів підприємства, тобто він показує, скільки позикових коштів залучило підприємство в розрахунку на 1 грн, вкладених в активи власних коштів. Коефіцієнт фінансової стабільності визначається за формулою

Кфс = (ВК + ДПК - ВПК) : ВБ

де Кфс - коефіцієнт фінансової стійкості

ДПК - довготермінові позикові кошти;

ВПК - використання позикових коштів.

Нормальним (нормативним) вважається, Кфс> 1. Перевищення власних коштів над позиковими свідчить про те, що підприємство має стійкий фінансовий стан і відносно незалежне від зовнішніх фінансових джерел [16].

Коефіцієнт фінансового лівериджу характеризується відношенням довгострокових зобов'язань і джерел власних коштів підприємства, тобто показує, скільки довгострокових зобов'язань припадає на одиницю джерел власних коштів.

Нормальним (нормативним) вважається Кф с <1. У цьому разі фінансовий стан підприємства відносно нормальний.

Коефіцієнт забезпеченості власними коштами - показник, який характеризує рівень забезпеченості підприємства власними джерелами формування оборотних активів, тобто показує, скільки власних джерел формування оборотних активів підприємства припадає на одиницю цих активів. Розраховується цей коефіцієнт за даними балансу підприємства за відповідний звітний період в такому порядку: від підсумку за першим розділом пасиву балансу віднімається підсумок за першим розділом активу і отримана різниця ділиться на суму підсумку другого розділу активу балансу, тобто розрахована фактична наявність власних і прирівняних до них джерел формування обігових коштів ділиться на фактичну вартість наявних обігових коштів.

Нормальним вважається Кзвк>0,1. Це означає, що наявні оборотні активи, підприємства покриваються власними і прирівняними до них джерелами. Збільшення коефіцієнта забезпеченості означатиме, що у підприємства є надлишкові джерела формування оборотних активів, а його зниження свідчить про нестачу цих джерел. В обох випадках фінансовий стан підприємства буде нестійким.

Інформаційною базою для оцінки фінансового стану підприємства є дані Балансу підприємства (форма № 1), Звіту про фінансові результати (форма № 2), Звіту про рух грошових коштів (форма № 3), Звіту про власний капітал (форма № 4), статистичної та іншої звітності [23].

Доля власних коштів у загальній сумі джерел коштів є дуже низькою і у 2008 р. становила 0,20, тобто порівняно з 2006 р. коефіцієнт автономії значно знизився - на 0,31. Негативним є те, що його значення є менше нормативу, який для нормального функціонування підприємства повинен бути більше 0,6. У 2006-2007 рр. даний коефіцієнт був близьким до нормативного значення 0,51 та 0,6 відповідно. Це говорить про те, що підприємство здійснює свою діяльність, в основному, за рахунок позичених коштів (табл. 3.4).

Таблиця 3.4 Розрахунок показників фінансової стійкості ПАФ “Винниківське” у динаміці, станом на кінець року

Показники	2006 р.	2007 р.	2008 р.	Відхилення +,-)
Власний капітал, тис.грн.	822,2	824,6	834,0	11,8
Необоротні активи	1098,9	1046,4	2335,0	1236,1
Оборотні активи	521,7	328,7	1877,0	1355,3
Загальна сума джерел коштів, тис. грн.	1620,6	1375,1	4212,0	2591,4
Коефіцієнт автономії (незалежності)	0,51	0,60	0,20	-0,31
Коефіцієнт забезпеченості власними коштами	-0,53	-0,67	-0,80	-0,27

Від'ємне значення коефіцієнта забезпеченості власними коштами свідчить про те, що власних джерел фінансування оборотних засобів господарству суттєво не вистачає і воно залучає для цих потреб інші фінансові ресурси, зокрема короткострокові позики банків.

3.5 Фінансова стійкість підприємства, її показники та методика їх розрахунку

Під фінансовою стійкістю підприємства розуміють забезпечення запасів і витрат джерелами коштів для їх формування.

Фінансова стійкість - це такий стан підприємства, коли обсяг його майна (активів) достатній для погашення зобов'язань, тобто підприємство платоспроможне. Іншими словами, фінансова стійкість підприємства - це таке його становище, коли вкладені в підприємницьку діяльність ресурси окупаються за рахунок грошових надходжень від господарювання, а отриманий прибуток забезпечує самофінансування та незалежність підприємства від зовнішніх залучених джерел формування активів. Визначається фінансова стійкість відношенням вартості матеріальних оборотних активів (запасів та витрат) до величини власних та позикових джерел коштів для їх формування [16].

Для характеристики фінансової стійкості підприємства використовується система абсолютних та відносних показників. Найбільш узагальнюючими абсолютними показниками фінансової стійкості є відповідність або невідповідність (надлишок або нестача) джерел коштів для формування запасів і витрат, тобто різниця між сумою джерел коштів і сумою запасів та витрат.

За рівнем покриття різних видів джерел суми запасів і витрат розрізняють такі види фінансової стійкості підприємства:

* абсолютна стійкість фінансового стану, коли власні джерела формування оборотних активів покривають запаси і витрати. При цьому наявність власних джерел формування оборотних активів визначається за балансом підприємства як різниця між сумою джерел власних та прирівняних до них коштів і вартістю основних фондів та інших необоротних активів;

* нормальний стійкий фінансовий стан, коли запаси і втрати покриваються сумою власних джерел формування оборотних активів і довгостроковими позиченими джерелами;

* нестійкий фінансовий стан, коли запаси і витрати покриваються сумою власних джерел формування оборотних активів, довгострокових позикових джерел, короткострокових кредитів і позик;

* кризовий фінансовий стан, коли запаси і витрати не покриваються всіма видами можливих джерел їх забезпечення (власних, позикових та ін.), підприємство перебуває на межі банкрутства.

Важливого значення для функціонування підприємств в умовах ринкової економіки набуває їх фінансова незалежність від зовнішніх позикових джерел. Запас джерел власних коштів означає запас фінансової стійкості підприємства за умови, що його власні кошти перевищують позикові.

Стійкість фінансового стану підприємства оцінюється щодо власних і позикових коштів, за темпами накопичення власних коштів у результаті поточної фінансової діяльності, достатнім забезпеченням матеріальних оборотних активів власними джерелами [22].

Фінансова стійкість підприємства характеризується системою фінансових коефіцієнтів, які розраховуються як відношення абсолютних показників активу і пасиву балансу. Порівняння цих коефіцієнтів з базисними величинами (середньогалузевими, показниками фінансово стійкіших підприємств, оптимально розрахованими) дає можливість встановити рівень фінансової стійкості аналізованого підприємства.

Основними показниками, які характеризують фінансову стійкість підприємства, його незалежність від позикових коштів, є коефіцієнти автономії, фінансової стабільності (власних та позикових коштів), фінансового лівериджу (залежно від довгострокових зобов'язань), забезпеченості власними коштами, фінансової залежності, відношення позикових і власних коштів, маневреності робочого та власного капіталу.

Коефіцієнт забезпеченості власними коштами характеризує рівень забезпечення підприємства власними коштами і розраховується як відношення суми фактичної наявності джерел власних і прирівняних до них коштів (за винятком сум заборгованостей за розрахунками з учасниками, доходів майбутніх періодів, резерву майбутніх витрат і платежів, реструктуризованого боргу) до суми наявних оборотних активів, підприємства.

Фінансовий стан підприємства вважається нормальним, якщо коефіцієнт забезпеченості власними коштами Кзвк > 1.

Фінансова стійкість підприємства оцінюється коефіцієнтом співвідношення залучених і власних коштів, який показує, скільки позикових коштів залучило підприємство на 1 грн вкладених в активи власних коштів і розраховується як відношення всієї суми зобов'язань за залученими коштами до суми власних коштів.

Нормальним є фінансовий стан підприємства, коли коефіцієнт Кзвк < 1. Якщо Кзвк > 1, фінансова стійкість і автономність підприємства досягають критичного значення.

Важливим показником, який характеризує фінансову стійкість підприємства, є коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів. Він показує, скільки довгострокових позикових коштів використано для фінансування активів підприємства поряд з власними коштами. Розраховується коефіцієнт діленням суми довгострокових кредитів та інших позикових коштів на суму власних коштів. Що менше позикових коштів залучає підприємство для здійснення своєї статутної діяльності, то вища його фінансова стійкість.

Для вивчення фінансової стійкості підприємства важливе значення має розрахунок коефіцієнта залучення довгострокових позикових коштів у сумі довгострокових активів. Цей коефіцієнт розраховується як відношення суми довгострокових позикових коштів до суми довгострокових активів.

Коефіцієнт показує, скільки довгострокових позикових коштів і кредитів банку припадає на одиницю довгострокових активів підприємства.

Ступінь залежності підприємства від кредиторів можна визначити, розрахувавши коефіцієнт концентрації залученого капіталу, який визначається відношенням суми довго- і короткострокових вкладень до суми активів підприємства [16].

Коефіцієнт співвідношення залучених і власних коштів суттєво зріс у 2008 р. і досягнув критичного рівня. Це вказує на те, що підприємство для фінансування власної діяльності використовувало у 2008 р. в основному позичені кошти, а у 2006-2007 рр. - власні, оскільки в ці роки даний коефіцієнт є в межах норми.

Таблиця 3.5 Аналіз динаміки коефіцієнту фінансової стійкості та коефіцієнту співвідношення залучених і власних коштів ПАФ “Винниківська”, станом на кінець року

Показники	2006 р.	2007 р.	2008 р.	Відхилення (+,-)
Власні кошти, тис. грн.	822,2	824,6	834,0	11,8
Позичені кошти, тис. грн...	39,7	0,9	3100	3060,3
Довготермінові зобов'язання	0,0	0,0	3100	3100,0
Активи підприємства	1620,6	1375,1	4212,0	2591,4
Коефіцієнт співвідношення залучених і власних коштів	0,048	0,001	3,717	3,67
Коефіцієнт довготермінового залучення позикових коштів	0,000	0,000	3,717	3,72
Коефіцієнт концентрації	0,024	0,001	0,736	0,71

Підтвердженням даного висновку є зміна величини коефіцієнта концентрації. Він вказує на те, що підприємство у 2008 р. стало надзвичайно залежним від кредиторів.

Хоча, враховуючи те, що господарство збільшило у 2008 р. розмір довгострокових позичених коштів, можна говорити про вкладення коштів у розвиток виробництва, а це дозволить отримати в майбутньому додатковий фінансовий зиск.

3.6 Дослідження показників ділової активності

Ділова активність підприємств аналізується на основі показників, в основі яких знаходиться виручка від реалізації продукції, робіт і послуг.

Загальне обертання капіталу. Цей показник розраховується як відношення виручки від реалізації продукції, робіт і послуг до загального підсумку балансу.

Обертання мобільних коштів. В чисельнику цього показника - виручка від реалізації продукції (робіт, послуг), а в знаменнику - підсумок другого розділу активу балансу.

Обертання матеріальних оборотних коштів. Для розрахунку цього показника необхідно виручку від реалізації розділити на суму запасів і витрат підприємства.

Обертання готової продукції. Цей показник визначається шляхом ділення суми виручки на вартість готової продукції (код 130 другого розділу активу балансу як в "старому", так і в "новому" балансі).

Обертання дебіторської заборгованості. В чисельнику цього показника - виручка від реалізації продукції (робіт, послуг), в знаменнику - сума дебіторської заборгованості.

Середній строк обороту дебіторської заборгованості. Цей показник визначається за формулою:

Дебіторська заборгованість х 360

Середній строк = ---------------------------------------------------э

Виручка від реалізації

Обертання кредиторської заборгованості. Для розрахунку цього показника потрібно суму виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) розділити на суму кредиторської заборгованості підприємства.

Середній строк обороту кредиторської заборгованості. Розраховується аналогічно середньому строку обороту дебіторської заборгованості, лише в чисельнику береться сума кредиторської заборгованості [23].

Обертання власного капіталу. В чисельнику цього показника - виручка від реалізації, в знаменнику - підсумок І розділу пасиву балансу.

Таблиця 3.6 Аналіз оборотності оборотних активів ПАФ “Винниківська”, тис.грн.

Показники	2006 р.	2007 р.	2008 р.	Відхилення (+,-)
1	2	3	4	5
Виручка від реалізації	859,1	830,5	1299,0	439,9
Валюта балансу, тис. грн.	1620,6	1375,1	4212,0	2591,4
Власні кошти, тис. грн.	822,2	824,6	834,0	11,8
Вартість оборотних активів	521,7	328,7	1877,0	1355,3
Вартість оборотних запасів	229,6	197,8	566,0	336,4
Сума дебіторської заборгованості	286,1	110,2	825,0	538,9
Сума кредиторської заборгованості	754,9	547,9	278,0	-476,9
Загальне обертання капіталу	0,53	0,60	0,31	-0,22
Обертання власного капіталу	1,04	1,01	1,56	0,51
Коефіцієнт оборотності оборотних активів	1,65	2,53	0,69	-0,95
Коефіцієнт оборотності виробничих запасів	3,74	4,20	2,30	-1,45
Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості	3,00	7,54	1,57	-1,43
Середній строк обороту дебіторської заборгованості, днів	119,89	47,77	228,64	108,75
Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості	1,14	1,52	4,67	3,53
Середній строк обороту кредиторської заборгованості, днів	316,34	237,50	77,04	-239,29

За досліджуваний період погіршились показники ділової активності досліджуваного господарства. Зокрема, знизилось загальне обертання капіталу, обертання мобільних коштів, дебіторської заборгованості, власного капіталу, зросли терміни обороту дебіторської та кредиторської заборгованостей.

3.7 Аналіз рентабельності ПАФ “Винниківська”

Прибутковість - це дохідність, окупність вкладених витрат і використаного майна, кінцевий результат діяльності підприємства, що характеризується сумою отриманого прибутку на одиницю відповідних складових процесу виробництва або сукупних витрат підприємства.

Сума отриманого прибутку - показник, який найбільш повно характеризує результативність діяльності підприємства, рівень його дохідності.

Прибуток хоч і є результатом діяльності підприємства, однак не характеризує рівень ефективності його діяльності, витрат, використаного майна. Тому у практиці господарювання для якнайповнішої оцінки ефективності діяльності підприємства, здійснених ним витрат, використання майна застосовується відносний показник - рентабельність.

Рентабельність - це відносний показник інтенсивності виробництва, який характеризує рівень прибутковості (окупності) відповідних складових процесу виробництва або сукупних витрат підприємства.

У практиці господарювання обчислюються показники рентабельності продукції, виробництва, продажу, виробничих фондів, вкладень (капіталу) у виробництво та ін.

Для характеристики ефективності використання фінансових ресурсів розраховується рентабельність вкладень усіх коштів у виробництво, власних вкладень, вкладень в акції інших підприємств тощо.

Рентабельність продажу. При розрахунку цього показника потрібно суму прибутку від реалізації продукції (робіт, послуг) розділити на суму виручки від реалізації і перемножити на 100.

Рентабельність основної діяльності. В чисельнику цього показника - сума прибутку від реалізації продукції (робіт, послуг), а в знаменнику - сума витрат на виробництво продукції та її реалізацію. Виражається у процентному відношенні [16].

Рентабельність власного капіталу. Цей показник розраховується шляхом ділення суми чистого доходу підприємства на середню величину власного капіталу підприємства (підсумок І розділу пасиву балансу) і множенням цієї частки на 100.

Період окупності власного капіталу. При визначенні цього показника необхідно середню величину власного капіталу (сума підсумків І розділу пасиву балансу на початок та кінець року, розділена на 2) розділити на суму чистого доходу підприємства за рік.

Рентабельність усього капіталу підприємства. Цей показник виражається процентним відношенням балансового прибутку підприємства до загального підсумку балансу.

Рентабельність перманентного капіталу. Для розрахунку цього показника треба знайти процентне відношення балансового прибутку до підсумку першого розділу пасиву балансу.

Таблиця 3.7 Динаміка показників рентабельності

Показники	2006 р.	2007 р.	2008 р.	Відхилення (+,-)
Рентабельність продажу, %	16,9	-5,3	25,6	8,8
Рентабельність основної діяльності, %	20,3	-5,0	34,5	14,2
Рентабельність усього капіталу підприємства, %	1,1	0,3	1,1	-

Як видно з даних, представлених у таблиці 3.7, за останні три роки показники рентабельності дещо покращились. Зокрема, рентабельність продажу зросла на 8,8 пункту, основної діяльності - на 14,2, а усього капіталу підприємства не змінилась. Цього вдалось досягти за рахунок підвищення прибутковості підприємства.

4. Удосконалення методики проведення аналізу фінансового стану підприємства

Для розв'язання сучасних проблем стабілізації національної економіки та підвищення регулюючої функції державного бюджету в забезпеченні соціального розвитку нашого суспільства треба здійснити низку організаційних заходів у плані зміцнення фінансового стану суб'єктів господарювання. Тільки на основі позитивних зрушень індивідуального відтворення можливе безперебійне своєчасне наповнення бюджету і посилення регулюючого впливу держави на визначальні процеси суспільного життя, збільшення платоспроможного попиту населення та піднесення його життєвого рівня. Отже, основним завданням поточного періоду є забезпечення стійкого розвитку підприємств.

Щодо окремого підприємства, котре функціонує як відокремлена, автономна частка загальноекономічної системи, то його еволюційна характеристика у конкретному часі визначається як фінансовий стан.

В умовах ринку фінансовий стан підприємства розкриває не лише ступінь його життєдіяльності, а й потужність чинників розвитку, яка акумулюється в його стійкості (стабільності).

Аналіз цих показників і контроль дотримання їх нормативних значень допоможе підприємствам покращити стан розрахунків, унеможливити виникнення ситуацій неплатоспроможності підприємств, допоможе запобігти банкрутства, покращить інвестиційну привабливість тощо.

Отже, актуальність аналізу фінансового стану обумовлюється зростаючими потребами в аналітичних даних про роботу підприємства з боку різних категорій користувачів. Але вона цим не вичерпується. Адже з вищесказаного випливають і все більше зростаючі вимоги до якості таких даних, а відповідно і аналітичної роботи, її обсягів. Не буде помилковим сказати, що конкретні завдання діючих підприємств, специфіка організації їх функціонування потребують саме обробки в першу чергу фінансової звітності.

Проте, ця сторона аналітичної роботи на даний час недостатньо досліджена і висвітлена в підручниках, особливо у вітчизняних літературних та періодичних джерелах. Не існує конкретної схеми визначення певного загального інтегруючого показника, який би давав порівняно повну і правдиву характеристику фінансового стану, розраховувався за чітко визначеною методикою на основі узагальнення розрахованих коефіцієнтів платоспроможності, ліквідності, ділової активності та ін., а також давав змогу досить швидко й просто порівнювати цей узагальнюючий показник з таким же показником інших підприємств. За таких умов аналіз фінансового стану зводиться до аналізу фінансової звітності, як частини фінансового аналізу. Але ж не слід забувати і про майнову сторону цього процесу. Дані фінансової звітності надають необхідну інформацію не лише для фінансового аналізу, але й для аналізу майнового стану підприємства.

В умовах ринкової економіки стратегічною метою управління підприємством є підвищення його ринкової вартості, яка визначається вартістю майна підприємства. Отже, дослідження джерел фінансування як основи формування активів підприємства, оцінка розміщення та ефективності використання його фінансових ресурсів є важливими завданнями фінансового аналізу, вирішення яких забезпечує органи управління необхідною інформацією щодо наявних резервів розвитку підприємства, сприяє підвищенню конкурентоспроможності його продукції.

Метою аналізу фінансового стану підприємства є підвищення його фінансової стійкості та платоспроможності на основі збільшення економічного потенціалу та поліпшення структури активів, власного капіталу і зобов'язань.

Фінансовий стан підприємства -- це складна, інтегрована за багатьма показниками характеристика якості його діяльності. У найконцентрованішому вигляді фінансовий стан підприємства можна визначити як міру забезпеченості підприємства необхідними фінансовими ресурсами і ступінь раціональності їх розміщення для здійснення ефективної господарської діяльності та своєчасного проведення грошових розрахунків за своїми зобов'язаннями [7].

Таке трактування суті поняття «фінансовий стан» дає змогу розуміти під ним характеристику діяльності підприємства, у якій, як у дзеркалі, знаходять відображення у вартісній формі загальні результати роботи підприємства, в тому числі й роботи з управління фінансовими ресурсами.

Якщо параметри діяльності підприємства і розміщення його фінансових ресурсів відповідають критеріям позитивної характеристики фінансового стану, то це говорить про фінансову стійкість підприємства. У системі об'єктів фінансово-економічного аналізу саме стійкості належить провідна роль.

Для того, щоб успішно управляти, той, хто керує, повинен знати результати свого управлінського впливу на об'єкти управління. Контроль в системі управління фінансовим станом дає змогу добувати оперативну інформацію про них, яка об'єктивно відтворює стан справ на підконтрольних об'єктах, відповідність їх діяльності накресленій програмі; виявити недоліки в рішеннях, які приймають, способах і засобах реалізації їх; вивчити ділові якості працівників.

Методологія оцінки фінансового стану підприємства, яка була розроблена в попередні роки, навіть при повній можливості використання деяких окремих її елементів, в сучасних умовах не підходить для вказаної цілісної оцінки фінансового стану підприємства. Суттєвим недоліком такої оцінки є те, що в процесі її здійснення можна лише виявити, виконані чи ні планові зобов'язання, але неможливо оцінити способи досягнення їх виконання.

А така інформація, на думку багатьох вчених лише констатує здійснений факт, а не дає можливості запобігти негативним явищам. З метою вирішення цієї проблеми в останні роки в літературі опубліковано ряд методик оцінки фінансового стану підприємства, в яких зроблено спроби подолання зазначеного недоліку.

Дослідження вітчизняних вчених були також спрямовані на вивчення зарубіжного досвіду з цих питань. Однак його застосування в умовах України обмежене національними особливостями інформаційної бази та вимагає відповідних додаткових пристосувань.

Так, методика, запропонована В.А.Гавриловою та В.М.Біленькою, є практично непридатною для оцінки фінансового стану вітчизняних підприємств [5]. Для приведення її у відповідність з вітчизняною системою звітності В.А.Гаврилова й В.Н.Біленька пропонують здійснювати трансформацію балансу в форму, прийняту на заході. Таким чином досягається одержання реальної інформації про наявність активів і джерел фінансування.

Певною мірою для оцінки окремих моментів фінансового стану підприємств може підійти методика, яку пропонує В. А. Малич [15]. Проте вона націлена тільки на оцінку платоспроможності підприємства і його фінансових результатів, при чому при оцінці платоспроможності за допомогою одного і того ж коефіцієнту намагаються судити і про фінансову стійкість. В цілому ж оцінка зведена до аналізу без будь-яких висновків.

Досить обґрунтованою є методика, розроблена й запропонована вченими Балабанов І.Т.[1]. Вона передбачає визначення інтегральної оцінки фінансового стану підприємств у декілька етапів:

Ш визначення основних напрямів оцінки;

Ш вибір окремих фінансових коефіцієнтів за кожним з аналітичних напрямів;

Ш визначення для кожного із коефіцієнтів нормативного значення;

Ш визначення вагомості окремих коефіцієнтів;

Ш формування узагальнюючих показників;

Ш формування інтегрального показника фінансового стану підприємства з урахуванням усіх аналітичних напрямів.

Запропонований підхід дає змогу комплексно оцінити фінансовий стан підприємства за допомогою інтегрального показника, який може набирати фактичного і нормативного виду залежно від того, які види узагальнюючих показників використовуються при його обчисленні. Розглянута методика достатньо повно враховує сучасні вимоги та особливості діяльності вітчизняних суб'єктів господарювання.

У методиці оцінки фінансового стану підприємства, запропонованій Нитецьким В.В. [18], передбачається здійснення оцінки фінансового стану економіко-математичними методами з врахуванням оцінок вагомості показників, що впливають на інтегральну величину. Розроблена автором методика дає можливість використати при здійсненні аналізу додатковий коефіцієнт для виправлення похибки невиявлених факторів та суб'єктивного впливу, а також є достатньо адаптованою щодо автоматизації розрахунків.

На нашу думку, методика, запропонована Тарасенко Н.В.[ Тарасенко Н.В. Економічний аналіз діяльності промислового підприємства: Навч. посібник. - К. : Алерта, 2003. -- 486с.], не дає чіткого уявлення про фінансовий стан підприємств хоча й вимагає мінімум загальнодоступної інформації. Вона не висвітлює всі сторони діяльності підприємств і не може бути основою для вироблення рекомендацій з прийняття заходів щодо поліпшення його фінансової стабільності.

На думку російського вченого Ковальова В.В.[11] найбільш доцільним є виділення попереднього аналізу (експрес-аналізу) та поглибленого (деталізованого) аналізу фінансового стану. В загальному вигляді методика експрес-аналізу звітності передбачає оцінку складу ресурсів, їх структури, фінансових результатів господарювання, ефективності використання власних та залучених коштів. Зміст експрес-аналізу полягає у відборі невеликої кількості найбільш суттєвих і порівняно нескладних у розрахунку показників і постійному відстежуванні їх динаміки.

В загальному вигляді методика поглибленого аналізу фінансового стану Ковальова В.В. передбачає наступні етапи:

Ш попередній огляд економічного і фінансового стану підприємства;

Ш оцінка та аналіз економічного потенціалу підприємства (оцінка майнового та фінансового стану);

Ш оцінка та аналіз результативності фінансово-господарської діяльності підприємства (оцінка основної діяльності, аналіз рентабельності, оцінка стану на ринку цінних паперів).

Проте автором не пропонується прогнозування фінансових показників на перспективу, немає рейтингової оцінки.

Викликає зацікавленість методика аналізу фінансового стану А.Д. Шеремета[25]. Він рекомендує проводити оцінку фінансового стану за звітний період комплексно, тобто за допомогою аналізу абсолютних і відносних показників. Порівняльний аналітичний баланс і розрахунок абсолютних показників фінансової стійкості слугують відправним пунктом аналізу фінансового стану підприємств. Запропонована автором методика може застосовуватися для фінансової звітності підприємств, які здійснюють реалізацію товарів, робіт і послуг “на момент відправки товарів, виконання робіт і послуг”, та не може бути використана прямолінійно для підприємств, що відображають у своїх бухгалтерських балансах реалізацію “на момент зарахування коштів на розрахунковий рахунок або в касу” із-за неадекватного відображення у балансі підприємства дебіторської заборгованості покупців, що призведе до перекручування фінансових показників. Однак дану методику можливо застосовувати за умови використання аналітичних даних забалансового бухгалтерського обліку для отримання порівняльного аналітичного балансу.

Детально фінансовий стан підприємства можна проаналізувати використавши методику оцінки фінансового стану підприємства за Бондаревою А. Однак наведені даним автором показники доходності, фінансової сталості, кредитоспроможності й інші припускають детальний розгляд окремих моментів господарської діяльності підприємства, що виступає вже завданням економічного аналізу. Крім того, окремі показники лише підтверджують один одного, загромаджуючи вихідні дані зайвою інформацією. А відсутність граничних значень більшості показників змушує використовувати метод порівнянь. Наведені ж значення показників вимагають уточнення, оскільки вони базуються на даних банків, що не зовсім правильно. Відомо, що банку, як користувачу інформації, притаманне перестрахування, особливо в нинішніх умовах.

Професор Г.В. Митрофанов [17] дає наступне визначення фінансового стану - фінансовий стан характеризується величиною, складом і структурою активів, власного капіталу і зобов'язань, відповідні співвідношення яких обумовлюють фінансову стійкість, платоспроможність і ефективність використання економічного потенціалу підприємства. Таким чином фінансовий стан підприємства можна представити через сукупність економічного потенціалу, фінансової стійкості, платоспроможності, рентабельності та ділової активності підприємства.

Проведене дослідження літературних джерел і практики здійснення аналізу фінансового стану підприємств в умовах ринку дало можливість зробити висновок про необхідність врахування нових вимог до інформаційної бази з метою забезпечення більшої достовірності та реальності розрахованих показників.

В сучасних умовах виникла проблема визначення ролі та місця підприємства на ринку, головна мета вирішення якої полягає в проведенні детальної оцінки його фінансового стану. На теоретико-методологічному й емпіричному рівнях проблема здійснення такої оцінки тісно пов'язана з необхідністю вибору функціонально-цільових її критеріїв.

При виборі критеріїв оцінки, як свідчить вивчення літературних джерел, думки вчених мають деякі розбіжності. Так, В.А.Гаврилова та В.М.Біленька розглядають більш широкий спектр показників, однак він недостатній. Автори, в основному, докладно розглядають забезпечення цінних паперів підприємства (облігацій та акцій), що мають певний інтерес для інвесторів. При цьому в тіні залишаються показники ефективності використання засобів підприємства.

Деякі автори, зокрема В.А. Малич, І.Т.Балабанов, для врахування фактора користувача як критерію оцінки фінансового стану пропонують використовувати синтезований рейтинг, який є середньою сумою балів по всіх досягнутих показниках. Проте такий підхід нівелює принципи, закладені в методиці, і тим більше не може відповісти на питання як поліпшити фінансовий стан підприємств.

В.А.Малич рекомендує в якості критеріїв обрати платоспроможність підприємства і його фінансові результати, а при оцінці платоспроможності за допомогою одного і того ж коефіцієнту робити спробу судити і про фінансову стійкість.

Детальніше стан підприємства можна проаналізувати використавши методику оцінки фінансового стану підприємства за І.Т.Балабановим. Однак наведені даним автором показники доходності, фінансової сталості, кредитоспроможності й інші припускають детальний розгляд окремих моментів господарської діяльності підприємства, що виступає вже завданням економічного аналізу. Крім того, окремі показники лише підтверджують один одного, загромаджуючи вихідні дані зайвою інформацією. А відсутність граничних значень більшості показників змушує використовувати метод порівнянь. Наведені ж значення показників вимагають уточнення, оскільки вони базуються на даних банків, що не зовсім правильно. Відомо, що банку, як користувачу інформації, притаманне перестрахування, особливо в нинішніх умовах.

Достатньо обґрунтованою щодо критерію оцінки фінансового стану підприємства є пропозиція таких авторів, як Т.Г. Бень та С.Б. Довбня. Вони вважають, що значна кількість показників, які характеризують фінансовий стан підприємства у різних його аспектах, часом не дозволяє скласти цілісне уявлення про дійсний стан справ. Це зумовлює необхідність здійснювати комплексну інтегровану оцінку фінансового стану. Для цього доцільно використовувати систему коефіцієнтів, яку автори умовно ділять на такі групи:

Ш коефіцієнти ліквідності;

Ш коефіцієнти фінансової незалежності;

Ш коефіцієнти якості активів.

Російський вчений В.В. Ковальов рекомендує проводити оцінку фінансового стану за системою показників, які відображають фінансовий стан підприємства і є зручними для користувачів, оскільки дозволяють проводити обчислення за доступною для них інформацією:

Ш коефіцієнти оцінки майнового стану;

Ш коефіцієнти ліквідності;

Ш коефіцієнти фінансової стійкості;

Ш коефіцієнти ділової активності;

Ш коефіцієнти рентабельності;

Ш коефіцієнти оцінки положення на ринку цінних паперів.

Досить докладно розглянуті критерії та показники фінансового стану підприємства, а також наведені граничні значення цих показників у методиці М.Г.Чумаченка. Запропонована автором система показників оцінки фінансового стану, на наш погляд, повною мірою характеризує фінансовий стан підприємства.

Таким чином, проведене дослідження існуючих методик оцінки фінансового стану підприємства дозволяє зробити висновок, про наявність великої кількості різноманітних підходів до оцінки фінансового стану підприємства, проте всі вони мають певні недоліки. На нашу думку, більшість вітчизняних авторів не враховують особливостей перехідного періоду економіки України, їхні розробки не достатньо відповідають вимогам комплексності та повноти аналізу фінансового стану підприємства.

Всі вищевказані методики розглядають або не всі сторони діяльності підприємства, або пропонують детальний розгляд окремих її елементів. В першому випадку дається неповна картина фінансового стану підприємства, в другому - потрібне проведення значної кількості розрахунків і відповідно більш докладна інформація, що не завжди є доцільним.

Проведені нами дослідження спеціальної літератури, свідчать також про наявність великої кількості показників, за допомогою яких вчені та практики рекомендують здійснювати оцінку та аналіз фінансового стану підприємства. Результати дослідження також показали, що і в зарубіжній, і у вітчизняній практиці немає чітко регламентованої кількості фінансових коефіцієнтів. В економічній літературі спектр показників запропонованих для оцінки фінансового стану достатньо широкий.. Багато з них різними авторами називаються по-різному (хоча дуже часто формули їх обчислень співпадають) та мають різну встановлену граничну межу, а також склад їх у різних методиках корінним чином відрізняється. Таким чином виникає необхідність розробки методики, що дозволить об'єктивно оцінити фінансовий стан підприємства.

Методичні рекомендації, що надаються різними міністерствами і відомствами, спрямовані на аналіз фінансового стану підприємства, яке знаходиться в умовах приватизації, санації, банкрутства, аудиторських перевірках тощо. Прикладом такої методики є “Методика проведення поглибленого аналізу фінансово - господарського стану неплатоспроможних підприємств та організацій”. Але використовувати такі методики для аналізу фінансової стійкості та платоспроможності у повному обсязі не є доречним та необхідним. Адже дані методики розробляються для надання методичної допомоги фахівцям Агентства з питань запобігання банкрутства, спеціалістам міністерств, відомств, податкових органів, подання пропозицій щодо доцільності внесення підприємства до Реєстру неплатоспроможних підприємств та організацій тощо.

Отже, наявність різноманітних методик аналізу фінансового стану підприємства обумовлює потребу та доцільність їх системної класифікації, яка надасть можливість об'єднати різноманітні методичні підходи в окремі групи, визначити спільні проблеми та недоліки, що притаманні окремим розробкам.

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

У даній дипломній роботі розглянуто особливості оцінки фінансового стану та напрями його покращення в ПАФ «Винниківська» Пустомитівського району Львівської області.

В роботі розкрито теоретичні основи проведення оцінки фінансового стану підприємства. Окреслено особливості такої оцінки, мету, завдання та етапи її проведення, інформаційне забезпечення аналізу фінансового стану підприємства, методичні підходи до оцінки фінансового стану підприємства.

1. Аналіз господарської діяльності ПАФ «Винниківська» за період дослідження вказує на те, що господарство є прибутковим. У 2008 р. чистий прибуток склав 9,0 тис.грн., що на 0,4 тис.грн. менше ніж у 2006 р., але на 6,6 тис.грн. більше показника 2007 р. У 2008 р. порівняно з 2006 р. виручка від реалізації сільськогосподарської продукції зросла на 439,9 тис.грн., собівартість реалізованої продукції збільшилась на 251,9 тис.грн., що дозволило отримати більший, порівняно з 2006 р., на 188,0 тис.грн. фінансовий результат від реалізації продукції.

2. Проведений аналіз стану охорони праці в господарстві показав, що за останні роки покращилися умови праці працівників, але стан охорони праці на підприємстві ще не відповідає повністю вимогам, які ставляться в галузевих нормах.

3. В цілому стан екологічної безпеки на підприємстві задовільний. Бажано, щоб керівництво господарства більш оперативно реагувало на виявлені порушення, вело широку роз'яснювальну роботу серед населення господарства.

4. В основній частині роботи проведено аналіз фінансового стану підприємства, що дозволяє зробити наступні висновки та внести пропозиції.

Вартість майна підприємства на кінець 2008 р. у порівнянні із 2006 р. зменшилась на 2591,4 тис.грн. Це свідчить про покращення майнового потенціалу підприємства, що є позитивним для господарства. Це відбулось, в першу чергу, за рахунок зростання вартості основних засобів і необоротних активів на 1236,1 тис.грн. та оборотних активів на 1355,3 тис.грн. Частка основних засобів в структурі майна господарства знизилась на 12,4 %, а оборотних активів зросла на 12,4 %.

5. Аналіз джерел коштів, які вкладені у майно господарства, дозволяє зробити висновок, що на кінець 2008 р. в господарстві зросла сума джерел коштів вкладених у майно на 2591,4 тис.грн. Власний капітал збільшився на 11,8 тис.грн., але його частка у структурі джерел коштів зменшилась на 30,9 %.

Щодо позичених коштів, то в 2008 р. в порівнянні із 2006 р. вони суттєво зросли - на 3060,3 тис.грн., а у структурі джерел їх частка збільшилась на 71,1 %, що є негативним моментом. Одночасно з цим знизилась на 476,9 тис.грн. кредиторська заборгованість, а її частка зменшилась на 40,0 %, що також є позитивним для господарства. Отже, за останні три роки змістився акцент у виборі джерел фінансування господарської діяльності з використання власного капіталу на користь позичених коштів.

6. Згідно отриманим даним, коефіцієнт абсолютної ліквідності протягом 2006-2007 рр. досить низький, а у 2008 р. високий. Його значення свідчить про те, що тільки у 2006-2007 рр. 1-4 % короткострокової заборгованості підприємство може погасити негайно, а у 2008 р. в повному обсязі. Значення даного коефіцієнта в досліджуваному господарстві є вище нормативного значення лише у 2008 р., яке для нормального функціонування підприємства повинно бути в межах 0,2-0,35.

Коефіцієнт швидкої ліквідності теж має низьке значення, яке тільки в 2008 р. є понад межу нормативного значення. У 2008 р. значення даного показника зросло на 4,3 порівняно з 2006 р. та перевищувало нормативне значення в 7 ,2 раза. У 2007 р. значення даного коефіцієнта є найнижчим - 0,2. А оскільки даний коефіцієнт має вирішальне значення для банків, так як характеризує ступінь надійності підприємства при поверненні кредитів, тенденція до збільшення свідчить на користь підприємству.

Низькими у 2006-2007 рр. залишаються і показники загальної ліквідності, але вони мають тенденцію до збільшення. Загальний коефіцієнт ліквідності господарства зріс у 2008 р. в порівнянні з 2006 р. на 5,6. При цьому, він значно вищий нормативного значення, який для нормального функціонування підприємства має бути 2,0-2,5. На жаль, високі показники загальної ліквідності свідчать не про стабільний фінансовий стан підприємства і про ефективність його діяльності, а про наявність у підприємства понаднормативних виробничих запасів та високого рівня дебіторської заборгованості, що не є позитивною рисою при аналізі фінансового стану підприємства.

7. Доля власних коштів у загальній сумі джерел коштів є дуже низькою і у 2008 р. становила 0,20, тобто порівняно з 2006 р. коефіцієнт автономії значно знизився - на 0,31. Негативним є те, що його значення є менше нормативу, який для нормального функціонування підприємства повинен бути більше 0,6. У 2006-2007 рр. даний коефіцієнт був близьким до нормативного значення 0,51 та 0,6 відповідно. Це говорить про те, що підприємство здійснює свою діяльність, в основному, за рахунок позичених коштів.

Коефіцієнт співвідношення залучених і власних коштів суттєво зріс у 2008 р. і досягнув критичного рівня. Це вказує на те, що підприємство для фінансування власної діяльності використовувало у 2008 р. в основному позичені кошти, а у 2006-2007 рр. - власні, оскільки в ці роки даний коефіцієнт є в межах норми.

Підтвердженням даного висновку є зміна величини коефіцієнта концентрації. Він вказує на те, що підприємство у 2008 р. стало надзвичайно залежним від кредиторів.

8. За досліджуваний період суттєво погіршились показники ділової активності досліджуваного господарства. Зокрема, знизилось загальне обертання капіталу, обертання мобільних коштів, дебіторської заборгованості, власного капіталу, зросли терміни обороту дебіторської та кредиторської заборгованостей.

9. Проведенні в роботі розрахунки вказують на те, що за останні три роки показники рентабельності дещо покращились. Зокрема, рентабельність продажу зросла на 8,8 пункта, основної діяльності - на 14,2, а усього капіталу підприємства не змінилась. Цього вдалось досягти за рахунок підвищення прибутковості підприємства.

Для покращення фінансового стану підприємства необхідно забезпечити:

– реалізацію продукції з негайною оплатою.

– отримання дебіторської заборгованості.

– продаж резервних грошових активів.

– продаж матеріальних і нематеріальних активів (зайвих запасів).

– отримання банківських кредитів.

– залучення інвестицій, приватного капіталу та інших внесків.

– використання циклічної виписки рахунків для підтримання одноманітності операцій.

– страхування кредитів для захисту від значних збитків за безнадійними боргами.

– обминання дебіторів з високим ризиком, наприклад, якщо покупці належать до країни чи галузі, що переживають істотні фінансові труднощі.

БІБЛІОГРАФІЧНИЙ СПИСОК

1. Балабанов И.Т. Финансовый анализ и планирование хозяйствующего субъекта. - 2-е изд., доп. - М.: Финансы и статистика, 2001.-208с.

2. Білик М. Удосконалення методичних підходів до аналізу фінансового стану підприємства // Економіст. - 2003. - №11. - с. 40-43.

3. Білик М.Д., Бабяк Н.Д., Соколова О.Б. Фінанси підприємств: Практикум. - К.: ЦУЛ, 2008. - 196 с.

4. Власова Н.О., Круглова О.А., Безгінова Л.Ш. Фінанси підприємств: Навч. посібник. - К.: ЦУЛ, 2007. - 271 с.

5. Гаврилова В.А., Беленькая В.Н. Методика оценки фінансового положення предприятия в условиях рынка. - Санки Петербург: СПГФИ, 2003 г. - 89 с.

6. Геврик Є.О. Охорона праці. - К.: Ельга, Ніка-Центр, 2003.-280 с.

7. Ефимова О.В. Финансовый анализ. - 4-е изд., перераб. и доп. - М.: «Бухгалтерский учет», 2002. - 528с.

8. Житецький В.У., Джигирей В.С., Мельников О.В. Основи охорони праці. Підручник. -Вид. 5-те. - Львів: Афіша, 2001. -350 с.

9. Злобін Ю.А. Основи екології . - К.: Лібра, 1998. -248 с.

10. Зятковський І.В. Фінанси підприємств: Навчальний посібник .- 2-е вид. - К.: Кондор, 2003.- 364 с.

11. Ковалев В.В. Введение в финансовый менеджмент. - М.: Финансы и статистика, 2000. - 768с.

12. Крамаренко Г.О. Фінансовий аналіз і планування: Навч. посібник для студ. вищих навч. закл. / Дніпропетровська академія управління, бізнесу та права. Кафедра фінансів і банківської справи. -- Д.: Видавництво ДАУБП, 2001. - 224 с.

13. Куценко О.М., Писаренко В.М. Агроекологія. - К.:Урожай, 1995.-254с.

14. Лазаренкова Г.М., Журавель Т.М., Михайленко Р.М. Фінанси підприємств: Навч. посіб. для самост. вивчення дисципліни. - 2-ге вид., випр. і доп. - К.: Знання-Прес, 2006. - 287 с.

15. Малич В.А. Анализ финансовой деятельности предприятия. - Санкт Петербург, 1999г. - 60с.

16. Мец В.О. Економічний аналіз фінансових результатів та фінансового стану підприємства: Навч.посіб. -К.: Вища шк., 2003. -278 с.

17. Митрофанов Г.В., Кравченко Г.О., Барабаш Н.С., Фінансовий аналіз, навч. посібник - К.: Київ.нац.торг.-екон.ун-т, 2002. - 301 с.

18. Нитецкий В.В. Финансовый анализ в аудите: Теория и практика. Учебное пособие. - М.: Дело, 2001. - 256с.

19. Савчук В.К. Аналіз господарської діяльності сільськогосподарських підприємств. - К.: Урожай, 1995. - 328 с.

20. Тарасенко Н.В. Економічний аналіз діяльності промислового підприємства: Навч. посібник. - К. : Алерта, 2003. -- 486с.

21. Тринько Р.І. Методика економічних досліджень. - Львів, 1999. - 356 с.

22. Управління фінансовою діяльностю підприємства / Під ред. Б. Коласс. - М.: Фінанси. ЮНИТИ, 1997. - 300с.

23. Філімоненков О.С. Фінанси підприємств: Навчальний посібник. -К.: Ельга, Ніка-Центр, 2002. -360 с.

24. Цивільна оборона / За ред. В.С. Франчука. - Львів: Афіша, 2000. -336 с.

25. Шеремет О.О. Фінансовий аналіз: Навч. посібник для студ. вищих навч. закл. -- К. : Кондор, 2005. -- 196с.