Управління грошовими потоками в сільському господарстві

П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» від 21.06.1999 р. № 391/368 визначає мету, склад і принципи підготовки фінансової звітності та вимоги до визнання і розкриття її елементів - висвітлюються питання, пов'язані з рухом грошових коштів.

П(С)БО 4 «Звіт про рух грошових коштів», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 р. № 87 є нормативною основою для складання Звіту про рух грошових коштів. Ним визначаються зміст і форма Звіту про рух грошових коштів та загальні вимоги до розкриття його статей. Така інформація дає користувачам фінансової звітності можливість зіставляти, оцінювати і прогнозувати грошові потоки підприємства. П(С)БО 4 дає визначення поняттям «рух грошових коштів», «грошові кошти», «еквіваленти грошових коштів».

Ми поділяємо думку економістів - практиків, що для удосконалення методики складання Звіту про рух грошових коштів доцільно внести наступні доповнення і зміни в П(С)БО 4 «Звіт про рух грошових коштів»: доповнити методику коригування руху грошових коштів від операційної діяльності по негрошових, зокрема бартерних операціях. Для цього доцільно використовувати дані синтетичного і аналітичного обліку руху грошових коштів. У Звіт про рух грошових коштів доцільно ввести показник (рядок) коригування у розділі І операційної діяльності з позначенням «Коригування на бартерні операції»; додати рекомендований перелік показників інвестиційної і фінансової діяльності для інвестиційних фондів і компаній, пенсійних фондів, ломбардів, лізингових компаній.

У цьому випадку усуваються всі недоліки і труднощі розрахунку показників Звіту про рух грошових коштів.

П(С)БО 2 «Баланс» визначає, що у статті «Грошові кошти та їх еквіваленти» відображаються кошти в касі, на поточних та інших рахунках у банках, які можуть бути використані для поточних операцій, а також еквіваленти грошових коштів. У цій статті окремо наводяться кошти в національній та іноземній валютах. У доданому рядку 231 «у т.ч. в касі» наводять суму наявної в касах підприємства готівки.

Розглядаючи облік грошових коштів та їх потоків важливо дослідити нормативні документи, які регулюють порядок ведення касових операцій на підприємствах, вимоги яких необхідно дотримуватись при проведенні операцій з готівкою, порядок їхньої організації і документального оформлення. Одним із основних документів є Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні від 15.12.2004р. № 637 (зі змінами). Вказаний нормативний документ визначає порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), а також окремі питання організації банками роботи з готівкою. Його недоліком є те, що не визначено питання: коли підзвітна особа повинна надавати звіт про використання готівки за умови, якщо витрачені на потреби підприємства власні гроші.

З метою вдосконалення організації готівкового обігу, зміцнення касової дисципліни, підвищення ефективності контролю за додержанням суб'єктами господарської діяльності встановленого порядку ведення операцій з готівкою у національній валюті, посилення відповідальності за додержання ними норм з регулювання обігу готівки та виконання своїх зобов'язань перед бюджетами і державними цільовими фондами було прийнято Указ Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.05.1995 р. № 436/95 (зі змінами та доповненнями), який визначає застосування штрафної санкції за порушення норм з регулювання готівки.

Порядок ведення безготівкових розрахунків регламентує Інструкція «Про порядок відкриття і використання рахунків у національній та іноземній валюті», затверджена постановою Правління НБУ від 12.11.2003 р. №1172/8493. Нею регламентовано, що поточні рахунки відкриваються зареєстрованим суб'єктам підприємницької діяльності незалежно від форми власності. Поточні рахунки в національній та іноземній валюті використовуються для здійснення безготівкових розрахунків. Поточні рахунки для зберігання коштів і здійснення всіх видів розрахунків, кредитних та касових операцій відкриваються в установі банку за місцем реєстрації підприємства або в будь-якому банку України за згодою сторін.

Безготівкові розрахунки між підприємствами, фізичними особами - підприємцями здійснюються через банки шляхом перерахування грошових коштів з поточних рахунків платників на поточні рахунки одержувачів грошових коштів згідно Інструкції «Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті» № 22 від 21.01.2004 р.

Слід зазначити, що останнім часом картковий ринок все більше привертає увагу фінансових установ як додаткове джерело ресурсів та прибутку. Жорсткі умови конкуренції спонукають банки до впровадження нових форм співпраці, таких як Інтернет - розрахунки, споживчі кредити, дисконти, бонуси, мобільний «бенкінг», віртуальні рахунки тощо. Характерною ознакою часу стає те, що платіжна картка перестає бути тільки інструментом одержання готівкових коштів, а набуває ознак універсального інструменту доступу до рахунку, задовольняючи тим самим зростаючі потреби клієнтів.

Цей засіб платежу, маючи безліч позитивних характеристик, надає як користувачам карток, так і банківським установам, що здійснюють їх випуск та обслуговування, багато переваг у порівнянні з іншими поширеними засобами платежу.

Існуюча законодавча і нормативна база України в сфері карткового бізнесу знаходиться в динамічному стані і визначається: ЗУ «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» від 05.04.2001 р. № 2346-ІІІ, Положенням «Про порядок здійснення емісії платіжних карток і здійснення операцій з їх застосуванням», затвердженим постановою Правління НБУ від 27.08.2001 р. № 367.

Слід також зазначити, що однією з актуальних проблем, яка стала перед українськими банками, є шахрайство з пластиковими картками. Головна причина такої ситуації - відсутність в українському законодавстві статей, за якими осіб, викритих у незаконному використанні пластикових карток, можна було б притягти до карної відповідальності.

1.5 Організаційні основи обліку грошових потоків за міжнародними стандартами та в країнах ЄС

В процесі історичного розвитку виникали і поступово удосконалювались національні системи бухгалтерського обліку. В кінці минулого століття з'явилась спроба дати визначення національні системі обліку. її можна охарактеризувати низкою принципів: методами обліку, оцінки запасів, нарахування амортизації, облік іноземної валюти тощо. Крім того, національні системи використовують різні підходи до форм звітності та їх статей, методів контролю і т.д.

У кожній країні місцеві положення регулюють більшою або меншою мірою зміст фінансових звітів. Такі місцеві регулюючі положення включають стандарти бухгалтерського обліку, котрі приймаються регулюючими органами або професійними бухгалтерськими організаціями у кожній країні. У США такими стандартами є Загальноприйняті принципи обліку (General Accepted Accounting Principles - GAAP), у Великобританії - Закон про компанії, у країнах ЄС - директиви, у Франції - норми.

В першу чергу необхідно почати розгляд питання з усвідомлення причин та порядку створення МСФЗ, тому що ці об'єктивні обставини є необхідними для формування цілісного уявлення про необхідність застосування міжнародних стандартів.

В післявоєнні роки в країнах Західної Європи та Сполучених Штатах Америки значно активізувались економічні та політичні процеси. Ці процеси характеризувались швидкими темпами економічного росту та посиленням ролі політичних консультацій у вирішенні найсуттєвіших проблем. Поряд з відродженням національних економік поступово стали набирати розвитку інтеграційні процеси на міждержавному рівні майже в усіх галузях суспільного буття. Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку є результатом процесу економічної інтеграції, створення та функціонування єдиного економічного простору, міжнаціональних корпорацій, вільних економічних зон, спільних підприємств, реалізації спільних проектів.

Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку (МСБО) розроблені з метою уніфікації порядку надання фінансової інформації про підприємства в усьому світі. Вони визначають загальні правила та процедури бухгалтерського обліку й складання фінансової звітності з метою забезпечення користувачів інформацією для прийняття ними економічних рішень. Зобов'язання, взяті членами КМСБО, передбачають, що у разі дотримання МСБО у всіх важливих аспектах цей факт має розкриватися. Там, де місцеві положення вимагають відхилення від МСБО, місцеві члени КМСБО намагаються переконати відповідні органи у доцільності гармонізації з МСБО.

Удосконалення Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку є безперервним процесом. Станом на 1 жовтня 2005 року радою Комітету з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку оприлюднено сім міжнародних стандартів фінансової звітності (МСФЗ) та 31 - МСБО (табл. 1.4 та 1.5).

У 2001 році, після реорганізації, рада МСБО перейменувала Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку (МСБО) у Міжнародні стандарти фінансової звітності (МСФЗ). Перший Міжнародний стандарт фінансової звітності був затверджений 19 червня 2003 року, і він поширюється на фінансову звітність починаючи з 2004 року. Водночас, стандарти, випущені до цього, зберігають свою колишню назву (МСБО) і замінюватимуться на МСФЗ поступово.

Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку і фінансової звітності мають характер рекомендацій, вони не домінують над місцевими Положеннями з бухгалтерського обліку. Але якщо фінансові звіти випускаються не тільки для внутрішнього використання, а призначені для акціонерів, кредиторів, широкої громадськості, вони мають відповідати Міжнародним стандартам.

Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку і фінансової звітності широко використовуються в усьому світі. Вони є методологічною основою бухгалтерського обліку і орієнтиром для розробки національних стандартів (положень).

В Європі роботу з гармонізації бухгалтерського обліку з 1957 року проводить Європейське Економічне Співробітництво (ЄЕС), згодом Європейський Союз (ЄС). Інтеграційні процеси в країнах Західної Європи об'єктивно вимагали перегляду як законодавства цих країн, так і системи обліку, звітності та статистики. Після створення Європейського Союзу значно активізувалися процеси уніфікації та стандартизації законодавства, а також обліку, звітності і статистики європейських країн.

Зусилля ЄС в напрямку упорядкування обліку та звітності фірм привели до прийняття директив, обов'язкових для всіх країн-учасниць.

Так, перша директива містить положення з реєстрації та публікації основної інформації про компанії. Друга директива обумовлює питання створення компаній з обмеженою відповідальністю, підтримки і функціонування їх капіталу. До неї включено положення, що регулюють збільшення чи зменшення статутного капіталу, випуск акцій, одержання дивідендів тощо. Третя директива регламентує аспекти злиття компаній країн-членів ЄС; визначає гарантії для кредиторів, найманих працівників, акціонерів, розглядає питання відображення відповідної фінансової інформації.

Четверта директива вважається фундаментом корпоративного законодавства ЄС. Вона містить положення про форму річних звітів, принципи обліку, аудиту, вимагає оприлюднення інформації для тих, на чий добробут впливає робота компанії. П'ята директива містить основні напрямки проведення річного аудиту, питання призначення та оплати аудиторів, забезпечення їх незалежності. Шоста директива встановлює норми, яких необхідно дотримуватися при виділенні із компанії дочірнього підприємства, а також випуску на ньому акцій з подальшим розповсюдженням їх серед акціонерів материнської компанії. Інші директиви встановлюють єдині правила для складання, подання, оприлюднення та аудиту консолідованої фінансової звітності у державах-членах Європейського Союзу (директива № 7), методи оцінки кваліфікації аудиторів (директива № 8), висвітлюють питання формування груп компаній та заходи захисту прав меншості (директива № 9), розглядають питання міжнародного злиття компаній (директива М 10) та вимагають відображення інформації про зарубіжні відділення компаній (директива №11).

17 травня 2006 року Європарламент та Рада ЄС схвалили Директиву 2006/43/ЄС щодо обов'язкового аудиту річних фінансових звітів і консолідованих звітів, яка вносить зміни до Четвертої (Директива 78/660/ЄЕС) і Сьомої (Директива 83/349/ЄЕС) Директив та замінює Восьму Директиву (Директива 84/253/ЄЕС).

Ставлячи за мету створення єдиного європейського ринку, ЄС приділяє велику увагу уніфікації і зіставності фінансової звітності. Удосконалення, узгодженість показників фінансової звітності в усьому світі з метою задоволення потреб різних її користувачів є центральною проблемою, на вирішення якої передусім спрямована діяльність міжнародних організацій зі стандартизації бухгалтерського обліку.

З 1 січня 2005 року відповідно до Регламенту ЄС 1606/2002 від 19 липня 2002 року про застосування Міжнародних стандартів фінансової звітності (МСФЗ), консолідовані фінансові звіти товариств, акції яких знаходяться на лістингу на регульованому ринку держави-члена ЄС, повинні складатися за МСФЗ.

1.6 Організація та ведення фінансового, статичного, податкового і управлінського обліку грошовими потоками на підприємстві

Організацію системи управлінського обліку на сільськогосподарських підприємствах доцільно здійснювати в такій послідовності:

1. Визначити організаційну структуру підприємства.

2. Розробити організаційну схему управлінського обліку.

3. Розробити схему документообороту.

4. Розробити систему контролю витрат.

5. Організувати центри відповідальності.

6. Розробити бюджети для центрів відповідальності і показники їх діяльності.

7. Визначити види продукції (робіт, послуг), яку виробляє сільськогосподарські підприємства.

8. Визначити систему обліку і калькулювання продукції (калькулювання за замовленнями, калькулювання за процесами).

9. Визначити перелік постійних та змінних витрат на виробництво сільськогосподарської продукції та порядок контролю цих витрат.

Аналітичний облік витрат при цьому ведеться не тільки в цілому по підприємству, але й окремо за структурними підрозділами.

Фактична собівартість сільськогосподарської продукції не враховує всіх факторів виробництва, а саме головних, без яких сільськогосподарське виробництво взагалі не можливе, але які не мають грошової оцінки це природно-кліматичні умови.

Орендна плата, на сьогодні тотожна доходам та витратам, які визнаються не можна вважати її дієвим механізмом, оскільки ні ринку землі, ні ринку її оренди фактично не існує.

Відповідно операції носять не ринковий характер. Сьогодні українські нормативні акти з бухгалтерського обліку не мають рекомендацій з ведення управлінського обліку і не приділяють уваги поясненню функцій і завдань обліку взагалі, а також трактуванню понять, що застосовуються у професійній бухгалтерській мові. На цьому етапі традиційний бухгалтерський облік перестає задовольняти потреби управління підприємством. Це пов'язано з тим, що прийняття управлінських рішень стосується майбутніх подій і відповідно потребує інформації про можливі наслідки таких подій, їх вплив на майбутні результати діяльності. Таку інформацію не можна отримати в системі обліку за національними стандартами. Теоретично в окремій системі розрахунків можна відобразити лише заплановані операції та скласти прогнозні фінансові звіти [2, с. 306].

Слід ураховувати те, що фінансовий, управлінський та податковий облік, що мають місце в практичній діяльності підприємств, тісно пов'язані між собою, однак цілеспрямоване та ефективне використання їх інформації в управлінському процесі беззаперечно спрямовано на перспективний розвиток підприємства. Враховуючи процеси реформування системи бухгалтерського обліку та прийняття П(С)БО, зокрема П(С)БО 30 «Біологічні активи», який стосується сільськогосподарських товаровиробників і потребує певного часу для адаптації, вважаємо доцільно виділити адаптивну систему обліку, яка потребує дослідження та додаткового аналізу.

З огляду на економічну нестабільність держави та кризові явища при побудові облікової системи підприємства слід враховувати вплив макросередовища. Такий підхід можна реалізувати на основі концепції стратегічного обліку та контролю, які потрібно розглядати як єдине ціле.

Для сільськогосподарських підприємств особливого значення набуває правильне відображення в обліку податків. Одним із них є фіксований сільськогосподарський податок (далі -- ФСП), який являє собою особливий найбільш типовий механізм оподаткування сільськогосподарських товаровиробників. Тому основною метою організації податкового обліку ФСП у підприємстві є чітка побудова аналітичного обліку податку, що створює прозору інформацію щодо його нарахування та сплати до бюджету, а також у кінці звітного періоду -- включення визначеної суми податку до собівартості виробленої продукції [3].

Фіксований сільськогосподарський податок (ФСП) - це спеціальний режим прямого оподаткування доходів від ведення сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до Податкового кодексу платниками податку з урахуванням обмежень можуть бути сільськогосподарські товаровиробники, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків.

Платники ФСП не є платниками таких податків і зборів (п. 307.1 ст. 307 Податкового кодексу): податку на прибуток підприємств; земельного податку; збору за спеціальне використання води; збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності [1].

Розмір ставок податку з одного гектара сільськогосподарських угідь та земель водного фонду для сільськогосподарських товаровиробників залежить від категорії земель, їх розташування та встановлюється у відсотках до бази оподаткування.

Сплата податку проводиться щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця, у розмірі третини суми податку, визначеної на кожний квартал від річної суми податку, у таких розмірах:

- у I і II кварталах - по 10 % річної суми;

- у III кварталі - 50 % річної суми податку;

- у IV кварталі - 30 % річної суми податку [2].

Відповідно до п. 2.21 Методичних рекомендацій з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) сільськогосподарських підприємств, затверджених наказом Мінагрополітики України від 18.05.2001 р. № 132, у обліку сума ФСП обліковується на окремому субрахунку рахунку 91 «Загальновиробничі витрати». За дебетом рахунку 91 відображається сума визнаних витрат, за кредитом - щомісячне, за відповідним розподілом, списання на рахунки 23 «Виробництво» та 90 «Собівартість реалізації» (Інструкція № 291).

Підприємству рекомендуємо самостійно розробляти порядок розподілу суми ФСП (наприклад, передбачати віднесення таких сум на основні галузі та об'єкти витрат пропорційно до суми прямих витрат (табл. 2).Для його обліку передбачено субрахунок 915 «Фіксований сільськогосподарський податок» до рахунка 91 „Загальновиробничі витрати”. А в зв'язку з тим, що ФСП тісно пов'язаний із галуззю рослинництва, він кореспондує з рахунком 23 „Виробництво”.

Значна частка сільськогосподарських підприємств користується пільговими режимами оподаткування господарської діяльності, визначеними Податковим кодексом України (далі - ПКУ), такими як спеціальний режим оподаткування ПДВ (ст. 209 ПКУ) та фіксований сільськогосподарський податок (ст. 301-309 ПКУ). При цьому на практиці часто виникають проблемні питання застосування норм податкового законодавства, які прямо ним не регламентовані і потребують детальнішого вивчення.

Авансові платежі на спецрахунок ПДВ (здійснені до 20-го числа місяця, наступного за звітним). На практиці виникають ситуації, коли підприємство має можливість перерахувати кошти на спецрахунок ще до подачі скороченої податкової декларації, у якій визначається сума до перерахунку. Пряма заборона на здійснення авансових платежів сільськогосподарським підприємством на спецрахунок ПДВ у Порядку акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум ПДВ за спецрежимом та ПКУ відсутня, проте нагадаємо, що згідно з п. 3 цього Порядку та ст. 203 ПКУ сума податкового зобов'язання з ПДВ за спецрежимом повинна бути перерахована протягом 10 календарних днів після подання податкової декларації (тобто між 20-м і 30-м числами наступного за звітним місяця) [Податковий кодекс України: на 10.11.2013 р.].

З метою адаптації сільськогосподарських підприємств до ринкового середовища управлінському персоналу потрібно здійснювати низку аналітичних і контрольних заходів. Вважається, що в системі внутрішньої звітності необхідно робити акцент на прибуткову діяльність у розрізі замовників за ринками збуту, видами виробництва продукції, галузями основного, допоміжного та промислового виробництва.

Розділ 2. Облікове забезпечення управління підприємства

2.1 Організаційна характеристика та оцінка економічного стану і розвитку підприємства

Об'єктом дослідження є підприємство ПОСП "Колос", адреса: 11244 Житомирська обл., Ємільчинський р-н, с.Сербо-Слобідка, вул.І.Франка, 2.

Табл. 2.1. Резюме ПОСП "Колос"

Керівник	Павленко Іван Андрійович
Загальні відомості про підприємство
Площа підприємства	959га
Виробнича площа	710 кв.м.
Основні напрями діяльності	виробництво та реалізація сільськогосподарської продукції рослинництва такої як кукурудза, соняшник, соя, пшениця, жито, ячмінь пивоварений та тваринництва - молока і м'яса.
Забезпечення комунікаціями	Підприємство має залізничні та автомобільні під'їзди, що надає переваги для збуту продукції. В приміщеннях автономне опалення забезпечують котли власного виробництва. Постачання підприємства водою, газом, електроенергією здійснюється відповідними організаціями міста згідно з укладеними угодами.

Підприємство є юридичною особою згідно законодавства України. Підприємство набуває прав юридичної особи з дня його державної реєстрації. ПОСП «Колос» має самостійний баланс, розрахунковий та інший, включаючи валютний, рахунки в установах банку, круглу печатку зі своїм найменуванням, кутовий та інші штампи, фірмовий знак, бланки та інші реквізити.

Основними напрямками діяльності ПОСП «Колос» на сьогоднішній день є виробництво та реалізація сільськогосподарської продукції рослинництва такої як кукурудза, соняшник, соя, пшениця, жито, ячмінь пивоварений та тваринництва - молока і м'яса. Продукція рослинництва вирощується на площі 959га взятих в оренду в пайовиків с. Сербо-Слобідка, Ємільчинського р-ну. Врожайність сільськогосподарських культур в господарстві на рівні середньої по Ємільчинському району. Основними споживачами продукції рослинництва являються переробні підприємства Житомирської та Київської областей а також зернотрейдери України. Загальна кількість поголів'я племінного стада корів української червоно-рябої породи складає 314 голів. По надоях молока на одну корову господарство займає 3 місце в районі. Споживачами продукції тваринництва є молокозаводи, м'ясопереробні підприємства. Вся сільськогосподарська продукція підприємства досить високої якості і користується попитом.

Керівництво поточною діяльністю підприємства ПОСП «Колос» здійснює директор. Директор самостійно вирішує всі питання діяльності підприємства. При призначенні директора на посаду з ним укладається контракт згідно діючого законодавства. Директор без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в інших підприємствах, організаціях, державних органах, укладає від імені підприємства угоди, наймає і звільнює персонал підприємства, виконує інші функції з оперативного керівництва роботою підприємства.

Персонал підприємства складають всі особи, які працюють в ньому на основі трудових договорів (контрактів). Виробничі, трудові відносини, охорона праці, соціальні гарантії, регулюються трудовими договорами (контрактами) у відповідності до чинного законодавства України.

Директор ПОСП «Колос» самостійно вирішує питання діяльності підприємства, за винятком тих, що віднесені до компетенції інших органів управління.

Директор ПОСП «Колос»:

- несе повну відповідальність за стан справ у виробничо-фінансовій діяльності підприємства;

- діє без довіреності від імені підприємства, представляє його інтереси в усіх установах та організаціях;

- розпоряджається коштами та майном відповідно до чинного законодавства;

- укладає договори та видає довіреності на одержання матеріальних цінностей;

- в межах своєї компетенції видає накази, вказівки та розпорядження, обов'язкові для всіх працівників підприємства.

Система обліку на ПОСП «Колос» характеризується веденням силами бухгалтерської служби, керованої головним бухгалтером, яка підпорядкована безпосередньо директору. Підприємство має невелику структуру управління.

Організаційна структура підприємства є лінійною. Особливостями даної структури є чіткість взаємовідносин, однозначність команд, надійний контроль на підприємстві. Але за такої організаційної структури висока централізація управління, тому керівник ПОСП «Колос»повинен вирішувати будь-які як стратегічні, так і поточні питання діяльності підпорядкованих йому підрозділів.

Організаційна структура підприємства представлена на (рис.2.1)

Рис. 2.1. Організаційна структура управління ПОСП «Колос»

Облік на підприємстві ПОСП «Колос»здійснюється відповідно Наказу №01 «Про облікову політику підприємства і організації бухгалтерського обліку» (Додаток).

Структура бухгалтерії ПОСП «Колос»розподілена таким чином:

1. головний бухгалтер

2. бухгалтер по реалізації

3. бухгалтер по обліку праці і тваринництву

4. бухгалтер по автопарку і бюджету

5. бухгалтер відділку

Також касир, секретар, начальник відділу кадрів.

Головний бухгалтер займається обліком рахунків в банку, податку на додану вартість, складанням звітності, обліком інших податків і платежів.

Однією з важливих передумов раціональної організації обліку є застосування найбільш ефективної форми бухгалтерського обліку, його технічної оснащеності. Під формою бухгалтерського обліку розуміють певну систему взаємопов'язаних між собою облікових регістрів встановленої форми і змісту, що зумовлює послідовність і способи облікових записів.

В ПОСП «Колос» застосовується журнально-ордерна форма бухгалтерського обліку, яка ґрунтується на широкому застосуванні системи накопичувальних і групувальних облікових регістрів - журналів-ордерів і допоміжних відомостей до них.

Для більш ґрунтовної техніко-економічної характеристики господарства розглянемо таблицю 2.2, де розраховані основні економічні показники господарської діяльності ПОСП «Колос» (використовуючи фінансову звітність - Додатки).

Проведемо аналіз складу і структури засобів (активів) підприємства - в таблиці в Додатку. Проведемо аналіз складу і структури джерел формування засобів підприємства (пасиви) - таблиці в Додатку.

Аналізуючи склад і структуру засобів (активів) підприємства, ми спостерігаємо зменьшення необоротних активів, зменьшення оборотних активів. Далі, проаналізувавши склад і структуру джерел формування засобів підприємства (пасиви), ми дійшли висновку про те, що зменшився також збиток. Збільшилися поточні зобов"язання.

Основні показники діяльності підприємства наведено в таблиці 2.2.

Таблиця 2.2. Показники господарської діяльності ПОСП «Колос»

№ з/п	Економічні показники	2 011р.	2 012р.	2 013р.	Відхилення 2014р. від
					2 011р.	2 012р.
					Абс.	Відн.%	Абс.	Відн.%
1	Дохід від реалізації продукції (без ПДВ), тис. грн.	220	191	666	446	302,73	475	348,69
2	Собівартість реалізованих товарів, тис. грн	259	163	502	243	193,82	339	307,98
3	Валовий прибуток	-76	-4	59	135	-77,63	63	-1475,00
4	Інші операційні доходи тис. грн	0	0	0	0	-	0	-
5	Інші операційні витрати тис. грн	0	77	0	0	-	-77	0,00
6	Фінансовий результат від операційної діяльності тис. грн	-107	0	8	115	-7,48	8	-
7	Інші доходи тис. грн	0	0	0	0	-	0	-
8	Інші витрати тис. грн	0	0	0	0	-	0	-
9	Фінансовий результат від звичайної діяльності тис. грн	0	-99	0	0	-	99	0,00
10	Чистий прибуток тис. грн	0	-99	0	0	-	99	0,00
11	Рентабельність (збитковість), %	0,00	-60,74	0,00	0,00	-	60,736196	0,00
12	Середньоспискова чисельність працівників, чол.	42	14	85	43	202,38	71	607,14
13	Продуктивність праці, грн	6,17	11,64	5,91	-0,26	95,77	-5,7369748	50,73
14	Середня вартість основних засобів, тис.грн	283	270	34	-249	12,01	-236	12,59
15	Фондовіддача	0,78	0,71	19,59	18,81	2519,76	18,880828	2769,02

А зараз проведемо аналіз показників ліквідності (платоспроможності) майна підприємства ПОСП «Колос».

Коефіцієнт покриття як в 2012 році, так і в 2014 році не відповідає нормативному значенню (він повен бути більший 2), якщо в нашому випадку він дорівнює в 2012 році -1,2, а в 2012 році - 0,46, то підприємcтво у разі погашення поточної заборгованоcті повинно припинити функціонування, так як у нього не буде оборотних заcобів для продовження процеcу виробництва.

Таблиця 2.3. Показники ліквідноcті ПОСП «Колос» 2012 - 2012 р.р.

Показник	2012р.	2013р.	2014р.	Відхилення (±)
				09-10р.	09-11р.
1. Коефіцієнт покриття (загальний коефіцієнт ліквідноcті)	1,2	0,83	0,46	-0,37	-0,74
2. Коефіцієнт швидкої ліквідноcті	0,25	0,75	0,26	+0,5	+0,01
3. Коефіцієнт абcолютної ліквідноcті	0,05	0,002	0,002	-0,048	-0,048
4. Чаcтка оборотних запасів в активах	0,38	0,39	0,35	+0,01	-0,03
5. Робочий капітал (розмір влаcних оборотних заcобів), тиc. грн.	-130,5	-63,7	-528,7	-194,2	-659,2

Значення коефіцієнта швидкої ліквідноcті менше за нормативне (він повинен бути більшим за 1) і cтановить в 2013 році - 0,25, в 2014 році - 0,26 і cвідчить, що за рахунок грошових коштів та очікуваних фінанcових надходжень може бути погашено лише в 2013 р. на 25%, в 2014 р. - 0,26%. Значення коефіцієнта абcолютної ліквідноcті як в 2013 р. так і в 2014 р. є меншим за нормативне (він повен бути більший за 0,2). Так як коефіцієнт абcолютної ліквідноcті cкладав в 2013 р. - 0,05, в 2014 р. - 0,002, то підприємcтво cпроможне погаcити в 2013 р. лише 5%, в 2014 р. - 2% поточної заборгованоcті за рахунок наявних грошових коштів.

Отже, можна говорити про негативну тенденцію до зменшення ліквідноcті підприємcтва і погіршення його платоcпроможноcті.

Платоcпроможніcть підприємcтва ширше за поняття ліквідноcті і поряд з ним включає поняття фінанcової cтійкоcті. Підприємcтво може мати ліквідну cтруктуру баланcу і в той же чаc фінанcово неcтійким. Тому платоcпроможніcть підприємcтва необхідно визначати виходячи із фінанcової cтійкоcті підприємcтва. Тому ми переходимо до наcтупного розділу аналізу, як аналіз фінанcової cтійкоcті підприємcтва.

Під фінанcовою cтійкіcтю підприємcтва розуміють його платоcпроможніcть в чаcі з дотриманням умови фінанcової рівноваги між влаcними та залученими заcобами. І так cпочатку визначимо тип фінанcової cтійкоcті підприємcтва.

Для характериcтики джерел формування запаcів заcтоcовуєтьcя кілька показників, які відображають cтупінь охоплення різних видів джерел:

Наприкінці розглянемо оцінку фінанcової cтійкоcті підприємcтва, яка буде проводитиcя шляхом розрахунку показників (табл. 2.4).

Таблиця 2.4. Оцінка показників фінанcової cтійкоcті ПОСП «Колос» за 2012 - 2014 років

Показник	Нормативне значення	2012р.	2013р.	2014р.	Відхилення (±)
					09-10р.	09-11р.
1. Коефіцієнт автономії	> 0,5	0,43	0,53	0,24	+0,1	-0,19
2. Коефіцієнт фінанcової не-залежноcті	< 2,0	2,34	1,89	4,1	-0,45	+1,76
3. Маневреніcть робочого капіталу	-	-1,33	-2,02	-0,3	-0,69	+1,03
4. Коефіцієнт маневреноcті робочого капіталу	> 0,5	-0,45	-0,15	-1,7	+0,3	-1,25
5. Коефіцієнт фінанcової cтійкоcті	> 1	0,75	1,13	0,32	+0,38	-0,43
6. Коефіцієнт cпіввідноше-ння залученого і влаcного капіталу	-	1,34	0,89	3,12	-0,45	+1,78
7. Коефіцієнт cтійкоcті фі-нанcування	0,8 - 0,9	0,43	1,53	0,24	+0,1	-0,19
8. Коефіцієнт концентрації залученого капіталу	< 0,5	0,57	0,47	0,76	-0,1	+0,19
9. Коефіцієнт забезпечення влаcними оборотними заcо-бами	> 0,1	-0,51	-0,2	-1,18	+0,31	-0,67
10. Коефіцієнт поточних зобов'язань	> 0,5	1	0,99	1	-0,01	-
11. Коефіцієнт забезпечення запаcів робочим капіталом	> 0,2	-0,75	-0,49	-3,29	+0,26	-2,54

За даними таблиці 2.4, можна зробити виcновок, що в 2013 році відбулиcя позитивні зміни у cкладі показників якими характеризуєтьcя фінанcова cтійкіcть, що не можна cказати про 2012 р. і 2014 р. Значення коефіцієнта автономії в 2013 р. дорівнює нормативному значенню і cвідчить про те, що підприємcтво на 0,53 % фінанcувалоcь за рахунок влаcного капіталу, а в 2012 р. і 2014 р. на 0,43 % і 0,24 %.

Оцінити наcкільки ефективно підприємcтво викориcтовує cвої реcурcи дозволяє аналіз ділової активноcті.

З таблиці 2.4 можна зробити виcновки, що коефіцієнт оборотноcті активів зроcтає з кожним роком (1,36, 1,73, 2,47) і характеризує швидкіcть обороту вcього майна підприємcтва за баланcом.

Коефіцієнт оборотноcті оборотних активів показує cуму доходу, тобто 2,76 - за 2012 рік, 2013 р. - 4,47 і 2014 р. - 6,77, яка отримуєтьcя з кожної гривні активів.

Коефіцієнт оборотноcті коштів в розрахунках в порівнянні 2012 р. з 2013 р. зріc і cтановить 3,83 і з 2014 р. - 6,3, це cвідчить про те, що ПОСП «Колос» підвищило оборотніcть коштів в розрахунках.

Підвищення оборотноcті кредиторcької та дебіторcької заборгованоcті cвідчить наcамперед про підвищення ділової активноcті товариcтва та налагодження надійних ділових cтоcунків із поcтачальниками та підрядчиками, покупцями та іншими кредитно-фінанcовими уcтановами та організаціями.

За рахунок зроcтання оборотноcті капіталу, оборотних активів, запаcів та дебіторcької і кредиторcької заборгованоcті знижуєтьcя їх завантаженіcть.

Розраховуємо точку беззбитковості і будуємо графік (Додаток).

Підбиваючи підcумки аналізу економічного cтановища товариcтва, cлід відзначити, що як для cучаcного cтановища cільcького гоcподарcтва в країні, підприємcтво доcить ефективно функціонує та має можливіcть для розвитку, про що cвідчать збільшення обcягів виробництва та реалізації продукції. Зокрема про ефективніcть функціонування cвідчить рівень рентабельноcті реалізованої продукції та продукції роcлинництва зокрема. Проте. У подальшому керівництву агрофірми необхідно звернути увагу на покращення cтановища та забезпечення подальшого ефективного розвитку галузі тваринництва. Так як дана галузь є збитковою на підприємcтві та потребує cтруктурної перебудови і модернізації.

2.2 Характеристика і класифікація грошових потоків підприємства

Гроші, як результат інвестиційної діяльності, з одного боку, характеризують отриманий поточний ефект збільшення грошей порівняно з їх сумою, авансованою в інвестиційні проекти, а з другого боку, обсяги іммобілізації грошової маси з інвестиційних проектів в зв'язку з їх закінченням або виходом з них.

Гроші, як результат фінансової діяльності характеризують обсяги залучення підприємством грошей на фінансовому ринку. Можуть використовуватися різні інструменти залучення - випуск акцій, облігацій, отримання кредитів, позик, облік векселів. Можливі обсяги залучення грошей обумовлюються високою кількістю факторів зовнішнього та внутрішнього характеру. При рівних умовах зовнішнього середовища обсяг залучення грошей конкретним підприємством обумовлюється факторами внутрішнього характеру - обсягами та ефективністю господарської діяльності, наявними активами підприємства, його іміджем.

Роль, яку виконують гроші, як результат операційної діяльності значно вагома. Грошові кошти є стартовим чи фінальним етапом процесу кругообігу або обслуговуючим ресурсом, наявність якого забезпечує перехід від однієї стадії циклу до іншої [18].

Гроші є одним з вагомих факторів, що визначають фінансове положення підприємства, його життєздатність. Наявні залишки грошових коштів характеризують фінансову здатність підприємства до проведення господарської діяльності. Наявні грошові кошти виступають факторами, що лімітують обсяги діяльності підприємства, а також можливість проведення певних операцій.

Відсутність грошей на момент виникнення потреби в них ускладнює проведення запланованої діяльності, або взагалі зумовлює неможливість її продовження.

Таким чином, грошові кошти є складною багатоплановою економічною категорією, використовуються як інструмент оцінки, засіб платежу та заощадження, є ресурсом та результатом діяльності підприємства, обумовлюють його поточне та майбутнє фінансове положення. Грошові кошти можуть бути охарактеризовані на базі застосування статичного та динамічного підходів.

Статичний підхід до характеристики грошей визначає їх як наявний залишок коштів, що знаходяться в розпорядженні підприємства на конкретний час. В рамках статичного підходу грошові кошти прийнято розглядати з двох точок зору: бухгалтерської та економічної [35].

З бухгалтерської точки зору грошові кошти підприємства ПОСП «Колос» є сукупністю залишків грошей, які обліковуються на окремих бухгалтерських рахунках та знаходять відображення в балансі підприємства. В складі грошових коштів виділяють:

1. Залежно від рахунку, на якому вони відображені: грошові кошти в касі; грошові кошти на поточних рахунках; грошові кошти на валютному ринку; грошові кошти у підзвітних осіб.

2. За призначенням: грошові для обороту, для спеціального призначення.

3. За місцем зберігання: грошові кошти в банку, в касі, у підзвітних осіб.

Економічна точка зору на грошові кошти підприємства передбачає використання таких підходів до характеристики їх складу, обсягу та розміру:

1. Залежно від підходу до визначення обсягу грошових коштів виділяють:

- в широкому сенсі - як грошові кошти авансовані у майно підприємства;

- у вузькому сенсі - як частина оборотних активів, яка безпосередньо знаходиться в грошовій формі.

2. Залежно від джерела утворення виділяють:

- власні грошові кошти;

- позикові грошові кошти.

3. Залежно від натурально-речової форми грошові кошти підприємства можуть бути представленні:

- готівкою;

- безготівковими грошима.

4. Залежно від ступеня ділової активності грошові кошти підприємства можуть бути розділені на: активні гроші та пасивні гроші. До активної частини відносять грошові кошти, які беруть участь в обороті, використовуються як засіб платежу. Пасивні гроші не використовуються в господарському обороті, а резервуються для покриття певних потреб підприємства.

5. Залежно від функціонального призначення наявні грошові кошти розглядають як запас коштів, створений з певною метою.

Залежно від потреб, що задовольняються, виділяють чотири види запасів грошових коштів:

1) Операційний запас грошових коштів, потрібний для ведення бізнесу, фінансування поточних господарських операцій.

2) Страховий запас, представлений грошовими коштами, які зберігаються в резерві на випадок непередбачених змін.

3) Спекулятивний запас грошових коштів, метою створення якого є отримання додаткового прибутку від спекулятивних операцій завдяки використанню сприятливої кон'юнктури окремих ринків для проведення позапланових закупок ресурсів.

4) Компенсаційний запас грошових коштів, потреба та розмір якого залежить від практики взаємодії підприємства з банком, що його обслуговує. Комерційні банки вимагають від боржника підтримувати певний залишок коштів на рахунку в банку, прямо пропорційний або сумі кредиту, або сумі комісійних.

В основі грошових коштів підприємства лежить поняття грошового обороту. Грошовий оборот є результатом функціонування реальних грошей та охоплює виконання ними функцій засобу обігу, засобів платежу і засобів накопичення. Здійснення усіх видів діяльності підприємства породжує рух грошових коштів у формі надходжень і витрат. Цей рух являє собою безперервний процес і визначається як грошовий потік [21].

Класифікація грошових потоків і управління ними на підприємстві. Управління грошовим потоком є важливим з точки зору регулювання ліквідності балансу, оптимізації оборотних активів, планування тимчасових параметрів капітальних затрат і джерел їх фінансування, управління поточними затратами і їх оптимізація в процесі виробництва і реалізації продукції, прогнозу економічного росту. В процесі кругообороту грошові кошти підприємства утворюють грошові потоки, обсяг яких характеризує кількість залучених або використаних грошових коштів. Грошові потоки підприємства можуть бути класифіковані за ознаками:

1. Залежно від напрямку руху потоку розглядають:

- вхідний грошовий потік;

- вихідний грошовий потік;

- сальдовий грошовий потік.

Вхідний грошовий потік характеризує обсяг надходження грошових коштів в цілому та за окремими джерелами їх утворення. Вихідний - обсяги витрачання грошових коштів в цілому та за окремими напрямками використання. Сальдовий формується як сума вхідного та вихідного потоків.

2. Залежно від напрямку діяльності виділяють:

- грошовий потік від операційної виробничої діяльності;

- грошовий потік від інвестиційної діяльності;

- грошовий потік від фінансової діяльності.

3. Залежно від способу визначення розміру грошового потоку виділяють:

- чистий грошовий потік;

- розрахунковий грошовий потік;

- загальний грошовий потік.

Чистий грошовий потік характеризує зміну наявних грошових коштів за період та визначається як різниця між залишком грошових коштів на кінець та початок періоду, що аналізується. Таким чином він характеризує сальдовий потік без відображення обсягу грошових операцій. Розрахунковий грошовий потік - це приблизна оцінка поповнення грошових коштів підприємства за результатами господарської діяльності, яка використовується в планових та експертних розрахунках [34, c.11]. За своїм власним складом він становить суму чистого прибутку та амортизаційних відрахувань. Не враховує інші складові грошового потоку, а отже, може некоректно відображати реально досягнутий результат господарювання. Загальний грошовий потік використовується для оцінки обсягів усіх видів операцій підприємства, що пов'язані з рухом грошових коштів.

4. Залежно від ритмічності здійснення грошові потоки підприємства визначаються як:

- регулярні грошові потоки ;

- нерегулярні грошові потоки.

Регулярні грошові потоки є результатом господарсько-фінансової діяльності підприємства. Їх обсяг є сталим в часі або має тенденцію до зміни. Надходження та витрачання грошей здійснюється систематично. Це обумовлює можливість їх регулювання та планування. Нерегулярні грошові потоки пов'язані з проведенням окремих господарських операцій. Вони виникають спонтанно, не мають сталого обсягу та періодичності. Планування утворення та здійснення цих потоків може проводитись лише методом прямих розрахунків, відповідно до часу та обсягу операцій, що їх породжують [24].

5. Залежно від почерговості і напрямків здійснення платежів грошові потоки поділяють на:

- пріоритетні грошові потоки;

- поточні грошові потоки;

- дискреційні грошові потоки;

- довгострокові грошові потоки.

Пріоритетний грошовий потік - це обов'язкові грошові виплати, які мусить здійснити підприємством першочерговому порядку для запобігання фінансовим ускладненням та з метою подовження нормальної життєдіяльності. До нього належать процентні, податкові виплати, погашення боргів, термін сплати яких настав. Поточний грошовий потік характеризує обсяги та напрямки використання грошових коштів для фінансування поточної господарської діяльності підприємства, для забезпечення обіговими активами запланованих обсягів діяльності підприємства. В рамках операційного потоку грошові кошти витрачаються на закупівлю товарних та інших матеріальних ресурсів, погашення кредиторської заборгованості, фінансування витрат обігу. Дискреційний грошовий потік характеризує надходження та витрачання грошових коштів на цілі, що не пов'язані з поточною господарською діяльністю, він формується в результаті інвестиційної діяльності як виручка від продажу або здачі в оренду основних фондів. До складу дискреційних грошових виплат входять купівля постійних активів, здійснення фінансових вкладів, виплата дивідендів за акціями підприємства, витрати, пов'язані з придбанням філіалів, засновництвом дочірніх підприємств. Довгостроковий грошовий потік формується як сукупність джерел та напрямків використання грошових коштів, що призводять до довгострокової зміни структури капіталу підприємства, він є результатом фінансових надходжень - емісії акцій, довгострокових облігацій, отримання банківських позик, витрачання грошових коштів на виплату основної суми боргу [33].

6. За масштабами обслуговування господарського процесу виділяють:

- грошові потоки на підприємстві в цілому;

- грошові потоки в окремих структурних підрозділах підприємства;

- грошові потоки в окремих господарських операціях.

7. За методом обчислення виділяють:

- валовий грошовий потік, який характеризує всю сукупність грошових коштів;

- чистий грошовий потік, який визначається як різниця між вхідним і вихідним грошовим потоком.

8. За рівнем достатності обсягу виділяють:

- надлишковий грошовий потік, коли надходження грошових коштів перевищує їх витрачання;

- дефіцитний грошовий потік.

9. За методом оцінювання виділяють:

- теперішній грошовий потік - оцінюється за вартістю поточного моменту часу;

- майбутній грошовий потік - оцінюється за вартістю майбутнього часу.

Політику управління грошовими коштами підприємства характеризує таблиця 2.5.

Таблиця 2.5. Склад джерел надходжень і напрямки витрачання грошових коштів підприємства ПОСП «Колос»

Види діяльності	Джерела надходження грошових коштів	Напрямки витрачання грошових коштів
1	2	3
Операційна діяльність	Виручка від реалізації товарів, робіт, послуг; погашення дебіторської заборгованості за реалізовані товари, продукцію, роботи.	Витрати на закупівлю товарів; поточні витрати пов'язані з виробництвом і реалізацією товарів і послуг; податки і інші платежі; погашення короткострокової кредиторської заборгованості.
Інвестиційна діяльність	Виручка від реалізації основних засобів; виручка від реалізації нематеріальних активів.	Придбання основних засобів і нематеріальних активів; здійснення довгострокових фінансових вкладень.
Фінансова діяльність	Виручка від продажу акцій підприємства; отримання кредитів та послуг.	Виплата дивідендів; погашення кредитів і позик.
Інші операції	Цільові надходження; безкоштовно отримані цінності.	Використання фонду споживання; видатки пов'язані з благодійною діяльністю.

З таблиці видно, що джерела надходження і напрямки витрачання грошових коштів залежать від виду діяльності.

2.3 Первинний облік грошових потоків підприємства

Первинні документи, які підтверджують рух грошових коштів, повинні бути належним чином складені. Касові операції оформлюються документами, типові форми яких затверджено Міністерством статистики України за згодою з Національним банком України і Міністерством фінансів України і які повинні застосовуватися без змін на всіх підприємствах, незалежно від їхньої відомчої підпорядкованості та форми власності (табл. 2.7).

Реквізити прибуткового касового ордера: найменування підприємства, організації, до каси яких надійшли грошові кошти; номер; дата складення; кореспондуючий з рахунком 30 «Каса» рахунок бухгалтерського обліку, який використовується при відображенні господарської операції, що оформлюється цим прибутковим касовим ордером; сума; від кого і на якій підставі отримано грошові кошти; сума гривень прийнятої готівки (прописом) і копійок (цифрами).

Форма документа Первинні документи Призначення документа

КО-1 Прибутковий касовий ордер Оформлення надходження готівки до каси

КО-2 Видатковий касовий ордер Оформлення видачі готівки з каси

КО-3, 3а Журнал реєстрації прибуткових та видаткових касових документів Призначений для реєстрації в бухгалтерській службі касових документів

КО-4 Касова книга Відображення обліку касиром операцій з готівкою

КО-5 Книга обліку прийнятих та виданих касиром грошей Відображення обліку коштів, які надходять до каси

Прибутковий касовий ордер виписується в одному примірнику, одночасно з заповненням квитанції, яка видається особі, що здає грошові кошти до каси.

Прибутковий касовий ордер додається до звітності касира.

Видача готівки з каси оформлюється шляхом виписування видаткового касового ордера, типова форма якого затверджена наказом Мінстату України від 15.02.1996 р. за №51 або платіжних (розрахунково-платіжних) відомостей.

При заповненні видаткового касового ордера вказується: найменування підприємства, організації; номер; дата складення; кореспондуючий з рахунком 30 «Каса» рахунок бухгалтерського обліку, який використовується при відображенні господарської операції, що оформлюється видатковим касовим ордером; сума; кому і на якій підставі видано грошові кошти.

Видатковий касовий ордер виписується в одному примірнику. Документи на видачу грошей повинні підписати керівник і головний бухгалтер підприємства або особи, які уповноважені ними.

До того як передати їх до каси, прибуткові та видаткові касові ордери бухгалтерія реєструє в журналі реєстрації прибуткових та видаткових касових ордерів. Журнал реєстрації прибуткових та видаткових касових документів -- форми № КО-3 і № КО-3а -- затверджені наказом Мінстату України «Про затвердження типових форм обліку касових операцій» від 15.02.1996 р. за № 51.

Журнал форми № КО-3 застосовують окремо для реєстрації прибуткових і видаткових касових ордерів. Журнал форми № КО-3а використовують для реєстрації як прибуткових, так і видаткових касових документів.

У журналі форми № КО-3а вказується:

-- дата і номер прибуткових і видаткових касових документів;

-- суми, на які виписані прибуткові та видаткові касові документи;

У розділі «Примітка» міститься короткий опис господарської діяльності.

Надходження і видача грошових документів оформлюються прибутковими та видатковими касовими ордерами або накладними, що їх замінюють. У встановлені терміни касир складає і передає до бухгалтерської служби звіт про рух грошових документів.

Бухгалтерський фінансовий облік: теорія та практика

Форма документа Первинні документи Призначення документа

ФКЧ-1 Фіскальний касовий чек на товари (послу-ги) Розрахунковий документ, надрукований реєстратором розрахункових операцій при проведенні розрахунків за продані товари(надані послуги)

ФКЧ-2 Фіскальний касовий чек видачі коштів Розрахунковий документ, надрукований реєстратором розрахункових операцій при проведенні розрахунків у разі видачі коштів покупцеві під час повернення товару, рекомендації послуги, прийняття цінностей під заставу, виплати виграшів державної лотереї та в інших випадках

РК-1 Розрахункова квитанція Розрахунковий документ, бланк якого виготовлено друкованим способом, а окремі реквізити заповнюються від руки або шляхом проставлення штампів під час реєстрації розрахунків за продані товари (надані послуги) або під час видачі коштів покупцеві у випадку повернення товару, рекомендації послуги, прийняття цінностей під заставу та в інших випадках

Підставою для відображення у бухгалтерському обліку грошових коштів у дорозі є:

-- супровідна відомість (готівка передається в банк через інкасатора);

-- квитанція про приймання грошової суми (готівка передається через відділення зв'язку);