Оцінка наслідків реформування податку з доходів фізичних осіб та напрямки його удосконалення

Сплата податку провадиться не пізніше двадцятого числа місяця, що настає за звітним періодом.

У строки, передбачені законом для відповідного податкового періоду, платник податку подає органу державної податкової служби за місцем свого знаходження податкову декларацію незалежно від того, чи виникло у цьому періоді податкове зобов'язання чи ні.

У разі коли за результатами звітного періоду сума має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.

Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період. За бажанням платника податку сума бюджетного відшкодування може бути повністю або частково зарахована в рахунок платежів з цього податку. Таке рішення платника податку відображається в податковій декларації.

Особливості оподаткування операцій з вивезення (пересилання) товарів (робіт, послуг) за межі митної території України:

1. Платник податку, який здійснює операції з вивезення (пересилання) товарів (робіт, послуг) за межі митної території України (експорт) і подає розрахунок експортного відшкодування за наслідками податкового місяця, має право на отримання такого відшкодування протягом 30 календарних днів з дня подання такого розрахунку.

Зазначений розрахунок подається разом із такими документами:

а) митною декларацією, яка підтверджує факт вивезення (експортування) товарів за межі митної території України, відповідно до митного законодавства, або актом (іншим документом), який засвідчує передання права власності на роботи (послуги), призначені для їх споживання за межами митної території України;

б) копіями платіжних доручень, завірених банком, про перерахування платником податку коштів на користь іншого платника податків, в оплату придбаних товарів (робіт, послуг), з урахуванням податків, нарахованих на ціну такого придбання, а при вивезенні (експортуванні) товарів, попередньо ввезених (імпортованих) таким платником податку, ввізною митною декларацією, що підтверджує факт митного оформлення товарів для їх вільного використання на митній території України.

2. Для визначення суми експортного відшкодування до складу податкового кредиту включаються суми податку, фактично сплачені платником податку - експортером коштами у складі ціни придбаних товарів (робіт, послуг), у інших платників податку постачальників таких товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до валових витрат виробництва (обігу) або підлягає амортизації, починаючи з першого числа звітного місяця та закінчуючи днем подання розрахунку експортного відшкодування, включаючи такий день, а при ввезенні (імпортуванні) таких товарів (робіт, послуг) суми податку, сплачені у такий самий період до бюджету у зв'язку із таким ввезенням (імпортуванням) або визначені у податковому векселі, виданому протягом такого місяця , але не погашеному до дня подання такого розрахунку.

3. У разі коли платник податку здійснює вивезення (експортування) товарів (робіт, послуг), отриманих від іншого платника податку на умовах комісії, консигнації, доручення або інших видів договорів, які не передбачають переходу права власності на такі товари (роботи, послуги) від такого іншого платника податку до експортера, право на отримання експортного відшкодування має такий інший платник податку.

6. Експортне відшкодування надається протягом 30 календарних днів, наступних за днем подання розрахунку експортного відшкодування.

1. Платники податку при ввезенні (пересиланні) товарів на митну територію України можуть за власним бажанням надавати органам митного контролю простий вексель на суму податкового зобов'язання (далі податковий вексель), один примірник якого залишається в органі митного контролю, другий надсилається органом митного контролю на адресу органу державної податкової служби за місцем реєстрації платника податку, а третій надається платнику податку;

сума, зазначена у податковому векселі, включається до суми податкових зобов'язань платника податку у податковому періоді, на який припадає тридцятий календарний день з дня надання такого векселя органу митного контролю. При цьому податковий вексель вважається погашеним, а сума податку, визначеного у векселі, окремо до бюджету не сплачується та враховується у розрахунках податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, в якому вексель погашено.

у наступному звітному (податковому) періоді сума, що була зазначена в податковому векселі, включається до складу податкового кредиту платника податку;

платник податку може за самостійним рішенням достроково погасити вексель шляхом перерахування коштів до бюджету або шляхом заліку суми експортного відшкодування , при цьому зазначена сума коштів включається до складу податкового кредиту платника у тому податковому періоді, у якому відбулося таке погашення, та не включається до складу його податкових зобов'язань;

обов'язки з погашення податкового векселя не можуть передаватися іншим особам, податковий вексель не підлягає індосаменту; проценти або інші види плати за користування податковим векселем не нараховуються;

податкові векселі, виписані платниками податку, що мали протягом останніх 12 місяців обсяг оподатковуваних операцій з продажу товарів (робіт, послуг) більше п'яти мільйонів гривень, або підприємствами, визначеними у підпункті 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 цього Закону, та не мають заборгованості з цього податку (крім реструктуризованої згідно із законодавством) за результатами податкових періодів, що передують податковому періоду, у якому надається податковий вексель, не підлягають забезпеченню.

податкові векселі, виписані іншими платниками податку, підлягають підтвердженню комерційними банками шляхом авалю;

Дія цього пункту не поширюється на операції з ввезення (пересилання) підакцизних товарів (крім тютюнової сировини) та товарів, що відносяться до товарних груп 124 Гармонізованої системи опису та кодування товарів, кабельно-провідникових товарів, а також товарів, які ввозяться (пересилаються) підприємством з іноземними інвестиціями незалежно від форми та часу внесення цих інвестицій.

2.2.2 Акцизний збір

Справляння акцизного збору ( як специфічного акцизу на обмежену групу товарів) в Україні станом на вересень 2004 року регулюється наступними нормативними документами [2224], [27]:

1. ДЕКРЕТ КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ “ Про акцизний збір” // від 26 грудня 1992 року N 1892 (із змінами і доповненнями)

2. ЗАКОН УКРАЇНИ “Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби” // від 15 вересня 1995 року N 329/95ВР ( із змінами і доповненями)

3. ЗАКОН УКРАЇНИ “ Про ставки акцизного збору на спирт етиловий та алкогольні напої “ // від 7 травня 1996 року N 178/96ВР( із змінами і доповненнями)

4. ЗАКОН УКРАЇНИ “Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі товари (продукцію)”// від 11 липня 1996 року N 313/96ВР(із змінами і доповненнями)

5. ЗАКОН УКРАЇНИ “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів // від 19 грудня 1995 року N 481/95BP (Із змінами і доповненнями)

6. КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ “Про запровадження марок акцизного збору нового зразка з голографічними захисними елементами для маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів” // ПОСТАНОВА від 23 квітня 2003 р. N 567(із змінами і доповненнями)

7. ЗАКОН УКРАЇНИ «Про ставки акцизного збору на тютюнові вироби» // від 6 лютого 1996 року N 30/96ВР (Із змінами і доповненнями)

8. ЗАКОН УКРАЇНИ «Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі транспортні засоби” // від 24 травня 1996 року N 216/96ВР (Із змінами і доповненнями)

9. КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ “ Про затвердження Порядку видачі та погашення податкових векселів, що підтверджують зобов'язання із сплати суми акцизного збору і видаються суб'єктами підприємницької діяльності у разі отримання спирту етилового неденатурованого, призначеного для переробки на іншу підакцизну продукцію” // ПОСТАНОВА від 27 лютого 1999 р. N 275

10. КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ “Про розміри плати за марки акцизного збору для алкогольних напоїв та тютюнових виробів” // ПОСТАНОВА від 20 червня 2003 р. N 926

11. Про затвердження Положення про порядок нарахування, терміни сплати і подання розрахунку акцизного збору та змін до наказів ДПА України // Наказ Державної податкової адміністрації України від 19 березня 2001 року N 111 (Із змінами і доповненнями)

Платниками акцизного збору є:

а) суб'єкти підприємницької діяльності, а також їх філії, відділення (інші відокремлені підрозділи) виробники підакцизних товарів на митній території України, у тому числі з давальницької сировини по товарах (продукції), на які встановлено ставки акцизного збору у твердих сумах, а також замовники, за дорученням яких виготовляється продукція на давальницьких умовах по товарах, на які встановлено ставки акцизного збору у відсотках до обороту, які сплачують акцизний збір виробнику;

б) нерезиденти, які здійснюють виготовлення підакцизних товарів (послуг) на митній території України безпосередньо або через їх постійні представництва чи осіб, прирівняних до них згідно із законодавством;

в) будь-які суб'єкти підприємницької діяльності, інші юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, які імпортують на митну територію України підакцизні товари, незалежно від наявності внесених до них іноземних інвестицій;

г) фізичні особи резиденти або нерезиденти, які ввозять (пересилають) підакцизні речі або предмети на митну територію України у вигляді супроводжувального або несупроводжувального багажу, а також фізичні особи, які одержують такі підакцизні речі (предмети), переслані (надіслані) з-за митного кордону України у вигляді поштових чи інших відправлень або несу проводжувального багажу, в обсягах або вартістю, що перевищують норми безмитного провезення (пересилання) для таких фізичних осіб, визначені митним законодавством;

д) юридичні або фізичні особи, які купують (одержують в інші форми володіння, користування або розпорядження) підакцизні товари у податкових агентів.

Об'єктом оподаткування є:

а) обороти з реалізації вироблених в Україні підакцизних товарів (продукції), в тому числі з давальницької сировини, шляхом їх продажу, обміну на інші товари (продукцію, роботи, послуги), безплатної передачі товарів (продукції) або з частковою їх оплатою, а також обсяги відвантажених підакцизних товарів (продукції), виготовлених з давальницької сировини;

б) обороти з реалізації (передачі) товарів (продукції) для власного споживання, промислової переробки (крім оборотів з реалізації (передачі) для виробництва підакцизних товарів), а також для своїх працівників;

в) вартість товарів (продукції), які імпортуються (ввозяться, пересилаються) на митну територію України, у тому числі в межах бартерних (товарообмінних) операцій або без оплати їх вартості чи з частковою оплатою.

Акцизний збір обчислюється:

а) за ставками у процентах до обороту з продажу:

товарів, що вироблені на митній території України, виходячи з їх вартості, за встановленими виробником максимальними роздрібними цінами на товари, які він виробляє, без податку на додану вартість та акцизного збору;

товарів, що імпортуються на митну територію України, виходячи з їх вартості, за встановленими імпортером максимальними роздрібними цінами на товари, які він імпортує, без податку на додану вартість та акцизного збору (але не менше митної вартості таких товарів з урахуванням сум ввізного мита без податку на додану вартість та акцизного збору).

б) у твердих сумах з одиниці реалізованого товару (продукції);

в) одночасно за ставками у процентах до обороту з продажу та у твердих сумах з одиниці реалізованого товару (продукції).

Ставки акцизного збору є єдиними на всій території України.

Датою виникнення податкових зобов'язань з продажу підакцизних товарів (продукції) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що настала раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника акцизного збору як оплата товарів (продукції), що продаються, а у разі продажу товарів (продукції) за готівкові кошти дата їх оприбуткування в касі платника акцизного збору, за відсутності такої дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, яка обслуговує платника акцизного збору;

або дата відвантаження (передачі) товарів (продукції).

Акцизний збір не справляється з товарів, що були вивезені (експортовані) платником акцизного збору за межі митної території України. Товари вважаються вивезеними (експортованими) платником податку за межі митної території України в разі, коли їх вивезення (експортування) засвідчене належно оформленою митною вантажною декларацією.

Акцизний збір не справляється з підакцизних товарів, що імпортуються на митну територію України, якщо з таких товарів згідно із законодавством України не справляється податок на додану вартість у зв'язку із звільненням, передбаченим для транзитних товарів, товарів на митних складах, реекспортованих товарів, товарів, що спрямовуються до магазинів безмитної торгівлі, товарів, що призначаються для переробки під митним контролем. У разі коли в зазначених випадках митним законодавством України передбачається вимога надання банківської гарантії чи інша вимога, така вимога застосовується і для цілей акцизного збору. Акцизний збір справляється органами митної служби України з таких товарів, якщо пізніше щодо них виникає зобов'язання із сплати податку на додану вартість.

Платники акцизного збору самостійно обчислюють суму податкового зобов'язання, яку зазначають у розрахунку акцизного збору (приклад розрахунку наведений в додатку Б [23]).

2.3 Основні прямі податки та збори з підприємств в Україні

2.3.1 Податок на прибуток підприємств

Податок на прибуток підприємств в Україні регулюється наступними законодавчими актами :

а) Основні :

Закон України “Про систему оподаткування в Україні” [6];

Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств” [9] ;

Бюджетний Кодекс України від 21 червня 2001 року N 2542III [1].

б) Спеціальними, які коректують основні :

Закон України від 21.12.2000 р. № 2181ІІІ “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” [8];

Закон України “ Про патентування деяких видів підприємницької діяльності” (23.03.1996 N 98/96ВР / від 17.05. 2001 N 2410III) ;

Указ президента України “ Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб ' єктів малого підприємництва” ( від 28 червня 1999 року N 746/99/ від 16 березня 2000 року N 507);

Закон України «Про фіксований сільськогосподарський податок» ( від 17 грудня 1998 року № 320XIV(із змінами і доповненнями)) .

Основна ставка податку на прибуток підприємств (25 %) встановлена Верховною Радою України прийняттям Закона України “Про оподаткування прибутку підприємств” та додаткових законів про надання пільг при оподаткуванні чи введення нових видів сумарного оподаткування (єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, торгові патенти), які заміняють податок на прибуток та комплексно ще ряд податків.

Платниками податку є :

а)З числа резидентів суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами.

б) З числа нерезидентів фізичні чи юридичні особи, створені у будь-якій організаційно-правовій формі, які отримують доходи з джерелом їх походження з України, за винятком установ та організацій, що мають дипломатичний статус або імунітет згідно з міжнародними договорами України або законом.

в). Філії, відділення та інші відокремлені підрозділи платників податку (далі філії), що не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої, ніж такий платник податку, територіальної громади.

Об'єктом оподаткування є :

прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 Закону на:

а)суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 Закону;

б)суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 Закону.

2.3.2 Збори на обов'язкові соціальні та пенсійні страхування

Нормативні документи , якими встановлений сумарний збір на обов'язкове соціальне страхування в Україні (пункт 16 розділу 14 Закону України “ Про систему оподаткування”[6] ), складаються з документів по трьох зборах:

збір на страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням;

збір на страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань;

збір на страхування на випадок безробіття, наступні:

1)ЗАКОН УКРАЇНИ - «Про систему оподаткування» ;

2)“Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» ;

3) ЗАКОН УКРАЇНИ - «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» ;

4) ЗАКОН УКРАЇНИ - « Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» ;

5) ЗАКОН УКРАЇНИ - «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» ;

6) ЗАКОН УКРАЇНИ - « Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування».

Обов'язковий збір у соціальні фонди страхування з заробітної плати працівника :

а) у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням:

для найманих працівників від суми оплати праці, що включає основну та додаткову заробітну плату, а також інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, які підлягають обкладанню прибутковим податком з громадян:

0,5 відсотка для найманих працівників, які мають заробітну плату нижче 150 гривень;

1,0 відсотка для найманих працівників, які мають заробітну плату більше 150 гривень;

б) на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття:

для найманих працівників 0,5 відсотка суми оплати праці, що включає основну та додаткову заробітну плату, а також інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, які підлягають обкладанню прибутковим податком з громадян;

Обов'язковий збір у соціальні фонди страхування як нарахування на фонд заробітної плати підприємства :

а) у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням:

для роботодавців 2,9 відсотка суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, інші заохочувальні і компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці", та підлягають обкладанню прибутковим податком з громадян;

б) на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття:

для роботодавців з 1 січня 2001 року 2,0 відсотка, з 1 липня 2001 року 2,1 відсотка суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників;

в) внески страхувальників до Фонду соціального страхування від нещасних випадків

Розміри страхових внесків страхувальників обчислюються:

для роботодавців у відсотках до сум фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, на інші заохочувальні і компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", які підлягають обкладенню прибутковим податком з громадян;

Страхові тарифи, диференційовані по групах галузей економіки (видах робіт) залежно від класу професійного ризику виробництва, встановлюються законом (від 0,2 до 13,8 % від фонду заробітної плати).

Платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є:

1) суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників;

3) фізичні особи суб'єкти підприємницької діяльності, які не використовують працю найманих працівників, а також адвокати, їх помічники, приватні нотаріуси, інші особи, які не є суб'єктами підприємницької діяльності і займаються діяльністю, пов'язаною з одержанням доходу;

4) фізичні особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), та фізичні особи, які виконують роботи (послуги) згідно з цивільно-правовими договорами, в тому числі члени творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок тощо;

5) юридичні та фізичні особи, що здійснюють операції з купівлі-продажу валют;

6) суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють торгівлю ювелірними виробами із золота (крім обручок), платини і дорогоцінного каміння;

7) юридичні та фізичні особи при відчуженні легкових автомобілів, крім легкових автомобілів, якими забезпечуються інваліди, та тих автомобілів, які переходять у власність спадкоємцям за законом;

8) суб'єкти підприємницької діяльності (у тому числі нерезиденти) виробники та імпортери тютюнових виробів;

9) підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

10) підприємства, установи та організації, фізичні особи, які користуються послугами стільникового рухомого зв'язку, а також оператори цього зв'язку, які надають свої послуги безоплатно.

в) Ставки збору на обов'язкове державне пенсійне страхування

На обов'язкове державне пенсійне страхування встановлюються ставки збору у таких розмірах:

1) для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 розділу 1 Закону:

32 відсотки від об'єкта оподаткування, визначеного абзацами першим і другим пункту 1 розділу 2 Закону;

100 відсотків від об'єкта оподаткування, визначеного абзацами третім і четвертим пункту 1 розділу 2 Закону.

2.3.3 Плата (податок) за землю

Законодавчим полем для сплати податку на землю, як на власність , яка дає рентний дохід, є :

- Земельний кодекс України від 25.10.2001 р. № 2768III, зі змінами та доповненнями (далі - Земельний кодекс) [5];

- Закон України «Про плату за землю» в редакції від 19.09.96 р. № 378/96ВР, зі змінами та доповненнями (далі - Закон про плату за землю);

- Закон України «Про оренду землі» від 06.10.98 р. № 161XIV, зі змінами та доповненнями (далі - Закон про оренду землі);

- Порядок подання форм Зведеного розрахунку суми земельного податку та Довідки до уточненого Розрахунку про суми земельного податку, які зменшують або збільшують податкові зобов'язання в результаті виправлення самостійно виявленої помилки, допущеної в попередніх звітних періодах, до органу державної податкової служби, затверджений наказом ДПА України від 26.10.2001 р. № 434 (далі - Порядок № 434).

Обчислення, терміни сплати земельного податку та звітність

Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, передбаченому Законом України «Про плату за землю» від 3 липня 1992 року № 2535ХІІ (із змінами та доповненнями);

Платниками земельного податку, орендної плати є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, у тому числі орендарі.

Об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай) яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди.

Обчислення та сплата земельного податку власниками землі та землекористувачами здійснюється відповідно до розділу 6 Закону про плату за землю. Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Розрахунок податку складається на підставі даних державного земельного кадастру за станом на 1 січня поточного року і щороку подається власниками землі та/або землекористувачами до органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки до 1 лютого поточного року з розбивкою річної суми земельного податку рівними частками за місяцями. До Зведеного розрахунку додаються наступні додатки: додаток 1 "Відомості про наявність документів на землю"; додаток 2 "Звіт про пільги на земельний податок"; додаток 3 "Розрахунок суми земельного податку на земельні ділянки сільськогосподарського призначення"; додаток 4 "Розрахунок суми земельного податку на земельні ділянки населених пунктів";

Законом про плату за землю передбачено пільги щодо земельного податку для окремих категорій платників податків. Повний перелік таких пільг міститься у ст. 12 цього Закону, однак намагаючись знайти себе в цьому переліку пільг, майте на увазі, що багато які з них призупинено повністю або частково Законом про держбюджет2005.

Так, пільги, передбачені відповідними пунктами ст. 12 Закону про плату за землю, діятимуть лише на рівні 50 % для:

- госпрозрахункових установ, організацій та підприємств Національної академії наук;

- виробників автомобілів, автобусів та комплектуючих виробів до них;

- судно та літакобудівників;

- виробників боєприпасів та спецхімії;

- підприємств концерну «Бронетехніка України».

Пільги вітчизняним установам культури, науки, освіти, охорони здоров'я, соціального забезпечення, фізичної культури та спорту, передбачені п. 4 ст. 12 Закону про плату за землю, залишаться тільки для тієї частини пільговиків, що утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, а також за рахунок громадських організацій інвалідів, їх підприємств та організацій*.

Як виняток на 2005 рік звільнено від сплати земельного податку військові частини, військові навчальні заклади, науково-дослідні установи, що утримуються за рахунок бюджету і належать до сфери управління військових формувань, створених згідно із законами України, а також підприємства Міністерства оборони України та органів виконання покарань за затвердженим Кабміном переліком (ст. 75 Закону про держбюджет2004).

Також не справляється у 2005 році плата за землі дитячих санаторно-курортних і оздоровчих закладів України, а також за земельні ділянки підприємств, установ та організацій України, зайняті їх структурними підрозділами (філіями, представництвами), які надають санаторно-курортні та оздоровчі послуги дітям. Це передбачено підпунктом 2 пункту 1 Закону України від 15.03.2003 р. № 756IV «Про внесення змін до статті 12 Закону України «Про плату за землю» (незважаючи на те, що підпункт 1 п. 1 цього Закону призупинено Законом про держбюджет2004, підпункт 2 залишився без змін)**.

Платникам, яким все ж таки залишили пільги, буде корисно нагадати таке: якщо підприємства, установи та організації, які користуються пільгами щодо земельного податку, мають у підпорядкуванні госпрозрахункові підприємства або здають у тимчасове користування (оренду) земельні ділянки, окремі будівлі або їх частини, податок за земельні ділянки, зайняті цими госпрозрахунковими підприємствами чи будівлями (їх частинами), переданими в тимчасове користування, сплачується у встановлених розмірах на загальних підставах.

Деякі суб'єкти підприємницької діяльності звільняються від сплати земельного податку на підставі інших, ніж Закон про плату за землю, нормативно-правових актів, а саме:

- сільськогосподарські підприємства - платники фіксованого сільськогосподарського податку - відповідно до Закону України від 17.12.98 р. № 320XIV «Про фіксований сільськогосподарський податок»;

- суб'єкти малого підприємництва - платники єдиного податку - відповідно до Указу Президента України від 03.07.98 р. № 727 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва».

Стосовно останніх постановою КМУ від 16.03.2000 р. № 507 «Про роз'яснення Указу Президента України від 3 липня 1998 р. № 727» визначено, що вони звільняються від сплати податку тільки за земельні ділянки, що використовуються для здійснення підприємницької діяльності.

Порядок обчислення та сплати податку

Земельний податок обчислюється на підставі даних Державного земельного кадастру, де серед інших даних є інформація про місце розташування та площу земельних ділянок, їх цільове призначення та грошову оцінку, якщо її встановлено. Надати таку інформацію можуть відділи земельних ресурсів, що діють у складі місцевих органів виконавчої влади.

Юридичні особи самостійно розраховують суму земельного податку за рік станом на 1 січня звітного року і до 1 лютого подають розрахунок до податкової інспекції за місцезнаходженням земельної ділянки. Сплата податку провадиться рівними частками щомісяця, протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця (ст. 75 Закону про держбюджет2004). До речі, в такі ж терміни сплачується орендна плата за ділянки державної та комунальної власності.

Звітність щодо земельного податку складається за формами та в порядку, затвердженими наказом № 434. До складу зазначених звітних форм (з урахуванням змін, унесених наказом № 582) входять:

- Податковий розрахунок земельного податку (далі - Податковий розрахунок);

- 6 додатків, що розшифровують узагальнені показники Податкового розрахунку щодо окремих земельних ділянок кожної категорії земель.

Додаток 1 є обов'язковим для всіх платників земельного податку. У ньому наводяться дані документів, що встановлюють право власності чи користування на кожну земельну ділянку. Як уже зазначалося, такими документами є Державні акти на право власності або на право користування. Заповнення форм Податкового розрахунку слід починати з додатка 1 і вже на його підставі заповнювати решту додатків. При цьому необхідно простежити, щоб площі земельних ділянок, зазначені у гр. 7 додатка 1, відповідали їх загальним площам, що наводяться в додатках 3 - 6, а в разі наявності ділянок, що пільгуються, - загальним їх площам у гр. 8 додатка 2.

Додаток 2 є обов'язковим для платників податків, які користуються пільгами щодо земельного податку. Якщо в додатку 1 наводяться відомості про всі ділянки, що перебувають у розпорядженні платника податків, то в додатку 2 - лише про ті, на які встановлено пільгу щодо земельного податку.

Додатки 3 - 6 заповнюються залежно від того, землі якої категорії перебувають у власності або користуванні платника податків (див. табл. 2.1).

Таблиця 2.1

Категорія земель	Номер додатка
Земельні ділянки сільськогосподарського призначення	3
Земельні ділянки населених пунктів, яким установлено грошову оцінку	4
Земельні ділянки населених пунктів, яким не встановлено грошову оцінку	5
Земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів	6

Перш ніж приступити до заповнення додатків 3 - 6, висвітлимо питання, що стосуються грошової оцінки земельних ділянок, оскільки якщо її встановлено, земельний податок обчислюється виходячи з її величини.

Грошова оцінка

Грошова оцінка земельних ділянок провадиться органами Державного комітету по земельних ресурсах та уповноваженими ним організаціями за методиками, затвердженими Кабінетом Міністрів. Дані про грошову оцінку землі мають у своєму розпорядженні відділи земельних ресурсів при місцевих органах виконавчої влади.

Відповідно до Порядку № 783 грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення індексується станом на 1 січня поточного року на коефіцієнт, що визначається за формулою:

Кі = [І - 10] : 100,

де І - середньорічний індекс інфляції року, за результатами якого провадиться індексація.

Земельні ділянки сільськогосподарського призначення

Обчислені суми земельного податку на ділянки сільськогосподарського призначення відображаються в додатку 3. У цьому додатку земельні ділянки групуються за їх місцезнаходженням (у межах та за межами населених пунктів) і за видом сільськогосподарських угідь (рілля, сіножаті, пасовища, багаторічні насадження).

Ставки земельного податку з одного гектара сільськогосподарських угідь (гр. 9 додатка 3) установлено ч. 1 ст. 6 Закону про плату за землю у відсотках від їх грошової оцінки в таких розмірах:

- для ріллі, сіножатей, пасовищ - 0,1 %;

- для багаторічних насаджень - 0,03 %.

Ці ставки застосовуються незалежно від того, де розташовано угіддя: у межах або за межами населених пунктів.

3. АДМІНІСТРУВАННЯ ПОДАТКІВ З ФІЗИЧНИХ ОСІБ

Податок з доходів фізичних осіб плата фізичної особи за послуги, які надаються їй територіальною громадою, на території якої така фізична особа має податкову адресу або розташовано особу, що утримує цей податок з 1 січня 2004 року згідно з Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб» [15].

Платниками податку з фізичних осіб є:

резидент, який отримує як доходи з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи;

нерезидент, який отримує доходи з джерелом їх походження з території України.

Об'єктом оподаткування резидента є:

Загальний місячний оподатковуваний дохід;

Чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального річного оподатковуваного доходу на суму податкового кредиту такого звітного року;

Доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті;

Іноземні доходи.

Об'єктом оподаткування нерезидента є:

Загальний місячний оподатковуваний дохід з джерелом його походження з України;

Загальний річний оподатковуваний дохід з джерелом його походження з України;

Доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті.

3.1 Класифікація доходів фізичних осіб

3.1.1 Доходи, що включаються до оподаткування

Дохід сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами [15].

Загальний річний оподатковуваний дохід складається з суми загальних місячних оподатковуваних доходів звітного року, а також іноземних доходів, одержаних протягом такого звітного року.

До складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються:

а) доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору;

б) доходи від продажу об'єктів прав інтелектуальної (промислової) власності; доходи у вигляді сум авторської винагороди, іншої плати за надання права на користування або розпорядження іншим особам нематеріальним активом (творами науки, мистецтва, літератури або іншими нематеріальними активами) (далі роялті), у тому числі одержувані спадкоємцями власника такого нематеріального активу;

в) сума (вартість) подарунків у межах, що підлягають оподаткуванню згідно з нормами Закону [15];

г) сума страхових внесків (страхових премій) за договором добровільного страхування, сплачена будь-якою особою резидентом, іншою ніж платник податку, за такого платника податку чи на його користь;

д) сума страхових виплат, страхових відшкодувань або викупних сум, отриманих платником податку за договорами довгострокового страхування життя та недержавного пенсійного страхування, у випадках та розмірах, визначених пунктом 9.8 статті 9 Закону [15];

е) частина доходів від операцій з майном, розмір якої визначається згідно з положеннями статей 11 12 Закону [15];

ж) дохід від надання майна в оренду або суборенду (строкове володіння та/або користування), визначений у порядку, встановленому пунктом 9.1 статті 9 Закону [15];

з) оподатковуваний дохід (прибуток), не включений до розрахунку загальних оподатковуваних доходів попередніх податкових періодів та самостійно виявлений у звітному періоді платником податку або нарахований податковим органом згідно із законом;

и) дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо, а саме у вигляді:

вартості використання житла, інших об'єктів матеріального або нематеріального майна, наданих платнику податку у безоплатне користування, за винятком, коли таке надання зумовлене виконанням платником податку трудової функції чи передбачене нормами трудового договору (контракту) або відповідно до закону, у встановлених ними межах, а також за винятком користування автомобільним транспортом, наданих платнику податку його працедавцем-резидентом, який є платником податку на прибуток підприємств;

вартості майна та харчування, безоплатно отриманого платником податку, крім випадків, визначених у підпункті 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" [9];

вартості послуг домашнього обслуговуючого персоналу, безоплатно отриманих платником податку, включаючи працю підпорядкованих осіб, а також осіб, що перебувають на військовій службі чи є заарештованими або ув'язненими.

суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що підлягають обов'язковому відшкодуванню згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з цим Законом [1];

суми фінансової допомоги, включаючи суми боргу платника податку, анульованого кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства;

вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), а також суми знижки з ціни (вартості) товарів (послуг), що перевищує звичайну, розраховану за правилами визначення звичайних цін (у розмірі такої знижки).

к) дохід у вигляді неустойки, штрафів або пені, фактично одержаних платником податку як відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім:

сум, що спрямовуються на відшкодування прямих збитків, понесених платником податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди;

процентів, одержаних від боржника внаслідок прострочення виконання ним грошового зобов'язання у розмірі, прямо встановленому цивільним законодавством, якщо інший розмір не встановлено таким цивільно-правовим договором;

пені, яка сплачується на користь платника податку за рахунок бюджету (цільового страхового фонду) внаслідок несвоєчасного повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або інших сум бюджетного відшкодування;

сум шкоди, завданої платнику податку актами і діями, визнаними неконституційними, або завданої незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури та суду, яка відшкодовується державою у порядку, встановленому законом.

л) сума заборгованості платника податку, за якою минув строк позовної давності, крім сум податкової заборгованості, за якими минув строк давності згідно з законом, що встановлює порядок стягнення заборгованості з податків, зборів (обов'язкових платежів) та погашення податкового боргу;

м) дохід у вигляді процентів (дисконтних доходів), дивідендів та роялті, виграшів, призів; інші доходи;

н) інвестиційний прибуток від здійснення платником податку операцій з цінними паперами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах;

о) дохід у вигляді вартості успадкованого майна, у межах, що підлягає оподаткуванню цим податком згідно з нормами статті 13 Закону [15];

п) сума надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки, розмір якої розраховується згідно з пунктом 9.10 статті 9 Закону [15];

р) кошти або майно (немайнові активи), отримані платником податку як хабар, викрадені чи знайдені як скарб, не зданий державі згідно із законом, у сумах, підтверджених обвинувальним вироком суду, незалежно від призначеної ним міри покарання.

3.1.2 Доходи, що не включаються до оподаткування

До складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи (що не підлягають віображенню в його річній податковій декларації):

а) сума державної адресної допомоги, житлових та інших субсидій або дотацій, компенсацій, винагород та страхових виплат, які отримуються платником податку відповідно з бюджетів, Пенсійного фонду України та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування згідно із законом, у тому числі (але не виключно):

сума грошової допомоги, яка надається згідно із законом членам сімей військовослужбовців чи осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які загинули (безвісно пропали) або померли внаслідок виконання ними службових обов'язків;

сума державних премій України або державних стипендій України, визначених законом, а також вартість державних нагород чи винагород від імені України, крім тих, що виплачуються коштами чи іншим майном, відмінним від таких нагород, сума Нобелівської премії та Абелівської премії;

сума допомоги, яка виплачується (надається) жертвам нацистських переслідувань або їх спадкоємцям з бюджетів або інших джерел, визначених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також особам, які мають звання "Праведник Миру";

сума допомоги, яка виплачується (надається) особам, визнаним репресованими та/або реабілітованими згідно із законом, або їх спадкоємцям, з бюджетів або інших джерел, визначених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;

сума пенсій, отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом, а також з іноземних джерел, якщо згідно з міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, такі пенсії не підлягають оподаткуванню чи оподатковуються в країні їх виплати.

б) сума коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт, з урахуванням норм пункту 9.10 статті 9 Закону [15];

в) сума доходів, отриманих платником податку від розміщення ним коштів у цінні папери, емітовані Міністерством фінансів України, виграші у державну лотерею;

д) сума відшкодування платнику податку розміру шкоди, завданої йому внаслідок Чорнобильської катастрофи, у порядку та сумах, визначених законом;

е) суми виплат чи відшкодувань (крім заробітної плати чи інших виплат та відшкодувань за цивільно-правовими договорами), що здійснюються:

професійними та творчими спілками їх членам у випадках, передбачених законом;

Товариством Червоного Хреста України на користь отримувачів благодійної допомоги відповідно до закону;

іншими неприбутковими організаціями та благодійними фондами України, чий статус визначається відповідно до закону, на користь отримувачів таких виплат, крім будь-яких виплат або відшкодувань членам керівних органів таких організацій або фондів та пов'язаним з ними фізичним особам;

ж) сума внесків на обов'язкове страхування платника податку відповідно до закону, інших ніж збір на державне пенсійне страхування або внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування;

з) сума збору на державне пенсійне страхування та внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування платника податку, що вносяться за рахунок його працедавця у розмірах, визначених законом;

и) кошти або вартість майна (немайнових активів), які надходять платнику податку за рішенням суду внаслідок поділу спільної сумісної власності подружжя у зв'язку з розірванням шлюбу чи визнанням його недійсним або за добровільним рішенням сторін, з урахуванням норм Сімейного кодексу України;

к) аліменти, що виплачуються платнику податку:

згідно з рішенням суду;

за добровільним рішенням сторін у сумах, визначених згідно з нормами Сімейного кодексу України, за винятком виплати аліментів нерезидентом, незалежно від їх розмірів, якщо інше не встановлене міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;

л) кошти або майно (майнові чи немайнові права, вартість робіт, послуг), які отримують платники податку як подарунок, з урахуванням положень пункту 14.2 статті 14 Закону [15];

м) кошти або майно, майнові чи немайнові права, які отримують спадкоємці фізичної особи у разі оформлення права на спадщину в порядку, передбаченому законодавством, з урахуванням положень пункту 13.2 статті 13 Закону [15];

н) вартість товарів, які надходять платнику податку як їх гарантійна заміна у порядку, встановленому законом, а також грошова компенсація вартості таких товарів, надана платнику податку у разі їх повернення продавцю або особі, уповноваженій таким продавцем здійснювати їх гарантійне обслуговування (заміну) протягом гарантійного строку, але не вище ціни придбання таких товарів;

о) кошти, отримані платником податку в рахунок компенсації (відшкодування) вартості майна (немайнових активів), примусово відчужених державою у випадках, передбачених законом, або вартість такої компенсації, отриманої у формі, відмінній від грошової;

п) вартість безоплатного харчування, миючих та знешкоджуючих засобів, а також робочого одягу, взуття, обмундирування, засобів особистого захисту, отриманих у тимчасове користування платником податку, який перебуває у відносинах трудового найму з працедавцем, який надає таке майно, за переліком та граничними строками їх використання, що щорічно встановлюються Кабінетом Міністрів України шляхом прийняття відповідної постанови до подання проекту Державного бюджету України на наступний рік.

р) вартість вугілля та вугільних брикетів, безоплатно наданих в обсягах та за переліком професій, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, платнику податку з числа осіб, що перебувають у трудових відносинах з вугледобувним підприємством, а також:

непрацюючому пенсіонеру, що має стаж роботи на таких підприємствах не менш ніж 10 років на підземних роботах або не менш ніж 20 років на поверхні;

особі, яка отримала інвалідність внаслідок каліцтва або професійного захворювання під час роботи на такому підприємстві;

члену сім'ї загиблого працівника такого підприємства, що отримує пенсію внаслідок втрати годувальника.

с) сума надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) з бюджетів або державних цільових страхових фондів згідно із законом, а також бюджетного відшкодування при застосуванні права на податковий кредит, що повертається платнику податку;

т) дивіденди, які нараховуються на користь платника податку у вигляді акцій (часток, паїв), емітованих юридичною особою-резидентом, що нараховує такі дивіденди, за умови, коли таке нарахування ніяким чином не змінює пропорцій (часток) участі всіх акціонерів (власників) у статутному фонді емітента, та внаслідок чого збільшується статутний фонд такого емітента на сукупну номінальну вартість таких нарахованих дивідендів;

ф) сума доходу, отриманого платником податку внаслідок відчуження акцій (інших корпоративних прав), одержаних ним у власність в процесі приватизації в обмін на приватизаційні компенсаційні сертифікати, безпосередньо отримані ним як компенсація суми його внеску до установ Ощадного банку СРСР або до установ державного страхування СРСР, або в обмін на приватизаційні сертифікати, отримані ним відповідно до закону, а також сума доходу, отриманого таким платником податку внаслідок відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення, земельних часток (паїв), майнових паїв, безпосередньо отриманих ним у власність у процесі приватизації згідно з нормами земельного законодавства;

х) прибуток від операцій з майном або інвестиційними активами, який не підлягає оподаткуванню згідно з відповідними положеннями Закону;

ц) сума, сплачена працедавцем на користь закладів освіти у рахунок компенсації вартості підготовки чи перепідготовки платника податку найманої особи за профілем діяльності чи загальними виробничими потребами такого працедавця, але не вище розміру суми, визначеної у підпункті 6.5.1 пункту 6.5 статті 6 Закону, у розрахунку на кожний повний чи неповний місяць підготовки чи перепідготовки такої найманої особи.

ч) кошти або вартість майна (послуг), що надаються як допомога на поховання платника податку:

будь-якою фізичною особою чи благодійною організацією;

працедавцем такого померлого платника податку за його останнім місцем роботи (у тому числі перед виходом на пенсію) у розмірі, що не перевищує подвійний розмір суми, визначеної у підпункті 6.5.1 пункту 6.5 статті 6 Закону [1].

ш) кошти або вартість майна (послуг), що надаються як допомога на лікування та медичне обслуговування платника податку його працедавцем за рахунок коштів, які залишаються після оподаткування такого працедавця податком на прибуток підприємств, за наявності відповідних підтверджуючих документів, крім витрат, зазначених у підпунктах "а" "з" підпункту 5.3.4 пункту 5.3 статті 5 Закону [15];

щ) основна сума депозиту (вкладу), внесеного платником податку до банку чи небанківської фінансової установи, яка повертається такому платнику податку, основна сума кредиту, що отримується платником податку, а також сума виплат громадянам України (їх спадкоємцям) грошових заощаджень і грошових внесків, вкладених до 2 січня 1992 року в установи Ощадного банку СРСР чи в установи державного страхування СРСР або у папери цільової державної позики, емітованої на території колишнього СРСР, погашення яких не відбулося;

є) вартість путівок на відпочинок, оздоровлення та лікування на території України платника податку або його дітей віком до 18 років, які надаються йому безоплатно або із знижкою (у розмірі такої знижки) професійною спілкою, до якої зараховуються профспілкові внески такого платника податку члена такої професійної спілки, створеної за законодавством України, або за рахунок коштів відповідного фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування;

ю) дохід (прибуток), одержаний самозайнятою особою від здійснення нею підприємницької або незалежної професійної діяльності, якщо така особа обрала спеціальну (спрощену) систему оподаткування такого доходу (прибутку) відповідно до закону;

я) сума стипендії, яка виплачується з бюджету учню, студенту, ординатору, аспіранту або ад'юнкту, але не вище суми, визначеної у підпункті 6.5.1 пункту 6.5 статті 6 Закону [15]. Сума перевищення, за її наявності, підлягає кінцевому оподаткуванню при її виплаті за ставкою, встановленою пунктом 7.1 статті 7 Закону [15];

а1) вартість одягу, взуття, а також суми грошової допомоги, що надаються дітям-сиротам і дітям, які залишилися без піклування батьків (у тому числі випускникам професійних освітньо-виховних закладів і вищих освітніх закладів I і II рівня акредитації), у порядку і розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України;