Недержавне пенсійне забезпечення населення України

Другий рівень трирівневої пенсійної системи Канади, так званий Канадський пенсійний план (The Canada Pension Plan - CPP), передбачає щомісячні виплати особам, які працювали на підприємствах, де діяли пенсійні плани (і роботодавці, і працівники здійснювали внески до накопичувальної системи). Розмір внесків встановлено у розмірі 3,9% від заробітної плати. При цьому існує кілька видів пенсійних планів:

1. Мандатні професійні (“передоручені”) (Mandated Occupational Pension Plans) - за якими роботодавці, що їх ввели, зобов'язані робити внески. Ці плани не є обов'язковими - участь як роботодавців, так і найманих працівників є добровільною.

2. Мандатні персональні (Mandated Personal Pension Plans) - за якими роботодавці беруть участь у внесках - беруть на себе частку (наприклад, 50% суми пенсійного внеску працівника).

3. Додаткові професійні - створюються роботодавцями та профспілковими організаціями як у державному, так і недержавному (приватному) секторі, наприклад, додаткові професійні пенсійні плани державних службовців. При застосуванні пенсійних планів роботодавець має право встановлювати працівнику низку умов, що у більшості випадків стосуються розпорядження накопиченими коштами у випадку звільнення співробітника, умов нарахування бонусів тощо, у разі згоди працівника, з яким будуть здійснюватися внески на його рахунок.

Розмір внесків у СРР розраховується як відсоток від доходу, при цьому враховуються мінімальні та максимальні ставки доходів, установлені державою для цих цілей. Звичайний вік для одержання СРР-пенсії - 65 років, але почати її одержувати можна у проміжку від 60 до 70 років. У випадку виходу на пенсію до 65 років людина повинна залишити роботу або заробляти менше максимально припустимої суми (що визначається законодавчо). Якщо людина йде на пенсію раніше, пенсія скорочуватиметься на 0,5% щомісяця, поки вік не досягне 65 років. У разі виходу на пенсію після 65 років за кожен пророблений місяць пенсія збільшується на 0,5% до 70-річного віку. Щомісячна СРР-пенсія також перераховується у зв'язку з інфляцією, однак на відміну від державних пенсій та гарантованих надбавок - 1 раз на рік (у січні) [57, с. 59-71].

У Великій Британії другий та третій рівні пенсійної системи не є обов'язковими (системи професійних пенсій та персональні пенсійні плани та пенсії). Професійні пенсії призначаються роботодавцем або групою роботодавців. Роботодавці здійснюють внески до пенсійного фонду і оплачують адміністративні витрати. Якщо роботодавець не вносить повністю всю суму внеску, яку визначено в угоді, працівники зобов'язані самостійно вносити визначений відсоток від заробітку. При цьому наймані працівники мають право робити внесок, що у відсотковому відношенні перевищує встановлений, але не більше ніж 15% заробітку.

Міжнародна спільнота чітко відстежує діяльність недержавних пенсійних фондів з метою запобігання можливим фінансовим зловживанням і захисту пенсійних накопичень найманих працівників. З цією метою у 1996 році було створено Міжнародну федерацію компаній - адміністраторів пенсійних фондів (FIAP). Її завданнями є координація діяльності недержавних пенсійних фондів у різних країнах, обмін досвідом її діяльності, надання відповідних консультацій та практичних рекомендацій її учасникам.

Таким чином, аналіз зарубіжного досвіду недержавного пенсійного забезпечення свідчить, перш за все, про ту увагу, що приділяється як з боку роботодавців, так і держави (адже вона чітко контролює всі процеси щодо захисту заощаджень найманих працівників) щодо пенсійних планів, які у більшості випадків є досить суттєвим мотиваційним чинником для найманих працівників (це підтверджує досвід всесвітньо відомих компаній). У багатьох країнах із розвинутою економікою, де діє додаткова пенсія, як за пенсійними схемами підприємства, так і за рахунок індивідуальних заощаджень, і є досить вагомою складовою багаторівневих пенсійних систем, що (крім солідарної системи) включають обов'язковий добровільний та накопичувальний компонент.

Завдяки цьому у згаданих країнах вдалося створити диверсифікований набір джерел пенсійних виплат, що означає для пересічного громадянина як можливість вибору, так і високий рівень соціальної захищеності, здійснення права на гідну забезпечену старість.

На сьогоднішньому етапі розвитку української економіки, яка зараз випробовується на міцність ще й всесвітньою економічною кризою, особливо гостро стоїть питання збереження та розвитку людського капіталу, адже він є головним чинником подальшого успішного розвитку країни. Саме це, на наш погляд, вимагає застосування комплексного підходу до вирішення проблеми досягнення гідного рівня доходів українських громадян, у тому числі й пенсійних виплат.

Цей підхід означає, крім іншого, зміцнення та подальший розвиток усіх трьох рівнів існуючої пенсійної системи. Виходячи з цього, з боку держави велику увагу необхідно приділити подальшому розвитку недержавного пенсійного страхування, визначивши основні (відправні) моменти щодо питань організаційних, оподаткування та зменшення можливих ризиків (перш за все, найманих працівників). При цьому можливе часткове запозичення деяких елементів організації систем недержавного пенсійного забезпечення інших країн при безумовній адаптації їх до українських умов.

Запровадження в Україні подібних підходів до пенсійного забезпечення означало б зниження соціальної напруженості у суспільстві, підвищення життєвого рівня осіб, які за віком мають право на пенсію, підвищення рівня мотивації до праці найманих працівників, дбайливе ставлення до людського капіталу. Це вимагає окремих ґрунтовних досліджень, визначення та відстеження основних індикаторів цих процесі. Все це, на наш погляд, і визначає напрями подальших досліджень у цьому напрямку.

Отже, було розглянуто зарубіжний досвід створення та функціонування систем недержавних пенсійних виплат, зокрема, пенсійних планів на підприємствах. Велику увагу приділено висвітленню досвіду США, оскільки саме на підприємствах цієї країни застосовуються різноманітні пенсійні плани. Крім того, проаналізувавши вітчизняні реалії щодо функціонування подібних программ, визначено основні напрями їх подальшого втілення.

Висновки

Відповідно до проведеного аналізу законодавства України та практики його застосування у сфері створення та діяльності недержавних пенсійних фондів в України можна зробити наступні висновки:

1. Приблизно 5 років тому Україна зробила перші кроки з практичної реалізації пенсійної реформи, яка стартувала з прийняттям законів "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та "Про недержавне пенсійне забезпечення". Кінцевою метою цього державного проекту є підвищення загального рівня соціального захисту населення завдяки диверсифікації джерел, форм та суб'єктів пенсійного забезпечення, створення системи недержавного пенсійного забезпечення.

2. Недержавні пенсійні фонди (НПФ) є елементом третього рівня нової пенсійної системи, що створюється в Україні. Законодавчі засади для їх створення й діяльності закріплено в Законі України “Про недержавне пенсійне забезпечення”, який набрав чинності з 1 січня 2004 р. Цей Закон став важливої складовою започаткованої в 2003 р. в Україні пенсійної реформи.

Відповідно до нього НПФ є юридичною особою (непідприємницьким товариством), яка має статус неприбуткової організації (тобто прибуток не розподіляється на користь засновників, а спрямовується на формування пенсійних активів). Недержавний пенсійний фонд є по суті об'єднанням коштів, що надходять до нього на користь майбутніх одержувачів пенсійних виплат - учасників такого фонду. Саме тому, головною метою діяльності НПФ є забезпечення одержання людьми додаткових до загальнообов'язкового державного пенсійного страхування пенсійних виплат.

3. Недержавні пенсійні фонди - це юридична особа, створена в організаційно-правовій формі неприбуткової організації. Порядок їх створення та діяльності регулюється положеннями права соціального забезпечення, а також загальними положеннями Цивільного Кодексу України та Господарського Кодексу України, які повинні застосовуватися у частині, що не суперечить спеціальному закону.

Функції НПФ поділені між юридичними особами, які надають йому відповідні послуги. Підтвердженням цьому є ч.8 ст. 6 Закону України “Про недержавне пенсійне забезпечення”: “...пенсійний фонд для забезпечення своєї діяльності користується послугами осіб, визначених цим Законом, на підставі відповідних договорів, які укладаються з радою фонд”.

4. Враховуючи важливу соціальну роль інституту недержавного пенсійного забезпечення, необхідність збереження пенсійних коштів і створення умов для їх примноження, Закон України “Про недержавне пенсійне забезпечення” передбачає механізми збереження пенсійних заощаджень.

Державою розроблена жорстка, сучасна й професійна система нагляду, що відповідає стандартам країн Європейського Союзу й спрямована на забезпечення максимального захисту накопичень учасників недержавних пенсійних фондів. Законодавцем також чітко прописано умови, які гарантують збереження заощаджень від банкрутства, дають можливість отримати накопичені пенсійні кошти, оскільки недержавні пенсійні фонди не можуть бути визнані банкрутом і не відповідають за зобов'язаннями своїх засновників і компаній, що їх обслуговують. Кожен вкладник має право перевести належні йому пенсійні кошти в будь-який інший НПФ, страхову компанію або банк.

Слід також зауважити, що недержавна пенсія не залежить від трудового стажу людини і не позбавляє її права на отримання належної їй державної пенсії, стаючи таким чином вагомим доповненням до неї. Участь у недержавних пенсійних фондах дає можливість істотно підвищити рівень заміщення (у момент переходу від зарплати до пенсії). Заміщення - це реальне співвідношення між пенсією й заробітком.

5. Недержавні пенсійні фонди є новими фінансовими інституціями для переважної більшості населення нашої держави. Проте, в світі вони є одними з найбільш популярних засобів здійснення заощаджень, в тому числі на старість, на противагу банківським депозитам та іноземній валюті.

Сьогодні розвиток діяльності НПФ в Україні зумовлений тим, що виключно державне пенсійне забезпечення не може надати людині по досягненні нею пенсійного віку гарантій безбідного життя. Середньостатистичний розмір нинішньої державної пенсії не може задовольнити навіть елементарних людських потреб, а у майбутньому дана ситуація, скоріше за все, аж ніяк не покращиться.

Тому не дивно, що керівництво нашої держави звертає особливу увагу на широке впровадження і застосування на практиці недержавних пенсійних фондів.

Зокрема, Розпорядженням прем'єр-міністра України від 30.05.2007 року за №364 р. було затверджено план заходів з проведення роз'яснювальної роботи з питань недержавного пенсійного забезпечення, яким цілому ряду міністерств, відомств, державним адміністраціям доручено взяти дане питання під особистий контроль. Однак, це зовсім не означає, що держава тим самим намагається зняти з себе відповідальність за стан життя нинішніх і майбутніх пенсіонерів, а, навпаки, намагається у такий спосіб покращити його, забезпечивши для цього необхідну законодавчу базу, а отже і належні умови накопичення пенсійних коштів.

6. Слід зауважити, що якщо порівнювати державний пенсійний фонд і недержавний, то перевага недержавного, полягає в тому що, при інвестуванні НПФ вкладник може отримувати додаткові кошти. Головна перевага для учасників - гарантія збереження грошових коштів. З моменту надходження грошей на персональний індивідуальний рахунок учасника НПФ ці кошти є виключно його власністю. Ці кошти недоторканні - це єдиний в Україні вид власності, на який не може бути накладений жоден з видів арешту та стягнень. Водночас при невмілому розпорядженні внесками, прибуток фонду буде нижчий за рівень інфляції, у такому разі накопичені засоби знецінюватимуться у міру зростання інфляції.

7. Врегулювання питання оподаткування операцій з недержавного пенсійного забезпечення приведе до зниження обсягів тіньової економіки. Через пільги в оподаткуванні для учасників і вкладників недержавного пенсійного забезпечення (внески до недержавних пенсійних фондів та одержаний інвестиційний доход не оподатковуються, а оподатковуються лише пенсійні виплати) і обмеження на ці пільги (внески до недержавних пенсійних фондів не повинні перевищувати 15 % заробітної плати учасника) учасники недержавного пенсійного забезпечення матимуть додатковий стимул вимагати виплату свого заробітку в офіційному секторі.

8. Важливим є та, що сьогодні в Україні поступово зростає зацікавленість до ринку недержавних пенсійних послуг іноземців. Зокрема, 26% статутного капіталу адміністраторів НПФ вже належить нерезидентам.

Вступ України до СОТ та збільшення доходів населення неминуче призведуть до подальшого посилення інтересів іноземців до українського ринку пенсійних послуг, що посилюватиме конкуренцію і консолідацію цього ринку.

9. Світовий досвід показує, що з розвитком недержавного пенсійного забезпечення значно зростає економічний рівень країни, а з ним і впевненість громадян у завтрашньому дні.

Проведений аналіз закордонного досвіду функціонування систем недержавних пенсійних виплат дає можливість зробити наступні висновки: у згаданих країнах вдалося створити диверсифікований набір джерел пенсійних виплат, що означає для пересічного громадянина як можливість вибору, так і високий рівень соціальної захищеності, здійснення права на гідну забезпечену старість.

10. Таким чином, незважаючи на досить складну та неоднозначно оцінювану правову форму існування недержавних пенсійних фондів, усі механізми, закладені в законодавстві щодо цих суб'єктів, спрямовані насамперед на унеможливлення зловживань із пенсійними коштами учасників. На наш погляд, модель недержавних пенсійних фондів, обрана законодавцями, має виправдати себе і реалізувати своє соціальне призначення.

Список використаних джерел

1. Конституція України: 28 черв. 1996 р. // Відом. Верхов. Ради України. - 1996.-№30.-Ст.141.

2. Закон України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 р. № 1058-IV // ВВР України вiд 12.12.2003 - 2003 р., № 49, ст. 376.

3. Закон України “Про недержавне пенсійне забезпечення” вiд 09.07.2003 р. № 1057-IV // ВВР України. - 2003, № 47-48. - 372 с.

4. Закон України “Про страхування” від 7 березня 1996 р. № 86/96-ВР.

5. Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15 травня 2003 р. // ВВР України. - 2003. - № 31. - Ст. 263.

6. Закон України “Про податок з доходів фізичних осіб” від 22.05.2003 № 889-IV// ВВР України. -2003.- №37.-Ст. 38.

7. Закон України “ Про оподаткування прибутку підприємств ” від вiд 30.12.1997 № 793/97// ВВР України.-№38.- Ст. 286.

8. Закон України “ Про податок на додану вартість ” від 03.04.2997 № 168/97-ВР.

9. Господарський кодекс України: 16 січ. 2003 р. // ВВР України. - 2003. - №18. - Ст.144

10. Розпорядження Кабінет Міністрів України «Про затвердження плану заходів з проведення роз'яснювальної роботи з питань недержавного пенсійного забезпечення на 2007-2008 роки від 30.05.2007р. N 364-р // ВВР України. - 2007. - №4. - с.376.

11. Бахмач А. Недержавні пенсійні фонди: статистика, перспективи // Вісник пенсійного фонду України. - 2008. - № 9. - С. 14-15.

12. Бахмач А. Розвиток системи недержавного пенсійного забезпечення в Україні // Вісник пенсійного фонду України. - 2008. - № 3. - С. 12-13.

13. Бойко М.Д. Право пенсійного забезпечення в Україні: навч. посіб. / М.Д. Бойко. - 2-ге вид., випр. і доп. - К. : Атіка, 2006. - 354 с.

14. Бурков Ю. Сучасна система накопичення // Фінансові послуги. - 2006. - № 2. - С. 41.

15. Васильченко О. Засновники та правовий статус недержавних пенсійних фондів / О. Васильченко // Правовий тиждень. - 2009. - № 4.

16. Вітка Ю.В. Недержавні пенсійні фонди: українська модель/ Юридичний журнал. - 2005. - №6. - с.12-14.

17. Вітка Ю.В. Недержавні пенсійні фонди: теоретичні та практичні аспекти // Наукові записки. Том 38. Юридичні науки. - 2006. -с.23-25.

18. Гошовська В.А. Недержавне пенсійне забезпечення як нова парадигма соціальних гарантій в Україні // Зб. матеріалів міжнар. наук.-практ. конф., м. Київ, 30 січня 2006 р. / Міжвідомча комісія з питань фінансової безпеки при РНБОУ, Українське агентство фінансового розвитку. - К., 2006. - 162 с.

19. Григоренко Є. Як у нас розвиваються недержавні пенсійні фонди // Україна Business. - 2008. -№ 12-13. - 20 березня. - С. 3-5.

20. Денисенко М.П., Кабанов В., Ткач О., Фесенко К. Недержавне пенсійне забезпечення // Ринок цінних паперів. Вісник Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку.- 2007.- № 7.- C.47-51.

21. Денисенко С. Державне регулювання рекламних послуг у сфері недержавного пенсійного забезпечення // Справочник экономиста. - 2006. -№ 1. - С. 12-14.

22. Загальнообов'язкове державне соціальне страхування та пенсійне забезпечення: у цифрах і фактах - К.: Міністерство праці та соціальної політики України, пенсійний фонд України, 2006. - 45 с.

23. Іжевський П.Г. Становлення системи соціального страхування в Україні: історія, сучасність та перспективи // Вісник Хмельницького національного університету. - 2007. - № 4/ Т3. - С. 76-79.

24. Кабанов В., Ткач А., Фесенко К. Негосударственные пенсионные фонды: мотивации участия для работодателя и работника // Финансовые услуги - 2007. - № 1. - C.56-63.

25. Калита Н.В. Формування систем приватного пенсійного забезпечення: світовий досвід і Україна // Актуальні проблеми економіки (укр.).- 2006.- № 6.- C.49-56.

26. Коваленко Ю.М. Інвестиційна політика недержавних пенсійних фондів // Фінанси України. - 2006. - №8. - с.55-57.

27. Кравченко Н. Основні питання функціонування недержавних пенсійних фондів /Н. Кравченко // Соціальне страхування. - 2008. - №2.

28. Лазебна М.В. Організаційно-економічний механізм державного регулювання діяльності недержавних пенсійних фондів // Формування ринкових відносин в Україні.- 2007.- № 7.- C.148-151.

29. Лазебна М.В. Можливі підходи до регулювання процесів інвестування активів пенсійних фондів // Трансформаційні процеси у соціальній сфері: збірник наукових праць НАН України. Інститут економіки . - К., 2005. - С. 52-58.

30. Лібанова Е.М., Новіков В.М., Макарова О.В., Садова У.Я., Андрусишин Н.І., Герасименко Г.В., Курило І.О., Крючкова І.О., Крючкова І.В., Лєвін П.Б. Національна система загальнообов'язкового державного соціального страхування: сучасні проблеми та стратегія розвитку : монографія. - К.: Ін-т демографії та соц. дослідж. НАН України, 2006. - 178 с.

31. Леонов Д., Федоренко А., Ковальова Н. Прогноз акумулювання інвестиційних ресурсів Накопичувальним пенсійним фондом та недержавними пенсійними фондами // Ринок цінних паперів. Вісник Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку.- 2006.- № 9.- C.7-13.

32. Мельник О.М. Реформування пенсійного забезпечення в України // Фінанси України. - 2008. - №4. - С.32-38.

33. Міщенко В.І., Гордієнко В.В. Недержавні пенсійні фонди в системі реформування пенсійної системи України. // Фінанси України. - 2007. №12. - с.32

34. Момотюк Л.Є. Роль недержавних пенсійних фондів у системі пенсійного забезпечення// Фінанси України. - 2006, № 5. - С. 71-77.

35. Моніторинг системи недержавного пенсійного забезпечення у ІІІ кварталі 2009 р. [Електронний ресурс]. - Доступний з: http://www.dfp.gov.ua/viewpage.php? ііd=126&lang=ua.__

36. Мортиков В. Пенсійне забезпечення і зайнятість // Економіка України.- 2009. -№2.- С.21 -24.

37. Недержавні пенсійні фонди. Огляд основних положень законодавства про недержавне пенсійне забезпечення. - К.: Асоціація адміністраторів недержавних пенсійних фондів України. - 2006. - 126 с.

38. Нізков А. Перспективи роботи недержавних пенсійних фондів на ринку цінних паперів України // Цінні папери України (укр.).- 2007.- № 19.- C.12-15.

39. Неліпович О.В. Основні аспекти функціонування недержавних пенсійних фондів в Україні // Вісник Хмельницького національного університету. - 2007. - Т.3, № 4. - С. 99-103.

40. Нечай А.А. Актуальні питання фінансового права: правові основи публічних накопичувальних фондів : монографія - Чернівці: Рута, 2005.-376с.

41. Пенсійна система України: Навч. посіб. / За ред. Грушко В. І. - К.: Кондор, 2006. - 336с.

42. Перспективи роботи недержавних пенсійних фондів // Цінні папери України. - 2007.- № 18.- C.8-10.

43. Право соціального забезпечення: [підруч. для студ. вищ. навч. закл.] / Пилипенко, В.Я. Буряк, С.М. Синчук та ін. / За ред. П.Д. Пилипенка. - 2-ге вид., переробл. і доп. - К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2008. - 504с.

44. Право соціального захисту України: [Навч. посібник] / Болотіна Н.Б. - 2-ге вид., переробл. І доп. - К.: Знання, 2008. - 663с.

45. Примостка О.О. Фінансові установи у системі недержавного пенсійного забезпечення // Фінанси України.- 2006.- № 6.- C.53-59.

46. Реформа, яка забезпечить гідну пенсію// Урядовий кур'єр. - 2009 - № 133 - Ст.5.

47. Рибальченко А. Впливати на розмір майбутньої пенсії може кожний // Вісник пенсійного фонду України. - 2008. - № 10. - С. 34-35.

48. Ромоненко С. НПФ долають недовіру населення // Бізнес-Консультант. - 2007. - № 1 (45). - С. 3-8.

49. Румянцев С. Оподаткування операцій з недержавного пенсійного забезпечення // Цінні папери України. - 2005. - № 27. - С.11.

50. Сальникова Т. Недержавна пенсія: головне - надійність // Вісник пенсійного фондуУкраїни. - 2008. - № 6. - С. 20-21.

51. Сальникова Т. Пенсійне забезпечення: світовий досвід // Вісник пенсійного фонду України. - 2008. - № 7. - С. 24-26.

52. Сандлер Д. Пенсійне реформування в сучасному світі // Соціальний захист. - 2005. - № 8. - С. 16-20.

53. Сивак С. Організаційно-правові основи недержавного пенсійного забезпечення / С. Сивак // Право України. -- 2005. - №1.- с.7-9.

54. Синчук С. Недержавне пенсійне страхування: проблеми галузевої належності / С. Синчук // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: Матеріали XV регіональної науково-практичної конференції. 4-5 лютого 2009р. - Львів: Юридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка, 2009. - 412с.

55. Стичинський Б. Щодо галузевої належності інституту недержавного пенсійного забезпечення/ Б. Стичинський// Право України. - 2006. - № 8.

56. Таран А. Пенсионерам - от парламента // Инвестгазета. -2007.-№ 3.-С.51-53.

57. Ткач О. Пенсійні схеми та перспективи їх застосування недержавними пенсійними фондами в Україні // Ринок цінних паперів. Вісник Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку.- 2008.- № 9.- C.59-71.

58. Ткаченко Л. Перспективи розвитку недержавного пенсійного забезпечення в Україні // Економіка України. - 2007. - № 11. - С.89 - 95.

59. Фінансові послуги України: В 6 т. Т. 4: Енциклопедичний довідник: Наукове видання.- К.: Укрбланковидав, 2006.- 754 c.

60. Фінансовий ринок: Навч. посібник для студ. вищих навч. закладів / С.О. Маслов, О.А. Опалов. - 2-ге вид. випр.- Львів: Каравела., 2005. - 344 с.

61. Фролова О.Ю., Диденко Ю.Ю. Негосударственное пенсионное обеспечение: опыт Украины // Економіка. Фінанси. Право (укр.).- 2005.- № 3.- C.3-5.

62. Харитонова Н. Недержавне пенсійне страхування працівників // Все про бухгалтерський облік. - 2008. - №39. - с.14-17.

63. Хмыз О. Проблемы негосударственных пенсионных фондов // Вопросы экономики.- 2007.- № 7.- C.123-132.

64. Шевченко О. Недержавні пенсійні фонди та страхові компанії: взаємне поборювання чи взаємодія на ринку додаткового пенсійного забезпечення? // Страхова справа.- 2006.- № 4.- C.78-80.

65. Як створити недержавний пенсійний фонд [Електронний ресурс] // режим доступу: http://parex.com.ua/ua/services/pension/pension_gn

66. Яценко В. Пенсійна реформа: у пошуку здорового глузду та справедливості // Дзеркало тижня. - 2005. - № 11(539). - С. 8-11.

67. http://www.rada.gov.ua/ - офіційний сайт Верховної Ради України

68. http://www.mlsp.gov.ua - офіційний сайт Міністерства праці та соціальної політики України

69. http://www.ukrstat.gov.ua - офіційний сайт Держкомстату України

70. http://www.dfp.gov.ua - офіційний сайт Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України

71. http://www.niss.gov.ua - офіційний сайт Національного інституту стратегічних досліджень

72. http://www.pension.kiev.ua - спільний сайт Міністерства праці та соціальної політики України, Пенсійного фонду України та проекту АМР США / компанії ПАДКО “Впровадження пенсійної реформи в Україні”

Размещено на Allbest.ru