Особливості фінансування видатків на соціальний захист населення і соціальну сферу в ринкових умовах

Допомога на дітей, що перебувають під опікою чи піклуванням в 2006 році була профінансована на 100,0%, в 2007 році на 93,2%, в 2008 році на 86,2%. Видатки на виплату допомоги на дітей одиноким матерям виконані в розмірах 100,0%, 97,9% і 96,1% в 2006,2007 і 2008 роках відповідно. Допомога малозабезпеченим сім'ям з дітьми в 2006 році була профінансована на 100%, в 2007 році - 96,3%, в 2008 році - 90,4%. Як помітно в 2006 році за всіма видами державних допомог сім'ям з дітьми спостерігалось повне виконання планових показників, а 2007 і 2008 роках з'явилося досить значне недовиконання планів.

Додаткові виплати на покриття витрат на оплату житлово-комунальних послуги в 2006 році були заплановані в сумі 291,8 тис.грн.. фактично виконані в сумі 283,7 тис.грн., рівень виконання склав 97,2%; в 2007 році рівень виконання склав 76,0% (фактичний показник 507,2 тис.грн., плановий - 667,3 тис.грн.); в 2008 році рівень склав 75,0% (при плановому обсязі в 652,5 тис.грн. фактичний склав 489,2 тис.грн.). Таку тенденцію можна пояснити тим, що за останніх три роки рівень добробуту в країні зріс, а відповідно значно менша частка сімей має право на житлову субсидію.

Надалі проаналізуємо фінансування видатків на соціальний захист населення в динаміці протягом 2006-2008 років. Аналіз здійснено на основі табл.2.3.

Таблиця 2.3

Аналіз фінансування видатків на соціальний захист з бюджетів Борщівського району в 2006-2008 рр. тис.грн.

Показники	2006 рік	2007 рік	2008 рік	Відхилення(+,-)
				2007р від 2006 р	2008р від 2007 р
Пільги ветеранам війни та прирівняним до них особам	2499,7	3157,7	3161,7	658	4
Пільги ветеранам військової служби, пожежної охорони	60,6	88,8	73,6	28,2	-15,2
Пільги особам, що постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС	43	50,4	45	7,4	-5,4
Допомога по вагітності та пологах	249,5	277,1	323,1	27,6	46
Допомога по догляду за дитиною до 3-річного віку	1387	2604,5	3007,9	1217,5	403,4
Одноразова допомога при народженні дитини	3126,9	5962,4	8295,6	2835,5	2333,2
Допомога на дітей, що перебувають під опікою чи піклуванням	34,6	75,3	125	40,7	49,7
Допомога одиноким матерям	389,5	828,5	1000,7	439	172,2
Державна допомога малозабезпеченим сім'ям	2863,7	2603,7	2566,6	-260	-37,1
Додаткові виплати на покриття видатків на оплату житлово-комунальних послуг	283,7	507,2	489,2	223,5	-18
Державна допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам	990,2	2276,9	3565,2	1286,7	1288,3
Інші видатки на соціальний захист	5039,5	3357,1	4925,5	-1682,4	1568,4
ВСЬОГО	14470,8	21789,6	27579	7318,8	5789,4

Як видно з табл.2.3, загальний обсяг видатків на соціальний захист населення в 2006 році склав 14470,8 тис.грн., в 2007 році 21789,6 тис.грн., що на 7318,8 тис.грн більше ніж в 2006, а в 2008 році 27579,0 тис.грн.(більше на 5789,3 тис.грн. порівняно з 2007 роком). Зокрема, видатки на оплату пільг ветеранам війни в 2007 зросли на 658,0 тис. грн., а в 2008 році лише на 3,9 тис.грн.

Обсяг видатків на фінансування пільг ветеранам війни в 2007 році зріс на 28164 тис.грн. з 60,6 тис.грн. до 88,8 тис.грн., а в 2008 скоротився на 15,2 тис.грн. Пільги особам, що постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС в 2006 році були профінансовані в обсязі 43,0 тис.грн., в 2007 році 50,4 тис.грн., що більше на 7,3 тис.грн. ніж в попередньому році, а в 2008 році 45,0 тис.грн. (на 5,4 тис.грн. менше ніж в 2007 р.).

Обсяг допомог по вагітності та пологах в 2007 році зріс на 27,6 тис.грн. з 249,5 тис.грн. в 2006 до 277,1 тис.грн. в 2007 році, в 2008 році за цією категорією було витрачено 323,1 тис.грн. (на 46,0 тис.грн. більше ніж в 2007 р.). Загальний обсяг допомоги по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку в 2006 році складав 1387,0 тис.грн., в 2007 - 2604,5 тис.грн. (зріс на 1217,4 тис.грн.), в 2008 - 3007,9 тис.грн. (приріст 403,4 тис.грн. відносно 2007 року). Зростання можна пов'язати з невеликим зростанням народжуваності в зв'язку з зростанням рівня економічної стабільності та добробуту населення.

Розміри видатків на виплату одноразової допомоги при народженні дитини становили: в 2006 - 3126,9 тис.грн., в 2007 - 5962,4 тис.грн., що на 2835,6 тис.грн. більше порівняно з 2006 роком, в 2008 - 8295,6 тис.грн.(на 2333,1 тис.грн. більше ніж в попередньому році). Зростання є дуже значним і свідчить про покращення демографічної ситуації в державі і ефективність політики держави в сфері підтримки сім'ї та молоді .

Також значно зросли видатки на виплату допомог одиноким матерям (в 2006 році 389,5 тис.грн., в 2007 році - 828,5 тис.грн., в 2008 році - 1000,7 тис.грн.), на дітей, що перебувають під опікою чи піклуванням (2006 рік - 34,6 тис.грн.,2007 рік - 75,3 тис.грн.,2008 рік - 125,0 тис.грн.), допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам (в 2006 році сума склала 990,2 тис.грн., в 2007 році 2276,9 тис.грн., в 2008 році 3565,2 тис.грн.), виплати на покриття витрат на оплату житлово-комунальних послуг (в 2006, 2007 та 2008 році відповідно 283,7 тис.грн., 507,2 тис.грн. та 489,2 тис.грн.). Певне зменшення спостерігається в частині допомоги малозабезпеченим сім'ям (зменшення на 10,4 %), однак це може бути також викликано і зменшенням кількості малозабезпечених сімей в зв'язку з підвищенням загального рівня життя всіх верств населення.

Надалі оцінимо структуру видатків на соціальний захист населення з бюджетів Борщівського району в розрізі соціальних допомог та пільг протягом 2006-2008 років. Наглядно структура проілюстрована на рис.2.2.

Як помітно, пільги ветеранам війни та прирівняним до них особам в 2006 році в загальному обсязі видатків на соціальний захист склали 17,3%, в 2007 - 14,5%, а в 2008 році 11,5%. Даний факт можна пояснити тим що зменшується кількість споживачів цих пільг в зв'язку з віком, а також в деякій мірі зростанням загального обсягу видатків бюджету загалом і зокрема видатків на соціальний захист і соціальне забезпечення.

Пільги ветеранам військової служби, державної пожежної охорони, особам, що постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС, та членам їх сімей протягом всього досліджуваного періоду складали незначну частку в обсязі видатків (менше 0,5%) і значних коливань не спостерігалось.

Відносна частка видатків на виплату допомоги по вагітності та пологах зменшилась загалом протягом 2006-2008 років на 0,5 %: 1,7 % в 2006 році, 1,3 % в 2007, 1,2 % в 2008 році, що обумовлено в першу чергу значним зростанням загального обсягу видатків на соціальний захист і відносною сталістю обсягу видатків за цією категорією.

Питома вага допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в 2006 році склала 9,6%, в 2007 12,0%, в 2008 році 10,9% загального обсягу. Тобто загалом протягом 2006-2008 років їх частка зросла на 1,3%.

Одноразова допомога при народженні дитини є однією з найвагоміших статей видатків. Так в 2006 році її частка склала 21,6%, в 2007 році 27,4%, а у 2008 - 30,1%. Такий факт пояснюється значним розміром цієї допомоги, а також деяким зростанням народжуваності, що є дуже позитивним фактом, так як сприяє покращенню демографічної ситуації і відновленню продуктивних сил нації.

Допомога на дітей, що перебувають під опікою чи піклуванням складала відповідно 0,2%, 0,3% і 0,5% в 2006, 2007 і 2008 роках відповідно.

Державна допомога малозабезпеченим сім'ям при майже сталій сумі скоротилась на 10,4%, Частка цієї статті видатків в 2006 становила 19,8%, в 2007 11,9%, в 2008 році 9,3%. Це каже про те, що кількість малозабезпечених сімей певною мірою зменшився, що свідчить про ефективність заходів державної економічної та соціальної політики в сфері доходів, зайнятості.

Державні виплати на покриття видатків на оплату житлово-комунальних послуг протягом досліджуваного періоду незначно коливались навколо середнього значення 2,0% (2,0% в 2006, 2,3% в 2007, 1,8% в 2008 році), тобто їх частка залишалась майже сталою тобто сума росла пропорційно зростанню тарифів на комунальні послуги та соціальних гарантій.

Рис.2.2.Структура видатків на соціальний захист населення з бюджетів Борщівського району

Частка державної допомоги інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам зросла загалом на 6,1% (з 6,8% в 2006 році до 12,9 % в 2008).

Інші видатки на соціальний захист протягом 2006-2008 років складали: 2006 - 17,6%, 2007 - 15,4%, 2008 - 17,9%. В цю категорію включено видатки на утримання територіальних центрів та відділень соціальної допомоги населенню, виплату тимчасової допомоги дітям, реалізацію державних програм з захисту дітей, сімї та молоді.

Таким чином визначено, що найбільшу питому вагу в складі видатків на соціальний захист та соціальне забезпечення населення мають наступні виплати та допомоги: одноразова допомога при народженні дитини, пільги ветеранам та прирівняним до них особам, а також особам, що мають особливі заслуги перед

Батьківщиною, державна допомога малозабезпеченим сім'ям, державна допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам. Така структура є цілком нормальною,так як склад видатків вказує на те, що найбільше бюджетних коштів витрачається на захист найбільш незахищених верств населення, а також на стимуляцію народжуваності в країні, тобто в напрямках пріоритетів державної соціальної політики.

Також проаналізуємо структуру видатків на соціальний захист та соціальне забезпечення населення з бюджетів Борщівського району в 2006-2008 рр. в розрізі загального та спеціального фонду на основі рис.2.3.

Рис.2.3. Структура видатків на соціальний захист та соціальне забезпечення населення в розрізі загального та спеціального фондів бюджетів Борщівського району.

В 2006 році на потреби соціального захисту населення було витрачено кошти загального фонду бюджетів (понад 99%) та спеціального фонду (1%). В 2007 і 2008 році співвідношення обсягів фінансування в розрізі фондів бюджету не змінилося.

2.2 Аналіз фінансування соціальної сфери

Соціальна сфера є іншою важливою складовою соціальної політики держави, так як забезпечує потреби кожного громадянина вищого рівня, такі як потреби охорони здоровя, духовного розвитку, відпочинку та спорту.

З місцевих бюджетів Борщівського району в 2007 році фінансувалося загалом 313 установ соціальної інфраструктури, в тому числі 98 закладів освіти, 73 заклади охорони здоров'я, 140 установ культури та мистецтва, 2 заклади фізичної культури та спорту. В 2008 році фінансувалася 251 установа, зокрема: по освіті - 98, охороні здоров'я - 73, культурі та мистецтву - 78 та фізичній культурі та спорту - 2 установи. Загалом в 2006 році з місцевих бюджетів на соціальну сферу було витрачено 45945,5тис. грн., в 2007 році - 60350,6 тис.грн., а в 2008 році - 83120,5 тис.грн.

Спочатку проаналізуємо частку видатків на утримання соціальної сфери в загальному обсязі видатків місцевих бюджетів Борщівського району. Дані про це наведено в табл.2.4.

Як видно з табл.2.4, в 2006 році на фінансування соціальної сфери було витрачено 66,2% всіх видатків місцевих бюджетів, в 2007 році - 65,8%, а в 2008 році - 59,8%. Це вказує на незначне зменшення питомої ваги видатків на утримання соціальної сфери протягом досліджуваного періоду.

Таблиця 2.4

Питома вага видатків на утримання соціальної сфери в загальному обсязі видатків місцевих бюджетів Борщівського району в 2006-2008 рр. Тис. грн.

Показники	2006 рік	2007 рік	2008 рік
	Сума	Питома вага,%	Сума	Питома вага,%	Сума	Питома вага,%
Всього видатків бюджету	69436,8	100,0	91673,6	100,0	138945,3	100,0
в т.ч. на фінансування видатків на соціальну сферу	45945,5	66,2	60350,6	65,8	83120,5	59,8

Наглядно динаміку змін обсягів видатків на утримання соціальної сфери порівняно з загальним обсягом видатків показано на рис. 2.4.

Рис. 2.4. Динаміка видатків на утримання соціальної сфери та загальних видатків місцевих бюджетів Борщівського району

Надалі необхідно проаналізувати виконання планових показників видатків на соціальний захист та соціальну сферу для того щоб оцінити якість планування цих видатків та ступеня забезпечення цих галузей необхідними обсягами фінансових ресурсів. Аналіз здійснимо на основі табл.2.5.

Таблиця 2.5

Аналіз виконання планових показників видатків на соціальну сферу з бюджетів Борщівського району в 2006-2008 рр. тис.грн.

Показники	2006 рік	2007 рік	2008 рік
	Уточне-ний план	Факт	Рівень вико-нання плану	Уточне-ний план	Факт	Рівень виконан-ня плану	Уточнений план	Факт	Рівень вико-нання плану
Освіта	28620,2	28459	99,4	37233,2	37080	99,6	51440,5	51084,6	99,3
Охорона здоров'я	13691,9	13503	98,6	18184,2	18087	99,5	24052,3	23894,1	99,3
Культура та мистецтво	3448	3390,1	98,3	4731,1	4546,4	96,1	7578,5	7359,5	97,1
Фізична культура та спорт	496,6	493,9	99,5	644,5	637,3	98,9	801,1	782,3	97,7
Інші видатки	9568,3	9120,5	95,3	9994,4	9533,4	95,4	28700,2	28245,8	98,4
Всього видатків	70501,6	69437	98,5	95582,9	91674	95,9	142370	138945	97,6

Як видно з табл.2.5, загальний обсяг видатків в 2006 році складав 69436,8 тис.грн. при плановому уточненому показнику 70501,6 тис.грн., відсоток виконання плану склав 98,5%, в тому числі видатки на освіту виконані в обсязі 99,4% (28458,9 тис.грн. фактично при плані в 28620,2 тис.грн.); на охорону здоров'я заплановано було 13691,9 тис.грн., фактично виконано 13502,7 тис.грн., показник виконання плану по видатках склав 98,6%; на культуру та мистецтво було заплановано витратити 3448,0 тис.грн., фактично виконано на 98,3% ( в обсязі 14470,8 тис.грн.); на фінансування закладів фізичної культури та спорту в 2006 році було витрачено 493,9 тис.грн. при плані в обсязі 496,6 тис.грн., відсоток виконання плану склав 99,5%. Отже, з вищесказаного можна сказати заклади та установи соціальної сфери в 2006 році були недофінансовані в незначному обсязі (від 0,55% до 1,4%), відповідно потреби всіх галузей були задоволені майже в повному плановому обсязі.

В 2007 році сукупний обсяг видатків місцевих бюджетів Борщівського району з врахуванням змін та уточнень було заплановано в сумі 95582,9 тис.грн., фактично виконано видатків на суму 91673,6 тис.грн., показник виконання плану склав 95,9%, що є істотно нижчим значенням порівняно з 2006 роком. Зокрема, видатки на утримання установ та закладів освіти було заплановано в обсязі 37233,2 тис.грн. при фактичному їх виконанні 37079,8 тис.грн., що відповідає 99,6% від плану; на утримання закладів охорони здоров'я було витрачено 18087,1 тис.грн. при плановому обсязі 18184,2 тис.грн., тобто план виконано в розмірі 99,5%; на утримання закладів культури та мистецтва в 2007 році було витрачено 4546,4 тис.грн., план складав 4731,1 тис.грн., тобто план виконано на 96,1%; на утримання закладів та установ фізичної культури і спорту було заплановано видатки в сумі 644,5 тис.грн., фактично видатки виконано на 98,9% (в сумі 637,3 тис.грн.). Висновки є наступними: незадовільним обсягом профінансовано видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення населення (обсяг недофінансування склав 12,1% планового обсягу.

В 2008 році видатки місцевих бюджетів було виконано в розмірі 97,6%, плановий обсяг видатків складав 142369,6 тис.грн., фактичний обсяг - 138945,3 тис.грн. Зокрема на заклади освіти було заплановано видатки в сумі 51440,5 тис.грн., фактично виконано 51084,6 тис.грн., виконання планових показників склало 99,3%; на утримання закладів охорони здоров'я було виділено 24052,3 тис.грн. (плановий обсяг), фактично виконано в сумі 23894,1 тис.грн., тобто в розмірі 99,3% планового обсягу; планові обсяги фінансування закладів культури та мистецтва в 2008 році склали 7378,5 тис.грн., фактичний показник становив 7359,5 тис.грн., план виконано на 97,1%; заклади фізичної культури та спорту в 2008 році профінансовані на 97,7%: плановий обсяг видатків становив 801,1 тис.грн., фактичний склав 782,3 тис.грн.. Наочно проілюстровано показники виконання планів в розрізі галузей соціальної сфери на рис. 2.5.

Рис.2.5. Динаміка фінансування видатків бюджетів Борщівського району в розрізі галузей соціальної сфери

Надалі необхідно проаналізувати динаміку розвитку видатків на утримання соціальної сфери в розрізі галузей соціальної сфери. Необхідні дані для аналізу наведено в табл.2.6.

Таблиця 2.6

Аналіз фінансування видатків на утримання соціальної сфери з місцевих бюджетів Борщівського району в 2006-2008 роках. Тис. грн.

Показники	2006 рік	2007 рік	2008 рік	Відхилення(+,-)	Темп росту,%
				2007 від 2006 р	2008 від 2007 р
Освіта,в т.ч.	28458,9	37079,8	51084,6	8620,9	14004,8	79,5
-дошкільні заклади освіти	3038,75	4478,76	6217,17	1440,01	1738,41	104,6
-загально-освітні школи	22136,1	28952,8	40069,9	6816,7	11117,1	81,0
-дитячі будинки	13	132,453	221,13	119,453	88,677	1601,0
-позашкільні заклади освіти	393,351	496,468	701,869	103,117	205,401	78,4
-інші видатки на освіту	2877,68	3019,3	3874,51	141,62	855,21	34,6
Охорона здоровя,в т.ч.	13602,7	18087,1	23894,1	4484,4	5807	75,7
-лікарні	10483,2	13396,5	18274,7	2913,3	4878,2	74,3
-поліклініки та амбулаторії	1381,15	1982,13	2738,38	600,98	756,25	98,3
-фельдшерько-акушерські пункти	956,445	1240,44	1562,12	283,995	321,68	63,3
-інші видатки на охорону здоровя	781,876	1467,99	1318,9	686,114	-149,09	68,7
Культура та мистецтво,в т.ч.	3390,09	4546,41	7359,54	1156,32	2813,13	117,1
-філармонії, ансамблі і інші мистецькі заклади	19,985	9,992	14,955	-9,993	4,963	-25,2
-музеї та виставки	18,904	23,504	31,482	4,6	7,978	66,5
-палаци та будинки культури, клуби	1170,64	1448,58	2719,64	277,94	1271,06	132,3
-школи естетичного виховання	1182,12	1703,66	2271,82	521,54	568,16	92,2
-бібліотеки	578,185	904,003	1424,57	325,818	520,567	146,4
-інші видатки на культуру та мистецтво	420,257	456,672	897,07	36,415	440,398	113,5
Фізична культура та спорт	493,859	637,306	782,285	143,447	144,979	58,4
Всього видатків на утримання соціальної сфери	45945,5	60350,6	83120,5	14405,1	22769,9	80,9

Загалом видатки на утримання соціальної сфери в 2007 році збільшились на 14405,0 тис.грн., в 2008 порівняно з 2007 - на 22770,0 тис.грн.. В сумі приріст склав 80,9% відносно 2006 року.

Зокрема видатки на освіту зросли на 79,5%: в 2006 році вони становили 28458,9 тис.грн., в 2007 - 37079,8 тис.грн., в 2008 році - 51084,6 тис.грн. В тому числі обсяги фінансування закладів дошкільної освіти зросли на 104,6%, загальноосвітніх шкіл на 81,0%, дитячих будинків на 1601,0% (що вказує на те, що держава нарешті почала приділяти більше уваги дітям, позбавленим батьківського піклування, в тому числі дитячим будинкам сімейного типу), позашкільних закладів освіти на 78,4%. Збільшення обсягів видатків на фінансування закладів освіти перш за все викликане значним зростанням видатків на оплату праці педагогічних працівників, проведенням видатків на капітальні відновлення шкіл та інших закладів освіти.

Видатки на фінансування закладів охорони здоров'я протягом 2006-2008 років зросли на 75,7%: в 2006 році на охорону здоров'я з місцевих бюджетів було витрачено 13602,7 тис.грн., в 2007 - 18087,1 тис.грн. (на 4484,4 тис.грн. більше, ніж в 2006), в 2008 році - 23894,1 тис.грн. (приріст проти показників 2007 - 5807,1 тис.грн.).Зокрема в розрізі видів установ охорони здоров'я: видатки на утримання лікарень зросли на 74,3%, поліклінік та амбулаторій - на 98,3% , фельдшерсько-акушерських пунктів - на 63,3%. Інші видатки на охорону здоров'я зросли на 68,7%.

Обсяги видатків на утримання установ культури та мистецтва є дещо скромнішими: в 2006 році - 3390,1 тис.грн., в 2007 - 4546,4 тис.грн. (на 1156,3 тис.грн. більше ніж в 2006 році), в 2008 - 7359,5 тис.грн., що на 2813,1 тис.грн. більше відповідного показника 2007 року. Загалом приріст за 3 роки склав 117,1%, зокрема видатки на утримання філармоній, ансамблів та інших мистецьких закладів зменшились на 25,2%, музеїв та виставок зросли на 66,5%, палаців, будинків культури, клубів - на 132,3%, шкіл естетичного виховання - на 92,2%, бібліотек - на 146,4%.

Видатки на фінансування діяльності установ фізичної культури та спорту в 2006 році становили 493,9 тис.грн., в 2007 - 637,3 тис.грн., що на 143,4 тис.грн. більше ніж в 2006, в 2008 - 782,3 тис.грн. (на 145,0 тис.грн. більше ніж в 2007 році), сумарний приріст склав 58,4% за останні 3 звітні роки. Невеликі обсяги фінансування пов'язані в першу чергу з тим, що наявно лише дві відповідні профілю установи, склад видатків яких обмежений видатками на виплату заробітної плати, підтримання в належному технічному стані закладів фізичної культури та спорту, придбання спортивного інвентарю. Таких обсягів недостатньо для належного розвитку цієї галузі, підтримання вітчизняного спорту, виховання юних спортивних талантів.

Отже, незважаючи на значні обсяги приросту фінансування всіх галузей, значних поступів в розвитку соціальної сфери не спостерігається так як реальні обсяги надходжень зростають незначно, відповідно з темпами зростання цін та мінімального розміру заробітної плати.

Наочно проілюстровано динаміку зміни видатків на утримання соціальної сфери з місцевих бюджетів Борщівського району в 2006-2008 рр. на рис.2.6.

Рис.2.6. Динаміку зміни видатків на утримання соціальної сфери з місцевих бюджетів Борщівського району

Надалі треба проаналізувати структуру видатків на утримання соціальної сфери з місцевих бюджетів Борщівського району в 2006-2008 рр. Даний аналіз проведено на базі табл.2.7.

Таблиця 2.7

Аналіз структури видатків на соціальну сферу з місцевих бюджетів Борщівського району в 2006-2008 рр. Тис. грн.

Показники	2006 рік	2007 рік	2008 рік
	Сума	Питома вага,%	Сума	Питома вага,%	Сума	Питома вага, %
Освіта,в т.ч.	28458,9	61,9	37079,8	61,4	51084,6	61,5
-дошкільні заклади освіти	3038,8	10,7	4478,8	12,1	6217,2	12,2
-загально-освітні школи	22136,1	77,8	28952,8	78,1	40069,9	78,4
-дитячі будинки	13,0	0,0	132,5	0,4	221,1	0,4
-позашкільні заклади освіти	393,4	1,4	496,5	1,3	701,9	1,4
-інші видатки на освіту	2877,7	10,1	3019,3	8,1	3874,5	7,6
Охорона здоровя,в т.ч.	13602,7	29,6	18087,1	30,0	23894,1	28,7
-лікарні	10483,2	77,1	13396,5	74,1	18274,7	76,5
-поліклініки та амбулаторії	1381,2	10,2	1982,1	11,0	2738,4	11,5
-фельдшерько-акушерські пункти	956,4	7,0	1240,4	6,9	1562,1	6,5
-інші видатки на охорону здоровя	781,9	5,7	1468,0	8,1	1318,9	5,5
Культура та мистецтво,в т.ч.	3390,1	7,4	4546,4	7,5	7359,5	8,9
-філармонії, ансамблі і інші мистецькі заклади	20,0	0,6	10,0	0,2	15,0	0,2
-музеї та виставки	18,9	0,6	23,5	0,5	31,5	0,4
-палаци та будинки культури, клуби	1170,6	34,5	1448,6	31,9	2719,6	37,0
-школи естетичного виховання	1182,1	34,9	1703,7	37,5	2271,8	30,9
-бібліотеки	578,2	17,1	904,0	19,9	1424,6	19,4
-інші видатки на культуру та мистецтво	420,3	12,4	456,7	10,0	897,1	12,2
Фізична культура та спорт	493,9	1,1	637,3	1,1	782,3	0,9
Всього видатків на утримання соціальної сфери	45945,5	100,0	60350,6	100,0	83120,5	100,0

Як видно з таблиці 2.7, структура видатків на соціальну сферу наступна: найбільша частка припадає на видатки на утримання закладів та установ освіти. На цю галузь в 2006 році було виділено 61,9% всіх видатків на соціальну сферу, в 2007 - 61,4%, в 2008 - 61,5%. Як видно, коливання питомої ваги є незначними і їх зростання в грошовому виразі пропорційне зростанню загального обсягу видатків.

В структурі видатків на освіту в 2006 році переважають видатки на утримання закладів дошкільної освіти (10,7%) та загальноосвітніх шкіл (77,8%). В 2007 році питома вага на утримання цих закладів складала відповідно 12,1% і 78,1%. В 2008 році на дошкільну освіту було витрачено 12,2% всіх видатків на утримання закладів та установ освіти, на утримання загальноосвітніх шкіл 78,4%. Отже, структура видатків на освіту в значній мірі є сталою протягом досліджуваного періоду і вагомих коливань часток окремих статей не спостерігається.

Частка видатків на утримання установ охорони здоров'я в загальному обсязі видатків на утримання соціальної сфери протягом 2006-2008 років була наступною: в 2006 році - 29,6%, в 2007 - 30,0%, в 2008 - 28,7%. Структура цих видатків за видами закладів охорони здоров'я наступна: на утримання лікарень припадало в 2006 році 77,1%, в 2007 - 74,1%, в 2008 - 76,5%, тобто наявне коливання питомої ваги навколо значення близько 75%; на фінансування поліклінік та амбулаторій: 2006 - 10,2%, 2007 - 11,0%, 2008 - 11,5% всіх видатків на охорону здоров'я; на утримання фельдшерсько-акушерських пунктів в 2006 - 7,0%, в 2007 - 6,9%, і в 2008 - 6,5%. Як помітно структура видатків на охорону здоров'я теж є досить стабільною і значних змін часток протягом 2006-2008 років не спостерігалось.

На культуру та мистецтво протягом досліджуваного періоду виділялися невеликі суми бюджетних коштів як в абсолютному грошовому виразі, так і в відносному. Так в 2006 році частка цих видатків в складі всіх видатків на утримання соціальної сфери склала 7,4%, в 2007 - 7,5%, в 2008 - 8,9%. Тобто значне зростання питомої ваги спостерігалось в лише в 2008 році. В структурі видатків на культуру та мистецтво переважають видатки на утримання палаців та будинків культури, клубів (в 2006 - 34,5%, в 2007 - 31,9%, в 2008 - 37,0%), на утримання шкіл естетичного виховання (в 2006 - 34,9%, в 2007 - 37,5%, в 2008 - 30,9%), бібліотек (2006 - 17,1%, 2007 - 19,9%, 2008 - 19,4%). Структура цих видатків теж значних помітних змін не зазнала протягом 2006-2008 років.

На утримання закладів фізичної культури та спорту в 2006 році було витрачено 1,1%, в 2007 році теж 1,1% всіх видатків на соціальну сферу, в 2008 0,9%. Такі незначні асигнування аж ніяк не сприяють розвитку вітчизняного спорту. Виділених коштів недостатньо для утримання цих закладів, підтримки спортсменів. в зв'язку з чим заклади вимушені шукати спонсорів, меценатів, коштами учнів та працівників придбавати спортивний інвентар та підтримувати належний технічний стан будівель та споруд спортивного призначення.

Наглядно структуру видатків на соціальну сферу в розрізі її галузей наведено на рисунку 2.6.

Рисунок 2.6. Структура видатків на соціальну сферу з місцевих бюджетів Борщівського району в 2006-2008 рр.

Підсумовуючи все вищесказане необхідно зробити висновки. Отож, було проаналізовано структуру та динаміку видатків на соціальний захист та соціальне забезпечення населення, на утримання установ та закладів соціальної інфраструктури, реалізацію заходів з реалізації державної соціальної політики. В результаті було встановлено, що в структурі видатків на соціальний захист населення переважають видатки на виплату допомог сім'ям з дітьми, зокрема по вагітності та пологах, при народженні дитини. Значно також зросли обсяги державної підтримки дітей-інвалідів та інвалідів з дитинства і допомог малозабезпеченим сім'ям в 2007 і 2008 рр. Виходячи з цього можна сказати, що пріоритетними субнапрямами соціальної політики є державна підтримка та стимуляція народжуваності та підтримка найбільш економічно вразливих категорій населення, вагома частка доходів яких напряму залежить від державної політики забезпечення прав кожного громадянина на належний рівень життя. Динаміка розвитку обсягів видатків на соціальний захист та соціальне забезпечення населення протягом 2006-2008 рр. наближено відтворює ріст загального обсягу видатків бюджетів Борщівського району, тобто зростання є пропорційним росту дохідної бази та спостерігається за всіма статтями видатків, при цьому значних змін в структурі не відбулось.

Фінансове забезпечення соціальної інфраструктури рівномірно зростало протягом досліджуваного періоду і загалом сягнуло приросту в 80,9 %. При цьому в загальному обсязі видатків його частка складала в 2006, 2007 і 2008 рр. відповідно 66,2 %, 65,8 % і 59,8 %. В структурі цих видатків переважають видатки на утримання закладів освіти (від 61,4 % до 61,9 %), охорони здоров'я (від 28,7 % до 30,0 %). На заклади культури та мистецтва протягом 2006-2008 рр. виділялося відповідно 7,4 %, 7,5 % і 8,9 % всіх видатків на фінансування установ соціальної інфраструктури. Це незважаючи на те, що загальна кількість закладів цього профілю достатньо велика. Тобто, на кожен заклад виділяють зовсім незначні суми коштів, недостатні для забезпечення відповідної матеріальної бази, організації культурно-масових заходів на належному рівні, що звісно є негативним фактом.

На фізичну культуру та спорт виділялися кошти в обсягах від 0,9 до 1,1 %, однак кількість установ цього профілю (2 одиниці), але таких сум вистачає лише на поточні витрати, але не проводити капітальні заходи.

Також на основі проведеного аналізу виконання планів можна говорити про те, що фактичні і планові показники видатків на соціальний захист та утримання соціальної сфери в 2006-2008 рр. трохи відрізнялися, в кожному з періодів спостерігається невеликий обсяг недофінансування потреб установ соціальної інфраструктури, але в 2007 і 2008 році спостерігалося значне недовиконання планових показників видатків на соціальний захист та соціальне забезпечення населення.

Отже, загалом стан справ в соціальній сфері не є критичним, однак обсяги фінансування не відповідають сучасній економічній обстановці, потребам населення, але цьому є достатньо об'єктивні причини, усунення яких потребує значних обсягів ресурсів та часу. Так на даний момент держава просто об'єктивно не може в повній мірі забезпечити потребу в фінансових ресурсах програм соціального захисту населення та потреби установ соціальної інфраструктури для їх постійного розвитку та вдосконалення в зв'язку з недостатніми обсягами коштів, що перерозподіляються через бюджетну систему. Особливо це стосується місцевих бюджетів, які не мають достатніх фінансових можливостей для повного задоволення потреб соціальної сфери, в той час як на них покладено найбільшу частку витрат на утримання соціальної сфери. Також необхідно сказати про те, що навіть законодавчо закріплені економічно обгрунтовані соціальні нормативи як мінімальна заробітна плата, прожитковий мінімум на практиці не виконуються в зв'язку з недостатністю ресурсів.

Всі ці проблеми потреби потребують вирішення шляхом реформування існуючою системи, зокрема зміни структури видатків бюджетів, більш об'єктивного їх планування, зміни системи виплат допомог незахищеним категоріям населення, що на даний час є неможливим через економічну кризу, що зачепила світову економіку і сильно вдарила абсолютно по всіх верствах населення.

Розділ 3. Проблеми та перспективи реформування соціальної політики і соціального захисту в Україні

3.1 Проблеми фінансового забезпечення соціальної інфраструктури та шляхи їх вирішення

Основними проблемами економічного та соціального розвитку України протягом всього часу її незалежності були постійні нестачі фінансових ресурсів, акумульованих в централізованих та децентралізованих фондах, необхідних для виконання державою покладених на неї функцій, в тому числі обов'язків забезпечення кожній людині відповідного рівня життя та умов відпочинку, розвитку її спортивних, духовних здібностей як особистості. Це викликано в першу чергу тим, що хоча економіка України і є ринковою, однак багато елементів все ще залишилися в тій же формі в якій були успадковані від командно-адміністративної системи Радянського Союзу, що спричинило утворення макроекономічних диспропорцій. Вони в свою чергу значно зменшують ефективність бюджетного фінансування соціальної сфери.

Також на стан соціальної сфери впливають непослідовність проведення реформ виконавчими органами влади, їх неузгодженою діяльністю, а іноді і бездіяльністю, значні вади в реалізації державної соціальної політики. Все це веде до того що в Україні можна виділити низку основних проблем, які з часом приведуть до кризових явищ в соціальній інфраструктурі:

1) недостатні розміри фінансування соціальної сфери;

2) непослідовність та фрагментарність фінансування;

3) неефективна його структура (основна вага витрат припадає на заробітну плату, що веде до занепаду матеріальної інфраструктури);

4) відсутність стимулів для переходу до децентралізованого фінансування частини соціальних витрат.

Зазвичай найголовнішою проблемою здійснення соціальної політики, яка, як правило, і визначає межі її здійснення, є проблема фінансування соціальних витрат. Згідно зі світовою практикою, джерелами прямого та непрямого фінансування соціальної сфери є:

- безпосередні бюджетні видатки;

- «податкові видатки» у вигляді пільг, відшкодувань, відстрочок;

- страхові внески до державних та недержавних страхових фондів;

- усуспільнення коштів підприємств у вигляді їх зобов'язання щодо виконання соціальних функцій;

- благодійність приватних осіб, фірм та організацій;

- громадські ініціативи - різного роду фонди та збори;

- особисті кошти та зобов'язання громадян;

- кредити;

- надання державного майна для функціонування соціальної сфери, використання державної інфраструктури тощо.

Звичайно, держава в теперішніх економічних умовах не в змозі профінансувати усі соціальні гарантії в повному обсязі, проте забезпечити поступове наближення основних соціальних стандартів та гарантій (пенсій, допомоги) до прожиткового мінімуму зобов'язана. Нині ж прожитковий мінімум використовується лише для загальної оцінки рівня життя, а не як соціальний стандарт, який лежав би в основі забезпечення конституційних соціальних гарантій

Невідкладними заходами щодо реформування системи соціального захисту є вдосконалення механізмів адресної допомоги найбільш незахищеним верствам населення з одночасною поступовою ліквідацією практики надання її через дотації та пільги всім категоріям населення, що їх потребують. Основними шляхами реалізації цих заходів слід вважати такі:

ѕ запровадження і фінансове забезпечення на державному рівні мінімальних соціальних гарантій (пенсій, стипендій, допомоги малозабезпеченим непрацездатним громадянам, безробітним);

ѕ встановлення науково обґрунтованих пропорцій між середніми мінімальними рівнями заробітної плати і пенсій, допомогою по безробіттю та допомогою малозабезпеченим громадянам пенсійного віку і сім'ям з дітьми, різними оцінками рівнів бідності;

ѕ запровадження, виходячи з динаміки споживчих цін, попереджувальних заходів соціального захисту населення, адресної допомоги і субсидій;

ѕ захист купівельної спроможності малозабезпечених непрацездатних громадян і сімей.

Ці пропозиції є тактичними завданнями. Стратегічними завданнями реформування системи соціального захисту слід вважати значне зростання ролі страхових підходів у її механізмах та створення законодавчих, інституційних і фінансових засад для нової системи соціального страхування, що передбачає обов'язкове страхування, пов'язане зі стажем роботи громадянина і його участю у створенні фондів соціального страхування; державне страхування окремих категорій громадян і відповідне забезпечення гарантій, які бере на себе держава (щодо військовослужбовців та ін.), добровільне страхування. Така система соціального страхування має забезпечити більш ефективний соціальний захист населення, об'єктивну диференціацію пенсій та інших соціальних гарантій відповідно до внеску кожного громадянина, його страхового статусу та інше.

Ще однією з проблем соціального характеру є безробіття. В Україні спостерігається скорочення працюючих та зростання обсягів прихованого і відкритого безробіття. Отже, проблема неповної зайнятості і прихованого безробіття і згодом виявлятиметься як проблема часткового (тимчасового зменшення або установлення законом скороченої тривалості робочого дня) або тимчасового повного безробіття (перерви в одержанні заробітної плати або зменшення її розміру з причини тимчасового припинення виробництва без розірвання трудових відносин).

Загалом сучасному ринку праці в Україні притаманні такі ознаки:

- перевищення пропозиції робочої сили над попитом;

- низька ціна робочої сили, її невідповідність реальній вартості;

- зниження зайнятості у сфері суспільного виробництва, зростання чисельності незайнятого населення;

- низька частка офіційно зареєстрованих безробітних за великих масштабів зростання прихованого безробіття;

- наявність значних масштабів нерегламентованої зайнятості;

- зростання молодіжного безробіття;

- регіональні диспропорції між наявністю і потребою в робочій силі;

- низька професійна й особливо територіальна мобільність трудових ресурсів;

- відсутність або недостатня спрацьованість правових норм та організаційно-економічних механізмів, що регулюють трудові відносини, тощо;

- еміграція висококваліфікованої робочої сили.

Якщо вміло виділити зони виробництва екологічно чистих продуктів харчування, налагодити глибоку переробку сільськогосподарської сировини, запровадити сучасні методи товарного пакування харчових продуктів, то наші продукти будуть конкурентоспроможними. Отже, держава повинна допомогти промисловості докорінно реконструювати й модернізувати переробні підприємства, створити нові заводи й цехи із сучасною технологією в місцях виробництва сільськогосподарської сировини.

Нині обов'язковою вимогою до державного регулювання є забезпечення залежності рівня оплати праці від її результатів з тим, щоб у такий спосіб заінтересувати найманих працівників на підприємствах усіх форм власності високопродуктивне працювати, стримати зростання невиправданих витрат на виробництво, а на цій підставі обмежити підвищення цін та інфляцію. Будь-який заробіток має бути виплачений працівникові тільки за виконану роботу чи надану послугу. Як джерело коштів на оплату праці працівників підприємств може розглядатися тільки частина прибутку, одержаного в результаті їхньої господарської діяльності, що відповідно практично прямо впливає на соціальну сферу.

Перспективними методами в соціальній сфері держави можуть стати:

ѕ міжнародне співробітництво на ринку праці, соціальних послуг(сюди входить соціальне навчання, навики роботи за кордоном);

ѕ запровадження нових методів соціального захисту, використовуваних за кордоном(однак необхідно перед тим, добре проаналізувати що є що, і як воно буде приживатися в Україні);

ѕ покращення системи обслуговування соціально незахищених громадян, створення більшої кількості організацій типу “Червоного Хреста”, “Турботи” тощо;

ѕ безкоштовне медичне обслуговування для непрацездатних громадян

ѕ підвищення не тільки податків, а й розмірів соціальних пенсій та виплат тощо.

Метою державного регулювання є також розбудова національної системи соціального захисту населення в період формування ринкової економіки з допомогою створення правової і нормативної бази, опрацювання механізмів захисту та державних гарантій, виходячи з реальних можливостей економіки. Засадними в системі соціального захисту мають стати такі принципи: поширення захисту на осіб, які працюють за наймом, членів їх сімей та непрацездатних громадян, диференційований підхід до різних соціально-демографічних груп населення залежно від міри їх економічної самостійності, працездатності, можливості підвищення добробуту власними силами; перерозподіл економічної відповідальності за реалізацію соціальних гарантій між державою, підприємствами і громадянами; визначення рівня соціальних гарантій на підставі системи соціальних нормативів; відповідність форм соціального захисту рівню розвитку ринкових відносин в економіці.

Одним з важливих напрямів вирішення проблеми з фінансуванням соціальної інфраструктури є вирішення проблем зв'язаних з бюджетним процесом в Україні. Першочерговою з таким проблем можна виділити відсутність в нашій державі ефективної системи планування і контролю за виконанням бюджетних програм. Доцільним як показує досвід розвинутих країн є впровадження системи середньострокового бюджетного планування. Впровадження відповідних рішень дає змогу більш ефективно і прозоро планувати видатки на соціальний захист і соціальну сферу України, що зв'язано в першу чергу з тим, що оцінити результати роботи в даних напрямах можливо лише при аналізі декількох періодів за допомогою єдиної системи взаємозв'язаних показників. Заходи, об'єднані в рамках соціальної політики, не є тимчасовими для вирішення певних нагальних потреб, а цілеспрямованим комплексом дій результат якого проявляється протягом тривалого відрізку часу, до того ж проблем в цій сфері за майже 20 років тотального дефіциту коштів накопичилося немало, а саме тому планування на середньо- і довгостроковій основі програм соціального захисту та розвитку соціальної сфери може бути одним із тих шляхів, які вирішать наявні соціальні протиріччя в суспільстві.

Інша актуальна проблема полягає в тому, що видатки бюджетів за всіма статтями є економічно необгрунтованими. Не секрет, що реальні потреби кожної з галузей соціальної сфери значно перевищують виділення коштів. Так за різними оцінками установи охорони здоров'я потребують коштів мінімум в 4-5 разів більше ніж виділяється щороку, тобто рівень забезпечення реальної потреби в коштах не перевищує 20-25 %, а звідси випливає незадовільний стан медичного забезпечення, практична відсутність реально "безкоштовної" медичної допомоги, право на яку гарантується Конституцією України, так як лікарні, амбулаторії, поліклініки та інші заклади медицини забезпечені лікарськими засобами в основному невідкладного характеру. Також на стан речей впливає скромна оплата праці в цих соціально важливих галузях, відповідно корупція, погане ставлення до осіб, що споживають освітні, медичні, культурні послуги.

Ще одним негативним явищем в сучасному стані соціальної інфраструктури є те, що обов'язки по контролю та координації роботи установ і закладів соціальної сфери розпорошені серед великої кількості управляючих структур, в зв'язку з чим їх діяльність часто є нескоординованою, а звідси невелика ефективність соціальної сфери. Доцільним видається певною мірою централізація управління всіма установами соціальної інфраструктури, так як це уможливило б збалансований розвиток соціальної інфраструктури відповідно до потреб суспільства, змін в соціально-економічній обстановці.

Також необхідно звернути увагу на структуру видатків взагалі, на співвідношення поточних та капітальних видатків. В Україні спостерігається значна перевага фінансування поточних видатків. Капітальні видатки на оновлення, ремонт основних засобів, тощо мають переважно фрагментарний характер, нерівномірність територіального їх розподілу. Несистемність таких видатків приводить до того, що занепадає матеріально-технічна база соціальної інфраструктури, стан її наближається до критичного (особливо це стосується закладів соціальної сфери в селах та селищах). Відповідно якщо такі тенденції збережуться то через певний проміжок часу можна буде констатувати кризу соціальної інфраструктури. Видатки на підтримку належного технічного стану, оновлення матеріально-технічної бази повинні бути постійними і мати відповідні обсяги, достатні для забезпечення нормального стану об'єктів соціальної галузі. Так в звичайній провінційній лікарні практично неможливо побачити нове устаткування діагностики та лікування, сільські клуби представляють собою аварійні споруди, дитсадки деінде не мають коштів для розрахунку за спожиті енергоносії та на іграшки для дітей.

Іншою перспективою розвитку соціальної сфери можна назвати залучення приватного сектора економіки до цієї галузі. В час існування Радянського Союзу, багато великих підприємств мали власну інфраструктуру, що включала дитсадки для дітей працівників, рекреаційні центри, лікувальні заклади (відомчі лікарні та профілактичні санаторії), будинки та палаци культури, стадіони, мистецькі ансамблі тощо, які фінансувалися за рахунок коштів підприємства. На даний момент існування ринкових механізмів господарювання видається доцільним стимулювання створення корпоративними структурами закладів соціальної інфраструктури всіх галузей, зокрема залучення середнього та великого бізнесу. Здійснити такі можливо за рахунок непрямих засобів впливу держави на економіку, зокрема через надання державою суб'єктам бізнесу, які беруть на себе певну соціальну відповідальність, податкових, кредитних пільг, надання переваг в тендерних торгах, державних замовленнях проектам, що передбачають реалізацію соціально важливих заходів, під час приватизації державних підприємств зобов'язувати нового власника підтримувати (створювати) і розвивати власну соціальну інфраструктуру приватизованого підприємства, тощо.

В цьому шляху вирішення проблеми фінансового забезпечення соціальної інфраструктури очевидні декілька позитивних моментів: по-перше, зменшується навантаження на бюджети всіх рівнів; по-друге, такий крок може послужити стимулом для підвищення продуктивності праці; по-третє, фінансові вигоди для соціально свідомих підприємств в вигляді державного стимулювання; по-четверте, як показує як світовий, так і вітчизняний досвід, ефективність використання корпоративних коштів на порядок вища. ніж коштів державного і місцевих бюджетів.

Такі заходи допомогли б не тільки розрядити сучасну соціальну обстановку, а й могли б покращити економічну ситуацію, так як кошти, що вивільнились, можна було б спрямувати на економічний розвиток (що розширило б фінансові можливості держави), вирішення проблеми зайнятості, соціальний захист, реалізацію інших програм переходу до соціально-орієнтованої економіки.

Однак в будь-якому випадку необхідна також і бюджетна складова соціальної інфраструктури, тому найбільш доцільним є поєднання її з недержавними закладами медицини, дошкільної освіти, культури, мистецтва та спорту. Єдиним негативним моментом є те, що в даний момент часу, коли світ покрила економічна криза, такі проекти практично неможливо реалізувати в зв'язку з недостатністю фінансових ресурсів, а також те, що такі перетворення повинні бути виключно поступовими, на основі добровільної ініціативи суб'єктів господарювання і вимагають праці на протязі не менше 8-10 років. Схожі системи в розвинених країнах створювалися протягом десятиліть, тому в один момент реалізувати їх в Україні неможливо.

Ще одну проблему виділяють власне в побудові бюджетної системи України, точніше в системі розподілу повноважень та функцій державного і місцевих бюджетів. В нашій країні надмірним є ступінь централізації влади і відповідно фінансових можливостей органів, які цю владу реалізують. Одним із принципів функціонування системи соціального захисту є його адресність тим категоріям громадян, які його дійсно потребують. Відповідно для задоволення потреби в соціальному захисті органи, що його здійснюють повинні бути якомога ближче до власне споживача цих послуг, звідси випливає необхідність децентралізації бюджетної системи, а також перегляд дохідної бази місцевих бюджетів, створення умов (законодавчих, економічних і організаційних) для більшого ступеня незалежності місцевих органів влади. Доцільним видається фінансування з державного бюджету лише видатків загальнодержавного значення, зокрема на охорону правопорядку, оборону, енергетичну і екологічну безпеку, загальнодержавне управління. Передача повноважень фінансування більшості сфер до ланки місцевих бюджетів, на мою думку, набагато збільшило б ефективність витрачання коштів, спрямування ресурсів на найбільш важливі ділянки діяльності влади з забезпечення економічного і соціального добробуту громадян, покращило б пропорційність виділених асигнувань на ту чи іншу галузь діяльності (в тому числі і соціальну сферу) реальним потребам території та відповідності виділених коштів терміновості вирішення тих чи інших проблем регіонального розвитку, а опосередковано на економічний і соціальний розвиток всієї держави, так як вона є об'єднуючою ланкою системи господарств окремих територій.

Щодо вирішення проблеми невідповідності соціальних нормативів (мінімальна заробітна плата, прожитковий мінімум, мінімальна пенсія тощо), так як мінімальна заробітна плата більше ніж на 10 % менше прожиткового мінімуму, допомога по догляду за дитиною до 3 років складає суму від 130 грн. до 501 грн. в місяць, то тут явна недостатність фінансування, викликана в першу чергу великою прогалиною в бюджеті, коштів просто не вистачає, в 2007-2008 році з бюджетів Борщівського району спостерігалося недофінансування планових видатків на соціальний захист. Відповідно одним з виходів з такого стану бачиться збільшення дохідної бази бюджетів. Однак збільшувати податкове навантаження треба надзвичайно обдумано. Зокрема, останніми роками в Україні жваво обговорюється питання введення податку на нерухоме майно, однак для того щоб такий крок не вдарив по сімейних бюджетах незахищених категорій громадян необхідно добре обгрунтувати категорії платників, системи можливих пільг, розміри бази оподаткування, налагодити систему об'єктивної оцінки ринкової вартості такого майна, зокрема диференціація ставок оподаткування житлового фонду та комерційної нерухомості і промислових об'єктів, мінімальні розміри нерухомості, що підлягає оподаткуванню, категорії громадян, які в зв'язку з низьким рівнем доходів можуть звільнятися від сплати податку.

Отож, в даному підрозділі було виділено основні проблеми фінансування соціальної інфраструктури та шляхи їх перспективного вирішення через зміни в бюджетній, податковій, регуляторній політиці. Зокрема запропоновано наступні шляхи вирішення існуючих на даний момент часу проблем:

1) впровадження системи середньострокового планування в бюджетній сфері;

2) наближення обсягів виділення коштів на утримання і розвиток соціальної інфраструктури до реальних науково обґрунтованих потреб в фінансових ресурсах;

3) усунення розпорошеності управління соціальною сферою;

4) зміна структури видатків в сторону збільшення капітальних видатків, збільшення розмірів бюджету розвитку;

5) комбінація бюджетних та корпоративних джерел фінансування соціальної інфраструктури на основі державної стимуляції соціальної діяльності суб'єктів господарювання;

6) децентралізація повноважень і функцій органів державної влади;

7) досягнення відповідності соціальних нормативів реальному рівню цін та відповідності соціальних гарантій цим нормативам;

8) розширення податкової бази надходжень бюджету.

За рахунок поступового впровадження системи таких заходів можна добитися значних результатів в плані економічного зростання і відповідного вирішення великої кількості соціальних проблем: через економічний ріст зменшиться кількість безробітних, малозабезпечених, через збільшення надходжень до бюджету зросте фінансова забезпеченість бюджетів і відповідно можливість збільшення фінансування програм соціального захисту населення і соціальної сфери.

3.2 Світовий досвід у формуванні соціальної політики

В різних державах у поняття соціальної політики вкладається різний зміст й компетенції державних органів в цій галузі є суттєво різними. Узагальнюючи можна, на нашу думку, стверджувати, що всі вони відрізняються ступенем розподілу відповідальності за долю людини між суспільством і самою людиною. В одному випадку держава бере на себе максимальну відповідальність за долю своїх громадян, в іншому ця відповідальність найбільшою мірою лежить на людині. Питання щодо найкращої системи є, мабуть, доволі схоластичним, оскільки в кожній країні вони складалися історично в силу не лише економічних причин, а й під впливом безлічі інших чинників - політичних, психологічних, національних та інших.

Як засвідчує практика, з кінця ХХ століття в країнах-учасницях ЄС сутністю соціального діалогу остаточно стало створення умов для „форуму”, на якому мають здійснюватися переговори в інтересах всіх його учасників. У наукових дослідженнях це визначалось як „складова частина загальносвітового процесу модернізації”. В ході такої модернізації відбувається ускладнення й диференціація соціальної системи, що сприяє формуванню громадянського суспільства.