Шляхи вдосконалення системи фінансового контролінгу на ТОВ "Автоден Україна"

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

Вступ

1 Теоретичні аспекти фінансового контролінгу

1.1 Сутність та функції фінансового контролінгу

1.2 Методичне забезпечення системи фінансового контролінгу на підприємстві

1.3 Контролінг, як інструмент ефективного управління підприємством

2 Організація фінансового контролінгу на ТОВ «Автоден Україна»

2.1 Загальна характеристика ТОВ «Автоден Україна»

2.2 Фінансово-економічний аналіз діяльності ТОВ «Автоден Україна»

2.3 Застосування методів системи контролінгу на ТОВ «Автоден Україна»

3 Шляхи вдосконалення системи фінансового контролінгу на ТОВ «Автоден Україна»

3.1 Організаційні основи удосконалення контролінгу

3.2 Оптимізація функцій та структури системи контролінгу

3.3 Шляхи вдосконалення інструментарію контролінгу

Висновки

Перелік літератури

ВСТУП

Контролінг - концепція економічного управління підприємством, спрямована на виявлення всіх шансів і ризиків, пов'язаних з отриманням прибутку в умовах ринку. Метою постановки системи контролінгу є побудова на підприємстві ефективної системи прийняття, реалізації, контролю та аналізу управлінських рішень.

Особливість управління підприємством в сучасних умовах полягає в тому,що з одного боку, необхідний моніторинг зовнішнього середовища (ринків закупівль, збуту, робочої сили, капіталу) й адекватне реагування на його вплив, а, з іншого боку, управління процесами всередині самого підприємства. З метою прийняття вірних управлінських рішень необхідно вивчити умови, в яких функціонує підприємство і виходячи із встановлених цілей, оцінки та результатів аналізу альтернативних варіантів, обирати оптимальний. Науково - технічний прогрес, висока динамічність зовнішнього та внутрішнього середовищ перетворюють сучасні підприємства на все складніші системи. Для забезпечення керованості таких систем необхідно застосування нових методик. Удосконалення системи управління вимагає розробки механізму координації процесів усередині самої системи. Методом вирішення вказаних проблем є контролінг.

Метою даної курсової роботи являється дослідження сутності фінансового контролінгу, аналіз його практичного застосування на ТОВ “Автоден Україна” та розробка системи контролінгу на підприємстві. Досягненню поставленої мети сприяє виконання наступних завдань:

1) розглянути сутність та необхідність фінансового контролінгу як основної форми фінансового контролю на підприємстві;

2) визначити особливості стратегічного та оперативного фінансового контролінгу;

3) розглянути методологічні основи організації фінансового контролінга на підприємстві;

4) провести аналіз діяльності підприємства з метою визначення першочергових завдань які має вирішувати система контролінгу на підприємстві;

5) розробити пропозиції щодо вдосконалення системи фінансового контролінгу на підприємстві.

Об'єктом дослідження являється процес організації та управління підприємством ТОВ “Автоден Україна”.

Предметом дослідження є система фінансового контролінгу в рамках управління підприємством.

Методологічну базу дослідження становлять роботи вітчизняних фахівців Килимнюк В., Терещенко О., Петренко С. та ін., а також праці зарубіжних спеціалістів з теорії і практики контролінгу, таких як Хан Д., Фольмут Х., Майєр Е., Манн Р. та багато інших.

В роботі використовувалися загальнометодологічні та загальноекономічні методи, специфічні методи фінансового контролінгу, а також ряд математично-статистичних методів.

Інформаційну базу роботи становить бухгалтерська та фінансова звітність ТОВ “Автоден Україна”, дані регістрів бухгалтерського обліку, статистичні матеріали державного комітету статистики України та роботи вітчизняних і закордонних фахівців.

Результати проведеного дослідження та розроблені пропозиції можна використовувати з метою удосконалення системи фінансового контролінгу на підприємствах України різного масштабу та форми власності.

1 ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ФІНАНСОВОГО КОНТРОЛІНГУ НА ПІДПРИЄМСТВІ

1.1 Сутність та функції фінансового контролінгу

Контролінг -- нове явище в теорії і практиці сучасного управління, що виникло на стику економічного аналізу, планування, управлінського обліку, контролю й менеджменту.

Слово контролінг походить від англійського to control -- контролювати, управляти, яке, у свою чергу, є похідним від французького слова, що означає "реєстр, список перевірки"'. Але за іронією долі, незважаючи на те, що найповніше його система уперше була описана і застосована у США, в англомовних джерелах термін "контролінг" практично не використовується: у Великобританії і США укорінився термін "управлінський облік" (managerial асcounting, management accounting), хоча працівників, до чиїх посадових обов'язків входить ведення управлінського обліку, там називають контролерами (controller). Власне термін "контролінг" прийнято в Німеччині, звідки він прийшов до України.

Щодо його змісту, то судячи з зарубіжної та вітчизняної літератури, контролінг -- це поняття дуже широке і, на перший погляд, асоціюється зі словом "контроль". Але контролінг не зводиться до простої системи контролю, а охоплює значно ширшу сферу діяльності підприємства, оскільки контролінг -- це і система спостереження, й вивчення поведінки економічного механізму конкретного підприємства та розробки шляхів для досягнення мети, яку воно ставить перед собою, і система, орієнтована на майбутній розвиток підприємства [21, с.13].

Всі автори майже одностайно зазначають, що контролінг не обмежується контролем як таким, його предмет стосується управління, регулювання, контролю та взагалі нагляду. В широкому розумінні контролінг означає «бути у курсі всього», тобто інформувати про події, консультувати, координувати та формувати управлінські рішення, спрямовані на реалізацію цілей підприємства та уявлень менеджерів [5; 6]. Підтверджує цю точку зору морфологічна декомпозиція сутності поняття «контролінг» (табл. 1.1).

Таблиця 1.1 - Морфологічна декомпозиція сутності функції контролінгу

Функція	Сутність
Контролінг (англ. to control)	В перекладі - «управління, регулювання, контролю, нагляду, аналізу», тобто є функцією, яка підтримує процес управління [4]
Управління	Процес управління як об'єкт контролінгу складається з функцій прогнозування, планування, організації, керування командою, контролювання та координування [34], забезпечення гарантій управління [4; б], нагляду в запланований час [38] тощо
Стратегічне планування	Підтримка процесу стратегічного планування у часі. Обчислення ймовірності досягнення встановлених цілей, орієнтація на генеральні цілі діяльності підприємства [4]
Операційне планування	Підтримка у часі процесу операційного планування фінансового та економічного результату. Структуризація планів і планова координація [40]
Інформаційне забезпечення	Формування системи забезпечення інформацією щодо зовнішніх і внутрішніх умов функціонування підприємства [21], системи обліку та звітності [4], інформаційної інфраструктури [130]. Підсилення з часом прогнозно-аналітичного аспекту контролінгу [32]
Контроль та аналіз	Аналіз відхилень, пропозиції з коригування курсу розвитку, розробка рекомендацій менеджерам [21]. Контрольно-аналітичний підхід [32]
Сервісна підтримка	Підтримка керівництва підприємства [29]. Розвантаження та поліпшення управління [128]
Координація	Інтеграція інформаційної інфраструктури в системі управління [130]. Інтеграція та координація у часі всіх часткових систем [129]. Координація потреб в інформації та її постачання [21]

Слід зазначити, що перш ніж система інтегрованого управління в сучасному варіанті з'явилася на підприємствах Заходу, останні, в свою чергу, пройшли чотири етапи розвитку [7]. Короткостроковий екскурс в історію становлення контролінгу дозволяє зробити попередні висновки та оцінити умови, необхідні для організації аналітичної роботи на українських підприємствах.

До уваги приймаються три моменти: пріоритетний напрямок, основні методи в роботі фахівця-аналітика та його основні функції (табл. 1.2).

Таблиця 1.2 - Історичні етапи становлення контролінгу на підприємствах

Етап	Роки	Пріоритетний напрямок	Методи	Основна функція
І	початок 50-х -початок 60-х рр XX ст.	Виробництво	Розрахунки витрат, калькулювання	Реєстрація факті господарської Діяльності
II	початок 60-х-початок 70-х рр. XX ст.	Продуктовий маркетинг	Рентабельність окремих продуктів	Початкова навігація підприємства
III	початок 70-х -початок 80-х рр. XX ст.	Маркетинг клієнта	Розвиток інформаційних технологій форсує стратегічне планування підприємства	Прогнозно-аналітична
IV	початок 80-х рр. і дотеперішнього часу	Гарантія існування підприємства у довгостроковому періоді	Операційне та стратегічне планування в аспекті створення економічної доданої вартості	Комплексна: координація діяльності на всіх рівнях управління; аналітична: досягнення рентабельності в умовах гарантованої ліквідності

Таким чином, з одного боку, такі зовнішні фактори, як зростаюча динаміка навколишнього середовища, скорочення інноваційних циклів та посилена глобалізація на ринках, а з іншого, внутрішній дефіцит аналітичного інструментарію підкреслили - потребу в комплексній техніці стратегічного та операційного управління.

Саме за таких умов контролінг набув швидкого розповсюдження та закріплення в практиці господарювання західних підприємств. У наш час в Україні спроби розбудови систем контролінгу є наслідком поступової переорієнтації менеджменту на нові підходи до управління. І це є важливим кроком для національних підприємств, оскільки застосування ефективних інструментів управління дає можливість якнайкраще адаптуватися до мінливих умов зовнішнього середовища та гарантувати певний рівень стабільності у довгостроковому періоді.

Спочатку під контролінгом розуміли сукупність завдань у сфері обліку і фінансів, а контролер був головним бухгалтером. Потім це поняття почали трактувати ширше: до функцій контролінгу стали відносити фінансовий контроль і оптимізацію використання фінансових ресурсів та джерел. Водночас, можна стверджувати, що існує неоднозначність трактувань, які характеризують внутрішній зміст поняття "контролінг", при цьому найчастіше його ідентифікують як: діяльність щодо забезпечення ефективного управління; управління процесом одержання прибутку; діяльність з інформаційного забезпечення управління; механізм саморегулювання діяльності; механізм координації системи управління; контроль, що охоплює усі сторони діяльності; управлінський облік; коментуюча функція менеджменту; діяльність, спрямована на оцінку усіх сторін господарювання; обліково-аналітична система.

Одні автори й перекладачі вважають наведені поняття і об'єктивні явища господарської практики західних підприємств, що стоять за ними, відмінними за змістом, інші -- тотожними.

Неоднозначність трактувань змісту визначення системи конролінгу наведено у таблиці 1.3 [10,15-151].

Таблиця 1.3 - Трактування змісту визначення системи контролінгу зарубіжними і вітчизняними дослідниками

Автор	Суть визначення:	Ключові слова
Є.В. Ковальов, А.В. Філіпенко	Контролінг - функціонально відособлений напрям економічної роботи на підприємстві, пов'язаний з реалізацією коментуючої функції в менеджменті для ухвалення оперативних і стратегічних управлінських рішень.	функціонально відособлений напрям економічної роботи на підприємстві
О.Ю. Масленніков, О.Я. Гонсьор	Фінансовий контролінг - це контролююча система, яка забезпечує концентрацію контрольних дій за основними напрямками фінансової діяльності підприємства, своєчасне виявлення відхилень фактичних показників від прогнозних (планових) та чинників, що зумовили ці відхилення, і прийняття управлінських рішень із нормалізації процесу управління фінансами підприємств.	контолююча система
Циглик І.І., Мозіль І.О., Кідрякова Н.В.	Контролінг - це система, яка орієнтована на майбутній розвиток підприємства чи регіону в цілому. Це система спостереження та вивчення поведінки внутрішнього економічного механізму конкретного підприємства і розробки шляхів для досягнення мети, яку воно ставить перед собою.	система спостереження та вивчення поведінки механізму
Е. Майєр	Контролінг - концепція ефективного управління фірмою і забезпечення її довгострокового існування, що передбачає розробку філософії поведінки фірми, використання принципу прямого і зворотного зв'язку в контурі регулювання, розробку енергетичного балансу, балансу оточуючого середовища, створення системи обліку витрат, активізацію нема-теріальних факторів (комунікації, мотивації, стимулювання праці) [22, с.16].	концепція ефективного управління
Г.О. Партин,	Фінансовий контролінг охоплює набір методів, спрямованих на проведення облікової політики й управлінської практики структурних підрозділів підприємств до такого виду, щоб вони були ефективними для бізнесу, піддавалися аналізу, гнучкими відповідно до майбутніх змін у фінансово-господарській діяльності та підтримувалися програмно.	набір методів
О.Ю. Масленніков, О.Я. Гонсьор	Фінансовий контролінг - це контролююча система, яка забезпечує концентрацію контрольних дій за основними напрямками фінансової діяльності підприємства, своєчасне виявлення відхилень фактичних показників від прогнозних (планових) та чинників, що зумовили ці відхилення, і прийняття управлінських рішень із нормалізації процесу управління фінансами підприємств.	контолююча система
О.О. Терещенко	Контролінг -- це спеціальна саморегулююча система методів та інструментів, яка спрямована на функціональну підтримку менеджменту підприємства і включає інформаційне забезпечення, планування, координацію, контроль і внутрішній консалтинг.	саморегулююча система методів та інструментів
Б.В. Кульчинсьткий, Т.В. Калайтан	Контролінг - це синтез елементів обліку, аналізу, контролю, планування, реалізація яких забезпечує вироблення альтернативних підходів при здійсненні оперативного і стратегічного управління процесом досягнення кінцевої мети і результатів діяльності підприємства.	синтез елементів обліку, аналізу, контролю, планування

Порівнюючи й аналізуючи зміст визначень, наведених у таблиці, ряд авторів небезпідставно стверджують, що контролінг є важливим засобом успішного функціонування підприємства, оскільки:

1) забезпечує керівництво й акціонерів необхідною інформацією для прийняття управлінських рішень шляхом інтеграції процесів збору, обробки, підготовки, аналізу, інтерпретації інформації;

2) надає інформацію для управління трудовими і фінансовими ресурсами;

3) забезпечує виживання підприємства на рівнях стратегічного й тактичного управління;

4) сприяє оптимізації залежності "виручка -- затрати -- прибуток".

Отже, можемо дати таке визначення: контролінг - це аналітична координаційно-консультативна система забезпечення ефективного управління підприємством з метою успішного функціонування в довгостроковому періоді для досягнення стратегічних цілей, шляхом виявлення та нейтралізації слабких сторін і загроз, а також забезпечення реалізації можливостей і сильних сторін підприємства.

Контролінг є однією із функцій управління, зокрема концепцією ефективного управління підприємством, і забезпечує тривале його існування в умовах конкуренції. Сьогодні існують певні концепції контролінгу (табл. 1.4)

Таблиця 1.4 - Основні концепції контролінгу

Орієнтація концепції	Сутність і основні завдання котролінгу в рамках цієї концепції
На систему обліку	Переорієнтація системи обліку з минулого в майбутнє, створення на базі облікових даних інформаційної системи підтримки управлінських рішень, пов'язаних з плануванням і контролем діяльності підприємства.
На управлінську інформаційну систему	Створення загальної інформаційної системи управління. Розробка концепції єдиної інформаційної системи, її впровадження, координація, функціонування і інформаційна підтримка, оптимізація інформаційних потоків.
На систему управління 1) з акцентом на планування і контроль 2) з акцентом на координацію	Планування та контроль діяльності структурних підрозділів підприємства. Координація діяльності системи управління підприємства

Контролінг базується на системі нормування витрат, визначенні залежності між обсягом реалізованої продукції, витратами та прибутком, кількістю витраченого часу на виробництво продукції, експлуатацією машин та управлінням іншими показниками, які характеризують рівень використання виробничих потужностей і ресурсів усіх видів.

Отже, контролінг як наука пов'язаний з управлінням та регулюванням господарської та фінансової діяльності, для чого використовується система отримання та обробки інформації про техніко-економічні показники роботи підприємства.

Служби контролінгу безпосередньо не приймають рішення, а здійснюють їх підготовку, функціональну та інформаційну підтримку і контроль за реалізацією. Інформаційне забезпечення менеджменту повинно здійснюватись у зрозумілій для користувачів формі. З цією метою відповідна інформація спочатку обробляється, узагальнюється, аналізується і подається користувачам у формі рапортів, звітів, доповідних записок, резюме, рекомендацій, прогнозів тощо.

Існує кілька підходів до визначення місця контролінгу в організаційній структурі підприємства. Головна різниця між ними полягає в характері підпорядкованості служби контролінгу: безпосередньо директору підприємства чи фінансовому директору. Враховуючи коло функцій і завдань, які виконує контролінг відділ контролінгу повинен бути включений у структуру фінансово-економічних служб підприємства, які підпорядковуються фінансовому директору. В Європі досить часто керівник фінансово-економічного відділу, в компетенції якого перебувають фінанси, бухгалтерія, виробничий облік і калькулювання, виконує одночасно функції контролера і фінансиста. На американських же фірмах ці функції, як правило, розділені. Фінансовий контролінг зорієнтований на функціональну підтримку фінансового менеджменту, що визначає його зміст та основні завдання. Провідною метою фінансового контролінгу є орієнтація управлінського процесу на максимізацію прибутку та вартості капіталу власників при мінімізації ризику і збереженні ліквідності та платоспроможності підприємства. Для досягнення цієї мети фінансовий контролінг (контролер) вирішує цілий ряд функціональних завдань. Каталог цих завдань наведено у табл. 1.5.

Таблиця 1.5 - Основні функції та завдання фінансового контролера

Функції	Завдання
1) Координація	1) регулювання інформаційних потоків 2) координація процесу планування
3) Фінансова стратегія	1) активна участь у розробці фінансової стратегії підприємства та координація роботи з планування фінансово-господарської діяльності; 2) «продаж» цілей і планів; 3) вироблення пропозицій щодо адаптації організаційної структури підприємства до обраної стратегії розвитку;
4) Планування та бюджетування	1) розробка та постійне вдосконалення внутрішньої методики прогнозування та бюджетування »; 2) забезпечення процесу бюджетування; 3) участь у розробці інвестиційних та інших бюджетів;
5) Бюджетний контроль	1) внутрішній (управлінський) облік = management accounting; 2) участь у складанні річних, квартальних і місячних звітів 3) аналіз відхилень фактичних показників діяльності від запланованих 4) забезпечення постійного аналізу та контролю ризиків у фінансово-господарській діяльності, а також розробка заходів щодо їх нейтралізації 5) виявлення та ліквідація вузьких місць на підприємстві 6) своєчасне реагування на появу нових можливостей (виявлення та розвиток сильних сторін) 7) підготовка звіту про виконання бюджетів і розробка пропозицій щодо коригування планів і діяльності
6) Внутрішній консалтинг та методологічне забезпечення	1) розробка методичного забезпечення діяльності окремих структурних підрозділів; 2) надання консультацій і рекомендацій керівництву підприємства та структурним підрозділам у процесі розробки фінансової стратегії, планування, розробки і впровадження нових продуктів, процесів, систем;
7) Внутрішній аудит та ревізія	1) забезпечення постійного контролю за дотриманням співробітниками встановленого документообороту, процедур проведення операцій, функцій і повноважень згідно з покладеними на них обов'язками; 2) проведення внутрішнього аудиту та координація власної діяльності з діями незалежних аудиторських фірм при проведенні зовнішнього аудиту підприємства; 3) забезпечення збереження майна підприємства.

Л.О. Коваленко визначає фінансовий контролінг як невід'ємну підсистему фінансового менеджменту і виділяє такі його основні функції (рис. 1.1) [19, с.59].

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рисунок 1.1 - Функції фінансового контролінгу

Побудова фінансового контролінгу здійснюється на таких принципах:

1) узгодженість цілей і завдань фінансового контролінгу із фінан-совою стратегією підприємства;

2) орієнтованість системи фінансового контролінгу на майбутній розвиток підприємства в конкурентному середовищі;

3) необхідність координації окремих параметрів фінансової діяльності підприємствам його функціональних систем;

4) відповідність методів фінансового контролінгу специфіці методів фінансового аналізу і фінансового планування, орієнтація на кількісні показники;

5) гнучкість побудови системи фінансового контролінгу;

6) підвищення ефективності функціонування системи раннього попередження та реагування з метою уникнення небажаних явищ в розвитку підприємства [19, с.60].

Г.О.Партин виділяє такі основні функції фінансового контролінгу (рис.1.2) [26, с.200]:

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рисунок 1.2 - Основні функції фінансового контролінгу

Фінансова стратегія підприємства - це система його головних економічних завдань та основних засобів їхнього досягнення. Стратегія - це не просто функція часу, але й функція напряму діяльності. Вона охоплює сукупність глобальних ідей розвитку підприємства на перспективу.

Важливою складовою фінансового контролінгу є планування економічних (фінансових) процесів, а саме: планування окремих бізнес-процесів та їхніх результатів, планування стратегічних та оперативних планів, створення системи контролю оперативної інформації, синхронізація завдань підприємства тощо. Бюджетування охоплює складання річних, квартальних і місячних планів, які використовують для координації поточної фінансово-господарської діяльності.

Контроль та аналіз фінансових відхилень охоплює факторний аналіз відхилень, на основі якого визначають чинники впливу, які зумовили певні відхилення у функціонуванні фінансової системи підприємств. На їхній основі роблять висновки щодо подальшого уникнення помилок [26, с.200].

Внутрішній консалтинг та аудит передбачають постійний контроль за документообігом, виконанням працівниками підприємства покладених на них обов'язків, стосовно ведення документації [26, с.201].

Основні постулати сучасної філософії контролінгу сформулював С.Г. Фалько [26, с.201]:

1) пріоритет рентабельності діяльності підприємства над зростанням обсягу діяльності, тобто розміри підприємства, обсяги випуску продукції, кількість філій і клієнтів, асортимент продукції, сума балансу тощо є другорядними порівняно з ефективністю роботи підприємства загалом та його підрозділів;

2) зростання обсягів бізнесу підприємства (організації) виправдане лише у разі збереження фактичного рівня ефективності чи підвищення;

3) заходи щодо забезпечення зростання прибутковості не повинні підвищувати допустимий, для конкретних умов функціонування підприємства, рівень ризику.

Управління бізнес-процесами вимагає компетентного вирішення ба-атьох проблем, обумовлених впливом внутрішніх і зовнішніх чинників. Од-нією з таких проблем є відсутність або недостатність інформації про "слабкі місця" підприємства. У системі фінансового контролінгу формують точну ін-формацію, здійснюють розрахунки і прогнози й обґрунтовують відповідні ре-комендації. Тобто фінансовий контролінг дає змогу підприємству визначити найкращі шляхи досягнення максимального ефекту від своєї діяльності.

Фінансовий контролінг охоплює набір методів, спрямованих на проведення облікової політики й управлінської практики структурних підрозділів підприємств до такого виду, щоб вони були ефективними для бізнесу, піддавалися аналізу, гнучкими відповідно до майбутніх змін у фінансово-господарській діяльності та підтримувалися программно.

Одним з важливих завдань фінансового контролінгу є вдосконалення бізнес-процесів, виходячи з фінансових критеріїв успішності функціонування підприємства.

За допомогою фінансового контролінгу можна вирішити такі традиційні проблеми управління підприємством, як:

1) низька платіжна дисципліна структурних підрозділів;

2) неконтрольована дебіторська заборгованість;

3) слабке управління витратами (відсутність чіткого розуміння структури витрат і їхньої доцільності);

4) невірне визначення прибутковості філій і видів бізнесу;

5) сплата необґрунтовано високих податків в місцевий і загальнодержавний бюджети [26, с.202].

Як показує практика, запровадження контролінгу на підприємствах супроводжується численними проблемами. Зокрема, О. Сафаров виділяє такі основні групи чинників, які перешкоджають успішній організації контролінгу на підприємстві:

1) історичні, зумовлені сформованих роками поглядами на ведення бізнесу, непрозорістю, не завжди достатніми економічними знаннями менеджерів;

2) психологічні, пов'язані зі скептичними поглядами керівництва на запровадження фінансового контролінгу, результати якого помітні не одразу, а запровадження досить дороге і тривале;

3) організаційні, зумовлені відсутністю досвіду формулювання бажаних результатів від впровадження фінансового контролінгу, складністю залучення кваліфікованих працівників до цього процесу;

4) методичні, які виникають внаслідок ігнорування потрібної реструктуризації бізнесу, невдалого виділення на підприємстві центрів відповідальності, вибору неадекватних принципів трансфертного ціноутворення, насадження деструктивних мотиваційних моделей, ігнорування потреби створення пакету корпоративних стандартів контролінгу.

1.2 Методичне забезпечення системи фінансового контролінгу на підприємстві

Реалізація покладених на фінансовий контролінг завдань досягається в ході виконання службами контролінгу своїх функцій та використання специфічних методів. Залежно від виконуваних функцій і методологічної підтримки фінансовий контролінг поділяють на стратегічний та оперативний. Їх характеристику подано в таблиці 1.6 [25, с.10-11].

Таблиця 1.6 - Характеристика оперативного та стратегічного контролінгу

Ознаки	Стратегічний	Оперативний
Орієнтація	внутрішнє та зовнішнє середовище підприємства;	економічна ефективність та рентабельність діяльності підприємства;
Рівень управління	стратегічний;	тактичний та оперативний;
Цілі	забезпечення виживання; проведення антикризової політики; підтримання потенціалу успіху	забезпечення прибутковості та ліквідності підприємства
Головні завдання	1) участь у встановленні кількісних та якісних цілей підприємства; 2) відповідальність за стратегічне планування; 3) розробка альтернативних стратегій; 4) визначення критичних зовнішніх та внутрішніх умов, які лежать в основі стратегічних планів; 5) визначення вузьких та пошук слабких місць; 6) визначення слабких підконтрольних показників відповідно до стратегічних цілей; 7) порівняння планових (нормативних) та фактичних значень підконтрольних показників з метою виявлення причин, винуватців та наслідків цих відхилень; 8) аналіз економічної ефективності (особливо інновацій та інвестицій);	1) керівництво при плануванні та розробці бюджету (поточне та оперативне планування); 2) визначення вузьких та пошук слабких місць для тактичного планування; 3) визначення всієї сукупності підконтрольних показників відповідно до встановлених поточних цілей; 4) порівняння планових (нормативних) та фактичних показників підконтрольних результатів і витрат з метою виявлення причин, винуватців та наслідків відхилень; 5) аналіз впливу відхилень на виконання поточних планів; 6) мотивація та створення систем інформації для прийняття поточних управлінських рішень.

Під стратегічним фінансовим контролінгом розуміють комплекс функціональних завдань, інструментів і методів довготермінового (три і більше років) управління фінансами, вартістю та ризиками. Вважають, що часовий горизонт стратегічного контролінгу необмежений. Базовими складниками оперативного фінансового контролінгу є система річних бюджетів і бюджетний контроль. У разі потреби бюджети можуть складати з розбивкою за кварталами, місяцями, декадами і навіть днями [17, c.34].

Головною метою оперативного фінансового контролінгу є організація системи управління досягненням поточних (короткотермінових) фінансових завдань підприємства. Такі завдання можуть проявлятися у показниках виручки від реалізації, прибутку, постійних і змінних витрат, рентабельності капіталу [39, с. 122].

У більшості західних літературних джерел, присвячених питанням стратегічного та оперативного контролінгу, досить локанічно визначається сутність кожного аспекту контролінгу (рис. 1.3):

1) «Робити правильно справу» - стратегічний контролінг;

2) «Робити справу правильно» - оперативний контролінг.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рисунок 1.3 - Розмежування стратегічного та оперативного контролінгу

Загалом служби контролінгу в процесі виконання своїх функцій використовують велику кількість методів. Поряд з окремими загально методо-логiчними та загальноекономічними методами використовуються і специфічні.

На рисунку 1.4 наведено основні методи фінансового контролінгу. До перших загальних методів належать такi, як спостереження, порiвняння, групування, аналiз, трендовий аналіз, синтез, систематизацiя, прогнозування.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рисунок 1.4 - Основні методи фінансового контролінгу

До основних специфiчних методiв фінансового контролiнгу належать: аналіз точки беззбитковості; бенчмаркінг; вартісний аналіз; портфельний аналіз; SWОТ-аналіз (аналіз сильних і слабких місць); АВС-аналіз; XYZ-аналіз; методи фінансового прогнозування (експертні, екстраполяції тощо). В таблиці 1.7 розкрито основний зміст окремих специфічних методів, їх використання дасть можливість фінансовим менеджерам вчасно виявити та ліквідувати "вузькі місця" на підприємстві, оперативно реагувати на появу нових шансів і можливостей розвитку, забезпечити постійний аналіз та контроль ризиків у фінансово-господарській діяльності [19, с.59].

Таблиця 1.7 - Зміст основних специфічних методів фінансового контролінгу

Назва методу	Зміст методу фінансового контролінгу
Бенчмаркінг	Безперервний процес порівняння фінансових параметрів досліджуваного підприємства (структурного підрозділу) з аналогічними параметрами інших підприємств чи стуктурних підрозділів.
Вартісний аналіз	Дослідження функціональних та вартісних параметрів продукції та виробничих процесів з метою виявлення резервів зменшення її собівартості
Факторний аналіз відхилень	Визначення та оцінювання основних причин відхилень фактичних показників витрат від нормативних (планових)
Аналіз точки беззбитковості	Визначення мінімального обсягу реалізації продукції, який забезпечує беззбиткову діяльність підприємства в короткостроковому періоді
Портфельний аналіз	Оцінювання оптимальності інвестиційного портфеля або портфеля продукції з погляду комбінації ризику та прибутку
Опитування (анкетування)	Опитування працівників усіх структурних підрозділів та керівництва підприємства з метою виявлення причин небажаних відхилень та пошуку шляхів удосконалення фінансової діяльності
СОФТ-аналіз	Виявлення та оцінювання сильних і слабких сторін фінансової діяльності підприемства, аналіз наявних шансів і ризиків
АВС-аналіз	Виявлення та оцінка кількісних значень небагатьох величин, частка яких у загальній сукупності вартісних показників найбільша, з метою пошуку резервів зниження собівартості за окремими ценртами витрат, інвестиційних проектів чи видів продукції
Нуль-базис бюджетування	Аналіз усіх статей витрат і визначення їх економії, визначення оптимального рівня валових витрат підприємств, а також пріоритетних напрямів використання обмежених фінансових ресурсів

Отже, фінансовий контролінг можна визначити як саморегулівну систему методів і інструментів, спрямовану на функціональну підтримку фінансового менеджменту на підприємстві шляхом концентрації контролюючих дій за основними напрямками управління його фінансами, виявлення відхилень фактичних значень контрольних показників від нормативних (планових) і вжиття оперативних заходів для нормалізації процесу управління фінансами [Ковал].

Реалізація покладених на фінансовий контролінг завдань досягається в ході виконання службами контролінгу своїх функцій та використання загальних і специфічних методів. Залежно від виконуваних функцій і методологічної підтримки фінансовий контролінг поділяють на стратегічний та оперативний. Впровадження системи фінансового контролінгу на підприємстві дає змогу значно підвищити ефективність його фінансового менеджменту.

1.3 Контролінг, як інструмент ефективного управління підприємством

Пошук шляхів підвищення ефективності управління бізнесом може бути звернений убік удосконалювання окремих управлінських функцій.

Ускладнення процесу прийняття рішень веде до необхідності поділу функцій і виділення окремих видів дій у самостійні управлінські підсистеми. Однієї з таких підсистем є функція контролю ефективності бізнесу. Контроль є завершальною стадією єдиного планово-управлінського циклу, особливістю якого є перевірка відповідності досягнутих результатів і висунутих цілей, що склалися на момент проведення контролю, і зіставлення цих умов з підсумковими показниками діяльності фірми. Саме таке сполучення формує контролінг.

Особливістю контролінгу є його спрямованість на перспективу, пошук шляхів подальшого розвитку підприємства на базі аналізу факторів, що обумовили одержання тих або інших результатів.

Призначенням і завданнями контролю є:

1) констатація й оцінка досягнутих результатів підприємницької діяльності, формулювання основних висновків;

2) оцінка конкретного внеску окремих функціональних підрозділів і працівників у розвиток підприємства;

3) структурна оцінка ефективності окремих заходів у виробничій, комерційній і фінансовій діяльності;

4) всебічна оцінка ефективності стратегічного й тактичного планування;

5) формування зворотного зв'язка, з метою інформування керівництва й співробітників підприємства про результати контролю й одержання відповідної реакції [19, с.110].

Початком контролю є оцінка результатів, а закінченням - аналіз факторів, що обумовили їхнє одержання, і розкриття причин відхилень фактичних показників від запланованих (у ту або іншу сторону). Для забезпечення пошуку перспективних напрямків діяльності підприємства (що властиво контролінгу), необхідно зіставити отримані результати зі сформованими на момент контролю ринковими умовами. Для цієї мети, в рамках контролю передбачається проведення ситуаційного аналізу.

Аналіз ринку, що полягає у виявленні всіх обставин, пов'язаних з реальними й потенційними партнерами підприємства, націлений на одержання вичерпної інформації про всі елементи ринку, у центрі уваги якого, як правило, перебувають споживачі. В окремих випадках, підвищена увага може бути звернена й на інші елементи ринку - постачальників, посередників. Для аналізу, використаються дані, отримані за допомогою маркетингового дослідження й власні матеріали фірми, зокрема, дані служби збуту, відділу маркетингу, реклами тощо.

Об'єктом аналізу виступають ринки й ринкові сегменти, на які орієнтувалася діяльність підприємства в контрольованому періоді, а також можливості для іншої сегментації ринку, що може більшою мірою відповідати концепції маркетингу. Аналіз повинен не тільки досліджувати структуру ринку, але й визначати можливі тенденції й перспективи.

Контролінг як самостійна управлінська функція має складну організаційну структуру. Вона включає два компоненти - горизонтальну й вертикальну структуру. Вертикальна структура охоплює послідовність процедур контролю, що відповідає логіці й напрямку планово-управлінського циклу. Горизонтальна структура контролю охоплює функціональні компоненти. Вона передбачає оцінку результативності у виробничій, комерційній, фінансовій, комунікативній діяльності. Вони охоплюють як сукупні показники діяльності підприємства, так і показники, що характеризують окремі аспекти підприємницької діяльності. І вертикальна й горизонтальна структура контролю передбачає реалізацію обох функцій контролінгу [19, с.111].

У рамках першої (щодо пасивної) функції передбачається проста фіксація величин результуючих показників, що характеризує ступінь їхнього відхилення в ту або іншу сторону. Друга функція пов'язана з активною діяльністю щодо розкриття причин виникнення таких відхилень і розробки заходів, спрямованих на подолання негативних тенденцій або використання сприятливих зовнішніх факторів. Ця функція не обмежується поверхневими поясненнями й вимагає поглиблених аналітичних дій, що аналізують закономірності різноманітних ринкових процесів, прогнозованих розробок. Ця функція несе в собі стратегічний потенціал, що забезпечує ефективність підприємницької діяльності в доступній для огляду перспективі і вимагає відповідного інформаційного забезпечення.

Як правило, функція забезпечення інформацією виконується завдяки створенню системи раннього попередження та реагування.

Багато економістів головне завдання контролінгу вбачають у координації різних функціональних блоків на підприємстві, зокрема окремих ланок системи управління. Необхідність функції координації випливає з розділення системи управління на складові: організація, система планування та контролю, інформаційна система, система управління персоналом, система цілей і принципів управління (див. рис. 1.5)

Проблематика дефіциту координації досить часто проявляється за децентралізованого прийняття фінансових рішень і у разі якщо ці рішення є взаємозалежними, що означає: результати діяльності (досягнення поставлених цілей) одного носія рішень залежать від інших децентралізованих носіїв рішень, і навпаки.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рисунок 1.5 - Контролінг у системі управління підприємством

Виконуючи функцію координації, контролінг сприяє побудові «дерева цілей», які ставляться перед підприємством. «Дерево цілей» - це графічне зображення підпорядкованості та взаємозв'язку цілей, що демонструє розподіл (декомпозицію) генеральної мети на підцілі та окремі завдання. Розрізняють вертикальну та горизонтальну координацію цілей: горизонтальна спрямована на узгодження різних видів діяльності, якими займається підприємство; вертикальна - на координацію діяльності різних підрозділів, які забезпечують виробництво одного виду продукції (товарів, робіт, послуг).

Особливого прояву функція координації набуває в процесі планування фінансово-господарської діяльності підприємства. Йдеться про необхідність:

1) узгодження дерева цілей з наявними у підприємства ресурсами;

2) узгодження довгострокових планів з визначеними цілями і стратегією розвитку підприємства;

3) приведення у відповідність оперативного планування з довгостроковими планами;

4) координації окремих планів підприємства і зведення їх в єдиний план;

5) координації функції контролю та планування;

6) координації системи забезпечення інформації з інформаційними потребами підприємства, які виникають у ході аналізу та планування;

7) узгодження організаційної структури підприємства з виробничими потребами;

8) координація фінансових і виробничих потужностей підприємства.

Отже, координація забезпечує організацію ефективнішого використання всіх видів ресурсів (фінансових, трудових, виробничих), якими володіє підприємство. Найважливішими інструментами тут виступають стратегічне, довгострокове планування та бюджетування.

Узагальнюючи вищевикладене, важливо підкреслити, що контроль результативності бізнесу опирається на показники й характеристики, обумовлені процесом цілепокладання. Він є підсумковою ланкою в планово-управлінському процесі, що розглядає послідовність наступних дій:

1) постановка цілей;

2) розробка заходів, що забезпечують їхнє досягнення;

3) контроль отриманих результатів;

4) формування висновків і рекомендацій на наступний планований період.

Впровадження функцій контролю в систему управління бізнесом дозволить підвищити рівень обґрунтованості прийнятих рішень, забезпечивши стабільність підприємств у динамічних умовах зовнішнього середовища й, у першу чергу, в умовах конкуренції.

2 ОГРАНІЗАЦІЯ ФІНАНСОВОГО КОНТРОЛІНГУ НА ТОВ «АВТОДЕН УКРАЇНА»

2.1 Загальна характеристика ТОВ «Автоден Україна»

ТОВ „Автоден Україна” утворене згідно законів України "Про підприємництво", "Про підприємства", "Про господарські товариства" та Договором від 18.09.2002 року і є правонаступником прав та обов'язків Приватного підприємства "Агрофірми "Монтажбуд" зареєстрованого виконкомом Харківської міської Ради народних депутатів рішення № 188 від 20.05.1994 року.

Місце знаходження Товариства: Україна, м. Харків, вул. Енгельса, 29-А. Учасниками Товариства є фізичні особи, що підписали Установчий Договір Про заснування та діяльність "Автоден Україна" від 18.09.2002 року а саме: Полішук Ігор Володимирович та Поліщук Галина Домініківна.

Товариство створено для ведення підприємницької діяльності з метою отримання прибутку.

Предметом діяльності Товариства є:

1) транспортно - експедиційні послуги;

2) внутрішні й міжнародні перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом

Товариство є юридичною особою за законодавством України, має самостійний баланс, розрахунковий рахунок та інші рахунки в установах банків, печатку, штамп, бланки із своїм найменуванням, власний товарний знак, емблему та інші реквізити.

Майно Товариства утворюється за рахунок:

1) внесків Учасників;

2) доходів від реалізації продукції, робіт, послуг; доходи від аукціонів;

3) безкоштовних або благодійних внесків, пожертвувань українських та іноземних підприємств, організацій громадян;

4) іншими засобами, що передбачені чинним законодавством України та рішення Зборів Учасників.

Кошти Товариства зберігаються на розрахункових (інших) рахунках (українська валюта) і валютних рахунках (іноземна валюта) та використання ним самостійно.

Для забезпечення діяльності Товариства Учасниками за рахунок майнових та грошових коштів створюється Статутний фонд Товариства в розмірі 16500 (шістнадцять тисяч п'ятсот) гривень.

Розмір часток у Статутному фонді Товариства розподіляється між засновниками так:

1) Поліщук Ігор Володимирович - 50%;

2) Поліщук Галина Домініківна - 50%.

Станом на 1 січня 2010 року статутний капітал ТОВ „Автоден Україна” складає 18000 грн.

Чисельність працівників в ТОВ „Автоден Україна” скаладає 2 чоловіка, представимо організаційну структуру на рисунку 2.1.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рисунок 2.1 - Організаційна структура ТОВ „Автоден Україна”

Так як на підприємстві працює лише 2 працівника, тому директор виконує всі функції: організаційні, управлінські, бухгалтерські, юридичні. Диспетчер здійснює прийом замовлень і в кінці місяця звітує перед директором.

2.2 Фінансово-економічний аналіз діяльності ТОВ „Автоден Україна”

Фінансовий стан підприємства - це показник його фінансової конкурентоспроможності, тобто кредитоспроможності, платоспроможності, виконання зобов'язань перед державою та іншими підприємствами. З метою уникнення кризового стану підприємство повинно регулярно проводити фінансовий аналіз своєї діяльності.

Фінансовий аналіз - це засіб оцінки і прогнозування фінансового стану підприємства на основі його бухгалтерської фінансової звітності (Додаток А). Проведення аналізу фінансових результатів діяльності підприємства є складовою частиною управління підприємством. Аналіз потрібний для того, щоб прийняти оптимальне рішення при здійсненні господарських операцій, придбанні ресурсів, організації технологічного процесу, реалізації товарів та використання доходу.

Інформаційною базою аналізу фінансового стану є бухгалтерська фінансова звітність, тобто система показників, які відображають майновий стан підприємства на конкретну дату. Тому представимо виробничі ресурси ТОВ „Автоден Україна” за 2007-2009 рр. та розрахуємо основні показники фінансово-економічної діяльності підприємства за цей період.

Таблиця 2.1 - Виробничі ресурси ТОВ „Автоден Україна”

Показники	Одиниці виміру	2007	2008	2009	2009 р. у % до 2007
Статутний капітал	тис. грн.	18	18	18	100
Середньорічна вартість основних активів	тис. грн.	0	0	0	0
Середньорічна вартість оборотних активів	тис. грн.	16,3	23	23	141,1
Середньооблікова чисельність працюючих	чол.	1	2	2	В 2 рази
Фондоозброєність	грн.	х	х	х	х
Коефіцієнт зносу		0	0	0	0
Власний капітал	тис. грн.	14,1	14,1	20	141,8

Як бачимо з таблиці 2.1, досліджуване підприємство має статутний капітал в розмірі 18 тис. грн і є стабільним на протязі трьох аналізованих роки. Основних засобів підприємство не має. Чисельність працівників в 2009 році порівняно з 2007 роком збільшилось на 1 чоловіка. Позитивним моментом є збільшення оборотних активів та власного капіталу, що свідчить про покращення діяльності даного підприємства.

Таблиця 2.2 - Оцінка фінансової стійкості та ліквідності в ТОВ „Автоден Україна”

Показники	Норматив	2007	2008	2009	2009 р. до 2007, +/-
Коефіцієнт автономії (концентрації власного капіталу)	>0,5	0,52	0,52	0,63	0,11
Коефіцієнт фінансової залежності	<2,0	1,91	1,91	1,58	-0,33
Коефіцієнт абсолютної ліквідності	>0,2	0,75	0,63	0,38	-0,37
Коефіцієнт покриття	>2	1	1	1	100
Коефіцієнт фінансової стійкості	>1	0,52	0,52	0,63	0,11
Коефіцієнт маневреності робочого капіталу	>0,5	х	х	х	х

Із зроблених розрахунків в таблиці 2.2 можна зробити висновок, що ТОВ „Автоден Україна” є платоспроможним підприємством, тобто його оборотних засобів вистачить, щоб розрахуватись з поточними зобов'язаннями.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності (платоспроможності) показує, що ТОВ „Автоден Україна” має зобов'язання, які підприємство може негайно погасити. Коефіцієнт фінансової стійкості свідчать про стійкий фінансовий стан підприємства.

В цілому відбулися позитивні зміни у складі показників, якими характеризується фінансова стійкість. Значення коефіцієнта фінансової незалежності перевищує нормативне значення і свідчить про незначну залежність підприємства від зовнішніх джерел фінансування, так в 2009 році ТОВ „Автоден Україна” на 63% фінансувалось за рахунок власного капіталу. Відповідно протягом двох років відбулося зменшення фінансової залежності, а в 2009 році коефіцієнт залежності зменшився на 0,33. У 2007 році в порівнянні з 2009 роком збільшився чистий прибуток на 20,6 тис. грн. або на 90%. Це збільшення пов'язане з збільшенням в 2009 році виручки від реалізації, а також від збільшення обсягів наданих послуг.

Таблиця 2.3 - Рівень виробництва та реалізації продукції ТОВ „Автоден Україна”

Показники	Одиниці виміру	2007	2008	2009	2009 р. у % до 2007
Фактичні обсяги виробництва продукції	тис. грн.	22,7	16,6	43,3	190,7
Дохід (виручка) від реалізації продукції	тис. грн.	22,7	16,6	43,3	190,7
Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції	тис. грн.	22,7	16,6	43,3	190,7
в т.ч. експорт	тис. грн.	-	-	-	-

Як бачимо з таблиці 2.3, чистий дохід (виручка) від реалізації продукції продукції в 2009 році порівняно з 2007 роком зросли на 90,7%, що свідчить про нарощування потужності підприємства.

Таблиця 2.4 - Показники економічної діяльності ТОВ „Автоден Україна”

Показники	Одиниці виміру	2007	2008	2009	2009 р. у % до 2007
Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, послуг, робіт)	тис. грн.	22,7	16,6	43,3	190,7
Собівартість реалізованої продукції	тис. грн.	11,4	9,3	23,6	В 2,07 рази
Чистий прибуток (збиток)	тис. грн.	11,3	7,3	19,7	174,3
Рентабельність підприємства	%	99,1	78,5	83,5	х

З таблиці 2.4 бачимо, що дане підприємство є прибутковим та рентабельним, про що свідчать всі економічні показники діяльності підприємства. Так чистий прибуток в 2009 році порівняно з 2007 роком зріс на 74,3%, що позитивно характеризує діяльність даного підприємства.

Таблиця 2.5 - Показники використання ресурсів виробництва ТОВ „Автоден Україна”

Показники	Одиниці виміру	2007	2008	2009	2009 р. у % до 2007
Продуктивність праці	тис.грн./чол	22,7	8,3	21,65	95,4
Коефіцієнт оборотності оборот. засобів	-	0,84	0,61	1,37	х
Тривалість обороту оборотних засобів	Дні	429	590	263	х

З розрахунків бачимо, що в 2009 році порівняно з 2007 роком відбулося прискорення оборотності оборотних засобів, що є позитивним показником діяльності даного підприємства. .

Отже, ТОВ „Автоден Україна” є платоспроможним та ліквідним підприємством, і має стійку фінансову стійкість.

2.3 Застосування методів системи контролінгу на ТОВ „Автоден Україна”

Будь-яка фірма функціонує, маючи зв'язок із ринком: поставляючи на нього вироби, послуги і забезпечуючи покупців відповідною інформацією. З ринку фірма одержує гроші і знову інформацію - про обсяги і темпи продажу, думки покупців, дані про товари конкурентів і т.д. Таким чином, виникає замкнута система, що функціонує як єдине ціле.

Крім того, мається ще одна замкнута система, у якій компанія є як би приймаючою ланкою стосовно постачальників товарів. У відповідь на цей матеріальний потік, фірма направляє інформацію і гроші.

У підсумку підприємство виявляється тісно зв'язаним з тим, що в теорії маркетингу прийнято називати зовнішнім середовищем. До зовнішнього середовища звичайно відносять:

1) покупців з їхніми демографічними характеристиками, що визначають збут товарів;

2) конкурентів;

3) посередників - транспортні фірми, торговельні агенти і т.п.;

4) фінансові установи;

5) рекламні агентства;

6) митні й інші урядові органи;

7) закони, що готуються;

8) економічну ситуацію в країні;

9) політичний клімат;

10) розвиток і досягнення НТР;

11) культурні традиції [33, c.34].

Таким чином, поняття зовнішнього середовища складається з двох складових:

1) фактори макросередовища;

2) фактори безпосереднього оточення фірми.

До факторів макросередовища звичайно відносять:

1) економічний стан країни;

2) політико-правовий аспект;

3) соціальне і культурне оточення;

4) науково-технічний і технологічний розвиток суспільства [33, c.34].

Вивчення економічного стану дозволяє зрозуміти діючі закони - темпи інфляції, співвідношення валют, норми оподатковування і їхньої тенденції, рівень безробіття; і побачити можливості використання природних і людських ресурсів.

Для ТОВ „Автоден Україна” особливе значення мають рівень податків у країні, рівень безробіття, який впливає через зміну купівельної спроможності населення.

Аналіз політичного оточення і правових аспектів дозволить підприємству установити для себе припустимі границі дій у взаєминах з іншими аспектами правової системи.

Політико-правова складова для даного підприємства укладена в законах і нормативних актах, що регулюють виробничу та торгівельну діяльність у м. Житомирі і Житомирській області, ввезення товарів з-за кордону, виїзд фахівців для роботи на підприємствах постачальників.

Вивчення соціального компонента макрооточення дозволяє з'ясувати рівень життя населення, його відношення до якості життя, поділювані ними цінності, тенденції і спрямованості в моді і т.п.

Аналіз науково-технічного і технологічного розвитку суспільства дозволяє вчасно помітити і почати застосовувати в практиці досягнення сучасної науки і техніки в області реклами, керування, доставки, продажу, а також в області інформаційного забезпечення, що може стати значною конкурентною перевагою.