Оподаткування прибутку підприємств

З першого квітня 2011 року ми повинні просто забути те, що маємо сьогодні. Насамперед немає першої з двох подій. Тобто усе - за нарахуванням. У Кодексі так і сказано: сума отриманих авансів не включається до доходів, а сума сплачених авансів за товари (роботи, послуги) не включається до витрат.

Немає «валових» доходів і «валових» витрат. Є просто доходи і витрати. Для того, щоб їх розрізняти, вони, мабуть, будуть бухгалтерські та податкові. Не можна ставити знак рівності між податковими та бухгалтерськими доходами і витратами. Тому що все одно «дорівнює» не виходить, хоча певне наближення є однозначно.

Доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

Момент переходу права власності на товар доцільно встановити в договорі. Зафіксувати, де і в який час переходить право власності, і від цього визначати, в якому періоді виникнуть доходи від реалізації товарів (робіт, послуг).

Дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складання акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг. Норми Кодексу посилаються на первинні документи. Для робіт, послуг потрібен акт.

У разі невстановлення норм втрат від браку та витрат на виправлення такого технічно неминучого браку платник податків має право самостійно встановити такі норми та зазначити це в обліковій політиці. Щоправда, за умови обґрунтування їх розміру.

Витрати на оперативну оренду легкових автомобілів, придбання пально-мастильних матеріалів, стоянки, паркування легкових автомобілів - це теж витрати. Тобто жодних 50 відсотків не передбачено. Але треба доводити зв'язок цих витрат з господарською діяльністю.

До витрат включаються витрати платника податку на проведення реклами, інші витрати, пов'язані зі збутом, Інші маркетингові витрати (крім дослідження ринку) також належать до податкових витрат.

З першого квітня 2011 року витрати, понесені у зв'язку із придбанням товарів (робіт, послуг) та інших матеріальних і нематеріальних активів у фізичної особи - платника єдиного податку, не включатимуться до складу витрат. Але це питання потребує змін. На час написання дипломної роботи законодавці вирішують все-таки дозволити юридичним особам включати до витрат придбані товари, роботи, послуги у фізичних-осіб - платників єдиного податку.

Витрати, понесені у зв'язку з придбанням у нерезидента послуг з маркетингу, реклами та консалтингу, належать до витрат у межах 4 відсотків доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік, що передує звітному.

Якщо роялті отримуються від нерезидента, то так само до складу витрат можна включити лише 4 відсотки доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг). Але тут є певні обмеження. Якщо нерезидент з офшору чи не є фактичним власником плати за послуги, встановлено інші правила.

За Податковим Кодексом до складу витрат на відрядження належать також витрати, не підтверджені документально, на харчування та фінансування інших власних потреб фізичної особи (добові витрати), понесені у зв'язку з таким відрядженням у межах України, але не більш як 0,2 розміру мінімальної заробітної плати, що діяв для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, у розрахунку на добу, а для відряджень за кордон - не вище 0,75 розміру мінімальної заробітної плати, що діяв для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, у розрахунку на добу.

Включаються до витрат вартість електронних квитків на всі види транспорту за наявності посадкового талона та документа про їх оплату. Те саме стосується чартерних рейсів. Хто має таку фінансову можливість, - замовляти чартерні рейси для відряджень, - у них теж виникають витрати.

При проживанні у готелях до витрат належить, у тому числі, вартість бронювання місць. Хоча й дріб'язок, але його не було враховано у Законі «Про оподаткування прибутку підприємств», і ДПАУ стверджувала, що вартість бронювання не належить до витрат подвійного призначення, хоча в Законі про прибуток було чітко написано: «фактичні витрати на проживання».

Не дозволяється включати до складу витрат на харчування вартість алкогольних напоїв і тютюнових виробів, суми «чайових», крім випадків, коли їх включають до рахунка згідно із законами країни перебування, а також плату за видовищні заходи.

За Податковим Кодексом на період з 1 квітня 2011 року до 1 січня 2016 року застосовується ставка 0 відсотків для платників податку на прибуток, у яких розмір доходів кожного звітного податкового періоду наростаючим підсумком з початку року не перевищує трьох мільйонів гривень та розмір нарахованої за кожний місяць звітного періоду заробітної плати (доходу) працівників, які перебувають з платником податку у трудових відносинах, не менший, ніж дві мінімальні заробітні плати, розмір якої встановлено законом.

Отже, податок на прибуток того, кому «пощастить» і він «впишеться» у цю норму, становитиме нуль відсотків. Це платники податків, які відповідають одному із трьох критеріїв:

а) утворені в установленому законом порядку після 1 квітня 2011 року;

б) діючі, у яких протягом трьох послідовних попередніх років (або протягом усіх попередніх періодів, якщо з часу їх створення минуло менше трьох років), щорічний обсяг доходів задекларовано в сумі, що не перевищує трьох мільйонів гривень, та у яких середньооблікова кількість працівників протягом цього періоду не перевищувала 20 осіб;

в) які були зареєстровані платниками єдиного податку в установленому законодавством порядку в період до набрання чинності Кодексом та у яких за останній календарний рік обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) становив до одного мільйона гривень та середньооблікова кількість працівників становила до 50 осіб.

При цьому, якщо у будь-якому звітному періоді хоча б один з показників щодо отриманого доходу, середньооблікової кількості або середньої заробітної плати працівників не відповідає вищезазначеним критеріям, то платники податку зобов'язані оподаткувати прибуток, отриманий у такому звітному періоді, за повною ставкою.

І ще є обмеження за видами діяльності. У кодексі наведено великий перелік видів діяльності, займаючись якими підприємства не зможуть застосовувати нульову ставку.

Але існують нові обмеження. Згідно з кодексом суми коштів, не переказані до бюджету при застосуванні ставки податку 0 відсотків, спрямовуються на переоснащення матеріально-технічної бази, на повернення кредитів, використаних на вказані цілі, і сплату процентів за них або поповнення власних обігових коштів.

Суми коштів, не переказані до бюджету при застосуванні ставки податку 0 відсотків, визнаються доходами одночасно з визнанням витрат, здійснених за рахунок цих коштів, у розмірі таких витрат.

Якщо суми коштів, не переказані до бюджету при застосуванні нульової ставки податку, використані не за цільовим призначенням або не використані платником податку протягом річного звітного періоду, залишок невикористаних коштів або сума коштів, використана не за цільовим призначенням, зараховуються до бюджету в першому кварталі наступного звітного року.

Платники податку, які перебувають «на канікулах» і які здійснюють нарахування та виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховують та вносять до бюджету авансовий внесок із податку та сплачують податок на прибуток за повною ставкою за звітний податковий період, у якому здійснювалось нарахування та виплата дивідендів.

РОЗДІЛ 2. ОБЛІК ТА АНАЛІЗ ОПОДАТКУВАННЯ ПРИБУТКУ

2.1 Фінансово-економічна характеристика господарської діяльності ТОВ „Будівельник”

Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельник" діє на підставі Статуту, Цивільного та Господарського кодексів України, Законів України "Про господарські товариства", "Про власність", "Про зовнішньоекономічну діяльність" та іншого чинного в Україні законодавства.

Товариство є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки у банківських установах, круглу печатку, кутовий штамп з власним найменуванням, бланки, торговельну марку, може від свого імені укладати договори, набувати майнові та пов'язані з ними немайнові права, нести обов'язки, бути позивачем та відповідачем в суді, господарському судi, третейському судi.

Місцезнаходження Товариства: 61124, м. Харків, вул. Матросова, буд.20.

Ідентифікаційний код 32677504;

Чисельність робітників - 54;

Керівник Запара Сергій Станіславович.

Товариство створене з метою отримання прибутку шляхом здійснення виробництва, торговельної та посередницької діяльності, виконання робіт та надання послуг, здійснення зовнішньоекономічної діяльності.

Предметом діяльності Товариства є :

- посередницькі послуги при купівлі-продажі товарів, цінних паперів надання послуг і здавання в найом (оренду, в прокат) без вираженої спеціалізації;

- оптова торгівля недержавних організацій, крім споживчої;

- роздрібна торгівля недержавних організацій, крім споживчої кооперації;

- оптова, роздрібна, комісійна торгівля, інші види торгівельної діяльності, зовнішня торгівля;

- торгово-закупівельна діяльність, у тому числі й за готівковий рахунок конструкцій та товарів для будівництва;

Основні види діяльності за КВЕД:

45.21.1 Будівництво будівель

51.90.0 Інші види оптової торгівлі

70.20.0 Здавання в оренду власного нерухомого майна

Директор Фірми без доручення діє від імені Товариства, представляє його у стосунках з іншими юридичними особами, заключає договори, видає доручення, видає у межах своєї компетенції накази, згідно з трудовим законодавством приймає і звільняє робітників, розпоряджається коштами та майном фірми за рішенням засновника. Директор не має права самостійно приймати рішення з питань, віднесених до компетенції Засновника.

Директор приймає рішення у формі наказів з накладанням печатки фірми.

Засновник наділяє Товариство статутним фондом у розмірі 1500000,00 гривень (Один мільйон п'ятсот тисяч гривень 00 копійок).

Джерелами формування майна Товариства є грошові і матеріальні внески Засновника, прибутки, отримані від господарської діяльності, за рахунок прибутків від цінних паперів, безоплатних внесків, а також джерел, не заборонених законодавчими актами України, основні та оборотні кошти.

У Товаристві створюється Резервний фонд у розмірі 25 відсотків Статутного капіталу. Розмір щорічних відрахувань до Резервного (страхового) фонду не може бути менш як 5 відсотків суми чистого прибутку.

Резервний фонд призначається на покриття непередбачених збитків. Витрата Резервного (страхового) фонду здійснюється за розпорядженням Загальних зборів Учасників.

Чистий прибуток, одержаний після сплати процентів по кредитах банків, сплати податків та інших платежів до бюджету, залишається у повному розпорядженні Товариства, яке визначає напрями його використання.

Виплата частки прибутку проводиться один раз на рік за підсумками календарного року.

Відповідні виплати сплачуються на протязі першого кварталу року, який йде після звітного року.

Виплати здійснюються у безготівковій формі на рахунок, вказаний Учасниками.

Товариство здійснює статистичний, бухгалтерський і податковий облік своєї діяльності. Директор і головний бухгалтер несуть персональну відповідальність за правильність обліку, за повноту, вірогідність і своєчасність подання бухгалтерської, податкової та статистичної звітності.

2.2 Організація податкового обліку оподаткування прибутку на підприємстві

Фінансові результати за видами діяльності, внаслідок яких вони виникають, поділяються на: прибуток (збиток) від звичайної діяльності та надзвичайних подій.

Визначаються фінансові результати шляхом визначення доходів і відповідних витрат підприємства.

Доходи - це збільшення економічних вигід у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань.

Витрати - це зменшення економічних вигід у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань [26].

Витрати, повязані з основною діяльністю, розрізнюють за функціями - виробництво, керування, збут. Вони находять своє відображення на таких рахунках, як 90 „Собівартість реалізації”, 92 „Адмінітсративні витрати”, 93 „Витрати на збут”, 94 „Інші витрати операціної дяльності”.

Для узагальнення інформації про фінансові результати від звичайної діяльності і надзвичайних подій Планом рахунків бухгалтерського обліку передбачен рахунок 79 „Фінансові результати”, який ведеться по таких субрахунках:

791 „Результат основної діляьності”;

792 „Результат фінансових операцій”;

793 „Результат вд іншої звичайної діяльності”;

794 „Результат від надзвичайних подій”.

Шляхом зіставлення на субрахунку 791 „Результати основної діяльності” кредитового обороту (загальна сума отриманих доходів від реалізації та інший операційний дохід) з дебетовим оборотом (загальна сума операційних витрат з урахуванням податку на прибуток від звичайної діляьності) визначають фінансовий результат (прибуток, збиток) від основної діяльності підприємства.

Ставки податку на прибуток, об'єкти оподатковування і порядок вирахування оподатковуваного прибутку, порядок нарахування і сплати податку, обов'язки і відповідальність платника регламентується Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» і Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 3 «Звіт про фінансові результати» [16].

З 1 квітня ставки податку на прибуток регламентуються Податковим кодексом України [1].

Облік податку на прибуток ведеться на рахунку 98 «Податок на прибуток» по субрахунках:

981 «Податок на прибуток від звичайної діяльності»;

982 «Податок на прибуток від надзвичайних подій».

На субрахунку 981 «Податок на прибуток від звичайної діяльності» ведеться облік нарахованої суми податку на прибуток від звичайної діяльності, обчисленої по встановленій ставці 25 відсотків від прибутку, що відбита в бухгалтерському обліку (незалежно від суми прибутку для цілей оподатковування).

На субрахунку 982 «Податок на прибуток від надзвичайних подій» відображають суму податку, що підлягає сплаті з прибутку від надзвичайних подій. При цьому варто мати на увазі, що в Звіті про фінансові результати чистий прибуток (збиток) розраховується як алгебраїчна сума прибутку (збитку) від звичайної діяльності і надзвичайного доходу, надзвичайних витрат і податку з надзвичайного прибутку.

Основні бухгалтерські проводки, використовувані при обліку фінансових результатів і використання прибутку наведені в додатку І.

Фінансові результати від усіх видів діяльності (основної діяльності, фінансових операцій, надзвичайних подій), списуються відповідними бухгалтерськими проводками на активно-пасивний рахунок 44 «Нерозподілений прибуток (непокриті збитки)», що ведеться по субрахунках:

441 «Прибуток нерозподілена»;

442 «Непокриті збитки»;

443 «Прибуток, використаний у звітному періоді».

Відповідно до діючого положення отримана підприємством прибуток на субрахунку 441 «Прибуток нерозподілена» враховується наростаючим підсумком з початку року і до кінця року показується нерозподіленої.

Використання отриманого прибутку протягом року відбиває на дебеті субрахунку 443 «Прибуток, використаний у звітному періоді» у кореспонденції з кредитом відповідних рахунків.

Збитки підприємства, враховані на дебеті субрахунку 442 «Непокриті збитки», за рішенням керівника (власника) списуються на рахунок нерозподіленого прибутку або резервного капіталу [60].

Валовий дохід ТОВ „Будівельник” за 2014 рік склав 2030300 гривень. Розглянемо доходи звітного періоду, які увійшли до складу валових у таблиці 2.1.

Таблиця 2.1 - Щоквартальні валові доходи ТОВ „Будівельник” у 2014 році, грн

Валові доходи звітного періоду	І квартал	ІІ квартал	ІІІ квартал	ІУ квартал
1) від надання послуг, виконаних робіт	310000	380000	420000	676000
2) суми податку на додану вартість, нараховані на вартість наданих послуг, виконаних робіт	62000	76000	84000	135200
3) суми безповоротної фінансової допомоги, вартості товарів, безоплатно наданих платнику податків	-	-	-	50000
4) доходи, не враховані в обчисленні валового доходу періодів, що передують звітному, та виявлені у звітному періоді	-	-	39000	-
5) одержані суми штрафів за рішенням суду	-	1300	-	-
6) приріст балансової вартості запасів	-	-	-	154000

Скоригований валовий дохід за звітний період визначається:

ВД = 1+3+4+5+6= 1786000+50000+39000+1300+15400 = 2030300 (грн.)

Подалі розрахуємо витрати обігу та виробництва платника податку, які увійшли до складу валових та скоригують валові доході звітного періоду.

Таблиця 2.2 - Щоквартальні валові витрати виробництва та обігу, грн

Валові витрати виробництва та обігу:	І квартал	ІІ квартал	ІІІ квартал	ІУ квартал
1) суми витрат на організацію та проведення прийомів, презентацій	1500	2000	2500	3200
2) суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції і охороною праці	210270	250800	260388	260930
3) виплата дивідендів
4) суми внесених (нарахованих) податків, установлених ЗУ „Про систему оподаткування”	6325	6325	6325	6325
4) суми витрат, не враховані у минулих податкових періодах у зв'язку з допущеннм помилок та виявлених у звітному податковому періоді у розрахунку податкового зобов'язання
5)суми витрат пов'язані з професійною підготовкою, навчанням, перепідготовкою або підвищенням кваліфікації осіб, які перебувають у трудових відносинах з платником податків	2000	2000	2000	2000
6) суми безнадійної заборгованості в частині, що не _улла віднесена до валових витрат, у разі коли відповідні заходи щодо стягнення таких боргів не привели до позитивного наслідку
7) суми витрат, пов'язаних з поліпшенням основних фондів

оподаткування амортизаційний відрахування

Скориговані валові витрати виробництва та обігу за звітний період визначаються:

ВВ = 1+2+4+5 = 9200+982388+25300+8000=1024888 (грн.)

Розрахунок амортизаційних відрахувань (А) та залишкової балансової вартості за податковими періодами розглянемо в таблиці 2.3.

Таблиця 2.3 - Розрахунок амортизаційних відрахувань та залишкової балансової вартості за податковими періодами, грн.

Група основних фондів	БВ*ОФ** на 01.01.14	Амортизаційні відрахування І кварталу	БВ*ОФ** на 01.04.14	Амортизаційні відрахування 1 півріччя	БВ*ОФ** на 01.07.14	Амортизаційні відрахування 3 кварталів	БВ*ОФ** на 01.10.14	Амортизаційні відрахування року	БВ*ОФ** на 01.01.15
Група 1	315000	6300	308700	6174	302526	6297	296229	6172	290057
Складове приміщення	315000	6300	308700	6174	302526	6297	296229	6172	290057
Група ІІ	6080	608	5472	547	4925	493	4432	443	3989
Група ІІІ	6120	367	5753	345	5408	324	5084	305	4779
Група ІУ	9700	1455	8245	1237	7008	1051	5957	894	5063
Всього	336900	8730	328170	8303	319867	8165	311702	7814	303888

БВ* - балансова вартість

ОФ** - основних фондів

Норми амортизації встановлюються у відсотках до балансової вартості кожної з груп основних фондів на початок звітного (податкового) періоду в такому розмірі (в розрахунку на податковий квартал):

група 1 -- 2 відсотки;

група 2 -- 10 відсотків;

група 3 -- 6 відсотків;

група 4 -- 15 відсотків.

У 2014 році підприємство не здійснило операцій, пов'язаних з придбанням, вибуттям та оновленням основних фондів.

За 2014 рік амортизаційні відрахування у податковому обліку склали 33012 гривень.

Розрахунок приросту (убутку) балансової вартості запасів наведено у таблиці 2.4.

Таблиця 2.4 - Розрахунок приросту (убутку) балансової вартості запасів,грн.

Показники	На початок звітного року	Запаси, використані не в господарській діяльності	На кінець звітного періоду	Приріст «-» Убуток «+» (2-3-4)
1	2	3	4
Балансова вартість запасів, усього	1166600	-	1320600	- 154000
на складах	1166600	-	1320600	- 154000
У незавершеному виробництві	-	-	-	-
У готовій продукції	-	-	-	-
Малоцінні та швидкозношувані предмети на складах	-	-	-	-
Матеріальні цінності, що використовуються у господарській діяльності більше 365 календарних днів та вартість яких не перевищує 1000 грн.	-	-	-	-

За результатами господарської діяльності ТОВ „Будівельник” отримав позитивний об'єкт оподаткування у сумі 972400 гривень.

ОП= ВД-ВВ-А= 2030300-1024888-33012= 972400 грн.

Визначаємо суму податку на прибуток за базовою ставкою, яка діяла у 2014 році 25 відсотків:

972400*25відсотків= 243100 грн.

Податок на прибуток за 2014 рік по ТОВ „Будівельник” склав 243100 грн.

Якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Податковий орган не може відмовити у прийнятті податкової декларації, яка містить від'ємне значення об'єкта оподаткування, з причин наявності такого від'ємного значення.

У разі коли від'ємне значення об'єкта оподаткування декларується платником податку протягом чотирьох послідовних податкових періодів, податковий орган має право провести позачергову перевірку правильності визначення об'єкта оподаткування. В інших випадках наявність від'ємного значення об'єкта оподаткування не є достатньою підставою для проведення такої позачергової перевірки.

РОЗДІЛ 3. АНАЛІЗ ОПОДАТКУВАННЯ ПРИБУТКУ РЕЗИДЕНТІВ

3.1 Аналіз сучасних методів та способів оподаткування прямими податками на прикладі податку на прибуток.

Підвищення ефективності господарювання в більшості залежить від обгрунтованості, своєчасності і доцільності прийнятих рішень. Все це може бути досягнутим в процесі аналізу.

Проведення аналізу повинно стати органічною частиною службових обовязків кожного фахівця, керівника різних рівней господарювання, обовязком всіх службовців, що мають відношення до прийняття управлінських рішень.

Схема розподілу функцій аналізу господарської діяльності може бути надана слідуючим чином.

Технічні служби аналізують ритмічність роботи, підвищення якості продукції, запровадження нової техніки, комплексної механізації і автоматизації виробництва, роботу обладнання, використання матеріальних ресурсів, загальний технічний та технологічний рівень виробництва.

Відділ праці та заробітної плати аналізує рівень організації праці, виконання плану заходів по підвищенню його рівня, забезпеченість підприємства трудовими ресурсами по категоріям і професіям, рівень продуктивності праці, використання фонду робочого часу і фонду заробітної плати.

Відділ бухгалтерського обліку та звітності аналізує виконання кошторису витрат на виробництво, собівартість продукції, виконання плану прибутку і його використання, фінансовий стан, платоспроможність підприємства.

Планово-економічний відділ здійснює складання планів аналітичної роботи та контроль за його виконанням, методичне забезпечення аналізу, організує та узагальнює результати аналізу господарської діяльності підприємства і його структурних підрозділів, розробляє заходи по підсумках аналізу [60].

Економічний аналіз формування прибутку проводиться шляхом розрахунку показників прибутковості рівня дебету та кредиту заборгованості ефективності використання основних фондів, оборотних засобів, трудових ресурсів. Важливим є також розрахунок коефіцієнтів фінансового стану (фінансової стійкості та кредитоспроможності) підприємства, оскільки рух будь-яких товарно-матеріальних цінностей, трудових та матеріальних ресурсів супроводжуються утворенням та витратою трудових коштів. Всі показники мають розраховуватись за встановленою періодичністю та співстявлятись визначення динаміки економічного та фінансового стану підприємства [60]. Джерелом інформації для аналізу є звітність, бухгалтерський баланс та додатки до нього.

В ході проведення аналізу використовуються наступні прийоми:

1) Порівняння, коли розрахункові показники співставляються з відповідними показниками минулого періоду. Для отримання обєктивної інформації важливо забезпечувати однорідність даних, що порівнюються, з врахуванням інфляційних процесів та календарних термінів.

2) Групування, тобто обєднання інформаційних матеріалів в аналітичній таблиці, що дозволяє виявити взаємозвязок різних показників, виділити певні закономірності та тенденції, визначити вплив найбільш суттєвих факторів.

3) У випадку, якщо існує потреба розрахувати вплив певних факторів на зміну комплексного показника, застосовують прийоми різниць та ланцюгових підставок:

а) прийом різниць полягає у множені відхилення кількісного фактору на базовий якісний фактор, а відхилення якісного фактору - на звітний кількісний;

б) прийом ланцюгових підставок передбачає послідовну зміну кожного базового фактору на звітний, при цьому ступінь впливу кожного фактору визначається шляхом послідовного віднімання: від другого розрахунку віднімається перший, від третього - другий і т.д.

Розробка стратегії управління прибутком передбачає дослідження динаміки прибутку та рентабельності, оцінку факторів, що обумовлюють їх величину, а також визначення достатності прибутку для вирішення завдань виробничого і соціального розвитку підприємства.

Аналіз формування та використання прибутку підприємства проводиться в декілька етапів (рисунок 3.1).

Рис. 3.1. - Послідовність проведення аналізу прибутку підприємства.

Аналіз прибутку базується на використанні наступних джерел інформації: форма № 1 “Баланс”, форма № 2 “Звіт про фінансові результати.

На цьому етапі роботи обчислюються абсолютні та відносні зміни в обсязі одержаного балансового прибутку, визначаються та аналізуються джерела його формування,: прибуток від основної діяльності, іншої реалізації, позареалізаційних операцій, - оцінюється вклад кожного джерела в формування загального обсягу прибутку [60].

Варто звернути увагу, що основним джерелом формування балансового прибутку для будівельного підприємства є прибуток від реалізації виконаних робіт та наданих послуг. Позареалізаційні операції, які безумовно є доцільним резервом збільшення обсягу прибутку, не можуть домінувати, оскільки це не відповідає генеральній стратегії розвитку будівельного підприємства.

Рівень прибутковості обороту визначається порівнянням прибутку від реалізації виконаних робіт та наданих послуг і показує розміри формування прибутку на одиницю послуг або питому вагу прибутку в ціні реалізації послуг. Аналіз прибутковості обороту передбачає обчислення рівня показника та його порівняння з рівнем, досягнутим у попередніх періодах.

Обсяг прибутку підприємства від реалізації товарів, робіт та послуг залежить від великої кількості факторів, найважливішими з них є:

1) обсяг реалізації товарів, робіт та послуг (в поточних цінах);

2) індекс цін реалізації;

3) рівень валового доходу;

4) рівень витрат обігу;

5) рівень прибутковості обороту.

Зміна рівня прибутковості використання ресурсів та капіталу підприємства є суттєвим резервом зростання або фактором зниження загального обсягу балансового прибутку підприємства. Кількісна оцінка впливу цього фактора може проводитися на базі застосування наступної моделі:

, (2.1)

де Р - обсяг з ресурсів, що використовуються (в грошовій оцінці);

К - обсяг капіталу, що використовується;

Пр, Пк - прибутковість використання відповідної групи ресурсів чи джерел капіталу підприємства, відсотків до обсягу.

Для проведення цієї роботи попередньо розраховується обсяг відповідних показників, який потім порівнюється з фактичними обсягами отримання прибутку. Оцінка ступеня досягнення проводиться на основі розрахунку коефіцієнта досягнення (Кд):

(2.2)

де БПоц - обсяг прибутку, ступінь досягнення якого оцінюється;

БПфакт - фактичний обсяг отриманого прибутку [15].

Інформаційною основою даного етапу аналізу є наступна додаткова інформація:

- для розрахунку мінімального прибутку - середньоринкова ставка капіталізації коштів на фінансовому ринку, середня за період, що аналізується;

- для розрахунку нормального прибутку середньогалузевий рівень прибутковості обороту або активів, середній за період, що аналізується.

На цьому етапі роботи визначається обсяг формування чистого прибутку, який залишається в розпорядженні підприємства після сплати податків та інших обовязкових платежів з прибутку; аналізуються абсолютні та відносні зміни в обсягах його формування.

Взаємозвязок між балансовим (БП) і чистим прибутком (ЧП) підприємства відображає наступна модель:

(2.3)

де П - частка податкових та інших платежів в обсязі балансового прибутку підприємства, відсотків.

Використання даної моделі дозволяє здійснити кількісну оцінку факторів, що впливають на розмір чистого прибутку: зміна обсягу балансового прибутку та зміна умов, порядку і розмірів оподаткування.

Дослідження факторів, що впливають на прибуток, є необхідним, оскільки це дозволяє не тільки дати кількісну оцінку їх впливу в ретроспективному періоді, а й використати виявленні взаємозвязки для обгрунтування можливої зміни прибутку в перспективі.

Ефективність управління процесами утворення прибутку значною мірою залежить від якості аналізу, реальності виявлених резервів збільшення прибутку, економічного обгрунтування планів (прогнозів) формування та використання прибутку на майбутній період.Система планових розрахунків охоплює наступні напрямки роботи (рисунок 3.2)

Обгрунтування обсягу формування прибутку підприємства на плановий період передбачає з одного боку, визначення цільової величини прибутку, що забезпечує умови самофінансування і вирішення стратегічних і тактичних задач, що стоять перед ним, з другого - розрахунок можливості отримання прибуток при прогнозному обсязі товарообороту, доходу і витрат.

Величина прибутку, як цільова функція діяльності підприємства, залежить від обраної стратегії. Як відомо, вона може бути мінімальною, нормальною і необхідною.

Для визначення мінімального і нормального прибутків як цільової функції підприємства виходять із прогнозної величини капіталу підприємства, прогнозу мінімального рівня рентабельності капіталу (прогноз процентної ставки банків) і прогнозу норми прибутку на капітал (середньогалузева рентабельність капіталу). При прогнозуванні величини капіталу необхідно врахувати склад і розмір джерел його збільшення (кредити банків, випуск облігацій, продаж акцій абощо, а також впливу на його вартість інфляційних очікувань).

Рис. 3.2. - Процес планування формування та розподілу прибутку.

Необхідна величина прибутку підприємства розраховується, виходячи із потреби підприємства в фінансуванні його виробничого і соціального розвитку, забезпечення необхідного соціального споживання, утворення фондів розвитку і фонду виплати дивідендів власникам підприємства, створення фінансових резервів, а також виплати податкових і інших обовязкових платежів, що здійснюються з прибутку. Таким чином, необхідний прибуток визначає умови для самофінансування підприємства.

Розрахунок розміру необхідного прибутку на плановий період здійснюється в такому порядку.

­ проводиться обгрунтування потреб підприємства в фондах фінансових ресурсів на виробничий і соціальний розвиток, що утворюється за рахунок чистого прибутку підприємства.

­ визначається питома вага податків і обовязкових платежів із прибутку в його загальній величині, що складається в передплановому періоді. В тих випадках, коли у плановому періоді змінюється порядок оподаткування або ставка податків, необхідно за звітними даними минулого періоду провести розрахунок питомої ваги податків у складі прибутку, які підлягатимуть сплаті з урахуванням змін в умовах їх сплати.

­ розраховується величина необхідного прибутку (П_необх), виходячи із потреби прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства, та частки обовязкових платежів в загальній сумі прибутку:

, (2.4)

де ЧП_необх - потреба в чистому прибутку підприємства в грошовому вимірі;

С_п - середній рівень податків і обовязкових платежів, у відсотка до балансового прибутку [60].

Розрахунок можливого розміру одержання прибутку може здійснюватись методом прямого розрахунку або розрахунково - аналітичним методом.

Метод прямого розрахунку передбачає визначення суми прибутку як різниці між розміром доходів підприємства, податком на додану вартість і його поточними витратами. Можливі методичні підходи до оцінки їх планового обсягу були розглянуті у попередніх розділах підручника.

Результати розрахунку цільового та можливого прибутку необхідно порівняти. Якщо можливості отримання прибутку відповідають його цільовому розміру, то такий варіант приймається як плановий. У тому разі, коли можливості підприємства по одержанню прибутку недостатні для забезпечення самофінансування, слід розробити заходи з урегулювання цієї невідповідності шляхом пошуку і мобілізації додаткових (неврахованих) резервів збільшення доходів або зниження витрат. При цьому необхідно прагнути до максимального наближення планового прибутку до його цільового розміру.

Після прийняття рішення про величину планового прибутку розраховують планові показники рентабельності підприємства, які використовуються при прийнятті управлінських рішень з формування ресурсного потенціалу підприємства, здійснення комерційних угод, інвестиційній діяльності тощо.

При ринкової економіки результати діяльності підприємства оцінюються системою показників, головним з яких є рентабельність. Рентабельність визначається як відношення прибутку до одному з показників функціонування підприємства. При обчисленні рентабельності використовуються різні показники прибутку. Показники рентабельності дозволяють виявити не тільки загальну ефективність роботи підприємства, але й оцінити різні сторони його діяльності [60].

Рентабельність операційної діяльності характеризується розміром прибутку, що одержує підприємство на 1 грн. здійснених витрат в процесі відповідної діяльності.

Чиста рентабельність виручки показує, скільки прибутку надходить підприємству в кожній гривні від продажу продукції, товарів, робіт, послуг. Цей показник, як правило, характеризує прибутковість торгівельної діяльності, в той же час його доцільно використовувати і при аналізі виробничих підприємств. Його зростання може бути наслідком однієї з двох причин. По-перше, це може свідчити про зменшення витрат на виробництво і продаж або цін на придбання ресурсів. По-друге, це може бути результатом зростання цін на продані товари, продукцію, роботи і послуги. Окремо розраховується рентабельність виручки від певних видів діяльності.

Рентабельність активів характеризує величину одержаного прибутку в розрахунку на одну гривню активів підприємства, які постійно знаходяться на його балансі. Прибутковість всіх активів можна розглядати як показник ефективності управління.

Методика проведення факторного аналізу валового прибутку визначається цілями аналізу, а, відповідно, і складом використовуваних інформаційних джерел. При проведенні внутрішнього (управлінського) аналізу залучається широке коло інформації про формування валового прибутку, зокрема, дані про фізичний обсяг реалізації по кожному виду продукції, цінах і собівартості одиниці реалізованої продукції, сумі змінних і постійних витрат. При цьому можуть використовуватися як звітні, так і планові дані.

Оцінка фінансових результатів починається з аналізу динаміки й структури доходів і витрат, що дає можливість одержати найбільш загальне подання про фактори, що зробили вплив на їхнє формування. Також необхідно проаналізувати динаміку показників прибутку підприємства. Аналіз проводиться методом порівняння фактичних даних за звітний період зі звітними даними за попередній період.

, (2.5)

Факторний аналіз проводимо за наступною схемою:

1. Зміна фізичного обсягу реалізації:

, (2.6)

де ВП - валовий прибуток, тис.гривень.;

с/в -собівартість виробленої продукціїї, тис. гривень.

2. Зміна структури й асортименту реалізованої продукції:

(2.7)

де ЧВ -чистий виторг від реалізації, тис. гривень.

3. Зміна рівня витрат на 1 гривню реалізованої продукції [21]:

, (2.8)

За наведеними формулами буде проведено розрахунок показників.

3.2 Шляхи вдосконалення методів контролю при оподаткуванні прибутку

Оцінка фінансових результатів починається з аналізу динаміки й структури доходів і витрат, що дає можливість одержати найбільш загальне подання про фактори, що зробили вплив на їхнє формування. Також необхідно проаналізувати динаміку показників прибутку підприємства. Аналіз проводиться методом порівняння фактичних даних за звітний період зі звітними даними за попередній період.

У звітному році спостерігається позитивна тенденція збільшення загальної суми доходів на 656,3 тис. гривень. Як основні причини необхідно відзначити збільшення доходу від реалізації продукції на 575,4 тис. гривень. у результаті збільшення попиту на продукцію підприємства.

Результати аналізу наведено в таблицях 3.1,3.2 і 3.3 .

Таблиця 3.1 - Аналіз структури доходів ТОВ „Будівельник”.

Показник	2013 рік	2014 рік	Зміни
	Сума, тис. грн	%	Сума, тис. грн	%	+,-, тис. грн	Темп росту, %
Дохід від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг	1567,8	83,42	2143,2	84,52	+575,4	+101,1
Інші операційні доходи	223,7	11,90	302,1	11,91	+78,4	+100,01
Інші доходи	87,8	4,68	90,3	3,57	+2,5	-98,89
Разом	1879,3	100	2535,6	100	+656,3	-

Дані таблиці 3.1 показують, що найбільша питома вага як у попередньому , так і звітному році займають доходи, отримані в результаті операційної діяльності (відповідно 95,35 відсотки й 96,43 відсотки), з них дохід від реалізації становить 83,42 та 84,52 відсотки відповідно. Інші доходи займають незначну частину загальних доходів підприємства (4,68 відсотки та 3,57 відсотки).

Така структура доходів є нормальною для підприємства, тому що саме операційна діяльність, насамперед реалізація продукції, повинна бути основним джерелом доходів.

Аналіз показав, що збільшилися інші операційні доходи (на 78,4 тис. гривень.). Причинами можуть бути збільшення доходів від реалізації виробничих запасів, доходів від операційної оренди активів й інше.

Інші доходи від звичайної діяльності виросли на 2,5 тис. гривень.

Це могло бути результатом реалізації основних засобів або інших необоротних активів (формула 2.5).

Таблиця 3.2 - Аналіз структури витрат ТОВ „Будівельник”.

Показник	2013 рік	2014 рік	Зміни
	Сума, тис. грн	%	Сума, тис. грн	%	+,-, тис. грн	Темп росту, %
Податок на додану вартість	261,3	19,36	357,2	19,78	+95,9	+100,42
Собівартість реалізованої продукції	752,5	55,75	1028,8	56,96	+276,3	+101,21
Адміністративні витрати	35,2	2,61	56,7	3,14	+21,5	+100,53
Витрати на збут	28,1	2,08	42,2	2,34	+14,1	+100,26
Інші операційні витрати	74,4	5,51	38,1	2,11	-36,3	-9,66
Інші витрати	17,8	1,32	40,1	2,22	+22,3	+100,9
Податок на прибуток	180,4	13,37	243,1	13,45	+62,7	+100,08
Разом	1349,7	100	1806,2	100	+456,5

Як видно з таблиці, у витратах найбільша питома вага має собівартість реалізованої продукції. Її сума збільшилася на 276,3 тис. гривень., це можна вважати позитивною тенденцією, тому що збільшення собівартості реалізованої продукції викликано збільшення обсягів реалізації. Цією ж причиною обумовлено й збільшення витрат на збут на 14,1 тис. гривень.

Негативним моментом варто вважати збільшення суми адміністративних витрат (+21,5 тис. гривень.). Це є наслідком підвищення оплати праці адміністративно-управлінського персоналу підприємства. Інші витрати скоротилися на 36,3 тис. гривень.

Найбільшу частину відрахувань займає податок на додану вартість (відповідно 19,36 й 19,78 відсотки), у той час як частка податку на прибуток складає 13,37 і 13,45 відсотки відповідно.

Сума ПДВ збільшилася на 95,9 тис. гривень., що пов'язано зі збільшенням обсягів реалізації.

Збільшення суми податку на прибуток на 62,7 тис. гривень. викликано, з одного боку, збільшенням господарського обороту у звітному році й, відповідно, збільшенням бази оподаткування прибутку, а з іншого боку, свідчить про менш ефективне управління податковими платежами (формула 2.5).

Таблиця 3.3 - Аналіз динаміки фінансових результатів ТОВ „Будівельник”.

Показник	Фактично	Відхилення
	2013	2014	+,-	Темп росту, %
1	2	3	4	5
Валовий прибуток (збиток), тис. грн.	554,0	757,2	+203,2	+136,68
Фінансовий результат від операційної діяльності, тис. грн	640,0	922,3	+282,3	+144,11
Фінансовий результат від звичайної діяльності до оподаткування, тис. грн.	721,7	972,5	+250,8	+134,75
Фінансовий результат від звичайної діяльності, тис. грн	541,3	729,4	+188,1	+134,75
Чистий прибуток, тис. грн.	541,3	729,4	+188,1	+134,75

У звітному році спостерігається збільшення всіх показників фінансових результатів діяльності підприємства. Валовий прибуток при цьому збільшився на 203,2 тис. гривень., причинами чого є збільшення обсягу реалізованої продукції й збільшення цін. Крім того, збільшення обсягу реалізації призвело до збільшення питомих постійних витрат й, відповідно, собівартості одиниці реалізованої продукції, що також позитивно відбилося на сумі валового прибутку.

Найбільш високими темпами росту характеризується прибуток від операційної діяльності.

Збільшення чистого прибутку менше в порівнянні з іншими показниками фінансових результатів (188,1 тис. гривень. або 34,75 відсотки).

Вихідна інформація для проведення факторного аналізу наведена в таблиці.

Таблиця 3.4 - Вихідні дані для факторного аналізу валового прибутку, тис. грн.

Показник	2013	2014	Відхилення
Чистий дохід від реалізації продукції, ЧД	1306,5	1786,0	+479,5
Собівартість реалізованої продукції, с/в	752,5	1028,8	+276,3
Валовий прибуток, ВП	554,0	757,2	+203,2

З таблиці 8 видно, що у звітному році відбулося зростання валового прибутку від реалізації продукції на 203,2 тис. гривень. Визначимо ступінь впливу факторів на цю зміну.

1. Зміна фізичного обсягу реалізації (формула 2.6):

тис. гривень.

2. Зміна структури й асортименту реалізованої продукції (формула 2.7):

тис. гривень.

3. Зміна рівня витрат на 1 гривню реалізованої продукції (формула 2.8):

тис. гривень.

Баланс впливу факторів: +203,2=+203,42+(-0,09)+(-0,12)

Таким чином, негативний вплив на динаміку валового прибутку зробили зміна структури й асортименту реалізованої продукції та зміна рівня витрат на 1 гривню реалізованої продукції. Спостерігається збільшення фізичного обсягу реалізованої продукції в натуральному вираженні. Найбільш ймовірною причиною зростання фінансових результатів від реалізації продукції є поліпшення кон'юнктури ринку, внаслідок чого відбулося збільшення обсягу реалізації в натуральному вираженні, і підприємство має змогу збільшити ціни.

Суб'єкти господарювання, які зацікавлені у віддачі від використаних ресурсів і вкладеного капиталу, аналізують співвідношення отриманого ефекту з витратами. Для цього розраховуються відносні показники рентабельності.

Розрахунок показників представлений в таблиці 3.5.

Таблиця 3.5 - Розрахунок показників рентабельності

№	Назва показника	2013	2014	+,-	Нормативне значення
1	2	3	4	5	6
1	Коефіцієнт рентабельності активів Ф.2.р.170(175)/ (ф.1. ?р.280/2)	721,7/2881,4=0,25	972,5/3488,3=0,28	+0,03	>0 (збільшення)
2	Коефіцієнт рентабельності продукції Ф.2.(р.100(105)+р.090+р.060)/ф.2.р.040+р.070+р.080)	(640,0+223,7+74,4) / (752,5+35,2+28,1)= 1,15	(922,3+302,1+38,1) / (1028,8+56,7+42,2)= 1,12	-0,03	>0 (збільшення)
3	Валова рентабельність продажів ф.2р.050(055)/ ф.2.р.035	554,0 / 1306,5=0,42	757,2 / 1786,0=0,42	0	>0 (збільшення)
4	Операційна рентабельність продажів Ф.2.р.100(105)/ ф.2.р.035	640,0/1306,5=0,49	922,3/1786,0=0,52	+0,03	>0 (збільшення)
5	Чиста рентабельність продажів Ф.2.р.220(225)/ ф.2.р.035	541,3/1306,5=0,42	729,4/1786,0=0,41	-0,01	>0 (збільшення)

У звітному періоді спостерігається поліпшення коефіцієнта рентабельності активів та операційної рентабельності продажів. Підприємство має високий рівень рентабельності сукупних активів. Крім зростання прибутку, поліпшення рентабельності сукупних активів обумовлене зменшенням валюти балансу внаслідок реалізації послуг й зменшення суми дебіторської заборгованості. Рівень валової рентабельності продажів залишився на тому самому рівні, що пояснюється тим, що ситуація на ринку залишилася незмінною. Незначне зменшення чистої рентабельності продажів викликано збільшенням рівня оподаткування прибутку. Однак, зменшення цього показника в даному випадку не можна вважати повністю негативним явищем: по-перше, воно відбувається за рахунок збільшення обсягу від реалізації продукції, по-друге, збільшується прибутковість операційної діяльності, що є основним для будівельного підприємства видом діяльності.

3.3 Основні напрямки підвищення ефективності оподаткування прибутку резидентів

На кожнім підприємстві повинні передбачатися планові заходи щодо збільшення прибутку. У загальному плані ці заходи можуть бути наступного характеру:

­ збільшення обсягу продажу продукції, товарів, робіт та послуг;

­ поліпшення якості продукції;

­ продаж зайвого устаткування й іншого майна або здача його в оренду;

­ зниження собівартості продукції за рахунок більш раціонального використання матеріальних ресурсів, виробничих потужностей і площ, робочої сили і робочого часу;

­ розширення ринку продажів і ін.

З цього переліку заходів випливає, що вони тісно зв'язані з іншими заходами на підприємстві, спрямованими на зниження витрат.

В умовах ринкових відносин підприємство повинне прагнути не тільки до одержання максимального прибутку, але і до раціонального, оптимального використання вже отриманого прибутку. Це дозволить не тільки утримувати свої позиції на ринку, але і забезпечити динамічний розвиток його виробництва в умовах конкуренції.

У сучасних умовах ринку стійка діяльність підприємства залежить від внутрішніх можливостей даного підприємства ефективно використовувати всі наявні в його розпорядженні ресурси.

З огляду на наявність проблем керування прибутком і рентабельністю виробництва, підхід до механізму керування повинний носити комплексний характер. У першу чергу, це безпосередньо зв'язано з ефективним керуванням операційної системи в цілому, тобто системи забезпечення виробництва продукції підприємства.

Від керівника потрібно насамперед уміння ефективно вести справи, тобто збільшувати прибуток. Відомі дві основні можливості збільшення прибутку: перша - нарощування обсягу випуску і реалізації продукції, друга - зменшення витрат. У наших умовах, коли практично на кожнім підприємстві маються малорентабельні, збиткові виробництва, перший шлях здається нереальним. Однак, ретельний аналіз може підказати вихід навіть з такого тупикового положення.

При незмінних економічних умовах легше було планувати і проробляти програму. Усі функції по реалізації програми перекладалися на підприємства. Однак багато чого міняється і підприємство знаходиться в динамічних умовах, постійно змінюватися. Проаналізувавши ситуацію, необхідно створювати програму в комплексі для її кращої реалізації. Головний упор робиться на конкретне удосконалювання господарювання, особливо на тих ділянках, що приносили збиток (або були малорентабельні). У противному випадку варто порушити питання про їхню ліквідацію.

Керування прибутком підприємства зводиться до розробки механізму організаційно-економічного впливу за результатами роботи підприємства, на підвищення його ефективності в порівнянні з витратами, пошукові комплексу інструментів, що дозволяють зі стихійного одержання доходів перейти до регульованих доходів. У той же час , недостатньо забезпечити тільки прибутковість підприємства.

Прибуток повинний бути настільки вагомим, щоб забезпечити все розширене відтворення, рішення задач, що коштують перед підприємством. У сучасний період ринкова конкуренція повинна бути більш твердою, але не за рахунок фактора ціни, а в результаті появи більш витончених, тонких методів і форм суперництва підприємств на ринку. Виживання підприємства всі частіше обумовлюється дією факторів більш дострокового порядку, ніж просто економія на інших видах прямих або накладних витрат. Необхідно, щоб підприємство набагато більше часу приділяло таким сферам, як реалізація і збут продукції, збільшення доходів, чим власне керуванню виробництвом з метою зниження витрат. Тому що нестатки і запити споживачів швидко поширюються по усьому світлу,то вони стають надзвичайно індивідуалізованими, а ринки дуже різноманітними по своїй структурі; керівництво підприємства, якщо воно прагне до успіху на ринку, повинне неухильно додержуватися правила: робити насамперед ставку на збільшення доходів, а не на зниження витрат (хоча вони і взаємозалежні).

Таким чином, у даний час необхідно, щоб керівництво підприємством звертало увагу не стільки на одержання максимального прибутку, скільки на одержання максимального доходу. Як же згадувалося, максимальне одержання прибутку в основному зв'язується зі зниженням виробничих витрат. Однак, в умовах, коли самими витратами підприємство може керувати, в основному тільки витрата їхньої кількості, а ціна на кожен вхідний матеріал (ресурс) практично некерована, а в умовах інфляції, що несповільнюється, і безконтрольності, підприємство вкрай обмежене в можливості знижувати виробничі витрати, домагаючись таким шляхом збільшення прибутку. Тому, тут виникає необхідність переоцінки інших якісних характеристик, що впливають на збільшення доходів підприємства.

При розгляді прибутку зіштовхуються інтереси різних сторін: держави, що розраховує на зростання виробництва і реалізацію продукції, збільшення прибутку, що означає наростання податкових відрахувань у скарбницю; трудового колективу, що розраховує на свою частку прибутку; банків, яких турбує платоспроможність фірми, поверненість отриманих позичок і забезпечення представлення нових; керівництва підприємства, що прагне як можна велику частину прибутку залишити нерозподіленою, як ресурс, резерву, що дозволяє зміцнювати основи самофінансування.

Керівникові прийдеться так планувати розподіл прибутку, щоб не нанести збитку жодній стороні, і в теж час забезпечити добробут підприємства.

Оборот виробничих фондів є безперервний, повторюваний процес, у результаті якого авансована вартість цілком повертається до своєї вихідної форми. У результаті забезпечується процес відтворення. Швидкість обороту виміряється числом його оборотів, чинених протягом року. Його прискорення означає скорочення часу виробництва або часу звертання і свідчить про підвищення ефективності використовуваного капіталу. Крім того, прискорення впливає на: прибуток убік її підвищення, на зниження собівартості продукції і підвищення рентабельності виробництва.

Таким чином, до основних факторів, що впливають на прибуток відносяться:

1) Конкурентноздатність продукції, що випускається, у силу того, що підприємство повинне існувати для споживача і тільки клієнтів, потреби яких задовольняються, дають підприємству можливість вижити на ринку й одержати доход.

2) Висока мобільність на ринку, воля економічного маневру, що робить об'єктивно необхідними облік ринкової кон'юнктури, гнучке маневрування всіма наявними ресурсами для досягнення ефекту.