Загальна оцінка та прогнозування фінансового стану підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Вищий навчальний заклад

Миколаївський політехнічний інститут

КУРСОВА РОБОТА

на тему:

«Загальна оцінка та прогнозування фінансового стану підприємства»

Підготувала: студентка гр. Аб-317

Ліповецька Юлія

Перевірив: Козачук Ніла Федорівна

Миколаїв 2010

Зміст

Вступ

Розділ 1. Методичний підхід до загальної оцінки та прогнозування фінансового стану підприємства

1.1 Основні напрямки та інформаційне забезпечення загальної оцінки та прогнозування фінансового стану підприємства

1.2 Методика загальної оцінки фінансового стану підприємства

Розділ 2. Загальна оцінка та прогнозування фінансового стану підприємства на прикладі ТОВ СП «НИБУЛОН»

2.1 Загальна характеристика діяльності підприємства ТОВ СП «НИБУЛОН»

2.2 Загальна оцінка фінансового стану підприємства ТОВ СП «НІБУЛОН»

Розділ 3. Шляхи покращення фінансового стану ТОВ СП «НІБУЛОН»

Висновки

Перелік використаних джерел

Додатки

Вступ

За умов економічної кризи в Україні та нестабільної ситуації в економіці значно зростає pоль своєчасного та якісного аналізу фінансового стану пiдпpиємств, і якомога найточнішого прогнозування впливу зміни певних факторів на загальний фінансовий стан підприємства та пошуку шляхів підвищення і зміцнення фінансової стабiльностi.

Особливого значення набуває своєчасна та об'єктивна оцiнка фiнансового стану пiдпpиємств за виникнення piзноманітних фоpм власності, оскiльки жодний власник не повинен нехтувати потенцiйними можливостями збільшення пpибутку (доходу) фipми, якi можна виявити тiльки на підставі своєчасного й об'єктивного аналiзу фiнансового стану пiдпpиємств.

Систематичний аналiз фiнансового стану пiдпpиємства необхiдний ще й тому, що фiнансовий стан пiдпpиємства враховують ще й банки, розглядаючи pежим його кpедитування та дифеpенцiацiю відсоткових ставок.

Метою курсової роботи є проведення загальної оцінки фінансового стану конкретного підприємства, прогнозування подальшого його змінення під впливом певних зовнішніх факторів та виявлення шляхів його зміцнення.

Об'єктом дослідження є товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство «НІБУЛОН».

Предметом дослідження в даній курсовій роботі є фінансовий стан товариства з обмеженою діяльністю сільськогосподарське підприємство «НІБУЛОН».

Основними завданнями курсової роботи є :

- ознайомлення з теоретичними основами методики проведення загальної оцінки та прогнозування фінансового стану підприємства;

- розрахунок основних показників фінансового стану підприємства;

- аналіз впливу зміни певних показників на загальний фінансовий стан підприємства;

- висновки щодо фінансового стану підприємства;

- розроблення шляхів покращення фінансового стану підприємства.

В даній курсовій роботі мною використані наступні розрахунково-аналітичні прийоми економічного аналізу:

- метод ланцюгових підстановок;

- метод абсолютних показників;

- метод відносних показників

Дана курсова робота складається з вступу, трьох розділів, висновків та переліку використаних джерел.

В першому розділі викладено методичні та теоретичні аспекти оцінки та прогнозування фінансового стану ТОВ СП «НІБУЛОН».

В другому розділі наводиться характеристика ТОВ СП «НІБУЛОН», оцінка та прогнозування його фінансового стану.

В третьому розділі запропоновані шляхи зміцнення фінансового стану ТОВ СП «НІБУЛОН».

В кінці роботи наведено перелік використаних для написання даної курсової роботи джерел.

Розділ 1. Методичний підхід до загальної оцінки та прогнозування фінансового стану підприємства

1.1 Основні напрямки та інформаційне забезпечення загальної оцінки та прогнозування фінансового стану підприємства

Фiнансовий стан пiдпpиємства -- це комплексне поняття, яке є pезультатом взаємодiї всiх елементiв системи фiнансових вiдносин пiдпpиємства, визначається сукупнiстю виpобничо-господаpських фактоpiв i хаpактеpизується системою показникiв, що вiдобpажають наявнiсть, pозмiщення i викоpистання фiнансових pесуpсiв.

Фiнансовий стан пiдпpиємства залежить вiд pезультатiв його виpобничої, комеpцiйної та фiнансово-господаpської дiяльностi. Тому на нього впливають усi цi види дiяльностi пiдпpиємства. Передовсім на фiнансовому стані пiдпpиємства позитивно позначаються безпеpебiйний випуск i pеалiзацiя високоякiсної пpодукцiї.

Як правило, що вищі показники обсягу виробництва і реалізації продукції, робіт, послуг і нижча їх собівартість, то вища прибутковість підприємства, що позитивно впливає на його фінансовий стан.

Неритмічність виpобничих пpоцесiв, погipшання якостi пpодукцiї, тpуднощi з її pеалiзацiєю призводять до зменшення надходження коштiв на pахунки пiдпpиємства, в pезультатi чого погipшується його платоспpоможність.

Iснує i звоpотний зв'язок, оскiльки брак коштiв може пpизвести до пеpебоїв у забезпеченнi матеpiальними pесуpсами, а отже у виpобничому пpоцесi.

Фiнансова дiяльнiсть пiдпpиємства має бути спрямована на забезпечення систематичного надходження й ефективного викоpистання фiнансових pесуpсiв, дотpимання pозpахункової i кpедитної дисциплiни, досягнення pацiонального спiввiдношення власних i залучених коштiв, фiнансової стiйкостi з метою ефективного функцiонування пiдпpиємства.

Саме цим зумовлюється необхiднiсть i пpактична значущість систематичної оцiнки фiнансового стану пiдпpиємства, якiй належить суттєва pоль у забезпеченні його стабiльного фiнансового стану.

Отже, фiнансовий стан -- це одна з найважливiших хаpак-теpистик дiяльностi кожного пiдпpиємства.

Аналізом фінансового стану займаються не тільки керівники і відповідні служби підприємства, але і його засновники, інвестори з метою вивчення ефективності використання ресурсів, банки -- для оцінки умов кредитування і визначення ступеня риски, постачальники для своєчасного отримання платежів, податкові інспекції для виконання плану надходження засобів до бюджету і т.д. Відповідно до цього аналіз ділиться на внутрішній і зовнішній.

Внутрішній аналіз проводиться службами підприємства, і його результати використовуються для планування, контролю і прогнозування фінансового стану підприємства. Його мета -- забезпечити планомірне надходження грошових коштів і розмістити власні і позикові засоби так, щоб створити умови для нормального функціонування підприємства, отримання максимуму прибули і виключення риски банкрутства.

Зовнішній аналіз здійснюється інвесторами, постачальниками матеріальних і фінансових ресурсів, контролюючими органами на основі публікованої звітності. Його мета -- встановити можливість вигідно вкласти засоби, щоб забезпечити максимум прибули і виключити ризик втрат

Головною метою аналізу фінансового стану є своєчасне виявлення та усунення недоліків у фінансовій діяльності підприємства і пошук резервів зміцнення фінансового стану підприємства та його платоспроможності.

При цьому першочерговими завданнями аналізу є:

- загальна оцінка фінансового стану та чинників, що його зумовлюють;

- вивчення відповідності між коштами та джерелами, раціональності їх розміщення та ефективності використання;

- визначення причинно-наслідкових зв'язків між різними показниками виробничої, комерційної та фінансової діяльності і на основі цього оцінка виконання плану щодо надходження фінансових ресурсів та їх використання з позицій зміцнення фінансового стану підприємства;

- дотримання фінансової, розрахункової та кредитної дисципліни;

- визначення ліквідності та фінансової стабільності підприємства;

- аналіз ділової активності підприємства та його становища на ринку цінних паперів;

- прогнозування можливих фінансових результатів, економічної рентабельності, виходячи з реальних умов господарської діяльності й наявності власних і залучених коштів, розробка моделей фінансового стану при різних варіантах використання ресурсів;

- розробка конкретних заходів, спрямованих на більш ефективне використання фінансових ресурсів і зміцнення фінансового стану підприємства .

За результатами аналізу розробляються заходи поліпшення фінансового стану підприємства.

Залежно від змісту і завдань аналізу використовують такі основні інформаційні джерела: фінансову звітність; статистичну звітність; дані внутрішньогосподарського (управлінського) бухгалтерського обліку; дані з облікової документації (вибіркові дані); експертні оцінки.

Інформаційною базою для оцінювання фінансового стану підприємства є дані:

- балансу (форма № 1);

- звіту про фінансові результати (форма № 2);

- звіту про рух грошових коштів (форма № 3);

- звіту про власний капітал (форма № 4);

- дані статистичної звітності та оперативні дані.

Для комплексного аналізу фінансового стану підприємства необхідно оцінити тенденції найбільш загальних показників, які з різних сторін характеризують фінансовий стан підприємства. Аналіз фінансового стану підприємства ґрунтується головним чином на відносних показниках, оскільки абсолютні показники балансу в умовах інфляції практично неможливо привести в зіставний вигляд.

Відносні показники аналізованого підприємства можна порівняти з:

* загальноприйнятими "нормами" для оцінки ступеня ризику і прогнозування можливості банкрутства;

* аналогічними даними інших підприємств, що дозволяє виявити сильні і слабкі сторони підприємства і його можливості;

* аналогічними даними за попередні роки для вивчення тенденцій поліпшення або погіршення фінансового стану підприємства.

Показниками та факторами доброго фінансового стану підприємства можуть бути: стійка платоспроможність, ефективне використання капіталу, своєчасна організація розрахунків, наявність стабільних фінансових ресурсів.

Показники та фактори незадовільного фінансового стану: неефективне розміщення коштів, брак власних оборотних коштів, наявність стійкої заборгованості за платежами, негативні тенденції у виробництві.

Суть методики аналізу показників фінансового стану полягає у визначенні величини кожного з них, виявленні і вимірюванні чинників їх зміни, резервів поліпшення фінансового стану. До основних показників фінансового стану підприємства відносять:

- коефіцієнти ділової активності;

- коефіцієнти рентабельності;

- коефіцієнти структури капіталу;

- Показники ліквідності та платоспроможності

Під ліквідністю якого-небудь активу розуміють здатність його трансформуватися в грошові кошти, а ступінь ліквідності визначається тривалістю тимчасового періоду, протягом якого ця трансформація може бути здійснена. Чим коротше період, тим вище ліквідність даного виду активів.

Платоспроможність означає наявність у підприємства грошових коштів і їх еквівалентів, достатніх для розрахунків по кредиторській заборгованості, що вимагає негайного погашення. Таким чином, основними ознаками платоспроможності є:

а) наявність в достатньому об'ємі засобів на розрахунковому рахунку;

б) відсутність простроченої кредиторської заборгованості.

Ліквідність менш динамічна в порівнянні з платоспроможністю. Річ у тому, що у міру стабілізації виробничої діяльності підприємства у нього поступово складається певна структура активів і джерел засобів, різкі зміни якої порівняно рідкісні. Тому і коефіцієнти ліквідності зазвичай варіюють в деяких цілком передбачених межах, що, до речі, і дає частково підставу аналітичним агентствам розраховувати і публікувати середньогалузеві і середньогрупові значення цих показників для використання в міжгосподарських порівняннях і як орієнтири при відкритті нових напрямів виробничій діяльності.

Навпаки, фінансове полягання в плані платоспроможності може бути вельми мінливим, причому з дня на день: ще вчора підприємство було платоспроможним, проте сьогодні ситуація кардинально змінилася - прийшов час розплатитися з черговим кредитором, а у підприємства немає грошей на рахунку, оскільки не поступив своєчасно платіж за поставлену раніше продукцію. Іншими словами, воно стало неплатоспроможним із-за фінансової недисциплінованості своїх дебіторів. Якщо затримка з надходженням платежу носить короткостроковий або випадковий характер, то ситуація в плані платоспроможності може незабаром змінитися в кращу сторону, проте не виключені та інші, менш сприятливі варіанти. Такі пікові ситуації особливо часто мають місце в комерційних організаціях, по яких-небудь причинах тих, що не підтримують в достатньому об'ємі страхового запасу грошових коштів на розрахунковому рахунку. Оцінка ліквідності і платоспроможності може бути виконана з певним ступенем точності. Зокрема, в рамках експрес-аналізу платоспроможності звертають увагу на статті, що характеризують готівку в касі і на розрахункових рахівницях в банці. Це і зрозуміло: вони виражають сукупність наявних грошових коштів, тобто майна, яке має абсолютну цінність, на відміну від будь-якого іншого майна, що має цінність лише відносну. Ці ресурси найбільш мобільні, вони можуть бути включені у фінансово-господарську діяльність у будь-який момент, тоді як інші види активів нерідко можуть включатися лише з певним тимчасовим лагом. Мистецтво фінансового управління якраз і полягає в тому, щоб тримати на рахівницях лише мінімально необхідну суму коштів, а решту частини, яка може знадобитися для поточної оперативної діяльності, - в активах, що швидко реалізовуються. Таким чином, для експрес-оцінки фінансового стану підприємства чим значніше розмір грошових коштів на розрахунковому рахунку, тим з більшою вірогідністю можна стверджувати, що воно має в своєму розпорядженні достатні засоби для поточних розрахунків і платежів. Разом з тим наявність незначних залишків на розрахунковому рахунку зовсім не означає, що підприємство неплатоспроможне, - засоби можуть поступити на розрахунковий рахунок протягом найближчих днів, деякі види активів при необхідності легкого перетворюються на грошову готівку і ін.

До найзагальніших показників комплексної оцінки фінансового стану належать показники дохідності й рентабельності.

Велике значення має аналіз структури доходів підприємства та оцінка взаємозв'язку прибутку з показниками рентабельності. Важливо проаналізувати зв'язок прибутку підприємства з формуючими прибуток факторами, що полегшує практичну орієнтацію в цих питаннях.

Дохідність підприємства характеризується абсолютними й відносними показниками. Абсолютний показник дохідності -- це сума прибутку або доходів. Відносний показник -- рівень рентабельності.

Рівень рентабельності підприємств торгівлі та громадського харчування визначається як відсоткове відношення прибутку від реалізації товарів (продукції громадського харчування) до товарообороту.

Під час аналізу вивчають динаміку змін обсягу чистого прибутку, рівня рентабельності та фактори, які впливають на них. Основними факторами, що впливають на чистий прибуток, є обсяг виручки від реалізації продукції, рівень собівартості, рівень рентабельності продукції, фінансові результати та витрати від операційної звичайної діяльності, величина податку на прибуток та інших податків, що виплачуються з прибутку.

Аналіз дохідності підприємства проводиться в порівнянні з планом та попереднім періодом. За умов інфляції важливо забезпечити об'єктивність показників та запобігти їх викривленню через постійне підвищення цін. Аналіз проводиться за даними роботи за рік. Торішні показники треба привести у відповідність із показниками звітного року за допомогою індексації цін. За ринкових відносин існує персоніфікований інтерес керівництва та колективів підприємств до фактично досягнутого рівня рентабельності, що суттєво впливає на результативність господарської діяльності. На підприємствах недержавних форм власності для акціонерів та засновників найважливіше значення має рентабельність їхніх пайових і статутних внесків у складі загальних інвестицій. Тому цьому аспекту оцінки фінансового стану підприємства треба приділити серйозну увагу.

Практика рекомендує для оцінки рентабельності підприємства використовувати систему взаємозв'язаних показників рентабельності. З цією метою необхідно використовувати дві основні групи показників рентабельності:

а) показники, розраховані на підставі поточних витрат (вартості продажу);

б) показники, розраховані у зв'язку з використанням виробничого капіталу (виробничих активів).

1.2 Методика загальної оцінки фінансового стану підприємства

Традиційна пpактика аналiзу фiнансового стану пiдпpиємства опpацювала певнi пpийоми й методи його здiйснення.

Можна назвати п'ять основних пpийомiв аналiзу:

1) гоpизонтальний аналiз -- порівняння кожної позицiї звiтностi з попеpеднiм пеpiодом;

2) веpтикальний аналiз -- визначення стpуктуpи фiнансових показникiв з оцiнкою впливу piзних фактоpiв на кiнцевий pезультат;

3) аналiз вiдносних показникiв -- pозpахунок вiдношень мiж окpемими позицiями звiту або позицiями piзних фоpм звiтностi, визначення взаємозв'язкiв показникiв;

4) поpiвняльний аналiз -- внутpiшньогосподаpський аналiз зведених показникiв звiтностi за окpемими показниками самого пiдпpиємства та його дочipнiх пiдпpиємств (фiлiй), а також мiжгосподаpський аналiз показникiв даної фipми поpiвняно з показниками конкуpентiв або iз сеpедньогалузевими та сеpеднiми показниками;

5) фактоpний аналiз -- визначення впливу окpемих фактоpiв (пpичин) на pезультативний показник детеpмiнованих (pоздiлених у часi) або стохастичних (що не мають певного поpядку) пpийомiв дослiдження. Пpи цьому фактоpний аналiз може бути як пpямим (власне аналiз), коли pезультативний показник розділяють на окремі складовi, так i звоpотним (синтез), коли його окpемi елементи з'єднують у загальний pезультативний показник.

Методи фiнансового аналiзу -- це комплекс науково-методичних iнстpументiв та пpинципiв дослiдження фiнансового стану пiдпpиємства.

В фінансовому аналізі розрізняють такі методи:

-- експеpтних оцiнок i сценаpiїв,

-- психологiчнi,

-- моpфологiчнi,

-- поpiвняльні,

-- побудови системи показникiв,

-- побудови системи аналiтичних таблиць.

Ці методи хаpактеpизуються певним суб'єктивiзмом, оскiльки в них велике значення мають iнтуїцiя, досвiд та знання аналiтика.

Стійкий фінансовий стан підприємства формується в процесі всієї його виробничо-господарської діяльності. Тому оцінку фінансового стану можна об'єктивно здійснити не через один, навіть найважливіший, показник, а тільки за допомогою комплексу, системи показників, що детально й усебічно характеризують господарське становище підприємства.

Для аналізу розраховуються показники, що характеризують фінансовий стан підприємства і порівнюються з показниками попереднього періоду або середньогалузевими. При порівнянні знаходять відхилення щодо показників і дають йому оцінку.

Таких коефіцієнтів багато, тому вони поділені на групи.

1) Коефіцієнти ділової активності

До цієї групи належать показники, які характеризують ефективність використання передусім активів підприємства та окремих пасивів. Розглянемо методику розрахунку та зміст кожного з них.

Коефіцієнт оборотності активів є базовим для характеристики ефективності використання активів. Його розраховують як відношення чистого обсягу продажу до загальної вартості активів:

де - коефіцієнт оборотності активів;

ЧОП - чистий обсяг продажу;

ВА - величина активів.

Величину активів краще брати як середню величину на початку і в кінці року, оскільки можливі випадки значних змін у їхній наявності та вартісній ціні.

Коефіцієнт оборотності активів дає уявлення про те, скільки продукції реалізує підприємство, виходячи із наявності у неї окремої кількості активів. Інакше кажучи, цей коефіцієнт свідчить, наскільки зміни у наявних активах пов'язані зі змінами чистого обсягу продажу. У разі коли чистий обсяг продажу збільшується швидшими темпами, ніж величина активів, це є свідченням підвищення ефективності використання останніх. Як наслідок підвищуються можливості підприємства до оновлення модернізації виробничих потужностей. Під час аналізу цього коефіцієнта необхідно також звертати увагу на те, чи пов'язане його збільшення зі зменшенням збалансованої вартості основних засобів. Якщо такий факт має місце протягом кількох років, це може свідчити про можливі проблеми підприємства з інвестиціями. Тому це коефіцієнт, як, до речі, і всі інші, необхідно розглядати у взаємозв'язку з іншими коефіцієнтами, щоб уявити реальну картину фінансового стану підприємства.

Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості має таку формулу розрахунку:

де - коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості;

- величина обсягу реалізації продукції;

- величина дебіторської заборгованості;

Формула має загальний характер. Але методики розрахунку її складників можуть бути різними. Найпрактичнішим є такий варіант.

Спочатку визначають загальний осяг продажу продукції підприємством у кредит. У разі, коли підприємство реалізує всю свою продукцію в кредит, ця сума буде дорівнювати загальному обсягу реалізації. Коли ж підприємство здійснює продаж і в кредит, і за готівку (передоплату), то обсяги реалізації за готівку (передоплату) необхідно виключити із загального обсягу реалізації. Це зумовлено тим, що відсоток за готівку (передоплату) включає ризик неодержання платежів.

Величина загальної суми дебіторської заборгованості буде дорівнювати сумі дебіторської заборгованості за конкретними господарськими операціями впродовж облікового періоду.

Однак розрахунок за наведеною методикою можна проводити, використовуючи дані аналітичного обліку. Коли ж такої можливості не має, можна проводити розрахунок коефіцієнта оборотності дебіторської заборгованості спрощеною методикою, використовуючи дані фінансової звітності. Методика розрахунку показників при цьому така;

- визначається середня величина дебіторської заборгованості за звітній період (рік, квартал) як середня величина її залишків на початок та кінець відповідного періоду;

- - обсяг реалізації вважається рівнем загального обсягу продажу.

Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості характеризує цілу низку господарських явищ:

1) відображає ефективність політики компанії з кредитування покупців з точки зору збору оплати за реалізацією в кредит;

2) характеризує рівень комерційного ринку, зумовленого реалізацією товару в кредит;

3) допомагає порівнювати умови кредитування покупців на певному підприємстві (звичайно, якщо вони існують) з умовами кредитування конкурентів та середньогалузевими.

У цілому вважається, що чим більше значення коефіцієнта оборотності дебіторської заборгованості, тим відповідно менший ризик неодержання платежів підприємством. Але з іншого боку, досвід багатьох компаній у розвинених країнах свідчить про необхідність надання покупцям відстрочки у платі за свою продукцію. Інакше в умовах конкуренції вони можуть втратити ринки збуту своєї продукції. Вітчизняні компанії та підприємства ще мають опановувати всі тонкощі технології ведення кредитної політики.

Тривалість обороту дебіторської заборгованості розраховують діленням 365(360) днів на величину коефіцієнта оборотності дебіторської заборгованості. Якщо аналіз проводять за даними квартальної звітності, кілька днів буде відповідно дорівнювати 90.

де - тривалість обороту дебіторської заборгованості.

Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості розраховують як відношення собівартості реалізованої продукції до величини кредиторської заборгованості:

де - коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості;

- собівартість реалізованої продукції;

- величина кредиторської заборгованості.

Величина собівартості продукції береться з Ф7-АПК «Реалізація сільськогосподарської продукції» річного звіту сільськогосподарського підприємства чи з даних Ф2 «Звіт про фінансові результати».

Величину кредиторської заборгованості необхідно брати я к суму реальної заборгованості по конкретних господарських операціях впродовж звітного періоду. У разі відсутності такої можливості розраховувати її як середню величину на початок та кінець звітного періоду.

Тривалість обороту кредиторської заборгованості розраховується діленням 265(260) днів на величину коефіцієнта оборотності кредиторської заборгованості:

де - тривалість обороту кредиторської заборгованості.

Коефіцієнт оборотності матеріально-виробничих запасів відображає швидкість реалізації цих запасів. Цей коефіцієнт розраховують діленням собівартості реалізованої за звітний період продукції на вартість матеріально-виробничих запасів:

де - коефіцієнт оборотності матеріально-виробничих запасів;

- величина матеріально-виробничих запасів.

Величину матеріально-виробничих запасів беруть як середню величину їхніх залишків на початок та кінець звітного періоду. Використання собівартості реалізованої продукції, а не обсягу її реалізації при розрахунку цього показника зумовлено тим, що матеріально-виробничі запаси, як правило, відображають в обліку собівартості.

Рівень оборотності матеріально-виробничих запасів значною мірою залежить від галузевих особливостей. Для сільськогосподарських підприємств характерний досить тривалий час здійснення виробничого процесу. А це зменшує значення коефіцієнта оборотності матеріально-виробничих запасів порівняно з іншими галузями.

Оборотність матеріально-виробничих запасів є показником ефективності діяльності підприємства із закупівлі сировини і матеріалів, виробництва, збуту готової продукції. Чим вище значення коефіцієнта оборотності матеріально виробничих запасів на певному підприємстві щодо середнього його значення по галузі, тим ефективніше підприємство організовує свої взаємовідносини з постачальникам і покупцями. Низьке ж його значення може свідчити про наявність на підприємстві надлишків сировини, неліквідної продукції.

Тривалість обороту матеріально-виробничих запасів дорівнює відношенню 365(360) днів у звітному періоді до коефіцієнта оборотності матеріально-виробничих запасів:

Тривалість операційного циклу - це час, упродовж якого фінансові ресурси втілені в запасах і дебіторській заборгованості. У загальному вигляді формула розрахунку тривалості операційного циклу така:

де - тривалість операційного циклу.

Тривалість фінансового циклу - це час, упродовж якого грошові кошти вилучені з обігу. Формула розрахунку цього показника така:



де - тривалість фінансового циклу.

Коефіцієнт оборотності засобів дорівнює відношенню виручки від реалізації продукції до величини оборотних засобів:

де - коефіцієнт оборотності засобів;

- величина оборотних засобів.

Величину оборотних засобів краще брати як середній показник залишків оборотних засобів на початок і кінець року чи кварталу.

Зниження швидкості обігу оборотних засобів може свідчити про наявність у підприємства цілої низки проблем, а саме:

- зменшення обсягу реалізації продукції;

- наявність неефективної системи постачання сировини і матеріалів;

- збільшення дебіторської заборгованості покупців продукції;

- збільшення залишків готової продукції.

У конкретних випадках можуть бути і інші фактори, що негативно впливали на швидкість обігу оборотних засобів.

Фондовіддача - Це ключовий показник, який характеризує ефективність використання основних засобів. Його розраховують як відношення обсягу реалізації продукції до вартості основних засобів:



де Ф - коефіцієнт фондовіддачі;

ВЗ - вартість основних засобів.

Високий рівень цього коефіцієнта може свідчити про відносне зниження частки зношення основних засобів у собівартості продукції. Тим часом, причиною цього може бути й те, що підприємство використовує застаріле виробниче обладнання.

Підвищення рівня фондовіддачі вище середнього у певній галузі є ознакою високого рівня завантаженості виробничих потужностей, що само по собі свідчить про високий рівень ефективності їхнього використання. Різке зниження рівня фондовіддачі порівняно з попереднім періодом може свідчити про придбання нових основних засобів і не обов'язково про зниження ефективності їхнього використання. Тому необхідно в кожному конкретному випадку проводити додаткові дослідження щодо причини зміни коефіцієнта фондовіддачі.

Коефіцієнт маневреності робочого капіталу показує, скільки разів наявні матеріально-виробничі запасі перевищують величину робочого капіталу. Формула його розрахунку така:

де - коефіцієнт маневреності робочого капіталу;

МВЗ - величина матеріально виробничих запасів;

РК - величина робочого капіталу.

Оптимальним вважається значення коефіцієнта маневреності робочого капіталу, яке дорівнює двом. Тобто матеріально виробничі запаси повинні бути наполовину сформовані за рахунок власних коштів,а наполовину - за рахунок залучених.

Якщо величина коефіцієнта маневреності робочого капіталу дорівнює одиниці, то це означатиме, що всі матеріально-виробничі запаси сформовані за рахунок власних коштів. Можлива також ситуація від'ємного значення коефіцієнта. Причина цього - від'ємне значення величини робочого капіталу. Це є свідченням того, що, по-перше, матеріально-виробничі запаси повністю сформовані за рахунок залучених коштів на цьому,а по-друге, за рахунок залучених коштів на цьому підприємстві фінансуються необоротні активи. Подібна ситуація може свідчити про критичний фінансовий стан підприємства.

Коефіцієнт оборотності власного капіталу (коефіцієнт адекватності інвестування) розраховується діленням чистого обсягу продажу на величину власного капіталу підприємства:

де - коефіцієнт оборотності власного капіталу;

ЧОП - чистий обсяг продажу;

ВК - власній капітал.

Коефіцієнт оборотності власного капіталу, який інакше називається коефіцієнтом адекватності інвестування, свідчить про те, наскільки масштаб діяльності підприємства (характеризованого через обсяги продажу) забезпечується власним капіталом. Якщо в аналізованого підприємства цей коефіцієнт значно перевищує середньогалузевий, це свідчитиме про те, що підприємство максимальною мірою використовує кожну грошову одиницю вкладених власниками коштів.

Співвідношення виручки від реалізації та поточних пасивів показує, скільки гривень виручки від реалізації припадає на одну гривню поточних пасивів:

де - коефіцієнт співвідношення виручки від реалізації та поточних пасивів;

- величина виручки від реалізації продукції;

- величина поточних пасивів.

Аналізуючи співвідношення виручки від реалізації продукції та поточних пасивів, необхідно враховувати середнє значення його по галузі та порівнювати з іншими показниками. До останніх передусім відносять показники платоспроможності та ліквідності, які розглянемо нижче:

Коефіцієнт достатності робочого капіталу дорівнює відношенню чистого обсягу продажу до величини робочого капіталу:

де - коефіцієнт достатності робочого капіталу;

ЧОП - величина чистого обсягу продажу;

РК - величина робочого капіталу.

Залежно від галузевої специфіки в західних компаніях цей коефіцієнт, як правило, перебуває у межах від 8,6 до 25,3. Оскільки в знаменнику формули використовують величину робочого капіталу, то можлива ситуація, коли коефіцієнт достатності робочого капіталу матиме,я, до речі, і коефіцієнт маневреності робочого капіталу, від'ємне значення. Крім того, теоретично можлива ситуація, за якої величина робочого капіталу буде дорівнювати нулю. У цьому разі відношення втрачає силу. Тому в такому разі прийнято говорити про значення коефіцієнта я безкінечно велике.

2) Коефіцієнти рентабельності

Такі коефіцієнти дають можливість оцінити рівень прибутковості використання активів і пасивів підприємства, господарської діяльності. Для цього використовують відношення різних видів прибутку (чистого, прибутку від реалізації) до відповідних показників. Якщо підприємство має значні коливання рівня рентабельності, недостатній його рівень чи навіть збитковий, усі ці факти можуть бути підставою для висновку про його нестійкий фінансовий стан. А якщо підприємство збиткове протягом кількох років, можна з досить високим ступенем ймовірності стверджувати, що його фінансовий стан критичний.

Існує значна кількість показників рентабельності, які значною мірою дублюють один одного. Тому розглянемо лише головні з них.

Коефіцієнт рентабельності активів - це співвідношення балансового або чистого прибутку з середньорічною (середньо квартальною) величиною активів:

де - коефіцієнт рентабельності активів;

ЧП - чистий прибуток;

СА - середньорічна ( середньо квартальна) величина активів.

Співвідношенням прибутку й активів відображає можливість підприємства до їх оновлення без залучення зовнішніх джерел фінансування. Чим більше цей показник, тим більша можливість підприємства для фінансування свого розвитку. Якщо ж динаміка цього показника має тенденцію до зменшення, це означатиме, що з часом підприємство втратить можливість самостійно фінансувати оновлення своїх основних та оборотних засобів.

У разі від'ємного значення коефіцієнта це означатиме для підприємства необхідність залучення коштів для фінансування оборотних активів і зменшення власного капіталу.

Коефіцієнт рентабельності реалізації - найпоширеніший показник цієї групи. Його розраховують як відношення прибутку від реалізації до повної собівартості реалізованої продукції:

де - коефіцієнт рентабельності реалізації;

ПР - прибуток від реалізації;

ПС - повна собівартість реалізованої продукції.

Коефіцієнт рентабельності реалізації є індикатором можливостей підприємства до відтворення та розширення своїх виробничих процесів. Його високе значення є свідченням широких можливостей підприємства до цього, незалежності від зовнішніх джерел фінансування. Низьке чи навіть відмінне значення може бути свідченням протилежного.

Рентабельність власного капіталу дорівнює відношенню чистого прибутку до величини власного капіталу:

де - коефіцієнт рентабельності власного капіталу;

ЧП - величина балансового (чистого) прибутку;

ВК - величина власного капіталу.

Основне економічне значення коефіцієнта рентабельності власного капіталу полягає в тому, що він свідчить про частку прибутку у власному капіталі, вкладеному в підприємство його власниками. Можна також сказати, що цей показник свідчить про міру винагороди, яку отримують власники за прийняття на себе ризику, пов'язаного з розміщенням засобів у комерційне підприємство.

При збільшенні обсягу реалізації підприємства власній капітал повинен збільшуватися як мінімум тими самими темпами, інакше почне збільшуватися заборгованість. Прибутковість власного капіталу також створює передумови для залучення зовнішнього капіталу на вигідних умовах.

Період окупності власного капіталу є зворотним до коефіцієнта рентабельності власного капіталу, і його відповідно розраховують так:

де - тривалість окупності власного капіталу.

Показники періоду окупності власного капіталу показують час (у роках, кварталах), упродовж якого власники можуть сподіватися на повернення своїх коштів. Однак таке трактування цього показника досить умовне. Це пов'язане з тим, що, по-перше, практика більшості як вітчизняних, так і закордонних підприємств свідчить, що на виплату дивідендів власниками витрачають лише окрему частину прибутку, а, по-друге, при розрахунку тривалості окупності власного капіталу не враховують фактори часу та рівня дисконтних ставок.

3) Коефіцієнти структури капіталу

Така група показників характеризує співвідношення двох головних складників активу балансу (необоротних та оборотних активів) і двох головних складників пасиву балансу (власного і залученого капіталу) між собою та відповідно пов'язаних розділів активу і пасиву. Це дає змогу оцінити як структури активу та пасиву балансу, так і забезпеченість відповідних активів відповідними джерелами фінансування. У разі відхилення цих співвідношень від оптимальних і середньогалузевих можна дійти відповідних висновків щодо фінансового стану підприємства.

Коефіцієнт фінансової стабільності дорівнює відношенню власного капіталу до залученого:

де - коефіцієнт фінансової стабільності;

ВК - власний капітал;

ЗК - залучений капітал.

Нормативне значення цього коефіцієнта для вітчизняних підприємств дорівнює одиниці. Але, як свідчить досвід багатьох західних компаній, його величина коливається в досить широких межах залежно від галузевої належності підприємства. Більшість західних аналітиків уважають оптимальним значення коефіцієнта фінансової стабільності від 0,5 до 0,7. У вітчизняних сільськогосподарських підприємств останнім часом він перебуває, як правило, в межах від 4 до 6. Це значення є свідченням того, що підприємства ведуть виробничу діяльність майже цілком за рахунок власних ресурсів, які у своїй більшості дуже обмежені. Як наслідок, не закуповують нову техніку, забезпеченість сировиною та матеріальними засобами перебуває на низькому рівні.

Коефіцієнт фінансового левериджу - це відношення довгострокових пасивів до власного капіталу:

де - коефіцієнт фінансового левериджу;

ДЗ - довгострокова заборгованість.

Цей коефіцієнт дає змогу оцінити фінансову стабільність підприємства з точки зору структури джерела фінансування необоротних активів і робочого капіталу. Як відомо, власний капітал підприємства та довгострокові зобов'язання є джерелами фінансування саме цих видів активів.

Уважають, що коефіцієнт фінансового левериджу не повинен перевищувати одиниці, інакше фінансовий ризик буде значним, і підприємство може потрапити у залежність від зовнішнього джерела фінансування

Коефіцієнт структури довгострокових вкладень найтіснішим чином пов'язаний з попереднім показником і його розраховують як відношення довгострокових зобов'язань до необоротних активів:

де - коефіцієнт структури довгострокових вкладень;

НА - необоротні активи.

Коефіцієнт структури довгострокових вкладень допомагає оцінити частку зовнішніх джерел фінансування необоротних активів. На жаль, у більшості вітчизняних підприємств значення коефіцієнта структури довгострокових вкладень дорівнює нулю чи майже дорівнює. Це є свідченням відсутності довгострокових кредитів і позик у підприємства. Як наслідок більшість із них не мають можливостей до оновлення своїх виробничих потужностей та придбання нових технологій виробництва.

Коефіцієнт забезпеченості власним капіталом показує частку власного капіталу в загальному обсязі капіталу підприємства. Він відповідно дорівнює відношення власного капіталу до всього капіталу підприємства:



де коефіцієнт забезпеченості власним капіталом;

ВК - власний капітал;

- загальна величина капіталу підприємства.

Щодо оптимального значення цього коефіцієнта існують різні думки. Багато аналітиків вважають, що він не повинен бути меншим за 0,5 - 0,6. Хоча, наприклад, у японських компаніях він, як правило, дорівнює 0,2 - 0,3. У більшості вітчизняних сільськогосподарських підприємств значення цього коефіцієнта коливається в межах 0,8 - 0,9, що, безумовно, не є свідченням їхньої фінансової стабільності, а свідчить лише про відсутність зовнішнього фінансування. Таким чином, аналізуючи коефіцієнт забезпеченості власним капіталом, необхідно передусім звертати увагу на наявність економічно виправданих зовнішніх джерел фінансування в пасиві балансу. Якщо підприємство має чіткий бізнес-план, веде агресивну політику, спрямовану на завоювання ринків збуту своєї продукції, розширює виробничі потужності, то величина коефіцієнта забезпеченості власним капіталом навіть 0,2 - 0,3 не свідчить про його критичний фінансовий стан. Тим часом, якщо більшість залученого капіталу являє собою прострочену кредиторську заборгованість та кредити, не сплачені в строк, то і величина забезпеченості власним капіталом 0,8 - 0,9 виявитися занадто низькою.

Коефіцієнт співвідношення поточних зобов'язань і власного капіталу дає змогу порівняти суму короткострокових кредитів, позикових коштів, довгострокових зобов'язань, належних до виплат в поточному році, та кредиторської заборгованості з власним капіталом підприємства. Формула його розрахунку відповідно така:



де - коефіцієнт співвідношення поточних зобов'язань і власного капіталу;

ПЗ - поточні зобов'язання.

Співвідношення поточних зобов'язань і власного капіталу не повинно перевищувати одиниці, інакше фінансовий стан підприємства буде критичним. З фінансової точки зору більш сприятливим є низький рівень співвідношення поточних пасивів і власного капіталу, оскільки це свідчитиме про нижчу залежність підприємства від короткострокового фінансування.

Співвідношення необоротних активів і власного капіталу. Як і наведенні вище коефіцієнти фінансового левериджу та структури довгострокових вкладень, цей показник дає можливість оцінити загальний фінансовий стан підприємства через співвідношення необоротних активів з джерелами їхнього фінансування. Формула його розрахунку така:

де - коефіцієнт співвідношення необоротних активів і власного капіталу.

У практиці західних компаній найбільш поширені значення цього коефіцієнта коливаються в межах від 0,5 - 1,3. Якщо значення зазначеного коефіцієнта перевищує одиницю, це означатиме, що підприємству не вистачає власних коштів для фінансування придбання основних засобів та інших необоротних активів і воно залучає для цього зовнішнє фінансування. При цьому важливо звернути увагу, за рахунок яких зовнішніх джерел фінансується інша частина необоротних активів. Якщо це довгострокові зобов'язання, то це цілком нормальна ситуація. Коли ж джерелом фінансування виступають поточні пасиви, це може бути свідченням критичного фінансового стану підприємства.

Коефіцієнт залежності робочого капіталу розраховують діленням довгострокових зобов'язань на величину робочого капіталу:

де - коефіцієнт залежності робочого капіталу;

ДЗ - довгострокові зобов'язання.

Якщо цей коефіцієнт більше одиниці, це означатиме, що частина довгострокових зобов'язань іде на фінансування необоротних активів, оскільки останні перевищують власний капітал підприємства. Крім цього, цей факт буде свідченням залежного позитивного значення величини робочого капіталу від наявності довгострокових зобов'язань, що несе в собі ризик. Співвідношення довгострокових зобов'язань та робочого капіталу може також свідчити про можливість підприємства погасити свою довгострокову заборгованість за рахунок оборотних коштів. Якщо довгострокові зобов'язання відсутні чи величина робочого капіталу має від'ємне значення, розрахунок такого коефіцієнта втрачає логічний сенс.

Коефіцієнт ліквідності робочого капіталу розраховують як відношення платіжних засобів до величини робочого капіталу:

де - коефіцієнт ліквідності робочого капіталу;

ПЗБ - платіжні засоби.

До платіжних засобів належать готова продукція, дебіторська заборгованість, грошові кошти і поточні фінансові інвестиції. Нормативним для цього коефіцієнта вважається значення одиниці. Якщо воно менше, можна твердити, що робочий капітал сформований за рахунок низьколіквідних оборотних активів.

4) Показники ліквідності та платоспроможності

Ця група показників характеризує можливості підприємства вчасно розраховуватися за своїми поточними зобов'язаннями.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності дає змогу оцінити можливості господарства щодо миттєвого погашення своїх поточних зобов'язань. Його розраховують як відношення грошових коштів і поточних фінансових інвестицій до поточних зобов'язань:

де - коефіцієнт абсолютної ліквідності;

ГК - грошові кошти і поточні фінансові інвестиції;

ПЗ - поточні зобов'язання.

Нормативним значенням коефіцієнта абсолютної ліквідності вважають рівень 0,2. Але це не досить умовна величина. Річ у тім, що значні залишки грошових коштів на рахунках у банку чи касі можуть свідчити неефективну політику щодо їх використання, невдало складенні чи відсутні плани грошових потоків. Підприємству важливо мати наявні грошові кошти на дату відповідних платежів, а не завжди. Тому аналізуючи коефіцієнт абсолютної ліквідності, необхідно звернути увагу на структури поточних зобов'язань. Якщо останні є економічно виправданими, то значення коефіцієнта абсолютної ліквідності, менше за нормативне, не є освідченням проблем у підприємства з погашенням своїх поточних зобов'язань. Коли ж величина цього показника буде більше нормативної, але при цьому в підприємства є значні обсяги невиправданих економічно поточних зобов'язань, це означатиме низьку абсолютну ліквідність підприємства та свідчить про недалекоглядну політику керівництва у сфері розрахунків.

Коефіцієнт проміжної ліквідності (як видно із його назви) відображає проміжну ліквідність підприємства. Він дорівнює відношенню грошових коштів, поточних фінансових інвестицій ті дебіторської заборгованості до поточних зобов'язань:

де - коефіцієнт проміжної;

ГД - грошові кошти, поточні фінансові інвестиції, дебіторська заборгованість.

Оптимальним вважають значення цього коефіцієнта у межах від 0,6 до 1 (залежно від специфіки кожної галузі). При його аналізі необхідно особливу увагу звернути на структуру дебіторської заборгованості. Якщо в структурі значну частку займає дебіторська заборгованість, не оплачена в строк, чи сумнівна дебіторська заборгованість, то необхідно детально розібратися з кожним дебітором, виявивши його можливості оплатити свої рахунки. Якщо ймовірність одержання заборгованості незначна, її необхідно виключити із загальної величини дебіторської заборгованості під час розрахунку коефіцієнта проміжної ліквідності. Крім того, при цьому необхідно також звернути увагу на тривалість обороту дебіторської заборгованості. Якщо остання значно перевищує середньогалузевий рівень, імовірність неодержання платежів буде підвищуватися.

Коефіцієнт загального покриття дорівнює відношенню всіх оборотних активів (за винятком витрат майбутніх періодів) до поточних зобов'язань:



де - коефіцієнт загального покриття;

ОА - оборотні активи.

Раніше вважалося, що коефіцієнт загального покриття не повинен бути меншим двох. Сьогодні відносно надійним вважається його рівень у межах 1,3 - 1,7. Однак при цьому необхідно враховувати багато обставин. Так, значний вплив на можливості підприємства розрахуватися за своїми поточними зобов'язаннями виявляє структура та ліквідність матеріально-виробничих запасів, незавершеного виробництва. Тому при однаковому значенні коефіцієнта загального покриття реальна можливість різних підприємств може відрізнятися. Також необхідно враховувати тривалість обороту матеріально-виробничих запасів, дебіторської та кредиторської заборгованості. Якщо перші два показники значно перевищують третій, у підприємства можуть виникнути проблеми із своєчасною оплатою своїх поточних зобов'язань навіть пр. високому значенню коефіцієнта загального покриття.

Коефіцієнт платоспроможності найтіснішим чином пов'язаний з трьома попередніми коефіцієнтами. Але на відміну від них він характеризує не стільки потенційну можливість підприємства сплатити свої зобов'язання, скільки реальні. Для цього до платіжних засобів включають всі можливі оборотні активи, які перебувають у виробничому процесі (грошові кошти, дебіторську заборгованість, товари, готову продукцію). Формула розрахунку коефіцієнта платоспроможності така:

де ПЗБ - платіжні засоби;

ПЗ - поточні зобов'язання.

Нормативне значення коефіцієнта платоспроможності дорівнює одиниці. Під час його аналізу необхідно звертати увагу на ті самі обставини, що і при розгляді трьох попередніх коефіцієнтів.

Розділ 2. Загальна оцінка та прогнозування фінансового стану підприємства на прикладі ТОВ СП «НИБУЛОН»

фінансовий заборгованість рентабельність капітал

2.1 Загальна характеристика діяльності підприємства ТОВ СП «НИБУЛОН»

ТОВ СП „НІБУЛОН” є одним із найбільших вітчизняних виробників і експортерів сільськогосподарської продукції(пшениця, ячмінь, кукурудза, жито, соняшник та ін.). В міру свого розвитку підприємство поступово розширює географію і масштаби своєї діяльності.

Юридична адреса підприємства: м. Миколаїв, вул. Каботажний спуск, 1.

Підприємство має 36 підрозділів, що розміщені в одинадцяти областях України:

· Миколаївська область:

- „Баштанський”;

- „Врадіївський”;

- ИП „Лідієвське”;

- „Прибужанівський”;

- „Снігурівський”;

· Луганська область:

- „Луганський”;

- „Біловодський”;

- „Новопсковський”;

- „Сватовський”;

- „Старобельський”;

- „Троіцький”;

· Вінницька область:

- „Хмільник”;

- „Південний буг”;

· Хмельницька область:

- „Камянець-Подільський”;

- „Смотрич”;

· Полтавська область:

- „Решетилівка”;

- „Сухорабівка”;

- „Ромодан”;

- „Глобинський”;

- „Кременчугський”;

- „Артемівський”;

· Харьківська область:

- „Купянський”.

· Черкаська область:

- «Золотоношський»;

- «Чигирин»;

- «Камянка»;

- «Вітово»;

· Сумська область:

- «Присеймівський»;

· Запорізька область:

- «Камянка-Дніпровська»;

· Житомирська область:

- «Чуднівський»;

- «Бистрицький»;

· Чернігівська область:

- «Дмитрівський».

Напрями діяльності підприємства:

1. Виробництво зернових і масляничних культур, насінництво.

Диверсифікація виробничої діяльності по кліматичним зонам дозволяє знизити природні ризики, пов'язані з втратами врожаю внаслідок коливань погодних умов в різних регіонах України, а також забезпечити щорічне отримання високих врожаїв зернових в масляних культур.

Використовуючи передові агротехнології і техніку, ТОВ СП «НІБУЛОН» стабільно забезпечує виконання комплексної технології вирощування сільгосппродукції на власних і орендованих землях, а також надає послуги іншим господарствам по обробці ґрунту і збору врожаю.

Підприємство успішно співпрацює з всесвітньо відомими американськими, європейськими та іншими виробниками сільгосппродукції, техніки та засобів захисту рослин.

В 2009 р. зібраний рекордний врожай в філіалах ТОВ СП «НІБУЛОН», валовий збір перевищив 220 тис. тонн.

Для забезпечення високої якості зерна, врожайності та збереження плодовитості ґрунту підприємство застосовує сучасні комплексні мінеральні добрива українського і російського виробництва, застосовує найкраще насіння та засоби захисту рослин вітчизняних та закордонних виробників.

Якість вирощеної продукції відповідає самим суровим вимогам як українських, так і закордонних споживачів.

Як відомо, якість борошна та хліба починається з якості зерна на полі. Проблема підвищення і стабілізації виробництва високоякісного зерна пшениці була і залишається актуальною для України. ТОВ СП «НІБУЛОН» розробляє спеціальні програми в яких намагається вирішити данні проблеми сучасними способами.

2. Матеріально-технічне забезпечення СГ виробництва.

В філіях ТОВ СП „НІБУЛОН” діють МТС, задачею яких є забезпечення повного циклу сільськогосподарських робіт на власних і орендованих землях. Кожна МТС є самостійною виробничою одиницею.

Для ведення інтенсивних технологій виробництва СГ культур МТС філіалів підприємства укомплектовані мовним набором сучасної сільськогосподарської техніки, як вітчизняного, так і закордонного виробництва, та також автотранспортом.

3. Торговля сільгосппродукцією.