Впровадження системи фінансового контролінгу на підприємстві

Размещено на http://www.allbest.ru

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни «Фінансова діяльність суб'єктів господарювання» та

«Фінансовий аналіз»

(назва дисципліни)

на тему: Впровадження системи фінансового контролінгу на підприємстві



АНОТАЦІЯ

Робота присвячена рішенню актуальної проблеми - пошуку шляхів впровадження системи фінансового контролінгу в умовах трансформаційних процесів в Україні.

Об'єктом дослідження є організація системи фінансового контролінгу в рамках управління підприємством., предметом дослідження - теоретико- методичні підходи до фінансових методів управління ТОВ «Добробут».

Мета роботи - теоретико-методичне обгрунтування підходів до підвищення ефективності діяльності підприємства шляхом впровадження системи фінансового контролінгу на підприємстві

Для досягнення мети вирішено три основні задачі: 1) вивчено теоретичні основи системи фінансового конотролінгу на підприємстві; 2) проведено аналіз впровадження фінансового контролінгу на підприємстві;3) розроблено заходи, щодо підвищення ефективності діяльності підприємства шляхом впровадження системи фінансового контролінгу на підприємстві

Методи дослідження - системний підхід, методи економічного аналізу, математичної статистики і теорії оптимальних рішень.

Основні результати дослідження: визначено теоретико-суттєва характеристика системи фінансового контролінгу на підприємстві; проведено грунтовний аналіз на базі використання системи логічних, економіко- математичних методів щодо впровадження системи фінансового контролінгу на підприємстві; визначено фінансовий стан і динаміку показників використання системи фінансового контролінгу певного підприємства; зроблені висновки щодо підвищення ефективності використання системи фінансового контролінгу на підприємстві.

Робота складається із вступу, трьох розділів та висновків; містить 63 сторінок, 9 таблиць, 27 наукових джерел інформації.

Ключові слова: КОНТРОЛІНГ, УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ, ПЛАНУВАННЯ, ФІНАНСОВИЙ АНАЛІЗ,ФІНАНСОВИЙ МЕНЕДЖМЕНТ.

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФІНАНСОВОГО КОНТРОЛІНГУ ПІДПРИЄМСТВА

1.1 . Теоретико - суттєва характеристика фінансового контролінгу

1.2 Нормативно-правове регулювання фінансового контролінгу на підприємстві

1.3 Особливості впровадження фінансового контролінгу на підприємстві

РОЗДІЛ 2 АНАЛІЗ СИСТЕМИ ФІНАНСОВОГО КОНТРОЛІНГУ ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖИНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДОБРОБУТ»

2.1 Техніко-економічна характеристика ТОВ «Добробут»

2.2 Оцінка сильних і слабких сторін діяльності ТОВ «Добробут»

2.3 Аналіз фінансового стану підприємства

РОЗДІЛ 3 ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ СИСТЕМИ ФІНАНСОВОГО КОНТРОЛІНГУ ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖИНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДОБРОБУТ»

3.1 Вдосконалення фінансової діяльності підприємства з використанням координації функціональних блоків підприємства

3.2 Розробка системи раннього попередження та реагування щодо кризових ситуацій на підприємстві

3.3 Зарубіжний досвід впровадження фінансового контролінгу на підприємстві

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ДОДАТКИ

фінансовий контролінг кризовий



ВСТУП

Однією з причин виникнення кризової ситуації на багатьох українськи підприємствах є низький рівень менеджменту. Саме не кваліфіковані та помилкові дії керівництва привели велику кількість суб'єкті господарювання на межу банкрутства. Істотним фактором, який зумовлю прийняття неправильних управлінських рішень, є відсутність на вітчизняних підприємствах ефективної системи контролінгу.

Дослідження організації фінансового контролінгу є надзвичайно актуальним, оскільки ефективно організована служба фінансового контролінгу на підприємстві може стати основою системи прийнято реалізації, контролю та аналізу управлінських рішень. Окрім того, дана концепція економічного управління підприємством спрямована на виявлення всіх шансів і ризиків, пов'язаних з головною метою діяльності суб'єкт господарювання отриманням прибутку в умовах ринку.

Саме тому зараз спостерігається підвищений інтерес з боку науковці до вивчення особливостей організації фінансового контролінгу, проблем т перспектив використання системи контролінгу на підприємствах Україні Зокрема, у вітчизняній економічній науці різні аспекти даної проблематик висвітлено у працях О.О.Терещенко,С.Б. Ільїної,В.П. Шило, 1.Ю. Меньша, Є. Давидовича та інших. Споміж зарубіжних вчених, які здійснил найбільший внесок у розвиток даної проблематики можна назвати Р.Манні Д. Хана та Е. Майєра.

Мета роботи - теоретико-методичне обгрунтування підходів до підвищення ефективності діяльності підприємства шляхом впровадження системи фінансового контролінгу на підприємстві

Для досягнення мети вирішено три основні задачі: 1) вивчено теоретичні основи системи фінансового конотролінгу на підприємстві; 2) проведено аналіз впровадження фінансового контролінгу на підприємстві;

3)розроблено заходи, щодо підвищення ефективності діяльності підприємства шляхом впровадження системи фінансового контролінгу на підприємстві

Об'єктом дослідження є організація системи фінансового контролінгу рамках управління підприємством.

Предметом дослідження є фінансові процеси, які виникають під ча організації та функціонування системи фінансового контролінгу, ї регулювання задля досягнення бйшш високого результату фінансово господарської діяльності підприємства.

Методи дослідження - системний підхід, методи економічного аналізу, математичної статистики і теорії оптимальних рішень.



РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФІНАНСОВОГО КОНТРОЛІНГУ ПІДПРИЄМСТВА

1.1 Теоретико - суттєва характеристика фінансового контролінгу

Для того, щоб вижити у сучасних умовах ведення бізнесу та при жорстокій конкуренції, необхідно чітко розуміти та прогнозувати напрямкі розвитку компанії, можливі загрози та шляхи їх подолання. Саме фінансови контролінг постає такою системою управління, яка забезпечує гнучкість надійність функціонування підприємства, оскільки надає можливіст планувати діяльність, ставити як короткострокові так і довгострокові ціл менеджменту та контролювати результати [1].

Поняття «контролінг» походить від англійського «tocontrol», яке економічному розумінні означає управління, спостереження, контролі Потрібно зауважити, що в економічній літературі існує досить велик різноманітність дефініцій даного терміну, що свідчить про багатогранність та унікальність цієї системи управління підприємством.

У деяких літературних джерелах під поняттям «контролінг» розуміют виключно контроль або управлінський облік. Таке тлумачення даноп поняття є неповним, оскільки і контроль, і управлінський облік є лиш окремими функціями контролінгу[2,52].Існує багато визначень контролінг різними науковцями (Додаток А)

Порівнюючи й аналізуючи зміст визначень наведених у таблиці, ми бачимо, що ряд авторів небезпідставно вважають контролінг важливим засобом успішного функціонування підприємства, оскільки:

забезпечує керівництво й акціонерів необхідною інформацією для прийняття управлінських рішень шляхом інтеграції процесів збору, обробки, підготовки, аналізу, інтерпретації інформації;

надає інформацію для управління трудовими і фінансовими ресурсами;

забезпечує виживання підприємства на рівнях стратегічного й тактичного управління.

Отже, можна дати таке визначення: контролінг-- це спеціальна саморегулююча система методів та інструментів, яка спрямована на функціональну підтримку менеджменту підприємства і включає інформаційне забезпечення, планування, координацію, контроль і внутрішній консалтинг.

Контролінг як система підтримки управлінських рішень був упершее запроваджений на підприємствах у США наприкінці XIX -- на початку XX століття. Спочатку контролінг був сконцентрований переважно на фінансових питаннях і розглядався виключно як функціональний блок фінансового менеджменту [2,66]. Проте, у сучасній практиці управління контролінг - це система, яка включає в себе такі елементи як фінансовий контролінг, інвестиційний контролінг, контролінг персоналу, маркетинговий контролінг та інші елементи залежно від специфіки діяльності підприємства.

Основним елементом даної системи управління є фінансовий контролінг, навіть більше, можна сказати, що контролінг насамперед слід розглядати як фінансовий, оскільки будь-яка система управління підприємством направлена на досягнення головної мети - отримання прибутку та підвищення вартості бізнесу. Усе інше - виробничий контролінг, контролінг персоналу тощо - це вже похідні елементи, які допомогають виконати цю основну мету.

Однією з головних причин виникнення та втілення концепції фінансового контролінгу стала необхідність у системній інтеграції різних

аспектів управління бізнес-процесами в організаційній системі [1,123]. Серед інших причин застосування системи фінансового контролінгу на підприємстві можна виділити наступні:

низька оперативність інформації на підприємстві;

процес планування починається від виробництва, а не від збуту продукції;

відсутність розподілу між управлінням прибутку та управлінням грошовими коштами;

низька культура аналізу досягнення мети;

використання прямих і невигідних витрат, а не змінних і постійних [12,32].

Провідною метою фінансового контролінгу є орієнтація управлінського процесу на максимізацію прибутку та вартості капіталу власників при мінімізації ризику і збереженні ліквідності та платоспроможності підприємства. Для досягнення цієї мети фінансовий контролінг здійснює цілий ряд функціональних завдань. Реалізація завдань досягається в ході виконання службами контролінгу своїх функцій: координації, фінансової стратегії, планування та бюджету вання, бюджетного контролю, внутрішнього консалтингу та методологічного забезпечення, внутрішнього аудиту та ревізії, (додаток Б) [3,76].

Тобто можгіа сказати, що концепція контролінгу є стрижнем, навкруги якого повинні бути з'єднані основні елементи організації і управління діяльністю підприємства, а саме:

всі категорії бізнес-процесів і їх витрати;

центри відповідальності підприємства;

системи планування і бюджетування, система управлінського обліку, система стратегічного управління;

інформаційні потоки, що дозволяє оперативно фіксувати поточний стан виконання бюджетів центрів відповідальності;

моніторинг і аналіз результатів фінансово-господарської діяльності підприємства;

виявлення причн відхилень і формування управляючих дій в рамках центрів відповідальності [13,88].

Також потрібно зазначити, що фінансовий контролінг як цілісна система поділяється на стратегічний та оперативний, (додаток В).[14,92] Під стратегічним фінансовим контролінгом розуміють комплекс функціональних завдань, інструментів і методів довгострокового управління фінансами, вартістю та ризиками. Найважливішим завданням стратегічного контролінгу є забезпечення життєздатності підприємства в довгостроковому періоді на основі управління існуючим потенціалом та створення додаткових факторів успіху.

В свою чергу головною метою оперативного фінансового контролінгу є організація системи управління досягненням поточних фінансових цілей підприємства. Такі цілі можуть знаходити свій вираз у показниках виручки від реалізації, прибутку, постійних і змінних витрат, рентабельності капіталу тощо. Цільові показники оперативного контролінгу повинні корелювати з монетарними та немонетарними цілями, визначеними в рамках стратегічного контролінгу. [3,51].

Таким чином, можна зробити висновок, що фінансовий контролінг відіграє дуже важливу роль у діяльності будь-якого суб'єкта господарювання, оскільки він покликаний створити таку систему управління фірмою, яка направлена на досягнення оперативних і стратегічних цілей та забезпечення поступового й рентабельного розвитку підприємства.

1.2 Нормативно-правове регулювання фінансового контролінгу на підприємстві

Важливим елементом моделі управління прибутком підприємства являється правове поле реалізації згаданої моделі, під яким слід розуміти сукупність кодексів та законів України, указів президента України, постанов кабінету міністрів, нормативних актів органів державного регулювання, що у межах своїх повноважень провадять державне регулювання підприємницької діяльності, а також сукупність внутрішньогосподарських документів. Звичайно, таке законодавче поле не існує відокремлено і являється органічною складовою фінансового права.

Загалом, правове поле антикризового фінансового менеджменту проявляється двояко. По-перше, це сукупність нормативно-правових актів, які регулюють фінансово-економічні та організаційно-правові

аспекти реалізації моделі управління прибутком суб'єкта господарювання. Серед таких нормативно-правових актів, які безпосередньо чи опосередковано регулюють фінансові відносини на підприємстві, шо пов'язані із планування,контролем, формування,розподілом,перерозподілом та споживанням прибутку суб'єкта господарювання, можна виділити наступні групи: законодавчі акти; підзаконні нормативні акти; внутрішньогосподарські документи,

По-друге, це сукупність державних органів, які здійснюють реалізацію певних функцій по державному регулюванню фінансів суб'єктів господарювання взагалі та управління прибутком

підприємством зокрема, а також об'єктивно сформовані та відтворювані форми та методи участі держави у системі економічних відносин щодо

підприємницької діяльності в ринковому середовищі України підприємств шляхом вироблення відповідних фінансових та економіко- правових норм та правил.

Законодавче регулювання моделі управління прибутком суб'єктів господарювання в Україні формується як ієрархічна структура, в основі якої стоїть конституція України. Цивільний кодекс України, Арбітражний кодекс, Арбітражно-процесуальний кодекс, кодекс про адміністративні правопорушення та кримінальний кодекс регулюють управління фінансами підприємства через встановлення певних вимог або ж обмежень щодо фінансових відносин, які виникають з приводу формування, розподілу, перерозподілу на споживання прибутку підприємств, - встановлення правовідносин між суб'єктами управління, форм та методів цивільно-правового забезпечення управління прибутком, визначення адміністративної та кримінальної відповідальності за порушення відповідного законодавства України.[26,425]

Загалом, законодавчу базу моделі управління прибутком

підприємств можна умовно розподілити на дві частини - група специфічних та група загальних законодавчих актів. При цьому головним елементом законодавчого поля, своєрідною конституцією управління прибутком суб'єктів господарювання в Україні незалежно від їх фінансово-правової організації являється Закон України "про оподаткування прибутку підприємств" (у редакції Закону України, що діє з 1 липня 1997 року, з наступними змінами та доповненнями), під фу пою загальних законодавчих актів як складової законодавчої бази управління прибутком підприємств слід розуміти сукупність кодексів та законів України, які регулюють фінансове - господарську діяльність суб'єктів підприємницької діяльності, визначаючи особливості організації фінансів підприємства відповідно до потреб моделі управління прибутком, у тому числі:

грошові розрахунки у готівковій та безготівковій формі;

регулювання виникнення, формування та визнання затрат суб'єктів господарювання;

регулювання виникнення, формування та визнання доходів суб'єктів господарювання;

валютне регулювання;

порядок виникнення та виконання договірних зобов'язань та інші, фінансово-економічні.

З іншого боку, підзаконні нормативні акти органів виконавчої влади, по суті, забезпечують виконання сукупності завдань нормативного регулювання підприємницької діяльності суб'єктів господарювання у ринковому середовищі України з метою отримання підприємницького прибутку, зокрема:[ 19,73]

тлумачення та конкретизація положень законодавчих актів;

нормативне регулювання окремих питань, віднесених до компетенції відповідних державних органів;

контроль за дотриманням суб'єктами господарювання чинного законодавства України та правозастосування тощо, таким чином, підзаконні нормативні акти у системі нормативно-правового регулювання фінансового менеджменту на підприємстві щодо управління його прибутком являються продуктом державних органів виконавчої влади, які у межах своєї компетенції реалізують функції державного регулювання підприємницької діяльності, у даному випадку фінансових відносин з приводу реалізації моделі управління прибутком суб'єкта господарювання.

Для ефективної реалізації моделі управління прибутком суб'єкта господарювання підприємство має право приймати внутрішньогосподарські нормативні документи, спрямовані на вирішення наступних питань:

конкретизація положень законодавчих та підзаконних актів, а також визначення порядку їх виконання на підприємстві;

врегулювання питань, які віднесено до компетенції підприємства;

визначення питань, які не врегульовані законодавчими та підзаконними актами тощо.

Слід відмітити, що прийняття внутрішньогосподарських документів можливе виключно у межах компетенції відповідного органу управління підприємством, при цьому, звичайно, такі документи не повинні суперечити чинному законодавству України.



1.3 Особливості впровадження фінансового контролінгу на підприємстві

Кожний керівник підприємства, що прийняв рішення про впровадження системи контролінгу повинен чітко усвідомлювати сутність, значення, функції і цілі контролінгу, тобто розробити концепцію контролінгу, яка б задовольняла керівника і відповідала цілям цього підприємства. Найкращим моментом для побудови системи контролінгу на підприємстві є поява слабких сигналів про якісь негаразди в його діяльності. Зазвичай, не слід приймати рішення про запровадження системи контролінгу в умовах різкого погіршення основних показників діяльності підприємства, оскільки побудова системи контролінгу потребує достатньої кількості фінансових ресурсів.

Відомо, що управління підприємством - це сфера задач менеджменту. Без контролю, перш за все фінансового, говорити про реальне управління підприємством неможливо. Плутати менеджмент і контролінг неприпустимо, проте, оскільки контролінг управлінську функцію не виконує, працівник служби контролінгу ( надалі "контролер") управлінських рішень не приймає і керівництво підприємства замінити не може.[5,123]

Служба контролінгу займається перш за все обліком і аналізом витрат і результатів господарської і фінансової діяльності підприємства. Фактичні дані для аналізу поставляються контролеру бухгалтерією. Статистичні викладення, планові дані і результати порівняння фактичних значень показників з плановими величинами контроллер одержує з планової і фінансової служб підприємства. На підставі проведених розрахунків головний контролер пропонує вищому керівництву фірми рекомендації по скороченню витрат і збільшенню прибутковості і рентабельності виробництва і збуту. Ці рекомендації служать обґрунтовуванням для ухвалення управлінських рішень.

Дуже широко контролінг використовується при прогнозуванні цін на продукцію і послуги, для визначення нижніх допустимих меж цін і тарифів, розрахунку очікуваних прибутків, податкових платежів і створюваних резервів. В рамках контролінга перевіряється ефективність різних варіантів інвестицій до і в ході їх здійснення, моделюються умови реалізації проекту. Інформація, що поставляється службою контролінга керівництву підприємства, незамінна для оперативного і стратегічного управління. Найважливіші види діяльності контролера приведені нижче:

Побудова системи планування:

Сприяння при визначенні загального плану розвитку підприємства і його мети;

Керівництво і координація робіт по плануванню і складанню бюджету;

Узгодження проміжної мети і планів і їх зведення в єдиний загальний план підприємства;

Складання звітності:

Ведення змістовної системи інформаційної забезпеченості і звітності;

Облік специфічних потреб керівника в інформації і звітності.

Своєчасне аналізування періодичної інформації про відхилення між фактичними і плановими значеннями показників:

витрати;

показники, що характеризують оборот;

показники, що характеризують фінансовий стан;

ефективність і об'єм інвестицій;

аналіз відхилень і обговорення результатів аналізу з керівниками відповідних підрозділів підприємства, а також розробка варіантів альтернативних рекомендацій по виходу з ситуації, що створилася;

координація розрахунків очікуваних результатів діяльності і складання звітів для керівництва фірми.

При організації служби контролінгу треба брати до уваги наступні передумови:

Необхідно прагнути наочних простих структур (використовувати лінійну, лінійно-функціональну, але не матричну структуру);

Узгодження мети, управління метою і досягнення мети координуються тільки на першому рівні управління;

Методи управління підприємством, фірмою в рамках загальної, керівної стратегії, стають ефективними тільки тоді, коли контролеру вдається їх скоординувати;

Контролер потребує отримання інформації про економічні взаємозв'язки і резерви, щоб мати незаперечний особистий і професійний авторитет серед співробітників (останнє слово за контролером);

Служба контролінгу самостійна, незалежна і нейтральна по відношенню до рівнів управління.

В практиці господарської діяльності зустрічаються два основні

варіанти організації служби контролінгу:

централізована;

децентралізована.

При централізованій організації служби контролінга головний контролер підкоряється президенту компанії, або керівнику фірми.[20,12]

На головного контролера покладається узагальнення рекомендацій, встановлення контактів з особами, що ухвалюють рішення. Головний контроллер також координує діяльність централізованих служб контролінга в області стратегічного і оперативного планування, аналізу планових і фактичних показників, бере на себе обробку спеціальних доручень від керівника фірми, особливих замовлень і завдань від осіб, що ухвалюють управлінські рішення.

Децентралізована служба контролінга дозволяє делегувати частину задач централізованої служби контролінга структурним підрозділам, філіалам, дочірнім організаціям, які знаходяться далеко один від одного. Але в підкоренні головного контролера залишаються:

контролер по маркетингу;

контролер по логістиці;

контролер по ЗЄЗ (зовнішньо-економічним зв'язкам);

контролер по ресурсах.

Використовується 4 варіанти організації служби контролінга:

Контролер підрозділу адміністративно підлеглий керівнику підрозділу, у головного контролера він консультується і інструктується.

Плюси: Контролер працює значною мірою самостійно. Інтереси підрозділів підкоряються інтересам центральної служби контролінга.

Мінуси: Проте, якщо блокувати зв'язок підрозділу з головним контролером, то підрозділ одержує зайву самостійність, що небажано.

На практиці цей варіант зустрічається рідко.

Контролер підрозділу адміністративно підлеглий керівникупідрозділу, а функціональноголовному контролеру.

Плюси: Керівник підрозділу визначає, коли і де використовуватиконтролера підрозділу. Головний контролер визначає, як і що з круга проблем потрібно вирішити в першу чергу

Мінуси: Подвійне підкорення приводить до конфліктних ситуацій.

Цей варіант вважається класичним і широко поширений.

Контролер підрозділу функціонально підлеглий керівнику підрозділу, а адміністративно головному контролеру.

Плюси: Керівник підрозділу вирішує, як і що з круга проблем повинен вирішувати контролер, а головний контролер -- коли і де.

Мінуси: Контролер схильний сильним конфліктним ситуаціям.

Цей метод також використовується.

Контроллер підрозділу орієнтований на спільну роботу разом з керівниками підрозділів, але функціонально і адміністративно він підлеглий головному контроллеру.

Таким чином, організація системи контролінгу на підприємстві - це досить складний процес, який потребує ретельної уваги з боку керівництва, оскільки від цього буде залежати успіх функціонування контролінгу.

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ СИСТЕМИ ФІНАНСОВОГО КОНТРОЛІНГУ ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖИНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДОБРОБУТ»

2.1 Техніко-економічна характеристика ТОВ «Добробут»

Товариство з обмеженою відповідальністю «Добробут» розташоване на території селища міського типу «Воскресенськ», яке знаходиться у північній частині Жовтневого району. ТОВ «Добробут» було засновано у 2009 році. Форма власності: колективна.

Засновники юридичні та фізичні особи.

Відповідно до статуту, ТОВ «Добробут» ставить своєю метою отримання прибутку шляхом здійснення наступних видів діяльності:

вирощування овочів та коренеплодів;

оптова торгівля сільськогосподарськими продуктами.

Керівнику господарства підзвітні 4 ланки: виробнича дільниця, овочева база, транспортна дільниця та бухгалтерія. Усі види діяльності здійснюються у відповідності до діючого законодавства, з дотриманням вимог щодо стандартизації та сертифікації продукції. Виробничу частину очолює головний агроном, овочеву базу - завідувач бази, транспортну дільницю - головний енергетик та бухгалтерію - головний бухгалтер.

На чолі підрозділів стоять бригадири, завідуючі, начальники, вони є обліковцями та нормувальниками для своїх структурних одиниць.

Система менеджменту якості підприємства підтверджена сертифікатом за стандартом ISO 9001: 2008 та ISO 22000:2005(система безпеки харчових продуктів).

Юридична адреса: 9853, Жовтневий район,м Вознесенськ, пр. Леніна 24.

Місією підприємства є: довготривалий розвиток зі створенням унікальних якісних корисних продуктів. Створювати умови для особистісного,професійного і матеріального росту співробітників.Збільшити ринкову частину на українському ринку до 10%.

Зареєстрований статутний капітал підприємства 500 653 грн.

Основні види діяльності: надання послуг у галузях овочівництва, декоративного садівництва і вирощування продукції розплідників (за КВЕД - 01.12.0).

Середньо облікова чисельність штатних працівників облікового складу-123 осіб. Фонд оплати праці - 351 024 грн.

ТОВ «Добробут» вирощу більше 300 найменувань рослин, які придатні до росту в кліматичних умовах України.

ТОВ "Добробут" спеціалізується на вирощуванні хвойних і листяних декоративних дерев і кущів для озеленення міських вулиць, парків, скверів, створення приватних садів і озеленення присадибних ділянок. Рослини кожної групи підібрані так, щоб будь-який покупець міг знайти у нас не лише знайомі види і сорти декоративних рослин, але й рідкі для розплідників екзоти, які порадують його незвичайним цвітінням, орнаментом листя або формою крони.

Таким чином,можна зазначити,що ТОВ «Добробут»- це підприємство,яке розвивається.У працівників цього підприємства є багато ідей щодо підвищення ТОВ «Добробут» на ринку,а також досягнення головної мети кожного підприємства: одержати як умога більший прибуток від реалізації продукції

2.2 Оцінка сильних і слабких сторін діяльності ТОВ «Добробут»

Для розгляду стану на підприємстві нам потрібно знати всі показники і тому проведемо SWOT - аналіз. Визначимо, що необхідно для проведення SWOT - аналізу для підприємства.

Для проведення SWOT-аналізу не потрібні ні великі бази даних, ні формальна підготовка. Будь-хто, хто хоч трохи знайомий з компанією й має уявлення про ринок, може скласти простий SWOT. З іншого боку, властива аналізу простота може призвести до поспішних і безглуздих висновків, повним таких невизначених і двозначних понять, як "експлуатаційна характеристика продукту", "сучасне устаткування", "ціни". До того ж, користувачі іноді забувають про об'єктивність і покладаються на застарілу або ненадійну інформацію. Щоб уникнути зазначених помилок і дістати максимум користі з SWOT-аналізу, необхідно дотримуватись наступних нескладних правил.

Правило 1. Ретельно визначити сферу кожного SWOT-аналізу. Компанії часто проводять загальний аналіз, який охоплює весь їхній бізнес. Вірогідно, він буде занадто узагальненим і марним для менеджерів, яких цікавлять можливості на конкретних ринках або сегментах. Фокусування SWOT-аналізу, наприклад на конкретному сегменті, забезпечує виявлення найбільш важливих для нього сильних і слабих сторін, можливостей і погроз.

Правило 2. Зрозуміти розходження між елементами SWOT: силами, слабостями, можливостями й загрозами. Сильні й слабі сторони - це внутрішні риси компанії, отже, їй підконтрольні. Можливості й загрози пов'язані з характеристиками ринкового середовища й непідвласні впливу організації.

Правило 3. Сильні й слабкі сторони можуть уважатися такими лише в тому випадку, якщо так їх сприймають покупці. Потрібно включати в аналіз тільки найбільш стосовні до справи переваги й недоліки, при цьому вони повинні визначатися у світлі пропозицій конкурентів. Сильна сторона буде сильною тільки тоді, коли такою її бачить ринок. Наприклад, якість продукту буде силою, тільки якщо він працює краще, ніж продукти конкурентів. І нарешті, таких сильних і слабих сторін може набратися дуже багато, так що й не зрозумієш, які з них головні. Щоб уникнути цього переваги й недоліки повинні бути ранжирувані відповідно до їх важливості в очах покупців.

Правило 4. Необхідно бути об'єктивними й використовувати різнобічну вхідну інформацію. Звичайно, не завжди вдається проводити аналіз за результатами великих маркетингових досліджень, але, з іншого боку, не можна доручати його одній людині, оскільки він не буде настільки точним і глибоким, як аналіз, проведений у вигляді групової дискусії й обміну ідеями. Важливо розуміти, що SWOT-аналіз - це не просто перерахування підозр менеджерів. Він повинен у якнайбільшому ступені ґрунтуватися на об'єктивних фактах і даних досліджень.

Правило 5. Необхідно уникнути великих і двозначних заяв. Занадто часто SWOT-аналіз послаблюється саме через те, що в нього включають подібні твердження, які, найімовірніше, нічого не значать для більшості покупців. Чим точнішим є формулювання, тим кориснішим буде аналіз.

Ми визначили, що повинен являти собою результат SWOT-аналізу. Тепер поговоримо про те, як прийти до цього результату.

Крок 1. Визначення сильних і слабих сторін ТОВ «Добробут»

Перший етап дозволить нам визначити, які сильні сторони й недоліки ТОВ «Добробут». Для визначення сильних й слабих сторін товариства необхідно:

Скласти перелік параметрів, за яким буде оцінене підприємство;

За кожним з параметрів визначити, що є сильною, а що - слабою стороною.

Проілюструємо цю методику прикладом.

Для оцінки ТОВ «Добробут» можна скористатися наступним списком параметрів:

Організація (тут може оцінюватися рівень кваліфікації співробітників, їхня зацікавленість у розвитку товариства, наявність взаємодії між відділами підприємства й т. ін.)

Виробництво (можуть оцінюватися виробничі потужності, якість і ступінь спрацювання устаткування, якість товару, що випускається, наявність патентів і ліцензій (якщо вони необхідні), собівартість продукції, надійність каналів постачання сировини й матеріалів і т.п.)

Фінанси (можуть оцінюватися витрати виробництва, доступність капіталу, швидкість обороту капіталу, фінансова стійкість товариства, прибутковість бізнесу й т.п.)

Інновації (тут може оцінюватися частота впровадження нових продуктів і послуг на підприємстві, ступінь їхньої новизни (незначні або кардинальні зміни), строки окупності засобів, вкладених у розробку новинок, і т.п.)

Маркетинг (тут можна оцінювати якість товарів/послуг (як цю якість оцінюють споживачі), популярність марки, повноту асортименту, рівень цін, ефективність реклами, репутацію ТОВ «Добробут», ефективність застосовуваної моделі збуту, асортименти пропонованих додаткових послуг, кваліфікацію обслуговуючого персоналу).

Далі заповнюємо таблицю, де відображені сильні та слабкі сторони ТОВ «Добробут».(Додаток Д)

Крок 2. Визначення ринкових можливостей і загроз ТОВ «Добробут»

Другий крок SWOT-аналізу - це своєрідна "розвідка місцевості" - оцінка ринку. Цей етап дозволить нам оцінити ситуацію поза нашим товариством і зрозуміти, які є можливості, а також яких загроз варто побоюватися (і, відповідно, заздалегідь до них підготуватися).

За основу при оцінці ринкових можливостей і загроз можна взяти наступний список параметрів:

1.Фактори попиту (тут доцільно взяти до уваги місткість ринку, темпи його зростання або скорочення, структуру попиту на продукцію ТОВ «Добробут» і т.п.)

2.Фактори конкуренції (варто враховувати кількість основних конкурентів, наявність на ринку товарів-замінників, висоту бар'єрів входу до ринку і виходу з нього, розподіл ринкових часток між основними учасниками ринку й т.п.)

3.Фактори збуту (необхідно приділити увагу кількості посередників, наявності мереж розподілу, умовам постачання матеріалів і комплектуючих і т.п.)

4.Економічні фактори (враховується курс долара, євро, рівень інфляції, зміна рівня доходів населення, податкова політика держави й т.п.)

5.Політичні й правові фактори (оцінюється рівень політичної стабільності в країні, рівень правової грамотності населення, рівень законослухняності, рівень корумпованості влади й т.п.)

6.Науково-технічні фактори (звичайно приймається до уваги рівень розвитку науки, ступінь впровадження інновацій (нових товарів, технологій) у промислове виробництво, рівень державної підтримки розвитку науки й т.п.)

7.Соціально-демографічні фактори (варто врахувати чисельність і статевовікову структуру населення регіону, у якому працює підприємство, рівень народжуваності й смертності, рівень зайнятості населення й т.п.)

8.Соціально-культурні фактори (звичайно враховуються традиції й система цінностей суспільства, існуюча культура споживання товарів і послуг, наявні стереотипи поводження людей і т.п.)

9.Природні й екологічні фактори (береться до уваги кліматична зона, у якій працює товариство, стан навколишнього середовища, відношення громадськості до захисту навколишнього середовища й т.п.)

Далі, як і в першому випадку, заповнюємо таблицю (Додаток Ж): у перший стовпчик ми записуємо параметр оцінки, а в другі й третій - існуючі можливості й загрози, пов'язані із цим параметром.

В SWOT-аналізі необхідно не тільки розкрити сильні й слабі сторони, загрози й можливості, але й спробувати оцінити їх з погляду на те, наскільки важливим вони є для даного товариства. Для цього кожну сильну й слабу сторону, можливість (або загрозу) потрібно оцінити за двома параметрами, поставивши собі два запитання: "Наскільки висока ймовірність того, що це трапиться?" і "Наскільки це може вплинути на наше підприємство?"(Додаток З)

Крок 3. Зіставлення сильних і слабих сторін ТОВ «Добробут» з можливостями й загрозами ринку

Зіставлення сильних і слабих сторін з ринковими можливостями й загрозами дозволить відповісти на наступні питання щодо подальшого розвитку бізнесу, які й відіб'ють суть аналізу:

Як скористатися можливостями, що відкриваються, використовуючи сильні сторони підприємства?

За рахунок яких сильних сторін можна нейтралізувати існуючі загрози?

Які слабі сторони товариства можуть перешкодити скористатися можливостями?

Яких загроз, збільшених слабими сторонами товариства, потрібно найбільше побоюватися? (Додаток К)

Заповнивши цю матрицю, можна виявити, що:

Визначені основні напрямки розвитку товариства

Сформульовані основні проблеми товариства

Проаналізувавши й зіставивши можливості із сильними сторонами ТОВ «Добробут», дійдемо висновку, що за даних умов для підприємства буде вигідно організувати цілорічну торгівлю через склад-магазин на оптовому ринку м. Миколаїв, причому наявність спеціалізованих холодильників позитивно позначиться на якості продукції за умови довгострокової реалізації. Крім цього, буде представлена продукція з різним видом доробки, розрахована для декількох груп споживачів залежно від їхнього бажання платити додаткову суму за очищену, відсортовану або упаковану продукцію Спираючись на сильні сторони товариства, можна знижувати загрози, застосовуючи гнучку цінову політику для боротьби з небажаними конкурентами. Основною зі слабких сторін для реалізації можливостей може бути недолік коштів, необхідних для покупки сортувальної й пакувальної лінії, й відсутність торговельної марки ТОВ «Добробут».Основною загрозою, збільшеною слабими сторонами для ТОВ «Добробут»,буде відсутність системи гарантованого збуту нестандартної продукції, яка з'являється внаслідок поганих погодних умов.

2.3 Аналіз фінансового стану підприємства

Одна з головних задач, розв'язуваних службою контролінгу на підприємстві, -- це аналіз і діагностика фінансового стану підприємства.

Аналіз фінансового стану дозволяє визначити, наскільки стійке підприємство, чи здатне воно вчасно розплатитися зі своїми кредиторами, який прибуток воно одержало і чому.

Мета фінансового аналізу -- оцінка минулої діяльності підприємства, Його становище на певний момент і його майбутній потенціал.

Фактори, які впливають на стратегію і тактику розвитку підприємства, і його фінансовий стан:

постійні зміни оточуючого середовища;

поява нових виробників;

зміна попиту та пропозиції;

коливання цін;

конкуренція між виробниками продукції.

Аналіз фінансового стану підприємства та його планування на майбутнє дає можливість визначити:

чи достатньо коштів для погашення заборгованості;

чи платоспроможне підприємство;

чи не загрожує йому банкрутство.

Керівництво підприємством вимагає постійної оцінки позиції підприємства і показників його діяльності на найближчу і віддалену перспективу.

Аналіз балансу дає можливість:

осмислити фінансовий стан підприємства;

прийняти управлінські рішення на основі отриманої інформації.

Такі рішення можуть бути направлені на поліпшення поточної роботи або мати стратегічний характер.

Найважливіші показники діяльності підприємства, які визначаються за допомогою балансу:

показники ліквідності;

показники ділової активності;

показники рентабельності;

показники структури капіталу або платоспроможності.

Аналіз фінансового стану можна визначити, взявши показники підприємства з балансу,та розрахувавши за наведеними в ньому даними, вказані вище показники.(Додаток Н)

Аналіз джерел власних засобів є однієї з найважливіших характеристик фінансового стану підприємства - його фінансова незалежність від зовнішніх джерел. З цією метою обчислюється коефіцієнт фінансової незалежності «автономії» або концентрації власного капіталу (Кавт) як відношення загальної суми власного капіталу до підсумку балансу:

Кавт =	Ф.1 ряд.380
	Ф.1 ряд (080+260+270) або (640 чи280)

(2.1)
Кавт = 9733,1 / (5175,6 + 5281,1 + 45,9) = 0,93 - на початок звітного періоду

Кавт = 12656,2 / (4785,9 + 8079,4 + 189,7) = 0,97 - на кінець звітного періоду

Практикою встановлено, що загальна сума заборгованості не повинна перевищувати суму власних джерел фінансування, тобто критичне значення Кавт = 0,5. Чим більше значення коефіцієнта, тим краще фінансовий стан підприємства (менша залежність від зовнішніх джерел). У нашому варіанті значення Кавт як на початок звітного періоду, так і на кінець більше 0,5, (що свідчить про стабільний стан підприємства, незалежність від зовнішніх джерел (який ще поліпшився на кінець звітного періоду по відношенню до початку).

Для визначення фінансової стійкості вираховують коефіцієнт концентрації залученого капіталу (Кфс), що характеризує співвідношення залученого капіталу до підсумку балансу:

Кфс=	Ф.1 ряд.(430+480 +620+630)
	Ф.1 ряд (080+260+270) або (640 чи 280)

(2.2)
Кфс = (22,1+408,2+339,2)/(5175,6+5281,1+45,9) = 0,07 - на початок звітного періоду

Кфс= (37,3+326,7+34,8)/13055,0 = 0,03 - на кінець звітного періоду

В підсумку балансу ТОВ «Добробут» залучений капітал займає незначне місце, отже підприємство не залежить від зовнішнього середовища.

Визначимо співвідношення залученого капіталу до власного капіталу (Кзв), що характеризує співвідношення власного капіталу і залученого капіталу :

Кзв=	Ф.1 ряд.(430+480+620+630)
	Ф.1 ряд.(380)

(2.3)
Кзв= (22,1+408,2+339,2)/9733,1 = 0,07 - на початок звітного періоду

Кзв =(37,3+326,7+34,8)/12656,2 =0,03 - на кінець звітного періоду

Цей коефіцієнт менше 1 і продовжує знижуватись, а це дуже добре для платоспроможності підприємства ТОВ «Добробут».

Проаналізуємо коефіцієнти ліквідності підприємства ТОВ «Добробут».

1. Коефіцієнт абсолютної (миттєвої) ліквідності (Кал)

Оптимальне теоретичне значення показника Кал - не менше ніж 0,2.

Важливим показником ліквідності підприємства є коефіцієнт абсолютної ліквідності Кал, що характеризує негайну готовність підприємства ліквідувати короткострокову заборгованість. Коефіцієнт абсолютної ліквідності характеризує платоспроможність позичальника на дату складання балансу. Він визначається як відношення суми грошових коштів підприємства і короткострокових фінансових вкладень до суми короткострокових (поточних) зобов'язань:

Кал=	Ф.1 ряд.220 + 230 + 240
	Ф.1 ряд.620 + 430 + 630

(2.4)
Кал = 120,9/(339,2+22,1) = 0,33- на початок звітного періоду

Кал = 1022,5/(34,8+37,3) = 14,18- на кінець звітного періоду

Нормативне значення Кал 0,5-1, а в нашому прикладі Кал на кінець звітного періоду дорівнює 14,18, що свідчить про достатньо високу платоспроможність підприємства ТОВ «Добробут» на дату балансу.

2. Коефіцієнт поточної ліквідності (Кпл)

Важливим показником є коефіцієнт поточної ліквідності, який дає загальну оцінку ліквідності активів, показуючи, скільки гривень поточних активів підприємства приходиться на одну гривню поточних зобов'язань. Логіка числення даного показника полягає в тім, що підприємство погашає короткострокові зобов'язання в основному за рахунок поточних активів; отже, якщо поточні активи перевищують по величині поточні зобов'язання, підприємство може розглядатися як успішно функціонуюче (принаймні теоретично). Розмір перевищення і задається коефіцієнтом поточної ліквідності. Значення показника може варіювати по галузях і видам діяльності, а його розумний ріст у динаміці звичайно розглядається як сприятлива тенденція. У західній обліково-аналітичній практиці приводиться нижнє критичне значення показника -- 2; однак це лише орієнтоване значення, що вказує на порядок показника, але не на його точне нормативне значення. У банківський літературі цей показник ще називають коефіцієнтом покриття.

(Кпл) визначається як відношення оборотних активів до короткострокових пасивів:

Кпл=	Ф.1 ряд.(260+270)
	Ф.1 ряд.(620+630)

(2.5)
Кпл = (5281,1+45,9)/339,2 = 15,7 - на початок звітного періоду

Кпл= (8079,4+189,7)/34,8 = 237,61 - на кінець звітного періоду

Коефіцієнт характеризує, наскільки обсяг поточних зобов'язань за кредитами і розрахунками може бути погашений за рахунок усіх мобілізованих оборотних активів. Оптимальне теоретичне значення показника Кпл - не менше ніж 0,5, таким чином все указує на те, що платоспроможність підприємства ТОВ «Добробут» у 2010-2011 році дуже висока.

3. Коефіцієнт швидкої ліквідності (Кшл)

Коефіцієнт швидкої ліквідності відображає платіжні можливості підприємства на перспективу при умові своєчасного проведення розрахунків з дебіторами.

Кшл =	Ф.1 ряд.(260-100-110-120-10-140+270)
	Ф.1 ряд.(620+630)

(2.6)
Кшл = (5281,1-867,6-16,3-2,9+45,9)/339,2 = 13 - на початок звітного періоду

Кшл =(8079,4-931,7-12,3-24,2+189,7)/34,8 = 209,79 - на кінець звітного періоду

Оптимальне теоретичне значення показника Кшл - не менше 1,0.

Коефіцієнт швидкої ліквідності характеризує очікувану платоспроможність підприємства на період, що дорівнює середній тривалості одного обороту дебіторської заборгованості.

Отже, підприємство ТОВ «Добробут має досить гарні показники ліквідності, які багаторазове перевищують нормативні значення.

В умовах ринкових відносин велика роль показників рентабельності продукції, що характеризують рівень прибутковості (збитковості). Показники рентабельності є відносними характеристиками фінансових результатів і ефективності діяльності підприємства. Вони характеризують відносну прибутковість підприємства, вимірювану у відсотках до витрат чи капіталу з різних позицій.

Показники рентабельності - це найважливіші характеристики фактичного середовища формування прибутку і доходу підприємств. З цієї причини вони є обов'язковими елементами порівняльного аналізу й оцінки фінансового стану підприємства. При аналізі виробництва показники рентабельності використовуються як інструмент інвестиційної політики і ціноутворення. (Додаток Л)

Розглянувши таблицю робимо висновки, що рентабельність усіх показників досить висока і це говорить про ефективне використання майна підприємства ТОВ «Добробут».

1. Рентабельність продаж (Рп)

Коефіцієнт рентабельність продаж показує, скільки прибутку приходиться на одиницю реалізованої продукції (робіт, послуг). Коефіцієнт показує також, наскільки можуть змінитися собівартість проданих товарів та операційні витрати, щоб це не відобразилося на прибутку негативно.

По підприємству ТОВ «Добробут» рентабельність продаж 34,7, тобто собівартість проданих товарів та операційні витрати можуть зрости на 65,3%.

2. Рентабельність активів (Ра)

Рентабельність активів характеризує прибутковість підприємства, тобто наскільки вдало він розміщує свої кошти. Показник виражає віддачу, яка припадає на одиницю активів позичальника. Методикою проведення оцінки фінансового стану підприємства пропонується оптимальне значення цього показника на рівні 0,15, тобто прибутковість активів повинна складати 15%.

По підприємству ТОВ «Добробут»прибутковість активів 25,06%.

3. Рентабельність капіталу (Рк)

Коефіцієнт рентабельність капіталу показує, скільки прибутку приходиться на одиницю власного капіталу.

По підприємству ТОВ «Добробут» рентабельність капіталу 26,1%.

Значення коефіцієнту оборотності активів вказує, скільки разів у середньому поповнювалися активи підприємства протягом звітного періоду.

По підприємству ТОВ «Добробут» оборотність активів склала 0,7 рази.

Отже, одна з головних задач, розв'язуваних службою контролінгу на підприємстві, -- це аналіз і діагностика фінансового стану підприємства. Значення Кавт як на початок звітного періоду, так і на кінець більше 0,5, (що свідчить про стабільний стан підприємства, незалежність від зовнішніх джерел (який ще поліпшився на кінець звітного періоду по відношенню до початку).

В підсумку балансу ТОВ «Добробут» залучений капітал займає незначне місце, отже підприємство не залежить від зовнішнього середовища.

Нормативне значення Кал 0,5-1, а в нашому прикладі Кал на кінець звітного періоду дорівнює 14,18, що свідчить про достатньо високу платоспроможність підприємства ТОВ «Добробут» на дату балансу.

Підприємство ТОВ «Добробут має досить гарні показники ліквідності, які багаторазове перевищують нормативні значення.



РОЗДІЛ З. ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ СИСТЕМИ ФІНАНСОВОГО КОНТРОЛІНГУ ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖИНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДОБРОБУТ»

3.1 Вдосконалення фінансової діяльності підприємства з використанням координації функціональних блоків підприємства

Для того, щоб запропонувати відповідні заходи підвищення ліквідності підприємства ТОВ «Добробут» заповнимо підсумкову зведену таблицю діяльності підприємства в 2010-2011 році.(Додаток М)

Сума господарських коштів, що їх підприємство ТОВ «Добробут» має у розпорядженні - це показник який дає загальну вартісну оцінку активів, які перебувають на балансі підприємства. Зростання цього показника на 2552,4 тис. грн. свідчить про збільшення майнового потенціалу підприємства.

Показники рентабельності - це найважливіші характеристики економічного стану підприємства, фактичного середовища формування прибутку і доходу підприємств. При аналізі виробництва показники рентабельності використовуються, як інструмент інвестиційної політики і ціноутворення. Рентабельність продажу по товариству зросла з 46,9 % до 54,3 %. Рентабельність продукції зросла з 88,2 % до 118,7 %.

Таким чином, робимо висновки, що рентабельність усіх показників ТОВ «Добробут» зросла і це говорить про ефективне використання майна підприємства. Слід також зазначити, що рентабельність у 2011 році досить висока, це говорить про те, що ціни на продукцію необгрунтовано високі, та у наступному це може привести до програшу у конкурентній боротьбі - клієнти підуть туди, де ціни нижче.[ 19,66]

Розмір власного капіталу (функціонуючий капітал), характеризує ту частину власного капіталу підприємства, яка є джерелом покриття поточних активів підприємства (тобто активів, які мають період обороту менше ніж один рік). Цей розрахунковий показник залежить як від структури активів, так і від структури джерел коштів. Показник мас особливо важливе значення для підприємств. Зростання цього показника в динаміці - позитивна тенденція. Основним і постійним джерелом збільшення власних оборотних коштів є прибуток. Функціонуючий капітал підприємства зріс з 4941,9 тис. грн. до 8044,6 тис. грн.

Коефіцієнт покриття загальний, характеризує співвідношення оборотних активів і поточних зобов'язань. Для нормального функціонування підприємства цей показник має бути більшим за одиницю. Зростання його - позитивна тенденція. Орієнтовне значення показника підприємство встановлює самостійно. Воно залежатиме від щоденної потреби підприємства у вільних грошових ресурсах. Коефіцієнт характеризує, наскільки обсяг поточних зобов'язань за кредитами і розрахунками може бути погашений за рахунок усіх мобілізованих оборотних активів. У банківських методиках теоретичне значення показника - не менше ніж 2,0. Таким чином, все указує на те, що платоспроможність підприємства як у

році, так і у 2011 році має досить високий рівень.

Коефіцієнт швидкої ліквідності, аналогічний коефіцієнту покриття, але обчислюється за вужчим колом поточних активів (з розрахунку виключають найменш ліквідну їх частину - виробничі запаси). Кошти, які можна отримати у разі вимушеної реалізації виробничих запасів, можуть бути суттєво меншими за витрати на їх придбання. За ринкової економіки типовою є ситуація, коли під час ліквідації підприємства отримують 40% і менше від облікової вартості запасів. В іноземній літературі трапляється орієнтовне (найнижче) значення цього показника - 1. Однак ця оцінка також досить умовна. У 2010 році цей показник дорівнював 5,9 та на кінець 2011 становив 90,2.[13,72]

Коефіцієнт абсолютної ліквідності (платоспроможності). Він є найбільш жорстким критерієм ліквідності підприємства і показує, яку частину короткострокових зобов'язань можна за необхідності погасити негайно. Рекомендована нижня межа цього показника - 0,2. У 2010 році цей показник у ТОВ «Добробут», становив 0,4 та на кінець 2011 дорівнював 29,4. Тобто, за даними балансу на початок року цей показник наближався до нормативного, а на кінець періоду господарство має досить високий рівень платоспроможності за усіма показниками ліквідності.

Частина власних оборотних коштів у покритті запасів. Це вартість запасів, яка покривається власними оборотними коштами. Має велике значення для підприємств, що займаються торгівлею. Рекомендована нижня межа цього показника - 50%. У 2010 році цей показник дорівнював 523,5% - що свідчить про достатність власних оборотних коштів у покритті запасів, та на кінець 2011р. зріс до 823,3 %.