Основні тенденції та проблеми податкової політики на сучасному етапі економічного розвитку України

Оптимальним можна вважати рівень податкового навантаження, що передбачає вилучення частини доходів економічних суб'єктів, що не перешкоджає їхньому ефективному індивідуальному розвитку, і водночас, що є достатнім для втручання держави в економічні процеси, необхідні для підвищення ефективності національної економіки в цілому.

Рівень податкового навантаження в Україні оцінюється по-різному. Майже всі експерти, які займаються оцінкою інвестиційного клімату в Україні, вважають, що він є несприятливим, оскільки оподаткування реального сектора економіки надто обтяжливе. Воно пригнічує процеси економічного відтворення, а підприємство може працювати рентабельно, як правило, лише за умов приховування своїх доходів від оподаткування. Більшість підприємців також вважають, що сучасна економічна ситуація в нашій країні не сприяє розвитку підприємницької діяльності, що важкий тягар податків приводить до таких негативних наслідків як зниження ділової активності суб'єктів підприємницької діяльності, “тінізація” економіки, відтік національних капіталів за кордон. Унаслідок цього знижуються надходження в бюджет, зростає соціальна напруженість у суспільстві.

У міжнародній статистиці для виміру загального рівня податкового тиску на економіку використовується податковий коефіцієнт (tax ratio), що розраховується як відношення суми сплачених податків, включаючи обов'язкові відрахування в державні соціальні фонди, до ВВП у ринкових цінах. При цьому обов'язкові відрахування у соціальні фонди враховуються при розрахунку податкового коефіцієнта на тій підставі, що в міжнародній статистиці вони розглядаються як податки, а не як звичайні страхові внески [20, с. 38].

Для подальшого аналізу необхідно, по-перше, розрахувати податкове навантаження на економіку України (табл. 2.3). Всі дані будемо наводити за 2008 рік.

Таблиця 2.3

Податкове навантаження на економіку України у 2008 році*

* Складено за даними: Постанова Колегії Рахункової палати України №9-6 від 6 трав. 2008 р

Із табл. 2.3 видно, що у 2008 році рівень податкового навантаження в Україні становив 35,88%.

Тепер порівняємо цей показник з аналогічним показником країн з розвинутою ринковою економікою (табл. 2.4).

Таблиця 2.4

Податкове навантаження у країнах з розвинутою ринковою економікою

Як свідчать дані табл. 2.4, найвища питома вага податків у ВВП у скандинавських країнах, зокрема у Норвегії, Данії, Швеції. У них склалась достатньо раціональна й ефективна система розподілу і використання зібраних коштів на соціальні цілі.

Найменший рівень податкового навантаження характерний для США. Тут це зумовлено використанням податкової політики як засобу створення сприятливих умов для діяльності промислових компаній, що потребує низького рівня оподаткування.

Порівнюючи показник податкового навантаження України з іншими країнами з розвинутою ринковою економікою, можемо побачити, що даний показник у нашій державі є середнім. Проте тоді постає проблема нерівномірного перерозподілу податкових надходжень.

Варто також зазначити про вплив пільг на розподіл податкового навантаження в Україні. Для платників податків, які не мають пільг і виконують свої платіжні зобов'язання, податковий тиск є удвічі більшим. Через це податкові зобов'язання нерівномірно розподіляються між галузями економіки і підприємствами. Тому, певною мірою, проблема нерівномірного розподілу податкового навантаження в Україні є значно гострішою, ніж проблема його загального рівня. У країнах ЄС натомість поширені інші форми державної підтримки: звільнення деяких підприємств від необхідності ведення звітності про результати господарської діяльності та запровадження спрощеної системи бухгалтерського обліку і звітності; використання податків на оціночний дохід і мінімальних податків; податкові кредити (відрахування із суми нарахованого податку). Наприклад, інвестиційний податковий кредит (застосовується у Бельгії, Великої Британії, Данії, Італії, Іспанії, Люксембурзі, Нідерландах, Португалії, Франції та інших) являє собою відрахування із суми нарахованого податку частини (відсотка) або всієї суми інвестицій, здійснених у капіталомісткі сектори економіки або виробництво з низькою нормою прибутку. У Франції і ФРН, законодавство передбачає від 10 і більше видів податкових кредитів [33].

Також для визначення податкового навантаження в країні необхідно звернути увагу на ставки податків. Для порівняння виберемо три податки, які займають основну частину в податкових надходженнях до бюджету у більшості країн: податок на прибуток підприємств, податок на доходи фізичних осіб та податок на додану вартість (ПДВ) (табл. 2.5).

Таблиця 2.5 Ставки податків у країнах світу на 15.02.2009 р.,%

Як бачимо з даних табл. 2.5, ставки податків у країнах з розвинутою ринковою економікою дуже різноманітні. Це залежить від специфіки та орієнтації податкової політики у цих країнах. Для України характерне переважання непрямих податків, на відміну від країн із розвинутою ринковою економікою, де головна частина припадає на прямі податки.

Співвідношення прямих і непрямих податків залежить від життєвого рівня переважної частини населення, досконалості механізму стягнення податків, рівня податкової культури, загальної спрямованості суспільства на вирішення соціальних проблем тощо.

Зміна співвідношення між прямими і непрямими податками на користь перших є наслідком зростання орієнтованості західних держав на соціальні інтереси, що зумовило підпорядкування податкових систем принципу соціальної справедливості.

У сучасних умовах розвитку України, які характеризуються низьким рівнем доходів підприємств і населення, зростанням кількості збиткових підприємств, низькою податковою культурою неможливо забезпечити переважання прямих податків.

В Україні головними прямими податками є податок на прибуток підприємств і прибутковий податок з громадян. Питома вага другого податку набагато нижча, ніж першого, тоді як у країнах з розвинутою ринковою економікою навпаки, частка прибуткового податку з громадян є значно вищою [43].

Отже, у нашій державі основна частка податкового навантаження лягає на підприємства.

Порівняно низька частка прибуткового податку з громадян у дохідній частині бюджету України зумовлена низьким рівнем заробітної плати і, відповідно, рівнем життя більшості населення. Серед непрямих податків в Україні найважливішим є ПДВ. Його частка у доходах бюджету значно вища, ніж у розвинутих країн. Висока питома вага ПДВ обґрунтована тим, що в умовах економічної кризи, інфляції, зниження рівня доходів, зростання масштабів тіньової економіки цей показник найліпше виконує фіскальну функцію. Отже, податкове навантаження на споживання в нашій країні є значним.

Ще однією проблемою є те, що українці намагаються всілякими законними і незаконними шляхами уникнути сплати податків. На відміну від нашої країни, у багатьох зарубіжних країнах (наприклад країнах Європейського союзу, США) сплата податків є престижною справою. Саме тому нам необхідно знизити податковий тягар, для того, щоб економічні суб'єкти могли віддавати до бюджету доцільну частину своїх доходів, та поряд з тим створити такі умови, щоб сплата податків була неминуча та загальнообов'язкова.

Сьогодні коли економіка більшості країн потерпає від світової кризи, уряди різних держав намагаються зменшити рівень податкового навантаження. Так на початку 2009 року було зменшено податок на прибуток у Великій Британії, Франції, Німеччині, Росії [57].

Зменшення ставок, а то й мораторій на сплату податків - спроба врятувати економіку, яка серйозно постраждала у світовій кризі.

Нажаль, Україна не слідує світовому досвіду та самостійно намагається вирішити проблеми оподаткування в часи кризи. Замість того, щоб шукати можливості послабити податкове навантаження, уряд шукає нові способи наповнити бюджет. Наприкінці 2008 - на початку 2009 року були підвищені деякі акцизи та ставки податків. Таким чином уряд України не лише не збільшить надходження у державний бюджет, але й ускладнить і без того нелегке становище підприємств і населення. Збільшиться тінізація економіки, рівень безробіття та “зарплата в конвертах”, що в результаті зменшить податкові надходження. Отже, оптимальний рівень податкового навантаження є важливим чинником для забезпечення ділової активності, розвитку виробництва та економіки в цілому, а також соціально-політичної стабільності крани. Для поліпшення свого становища Україні необхідно поступово знижувати податкове навантаження, використовуючи міжнародний досвід, адаптуючи його до специфіки та умов розвитку нашої країни, створювати умови, в яких майже неможливо буде ухилитися від сплати податкових зобов'язань, що призведе до поступового збільшення надходжень до державного бюджету, а також подбати про те, щоб податкові надходження були доцільно розподілені. За умови ефективного реформування податкової системи в частині зниження реального податкового навантаження, Україна матиме шанси стати серйозним суб'єктом податкової конкуренції на світовому просторі.

РОЗДІЛ 3. НАПРЯМИ РЕФОРМУВАННЯ ПОДАТКОВОЇ ПОЛІТИКИ

3.1 Необхідність та шляхи реформування податкового законодавства України

Починаючи з 1995 року питання реформування податкової системи України перебувають у центрі уваги науковців, органів державної влади, громад ськості. Цим проблемам присвячені численні пу блікації українських вчених В. Вишневського, Т. Єфименко, С. Льовочкіна, І. Луніної, П. Мельника, В. Опаріна, А. Соколовської, В. Федосова, Л. Шаблистої. [16].

На сьогоднішній день найбільш актуальним питанням є затвердження Податкового Кодексу України.

Віце-прем'єр-міністр України Тігіпко С.Л. ще до отримання своєї посади розробив концепцію проекту Податкового Кодексу. Для ознайомлення, розгляду, доповнення, внесення змін до цього проекту було створено ряд робочих груп у ВРУ. В найближчі часи буде представлений спеціалістам при владі та підприємцям, що матимуть можливість висловити свої думки, зауваження, побажання.

Реформування податкової системи України як європейської країни має відбуватися з урахуванням тенденцій розвитку оподаткування у країнах-членах ЄС та у країнах, що наближені до нас територіально. Міжнародна конкуренція за мобільні фактори виробництва - працю й капітал - зумовила розвиток податкових систем багатьох країн у напрямку перенесення податкового навантаження із зазначених факторів виробництва на споживання і природні ресурси, внаслідок чого склалися такі тенденції у реформуванні податкових систем:

- до зниження ставки податку на прибуток корпорацій (підприємств), яке протягом 2000-2009 рр. відбулося в 90% країн ОЕСР, в розвинутих країнах-членах ЄС протягом вказаного періоду ставка цього податку знизилася в середньому з 35,3 до 27,2 відсотків;

- до зменшення ступеня прогресії в оподаткуванні доходів фізичних осіб та переходу в ряді країн (Болгарія, Латвія, Литва, Естонія, Румунія, Словаччина, Чехія) до їх оподаткування за однією ставкою. За єдиною ставкою справляється податок з доходів фізичних осіб також у Білорусі, Грузії, Казахстані, Киргизстані, Росії, Туркменістані;

- до стабілізації ставок податку на додану вартість у багатьох європейських країнах та забезпечення достатньо високого рівня оподаткування "товарів гріха", споживання яких чинить негативний вплив на здоров'я людей і довкілля.

Світова фінансово-економічна криза, призвівши до зростання бюджетних дефіцитів, змусила ряд країн - нових членів ЄС підвищити ставки окремих податків. У бік зростання переглядалися переважно ставки ПДВ (в Естонії, Литві, Латвії, Чехії та Угорщині) та акцизів на лікеро-горілчані і тютюнові вироби (в Естонії та Латвії). Литва збільшила також ставку податку на прибуток підприємств, тоді як Чехія її знизила. Подальшого зниження в окремих країнах (Латвія, Литва) під час кризи зазнали також ставки податку на доходи фізичних осіб. В цілому в 2009 році середній рівень ставок ПДВ в нових країнах - членах ЄС зріс до 19,9 відсотків порівняно з 18,8 відсотків у 2006 р., тоді як податків на прибуток і на доходи фізичних осіб - зменшився відповідно з 19,5 та 29,8 до 18,9 та 24,4 відсотків.

До різноманітних податкових заходів у межах реалізації стабілізаційної політики вдавалися країни-члени СНД. Росія зменшила ставку податку на прибуток з 24 до 20 відсотків. Білорусь з 2010 р. підвищила ставку ПДВ з 18 до 20 відсотків та перейшла з 2009 р. до оподаткування доходів фізичних осіб за єдиною ставкою.

Реформування податкової системи необхідне для подолання наслідків фінансово-економічної кризи, збільшення податкових надходжень до державного і місцевих бюджетів, зниження рівня бюджетного дефіциту, дефіциту Пенсійного фонду України, збільшення інвестицій в економіку, піднесення ділової активності у реальному секторі економіки та у фінансово-кредитній сфері.

Основними завданнмия податкової реформи є:

Підвищення ефективності, збалансованості та прозорості податкової системи України з метою створення необхідних умов для виконання конституційно закріплених функцій держави, забезпечення конституційних гарантій громадян на достатній життєвий рівень, стабільності і визначеності умов ведення економічної діяльності на території України.

Удосконалення інституційного середовища оподаткування, сприятливого для активізації підприємницької діяльності, забезпечення рівності усіх платників перед законом, формування відповідального ставлення платників до виконання своїх податкових зобов'язань.

Поетапне та виважене зниження податкового навантаження на національну економіку в умовах забезпечення збалансованості бюджетної системи. Забезпечення справедливого розподілу податкового навантаження.

Перенесення податкового навантаження з мобільних факторів виробництва - праці й капіталу - на споживання, ресурсні та екологічні платежі.

Зменшення майнової нерівності в суспільстві через диференційоване оподаткування доходів багатих і бідних та запровадження податку на нерухоме майно (нерухомість).

Запровадження непрямих методів визначення податкових зобов'язань платників та механізму донарахувань податкових зобов'язань за непрямими методами.

Спрощення податкової системи шляхом скорочення кількості податків і зборів (обов'язкових платежів).

Зростання регулюючого потенціалу податкової системи шляхом: розроблення чітких, предметних, обмежених у часі та просторі податкових інструментів стимулювання інноваційної діяльності, енергозбереження та раціонального природокористування.

Підвищення фіскальної ефективності податків за рахунок розширення податкової бази, оптимізації податкових пільг, удосконалення системи адміністрування, зменшення масштабів ухилення від податків.

Зміцнення фінансової основи місцевого самоврядування.

Встановлення чітких правил регулювання взаємних зобов'язань органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування і платників податків, дієвого контролю за їх дотриманням.

Гармонізація податкового, валютного, митно-тарифного, зовнішньоекономічного та цивільного законодавства.

Реформування функцій і структури Державної податкової адміністрації України відповідно до світових вимог і стандартів.

Проекту концепції реформування податкової системи України розробленої Державним комітетот України з питань регуляторної політики та підприємництва передбачають внесення наступних змін до структури податкової системи за для створення її ефективності:

1. Вилучення зі складу податків і зборів:

· державного мита; судового збору; єдиного збору, що справляється у пунктах пропуску через державний кордон як таких, що за своєю економічною сутністю є неподатковими доходами бюджету;

· збору за проведення гастрольних заходів; комунального податку; збору за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг; збору за право використання місцевої символіки; збору з власників собак; збору за видачу ордера на квартиру; збору за участь у бігах на іподромі; збору за виграш на бігах на іподромі; збору з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі; збору за право проведення кіно- і телезйомок; збору за проведення місцевого аукціону, конкурсного розпродажу і лотерей як таких, що є малоефективними для державного та місцевих бюджетів;

· збору за спеціальне використання рибних та інших водних живих ресурсів та збору за спеціальне використання диких тварин як таких, що є малоефективними для державного бюджету у частині забезпечення незначних, але досить обтяжливих в адмініструванні надходжень;

· гербового збору, зборів до Державного інноваційного фонду та Фонду з ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи як таких, що втратили свою актуальність і вже не справляються;

· збору за соціально-економічну компенсацію ризику населення, яке проживає на території зони спостереження, як такого, що не відповідає принципам побудови системи оподаткування;

2. Зміни статусу податків і зборів (обов'язкових платежів), зокрема:

· включення до складу місцевих податків і зборів (обов'язкових платежів) плати за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності, податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, які на даний час належать до загальнодержавних;

· запровадження єдиного податкового платежу - плати за користування надрами для видобування корисних копалин замість двох діючих податкових платежів (платежі за користування надрами для видобування корисних копалин та збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету);

· заміни та збору за забруднення навколишнього природного середовища на екологічний податок;

· запровадження податку на нерухоме майно (нерухомість) із включенням його до переліку місцевих податків і зборів (обов'язкових платежів).

3. Основні вимогами до реформування податку на прибуток підприємств:

· впровадження у законодавство щодо оподаткування прибутку підприємств принципу нарахування та відповідності доходів і витрат, згідно з яким визначається фінансовий результат діяльності підприємства в системі бухгалтерського обліку;

· формування інформації про валові витрати і валові доходи одночасно з формуванням бухгалтерської інформації про витрати і доходи для складання фінансової звітності;

· гармонізацію структури та складу валових доходів і витрат при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств і доходів та витрат суб'єктів господарювання при визначенні фінансового результату для складання фінансової звітності.

4. З метою удосконалення моделі податку на додану вартість необхідно :

· забезпечити недопущення викривлення умов конкуренції при сплаті податку на додану вартість платниками податку;

· передбачити збереження основної ставки податку з поступовим її зниженням;

· дотимуватися міжнародних правил щодо застосування нульової ставки податку лише за експортними операціями;

· забезпечити запобігання запровадження інших методів податкового обліку, дотримуватися "правила першої події".

Для ефективного реформування податкової системи необхідне поетапне запровадження змін за умов забезпечення макроекономічної, соціальної і політичної стабільності в суспільстві; узгодження податково-бюджетної і грошово-кредитної політики; забезпечення прозорості економічних відносин; створення належних нефіскальних умов для активізації підприємницької діяльності; зниження рівня корупції; здійснення реальних кроків на шляху становлення правової держави; ефективне використання коштів державного бюджету, одержаних у результаті сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), раціоналізації структури державних видатків з метою збільшення обсягу державних інвестицій у людський капітал [13].

3.2 ШЛЯХИ ВИРІШЕННЯ ПРОБЛЕМ НЕРІВНОМІРНОГО РОЗПОДІЛУ ПОДАТКОВОГО ТЯГАРЯ ТА НЕЕФЕКТИВНОЇ СИСТЕМИ ПОДАТКОВИХ ПІЛЬГ

На думку більшості дослідників, проблема нерівномірного розподілу податкового тягаря в Україні є значно гострішою, ніж проблема його загального рівня. При цьому йдеться не про можливість рівномірного розподілу податкового тягаря, а лише про наявність надмірних диспропорцій у його розподілу

Існують деякі методики для аналізу розподілу податкового тягаря, що були застосовані В.П. Вишневським і А.С. Вєткіним [22].

Порівняємо два підприємства: перше - середньостатистичне підприємство, яке певною мірою ухилялося від сплати податків, мало податкові пільги, працювало як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках. Друге - підприємство, що сплачує податки за діючими ставками, отже, не має податкових пільг з податку на прибуток, ПДВ і за платежами до соціальних фондів за певними розрахунками можна зробити висновок, що підприємство, яке працює на внутрішньому ринку і не користується пільгами, сплачує державі 43,33 % своєї доданої вартості, а підприємство-експортер - 38,56%.

Якщо розраховувати податковий тягар на підприємство, що не ухиляється від сплати податків і не має податкових пільг. І маємо такі припущення: 1) реальні витрати на оплату праці та значно вищі від сере дньостатистичних; 2) матеріальні та інші операційні витрати мають бути відповідно нижчими, оскільки за рахунок їх завищення, як правило, занижуються витрати на оплату праці та фінансовий результат; 3) рентабельність доопераційних витрат прийнята на рів ні 30 %. Це припущення виходить з того, що на початку 90-х років, коли ухилення від сплати податків ще не набули таких масштабів, як тепер, рентабельність промислової продукції за галузями становила 30,3 % (1992 р.).

Відповідно до такої моделі, законослухняне підприємство спла чує до бюджету та державних позабюджетних фондів 41,55% створеної доданої вартості, а підприємство, що працює виключно на внутрішньому ринку, -43,58 %.

Законослухняні підприємства окремих галузей промисловості несуть ще більший податковий тягар. Як свідчить табл., найбільшу частку податків на виробництво та імпорт, за винятком субсидій, у ВВП галузі сплачують підприємства обробної промисловості - 29,8 %, найменшу - підприємства сільського господарства - 5,3 %.

Загальний рівень податкового тягаря на підприємства обробної промисловості становить 55,4 %, а сільського господарства - 35,8 %. Аналогічні дані отримані й іншими дослідниками різними методами [39].

Це дає змогу зробити висновок, що за порівняно низького рівня оподаткування середньостатистичного підприємства окремі підприємства сплачують державі до 50-60 % від доданої вартості, тоді як деякі - від 0 до 7%. Причому найбільший податковий тягар несуть: а) законослухняні підприємства; б) підприємства з високою часткою доданої вартості, отже, з низькою матеріаломісткістю і високою трудомісткістю виробництва.

Оскільки нерівномірний міжгалузевий розподіл податкового тягаря зумовлений не лише суб'єктивними, а й об'єктивними причинами, мова йде не про його вирівнювання, а, по-перше, про усунення диспропорцій у розподілі податкового тягаря, зумовлених суб'єктивними причинами (неоднаковим ставленням платників до виконання своїх податкових зобов'язань перед державою, ухиленням від сплати податків, податковими пільгами); по-друге, про недоцільність надання податкових пільг галузям з високою матеріаломісткістю виробництва, оскільки такі пільги здатні лише посилювати диспропорції в міжгалузевому розподілі податкового тягаря.

Ще один з інструментів державного регулювання економіки, що необхідно враховувати, оцінюючи ефективність їх використання в тій чи іншій країні - податкові пільги. Що з одного боку, породжують цілу низку негативних ефектів:

- вносять викривлення в оптимальний розподіл ресурсів, що забезпечується за допомогою ринкових важелів, шляхом заохочення до переливання капіталу в галузі, яким надаються податкові пільги;

- призводять до ускладнення податкового законодавства;

- спричиняють збільшення адміністративних витрат, пов'язаних з контролем за дотриманням податкового законодавства;

- надають суб'єктам господарювання - утримувачам пільг незалежно від ефективності їхньої господарської діяльності переваги в конкурентній боротьбі та спонукають тих суб'єктів господарювання, що позбавлені пільг, шукати інших способів зменшення податкових зобов'язань чи ухилятися від податків як єдиного способу поліпшення своїх конкурентних позицій;

- породжують ланцюжкову реакцію боротьби за пільги інших галузей і суб'єктів господарювання, спонукаючи останніх використовувати наявні ресурси не на підвищення ефективності господарювання, а на лобіювання своїх інтересів в уряді та парламенті з метою отримання податкових пільг;

- мають низьку адресність і виходять за межі початкових цілей їх надання;

- спричиняють нерівномірний розподіл податкового тягаря і посилюють таким чином несправедливість в оподаткуванні.

З іншого боку, податкові пільги за певних умов можуть бути економічно обґрунтованими і доцільними:

- підтримують ті галузі і підприємства, щодо яких ринок неспроможний забезпечити ефективний розподіл ресурсів і які внаслідок цього потребують державного регулювання. Зокрема, економічно виправданим може бути використання податкових пільг для заохочення участі приватних під приємців у фінансуванні та виробництві суспільних благ.

- використовуються як інструмент державного втручання у розв'язання найбільш складних і комплексних проблем, які не можна вирішити за допомогою ринкових стимулів, зокрема, структурної перебудови економіки, охорони навколишнього середовища, забезпечення прориву на певних напрямах НТП.

- відіграють роль допоміжного засобу стимулювання, здатного підсилити дію ринко вихважелів регулювання виробництва приватних благ, що мають важливе суспільне значення, а також певних видів діяльності та форм використання доходів -- стимулювання при ватних заощаджень та інвестицій, інноваційної діяльності.

- надаються для про ведення певної економічної та соціальної політики прискорення економічного зростання менш розвинутих регіонів, підтримки певних галузей (вугільної промисловості, сільського, лісового та рибного господарства), зменшення ступеня соціальної не рівності, підтримки малозабезпечених верств населення.

В Україні використання податкових пільг пов'язане з кіль кома проблемами.

Передусім необхідно зупинитися на проблемах їх класифікації. Державна податкова адміністрація України веде облік та аналіз податкових пільг за такими напрямами: окремих видів податків, юридичних осіб різної форми власності, галузей народного господарства, органів управління, організаційно-правової форми господарювання. Податкові пільги щодо кожного виду податку також класифікують за призначенням. За при значенням податкові пільги поділяють: на пільги соціального призначення; пільги, що сприяють проведенню ринкових перетворень; пільги на підтримку окремих галузей народного господарства; інші пільги.

Така класифікація, на нашу думку, є не зовсім вдалою як тому, що виділяються не всі важливі для аналізу групи пільг, так і внаслідок не зовсім коректної назви окремих їх груп. Зокрема, невдалою є назва "пільги, що сприяють проведенню ринкових реформ". По-перше, якщо соціальні та галузеві пільги не сприяють проведенню ринкових реформ, то який сенс у їх застосуванні? По-друге, до цієї групи пільг щодо ПДВ віднесено пільги зі стимулювання експортних операцій, а щодо податку на прибуток - зменшення оподатковуваного прибутку на суму балансових збитків, яких зазнав платник податку в попередніх звітних періодах, а також пільги для стабілізації фінансового сектору економіки. Навряд чи можна погодитися з кваліфікацією названих пільг як таких, що однозначно сприяють ринковим реформам. Так, пільги зі стимулювання експортних операцій сприяють консервації відсталої структури експорту й економіки в цілому. В умовах України перенесення балансових збитків є передусім засобом підтримки підприємств, що не можуть ефективно господарювати в нових умовах, отже, засобом гальмування ринкових перетворень; з іншого боку, воно є найефективнішим інструментом податкового планування, уникнення податку.

З метою ефективнішого аналізу податкових пільг та пошуку резервів розширення податкової бази за рахунок їх перегляду доцільно, на нашу думку, класифікувати ці пільги на стандартні та нестандартні (специфічні), а за призначенням - на пільги соціального призначення; пільги, що стимулюють інвестицій ні та інноваційні процеси; пільги зі стимулювання експортних операцій; пільги на підтримку окремих галузей народного господарства; пільги для вільних економічних зон і територій пріоритетного розвитку.

Наступною проблемою є проблема значних обсягів податкових пільг. Спостерігається тенденція перевищення обсягу пільг над обсягом надходжень до зведеного бюджету.

У загальному обсязі податкових пільг у 2007 р., як видно з рис.3.1., понад 96% займають пільги щодо двох податків: ПДВ (91,4%) і податок на прибуток підприємств (6%) [27]. Високою є також частка пільг із плати за землю, обсяг яких зріс у 2,2 рази (360млн.грн.) порівняно з 2006 роком (162 млн. грн.). Загальний обсяг пільг за період із 2005-2007 років для Зведеного бюджету України зріс на 99,4%, досяг обсягу у 2007 році 24,57%.

У Дніпропетровській області, яка посідає друге місце у 2007 році щодо податкових надходжень (8,86%, або 10,86 млн. грн.), загальний відсоток пільг становить 9,68% від податкових надходжень. У Київській, Вінницькій, Тернопільській областях податкові надходження становлять відповідно 3,08; 1,64; 0,78 відсотки, або 3,78; 2,02; 0,95 млн. грн., проте відсоток пільг від надходжень складає відповідно 28,91; 24,91; 22,39 відсотки. Іншими словами, на 1 гривню податків у Дніпропетровській області припадає 9,7 копійок пільг, а у Київській, Вінницькій, Тернопільській - 28,9; 24,9; 22,4 копійок відповідно. Це свідчить про нерівномірність оподаткування в окремих регіонах, коли одним надаються пільги у декілька разів більше з метою розвитку економічно слабких регіонів, однак до економічного зростання регіонів такі заходи не призводять[26-27].

Зменшити державні видатки та вирівняти податкове навантаження допоможе розширення бази оподаткування, збереження балансу державного бюджету та створення конкурентнішого бізнес-середовища. Переважна більшість податків та інших податкових платежів увійшла до проекту Податкового кодексу [29].

Рис.3.1 - Структура втрат внаслідок пільгового оподаткування за видами податків, зборів (обов'язкових платежів ) станом на 01.01.2008 р

Сума пільг у 2007 році щодо ПДВ зросла на 2% порівняно з попереднім роком і становила відносно надходжень уже 26,9%, що є найбільшим показником з усіх видів податків, зборів (обов'язкових платежів). Як свідчать статистичні дані, основними користувачами пільг із ПДВ уже два роки поспіль є Київська, Дніпропетровська, Харківська та Одеська області, на які припадало у 2007 році 9,7 млрд. грн., тобто 60,8% від загальної суми пільг.

Ставка податку на прибуток в Україні становить 25%, це приблизно середній показник порівняно із зарубіжними країнами, де ставки коливаються від 12,5 в Ірландії до 35% - в Іспанії [50]. Останнім часом кількість і обсяги податкових пільг дуже зросли, що суттєво впливає на бюджетні витрати. В сучасних умовах спостерігається парадоксальне явище, коли сума мобілізованих податкових надходжень до бюджетів усіх рівнів менша за суми пільг [53]. В Україні число платників податку зросло - за 2006-2007 роки на 37%. Однак значна частина їх користується пільгами, внаслідок чого бюджети різних рівнів недоотримають певні суми доходів. Так, у таблиці 1 наведено втрати бюджету України внаслідок пільгового оподаткування щодо податку на прибуток за 2006-2007 роки [26]. Узагалі відповідно до мети надання та використання податкових пільг щодо податку на прибуток їх можна поділити на групи:

1) звільнення від сплати податку окремих видів господарських операцій і продукції, робіт і послуг -21 пільга;

2) економічні експерименти - 19 пільг;

3) пільги з оподаткування неприбуткових установ і організацій - 13 пільг;

4) спеціальний режим інноваційної діяльності - 11 пільг.

Таблиця 3.1 Втрати бюджету внаслідок пільгового оподаткування щодо податку на прибуток станом на 01.01.2008 р.*

Назва податку	Рік	Втрати бюджету через пільгове оподаткування (тис.грн.)
		Всього	До держбюджету	До місцевих бюджетів
Податок на прибуток підприємств	2006	424449,0	389015,5	35433,5
	2007	740372,3	736547,6	3824,7
	2008	1056295,6	1050957	5338,6

*Складено за даними: Держаний комітет статистики України, ДПА України

Загалом щодо податку на прибуток станом на 1 березня 2008 року налічується 64 пільги, з яких 33 призводять до втрат бюджету, 17 - зменшують надходження до бюджету, 12 - надають переваги в оподаткуванні платнику і тільки дві пільги не призводять до втрат бюджету. Для порівняння: на 1 липня 2007 року кількість пільг становила 63. Як уже було зазначено, кількість пільг щодо податку на прибуток зростає, на 1 січня 2008 року сума становила більше одного мільярда гривень, що майже в півтора рази більше порівняно з попереднім роком. Зростає і питома вага пільг щодо податку на прибуток стосовно інших податків та податкових платежів у 2006-2007 роках - 3,4; 5,5; 6,0 відсотків відповідно[26-27].

Основними користувачами пільг щодо податку на прибуток у 2007 році були м. Київ, Дніпропетровська, Харківська, Донецька та Запорізька область. На одне місто і чотири області припадає 88,2% всіх пільг щодо податку на прибуток підприємств (табл. 3.2).

Таблиця 3.2 Втрати бюджету внаслідок пільгового оподаткування з податку на прибуток за період 2006-2007 р. (тис. грн.)*

*Складено за даними: Статистичний щорічник України за 2007 рік: довідкове видання. - К. : Техніка, 2008

Пільги щодо місцевих податків і зборів незначні, слід відзначити лише Донецьку область, в якій сума пільг у 2007 році порівняно з попереднім роком збільшилась у 18 разів і становила 4,5 млн. грн., тобто 72,6% від загальної суми пільг щодо місцевих податків і зборів (табл. 3.3) [40-35].

Таблиця 3.3 Втрати бюджету внаслідок пільгового оподаткування по місцевих податках, зборів 2006-2007 р. (тис. грн.)*

*Статистичний щорічник України за 2007 рік: довідкове видання. - К. : Техніка, 2008

Надання пільг за принципом територіальної вибірковості порушує засади забезпечення рівних умов господарювання. Підтримка окремих регіонів за допомогою надання більшої кількості пільг, виявляється, не є запорукою одержання високого народногосподарського результату.

Якщо звернутися до порівняльного аналізу системи податкових пільг в Україні та країнах - членах ЄС, то виявляється, що за всіма основними податками в Україні надається менше податкових пільг, і це перевага нашої системи [53].

Для більш ефективного впливу пільгового оподаткування формування доходів бюджету та стимулювання підприємницької діяльності пропонуємо:

- розробити проект закону України “Про податкові пільги", в якому визначити загальний порядок встановлення, змін та скасування податкових пільг, напрями використання, ведення обліку, здійснення контролю за цільовим використанням коштів, вивільнених у зв'язку з пільговим оподаткуванням;

- відновити пільги з оподаткування прибутку від інноваційної діяльності;

- у депресивних регіонах, які отримують дотації вирівнювання з Держбюджету, запровадити цільові податкові пільги для фінансування інноваційної діяльності підприємств із метою розвитку економічного потенціалу цих районів;

- об'єктивно і компетентно, з урахуванням аналізу впливу на доходи бюджету та податкове навантаження підприємств, переглянути існуючі види пільг за всіма податками і зборах на законодавчому рівні.

Хоча перелік найбільших пільг в Україні економічно чи соціально обґрунтований, постають питання щодо ефективності та раціональності використання вивільнених коштів за окремими статтями. Значним ризиком для ефективності ПДВ є намагання окремих категорій платників податку - металургійних, автомобілебудівних, суднобудівних підприємств - лобіювати пільги при імпорті основних фондів.

Спостерігається штучне формування податкового кредиту за допомогою використання фіктивних банкрутів і фальшивих накладних діючих підприємств, віртуальні фінансово-господарські операції, реалізація продукції через спрощену систему оподаткування, фіктивний експорт.

У 2009 році, за даними ДПА, було упереджено незаконне відшкодування ПДВ на суму 7,4 мільярда гривень. Очевидно, що за наявності законодавчих прогалин та високого рівня корупції податківці попереджують лише частину таких операцій.

Збереження широкого переліку пільг з ПДВ. Попри скасування більшості преференцій з ПДВ у 2005 році у рамках СЕЗ та за галузевими програмами, обсяг наданих пільг залишається значним. За оцінками уряду, втрати бюджету 2010 року від податкових переваг щодо ПДВ складуть майже 18 мільярдів гривень.

Зокрема, прийнятий 18 грудня 2008 року так званий антикризовий закон до 1 січня 2011 року запровадив пільги із сплати ПДВ для операцій з ввезення в Україну матеріалів, обладнання, устаткування та комплектуючих для підприємств, які створюють нові виробництва із впровадження енергозберігаючих технологій.

Таблиця 3.4

Обсяг наданих пільг з податку на додану вартість, мільярди гривень*

	Обсяг втрат, 2008 рік	І квартал 2009 року	Оцінка втрат бюджету - 2009	Прогноз втрат бюджету-2010
Всього, з них:	13,53	3,15	16,29	17,88
Сума ПДВ, нарахована аграрним підприємством на вартість поставлених ним товарів та послуг, повністю залишається у розпорядженні підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої постачальнику на вартість виробничих факторів, а за наявності залишку суми податку - для інших виробничих цілей.	-	1,11	7,38	8,10
Поставки зареєстрованих та допущених до застосування в Україні ліків та виробів медичного призначення за переліком, який щорічно визначається урядом до 1 вересня.	2,50	0,77	0,35	3,84
Поставки товарів та обладнання, крім підакцизних товарів і товарів 1-24 груп УКТЗД, якi закуповуються за рахунок коштiв мiжнародної технiчної допомоги та коштів держбюджету, у рамках пiдготовки до зняття енергоблокiв ЧАЕС з експлуатацiї та перетворення об'єкта "Укриття" на безпечну систему, відповідно до угоди між Україною та ЄБРР.	0,56	0,26	1,70	1,93
Послуги з виховання та освіти дітей музичними і художніми школами, будинками культури, закладами дошкільного виховання, початкової, середньої, професiйно-технiчної та вищої освіти, які мають ліцензію на поставку таких послуг, незалежно від статусу та форми власності.	1,34	0,42	1,67	1,83
Операцiї з поставки у митному режимi iмпорту або реiмпорту зареєстрованих та допущених до застосування в Українi лiкiв та виробiв медичного призначення за перелiком, який щорiчно визначає уряд.	0,73	0,15	0,69	0,75

*За даними журналу «Українська правда», стаття Олексія Молдована, Центр антикризових досліджень

При наданні пільг певним галузям існує небезпека перетворення короткочасної економічно обґрунтованої підтримки на довгострокову політику перерозподілу доходів держави на користь окремих секторів економіки або підприємств.

Очевидно, варто перейти до методики, яка застосовується в ЄС та Росії. Вона полягає у зниженні ставки ПДВ з одночасною ліквідацією усіх пільг. Це спростить адміністрування податку і відновить принцип його нейтральності.

ВИСНОВКИ

Результатом дослідження випускної кваліфікаційної роботи бакалавра є теоретичне узагальнення соціально-економічної природи податкової політики, вирішення наукової проблеми у визначенні вихідних методологічних принципів стратегії та тактики податкової політики, моделювання векторів реформування і трансформації податкової політики України. Це дозволило сформулювати низку висновків концептуально-теоретичного, методологічного та науково-практичного характеру, які відображають вирішення завдань відповідно до поставленої мети роботи:

1. Дослідження сутності поняття “податкова політика” дало можливість зробити висновок, що податкова політика, як економічне поняття сприйнятливе лише для практичних цілей. Будь-який податок, крім фіскальної та регулюючої дії, має ще побічні, зовнішні для фіску соціальні наслідки. Тому податкову політику варто розглядати як з економічної, так і суспільно-соціальної сторін.

2. На шляху становлення ефективної податкової системи важливе значення має процес реформування та модернізації податкової служби. Концепція модернізації та реформування діяльності органів податкової служби, і зокрема всієї системи податкового контролю, повинна враховувати не лише досвід попередніх років розвитку податкової служби, а й практику роботи податкових органів в інших країнах світу. Наступним етапом вдосконалення податкового контролю є підвищення ефективності перевірок за допомогою розробки та впровадження непрямих методів перевірки платників, системи автоматизованого відбору платників для документальних перевірок, що дасть змогу збільшити ймовірність виявлених ухилень від оподаткування при загальному зменшенні кількості перевірок та перевіряючих, забезпечити невідворотність відповідальності порушників.

3. При розробці податкової політики враховуються інтереси всіх сторін податкових відносин, що виконується на основні дотримання таких принципів: справедливості та соціальної направленості, вигідності або економічної зацікавленості, стабільності, економічної ефективності, гнучкості та ін.

4. Необхідне подальше реформування системи прямого оподаткування, але така робота має спиратися на науково обґрунтовану та збалансовану систему відповідних заходів, яка до того ж узгоджується з кращим світовим досвідом. Доцільно привести мінімальний неоподаткований дохід у відповідність до прожиткового мінімуму, а також провести раціоналізацію переліку видів витрат, які враховуються при оподаткуванні доходів громадян. На 2009 рік частка податку з доходів фізичних осіб у доходах зведеного бюджету України становила 16%, при ставці податку 15%. Потребують подальшого удосконалення процедури адміністрування прямих податків. Необхідно вжити заходів щодо оптимізації системи обліку і витрат суб'єктів підприємництва, а також забезпечити стабільність відповідних нормативних документів. Слід посилити стимулюючий вплив податку на прибуток підприємств на розвиток високотехнологічних виробництв. Так само частка податку у доходах зведеного бюджету зростає (у 2008 - 21,1%; 2009 - 22,1%), але тільки за рахунок інфляційного здешевлення коштів. Також доцільно запровадити податок на майно, закріпивши його за місцевими бюджетами. Перспективи подальших розвідок. У подальшому мають бути проведені ґрунтовні науково-практичні дослідження впливу податкових пільг за основними прямими податками на макроекономічну динаміку.

5. Непряме оподаткування займає особливе місце в сфері як оподаткування, так і бюджету, оскільки через непрямі податки держава може реалізовувати перерозподіл фінансових ресурсів між різними категоріями споживачів - широкими верствами населення, підприємствами, бюджетом, між резидентами та нерезидентами. Система непрямого оподаткування у світі поєднує в собі дві різні складові - акцизні та митні податки і податок на додану вартість. Податок на додану вартість є найбільш ефективним видом податку з обігу, тому сьогодні він є обов'язковим елементом податкової системи абсолютної більшості країн з різним рівнем економічного розвитку. Водночас, в Україні цей податок став одним із чинників охолодження економіки. У 2009 році в порівнянні з 2008 часта податку у доходах зведеного бюджету трохи зменшилась (39,7% у 2008 р. та 37,5% - у 2009), при чому в порівнянні з прямими податками, все одно займає лідируючі позиції по наповненню бюджету. Український уряд надмірно сконцентрований на фіскальному потенціалі ПДВ, тому будь-які зміни до порядку його нарахування чи сплати ведуть до посилення фіскального тиску на підприємства. Продуктивність податку весь час коливається, хоча має тенденцію до зростання (2005 р. - 66,9%; 2006 р. - 79%; 2007 р. - 70,2%; 2008 р. - 79%). Найбільш точну картину проблем ілюструє показник бюджетної ефективності ПДВ, який відображає, скільки надходжень податку у відсотках до ВВП припадає на 1% номінальної ставки. В Україні він коливається у межах 0,4-0,47. До слова, при наближенні українського показника бюджетної ефективності ПДВ до рівня Болгарії (0,63) додаткові надходження податку складуть 40 мільярдів гривень або збільшаться майже удвічі.

6. Питання щодо рівня податкового навантаження на економіку надзвичайно важливе. Під тягарем оподаткування розуміють всю суму збитків, завдану податками населенню. Надмірний тягар свідчить про втрату ефективності при оподаткуванні, що характеризується зниженням рівня добробуту громадян. Показник податкового навантаження є основним індикатором обсягів податкових зобов'язань суб'єктів господарювання. основна частка податкового навантаження лягає на підприємства. У 2008 році податкового податкового навантаження в Україні становив 35,88%. Порівняно низька частка прибуткового податку з громадян у дохідній частині бюджету України зумовлена низьким рівнем заробітної плати і, відповідно, рівнем життя більшості населення.

7. Проведене дослідження дало змогу встановити, що головним завданням реформування податкової політики є створення умов для економічного зростання та забезпечення добробуту як платників податків, так і громадян-виборців, які отримують від держави суспільні блага. Реформування податкової системи має відбуватися синхронно з упорядкуванням та оптимізацією державних видатків та вирішенням таких завдань:

· відновлення економічного зростання та його забезпечення на інноваційно-інвестиційній основі;

· масштабна модернізація національного виробництва, впровадження енергозбереження, зростання продуктивності праці, зміцнення конкурентних позицій вітчизняного виробника на зовнішніх товарних ринках;

· запровадження європейських стандартів соціального захисту, якісного піднесення рівня життя громадян;

· перегляд пільг, надання яких є необґрунтованим, та вжиття заходів щодо їх скасування;

· концентрація державної підтримки на здешевленні кредитних ресурсів, пов'язаних із реалізацією інноваційних проектів.

Я вважаю, що в першу чергу для нормального функціонування кожна економічно-розвинена держава потребує чітких положень податкових надходжень. Ці положення доступно згруповані в одному документі. Тобто, те до чого ми зараз ідемо - створення Податково Кодексу.

Відповідно до статті 1 Конституції України, Україна є соціальною правовою державою, податкова система якої має відповідати вимогам соціальної держави щодо рівня фінансування суспільних благ та перерозподілу ВВП через податкову систему, який забезпечуватиме формування фінансових ресурсів, достатніх для виконання конституційно закріплених функцій держави та додержання конституційних прав громадян на достатній життєвий рівень.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Конституція України від 28.06.1996 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 30.

2. Закон України «Про систему оподаткування» від 18.02.1997 р. №77/97-ВР

3. Указ Президента України «Про деякі зміни в оподаткуванні» від 7 серпня 1998 р. № 857/98.

4. ЗУ Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про державну податкову службу в Україні" вiд 24.12.1993 № 3813-XII

5. ЗУ «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» 107-17, поточна редакцiя вiд 18.12.2008

6. ЗУ «Про Державний бюджет України на 2009 рік» 835-17, остання редакцiя вiд 23.12.2009

7. ЗУ «Про Державний бюджет України на 2010 рік» 2154-17 остання редакцiя вiд 17.07.2010

8. Указ Президента України «Про заходи щодо реформування податкової політики» №621/96, 31.07.1996

9. Указ Президента України «Про утворення Державної податкової адміністрації України та місцевих державних податкових адміністрацій» № 760/965, 22.08. 1996

10. ЗУ «Про внесення змін і доповнень до Закону України " Про податок на додану вартість "» від 03.04.1997, № 168/97

11. ЗУ «Про внесення змін до Закону України "Про державну податкову службу в Україні"» від 05.02.1998, № 83/98

12. ЗУ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000, № 2181-111

13. Проект концепції реформування податкової системи України від 02.06.2010

14. Проект Постанови про прийняття за основу проекту Податкового кодексу України 16.06.2010; 6509/П

15. Проект Постанови про внесення змін до Постанови Верховної Ради України "Про всенародне обговорення проекту Податкового кодексу України" №2454-VI від 08.07.2010 р. (щодо необхідності надання можливості Кабінету Міністрів України внести інший, більш збалансований проект Податкового кодексу України) 02.09.2010; 6509-П2

16. Азаров М.Я., Андрущенко В.Л., Данілов О.Д. Податкові системи зарубіжних країн: Монографія. - к.: Комп'ютерпрес, 2004. - 240 с.

17. Актуальні питання практики оподаткування. Загальнодержавні та регіональні аспекти: офіційні матеріали / За ред. С. В. Буряка. - К. Юрінком Інтер, 2010. - 319 с. - (Бюлетень фінансово-податкового законодавства і практики його застосування; 1/2010)

18. Андрущенко В.Л. Фіскальне адміністрування як наука і мистецтво // Фінанси України. - 2003. - №6. - с. 27 - 35.

19. Бодюк А.В., Податкова політика: шляхи її реалізації // Фінанси України.-2002.- №2 .-С. 82-88.

20. Бюджетна політика у контексті соціально-економічного розвитку України: у 6 т. Т. 3: Розвиток системи податків як основи зміцнення державних фінансів: Монографія / М.Я. Азаров, Ф.О. Ярошенко, Т.І. Єфименко та ін. - К.: НДФІ, 2004. - 308 с.

21. Василевська Г.В. Податкова політика у регулюванні економічного зростання // Фінанси України. 2003. № 2. - С. 39-43.

22. Вишневский В.П., Веткин А.С. Уход от уплатьі налогов: теория и практика: Монография / НАН Украиньї. Ин-т зкономики пром-сти. - Донецк, 2003. - С. 65-66.

23. Гавриленко Н.В. Податкова система: Практикум: навчальний посібник / Н.В. Гавриленко. - Львів: Новий світ - 2000, 2010. - 352 с.

24. Гіжевський В.К. Правові основи захисту прав і законних інтересів платників податків в адміністративному порядку: навчальний посібник / В.К. Гіжевський, О.М. Буханець, О.М. Федорчук. - К.: Атіка, 2010. - 196с.

25. Грушко В.І. Фінансова безпека бізнесу: Податковий аспект: навчальне видання / В.І. Грушко, С.М. Лаптєв, Л.О. Кошембар; Університет економіки та права «Крок», 2010. - 256 с.

26. Діяльність державної податкової служби України за 2007 р. Розділ 1 Статистичного бюлетеня “Про результати роботи підрозділів державної податкової служби України”. - Київ.- 2008. - С. 74.

27. Діяльність державної податкової служби України за 2006 р. Розділ 2 Статистичного бюлетеня “Інформаційно довідковий розділ економічні показники діяльності ДПС України”. - Київ. - 2007. - С.86.

28. Економічна безпека: навчальний посібник / За ред. З. С. Варналія. - К.: Знання, 2009. - 647 с.

29. Єфименко Т.І. Про основні напрями реформування податкової системи України: проблеми теорії і практики // Збірник наукових праць НДФІ.-2006.- №4.- С. 3-10.

30. Захожай В.Б. Система оподаткування та податкова політика: навч. посіб., К:. Центр навчальної літератури, 2006 рік, ст. 47-54