Недержавне пенсійне забезпечення населення України

Перший етап - реформування солідарної системи і введення персоніфікованого обліку - уже практично завершено.

Другий етап передбачає запровадження третього рівня пенсійної системи - добровільного недержавного забезпечення, для чого необхідно організувати роботу недержавних пенсійних фондів (НПФ), страхових компаній і банків, а також відпрацювати механізми інвестування пенсійних ресурсів.

Формально другий етап стартував тоді, коли набрав чинності Закон України "Про недержавне пенсійне забезпечення", тобто від 1 січня 2004 р., проте реально він почав діяти в 2005 р. Адже перші НПФ створені зовсім недавно і ще не готові до повноцінної діяльності. Те саме стосується й компаній з управління активами, особливо адміністраторів пенсійних фондів. Інші учасники недержавного пенсійного забезпечення, зокрема страховики та банки, формально не можуть брати участь у недержавному пенсійному забезпеченні до внесення відповідних змін у профільні закони. До того ж, якщо страховики сьогодні реально здійснюють недержавне пенсійне забезпечення і потребують лише формалізації своєї діяльності (щоб вона називалась не просто "страхування життя", а "пенсійне страхування життя"), то банки цілковито виведені з пенсійного процесу. Вони можуть надавати послуги з пенсійного забезпечення лише в межах, передбачених Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, що становить 3 тис. грн. на одну особу.

Зрозуміло, що за такого обмеження неможливо говорити про накопичення пенсії, адже для забезпечення більш-менш нормального її розміру (800-900 грн.) необхідно до набуття пенсійного віку відкласти суму, еквівалентну щонайменше $20-25 тис.

На третьому етапі, що значно відсунутий у часі, передбачається запустити другий рівень пенсійного забезпечення - обов'язкове недержавне пенсійне страхування. Його старт відбувся у 2007 р. у форматі державного пенсійного страхування, і лише через 11 років, тобто у 2018-му, на цей рівень будуть допущені ринкові учасники: ті самі страховики, НПФ, банки.

Таким чином, в Україні існує намір спочатку впровадити перший і третій рівні пенсійної системи, а потім перейти до другого, що вже саме по собі викликає запитання та справедливі дорікання фахівців. Адже третій рівень починає по-справжньому працювати тільки після впровадження другого - обов'язкового пенсійного страхування в недержавних фінансових інститутах за рахунок підприємства. Це, по суті, ринковий (хоч і обов'язковий) механізм. Пересічні громадяни, начебто, тут і не задіяні - гроші перераховує підприємство, однак тільки після впровадження такого механізму люди починають розуміти дійсну суть пенсійних нагромаджень і задумуватися про необхідність збільшення своєї пенсії шляхом додаткових накопичень. У нашій ситуації, українці, котрі не мають усталених традицій страхування та накопичення, приречені зануритися в пенсійну реформу з практично нульовим рівнем розуміння її суті.

Розділ 2. Аналіз сучасного стану діяльності недержавного пенсійного забезпечення в Україні

2.1 Практика формування і функціонування недержавних пенсійних фондів

Не потрібно бути професіоналом у пенсійних питаннях, щоб оцінити сьогоднішню неефективність державної пенсійної системи, складну демографічну ситуацію, низьку заробітну плату, обмеженість бюджетних коштів для вирішення соціальних питань.

На сьогодні кількість пенсіонерів складає 73,06% від усього працездатного населення України, а до 2030 року кількість пенсіонерів перевищуватиме кількість працездатних громадян. Україна займає 113 місце за тривалістю життя. За показниками народжуваності Україна займає одне з останніх місць в Європі. Суспільству наступає на п'яти коефіцієнт демографічного навантаження (Кдн) або, якщо говорити простіше - тенденції зміни динаміки кількості пенсіонерів на одного працюючого (рис.2.4).

Рік	Кдн*
01.01.1997 01.01.2001 01.01.2007 01.01.2016 01.01.2026	2.50 1.50 0.33 2.20 1.78

* коефіцієнт демографічного навантаження

Рис 2.1. Динаміка кількості пенсіонерів на одного працюючого

Джерело: Бахмач А. Розвиток системи недержавного пенсійного забезпечення в Україні // Вісник пенсійного фонду України. - 2008. - № 3. - С. 12-13.

Таким чином, ні зараз, ні в найближчому майбутньому Україна не в змозі підвищити реальний розмір пенсійного забезпечення.

Процес старіння населення та зростання частки осіб пенсійного віку посилює соціальне та фінансове навантаження на працююче населення країни і стає причиною підвищеної уваги сучасного суспільства до розвитку системи недержавного пенсійного забезпечення.

Створення ефективно функціонуючих недержавних пенсійних фондів в Україні означає функціонування нового механізму пенсійного забезпечення. Значущість таких фондів визначається їх спроможністю бути суттєвим джерелом підтримки соціальних стандартів та одночасно акумулятором внутрішніх інвестиційних ресурсів для прискореного розвитку національної економіки.

Недержавний пенсійний фонд (далі - НПФ) - це юридична особа, утворена відповідно до Закону України "Про недержавне пенсійне забезпечення", яка має статус неприбуткової організації (непідприємницького товариства), функціонує і проводить діяльність виключно з метою накопичення пенсійних внесків на користь учасників пенсійного фонду з подальшим управлінням пенсійними активами, а також здійснює пенсійні виплати учасникам вказаного фонду в встановленому чинним законодавством порядку.

Учасником НПФ може бути будь-яка людина: громадяни України, іноземці та особи без громадянства, на користь якої сплачуються пенсійні внески до НПФ і яка є майбутнім отримувачем пенсійних виплат з НПФ з урахуванням вимог, визначених законом в залежності від виду НПФ.

НПФ утворюється як окрема юридична особа в формі непідприємницького товариства та є неприбутковою організацією. Це означає, що той прибуток, який буде у НПФ, розподіляється не між засновниками такого НПФ, а тільки між учасниками.

Пенсійні накопичення, що формуються в НПФ для конкретного учасника, належать тільки цій людині. Якщо, наприклад, пенсійні внески до НПФ здійснює роботодавець на користь свого працівника, то такий роботодавець не має права забрати такі внески назад. НПФ не може бути проголошений банкрутом та ліквідований за законодавством про банкрутство. По суті, НПФ, до якого внески здійснює роботодавець, ми можемо розглядати як певну соціальну програму, створену ним для своїх працівників.

В залежності від того, хто може бути засновниками та учасниками НПФ, такі фонди можуть утворюватися як відкриті, корпоративні або професійні пенсійні фонди (табл.2.6).

Таблиця 2.6

Види недержавних пенсійних фондів

Вид фонду	Засновники	Учасники
Відкритий пенсійний фонд	будь-які одна чи кілька юридичних осіб	громадяни України, іноземці та особи без громадянства незалежно від місця та характеру їх роботи
Корпоративний пенсійний фонд	юридична особароботодавець чи кілька юр. осіб-роботодавців, до яких можуть приєднуватися роботодавці-платники	виключно громадяни, які перебувають у трудових відно-синах з засновниками або роботодавцями-платниками фонду
Професійний пенсійний фонд	об'єднання: юридичних осіб-роботодавців, фізичних осіб, включаючи профспілки або фіз. особи, пов'язані за родом проф. діяльності	виключно громадяни, пов'язані за родом їх професійної діяльності, визначеної статутом фонду

Джерело: Пенсійна система України: Навч. посіб. / За ред. Грушко В. І. - К.: Кондор, 2006. - 336с.

Людина може бути учасником кількох пенсійних фондів за власним вибором. Участь фізичних осіб у будь-якому недержавному пенсійному фонді є добровільною.

НПФ не є принципово новою інституцією для фінансового ринку. Подібні установи існували ще до революції. Дуже значний вклад в розвиток теми внесли наші співвітчизники. Перші підручники в Російській імперії з питань механізму функціонування пенсійного забезпечення та математики цього процесу були створені професором Київського університету Д.О. Граве - «Математика пенсионных касс» (1917 р.), «Математика социального страхования» (1924 р.). Приватні (недержавні) пенсійні фонди набули широкого поширення в усьому світі. Такі інституції існують майже в усіх країнах світу. Серед найближчих наших сусідів зазначимо Росію, Польщу, Болгарію, Чехію, Угорщину. Розміри активів пенсійних фондів рік від року зростають. Наприклад, в Чилі активи пенсійних фондів становили у 2007 році майже 36 мільйонів доларів США, що складає майже 56% від ВВП країни. В Україні процес запровадження НПФ стрімко розвивається. В Державній комісії з регулювання ринків фінансових послуг зареєстровано статути понад 100 недержавним пенсійним фондам, більшість з них вже зареєстровані як фінансові установи[52, с.16-20].

Основним документом, на підставі якого діє НПФ, є його статут, який повинен відповідати вимогам Закону. Статут пенсійного фонду затверджується засновниками фонду. Обов'язковими додатками до статуту є пенсійні схеми. Пенсійна схема є документом, в якому визначаються основні умови здійснення пенсійного забезпечення (Додаток Д).

Органом управління пенсійного фонду є рада пенсійного фонду, яка формується засновниками НПФ. Рада фонду визначає політику недержавного пенсійного фонду, ухвалює всі угоди, що укладаються фондом, а також відповідає за контроль всієї поточної діяльності фонду. Склад Ради фонду різниться залежно від типу фонду; крім того, склад Ради фонду є відмінним від того, яким він є на початку роботи фонду і по закінченню першого року діяльності фонду (Додаток Е). Рада фонду утворюється у кількості не менше п'яти осіб. З числа членів ради фонду обираються голова та секретар ради фонду. До членів ради законом встановлені суворі вимоги, у тому числі - кваліфікаційні. Діяльність ради фонду контролюється засновником НПФ (якщо він один) або зборами засновників НПФ (якщо засновників декілька).

Механізм роботи НПФ будується за так званим принципом диверсифікації функцій. Це означає, що НПФ для здійснення своєї діяльності користується послугами інших юридичних осіб (Додаток Ж). Це зроблено для того, щоб юридично відокремити кошти НПФ, забезпечити належний контроль за функціонуванням системи, прозорість та відкритість її функціонування Законом закріплено диверсифікацію основних функцій:

- адміністративне управління пенсійним фондом;

- управління активами пенсійного фонду;

- зберігання активів пенсійного фонду.

Пенсійний фонд для забезпечення своєї діяльності користується послугами третіх осіб: адміністратора, компанії з управління активами або інших осіб, які мають право здійснювати управління активами пенсійних фондів, банка-зберігача на підставі відповідних договорів, які укладаються з цими особами радою фонду. Адміністратор фонду здійснює повсякденні операції (рис.2.5), такі як:

ведення персоніфікованого обліку даних про кожного учасника;

оприлюднення даних учасникам і звітування перед регулятивними органами;

видача розпоряджень зберігачу стосовно здійснення платежів з пенсійного фонду;

контроль за наданням агентських і рекламних послуг;

розгляд заяв на відкриття рахунків, перерахування залишків на рахунках до інших фондів, виплати пенсій тощо.

Рис.2.5. Координація функцій адміністратора фонду

Джерело: Вітка Ю.В. Недержавні пенсійні фонди: теоретичні та практичні аспекти // Наукові записки. Том 38. Юридичні науки. - 2006. -с.23-25.

Компанія з управління активами приймає рішення щодо інвестування пенсійних активів та їх передачу, подає Раді фонду пропозиції щодо складання і перегляду інвестиційної декларації (рис. 2.6). Компанія з управління активами надає вичерпну інформацію про свою діяльність Раді, адміністратору, зберігачу та регулятивному органу. Одна компанія може поєднувати функції адміністративного управління й управління активами за умови, що вона має ліцензії на здійснення таких видів діяльності.

Рис. 2.6. Зміст операцій компанії з управління активами

Джерело: Вітка Ю.В. Недержавні пенсійні фонди: теоретичні та практичні аспекти // Наукові записки. Том 38. Юридичні науки. - 2006. -с.23-25.

Зберігач фізично зберігає пенсійні активи і виконує розпорядження щодо інвестування коштів, передачі активів і здійснення виплат. Зберігач не може бути пов'язаною особою з пенсійним фондом, компанією з управління активами або адміністратором. Зберігач контролює правильність розпоряджень щодо використання пенсійних активів та відповідність таких розпоряджень закону та інвестиційної декларації. Його функції включають: ведення обліку; отримання і передачу активів; оцінку вартості активів; звітування; контроль за дотриманням положень закону та інвестиційної декларації.

Якщо отримані зберігачем розпорядження порушують закон, банк повинен відмовитися їх виконувати і негайно повідомити про це регулятивний орган.

У випадку професійного НПФ послуги з адміністрування та управління активами можуть надаватися окремими юридичними особами або однією юридичною особою, яка має право надавати обидва види послуг. Таке право з'являється тільки, якщо юридична особа отримала відповідні ліцензії. Ліцензованим також повинен бути і банк-зберігач.

Для того, щоб стати учасником НПФ потрібно укласти спеціальний договір, який називається пенсійний контракт. Такий пенсійний контракт (Додаток З) з одного боку укладається особою, яка буде сплачувати пенсійні внески на користь учасника, та з іншого боку - пенсійним фондом. При цьому пенсійний контракт від імені НПФ підписує його адміністратор. Особа, яка сплачуватиме пенсійні внески на користь учасника, називається вкладником фонду. Вкладником у НПФ будь-якого виду можуть бути такі особи: сам учасник (тобто людина самостійно сплачує пенсійні внески для себе з власних коштів), батьки, діти або подружжя учасника, роботодавець учасника та професійна спілка, членом якої є учасник. Пенсійний контракт обов'язково укладається на базі однієї з пенсійних схем, яка обирається вкладником з поміж зареєстрованих пенсійних схем НПФ[39, с.99-103].

Після того як пенсійний контракт укладено, НПФ може приймати пенсійні внески. Такі внески надходять на поточний рахунок НПФ, що відкривається в банку-зберігачеві. Взагалі, всі операції з активами пенсійного фонду здійснюються через такого зберігача, який також зобов'язаний здійснювати контроль за всіма операціями, що проводяться з активами НПФ. Адміністратор веде персоніфікований облік всіх внесків, що надходять до НПФ. Для того, щоб знати скільки грошей накопичується в НПФ на користь кожного його учасника, адміністратор організовує спеціальну систему обліку інформації, яка має назву „система персоніфікованого обліку”. В такій системі на ім'я кожного учасника відкривається окремий рахунок - індивідуальний пенсійний рахунок, до якого буде вноситися вся інформація, що стосується пенсійних накопичень такого учасника. Якщо, наприклад, пан Петренко сплатив по 100 грн. на користь своїх батька та мами, до НПФ надійде від Петренка 200 грн., а на індивідуальному пенсійному рахунку кожного з його батьків буде обліковано по 100 грн. пенсійного внеску.

Гроші, які надходять до НПФ, не лежать там як-то кажуть „мертвим капіталом”, а обов'язково повинні інвестуватися. Тобто вони мають вкладатися на фінансовому ринку, для того щоб приносити дохід учасникам НПФ. Такі вкладення можуть бути здійснені тільки у відповідності до законодавства, яке встановлює досить жорсткі вимоги. Також рада фонду повинна розробити та затвердити інвестиційну декларацію пенсійного фонду - правила інвестування коштів, які накопичуються у фонді. Куди можуть інвестуватися кошти НПФ? Наприклад, вони можуть вкладатися на банківські депозити, у державні цінні папери, акції та облігації підприємств, нерухомість, золото. Закон чітко встановлює, куди можна вкладати кошти, а куди - заборонено (табл. 2.7).

Таблиця 2.7

Напрями інвестування коштів НПФ

№ п/п	Вид пенсійного активу	Обмеження інвестування - не більше ніж (у % до загальної вартості пенсійних активів)
1	2	3
1	Банківські депозитні рахунки та ощадні сертифікати банків	40 (10 в одному банку)
2	Цінні папери, емітовані Кабінетом Міністрів України	50
3	Цінні папери, емітовані Радою міністрів Автономної Республіки Крим та облігації місцевих позик	20
4	Облігації українських емітентів	40
5	Акції українських емітентів	40
6	Цінні папери іноземних емітентів	20
7	Іпотечні цінні папери	40
8	Об'єкти нерухомості	10
9	Банківські метали	10
10	Інші активи, не заборонені законодавством України	5
11	Цінні папери одного емітента (крім цінних паперів, погашення та отримання доходу за якими гарантовано Кабінетом Міністрів України, та у випадках, визначених Законом України “Про недержавне пенсійне забезпечення”)	5
12	Цінні папери засновника корпоративного НПФ	10% - протягом перших 5 років роботи, потім - 5%

Джерело: Коваленко Ю.М. Інвестиційна політика недержавних пенсійних фондів // Фінанси України. - 2006. - №8. - с.55-57.

При цьому щодо кожного класу дозволених інвестицій зазначається його максимальна частка у відсотках від загальної вартості активів фонду. Це зроблено для того, щоб захистити пенсійні накопичення учасників від інвестиційного ризику. Такий підхід науковою мовою називається диверсифікація активів. Якщо, наприклад, на всі гроші НПФ були б придбані акції якогось одного підприємства і таке підприємство б збанкрутувало, то НПФ втратив би всі кошти, а його учасники - всі свої накопичення. Якщо б вкладення були здійснені у 100 підприємств наприклад у рівних частках, то у разі банкрутства одного підприємства, НПФ втратив би тільки 1/100 від своїх коштів. Інвестиції НПФ здійснюються з метою отримання прибутку. Такий прибуток повинен розподілятися між учасниками НПФ пропорційно сумам пенсійних накопичень кожного з них[29, с.52-58].

Таким чином формування пенсійних накопичень учасника НПФ здійснюється за рахунок надходження пенсійних внесків, отримання інвестиційного прибутку, що збільшує пенсійні накопичення. За рахунок пенсійних активів НПФ здійснюються витрати на функціонування НПФ. При цьому кошти НПФ можна витрачати тільки на покриття тих витрат, які дозволені законом.

У Законі України "Про недержавне пенсійне забезпечення" враховані міжнародні стандарти щодо зменшення ймовірності виникнення збитків та сприяння захисту інтересів учасників пенсійних фондів (рис.2.7).



Рис.2.7.Гарантії захисту активів пенсійних фондів

Джерело: Закон України “Про недержавне пенсійне забезпечення” вiд 09.07.2003 р. № 1057-IV // ВВР України. - 2003, № 47-48. - 372 с.

Учасник НПФ повинен бути постійно поінформований про суму своїх пенсійних накопичень. Для цього адміністратор НПФ зобов'язаний надсилати безкоштовно кожному учаснику спеціальний документ, який називається „Виписка з індивідуального пенсійного рахунку”. Саме в такий виписці і зазначається скільки грошей накопичено в НПФ для такого учасника. Якщо учасник бажає, він може звертатися до адміністратора за такою інформацією частіше та отримувати таку виписку за плату.

Розглянемо, яким чином людина може скористатися своїми пенсійними накопиченнями у НПФ. Виходячи з того, що кінцевою метою функціонування НПФ є додаткове пенсійне забезпечення, учасник може отримати пенсійні накопичення саме у вигляді пенсійних виплат. Загальною умовою (про виключення поговоримо нижче) є досягнення учасником пенсійного віку. Такі учасники пенсійного фонду мають право отримувати пенсії на визначений строк безпосередньо з пенсійного фонду або довічні пенсії з страхової компанії. Пенсійний вік визначається учасником фонду самостійно і може бути меншим або більшим від пенсійного віку, який надає право на пенсію за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням, але не більше ніж на 10 років, якщо інше не визначено законами. Тобто, жінка може визначити собі пенсійний вік в інтервалі від 45 до 65 років включно, чоловік відповідно від 50 до 70 років. Пенсійний вік визначається за заявою учасника фонду (крім випадків, коли пенсійний вік визначається пенсійним контрактом відповідно до закону, що встановлює обов'язковість відрахувань на недержавне пенсійне забезпечення для окремих категорій громадян).

Крім того, учасник НПФ також має право отримати всю суму своїх пенсійних накопичень або їх частку за умови настання визначених законом підстав як одноразову пенсійну виплату. Таку виплату учасник може отримати незалежно від власного віку у разі: медично підтвердженого критичного стану здоров'я (онкозахворювання, інсульт тощо) або настання інвалідності цього учасника; або виїзду учасника фонду на постійне проживання за межі України. Якщо на дату настання пенсійного віку учасника фонду сума належних йому пенсійних коштів не досягає суми, достатньої для забезпечення протягом 10 років щомісячної виплати у розмірі 50% офіційно затвердженого прожиткового мінімуму, визначеного законом для непрацездатних громадян, такий учасник також має право отримати одноразову пенсійну виплату.

Пенсія на визначений строк та одноразові пенсійні виплати виплачуються адміністратором НПФ. Розміри пенсій визначаються виходячи з сум пенсійних коштів, що обліковуються на індивідуальному пенсійному рахунку учасника пенсійного фонду. Розмір одноразової пенсійної виплати визначає сам учасник у відповідній заяві, але він не може бути більшим за суму пенсійних накопичень такого учасника.

Пенсія на визначений строк виплачується періодично (наприклад, щомісячно, щоквартально) протягом певного строку. І періодичність виплати, і строк визначає у відповідній заяві, що подається адміністратору НПФ, для себе сам учасник, але такий строк відповідно до закону не може бути меншим ніж 10 років (Додаток З). Розрахунок величини пенсії на визначений строк здійснюється за спеціальною формулою. Наприклад, учасник за умов досяг пенсійного віку, який для себе визначив, накопичив в НПФ 60 000 гривень та бажає отримувати пенсію протягом 10 років щомісячно. Перша пенсійна виплата такому учаснику буде становити 500 грн. Тобто, сума пенсійних накопичень ділиться на кількість пенсійних виплат: 60 000 грн. поділено на 120, тобто на 10 років помножених на 12 місяців в році. Всі необхідні умови здійснення пенсійної виплати на визначений строк встановлюються у відповідному договорі, який укладається адміністратором від імені НПФ та учасником.

Довічні пенсії (довічні ануїтети) виплачуються протягом життя людини тільки страховими організаціями, що займаються страхуванням життя. Для цього учасник НПФ повинен обрати страхову організацію та укласти з нею договір страхування довічної пенсії, за рахунок грошових коштів, перерахованих такій страховій організації з НПФ. Страхова організація розраховує розмір довічної пенсії, який зазначається в такому договорі, на основі спеціальних (актуарних) розрахунків згідно з сумою, що визначена особою, яка укладає договір, та довідкою, виданою адміністратором пенсійного фонду, про наявність у такої особи цієї суми пенсійних коштів.

Спадкоємці учасника НПФ отримують його пенсійні накопичення з НПФ як одноразові пенсійні виплати. Слід відмітити, що якщо людина вже почала отримувати пенсійні виплати з НПФ користуючись послугами адміністратора, то у випадку її смерті, залишок пенсійних накопичень повністю успадковується. Якщо людина перевела свої пенсійні накопичення до страхової організації для отримання довічної пенсії, то сума коштів, що буде успадкована, та (або) інші умови спадкування визначатимуться страховою організацією.

Вся система недержавного пенсійного забезпечення є предметом ретельного контролю з боку держави. Державний нагляд та контроль за діяльністю осіб, що здійснюють управління активами пенсійних фондів та зберігачів здійснюється Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку(рис.2.8).

Рис.2.8. Державний нагляд в системі НПЗ

Джерело: Недержавні пенсійні фонди. Огляд основних положень законодавства про недержавне пенсійне забезпечення. - К.: Асоціація адміністраторів недержавних пенсійних фондів України. - 2006. - 126 с.

В Законі України „Про недержавне пенсійне забезпечення” зазначено: „Держава гарантує дотримання законодавства з метою захисту майнових прав і законних інтересів учасників недержавного пенсійного забезпечення шляхом здійснення нагляду та контролю відповідними державними органами”[3].

Таким чином, діяльність НПФ покликана забезпечити його учасників додатковими пенсіями, щоб коли людина досягне старості, вона мала можливість збільшити свої доходи за рахунок власних пенсійних накопичень.

 Є ще і моральний бік цієї справи - для тих роботодавців, які, “заощаджуючи” на пенсійних коштах найманих працівників, водночас самі (роботодавці) стають учасниками закордонних пенсійних фондів (є такі), де розміри внесків незіставні з нашими, українськими, і не поєднуються з державним законодавством[66, с.8-11].

Роботу НПФ визнають бізнесом, який подеколи незаслужено викликає підозру. Тільки бізнес тут має особливість і відмінність від інших видів діяльності - це соціальний бізнес заради майбутнього. Сьогодні НПФ поки що вкладають кошти - і в пояснювальну роботу, і в рекламу, і в утримання самих працівників фонду, зі сподіваннями на майбутню віддачу. Важливим питанням є місткість ринку послуг НПФ, вона не однакова і нині диференційована по містах, районах, залежить від рівня зайнятості людей, їхнього віку, економічного рейтингу району, міста та інших чинників. Роль представництв НПФ у цих умовах незмінна - широке залучення до участі у фонді мешканців регіону, створення передумов для формування гідного майбуття пенсіонерів. У цій справі важлива взаємодія тих районних, міських служб, що причетні до проблем пенсійного забезпечення, дотримання трудового, пенсійного законодавства.

Потрібна масштабна робота серед тих, чиї доходи не враховуються, є “тіньовими”, або хто одержує зарплату “в конвертах” і не має гідної перспективи в майбутньому пенсійному забезпеченні. Про це при прийомі людей на роботу окремі роботодавці мовчать, свідомо формуючи умови - “зарплату одержуєш, а решта - не ваша справа”, та й самі працівники подеколи вимушені мовчки погоджуватися. І тут варто було б поновити доручення органам виконавчої влади на місцях про сприяння у сфері застосування НПФ, особливо для тих, хто перебуває на заробітках за кордоном, на будівництвах, роботах в іншій місцевості тощо, - це посилило б певність як учасників фонду, так і потенційних клієнтів у справі затвердження державної політики щодо реформування пенсійної системи.

Ми переконані, що майбутні зміни в законодавстві про недержавне пенсійне забезпечення будуть направлені на посилення позицій учасників фонду, подальше зміцнення їхніх гарантій, вдосконалюватимуться стимули для розвитку недержавних пенсійних фондів.

2.2 Система оподаткування схем недержавного пенсійного забезпечення

Механізми добровільного додаткового пенсійного забезпечення в Україні існують досить довго. До них можна віднести як традиційні форми пенсійних заощаджень через страхування життя так і пенсійні накопичення в існуючих недержавних пенсійних фондах. З деякими застереженнями до цієї категорії заощаджень населення можна віднести також окремі види ощадних вкладів.

Однак, слід зазначити, що зі зниженням реальної вартості поточних доходів громадян України і відповідно їх купівельної спроможності вилучення навіть не дуже значних сум у довгострокові накопичення стає для більшості з них обтяжливим. Тому, чим менш гнучкою є схема накопичення заощаджень та чим менше у громадянина можливостей скористатися заощадженнями у разі потреби, ти меншим попитом у порівнянні з іншими фінансовими послугами буде користуватися ця схема.

Схеми пенсійного забезпечення є в цьому плані найменш гнучкими в частині можливості дострокового використання накопичень і тому без суттєвих економічних стимулів стають найменш конкурентоспроможними у переважної більшості споживачів, об'єктивно зорієнтованих на поточне споживання.

Відповідно, для того, що б недержавне пенсійне забезпечення дійсно зайняло вагоме місце в системі пенсійного забезпечення в Україні необхідно державне стимулювання добровільних пенсійних накопичень за рахунок всіх зацікавлених осіб.

Безумовно, одним з найпотужніших важелів економічного стимулювання є система оподаткування. Але цей механізм для держави є "витратним" оскільки передбачає відмову від частки поточних надходжень до бюджету, тому він має бути економічно обгрунтованим та комплексним, для того що б не тільки помірковано стимулювати накопичення пенсійних заощаджень, але й створювати рівні умови функціонування різних груп фінансових установ, які здійснюють накопичення та управління пенсійними активами.

При розробці механізму податкового стимулювання добровільного пенсійного забезпечення слід враховувати:

1) Джерела сплати внесків, які включають внески:

- за рахунок коштів юридичних осіб (роботодавців);

- за рахунок особистих доходів фізичних осіб;

- особу на користь якої здійснюються внески (особа-бенефіціар), яка по відношенню до платника внесків може бути: власне самим платником, працівником платника, прямим родичем платника, сторонньою до платника особою.

2) Особливості пенсійних схем різних суб'єктів недержавного пенсійного забезпечення, зокрема:

- статус пенсійних внесків до фінансового посередника;

- характер відносин власності на доходи, отримані від використання пенсійних активів та характер зобов'язань фінансового посередника за пенсійною схемою;

- місце діяльності з пенсійного забезпечення в діяльності відповідного фінансового посередника.

3) Особливості отримання виплат за пенсійною схемою:

- одноразові;

- строкові;

- довічні.

4) Особливості діючої в країні системи оподаткування та окремих видів податків, тощо.

1. До джерел сплати внесків, можуть застосовуватися наступні методи стимулювання:

- Для юридичних осіб, які здійснюють внески за рахунок коштів такої юридичної особи :

- Встановлення граничної частки оподатковуваного прибутку такої особи, яка може бути звільнена від оподаткування податком на прибуток у разі її використання на пенсійні внески.

Таким чином держава обмежує свої втрати по податку на прибуток в межах встановленого нормативу використання прибутку, однак така система не враховує реальний контингент потенційних осіб на користь яких сплачуватимуться внески (наприклад чисельність трудового колективу), і відповідно робить персональну суму відрахувань на одну особу недостатньою, або стимулює соціальну несправедливість та розшарування трудового колективу на підприємстві.

- Встановлення граничного нормативу додаткових нарахувань на фонд оплати праці на недержавне пенсійне забезпечення, з віднесенням цих нарахувань до складу витрат(собівартості) підприємства.

При цьому методі враховується реальний контингент отримувачів відрахувань, стимулюється "детінізація" заробітної плати, що може забезпечити збільшення надходжень по прибутковому податку з громадян та внесків на обов'язкове соціальне та пенсійне забезпечення, однак може призвести до значного зниження надходжень з податку на прибуток внаслідок зростання витрат(собівартості) виробництва, а також потенційно стимулюватиме підвищення цін на продукцію підприємств і, відповідно, інфляцію.

Податкові пільги для юридичних осіб:

- пенсійні внески не відносяться до Фонду оплати праці (ФОП) та не обкладаються внесками в соціальні фонди. Таким чином можна заощадити більше, ніж 37% від суми пенсійних внесків, залежно від виду економічної діяльності підприємства;

- внески в НПФ відносяться до валових витрат за умови, що розмір внесків не перевищує 15% від ФОП найманої особи та щомісячний внесок не перевищує розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, помноженого на коефіцієнт 1,4 і округленого до найближчих 10 грн. (на сьогодні це 1220 грн. в місяць);

- пенсійні внески не обкладаються податком з доходів фізичних осіб, а також з цієї суми не сплачуються внески в фонди загальнообов'язкового соціального страхування, що дозволяє працівнику заощадити до 18% від суми отриманого пенсійного внеску.

- Для фізичних осіб, які здійснюють внески за рахунок особистих доходів:

- Звільнення сум внесених фізичною особою до власних пенсійних схем від оподаткування прибутковим податком з громадян (з можливим встановленням граничної частки доходу, який спрямовується на такі цілі).

Такий метод є досить ефективним стимулом особливо в країнах з високою прогресією шкали ставок прибуткового податку. У випадку встановлення граничної частки доходу держава регулює свої втрати надходжень по прибутковому податку з громадян.

- Відстрочка податкових зобов'язань по прибутковому податку з громадян щодо сум внесених фізичною особою до власних пенсійних схем (з можливим встановленням граничної частки доходу, який спрямовується на такі цілі)

Такий механізм дозволяє компенсувати у майбутньому поточні втрати бюджету по прибутковому податку з громадян, однак вимагає механізму гарантованого утримання цих відстрочених податків в повній сумі за рахунок пенсійних накопичень громадянина по мірі виплати.

- Звільнення сум внесених фізичною особою до власних пенсійних схем від оподаткування прибутковим податком з громадян за прогресивною шкалою ставок (з можливим встановленням граничної частки доходу, який спрямовується на такі цілі) та оподаткування пенсійних виплат за пільговою ставкою прибуткового податку.

Такий механізм дозволяє лише частково відшкодувати поточні втрати бюджету, але забезпечує додатковий соціальний захист пенсіонерів.

Податкові пільги для фізичних осіб:

Фізична особа, що сплачує пенсійні внески, має право на отримання пільги щодо сплаченого прибуткового податку (тобто щорічне повернення переплачених сум податку на доходи фізичних осіб - “податковий кредит”) в наступних розмірах:

- при сплаті пенсійних внесків на свою користь - податок з доходів фізичних осіб, сплачених на суму, що дорівнює сумі місячного прожиткового мінімуму для працездатної особи на 1 січня звітного періоду, помноженого на коефіцієнт 1,4 та округленого до найближчих 10 грн. (на 1 січня 2010 року ця сума складає 1220 грн.);

- при сплаті пенсійних внесків на користь членів сім'ї першого ступеня споріднення (подружжя, батьки, діти) - 50 % суми, що вказана вище (на 1 січня 2010 року - 610 грн.).

Внески до недержавного пенсійного фонду не оподатковуються податком з прибутку громадян, якщо вони не перевищують 15% оподатковуваного річного заробітку. Не стягуються податки й з інвестиційного доходу, який нараховується на внески до недержавних пенсійних фондів. Податки сплачуватимуться при отриманні пенсії.

На рис. 2.9 та рис. 2.10 показано, на які доходи може розраховувати працівник з високим рівнем заробітної платні, якщо кожного року сплачуватиме максимальні неоподатковані внески.

Візьмемо для прикладу двох працівників. Перший сплачує до недержавного пенсійного фонду 15% заробітку, починаючи з 25-річного віку, а інший - у такому ж розмірі, але починаючи з 45-річного віку. Обидва виходять на пенсію, коли їм виповнюється 65 років.



Рис. 2.9. Порівняння накопичених пенсійних заощаджень у разі сплати максимальних неоподаткованих внесків

Джерело: Румянцев С. Оподаткування операцій з недержавного пенсійного забезпечення // Цінні папери України. - 2005. - № 27. - С.11.

Рис. 2.9 показує, який суттєвий вплив на величину заощаджень має тривалість сплати внесків. Хоча перший працівник сплачував внески лише вдвічі довше за другого, при реальній середній дохідності 3% накопичена ним сума, завдяки ефекту складного проценту, буде майже втричі більшою.

Рис. 2.10. Коефіцієнти заміщення у разі сплати максимальних неоподаткованих внесків

Джерело: Румянцев С. Оподаткування операцій з недержавного пенсійного забезпечення // Цінні папери України. - 2005. - № 27. - С.11.

На рис.2.10 добре видно, що відбувається з розміром довічної пенсії. Різниця, як і в попередньому випадку, є значною. За реальної дохідності інвестицій у 3% особа, яка протягом всього періоду трудової діяльності сплачує пенсійні внески у максимальному неоподаткованому розмірі, отримуватиме пенсію більш ніж достатню для забезпечення рівня життя, який в світі вважають прийнятним для безбідного існування протягом пенсійного віку. І все це виключно завдяки сплаті добровільних внесків без врахування пенсії з солідарної та обов'язкової накопичувальної систем.

Якщо внески до недержавного пенсійного фонду сплачує і фізична особа, і роботодавець такої фізичної особи на її користь, то сума податкового кредиту зменшується на суму пенсійних внесків, сплачених її роботодавцем протягом звітного податкового року.

Таким чином, на користь учасника недержавного пенсійного фонду пенсійні внески можуть здійснювати з трьох джерел: від роботодавця, від близького родича; учасник може здійснювати внески на свою користь самостійно. Пенсійні внески до недержавного пенсійного фонду може здійснювати як роботодавець, так і сам учасник або його близький родич. Ефект від здійснення пенсійних внесків для кожного із суб'єктів добровільних пенсійних відносин показано в Додатку И.

Правом на податковий кредит може скористатись фізична особа, яка:

- є резидентом України;

- має індивідуальний ідентифікаційний номер.

Для отримання переплачених сум податку (податкового кредиту) необхідно:

- заповнити податкову декларацію із зазначенням суми податкового кредиту;

- подати її до податкової інспекції за місцем проживання (реєстрації) разом з копіями документів, що підтверджують фактичні витрати (фіскальні чеки, розрахункові документи, договори тощо). Декларація подається особисто до 1 квітня або надсилається поштою.

Згідно з п. 4.5. Інструкції про податковий кредит (наказ ДПА України від 22.09.2003р. № 442) сума коштів, яка підлягає поверненню платнику податку, зараховується на його банківський рахунок, відкритий у будь-якому комерційному банку, або надсилається поштовим переказом на адресу, визначену у декларації, протягом 60 календарних днів від дня отримання такої декларації. недержавний пенсійний забезпечення оподаткування

Учасник НПФ, пенсійні внески на користь якого здійснюються роботодавцем, права на податковий кредит не має. Такі внески не входять до складу загального оподатковуваного доходу, і прибутковий податок на них не нараховується та не сплачується.

Учасники НПФ звільняються від сплати податків аж до моменту отримання пенсійних виплат.

На момент отримання пенсійної виплати оподаткуванню за діючою ставкою прибуткового податку з громадян підлягає (табл.2.8):

Таблиця 2.8

Оподаткування пенсійної виплати за діючою ставкою прибуткового податку з громадян

Діюча ставка податку	Застосовується до:
15%	60 % суми виплати пенсії на визначений строк в день здійснення такої виплати
15%	100 % суми одноразової пенсійної виплати в день здійснення такої виплати
5%	пенсійні кошти, що успадковуються спадкоємцями, які не є членами сім'ї спадкодавця першого ступеня спорідненості
0%	суми виплат учаснику, якщо він отримав I групу інвалідності
0%	суми виплат учаснику, якщо йому більше 70 років
0%	пенсійні кошти, що успадковуються членами сім'ї спадкодавця першого ступеня спорідненості: подружжя, діти, батьки

Джерело: Закон України “Про податок з доходів фізичних осіб” від 22.05.2003 № 889-IV// ВВР України. -2003.- №37.-Ст. 38.

2. Щодо осіб, на користь яких здійснюються пенсійні внески, то доцільна наступна диференціація механізмів податкового стимулювання:

- Якщо особа-бенефіціар співпадає з особою-платником,або є пов'язаною особою (працівником або прямим родичем особи-платника) надання податкових пільг здійснюється в повному обсязі як платнику так і бенефіціару.

- Якщо особа-бенефіціар є сторонньою особою для особи-платника податкові пільги або не застосовуються, або обмежуються (наприклад лише відстрочкою по сплаті прибуткового податку для особи-бенефіціара).

3. Щодо особливостей пенсійних схем різних суб'єктів недержавного пенсійного забезпечення, то слід зазначити що:

1) Спільним для всіх схем недержавного пенсійного забезпечення є те, що надходження за пенсійними внесками не включаються до складу об'єкту оподаткування фінансового посередника (банку, страхової компанії, фонду) який забезпечує функціонування відповідної схеми.

2)Відповідно до характеру зобов'язань фінансового посередника за пенсійною схемою можна виділити:

- схеми з чітко визначеними вартісними зобов'язаннями (банківські пенсійні рахунки, строкове пенсійне страхування);

- схеми з невизначеними вартісними зобов'язаннями (довічне пенсійне страхування (невизначено за строком), пенсійне забезпечення через недержавний пенсійний фонд (не визначено за розміром інвестиційного доходу).

3) За характером відносин власності на доходи, отримані від використання пенсійних активів можна виділити:

- схеми з правом власності вкладників на доходи безпосередньо отримані на пенсійні активи ( пенсійні фонди);

- схеми без права власності вкладників на доходи безпосередньо отримані на пенсійні активи (банківські рахунки, страхування);

4) За місцем діяльності з пенсійного забезпечення в діяльності відповідного фінансового посередника можна виділити:

- фінансових посередників з виключною діяльністю в сфері пенсійного забезпечення (пенсійні фонди);

- фінансових посередників, для яких цей є одним з видів діяльності (страхові компанії, банки).

Відповідно лише фінансові посередники (пенсійні фонди) для яких цей вид діяльності є виключним та які несуть максимальні зобов'язання і не мають права власності на дохід від використання пенсійних активів можуть бути "податково прозорими" (не сплачувати податок на прибуток і мати статус неприбуткової організації).

Фінансові посередники, які несуть зобов'язання лише в межах умов договору та самостійно розпоряджаються власним прибутком мають оподатковуватися на загальних підставах, з віднесенням витрат на виплату доходів на здійснені внески на собівартість своїх послуг. Виключення можуть становити фінансові посередники з невизначеним ризиком (страхові компанії з довічним страхуванням пенсій).

4. Щодо особливостей отримання виплат за пенсійними схемами слід враховувати існуючі варіанти при встановленні механізму сплати відстроченого прибуткового податку.

По схемах з одноразовою або строковими виплатами це зробити не важко. Що стосується схем з довічними виплатами, доцільно встановлювати визначений період, протягом якого здійснюється відшкодування визначеної суми податкового зобов'язання (якщо воно чітко розраховано), або граничний період протягом якого здійснюється оподаткування пенсійних виплат встановленим податком (якщо встановлено спеціальний режим оподаткування пенсійних виплат).

Безумовно, конкретні механізми оподаткування пенсійних схем залежать від діючих видів податків як з юридичних так і з фізичних осіб, в сферу дії яких потрапляють окремі стадії або учасники пенсійної схеми, а також особливості обчислення об'єкту оподаткування та встановлений рівень ставок податків.

Існуюча сьогодні в Україні система оподаткування містить окремі норми, щодо особливостей оподаткування схем недержавного пенсійного забезпечення.

Однак більш-менш цілісну систему становить лише механізм оподаткування неіснуючих "пенсійних планів" на спеціальних банківських рахунках. Для них спеціально прописано порядок оподаткування як юридичних осіб-работодавців, встановлені спеціальні норми оподаткування фізичної особи-бенефіціара (ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств").

Система пенсійного страхування за допомогою страхових компаній досить повно розписана для самих страхових компаній (ст.7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"), однак не містить будь-яких стимулів для роботодавців та фізичних осіб-платників внесків.

Існують також норми щодо оподаткування пенсійних фондів та юридичних осіб-работодавців, які здійснюють внески на додаткове пенсійне забезпечення своїх працівників (Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" ст. 5 та 7), однак ці норми не охоплюють всіх відносин в сфері недержавного пенсійного забезпечення. Згідно зазначеного закону пенсійний фонд є неприбутковою організацією (ст. 7), для якої не підлягають оподаткуванню податком на прибуток надходження у вигляді внесків та надходження у вигляді "пасивних" доходів. Що стосується системи оподаткування фізичних осіб, то в чинному спеціальному законодавстві (Закон України "Про податок з доходів фізичних осіб", п.9.8.), наявні норми оподаткування доходів, отриманих за договорами довгострокового страхування життя, недержавного пенсійного забезпечення та пенсійних вкладів.

В Законі "Про недержавне пенсійне забезпечення" система оподаткування осіб, які здійснюють пенсійні внески та фізичних осіб-учасників фонду, які отримують пенсії визначена в ст. 80. Її норми концептуально співпадають з нормами Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" щодо обсягу відрахувань на додаткове пенсійне забезпечення з боку работодавців-юридичних осіб, але мають розбіжності щодо оподаткування прибутковим податком фізичної особи-отримувача пенсії та обсягів віднесення до складу валових витрат внесків на недержавне пенсійне забезпечення в пенсійні фонди .

В той же час в Законі відсутні норми щодо визначення системи оподаткування самого пенсійного фонду як юридичної особи. При цьому, за формальними ознаками до складу інвестиційного доходу фонду потрапляють лише "пасивні" доходи у розумінні Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". В той же час "активні" доходи (зокрема основний вид доходу - дохід від торгівлі цінними паперами) до складу інвестиційного доходу не потрапили, що у сукупності з існуючою нормою Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", про виключення з об'єкту оподаткування для пенсійних фондів, як неприбуткових установ лише внесків та "пасивних" доходів (ст.7,пп. 7.11.4) на практиці може призвести до оподаткування цієї категорії "активних" доходів пенсійного фонду податком на прибуток підприємств (відповідно до норм ст.7, пп. 7.11.9 та 7.11.13).

Відповідно до вищевикладеного можна зробити наступні висновки:

- аналіз законодавчих актів з питань оподаткування доходів, отриманих від недержавного пенсійного забезпечення дозволяє стверджувати, що страхова схема недержавного пенсійного забезпечення має пільговий режим оподаткування на всіх етапах її функціонування. Але ці пільги не містять достатніх податкових стимулів для фізичних осіб та є непривабливими для внесків роботодавців-платників;

- норми чинних законодавчих актів щодо оподаткування системи недержавного пенсійного забезпечення є невзаємоузгодженими з іншими нормативно-правовими актами, які регулюють відносини у зазначеній сфері;

- врегулювання питання оподаткування операцій з недержавного пенсійного забезпечення приведе до зниження обсягів тіньової економіки. Через пільги в оподаткуванні для учасників і вкладників недержавного пенсійного забезпечення (внески до недержавних пенсійних фондів та одержаний інвестиційний доход не оподатковуються, а оподатковуються лише пенсійні виплати) і обмеження на ці пільги (внески до недержавних пенсійних фондів не повинні перевищувати 15 % заробітної плати учасника) учасники недержавного пенсійного забезпечення матимуть додатковий стимул вимагати виплату свого заробітку в офіційному секторі;

- потрібно створити єдину систему норм оподаткування послуг з недержавного пенсійного забезпечення, орієнтуючись на чинну систему оподаткування послуг з довгострокового страхування життя.

Сподіваємося, незабаром законодавець перегляне своє ставлення до деяких аспектів оподаткування пенсійних коштів. Адже саме держава повинна бути зацікавлена в зростанні кількості вкладників недержавних пенсійних фондів, людей, які за рахунок своїх власних, а не державних коштів зможуть забезпечити себе в майбутньому.

2.3 Аналіз діяльності системи недержавного пенсійного забезпечення в Україні

Минуло майже 5 років з часу прийняття Закону України "Про недержавне пенсійне забезпечення". За цей час немало зроблено як державними органами, так і учасниками ринку.

Система добровільного пенсійного забезпечення в Україні перебуває на початковому етапі розвитку. Обсяг активів недержавних пенсійних фондів швидко зростає, однак вони все ще становлять невелику частину фінансової системи України. Протягом останніх років НПФ накопичили значний досвід роботи. Для майбутнього розвитку добровільних пенсійних програм, які сприятимуть підвищенню добробуту населення України, необхідно вдосконалити відповідну регуляторну базу, спираючись на отриманий досвід діяльності НПФ.

В Україні спостерігається швидкий вихід на ринок новостворених НПФ. При цьому не приділяється належної уваги грошовим внескам до пенсійних фондів. В інших країнах не відбувалося такого розвитку пенсійних фондів з відносно великою кількістю учасників і близькими до нуля активами.

Починаючи з 2004 року зберігається стала тенденція щодо збільшення кількості установ, які надають послуги в системі недержавного пенсійного забезпечення (табл.2.9).

Таблиця 2.9

Кількість НПФ, адміністраторів, компаній з управління активами НПФ та зберігачів НПФ, внесених до реєстру

Реєстрація суб'єктів системи недержавного пенсійного забезпечення	2004	2005	2006	2007	2008	2009
Кількість НПФ на кінець періоду	29	54	79	85	110	108
Кількість адміністраторів на кінець періоду	21	37	41	45	34	35
Кількість компаній з управління активами НПФ (КУА)	44	75	135	218	324	393
Кількість банків-зберігачів пенсійних активів	68	80	95	107	109	116

Джерело: Складено автором згідно: Моніторинг системи недержавного пенсійного забезпечення [Електронний ресурс]. - Доступний з: http://www.dfp.gov.ua/viewpage.php? ііd=126&lang=ua

Протягом 2009 року в Державному реєстрі фінансових установ кількість недержавних пенсійних фондів (далі - НПФ) зменшилась на 2 та станом на 31.12.09 становить 108 НПФ. За їх кількістю Україна виглядає далеко не найгіршою серед країн центральної та східної Європи.

Для обслуговування недержавних пенсійних фондів розгорнута велика мережа інфраструктури. Кількість адміністраторів НПФ, що мають ліцензію на здійснення діяльності з адміністрування НПФ збільшилась на 1 та становить 35, з яких 19 обслуговують більше, ніж один недержавний пенсійний фонд, що є нормальним явищем у системі НПЗ.

Кількість компаній з управління активами, які мають ліцензію на управління активами НПФ, зросла за звітний період на 14,9% і склала 393, з яких 53 вже мають договори на обслуговування активів НПФ. Кількість банків-зберігачів збільшилась до 116, з них уклали договори на обслуговування НПФ 36 зберігачів.

Резерв компаній з управління активами та банків-зберігачів, які мають ліцензії на обслуговування недержавних пенсійних фондів, значно перевищує попит на ці послуги, що дає можливість на конкурентних умовах відбирати найкращих. Така мережа недержавних пенсійних фондів дозволяє залучити до них майже всіх, для кого за віком система недержавного пенсійного забезпечення є потенційно привабливою.

Ринок недержавного пенсійного забезпечення залишається найбільш динамічним серед ринків небанківських фінансових послуг. Про це свідчить стрімке зростання всіх основних показників діяльності НПФ, про що свідчать дані табл. 2.10.