Система управління фінансами в Україні

2. Функції грошей. Функція міри вартості. Ціна як грошове вираження вартості товарів

Функція грошей - певна дія чи робота грошей. Виділяють наступні функції грошей:

1. міра вартості - виражена в грошах вартість товару - є його ціна. Кількість абстрактної праці,що гроші реалізують через цю функцію виражається в масштабі ціни;

2. гроші як засіб обігу - виконують роль посередника в обміні товару і забезпечують їх обіг;

3. як засіб платежу;

4. як засіб нагромадження і заощадження;

5. світові гроші.

Міра вартості -- це функція, в якій гроші забезпечують вираження і вимірювання вартості товарів, надаючи їй форму ціни. Для забезпечення виконання грошима функції міри вартості держава у законодавчому порядку впроваджує масштаб цін, та встановлює певну грошову одиницю розрахунків - національну валюту.

Ціна -- це грошове вираження вартості предмета, об'єкта, товару, тобто кількість грошових одиниць, що характеризує вартість. При цьому вважається, що вартість визначається суспільне необхідними затратами праці на виробництво і реалізацію цього товару. Ціна -- грошове вираження вартості товару, яке повністю задовольняє інтереси продавця і покупця або значною мірою однієї зі сторін (залежно від типу ринку, на якому представлений товар). Ціна є грошовим вираженням вартості товару тільки в тому разі, коли існує рівновага між попитом і пропозицією.

3. Платіжний баланс

Платіжний баланс - співвідношення між валютними надходженнями в країну і платежами держави за кордон протягом певного часу; статистичний звіт про результати зовнішньоекономічної діяльності країни за певний період, зазвичай за рік.

Стан платіжного балансу країни визначається її економічним потенціалом, особливостями структури економіки, участю економічних агентів країни в міжнародній кооперації, зв'язками із світовим ринком позичкових капіталів, станом державного регулювання економіки і зовнішньоекономічних відносин. Тому платіжний баланс чітко відображає економічне становище країни, широко використовується в інтересах прогнозування і макроекономічного регулювання. За формою складання платіжний баланс визначається як платіжний звіт за певний період часу, в якому відображаються усі економічні ситуації між

резидентами і нерезидентами держави. Платіжний баланс базується на принципах бухгалтерського обліку. Система розрахунків платіжного балансу унікальна в тому плані, що вона хоч і не показує безпосередньо, які процеси розвиваються добре, а які явища їх викликають, проте відображає реальні фінансові потоки між даною країною і зовнішнім світом, що дає змогу зробити відповідні висновки. По-перше, за допомогою записів результатів обміну між країнами легше зробити висновок про стабільність системи плаваючих валютних курсів, оскільки платіжний баланс допомагає виявити акумулювання валют у руках тих людей, які більш зацікавлені в цьому (резиденти), і тих, які намагаються позбутися цих валют (нерезиденти). По-друге, платіжний баланс незамінний і в умовах фіксованих валютних курсів, оскільки допомагає визначити розміри накопичення даної валюти в руках іноземців і вирішити питання про доцільність підтримки фіксованого курсу валюти, якщо їй загрожує криза. По-третє, рахунки платіжного балансу надають інформацію про накопичення заборгованості, виплату відсотків і платежів за основною сумою боргу й можливості країни заробити валюту для майбутніх платежів. Ця інформація потрібна для того, щоб зрозуміти, наскільки країні-боржнику стало важче (або дорожче) погасити борги іноземним кредиторам.

Тести

1. - 2); 2. - 1,2); 3. - 3); 4. - 2); 5. - 1); 6. - 1); 7. - 1); 8. - а,г); 9. - в); 10. - б)

Білет №11

1. Сутність, значення та функції державного бюджету

Бюджет держави є складовою ланкою державних фінансів. Бюджет держави розглядають з трьох позицій:

1. як економічна категорія - сукупність економічних відносин між державою і фізичними, юридичними особами;

2. як правова категорія - пов'язана з законодавчим регулюванням процесу формування бюджету;

3. за матеріальним змістом - бюджет являє собою загальний державний фонд грошових ресурсів.

Джерелами формування бюджету є:

· податкові надходження;

· неподаткові надходження;

· доходи від операцій з капіталом;

· бюджетні трансферти;

· цільові бюджетні фонди.

Напрями використання бюджету:

· економічна діяльність держави;

· соціальна сфера;

· державне управління;

· національна оборона;

· зовн.-економічна діяльність;

· обслуговування державного боргу.

Функції бюджету

- Фіскальна функція означає створення фінансової бази функціонування держави в умовах фактичної відсутності у нього власних доходів (виключаючи дохід від державної власності).

- Функція економічного регулювання - це використання державою податків (основного джерела доходів бюджету) для проведення своєї економічної політики.

- Соціальна функція припускає використання державного бюджету для підвищення прозорості доходу.

2. Суть грошей як загального еквівалента і абсолютно ліквідного активу. Гроші як гроші і гроші як капітал

Гроші - це форма прояву суспільних відносин. Суспільне призначення грошей полягає в тому, що вони є простим засобом обігу (гроші як гроші) та носієм самозростаючої вартості (гроші як капітал). Природа грошей як загального еквівалента визначається передусім їх походженням. За своїм місцем у товарному виробництві й обміні гроші -- це специфічний товар, що має властивість обмінюватися на будь-який інший товар, тобто є загальним еквівалентом і абсолютно ліквідним активом. Ліквідність визначається як:

- можливість використання певного активу в ролі засобу платежу;

- здатність даного активу зберігати свою номінальну вартість незмінною.

Суть грошей змінювалась протягом їх існування. Гроші, що застосовуються для обслуговування процесів нагромадження вартості та інвестування перетворюються в носія самозростаючої вартості, тобто у одну їз форм капіталу. Забезпечення самозростання вартості стало пріоритетною ціллю руху грошей у процесі відтворення, яка істотно впливає на інтереси економічних суб'єктів, на їх взаємовідносини. При застосуванні у сфері інвестування гроші стають носієм капіталу, у зв'язку з чим виникає необхідність розрізняти гроші як гроші і гроші як капітал. Гроші як гроші використовуються переважно для реалізації наявної споживної вартості, тобто їх цільове призначення обмежується посередництвом в обміні. Гроші як капітал використовуються для забезпечення зростання наявної вартості. Для цього виготовлену вартість потрібно реалізувати, нагромадити та використати так, щоб її не тільки зберегти, а й збільшити. Це можливо лише за умови, що гроші використовуються для формування промислового чи торговельного капіталу або як позичковий капітал. Набуття грошима однієї з форм руху капіталу не означає, що вони перестають використовуватися як гроші. Гроші стають капіталом переважно при їх нагромадженні, зберіганні та продажу на грошовому ринку, оскільки це дає власнику грошей додатковий дохід у вигляді процента.

3. Центральний банк. Його походження і призначення

Центральний банк - емісійно-касовий центр країни, що здійснює нагляд за банківською системою і несе відповідальність за проведення монетарної політики в державі. Завданням ЦБ є збереження стабільності національної грошової системи та координація та нагляд за функціонуванням банківської системи. Призначення центрального банку і його специфічне місце в банківській системі обумовлюють основні напрями діяльності банку. Головне призначення центрального банку -- це управління грошовим оборотом з метою забезпечення стабільного неінфляційного розвитку економіки. Центральний банк впливає на грошовий оборот через зміну пропозиції грошей і зміну ціни грошей. Центральний банк є:

- емісійним центром готівкового обороту;

- банком банків;

- органом банківського регулювання та нагляду;

- банкіром і фінансовим агентом уряду;

- провідником монетарної політики.

Конкретні способи виникнення центральних банків у різних країнах були різними, але в цілому вони зводилися до двох основних варіантів. У першому -- держава на основі спеціального законодавчого акта створювала спеціальний державний банк, за яким закріплювалося виняткове право на випуск (емісію) банкнот. У другому випадку право емісії закріплювалося за одним із комерційних банків. Сьогодні центральні банки здебільшого належать державі.

Тести

1. - 1); 2. - 3); 3. - 4); 4. - 1); 5. - д,в,е,б,ж); 6. - б,д); 7. - г); 8. - б); 9. - а); 10. - а)

Білет №12

1. Наведіть загальні та специфічні ознаки, властиві фінансам підприємств

Використання фінансів дає можливість підприємствам сфери матеріального виробництва забезпечити безперервність процесу відтворення, вирішення виробничих, економічних та соціальних завдань, формування централізованих і децентралізованих фондів грошових коштів на рівні як держави, так і суб'єктів господарювання.

Фінансам підприємств, як і фінансам загалом, властиві певні загальні та специфічні ознаки. Загальною ознакою фінансів підприємств є те, що вони виражають сукупність економічних (грошових) відносин, пов'язаних із розподілом вартості валового внутрішнього продукту. Специфічні ознаки фінансів підприємств виражають грошові відносини, що залежать від первинного розподілу вартості валового внутрішнього продукту, формування та використання грошових доходів і децентралізованих фондів.

Виходячи із загальної та специфічних ознак, можна сформулювати таке основне визначення фінансів підприємств. Фінанси підприємств -- сукупність економічних відносин, що пов'язані з рухом грошових потоків, формуванням, розподілом і використанням доходів і грошових фондів суб'єктів господарювання в процесі відтворення. Отже, фінанси підприємств безпосередньо пов'язані з рухом грошових коштів. Саме тому досить часто поняття «фінанси підприємств» ототожнюється з грошовими коштами, наявними фінансовими ресурсами.

2. Суб'єкти міжнародних фінансових відносин: фізичні, юридичні особи держави, резиденти та нерезиденти

Система міжнародних фінансових відносин складається між різними суб'єктами. Ними є фізичні, юридичні особи та держави, які згідно із законом мають і здійснюють безпосередньо або через представників свої права та обов'язки, пов'язані з міжнародними фінансами. Суб'єкти системи міжнародних фінансів з позицій конкретної держави поділяються на резидентів та нерезидентів. З економічної точки зору розрізняють таких суб'єктів: домашні господарства, господарюючі підприємства, різноманітні фінансові інститути, держава, міжнародні організації.

Суб'єктами міжнародних фінансів є:

* держава;

* міжнародні організації;

* юридичні особи, серед яких особливе місце посідають: транснаціональні корпорації; транснаціональні банки; фінансово-кредитні організації; біржі;

* фізичні особи.

Фізична особа -- резидент -- це фізична особа, яка має місце проживання в Україні. Нерезидент - фізичні особи (іноземні громадяни, громадяни України, особи без громадянства), які мають постійне місце проживання за межами України, в тому числі ті, що тимчасово перебувають на території України.

3. Платіжний баланс

Платіжний баланс - співвідношення між валютними надходженнями в країну і платежами держави за кордон протягом певного часу; статистичний звіт про результати зовнішньоекономічної діяльності країни за певний період, зазвичай за рік.

Стан платіжного балансу країни визначається її економічним потенціалом, особливостями структури економіки, участю економічних агентів країни в міжнародній кооперації, зв'язками із світовим ринком позичкових капіталів, станом державного регулювання економіки і зовнішньоекономічних відносин. Тому платіжний баланс чітко відображає економічне становище країни, широко використовується в інтересах прогнозування і макроекономічного регулювання. За формою складання платіжний баланс визначається як платіжний звіт за певний період часу, в якому відображаються усі економічні ситуації між

резидентами і нерезидентами держави. Платіжний баланс базується на принципах бухгалтерського обліку. Система розрахунків платіжного балансу унікальна в тому плані, що вона хоч і не показує безпосередньо, які процеси розвиваються добре, а які явища їх викликають, проте відображає реальні фінансові потоки між даною країною і зовнішнім світом, що дає змогу зробити відповідні висновки. По-перше, за допомогою записів результатів обміну між країнами легше зробити висновок про стабільність системи плаваючих валютних курсів, оскільки платіжний баланс допомагає виявити акумулювання валют у руках тих людей, які більш зацікавлені в цьому (резиденти), і тих, які намагаються позбутися цих валют (нерезиденти). По-друге, платіжний баланс незамінний і в умовах фіксованих валютних курсів, оскільки допомагає визначити розміри накопичення даної валюти в руках іноземців і вирішити питання про доцільність підтримки фіксованого курсу валюти, якщо їй загрожує криза. По-третє, рахунки платіжного балансу надають інформацію про накопичення заборгованості, виплату відсотків і платежів за основною сумою боргу й можливості країни заробити валюту для майбутніх платежів. Ця інформація потрібна для того, щоб зрозуміти, наскільки країні-боржнику стало важче (або дорожче) погасити борги іноземним кредиторам.

Тести

1. - ? (151.1 ст. 151 Податкового кодексу України від 02.12.10 № 2755 основна ставка податку на прибуток підприємств становить 16 відсотків.)

2. - 2); 3. - 4); 4. - 2); 5. - 1); 6. - 4); 7. - 4); 8. - в); 9. - в); 10. -

Білет 13

1.Фінансова система України. ЇЇ Основні підсистеми та ланки

Фінансова система - це сукупність окремих її ланок, що мають особливості в створенні та використанні фондів фінансових ресурсів, які зосереджені в розпорядженні держави, не фінансового сектора економіки, певних фінансових інститутів, домогосподарств для фінансового забезпечення економічних і соціальних потреб суспільства в цілому,окремих його верств населення, господарських структур, окремих громадян.

Фінансова система України як предмет дослідження фінансового права складається з таких основних ланок: державний бюджет та місцеві фінанси, фінанси державних підприємств, установ та організацій, спеціальні цільові фонди та кредит.

Державний бюджет - це найбільший централізований фонд коштів, що перебуває у розпорядженні уряду, який виконує державну політику. За його допомогою уряд концентрує у своїх руках значну частину національного доходу, що перерозподіляється фінансовими методами.

Наступною за своїм значенням фінансовою ланкою є місцеві (муніципальні) фінанси, які поступово розвиваються. В Україні спостерігається поступове збільшення масштабів місцевого господарства, їх зв'язок та залежність від великого капіталу, розширення та ускладнення функцій місцевої влади, компетенція якої визначається чинним законодавством України.

Самостійну фінансову ланку утворюють фінанси державних підприємств, функціонування яких пов'язано з розвитком державного сектора в національній економіці.

Особливу фінансову ланку становлять спеціальні фонди, що мають певне цільове призначення та визначену законодавством самостійність.

Ще однією ланкою фінансової системи є кредит - державний (і муніципальний) та банківський.

Фінансова система України з позиції рівня централізації фінансових ресурсів може бути представлена у вигляді двох підсистем: централізовані фінанси та децентралізовані фінанси. До централізованих фінансів належать: Державний та місцеві бюджети, Пенсійний фонд, Фонд соціального страхування, позабюджетні фонди, Фонд державного кредиту, Фонд державного майнового та особистого страхування. У структурі децентралізованих фінансів входять: фінанси галузей народного господарства, фінанси підприємств та об'єднань усіх форм власності, фінанси громадських організацій, фонди банківського кредиту, а також фінанси населення.

Фінансова система України:

1.Фінансі суб'єктів господарювання

-фінанси підприємств

-фінанси домагосподарств

2.державні фінанси

-державний бюджет

-цільові державні фонди( пенсійний, фонд безробіття)

-державний кредит

-фінанси державного сектору

3.Страхування

-особисте

-майнове

-відповідальності

-підприємницького ризику

4Фінансовий ринок

-ринок ЦП

-ринок позичкового капіталу

5.Міжнародні фінанси

-фінанс. інститути

фінанси. міжнародних організацій

-міжнародні розрахунки

2.Міжнародні фінанси, як підсистема міжнародних економічних відносин, пов'язаних з міжнародним рухом грошових потоків. Сфери міжнародних фінансових відносин

Міжнародні фінанси -- це фонди фінансових ресурсів, створення і використання,яких здійснюється на світовому або міжнародному рівнях для задоволення спільних потреб, які мають міжнародне значення. Виникнення і розвиток міжнародних фінансів зумовлено глобалізацією економічних зв'язків, посиленням інтеграційних процесів в економіці, політиці і соціальній сферах.Порядок мобілізації коштів до бюджетів цих організацій визначається статутом тієї чи іншої організації. Наприклад, країни -- члени ООН сплачують членські внески до бюджету цієї організації. Кошти бюджету ООН використовуються на утримання її органів, на фінансування міжнародних проектів і проведення різних заходів міждержавного значення. У сфері міжнародних фінансів складна система руху грошових потоків реалізується через грошовий ринок як механізм відносин між юридичними особами (фірмами, підприємствами), яким необхідні кошти для свого розвитку, з одного боку, і організаціями та громадянами (населенням, домашніми господарствами), які можуть надати такі кошти, -- з іншого.

3.Номіналістична теорія грошей

Суть: заперечення товарної природи грошей і визначення їх як умовних знаків, які позбавлені внутрішної вартості.

Першими представниками номіналізму були -Бентлі, Стюарт(XVII-XVIII ст.), які вважали , що:

-грошу створюються державою

-їхня вартість визначається номіналом

-сутність грошей зводиться до ідеального масштабу цін

Нім. економіст Кнапп стверджував:

-гроші-категорія не юридична, а економічна

-металевим грошам притаманна самостійна вартість

Гроші за Кнаппом-продукт права, а від так і держава, яка може встановлювати вартість грошей, а отже, і закони грошового обігу.У сучасних умовах номіналізм є однією з домінуючих теорій грошей.Самуельсон вважає, що грошу я умовними знаками і розглядає їх як штучну соціальну умовність.

Завдання 2

1.2)

2.3)

3.2)

4.1)

5.1)

6.1)

7. а), б), в), д)

8.д)

9.в)

10.г)

Білет 14

1.Сутність і склад державних фінансів

Державні фінанси -- це сукупність розподільно-перерозподільних відносин, що виникають у процесі формування і використання централізованих фондів грошових коштів, призначених для фінансового забезпечення виконання державою покладених на неї функцій. Склад державних фінансів, що відображений на схемі, розглядається за ланками і рівнями органів державної влади й управління. Ланками державних фінансів, як вже зазначалося, є:

-- бюджет держави;

-- фонди цільового призначення;

-- державний кредит;

-- фінанси державного сектора.

За рівнями державні фінанси поділяються на загальнодержавні й місцеві.

Схема

Склад державних фінансів

	Ланки
	Бюджет держави	Цільові фонди	Державний кредит	Фінанси державних підприємств
Рівні	Загальнодержавні фінанси	Державний бюджет	Загальнодержавні фонди	Державні позики	Фінанси державного сектора
	Місцеві фінанси	Місцеві бюджети	Регіональні фонди	Місцеві позики	Фінанси муніципального господарства

Загальнодержавні фінанси призначені для забезпечення тих потреб суспільства, які мають загальнонаціональний характер і відображають інтереси держави загалом. Вони, з одного боку, формують фінансову базу вищих органів державної влади й управління, а з іншого -- у їхніх руках є інструментом впливу на соціально-економічний розвиток країни. Через загальнодержавні фінанси здійснюється територіальний перерозподіл ВВП з метою збалансованого розвитку окремих регіонів. З їх допомогою здійснюється також структурна політика, яка покликана забезпечити оптимальний галузевий розвиток країни.

2.Акредитив як форма організації розрахунків

Акредитивна форма розрахунків - це форма безготівкових розрахунків між підприємствами і організаціями за товарно-матеріальні цінності та послуги за допомогою акредитивів.

Акредитивом називають платіжний документи, за яким кредитна установа (банк, страхова компанія, фонд тощо) дає розпорядження іншій кредитній установі за рахунок спеціально заброньованих коштів оплатити товарно-транспортні документи на відвантажений товар чи виплатити пред'явникові акредитиву зазначену суму грошей. Акредитиви розрізняють:

-грошовий акредитив;

-товарний (документарний) акредитив.

Грошовим акредитивом називають іменний грошовий документ, в якому зазначено розпорядження банку про виплату власнику вказаної суми повністю або частинами. При міжнародних розрахунках грошові акредитиви сплачуються або в зазначеній у них валюті, або у валюті країни, де акредитиви пред'являються за курсом на день платежу.

Документарний акредитив - це документ, в якому імпортер дає доручення банку, який його обслуговує, здійснити оплату документів третій особі.

1)Контрагенти (експортер та імпортер) домовляються про здійснення платежу за допомогою акредитиву.

2)Імпортер дає доручення банку-емітенту відкрити акредитив на користь бенефіціара(експортер на користь якого відкритий акредитив) на визначених умовах.

3)Банк-емітент(банк імпортера), який відкрив акредитив, надсилає акредитивний лист одному із своїх банків-кореспондентів у країні експортера

4)Після одержання, відкритого на його користь, акредитива (як забезпечення платежу за товар) бенефіціар відвантажує товар і подає документи до авізуючого банку, який надсилає їх для оплати банку-емітенту.

5)Після перевірки правильності оформлення документів банк-емітент здійснює їх оплату.

Згідно з умовами акредитива банком, який уповноважений на оплату документів (виконавчий банк) може бути призначений авізуючий банк, який проводить оплату документів бенефіціара в момент їх надання в банк. А потім вимагає відшкодування здійсненого платежу в банку-емітента.

3.Форми та види кредиту

Кредит(credo-вірю)-це цінність, що передається одним суб'єктом іншому.

В залежності від обґєкту кредитування розрізняють грошову і товарну форми кредиту. В товарній формі кредитні відносини виникають між продавцями і покупцями за умов отримання товару чи послуги покупцем з відстроченням платежу. Дана форма кредиту охоплює комерційний кредит, який товаровиробники надають один одному у формі продажу товарів і наданні послуг з відстрочкою платежу. Регулюються відносини комерційного кредиту за допомогою векселів та інших платіжних засобів. Види кредитів в товарній формі:

-міжгосподарський(вексельний)

-іпотечний

-позичковий

-споживчий-

-приватний(особистий)

Грошова форма кредиту виникає тоді, коли кошти використовуються не як простий посередник в обміні, а як гроші за для отримання прибутку, що набуває форми позичкового капіталу. Основу функціонування грошової форми кредиту становлять закономірності кругообігу капіталу в процесі відтворення, коли в окремих учасників економічних відносин зґявляються тимчасово вільні кошти, а в інших виникає потреба в позичкових коштах.Види кредитів в грошовій формі:

-банківский

-державний

-міжнародний

-консорціумний

1.

2.2)

3.2)

4.а), б), в). д)

5.б)в)г)

6.в)

7.а)

8.в).д).е)

9.в)

10.в)

Білет 15

1.Економічна сутність і функції податків

За економічною сутністю податки є обов'язковими платежами, що вилучаються державою з доходів юридичних чи фізичних осіб до відповідного бюджету для фінансування витрат держави.Функції податків:

1.Фіскальна-мобілізація коштів для забезпечення функціонування держави

2.Регулююча- в процесі реалізації цієї функції вирішуються питання визначення:

2.1.Обєккта оподаткування та методики нарахування податків

Оподатковується:

-валовий дохід, прибуток, вартість майна, заробітня плата, обсяг реалізації

2.2. Джерел сплати полатків:

-прибуток(податок на прибуток)

-собівартість (відрахування в цільові державні фонди( пенсійні, безробіття), місцеві податки, збори)

-виручка від реалізації продукції(ПДВ, мито, акцизний збір)

2.3.Розмір ставок та методика їх розрахунку

Податкові ставки можуть бути універсальні і диференційовані, встановлюються в грошовому виразі на одиницю оподаткування або у %.

2.4.Терміни сплати податків для різних підприємств ріхні

2.5.Податкові пільги-надаються окремими об'єктами оподаткування ( платникам)

2.6. Штрафні санкції- за порушення податкового законодавства

2.Суть грошової системи, її призначення та місце в економічній системі країни. Елементи грошової системи

Грошова система-форма організації грошового обороту держави.Елементи грошової системи:

1) назва грошової одиниці

2)масштаб цін-величина грошової одиниці, купівельна спроможність грошей, виражає вартість товару в грошовій одиниці.

3)емісійна система (установи, які здійснюють випуск грошей і цінних паперів та визначають порядок емісії)

4) валютний курс (співвідношення між грошовими одиницями різних країн, що використовується для обміну валют під час здійснення валютних та інших економічних операцій. Виступає як ціна валюти однієї країни, виражена у валюті іншої країни)

5)регламентація готівкового та безготівкового обігу (охоплює визначення сфер готівкових та безготівкових розрахунків і режиму використання грошей на рахунках, форми розрахунків, порядок платежів тощо).

Загальнонаціональне призначення та особлива місія грошової системи у функціонуванні держави зумовлюють важливу роль історичного чинника, традицій, національних особливостей, економічного розвитку країни в її формуванні. Це проявляється не тільки в зовнішньому вигляді грошових знаків та монет, а й у більш складних і відповідальних елементах грошової системи, таких як масштаб цін, купюрність грошових знаків, організація розрахунків тощо. Завдяки цьому грошова система кожної країни має свої специфічні ознаки, які відрізняють її від грошових систем інших країн, забезпечують їм імунітет проти зовнішнього втручання.

3.Міжнародний валютний фонд

МВФ-провідний фінансовий інститут, який має спеціальний статус установи ООН, Створений 1947р.Капітал МВФ формується за рахунок внесків країн-членів фонду. Внесок у країни-

997,3 млн SDR

25% вноситься у вільно конвертованій валюті, 75%- в національній.

Внесок кожної країни є її квотою.Діяльність МВФ має 3 напрями:

1) кредитування

2)регулювання валютних взаємовідносин

3) постійний нагляд и спостереження

Кредитування МВФ передбачає допомогу перед:

-вирівнюванням платіжного балансу

-компансацією фінансування

-допомога найбіднішим країнам

Механізм кредитування полягає в тому, що МВФ продає необхідній країні валюту за її національну. Обсяги кредитування залежать від:

-резервної

-кредитної частки

Резервна частка-25% квоти країни вноситься в іноземній валюті.В межах цієї суми держава отримує кредит без плати % і комісійних за першою вимогою.Кредитна частка становить повну величину квоти даної країни.Ця сума ділиться на 4 рівні частини-транши.Країна може отримати кредит в розмірі 25% її квоти.

Завдання 2

1.2),3),6)

2.в)

3.б)

4.б),в)

5.б),в)

6.а)

7.г)

8.а)

9.б)

10.а)

Білет 16

1.Екномічна суть та значення державних доходів

Державні доходи - це сукупність грошових коштів, що використовуються державою для виконання нею функцій та завдань, передбачених конституцією. Основним джерелом доходів держави є валовий внутрішній продукт (новостворена суспільна вартість), частину якого вона і використовує.

Залежно від порядку формування державних доходів їх поділяють на централізовані та децентралізовані. До централізованих доходів належать кошти, призначені на формування державного та місцевого бюджетів, державних цільових фондів. Децентралізовані доходи - це, доходи державних підприємств, установ, організацій, що формуються переважно за рахунок їхнього прибутку і використовуються за місцем їх створення.

Основна мета державних доходів-створення фінансової базі функціонування держави.

Говорячи про економічне значення доходів держави, можна сказати що, угруповання доходів за допомогою бюджету дає можливість зосереджувати фінансові ресурси на вирішальних ділянках соціального і економічного розвитку, за допомогою чого відбувається перерозподіл національного доходу між галузями, територіями, сферами суспільної діяльності. Разом з тим, відображаючи економічні процеси, що протікають в структурних ланках економіки, угруповання доходів і витрат дає чітку картину того, як надходять у розпорядження держави фінансові ресурси від різних суб'єктів господарювання, показує, чи відповідає розмір централізуемих ресурсів держави обсягом його потреб. Таким чином, при правильному підході бюджет об'єктивно може бути не просто засобом державного економічного регулювання, він може реально впливати на зростання економіки і соціальної сфери, прискорення темпів науково-технічного прогресу, оновлення та вдосконалення матеріально-технічної бази суспільного виробництва.

2.Поняття та складові маси грошей, що обслуговують грошовий оборот.Базові гроші та грошові агрегати

Сукупний грошовий оборот забезпечується певною масою грошей, величина якої має важливе значення для діяльності центрального банку та грошово-кредитного регулювання економіки країни.

Маса грошей в обігу - це загальна сума залишків грошей у всіх їх формах, які перебувають у розпорядженні суб'єктів економіки у певний момент часу.

Грошовий агрегат -- це специфічний показник грошової маси, що характеризує певний набір її елементів залежно від їх ліквідності.

М0 = готівка поза банками (банківські білети та розмінна монета, які знаходяться поза банківською системою);

М1 = М0 + залишки грошових коштів на поточних та ощадних рахунках у національній валюті (депозити до запитання);

М2 = М1 +кошти на страхових рахунках та валютних заощадженнях

М3 = М2 +цинні папери крім акцій.

На грошову масу впливають:

-швидкість обертання грошей

-кількість грошей

Базові гроші-гроші, випущені в обіг центральним банком у національній валюті; сукупність готівки в обігу і в касах комерційних банків, обов'язкових резервів та коштів на кореспондентських рахунках банків. Ці гроші не беруть участі в кредитному банківському обороті і додатково не збільшують маси грошей в обігу, а тільки є базою для їх зростання.

Грошова база=М0+Мкб+Мр

М0-готівка поза банківської системи

Мкб-готівка в касах комерційних банків

Мр-резерви комерц банків на їх кореспондентських рахунках в центр. банку

3.Валютний курс

Валютний курс-ціна грошової одиниці певної країни, виражена в грошових одиницях другої країни.

Види валютного курсу:

1.Фіксований

2.Гнучкий

3.Множинний

Фіксування курсу націон. грошової одиниці іноземної- є валютне котирування:

-пряме : 1 од.іноз.валю=ход.нац.вал. ( 1$=8,02 грн)

-зворотнє ( 1 грн=12цент)

Для професійних учасників валютних ринків:

1) курс покупця( bid rate)

2) курс продавця ( offer rate)

Різниця між курсом продавця і курсом покупця-маржа.Розраховують відносну маржу:

BAS=(OR-BR)/OR * 100%

OR-курс продавця BR-курс покупця

Для обміну валюти може вікористовуваться крос-курс-коли 2 валюти порівнюються, а потім визначається за допомогою третьої валюти

Завдання 2

1.3)

2.1) 3)

3.2)

4.г)

5б)

6.2)

7.1), 2), 3)

8. в)

9.а),г),е)

10. б)г)

Білет 17

1.Фінансова політика як складова економічної політики держави

ФП-складова частина економічної політики держави. Залежно від рівня економічної системи розрізнябть фінансову політику держави( макрорівень) та підприємства (мікрорівень).

Мета ФП-оптимальний розподіл між:

-галузями національної економіки

-соц.групами населення

-території

Фінансова політика втілюється в:

1. Фінаносовому законодавстві

2.Фінаносвому механізмі

3.Структурі доходів і видатків бюджету держави.

Залежно від характеру заходів і часу розрізняють:

-фінансову стратегію-напрямки використання фінансів на тривалу перспективу( приватизації, спад виробництва, подолання інфляції_

- фінансову тактику ( удосконалення оподаткування, надання пільг)

Фінансова політика підприємств-система норм і методів для фінансового забезпечення функціонування держави.

2.Механізм формування пропозиції грошей

Під пропозицією грошей (MS) розуміють кількість грошей, що перебуває в обігу і складається з агрегатів( М0, М1, М2, М3)

Модель пропозиції грошей передбачає використання показників

-грошова база ( МВ): МВ=С +TR

С-сума готівкових грошей,

TR-мінімальний банківський резерв

-коеф.депонування ( Cr) ^ Cr=C/D

D-сума депозитів

-норма фактичного резервування депозитів ( rr): rr= TR/D

При системі часткового резервування рівень фактичного резервування( rr)

rr=(R+ E)/D

R-форма обов'язкових резервів

Е-надлишкові резерви.

Тоді пропозиція грошей:

=MB (cr+1)(cr+rr)-грошовий мультиплікатор

Грошово-кредитний мультиплікатор-процес створення нових банківських депозитів(безготівкових грошей)при кредитуванні банками суб'єктів господарювання на основі додаткових резервів, що надійшли до банку ззовні

i=1/MR * 100%

MR-норма обов'язкових резервів

3.Монетаристська версія кількісної теорії грошей

Представник Фрідмен

1.Заперечували ефективність державного втручання в економіку

2.Звинувачували Кейнса у впровадженні основ інфляції

3.Вважали головним джерелом нестабільности-грошову сферу

4.Прогнозували зростання товарної маси ( 1-4%) через додаткову емусію грошей

Виходячи з цього Фрідмен запропонував використати правило механічного приросту грошової маси в середньому на 4 % , що спряло б шорічно 3% приросту.

Економісти чікагської школи стверджували:

-номінальний обсяг ВВП перебуває в тісному взаємозв'язку з пропозицією грошей

-динаміка ВВП перебуває в прямому зв'язку з динамікою грошей в обігу

-зміна темпів збільшення грошової маси більш суттєво впливає на величину ВВП ніж абсолютний рівень цін

1.4)

2.2)

3.1) 2) 3)

4.б) в)

5.б) в)

6.а)

7.в) д) е)

8.в)

9.в)

10.б)

Білет 18

1.Загальнодержавні фонди цільового призначення. Їх класифікація та характеристика

Основним централізованим фондом фінанси.резсурсів держави є бюджет. Першу становлять постійні фонди, створення яких пов'язане з виділенням окремих функцій держави. Так, в реалізації соціальної функції особлива увага приділяється соціальному страхуванню. У зв'язку з цим окремо створюються спеціальні фонди для гарантованого забезпечення цих видатків. Другу групу становлять тимчасові фонди, які формуються метою прискореного вирішення актуальних проблем. Вони створюються у разі конкретної необхідності і після вирішення проблеми закриваються.

Постійні:

-пенсійний

-тимчасової втрати працездатності

- на випадок безробіття

- від нещасних випадків

Тимчасові

-інноваційний

-фонд охороні праці

-фонд охорони навколишнього середовища

Пенсійний фонд України -- центральний орган виконавчої влади, що здійснює керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для їх виплати.

Фонд соціального страхування на випадок безробіття є цільовим централізованим страховим фондом, некомерційною самоврядною організацією. Кошти Фонду не включаються до складу Державного бюджету України.

Інновацімйний фомнд -- фонд фінансових ресурсів, створений з метою фінансування науково-технічних розробок і ризикових проектів. Джерелом фінансових ресурсів є спонсорські внески фірм і банків. Звичайно засоби фонду розподіляються між претендентами на інвестиції на конкурсній основі.

2.Субєкти та інструменти фінансового ринку

Фінансовий ринок-особлива форма організації руху грошових коштів в економіці.Фінансовий ринок містить :

1. Ринок цінних паперів

2.Ринок кредитних ресурсів.

Фінансовий ринок акумулює тимчасово вільні кошти і ефективно використовую їх.Функціональне призначення фінансового ринку-посередництво в русі грош. коштів від інвесторів до позичальників.

Субєкти фінансового ринку:

-домогосподарства

-підприємства

-держава

-нерезеденти

Фінансові інструменти -- різноманітні фінансові активи, які обертаються на ринку, є законними вимогами власників цих активів на отримання певного (як правило, грошового) доходу в майбутньому і за допомогою яких реалізуються операції на фінансовому ринку. Основними інструментами на фінансовому ринку є готівкові гроші, банківські кредити, цінні папери.

3.Ліквідність банківських активів та його групи

За ступенем ліквідності банківські активи поділяють на три групи.

Під ліквідністю активів розуміють їх здатність швидко та без суттєвої втрати вартості перетворюватися в грошову форму.

1. Високоліквідні активи -- це такі активи, які перебувають у готівковій формі або можуть бути швидко реалізовані на ринку. Це -- готівкові кошти, дорожні чеки, банківські метали, кошти на рахунках в інших банках, державні цінні папери. У міжнародній практиці до складу високоліквідних активів можуть включатися банківські акцепти, векселі та цінні папери першокласних емітентів.

2. Ліквідні активи -- це такі, які можуть бути перетворені в грошову форму протягом певного періоду часу (наприклад 30 днів). До цієї групи відносять платежі на користь банку з термінами виконання в зазначений період, такі як кредити, в тому числі і міжбанківські, дебіторська заборгованість, інші цінні папери (крім високоліквідних), які обертаються на ринку.

3. Низьколіквідні активи -- це прострочені, пролонговані та безнадійні кредити, ненадійна дебіторська заборгованість, цінні папери, які не обертаються на ринку, господарські матеріли, будинки, споруди та інші основні фонди.

Завдання 2

1.2)

2.3)

3.2)

4.г)

5.б)

6.а),в)

7.г)

8.б)

9.а)

10.б)

Білет 19

1.Економічна суть і форми державного кредиту

Держава для фінансування своїх потреб може мобілізовувати фінансові ресурси у формі державного кредиту. У цьому разі вона є позичальником, а населення і підприємницькі структури, тобто фізичні і юридичні особи, -- кредитодавцями. Державний кредит має строк повернення і ціну в формі процента. Державний кредит буває внутрішнім і зовнішнім. За своєю економічною сутністю державний кредит -- це форма вторинного перерозподілу валового внутрішнього продукту. Його джерелом с вільні кошти населення, підприємств і організацій. Існування державного кредиту призводить до появи державного боргу. Сума його складається з усіх випущених і непогашених боргових зобов'язань держави як внутрішніх, так і зовнішніх, включаючи гарантії за кредитами, що надаються іноземним позичальникам, місцевим органам влади, державним підприємствам. Форми державного кредиту:

1.Використання частини вкладів населення в ощадних установах

2.Державні позики-основна форма державного кредиту, надається на підставі

2.1угоди-кредити від урядів, міжнародних організацій і фінансових інститутів.

2.2За допомогою цинніх паперів:

-облігації

-казначейські зобов'язання

Залучення позик повинно базуватися на 2ох чинниках:

-мінімізації вартості позики

-стабільності цінних паперів на фінансовому ринку

Випуск державних позик як основної форми ( джерела) державного кредиту вимагає:

-наявности кредиторів з грошима

-довіра кредиторів до держави

-можливість держави своєчасно повернути борги

Джерела поглинання державного кредиту:

-доходи від інвестування

-нові позики ( фінансова піраміда)

-емісія та ін.

2.Функція засобу обігу. Функція засобу платежу. Їх сутність, сфери використання , відмінність

Засіб обігу-функція, в якій гроші виступають посередником в обміні товарів і забезпечують їхній обіг. Як посередники гроші доводять товари до споживача. Самі вони залишаються у сфері обігу і обслуговують наступні операції обміну. . Для здійснення кругообігу Т - Г - Т мають бути реальні гроші. Функція засобу обігу передбачає фізичну наявність відповідної кількості грошей (готівкових чи безготівкових). Передача товару покупцю і його оплата відбуваються одночасно. У сучасних умовах використання грошей як засобу обігу здійснюється переважно в роздрібній торгівлі, при наданні послуг населенню тощо.

Функція засобу платежу тісно пов'язана з функцією грошей як засобу обігу функція грошей як засобу платежу. В товарообігу, опосередкованому грішми, має місце продаж заради купівлі, і гроші передаються від одного суб'єкта відносин до іншого, виступаючи в ролі посередника. Гроші при цьому виконують функцію засобу обігу. Коли ж гроші здійснюють самостійний рух, переходячи від одного власника до іншого, вони виконують уже іншу функцію - функцію засобу платежу. у функції засобу платежу гроші виступають у тих випадках, коли товари продаються в кредит, тобто в борг. Неоднакова тривалість періодів виробництва і обігу товарів зумовлюють необхідність їх відчуження з відстрочкою платежу. В момент погашення боргу гроші й виступають як засіб платежу. Сфера використання грошей як засобу платежу в розвинутій ринковій економіці дуже широка. Свою функцію засобу платежу гроші виконують не тільки під час оплати куплених у кредит товарів, а й при виплатах заробітної плати працівникам підприємств, господарських організацій та установ, при платежах юридичних і фізичних осіб у державний бюджет та в інші централізовані фонди цільового призначення і фінансування суспільних потреб з цих фондів, під час видачі і погашення банківських позик тощо. На використанні функції засобу платежу ґрунтується функціонування податкової, бюджетної, банківської систем, системи соціального забезпечення та інші системи.

3.Суть антиінфляційної політики

Антиінфляційна політка-комплекс заходів державного регулювання економіки спрямовані на подолання інфляції.

Види антиінфляційних заходів:

1.Девляційна політика (політика доходів)-вилучення з обороту частини грошової маси через:

-зменшення державних витрат

-підвищення % ставки за кредит

-обмеження грошової маси в обігу через продаж цінних паперів на фінансовому ринку

-замороження заробітної плати

2.Політика структурних зрушень( концепція пропозиції)-реалізується через:

-податкове стимулювання певних галузей

-державного вкладання в розвиток певних галузей

3.Монетарні заходи-реалізується через:

-девальвацію валюти

-ревальвацію валюти

4.Грошові реформи:

-деномінація-укрупнення грошової одиниці

-конфіскаційна-лише готівка

-нуліфікація

Завдання 2

1.2)

2.3)

3.1).3)

4.4)

5.

6.б)

7.в)

8.г)

9.г)

10.в)

Білет 20

1.Недержавні фінансові фонди

За рахунок державних фондів цільового призначення держава виконує лише основні функції, а допоміжні та додаткові, а також функції суто комерційного характеру виконуються виробничими й громадськими структурами, а держава може частково фінансово підтримувати ці структури, такими є недержавні пенсійні фонди, благодійні фонди. НПФ є індикаторами добровільного пенсійного страхування, які залучають на добровільних засадах внески юридичних та фізичних осіб з метою формування фонду пенсійних накопичень, з якого здійснюються додаткові пенсійні виплати учасникам фонду, що дає змогу підвищити рівень пенсійного забезпечення громадян.

Благодійні фонди -- це особлива форма організації фінансових відносин,

(неприбуткова недержавна організація),яка характеризується виключно добровільними находженнями коштів для створення фондів і використання наявних коштів на благодійні цілі. Благодійні фонди, як пра­вило, функціонують на правах юридичної особи і є самоврядни­ми суб'єктами. Метою створення їх є благодійна діяльність, що здійснюється передусім стосовно хворих та громадян пенсійно­го віку. Кошти цих фондів створюються за рахунок:

--добровільних внесків, дарунків, відрахувань, громад­ських організацій, творчих спілок, колективів підприємств, установ, окремих громадян;

--прибутку, одержаного від виробничо-господарської діяль­ності організацій та підприємств, створюваних фондами;

-- надходження від закордонних фондів та окремих осіб;

-доходів від заходів, що проводяться на користь фонду, лотерей, платних послуг, видавничої та іншої діяльності.

2.Структура фінансового ринку. Характеристика ринку грошей та ринку капіталів

Фінансовий ринок-особлива форма організації руху грошових коштів і економіці.Містить:

Щодо часової ознаки фінансовий ринок поділяють на дві складові:

1) грошовий ринок -- ринок, де здійснюється короткострокове інвестування надлишкових фінансових активів, переважно терміном не більше одного року.

Інструментами грошового ринку є векселі, депозитні сертифі­кати.

Його основні інститути -- банки, облі­кові установи, брокерські й дилерські фірми. За джерела ресурсів Правлять кошти, залучені банківською системою. Основними по­зичальниками є фірми, кредитно-фінансові інститути, держава, на­селення. Слід мати на увазі, шо грошовий ринок -- важливий об'єкт державного регулювання. Держава використовує його ресурси для фінансування своїх видатків і покриття бюджетного дефіциту.

Грошовому ринку властиві елементи звичайного ринку -- по­пит, пропозиція, ціна. Особливості грошового ринку визначають особливості кожного з елементів: попит мас форму попиту на позики, пропозиція -- форму пропозиції позик, а ціна -- форму відсотка на позичені кошти.

2) ринок капіталів -- ринок призначений для середньо- та довгострокового інвестування фінансових активів на термін більше одного року. Класичними операціями ринку капіталів с операції з акціями, середньо- та довгостроковими облігаціями; довгостроковими депозитами та позиками комерційних банків, операції з фінансовими активами спеціалізованих інвестиційних компаній.

Ринок капіталів виконує такі функції:

По-перше, об'єднує дрібні, розрізнені грошові заощадження населення, державних підрозділів, приватного бізнесу, зарубіжних інвесторів і створює великі грошові фонди.

По-друге, трансформує грошові кошти в позичковий капітал, що забезпечує зовнішні джерела фінансування матеріального виробництва національної економіки.

По-третє, надає позики державним органам і населенню для вирішення таких важливих завдань, як покриття бюджетного дефіциту, фінансування частини житлового будівництва тощо.

3.Необхідність кредиту.Загальні передумови формування кредитних відносин

Кредит є економічною категорією. Його необхідність викликана існуванням товарно-грошових відносин, а його передумовою є наявність поточних або майбутніх доходів у позичальника. В кругообігу фондів однієї групи підприємств, в процесі руху ресурсів фінансової системи, утворення заощаджень у населення відбувається тимчасове вивільнення ресурсів. В цей же період у іншої групи юридичних і фізичних осіб виникає потреба в коштах для здійснення невідкладних заходів, оплати товарів, робіт та послуг. Кредит дозволяє спрямувати вивільнені кошти учасникам виробництва, які можуть забезпечити ефективне їх використання.

Необхідність в кредиті виникає також у зв'язку із сезонністю виробництва. Вкладення затрат у виробництво і одержання продукції, як правило, не співпадають у часі. Нерівномірність надходження продукції породжує нерівномірність її реалізації і отримання виручки - основного джерела покриття витрат. Разом з тим підприємства повинні своєчасно розраховуватись із робітниками по оплаті праці, діставати ТМЦ для нового циклу виробництва. Для розв'язання цих питань і забезпечення нормального процесу виробництва в ті періоди, коли у підприємства не достатньо власних коштів, виникає необхідність у отриманні кредиту.

Процес формування й розвитку кредитної системи визначається двома об'єктивними економічними передумовами:

- на певному етапі суспільного розвитку з'являється потреба у специфічній формі підприємницької діяльності, пов'язаній із нагромадженням та розподілом тимчасово вільних коштів суб'єктів ринку;

- розвиток товарного виробництва й розширення торгівлі обумовили зростання обсягів грошових потоків, що спричинило необхідність їх організації й технічного обслуговування.

Завдання 2

1.1)2)3)

2.3)

3.1)

4.б)

5.

6.в)

7.в)

8.б)

9.

10.б),в),д)

Білет 21

1.Склад і структура доходів Державного бюджету України

Державний бюджет -- план формування і використання фінансових ресурсів на поточний рік для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються органами державної влади.Бюджет держави розглядається з 3 позицій:

1. Як економічна категорія-сукупність економічних відносин між державою і фіз.. та юрид особами.

2. Як правова категорія-повязана з законодавчим регулюванням процесом формування бюджету.

3.За матеріальним змістом являє собою загальнодерж.фонд грошових ресурсів.

Джерела формування державного бюджету:

1.Податкові надходження

2.Неподаткові надходження( платежі, штрафи)

3.Доходм від операцій з капіталом

4. Бюджетні трансферти

5.Цільові бюджетні фонди( еколог. середовища, фонд захисту інвалідів)

2.Форми організації безготівкових розрахунків

Безготівкові розрахунки здійснюються у різних формах, які відрізняються одна від одної особливостями економічних відносин контрагентів., способами платежу та організацією документообігу, тобто системою оформлення, руху та використання розрахункових документів. Згідно з запровадженим Національним банком України порядком, безготівкові розрахунки можуть здійснюватися за такими формами розрахункових документів:

-платіжними дорученнями;

-платіжними вимогами-дорученнями;

-розрахунковими чеками;

-акредитивами;

-платіжними вимогами.

Крім перелічених, у платіжному обороті України дедалі більшого поширення набувають безготівкові розрахунки з використанням як платіжних інструментів векселів і банківських платіжних карток.

Платіжне доручення являє собою наказ підприємства або організації банку, що його обслуговує, про перерахування (переказ) певної суми коштів зі свого поточного рахунку на рахунок постачальника або іншого одержувача, зокрема бюджету, загальнодержавного цільового фонду тощо.

Платіжна вимога-доручення -- це комбінований документ, який складається з двох частин. Перша частина -- це вимога постачальника (одержувача коштів) безпосередньо до покупця (платника) сплатити вартість поставленої йому згідно з договором продукції (виконаних робіт, наданих послуг); Друга частина платіжної вимоги-доручення -- це доручення платника своєму банкові про перерахування з його рахунку коштів на рахунок одержувача.

Розрахунковий чек -- це письмове розпорядження чекодавця банкові, який веде його рахунок, сплатити чекодержателю вказану у чеку суму коштів.

Акредитив -- це грошове зобов'язання банку, яке видається ним за дорученням клієнта на користь його контрагента сплатити кошти постачальникові (або надати повноваження банку постачальника здійснити такий платіж) на умовах пред'явлення документів, передбачених відповідно з договором між контрагентами.

У країнах з ринковою економікою поширені розрахунки на умовах відстрочки платежів з використанням векселів.

Вексель -- це цінний папір, письмове боргове зобов'язання чітко встановленої форми, яке засвідчує обов'язок боржника (векселедавця) сплатити певну грошову суму в певний строк своєму кредитору, власнику векселя (векселедержателю). Це -- свідоцтво позабанківського товарного кредиту, що широко використовується в ринковій економіці (в тому числі у міжнародній торгівлі).

3.Соціально-економічні наслідки інфляції

1. інфляція приводить до перерозподілу національного доходу і багатства між різними групами суспільства, економічними і соціальними інститутами довільним і не прогнозованим чином.

2. Високі темпи інфляції і різка зміна структури цін ускладнюють планування (особливо довгострокове) фірм та домогосподарств. В результаті збільшується невизначеність і ризик ведення бюджету. Платою за це є ріст процентних ставок та прибутків, а інвестиції починають носити короткостроковий характер.