Підвищення ефективності лізингових операцій

Д-т рах. 377 «Розрахунки з іншими дебіторами»,

К-т рах. 161 «Заборгованість за майно, що передано у фінансову оренду».

Витрати копанії „Укрлізинг” по сплаті відсотків за кредит при придбанні об'єкта лізингу і його страхуванню до затрат, пов'язаних з фінансовою орендою, не включаються, а відображаються записом:

Д-т рах. 373 «Розрахунки за нарахованими доходами»

К-т рах. 732 «Відсотки одержані».

ТОВ „Дружба” суму амортизації, нараховану по взятих у фінансову оренду основних засобах, відображають по кредиту рахунка 131 «Знос основних засобів» у кореспонденції з дебетом відповідних рахунків обліку витрат виробництва або обігу (23 «Виробництво», 91 «Загальновнробничі витрати», 92 «Адміністративні витрати» та Ін.).

Сума орендної плати ( лізингові платежі), яка підлягає перерахуванню орендодавцеві (компанії „Укрлізинг”), відображається по кредиту рахунка 61 «Поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями» і дебету рахунка 531 «Зобов'язання з фінансової оренди».

На суму нарахованих відсотків по операціях, пов'язаних з фінансовою орендою, роблять запис:

Д-т рах. 952 «Інші фінансові затрати»

К-т рах. 684 «Розрахунки за нарахованими відсотками».

Погашення заборгованості по фінансовій оренді відображається записом по кредиту рахунка 31 «Рахунки в банках» і дебету рахунків: 61 «Поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями» (на суму поточної частки заборгованості по фінансовій оренді), 684 «Розрахунки за нарахованими відсотками» (на суму сплачених відсотків по фінансовій оренді).в разі переходу основних засобів, взятих у фінансову оренду, у власність орендаря (ТОВ „Дружба”) в бухгалтерському обліку роблять записи по дебету рахунка 10 «Основні засоби» (відповідний субрахунок обліку власних основних засобів) і кредиту рахунка 10 «Основні засоби» (відповідний субрахунок орендованих основних засобів). Одночасно сума нарахованого за час фінансової оренди зносу об'єктів відображається по дебету рахунка 131 «Знос основних засобів» (відповідний субрахунок обліку зносу орендованих основних засобів) і кредиту рахунка 131 «Знос основних засобів» (відповідний субрахунок обліку зносу).

Якщо після закінчення строку фінансової оренди об'єкт оренди викуповується орендарем (ТОВ „Дружба”) за залишковою вартістю, то таку вартість орендодавець ( компанія „Укрлізинг”) на підставі документів про оплату відображає по дебету рахунка 377 «Розрахунки з Іншими дебіторами» і кредиту рахунка 161 «Заборгованість за майно, що передано у фінансову оренду».

ТОВ „Дружба”, як орендар на підставі цих документів робить запис по дебету рахунка 531 «Зобов'язання з фінансової оренди» в кореспонденції з кредитом рахунка 685 «Розрахунки з іншими кредиторами» [49,с.37-45].

2.3 Розрахунок ризиків лізингових операцій

Більшість лізингових угод виникає через особливі трактування існуючих податкових, грошово-кредитних або заставних умов. Вони дарують не лише вигоди кожній із сторін лізингової угоди, а й несуть ризики для обох сторін.

Лізингові операції мають підвищений ступінь ризику - майновий і фінансовий, хоча останній для лізингоотримувача подібний до ризику, пов'язаного з утворенням будь-якого боргу, все ж він істотно менший внаслідок існування безпосереднього зв'язку між кредитом і активами, що фінансуються. Якщо немає інших гарантій щодо фінансування, тоді ризик для лізингоотримувача обмежений ризиком втрати права використання певного активу.

У Законі “Про лізинг” введено нову норму, що захищає лізингодавця. Вона передбачає у випадку несплати платежів лізингоотримувачем повну передачу лізингодавачу взаємної угоди, скріпленої підписом нотаріуса. Оскільки ця процедура ще не врегульована, породжується ціла низка фінансових проблем, які слід вирішувати тільки з нотаріатом [1].

Крім того, з точки зору розвитку лізингових відносин, важливого значення набуває використання вторинного устаткування. Оскільки в Україні відсутній ринок вторинного устаткування, виникає проблема викупу майна лізингоотримувачем.

При здійсненні лізингової діяльності за об'єктивними та суб'єктивними причинами учасники цих операцій піддаються впливу різного роду ризиків, мінімізація яких являється найважливішою функцією ефективного інвестиційного менеджменту. В економічному змісті ризик - подія, яка може виникнути або ні. Якщо така подія виникне, то у операторів лізингових угод можливі три економічні результати:

- негативний- втрата частини ресурсів, недоотримання доходів чи поява додаткових витрат;

- позитивний - збільшення прибутку, скорочення витрат або отримання користі;

- нулевий - не здійснює впливу на фінансово-господарські результати.

В лізинговій діяльності можуть бути як загальні (чисті ), так і специфічні .

Чисті ризики - природні, економічні, політичні, транспортні та деякі комерційні ( майнові , виробничі, торгові) - призводять до від'ємного або нулевого господарського результату.

Політичні і юридичні ризики тісно пов'язані між собою і виявляються при здійсненні міжнародних лізингових операцій. Політичний - це небезпека фінансових втрат, пов'язаних зі зміною політичної ситуації в країні та економічної політики. Юридичний ризик пов'язаний з втратами, що виникають в результаті змін законодавчих актів .

Специфічні (приватні ) ризики в сфері лізингу - це загалом фінансові ризики (кредитні , процентні, валютні, втраченої вигоди, інфляційні ), які означають отримання як від'ємних, так і позитивних економічних результатів. Вони є наслідком неефективних керівничих рішень на різних етапах лізингових угод.

Комерційний ризик є відбиттям ненадійності доходів властивої цілим галузям промисловості. Це виражається у відсоткових ставках , що встановлюються кредиторами в цих галузях.

Виробничий ризик подібне до комерційного за виключенням того, що він характерний скоріш для рівня компанії, ніж для галузі вцілому. Це пов'язано зі здатністю підприємства реагувати на зміни (особливо спади ) у попиті на свої послуги. Тобто чим вищий у фірми по їх рентабельності (вищі ії постійні витрати), тим менше вона здатна реагувати на зміни в економічному оточенні, і тим вищою буде страхова премія, що вимагається кредиторами.

Фінансовий ризик виникає внаслідок керівничих рішень, пов'язаних з фінансуванням активів. Нездатність заплатити у срок передписані платежі може привести до банкрутства , тому по мірі зростання частки боргу в структурі капіталу , зростає і страхова премія, на яку розраховує інвестор [ 27,с.289].

Виділяють також інвестиційні ризики ,які пов'язані з можливим обесціненням інвестиційно-фінансового портфелю, складеного як із власних коштів, так і з залучених коштів і ринковий ризик, пов'язаний із можливим коливанням ринкових відсоткових ставок .

Основні специфічні ризики ,що пов'язані з діяльністю лізингоотримувача, від якого багато в чому залежить успіх всього проекту, представлені в таблиці 2 .18.

Маркетингові ризики - ризик не знайти орендатора на все обладнання, що мається. Він властивий в основному оперативному лізингу. Засобом страхування є збільшення ризикової премії в лізинговому платежі, використання для угод найбільш популярних видів обладнання; продаж об'єкту угоди по закінченню лізингового договору з урахуванням кон'юктури ринку.

Ризик прискореного морального старіння об'єкта угоди оскільки він „піддається впливу науково-технічного прогресу”. Основним способом його мінімізації є встановлення безвідкличного періоду, протягом якого угода може бути розірвана.

Ціновий ризик - це ризик потенційної втрати прибутку, пов'язаний зі зміною ціни об'єкта лізингової угоди протягом сроку ії дії. Лізингоотримувач несе збитки при падінні цін на орендоване по старим цінам обладнання. Мінімізація цього ризику здійснюється шляхом встановлення фіксованої суми кожного лізингового платежа протягом всього періоду лізингу. Ризик загибелі або неможливості подальшої експлуатації мінімізується шляхом страхування об'єкта угоди [10,с.5].

Ризик незбалансованої ліквідності, можливості фінансових втрат, які виникають, коли лізингодавець невзмозі рефінансувати свої активні операції, сроки платежів по яким не настали , за рахунок залучення кредитних коштів. Мінімізація досягається шляхом ув'язання потоків грошових коштів у часі; створення резервного фонду; диверсифікації пасивних операцій.

Ризик неплатежу. Мінімізація заснована на аналізі фінансового положення лізингоотримувача; лімітуванні суми одної лізингової угоди; отримання гарантій від третіх осіб; страхування ризику неплатежу.

Таблиця 2.18 Характеристика і способи мінімізації ризиків

№	Вид ризику	Основні причини	Способи мінімізації ризику
1	Виробничий	Зниження плануємого обсягу виробництва; зростання матеріальних і трудових витрат; низька якість продукції, послуг	Аналіз угод по залученню ресурсів та сировини; дослідження аналогічних проектів.
2	Маркетингові	Невдалий вибір сфери діяльності; похибки в ціноутворенні; недооцінка конкурентів.	Вивчення угод збуту продукції; проведення оцінки сегменту ринку; розробка маркетингової стратегії;
3	Недофінансування	Невиконання фінансовими учасниками проекту своїх обов'язків; потреба в інвестиціях визначена невірно.	Розрахунок потреби в інвестиціях; оцінка кредитної організації; повишення долі участі клієнту в проекті.
4	Ризики пов'язані з учасниками проекту	Зміна інтересів учасника в процесі угоди; невиконання своїх обов'язків.	Передбачити в угоді невигідність, невиконання обов'язків учасниками
5	Кредитний	Невиплата підприємством основного боргу та відсотків.	Оцінка платоспроможності; забезпечення і зменшення суми кредиту;

Відсотковий ризик- небезпека втрати,яка виникає в результаті збільшення відсоткових ставок, що виплачуються лізинговій компанії по банківським кредитам, над ставками, передбаченими лізинговою угодою. Зниження здійснюється шляхом куплі - продажу фінансових ф'ючерсів або укладення угоди „ відсотковий своп”.

Валютний ризик - можливість втрат в результаті коливання валютних курсів. Мінімізуються подібно відсотковому ризику [ 12,с.12].

Ефективність (віддача) інвестицій для підприємства охоплює два компоненти - ставку, звільнену від ризику, та страхову премію.

Процес керування ризиками складається з ряду етапів: визначення мети, виявленя ризику, аналіз ризику, вибор методу управління ризиком, застосування вибраного результату [9,с.256].

Саме за таким планом ми проаналізуємо застосування лізингового проекту на ТОВ „ Дружба”, визначивши перлік ризиків, які можуть бути очікувані протягом лізингового періоду, або власне внаслідок проведення лізингових операцій.

Мета визначається як:

- забезпечення стійкого розвитку підприємства і оптимізації внутрішньої середи в умовах зміни зовнішніх факторів прямого і побічного впливу;

- мінімізація фінансово-економічних втрат від можливих ризиків при участі в даннім проекті.

Виявлення ризиків відбувається шляхом збору та вивчення різної інформації на основі наданої фінансової звітності ( баланс, звіт про фінансові результати, звіт про структуру капітала), а також за статистичними результатами маркетингових досліджень.

Аналіз ризику з метою прийняття рішення про доречність участі в проекті і випрацюванні мір по захисту від можливих економічних втрат відбувається у натступній послідовності:

1. Виявляються внутрішні і зовнішні фактори збільшення або зменшення певного виду ризику.

2. Аналізуються виявлені фактори .

3. Дається оцінка виду ризику з точки зору ліквідності проекту (фінансової здатності) і ефективності вкладень інвестицій.

4. Встановлюється досягнутий рівень ризику у співвідношенні з максимально можливою сумою збитку і власних фінансових ресурсів інвестора в межах від 0 до 25%.

5. Проводиться аналіз окремих операцій по обраному рівню ризику.

6. Розробляється система мір позниженню втрат від ризику на випадок прийняття рішення про участь в данім проекті [63,с.133].

Аналіз ризику базується на критеріях, запропонованих відомим американським експертом Б.Берлімером:

- втрати від ризику незалежні одне від одного;

- втрати за одним направленням „ з портфелю ризиків” не обов'язково збільшують ймовірність втрати по іншому.

- максимально можливий збиток не повинен привищувати фінансових можливостей учасника.

Загалом виділяють два основні види ризику: динамічний та статистичний. Динамічний пов'язаний з непередбаченими змінами вартості основного капіталу, що викликається зміною ринкових або політичних умов реалізації проекту. Це може привести як, до втрат, так і до додаткових доходів. Статистичний ризик - це ризик втрат реальних активів внаслідок нанесення збитку власності, або доходу [46,с.17].

Жодні інвестиції не характеризуються одним і тим самим рівнем ризику. Однак більша частина інвестицій може бути розподілена по категоріям, в середині яких рівні ризику близькі між собою.

Всі фактори, що впливають на зміну ступеню ризику проекту, можно умовно розділити на дві групи. До об'єктивних відносяться фактори, що не залежать безпосередньо від самого підприємства (інфляція, конкуренція, політичні та економічні киризи, наявність податкових льгот). До суб'єктивних відносяться фактори, що мають безпосереднє відношення до данного підприємства і напряму залежать від ефективності його керування та організації (виробничий потенціал, технічне оздоблення) [18,с.49]

Таблиця 2.19 Розподіл рівней ризиків по категоріям інвестицій

Категорії інвестицій	Рівнеь ризику порівняно із загальним ризиком підприємства
обов'язкові інвестиції	не враховується
проекти зниження собівартості товару, послуги	нижче середнього
проекти розширення підприємства	середній
нові товари або ринки	вище середнього
дослідження та розроботки	високий

Чисельне вираження ризику компанії отримуємо комбінацією середнього значення вартості капіталу підприємства і вартості боргу. Результатом буде величина, що називається взвішаною середньою вартістю капітала. Вона вираховується таким чином:

1. Гранична вартість боргу після відняття податків помножується на частку боргу в структурі капіталу.

2. Вартість акціонерного капіталу помножується на частку в структурі капіталу підприємства.

3. Оба результати складаються. Використовуються граничні вартості боргу, оскільки передбачається,що інвестиції вимагають „нового” капіталу.Податки віднімаються від вартості борга, оскільки вони з боргу не знімаються [20,с.3].

В загальнім вигляді аналіз ризиків поділяється на два види: кількісний та якісний. Якісний може бути порівняно простим, з метою - визначити фактори ризику, встановити потенційні області ризику і ідентифікувати всі можливі ризики.

Кількісний аналіз ризику, тобто чисельне визначення розмірів окремого ризику проекту вцілому проводиться з використанням різних методів. Найбільш розповсюдженими є статистичний, аналітичний, метод експертних оцінок, аналіз доречності витрат і метод використання аналогів [37,с.20].

За умови тих даних, які нам доступні, і є необхідними для розрахунку, ми будемо визначати область ризику, для інвестування в ТОВ „Дружба” (з метою лізингового фінансування), використовуючи метод „Аналізу доречності витрат”

Метою аналіза є визначення потенційних зон ризику. Збільшення первинно запланованих витрат може бути зумовлене наступними основними причинами:

* первинна недооцінка необхідних витрат;

* зміною меж проектування;

* відмінностями у виробництві;

* збільшенням первинної вартості об'єкту.

В якості показників ступеню ризику можна використовувати три основних показники фінансової стійкості підприємства. Такими показниками є:

- надлишок (+) або недолік (-) власних коштів (±Ес);

- надлишок (+) або недолік (-) власних, середньострокових і довгострокових позикових джерел формування запасів і витрат (±Ет);

- надлишок (+) або недолік (-) загальної величини основних джерел для формування запасів і витрат (±Ен) [62,с.213].

Ці показники відповідають показникам забезпеченості запасів і витрат джерелами їх формування. Балансова модель стійкості фінансового стану підприємства ТОВ „Дружба” має наступний вигляд:

F + Z + Ra = Ис + Кт + Kt + Rp , (2.13)

55017 + 20472 + 12042 = 70142 + 1493 + 16618

8753 =8753

де F - основні кошти і вкладення; Z - запаси і витрати; Ra - грошові кошти, короткострокові фінансові вкладення, дебіторська заборгованість; Ис - Джерело власних коштів; Кт - середньострокові та довгострокові кредити, та позикові кошти; Kt - короткострокові кредити; Rp - кредиторська заборгованість та позикові кошти.

Для аналізу коштів, що піддаються ризику, загальний фінансовий стан підприємства слід розділити на 5 областей:

Область абсолютної стійкості , коли мінімальна величина запасів і витрат відповідає без ризикової області;

Область нормальної стійкості, відповідає області мінімального ризику, коли мається нормальна величина запасів і витрат;

Область нестійкого стану, відповідає області збільшеного ризику, коли мається надлишкова величина запасів і витрат;

Область критичного стану відповідає області критичного ризику, коли присутній надлишок пропозиції послуги, і має місце низький на неї попит;

Область кризисного стану відповідає області недопустимого ризику, коли маються надлишкові запаси продукції, а фірма знаходиться на грані банкрутства.

Вирахування трьох згаданих показників фінансової стійкості, дозволяє визначити ступінь їх стійкості для кожної фінансової області.

Нарахування власних оббігових коштів визначається як різниця величини джерел власних коштів і основних коштів і вкладень:

Ес = Ис - F; (2.14)

Ес = 70142 - 55017 = 15 125 грн. ;

а надлишок (+) , чи недолік (-) власних коштів визначається наступним чином:

±Ес = Ис - F - Z ; (2.15)

±Ес = 70142 - 55017 - 20472 = - 5347 грн.;

Надлишок (+), чи недолік (-) власних коштів у сукупності зі середньостроковими та довгостроковими джерелами формування запасів і витрат визначається наступним чином:

±Ет = ( Ес + Кт ) - Z ; (2.16)

±Ет = ( 15125 + 1493 ) - 20472 = - 3854 грн.;

Надлишок (+) , чи недолік (-) загальної величини основних коштів для формування запасів і витрат дорівнює:

±Ен = ( Ес + Кт + Kt ) - Z ; (2.17)

±Ен = ( 15125 + 1493 + 16618 ) - 20 472 = + 12764 грн;

При ідентифікації області фінансової ситуації використовується наступний трьохкомпонентний показник:

{S ( ±Ес ) , ( ±Ет), S (±Ен )}

де функція визначається таким чином:

S ( x ) = 1 , якщо x ? 0

S ( x ) = 0 , якщо x ? 0

Виходячи з вищевказаного слідує, що:

1) Абсолютна стійкість фінансового стану задається умовами:

±Ес ? 0

±Ет ? 0 S заг. = (1.1.1)

±Ен ? 0

2) Нормальна стійкість задається умовами

±Ес ? 0

±Ет ? 0 S заг. = (1.1.1)

±Ен ? 0

3) Нестійкий фінансовий стан, що дозволяє поновити рівновагу платежездатності підприємства:

±Ес < 0

±Ет ? 0 S заг. = (0.1.1)

±Ен ? 0

4) Критичний фінансовий стан, що задається умовами:

±Ес < 0

±Ет < 0 S заг. = (0.0.1)

±Ен ? 0

5) Кризисний фінансовий стан задається умовами,

±Ес < 0

±Ет < 0 S заг. = (0.0.0)

±Ен < 0

Дослідження фінансової стійкості ТОВ „Дружба” проводимо на основі побудови балансу платежездатності (табл. 2.20).

Таблиця 2.20 Аналіз фінансової стійкості ТОВ „Дружба”

№	Показник	На початок періоду (грн.)	На кінець періоду (грн.)	Зміни за період
1	Джерела власних засобів за відліком іммобілізації по статтях розділу 3 активу (Р520- ІМ)	70142	71197	+ 1055
2	Основні кошти і вкладення (ф090)	55017	55250	+ 233
3	Наявність власних обігових коштів (стр.1 - стр.2)	15125	15947	+ 822
4	Довгострокові, середньострокові і позикові кошти (п610+ п 620+ п 650)	1493	1381	- 112
5	Наявність власних середньострокових ідовгострокових позикових коштів формування запасів івитрат (стр.3 - стр.4)	16618	17328	+710
6	Короткострокові кредити і позикові кошти	12042	9871	- 2171
7	Загальна величина основних джерел формування запасів і витрат (стр.5 - стр.6)	28660	27199	- 1461
8	Загальна величина запасів і витрат (а170)	20472	21011	+529
9	Надлишок (+), або недолік (-) власних і обігових коштів (стр.3 - стр.8)	- 5347	- 5064	+282
10	Надлишок (+), або недолік (-) власних , довгострокових, середньострокових позикових джерел формування запасів і витрат (стр.5 - стр.8)	- 3854	- 3693	+ 170
11	Надлишок (+), або недолік (-) загальної величини основних джерел формування запасів і витрат (стр.7 - стр.8)	+ 8188	+ 6186	- 2001
12	Трьохкомпонентний показник типу фінансової ситуації	S=(S стр.9) S = стр.10 S = стр.11	( 0, 0, 1)	( 0, 0, 1 )

По аналізу фінансової стійкості ТОВ „Дружба” за визначений період, можна зробити наступні висновки: підприємство знаходиться в області критичного фінансування, що відповідає області критичного ризику. Це виникає внаслідок того, що в цій області спостерігається прострочена заборгованість по ссудах банку, і по розрахунковим документам з причини недоліку власних обігових коштів, понад планових запасів товарно матеріальних цінностей, несплачених рахунків клієнтів та ін. Але, тем не менш, при такому становищі ще зберігається можливість встановлення рівноваги за рахунок поповнення джерел власних коштів, кредитів банку (під заставу майна), та інших позикових коштів.

Таким чином, при реалізації лізингового проекту на ТОВ „Дружба”, можливе виникнення наступних ризиків:

1) Комерційні ризики:

· ризик пов'язаний із попитом на пропонуємі послуги;

· ризик пов'язаний із зміною ціни на пропонуємі послуги;

· ризик пов'язаний з відмовою замовника на оплату роботи;

2 ) Технічні ризики:

· ризик втрати чи ушкодження об'єкту лізингу;

· ризик низької ліквідності об'єкту лізингу.

3) Юридичні ризики:

· пов'язаний зі зміною законодавства, відносно припинення виконання робіт по приватизації земльних ділянок.

Відповідно джерелами виникнення ризиків є:

· недостатня інформація про попит на данний вид послуг;

· недостатній аналіз ринку ;

· недооцінка своїх конкурентів;

· падіння попиту на даний вид робіт.

РОЗДІЛ 3. АНАЛІЗ ЕФЕКТИВНОСТІ ЛІЗИНГОВИХ ОПЕРАЦІЙ ТОВ “ДРУЖБА“

3.1 Оцінка ефективності використання лізингу

В попередніх розділах було розглянуто ефективність лізингових операцій безпосередньо у порівнянні їх різних видів між собою, в наслідок чого ми дійшли висновку, що найбільш вигідним і економічно та фінансово привабливим для ТОВ „Дружба”, на даний період часу є фінансовий лізингз використанням механізму прискореної амортизації. Його фінансову ефективність і переваги перед іншими видами лізингу було розглянуто у розділі 2.

Так як метою роботи є визначення взагалі ефективності впровадження і використання лізингових операцій для ТОВ „Дружба” , тоді крім того, пропонується розглянути фінансові переваги лізингу у порівнянні з дещо аналогічними операціями оренди та кредиту. Разом з тим між банківським кредитом та лізингом є певні відмінності (табл. 3.1).

Як вже зазначалося лізинг має певні схожості з орендою та кредитом, разом з тим лізинг є самостійним видом договірних стосунків, і володіє цілим рядом характерних особливостей.

Лізинг , являє собою поєднання особливого виду фінансових послуг зі специфічною формою підприємництва, і має великі шанси для розвитку у сучасній економічній ситуації в державі, коли у сфері надання послуг все більше поглиблюється спеціалізація , а накопичення кредитних ресурсів проходить дуже нерівномірно [11,с.54].

Розглянемо порівняльний аналіз ефективності лізингу і кредиту при придбанні ТОВ „Дружба” основних засобів.

В даннім аналізі враховуються не тільки фінансові і розрахункові (числові) аспекти лізингу і кредиту, але і податкові, юридичні й інші практичні аспекти, що виникають у практиці інвестування засобів для розвитку діяльності підприємства.

Таблиця 3.1 Порівняльна характеристика банківського та лізингового кредиту

Ознаки	Банківський кредит	Лізинг
Ступінь фінансування основних фондів	Фінансує 60-70% вартості придбаних основних фондів	Фінансує 100% придбаних основних фондів
Забезпечення	Кредитор вимагає ліквідної застави вартістю не менше ніж 130-140% вартості кредиту	Заставою є сам об'єкт лізингу. За умови, що лізингова компанія отримує банківський кредит на придбання об'єкта лізингу, потрібна застава в розмірі лише 30-50% суми кредиту
Право власності кредитора на об'єкт лізингу	Зберігає за собою заставне майно до повного погашення позики	Лізингоодержувач стає власником узятого в оренду майна тільки після закінчення строку договору та повної оплати лізингових платежів
Форма надання	У грошовій формі	У товарній або товарно-грошовій: за зворотнього лізингу, наприклад, підприємство продає лізинговій компанії основні фонди і отримує кошти, одночасно укладаючи договір про їх оренду
Спосіб погашення боргу	У грошовій формі	У грошовій, товарній або змішаній формах
Розмір плати	Відсотки за кредит плюс сума основного боргу	Плата за банківський кредит плюс вартість основних фондів плюс лізингова маржа (прибуток лізингової компанії)

Результатом такого підходу є те, що ТОВ «Дружба» розглядається як підприємство, що по своїх характеристиках (фінансово-економічним показникам) відповідає вимогам регламенту Банку-кредитора і може реально претендувати на кредитування, а саме, воно має достатні обороти по рахунку, власне майно, внесене в забезпечення кредиту, сформоване виробництво, що має визначену структуру доходів і витрат.

У даному аналізі будуть розглянуті переваги і недоліки лізингу і кредиту, що виникають в основних суб'єктів кредитних відносин: у Банку, у лізингової компанії, у лізингоотримувача.

Приведемо розрахунки кошторису виторгу і витрат і руху коштів для ТОВ «Дружба», яке вирішило придбати устаткування (основні засоби) для двох можливих способів:

шляхом залучення банківського кредиту;

шляхом довгострокового фінансового лізингу.

Приймемо наступні вихідні дані для розрахунку:

Вартість устаткування, що здобувається: 100000 грн.

ПДВ по устаткуванню, що здобувається: 20000 грн.

Сума кредиту на 3 роки: 120000грн.

Кредитна ставка: 12% річних.

Маржа лізингової компанії - 4% річних,

Виторг від реалізації послуг на новому обладнанні складає 200000 у рік.

ПДВ від реалізації 40000 у рік.

Склад і співвідношення витрат у структурі собівартості прийняті емпірично і відповідають даним, приведеним у таблицях нижче.

Норма амортизації 11,1% у рік, розрахована лінійним методом.

При лізингу устаткування враховується на балансі компанії «Укрлізинг».

При лізингу застосовується коефіцієнт прискореної амортизації - до 3.

У розрахунках по поверненню кредиту, виплаті відсотків і лізингових платежів прийняте щомісячне погашення боргу по ануїтетній схемі, що передбачає рівномірність щомісячних виплат.

В обох випадках прийняте припущення, що ПДВ, сплачений постачальнику за устаткування повертається з бюджету після третього місяця після сплати за предмет лізингу (що відповідає мінімально можливому терміну повернення ПДВ із бюджету), і направляється на погашення заборгованості за кредитом.

Відповідно до вихідних даних у табл. 3.2 приведений графік погашення кредиту і виплати відсотків.

У табл. 3.3 приведений графік і склад лізингових платежів, що розраховані за методикою наведеною у розділі 2. Відповідно до регламенту банку, видача кредиту має бути забезпечена заставою, у якому заставна вартість майна повинна складати суму кредиту і відсотків за рік, а саме:

- 139794,63 у випадку кредиту;

- 140333,51 у випадку лізингу.

Однак у випадку лізингу, устаткування що здобувається передається в заставу банку і заставна сумі нового обладнання складає до 70% вартості майна, а саме 84000. Таким чином, необхідна величина застави при лізингу складає 56333,51 , що істотно знижує вимоги до активів підприємства (ТОВ «Дружба» ) і підвищує його шанси на здійснення планів розвитку підприємства.

У табл. 3.4 приведені допоміжні розрахунки амортизації і податку на майно для випадку придбання устаткування з кредиту.

У табл. 3.5 приведені допоміжні розрахунки амортизації і податку на майно для випадку придбання устаткування в лізинг.

Таким чином, при аналізі даних з табл. 3.4 і 3.5, можна зробити висновок, що податок на майно сплачений платником податків (ТОВ «Дружба») при лізингу за перші три роки буде більш ніж у 2.5 рази менше, ніж сплачений при кредиті. Також необхідно пам'ятати, що при кредиті платник податків продовжує платити податок на майно ще шість років (приблизно 4000 грн.)

Для визначення фінансових результатів від експлуатації устаткування в табл. 3.6 приведений кошторис виторгу і витрат, розрахованих виходячи з приведених вище умов і розрахунків.

Результати розрахунків, приведених у таблицях дозволяють зробити наступні висновки:

1. Розрахунковий прибуток підприємства у випадку кредитування придбання устаткування, істотно вище варіанта лізингу (рядок 4.1 табл. 3.6 ), що приводить до збільшення податку на прибуток, що сплачується в бюджет (рядок 4.6 табл. 3.6).

2. Сума податку на додану вартість (ПДВ), що сплачується в бюджет (рядок 5 табл. 3.6 ) у випадку кредитування істотно вище варіанта лізингу.

3. Також необхідно відзначити, що в перші три роки при погашенні кредиту, амортизації не вистачає для формування джерела погашення кредиту і погашення кредиту відбувається за рахунок частини чистого прибутку .

2 . Крім того, прибуток після оподатковування при кредиті начебто б більше, ніж при лізингу (рядок 4.7, табл.3.6 ), але якщо врахувати вищесказане, то можна зробити висновок при кредиті ТОВ «Дружба» необхідно заплатити податок на прибуток для погашення кредиту, а потім ще сплатити частину прибутку.

При лізингу у лізингоотримувача (ТОВ «Дружба» ) на першому етапі утвориться невеликий чистий прибуток, але зате даний прибуток не буде використовуватися в погашенні боргу. Обслуговування боргу відбувається тільки за рахунок витрат підприємства, (усі лізингові платежі відносяться на витрати), і ТОВ «Дружба» не потрібно відтягати частину чистого прибутку, попередньо сплативши податок на прибуток.

5. Зазначені вище обставини приводять до того, що витрата коштів підприємством, істотно збільшується у випадку кредитування в порівнянні з лізингом, що, знижує залишок коштів підприємства, і, у свою чергу, знижує стійкість проекту у випадку кредитування і підвищує ризики банку по поверненню кредитних засобів.

Таблица 3.2 Графік погашення кредиту і виплати відсотків

Період платежу	Виплата на місяць	Процентний платіж	Платіж по боргу	Борг по кредиту
1	3985,71	1200.00	2785,71	12000,00
2	3985,71	1172,14	2813,57	11721,42
3	3985,71	1144,07	2841,71	11440,07
4	23985,71	1115,59	22870,12	11155,89
5	3252,29	886,88	2365,41	8868,88
6	3252,29	863,23	2389,06	86323,46
7	3252,29	839,34	2412,95	83934,39
8	3252,29	815,21	2437,08	81521,44
9	3252,29	790,84	2461,45	79084,35
10	3252,29	766,22	2486,07	76622,89
11	3252,29	741,36	2510,93	74136,82
12	3252,29	716,25	2536,04	71625,89
13	3252,29	690,89	2561,40	69089,85
14	3252,29	665,28	2587,01	66528,45
15	3252,29	639,41	2612,88	63941,44
16	3252,29	613,28	2639,01	61328,55
17	3252,29	586,89	2665,40	58689,54
18	3252,29	560,24	2692,05	56024,13
19	3252,29	533,32	2718,97	53332,08
20	3252,29	506,13	2746,16	50613,10
21	3252,29	478,66	2773,63	47866,93
22	3252,29	450,93	2801,36	45093,30
23	3252,29	422,91	2829,38	42291,93
24	3252,29	394,66	2857,67	39462,55
25	3252,29	366,04	2886,25	36604,88
26	3252,29	337,18	2915,11	33718,63
27	3252,29	308,03	2944,26	30803,51
28	3252,29	278,59	2973,70	27859,25
29	3252,29	248,85	3003,44	24885,54
30	3252,29	218,82	3033,47	21882,10
31	3252,29	188,48	3063,81	18848,62
32	3252,29	157,84	3094,45	15784,81
33	3252,29	126,90	3125,39	12690,36
34	3252,29	95,65	3156,65	9564,96
35	3252,29	64,08	3188,21	6408,31
36	3252,29	32,20	3220,09	3220.0
Всього	140016,45	20016,45	120000,00	0.00

Таблица 3.3 Графік і склад лізингових платежів

Період	Виплата на місяць.	ПДВ	Усього виплата	Маржа	Процентний	Платіж	Борг по кредиту
платежу			на місяць із ПДВ		платіж	по боргу	(для довідки)
1	4338,28	867,65	5205,94	600,00	1200,00	2538,28	12000,00
2	4338,28	867,65	5205,94	587,30	1174,61	2576,36	117461,17
3	4338,28	867,65	5205,94	574,42	1148,85	2615,00	114885,51
4	4338,28	867,65	5205,94	561,35	1122,70	22654,23	112270,34
5	3546,74	709,34	4256,09	448,08	896,16	2202,50	89616,11
6	3546,74	709,34	4256,09	437,06	874,13	2235,54	87413,60
7	3546,74	709,34	4256,09	425,89	851,78	2269,07	85178,06
8	3546,74	709,34	4256,09	414,56	829,09	2303,11	82908,99
9	3546,74	709,34	4256,09	403,02	806,05	2337,65	80605,88
10	3546,74	709,34	4256,09	391,34	782,68	2372,72	78268,22
11	3546,74	709,34	4256,09	379,47	758,95	2408,31	75895,50
12	3546,74	709,34	4256,09	367,43	734,87	2444,43	73487,18
13	3546,74	709,34	4256,09	355,21	710,42	2481,10	71042,75
14	3546,74	709,34	4256,09	342,80	685,61	2518,32	68561,64
15	3546,74	709,34	4256,09	330,21	660,43	2556,09	66043,32
16	3546,74	709,34	4256,09	317,43	634,87	2594,43	63487,23
17	3546,74	709,34	4256,09	304,46	608,92	2633,35	60892,79
18	3546,74	709,34	4256,09	291,29	582,59	2672,85	58259,43
19	3546,74	709,34	4256,09	277,93	555,86	2712,94	55586,58
20	3546,74	709,34	4256,09	264,36	528,73	2753,64	52873,63
21	3546,74	709,34	4256,09	250,60	501,20	2794,94	50119,99
22	3546,74	709,34	4256,09	236,62	473,25	2836,87	47325,05
23	3546,74	709,34	4256,09	222,44	444,88	2879,42	44488,18
24	3546,74	709,34	4256,09	208,04	416,08	2922,61	41608,75
25	3546,74	709,34	4256,09	193,43	386,86	2966,45	38686,14
26	3546,74	709,34	4256,09	178,59	357,19	3010,95	35719,69
27	3546,74	709,34	4256,09	163,54	327,08	3056,11	32708,74
28	3546,74	709,34	4256,09	148,26	296,52	3101,95	29652,62
29	3546,74	709,34	4256,09	132,75	265,50	3148,48	26550,67
30	3546,74	709,34	4256,09	117,01	234,02	3195,71	23402,18
31	3546,74	709,34	4256,09	101,03	202,06	3243,64	20206,47
32	3546,74	709,34	4256,09	84,81	169,62	3292,30	16962,82
33	3546,74	709,34	4256,09	68,35	136,70	3341,68	13670,52
34	3546,74	709,34	4256,09	51,64	103,28	3391,81	10328,83
35	3546,74	709,34	4256,09	34,68	69,37	3442,69	6937,021
36	3546,74	709,34	4256,09	17,47	34,94	3494,33	3494,33
Всього	130849,00	26169,80	157018,80	10283,00	20566,00	120000,00	0.00

Таблица 3.4 Розрахунки амортизації і податку на майно у випадку придбання обладнання в кредит

Річний коефіцієнт амортизації	11,10%	Середньорічна вартість майна	Податок на майно
Залишкова вартість 1-й рік	88900,00	94450,00	1889,00
Залишкова вартість 2-й рік	77800,00	83350,00	1667,00
Залишкова вартість 3-й рік	66700,00	72250,00	1445,00
Усього за 3 роки			5001,00
Залишкова вартість 4 рік	55600,00	61150,00	1223,00
Залишкова вартість 5 рік	44500,00	50050,00	1001,00
Залишкова вартість 6 рік	33400,00	38950,00	779,00
Залишкова вартість 7 рік	22300,00	27850,00	557,00
Залишкова вартість 8 рік	11200,00	16750,00	335,00
Залишкова вартість 9 рік	100,00	5650,00	113,00
Усього за 9 років			9009,0,00

Таблица 3.5 Розрахунки амортизації і податку на майно для випадку придбання устаткування в лізинг

Річний коефіцієнт амортизації	3*11,10%	Середньорічна вартість майна	Податок на майно
Залишкова вартість 1-й рік	66700,00	83350,00	1667,00
Залишкова вартість 2-й рік	33400,00	8425,00	168,50
Залишкова вартість 3-й рік	100,00	4262,50	85,25
Усього за 3 роки			1920,75

Таблица 3.6. Кошторис виторгу і витрат

№ п/п	Показник	Кредит	Лізинг
		1 рік	2 рік	3 рік	За три роки	1 рік	2 рік	3 рік	За три роки
1	Виторг
1.1	Виторг від реалізації	200000	200000	200000	600000	200000	200000	200000	600000
1.2	ПДВ від реалізації	40000	40000	40000	120000	40000	40000	40000	120000
2	Витрати
2.1	ЗП із нарахуваннями	36000	36000	36000	108000	36000	36000	36000	108000
2.2	Амортизація	11100	11100	11100	33300	0	0	0	0
2.3	Матеріальні витрати	48000	48000	48000	144000	48000	48000	48000	144000
2.4	Накладні витрати	12000	12000	12000	36000	12000	12000	12000	36000
2.5	Лізингові платежі з урахуванням заліку ПДВ, сплаченого постачальнику	0	0	0	0	45727,1	42560,9	42560,9	130849,0
2.7	Податки, що включаються в собівартість (1,5 % від виторгу)	3000	3000	3000	9000	3000	3000	3000	9000
2.8	Платежі по відсотках по кредиту	11051,1	6542,6	2422,7	20016,5
2.9	Усього витрат	121151,1	116642,6	112522,7	350316,5	144727,1	141560,9	141560,9	427849,0
3	ПДВ до пред'явлення в бюджет
3.1	ПДВ на матеріальні витрати	9600	9600	9600	28800	9600	9600	9600	28800
3.2	ПДВ на накладні витрати	2400	2400	2400	7200	2400	2400	2400	7200
3.3	ПДВ на лізингові платежі	0	0	0	0	9145,4	8512,2	8512,2	26169,8
3.4	Усього ПДВ, пропонований бюджету	12000	12000	12000	36000	21145,4	20512,2	20512,2	62169,8
4.1	Валовий прибуток	78848,9	83357,4	87477,3	249683,5	55272,9	58439,1	58439,1	172151,0
4.2	Платежі в бюджет із прибутку (податок на майно)	1607,1	1571,4	1285,7	4464,3	1667	168.5	85,3	1920,8
4.5	Оподатковуваний прибуток (п.4.1 - п.4.2 - п.4.4)	77241,7	81786,0	86191,6	245219,3	53605,9	58270,6	58353,8	166499,7
4.6	Податок на прибуток	18538,0	19628,6	20686,0	58852,6	12865,4	13984,9	14004,9	40855,3
4.7	Прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства	60310,9	63728,8	66791,3	190830,9	42407,5	44454,1	44434,1	131295,7
4.8	Податок на майно за весь термін, що залишився, до повної амортизації				4008,0				0
5	ПДВ, що сплачується в бюджет	28000	28000	28000	84000	18854,6	19487,8	19487,8	57830,2

Таким чином, розрахунки підтверджують безсумнівну економічну вигоду лізингу для ТОВ «Дружба» , у зв'язку з економією коштів , що залишаються в його розпорядженні і, як наслідок, підвищенням фінансової стійкості інвестиційного проекту.

3.2 Способи зниження ризику при проведенні лізингових операцій

Під уникненням розуміється просто ухилення від заходу, пов'язанного з ризиком. Однак уникнення ризику для підприємства загалом означає відмову від отримання прибутку.

Розподіл ризику між учасниками проекту. (передача частини ризику партнерам)

Страхування ризику.

Зниження ступіню ризику (скорочення ймовірності і обсягу втрат, шляхом резервування коштів. При виборі конкретного способу зниження ризику інвестор має виходити з наступних принципів:

- не можна ризикувати більше ніж це може дозволити власний капітал;

- необхідно думати про наслідки ризику;

- неможна ризикувати багато-чим заради малого;

Реалізація першого принципу означає, що перш ніж викладати капітал інвестор має:

1. Визначити максимально можливий обсяг збитків по даному ризику

2. Порівняти його з обсягом вкладуємого капіталу;

3. Порівняти його з усіма фінансовими ресурсами і визначити, чи не приведе втрата цього капіталу до банкрутства інвестора.

Обсяг збитків від вкладення капіталу може бути рівен обсягу данного капіталу, бути менше або більше його. Зокрема обсяг збитків при прямих інвестиціях, як правило дорівнює обсягу венчурного капіталу з урахуванням інфляційного фактора.

Реалізація другого принципу вимагає, щоб інвестор знаючи максимально можливу величину збитку, визачив би можливі наслідки, величину ймовірності ризику, і прийняв би рішення про методи зниження ризику, включаючи можливу відмову від участі в данім заході.

Дія третього принципу зумовлює необхідність відмови від ризику, в тому випадку, коли розмір збитків відносно великий.

Розподіл ризику між учасниками проекту

Відповідно до правил розподілу ризику відповідальним за ризик повинний бути той учасник проекту, що у стані краще усіх може розрахувати і контролювати ризик. Однак часто складається така ситуація, коли саме цей партнер має недостатньо стійке фінансове становище для того, щоб перебороти наслідки від дії різних категорій ризику [16,с.176].

Більшість підприємств мають обмежені засоби для компенсації ризику, які вони можуть використовувати, не піддаючи небезпеці своє існування. Розподіл ризику реалізується при розробці фінансового плану проекту і контрактних документів. Як і аналіз ризику, його розподіл між учасниками проекту може бути якісним і кількісним.

Якісний розподіл ризику має на увазі, що учасники проекту приймають ряд рішень, що або розширюють, або звужують діапазон потенційних інвесторів. Чим більший ступінь ризику учасники мають намір покласти на інвесторів, тим складніше залучити досвідчених інвесторів до фінансування проекту.

Тому учасникам проекту доводиться при веденні переговорів виявляти максимальну гнучкість щодо того, яку частку ризику вони згодні на себе прийняти. Бажання обговорити питання про прийняття учасниками проекту на себе більшої частки ризику може переконати інвесторів знизити свої вимоги [64,с.61-68 ].

Що стосується інтересів інвесторів, то очевидно, що вони також зацікавлені в максимально можливому зниженні ризику своєї участі в проекті. Однак при цьому необхідно враховувати, що цілком уникнути ризику можна тільки у випадку відмовлення від участі в проекті. Інвестор може знизити свій ризик шляхом розподілу ризику з іншими учасниками проекту включаючи інших інвесторів і кредитні організації.

Крім того, інвестор іноді приймає рішення в ситуації, коли результати невизначені і засновані на обмеженій інформації. Не викликає сумнівів, що, якби в інвестора була більш повна інформація, він міг би зробити кращий прогноз і тим самим знизити ризик. Тому часто інвесторові буває вигідно вкласти додаткові засоби в одержання необхідної для ухвалення рішення інформації.

Ще одним способом зниження ризику для інвестора служить диверсифікованість інвестуємих коштів. Диверсифікованість являє собою процес розподілу вкладених коштів між різними об'єктами вкладення, що не зв'язані між собою. Так, вкладення засобів інвестора в 5 різних проектах замість одного збільшує імовірність одержання їм середнього доходу в 5 разів і відповідно в 5 разів знижує ступінь ризику.

Багато інвестиційних і кредитних організацій використовують як метод зниження ризику лімітування. Лімітування - це встановлення ліміту, тобто граничних сум витрат, продажу, кредиту і т.п.

Для кількісного розподілу ризику в проектах може бути використана так звана концептуальна модель. Ця модель базується на стандартних методах рішень, основою яких є дерево "імовірностей і рішень", використовуване для встановлення послідовності рішень.

Послідовність рішень на вибір того або іншого проекту визначається на стадії формування портфеля інвестицій. Ця проблема є досить складною, оскільки в будь-якому інвестиційному проекті бере участь не менш двох сторін (замовник і виконавець). При цьому замовник прагне по можливості зменшити вартість контракту зі збереженням усіх вимог до термінів, якості виконання робіт, а виконавець прагне максимізувати свій прибуток. Якщо в проекті бере участь ще один інвестор або кредитор, то його інтереси багато в чому збігаються з інтересами тих учасників проекту, яких він фінансує[9,с.294].

Отриманий в результаті реалізації проекту прибуток можна визначити по формулі:

Profіt = (K + Y1) х (K + Y1)х... х (ДО + Yn) P(Yn), (3.1)

Де Profіt - прибуток фірми з урахуванням невизначеності;

К - первісний капітал фірми;

Yі - можливий прибуток фірми;

і = 1 - n; (3.2)

n - число можливих наслідків подій при виконанні проекту; Р(Yі) - імовірність кожного результату.

Ріст розмірів і збільшення тривалості проектів, розмаїтість і складність, упровадження нових методів і технологій у процесі їхньої реалізації, висока динамічність зовнішнього середовища будь-якої форми й інші негативні фактори приводять до росту ступеня ризику в процесі здійснення проекту [28,с.119].

Страхування ризику

Страхування ризику є, власне кажучи, передача визначених ризиків страхової компанії. Суть страхування виражається в тім, що інвестор готовий відмовитися від частини доходів для того, щоб уникнути ризику, тобто він готовий заплатити за зниження ступеня ризику до нуля. Фактично, якщо вартість страховки дорівнює можливому збиткові (тобто страховий поліс з очікуваним збитком 2 тис.грн. буде коштувати 2 тис.грн.), те інвестор, не схильний до ризику, захоче застрахуватися так, щоб забезпечити собі повне відшкодування будь-яких фінансових втрат, що він може понести. Страхування фінансових ризиків є одним з найбільш розповсюджених способів зниження його ступеня.

Страхування - це особливі економічні відносини, для яких обов'язкове наявність двох сторін: страховика і страхувальника. Страховик при цьому створює за рахунок платежів страхувальника спеціальний грошовий фонд (страховий або резервний фонд), що є цільовим, тому що його витрата можлива лише на покриття втрат (надання допомоги) у заздалегідь обговорених випадках. Відносини, що виникають у процесі страхування, мають вероятностный характер, тому що заздалегідь невідомо, коли наступить відповідна подія, яка буде його сила і кого зі страхувальників воно торкнеться. У процесі страхування відбувається перерозподіл засобів між учасниками створення страхового фонду: відшкодування збитку одному або декільком страхувальникам здійснюється шляхом розподілу втрат на усіх: при цьому число страхувальників, внесших платежі протягом того або іншого періоду, більше числа получающих відшкодування.

У залежності від особливостей конкретного проекту можуть застосовуватися різні види страхування. Крім страхування фінансових ризиків, може використовуватися страхування устаткування, страхування вантажів, страхування ризику підрядного будівництва й ін. [33,с.57].

Резервування засобів на покриттянепередбачених витрат

Створення резерву засобів на покриття непередбачених витрат є ще одним способом зниження ризику, що передбачає встановлення співвідношення між потенційними ризиками, що впливають на вартість проекту, і розміром витрат, необхідним для подолання збоїв у виконанні проекту.

Основною проблемою при створенні резерву на покриття непередбачених витрат є оцінка потенційних наслідків ризиків. Для визначення первісних сум на покриття непередбачених витрат, їхньої переоцінки в процесі роботи над проектом і уточнення сум резерву майбутніх проектів на основі фактичних даних можуть використовуватися всі описані вище методи якісного і кількісного аналізу ризику.

При визначенні суми резерву на покриття непередбачених витрат необхідно враховувати точність первісної оцінки вартості проекту і його елементів у залежності від етапу проекту, на якому вироблялася ця оцінка. Точність оцінки вартості проекту впливає на розмір резерву на покриття непередбачених витрат. Визначення структури резерву на покриття непередбачених витрат може вироблятися на базі одного з двох підходів. При першому підході резерв поділяється на двох частин6 на загальний і спеціальний. Загальний резерв повинний покривати зміни в кошторисі, добавки до загальної суми контракту й інші аналогічні елементи. Спеціальний резерв містить у собі надбавки на покриття росту цін, збільшення витрат по окремих позиціях, а також на оплату позовів по контрактах.

Багато практиків вважають, що надбавки на покриття росту цін повинні враховуватися окремо від непередбачених витрат. Це особливо важливо, якщо контракти передбачають зміни умов платежу або перегляд умов контрактів відповідно до рівня інфляції.

Другий підхід до створення структури резерву припускає визначення непередбачених витрат по видах витрат, наприклад, на заробітну плату, матеріали, субконтракти. Така диференціація дозволяє визначити ступінь ризику, зв'язаного з кожною категорією витрат, що потім можна поширити на окремі етапи проекту. Подальше уточнення розмірів непередбачених витрат вимагає установлення взаємозв'язку з елементами структури поділу робіт на різних рівнях цього розподілу, у тому числі на рівні комплектів робіт [ 15,с.68].

3.3 Напрями підвищення ефективності використання лізингових операцій

За економічної кризи більшість підприємств (зокрема і ТОВ "Дружба") неспроможні власними коштами здійснювати технічне оновлення виробництва. Відтак виникає об'єктивна необхідність розвитку лізингового бізнесу, що робить можливим залучення приватних інвестицій для фінансової підтримки підприємств, особливо в сфері малого та середнього бізнесу.

Зміни, що прискорили розвиток лізингу в Україні, насамперед, зв'язані з поліпшенням макроекономічної і політичної ситуації. Якийсь час назад українські промисловці і банкіри були захоплені створенням фінансово-промислових імперій і одержанням надзвичайних доходів по державних облігаціях. Тепер вони виявляють все більший інтерес до інвестицій у засоби виробництва української індустрії. [18,с.48]

Фірми змушені упорядковувати свою бухгалтерську систему, зіштовхуючись із жорсткістю фіскального тиску і з необхідністю надавати потенційним вітчизняним і іноземним інвесторам фінансові звіти, що пройшли аудиторську перевірку.

Податкові пільги для лізингових платежів і забалансовий облік фінансування є основними двома принципами, які є привабливими для лізингового фінансування в усьому світі, тому й в Україні їм надають великого значення [53,с.57].

Основними причинами, що стримують подальший розвиток лізингу, експерти називають наступні нормативно-правові і макроекономічні проблеми:

" митні бар'єри (обсяг митних податків, додаткове оподатковування за відстрочку, обмежений термін тимчасового ввозові );

" бар'єри законодавства про валютне регулювання і валютний контроль (вимога ліцензування відстрочки платежів на термін понад 180 днів );

" недосконалість принципів бухгалтерського обліку (відсутність трактування лізингу як довгострокового фінансового вкладення для лізингодавця і довгострокового боргового зобов'язання для лізингоотримувача);

" нерозвиненість арбітражного процесуального Кодексу у відношенні норм захисту прав власності ( практична неможливість вилучення лізингового майна при порушенні зобов'язань лізингоотримувачем);

" штучне вирівнювання лізингу в правах з іншими видами угод у податковому законодавстві, що приводити до його недостатньої ефективності;

" погіршення умов для окупності інвестиційних проектів (скорочення прибутку і фондів амортизації підприємств-головних джерел лізингових платежів );

" слабка державна підтримка лізингу ( укази Президента і постанови Уряду, а також закон про держбюджет, що передбачає виділення бюджетові розвитку, у багатьох відносинах невиповнюються ) [9,с.216].

Крім перерахованих, до найбільш серйозних обмежень ведення лізингової діяльності можна віднести проблеми з визначенням кредитоспроможності партнерів із адекватністю фінансового забезпечення лізингових угод, а також недолік дешевих фінансових ресурсів у де-яких лізингових компаній.

В основі поняття ефективності використання лізингових операцій, узагалі, полягає співвідношення переліку переваг та недоліків вищезазначеного процесу для всіх його учасників. Відповідно, якщо кількість і якість переваг лізингу значно домінує над їх недоліками, тоді безперечно можна говорити про ефективність впровадження та використання лізингових операцій [27,с.315].

На даний момент часу, визначають такий перелік переваг використання лізингу:

Переваги лізингу для лизингоотримувача (ТОВ "Дружба") обумовлені двома основними факторами: законодавчо - податковими перевагами, і перевагами співробітництва з лізинговою компанією.

Основні переваги лізингу для підприємств - лизингоотримувачів визначені законом "Про фінансову оренду (лізингу)" від 29.10.1998 р. № 164 у редакції державного закону від 29.01.02 № 10 і полягають у наступному:

а) Дозволяється лизингооримувачу (ТОВ "Дружба") відносити лізингові платежі до витрат, пов'язаних з виробництвом і (або) реалізацією. Тобто підприємство, зменшує отримані доходи на суму зроблених витрат, за винятком витрат, зазначених у статті 270 НК [44,с.103]:

-витрати по придбанню і (або) створенню амортизиуємого майна;

Закон "Про фінансову оренду (лізингу)" розширює перелік витрат, що включаються у витрати, пов'язані з виробництвом і (або) реалізацією, тому що під лізинговими платежами, розуміється загальна сума платежів за договором лізингу

З порівняння законодавчо-податкової бази кредиту і лізингу можна зробити наступні висновки:

1. Придбання основних засобів у лізинг дозволяє підприємствам усіх галузей зменшити податок на прибуток і податок на майно.

2. Застосування схеми лізингу в порівнянні з усіма іншими схемами придбання основних засобів (кредит, придбання з власних засобів) заощаджує фінансові засоби лизингоотримувача (ТОВ "Дружба" ).

Переваги для ТОВ "Дружба" у співробітництві з лізинговою компанією полягають у тому, що лізингова компанія є професійним покупцем основних засобів, а також посередником серед усіх суб'єктів - учасників лізингової угоди: Банком, Продавцем предмета лізингу, перевізником, митними органами, страховими компаніями, а також є професійним експертом у відносинах з податковими органами [38,с.217].