Фінансовий аналіз становища підприємства в умовах ТОВ "ТПО "Аріста" в 2006 році"

93,112

-29,043

76,23

7. Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості (Окз.)

5,03

6,955

1,925

138

Продовження таблиці 6.2

8. Середній період оборотності кредиторської заборгованості (Ткз)

72,56

52,48

-20,08

72,33

9. Коефіцієнт оборотності власного капіталу (Оск.)

5,26

5,8

0,54

110

10. Середній період обороту мобільних активів

(Та_о)

231,01

168,98

-62,03

73

11. Середній період обороту запасів (Тz)

79,56

56,05

-23,51

70

12. Період операційного циклу (Тоц.)

202,11

149,16

-52,95

74

13. Період фінансового циклу (Тфц.)

129,55

96,68

-32,87

75

Показники рентабельності у звітному періоді мають позитивне й високе значення. Однак варто звернути увагу на негативні тенденції, що намітилися, зниження даних показників у звітному періоді. Дані зміни показників рентабельності обумовлені зниженням обсягу чистого прибутку у звітному періоді. Підприємство несе високі витрати пов'язані із собівартістю реалізованої продукції, товарів, робіт, послуг.

7. Рекомендації щодо покращення фінансового стану підприємства

На підставі проведеного аналізу й розрахунків показників, що характеризують фінансовий стан підприємства постараємося намітити шляхи щодо його поліпшення за рахунок підвищення ефективності функціонування оборотних активів підприємства.

Коефіцієнти проміжної й оперативної ліквідності не відповідають нормативним значенням. Тобто оборотні кошти підприємства мають не ліквідний характер, тобто більша частина коштів являють собою активи середньої терміновості реалізації (різні види дебіторської заборгованості) і повільно реалізовані активи (запаси товарно-матеріальних цінностей).

Насамперед, варто нормалізувати ситуацію з дебіторською заборгованістю, що становить майже половину всіх оборотних активів, і навіть зниження показника наприкінці періоду істотно не міняє обстановку. Тобто. грошові активи підприємства фактично заморожені в дебіторській заборгованості, вони не можуть бути спрямовані на нормальну діяльність підприємства, наприклад на фінансування оборотних активів, власних коштів для фінансування яких не вистачає й підприємству доводиться прибігати до позикових коштів. Теоретично дебіторська заборгованість може бути зведена до мінімуму, проте, цього не відбувається з багатьох причин, у тому числі й через конкуренцію. Виробляючи політику кредитування покупців своєї продукції, підприємство повинне визначитися по наступних ключових питаннях:

по строках надання кредиту (найчастіше в компанії існує кілька типових договорів, що передбачають граничний строк оплати продукції);

стандарти кредитоспроможності (критерії, по яких постачальник визначає фінансову заможність покупця й звідси можливі варіанти, що випливають, оплати);

система створення резервів по сумнівних боргах (передбачається, що, як би не була налагоджена система роботи з дебіторами, завжди існує ризик неотримання платежу, хоча б по форс-мажорних обставинах; тому, виходячи із принципу обережності, необхідно заздалегідь створювати резерв на втрати у зв'язку з неспроможністю покупця);

система збору платежів (сюди входять процедури взаємодії з покупцями у випадку порушення умов оплати, сукупність критериальных значень показників, що свідчать про істотність порушень в оплаті, система покарання несумлінних контрагентів і ін.);

система надаваних знижок (у ринковій економіці є звичайної практика надання знижок у випадку застереженого й досить короткого періоду оплати поставленої продукції).

Ефективна система встановлення взаємин з покупцями має на увазі:

а) якісний відбір клієнтів, яким можна давати кредит;

б) визначення оптимальних умов кредитування;

в) чітку процедуру пред'явлення претензій;

г) контроль за тим, як клієнти виконують умови договорів.

Також варто дозволити ситуацію із вкладенням великих сум у товари для наступного продажу. Важливим завданням є мінімізація викликуваних цим процесом непрямих втрат (які при певних обставинах можуть стати й прямими) з певною часткою умовності чисельно рівних доходу, який можна було б одержати, інвестувавши відповідну суму в якийсь альтернативний проект.

Важливо також звернути увагу на стан запасів товарно-матеріальних цінностей у цілому, тому що на даному підприємстві він займають значну частку всіх оборотних активів. Політика керування запасами вимагає відповіді на наступні питання: чи можна в принципі оптимізувати політикові керування величиною запасів; який обсяг запасів є мінімально необхідним; коли варто замовляти чергову партію запасів; який повинен бути оптимальний обсяг замовляється партії.

У звітному періоді негативним є зниження на 64%коефіцієнта покриття наявними ресурсами процентних платежів по кредитах і інших видатках пов'язаних із залученням позикового капіталу. Варто звернути увагу на забезпечення фінансування оборотних активів готівкою, тобто збільшити суми коштів і їхніх еквівалентів. В умовах ринкової економіки значимість коштів і їхніх еквівалентів визначається наступними причинами: рутинність (необхідність грошового забезпечення поточних операцій); обережність (необхідність погашення непередбачених платежів); спекулятивність (можливість участі в заздалегідь непередбаченому вигідному проекті). Тобто недолік коштів істотно обмежує фінансові можливості підприємства. Система ефективного керування коштами має на увазі виділення чотирьох великих блоків процедур, що вимагають певної уваги фінансового менеджера: розрахунок фінансового циклу; аналіз руху грошових коштів; прогнозування грошових потоків; визначення оптимального рівня коштів.

Суми основних джерел фінансування оборотних активів у звітному році знизилися. Але можливо позитивні зрушення по розглянутим вище пунктах нормалізують ситуацію на підприємстві й по даній проблемі.

Показники рентабельності у звітному періоді мають позитивне й високе значення. Однак варто звернути увагу на негативні тенденції, що намітилися, зниження даних показників у звітному періоді. Дані зміни показників рентабельності обумовлені зниженням обсягу чистого прибутку у звітному періоді. Підприємство несе високі витрати пов'язані із собівартістю реалізованої продукції, товарів, робіт, послуг.

Також підприємству варто трохи змінити тактикові фінансування оборотних активів, з агресивної на помірну, спрямовану на забезпечення повного задоволення поточної потреби у всіх видах оборотних активів і створення нормальних страхових їхніх розмірів на випадок найбільш типових збоїв у ході операційної діяльності підприємства. При такому підході забезпечується середнє для реальних господарських умов співвідношення між рівнем ризику й рівнем ефективності використання фінансових ресурсів.

Також підприємству необхідно мати деякі фінансові інвестиції, щоб забезпечити собі ще більш стійке й упевнене фінансове становище, тому що прибуток від даних інвестицій може використатися для розвитку виробництва. А якщо буде потреба використати інвестиційні кошти в якості резервного страхового запасу коштів.

У цілому ж на підприємстві спостерігаються тенденції до деякого поліпшення показників фінансової діяльності.

Перелік джерел

1. Методичні вказівки з виконання курсової роботи з дисципліни «Фінансовий аналіз». Напрям підготовки: 0501 Економіка та підприємництво». Спеціальність: 6.050100 «Фінанси»//укладачі: доц.. Рубан Т. Є., доц.. Антоненока В. М. - Донецьк, ІЕК, 2006 - 37с.