Аналіз інвестиційної привабливості ТОВ "Компанія "Астер"

а) вигляд збоку



б) вигляд зверху

Рис. 4.2 - Схема розрахунку природного освітлення

Нормоване значення коефіцієнта природного освітлення (КПО) для четвертого світлового поясу України е_IV визначається, %, за формулою:

,(4.1)

де е_нІІІ - нормоване значення КПО для III світлового поясу за СНиП II-4-79. Для більшості адміністративно-управлінських приміщень, у яких виконуються роботи III розряду (середньої точності), для бокового освітлення, е_нІІІ = 1,5%;

m - коефіцієнт світлового клімату (для України m = 0,9);

c - коефіцієнт сонячності знаходиться у межах 0,75-1,0.

Розрахуємо коефіцієнт природного освітлення КПО, прийнявши с=0,85:

е_н^IV =1,5% * 0,9*0,85 = 1,15%.

Фактичне значення коефіцієнта природного освітлення для досліджуваного приміщення можна вивести з формули

,(4.2)

звідки

,(4.3)

де S_в - площа усіх вікон у приміщенні, м²;

S_n - площа підлоги приміщення, м²;

ф_з - загальний коефіцієнт світлопроникності віконного прорізу. Для віконних прорізів адміністративно-управлінських будівель, які не обладнані сонцезахисними пристроями, ф_з =0,4-0,5;

r₁ - коефіцієнт, який враховує відбиття світла від внутрішніх поверхонь приміщення. Його значення залежить від розмірів приміщення (довжини і ширини), глибини приміщення (відстані від вікна до протилежної йому стінки), висоти від верху вікна до рівня робочої поверхні, відстані розрахункової точки від вікна, середньозваженого коефіцієнта відбиття світла від стін, стелі, підлоги, с_сз. Для світлих приміщень із світлими меблями с_сз можна орієнтовно взяти таким, що дорівнює 0,5, для темних - 0,3, для середніх між ними - 0,4.

- світлова характеристика вікна;

К_буд - коефіцієнт, що враховує затемнення вікон іншими будинками; якщо будинків немає, то К_буд=1;

К_з - коефіцієнт запасу, береться в межах 1,3 - 1,5, приймемо К_з= 1,4.

S_в=2,2*2,2*2=9,68 (м²).

S_п=4,2*6=25,2 (м²).

Для визначення коефіцієнта r₁ необхідно знайти такі значення:

1) відношення глибини приміщення до висоти від рівня умовної робочої поверхні до верху вікна: 4,2/2,2=1,9.

2) визначаємо відношення відстані до розрахункової точки від зовнішньої стіни до глибини приміщення: 3,1/4,2=0,7;

3) відношення довжини приміщення до його глибини: 6/4,2=1,4;

4) середньозважений коефіцієнт відбиття світла від стіни, стелі, підлоги=0,5

Звідси r₁ дорівнюватиме:

Знаходимо коефіцієнт ?в:

;

Світлова характеристика вікна дорівнює 14,36.

Кбуд.=1 (будинків напроти вікон немає).

Кзап=1,4

Розрахуємо фактичне значення КПО:

Порівнюючи значення нормованого коефіцієнта природного освітлення і фактичного, можна зробити висновок, що нормоване значення менше фактичного, що свідчить про достатність природного освітлення у приміщенні.

4.3. Організація хімічного контролю на об'єктів господарської діяльності

З метою своєчасного захисту населення і території від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, запобігання та реагування на них відповідними центральними та місцевими органами виконавчої влади відповідно до статей 9 та 15 закону України від 08.06.2000 р."Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру" (1809-14) і Постанови Кабінету Міністрів України від 3 серпня 1998 р. № 1198 (1198-98 - п) "Про єдину державну систему запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру" наказом МНС за № 186 від 06.08.2002 р. була введена в дію "Методика спостережень щодо оцінки радіаційної та хімічної обстановки".

Ця методика визначає єдиний порядок спостережень щодо оцінки радіаційної обстановки та хімічної обстановки у разі виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

У межах цієї методики введені такі терміни:

- зона відповідальності - це визначена територія, на якій здійснюється радіаційне та хімічне спостереження відповідно до встановлених завдань регламенту;

- пост радіаційного та хімічного спостереження (ПРХС) - позаштатне спеціалізоване формування (від 2 до 4 осіб), яке здійснює періодичне або постійне радіаційне та хімічне спостереження відповідно до встановлених завдань та регламенту;

- диспетчерська служба - передбачений штатним розписом підприємства, організації або установи в разі потреби (виробничої, службової тощо) підрозділ, який здійснює цілодобове чергування силами однієї або кількох осіб (далі - черговий об'єкта);

- радіаційне та хімічне спостереження - комплекс заходів щодо збирання, обробляння, передавання, збереження та аналізу інформації про стан радіаційної та хімічної обстановки для прийняття рішень про своєчасне реагування на негативні зміни стану довкілля у разі виникнення надзвичайної ситуації або інших подій з радіоактивними і хімічними речовинами;

- розрахунково-аналітична група (РАГ) - позаштатне спеціалізоване формування, яке здійснює збирання, оброблення, передавання і збереження інформації про стан радіаційної та хімічної обстановки. Для посту радіаційного та хімічного спостереження відповідно до конкретних завдань, які уточнюються на період спостережень, завчасно визначаються місця розташування або зони відповідальності.

Для виконання окремих завдань посту радіаційного та хімічного спостереження за рахунок суб'єкта можуть оснащуватися автомобілями, зокрема і спеціально обладнаними.

З метою збирання та оброблення великого обсягу інформації, яка надходить від диспетчерських служб і посту радіаційного та хімічного спостереження у період посилення роботи у режимах підвищеної готовності та діяльності у надзвичайних ситуаціях, за рішеннями Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій для роботи в Центрах управління у надзвичайних ситуаціях Автономної Республіки Крим, областей, сільських районів, міст і міських районів у порядку, зазначеному у пункті 17 Положення про єдину державну систему запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного походження, створюються розрахунково-аналітичною групою.

Для роботи у РАГ залучаються спеціалісти, які мають відповідну кваліфікацію (викладачі, математики, хіміки, креслярі, оператори ПК, зв'язківці тощо).

Для ведення радіаційного та хімічного спостереження використовуються:

- прилади радіаційної розвідки - для спостереження за радіаційною обстановкою (стаціонарні), з граничним рівнем інформації 0,05 мР/год (0,5 мкЗв/год), і визначення потужності експозиційної (поглинутої) дози у діапазоні від фонових значень до значень не менше 100 Р/год (1 Зв/год) (переносні);

- спеціальні прилади хімічної розвідки - для визначення типу або виду небезпечної хімічної речовини (переносні автоматичні або ручні).

Усі прилади повинні бути в робочому стані та регулярно перевірятися у встановлений для них термін.

За періодичне обстеження приладів та підтримку їх у робочому стані з працівників об'єкта призначаються відповідальні особи.

На випадок виходу з ладу приладів радіаційного та хімічного контролю на об'єкті може створюватися запас таких приладів, які теж підлягають перевірці в установлені терміни.

Дозиметричний і хімічний контроль є складовою частиною радіаційного і хімічного захисту населення.

Контроль охоплює комплекс організаційних та технічних заходів, які проводяться з метою:

а) одержання даних про дози радіоактивного опромінення особового складу формувань цивільного захисту, робітників і службовців ОГД, інших категорій населення;

б) визначення ступеня забруднення (зараження) радіоактивними, отруйними та іншими шкідливими речовинами людей, техніки, обладнання, 313, продуктів харчування та інших матеріальних засобів.

За даними контролю визначаються:

- працездатність особового складу формувань цивільного захисту, робітників і службовців ОНД;

- первинна діагностика важкості гострих променевих та хімічних уражень;

- режими радіаційного захисту людей;

- необхідність і обсяг санітарного оброблення людей, дезактивації (дегазації) техніки, транспорту, обладнання, одягу та інших засобів;

- можливість використання продуктів харчування і води у зонах радіоактивного і хімічного зараження тощо.

Дозиметричний контроль включає контроль опромінення і контроль радіоактивного забруднення.

Хімічний контроль проводиться для визначення ступеня зараження небезпечними хімічними речовинами (НХР) засобів індивідуального захисту, техніки, продуктів, води, а також місцевості і повітря.

За результатами даних хімічного контролю визначаються можливість дій без застосування 313, повнота дегазації техніки і споруд, ступінь зараження продуктів, води та інших засобів. Крім того, визначають способи та засоби захисту людей в осередку хімічного ураження.

Хімічний контроль здійснюється за допомогою приладів хімічної розвідки відразу після виходу особового складу формувань ЦО і техніки з осередків хімічного ураження і зон хімічного зараження. Кількісне визначення (НХР) у продуктах харчування і воді здійснюється відбором зразків і лабораторним аналізом.

ВИСНОВКИ

До комплексу функціональних стратегій підприємства входить й інвестиційна стратегія, яка передбачає напрями здійснення інвестиційної діяльності для забезпечення реалізації загальної стратегії підприємства. Інвестиційні рішення, майже завжди є стратегічними, бо частіше всього передбачають довгострокові вкладення ресурсів.

Діяльність підприємства з формування та використання інвестиційних ресурсів (інвестицій) називають інвестиційною діяльністю.

Інвестиційна стратегія - це комплекс довгострокових цілей області капіталовкладень та вкладень у фінансові активи, розвитку виробництва, формування оптимальної структури інвестування, а також сукупність дій з їхнього досягнення. У загальному виді інвестиційна стратегія реалізується у розробці плану та програми його здійснення на даному етапі розвитку підприємства. Інвестиційна стратегія підприємства формується з урахуванням існуючих джерел та форм інвестування, їхньої доступності і потенційної ефективності використання.

Інвестиційна стратегія передбачає досягнення таких цілей:

- максимізація прибутків від інвестиційної діяльності;

- мінімізація інвестиційних ризиків.

Розробка інвестиційної стратегії підприємства передбачає такі етапи:

1) визначення періоду формування інвестиційної стратегії;

2) вибір стратегічних цілей інвестиційної діяльності;

3) визначення напрямків інвестування та джерел фінансування;

4) конкретизацію інвестиційних програм та термінів;

5) оцінку розробленої інвестиційної стратегії;

6) перегляд стратегії у залежності від зміни зовнішніх умов та становища підприємства.

Оптимальна інвестиційна стратегія має відповідати таким критеріям: інвестиційна привабливість запропонованих стратегією регіонів, галузей та ринків; взаємоузгодженість та взаємозв'язок стратегічних цілей, завдань і програм; низька чутливість стратегії до змін у зовнішньому середовищі (можливість максимально визначити чутливість до змін); прийнятий часовий діапазон реалізації стратегії; відсутність суттєвих перешкод на шляху до реалізації стратегії; прийнятний рівень інвестиційних і фінансових ризиків; адекватне ресурсне та організаційне забезпечення стратегії.

Розробка стратегії покликана забезпечити:

- безперебійну інвестиційну діяльність у передбачених обсягах;

- найбільш ефективне використання власних і особливо позикових коштів;

- фінансову стійкість підприємства у довгостроковій перспективі.

Аналіз ефективності інвестиційних рішень, особливо орієнтованих на залучення зовнішнього фінансування, повинен включати детальний прогноз чистих грошових потоків, пов'язаних з інвестиційним проектом, і розрахунок чистої приведеної вартості, яка є найбільш точним та економічно обґрунтованим критерієм ефективності інвестиційного рішення.

В якості ставки дисконтування грошових потоків при розрахунку чистої приведеної вартості використовуть вартість капіталу - середньозважену (за частками у загальному обсязі фінансування) необхідну доходність боргових зобов'язань та власного капіталу. Необхідна ставка доходності - це найбільша доходність альтернативних інвестиційних рішень з таким самим рівнем ризику.

На перший план у розробці міжнародних інвестиційних рішень виходять проблеми валютного ризику та інфляції. Розрахунок грошових потоків по проекту має здійснюватись у номінальних величинах на основі явних прогнозів інфляції (зміни цін) та валютного курсу. Дисконтування грошових потоків у номінальному виразі здійснюється по номінальній ставці дисконтування.

За наявності значного впливу політичних ризиків на грошові потоки міжнародного інвестиційного проекту, ці фактори необхідно враховувати в розрахунку чистої приведеної вартості шляхом коригування грошових потоків на величину несподіваних втрат або а обсяг страхової премії при страхування даних ризиків.

Податковий захист та інші ефекти, пов'язані з обраними формами фінансування інвестиційного проекту можуть істотно впливати на його ефективність. В таких випадках необхідно користуватись методом скоригованої приведеної вартості: на першому етапі обчислювати базову величину чистої приведеної вартості, як проекту, повністю профінансованого за рахунок власного капіталу, на другому етапі - здійснювати коректування на величину приведеної вартості податкового захисту та інших факторів, пов'язаних з формами внесення інвестицій та отримання доходів інвесторами.

Аналіз важливих для підприємства проектів обов'язково повинен включати аналіз ризику, який в свою чергу повинен бути кількісним - тобто визначати вплив на ефективність проекту (чисту приведену вартість) ключових параметрів, які визначають розміри грошових потоків, а також містити розрахунок грошових потоків та чистої приведеної вартості для різних сценаріїв можливого розвитку подій.

ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ

1. .Рынок ценных бумаг / под ред. В.А. Галанова. - М.: Финансы и статистика, 2009. - 448 с.

2. Бирман Г., Шмидт С. Экономический анализ инвестиционных проектов / Пер. С англ.. под ред. Л.П.Белых. - М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1997. - 631 с.

3. Бланк И. А. Инвестиционный менеджмент : учебный курс / И. А. Бланк. - К. : Ника-Центр ; Эльга-Н, 2002. - 448 с.

4. Бланк И. А. Управление инвестициями предприятия / И. А. Бланк. - К.: Ника-Центр, 2003. - 480с.

5. Бланк И.А. Управление инвестициями предприятия. - К.: Ника-Центр, Эльга, 2003. - 480с.

6. Болотин С.А. Управление проектом: Учеб. пособ./ Санкт-Петер-бургский гос. архитектурно-строительнмй ун-т. - СПб., 2000. - 95 с.

7. Большой экономический словарь/ Общ. ред. А.Н. Изрилияна. - М.: Правов. культура, 1994. - 895с.

8. Бурков В.Н., Новиков Д. А. Как управлять проектами: Научно-практическое из-дание. - М: СИНТЕГ-ГЕО, 1997. - 188 с.

9. Верба В.А., Загородших О.А. Проектний аналіз: Підручник К.:КНЕУ, 2000. - 322с.

10. Вітлінський В.В., Макаренко В.О. Модель вибору інвестиційного проекту // Фінанси України. - 2002. - №4. - С. 63-72.

11. Волков М. В. Структура и классификация рынка ценных бумаг. Операции с ценными бумагами в деятельности банков. Управление портфелем ценных бумаг / М. В. Волков // Финансы и кредит. - 2005. - № 10. - C. 31-41.

12. Еш С.М. Фінансовий ринок. Навч. посібн. - К.: Центр учбової літератури, 2009. - 528 с.

13. Ивасенко А.Г. Инвестиции: источники и методы финансирования / А.Г. Ивасенко, Я.И. Никонова. - 3-е изд., перераб. и доп. - М.: Издательство “Омега-Л”, 2009. - 261 с:

14. Ілляшенко С.М. Економічний ризик: Навчальний посібник. 2-ге вид., доп. перероб. - К.: Центр навчальної літератури, 2004. - 220 с.

15. Ілляшенко С.М. Управління інноваційним розвитком: проблеми, концепції, методи: Навч. посібник. - Суми: ВТД "Університетська книга", 2003. -278 с.

16. Карасева И.М., Ревякина М.А. Финансовый менеджмент: Учеб. пособие по специализации "Менеджмент организации" / Под ред. Ю.П. Анискина. -М.:Омега-Л,2006.-335с.

17. Касимов Ю. Ф. Основы теории оптимального портфеля ценных бумаг / Ю. Ф. Касимов. - М. : Филинъ, 1998. - 144 с.

18. Катасонов В.Ю., Морозов Д.С. Проектное финансирование: организация, управление риском, страхование.- М.: Анкил, 2000. - 272 с.

19. Кинг У. Килланд Д. Стратегическое планирование и хозяйственная практика Пер. с англ.; Под. ред. Г.Б. Кочеткова. М.: Прогрес. 1982. - 397 с.

20. Кобиляцький Л.С. Управління проектами: Навч. посіб. / МАУП. - К.: МАУП, 2005. - 198 с.

21. Ковалев В.В. Финансовый анализ: методы и процедуры. М.: Финансы и статистика, 2002. - 560 с.

22. Крупка M.I. Фінансово-кредитний механізм інноваційного розвитку економіки України. Львів: Видавничий центр Львівського національного університету імені Івана Франка, 2001. -608 с.

23. Литвак Б.Г. Разработка управленческого решения. - М.: Дело, 2000.

24. Луців Б.Л. Банківська діяльність у сфері інвестицій. - Тернопіль. Економічна думка, карт-бланш, 2001. - С. 320.

25. Майорова Т.В. Інвестиційна діяльність: Навчальний посібник. - Київ: «Центр навчальної літератури», 2004. - 376 с.

26. Максимова В.Ф. Инвестиционный менеджмент / В.Ф. Максимова. - М.: Московская финансово-промышленная академия, 2005. - 158 с.

27. Маслова С.О., Опалов О.А. Фінансовий ринок: Навч. посібник. - 2- ге вид. - К.: Каравела, 2003. - 344с.

28. Мертенс А.В. Инвестиции. - К.: КИА, 1997. - 540 с.

29. Портфельне інвестування: Навч. посібник / А. А. Пересада, О. Г. Шевченко, Ю. М. Коваленко, С. В. Урванцева. -- К.: КНЕУ, 2004. -- 408 с.

30. Смоляк С.А. О правилах сравнения альтернатив с неопределенными затратами и результатами // Вероятностные модели математической экономики. М.: ЦЭМИ АН СССР, 1990.

31. ТепловаТ.В. Финансовыерешения:стратегияи тактика:Учеб. пособие.- М.: ИЧП "Издательство Министр", 1998. - 264 с.

32. Тридід О.М. Організаційно-економічний механізм стратегічного розвитку підприємства: Монографія. - X.: Вид-во ХДЕУ, 2002. - 364 с.

33. Тян Р.Б., Холод Б.І., Ткаченко В.А. Управління проектами: Навч. посіб. для студ. екон. спец. / Дніпропетровська академія управління, бізнесу та права. Кафедра економіки підприємства. - Д., 2005. - 222 с.

34. Управление инвестициями: справочное пособие для специалистов и предпринимателей / Под ред. В.В. Шеремета. - М., 1998. - 398с.

35. Управління ресурсами підприємства: Навч. посібник / Під ред. Ю.М.Воробйова і Б.І. Холода. - К.: Центр навчальної літератури, 2004. - 288с.

36. Фабоцци Ф.Управление инвестициями : пер. с англ. / Ф. Фабоцци. - М. : Инфра-М, 2000. - 932 с. - (Университетский учебник).

37. Федоров А.В. Основы финансовых инвестиций / А.В. Федоров. - СПб.: Питер, 2007. - 320 с.

38. Фінансовий менеджмент: Навч. посібник. Курс лекцій / За ред. Г.Г. Кірейцева.-К.: ЦУЛ.,2002.-496с.

39. Фондовый рынок. - М.: Вита-Пресс, 2008. - 480 с.

40. Ханн Д. Планирование и контроль: концепция контроллинга: Пер. с нем./Под ред. и предисл. A.A. Турчака, Л.Г. Головача. М.Л. Лукашевича. - М.: Финансы и статистика, 1997. - 800с.

41. Холм Р.Н. Основы финансового менеджмента. - М: Дело, 2003.

42. Хохлов Н.В. Управление риском: Учебн. Пособие для вузов. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2001. - 239 с.

43. Шапиро В.Д., Ольдерогге Н.Г., Юркевич А.А. Управление проектами: Толковьій англо-русский словарь-справочник. - М.: Высшая школа, 2000. - 379 с.

44. Шарп У. Инвестиции / Шарп У., Александр Г., Бэйли Дж. Пер. с англ. - М.: ИНФРА-М, 2001. - XII, 1028 с.

45. Шефов А.А. Управление проектами: Учеб. пособ. / Владимир: Издательство Владимирского гос. ун-та, 2006. - 128 с.

46. Щукін Б.М, Інвестування: Курс лекцій. - К.: МАУП, 2004. 216 с.

Размещено на Allbest.ru