Размещено на http://www.allbest.ru/

РЕФЕРАТ

З навчальної дисципліни

"Податкова політика"

на тему: "Податкові пільги як інструмент податкового регулювання"

Виконала:

Студентка групи ОСА-51

Сіренко Ольга

Ірпінь 2013р.

Зміст

• Вступ
• 1. Теоретичне визначення сутності та видів податкових пільг
• 2. Сутність та принципи податкового регулювання
• 3. Застосування податкових пільг як інструмент податкового регулювання
• Висновок
• Список використаної літератури

Вступ

Податки - це обов'язковий елемент економічної системи держави незалежно від того, яку модель економічного розвитку вона вибирає, які політичні сили перебувають при владі. Відсутність податків паралізує фінансову систему держави в цілому, робить її недієздатною і в кінцевому підсумку - позбавленою будь-якого сенсу.

Важливим напрямом податкової системи є упорядкування податкових пільг. Головним є те, що податкові пільги виконують основну роль стимулюючої підфункції податків, а її призначення зводиться до стимулювання підприємницької діяльності та економічних процесів, які можуть зупинити економічну кризу: зростання обсягів виробництва, структурної перебудови господарства, підвищення ступеня ділової активності суб'єктів господарювання тощо. В умовах пільгового оподаткування сума коштів, вивільнена від сплати податків, повинна спрямовуватися на економічне зростання, яке призведе в майбутньому до економічних вигод для держави.

Таким чином основна мета реферату полягає у дослідженні особливостей функціонування податкових пільг, розглянути особливості побудови податкового регулювання, та проаналізувати податкові пільги як інструментом податкового регулювання.

податкова пільга регулювання інструмент

1. Теоретичне визначення сутності та видів податкових пільг

Податковою пільгою є звільнення платника податків від нарахування і сплати додатку чи сплата ним податку в меншому розмірі за наявності підстав, визначених законодавством України.

Звільнення від сплата податку можливо в повному чи частковому обсязі. При звільненні в повному обсязі платник податків цілком звільняється від нарахування і сплати податку. При звільненні в частковому обсязі платник податків звільняється від сплати податку тільки у певній частині його податкового обов'язку. Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їхньої діяльності й об'єкт оподаткування.

Правове регулювання податкових пільг здійснюється на двох рівнях. Перший - податкові закони" що закріплюють принципові винятки для певних категорій платників чи галузей. Другий - підзаконні акти, що здійснюють тактичні цілі стосовно конкретних суб'єктів і вирішальні більш вузькі цілі.

Платник податків вправі використовувати податкову пільгу з моменту виникнення відповідних підстав для її застосування і в період усього терміну її дії самостійно, без-попереднього повідомлення податкових органів.

Систему пільг по податках можна розділити на дві групи. Перша - це порівняно традиційні і стабільні звільнення від податку, незалежно від зміни обставин і навіть державного устрою.

Друга група пільг характеризується певною короткочасністю щодо конкретних об'єктів. У сучасних умовах становлення податкових систем і нестабільної господарської і політичної ситуації ця група відрізняється великою кількістю пільг і постійною їхньою зміною. Мабуть, закон про податкову систему повинен містити насамперед першу групу пільг, а другої має лише торкатися, оскільки вона деталізуватиметься при регулюванні конкретного податкового платежу.

Характеристика податкових пільг має бути основана на рівності галузі оподаткування. І при наданні пільг критерієм повинно стати матеріальне становище суб'єкта оподаткування. Підстави для надання пільг навряд чи є правомірними, якщо вони не пов'язані з майновим положенням. Класифікувати податкові пільги можна за різними принципами. Найчастіше податкову пільгу визначають шляхом:

1) податкового відрахування, що зменшує базу оподаткування при нарахуванні податку;

2) зменшення податкового обов'язку після нарахування податку;

3) встановлення зниженої ставки оподаткування.

Види податкових піль:

1. Відрахування (вилучення) - вид пільги в галузі оподаткування, яка полягає у виділенні окремих складових частин із загального об'єкта оподаткування з метою зменшення на їхню величину об'єкта при нарахуванні та сплаті податку.

Цей вид пільги характеризується тим, що механізм надання пільг проектується на об'єкт оподаткування" що безпосередньо зменшується. Подібні зменшення об'єкта з метою оподаткування можна класифікувати:

а) за видами платників: повні - надаються всім платникам; часткові - надаються певним категоріям платників;

б) за термінами: постійні - діють постійно протягом тривалого періоду часу;

тимчасові - діють протягом визначеного, заздалегідь обмеженого періоду (підприємства з іноземними інвестиціями);

надзвичайні - надаються в зв'язку з появою певних раптових обставин;

в) за елементами об'єкта: майнові - відрахування визначеної частини оподатковуваного майна;

прибуткові відрахування - застосовуються до частини доходу платника залежно від виду діяльності.

2. Знижка - вид пільги в галузі оподаткування, що зменшує суму податку на певні величини. Сукупність цих величин, що складають основу знижки, визначається сумою витрат платника, що їх законодавець виводить з-під оподаткування шляхом зменшення на еквівалентну суму податкової бази. У такий спосіб реалізується зацікавленість суспільства у певній діяльності платника, стимулюються його витрати у запланованому напрямі.

Тут можна застосувати таку класифікацію відрахувань (вилучень) в галузі оподаткування (за видами платників; за термінами; за елементами податкової бази);

а) лімітовані знижки, розмір яких обмежено прямо чи опосередковано;

б) не лімітовані знижки, за яких податкову базу може бути зменшено на всю суму витрат платника податків.

До форм податкових пільг належать пільги щодо податку є винятками з загальної схеми нарахування конкретного виду податку, закріплені в нормативному акті і враховують особливості, що характеризують платника, об'єкт, ставку чи інші умови. При цьому пільги найчастіше є повним або частковим звільненням від податку. Пільги, що претендують на закріплення в основному законі, який регулює податкову систему, можуть бути такі:

1. Неоподатковуваний мінімум об'єкта податку. Прив'язуватися до абсолютної величини грошової суми в умовах інфляції не має сенсу. Саме тому законодавець виділяє величину, кратну мінімальній заробітній платі, що затверджується Верховною Радою України й автоматично збільшується при зміні мінімуму зарплати.

2. Вилучення з обкладання певних елементів об'єкта оподаткування. Найчастіше це частина доходу чи інших об'єктів податку, що спрямовується на ділі, в реалізації яких зацікавлена держава чи місцеві органи самоврядування: природоохоронні заходи освоєння нових технологій.

3. Звільнення від сплати податку окремих осіб чи категорій платників. У такий спосіб законодавець відкриває великі можливості для одержання реальних доходів при зменшенні податкових вилучень, оскільки часто кошти на утримання цих суб'єктів виділяються з бюджету, і цей канал трохи спрощує рух коштів від платників по датків у бюджет, а потім у зворотному напрямку, до осіб, які їх вимагають. Досить розвинуту систему таких пільг передбачено Законом України "Про статус ветеранів війни, гаранти їхнього соціального захисту", що набрав чинності з 1 січня 1994 року (п.18 ст.12; п.23 ст.13; п.17 ст.14; п. 19 ст.15 Закону). Відповідно до зазначених пунктів найбільш захищеною в цьому плані є категорія інвалідів війни, що повністю звільняються від сплати податків, зборів і мита усіх видів.

4. Зниження податкових ставок. Цей вид пільг відображає як державне, так і регіональне значення виду діяльності, що підпадає під знижену ставку.

5. Відрахування з податкового окладу передбачає насамперед стягнення з податкового окладу, що здійснюється за певний розрахунковий період.

6. Цільові податкові пільги можуть включати різні форми відстрочки стягування податків. Як найбільш характерний приклад можна згадати механізм використання податкового кредиту.

7. Інші податкові пільги (податкові канікули тощо).

У цілому чинним законодавством України передбачено понад 300 різновидів пільг зі сплати податків та інших обов'язкових платежів, до того ж в Україні визначено 73 вільні економічні зони з пільговим режимом оподаткування. Наявність такої кількості пільг призводить до негативного економічного становища, що спричиняє податковий тиск на всі інші суб'єкти господарювання, яким пільги не надаються.

2. Сутність та принципи податкового регулювання

Термін податкового регулювання широко використовується у сучасному суспільстві, тому існує багато поглядів науковців сфери оподаткування при визначенні податкового регулювання.

На погляд Т.І. Єфименко податкове регулювання, за допомогою притаманних йому методів, дозволяє досягти більш ефективного використання матеріальних і фінансових ресурсів, інтенсифікувати підприємницьку активність, узгодити інтереси різних суб'єктів господарювання, населення, центральних і регіональних рівнів державного управління.

На думку Н. Заєця, податкове регулювання є одним з найбільш динамічних й мобільних елементів податкового механізму й сфери державного податкового менеджменту, де його основу складає система економічних заходів оперативного втручання у хід виконання податкових зобов'язань. Такий підхід також навряд чи можна вважати вичерпним. Справа в тім, що інструменти податкового регулювання далеко не завжди мають оперативний характер.

Протилежного підходу до податкового регулювання дотримується І. Фокіна, яка вважає, що податкове регулювання економіки, як основний елемент податкового механізму, покладено в основу довгострокових стратегічних цілей держави, спрямованих на забезпечення економічної стабільності та стимулювання економічного зростання.

Р.П. Жарко пропонує розуміти під податковим регулюванням комплекс дій державних органів, спрямованих на зміну параметрів податкової системи та податкового механізму з метою досягнення певних соціальних та економічних цілей.

У Глосарії бюджетних термінів податкове регулювання розглядається як сукупність мір непрямого впливу держави на розвиток виробництва шляхом зміни норми вилучення до бюджету за рахунок пониження або підвищення загального рівня оподаткування: ставки прямого індивідуального прибуткового податку, податку на прибуток підприємств, непрямих податків. Наведене визначення не уявляється повним тому, що цілі податкового регулювання не обмежуються виключно виробництвом.

На мою думку, найповнішим визначенням є висловлювання Ю.Б. Іванова, що характеризує податкове регулювання як свідомий, активний та цілеспрямований вплив держави на учасників економічних відносин за допомогою засобів та інструментів податкової політики з метою досягнення бажаних соціально-економічних результатів. Наведене визначення характеризую податкове регулювання як процес, на відміну від регулюючої функції податків, яка являє собою явище. Податкове регулювання є цілеспрямованим процесом, зосередженим на отримання певних результатів, тобто вирішення конкретних завдань та досягнення поставлених цілей.

Отже, податкове регулювання як процес базується на свідомому, активному і цілеспрямованому використанні існуючої не залежно від волі суб'єктів управління регулювальної функції податків задля отримання певних соціально-економічних результатів.

Виходячи зі специфіки реалізації регулювальної функції податків, принципи податкового регулювання є похідними, по-перше, від принципів державного регулювання економіки, а по-друге, - від принципів оподаткування та податкової політики які зображені на рис.2.1

Рис. 2.1 Взаємозв'язок принципів податкового регулювання з принципами оподаткування та державного регулювання

Під принципом у широкому сенсі розуміють основне, вихідне положення якої-небудь наукової системи, теорії, ідеологічного напряму. Згідно з цим, для цілей податкового регулювання наведене визначення можна інтерпретувати як основне, вихідне положення теорії оподаткування у сфері реалізації регулювальної функції податків.

Інше загальноприйняте значення цього терміна - правило, покладене в основу діяльності якої-небудь організації, товариства. Тобто принцип податкового регулювання в цьому сенсі слід розуміти як основне положення, що визначає сутність та основу цього процесу; правило, покладене в основу податкової політики держави як одного з основних важелів державного регулювання економіки.

Принцип наукової обґрунтованості податкового регулювання передбачає урахування тих умов, у яких здійснюються регулятивні впливи. Специфічними рисами сучасного етапу розвитку української економіки є значна частка тіньової та неспостереженої економіки, а також порівняно низький рівень податкової культури платників.

Принцип узгодження інтересів є одним з ключових принципів податкового регулювання, оскільки механізм впливу заходів податкової політики на соціально-економічні процеси реалізується саме через учасників податкових правовідносин. Цей принцип законодавчо закріплений як один з базових принципів побудови податкової системи.

Принцип системності податкового регулювання обумовлений системним характером об'єкта регулювання - підприємницької діяльності, яка є складною динамічною системою, що включає в себе різні рівні та елементи.

Принцип комплексності. Податкове регулювання є не єдиним методом реалізації соціально-економічної політики держави. Воно має застосовуватися в комплексі з іншими прямими та непрямими методами державного регулювання, такими як митно-тарифне регулювання, державна політика ціноутворення, бюджетна політика, ліцензування певних видів господарської діяльності, монетарна політика тощо. Економіка настільки багатогранна та взаємозалежна субстанція, що потребує комплексного підходу до реформування всієї системи державного управління, а не тільки його окремого елемента - оподаткування^.

При цьому не можна абсолютизувати податкове регулювання як єдиний дієвий та вирішальний важіль державного регулювання, оскільки шляхом зміни лише умов оподаткування без інших важелів державної економічної політики неможливо вирішити всі проблеми у сфері економіки, а бажані результати можуть бути досягнуті за умови використання державою всього арсеналу засобів та інструментів державного регулювання.

Принцип пріоритетності передбачає чітке визначення пріоритетів податкового регулювання - основних проблем розвитку країни, на вирішенні яких через податкові заходи слід зосередитися державі в конкретний момент часу. Необхідність визначення пріоритетів податкового регулювання зумовлена обмеженістю фінансових ресурсів держави та різноспрямованістю фіскальної та регулювальної функцій оподаткування, оскільки посилення податкового стимулювання платників автоматично означає відповідне зменшення податкових надходжень у бюджети та державні цільові фонди протягом періоду після здійснення регулятивного впливу. Тому податкове регулювання має бути зосереджене на вирішенні пріоритетних завдань держави, насамперед стратегічного характеру.

Принцип раціонального поєднання стратегічного та тактичного підходів у податковому регулюванні. Залежно від характеру цілей податкової політики податкове регулювання може мати стратегічний або тактичний характер. Цей принцип певною мірою пов'язаний з принципом пріоритетності. Разом з тим, заходи управління економікою, в тому числі заходи податкового характеру, не обмежуються виключно стратегічними цілями. Так, в окремі періоди часу для вирішення локальних завдань можуть використовуватися пільги підтримки. Надмірне використання інструментів податкового регулювання при вирішенні тактичних питань не можна вважати обґрунтованим, але й повна відмова від застосування відповідних засобів для досягнення тактичних цілей неможлива. Тому на кожному етапі розвитку економіки країни постає завдання раціонального поєднання стратегії і тактики податкового регулювання. Проте згідно з принципом пріоритетності, перевага в податковому регулюванні має надаватися саме використанню податкових інструментів стратегічного характеру.

Принцип законодавчого врегулювання випливає зі специфіки податків та оподаткування як інституту сучасного суспільства. Він полягає в тому, що всі інструменти державного регулювання у сфері оподаткування мають бути чітко регламентовані відповідними законодавчими актами, причому законодавчо мають бути врегульовані всі елементи кожного з цих інструментів.

Принцип адаптації передбачає коригування впливу держави на соціально-економічні процеси залежно від внутрішніх та зовнішніх умов розвитку країни на основі безперервного аналізу дієвості й ефективності заходів податкового регулювання. Важливою вимогою реалізації принципу адаптації в податковому регулюванні є раціональне поєднання гнучкості і стабільності використовуваних регулятивних інструментів. Ця проблема є дуже важливою, оскільки часті зміни умов оподаткування призводять до непередбачуваності податкових результатів господарської діяльності в середньостроковому та довгостроковому періодах, що унеможливлює ефективне стратегічне планування та управління розвитком суб'єктів підприємницької діяльності.

Принцип безперервності полягає в тому, що процес податкового регулювання, хоча й реалізується за допомогою окремих дискретних механізмів, термін дії яких є обмеженим, але в цілому має безперервний характер. Застосовувані інструменти податкового регулювання мають бути послідовними та випливати з пріоритетів загальнодержавного розвитку.

Принцип мінімальної достатності випливає з відповідного принципу державного регулювання економіки, який полягає в тому, що держава повинна виконувати тільки ті функції, які не може забезпечувати ринок. В. Вишневський зауважує, що "в сучасному розумінні регулювання означає не просто деяке довільне втручання в ринкові процеси, а перш за все коригування ринку в тих випадках, коли він не спрацьовує".

Принцип ефективності податкового регулювання означає порівнянність втрат бюджетів та витрат, пов'язаних з податковим адмініструванням заходів податкового регулювання, з результатами державного втручання в економіку засобами податкової політики. Іншими словами, позитивний економічний та соціальний результат відповідних заходів податкового регулювання має перевищувати втрати та витрати всіх суб'єктів податкових правовідносин, пов'язані з їх реалізацією.

Отже, дотримання сформульованих принципів у процесі здійснення податкового регулювання економічних та соціальних процесів сприятиме максимальній реалізації регулятивного потенціалу оподаткування.

3. Застосування податкових пільг як інструмент податкового регулювання

Податкові пільги є одним з найбільш розповсюджених механізмів сучасного податкового регулювання. Результатом застосування пільг може бути повне або часткове зменшення суми податкових зобов'язань платника, а також поліпшення фінансових показників його діяльності без зміни суми податку, що підлягає сплаті до бюджету. Виділяють такі форми пільг, як звільнення окремих платників від сплати податку, неоподаткований мінімум доходів, зниження податкових ставок, податковий кредит, вилучення із об'єкта оподаткування, прискорена амортизація основних засобів. Класифікація податкових пільг представлена в таблиці 3.1

Таблиця 3.1

Класифікація податкових пільг

Класифікаційні ознаки	Різновиди податкових пільг
Характер цілей державної податкової політики	Економічні
	Соціальні
Функціональне призначення	Стимулювальні
	Підтримуючі (протекціоністські)
Цільове використання звільнених від оподаткування коштів	Цільові
	нецільові
Суб'єкт пільгового стимулювання	Звільнення від оподаткування споживача
Період дії	Безтермінові
	Тимчасові
Рівень встановлення	Загальнодержавні
	Місцевого значення
За елементами податку	Звільнення від оподаткування окремих категорій платників
	Зменшення об'єкта оподаткування
	Обмеження величини податкової бази
	Зниження ставок податку
	Застосування спеціальної методології податкового обліку
	Продовження термінів податкового періоду
	Зменшення обчисленої до сплати суми податкового зобов'язання
	Відстрочення та розстрочення сплати податкових зобов'язань

За характером цілей податкової політики держави податкові пільги підрозділяються на дві групи: соціальні й економічні. Соціальні пільги спрямовані на податкове стимулювання досягнення соціальних цілей. До пільг економічного характеру відносять локальні інструменти податкового регулювання, реалізація яких сприяє досягненню цілей економічного характеру. До цієї групи включають будь-які пільги, спрямовані на стимулювання розвитку виробництва, інвестиційної діяльності, інновацій, поліпшення використання ресурсів і т. і.

За критерієм призначення всі податкові пільги можуть бути класифіковані на дві групи: стимулювальні й підтримуючі. Стимулювальні пільги спрямовані на заохочення дій платників, орієнтованих на вирішення загальнодержавних завдань. Підтримуючі пільги спрямовані на полегшення податкового тягаря для окремих груп платників податків, що покликано забезпечити більш сприятливі (порівняно з іншими платниками) умови оподаткування для підтримки певного рівня конкурентоспроможності або мінімального рівня чистого доходу.

З погляду цільового використання коштів, що залишаються у підприємства внаслідок застосування податкових пільг, останні поділяються на цільові й нецільові. Перші з них надаються за умови використання сум, що звільняються від оподаткування, строго на цілі, визначені відповідним законодавчим актом.

За суб'єктами впливу податкові пільги можуть бути поділені на дві групи. Перша з них включає пільги, надані безпосередньо кінцевому одержувачу (стимулювання споживання), а друга - пільги, надані виробникам продукції (товарів, робіт, послуг) або суб'єктам підприємницької діяльності, які беруть участь у процесі реалізації таких товарів, робіт, послуг кінцевому споживачу (стимулювання виробництва й розподілу). В останньому випадку стимулюється безпосереднє споживання.

При виборі конкретного варіанта податкового регулювання в таких ситуаціях загальним правилом є пріоритет у наданні пільги кінцевому споживачеві, тому що інтереси виробника далеко не завжди відповідають поставленому завданню. Однак у кожному конкретному випадку необхідний детальний аналіз всіх варіантів надання податкової пільги, оскільки в багатьох випадках "вузьким місцем" є не кінцеве споживання, а виробництво або торгівля.

Залежно від періоду дії всі податкові пільги можуть бути поділені на такі, період дії яких законодавством не визначений, і пільги тимчасового характеру. Перша з цих груп включає більшість податкових пільг, встановлених у спеціальних законах з питань оподаткування. Як правило, пільги, передбачені в законі в момент його прийняття, не мають часових обмежень й саме такі податкові пільги переважають в українському законодавстві. Пільги другої групи встановлюються на певний період часу.

За компетенцією встановлення податкові пільги поділяються на загальнодержавні й місцеві. Перші встановлюються на державному рівні актами законодавства і діють на території всієї країни. Другі вводяться органами місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції на відповідній обмеженій території. їх гранична величина за місцевими податками і зборами не обмежена, а за загальнодержавними обмежується сумою коштів відповідного податку або збору, що надходять у місцевий бюджет.

Згідно Податкового Кодексу, в Україні податкова пільга надається шляхом:

а) податкового вирахування (знижки), що зменшує базу оподаткування до

нарахування податку та збору;

б) зменшення податкового зобов'язання після нарахування податку та збору;

в) встановлення зниженої ставки податку та збору;

г) звільнення від сплати податку та збору.

Використання податкових пільг у процесі оподаткування повинно відповідати низці вимог. По-перше, кожна пільга може використовуватися в межах сплати того чи іншого податку, як безпосередній його елемент. По-друге, метою звільнення від оподаткування є створення сприятливих умов для певних платників, галузей і форм господарювання, з діяльністю яких пов'язане досягнення відповідних суспільних пріоритетів. По-третє, використання податкових пільг повинно виступати у ролі ефективних тактичних інструментів втручання в розподільчі процеси шляхом маневрування формами організації фінансових відносин. По-четверте, застосування пільгових режимів треба здійснювати на всій території країни незалежно від наявності вільних економічних зон і територій пріоритетного розвитку.

Отже, податкові пільги використовують з метою зменшення податкового тягаря, які передбачають повне або часткове звільнення від оподаткування окремих категорій платників податків або доходів від певних видів діяльності. Податкові пільги забезпечують виконання податковою системою регулятивної функції. Однак нераціональне їх використання створює конкурентні переваги для окремих фізичних чи юридичних осіб, порушуючи принцип рівності й справедливості оподаткування.

Висновок

Податкові пільги - це інструменти податкового регулювання, що закріплені в нормативних актах як винятки із загальної схеми обчислення конкретного виду податку, і стосуються об'єкта, ставки або інших складових оподаткування. Найчастіше - це повне або часткове звільнення від податку.

Податкові пільги є альтернативою субсидій, дотацій та інших окремих інструментів пільгового кредитування. Тому для впровадження податкових пільг слід додержуватися системного підходу, який має забезпечувати зв'язок усіх цих інструментів у єдиний комплекс. Система пільг і привілеїв є своєрідним орієнтиром для юридичних або фізичних осіб під час вибору ними сфери діяльності, форми одержання доходів.

Можливості застосування податкових пільг в Україні регламентуються відповідними податковими законами. Правове регулювання пільг здійснюється, по-перше, на рівні податкових законів, які встановлюють засадні принципи надання пільг певним категоріям платників, по-друге, на рівні підзаконних актів, що визначають конкретні пільги для конкретних суб'єктів оподаткування.

Основними видами податкових пільг є: звільнення, вилучення, знижки і податковий кредит. Звільнення від податку - це законодавче визначення конкретних фізичних і юридичних осіб, звільнених від сплати певних видів податків. Вилучення - це виключення з оподатковуваного доходу, тобто ситуація, коли окремі види доходів не враховуються для визначення об'єкта оподаткування. Знижки - це форма податкових пільг, пов'язана з витратами платника. Податковий кредит - це вид пільги, об'єктом якої є обчислена сума податку, а не доходи або витрати платника. Цей вид пільг використовується у формах: зменшення податкового окладу, зменшення ставки податку, відстрочки платежу, зменшення податкової ставки для частини доходів і т.д.

Список використаної літератури

1. Податковий кодекс України [Електронний ресурс]. Режим доступу: htt: // zakon1. rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main. cgi? nreg=2755-17

2. Законом України "Про статус ветеранів війни, гаранти їхнього соціального захисту", що набрав чинності з 1 січня 1994 року

3. Державна податкова служба України [Електронний ресурс] // Режим доступу: www.sta. dov.ua

4. В.Б. Захожай, Я.В. Литвиненко, К.В. Захожай, Р.Я. Литвиненко Система оподаткування та податкова політика: Навч. посіб. // За заг. ред. В.Б. Захожая та Я. В.

5. В. Є. Новицький. Податкове регулювання в системі інструментів соціально-економічного розвитку: питання методології // Фінанси України. - 2007

6. П.К. Бечко, Н.В. Лиса. Податковий менеджмент // Навч. посіб. - К.: Центр учбової літератури, 2009.

7. Л.О. Омелянович. Податкова система: Навч. посіб. (друге видання перероблене і доповнене) // Функції податків та податкове регулювання - 2005

8. Р.П. Жарко Теоретико-методичні засади удосконалення податкового регулювання підприємницької діяльності. Автореф. дис. …канд. екон. наук. - К., 2006. - 24 с.

9. Т.І. Єфименко. Податкове регулювання економічного розвитку: Автореф. дис. д-ра. екон. наук. - К., 2003. - 37 с.

10. Три податкові закони/ Уклад. О. Маханько, М. Казанова, В. Кузнецов. - 5-те вид., перероб. і доп. - Х.: Фактор, 2010. - 384с

Размещено на Allbest.ru