Фінансова політика, її сутність, порядок формування

48. Державне пенсійне страхування як елемент пенсійної системи України

Пенсійне страхування (один із видів соціального страхування) -- це гарантована державою система заходів щодо забезпечення громадян у старості, на випадок хвороби, втрати працездатності. Одна із основних форм соціального захисту, в основі якої лежить страховий метод, тобто внесення в особливі фонди обов'язкових платежів суб'єктами підприємницької діяльності незалежно від форм власності та видів господарської діяльності та особами найманої праці, які працюють на умовах трудового договору, й використання державою цих коштів для матеріального забезпечення громадян. Поняття «соціальне страхування» пов'язують з проблемою фінансового забезпечення соціальних виплат.

Система соціального страхування, включаючи пенсійне, склалася в СРСР ще в період НЕПу, проте згодом була деформована, втратила основні ознаки страхових відносин і фактично перетворилася на елемент податкової системи, а в 30-ті роки повністю злилася з державним бюджетом, що і стало підставою для визначення такої форми страхування, як соціального забезпечення, яке в соціально-економічній системі централізованого планування було монопольною організаційно-правовою формою соціального захисту і здійснювалося за рахунок державного бюджету. Страхові внески підприємств не носили страхового характеру та не базувалися на оцінці соціальних ризиків. «Одержавлення» пенсійного страхування було наслідком того, що основним власником засобів виробництва, а отже, роботодавцем виступала держава, тому економічна та фінансова відповідальність щодо забезпечення соціальних ризиків лежала на ній. Закономірним було і об'єднання коштів пенсійного страхування з державним бюджетом -- створення таким чином єдиної страхової бази для всіх видів ризику.

Однак за сучасних умов в Україні система пенсійного страхування потребує глибокої трансформації в напрямі максимальної відповідності вимогам ринкової економіки. Страхова пенсійна система має базуватися на відносинах найманої праці та різних форм власності, на реальній вартості робочої сили.

Вітчизняне пенсійне законодавство передбачає дві форми пенсійного страхування: обов'язкову, яка відіграє головну роль, і добровільну.

В Україні обов'язкове пенсійне страхування полягає у тому, що сам факт укладання трудового договору чи реєстрації особи як суб'єкта підприємницької діяльності породжує зобов'язання сплачувати визначені законодавцем страхові внески незалежно від волі працівника чи роботодавця. Відповідно до пенсійного законодавства лише наявність у суб'єкта трудового (а, отже, і страхового) стажу є підставою виникнення права на трудову пенсію за державною програмою пенсійного страхування.

Організаційно-правові форми недержавного пенсійного страхування (добровільні) можуть використовуватися для підвищення рівня грошового забезпечення понад той, який гарантує державна система обов'язкового пенсійного страхування.

Пенсійний фонд здійснює управління фінансами державного пенсійного страхування і, по суті, виступає гарантом стабільності державної системи пенсійного страхування. Він діє в Україні як самостійна фінансово-банківська система з 1992 р. Його статус, завдання і функції первинно були визначені Положенням про Пенсійний фонд, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28 січня 1992 р., а в новій редакції -- від 1 березня 2001 р.№ 121.

Пенсійний фонд України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами і розпорядженнями Президента України, постановами і розпорядженнями Кабінету Міністрів України, Положенням про Пенсійний фонд України.

Пенсійний фонд України узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до його компетенції, розробляє пропозиції щодо вдосконалення законодавства і в установленому порядку вносить їх на розгляд Президентові України та Кабінету Міністрів України. В межах своїх повноважень Пенсійний фонд України організовує виконання актів законодавства та здійснює систематичний контроль за їх реалізацією.

Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (9 серпня 2003 р. підписаний) фактично було завершено процес формування законодавчої основи для запровадження системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, що базуватиметься на чіткому розподілі матеріального забезпечення в старості залежно від трудового внеску громадян до системи пенсійного страхування. Окрім цього, ним визначено структуру та механізми функціонування двох обов'язкових складових трирівневої пенсійної системи (реформованої солідарної та обов'язкової накопичувальної систем пенсійного страхування), яка розроблялася із врахуванням соціально-економічного та політичного становища в нашій державі.

Цей Закон України має стати правовою основою розв'язання наявних проблем системи пенсійного страхування держави.

Він охоплює і детально регламентує усі її складові, а саме:

коло застрахованих осіб та платників страхових внесків, їхні права, обов'язки та відповідальність;

порядок сплати та обліку страхових внесків;

види пенсій, умови їх призначення та порядок виплати;

механізм формування та використання фінансових ресурсів пенсійної системи, їхнє збереження та цільове використання;

* систему управління пенсійним страхуванням. У новому законі офіційно передбачено три рівні пенсійного страхування:

1. Солідарна система загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

2. Накопичувальна система загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Умовами запровадження накопичувальної системи є зростання валового внутрішнього продукту протягом двох років не менше, ніж на 2% порівняно з попереднім роком, збалансованість бюджету Пенсійного фонду, прийняття законодавчих актів для функціонування накопичувальної системи, проведення тендерів і підписання договорів з компаніями щодо управління активами накопичувального фонду.

3. Система недержавного пенсійного забезпечення. Вона базується на умовах добровільної участі громадян, роботодавців або їх об'єднань у формуванні пенсійних виплат. Умови та порядок формування цих накопичень визначені в Законі «Про недержавне пенсійне забезпечення» (набрав чинності з 1 січня 2004 р.), прийнятому водночас із Законом «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Трирівнева структура нової української пенсійної системи передбачає значні зміни у чинній солідарній системі пенсійного страхування та створення принципово нових для України елементів системи пенсійних накопичень. На відміну від реформованих систем пенсійного страхування таких країн, як Молдова, Казахстан, Киргизія, в Україні виплати пенсій з системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування відбуватимуться за рахунок двох складових. Це виплати з реформованої солідарної пенсійної системи, побудованої на принципах «соціального страхування» та «солідарності поколінь», і виплати з другого рівня -- обов'язкової накопичувальної пенсійної системи, яка формуватиметься за рахунок відрахувань частини обов'язкових внесків до пенсійної системи. При цьому другий рівень впроваджуватиметься лише після формування необхідних економічних передумов і створення налагодженої та ефективної системи державного нагляду та регулювання у цій сфері, а також необхідної інфраструктури.

Така конфігурація української системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування дозволить розподілити ризики, пов'язані з виплатою пенсій з першого та другого рівнів пенсійної системи, і, таким чином, застрахувати майбутніх пенсіонерів від негативних демографічних тенденцій та коливань у економічному розвитку держави.

З солідарного рівня призначатимуться пенсії за віком, по інвалідності, у разі втрати годувальника, а також надаватимуться соціальні послуги (допомога на поховання).

У законі збережено чинний пенсійний вік: для чоловіків -- 60 років, для жінок -- 55 років, а також передбачено економічне стимулювання більш пізнього виходу на пенсію з відповідним збільшенням розміру пенсії на визначений відсоток за кожний рік відстрочки виходу на пенсію (від 3% за один рік до 85,32% за 10 років).

Одним з головних моментів є нова формула розрахунку пенсій, що забезпечує пряму залежність їхнього розміру від заробітку, з якого сплачувалися страхові внески, та страхового стажу -- періоду, протягом якого сплачувалися ці внески. Тривалість періоду, за який враховується заробіток для обчислення розміру пенсії, визначатиметься залежно від того, який варіант обчислення розміру пенсії обрано застрахованою особою. Така формула передбачає врахування для обчислення пенсій заробітку, осучасненого стосовно середньої заробітної плати. Важливо, що нова формула обчислення пенсій не має обмеження їхнього максимального розміру. При цьому буде існувати інший варіант обчислення розміру -- за двоскладовою формулою (розмір пенсії складатиметься з двох частин: частина пенсії, яка припадає на період стажу до набрання чинності закону, тобто за нормами і правилами, що передбачені Законом України «Про пенсійне забезпечення», та частина, що припадає на період страхового стажу після набрання чинності закону). Крім того, законом визначено норму щодо здійснення регулярної індексації пенсій відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення». Починаючи з 2005 р., щорічно здійснюватиметься підвищення розмірів пенсій не менше ніж на 20% росту реальної заробітної плати в Україні за попередній рік.

Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» містить низку принципових положень, які мають забезпечити фінансову стабільність пенсійної системи. Принциповий характер, наприклад, має ліквідація пільг зі сплати страхових внесків і встановлення рівних зобов'язань щодо їхньої сплати на користь найманих працівників. Насамперед, це стосується платників фіксованого сільськогосподарського податку та учасників спрощеної системи оподаткування (малого і середнього бізнесу).

Так, сільськогосподарські товаровиробники, які сплачують фіксований сільськогосподарський податок, сплачуватимуть внески до системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування на загальних підставах. Причому, пов'язані з цим витрати будуть компенсуватися їм з державного бюджету. А особи, які обрали спрощену систему оподаткування своїх доходів (фіксований податок, єдиний податок), та члени їх сімей, що беруть участь у здійсненні підприємницької діяльності, згідно з новим пенсійним законодавством підлягатимуть загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню і сплачуватимуть внески у фіксованому розмірі, який визначатиметься Верховною Радою України.

Проте за найманих працівників фізичні особи -- підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, сплачуватимуть страхові внески на загальних підставах.

Ще одна важлива норма -- це розмежування джерел фінансування виплат пенсій між Пенсійним фондом та державним бюджетом. Завдяки закону вже у 2003 р. було встановлено відповідні видатки до проекту Державного бюджету України на 2004 р., що дозволило провести перерахунки вже призначених пенсій і розпочати їхні виплати у новому розмірі з січня 2004 р.

Серед важливих норм закону, що мають забезпечити фінансову стабільність його запровадження, слід також відзначити заборону списання заборгованості з обов'язкових страхових платежів до Пенсійного фонду та відновлення його прав як органу стягнення цієї заборгованості.

Значна увага у законі надана питанню розширення кола застрахованих осіб. Крім того, питання щодо зарахування до страхового стажу періодів догляду за дітьми до досягнення ними 3-річного віку; дітьми-інвалідами віком до 16 років; престарілими, які досягли 80-річного віку; інвалідами І групи будуть вирішені позитивно за умови сплати страхових внесків Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та витратами, пов'язаними з народженням та похованням.

Пенсійному страхуванню підлягатимуть і особи, які отримують допомогу із безробіття. Страхові внески за них сплачуватиме Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Законом передбачена можливість добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, що розширює можливості громадян і відповідає вимогам існуючих реалій суспільного розвитку. Наприклад, особи, які досягли 18-річного віку та навчаються у вищих або професійно-технічних навчальних закладах, а також особи, які навчаються в аспірантурі, докторантурі, інтернатурі чи клінічній ординатурі, братимуть участь у пенсійному страхуванні за власним бажанням. Ці особи та всі інші, які братимуть добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, матимуть можливість таким чином збільшити свій страховий стаж і позитивно вплинути на майбутній розмір пенсій.

Отже, слід зазначити, що нове пенсійне законодавство України визначає повний спектр питань щодо впровадження та функціонування в державі ефективної трирівневої системи пенсійного страхування, яка дозволить розподілити ризики, пов'язані зі змінами демографічної ситуації (до чого більш чутлива солідарна система) та з коливаннями в економіці та на ринку капіталів (що більше відчувається у накопичувальній системі) між трьома її складовими. Такий розподіл ризиків дозволить зробити пенсійну систему фінансово більш збалансованою та стійкою, що застрахує працівників від зниження загального рівня доходів після виходу на пенсію і є принципово важливим та вигідним для них.

49. Джерела формування доходів бюджету Пенсійного фонду

Згідно з Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 1 березня 2001 року № 121/2001, бюджет Пенсійного фонду України формується за рахунок таких надходжень:

збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що сплачується підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами в порядку, визначеному законодавством;

коштів Державного бюджету України;

коштів, що надходять за регресними вимогами (до 1 січня 2003 р.);

добровільних внесків і пожертвувань підприємств, установ, організацій та громадян;

сум пені, фінансових санкцій, штрафів, передбачених за порушення порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування;

банківських кредитів;

інших, не заборонених законодавством надходжень.

Основним джерелом доходів Пенсійного фонду є збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, що сплачується підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами в порядку, визначеному законодавством (власні доходи).

У Пенсійний фонд зараховуються:

-- кошти Державного бюджету України у формі трансфертних платежів-- для виплати державних пенсій військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, державним службовцям, надбавок до пенсій та їх підвищень окремим категоріям громадян -- ветеранам війни, жителям гірських населених пунктів;

кошти Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення -- для виплати пенсій по інвалідності, на випадок втрати годувальника, за віком (до досягнення загальновстановленого пенсійного віку), додаткових пенсій і надбавок до пенсій, які призначаються відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи;

кошти Фонду загальнообов'язкового соціального страхування на випадок безробіття -- для виплати пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про зайнятість населення» за період до настання пенсійного віку.

Одним із джерел надходження коштів до Пенсійного фонду України є частка сплачених до бюджету загальнодержавних податків. Це єдиний податок, що справляється з суб'єктів малого підприємництва, фіксований сільськогосподарський податок, фіксований податок з громадян.

Платники фіксованого сільськогосподарського податку сплачують до Пенсійного фонду через відділення Державного казначейства України 68% від суми фіксованого сільськогосподарського податку.

До Пенсійного фонду України відділення Державного казначейства України перераховують 10% від суми фіксованого податку.

Згідно з п. 8.5 Інструкції «Про порядок обчислення і сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, інших платежів, а також обліку їх надходження до Пенсійного фонду України» суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали спосіб оподаткування у вигляді фіксованого, єдиного податку та фіксованого сільськогосподарського податку, не звільняються від обов'язку утримання та перераховування до Пенсійного фонду 1 або 2% від сукупного оподатковуваного доходу найманих працівників, які перебувають з ними в трудових відносинах, та подання розрахунку зобов'язання зі сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.

З метою забезпечення погашення заборгованості з виплати пенсій, збільшення надходжень до Пенсійного фонду Указом Президента «Про невідкладні заходи щодо погашення заборгованості з виплати пенсій» введено збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, а саме:

з операцій із купівлі-продажу валюти;

з продажу ювелірних виробів;

з операцій відчуження легкових автомобілів.

Для поповнення доходів Пенсійного фонду згідно із Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 15 липня 1999 р., Постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій» від 25 серпня 1999 р. № 1549 було розширено перелік операцій, з яких сплачується збір до Пенсійного фонду. До нього увійшли:

операції з продажу вироблених в Україні або імпортованих тютюнових виробів;

операції із купівлі-продажу нерухомого майна;

вартість послуг стільникового зв'язку.

З 1 січня 2004 р. в Україні пенсійні збори справлятимуть при:

здійсненні операцій з купівлі валюти;

торгівлі ювелірними виробами із золота (крім обручок), платини, дорогоцінного каміння;

відчуженні легкових автомобілів;

придбанні нерухомості;

наданні послуг стільникового зв'язку.

Збір із виробництва та імпорту тютюнових виробів припинив своє існування відповідно до Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2003 рік» та деяких інших законодавчих актів» від 22 травня 2003 р. №849-ІV.

Незважаючи на те, що прийнято новий Закон про пенсійне страхування, в якому дане визначення пенсійного внеску, пенсійні збори зберігаються, бо вони залишилися в переліку загальнодержавних податків і зборів (ст. 14 Закону України „Про систему оподаткування» від 25 червня 1991 р. №1251-XII).

50. Пенсійний фонд України: завдання, функції, права. Поняття та види пенсій

Згідно з Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 1 березня 2001 р. № 121/2001р., основними завданнями Пенсійного фонду України є:

участь в формуванні та реалізації державної політики у сфері пенсійного забезпечення та соціального страхування;

забезпечення збирання та акумулювання коштів, призначених для пенсійного забезпечення, повного і своєчасного фінансування витрат на виплату пенсій та інших соціальних виплат, що здійснюються з коштів Пенсійного фонду України;

ефективне використання коштів Пенсійного фонду України, здійснення в межах своєї компетенції контрольних функцій, удосконалення методів фінансового планування, звітності та системи контролю за витрачанням коштів Пенсійного фонду України.

Пенсійний фонд України відповідно до покладених на нього завдань:

бере у межах своєї компетенції участь у розробленні прогнозних показників економічного і соціального розвитку України та проекту Державного бюджету України;

планує доходи та видатки Пенсійного фонду України, розробляє проект бюджету Пенсійного фонду України та подає його на затвердження Кабінету Міністрів України, складає звіт про виконання бюджету Пенсійного фонду України;

прогнозує і моделює надходження коштів до бюджету Пенсійного фонду України та ефективний розподіл фінансових ресурсів для забезпечення соціальних виплат;

розробляє і в установленому порядку подає пропозиції щодо встановлення або зміни ставок збору на обов'язкове державне пенсійне страхування;

організовує, координує та контролює роботу органів Пенсійного фонду України щодо:

забезпечення додержання підприємствами, установами, організаціями та громадянами законодавства про пенсійне страхування;

повного та своєчасного обліку платників збору на обов'язкове державне пенсійне страхування;

забезпечення збирання та акумулювання збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, інших надходжень до бюджету Пенсійного фонду України відповідно до законодавства;

стягнення у передбаченому законодавством порядку своєчасно не сплачених сум збору на обов'язкове державне пенсійне страхування;

забезпечення повного та своєчасного фінансування витрат на виплату пенсій та інших соціальних виплат, що здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України;

проведення перевірок правильності сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, призначення та виплати пенсій, інших виплат, що фінансуються за рахунок коштів Пенсійного фонду України;

обліку коштів Пенсійного фонду України, ведення статистичної та бухгалтерської звітності;

здійснює в межах своїх повноважень контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду України;

здійснює перерозподіл коштів Пенсійного фонду України між регіонами з метою забезпечення фінансування виплати пенсій, інших виплат, що фінансуються за рахунок його коштів;

організовує та забезпечує персоніфікований облік відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, забезпечує автоматизовану обробку інформації у системі Пенсійного фонду України;

здійснює відповідно до законодавства та міжнародних договорів України переказування пенсій громадянам, які виїхали на постійне місце проживання за кордон, та виплати пенсій пенсіонерам іноземних держав, які постійно проживають в Україні;

співпрацює в межах своєї компетенції з міжнародними організаціями, організовує міжнародне співробітництво у сфері пенсійного страхування, готує пропозиції та бере участь у підготовці та укладанні міжнародних договорів України у цій сфері;

організовує професійну підготовку та підвищення кваліфікації працівників органів Пенсійного фонду України, узагальнює та поширює прогресивні форми і методи роботи;

інформує громадськість про свою діяльність;

здійснює відповідно до законодавства функції з управління майном, що перебуває в державній власності;

здійснює інші функції, що випливають з покладених на нього завдань.

Пенсійний фонд України має право:

1) отримувати в установленому порядку від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій усіх форм власності, громадян та їх об'єднань інформацію, документи і матеріали, необхідні для виконання покладених на нього завдань;

вимагати від посадових осіб підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, які є платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування або використовують кошти Пенсійного фонду України, усунення порушень законодавства щодо сплати цього збору і використання коштів Пенсійного фонду України;

стягувати у безспірному порядку не внесені своєчасно суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування разом з нарахованою пенею, а також застосовувати фінансові санкції відповідно до законодавства;

перевіряти правильність призначення та виплати пенсій і допомоги, витрачання коштів Пенсійного фонду України;

проводити в установленому порядку на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форми власності планові та позапланові перевірки фінансово-бухгалтерських документів, звітів, планів, кошторисів та інших документів щодо правильності обчислення та сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, інших платежів до Пенсійного фонду України, а також використання його коштів;

накладати адміністративні стягнення у порядку, передбаченому законодавством;

порушувати питання про притягнення до передбаченої законодавством відповідальності посадових осіб підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та фізичних осіб, винних у порушенні порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, інших платежів до Пенсійного фонду України, порядку витрачання його коштів, а також несвоєчасному поданні відповідної звітності;

8) одержувати кредити у банківських установах.

Пенсійний фонд України під час виконання покладених на нього завдань взаємодіє з центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами, організаціями, відповідними органами інших держав.

Пенсійний фонд України в межах своїх повноважень на основі та на виконання актів законодавства видає накази, організовує та контролює їх виконання.

Пенсійний фонд України в разі потреби видає разом з іншими центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування спільні акти.

Нормативно-правові акти Пенсійного фонду України підлягають державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством.

Рішення Пенсійного фонду України, прийняті в межах його компетенції, є обов'язковими для виконання центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами і організаціями всіх форм власності та громадянами.

Керівництво діяльністю Пенсійного фонду України здійснюється правлінням Пенсійного фонду України, чисельність і персональний склад якого затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Голова правління Пенсійного фонду України та його заступники призначаються на посаду та звільняються з посади Президентом України в установленому порядку.

Правління Пенсійного фонду України:

визначає поточні та перспективні завдання Пенсійного фонду України;

подає на розгляд Кабінету Міністрів України проект річного бюджету Пенсійного фонду України і звіт про його виконання;

у межах своєї компетенції приймає постанови, затверджує положення, Інструкції та інші нормативно-правові акти Пенсійного фонду України;

заслуховує звіт про діяльність Головних управлінь Пенсійного фонду України в АР Крим, областях, містах Києві та Севастополі, розглядає результати перевірок і ревізій їх роботи;

затверджує положення про Головні управління Пенсійного фонду України в АР Крим, областях, містах Києві та Севастополі, про управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах;

за погодженням з Радою міністрів АР Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями призначає на посаду і звільняє з посади начальників Головних управлінь Пенсійного фонду України в АР Крим, областях, містах Києві та Севастополі;

затверджує статути (положення) підприємств, установ і організацій, що перебувають в управлінні Пенсійного фонду України, контролює їх додержання;

приймає рішення з інших питань діяльності Пенсійного фонду України.

Засідання правління Пенсійного фонду України скликаються в міру потреби, але не рідше одного разу на квартал. Правління є правомочним приймати рішення за наявності на засіданні не менше двох третин його членів. Рішення приймаються більшістю голосів присутніх на засіданні членів правління.

У правовій літературі поняття «пенсія» (від лат. pensio -- платіж) -- це регулярна грошова виплата як матеріальна допомога за віком, з інвалідності, за вислугу років, у разі втрати годувальника.

У тлумачному словнику російської мови СІ. Ожегова слово «пенсія» визначається як «грошове забезпечення за вислугу років, з інвалідності, непрацездатності тощо».

Є.І. Астрахан у 1946р. вперше запропонував розгорнуте визначення поняття «пенсія з соціального страхування». На його думку, пенсія--це «періодичні виплати, що проводяться за рахунок коштів соціального страхування з метою матеріального забезпечення робітника, службовця чи його сім'ї у зв'язку з завершенням певного великого циклу його трудової діяльності або у зв'язку з остаточним чи тривалим вибуттям його з числа повноцінних працівників».

В.Н. Толкунова вважає, що «пенсія -- це матеріальне забезпечення громадян у старості, з інвалідності та в разі втрати годувальника, а також за вислугу років у вигляді систематичних грошових виплат».

Аналогічне визначення пенсії подається в енциклопедичному словнику «Трудове право»: «Пенсія -- грошова виплата (з розрахунку на місяць), призначувана відповідно до встановлених державою правил літнім і непрацездатним громадянам з огляду на визнану суспільством об'єктивно існуючу необхідність надавати таким громадянам утримання чи допомогу за рахунок коштів, асигнованих на ці цілі державою» [89, 105-107].

У всіх наведених визначеннях підкреслюється регулярність, систематичність, періодичність та інші характерні риси пенсій, які визначають їхню правову природу, і уточнюється перелік випадків, із настанням яких вони виплачуються. Отже, ці визначення можуть розглядатися як загальне визначення поняття «пенсія», оскільки вони охоплюють основні ознаки пенсії та виражають її сутність.

Однак наведені визначення пенсії не безперечні. Кожне з них потребує відомих уточнень. Так, істотно правильне визначення пенсії, що його дав В.А.Ачаркан, вказує на зв'язок виплати пенсії з настанням постійної чи стійкої непрацездатності, передбачуваної за віковою ознакою чи у зв'язку з вислугою років. Пенсійне законодавство не ставить призначення пенсії за віком та за вислугу років у пряму залежність від утрати громадянами як загальної, так і професійної працездатності.

Спірним у дискусії про природу поняття «пенсія» вважається питання про те, є пенсія винагородою (компенсацією) за минулу працю, чи ні. Однозначної відповіді на це питання в літературі поки що немає. Деякі вчені, які займаються проблемою соціального захисту, розглядають пенсію як соціально-аліментарний, без еквівалентний платіж і наполягають на зберіганні цієї ознаки у визначенні поняття «пенсія».

Нині пенсія призначається громадянам, які припинили чи мають право припинити трудову діяльність з огляду на досягнення встановленого пенсійного віку чи інвалідність, тобто отримання пенсії передбачено певними вимогами. Отже, пенсію не можна розглядати як абсолютно безеквівалентну виплату, хоч вона, звісно, і не є винагородою (компенсацією) за минулу працю.

Що стосується соціально-економічного призначення пенсії, то його здебільшого бачать у тому, що пенсія є основним джерелом засобів до існування для більшості пенсіонерів за віком.

Пенсія -- гарантована щомісячна грошова виплата для забезпеченості громадян у старості, на випадок повної чи часткової непрацездатності, втрати годувальника, а також у зв'язку з досягненням законодавчо встановленого стажу роботи у сферах трудової діяльності.

Згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення» громадяни України отримують такі види державних пенсій:

а) трудові:

за віком;

по інвалідності;

в разі втрати годувальника;

за вислугу років;

б) соціальні пенсії.

Згідно з Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який набув чинності з 1 січня 2004 р., передбачено такі види пенсійних виплат із солідарної системи:

пенсія за віком;

пенсія по інвалідності в результаті загального захворювання, інвалідності з дитинства;

пенсія у зв'язку із втратою годувальника;

соціальна виплата -- допомога на поховання.

Таблиця

Закон "Про пенсійне забезпечення"	Закон "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"
Трудові пенсії: 1. За віком (у тому числі і на пільгових умовах - список № 1, список № 2, трактористи, доярки, текстильниці, водії міського пасажирського транспорту тощо). 2. По інвалідності: - трудові каліцтва та професійні захворювання; - загальні захворювання. 3. У разі втрати годувальника. 4. За вислугу років. Соціальні пенсії.	Пенсія за віком. Пенсія по інвалідності в результаті загального захворювання, інвалідності з дитинства. Пенсія у зв'язку із втратою годувальника. Соціальна виплата - допомога на поховання.

Пенсії за вислугу років і пенсії за віком на пільгових умовах повинні будуть виплачуватися згідно з окремими законодавчими актами через корпоративні та професійні недержавні пенсійні фонди. До створення таких фондів пенсії цієї категорії громадян будуть виплачуватися за нормами Закону «Про пенсійне забезпечення».

Закон про пенсійне страхування не передбачає з 1 січня 2004 р. призначення соціальних пенсій. Це буде відноситися до повноважень органів Міністерства праці та соціального захисту населення України. Вже призначені до 1 січня 2004р. соціальні пенсії будуть виплачуватися органами Пенсійного фонду за кошти Державного бюджету України. У зв'язку із тим, що ще не прийнято Закон «Про соціальну допомогу», протягом 2004 р. соціальні пенсії будуть призначатися органами Пенсійного фонду на підставі статей 93--96 Закону «Про пенсійне забезпечення».

Право на трудову пенсію мають особи, які зайняті суспільно корисною працею, за умови додержання відповідних умов, передбачених чинним законодавством:

а) особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, кооперативах, незалежно від форм власності та господарювання або є членами кооперативів, -- за умови сплати підприємствами та організаціями страхових внесків до Пенсійного фонду України;

б) особи, які займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на особистій власності фізичної особи та виключно її праці, -- за умови сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України;

в) члени творчих спілок, а також інші творчі працівники, які не є членами таких спілок, - за умови сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України;

г) інші особи, які підлягають державному соціальну страхуванню;

д) працівники воєнізованих формувань, які не підлягають державному соціальному страхуванню, особи начальницького і рядового складу фельд'єгерської служби Міністерства зв'язку України;

е) вихованці, учні, студенти, курсанти, слухачі, стажисти, клінічні ординатори, аспіранти, докторанти;

є) особи, які стали інвалідами у зв'язку з виконанням державних чи громадських обов'язків або у зв'язку з виконанням дій по рятуванню людського життя, охороні державної, колективної та індивідуальної власності, а також по охороні правопорядку;

ж) особи, що здійснюють догляд за інвалідами І групи або дитиною-інвалідом віком до 16 років, а також за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду.

51. Соціальне страхування з тимчасової втрати працездатності

Правові, організаційні та фінансові засади соціального страхування з тимчасової втрати працездатності визначаються Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» від 18 січня 2001р. №2240-111.

Загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, передбачає матеріальне забезпечення громадян у зв'язку з втратою заробітної плати (доходу) внаслідок тимчасової втрати працездатності (включаючи догляд за хворою дитиною, дитиною-інвалідом, хворим членом сім'ї), вагітності та пологів, догляду за малолітньою дитиною, часткову компенсацію витрат, пов'язаних із народженням дитини, смертю застрахованої особи або членів її сім'ї, а також надання соціальних послуг за рахунок бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (ФСС ТВП).

Загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, здійснюється за такими принципами:

законодавчого визначення умов і порядку здійснення цього виду страхування;

обов'язковості страхування осіб, які підлягають цьому виду страхування згідно із законом, та добровільності страхування інших осіб;

3) державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав;

обов'язковості фінансування ФСС ТВП витрат, пов'язаних із наданням матеріального забезпечення та соціальних послуг;

формування та використання страхових коштів на засадах солідарності та субсидування;

цільового використання коштів;

паритетності в управлінні ФСС ТВП представників держави, застрахованих осіб та роботодавців;

відповідальності роботодавців та ФСС ТВП за реалізацію права застрахованої особи на матеріальне забезпечення та соціальні послуги.

Суб'єктами загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, виступають застрахована особа, страхувальник та страховик.

Застрахована особа -- це найманий працівник, інші особи (громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України), на користь яких здійснюється загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням. Представниками застрахованих осіб є профспілки (їх об'єднання) чи інші уповноважені найманими працівниками органи.

Страхувальник -- це:

роботодавець для осіб, які працюють на умовах трудового договору на підприємствах або у фізичних осіб;

особи, які забезпечують себе роботою самостійно, та інші особи відповідно до чинного законодавства.

Страховик -- Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Роботодавцем виступає власник підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, виду діяльності, господарювання; фізична особа, яка використовує працю найманих працівників. Найманим працівником є фізична особа, яка працює за трудовим договором (контрактом) на підприємстві, в установі, організації. Уданій сфері соціального страхування використовуються такі терміни, як:

страховий ризик -- це обставина, внаслідок якої застрахована особа або члени її сім'ї можуть втратити тимчасово засоби існування та потребувати матеріального забезпечення або надання соціальних послуг за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням;

страховий випадок -- подія, з настанням якої виникає право застрахованої особи або членів її сім'ї на отримання матеріального забезпечення або соціальних послуг за рахунок коштів ФСС ТВП;

страховий стаж -- період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, і за який сплачено страхові внески. До страхового стажу зараховуються періоди тимчасової втрати працездатності, перебування у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами та час перебування застрахованої особи у відпустці із догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а також періоди одержання виплат за окремими видами державного страхування, крім пенсій усіх видів.

До страхового стажу зараховується загальний трудовий стаж особи до введення в дію Закону України з 1 січня 2001 р. № 2240-III.

Право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, мають застраховані громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні. Це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи, якщо інше не передбачено законодавством.

Загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності підлягають:

особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності та господарювання або у фізичних осіб, а також обрані на виборні посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в інших органах;

члени колективних підприємств, сільськогосподарських та інших виробничих кооперативів.

Особи, які забезпечують себе роботою самостійно (особи, які займаються підприємницькою, адвокатською, нотаріальною та іншою діяльністю, пов'язаною з одержанням доходу безпосередньо від цієї діяльності), мають право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за умови сплати страхових внесків до ФСС ТВП відповідно до діючого законодавства.

Особи, які не підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, мають право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за умови сплати страхових внесків до ФСС ТВП.

52. Джерела формування доходів бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності

У 2002 р. прогнозна величина доходів ФСС ТВП у зведеному балансі фінансових ресурсів України становила 1698, 2 млн.. грн.., що на 206,1 млн., грн., більше, ніж у 2001 р.

Джерелами формування коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, є:

страхові внески страхувальників-роботодавців і застрахованих осіб, що сплачуються на умовах і в порядку, передбачених законом;

суми, не прийнятих до зарахування витрат страхувальника за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, пені, штрафів та інших фінансових санкцій, застосованих до страхувальників та посадових осіб відповідно до актів законодавства;

благодійні внески підприємств, установ, організацій та фізичних осіб;

асигнування із Державного бюджету України;

інші надходження відповідно до законодавства.

Кошти ФСС ТВП не включаються до Державного бюджету України, не підлягають вилученню та використовуються тільки за цільовим призначенням. При їх невикористанні у поточному році вони переходять на наступний фінансовий рік.

Для забезпечення фінансової стабільності ФСС ТВП утворюється резерв страхових коштів у сумі, необхідній для фінансування всіх видів матеріального забезпечення в розрахунку на місяць.

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2002 рік» (ст. 58) кошти державних цільових фондів

обслуговуються органами Державного казначейства України. Тому кошти ФСС ТВП підлягають казначейському обслуговуванню. В органах Державного казначейства відкриваються рахунки за балансовими рахунками 3717 «Рахунки державних цільових фондів».

53. Матеріальне забезпечення та соціальні послуги за страхуванням з тимчасової втрати працездатності

За загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням і похованням, надаються такі види матеріального забезпечення та соціальних послуг:

допомога з тимчасової втрати працездатності (включаючи догляд за хворою дитиною);

допомога з вагітності та пологів;

допомога при народженні дитини;

допомога на період догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;

допомога на поховання (крім поховання пенсіонерів, безробітних та осіб, які померли від нещасного випадку на виробництві);

забезпечення оздоровчих заходів (оплата путівок на санаторно-курортне лікування застрахованим особам та членам їхніх сімей, до дитячих оздоровчих закладів, утримання санаторіїв-профілакторіїв, надання соціальних послуг у позашкільній роботі з дітьми).

Матеріальне забезпечення та соціальні послуги за страхуванням з тимчасової втрати працездатності застрахованим особам, які працюють на умовах трудового договору, та членам кооперативів, призначаються та надаються за основним місцем роботи за рахунок сплачених ними страхових внесків.

У випадку ліквідації (реорганізації) підприємства, установи, організації матеріальне забезпечення за страховими випадками, які настали до їх ліквідації (реорганізації), виплачується застрахованим особам їх правонаступником, а в разі відсутності правонаступника -- виконавчою дирекцією відділення ФСС ТВП за місцем реєстрації ліквідованого підприємства як страхувальника.

Застрахованим особам, які забезпечують себе роботою самостійно та тим, які працюють за межами території України, призначення та виплата матеріального забезпечення, а також надання соціальних послуг здійснюється виконавчою дирекцією відділення ФСС ТВП за місцем реєстрації їх як страхувальників.

Рішення про призначення матеріального забезпечення та надання соціальних послуг приймається комісією (уповноваженим) із соціального страхування, що створюється (обирається) на підприємстві, в установі, організації, до складу якої входять представники адміністрації підприємства та застрахованих осіб.

Комісія із соціального страхування здійснює контроль за правильним нарахуванням і своєчасною виплатою матеріального забезпечення, приймає рішення про відмову в його призначенні, про припинення виплати матеріального забезпечення, розглядає правильність видачі листків непрацездатності та інших документів, які є підставою для надання матеріального забезпечення та соціальних послуг.

Документи про призначення допомоги з тимчасової непрацездатності, з вагітності та пологів, із догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку розглядаються не пізніше 10 днів з дня їх надходження.

Повідомлення про відмову в призначенні допомоги із зазначенням причин відмови та порядку оскарження видається або надсилається заявникові не пізніше п'яти днів після винесення відповідного рішення.

Призначене, але не одержане у зв'язку із смертю застрахованої особи матеріальне забезпечення виплачується членам сім'ї, які проживали разом з нею, або спадкоємцям. Не одержане застрахованою особою своєчасно матеріальне забезпечення виплачується за минулий час без обмеження будь-яким строком у розмірі, встановленому на час настання страхового випадку.

Витрати на матеріальне забезпечення та соціальні послуги страхувальники-роботодавці здійснюють в рахунок коштів ФСС ТВП з відповідним урахуванням проведених витрат при сплаті страхових внесків на соціальне страхування з тимчасової втрати працездатності.

Допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, вагітністю та пологами застрахованим особам виплачується у найближчий після призначення допомоги строк, встановлений для виплати заробітної плати, допомога із догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку виплачується щомісячно у строк, встановлений для виплати заробітної плати. Добровільно застрахованим особам така допомога надається не пізніше 5 числа місяця, наступного за розрахунковим місяцем. Допомога при народженні дитини та на поховання виплачується не пізніше наступного дня за днем звернення.

Страхувальники-роботодавці не мають права припиняти виплату допомоги у випадках, коли сума нарахованих страхових внесків та інших платежів до ФСС ТВП не покриває фактичних витрат з виплати допомоги. Якщо витрати, проведені страхувальником, за звітний квартал перевищують нараховану суму страхових внесків та інших платежів, то різниця між сумою витрат і сумою страхових внесків зараховується в рахунок сплати наступного кварталу.

Якщо ж витрати не можуть бути покриті страховими внесками і в наступному кварталі, то сума перевищення, з урахуванням очікуваного результату в наступному кварталі, відшкодовується страхувальнику -- роботодавцю органом реєстрації після одержання від нього звіту за формою № 4 ФСС ТВП за минулий квартал. Відшкодування здійснюються органом реєстрації шляхом перерахування відповідних сум на поточний рахунок страхувальника. Всі розрахунки по коштах ФСС ТВП між органом реєстрації та страхувальником проводяться за безготівковими розрахунками.

54. Управління соціальним страхуванням з тимчасової втрати працездатності

Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності є органом, який здійснює:

керівництво та управління загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням і похованням;

провадить збір і акумуляцію страхових внесків й інших коштів, призначених для фінансування матеріального забезпечення та соціальних послуг;

забезпечує надання допомог та соціальних послуг, а також здійснює контроль за використанням коштів.

ФСС ТВП є некомерційною самоврядною організацією. Держава виступає гарантом надання матеріального забезпечення і соціальних послуг застрахованим особам та стабільної діяльності ФСС ТВП, який має права юридичної особи з дня реєстрації статуту у спеціально уповноваженому центральному органі виконавчої влади. Він не може провадити будь-яку іншу діяльність та використовувати страхові кошти не за цільовим призначенням. Діяльність регулюється Законом та статутом, який затверджується правлінням.

Найвищим органом ФСС ТВП є його правління, яке працює на громадських засадах. Контроль за цільовим використанням коштів соціального страхування здійснює Наглядова рада, до складу якої входять представники від держави, профспілок і роботодавців.

Основними завданнями ФСС ТВП є:

забезпечення надходження та акумуляції збору на обов'язкове соціальне страхування та інших коштів, призначених для фінансування видатків на виплату допомоги з тимчасової непрацездатності, інших видів допомоги, встановлених законодавством, а також на санаторно-курортне лікування та оздоровлення працюючих і членів їх сімей;

контроль за цільовим використанням коштів, що знаходять ся на рахунку ФСС ТВП;

здійснення організаційно-управлінських заходів щодо забезпечення виплати допомоги із соціального страхування, оплати витрат на санаторно-курортне лікування і оздоровлення працюючих та членів їх сімей.

Управління ФСС ТВП здійснюється на паритетній основі державою, представниками застрахованих осіб і роботодавців. Управління провадять правління та виконавча дирекція. В АР Крим, областях та в містах Києві і Севастополі безпосереднє управління здійснюють правління та виконавча дирекція відповідних відділень.

До складу правління входять по 15 представників держави, застрахованих осіб та роботодавців, які виконують свої обов'язки на громадських засадах. Представники від держави призначаються Кабінетом Міністрів України, представники застрахованих осіб та роботодавців обираються (делегуються) сторонами самостійно. Строк повноважень членів правління становить шість років і закінчується вдень першого засідання нового складу правління.

Правління ФСС ТВП:

визначає поточні та перспективні завдання;

затверджує документи, що регламентують внутрішню діяльність;

подає на розгляд Кабінету Міністрів України пропозиції щодо визначення розміру внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням;