Фінансовий аналіз підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

1. Ознайомлення з фінансово-кредитною установою СПД Ковтун Т.М.

СПД Ковтун Т.М., на якому я проходжу практику, засноване Ковтун Т.М. 14 червня 2005 р. Підприємство є юридичною особою з дати його державної реєстрації. Підприємство займається продажем сувенірної та нагороджувальної атрибутики (дипломи, грамоти, сертифікати, медалі, кубки, шильди). Підприємство має цивільні права та обов'язки, здійснює свою діяльність відповідно до Статуту та Закону. Підприємство є платником єдиного податку, здійснює безготівкові та готівкові розрахунки. Для подальшого розгляду пунктів практики мною було обрано ВАТ «Азовмаш».

2. Порядок формування грошових фондів та фінансових ресурсів на ВАТ «Азовмаш»

Історiя ВАТ «Азовмаш» корiнням йде в кiнець 19 столiть, коли в Марiуполi в 1899 р. недалеко вiд металургiйного заводу Никополь-марiупольського гiрського i металургiйного суспiльства був побудований ще один металургiйний завод «Росiйський Провiданс». Вiн спецiалiзувався на випуску чавуну, сталі, прокату, зокрема, залiзничних рейок. У 1918 р. обидва металургiйнi заводи було націоналізовано.

У 1991 р. виробниче об'єднання «Азовмаш», був перетворений в концерн з 14 юридичними особами.

«Азовмаш» - безумовний лiдер українського вагонобудування. Щороку на залiзницi країни виходять новi моделi вантажних вагонiв: цистерни, пiввагони, критi вагони (для упакованих легковагих вантажiв, автомобiлеперевiзчики i iн.). За роки свого iснування «Азовмашем» створено бiльше 50 моделей вантажних вагонiв для перевезення понад 500 найменувань вантажiв. У останнi два роки пiдприємство освоїло випуск залiзничних платформ для контейнерiв. «Азовмаш» - єдине в Українi пiдприємство, що випускає паливозаправочную технiку. З цехiв «Азовмаша» виходять найсучаснiшi моделi автопаливозаправникiв i автопаливоперевiзчиков для транспортування нафтопродуктiв i зрiджених газiв.

Станом на 01.01.2010 року организацiйна структура ВАТ «Азовмаш» складається з: - дирекцiї; - головної бухгалтерiї; - комерцiйного центру; - прес-центру. Управлiнь: - фiнансово-економiчного; - планово-економiчного; - юридичного; - правової безпеки; - фiнансового контролю; - маркетингу важкого машинобудування, - маркетингу вагонобудування; - договорiв та митного декларування; - ремонтно-енергетичного; - облiку, аналiзу та мiжнародних стандартiв фiнансової звiтностi. Вiддiлiв: - безпеки та ревiзiй; - реформування економiчних вiдносин, корпоративних прав та iнвестицiй; - цiн та економiчного аналiзу; - контролю та економiчної експертизи; - працi та заробiтної плати; - фiнансового; - роботи з банками; - головного енергетика; - головного механiка; - бюро економiчного контролю договiрних робiт; - мiжнародних стандартiв фiнансової звiтностi; - iмпорту.

Фінансові ресурси - це кошти, що знаходяться в розпорядженні підприємства і призначені для здійснення поточних витрат і витрат по розширеному відтворенню, для виконання фінансових зобов'язань і економічного стимулювання працюючих. Фінансові ресурси спрямовуються також на утримання і розвиток об'єктів невиробничої сфери, споживання, нагромадження, у спеціальні резервні фонди та ін.

Формування фінансових ресурсів здійснюється за рахунок низки джерел. На основі права власності розрізняють дві великі групи джерел: власні і залучені кошти. Можлива більш детальна класифікація: власні й прирівняні до них засоби; ресурси, що мобілізуються на фінансовому ринку; грошові надходження в порядку перерозподілу.

Первісне формування фінансових ресурсів відбувається в момент створення підприємства, коли утворюється статутний капітал (акціонерний чи складовий капітал). Статутний капітал - це майно підприємства, створене за рахунок внесків засновників.

Фінансові ресурси формуються головним чином за рахунок прибутку (від основної та інших видів діяльності), а також виручка від реалізації майна, сталих пасивів, різних цільових надходжень, пайових та інших внесків членів трудового колективу. До стійких пасивів відносяться статутний, резервний та інший капітали; довгострокові позики; постійно знаходиться в обороті підприємства кредиторська заборгованість.

Значні фінансові ресурси, особливо в створюваних і реорганізованих підприємствах, можуть бути мобілізовані на фінансовому ринку за допомогою продажу акцій, облігацій та інших видів цінних паперів, що випускаються підприємством; дивідендів і відсотків по цінних паперах інших емітентів, доходів від фінансових операцій, кредитів.

Підприємства можуть одержувати фінансові ресурси від асоціацій і концернів, в які вони входять; від вищестоящих організацій при збереженні галузевих структур; від органів державного управління у вигляді бюджетних субсидій; від страхових організацій. У складі цієї групи фінансових ресурсів, сформованих у порядку перерозподілу, все більшу роль відіграють виплати страхових відшкодувань, і все меншу - бюджетні й галузеві фінансові джерела, призначені на чітко обмежений перелік витрат.

Структура капiталу ВАТ «Азовмаш» на 31.12.2009 року становить: 73,9% - власний капiтал, 26,1% - забезпечення та зобов'язання.

Статутний капiтал підприємства складає 306 076 тис. грн.; резервний капiтал - 4 098 тис. грн.; - нерозподiлений прибуток - 2 412 тис. грн.

3. Зміст фінансової роботи ВАТ «Азовмаш»

фінансовий грошовий оподаткування прибуток

Фінансова робота підприємства здійснюється за такими основними напрямками:

- фінансове прогнозування та фінансове планування на підприємстві

- аналіз роботи підприємства та контроль виробничо-господарської діяльності;

- оперативна, поточна фінансово-економічна робота на підприємстві.

Фінансове прогнозування та планування є однією з найважливіших ділянок фінансової роботи підприємства. На цій стадії фінансової роботи визначається загальна потреба у грошових коштах для забезпечення нормальної виробничо-господарської діяльності та можливість одержання таких коштів.

Метою складання фінансового плану є визначення фінансових ресурсів, капіталу та резервів на підставі прогнозування величини фінансових показників: власних оборотних коштів, амортизаційних відрахувань, прибутку, суми податків.

Планування виручки є необхідним для розробки плану прибутку від реалізації продукції, визначення суми планових платежів у бюджет. Від обґрунтованості та правильності розрахунку виручки великою мірою залежить також реальність основного джерела надходження коштів та розмір запланованого прибутку.

Мета планування витрат - визначення можливості найекономнішого витрачання матеріальних, трудових та грошових ресурсів на одиницю продукції. Зменшення витрат виробництва та обігу є важливим фактором збільшення ефективності виробництва. Зниження собівартості за рахунок економії сировини, матеріалів, палива, енергії та живої праці дає змогу виробити значну кількість додаткової продукції, збільшити прибуток та рентабельність підприємств, створює реальні можливості для самофінансування

Аналіз та контроль фінансової діяльності підприємства - це діагноз його фінансового стану, що уможливлює визначення недоліків та прорахунків, виявлення та мобілізацію внутрішньогосподарських резервів, збільшення доходів та прибутків, зменшення витрат виробництва, підвищення рентабельності, поліпшення фінансово-господарської діяльності підприємства в цілому.

Поточна та оперативна фінансова робота на підприємстві спрямовується на практичне втілення фінансового забезпечення підприємницької діяльності, постійне підтримування платоспроможності на належному рівні.

Зміст поточної оперативної фінансової роботи на підприємстві полягає в такому:

- постійна робота зі споживачами стосовно розрахунків за реалізовану продукцію;

- своєчасні розрахунки за поставлені товарно-матеріальні цінності та послуги з постачальниками;

- забезпечення своєчасної сплати податків та інших обов'язкових платежів;

- своєчасне проведення розрахунків по заробітній платі на підприємстві;

- своєчасне погашення банківських кредитів та сплата відсотків за ними;

- здійснення платежів за фінансовими операціями.

4. Ознайомлення з грошовими розрахунками ВАТ «Азовмаш»

фінансовий грошовий розрахунок прибуток

Система розрахунків

Грошові розрахунки можуть набирати як готівкової, так і безготівкової форми. Безготівковим грошовим розрахункам, як правило, віддають перевагу. Це пояснюється тим, що за використання безготівкових розрахунків досягають значної економії витрат на їх здійснення. Широкому застосуванню безготівкових розрахунків сприяють банківські установи, у них також заінтересована держава - не тільки з погляду економного витрачання коштів, а й з погляду вивчення, регулювання і контролю грошового обороту.

Сферу готівкових і безготівкових розрахунків розмежовано. Готівкова форма розрахунків застосовується за обслуговування населення - виплата заробітної плати, матеріального заохочення, дивідендів, пенсій, грошової допомоги. Отримуючи грошові доходи, населення витрачає їх на купівлю товарів, продуктів харчування, оплачує послуги і здійснює інші платежі.

Безготівкові розрахунки

Безготівкові розрахунки - платежі, які здійснюються шляхом перерахування з рахунку платника на рахунок кредитора у банках без використання грошових купюр. Безготівкові розрахунки застосовуються між підприємствами і організаціями для розрахунків за куплені сировину, матеріали, напівфабрикати, відвантажену продукцію, виконані роботи і т.д. Безготівкові розрахунки здійснюються на основі розрахункових документів встановлених форм - платіжних вимог, платіжних доручень, розрахункових чеків. Безготівкові розрахунки населення здійснюються через ощадні банки, але широкого поширення не набули. Згідно з Інструкцією НБУ «Про безготівкові розрахунки в Україні», безготівкові розрахунки можуть здійснюватися за такими формами розрахункових документів:

· платіжними дорученнями;

· платіжними вимогами-дорученнями;

· розрахунковими чеками;

· акредитивами;

· платіжними вимогами.

Готівкові розрахунки

Порядок організації готівкових розрахунків підприємств включає, зокрема, організацію зберігання наявних коштів в касі підприємства, порядок встановлення ліміту каси, порядок оформлення касових документів, у тому числі видачу готівки під звіт, ведення касової книги.

Розрахунки готівковими коштами підприємства можуть здійснювати як за рахунок коштів, отриманих з кас банків, так і за рахунок виручки, отриманої від реалізації товарів (робіт, послуг) і інших касових надходжень.

Якщо розрахунки проводяться шляхом внесення готівки до установ банків для подальшого переліку їх на рахунки підприємств (підприємців) або фізичних осіб, то такі розрахунки є для покупців (платників засобів) готівкою, а для підприємств - продавців (одержувачів засобів) - безготівковими.

Прийом, зберігання і витрачання наявних грошових коштів на підприємстві здійснюється тільки через касу.

Касою називається приміщення або місце здійснення готівкових розрахунків, а також прийому, видачі, зберігання наявних засобів, інших цінностей і касових документів. Здавати готівку можна для зарахування на будь-який банківський рахунок підприємства за його вибором.

Ліміт каси підприємство встановлює собі самостійно. Підприємство, яке має поточні рахунки в декількох установах банків, повинні самі на свій розсуд визначити яким з банків буде встановлений йому ліміт каси. Кожне підприємство визначає ліміт каси з урахуванням режиму і специфіки його роботи, віддаленості від банку, об'єму касових оборотів по всіх рахунках, тривалості операційного часу банку, наявності домовленості підприємства з банком на інкасацію. Крім того, ліміт каси розраховується з обліком термінів здачі підприємством готівки для її зарахування на рахунки в банках.

Способи розрахунків ВАТ «Азовмаш»

Безготівкові розрахунки здійснюються на підставі письмових розрахунково-грошових документів: платіжних доручень, вимог-доручень, розрахункових чеків, акредитивних заяв, реєстрів, векселів та ін. Для кожного з них характерні єдині в масштабах країни форма, чітка стандартизація, кодифікація реквізитів.

Системи оформлення, використання і руху розрахункових документів називається документообігом.

Способи платежу за безготівковими розрахунками включають:

1) Основний спосіб платежу - це перерахування грошових коштів з рахунку платника на рахунок постачальника шляхом відповідних записів по них. Залежно від характеру платежу, порядку кредитування та інших умов кошти перераховуються по різних рахунках підприємств - поточних, контокорентних позичкових, рахунках фінансування капітальних вкладень.

2) Другий спосіб платежу - це залік взаємних вимог, при якому взаємні борги підприємств зараховуються і тільки різниця перераховується шляхом записів по рахунках.

Для здійснення розрахунків з бюджетом та іншими установами та організаціями підприємством відкрито два поточні рахунки в Публічному акціонерному товаристві «ДОЧIРНIЙ БАНК СБЕРБАНКУ РОСIЇ». Один з них в національній валюті, інший - в іноземній.

Банківські рахунки і порядок їх відкриття

Згідно з чинним законодавством України всі вільні грошові кошти підприємства повинні в обов'язковому порядку зберігатися в банку, причому підприємства можуть самостійно обирати установу банку, в якій зберігатимуться кошти.

Банки можуть відкривати поточні, депозитні, бюджетні, позикові рахунки, субрахунки для філій, представництв тощо. Найбільш поширене сьогодні використання поточних та депозитних рахунків.

Поточні рахунки відкривають суб'єктам підприємницької діяльності для зберігання коштів і здійснення всіх видів операцій за цими рахунками відповідно до чинного законодавства України.

Депозитні рахунки відкривають підприємствам на підставі укладеного депозитного договору між клієнтом і банком. Зберігання коштів на депозитному рахунку передбачає виплату відсотків згідно з договором.

Законодавством не обмежується кількість відкритих рахунків у банку: одне підприємство може мати їх декілька.

Порядок відкриття рахунків

Для відкриття поточних рахунків підприємства надаются такі документи:

* заяву на відкриття рахунку встановленого зразка, підписану керівником та головним бухгалтером;

* копію свідоцтва про державну реєстрацію в органі державної влади чи іншому уповноваженому органі, засвідчену нотаріально;

* копію належним чином зареєстрованого статуту, завірену нотаріально чи органом реєстрації;

* копію документа, який підтверджує поставлення підприємства на податковий облік, завірену податковим органом, нотаріально або уповноваженим працівником банку;

* картку із зразками підписів осіб, яким надано право розпорядження рахунком і підписання розрахункових документів, завірену нотаріально або вищою організацією.

До картки включається також зразок відбитка печатки підприємства. Новостворені підприємства, які ще не мають печатки можуть не подавати відбиток печатки;

* довідку про реєстрацію в органах Пенсійного фонду, в якій зазначається найменування установи банку;

* копію довідки про внесення підприємства до ЄДРПОУ, засвідчену нотаріально або органом, що видав довідку;

* документ, що підтверджує реєстрацію підприємства як платника соціальних страхових внесків, або його копію, засвідчену нотаріально або органом, що його видав, чи уповноваженим працівником банку.

Банк зобов'язаний відкрити поточний рахунок не пізніше десяти днів з моменту подання повного пакета документів.

Між банком та клієнтом укладається договір на розрахунково-касове обслуговування, який є підставою для здійснення банком розрахунків відповідно до потреб підприємства.

Форми безготівкових розрахунків і платіжні документи

Оскільки підприємство повинно обов'язково зберігати свої грошові кошти на рахунках в банках, то на практиці їх взаємовідносин повинні використовуватися певні форми платіжних документів. Вони заповнюються підприємством і служать для банку розпорядженням по списанню чи зарахуванню грошових засобів на рахунок підприємства.

Всі платіжні документи повинні відповідати вимогам встановлених стандартів і мати в обов'язковому порядку наступні реквізити:

- найменування розрахункового документа;

- номер, дата, місяць і рік виписки;

- найменування та номери банків платника і одержувача коштів;

- номери рахунків платника і одержувача коштів (в банку);

- найменування платника і одержувача;

- призначення платежу (крім чеків);

- сума платежу цифрами та прописом;

- на першому примірнику розрахункового документа повинні бути підписи керівника підприємства, головного бухгалтера, відбиток печатки.

Платіжні доручення

Розрахункам із застосуванням платіжних доручень належить основне місце в безготівковому платіжному обороті.

Платіжне доручення - це розрахунковий документ, яким власник рахунка в письмовій формі дає доручення обслуговуючому його банку на перерахування (переведення) певної суми коштів з його рахунка на рахунок іншого клієнта - одержувача коштів.

У безготівковому обороті платіжні доручення використовуються переважно в місцевих розрахунках для здійснення практично всіх видів товарних і нетоварних платежів: оплати матеріальних цінностей та послуг, відпущених постачальником або отриманих покупцем; внесків податків та платежів у бюджет, ПФУ, ФСС та інші централізовані фонди та ланки фінансової системи; погашення кредиторської заборгованості; перерахування пені, штрафів, сум за рішенням суду; погашення позик банку та відсотків за ними, перерахування попередньої оплати за товари, послуги, авансових платежів з податків та ін.

Оформлене платіжне доручення здається в обслуговуючий банк не пізніше як за 10 днів з дня його виписки. Банк приймає доручення до оплати лише в тому разі, якщо у платника є на рахунку необхідна сума вільних коштів.

Платіжне доручення (Додаток 1), схема розрахунку (додаток 2)

Платіжні вимоги - доручення

Вимогу-доручення виписує постачальник і разом з товарно-транспортними документами, які передбачені угодою, надсилає покупцю (платнику). Перший примірник оформляється підписами постачальника і скріплюється печаткою.

Доставку вимог-доручень до платника може здійснювати банк одержувача через банк платника.

Для гарантованої прискореної доставки платникам вимог-доручень рекомендується передавати їх у комплекті з розрахунковими та відвантажувальними документами за поставлену згідно з договором (угодою) продукцію (виконані роботи, надані послуги тощо).

У разі згоди оплатити вимогу-доручення платник заповнює нижню частину цього документа і здає в банк, що його обслуговує. Строки подання платником вимоги-доручення у банк обумовлюються сторонами у договорі і банком не контролюються. Вимога-доручення подається платником в установу банку у двох примірниках.

Банк платника на основі першого примірника платіжної вимоги-доручення списує кошти з його рахунку та перераховує їх у банк постачальника в день списання:

До оплати банком вимога-доручення приймається на суму, яка може бути сплачена за наявними коштами на рахунку платника. У разі відмови платника сплатити вимогу-доручення він повідомляє про мотиви відмови безпосередньо одержувачу коштів у порядку і строки, зазначені в договорі.

Платіжне доручення (Додаток 3), схема розрахунку (додаток 4)

Розрахункові чеки

Чек - грошовий документ встановленої форми, що містить беззаперечне письмове розпорядження власника рахунка (клієнта) банкові, який обслуговує його, сплатити певну суму грошей пред'явникові чека або іншій вказаній у чеку особі. Чек є інструментом розпоряджання коштами, що є на розрахунковому рахунку.

У сфері безготівкових розрахунків використовуються розрахункові чеки. Чеки, які використовуються для одержання готівки з рахунків, відкритих у банках, називаються грошовими чеками. Розрахунковий чек містить письмове розпорядження чекодавця банку-емітенту сплатити чеко - держателю зазначену в чеку суму коштів.

Будь-які виправлення і помарки в чеку не допускаються. Забороняється передача чекової книжки її власником будь-якій іншій юридичній або фізичній особі, а також підписання поза заповнених бланків чеків та завірення їх відбитком печатки. Одночасно з виписуванням чека на його корінці зазначається назва утримувача коштів, номери документів, що оплачуються, сума і залишок ліміту.

Для отримання чекової книжки підприємство подає до банку-емітента заяву. На основі поданої заяви банк-емітент виписує чекодавцю чекову книжку. Операційний працівник банку перевіряє наявність усіх чеків у чековій книжці (кожний чек має свій номер), заповнює внутрішній бік обкладинки книжки, вписує у кожний чек його основні реквізити. Банк веде облік номерів чеків у спеціальній реєстраційній картці, де вказується номер рахунка, з якого сплачуватимуться чеки, дата видачі книжки, номери чеків, строк дії книжки, для яких розрахунків видається чекова книжка на підприємстві.

Вексельна форма розрахунків

Вексельна форма розрахунків - це розрахунки між постачальником (отримувачем коштів) і покупцем (платником коштів) з відстрочкою платежу, які оформлюються векселем.

Вексель - це письмове безумовне зобов'язання, боргова розписка стандартної форми, що дає право її власнику вимагати сплати визначеної у векселі суми від особи, яка видала вексель, у відповідний строк і у відповідному місці.

Порядок проведення заліку взаємної заборгованості з використанням векселів включає чотири етапи:

- оформлення та облік платіжних документів;

- проведення заліку взаємної заборгованості;

- вексельне оформлення прострочених заборгованостей;

- дальші операції з векселями.

За своєю суттю вексель є абстрактним борговим зобов'язанням. Його абстрактність полягає в тім, що він не обумовлений попереднім виконанням будь-яких договірних зобов'язань.

Підприємство не використовує векселі для розрахунків.

Електронні системи типу «клієнт - банк»

«Інтернет-Клієнт-Банк» - це технологічно сучасна система, що активно розвивається, легка у використанні й навчанні, багатофункціональна та абсолютно безпечна.

Клієнт-Банк - програмний комплекс, що призначений для віддаленого керування рахунками і дозволяє клієнту максимально швидко здійснювати створення, шифрування й відправлення у банк платіжних документів, а також оперативний прийом банківських виписок за рахунками та іншу довідкову інформацію у вигляді телеграм НБУ, курсів валют, відсоткових ставок з кредитів і депозитам банку тощо.

«Клієнт-Банк» дає можливість не лише вчасно проводити платежі, а й подеколи заощаджувати. Адже у вітчизняних банків різна цінова політика. Деякі не беруть плату за встановлення програмного забезпечення, інші при переході клієнта на систему «Клієнт-Банк» звільняють його від плати за обслуговування. Немає одностайного підходу і до власне програмного забезпечення. При тому, що все-таки переважна більшість вітчизняних банків купує програмне забезпечення «Клієнт-Банку» в розробників, деякі самі розробляють свої системи. Саме ці банки вже сьогодні намагаються розширити сервіс для клієнтів. Створюється Інтернет-банкінг. Ця послуга дозволить бухгалтерам здійснювати платежі без встановлення окремого каналу зв'язку з банком і без плати за його обслуговування.

Суть її полягає в тому, що розпорядник коштів підприємства не виходячи із офісу, може контролювати рух коштів на рахунку. Доручення клієнт передає банку у вигляді електронної форми встановленого зразка.

Банківська частина системи «клієнт-банк» забезпечує перевірку наведених електронних підписів, якими користується підприємство, на кожному розрахунковому документі в електронному вигляді клієнта та за платіжним файлом.

Використання ПК «Клієнт-Банк» - це економія часу й коштів, так як відпадає необхідність у щоденному відвідуванні банку. Підприємство більш оперативно можете керувати своїм бізнесом.

Касові операції та контроль за дотриманням касової дисципліни

Перевірка здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку підприємств, а при потребі і за первинними грошовими та іншими документами - касовими ордерами, платіжними відомостями, податковими накладними, товарними і касовими чеками, рахунками-фактурами, актами виконаних робіт, наданих послуг, авансовими звітами тощо.

Умови зберігання грошей і цінностей, а також наявність готівки безпосередньо в касах на підприємствах установи банків не перевіряють. В окремих випадках установи банків при перевірках касової дисципліни можуть здійснювати контроль за достатністю в касах підприємств розмінної монети для видачі здачі громадянам.

При перевірці касової дисципліни з'ясовується: наявність встановленого ліміту залишку каси та забезпечення щоденного дотримання встановленого ліміту залишків готівки в касі.

Платіжна дисципліна

Платіжна дисципліна передбачає здійснення підприємствами платежів за фінансовими зобов'язаннями в повному обсязі та у встановлені строки.
Отже, забезпечення розрахунково-платіжної дисципліни залежить від фінансового стану суб'єктів господарювання і водночас впливає на їх фінансовий стан.

За порушення підприємствами розрахунково-платіжної дисципліни до них можуть бути вжиті так звані примусові санкції, які є обов'язковими.
Санкцію в господарських відносинах слід розглядати як примусову міру покарання, що застосовується за порушення встановленого порядку здійснення господарсько-фінансової діяльності. Застосування санкцій спрямовано на зміцнення договірної, кредитної, розрахункової, фінансової дисципліни і поліпшення роботи економічного суб'єкта в цілому для подальшого розвитку.

Суми фінансових санкцій за порушення законодавства з оподаткування мають бути перераховані до бюджетів та на спеціальний рахунок державних податкових адміністрацій підприємствами, установами та організаціями в десятиденний строк із дня складання акта перевірки даного підприємства, установи, організації.

Крім санкцій, до СПД може бути застосований і адміністративний штраф. Його слід розглядати як вид адміністративного стягнення, яке застосовується до особи за здійснення нею правопорушення, передбаченого Кодексом про адміністративні правопорушення.

У 2009 році підприємством сплачено штрафiв у сумі 110509,71 грн., у тому числi: - штраф з податку на транспорт за 4 кв. 2008 р. - 230,88 грн.; - пеня з податку на прибуток - 361,00 грн.; - штраф з податку на прибуток - 27605,75 грн.; - штраф з ПДВ - 12411,50 грн.; - фiнсанкцiй i пеня по пенсійному фонду - 18300,16 грн.; - Адмiнiстративний штраф Акусок Н.М. - 476,00 грн.; - виконавчий збiр Акусок Н.М. - 47,60 грн.; - штраф з податку на прибуток за актом 534/23-1/30832888 - 11276 грн.; - штраф з податку на прибуток за актом 534/23-1/30832888 - 2299,95 грн.; - штраф з ПДВ за актом - 534/23-1/30832890 - 28959,00 грн.: - штраф за порушення строкiв розрахункiв ЗЕД за актом перевiрки ДПI - 8541,87 грн.

5. Грошові надходження

Характеристика складу грошових надходжень

У процесі виробничо-господарської діяльності підприємств постійно здійснюється кругообіг коштів. Укладання коштів у виробництво з метою виготовлення товарів і отримання виручки від їх продажу характеризує кругообіг коштів.

Забезпечення грошових надходжень, які потрібні для відшкодування витрат виробництва й обігу, своєчасне виконання фінансових зобов'язань перед державою, банками та іншими суб'єктами господарювання, формування доходів і прибутку є найважливішою стороною діяльності підприємств..
Вхідні грошові потоки підприємств за їхніми джерелами можна поділити на внутрішні та зовнішні. Коли кошти надходять з будь-яких джерел на самому підприємстві, вони належать до внутрішніх. Надходження коштів за рахунок ресурсів, які мобілізуються на фінансовому ринку, свідчить про використання зовнішніх джерел. Структура вхідних грошових потоків залежить від сфери діяльності та організаційно-правової форми підприємства. У світовій практиці 60-70% фінансових ресурсів надходить на підприємства за рахунок внутрішніх джерел. Внутрішні грошові надходження згідно з чинною практикою обліку, звітності та контролю на підприємстві включають:

1) виручку від реалізації продукції, товарів, робіт і послуг;

2) виручку від іншої реалізації (операційної діяльності);

3) доходи від фінансових інвестицій, якщо підприємство займається інвестуванням;

4) доходи від інших позареалізаційних операцій в процесі діяльності підприємства.

Виручка від реалізації продукції, робіт і послуг залежить від основної діяльності. Підприємства можуть реалізовувати продукцію допоміжного виробництва, підсобного сільського господарства, непотрібну й надлишкову сировину, напівфабрикати та інші матеріали, основні засоби, що вибули з виробництва, нематеріальні активи та інше майно. Саме такі грошові надходження підприємств відображаються у розділі «Виручка від іншої реалізації».

Характеристика доходів від операційної діяльності

До інших операційних доходів відносяться: доходи від реалізації іноземної валюти; доходи від реалізації інших оборотних активів (виробничих запасів, малоцінних предметів і ін.); доходи від операційної оренди активів (майна); доходи від операційної курсової різниці по операціях в іноземній валюті; суми отриманих штрафів, пені, неустойок і інших санкцій за порушення господарських договорів, що визнані чи боржником по який отримані рішення суду, арбітражного суду про їхнє стягнення; доходи від списання кредиторської заборгованості, по якій минув термін подавання позову; відшкодування раніше списаних активів (надходження боргів, списаних у якості безнадійних); суми отриманих грантів і субсидій; інших доходів від операційної діяльності.

Таблиця 5.1. Доходи підприємства

Найменування показника	сума
Інші операційні доходи і витрати	179
Операційна оренда активів
Операційна курсова різниця	4305
Інші операційні доходи і витрати	56153

Характеристика інвестицій

Капітальні інвестиції - інвестиції, що спрямовуються у будівництво, виготовлення, реконструкцію, модернізацію, придбання, створення необоротних активів (включаючи необоротні матеріальні активи, призначені для заміни діючих, і устаткування для здійснення монтажу), а також авансові платежі для фінансування капітального будівництва.

Порядок формування валового і чистого доходу

Виручка від реалізації продукції у відтворювальному процесі матеріального виробництва відіграє важливу роль як одна з ланок нового кругообігу коштів підприємства. За рахунок грошових надходжень від реалізації продукції передовсім відшкодовується вартість матеріальних витрат на виробництво - використаної сировини, напівфабрикатів, матеріалів, електроенергії, палива та ін., а також перенесена частина вартості основних фондів (амортизаційні відрахування).

Залишок виручки становить валовий дохід.

Валовий дохід - це грошовий вираз вартості знов створеної продукції. Він визначається як різниця між виручкою та матеріальними витратами й амортизаційними відрахуваннями у складі собівартості реалізованої продукції.

Валовий дохід є важливим показником діяльності підприємства і характеризує її ефективність.

У ньому відображається підвищення продуктивності праці, збільшення заробітної плати, скорочення матеріаломісткості продукції. Використання валового доходу як основного узагальнюючого показника ефективності дає змогу визначити реальний економічний ефект, котрий отримується від діяльності кожного підприємства. Переваги показника валового доходу полягають у тім, що в ньому найбільш реально відбито таку важливу сторону діяльності, як підвищення продуктивності праці. Валовий дохід, показуючи ступінь ефективності виробництва, є величиною знов створеної вартості - основного джерела національного доходу. Валовий дохід - основне джерело утворення фінансових ресурсів не тільки підприємств, а й державного бюджету, позабюджетних фондів.

Чистий дохід реалізується у вигляді акцизів, податку на додану вартість, відрахувань у фонди пенсійного й соціального страхування, інші державні цільові фонди тощо. Значна частина чистого доходу реалізується у формі прибутку. Таким чином, чистий дохід є найважливішим джерелом фінансових ресурсів не тільки підприємств, а й держави.

6. Формування прибутку на базі практики

Прибуток як результат фінансово-господарської діяльності

Прибуток є однією з основних категорій товарного виробництва. Це передусім виробнича категорія, що характеризує відносини, які складаються в процесі суспільного виробництва.

Поява прибутку безпосередньо зв'язана з появою категорії «витрати виробництва». Прибуток - це та частина вартості продукту, що реалізується підприємством, яка залишається після покриття витрат виробництва. Уособлення частини вартості продукції у вигляді витрат виступає в грошовому виразі як собівартість продукції.

Визначення економічної сутності прибутку, як і інших форм, що їх приймає національний дохід за його первинного розподілу і наступного перерозподілу, неможливе без правильного тлумачення сутності необхідного й додаткового продукту в суспільстві.

Обсяг виробництва товарної продукцiї (робiт, послуг) групою пiдприємств, яка належить до структури ВАТ «Азовмаш»: у 2007 роцi - 4 026 тис. грн. у 2008 роцi - 5 916 тис. грн. (146% до рiвня 2007 року) у 2009 роцi - 2 599 тис. грн. (43,9% до рiвня 2008 року) 2. Обсяг реалiзацiї товарної продукцiї (робiт, послуг) групою пiдприємств ВАТ «Азовмаш»: У 2007 роцi - 4 026 тис. грн. У 2008 роцi - 5 957 тис. грн. (147,9% до рiвня 2007 року) У 2009 роцi - 2 535 тис. грн. (42,6% до рiвня 2008 року) 3.В галузi вагонобудування групою пiдприємств ВАТ «Азовмаш» було виготовлено вагонiв вантажних: у 2007 роцi - 9 827 штук у 2008 роцi - 9 306 штук (94,7% до рiвня 200 7 року) у 2009 роцi - 5 531 штук (59,4% до рiвня 2008 року) Фiнансовий стан ВАТ «Азовмаш» за останнi три роки характеризуються наступними показниками: 1. Чистий дохiд (виручка) вiд реалiзацiї продукцiї (товарiв, робiт, послуг): у 2007 роцi - 93 977 тис. грн. у 2008 роцi - 67 803 тис. грн. (72% до рiвня 200 7 року) у 2009 роцi - 76 604 тис. грн. (113% до рiвня 2008 року) 2. Собiвартiсть реалiзованої продукцiї (товарi, робiт, послуг): у 2007 роцi - 82 890 тис. грн. у 2008 роцi - 55 915 тис. грн. (67,4% до рiвня 2007 року) у 2009 роцi - 63 584 тис. грн. (113,7% до рiвня 2008 року) 3. Чистий прибуток: у 2007 роцi - 2 257 тис. грн. у 2008 роцi - 2 412 тис. грн. (106,9% до рiвня 2007 року) у 2009 роцi - 2 613 тис. грн. (108,3% до рiвня 200 8 року). Стабiльна виробничо-господарська робота ВАТ «Азовмаш» дозволила здiйснити значнi капiтальнi вкладення не тiльки в оснащення i розвиток виробництва, а й спрямувати кошти на соцiальнi виплати, реалiзацiю соцiальних програм. Витрати на цi цiлi склали в 2009 роцi приблизно 77,0 млн. грн. (рiвень 2008 року).

Прибуток від реалізації продукції робіт та послуг, та порядок його формування

Прибуток від реалізації продукції безпосередньо залежить від двох основних показників: обсягу реалізації продукції та її собівартості. На зміну обсягу реалізації продукції впливає зміна обсягу виробництва, залишків нереалізованої продукції, частки прибутку в ціні продукції.

Спроможність підприємств впливати на обсяг прибутку від реалізації, змінюючи обсяги виробництва продукції, залишки нереалізованої продукції, її рентабельність, є досить суттєвою.

Підприємство може суттєво впливати на формування собівартості.

Без обчислення собівартості неможливо визначити фінансовий результат виробничо-господарської діяльності підприємства, вкорочення витрат на виробництво продукції, тобто зниження її собівартості, є важливим резервом збільшення прибутку від реалізації. Цього можна досягти за рахунок використання численних факторів, що впливають на зменшення таких витрат.

На підприємствах виробничої сфери можуть бути використані три методи розрахунку прибутку від реалізації продукції: прямого розрахунку, за показником витрат на одну гривню продукції, економічний (аналітичний) метод.

Прибуток у залишках нереалізованої продукції розраховується за показником рентабельності продукції. При цьому прибуток у залишках нереалізованої продукції на початок планового періоду обчислюється множенням собівартості цих залишків на середню рентабельність продукції на підприємстві в попередньому періоді. Прибутку в залишках нереалізованої продукції на підприємстві, яке я досліджую не існує.

У 2009 роцi пiдприємствами, що входять до структури ВАТ «Азовмаш», було виготовлено: 1. Вагони вантажнi та платформи - 5531 шт., у тому числi: - цистерни - 4947 шт.; - полу вагони - 390 шт.; - вагони критi - 11 шт., - вагони-платформi - 183 шт. 2. Продукцiї важкого машинобудування - 5601,9 тн, у тому числi: - домене та сталеплавильне устаткування - 3588,4 тн.; - кранове обладнання - 193,0 тн.; - устаткування для атомної енергетики - 125,9 тн., та iншi. Об'єм вiдвантаженої промислової продукцiї (робiт, послуг) ВАТ «Азовмаш» у 2009 роцi склав: 2535332,1 тис. грн., у тому числi: - продукцiї важкого машинобудування на суму 223396,1 тис. грн.; - продукцiї вагонобудування - 2262931,1 тис. грн.; - iншої продукцiї (робiт, послуг) на суму 49004,9 тис. грн. Доля експорта продукцiї ВАТ «Азовмаш» у 2009 роцi склала 78,5%.

Рентабельність

Показники рентабельності більш повно, чим прибуток, відображають остаточні результати господарської діяльності підприємства. Вони характеризують ефективність роботи підприємства в цілому, прибутковість різних напрямів діяльності, окупність витрат і так далі. Величина показників рентабельності показує співвідношення ефекту з наявними або використаними ресурсами. Показники рентабельності зазвичай використовуються для оцінки діяльності підприємства і як інструмент в інвестиційній політиці і ціноутворенні.

1) Рентабельність продукції - характеризує вигідність виробництва продукції, яка випускається або реалізується підприємством; цій показник використовується при внутрішньогосподарських аналітичних розрахунках, при контролі прибутковості, при впровадженні нових видів продукції.

2) Загальний рівень рентабельності (виробництва): цей показник характеризує прибутковість підприємства відносно до всіх ресурсів, які є в розпорядженні підприємства

3) Рентабельність виробничих фондів називається рентабельністю виробництва, що не зовсім вдало, оскільки у формуванні прибутку беруть участь всі види діяльності підприємства, що і не були пов'язані з його основними виробничими фондами промислового підприємства

4) Рентабельність сукупних активів характеризує ефективність використання всього наявного майна підприємства.

5) Рентабельність власного {акціонерного} капіталу показує ефективність використання активів, створених за рахунок власних коштів.

Рівень рентабельності всіх організацій та установ залежить від величини прибутку, товарної продукції, витрат виробництва, величини основних виробничих фондів і нормованих обігових засобів. Важливими факторами, що забезпечують зростання прибутку і рентабельності підприємства, є підвищення продуктивності праці, фондовіддачі, економія матеріальних ресурсів, рівень технічного прогресу, а саме, механізації та автоматизації трудомістких технологічних процесів, удосконалення організації виробництва та ін. Урахування підприємством таких факторів дасть змогу підвищувати ефективність його діяльності.

Коефiцiєнт рентабельностi дiяльностi свiдчить про те скiльки грн. прибутку приходиться на 1 грн. чистого доходу вiд реалiзацiї продукцiї (товарiв, робiт, послуг). За 2009 рiк пiдприємство на 1 грн. чистого доходу отримало 0,034 грн. або 3,4 коп прибутку. У порiвняннi з попереднiм роком цей показник не змiнився. 3,4% рентабельнiсть дiяльностi - це не високий показник. При такому рiвнi рентабельностi для пiдприємства актуальне питання пошуку можливостей для зростання обсягу продаж.

Розподіл і використання прибутку

Прибуток є важливим показником ефективності виробничо-господарської діяльності, а також джерелом формування централізованих і децентралізованих фінансових ресурсів. Отриманий підприємством прибуток може бути використаний для задоволення різноманітних потреб. По-перше, він спрямовується на формування фінансових ресурсів держави, фінансування бюджетних видатків. Це досягається вилученням у підприємств частини прибутку в держбюджет. По-друге, прибуток є джерелом формування фінансових ресурсів підприємств і використовується ними для забезпечення господарської діяльності.

Отже, отриманий підприємством прибуток є об'єктом розподілу. У розподілі прибутку можна виділити два етапи. Перший етап - це розподіл загального прибутку. На цьому етапі учасниками розподілу є держава й підприємство. У результаті розподілу кожний з учасників одержує свою частку прибутку. Пропорція розподілу прибутку між державою і підприємствами має важливе значення для забезпечення державних потреб і потреб підприємств. Це одне з принципових питань реалізації фінансової політики держави, від правильного вирішення якого залежить розвиток економіки в цілому.

Другий етап - це розподіл і використання прибутку, що залишився в розпорядженні підприємств після здійснення платежів до бюджету. На цьому етапі можуть створюватися за рахунок прибутку цільові фонди для фінансування відповідних витрат.

Прибуток, що залишався в розпорядженні підприємства, не дорівнював чистому прибутку. За рахунок прибутку підприємства повинні були сплачувати штрафи в таких випадках:

за порушення господарських договорів із суб'єктами господарювання;

за несвоєчасне подання в податкову адміністрацію необхідних розрахунків;

за затримку перерахування коштів до бюджету і державних цільових фондів;

за приховування прибутку від оподаткування, заниження інших податків;

за недотримання встановлених лімітів забору води або використання води без укладання відповідної угоди;

за прострочені банківські позички;

за невиконання квоти зі створення робочих місць для інвалідів;

за інші порушення.

У 2009 роцi, згiдно протоколу акцiонерних зборів вiд 03.07.09 прийнято рiшення направити на збiльшення резервного фонду ВАТ «Азовмаш» залишок нерозподiленого прибутку за 2008 рiк у розмiрi 1 568 тис. грн., та виплаченi дивiденди акцiонерам товариства Фонду державного майна України i ЗАТ «Українська промислово-транспортна компанiя» у розмiрi 844 тис. грн.

Нерозподiлений прибуток за 2009 рок становить 2 613 тис. грн.

Система оподаткування

Підприємства - суб'єкти господарювання повинні сплачувати загальнодержавні, а також місцеві податки і збори.

Податок - це обов'язковий платіж, який справляється до бюджету з суб'єктів господарської діяльності та громадян. Сукупність податків, зборів, обов'язкових платежів і внесків до бюджетів і державних цільових фондів становить систему оподаткування.

Податки (відповідають на запитання «для чого») встановлюються для утримання державних структур (законодавчої, виконавчої та судової влади), виконання ними функцій держави - управління, оборони, соціальної та економічної та задоволення інших загальносуспільних потреб.

Збори (відповідають на запитання «за що») встановлюються за викорис-тання суб'єктом господарювання певних ресурсів, які створюють йому доход.

Платежі (відповідають на запитання «на що») передбачаються на покриття певних витрат, які виникають при використанні ресурсів суб'єктом господарювання.

Внески (відповідають на запитання «від чого») передбачають відрахування частини майна суб'єкта господарювання при здійсненні окремих господарських операцій

Загальнодержавні податки і збори включають:

До загальнодержавних належать такі податки та збори:

податок на прибуток підприємств;

податок на додану вартість;

акцизний податок;

збір за першу реєстрацію транспортного засобу;

екологічний податок;

рентна плата за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами природного газу та аміаку територією України;

рентна плата за нафту, природний газ і газовий конденсат, що видобуваються в У-ні;

плата за користування надрами;

плата за землю;

збір за користування радіочастотним ресурсом України;

збір за спеціальне використання води;

збір за спеціальне використання лісових ресурсів;

фіксований сільськогосподарський податок;

збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства;

мито;

збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, крім електроенергії, виробленої кваліфікованими когенераційними установками;

збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності.

Місцеві податки і збори

До місцевих податків належать:

податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки;

єдиний податок.

До місцевих зборів належать:

збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності;

збір за місця для паркування транспортних засобів;

туристичний збір.

7. Оподаткування прибутку

За Податковим Кодексом основна ставка оподаткування підприємств становить 16 відсотків, а з 1 квітня 2011 року ставка буде 23%.

Платник податку, який має у своєму складі відокремлені підрозділи, розташовані на території іншої, ніж такий платник податку, територіальної громади може прийняти рішення щодо сплати консолідованого податку та сплачувати податок до бюджетів територіальних громад за місцезнаходженням таких відокремлених підрозділів, а також до бюджету територіальної громади за своїм місцезнаходженням, визначений згідно з нормами цього розділу та зменшений на суму податку, сплаченого до бюджетів територіальних громад за місцезнаходженням відокремлених підрозділів даного підприємства.

Податок на прибуток розраховується за формулою:

ПП=(ОП*Стп)/100%, де

ПП - Податок на прибуток, ОП - оподаткований прибуток, Стп - ставка оподаткування

ОП=СВД-ВВ-АВ, де

СВД - скоригований валовий дохід, ВВ - валові витрати,

АВ - амортизаційні відрахування.

Сума вiдстроченого податкового зобов'язання 972 тис. грн у 2009 роцi складається з: - прибуток до оподаткування - 3 825 тис. грн.; - постiйнi рiзницi - 1 023 тис. грн.; - податку на прибуток - 313 тис. грн.; - тимчасовi рiзницi - 4 535 тис. грн.

Формування валового доходу

Валовий дохід підприємства - це загальна сума доходу від усіх видів діяльності, отриманого протягом певного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Скоригований валовий дохід одержується шляхом зменшення валового доходу на:

- суми акцизного податку, ПДВ, отриманих підприємством у складі ціни реалізації продукції (робіт, послуг);

- суми коштів або вартість майна, отримані підприємством як компенсація за примусове відчуження державою іншого майна;

- суми коштів або вартість майна, отримані за рішенням суду як компенсація прямих витрат або збитків, понесених підприємством, якщо вони не були віднесені до складу валових витрат або відшкодованих за рахунок страхових резервів;

- суми надмірно сплачених податків і зборів, що повертаються або мають бути повернені з бюджетів;

- суми отриманих прямих інвестицій або реінвестицій у корпоративні права, емітовані даним підприємством;

- суми одержаного емісійного доходу підприємства;

- доходи від спільної діяльності на території України без створення юридичної особи;

- міжнародна технічна допомога, яка надається іншими державами;

- деякі інші надходження згідно діючого законодавства.

Формування валових витрат

Валові витрати підприємства представляють суму будь
яких витрат у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які купуються або виготовляються підприємством для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Склад валових витрат:

- суми витрат по підготовці, організації, веденню виробництва, реалізації, праці;

- кошти або вартість майна, переданих неприбутковим організаціям (але не більше, ніж чотири відсотки оподатковуваного прибутку за попередній період);

- кошти, перераховані до страхових резервів;

- суми внесених податків і зборів згідно діючих законів;

- суми витрат, не віднесених до валових витрат минулих періодів у зв'язку з втратою, знищенням, зіпсуттям документів та підтверджених документально у;

- суми безнадійної заборгованості підприємства;

- суми витрат по поліпшенню основних фондів у межах п'яти відсотків сукупної балансової вартості груп основних фондів на початок звітного року;

- деякі інші витрати згідно діючого законодавства.

У звiтному перiодi витрати Товариства становлять: собiвартiсть реалізованої продукції (товарiв, робiт, послуг) - 162 408 тис. грн.; адмiнiстративнi витрати - 9 556 тис. грн.; витрати на збут - 653 тис. грн.; iншi операцiйнi витрати - 126 997 тис. грн.; фінансові витрати - 203 тис. грн.; iншi витрати - 9 тис. грн.; податок на прибуток - 1 027 тис. грн.;

Амортизаційні відрахування

Під терміном «амортизація» основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах встановлених норм амортизаційних відрахувань.

Види амортизацій:

1) амортизація основних засобів загальновиробничого (цехового, дільничного, лінійного) призначення;

2) амортизація нематеріальних активів загальновиробничого (цехового, дільничного, лінійного) призначення;

3) амортизація на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання;

4) амортизація нематеріальних активів загальногосподарського використання;

5) амортизація на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, пов'язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

Амортизація основних засобів нараховується із застосуванням таких методів:

1) прямолінійного, за яким річна сума амортизації визначається діленням вартості, яка амортизується, на строк корисного використання об'єкта основних засобів;

2) зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації. Річна норма амортизації (у відсотках) обчислюється як різниця між одиницею та результатом кореня ступеня кількості років корисного використання об'єкта з результату від ділення ліквідаційної вартості об'єкта на його первісну вартість;

3) прискореного зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації, яка обчислюється відповідно до строку корисного використання об'єкта і подвоюється.