Оцінка достатності грошових надходжень на підприємстві

Залежно від ступеня ліквідності, тобто швидкості перетворення на грошові засоби, активи підприємства розподіляються за такими групами:

– найбільш ліквідні активи (А1) - до них відносяться усі статті грошових засобів підприємства і надійні короткострокові фінансові вкладення (цінні папери);

– швидко реалізовувані активи (А2) - дебіторська заборгованість та інші оборотні активи. Підсумок цієї групи одержується відніманням від підсумку розділу II активу величини найбільш ліквідних і повільно реалізовуваних активів.

– повільно реалізовувані активи (АЗ) - статті розділу II активу «Запаси», а також статті «Довгострокові фінансові інвестиції з розділу І активу балансу.

– важко реалізовувані активи (А4) - статті розділу І активу балансу «Необоротні активи», за винятком статей, включених до попередньої групи.

Пасиви балансу групуються за ступенем терміновості їх оплати:

– найбільш термінові зобов'язання (П1) - до них належать «Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги», а також «Поточні зобов'язання за розрахунками»;

– короткострокові пасиви (П2) - короткострокові кредити та поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями;

– довгострокові пасиви (ПЗ) - довгострокові зобов'язання (розділ III пасиву), а також розділ II пасиву «Забезпечення наступних витрат і платежів»;

– постійні пасиви (П4) - статті розділу І пасиву балансу «Власний капітал», а також розділ V «Доходи майбутніх періодів». Для збереження балансу активу й пасиву підсумок цієї групи зменшується на суму іммобілізації оборотних засобів за статтями розділу II активу [83].

Для визначення ліквідності балансу необхідно зіставити підсумки наведених даних по активу й пасиву. Баланс вважається абсолютно ліквідним, коли має місце така ситуація:

Размещено на http://www.allbest.ru/

Використовуючи правило зростаючої ліквідності, необхідно розрізняти три рівні платоспроможності:

– грошовий;

– розрахунковий;

– ліквідний.

Коефіцієнт грошової платоспроможності (К_г._п) визначається відношенням суми залишків за статтями коштів та їх еквівалентів і поточних фінансових інвестицій до суми залишків за непогашеними кредитами та поточної кредиторської заборгованості, який визначається за формулою (2.1):

, (2.1)

де ряд. 230 ф. 1 - грошові кошти та їх еквіваленти в національній валюті;

ряд. 240 ф. 1 - грошові кошти та їх еквіваленти в іноземній валюті;

ряд. 220 ф. 1 - поточні фінансові інвестиції;

ряд. 620 ф. 1 - поточні зобов'язання.

За даними балансу визначаємо коефіцієнт грошової платоспроможності за 2005 та 2006 роки та порівнюємо їх (Додаток А, В):

2005 рік:

2006 рік:

Дані свідчать про те, що коефіцієнт грошової платоспроможності в 2006 році набагато зріс. На підприємстві залишок грошових коштів є достатнім, так як значення цього коефіцієнта повинно бути не менше ніж 0,2.

Коефіцієнт розрахункової платоспроможності (К_р.п) визначається відношенням суми залишків за статтями коштів та їх елементів, поточних фінансових інвестицій, дебіторів, товарів і готової продукції до суми залишків за непогашеними короткостроковими кредитами та поточної кредиторської заборгованості у вигляді такої формули (2.2):

, (2.2)

де ряд. 260 ф. 1 - оборотні активи.

Виходячи з даних балансу, одержимо коефіцієнт розрахункової платоспроможності:

2005 рік:

2006 рік:

Одержані дані свідчать, що коефіцієнт розрахункової платоспроможності в 2005 році був нижчим - це негативне явище, тому що на підприємстві поточних зобов'язань було більше, ніж ліквідних активів, і немає можливості ними маневрувати й швидше перекривати поточні зобов'язання. Проте в 2006 році відбувається збільшення цього коефіцієнта. Це відбулося за рахунок зменшення кредиторської заборгованості і поточних зобов'язань підприємства.

Коефіцієнт ліквідної платоспроможності (К_л._п) визначається відношенням загальної суми оборотних активів і витрат майбутніх періодів до загальної суми зобов'язань і доходів майбутніх періодів, що визначається за формулою (2.3):

, (2.3)

де ряд. 270 ф.1 - витрати майбутніх періодів;

ряд. 480 ф.1 - довгострокові зобов'язання;

ряд. 630 ф. 1 - доходи майбутніх періодів.

За даними балансу визначаємо коефіцієнт ліквідної платоспроможності за 2005 та 2006 роки:

2005 рік:

2006 рік:

Позитивним для підприємства є коефіцієнт ліквідної платоспроможності на початок і кінець періоду - на кінець періоду він збільшився, що є причиною зменшення довгострокових і поточних зобов'язань, а також зниження доходів майбутніх періодів.

Результати розрахованих коефіцієнтів платоспроможності відображені на рис. 2.1:



Рис. 2.1 - Динаміка зміни коефіцієнтів платоспроможності за 2005-2006 роки

На практиці часто розраховується коефіцієнт критичної ліквідності (допоміжний коефіцієнт покриття, К_кр.л.). Він визначається як відношення величини оборотних (поточних) активів за мінусом запасів і незавершеного виробництва до величини поточних зобов'язань за такою формулою (2.4):

(2.4)

де ряд. 100 ф. 1 - виробничі запаси;

ряд. 110 ф. 1 - тварини на вирощуванні та відгодівлі;

ряд. 120 ф. 1 - незавершене виробництво;

ряд. 130 ф. 1 - готова продукція;

ряд. 140 ф. 1 - товари.

Позитивним для підприємства буде, коли цей показник дорівнює або більший за одиницю. Отже, коефіцієнт критичної ліквідності за 2005 та 2006 роки буде складати:

2005 рік:

2006 рік:

На практиці не часто буває, коли цей коефіцієнт дорівнює одиниці. Але на ДП МОУ «ХЗЗВ» в 2005 році він перевищував одиницю і складав 1,5. В 2006 році цей коефіцієнт став ще вищим і склав 2,7. Це означає, що на підприємстві не виникає загроза потрапити у скрутне фінансове становище через низьколіквідні активи.

Якщо до складу ліквідних засобів включити запаси і витрати (за мінусом витрат майбутніх періодів), то одержимо коефіцієнт поточної ліквідності (К_п.л.), або, як його часто називають, коефіцієнт покриття. Він розраховується як відношення вартості всіх оборотних (мобільних) засобів підприємства до величини поточних зобов'язань за формулою (2.5):

, (2.5)

де О_з - сума оборотних засобів;

К_ф.з. - поточні зобов'язання.

Коефіцієнт поточної ліквідності висвітлює платіжні можливості підприємства за умови не тільки своєчасних розрахунків з дебіторами і сприятливої реалізації готової продукції, а й продажу у разі необхідності інших оборотних засобів.

Таким чином коефіцієнт поточної ліквідності за 2005 та 2006 роки дорівнює:

2005 рік:

2006 рік:

Рівень коефіцієнта поточної ліквідності залежить від галузі виробництва, тривалості виробничого циклу, структури запасів і витрат та інших факторів. Нормальним для нього вважається обмеження К_л.п.>2. Коефіцієнт поточної ліквідності характеризує очікувану платоспроможність підприємства на період середньої тривалості одного обороту всіх оборотних засобів.

Аналіз ліквідності балансу можна оформити у вигляді табл. 2.3. У колонках 2, 3, 5, 6 наводяться підсумки груп активу й пасиву, розраховані за 2005 та 2006 роки; у колонках 7 та 8 - абсолютні величини платіжних надлишків або нестач за 2005 та 2006 роки; у колонках 9 та 10 - відповідно їх величини у відсотках до підсумків груп пасиву.

Виходячи зданих табл. 2.3, необхідно зазначити, що у 2006 році явною є нестача важко реалізовуваних активів (-1257) і постійних пасивів (-1629). Але всі інші групи активів і пасивів у 2006 році збільшились порівняно з 2005 роком.

Зіставлення підсумків першої групи по активу й по пасиву, тобто А1 і П1 (строки до 3 місяців), відображають співвідношення поточних платежів та надходжень.

Порівняння підсумків другої групи по активу і пасиву, тобто А2 і П2 (термін від 3 до 6 місяців), відображають тенденцію збільшення або зменшення поточної ліквідності в найближчому майбутньому.

При цьому нестача засобів по одній групі активів компенсується їх надлишком по іншій групі, хоча компенсація при цьому має місце лише при вартісному виразі, оскільки в реальній платіжній ситуації менш ліквідні активи не можуть замінити більш ліквідні.

Таблиця 2.3 - Аналіз ліквідності балансу, тис. грн.

Актив	2005 рік	2006 рік	Пасив	2005 рік	2006 рік	Платіжний надлишок (+) або нестача (-)	У відсотках до величини групи пасиву
						За 2005 рік (2-5)	За 2006 рік (3-6)	2005 рік (7:5*100)	2006 рік (8:6*100)
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10
А1	132	601	П1	106	66	26	535	24,4	810,6
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10
А2	885	794	П2	440	429	445	365	101,1	85,1
А3	786	729	П3	-	-	786	729	-	-
А4	5157	4772	П4	6414	6401	-1257	-1629	-19,6	-25,4
Усього	6960	6896	Усього	6960	6896	0	0	Х	Х

Проаналізувавши динаміку змін активів і пасивів балансу протягом 2005 - 2006 років можна помітити, що активи і пасиви балансу зменшились на 64 тис. грн. (Додаток З, К).

Наступним кроком аналізу є аналіз фінансової стійкості підприємства.

Важливим завданням аналізу фінансового стану є дослідження абсолютних показників фінансової стійкості підприємства. Для даного напряму аналізу вирішальне значення має питання про те, які показники відображають сутність стійкості фінансового стану. Відповідь на це одержується передусім із самої побудови балансу, тобто має дотримуватися таке співвідношення (2.6):

НА + ОА + ВМП = ВК + ЗНВП + ДЗ + ПЗ + ДМП, (2.6)

де НА - необоротні активи (основні засоби і вкладення);

ОА - оборотні активи (запаси, дебіторська заборгованість, грошові засоби та інші активи);

ВМП - витрати майбутніх періодів;

ВК - джерела власних засобів;

ЗНВП - забезпечення наступних витрат і платежів;

ДЗ - довгострокові зобов'язання (кредити банків);

ПЗ - поточні зобов'язання (короткострокові кредити банків, кредиторська заборгованість, розрахунки, інші пасиви);

ДМП - доходи майбутніх періодів.

Розрахунок співвідношення за 2005 - 2006 роки має такий вигляд:

2005 рік: 5157 + 1783 + 20 = 6414 + 546

6960 = 6960

2006 рік: 4772 + 2119 + 5 = 6401 + 495

6896 = 6896

Для оцінки джерел формування запасів і витрат використовується кілька показників, що відображають різний ступінь охоплення різних видів джерел.

Перший показник - наявність власних оборотних засобів; визначається різниця величини джерел власного капіталу та величини необоротних активів, що визначається за формулою (2.7):

, (2.7)

де - власні оборотні засоби;

- джерела власного капіталу (розділ І пасиву балансу);

- необоротні активи (розділ І активу балансу).

Наявність власних оборотних засобів в 2005 та 2006 роках буде такою:

(2005 р.) = 6414 - 5157 = 1257 (тис. грн.)

(2006 р.) = 6401 - 4772 = 1629 (тис. грн.)

Дані свідчать про те, що у 2005 році власні оборотні засоби складали 1257 тис. грн., а у 2006 році - 1629 тис. грн. Це означає, що власні оборотні засоби збільшились за рахунок збільшення у 2005 році необоротних активів.

Другий показник - наявність власних і довгострокових зобов'язань джерел формування запасів і витрат; одержується збільшенням попереднього показника на суму довгострокових кредитів і позикових засобів, що визначається за формулою (2.8):

, (2.8)

де - довгострокові зобов'язання.

Наявність власних і довгострокових зобов'язань джерел формування запасів і витрат в 2005 та 2006 роках буде такою:

(2005 р.)= 6414 - 5157 = 1257 (тис. грн.)

(2006 р.) = 6401 - 4772 = 1629 (тис. грн.)

Дані свідчать про те, що підприємство не має довгострокових зобов'язань і основними джерелами формування запасів і витрат є власні оборотні засоби.

Третій показник - загальна величина головних джерел формування запасів і витрат; дорівнює сумі попереднього показника та величини короткострокових кредитів і позикових засобів, що визначається за формулою (2.9):

, (2.9)

де - загальна величина джерел формування запасів і витрат;

- короткострокові кредити і позикові засоби.

Загальна величина головних джерел формування запасів і витрат в 2005 та 2006 роках буде такою:

(2005 р.) = 6414 - 5157 = 1257 (тис. грн.)

(2006 р.) = 6401 - 4772 = 1629 (тис. грн.)

Цим трьом показникам джерел формування запасів і витрат відповідають три показники забезпеченості запасів і витрат джерелами їх формування.

Це надлишок (+) або нестача (-) власних оборотних засобів, що розраховується за формулою (2.10):

, (2.10)

де А_о - запаси і витрати.

Надходження власних оборотних засобів в 2005 та 2006 роках складають:

2005 рік:

2006 рік:

Надлишок (+) або нестача (-) власних і довгострокових зобов'язань джерел формування запасів і витрат, що розраховується за формулою (2.11):

(2.11)

Надходження власних і довгострокових зобов'язань джерел формування запасів і витрат в 2005 та 2006 роках складають:

2005 рік:

2006 рік:

Надлишок (+) або нестача (-) загальної величини головних джерел формування запасів і витрат, що розраховується за формулою (2.12):

(2.12)

Надходження загальної величини головних джерел формування запасів і витрат в 2005 та 2006 роках складають:

2005 рік:

2006 рік:

Розрахунки трьох показників забезпеченості запасів і витрат джерелами їх формування дають змогу класифікувати фінансові ситуації за ступенем їх стійкості.

При ідентифікації типу фінансової ситуації використовують тривимірний показник. Таким чином на ДП МОУ «ХЗЗВ» спостерігається абсолютна стійкість фінансового стану (1;1;1), так як виконуються такі умови:

Складемо за даними балансу аналітичну таблицю, що характеризує фінансову стійкість (табл. 2.4).

Таблиця 2.4 - Аналіз фінансового стану за допомогою тримірного показника, тис. грн.

Показники	2005 рік	2006 рік	Зміна
1	3	4	5
1. Джерела власних засобів за мінусом іммобілізації Ір. П	6414,0	6401,0	-13,0
2. Основні засоби та ін. Ір. А	5157,0	4772,0	-385,0
3. Наявність власних оборотних засобів (1-2)	1257,0	1629,0	372,0
4. Довгострокові кредити та залучені засоби ІІІр. П	-	-	-
5. Наявність власних засобів довгострокових джерел формування запасів і витрат (3+4)	1257,0	1629,0	372,0
6. Короткострокові кредити та зобов'язання І\/р. П	546,0	495,0	-51,0
7. Загальна величина основних джерел формування запасів (7+5)	1803,0	2124,0	321,0
8. Загальна величина запасів	958,0	880,0	-78,0
9. Надлишок (+) або нестача (-) власних оборотних коштів (3-8)	299,0	749,0	450,0
10. Надлишок (+) або нестача (-) власних і довгострокових джерел формування запасів і витрат (5-8)	299,0	749,0	450,0
11.Надлишок (+) або нестача (-) загальної величини основних джерел формування запасів(7-8)	845,0	1244,0	399,0
12. Тривимірний показник	(1;1;1)	(1;1;1)	-

За даними, наведеними у табл. 2.4, фінансовий стан підприємства характеризується як абсолютно стійкий. В 2006 році зросли джерела власних засобів і довгострокових зобов'язань формування запасів і витрат. Позитивним є те, що загальна величина основних джерел формування запасів значно більша від загальної величини запасів і витрат.

Наступним кроком аналізу є аналіз дебіторської і кредиторської заборгованості.

Дебіторська і кредиторська заборгованість виникає внаслідок розрахунків підприємства з покупцями, постачальниками, фінансовими органами, підрядчиками, робітниками і службовцями, органами соцстрахування, депонентами, підзвітними особами тощо.

Значні розміри дебіторської і кредиторської заборгованості призводять до самовільного перерозподілу оборотних засобів між підприємствами.

Дебіторська заборгованість - це відволікання з діяльності підприємства оборотних засобів, що є причиною фінансових ускладнень. Кредиторська заборгованість - результат напружено фінансового стану; в результаті нестачі необхідних засобів затримується платіж різними організаціями та особами. Суворий контроль за своєчасною сплатою кредиторської заборгованості має велике значення, оскільки затримання платежів може стати причиною фінансових ускладнень у підприємств-кредиторів і негативно позначитися на виробничих відносинах з ними [37].

Дебіторська заборгованість показана в розділі II балансу за статями «Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги» та «Дебіторська заборгованість за розрахунками» [11].

Аналіз дебіторської заборгованості треба починати з вивчення даних балансу, за якими визначають ступінь збільшення або зменшення їх протягом звітного періоду. За даними балансу ДП МОУ «ХЗЗВ», дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги в 2005 році на кінець року складала 504 тис. грн., а в 2006 році - 379 тис. грн.

Далі визначається невиправдана заборгованість і з'ясовують причини її виникнення. Важливим завданням аналізу є визначення за даними пояснювальної записки або бухгалтерських відомостей дати виникнення кожної суми заборгованості, що дає змогу встановити строки застарілості позову.

Необхідно відрізняти допустиму заборгованість від невиправданої. Допустима дебіторська заборгованість - це заборгованість, яка виникла згідно з пред'явленими претензіями, і заборгованість підзвітних осіб. До невиправданої дебіторської заборгованості належать заборгованість конкретних осіб три нестачах, розтратах і крадіжках; заборгованість відділу капітального будівництва внаслідок порушення фінансової дисципліни; нестача і витрати, зумовлені псуванням товарно-матеріальних цінностей, не списаних з балансу в установленому порядку, а також уся прострочена заборгованість.

Треба також аналізувати заборгованість за окремими покупцями і строками виникнення заборгованості. Постійний облік і аналіз дебіторської заборгованості дає можливість вживати заходів щодо усунення простроченої заборгованості. Інформація, одержана від такого аналізу, необхідна як для внутрішнього управління, так і для зовнішніх користувачів, оскільки вони хочуть бути обізнаними щодо стану дебіторської заборгованості підприємств-партнерів. Збільшення дебіторської заборгованості призводить до нестійкості фінансового стану [36].

Існує кілька показників, які характеризують стан дебіторської заборгованості, а саме:

1) кількість оборотів суми дебіторської заборгованості, що розраховується за формулою (2.13):

,(2.13)

де середня сума дебіторської заборгованості - (ряд. 160 ф. 1 на початок періоду + ряд. 160 ф. 1 на кінець періоду) / 2. Тобто:

.

Кількість оборотів суми дебіторської заборгованості в 2005 та 2006 роках складає:

2005 рік: 8228 / 408,5 = 20,1 (разів)

2006 рік: 9648 / 441,5 = 21,8 (разів)

Цей показник відображає, скільки разів протягом року (або іншого періоду) обсяги надходжень від реалізації можуть вмістити в собі середній залишок сум дебіторів, а також визначає ефективність кредитного контролю. Кредитного - з боку підприємства, тобто коли підприємство дає товар іншим суб'єктам з відстрочкою платежу, то воно виступає як кредитор. Інакше кажучи, цей показник відображає збільшення або зменшення комерційного кредиту, який надає підприємство. Збільшення показника означає скорочення продажу в кредит. Зменшення означає збільшення обсягів кредиту.

В 2006 році порівняно з 2005 роком збільшилась кількість оборотів суми дебіторської заборгованості зросла на 1,7 рази, що означає скорочення продажу товарів в кредит.

Зміна кількості оборотів суми дебіторської заборгованості в 2005 та 2006 роках показана на рис.2.3.

Рис. 2.3 - Оборотність дебіторської заборгованості за 2005 та 2006 роки

2) для визначення тривалості оборотів дебіторської заборгованості (середнього строку оборотності дебіторської заборгованості) використовується зворотна формула (2.14):

,(2.14)

або .

Середнього строк оборотності дебіторської заборгованості в 2005 та 2006 роках складає:

2005 рік: днів

2006 рік: днів.

Дані розрахунків свідчать, що підприємству в 2005 році потрібно було в середньому 17,9 днів для отримання оплати за відвантажені товари, а в 2006 році - 16,5 днів.

3) коефіцієнт співвідношення дебіторської і кредиторської заборгованості розраховується за формулою (2.15):

, (2.15)

де Д_з - дебіторська заборгованість;

К_з - кредиторська заборгованість.

Коефіцієнт співвідношення дебіторської і кредиторської заборгованості в 2005 та 2006 роках складає:

2005 рік: ;

2006 рік: .

Позитивно оцінюється цей коефіцієнт, коли дебіторська заборгованість більша за кредиторську. На ДП МОУ «ХЗЗВ» дебіторська заборгованість в 2005 році перевищує кредиторську на 528 тис. грн., а в 2006 році - на 545 тис. грн.

Аналіз кредиторської заборгованості треба починати з виявлення складу і структури кредиторської заборгованості за даними балансу (табл. 2.5).

Дані табл. 2.5 підтверджують, що у складі кредиторської заборгованості виникли суттєві зміни. Так, зменшилася кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги, а також з одержуваних авансів. Але збільшилася заборгованість за бюджетом, зі страхування, з оплати праці та інші поточні зобов'язання. За рік кредиторська заборгованість зменшилася на 53 тис. грн.

Таблиця 2.5 - Аналіз складу і структури кредиторської заборгованості

Розрахунки з кредиторами	2005 рік	2006 рік	Зміни
	тис. грн.	%	тис. грн.	%	тис. грн.	%
1	2	3	4	5	6	7
1. Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги	106,0	19,5	66,0	13,4	-40,0	-6,1
2. Поточні зобов'язання за розрахунками:
–  з одержаних авансів	324,0	59,5	122,0	24,8	-220,0	-34,7
– з бюджетом	58,0	10,7	110,0	22,4	58,0	11,7
– з позабюджетних платежів	-	-	-	-	-	-
– зі страхування	8,0	1,5	59,0	12	51,0	10,5
– з оплати праці	46,0	8,5	131,0	26,7	85,0	18,2
– з учасниками	-	-	-	-	-	-
Інші поточні зобов'язання	2,0	0,4	3,0	0,6	1,0	0,2
Усього	544,0	100	491,0	100	-53,0	Х

Як і при аналізі дебіторської заборгованості, необхідно визначити показники, які характеризують стан кредиторської заборгованості. Ними є:

1) Оборотність кредиторської заборгованості, що розраховується за формулою (2.16):

, (2.16)

де сума закупівель (придбання) - це (ряд. 035 ф. 2 - ряд. 100 ф. 2) + (ряд. 100 ф. 1 + ряд. 140 ф. 1) - (ряд. 240 ф. 2 + ряд. 250 ф. 2 + ряд. 260 ф. 2).

Оборотність кредиторської заборгованості в 2005 та 2005 роках складає:

2005 рік: (днів)

2006 рік: (днів)

Тривалість обороту всієї поточної кредиторської заборгованості складає: в 2005 році - 11,07 днів, а в 2006 році - 14,21 днів.

Зміна оборотності кредиторської заборгованості показана на рис. 2.4:

Рис. 2.4 - Оборотність кредиторської заборгованості за 2005 та 2006 роки

2) Показник середнього періоду погашення кредиторської заборгованості (для визначення середнього строку оборотності кредиторської заборгованості) розраховується за формулою (2.17):

(2.17)

Середній період погашення кредиторської заборгованості в 2005 та 2006 роках складає:

2005 рік: (днів)

2006 рік: (днів)

Показник визначає середній строк погашення боргів підприємства (вираховуючи зобов'язань перед банком): в 2005 році - 32,5 дні, а в 2006 році - 25,3 днів.

Завершується аналіз дебіторської і кредиторської заборгованості їх порівняльною характеристикою. Для цього складається аналітична таблиця (табл. 2.6).

Таблиця 2.6 - Показники дебіторської і кредиторської заборгованості, тис. грн.

Стаття балансу	Дебіторська заборгованість	Кредиторська заборгованість	Перевищення заборгованості
			дебіторської	кредиторської
Заборгованість за товари, роботи, послуги Зобов'язання за розрахунками: – з бюджетом – з авансів – з позабюджетних платежів – з оплати праці – з учасниками – зі страхування – з іншими	379,0 14,0 198,0 - - - - 20,0	66,0 110,0 122,0 - 131,0 - 59,0 3,0	313,0 - 76,0 - - - - 17,0	- 96,0 - - 131,0 - 59,0 -
Усього	611	491	120	-

Результати такого аналізу можуть свідчити про те, що:

– збільшення або зменшення дебіторської і кредиторської заборгованості може мати негативні наслідки щодо фінансового стану підприємства;

– зменшення дебіторської заборгованості порівняно з кредиторською може бути результатом негативних стосунків з клієнтами;

– збільшення дебіторської заборгованості порівняно з кредиторською може бути результатом неплатоспроможності покупців [39].

2.2 Аналіз грошових надходжень на підприємстві

Щоб одержати уявлення про реальний рух грошових коштів на підприємстві, оцінити синхронність надходжень і платежів, а також пов'язати прибуток із станом грошових коштів, слід виділити і проаналізувати всі напрями надходження грошових коштів, а також їх вибуття.

Аналіз руху грошових потоків є необхідною умовою ефективного управління грошовими потоками, які забезпечують фінансово-господарську діяльність підприємства.

Головна мета аналізу руху грошових потоків - оцінити здатність підприємства генерувати грошові кошти в розмірі і в терміни, необхідні для здійснення планованих витрат. Платоспроможність і ліквідність підприємства часто знаходяться залежно від реального грошового обороту підприємства у вигляді потоку грошових платежів, що проходять через рахунки господарюючого суб'єкта. Тому аналіз руху грошових коштів істотно доповнює методику оцінки ліквідності і платоспроможності і дає можливість об'єктивніше оцінити фінансове благополуччя підприємства [47].

У деяких країнах зараз надається перевага звіту про рух коштів як інструменту аналізу фінансового стану підприємства. Це дозволяє більш об'єктивно оцінити ліквідність підприємства і спрогнозувати рух коштів.

Звіт про рух грошових коштів - це звіт про зміни фінансового стану підприємства, складений на основі вивчення потоків грошових коштів. Напрямки їх руху слід згрупувати за такими видами: господарська (операційна), інвестиційна та фінансова сфери діяльності [15].

Поточна господарська діяльність підприємства пов'язана з одержанням виручки від реалізації продукції, авансовими платежами покупців і замовників. Відплив грошових коштів викликається такими операціями: сплатою за рахунками постачальників; виплатою заробітної плати; виплатою процентів за позиками; оплатою продукції та послуг; витратами на сплату податків тощо.

Інвестиційна діяльність включає в основному операції, які належать до змін необоротних активів: придбання (реалізація) основних засобів та іншого майна; надходження дивідендів, процентів тощо.

Фінансова діяльність пов'язана зі змінами у довгострокових зобов'язаннях підприємства і власному капіталі: одержання довгострокових і короткострокових кредитів і позик; бюджетні асигнування; продаж і купівля власних акцій; виплата дивідендів і процентів, інші зобов'язання [28].

Важливим джерелом нормативної інформації щодо руху грошових коштів є затверджені наказом Міністерства фінансів План рахунків бухгалтерського обліку та Інструкція про його застосування, Положення (стандарти) бухгалтерського обліку, зокрема, П(С)БО 2 «Баланс», П(С)БО 3 «Звіт про фінансові результати», П(С)БО 4 «Звіт про рух грошових коштів», П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість», П(С)БО 11 «Зобов'язання» та деякі інші документи [11].

Для того, щоб проаналізувати достатність грошових надходжень на підприємстві треба зробити аналіз руху грошових коштів за видами діяльності підприємства.

Дослідження грошових потоків за видами діяльності підприємства спрямовується на визначення показників чистого руху і грошових коштів внаслідок операційної, інвестиційної та фінансової діяльності та оцінку їх впливу на загальну зміну залишків грошових коштів у звітному періоді.

Необхідна для аналізу інформація міститься у звіті про рух грошових коштів, форма і зміст якого визначаються ПСБО 4.

У табл. 2.7 наведено дані щодо грошових потоків за 2005 та 2006 роки, розподілених за видами діяльності досліджуваного підприємства.

Таблиця 2.7 - Структура грошових потоків підприємства, тис. грн.

Елемент грошового потоку	2005 рік	2006 рік
	Надходження коштів	Видаток коштів	Надходження коштів	Видаток коштів
1	2	3	4	5
1. Рух коштів внаслідок операційної діяльності
Прибуток від звичайної діяльності до оподаткування	143,	-	271,0	-
Коригування на:
– амортизацію необоротних активів	317,0	Х	326,0	Х
– зміну забезпечень	-	-	-	-
– результат від неопераційної діяльності	-	24	-	-
– витрати на сплату відсотків	-	Х	11,0	Х
Прибуток від операційної діяльності до зміни в чистих оборотних активах	436,0	-	608,0	-
Збільшення оборотних активів	-	341,0	127,0	-
Збільшення поточних зобов'язань	-	71,0	-	51,0
Збільшення доходів майбутніх періодів	-	-	-	-
Грошові кошти від операційної діяльності	-	7,0	699,0	-
Сплачений податок на прибуток	Х	21	Х	138
Чистий рух коштів від операційної діяльності	-	36,0	550,0	-
2. Рух коштів внаслідок інвестиційної діяльності
Придбання необоротних активів	Х	132,0	Х	31,0
Чистий рух коштів від інвестиційної діяльності	-	132,0	-	132,0
3. Рух коштів внаслідок фінансової діяльності
Надходження власного капіталу	-	Х	-	Х
Отримання позики	-	Х	200,0	Х
Погашення позик	Х	17,0	Х	200,0
Сплачені дивіденди	Х	-	Х	57,0
Інші платежі	Х	-	Х	-
Чистий рух коштів від фінансової діяльності	-	13,0	-	50,0
Чистий рух коштів за період	-	181,0	469,0	-

Розрахунки, наведені у табл. 2.7, дозволяють стверджувати, що складовими чистого руху грошових коштів є чистий рух коштів від операційної діяльності (у 2005 році: -36 тис. грн.; у 2006 році: 550 тис. грн.), чистий рух коштів від інвестиційної діяльності (у 2005 році: -132 тис. грн.; у 2006 році: -31 тис. грн.) та чистий рух коштів від фінансової діяльності (у 2005 році: -13 тис. грн.; у 2006 році: -50тис. грн.).

Загальна зміна грошових коштів, обчислена за даними балансу в 2005 році дорівнює -181 тис. грн., а в 2006 році - 469 тис. грн.(див. табл. 2.1), що відповідає отриманому показнику чистого руху коштів підприємства в2005 та 2006 роках.

Аналіз даних табл. 2.7 дозволяє зробити висновок, що грошові кошти підприємства надходять переважно у результаті його операційної діяльності. Основними джерелами надходження в 2005 та 2006 роках є прибуток від операційної діяльності до зміни в чистих оборотних актинах (436 тис. грн. та 608 тис. грн.). Поточні зобов'язання зменшились в 2005 році на 71 тис. грн., а в2006 році - на 51 тис. грн. За обсягом надходжень доходи майбутніх періодів відсутні. Витрачання грошових коштів, отриманих внаслідок операційної діяльності, підприємство здійснювало на придбання оборотних активів, внаслідок чого їх залишки в 2005 році зросли на 341 тис. грн., та на сплату податку на прибуток, який в 2005 році дорівнює 21 тис. грн., а в 2006 році - 138 тис. грн.

Інвестиційна діяльність підприємства у звітному періоді характеризується виключно придбанням необоротних активів. Це означає, що в інвестиційній діяльності не створювались джерела формування грошових коштів. Внаслідок цього, чистий рух коштів від інвестиційної діяльності є від'ємним показником і відображає видатки на розвиток необоротних активів у сумі 31 тис. грн. в 2005 році та 132 тис. грн. - в 2006 році.

У фінансовій діяльності підприємства також переважає витрачання коштів, які спрямовуються на виплату дивідендів в 2006 році (57 тис. грн.) та погашення позик: в 2005 році - 17 тис. грн., а в 2006 році - 200 тис. грн. Джерелами коштів, які створено внаслідок фінансової діяльності, є отримання позики в 2006 році (200 тис. грн.).

Оцінюючи рух грошових коштів за напрямами діяльності, необхідно звернути увагу на той факт, що переважна частина коштів, отриманих внаслідок збільшення поточних зобов'язань, спрямовується підприємством на розвиток необоротних активів, що призводить до зростання фінансової нестабільності та ризику банкрутства. За звичайних умов необоротні активи фінансуються за рахунок власного капіталу і довгострокових зобов'язань. Що ж до поточних зобов'язань, то вони мають спрямовуватись до обороту, поповнюючи оборотні активи підприємства, які формуються за рахунок поточних пасивів та власного капіталу. Саме такий розподіл коштів забезпечує пропорційне зростання оборотних активів та поточних зобов'язань і дозволяє стабілізувати показники фінансової стійкості та платоспроможності підприємства, запобігаючи погіршенню його фінансового стану [47].

При аналізі грошових потоків застосовується ряд фінансових коефіцієнтів, які дозволяють узагальнити результати руху коштів підприємства: оцінити достатність чистого операційного грошового потоку та ліквідний грошовий потік.

Для того, щоб оцінити достатність грошових надходжень на підприємстві використовують формулу (2.18):

, (2.18)

де ЧРК_ОПЕР - чистий рух коштів від операційної діяльності;

?ОА - абсолютний приріст оборотних активів;

ПП - сума податку на прибуток;

ПБ - сума погашення основного боргу за кредитами і позиками;

D - сума сплачених дивідендів;

ІП - сума інших платежів.

За даними, що містяться у звіті про рух грошових коштів достатність грошових надходжень за 2005 та 2006 роки буде складати:

2005 рік:

2006 рік:

Коефіцієнт достатності чистого операційного грошового потоку характеризує співвідношення чистого руху коштів від операційної діяльності і суми поточних видатків, які є наслідком операційної та фінансової діяльності підприємства. За нормальних умов значення цього коефіцієнта має перевищувати 100%, що є основою розширеного відтворення активів підприємства. Низький коефіцієнт достатності чистого операційного грошового потоку досліджуваного підприємства в 2005 та 2006 роках є свідченням того, що поточні потреби підприємства значно перевищують кошти, які утворюються у результаті операційної діяльності. Отже, у керівництва не було реальної можливості підвищити досить низьку платоспроможність підприємства, спрямувавши частину грошового потоку на пріоритетне збільшення всіх складових оборотних активів.

Натомість було прийнято рішення спрямовувати значну частку чистого операційного грошового потоку на розвиток необоротних активів, що і відмічалося при аналізі структури розподілених за видами діяльності грошових потоків. Результатом такого спрямування коштів стало подальше зниження платоспроможності підприємства за основними показниками (коефіцієнти абсолютної, швидкої та поточної ліквідності). Отже, при оцінці динаміки коефіцієнта достатності чистого операційного грошового потоку в 2005 та 2006 роках, треба відмітити, що керівництво не скористалося можливістю поліпшення фінансового стану підприємства.

Ліквідний грошовий потік є одним із показників, який характеризує фінансовий стан підприємства. Ліквідний грошовий характеризує зміни в чистій кредитній позиції підприємства протягом певного періоду.

Чиста кредитна позиція - різниця між сумою кредитів, отриманих підприємством і величиною грошових коштів.

Ліквідний грошовий потік тісно пов'язаний з показником фінансового важеля, який показує до якої межі діяльність підприємства може бути покращено за рахунок кредитів банків.

Ліквідний грошовий потік (ГП_Л) є показником надлишкового або дефіцитного сальдо коштів підприємства і визначається за формулою (2.19):

(2.19)

де ДК_К / ДК_П - довгострокові кредити банків на кінець і на початок періоду;

КК_К і КК_П - короткострокові кредити банків на кінець і на початок періоду.

К_К і К_п - кошти на кінець і на початок періоду.

Підприємство не має ні довго- ні короткострокових кредитів банків, і тому ліквідний грошовий потік буде складати:

ГП_Л = 601- 132= 469 (тис. грн.)

Отже, надходження підприємства складають 469 тис. грн.. Це пояснюється тим, що підприємство для здійснення діяльності використовує тільки власні грошові кошти, а не використовує для цього кредиторську заборгованість.

Відмінність показника ліквідного грошового потоку від інших показників ліквідності полягає в тому, що повна, миттєва і абсолютна ліквідність характеризують здатність підприємства погашати свої зобов'язання. Тобто в більшій мірі є важливими для зовнішніх зацікавлених осіб (кредиторів). А ліквідний грошовий потік характеризує абсолютну величину грошових коштів, які отримані від власної діяльності підприємства (операційної і інвестиційної), і тому є більш “внутрішнім”, тісно пов'язаним з ефективністю функціонування підприємства, він є важливим для його менеджерів і власників. Цей показник характеризує вплив позик і кредитів на ефективність діяльності підприємства з точки зору генерування грошового потоку.

2.3 Аналіз ефективності використання інформаційних технологій на підприємстві

На сучасному етапі одним із основних напрямів удосконалення системи управління на господарських об'єктах є впровадження інформаційних технологій. Низький рівень інформації в Україні є однією з головних перешкод на шляху ефективного застосування нагромадженого в країні наукового потенціалу. Саме тому одним з головних завдань сьогодення є прискорення інформатизації суспільства. Адже без цього не можна ефективно організовувати облік і управління господарською діяльністю.

Інформаційна технологія - це сукупність методів і процедур, за допомогою яких реалізуються функції збирання, передавання, оброблення, зберігання та доведення до користувачів інформації в організаційно-управлінських системах з використанням обраного комплексу технічних засобів.

Сьогодні на ринку програмних продуктів пропонують десятки пакетів програм для комп'ютеризації господарського обліку, проте кожного року фірми-розробники заявляють про випуск нової програми, яка, на їх думку, є потужнішою, «розумнішою» і перевершує всі відомі [43].

Незважаючи на насиченість ринку, вже кілька років поспіль лідером на ньому є московська фірма 1С. Фірма починала з інформаційної системи «1С: Бухгалтерія» і впровадила такі її версії як: 1С: Бухгалтерія базова для DOS; 1С: Бухгалтерія проф. для DOS; 1С: Бухгалтерія проф. мережева для DOS; 1С: Бухгалтерія базова для Windows; 1С: Бухгалтерія проф. для Windows; 1С: Бухгалтерія проф. мережева для Windows; 1С: Бухгалтерія проф. мережева для Windows - 95; 1С: Бухгалтерія проф. мережева Клієнт-Сервер для Windows; 1С: Бухгалтерія проф. для Windows - 95. Але її прорив на ринок бухгалтерських програм України відбувся завдяки версії 1С: Бухгалтерія 6.0 для Windows. Перед іншими ця система мала низку переваг, а саме: простоту інсталяції й використання; можливість гнучкого налаштування конфігурації і наявність вбудованої мови; змогу швидко виконати різноманітні проведення, низьку ціну тощо.

Нещодавно фірма випустила нову комп'ютерну інформаційну систему «1С: Підприємство» версії 7.0, 7.5 та 7.7. Ці системи не мають макромови, однак у них наявна вбудована об'єктно-орієнтована мова програмування і розвинене інтерактивне середовище, що дає змогу змінювати типові конфігурації для своїх потреб чи навіть повністю переписати їх. Вадою систем є обов'язкове їх настроювання фахівцем, однак вони більше орієнтовані на кінцевого користувача і надають останньому більше можливостей під час роботи.

Отже, «ІС: Підприємство» - це універсальна комп'ютерна система, яка призначена для автоматизації діяльності підприємств різних видів і форм.

Саме така інформаційна система, і вона є єдиною, використовується на державному підприємстві Міністерства оборони України «Харківський завод залізобетонних виробів».

Інформаційна система «1С: Підприємство» має компонентну структуру. Одні операції, виконувані системою в процесі автоматизованого розв'язування задач, є типовими, тобто присутні у будь-якому варіанті системи. Це передусім механізми підтримки довідників і документів. Інші операції (наприклад, ведення списку бухгалтерських рахунків) реалізуються в компонентах системи:

– «Бухгалтерський облік для України»;

– «Оперативний облік»;

– «Розрахунок».

Кожний компонент має свій механізм оброблення інформації, що розширює можливості системи в цілому. В свою чергу, кожний механізми оброблення інформації має чітку спрямованість, яка визначає вибір складу необхідних компонент для створення конкретної конфігурації.

Упровадження інформаційної системи «1С: Підприємство» поділяється на два етапи:

– конфігурування - тобто, описування моделі предметної області об'єкта засобами системи;

– виконання або оброблення даних предметної області.

На етапі конфігурування визначається структура інформаційної бази, розробляються алгоритми оброблення даних, форми діалогів і вихідних документів. Інформаційна база проектується на рівні передбачених в інформаційній системі типів об'єктів предметної області, що підлягають обробленню. Це: константи, довідники, документи, регістри, перерахування, журнали розрахунків, бухгалтерські рахунки, операції, проведення та ін [64].

На етапі виконання користувач (бухгалтер), оперуючи уже конкретними поняттями (об'єктами), які описані на етапі конфігурування системи, формує інформаційну базу і здійснює всі необхідні для виконання його професіональної діяльності розрахунки.

Об'єкти, якими оперують в процесі створення та експлуатації ІС «1С: Підприємство», поділяються на базові, тобто використовувані в усіх компонентах системи, та об'єкти, притаманні певній компоненті.

До базових об'єктів відносять:

– константи;

– довідники;

– перерахування;

– документи;

– журнали;

– звіти і обробки.

В ІС «1С: Підприємство» можна описати безмежну кількість констант. Для цього на етапі конфігурування формується список констант і описуються їхній характеристики. У константу можна ввести ознаку періодичності для слідкування за змінами її значності.

Для описання довідкових даних з деякою множиною значень в системі використовуються об'єкти типу Довідник. Довідники поділяються на кілька категорій:

– об'єкти обліку;

– аналітичні;

– для розрахунків;

– допоміжні;

– підпорядковані.

До першої категорії належать такі довідники, як номенклатура, співробітники, контрагенти і т. ін.

За допомогою аналітичних довідників (статті витрат, рух грошових коштів, види робіт і послуг тощо) користувач може організувати аналітичний облік без переналаштування плану бухгалтерських рахунків.

Для розрахунків використовуються довідники: валют, податки і відрахування, ставки ПДВ, варіанти розрахунку податків і т. ін.

Групу допоміжних складають довідники: устаткування, резерви, одиниці вимірювання, об'єкти та ін., а підпорядкованих - договори, ставки податків і відрахувань тощо.

Довідники ІС «1С: Підприємство» бувають двох видів: ієрархічні і прості. В ієрархічних довідниках (до них належать усі довідники об'єктів обліку та аналітичні довідники) елементи поділено на групи та підгрупи, що дає змогу користувачеві формувати будь-які аналітичні дані.

Одним із основних понять в системі «1С: Підприємство» є «Документ». За допомогою документів організується введення в систему інформації про здійснювані на об'єкті господарські операції, її перегляд і, за потреби, коригування. У своїй більшості документи, які використовуються в ІС «1С: Підприємство», - це своєрідні електронні аналоги звичайних паперових документів, що використовуються на об'єкті управління і призначені для збереження основної інформації про всі господарські події, здійснювані на ньому в певному періоді.

Склад документів для певного об'єкта або групи однотипних об'єктів управління визначається на етапі конфігурування. Тоді ж для кожного виду документа створюється екранна форма введення. Кожному документу, що формується в системі, присвоюються номер, дата і час. Крім того, під час конфігурування для кожного виду документів задаються такі загальні характеристики, як довжина номера документа, умови підтримки унікальності номера і таке інше.

Отже, документи відіграють роль сховищ оперативної інформації, яка використовується при розв'язуванні задач у компонентах системи. Крім того, сукупність документів створює єдину послідовність, яка відбиває послідовність господарських дій на об'єкті так, як вони здійснювалися реально. У межах дати послідовність документів визначається їхнім часом, при цьому час документа є не стільки засобом відображення реального часу введення документа, скільки засобом, який дає змогу чітко впорядкувати документи всередині однієї дати. Крім формування важливою особливістю документа є його проведення, тобто відображення зафіксованих у ньому подій в механізмах, які реалізуються компонентами (наприклад, запис проведень).

Журнали в інформаційній системі «ІС: Підприємство» використовуються для роботи з документами. Працюючи з журналом, користувач може формувати документи, переглядати їх, а також редагувати і знищувати. Журнали дозволяють групувати документи (наприклад, за видами) для перегляду і швидкого доступу до них.

Усі журнали в ІС «1С: Підприємство» можна розподілити на кілька типів, які відрізняються один від одного за способами створення і функціональними можливостями. Але в журналі будь-якого типу можна працювати з документами - вводити, переглядати, редагувати і т. ін. Звичайний журнал призначено для роботи з документами одного виду (наприклад, журнали «Каса», «Банк», «Заробітна плата» тощо). Крім роботи з документами, у звичайному журналі можна здійснювати вибірку документів за значеннями їхніх реквізитів.

Для отримання результатної (звітної) інформації в інформаційній системі «1С: Підприємство» використовуються об'єкти, які називаються «Звіти» та «Оброблення». Об'єкт даних цього типу - це алгоритм оброблення економічної інформації на вмонтованій об'єктно-орієнтованій мові системи. До алгоритму «прикріплюється» діалог, за допомогою якого вводяться (за необхідності) параметри, що впливають на роботу алгоритму. Зазвичай алгоритм має й опис друкованої форми, який використовується для виведення результатів на екран і принтер.

Назви «Звіти» та «Оброблення» відображують два типи задач, які розв'язуються в системі. До першого типу належать задачі, при розв'язуванні яких формується різноманітна звітність: бухгалтерська, фінансова, податкова, статистична тощо. До другого - задачі, пов'язані з виконанням різноманітних дій з інформацією (наприклад, вилучення з системи застарілих даних, імпорт інформації із однієї програми в інші).

Принципи функціонування системи 1С: Бухгалтерія.

Для ведення обліку потрібно вийти з конфігуратора і завантажити режим 1С: Підприємство.

У момент завантаження з'являється вікно відкриття інформаційної бази даних. Тут можна вибрати базу даних, її якою буде працювати бухгалтер. Це дає можливість вести з одного комп'ютера одночасний облік для декількох малих підприємств.

Потім з'являється головне меню програми 1С: Підприємство, що містить, наприклад, (залежно від реліза і конфігурації) розділи «Файл», «Операції», «Довідники», «Документи», «Бухгалтерські звіти», «Журнали», «Сервіс», «Вікна», «Допомога» [32].

Головна дія обліку - введення бухгалтерських проводок - виконується декількома способами.

Вручну проводка вводиться через журнал проводок. Відчиняється журнал проводок і створюється натисканням на панелі інструментів журналу проводок кнопки «Новий рядок» (або натиснути клавішу Іns) нова операція.

Другим способом внесення операції є використання типової операції. Всі типові операції повинні бути визначені при конфігуруванні. Натиснувши клавішу «Використовувати типову», користувач викликає вікно списку типових операцій, вибирає потрібну типову операцію і вводить необхідні для обліку відомості, відповідно до макета і модуля обробки типової операції, після чого інформація автоматично заноситься в потрібні журнали.

Третім способом є введення нового первинного документа. У меню «Документи» вибирається потрібний документ, заповнюється його форма, відповідно до інтерфейсу документа, а потім зберігається документ і на запит програми - «Провести документ?» - відповідається «Ок».

Якщо після цього переглянути журнал проводок, то ми побачимо нові проводки, що відповідають уведеному документу. Документ зберігається в журналі документів, його можна переглянути, відредагувати і надрукувати.

Для формування звітності в 1С: Бухгалтерії попередньо варто зробити розрахунок підсумків. Для цього в меню «Операції» знаходять розділ «Керування оперативними підсумками» і встановлюють звітний період, а потім у меню «Операції» - «Керування Бухгалтерськими підсумками» виконують розрахунок підсумків за даний період, після чого можна приступити до формування звітності, наприклад, оборотно-сальдова відомість формується через меню «Бух. звіти» - «Оборотно-сальдова відомість» - «Сформувати». Якщо розрахунок підсумків за звітний період зроблений не був, то пройде повідомлення про помилку «Підсумки за даний період не розраховані» і відомість сформована не буде [23].

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ОПТИМІЗАЦІЇ ГРОШОВИХ ПОТОКІВ НА ПІДПРИЄМСТВІ

3.1 Оптимізація рівня грошових коштів на підприємстві

У системі управління грошовими потоками найбільш важливу роль відіграє процес їх оптимізації.

Оптимізація грошових потоків капіталу являє собою процес вибору найкращих форм їх організації на підприємстві з урахуванням умов і особливостей здійснення його господарської діяльності.

Основними цілями оптимізації грошових потоків підприємства є:

– забезпечення збалансованості об'ємів грошових потоків;

– забезпечення синхронності формування грошових потоків в часі;

– забезпечення зростання чистого грошового потоку підприємства.

Основними об'єктами оптимізації виступають:

– позитивний грошовий потік;

– негативний грошовий потік;

– залишок грошових активів;

– чистий грошовий потік.

Найважливішою передумовою здійснення оптимізації грошових потоків є вивчення чинників, які впливають на їх об'єми і характер формування у часі. Ці чинники можна підрозділити на зовнішні і внутрішні.

Характер впливу розглянутих чинників використовується в процесі оптимізації грошових потоків підприємства [40].

Основу оптимізації грошових потоків підприємства складає забезпечення збалансованості об'ємів позитивного і негативного їх видів. На результати господарської діяльності підприємства негативну дію надають як дефіцитний, так і надлишковий грошові потоки.

Дефіцит грошових коштів відображає потребу у короткостроковому фінансуванні операційної діяльності, яку передбачається покрити за рахунок залучення короткострокового кредиту (фінансова діяльність).

В разі значного дефіциту грошових коштів необхідно проаналізувати можливі варіанти його зменшення або ліквідації. Для цього необхідно скласти декілька варіантів бюджету з різним кінцевим результатом і обрати той, який більш за все задовольняє потреби підприємства.

Існують такі підходи до зменшення дефіциту грошових коштів:

– покращити управління дебіторською і кредиторською заборгованістю;

– відкласти або призупинити інвестиції в основні фонди;

– розглянути можливість надання знижок покупцям у разі ранньої передоплати;

– збільшити ціни на свою продукцію;

– знизити обсяги продажів у кредит;

– отримати кращі умови кредитування у постачальників;

– проаналізувати можливості залучення кредитів і позик для покриття дефіциту;

– розглянути можливість застосування разових заходів залучення грошових коштів на підприємство.

Методи оптимізації дефіцитного грошового потоку:

а)прискорення залучення грошових коштів;

б)уповільнення виплат грошових коштів;

Таблиця 3.1 - Причини дефіциту грошових коштів

Внутрішні	Зовнішні
Падіння обсягів продажів: втрата одного або більше крупних споживачів продукції; недоліки в управлінні асортиментом продукції.	Криза неплатежів. Інфляційний тиск. Висока вартість позикових коштів.
Недоліки в системі управління фінансами: слабке фінансове планування; відсутність управлінського обліку; втрата контролю над витратами; відсутність оптимальної структури фінансових служб; низька кваліфікація кадрів.	Не грошові форми розрахунків. Конкуренція з боку інших товаровиробників. Зростання цін на енергоносії. Втрати від імпорту за рахунок заниженого обмінного курсу. Податковий тиск.

Методи оптимізації надлишкового грошового потоку пов'язані з забезпеченням зростання його інвестиційної активності.

В системі оптимізації грошових потоків підприємства важливе місце належить їх збалансованості в часі. В процесі оптимізації грошових потоків у часі використовуються такі методи:

а)вирівнювання;

б)синхронізація.

Розрізняють оптимізацію грошових потоків підприємства в короткостроковому і довгостроковому періоді, які досягаються здійсненням різної системи заходів [47].