Як випливає із розрахунків, зміна цін вплинула на чистий прибуток в складі двох показників: виручки і собівартості. Причому вплив зміни цін на розмір чистого прибутку в складі виручки і собівартості носить різносторонній характер: ріст виручки від реалізації сприяє росту чистого прибутку, а ріст собівартості сприяє зменшенню прибутку. Враховуючи це, вплив зміни цін на розмір чистого можна визначити наступним чином:

ДПц2006 = ДВц2004 - ДСц2004 = 9691,28 - 9059,48 = 631,8 (тис. грн.);

ДПц2007 = ДВц2005 - ДСц2004 = 4085,93 - 3548,69 = 537,24 (тис. грн.);

За рахунок збільшення цін чистий прибуток підприємства збільшився у 2006 році на 18426,08 тис. грн., у 2007 році за рахунок збільшення цін чистий прибуток підприємства зменшився на 0,84 тис. грн.

Вплив зміни величини інших операційних доходів.

ДПіод = ІОД1 - ІОД0, (2.5)

де ДПіод - зміна чистого прибутку за рахунок зміни суми інших операційних доходів.

Ступінь впливу цього показника визначається наступним чином:

ДПіод 2006 = 11239,2 - 7153,8 = 4085,4 (тис.грн.);

ДПіод 2007 = 5172,9 - 11239,2 = -6066,3 (тис. грн.);

Розмір чистого прибутку збільшився за рахунок збільшення інших операційних доходів на 4085,4 тис.грн. в 2006 році та зменшився за рахунок зменшення їх у 2007 році на 6066,3 тис.грн.

А зараз розрахуємо вплив інших факторів на зміну розміру чистого прибутку.

Вплив зміни розмірів адміністративних витрат, витрат на збут і інших операційних витрат.

При визначенні впливу даного фактора потрібно врахувати, що це фактор зворотнього впливу по відношенню до прибутку. В зв'яку з цим в розрахункову формулу добавляється знак “ - ”.

ДПв = - [(АВ1 + ЗВ1 + ІОВ1) - (АВ0 + ЗВ0 + ІОВ0) ], (2.6)

де Пв - зміна чистого прибутку за рахунок зміни величини вказаних факторів.

В нашому прикладі цей вплив склав:

ДПв 2006 = - [(2513,5 + 933,7 + 11550,9) - (1436,8 + 600,9 + 7422,8) ] = = -5537,6 (тис. грн.);

ДПв 2007 = - [(3096,0+ 1432,8 + 4551,3) - (2513,5 + 933,7 + 11550,9) ] = = 5918 (тис. грн.);

Це означає, що перевитрати непрямим витратам привів до зниження прибутку у 2006 році на 5537,6 тис.грн. і збільшення у 2007 - на 5918 тис.грн.

Вплив зміни величини інших фінансових доходів.

ДПіфд = ІФД1 - ІФД0, (2.7)

де ДПіфд - зміна чистого прибутку за рахунок зміни суми інших фінансових доходів.

В нашому прикладі ступінь впливу цього показника визначається наступним чином:

ДПіфд 2006 = 21,9 - 11,7 = 10,2 (тис.грн.);

ДПіфд 2007 = 0 - 20,4 = -20,4 (тис. грн.);

Розмір чистого прибутку збільшився за рахунок збільшення інших фінансових доходів на 10,2 тис.грн. в 2006 році та зменшився за рахунок зменшення їх у 2007 році на 20,4 тис.грн.

Вплив зміни величини інших доходів.

Розрахунок впливу даного фактора на зміну розміру чистого прибутку описується формулою:

ДПід = ІД1 - ІД0, (2.8)

де ДПід - зміна чистого прибутку за рахунок зміни суми інших доходів.

В нашому прикладі ступінь впливу цього показника визначається наступним чином:

ДПід 2006 = 209,7 - 29,1 = 180,6 (тис.грн.);

ДПід 2007 = 156,1 - 209,7 = -53,6 (тис. грн.);

Розмір чистого прибутку збільшився за рахунок збільшення інших доходів на 180,6 тис.грн. в 2006 році та зменшився за рахунок зменшення їх у 2007 році на 53,6 тис.грн.

Вплив зміни величини фінансових витрат.

Для розрахунку впливу цього фактора використовуємо формулу:

ДПфв = - (ФВ1 - ФВ0), (2.9)

де ДПфв - зміна чистого прибутку за рахунок зміни розміру фінансових витрат.

В нашому прикладі цей вплив склав:

ДПфв 2006 = - (11,3 - 7,8) = -3,5 (тис.грн.);

ДПфв 2007 = - (1,7 - 11,3) = 9,6 (тис.грн.);

Тобто чистий прибуток у 2006 році знизився за рахунок збільшення суми понесених фінансових витрат на 3,5 тис.грн. та збільшився у 2007 на 9,6 тис. грн.

Вплив зміни величини інших витрат.

Для розрахунку впливу цього фактора використовуємо формулу:

ДПів = - (ІВ1 - ІВ0), (2.10)

де ДПів - зміна чистого прибутку за рахунок зміни розміру інших витрат.

В нашому прикладі цей вплив склав:

ДПів 2006 = - (0 - 20,4) = 20,4 (тис.грн.);

ДПів 2007 = - (91,6 - 0) = -91,6 (тис.грн.);

Тобто чистий прибуток у 2006 році збільшився за рахунок зменшення суми понесених інших витрат на 20,4 тис.грн. та знизився у 2007 на 91,6 тис. грн.

Вплив величини сплаченого податку на прибуток.

В цьому випадку справедлива формула:

ДПпнп = - (ПНП1 - ПНП0), (2.11)

де ДПпн - зміна чистого прибутку за рахунок зміни величини сплаченого податку на прибуток.

В нашому прикладі цей вплив склав:

ДПпнп 2006 = - (0 - 0) = 0 (тис. грн.);

ДПпнп 2007 = - (687,9 - 0) = -687,9 (тис. грн.);

В 2005 і 2006 роках підприємство було збитковим тому цей фактор не впливав, а у 2007 році сплата податку на прибуток спричинило зниження розміру чистого прибутку на 687,9 тис. грн.

Вплив факторів, впливаючих на розміру чистого прибутку, узагальнимо в таблиці 2.3.

Таблиця 2.3

Вплив факторів на чистий прибуток

Показники	Сума, тис. грн.
	2006р.	2007р.
Зміна цін	631,8	537,24
Обсяг реалізованої продукції	12386,02	-4672,43
Обсяг виготовленої продукції	-10910,22	7377,39
Інші операційні доходи	4085,4	-6066,3
Адміністративні витрати, витрати на збут, інші операційні витрати	-5537,6	5918
Інші фінансові доходи	10,2	-20,4
Інші доходи	180,6	-53,6
Фінансові витрати	-3,5	9,6
Інші витрати	20,4	-91,6
Податок на прибуток	0	-687,9
Всього	863,1	2338

За даними проведеного аналізу ми можемо зробити висновки про те в якій мірі впливають показники на розмір прибутку. При розрахунку ми використовували індекс цін на промислову продукцію, це дало нам змогу найточніше визначити вплив на розмір оподаткованого прибутку в досліджуваних роках.

2.3 Види і оцінка рентабельності

Кінцевий результат роботи підприємства оцінюється рівнем ефективності його господарської діяльності: загальним обсягом одержаного прибутку та в розрахунку на одиницю ресурсів. Прибуток та відносний показник прибутку -рентабельність є основними показниками ефективності роботи підприємства, які характеризують інтенсивність господарювання. Життєдіяльність підприємства витрати і доходи є головне завдання кожного учасника господарської діяльності.

Водночас, абсолютна сума прибутку не характеризує рівень ефективності господарської діяльності. Щоб зробити висновок про рівень ефективності господарювання, отриманий прибуток необхідно порівняти з понесеними витратами або активами, які забезпечують підприємницьку діяльність.

Як розрахункова категорія і фінансовий показник, рентабельність у найбільш узагальненому вигляді характеризує економічну ефективність господарсько-фінансової діяльності підприємств [31,295-297].

Рентабельність - це відносний показник, тобто рівень прибутковості, що вимірюється у відсотках.

, (2.12)

де R - рентабельність (%),

П - прибуток,

В (А, К) - витрати (активи, ресурси, капітал).

Показники рентабельності характеризують ефективність роботи підприємства в цілому, дохідність різних напрямів діяльності, окупність витрат. Більш повно, ніж прибуток, відображають кінцеві результати господарювання, оскільки їх величина показує співвідношення ефекту з наявним або використовуваними ресурсами.

Різні співвідношення того чи іншого виду фінансових результатів з тим чи іншим видом засобів характеризують певний бік рентабельності підприємства.

В залежності від того, з чим порівнюється вибраний показник прибутку, виділяють дві групи коефіцієнтів рентабельності:

? рентабельність інвестицій (капіталу);

? рентабельність продажу [13,23-24].

Керівництво підприємства зазвичай заінтересоване в отриманні інтегрованої оцінки результатів перетворення витрат в доходи, яка виражена у вигляді комплексних показників, зручних для порівняння і співставлення, що характеризують ефективність господарської діяльності з точки зору її відповідності стратегічним цілям бізнесу.

Комплексним показником, який характеризує результати основної діяльності підприємства є рентабельність активів (RА):

. (2.13)

Рентабельність активів (інша назва - коефіцієнт “прибуток/актив”) характеризує, наскільки ефективно підприємство використовує свої активи для отримання прибутку, тобто показує, який прибуток приносить кожна гривня, вкладена в активи підприємства.

Рентабельність виробничого капіталу (фондів) (RВФ) визначають як відношення чистого прибутку до середньорічної вартості основних засобів та середніх залишків оборотних активів:

,(2.14)

Цей показник рентабельності зазначає пріоритети інвестування тимчасово вільних коштів або ефективного залучення капіталу.

Показник рентабельності власного капіталу (RВК) є найбільш важливою характеристикою діяльності підприємства з точки зору його акціонерів (власників). Цей показник визначається як співвідношення чистого прибутку і власного капіталу:

. (2.15)

Чиста рентабельність власного капіталу є головним інвестиційним показником, що характеризує норму прибутку на власний капітал. Такий показник найкраще визначає результативність діяльності підприємства, показуючи, скільки прибутку приносить кожна гривня власного капіталу. Високе значення показника чистого прибутку власного капіталу гарантує великі дивіденди не тільки у звітному році, але й в майбутньому, оскільки передбачає значне накопичення прибутку[3,157-158].

Показник рентабельності продажу (реалізованої продукції) характеризує ефективність поточних витрат підприємства на виробництво і продаж як усієї продукції, так і окремих видів. Показники рентабельності всієї продукції та окремих виробів розраховують за єдиною методикою, яка забезпечує їх взаємну погодженість . Ці показники характеризують найважливіший аспект діяльності - реалізацію продукції і послуг, а також оцінюють частку собівартості в продажах[15,52-55].

Розраховують валову рентабельність продажу, операційну рентабельність продажу та чисту рентабельність продажу.

Валова рентабельність продажу (RПВ) розраховується за формулою:

. (2.16)

Цей показник визначає рівень, на який підприємство може збільшити операційний прибуток шляхом зниження адміністративних витрат і витрат на збут. Якщо, наприклад, валова рентабельність продажу складає 50 %, то можна зробити висновок, що ціна реалізації в два рази більша, ніж виробнича собівартість.

Операційна рентабельність продажу (RПО) показує рентабельність підприємства після вирахування витрат на виробництво і збут продукції і розраховується як:

. (2.17)

Чисту рентабельність продажу (RПЧ), показує, скільки прибутку надходить підприємству в кожній гривні від продажу продукції, товарів, робіт, послуг і визначається співвідношенням:

. (2.18)

Розрахуємо показники рентабельності за 2005, 2006 та 2007 роки та їх зміну на основі даних фінансової звітності ЗАТ СП “Теріхем - Луцьк”. Дані розрахунків наведемо в таблиці 2.4.

Таблиця 2.4

Розрахунок показників рентабельності ЗАТ СП “Теріхем - Луцьк”

за 2005 - 2007 рр.

Показники	2005 р.	2006 р.	2007 р.	Зміна у 2006 році	Зміна у 2007 році
Рентабельність активів	-0,042	-0,006	0,045	0,036	0,051
Рентабельність виробничого капіталу	-0,031	-0,006	0,038	0,025	0,044
Рентабельність власного капіталу	-0,045	-0,0073	0,0503	0,038	0,0576
Рентабельність продажу (валова)	0,0396	0,061	0,1196	0,0214	0,0586
Рентабельність продажу (операційна)	-0,0394	-0,0092	0,048	0,0302	0,0572
Рентабельність продажу (чиста)	-0,039	-0,0051	0,0379	0,0339	0,043

Розрахунок показує, що показники рентабельності за 2006 і 2007 роки підвищились. Показник рентабельності активів свідчить, що кожна гривня активів принесла 0,006 грн. збитку у 2006 році та 0,045 грн. прибутку в 2007 році. Рентабельність виробничого капіталу показує, що на одну гривню виробничого капіталу припадає 3,1 коп. збитку у 2005 році, 0,6 коп. - у 2006 та 3,8 коп. чистого прибутку 2007році. Збільшення в динаміці відбувається за рахунок зменшення збитку у 2006 році, збільшення прибутку у 2007 році та зростання вартості активів.

Рентабельність власного капіталу характеризує ефективність використання підприємством власного капіталу. У 2005 і 2006 роках виробництво було нерентабельним. Показник свідчить, що кожна інвестована гривня приносить 0,73 коп. збитку у 2006 році, а порівняно з попереднім 2005 роком, рентабельність власного капіталу зросла на 85 %. У 2007 році рентабельність становить 5,03 коп. чистого прибутку з однієї гривні.

Як бачимо, показники рентабельності продажу знаходяться на дуже низькому рівні. Так чиста рентабельність продажу “говорить”, що підприємство з однієї гривні продажу отримало збиток 0,39 коп. у 2005, 0,51 у 2006 році та 3,79 коп. прибутку у 2007 році.

Збільшення валової рентабельності продажу пояснюється тим, що темпи зростання чистої виручки від реалізації продукції є більшими, ніж темпи зростання собівартості продукції і свідчить про більшу ефективність виробничої діяльності.

Операційної рентабельність показує здатність керівництва підприємства одержувати прибуток від діяльності до вирахування витрат, які не відносяться до операційної діяльності. При розгляді цього показника разом із показником валової рентабельності можна отримати уявлення про те, чим викликані зміни рентабельності. Операційна рентабельність зростає швидше ніж валова. Це пов'язано із тим, що виручка зростає швидше аніж адміністративні і збутові витрати.

При аналізі коефіцієнтів рентабельності набула поширення модель корпорації “Дюпон”, яка призначена визначити фактори, які впливають на ефективність роботи підприємства і оцінити цей вплив. На думку аналітиків, найбільш значним показником є рентабельність власного капіталу (RВК). Для проведення аналізу необхідно побудувати модель рентабельності власного капіталу.

За формулою “Дюпона” рентабельність власного капіталу визначається:

,

Де Rвк - рентабельність власного капіталу;

Rпч - рентабельність продажу чиста;

Рвід. - ресурсовіддача;

Кфз - коефіцієнт фінансової залежності.

Звідки фактори впливу на рентабельність власного капіталу будуть визначатися:

Рентабельність продажу чиста =; (2.19)

Ресурсовіддача = ; (2.20)

Коефіцієнт фінансової залежності = . (2.21)

Розрахуємо вплив факторів на зміну рентабельності власного капіталу ЗАТ СП “Теріхем-Луцьк” у 2005 - 2007 роках. Для цього побудуємо допоміжну таблицю 2.5.

Таблиця 2.5

Зміна коефіцієнтів рентабельності власного капіталу і факторних показників ЗАТ СП “Теріхем-Луцьк” у 2005 - 2007 роках

Фактори (показники)	2005 р.	2006 р.	2007 р.	Зміна у 2006 р.	Зміна у 2007 р.
Чиста рентабельність продажу	-0,039	-0,0051	0,0379	0,0339	0,043
Ресурсовіддача	1,085	1,1804	0,9987	0,0954	-0,1817
Коефіцієнт фінансової залежності	1,057	1,208	1,328	0,151	0,12
Рентабельності власного капіталу	-0,045	-0,0073	0,0503	0,038	0,0576

Отже, рентабельність власного капіталу ЗАТ СП “Теріхем-Луцьк” у 2006 році у порівнянні з 2005 роком зросла на 0,038, а у 2007 році у порівнянні з 2006 роком на - 0,0576. Це відбулось за рахунок впливу факторів:

1. зміни чистої рентабельності продажу:

RВК = ДRПЧ х РВІД.0 х КФЗ0, (2.22)

у 2006 році: RВК = 0,0339 х 1,085 х 1,057 = 0,039;

у 2007 році: RВК = 0,043 х 1,1804 х 1,208 = 0,0613.

2. зміни ресурсовіддачі:

RВК = RПЧ1 х ДРВІД. х КФЗ0, (2.23)

у 2006 році: RВК = (-0,0051) х 0,0954 х 1,208 = -0,00059.

у 2007 році: RВК = 0,0379 х (-0,1817) х 1,208 = 0,0083.

3. зміна коефіцієнта фінансової залежності:

RВК = RПЧ1 х РВІД.1 х ДКФЗ, (2.24)

у 2006 році: RВК = (-0,0051) х 1,1804 х 0,151 = -0,00091;

у 2007 році: RВК = 0,0379 х 0,9987 х 0,12 = 0,0045.

Сукупний вплив факторів:

у 2006 році: 0,039 + (- 0,00059) + (-0,00091) = 0,0375;

у 2007 році: 0,0613 + 0,0083 + 0,0045 = 0,0741.

Узагальнимо вплив цих факторів у таблиці 2.6.

Таблиця 2.6

Зведена таблиця впливу факторів на рентабельність власного капіталу

ЗАТ СП “Теріхем-Луцьк” у 2005 - 2007 роках

Показники (фактори)	Зміна у 2006 році	Зміна у 2007 році
Чиста рентабельність продажу	0,039	0,0613
Ресурсовіддача	- 0,00059	0,0083
Коефіцієнт фінансової залежності	-0,00091	0,0045
Всього (рентабельність власного капіталу)	0,0375	0,0576

Таким чином, у 2006 році за рахунок підвищення чистої рентабельності продажу на 0,0339 і рівня ресурсовіддачі на 0,0954 показник рентабельності власного капіталу збільшився у 2006 на 0,039 і знизився на - 0,00059 пунктів. Збільшення коефіцієнта фінансової залежності на 0,151 негативно позначилось на зміні рентабельності власного капіталу - вона зменшилась на 0,00091. Загалом зміна факторів спричинила зменшення рентабельності власного капіталу на 3,75 %.

У 2007 році рентабельність власного капіталу збільшилась на 5,76 %. За рахунок збільшення чистої рентабельності продажу на 0,043 та коефіцієнта фінансової залежності на 0,12 рентабельність власного капіталу збільшилась на 0,0613 та 0,0045 відповідно. За рахунок впливу ресурсовіддачі рентабельність власного капіталу збільшилась на 0,0083.

На основі проведеного аналізу показників рентабельності ЗАТ СП “Теріхем-Луцьк” за останні три роки можна зробити висновок, що всі показники знаходились на дуже низькому рівні, але спостерігається тенденція до їх зростання. Основною причиною цього є зменшення витрат на виробництво і реалізацію продукції.

Розділ ІІІ Шляхи підвищення ефективності оподаткування прибутку промислового підприємства

3.1 Особливості податку на прибуток у світовій практиці

Слід відзначити, що на сьогодні тема впливу податку на прибуток на підприємницьку діяльність залишається не досить дослідженою проблемою. Підходи, які використовуються на Заході, не завжди ефективні в умовах трансформації економіки України. Тому актуальним є науково обгрунтоване адаптування досвіду функціонування зарубіжних підприємств і дослідження та впровадження вітчизняних механізмів впливу податків на формування й використання прибутку підприємств.

Відмінно рисою в галузі податків в економічно розвинутих країнах є те, що їх теоретичні розробки та положення відмічаються більш прикладним характером. Вони знайшли своє відображення в податковому законодавстві цих держав, практика використання якого свідчить не скільки про фіскальні сторони його застосування, скільки про заохочувально-стимулюючі, спрямовані на фінансово-господарський розвиток[26,42].

Оподатковуючи прибутки підприємств, з метою стимулювання та розвитку підприємницької діяльності, провідні держави світу надають їм велику кількість різноманітних пільг. Основними фінансовими пільгами для полегшення і сприяння функціонуванню підприємств на сьогоднішній день виступають в основному такі податкові пільги.

Надання податкового інвестиційного кредиту. У Великобританії податковий інвестиційний кредит використовується за ставкою 10 %. У Франції він застосовується з метою заохочення до створення нових підприємств. В Японії підприємства мають право зменшувати податок на прибуток в розмірі 7 % інвестицій, що здійснюється в передові технології і техніку. В Бельгії прибуток, що підлягає оподаткуванню, зменшується на суму інвестиційних затрат, яка становить 13,5 % для малих і середніх підприємств, а також на 100 % інвестиційних витрат для всіх підприємству випадку спрямування всього прибутку для здійснення нововведень. В Нідерландах з податку на прибуток підприємств вираховується 20-25 % інвестиційних затрат для невеликих обсягів здійснення інвестицій, які поступово понижуються з одночасним збільшенням обсягів інвестування. Зменшення прибуткового податку на частину інвестиційних витрат використовується в кожній державі відповідно економічної політики. Наприклад, В Італії в 1994-95 рр. податковий інвестиційний кредит застосовувався з метою стимулювання загальнонаціональних інвестицій, для чого оподатковуваний прибуток підприємств скорочувався на 50 % інвестиційних витрат. Таким чином, із зарубіжного досвіду прибуткового оподаткування можна зробити висновок про те, що в західних країнах ставиться мета стимулювання розвитку підприємств за умови ефективного використання власних джерел фінансових коштів, а саме прибутку. В цілому, податкові кредити є поширеним різновидом пільг в країнах з розвинутою ринково економікою, які класифікується за окремими групами: податкові, інвестиційні, для стимулювання зайнятості тощо, а також поділяються на загальні і галузеві. В окремих країнах їх може налічуватись декілька десятків. На відміну від розвинутих держав, в Україні податковий інвестиційний кредит широкого розповсюдження не отримав. Питання його практичного застосування остаточно в законодавчій формі не врегульоване.

Зниження прибуткового податку на частину витрат на науково-дослідні і дослідно-конструкторські роботи (НДДКР). Наприклад, у Франції ще в 1983 р. законодавством було впроваджено механізм пільгового податкового кредиту, а в 1985 р. було видано закон про наукові дослідження та технологічні розробки, завдяки якому підприємства одержали право на зменшення суми нарахованого податку в розмірі 50 % для збільшення витрат коштів на проведення НДДКР. Сьогодні частка витрат коштів акціонерних товариств в провідних країнах світу на НДДКР складає значні суми в загальних видатках: у Франції вони становлять понад 40 %, в США приблизно 50 %, в Німеччині близько 60 %, в Японії до 65 %. Важливим негативним моментом чинного законодавства України є те, що ним не передбачені окремі пільги на прибутку підприємств для фінансування науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт. Вони виступають як одна з умов для можливості одержання податкового інвестиційного кредиту, що не є правильним. Зовнішні ознаки податкового інвестиційного кредиту та податкових пільг на проведення науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт багато в чому схожі, що й призводить до їх приблизно однакового тлумачення. Насправді, між ними існує кардинальна відмінність, яка проявляється через їх внутрішні властивості і визначає справжнє призначення кожного з них. Таким чином, для наукових досліджень і розвитку науково містких виробництв пільги такого роду, як і в країнах з розвинутими ринковими відносинами, в Україні необхідно запровадити.

Амортизація, яка в західних країнах належить до категорії податкових пільг. Практично на всіх підприємствах західних країн присутня прискорена амортизація, яка дозволяє суттєво зменшувати базу оподаткування, після чого й суму прибуткового податку і, тим самим, надає податкові фінансові ресурси. Прискорена амортизація сприяє скорішому списанню працюючих і здійсненню інвестицій в нові, більш якісні основні фонди, створюючи умови їх швидкому кругообігу, в чому полягають її переваги і призначення. В країнах з розвинутою ринковою економікою використовується близько тридцяти методів прискореного нарахування амортизації. На відміну від провідних західних країн, в Україні підприємства використовують звичайні норми амортизаційних відрахувань хоча чинним законодавством і передбачена прискорена амортизація, вона не має практичного застосування, що стримує оновлення виробничого потенціалу підприємств[26, 24].

З метою забезпечення максимального контролю за сплатою податку на прибуток у таких країнах як США, Німеччина, Франція, Великобританія, Індія, Данія, Аргентина, Чилі, Уругваї, Австралії та багатьох інших країнах - членах Організації економічного співробітництва і розвитку використовуються непрямі методи оподаткування, тобто методу відстеження операцій господарської діяльності платника за допомогою інформації, отриманої з інших джерел, ніж звіти, декларації та бухгалтерські записи, книги, з метою визначення доходу і відповідного розміру зобов'язань платника податку[27, 108].

У більшості країн світу ставка податку на прибуток не є єдино визначеною, існують знижені, мінімальні й максимальні ставки податку.

Податок на прибуток корпорацій в США вноситься за певною шкалою:

з перших 50 тис. дол. прибутку стягується податок за ставкою 15 %;

з наступних 25 тис. дол. прибутку податок стягується за ставкою 25 %;

вище 75 тис. дол. прибутку - 35 %.

Така методика оподаткування прибутку спонукає підприємців до збільшення продуктивності праці та максимального одержання прибутку, що зрештою призводить до збільшення надходження до державного бюджету [30, 233].

Цей вид податку має особливість, із загальної суми податку вираховуються суми податку на прибуток, вже внесені в бюджет штату і місцеві бюджети. Крім того, суми, які витрачені з прибутку на інвестиції, науково-технічні розробки оподатковуються за зниженими ставками. Якщо підприємство використовує сонячну енергію або енергію вітру у виробничому проекті, підприємству надається податковий кредит у розмірі 50 % вартості цього обладнання.

Податок на прибуток з юридичних осіб в Японії має найбільшу питому вагу. Сплачується в розмірі 33,48 %, що надходить у державний бюджет, 1,67 % - у бюджет префектури і 4,12 % - муніципалітету. Окремі види підприємств - медичні заклади, кооперації, громадські організації - сплачують податок у розмірі 27 %. Прибуток до 8 млн. єн обкладається за ставкою 28 %.

Стандартна ставка податку на прибуток корпорацій у Великобританії становить 33 %. Передбачено знижки для компаній із прибутком менше 1,25 млн. фунтів стерлінгів в рік. Невеликі компанії з прибутком, що не перевищує 250 тис. фунтів стерлінгів в рік, оподатковуються по ставці 25 %. Стягується з усього прибутку компаній-резидентів (крім дивідендів і інших доходів, отриманих від інших компаній-резидентів)

Дозволяється віднімати витрати, пов'язані з бізнесом і прискореною амортизацією деяких видів капіталовкладень.

Податку на прибуток корпорацій стягується з юридичних осіб: резидентів (підприємств, зареєстрованих як корпорації, що мають юридичну адресу або органи керування в Італії) і нерезидентів, що одержали дохід від капіталу чи від підприємства, що знаходиться на іспанській території. Стандартна ставка для резидентів 35 %, застосовуються також знижені ставки для кооперативів - 20 % і неприбуткових організацій - 7 %. Доходи нерезидентів від капіталу, розміщеного в Іспанії, оподатковується за ставкою 35 %, а доходи нерезидентів, що не мають постійного підприємства в Іспанії, але доходи отримані на її території, - за ставкою 25 % (до деяких видів доходів застосовуються знижені ставки 14 і 4 %)[30, 256].

Практикується система відрахувань, а також податкових пільг (наприклад, при інвестиціях в основний капітал надається знижка з податку на прибуток в розмірі 5 %, на діяльність, пов'язану з експортом - 25 % і НИОКР - 15-30 %). Країни Басків і Наварра як території з особливим статусом мають право самостійно встановлювати ставки і правила стягнення корпоративного податку.

Таблиця 2.7

Ставки податку на прибуток у країнах світу

Країна	Ставка податку, %
США	15, 25, 34
Великобританія	33
Німеччина	45
Франція	34
Швеція	28
Японія	33,48
Австрія	34
Бельгія	39
Греція	35
Данія	34
Ірландія	29, 48, 52
Іспанія	35
Італія	36
Люксембург	20, 30, 33
Нідерланди	38, 25, 50, 60
Португалія	36+3,6
Фінляндія	28

Прямуючи до економіки з ринковими відносинами, податкова система України мусить, не ігноруючи національними традиціями та особливостями оподаткування, використати багатий досвід функціонування податкових систем західних країн. У таблиці 2.7 наведені стандартні ставки податку на прибуток. Як ми бачимо вони можуть диференціюватися залежно від розміру оподаткованого прибутку. Причому відсутність такої диференціації в Україні оцінюється як недолік. Хоча, згідно з теорією оптимального оподаткування, це є перевагою будь-якої податкової системи, оскільки диференціація податкових ставок спричиняє надлишковий податковий тягар, отже, втрати ефективності. І якщо порівнювати із вітчизняними ставками, ми можемо зробити висновок про недоцільність її подальшого зниження - це не викличе ні припливу інвестицій, ні виходу підприємців з “тіні”. Податкова система повинна відіграти, можливо, першочергову роль в покращені інвестиційного клімату в Україні. Це стосується податку на прибуток, який стягується з підприємств, як одного з важливих видів податків в економіці України.

3.2 Механізм та перспективи покращення оподаткування прибутку підприємств

Аналіз світового досвіду податкового реформування доводить, що коли економіка країни потребує істотної структурної перебудови та масштабних соціальних реформ, ряди використовують здебільшого різного роду податкові пільги, які є одним із найефективніших інструментів податкової політики держави для стимулювання розвитку економіки. Показовим прикладом широкомасштабного використання податкових пільг є досвід США, Швеції, Німеччини, Франції, Ірландії. Водночас, коли економіка працює в межах певного технологічного укладу, для підтримки та стимулювання економічного зростання в податковій політиці найчастіше застосовується підхід, який умовно назвемо егалітарним: єдині низькі податкові ставки та ширина база оподаткування. Прикладом егалітарного підходу в податковій політиці є встановлення єдиної ставки податку з доходів фізичних осіб для усіх платників в Україні[10, 5].

Дослідження фіскальної ефективності пільгового оподаткування прибутку підприємств в Україні на основі офіційних статистичних даних Держкомстату, ДПА України про розміри пільг з податку на прибуток та його надходження в регіональному розрізі за 1999 - 2004 роки показало таке.

Оптимальний період податкової пільги становить чотири роки. За менший час пільга не спрацьовує, а за більший - виникають можливості зловживань і втрати ефективності.

Коефіцієнт еластичності приросту податкових надходжень бюджету за наданими пільгами становить 1,9. Дисконтований (з урахуванням індексу інфляції за чотири роки) коефіцієнт еластичності становить 1,72. Це означає, що з урахуванням індексу інфляції за відповідний період надана у 2000 році одна гривня податкової пільги призвела до збільшення доходів бюджету від сплати податку на прибуток на 1,72 гривні у 2004 році.

Встановлення оптимального терміну дії пільги дає змогу вивести умову граничного розміру річного індексу інфляції, за якої дія пільги залишається ефективною. При цьому загальна закономірність така: що триваліший термін спрацювання пільги, то меншою повинна бути річна інфляція в країні. Так для чотирьох років граничний розмір річної інфляції може становити 16 %, п'яти - 12 %, шести - 10, семи - 9 тощо.

Головний висновок з аналізу досвіду надання податкових пільг полягає у тому, що податкові пільги повинні мати жорстке цільове призначення, бути обмеженими у часі, а їх надання необхідно супроводжувати комплексним моніторингом. Без цього виникають можливості для зловживань, на які весь час нарікає міністр фінансів, стверджуючи, що ідею підтримки інновацій з допомогою податкових пільг було повністю дискредитовано в Україні через зловживання, хабарі та корупції. І тут йому навряд чи можна заперечити.

У кінцевому підсумку в країнах із ринковою розвинутою економікою проводиться політика уряду для стимулювання підприємництва, а забезпечені законодавчо силою конкретні підходи до стягнення податку з прибутку акціонерних товариств мають виключно цільове призначення і зводяться до:

розширення фінансово-виробничої діяльності всіх організаційно-правових-форм ведення бізнесу;

стимулювання розвитку підприємницької діяльності господарських утворень малого і середнього класу;

активізація інвестиційного процесу, включаючи заохочувальні заходи для приватних власників капіталу;

забезпечення умов суб'єктам підприємницької діяльності щодо одержання достатньої величини прибутку й стимулювання за допомогою податків і податкових пільг його раціонального використання тощо.

Разом із застосуванням наведених параметрів при стягненні податку на прибуток підприємств, серед варіантів удосконалення є запровадження регресивної податкову шкалу, коли ставки податку зменшуються разом із підвищенням отриманого підприємством прибутку[25, 73]. Або альтернативний варіант - регресивну податкову шкалу, коли ставки податку зменшуються разом із підвищенням обороту підприємства. Окрім цього, варто ввести в Україні вищий за чинний податок на прибуток підприємств-монополій, що практикується в ринково розвинутих країнах, і який сприятиме встановленню належної податкової справедливості. Хоча можливий варіант, коли монополії надлишковий податок прямо перекладатимуть на ціни, тоді з'явиться необхідність в додатковому контролі.

Покращення податкової системи можна було б досягти запровадженням фінансових пільг для полегшення і сприяння функціонуванню підприємств, таких як:

надання податкового інвестиційного кредиту;

зниження прибуткового податку на частину витрат на науково-дослідні і дослідно-конструкторські роботи (НДДКР);

прискорена амортизація, яка дозволяє суттєво зменшувати базу оподаткування, після чого й суму прибуткового податку і, тим самим, надає податкові фінансові ресурси

податкові канікули;

скасування податків на реінвестований прибуток.

В Україні використовується прискорена амортизація та податкова пільга в розмірі 50 % до базової ставки податку на прибуток, який одержується інноваційними центрами від реалізації інноваційного продукту[23 ,23].

На ім'я президента України подано проекти Стратегії податкової реформи, Хартії податкових відносин і Положення про Національну комісію з податкової реформи при президентові України, розроблені робочою групою під керівництвом В. Ланового, яка, очевидно, має скласти кістяк майбутньої Національної комісії. Стратегії передувала публікація на шпальтах “Урядового кур'єра” Концепції реформування податкової системи, розробленої тією ж групою, правда, у значно вужчому складі, що була піддана серйозній критиці, доопрацьована і подана у новому форматі. Однак фундаментальні ідеї, покладені в основу Концепції, не змінилися. Її суть - створити податкову систему, здатну вразити світ низькими податковими ставками, що стануть підгрунтям для економічного процвітання в Україні. Поданий проект заслуговує на увагу вже в тому, що є першою спробою розробити довгострокову стратегію поетапного реформування податкової системи в нашій країні. Стратегія грунтується на оцінці ключових проблем діючої податкової системи, включає окремі слушні пропозиції щодо шляхів їх розв'язання. Водночас документ містить помилкові оцінки, суб'єктивні висновки та необгрунтовані пропозиції, що можуть мати численні системні наслідки: падіння частки ВВП, що перерозподіляється через податкову систему держави, за межі мінімально допустимого рівня; посилення деформації у податковій системі; згортання сектора загального державного управління до небезпечних меж; зростання фіскальних дисбалансів; зміна моделі української економіки, визначеної в Конституції[29, 8].

Як відмічає д.е.н. А.Соколовська основним недоліком пропозиції щодо реформування податку на прибуток підприємств є поєднання зниження ставки податку на нерозподілений прибуток до 10-12 % (при цьому нерозподілений прибуток має оподатковуватися лише на рівні отримувачів дивідендів - фізичних осіб) із звуженням податкової бази за рахунок “розгортання механізму прискореної амортизації активної частини основного капіталу”, “створення адресних податкових преференцій найважливішим інвестиційним проектам та інвестиційних податкових знижок”. Такий підхід до реформування податку суперечить міжнародній практиці, в якій зниження податкових ставок з метою уникнення фіскальних шоків, як правило, супроводжується розширенням податкової бази. Зокрема, в Ірландії, де найнижча в Європі ставка корпоративного податку - 12,5 %, має місце найвища його продуктивність - 30,4 % (відношення частки податку у ВВП до його стандартної ставки), яка свідчить про найширшу податкову базу.

Особливу критику викликають пропозиції щодо відновлення часткових пільг - адресних податкових преференцій найважливішим інвестиційним проектам. Ці пільги є неефективними, оскільки грунтуються на суб'єктивних рішеннях щодо важливості тих чи інших проектів, наслідком чого буде безпідставне розширення переліку таких проектів, тобто використання пільг для уникнення податку.

Більш виваженими є пропозиції зменшення ставки податку на прибуток в Україні до 20 % (20,6 % в середньому в країнах ЄС-10) у поєднанні з відновленням механізму прискореної амортизації для основних активів при запровадженні новітніх, зокрема енергозберігаючих та екологічно безпечних технологій.

Гасло “Найкращі податки - найменші податки” втрачає свою актуальність. Воно трансформується угасло “Ефективні податки й ефективні державні видатки - запорука суспільного прогресу”. Україні необхідна не стільки стратегія реформування податкової системи, скільки стратегія формування ефективної податкової системи і раціональної бюджетної політики. Потрібно враховувати досвід зарубіжних країн з метою недопущення помилок, допущених ними при побудові податкового законодавства.

Висновок

Податок на прибуток на сьогодні є найвагомішим із групи прямих податків у податковій системі України. За підсумками 2007 року цей податок становить близько 23,9 % в обсязі фактичних надходжень Зведеного бюджету України. Попередниками нинішнього податку на прибуток були податки, що діяли в СРСР: відрахування від прибутку, податок з прибутку громадських організацій, вільний залишок прибутку, податок з прибутку. Податок на прибуток, який стягується в Україні, має дуже важливе фіскальне значення, чим відрізняється від аналогічних податків в економічно розвинутих країнах. Це обумовлено, перш за все, пропорціями в розподілі валового національного продукту, що склалися історично в централізовано-плановій економіці. Податок на прибуток підприємств, крім великого фіскального значення, має широкі можливості для регулювання та стимулювання підприємницької діяльності. Цей вплив може здійснюватись як завдяки диференціації ставок оподаткування по різних видах діяльності, так і завдяки наданню пільг у виробництві пріоритетних товарів.але в нашій країні можливості щодо використання податку на прибуток як регулюючого фактора дещо обмежений його великим бюджетним значенням, внаслідок чого і застосовується єдина ставка податку на прибуток підприємств.

Слід відзначити, що на сьогодні тема впливу податку на прибуток на підприємницьку діяльність залишається не досить дослідженою проблемою. Підходи, які використовуються на Заході, не завжди ефективні в умовах трансформації економіки України. Тому актуальним є науково обгрунтоване адаптування досвіду функціонування зарубіжних підприємств і дослідження та впровадження вітчизняних механізмів впливу податків на формування й використання прибутку підприємств.

Однією з проблем справляння податку на прибуток є збитковість, часто штучна, вітчизняних підприємств. Існують цілком законні і природні шляхи заниження об'єкта оподаткування, які доступні, в основному, великим підприємствам. Але чому тоді серед малих підприємств, які працюють не один рік, теж значна кількість збиткові або такі, що декларують незначний об'єкт оподаткування. Тоді постає одразу два питання: по-перше, за рахунок чого відбувається таке зниження об'єкта оподаткування, по-друге, чи доцільним є включення від'ємного значення об'єкта оподаткування звітного року до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року (в розвинених країнах така можливість надана тільки новоствореним підприємствам).

Покращення податкової системи можна було б досягти запровадженням фінансових пільг для полегшення і сприяння функціонуванню підприємств, таких як: надання податкового інвестиційного кредиту; зниження прибуткового податку на частину витрат на науково-дослідні і дослідно-конструкторські роботи (НДДКР); прискорена амортизація, яка дозволяє суттєво зменшувати базу оподаткування, після чого й суму прибуткового податку і, тим самим, надає податкові фінансові ресурси; податкові канікули; скасування податків на реінвестований прибуток; запровадження регресивної податкову шкалу, коли ставки податку зменшуються разом із підвищенням отриманого підприємством прибутку, або альтернативний варіант - регресивну податкову шкалу, коли ставки податку зменшуються разом із підвищенням обороту підприємства; окрім цього, варто ввести в Україні вищий за чинний податок на прибуток підприємств-монополій, що практикується в ринково розвинутих країнах, і який сприятиме встановленню належної податкової справедливості.

Про те, застосування кожного із цих методів має багато аргументів за і проти, що ускладнює їх застосування. Їх використання є своєрідним експериментом, коли невідомий результат. Податок на прибуток має значну питому вагу у податкових надходженнях держави, що унеможливлює експерименти.

Література

Бавін. Є.В. Механізм оподаткування прибутку підприємств ефективність функціонування промислових підприємств. - Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук. Інститут економіки промисловості НАН України. Донецьк, 2005.

Бадида М.П. Оподаткування підприємств та шляхи його вдосконалення в Україні. - Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук. Київський національний економічний університет . Київ, 2003.

Барабаш Н.С. Система показників аналізу рентабельності підприємства і методика їх оцінки // Регіональні перспективи. - 2001. - № 2-3. - с.157-158.

Білик Т.О. Теоретичні аспекти прибутку // Формування ринкових відносин в Україні. - 2005. - № 8(51). - с. 8-13.

Варналій З. “Тіньова” економіка як специфічний об'єкт оподаткування // “Проблеми та шляхи розвитку податкової системи України”. Матеріали науково-практичної конференції. - Ірпінь. - 1998 (травень).

Василик О.Д., Павлюк К.В. Державні фінанси України: Підручник. - К.: Центр навчальної літератури, 2003. - 608 с.

Горбанський Б. Можливості та шляхи оподаткування “тіньової” економіки // “Проблеми та шляхи розвитку податкової системи України”. Матеріали науково-практичної конференції. - Ірпінь. - 1998 (травень).

Грузін В. Бюджетні страждання // Сільські вісті. - 1999. - 6 травня.

Дворецкова Н.К. Налог с оборота в СРСР. - Ростов-на-Дону: Издательство Ростовского университета. - 1980. - 94 с.

Загорський В. Податки для конкурентно спроможної економіки // “Дзеркало тижня”. - 2006. - № 16-17 (29 кв. - 12 тр.).

Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

Закон України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Кан Инли. Анализ рентабельности в финансовом анализе // Актуальные проблемы современной науки. - 2003. - № 3. - с. 22-27.

Кононенко О. Аналіз фінансової звітності. - Х.: Фактор, 2002. - 144 с.

Лукашевич И. Стратегические показатели финансового анализа // Финансы. - 2002.- № 7. - с. 52-55.

Малис Н.И. Плюсы и минуси изменения ставкиналога на прибыль // Финансы. - 2003. - № 9. - с. 25-27.

Міхельс В., Скопенко А. Як створити систему стимулюючого оподаткування прибутку підприємств в Україні // Банківська справа. - 2000. - №6.- 25-29.

Паєнтко Т.В. Оптимізація механізмів прибуткового оподаткування // Економіка та держава. - 2005. - №9. - с. 48-54.

Приймак О. Не податком єдиним…, а й розумним законом // Урядовий кур'єр. - 1999. - № 235. - 15 грудня.

Основні показники економічного та соціального стану України за 1991-2006 роки // Бюлетень Національного банку України. - 2006. № 4. - с. 44-51.

Офіційний веб-сайт мінфіну України. http//w.w.w.minfin/gow/ua/

Податкова система. Підручник / За заг. ред. С. М. Онисько. - Львів: “Магнолія Плюс”, 2004. - 312 с.

Савченко А., Москалюк Н. Податок на прибуток підприємств як інструмент інвестиційної політики держави // Економіка України. - 2003. - № 3. - 22-28.

Санжара А. Відповідальність платників податку за порушення законодавства при формуванні податку на прибуток // Податок на прибуток. - “Баланс-Клуб”. - 2005. - № 7. - 210-212.

Свердан М.М. Податок на прибуток підприємств // Фінанси України. - 2002. - № 12. - 68-74.

Свердан М.М. Прибуткове оподаткування підприємств в Україні: еволюція і перспективи // Вісник. - Київський інститут бізнесу та технологій. - № 1(2). - 2005. - 39-45.

Слав'юк Р.А. Фінанси підприємств: Навчальний посібник. - Київ: “Центр навчальної літератури”, 2004. - 460 с.

Субботович Ю.Л. Податок на прибуток - регулятор підприємницької діяльності // Фінанси України. - 2001. - № 12.

Соколовська А. До стратегії реформування податкової системи України // “Дзеркало тижня”. - 2006. - № 13 (8 квітня). - с. 8.

Ткаченко Н.М. Горова Т. М. Ільєнко Н. О. Податкова система країн світу та України. Облік і звітність: Навч.-метод. посібник / Під заг. ред. Н. М. Ткаченко. - К.: Алерта, 2004. - с. 544.

Фаріон І.Д., Захарків Т.Д. Фінансовий аналіз. Навч. посібник. - Тернопіль: “Економічна думка”, 2000. - 455 с.