Для оцінки ймовірності банкрутства у вітчизняній практиці використовується система коефіцієнтів: коефіцієнт поточної ліквідності (покриття); коефіцієнт забезпеченості власними коштами; коефіцієнт відновлення (втрати) платоспроможності. Поряд з наведеною вище формою діагностики банкрутства використовується також балансовий метод оцінки фінансового стану та загрози банкрутства, що його ще називають "Модель В.В. Ковальова". Проте, не дивлячись на наявність великої кількості методик, що дозволяють прогнозувати банкрутство підприємства з тією або іншою мірою вірогідності, жодна з них не може претендувати на використання як універсальна [29].

Отже, важливе значення для успішної реалізації заходів щодо попередження і подолання фінансової кризи має антикризове фінансове управління. Його розглядають в двох аспектах: функціональному і інституційному.

В функціональному аспекті антикризовий фінансовий менеджмент - це система антикризового управління, що полягає в ефективному використанні фінансового механізму, спеціальних функцій та інструментів з метою забезпечення фінансового оздоровлення та запобігання банкрутству підприємства.

В інституційному аспекті антикризовий фінансовий менеджмент - це всі фізичні (чи юридичні) особи, які здійснюють фактичне управління підприємством в період його оздоровлення.

Основними функціями антикризового менеджменту є:

· діагностика, аналіз проблеми;

· оперативне планування;

· санаційний аудит;

· реалізація рішень;

· контроль;

Заходи антикризового управління застосовуються у випадку визнання підприємства банкрутом.

Для оцінки і прогнозування банкрутства використовуються такі чотири основних підходи:

1) експертні методи;

2) економіко-математичні методи;

3) штучні інтелектуальні системи;

4) методи оцінки фінансового стану.

Найбільш відомими методиками, що відносяться до першого підходу, є: метод Аргенти (А-рахунок), або оцінки ймовірності краху; метод Скоуна; методика компанії ERNST&WHINNEY; методика якісного аналізу В.В. Ковальова. Ці методики засновані на якісній оцінці ймовірності банкрутства підприємств.

До другого підходу відносяться методи прогнозування ймовірності банкрутства, засновані на побудові економіко-математичних моделей. До них відносяться: дискримінантний аналіз; кластерний аналіз; дерева класифікації; імітаційне моделювання.

Розділ 2. Аналіз формування політики антикризового фінансового управління акціонерного товариства на прикладі ПАТ "Агрофірма "Вербівське"

2.1 Оцінка фінансового стану підприємства

Кожному суб'єкту господарювання АПК властива багатогранна і різнопланова виробнича, комерційна, фінансова діяльність: виробництво основної продукції, допоміжної продукції, виконання робіт; надання послуг по обслуговуванню; фінансово-інвестиційна діяльність. Все це унеможливлює здійснення об'єктивної оцінки фінансового стану підприємства лише одним найважливішим показником. Її можна зробити тільки за допомогою системи показників, що детально враховують особливості та всебічно характеризують господарське становище підприємства.

Існує багато показників, призначених для детальної та всебічної оцінки фінансового стану підприємства. Проте, їх можна класифікувати залежно від мети та завдань оцінки і звести у такі напрямки:

1. Показники оцінки майнового стану.

· Сума господарських коштів, що їх підприємство має у розпорядженні. Цей показник дає загальну вартісну оцінку активів, які перебувають на балансі підприємства.

2010 рік = 30132 тис. грн.

2011 рік = 54720 тис. грн.

2012 рік = 62826 тис. грн.

Активи підприємства за останні три роки підвищились на 108,5 % за рахунок збільшення обсягів товаро - матеріальних цінностей, дебіторської заборгованості.

· Питома вага активної частини основних засобів. Згідно з нормативними документами під активною частиною основних засобів розуміють машини, обладнання і транспортні засоби.

2010 рік = = 59,8 %

2011 рік = = 64,9%

2012 рік = = 6,4 %

Протягом 2010 і 2011 року питома вага активної частини основних засобів збільшилась на 5,1 %, проте у 2012 році порівняно з попередніми роками спостерігається зменшення даного показника, що є негативним для підприємства.

· Коефіцієнт зносу основних засобів. Показник характеризує частку зношених основних засобів у загальній їх вартості. Використовується в аналізі для характеристики стану основних засобів.

К_зн=А_м/ПВОЗ, (2.1.)

А_м - амортизація (260 р. форма №2)

ПВОЗ - первісна вартість основних засобів (031 р. форма №1)

К_зн (2010 рік) = 1657/18558 = 0,09

К_зн (2011) = 806/23929 = 0,03

К_зн (2012) = 1344/31262 = 0,04

З розрахунків коефіцієнтів нарахованої амортизації можна побачити, що ступінь зносу основних засобів протягом 2010, 2011 року знизився а в 2012 - порівняно з попередніми роками незначно зріс.

· Коефіцієнт оновлення основних засобів. Показує, яку частину наявних на кінець звітного періоду основних засобів становлять нові основні засоби.

К_он = ОЗ_введ/БВ_{оз на кін. (}2.2.)

ОЗ_{введ -} вартість введених в експлуатацію основних засобів

БВ_{оз на кін} - балансова вартість основних засобів на кінець періоду

К_он (2010) = 183/10795 = 0,02

К_он (2011) = 5494/13466 = 0,41

К_он (2012) = 7635/19634 = 0,39

Коефіцієнт оновлення у 2010 році значно нижче рівня у 2011, 2012 рр., що пов'язано з відсутністю коштів на проведення техніко-технологічного переозброєння підприємства.

· Коефіцієнт вибуття основних засобів. Показує, яка частина основних засобів, з котрими підприємство почало діяльність у звітному періоді, вибула з причини зносу та з інших причин.

К_виб = ОЗ_вивед/БВ_{оз на поч. (}2.3.)

ОЗ_вивед - вартість виведених з експлуатації основних засобів

БВ_{оз на поч. -} балансова вартість основних засобів на початок періоду

К_виб (2010) = 0/10269 = 0

К_виб (2011) = 123/10795 = 0,01

К_виб (2012) = 302/13466= 0,02

За досліджуваний період мало місце вибуття основних засобів, що зумовило позитивну динаміку коефіцієнта вибуття основних засобів.

Таблиця 2.1.

Характеристика основних засобів

Показники	Роки	Темп приросту, %
	2010	2011	2012	2012/2010	2011/2010	2012/2011
Залишкова вартість основних. фондів на початок року, тис. грн.	10269	10795	13466	31,1	5,1	24,7
Вартість основних фондів, що надійшли, тис. грн.	183	5494	7635	4072	2902	38,9
Вартість основних фондів, що вибули, тис. грн.	0	123	302	-	-	145,5
Залишкова вартість основних фондів на кінець року, тис. грн.	10795	13466	19634	81,9	24,7	45,8

Таблиця 2.1.

Показники оцінки майнового стану

Показники	Роки	Відхилення, %
	2010	2011	2012
Коефіцієнт оновлення	0,02	0,11	0,39	0,37
Коефіцієнт вибуття	0	0,01	0,02	0,02
Коефіцієнт зносу	0,09	0,03	0,04	-0,05
Питома вага активної частини основних засобів, %	59,8	64,9	6,4	-53,4

2. Показники оцінки ліквідності і платоспроможності.

· Величина власного капіталу (функціонуючий капітал). Характеризує ту частину власного капіталу підприємства, яка є джерелом покриття поточних активів підприємства (тобто активів, які мають період обороту менше ніж один рік).

Власні оборотні кошти = Власні кошти - Необоротні активи + Довгострокові зобов'язання (2.4.)

ВОК (2010) = 4502 - 11599 + 225 = - 6872 тис. грн.

ВОК (2011) = 3845 - 24133 + 18831 = - 1457 тис. грн.

ВОК (2012) = 4938 - 34352 + 4936 = - 24478 тис. грн.

Згідно з даними розрахунками можна стверджувати що підприємство не має коштів для покриття поточних активів.

· Коефіцієнт покриття. Характеризує співвідношення поточних активів і поточних зобов'язань. Для нормального функціонування підприємства він має бути більшим за 1.

К_п = (ГК + ПФІ + ДЗ + ТМЦ + ІОФ) /ПЗ (2.5.)

де,

ГК - грошові кошти (230 р. + 240 р. ф. №1)

ПФІ - поточні фінансові інвестиції (220 р. ф. № 1)

ДЗ - дебіторська заборгованість (сума рядків з 150 по 210 ф. № 1)

ТМЦ - товарно-матеріальні цінності (сума рядків з 100 по 140 ф. №1)

ІОА - інші поточні активи (250 р. ф. № 1)

ПЗ - поточні зобов'язання (620 р. ф. №1)

К_п (2010) = (1875 + 5755 + 12778) /25405 = 0,8

К_п (2011) = (1778 + 5637 + 23172) /32044 = 0,95

К_п (2012) = (2007 + 9280 + 19194) /52383 = 0,58

Значення даного коефіцієнта за досліджуваний період менше нормативу (2-2,5). Це свідчить про неспроможність підприємства погасити свої поточні зобов'язання за рахунок активів.

· Коефіцієнт швидкої ліквідності - це більш жорстка оцінка ліквідності підприємства. Цей коефіцієнт також називається "кислотним тестом", і він розраховується з використанням лише частини поточних активів - грошових коштів, легко реалізованих цінних паперів і дебіторської заборгованості, які зіставляються з поточними зобов'язаннями:

Цей коефіцієнт показує на скільки можливо буде погасити поточні зобов'язання, якщо положення стане дійсно критичним, при цьому виходять із припущення, що товарно-матеріальні запаси взагалі не мають ніякої ліквідаційної вартості.

Kкл = (ГК+ПФІ+ДЗ) /ПЗ (2.6.)

К_{кр. (}2010) = (1875 +5755) / 25405 = 0,3

К_{кр. (}2011) = (1778 + 5637) / 32044 = 0,2

К_{кр. (}2012) = (2007 + 9280) /52383 = 0,22

Коефіцієнт швидкої ліквідності менше 1. Це вказує на неспроможність даного підприємства у разі падіння товарообігу покрити свої зобов'язання перед кредиторами. Дані значення є ознакою високого фінансового ризику і поганих можливостей для залучення додаткових фінансів.

· Коефіцієнт абсолютної ліквідності. Дозволяє визначити частку короткострокових зобов'язань, що підприємство може погасити найближчим часом, не чекаючи оплати дебіторської заборгованості й реалізації інших активів. Коефіцієнт абсолютної ліквідності визначається за формулою:

К. а. = (ГК + ПФІ) /КЗ (2.7.)

К_{а. л. (}2010) = 1875/ 25405 = 0,07

К_{а. л. (}2011) = 1778/32044 = 0,06

К_{а. л. (}2012) = 2007/52383 = 0,04

Нормативне значення цього показника становить 0,2 - 0,25. За період з 2010 по 2012 рік коефіцієнт абсолютної ліквідності становив 0,07; 0,06; 0,04 - менше нормативу. Тобто можна стверджувати про неготовність підприємства негайно ліквідувати короткострокову заборгованість.

· Класифікація активів балансу за ступенем ліквідності в 2010 році:

1) Л₁ = 1875 тис. грн.

2) Л₂ = 5755 тис. грн.

3) Л₃ = 12778 тис. грн.

4) Л₄ = 11599 тис. грн.

Класифікація пасивів балансу в залежності від строків погашення зобов'язань в 2010 році:

1) П₁ = 11 + 9 + 13 + 39 + 55 = 127 тис. грн.

2) П₂ = 24914 + 364 = 25278 тис. грн.

3) П₃ = 225 тис. грн.

4) П₄ = 4502 тис. грн.

Класифікація активів балансу за ступенем їх ліквідності в 2011 році:

1) Л₁ = 1778 тис. грн.

2) Л₂ = 5637 тис. грн.

3) Л₃ = 23172 тис. грн.

4) Л₄ =24133 тис. грн.

Класифікація пасивів балансу в залежності від строків погашення зобов'язань в 2011 році:

5) П₁ = 1251 + 3 + 51 + 74 + 143 = 1522 тис. грн.

6) П₂ = 30150 + 372 = 30522 тис. грн.

7) П₃ = 18831 тис. грн.

8) П₄ = 3845 тис. грн.

Класифікація активів балансу за ступенем їх ліквідності в 2012 році:

5) Л₁ = 2007 тис. грн.

6) Л₂ = 9280 тис. грн.

7) Л₃ = 19194 тис. грн.

8) Л₄ =34352 тис. грн.

Класифікація пасивів балансу в залежності від строків погашення зобов'язання в 2012 році:

1) П₁ = 559 + 9 + 77 + 569 = 645 тис. грн.

2) П₂ = 38746 + 8565 + 4427 = 51738 тис. грн.

3) П₃ = 4936 тис грн.

4) П₄ = 4938 тис. грн.

Умови ліквідності балансу: (2.8.)

Л₁ > П₁

Л₂ > П₂

Л₃ > П₃

Л₄ < П₄

2010 рік:

Л_{1 (}1875) > П₁ (127)

Л_{2 (}5755) < П_{2 (}25278)

Л_{3 (}12778) > П₃ (225)

Л_{4 (}11599) > П_{4 (}4502)

2011 рік:

Л_{1 (}1778) > П₁ (1522)

Л_{2 (}5637) < П_{2 (}30522)

Л_{3 (}23172) > П₃ (18831)

Л_{4 (}24133) > П_{4 (}3845)

2012 рік:

Л_{1 (}2007) >П₁ (645)

Л_{2 (}9280) < П_{2 (}51738)

Л_{3 (}19194) > П₃ (4936)

Л_{4 (}34352) > П_{4 (}4938)

За 3 досліджувані роки порушено 2 умови рівняння, тобто баланс можна вважати частково ліквідним, а підприємство таким, що має ризик виникнення фінансової кризи. Причиною цього є великий обсяг дебіторської заборгованості, довгострокових зобов'язань, короткострокових кредитів і запасів.

Таблиця 2.3.

Показники ліквідності та платоспроможності підприємства

Показники	2010	2011	2012
Коефіцієнт абсолютної ліквідності	0,07	0,06	0,04
Коефіцієнт швидкої ліквідності	0,3	0,2	0,22
Коефіцієнт покриття	0,8	0,95	0,58

Отже, згідно таблиці 2.3 підприємство є неплатоспроможним, тобто не має можливості ліквідувати короткострокову заборгованість і у разі падіння товарообігу покрити свої зобов'язання перед кредиторами.

3. Показники, що визначають стан оборотних коштів:

· Коефіцієнт забезпечення запасів і затрат власними оборотними коштами.

Показує наявність власних оборотних коштів, необхідних для фінансової стабільності підприємства, його незалежності від позикових коштів.

К_зз = ВОК/ЗВ (2.9.)

ВОК - власний оборотний капітал

ЗВ - запаси (сума рядків з 100 по 140 форми № 1)

К_зз (2010) = - 6872/12778 = - 0,54

К_зз (2011) = - 1457/23172 = - 0,06

К_зз (2012) = - 24478/19194 = - 1,28

Дані розрахунки свідчать про відсутність власних оборотних коштів, необхідних для фінансової стабільності, і залежність підприємства від позикових коштів.

· Коефіцієнт оборотності поточних активів.

Показує ділову активність підприємства, ефективність використання оборотних коштів та конкурентоспроможність.

К_об = ЧВ/Сер. знач. ПА (2.10)

Сер. знач. ПА = (ПА на поч. року + ПА на кін. року) /2

ЧВ - чиста виручка (035 рядок форма № 2)

ПА - оборотні активи (260 рядок форма №1)

Сер. знач. ПА (2010) = (16454 + 18533) /2 = 17493,5 тис. грн.

Сер. знач. ПА (2011) = (18533 + 30587) /2 = 24560 тис. грн.

Сер. знач. ПА (2012) = (30587 + 28474) /2 = 29530,5 тис. грн.

К_{об (}2010) = 15009/17493,5 = 0,86

К_{об (}2010) = 14084/24560 = 0,57

К_{об (}2010) = 29851/29530,5 = 1,01

Значення даного показника на початку періоду становило 0,86, а на кінець - 1,01. Тобто за весь період відбувається його підвищення, що вказує на прискорення обороту оборотних засобів і на підвищення ефективності використання оборотних коштів.

· Коефіцієнт оборотності товарно-матеріальних цінностей.

Показує скільки разів в середньому продаються запаси підприємства за певний період часу.

К_об ТМЦ = ЧВ/Сер. знач. ТМЦ (2.11)

Сер. знач. ТМЦ = (ТМЦ на поч. року + ТМЦ на кін. року) /2

ТМЦ - товарно-матеріальні цінності (сума рядків з 100 по 140 форма №1)

Сер. знач. ТМЦ (2010) = (11240 + 12778) /2 = 12009 тис. грн.

Сер. знач. ТМЦ (2011) = (12778 + 23172) /2 = 17975 тис. грн.

Сер. знач. ТМЦ (2012) = (23172 + 19194) /2 = 21183 тис. грн.

К_об ТМЦ (2010) = 15009/12009 = 1,25

К_об ТМЦ (2011) = 14084/17975=0,78

К_об ТМЦ (2012) = 29851/21183=1,41

Здійснивши розрахунки, можна зробити висновок, що на початок і на кінець періоду запаси підприємства в середньому продаються приблизно 2 рази на рік.

Чим вище оборотність запасів, тим більш ефективним є виробництво і тим менша потреба в оборотному капіталі для його організації.

· Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості.

Показує, скільки разів у середньому протягом року дебіторська заборгованість перетворилась у грошові кошти.

К_одз = ЧВ/Сер. знач. ДЗ (2.12)

ДЗ - дебіторська заборгованість (сума рядків з 150 по 210 форма №1)

Сер. знач. ДЗ (2010) = (3918 + 5755) /2 = 4836,5 тис. грн.

Сер. знач. ДЗ = (3880 + 5637) /2 = 4758,5 тис. грн

Сер. знач. ДЗ = (5637 + 9280) /2 = 7458,5 тис. грн

К_{одз (}2010) = 15009/4836,5 = 3,1

К_одз (2011) =14084/4758,5 = 2,9

К_одз (2012) =29851/7458,5 = 4

· Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості.

Показує скільки необхідно оборотів для оплати виставлених рахунків.

К_окз = ЧВ/Сер. знач. КЗ (2.13)

Сер. знач. КЗ (2010) = (144 + 127) /2 = 135,5 тис. грн.

Сер. знач. КЗ (2011) = (127 + 1522) /2 = 824,5 тис. грн.

Сер. знач. КЗ (2012) = (1522 + 645) /2 = 1083,5 тис. грн.

К_{окз (}2010) = 15009/135,5 = 110,7

К_окз (2011) = 14084/824,5 = 17,1

К_окз (2012) = 29851/1083,5 = 27,6

Протягом періоду що аналізується відбувалось підвищення оборотності дебіторської і кредиторської заборгованості. Зростання оборотності дебіторської заборгованості відображає поліпшення платіжної дисципліни покупців - своєчасне погашення покупцями заборгованості перед підприємством і скорочення продажів з відстрочкою платежу. Зростання оборотності кредиторської заборгованості свідчить про покращення платіжної дисципліни підприємства у відносинах з постачальниками, кредиторами - своєчасне погашення підприємством своєї заборгованості перед кредиторами і скорочення покупок з відстрочкою платежу.

Якщо порівняти оборотність дебіторської і кредиторської заборгованості в цілому, то можна стверджувати, що кредиторська заборгованість перевищує дебіторську як на початок так і на кінець року. Така ситуація є негативною, оскільки підприємство мусить погашати свої борги незалежно від стану дебіторської заборгованості.

· Коефіцієнт забезпечення власними коштами поточних активів.

Цей показник характеризує, яка частина оборотних активів фінансується за рахунок власних коштів підприємства.

К_з = ВОК/ПА (2.14)

ПА - оборотні активи (260 рядок форма №1)

К_{з (}2010) = - 6872/18533 = - 0,37

К_з (2011) = - 1457/30587 = - 0,05

К_з (2012) = - 24478/28474 = - 0,86

Коефіцієнти забезпечення власними коштами поточних активів за досліджуваний період є від'ємними. На початку значення цього показника складає - 0,37; а на кінець - 0,86. Це означає, що оборотні активи фінансуються за рахунок позикових коштів підприємства, що негативно впливає на фінансовий стан суб'єкта господарювання.

4. Показники стану основного капіталу:

· Індекс постійного активу.

Показує частку основних засобів та необоротних активів у джерелах власних коштів.

І_{п. а.} = НА/ВК (2.15)

НА - необоротні активи (080 р. форма №1)

ВК - власний капітал (380 р. форма №1)

І_{п. а. (}2010) = 11599/ 4502 = 2,58

І_{п. а. (}2011) = 24133/ 3845 = 6,28

І_{п. а. (}2012) = 34352/ 4938 = 6,9

Значення індексу постійного активу досить високе: протягом періоду воно майже не змінилось та складало на початок та кінець досліджуваного періоду відповідно 2,58 і 6,9. Висока доля активів підприємства створена за рахунок власних коштів, зменшує ризик неплатоспроможності підприємства.

· Коефіцієнт реальної вартості майна.

Показує можливості підприємства по нарощуванню потужностей виробництва продукції.

К_{р. в.} = (ОЗ + ВЗ + НЗВ) /А (2.16)

ОЗ - основні засоби (030 р. форма №1)

ВЗ - виробничі запаси (100 р. форма №1)

НЗВ - незавершене виробництво (120 р. форма №1)

А - сума активів (280 р. форма №1)

К_{р. в. (}2010) = (10795 + 2127 + 3435) /30132 = 0,54

К_{р. в. (}2011) = (13466 + 1711 + 4377) /54720 = 0,36

К_{р. в. (}2012) = (19634 + 5284 + 4193) /62826 = 0,46

Коефіцієнт реальної вартості майна на початок звітного періоду становить 0,54; а на кінець - 0,46. Загальноприйнято, що якщо значення цього показника нижче за 0,5 це негативна ознака для підприємства.

Така ситуація існує на даному підприємстві в кінці досліджуваного періоду, причинами цього є великі залишки готової продукції і обсяги незавершеного виробництва.

5. Показники фінансової незалежності та ділової активності підприємства.

· Коефіцієнт автономії.

Даний показник характеризує ступінь фінансової незалежності підприємства від кредиторів.

К_а = ВК/А (2.17)

0,5 < К_а< 0,7

А - сума активів (280 р. форма №1)

К_а (2010) = 4502/30132 = 0,15

К_{а (}2011) = 3845/54720 = 0,07

К_{а (}2012) = 4938/62826 = 0,08

Даний показник протягом звітного періоду збільшився з 0,07 до 0,08. Тому можна вважати, що підвищилась незалежність підприємства від зовнішніх кредиторів

· Коефіцієнт співвідношення позикових і власних коштів.

Характеризує обсяг залучених позикових коштів на одиницю власного капіталу.

К_ф = ПК/ВК (2.18)

К_ф< 1

ПК - позикові кошти (480р. + 620 р. форма №1)

К_ф (2010) = 25630/ 4502 = 5,7

К_{ф (}2011) =50875/ 3845 = 13,2

К_{ф (}2012) =57319/ 4938 = 11,6

Дані коефіцієнти і на початок і на кінець менше 1 і до того ж підвищуються, що свідчить про посилення залежності підприємства від кредиторів і зниження його фінансової стійкості.

6. Показники рентабельності:

1. Рентабельність продукції.

Показує скільки прибутку припадає на одиницю реалізованої продукції.

Р_прод. = (ЧП/С) *100 % (2.19)

ЧП - чистий прибуток (220 р. форма №2)

С - собівартість реалізованої продукції (040 р. форма №2)

Р_{прод. (}2010) = (6/11935) *100 = 0,05 %

Р_{прод. (}2011) = (657/14251) *100 = 4,6 %

На початок року 0,05 % прибутку припадає на 1 реалізованої продукції, а на кінець - 4,6%. Збільшення даного показника говорить про ефективність поточних витрат підприємства та про прибутковість продукції, що реалізовується.

2. Рентабельність продажу.

Характеризує ефективність продажів підприємства.

Р_{продажу} = (ЧП/Вир. від реал. прод.) *100 % (2.20)

Вир. від реал. прод. - 010 р. форма №2

Р_{продажу} (2010) = (6/17686) *100 = 0,03 %

Р_{продажу} (2011) = (657/16717) *100 = 3,9 %

На початку звітного періоду підприємство отримало 0,03 % операційного прибутку з кожної гривні проданої продукції, а на кінець - 3,9 %. Це викликано збільшенням суми прибутку від реалізації продукції.

3. Загальна рентабельність.

Показує на скільки ефективна віддача фондів.

Р_з = (ОП/А) *100 % (2.21)

ОП - операційний прибуток (100 р. форма №2)

А - сума активів

Р_з (2010) = (3828/30132) *100 = 12,7 %

Р_з (2011) = (4972/54720) *100 = 9,1 %

Загальна рентабельність на кінець року (9,1%) значно зменшилась порівняно з рентабельністю на початок (12,7 %), це зумовлено зменшенням суми операційного прибутку і зменшенням вартості оборотних коштів.

4. Рентабельність виробництва.

Показує скільки отримано копійок прибутку в розрахунку на 1 гривню виробничих витрат загалом на підприємстві.

Р_вир-ва = (ОП/ (ОЗ+ОК)) *100 % (2.22)

ОЗ - основні засоби (030 р. форма №1)

ОК - оборотні кошти (260 р. форма №1)

Р_вир-ва (2010) = (3828/ (10795+18533)) *100 = 13,1 %

Р_вир-ва (2011) = (4972/ (13466+30587)) *100 = 11,3%

Значення даного показника за звітний період зменшилось на 1,8 %. Причинами цього є зниження обсягу прибутку від операційної діяльності і зниження вартості оборотних активів.

5. Рентабельність власного капіталу.

Показує величину прибутку яку отримає підприємство на 1 вартості власного капіталу.

Р_{в. к.} = (ЧП/ВК) *100% (2.23)

Р_{в. к. (}2010) = (6/ 4502) *100 = 0,1%

Р_{в. к. (}2011) = (657/ 3845) *100 = 17,1%

Протягом періоду спостерігається збільшення показника рентабельності. Це викликано одночасним збільшенням чистого прибутку і власного капіталу.

Таблиця 2.4.

Оцінка фінансового стану підприємства

Показники	2010	2011	2012	Відхилення
1	2	3	4	5
І. Показники, що визначають стан оборотних коштів
Коефіцієнт забезпечення запасів і затрат ВОК	-0,54	-0,06	-1,28	-
Коефіцієнт оборотності поточних активів	0,86	0,57	1,01	0,15
Коефіцієнт оборотності ТМЦ	1,25	0,78	1,41	0,16
Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості	3,1	2,9	4	0,9
Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості	110,7	17,1	27,6	-83,1
Коефіцієнт забезпечення власними коштами поточних активів	-0,37	-0,05	-0,86	-
Показники стану основного капіталу
Індекс постійного активу	2,58	6,28	6,9	4,32
Коефіцієнт реальної вартості майна	0,54	0,36	0,46	-0,08
Показники фінансової незалежності та ділової активності
Коефіцієнт автономії	0,15	0,07	0,08	-0,07
Коефіцієнт співвідношення позикових і власних коштів	5,7	13,2	11,6	5,9
Показники рентабельності
Рентабельність продукції	0,05 %	4,6 %	-	4,6
Рентабельність продажу	0,03 %	3,9 %	-	3,9
Загальна рентабельність	12,7 %	9,1 %	-	-3,6
Рентабельність виробництва	13,1 %	11,3 %	-	-1,8
Рентабельність власного капіталу	0,1 %	17,1 %	-	17

Отже на основі таблиці 2.4., можна зробити такий висновок: ПАТ "Агрофірма "Вербівське"" є фінансово нестійким, оскільки функціонує в основному за рахунок довгострокових і короткострокових позик.

2.2 Виявлення можливості банкрутства підприємства.

Для діагностики банкрутства аграрних підприємств України використовують: R - модель Іркутської академії, модель О. Терещенка, методику П. Саблука, модель Альтмана 1983 року, модель Спрінгейта, які надають найбільш точні результати.

До однієї з перших моделей, в якій використовувалися прийоми мультиплікативного дискримінантного аналізу належить модель американського економіста Е. Альтмана.

Перша двофакторна модель розроблена ним у 1968 році має такий вигляд:

Z = - 0,3877 - 1,0736Кп + 0,0579 Кавт, (2.24.)

де Кп - коефіцієнт покриття, тобто відношення оборотних активів до короткострокових зобов'язань;

Кавт - коефіцієнт автономії, тобто відношення власного капіталу до підсумку балансу.

Якщо Z=0, то імовірність банкрутства становить 50%. У цій моделі відсутні показники прибутковості, а похибка її 65%.

Точніша п'ятифакторна модель Е. Альтмана:

Z = 1,2Х1 + 1,4Х2 + 3,3Х3 + 0,6Х4 + 1,0Х5, (2.25.)

де X1 - відношення робочого капіталу до сукупних активів;

Х₂ - відношення нерозподіленого прибутку до сукупних активів;

Х₃ - відношення прибутку від операційної діяльності до сукупних активів;

X4 - відношення ринкової вартості акцій до суми заборгованості; Х₅ - відношення виручки до суми активів.

Ця модель в економічній літературі трапляється у вигляді Z = 3,3К₁ + 1,0К₂ + 0,6К₃ + 1,4К₄ + 1,2К₅, де показники з коефіцієнтами подаються в іншій послідовності. Наприклад: 3,3К₁ це 3,3Х_3; 1,0К₂ це 1,0Х_5; 0,6К3 це 0,6Х4; 1,4К4 це 1,4X2, а 1,2К5 це 1,2Х₁. Якщо Z більше 3,0, імовірність банкрутства низька. Але дана модель придатна лише для великих підприємств, акції яких вільно котируються на фондовій біржі.

Щоб визначити імовірність банкрутства підприємств, акції яких не були представлені на біржі, Е. Альтман запропонував у 1983 році нову модель, яку можна застосувати в Україні:

Z1983 = 3,107К1 + 0,995К2 + 0,42К3 + 0,847К₄ + 0,717К₅, (2.26.)

де К1 - відношення прибутку до сплати відсотків до активів;

К2 - відношення виручки до активів;

К3 - відношення балансової вартості власного капіталу до залученого;

К4 - відношення реінвестованого прибутку до активів;

К5 - відношення власних обігових коштів до активів.

Якщо Z₁₉₈₃ <1,23, підприємству загрожує банкрутство.

Модель Спрінгейта містить показники прибутковості, і тому має високий рівень точності:

Z = 1,3А + 3,07В + 0,66С + 0,4Д, (2.27.)

де А - відношення робочого капіталу до активів;

В - відношення прибутку до сплати податків до активів;

С - відношення прибутку до сплати податків до короткострокових зобов'язань;

Д - відношення виручки до активів.

Якщо Z менше 0,862 - це потенційний банкрут з імовірністю 92%.

Українські вчені на чолі з академіком УААН П.Т. Саблуком рекомендують для діагностики банкрутства провести експрес - аналіз фінансового стану, який складається з розрахунку п'яти показників: коефіцієнта Бівера; рентабельності активів (6-8% свідчить про благополучний стан); відношення зобов'язань до активів (благополучний стан оцінюється, якщо цей показник < 37%); відношення суми власного капіталу та позаоборотних активів до суми активів (благополучний стан оцінюється в 0,4); відношення обігових активів до короткострокових зобов'язань (сприятливий стан, коли показник дорівнює більше 1).

Ця методика дає найбільш точні результати, які збігаються з результатами діагностики банкрутства за коефіцієнтом Альтмана 1983 року.

Російські вчені Іркутської державної економічної академії пропонують для прогнозування ризику банкрутства R-модель, яка має вигляд:

R = 0,38К1 + К₂ + 0,054Кэ + 0,63К_{4 (}2.28.)

де К₁ - відношення оборотного капіталу до середньорічної суми активів;

К₂ - відношення чистого прибутку до середньорічної суми власного капіталу;

К₃ - відношення виручки до середньорічної суми активів;

К_{4 -} відношення чистого прибутку до сукупних затрат.

Якщо R=0 - імовірність банкрутства максимальна (90-100%), 0-0,18 - висока (60 - 80%), 0,18-0,32 - середня (35-50%), 0,32-0,42 - низька (15-20%), більше 0,42 - мінімальна (до 10%).

Ця модель, як і модель О.О. Терещенка, на наш погляд, найбільш оптимальні. Модель О.О. Терещенка має вигляд:

Ztep = 1,5X1 + 0,08X2 + 10X3 + 5X4 + 0,3X5 + 0,1X6, (2.29.)

де X₁ - відношення грошових надходжень до зобов'язань;

X2 - відношення валюти балансу до зобов'язань;

X3 - відношення чистого прибутку до середньорічної суми активів;

X4 - відношення прибутку до виручки;

X5 - відношення виробничих запасів до виручки;

X6 - відношення виручки до основного капіталу.

Коли Z_tep >2 - банкрутство не загрожує, 1< Z_TEP. <2 - фінансова стійкість порушена, 0< Z_TEP <1 - існує загроза банкрутства.

Розроблена дискримінантна модель О. Терещенка має значні переваги над традиційними методиками:

модель є зручною в застосуванні;

розроблена на використанні вітчизняних статистичних даних;

враховується сучасна міжнародна практика;

за рахунок використання різноманітних модифікацій базової моделі до підприємств різних видів діяльності вирішує проблему критичних значень показників;

враховує галузеві особливості підприємства. Однак дана методика не є досконалою і має свої недоліки: відсутність поглибленої класифікації стійкості фінансового стану (існує лише - задовільний та незадовільний фінансовий стан); отримання значень в границях від - 0,9 до 0,9 зобов'язує проводити додатковий аналіз для ідентифікації стійкості фінансового стану [12].

Для діагностики банкрутства на підприємстві ПАТ "Агрофірма "Вербівське" здійснимо розрахунки згідно моделі Е. Альтмана, Спрінгейта і О. Терещенка.

Модель Е. Альтмана 1983 року

2010 рік

Z= 3,107* + 0,995* + 0,42* + 0,847* + 0,717* = 0,3947 + 0,5840 + 0,0738 - 0,0634 - 0,1689 = 0,82

2011 рік

Z = 3,107* + 0,995* + 0,42* + 0,847* + 0,717* = 0,2823 + 0,3039 + 0,0317 - 0,0451 - 0,2658 = 0,31

2012 рік

Z = 3,107* + 0,995* + 0,42* + 0,847* + 0,717* =0,3114 + 0,5153 + 0,0362 - 0,0256 - 0,3357 = 0,5

Так як троє показників менше ніж 1,23; то вірогідність банкрутства є дуже висока.

Модель О. Терещенко

2010 рік

Z= 1,5* + 0,08 + 10* + 5* + 0,3* + 0,1* = =1,0442 + 0,0949 + 0,0019 + 0,0017 + 0,0361 + 0,0587 = 1,24

2011 рік

Z= 1,5* + 0,08 + 10* + 5* + 0,3* + 0,1* = =0,7825 + 0,1366 + 0,1201 + 0,1965 + 0,0307 + 0,0306 = 1,29

2012 рік

Z= 1,5* + 0,08 + 10* + 5* + 0,3* + 0,1* =0,9289 + 0,0959 - 0,0380 - 0,0367 + 0,0487 + 0,0518 = 1,05

Оскільки значення показників знаходяться в межах від 1 до 2, можна стверджувати що фінансова стійкість підприємства порушилась, але за умови переходу на антикризове управління банкрутство не загрожує.

Модель Спрінгейта

2010 рік

Z= 1,3* + 3,07* + 0,66* + 0,4* = - 0,2965 + 0,0168 + 0,0043 + 0,2348 = - 0,04

2011 рік

Z= 1,3* + 3,07* + 0,66* + 0,4* = - 0,0346 + 0,0369 + 0,0135 + 0,1222 = 0,14

2012 рік

Z= 1,3* + 3,07*+ 0,66* + 0,4* = - 0,4947 - 0,0117 - 0,03 + 0,2072 = - 0,3

Згідно з даними розрахунками суб'єкт господарювання є потенційним банкрутом з імовірністю 92 %, бо Z менше 0,862.

Таблиця 2.5. Моделі оцінки банкрутства підприємства

	Z
	2010	2011	2012
Модель Е. Альтмана	0,82	0,31	0,50
Модель О. Терещенка	1,24	1,29	1,05
Модель Спрінгейта	-0,04	0,14	-0,3

Згідно даних таблиці 2.5 можна зробити висновок, що підприємство перебуває у кризовому становищі і має велику ймовірність виникнення банкрутства.

Отже, в 2 розділі ми проводили аналіз показників фінансового стану підприємства ПАТ "Агрофірма "Вербівське" та здійснювали оцінку ймовірності банкрутства. З метою оцінки фінансового стану були розраховані такі групи показників:

1) Показники оцінки майнового стану.

2) Показники ліквідності і платоспроможності

3) Показники що визначають стан оборотних коштів

4) Показники стану основного капіталу

5) Показники фінансової незалежності та ділової активності

6) Показники рентабельності

Згідно з даними розрахунками можна стверджувати, що оборотні кошти на агрофірми "Вербівське" мають високу оборотність і ефективність використання. Значна їх частка фінансується за рахунок позикового капіталу, проте їх кількість є недостатньою щоб забезпечити фінансову незалежність підприємства від інших кредиторів.

Натомість суб'єкт господарювання має високу кредиторську заборгованість яка перевищує дебіторську. Така ситуація є негативною, оскільки підприємство повинно погашати свої борги незалежно від стану дебіторської заборгованості.

Акціонерне товариство має необхідний обсяг основних засобів, які ефективно використовуються і створені за рахунок власних коштів.

Можливості підприємства по нарощуванню потужностей виробництва є низькими за рахунок великих залишків готової продукції, виробничих запасів.

Показники ліквідності і платоспроможності є нижчими від нормативу, що свідчить про те що підприємство є частково ліквідним і неплатоспроможним, тобто не має можливості ліквідувати короткострокову заборгованість і у разі падіння товарообігу покрити свої зобов'язання перед кредиторами.

Коефіцієнт автономії і співвідношення позикових коштів до власних характеризує підприємство як фінансово залежне від позик кредиторів.

Розрахунки по показниках рентабельності свідчать про ефективність поточних витрат і прибутковість продукції, що реалізовується.

Згідно з даними твердженнями ПАТ "Агрофірма "Вербівське"" є фінансово нестійким, перебуває у стані кризи і має велику імовірність виникнення банкрутства.

Розділ 3. Напрями вдосконалення антикризового фінансового управління акціонерного товариства

3.1 Заходи щодо виходу підприємства з кризової ситуації

Для виходу ПАТ "Агрофірма "Вербівське" з фінансової кризи необхідно реалізувати заходи наведені нижче, що сприятиме більш раціональному використанню фінансових ресурсів і не викличе протиріч пов'язаних з неможливістю вирішити проблеми більш високого порядку, не вирішивши спочатку проблеми нижчого порядку.

Етапи виходу з кризової ситуації для публічного акціонерного товариства "Агрофірма "Вербівське"":

1) Зниження суми позикового капіталу. Нормативне значення коефіцієнта співвідношення позикових і власних коштів <1 (див. таблицю 2.4.). Це означає, що позикових коштів має бути менше 50%, що забезпечить найбільш оптимальне функціонування підприємства. Зниження необхідно здійснювати не різко, щоб одноразовим зниженням не погіршити фінансовий стан підприємства. Можлива розкладка суми на яку необхідно зменшити позиковий капітал в часі. У даному випадку підприємство отримує можливість в довгостроковому періоді скоригувати свою діяльність таким чином, щоб десятивідсоткове або п'ятивідсоткове зменшення було покрито з інших джерел, основним з яких є прибуток. При цьому необхідно не тільки зменшувати суму позикового капіталу, а й нарощувати суму власного. Тобто зменшення суми позикового капіталу повинно бути пов'язане з відповідним збільшенням суми власного капіталу.

2) Створення резервів з валового та чистого прибутку. Даний етап тісно переплітається з першим і дозволяє нарощувати суму власного капіталу. Створення резервів сприяє збільшенню величини джерел власних обігових коштів. Дана міра має довгостроковий позитивний ефект.

3) Зниження суми запасів. Обслуговування запасів передбачає використання фінансових ресурсів, що лягає на собівартість готової продукції. В результаті продукція користується меншим попитом з одного боку, і підприємство втрачає частину потенційно можливого прибутку з іншого.

4) Скорочення обсягів дебіторської заборгованості. Ефективне управління дебіторською заборгованістю на сучасному етапі є актуальною проблемою для багатьох вітчизняних підприємств, адже збільшення або зменшення дебіторської заборгованості здійснює великий вплив на фінансовий стан підприємства, рівень ризикованості. Її величина залежить від обсягу продажів, умов розрахунку з покупцями, періоду відстрочки платежу, платіжної дисципліни покупців, організації контролю за станом дебіторської роботи і претензійної роботи на підприємстві.

Значне збільшення дебіторської заборгованості та її частки в оборотних активах може свідчити або про неефективну кредитну політику підприємства до покупців, або про збільшення-обсягів реалізації, або про неплатоспроможність частини покупців. Зменшення заборгованості за рахунок скорочення періоду її погашення, а не за рахунок зменшення обсягів реалізації позитивно характеризує управління дебіторською заборгованістю.

Сучасною формою управління дебіторською заборгованістю є прискорене переведення дебіторської заборгованості в інші форми оборотних активів підприємства, такі як обігові кошти та високоліквідні короткострокові цінні папери. Основними формами реінвестування дебіторської заборгованості є: факторинг, вексельна форма, форфейтинг.

Однією з основних функцій управління дебіторською заборгованістю є створення ефективної системи контролю за її рухом та своєчасною інкасацією. Контроль організується в загальній системі фінансового контролю на підприємстві як самостійний блок (центр відповідальності з управління дебіторською заборгованістю).

5) Управління кредиторською заборгованістю. Політика управління кредиторською заборгованістю включає наступні основні етапи: аналіз залучення і використання кредиторської заборгованості у попередньому періоді; визначення можливостей фінансування діяльності за рахунок залучення кредиторської заборгованості у майбутньому періоді; визначення граничного обсягу кредиторської заборгованості; визначення складу основних кредиторів; забезпечення своєчасних розрахунків по кредиторській заборгованості.

Слід зазначити, що проблему погашення кредиторської заборгованості можливо вирішити лише при умові вирішення проблеми по погашенню дебіторської заборгованості. Тому підприємству необхідно комплексно підійти до вирішення проблеми розрахунків та створити реально діючий механізм погашення заборгованості.

6) Крім цього позитивним можна назвати підвищення частки грошових коштів, прискорення оборотності оборотних коштів, зростання забезпеченості власними оборотними засобами. Реалізація даного етапу значно підвищить фінансову стійкість і платоспроможність.

7) Прискорення оборотності дебіторської заборгованості. Для усунення виникнення в майбутньому можливості накопичення дебіторської заборгованості необхідно вжити заходів для прискорення її оборотності. Дана міра можлива при зміні політики надання дебіторської заборгованості на консервативну, коли для суми дебіторської заборгованості встановлюється ліміт і перевищення даного ліміту вкрай небажано. Такий захід можливий при наявності безлічі покупців.

8) Розширення клієнтської бази. Пошук нових ринків збуту. Описані вище етапи повинні проводитися паралельно з етапом пошуку нових ринків збуту та розширення клієнтської бази. При цьому поступово налагоджувати зв'язки з новими клієнтами, спочатку виконуючи невеликі замовлення. У разі знаходження вигідних умов нарощувати обсяги виробництва і покращувати власний фінансовий стан.

7) Зниження витрат виробництва. Зниження витрат виробництва благотворно впливає на величину прибутку. Прибуток є кінцевою метою операційного циклу. Прибуток впливає на ефективність функціонування підприємства, будучи самої по собі критерієм ефективності функціонування.

8) Збільшення обсягів виробництва і реалізації. Дозволить використовувати виробничі потужності на 100%. При цьому можливий приріст заробітної плати робітників, що не може не відбитися на бажанні працювати краще, підвищуючи при цьому продуктивність праці.

9) Досягнення фінансової та управлінської самостійності. Даний етап є кінцевим етапом антикризового фінансового управління для публічного акціонерного товариства " Агрофірма " Вербівське"". Вищенаведені етапи дозволять підприємству збільшити суму чистих активів, тим самим збільшивши його вартість і задовольнивши бажання акціонерів. При цьому можливе досягнення високої фінансової стійкості, платоспроможності і рентабельності. Коли у підприємства з'являться кошти, вони можуть бути інвестовані в нове обладнання або з інших напрямків для отримання прибутку. При цьому реальне внутрішньо інвестування значно підвищить показники роботи підприємства, дозволить заощадити час і матеріал. Поліпшення фінансового стану підприємства дасть можливість здійснення зниження ступеня іноземного впливу.

Отже, проаналізувавши основні проблемні місця, була розроблена програма виходу з ситуації, що склалася (Рис.3.1.). Її основу складають довгострокові зусилля менеджерів, спрямовані на досягнення фінансової та управлінської незалежності. Почати необхідно з створення системи внутрішнього аудиту, діяльність якої буде спрямована на практичну реалізацію антикризового фінансового управління на публічному акціонерному товаристві "Агрофірма "Вербівське"". Розпочавши зі зниження суми позикового капіталу і підвищивши фінансову стійкість, підприємство повинно направити свої зусилля на створення резервів з валового та чистого прибутку. Наступний етап передбачає зниження суми запасів, що знизить витрати з їх обслуговування.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 3.1 Взаємовплив етапів антикризового фінансового управління

Одним з найбільш важливих етапів, є етап спрямований на посилення роботи по стягненню дебіторської заборгованості. Це пов'язано зі значною сумою коштів "завислих" в обороті. Ці кошти можуть бути використані підприємством як на покриття суми боргу, так і на створення резервів. Прискорення оборотності дебіторської заборгованості також є важливим напрямком діяльності персоналу підприємства, тому що дозволить уникнути проблемних ситуацій в майбутньому. Розширення клієнтської бази, зниження витрат виробництва, збільшення обсягів виробництва і реалізації і вигідне інвестування допоможуть отримати значний обсяг прибутку і створити достатні для реалізації наступного етапу резерви. Зниження ступеня іноземного впливу буде останнім кроком до досягнення фінансово-управлінської незалежності.

3.2 Розробка і організація системи внутрішнього контролю

Можливість вдосконалення фінансового управління кризовими явищами необхідно розглядати з двох основних позицій: концептуальної та практичної. Перша стосуватиметься деяких змін в концепції управління, тобто створення на підприємстві окремої системи - системи внутрішнього аудиту, в обов'язки якої входитиме аналітична робота для недопущення можливості виникнення банкрутства. Друга стосуватиметься практичного втручання у фінансову діяльність підприємства, що буде в основному стосуватися оптимізації рівня платоспроможності, фінансової стійкості, рентабельності, частки позикових коштів у загальній структурі капіталу і так далі

Необхідність створення відділу внутрішнього аудиту випливає зі специфіки діяльності публічного акціонерного товариства " Агрофірма "Вербівське"": тривалий термін рефінансування дебіторської заборгованості, використання в операційній діяльності великої суми позикових коштів, специфіка виробництва з переважанням динамічної трансформації оборотних активів, короткий операційний цикл, розрив між володінням та управлінням підприємством. Ці фактори лягають в основу пропозиції про створення системи внутрішнього аудиту. Дана служба може бути укомплектована з управлінського персоналу різних підрозділів - фінансового відділу, бухгалтерії, відділу зовнішніх зв'язків, відділу прогнозування та економічного аналізу. При цьому діяльність може здійснюватися або у формі щотижневих семінарів, що не вимагатиме додаткових витрат, або у формі функціонування в якості окремого органу в організаційній структурі підприємства.

Внутрішній аудит - це регламентована внутрішніми документами організації діяльність по контролю ланок управління і різних аспектів функціонування організації, здійснювана представниками спеціального контрольного органу в рамках допомоги органам управління організації (загальним зборам учасників господарського товариства або суспільства або членів виробничого кооперативу, наглядовій раді, раді директорів, виконавчому органу) у встановленні законності проведених працівниками господарських операцій та їх економічної доцільності для підприємства, у дотриманні встановленого порядку ведення бухгалтерського обліку. Внутрішній аудит є діяльність з надання незалежних і об'єктивних гарантій і консультацій, спрямованих на вдосконалення господарської діяльності організації. Він допомагає організації, досягти, поставлені цілі, використовуючи систематизований і послідовний підхід до оцінки та підвищення ефективності управління ризиками, контролю та системи корпоративного управління.

Цілями організації системи внутрішнього контролю на підприємстві є:

1) здійснення впорядкованої і ефективної діяльності підприємства, включаючи рентабельність і захищеність від збитків;

2) забезпечення дотримання політики керівництва кожним працівником підприємства;

3) забезпечення збереження майна;

4) підтримання хороших відносин з регулюючими органами;

5) запобігання виникнення банкрутства, нейтралізація його причин на ранніх стадіях його прояву

Для досягнення перерахованих вище цілей організації системи внутрішнього контролю необхідно вирішення наступних завдань:

1) періодичний контроль над фінансово-господарською діяльністю підприємства;

2) аналіз господарської та фінансової діяльності, оцінка економічних та інвестиційних проектів, економічної безпеки систем бухгалтерського обліку та внутрішнього контролю підприємства;

3) проведення семінарів, підвищення кваліфікації та навчання персоналу, надання допомоги кадровій службі у підборі і тестуванні бухгалтерського персоналу підприємства;