Дослідження капіталу торгівельного підприємства

Ефективність виробничої і господарської діяльності промислових підприємств оцінюється за допомогою системи економічних показників (обсяг продукції у натуральному і вартісному виразі, витрати на виробництво, рентабельність продукції, прибуток, витрати на 1 гривню).

За критерієм оптимізації прийнято максимальний прибуток і виходячи з цього, задамо цільову функцію F:

 (2.5)

де Рj; - прибуток по j - му виду продукції, тис. грн.;

Xj - шуканий оптимальний випуск j - того виду продукції, т.

(2.6)

де Dj - оптова відпускна ціна - того, виду продукції, тис грн.;

Сj - собівартість одиниці j-го виду продукції, тис грн. [2, с. 92].

У якості невідомих в задачі виступають х1x2 х3 х4 х5 хб х7 х8 - види продукції що вробляються. Функція цілі - максимум прибутку - буде дорівнювати сумі прибутку від кожного продукту:

В даній задачі введені наступні обмеження:

1. Обмеження по обладнанню:

х1+х2+х4+х613231

х3+х5+х7+х8<14167

2. Обмеження по собівартості:

794X1+753X2+740X3+740X4+802X5+811X6+753X7+753X817297197

3. Попит задаємо у вигляді простих співвідношень:

165X1260

10200X211200

1000X31200

240X4300

40X550

800X6900

3500X74000

Таблиця 2.6. Ефективність оптимізації ТзОВ ТВФ «Стиль»

Показники	Од. виміру	До Оптимізації	Після оптимізації	Відхилення
				+,-	%
Випуск продукції всього	т	503,66	523,81	20,15	4
Витрати	тис. грн.	458,33	462,29	3,96	1
Прибуток	тис. грн.	80,71	83,86	3,15	3,9
Рентабельність	%	17,61	18,14	0,53	3,01
Витрати на 1 грн. продукції	коп.	91,21	91,2	-0,01	-0,01

Проаналізувавши табл. 2.6, ми бачимо, що після оптимізації відбулися наступні зміни в показниках: випуск продукції збільшився на 758,44 т; прибуток збільшився на 3,15 тис. грн. і становить 83,86 тис. грн.; витрати на 1 грн. обсягу виробництва зменшилися на 0,01 коп.; рентабельність збільшилася на 3,01%. Після прорахунку всіх показників ефективності оптимізації виробничої програми можна зробити висновки, що оптимальна структура асортименту, отримана при розв'язанні задачі оптимізації, може бути використана при розробленні плану виробництва продукції на наступний рік. Таким чином, ми отримали математичну модель оптимального плану випуску продукції, яка підтверджує можливість зростання рентабельності підприємства.

2.3 Аналіз чинників, що впливають на структуру і вартість капіталу ТзОВ ТВФ «Стиль»

Фінансовий стан - сукупність показників, які відображають наявність, розміщення та використання фінансових ресурсів. Але мета аналізу полягає не тільки в тому, щоб встановити та оцінити фінансовий стан підприємства, але й в тому щоб постійно здійснювати заходи щодо його покращання. Аналіз фінансового стану відображає конкретні напрямки здійснення цих заходів, надає можливість виявлення найважливіших аспектів та найбільш слабких позицій в фінансовому стані конкретного підприємства. У відповідності з цим результати аналізу дають відповідь на питання, які найважливіші засоби покращення фінансового стану конкретного підприємства в конкретний період його діяльності. [26]

Фінансовий стан - найважливіша характеристика економічної діяльності підприємства. Він визначає конкретну здатність підприємства, його потенціал в діловому співробітництві, оцінює, в якій мірі гарантовані економічні інтереси самого підприємства та його партнерів.

Методи оцінки платоспроможності та фінансової стійкості підприємства базуються на досить великий кількості показників, похідних від структури активів та пасивів балансу підприємства. Самі поняття «платоспроможність» та «фінансова стійкість» досить умовні і не мають чітких меж. Вважають, що платоспроможність виражається коефіцієнтами, які вимірюють співвідношення оборотних активів або окремих їх елементів з короткостроковою заборгованістю, тобто які показують в якій мірі активи здатні покрити борги підприємства. [26]

Платоспроможність - це здатність підприємства заплатити по своїм боргам в разі одночасного пред'явлення вимог щодо платежів з боку всіх кредиторів.

Платоспроможність підприємства, як правило, визначається такими показниками:

1) Коефіцієнт абсолютної ліквідності (Кал.) показує, яка частина поточної заборгованості може бути погашена на конкретну дату:

(2.7)

де ГК - грошові кошти;

ПФВ - поточні фінансові вкладення;

КЗ - короткострокова заборгованість.

К а.л 2010 р. = 981,7 / 2250,1 = 0,43

К а.л 2011 р. = 236,4 / 3101,2 = 0,07

К а.л 2012 р. = 166,0 / 2646,6 = 0,06

Показник у 2011 році зріс до 0,07, однак у 2012 році зменшився 0,06.

2) Коефіцієнт критичної оцінки (проміжної ліквідності) характеризує, яка частина поточних зобов'язань може бути погашена не тільки за рахунок-готівки, але й за рахунок очікуваних надходжень за відвантажену продукцію, виконані роботи або надані послуги:

(2.8)

ДЗ - дебіторська заборгованість.

К к.о. 2010 р. =(981,7 + 2333,4) / 2250,1 = 1,07

К к.о. 2011 р. =(236,4 + 2352,9) / 3101,2 = 0,83

К к.о. 2012 р. =(166,0 + 2716,6) / 2646,6 = 1,08

Коефіцієнт критичної оцінки зменшився до 0,83 у 2011 році, при цьому в 2012 році зросла до 1,08.

3) Коефіцієнт покриття (поточної ліквідності) дозволяє встановити, в якій мірі поточні активи покривають короткострокові зобов'язання:

(2.9)

ТМЦ - товарно-матеріальні цінності.

К п. л. 2010 р. =(981,7 + 2333,4 + 1751,4) / 2250,1 = 2,25

К п. л. 2011 р. = (236,4 + 2363,9 + 2298,9) / 3101,2 = 1,57

К п.л. 2012 р. =(166,0 + 2716,6 + 1521,9) / 2646,6 = 1,66

Якщо у 2010 році підприємство швидко покривав короткострокові зобов'язання при цьому в 2012 році зменшився до 1,66.

4) Коефіцієнт чистої виручки (Кчв) показує перспективну платоспроможність підприємства і вимірює долю вільних грошових коштів у виручці:

(2.10)

Ам - амортизація;

ЧВ - чиста виручка (без врахування ПДВ та акцизу) [7, с. 66].

К чв за 2010 р. = (1405,6 + 333,0) / 18086,8 = 0,09

К чв за 2011 р. = (93,4 +372,3) / 26260,8 = 0,02

К чв за 2012 р. = (0 + 493,6) / 31735,5 = 0,015

5) Величина власного оборотного капіталу (ВОК), який визначається за наступною формулою:

ВОК = 1 р. Пасиву + 3 р. Пасиву - 1 р. Активу

ВОК 2010 р. = 12383,9 + 389,1 - 9937,3 = 2835,7 тис. грн.

ВОК 2011 р. = 12424,2 + 1157,3 - 11589,8 = 1991,7 тис. грн.

ВОК 2012 р. = 12284,6 + 1033,7 - 11423,0 = 1895,3 тис. грн.

Зведемо всі показники ліквідності підприємства ТзОВ ТВФ «Стиль» до табл. 2.7.

Як показали розрахунки коефіцієнтів, на кінець 2012 року жоден з показників ліквідності не відповідає нормативному значенню. Хоча в попередньому періоді показники платоспроможності та ліквідності значно перевищували нормативні значення. Отже, можна вважати, що підприємство на протязі останнього року було неліквідним, і не могло по першій вимозі кредиторів погасити свої зобов'язання. При цьому негативним явищем є зниження коефіцієнта чистої виручки, який показує частину вільних грошових ресурсів підприємства у виручці від реалізації продукції. Негативною тенденцією було зниження розміру власного оборотного капіталу в 2011 році, який має важливе значення для стійкого фінансового стану підприємства, та подальше зниження його розміру у 2012 році.

Таблиця 2.11. Показники ліквідності підприємства ТзОВ ТВФ «Стиль» за 2010-2012 рр.

Показники	Нормативне значення	2010	2011	2012
Коефіцієнт абсолютної ліквідності	0,2 - 0,25	0,43	0,07	0,06
Коефіцієнт проміжної ліквідності	Більше 1	1,07	0,83	1,08
Коефіцієнт покриття	Більше 2	2,25	1,57	1,66
Коефіцієнт чистої виручки		0,09	0,02	0,015
Власний оборотний капітал (ВОК)		2835,7	1991,7	1895,3

Фінансова стійкість показує стан фінансових ресурсів підприємства, їх структуру та використання, які забезпечують розвиток підприємства на базі зростання прибутку, капіталу при збереженні платоспроможності та кредитоспроможності на допустимому рівні.

Фінансову стійкість підприємства можна оцінити за допомогою таких показників;

Коефіцієнт забезпечення запасів та витрат власними оборотними коштами (Кз):

(2.12)

К з 2010 р. = 2835,7 / 1751,4 = 1,61

К з 2011 р. = 1991,7 / 2298,9 = 0,86

К з 2012 р. = 1895,3 / 1521,9 = 1,24

Коефіцієнт маневреності власних оборотних коштів (Км) показує. яка частина власних коштів вкладена в найбільш мобільні активи:

 (2.13)

де ВК - власні кошти.

К м 2010 р. = 2835,7 / 12383,9 = 0,22

К м 2011 р. = 1991,7 / 12424,2 = 0,16

К м 2012 р. = 1895,3 / 12284,6 = 0,15

Коефіцієнт забезпеченості власними коштами поточних активів (Кзв)

(2.14)

К зв 2010 р. = 2835,7 / 5071,6 = 0,55

К зв 2011 р. = 1991,7 / 5065,9 = 0,39

К зв 2012 р. = 1895,3 / 4503,0 = 0,42

4) Коефіцієнт автономії (Ка)

(2.15)

К а 2010 р. = 12383,9 / 15023,4 = 0,82

К а 2011 р. = 12424,2 / 16684,0 = 0,74

К а 2012 р. = 12284,6 / 15965,4 = 0,76

5) Коефіцієнт співвідношення позикового капіталу до власного (Кс):

(2.16)

де ПК - позиковий капітал

К с 2010 р. = 2639,2 / 12383,9 = 0,21

К с 2011 р. = 4259,8 / 12424,2 = 0,34

К с 2012 р. = 3680,8 / 12284,6 = 0,29

Зведемо всі показники фінансової стійкості підприємства ТзОВ ТВФ «Стиль» до табл. 2.8.

Таблиця 2.8. Показники фінансової стійкості підприємства ТзОВ ТВФ «Стиль» за 2010-2012 рр.

Показники	Нормативне значення	2010	2011	2012
Коефіцієнт забезпечення запасів власними оборотними коштами	0,6 - 0,8	1,61	0,86	1,24
Коефіцієнт маневреності власного капіталу	0,5	0,22	0,16	0,15
Коефіцієнт забезпечення власними коштами поточних активів		0,55	0,39	0,42
Коефіцієнт автономії	Більше 0,5	0,82	0,74	0,76
Коефіцієнт співвідношення власних та позикових коштів	Менше 1	0,21	0,34	0,29

Розрахунок коефіцієнта забезпечення запасів та затрат власними оборотними коштами свідчить про достатність власних коштів, необхідних для формування запасів. По всіх періодах даний показник знаходиться в межах нормативного значення. Але в деяких періодах створюються наднормативні запаси, які негативно впливають на ефективність використання оборотного капіталу. Зокрема на кінець звітного періоду даний коефіцієнт досяг наднормативного значення, що свідчить про стабільність забезпечення підприємства запасами сировини, але в той же час призводить до зниження ефективності використання поточних активів.

Коефіцієнт маневреності власного капіталу не відповідає нормативному значенню, й зменшується в динаміці, що говорить про те, що дуже мала частина власного капіталу знаходиться в мобільній формі, і відповідно у підприємства існує невелика можливість здійснення маневру цими коштами. При значному розмірі дебіторської та кредиторської заборгованості це створює певний ризик для стабільної діяльності підприємства.

Нормативне значення коефіцієнта автономії складає більше 0,5. Це означає, що підприємство може покрити всі зобов'язання власними коштами.

По нашому підприємству цей коефіцієнт значно перевищує нормативне значення, що свідчить про незалежність підприємства від зовнішніх джерел фінансування.

Але зниження коефіцієнта автономії на кінець 2012 року в порівнянні з попереднім періодом свідчить про можливість виникнення в майбутньому фінансових ускладнень. В першу чергу це пов'язано зі зниженням коефіцієнту маневреності власного капіталу.

Нормативне значення коефіцієнта співвідношення власних та позикових коштів дорівнює 1.

По підприємству ТзОВ ТВФ «Стиль» коефіцієнт значно нижче нормативного значення, що свідчить про перевагу власних коштів над позиковими. В цілому на кінець звітного періоду він дорівнював 0,29.

Тобто на 1 грн. власних коштів припадало 0,29 грн. позикових. Але зростання цього показника на кінець 2012 року свідчить про збільшення частки позикових в обороті підприємства.

3. Шляхи оптимізації структури капіталу ТзОВ ТВФ «Стиль»

3.1 Прогнозування вартості власного капіталу ТзОВ ТВФ «Стиль»

В сучасних умовах неможливо назвати сферу людської діяльності, у якій у тій або іншій мірі не використовувались б методи моделювання. Особливо це стосується сфери управління різноманітними системами, де основними є процеси прийняття рішень на базі відповідної інформації.

Економіко-математичні методи і моделі застосовують з метою знаходження найкращого рішення, тобто рішення, яке є оптимальним.

Розглянемо модель тренда для прогнозування залежності між величиною власного капіталу ТзОВ ТВФ «Стиль» та його нерозподіленим прибутком, тобто спрогнозуємо зміни даної залежності, яка має наступний вигляд:

У(х) = а * t + в (3.1)

де коефіцієнт а - означає абсолютний приріст власного капіталу за визначений період [27, с. 37].

Для більш глибокого аналізу використаємо модель, основою якої є залежність власного капіталу від нерозподіленого прибутку. Лінійне кореляційне рівняння, яке описує залежність між прибутком та загальною сумою власного капіталу відображено у табл. 3.1 [36, с. 139].

Лінійне кореляційне рівняння, яке описує залежність між прибутком та загальною величиною власного капіталу ТзОВ ТВФ «Стиль» має наступний вигляд:

У = -544,68 х + 8230,4 (для власного капіталу)

У = -558,57х + 2057,9 (для нерозподіленого прибутку)

Таблиця 3.1. Вихідні дані для побудови трендової моделі

Показники	Значення
	2010 рік	2011 рік	2012 рік
Власний капітал	48395	41616	38251
Нерозподілений прибуток (збиток)	610	609	603

Виходячи з отриманих даних, зменшення прибутку на 558,57 тис. грн. призведе до зменшення власного капіталу Товариства на 544,68 тис. грн. Як бачимо, темпи зменшення власного капіталу майже не відрізняються від темпів зменшення нерозподіленого прибутку.

Коефіцієнт достовірності апроксимації по власному капіталу достатньо високий - 0,9405, тобто можна зробити висновок, що дана модель достовірно відображає обрану закономірність, а по прибутку - 0,9182, що підтверджує зроблені висновки.

Рис. 3.1. Модель залежності величини власного капіталу від розміру чистого прибутку

Співвідношення коефіцієнту при х та вільного елементу надає нам значення середнього темпу зменшення показника. Для прибутку і для власного капіталу середній темп зміни (зменшення) складатиме:

Тобто щороку при незмінній тенденції прибуток зменшуватиметься на 27,2%, а власний капітал на 6,6%.

Таким чином, проаналізувавши наведену модель, бачимо, що за незмінних умов ТзОВ ТВФ «Стиль» через деякий проміжок часу стане збитковим, тобто збанкрутує і власний капітал буде дорівнювати нулю.

Отже, Товариству для покращення свого фінансового стану потрібно розробити політику управління чистим прибутком на основі розрахунку обсягу реалізації продукції, який забезпечить необхідний об'єм прибутку.

Таблиця 3.2. Визначення необхідного обсягу реалізації продукції, що забезпечує досягнення необхідного рівня прибутку

Показники	Періоди
	2012 рік	2013 рік	2014 рік
1	2	3	4
Сума прибутку, що планується	154,8	607,8	896,7
Сума постійних витрат	1786,5	1718,1	2384,3
Сума змінних витрат	11796,3	12911,1	11935,5
Сума податкових платежів за рахунок прибутку	46,4	182,3	268,8
Рівень змінних витрат до обсягу реалізації, %	85,6	83,7	77,0
Необхідний обсяг реалізації продукції, що забезпечить запланований обсяг прибутку	13784,0	15419,3	15485,3

Задаючи той чи інший темп приросту обсягу продукції завжди можна визначити, у яких розмірах має бути сума операційного прибутку. У зв'язку із ситуацією, що склалася на ТзОВ ТВФ «Стиль» у 2010-2012 році, розрахуємо необхідний обсяг реалізації продукції, що забезпечить запланований об'єм прибутку, (табл 3.2).

Враховуючи, що чистий прибуток є джерелом поповнення власного капіталу, то після стабілізації обсягу власного капіталу його розмірів можна буде нарощувати за рахунок чистого прибутку.

Розрахуємо нову величину власного капіталу для ТзОВ ТВФ «Стиль» після проведення заходів по рентабельності виробництва і росту прибутку. Розрахунки наведені в табл. 3.3.

Таблиця 3.3. Розрахунок нової величини власного капіталу ТзОВ ТВФ «Стиль» на 2012-2014 рр.

Показники	Періоди
	2012 рік	2013 рік	2014 рік
1	2	3	4
Статутний фонд	8000	8394,6	8394,6
Інший додатковий капітал	4810,7	4810,5	4810,5
Резервний капітал	87,0	87,0	87,0
Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)	154,8	607,9	896,7
Вилучений капітал	(-)	139,5	-
Всього	13052,5	14039,5	14188,8

Лінійне кореляційне рівняння, яке описує залежність між прибутком та загальною сумою власного капіталу відображено на рис. 3.2. та у таблиці 3.4

Таблиця 3.4. Вихідні дані для побудови трендової моделі з прогнозом

Показники	2010 рік	2011 рік	2012 рік
Власний капітал	48395	41616	38251
Нерозподілений прибуток (збиток)	610	609	154,8

Лінійне кореляційне рівняння, яке описує залежність між новим прибутком та новою загальною величиною власного капіталу ТзОВ ТВФ «Стиль» має наступний вигляд:

У = 370,9х + 6057,2 (для власного капіталу)

У = 370,55х - 188,8 (для прибутку)

Рис. 3.2. Модель залежності величини власного капіталу від розміру чистого прибутку

Лінійне кореляційне рівняння, яке описує залежність між новим прибутком та новою загальною величиною власного капіталу ТзОВ ТВФ «Стиль» має наступний вигляд:

У = 370,9х + 6057,2 (для власного капіталу)

У = 370,55х - 188,8 (для прибутку)

Виходячи з проведених розрахунків, збільшення прибутку на 370,55 тис. грн. збільшить власний капітал Товариства на 370,9 тис. грн. Таким чином, темпи збільшення власного капіталу і прибутку майже не відрізняються. Коефіцієнт достовірності апроксимації по власному капіталу достатньо високий - 0,9921, тобто можна зробити висновок, що дана модель достовірно відображає обрану закономірність, а по прибутку - 0,9840, що підтверджує зроблені висновки.

Співвідношення коефіцієнту при х та вільного елементу надає нам значення середнього темпу збільшення показника. Для прибутку і для власного капіталу середній темп зміни (збільшення) складатиме:

Тобто щороку при незмінній тенденції прибуток збільшуватиметься на 196,3% а власний капітал на 6,1%.

Таким чином, проаналізувавши побудовану модель, бачимо, що за незмінних умов ТзОВ ТВФ «Стиль» через деякий проміжок часу буде збільшувати свій прибуток і за рахунок цього нарощуватиме розмір власного капіталу.

Необхідність підвищення ефективності і наукової обґрунтованості управлінських рішень при управлінні виробничо-фінансовою діяльністю підприємств випливає з об'єктивних умов розвитку економіки України на сучасному етапі. На даний час управління підприємствами як складними соціально-економічними системами і радикальна реформа економіки неможлива без інформатизації процесів управління, широкого використання математичних моделей, нових інформаційних технологій для одержання й аналізу інформації, планування ресурсів, аналізу виробничо-фінансового стану, підготовки рішень управління, що здатні враховувати особливості підприємств і підвищують ефективність управлінської діяльності [34, с. 74].

Сьогодні все більше підприємств роблять ставку на професійність своїх співробітників і нові технології. Важко уявити собі більш сприятливий грунт для запровадження комп'ютерних технологій, ніж підприємницька діяльність. Майже всі завдання, які виникають у процесі роботи підприємства, піддаються автоматизації. Швидка і безперебійна обробка значних потоків інформації є одним із головних завдань будь-якої великої фінансової організації.

Тому необхідна наявність обчислювальної мережі, яка дозволяє обробляти інформаційні потоки, що все збільшуються і збільшуються. Крім того, підприємства мають достатні фінансові можливості для використання найсучаснішої техніки. Однак не слід вважати, що підприємство готове витрачати величезні суми на комп'ютеризацію. Відповідно до загальносвітової практики, в середньому затрати підприємства на комп'ютеризацію складають не менше 17% від загальної суми річних витрат [39, с. 36].

Інтерес до розвитку комп'ютеризованих підприємницьких систем визначається, головним чином, стратегічними інтересами. Як показує практика, інвестиції в такі проекти починають приносити прибуток лише через певний період часу, необхідний для навчання персоналу та адаптації системи до конкретних умов. Вкладаючи кошти в програмне забезпечення, комп'ютерне і телекомунікаційне обладнання та створення бази для переходу до нових обчислювальних платформ, підприємства, в першу чергу, прагнуть до здешевлення і прискорення рутинної роботи та перемоги в конкурентній боротьбі.

Нові технології допомагають підприємствам, інвестиційним фірмам та страховим компаніям змінити відносини з клієнтами і знайти нові засоби для отримання прибутку. Аналітики сходяться на думці, що нові технології найбільш активно впроваджують інвестиційні фірми, потім йдуть банки, а останніми їх приймають на озброєння підприємства. Інтеграція нових систем у розподілену архітектуру локальних та глобальних мереж.

Підприємницькі комп'ютерні системи на сьогоднішній день набули найбільшого розвитку серед галузей прикладного мережевого програмного забезпечення (ПЗ). Потрібно відзначити, що БС - дуже вигідний ринок для будь-якого виробника комп'ютерів та ПЗ.

Сьогодні БС дозволяють автоматизувати практично всю підприємницьку діяльність. На світовому ринку існує маса готових БС. Основним завданням, яке стоїть перед службою автоматизації, є вибір оптимального рішення і підтримка працездатності вибраної системи.

У нашій країні ситуація дещо інша. При виникненні підприємницької сфери в Україні питанням автоматизації спочатку приділялось недостатньо уваги. Більшість підприємств пішли шляхом створення власних систем. Такий підхід має свої переваги і недоліки. До перших слід віднести: відсутність необхідності у великих фінансових вкладах на придбання БС, пристосованість БС до умов експлуатації (до існуючих ліній зв'язку), можливість постійної ефективної модернізації системи. Недоліки такого підходу очевидні: необхідність в утриманні великого комп'ютерного штату, несумісність різних систем, відставання від сучасних тенденцій розвитку і багато іншого.

Однак є приклади придбання та успішної експлуатації банками дорогих банківських систем. Сьогодні найбільш популярними є змішані рішення, при яких частина модулів БС розробляється комп'ютерним відділом банку, а частина закуповується у незалежних виробників [44, с. 142].

Широко використовуються спеціалізовані потужні або універсальні комп'ютери, які об'єднують декілька локальних мереж (LAN). У БС застосовується міжмережевий обмін і віддалений доступ до ресурсів центрального офісу підприємств для виконання операції «електронних платежів». Підприємницькі системи повинні мати засоби адаптації до конкретних умов експлуатації. Для підтримки оперативної роботи банку БС повинна функціонувати в режимі реального часу OLTP (On-Lіne Transactіon Processіng).

Основні функції БС (реалізуються у вигляді незалежних модулів однієї системи): автоматизація всіх щоденних внутрішньо фірмових операцій, ведення бухгалтерії та складання підсумкових звітів; комунікація з філіями та іногородніми відділеннями; аналітичний аналіз усієї діяльності підприємства і вибір оптимальних у даній ситуації рішень; автоматизація роботи підприємства на ринку цінних паперів; автоматизація процесів оперативного отримання необхідної інформації, яка впливає на фінансову ситуацію в режимі OLTP.

Таким чином, будь-яка підприємницька система є складним комплексом, що об'єднує сотні окремих комп'ютерів, LAN, WAN.

Часто головним завданням комп'ютерного підрозділу підприємства є вибір найкращого рішення із запропонованих на ринку варіантів БС або вибір стратегії розробки чи модернізації існуючої БС.

3.2 Перспективи оцінки вартості умов залучення і прогнозування вартості позикового капіталу ТзОВ ТВФ «Стиль»

Для оцінки ефективності використання залучених коштів розрахуємо систему аналітичних показників:

1) коефіцієнт співвідношення між довгостроковим і короткостроковим залученим капіталом, представлено у формулі 3.5.

КДК/КК= Довгостроковий залучений капітал / (3.5.)

Короткостроковий залучений капітал

КДК/КК2010 р.= 535 893/1 102 652 = 0,49;

КДК/КК 2011 р.= 444 162/536 564 = 0,83;

КДК/КК 2012 р.= 976 439/799 728 = 1,22.

Зростання цього коефіцієнта в 2012 році свідчить про зменшення залежності акціонерного товариства від короткострокових джерел та збільшення залежності від довгострокових джерел формування капіталу.

2) коефіцієнт залучених коштів представлено у формулі 3.6.

Кз.к = Короткострокові залучені кошти/ Оборотні активи (3.6.)

Кз.к. 2010 р.= 1 102 652/2 229 900 = 0,49;

Кз.к. 2011 р.= 536 564/1 717 688 = 0,31;

Кз.к. 2012.= 799 728/1 993 374 = 0,40.

Динаміка цього показнику показує, що на кінець 2011 року підприємство було некредитоспроможним, на кінець 2012 року ситуація майже не поліпшилася і кредитоспроможність підприємства залишається на низькому рівні.

3) узагальнюючий коефіцієнт фінансової стійкості

Кф.с. 2010 р.= (6 543 521+535 893)/8 187 646=0,86;

Кф.с. 2011 р.= (7 073 066+444 162)/8 056 200=0,93;

Кф.с. 2012 р.= (7 616 574+976 439)/9 394 251=0,91.

Так як узагальнюючий коефіцієнт фінансової стійкості відповідає нормативу (70%), то дані обчисленого коефіцієнта свідчать проте, що із року в рік ситуація в компанії поліпшується, так як дані коефіцієнта зростають.

Фактична виплата дивiдендiв за 2012 рік запланована у період з 01.06.2011 по 01.12.2011.

Так як акції були реалізовані на суму 13 557 127,5 грн., а в 2012 році сума нарахованих дивідендів склала 43 727, то можна розрахувати вартість джерела капіталу «звичайні акції» без коригування на рівень витрат на розміщення акцій.

k 2011= D1 / Ро = 43 727/13 557 127,5 =0,003 або 0,3%;

k 2012= D2 / Ро =85 336 /13 557 127,5 =0,006 або 0,6%.

Зниження вартості джерела «прості акції» пов'язано із зниженням обсягів дивідендів, що в свою чергу стало наслідком зниження прибутку на 1 акцію з 0,034 грн за 2011 рік до 0,044 грн. за 2012 рік.

Так як вартість джерела коштів «нерозподілений прибуток» кількісно дорівнює вартості джерела коштів «звичайні акції» (нової емісії), а нерозподілений прибуток при розрахунку вартості включає умовно всі джерела власних засобів, за винятком статутного капіталу, то її можна розрахувати скоригувавши вартість джерела «прості акції» на вартість розміщення нових акції. Припустимо, що вартість розміщення нових акцій складатиме 2% від номінальної вартості акцій.

k 2011=D1 / Ро - rfc=43 727 /(13 557 127,5 -271142,55) = 0,003 або 0,3%

k 2012=D2 / Ро - rfc =85 336 /(13 557 127,5 -271142,55) = 0,006 або 0,6%

Щодо вартості джерел залученого капіталу, ТзОВ ТВФ «Стиль» у 2011 році залучала до своєї діяльності довгостроковий банківський кредит у КБ «Хрещатик» у місті Києві припустимо під 22% річних у сумі 443 053 тис. грн., за 2012 рік компанія зменшила розмір довгострокового кредиту до 975 330 тис. грн, тобто взяла 532 277 додатково тис. грн. Таким чином вартість довгострокового банківського кредиту буде однакова за два роки і складатиме при податку на прибуток 25%:

kal = Ir x (1-T) = 22%*(1-0,25) = 16,5%.

Компанія має у складі своїх пасивів короткострокові зобов'язання - це борги, строк погашення яких не перевищує одного року. Коли настає строк платежу, у підприємства має бути достатньо грошей для сплати, але так як вони не відносяться до поняття «капітал», то при розрахунку середньозваженої вартості капіталу (WACC) (табл. 3.3, 3.4) сукупна величина пасивів зменшиться, тобто з позиції розрахунку вартості капіталу беруться до уваги лише платні джерела фінансування.

Таблиця 3.3. WACC на кінець 2011 року

Джерело засобів	Балансова оцінка, тис. грн.	Частка, %	Вартість джерела, %
Прості акції	13557	0,22	0,3
Нерозподілений прибуток	5 730 518	92,62	0,3
Довгострокові кредити	443 053	7,16	16,5
Сума	6 187 128	100

WACC2011=?kj*dj= 0,3*0,0022 + 0,3*0,9262 + 16,5*0,0716 = 15%

Таблиця 3.4. WACC у 2012 року

Джерело засобів	Балансова оцінка, тис. грн.	Частка, %	Вартість джерела, %
Прості акції	13 557	0,19	0,6
Нерозподілений прибуток	6 277 206	86,39	0,6
Довгострокові кредити	975 330	13,42	16,5
Сума	7 266 093	100,00%

WACC2012=?kj*dj = 0,6*0,0019 + 0,6*0,8639+ 16,5*0,1342 = 27,3%

Збільшення середньозваженої вартості капіталу зумовлене залученням довгострокових кредитів банку та зростанням вартості джерела «прості акції».

Таким чином, показник середньозваженої вартості капіталу складається на підприємстві під впливом багатьох факторів, основними із яких є:

- середня ставка процента, що склалась на фінансовому ринку;

- доступність різних джерел фінансування (кредитів банків; комерційного кредиту; власної емісії акцій та облігацій тощо);

- галузеві особливості операційної діяльності, що визначають тривалість операційного циклу та рівень ліквідності активів, які використовуються;

- відношення обсягів операційної та інвестиційної діяльності;

- рівень ризику, що здійснюється за рахунок операційної, інвестиційної та фінансової діяльності.

Показник WACC показав, що рівень витрат на підтримку економічного потенціалу акціонерної компанії за наявної структури джерел засобів, вимог інвесторів та кредиторів, дивідендної політики складає 27,3%, тобто підприємство може приймати будь-які рішення інвестиційного характеру, рівень рентабельності яких не нижче поточного значення WACC.

3.3 Обґрунтування оптимальної структури капіталу ТзОВ ТВФ «Стиль»

Одна з головних задач фінансового менеджменту є максимізація рівня рентабельності власного капіталу при заданому рівні фінансового ризику. Дана задача реалізовується різними методами. Одним з основних механізмів реалізації цієї задачі є «фінансовий леверидж».

Фінансовий леверидж характеризує використання підприємством позикових коштів, яке впливає на зміну коефіцієнта рентабельності власного капіталу. Іншими словами, фінансовим леверидж являє собою об'єктивний чинник, виникаючий з появою позикових коштів в обсязі капіталу, що використовується підприємством та дозволяє йому отримати додатковий прибуток на власний капітал.

Основними показниками оцінки фінансового левериджу є:

- ефект фінансового важеля;

- сила дії фінансового важеля.

Ефект фінансового важеля полягає в підвищенні рентабельності використання власного капіталу за рахунок залучення позикового капіталу, незважаючи на його платність.

Для розрахунку ефекту фінансового важеля використовують формулу:

ЕФВ(бо)=(ЕРа - Рфв) ПК/ ВК (3.2)

ЕФВ - ефект фінансового важеля без врахування оподаткування;

ЕРа - економічна рентабельність активів (відношення валового прибутку до середньої вартості активів), %;

Рфв - рівень фінансових витрат;

ПК - сума позикового капіталу, що використовується підприємством;

ВК - сума власного капіталу підприємства.

Для нового підприємства ефект фінансового важеля визначається за формулою:

ЕФВ=(СЗЦВК-СЗЦПК) ПК/ВК (3.3)

СЗЦВК - середньозважена ціна власного капіталу;

СЗЦПК - середньозважена ціна позикового капіталу.

ЕФВ(о)=(ЕРа-Рфв) ПК/ ВК (1-Ко) (3.4)

ЕФВ(о) - ефект фінансового важеля з урахуванням оподаткування;

Ко - коефіцієнт оподаткування.

В формулі ефекту фінансового важеля розрізняють складові: податковий коректор фінансового важеля; диференціал фінансового важеля; плече важеля.

Податковий коректор фінансового важеля (1 - Ко) визначається як зміна ефекту фінансового важеля у зв'язку з різним рівнем оподаткування.

Податковий коректор фінансового левериджу практично не залежить від діяльності підприємства, оскільки ставка податку на прибуток встановлюється законодавче. Разом з тим, в процесі управління фінансовим левериджем диференційований податковий коректор може бути використаний в наступних випадках:

а) якщо по різних видах діяльності підприємства встановлені диференційовані ставки оподаткування прибутку;

б) якщо по окремих видах діяльності підприємство використовує податкові пільги по прибутку;

в) якщо окремі дочірні фірми підприємства здійснюють свою діяльність у вільних економічних зонах своєї країни, де діє пільговий режим оподаткування прибутку;

У цих випадках, впливаючи на галузеву або регіональну структуру виробництва (а відповідно і на склад прибутку по рівню її оподаткування), можна знизивши середню ставку оподаткування прибутку підвищити вплив податкового коректора фінансового левериджу на його ефект (при інших рівних умовах).

Диференціал фінансового важеля (ЕРа-Рфв) характеризує різницю між коефіцієнтом валової рентабельності активів і середнім розміром процента за кредит. Диференціал фінансового важеля є головною умовою, що формує позитивний ефект фінансового важеля.

Плече фінансового важеля (ПК/ВК) характеризує суму позикового капіталу, що використовується підприємством, з розрахунку на одиницю власного капіталу.

Загальний висновок можна зробити наступний: безумовно необхідно, використовувати запозичені кошти, але використовувати їх необхідно в разі неможливості використання власних.

Збільшувати ж їх долю необхідно лише до певної межі за якою, ефективність від їх використання починає знижуватися, а ризик втрати відповідно збільшуватися.

Але провівши оптимізацію структури капіталу за допомогою ефекту фінансового важеля дійшли висновку, що подальше залучення позикових коштів недоцільне, адже при зростанні долі позикових коштів рівень ефекту фінансового важеля стає від'ємним. Тому необхідно шукати інші шляхи оптимізації структури капіталу підприємства ТзОВ ТВФ «Стиль». Значним недоліком самого підприємства є низька рентабельність його активів, та значна ціна на кредитні ресурси, які пропонують банківські установи.

Спробуємо провести оптимізацію структури капіталу підприємства за допомогою критерію максимізації рентабельності власного капіталу підприємства. Для проведення таких оптимізаційних розрахунків скористаємося механізмом фінансового левериджу.

Провівши розрахунки коефіцієнта рентабельності власного капіталу (коефіцієнта фінансової рентабельності), можна зробити висновок, що при зростанні рентабельності активів до 10,0%, залучення додаткових фінансових ресурсів доцільне при такій ставці відсотків за кредит. Це призводить до постійного збільшення рентабельності власного капіталу за рахунок ефекту фінансового важеля. Відповідно це позитивно відображається на фінансовому стані підприємства та знижує фінансовий ризик. Тому у підприємства є два шляхи покращення свого становища та знаходження додаткових джерел фінансування:

- підвищення рентабельності активів підприємства за рахунок інших шляхів;

- знаходження більш дешевих джерел фінансування своєї діяльності.

Таблиця 3.6. Розрахунок показника рентабельності при незмінній сумі власного капіталу ТзОВ ТВФ «Стиль»

Показники	Варіанти розрахунку
	1	2	3	4	5
Власний капітал	12284,6	12284,6	12284,6	12284,6	12284,6
Можлива сума позикового капіталу	3680,3	4000,0	4500,0	5000,0	5500,0
Загальна сума капіталу	15965,4	16284,6	16784,6	17284,6	17784,6
Коефіцієнт співвідношення власного та позикового капіталу	0,29	0,32	0,36	0,40	0,45
Відсоток за кредит, %	8,0	8,0	8,0	8,0	8,0
Коефіцієнт економічної рентабельності активів	10,0	10,0	10,0	10,0	10,0
Сума валового прибутку без відсотків за кредит	1596,5	1628,5	1678,5	1728,5	1778,4
Сума сплачених відсотків за кредит	294,4	320,0	360,0	400,0	440,0
Прибуток після сплати відсотків	1302,1	1308,5	1318,5	1328,5	1338,4
Ставка податку на прибуток	0,21	0,21	0,21	0,21	0,21
Сума податку на прибуток	273,4	274,79	276,89	278,99	281,06
Чистий прибуток	1028,7	1033,71	1041,61	1049,51	1057,34
Рентабельність власного капіталу, %	8,374	8,415	8,479	8,543	8,607

Так як у підприємства ТзОВ ТВФ «Стиль» не має можливості оптимізувати структуру за рахунок позикових джерел, можливо необхідно провести оптимізацію структури власного капіталу.

Попередні розрахунки свідчать про недоцільність залучення позикових коштів, тому що через низьку рентабельність активів ефект фінансового важеля дорівнює нулю. Тому спробуємо профінансувати діяльність ТзОВ ТВФ «Стиль» за рахунок збільшення суми власного капіталу.

Так як підприємство є відкритим акціонерним товариством, то суму власного капіталу можна збільшити за рахунок додаткового випуску акцій. При цьому для успішної реалізації додаткових акцій передбачається встановлення ставки доходу на сплачений акціонерний капітал на рівні 2%. Ціна використання позикових джерел складає 8% (на рівні діючої ставки НБУ).

Маючи на даний момент в своєму розпорядженні певну суму власного капіталу, підприємство може спланувати розширення своєї діяльності за рахунок залучення позикових коштів.

При цьому ціна на кредитні ресурси складається на рівні 8%, на рівні діючої ставки Національного Банку України. При цьому підприємство планує, що рівень рентабельності його діяльності сягне значення минулого звітного періоду 10%.

Необхідно визначити, яке співвідношення власного та позикового капіталу дасть найвищий показник фінансової рентабельності власного капіталу. При цьому необхідно зазначити, що на даний момент підприємство має можливість по залученню як позикового, так і власного капіталу.

Але в даній ситуації скористаємося можливістю по залученню тільки позикових джерел фінансування. Сума ж власного капіталу залишається поки що незмінною.

Спробуємо провести оптимізацію структури капіталу підприємства шляхом зменшення долі позикових коштів та збільшення питомої ваги власних джерел фінансування через збільшення власного капіталу (табл. 3.7).

Таблиця 3.7. Розрахунок показника рентабельності при нарощенні суми власного капіталу ТзОВ ТВФ «Стиль»

Показники	Варіанти розрахунку
	А	Б	В	Г	Д	Е
1	2	3	4	5	6	7
Власний капітал	12284,6	12965,4	13715,4	14465,4	15215,4	15965,4
Сума позикового капіталу	3680,3	3000,0	2250,0	1500,0	750,0	-
Загальна сума капіталу	15965,4	15965,4	15965,4	15965,4	15965,4	15965,4
Коефіцієнт співвідношення власних та позикових коштів	0,29	0,23	0,16	0,10	0,04	0,0
Операційний прибуток	1228,5	1296,5	1371,5	1446,5	1521,5	1596,5
Ставка відсотків за кредит, %	8,0	8,0	8,0	8,0	8,0	8,0
Рівень дивідендних виплат, %	2,0	2,0	2,0	2,0	2,0	2,0
Сума відсотків за кредит	294,5	240,0	180,0	120,0	60,0	-
Сума дивідендів	245,7	259,3	274,3	289,3	304,3	319,3
Загальна сума фінансових витрат	540,2	499,3	454,3	409,3	364,3	319,3
Прибуток	688,3	797,2	917,2	1037,2	1157,2	1277,2
Ставка податку на прибуток	0,21	0,21	0,21	0,21	0,21	0,21
Сума податку на прибуток	144,5	167,4	192,6	217,8	243,0	268,2
Чистий прибуток	543,8	629,8	724,6	819,4	914,2	1009,0
Рентабельність власного капіталу, %	4,426	4,857	5,283	5,664	6,008	6,320

Отже, провівши оптимізацію структури джерел фінансування підприємства ТзОВ ТВФ «Стиль» за допомогою критерію максимізації рівня фінансової рентабельності можна зробити висновок, що при низькій рентабельності використання активів підприємства одним із шляхів зростання рентабельності власного капіталу є зменшення долі позикового капіталу та збільшення долі власного акціонерного капіталу. Звичайно, це на даний момент позитивно вплине і на фінансовий стан, стабілізуючи його.

В той же час невикористання підприємством залучених коштів обмежує його розвиток, робить неможливим використання такого джерела збільшення рентабельності власного капіталу, як ефект фінансового важеля.

Тому на даний час головним завданням для ТзОВ ТВФ «Стиль» є знаходження шляхів підвищення рентабельності активів та пошук дешевих джерел фінансування діяльності. Найбільш дешевим джерелом є кредиторська заборгованість, але її розмір повинен чітко контролюватися, щоб це не призвело до банкротства підприємства.

Висновки

Проведене дослідження дозволяє зробити наступні основні висновки:

1. Власний капітал підприємства - важлива фінансова характеристика будь-якого підприємства. На його розмір звертають особливу увагу всі зацікавлені сторони, тому що по ньому можна судити про фінансову стійкість, незалежність, можливості підприємства. Завдяки цьому, важливе значення одержують облік і аналіз власного капіталу, що і були розглянуті в даній дипломній роботі.

2. В процесі організації своєї діяльності перед підприємством постійно виникає необхідність вибору оптимальних варіантів прийняття рішень в сфері фінансів з багатьох альтернатив. Для вибору найбільш оптимального варіанту треба ретельно вивчити всі можливі наслідки його реалізації. Висновок про ефективність роботи фінансових ресурсів витікає із співставлення досягнутого результату господарської діяльності підприємства з сумою та структурою цих ресурсів, що були в розпорядженні підприємства. Досягнення оптимальної структури капіталу, тобто максимальної ринкової вартості підприємства, є одним з найбільш важливих та складних завдань фінансового менеджменту.

3. Проведений аналіз механізму формування та використання власного капіталу підприємства ТзОВ ТВФ «Стиль» засвідчив нестачу власних джерел формування капіталу. Фінансова стійкість даного підприємства невисока, про що свідчать всі отримані коефіцієнти, зокрема коефіцієнт фінансової стійкості - про залежність від зовнішніх фінансових джерел. Розрахунки показників ефективності використання власного капіталу засвідчили, що в цілому ефективність використання капіталу підприємства ТзОВ ТВФ «Стиль» дуже низька, тому підприємству необхідно віднайти резерви її підвищення. Крім того, проведені розрахунки по оптимізації розміру власного капіталу засвідчили необхідність нарощення саме загального розміру власного капіталу, що позитивно впливає на рентабельність його використання.

4. Розглянувши динаміку фінансово-економічних показників діяльності ТзОВ ТВФ «Стиль» можна зробити такі висновки: обсяг основних засобів у 2011 році зменшився у порівнянні з 2010 роком на 3,9%, а у 2012 році - збільшився у порівнянні з 2010 роком на 11,9%, що є позитивним результатом в діяльності підприємства.

Раціональне формування джерел фінансових ресурсів підприємницьких структур для фінансування необхідного обсягу затрат (як і базового рівня доходів) є одним із найважливіших завдань фінансів цих структур. За умов ринку фінансові ресурси оптимізуються для підвищення фінансової вартості підприємства, що залежить від чистої рентабельності власних коштів та норми розподілу на дивіденди.

При вирішенні питання оптимізації структури капіталу використовують два важливих поняття: фінансова структура і капіталізована структура підприємства. Під першим терміном, як правило, розуміють спосіб фінансування активів підприємства взагалі, тобто за рахунок усіх джерел фінансових ресурсів, а другий термін має вужче значення, і обмежується лише довгостроковими пасивами.

Щоб оптимізувати структуру власного капіталу ТзОВ ТВФ «Стиль» використали оптимізацію по критерію мінімізації його вартості.

Процес цієї оптимізації базується на оцінці власного капіталу при різних умовах його залучення і здійснення багатоваріантних розрахунків середньозваженої вартості власного капіталу.

Таким чином, оптимальна структура власного капіталу ТзОВ ТВФ «Стиль» у 2012 році, що формується з різних джерел, досягається за умови, коли розмір фінансових ресурсів, залучених із зовнішніх джерел сягає 397,5 тис. грн., тобто 25%, оскільки вартість власного капіталу найнижча - 22,5 тис. грн. А розмір фінансових ресурсів, залучених з внутрішніх джерел сягає 1399,6 тис. грн., тобто 75%.

Отже, мінімальна вартість власного капіталу ТзОВ ТВФ «Стиль» досягається при співвідношенні внутрішніх і зовнішніх джерел фінансування 25%: 75%. Така структура власного капіталу є оптимальною і дозволить максимізувати реальну ринкову вартість Товариства, забезпечуватиме фінансову стійкість його роботі. При подальшому зростанні частки зовнішніх джерел фінансування вартість власного капіталу буде зростати, що може мати негативні наслідки.

Остаточне рішення, що приймається з цього питання, дозволяє сформувати на майбутній період показник «цільової» структури капіталу, у відповідності з яким буде здійснюватися наступне його формування, шляхом залучення фінансових ресурсів з різних джерел.

Оскільки ТзОВ ТВФ «Стиль» є збитковим підприємством, то можна виділити дві основні причини, які вплинули на це. По-перше, Товариство працює на ринку, де панує жорстка конкуренція і тому змушене використовувати систему знижок при реалізації товару. По-друге, збільшується обсяг витрат при зменшенні обсягу виробництва і реалізації продукції.

Для підвищення ефективності діяльності було розроблено ряд заходів, сприятливих для покращення роботи підприємства та збільшення прибутку від операційної та фінансової діяльності.

Зокрема перш за все потрібно провести аналіз дебіторської заборгованості, особливо тих, хто розраховується несвоєчасно. Для цього можна запропонувати такі заходи: треба визначити склад дебіторів з урахуванням їх репутації, платоспроможності, обмежити розмір дебіторської заборгованості в розрахунку на одного клієнта, забезпечити покриття дебіторської заборгованості шляхом страхування, забезпечення векселями, використанням штрафних санкцій. Це дозволить повернути власні кошти підприємства, що належать підприємству і таким чином не збільшувати суму позичкових коштів, особливо кредиторської заборгованості.

Крім того, необхідно використовувати на підприємстві математичні моделі оптимізації, які дозволяють сформувати оптимальний розмір запасів та зменшити потребу у власному капіталі для фінансування його діяльності.

Крім того, необхідно провести реструктуризацію активів підприємства шляхом реалізації зайвого майна, яке не використовується в виробничому процесі. Це дозволить вивільнити з обігу значну частину власних фінансових ресурсів і направити їх на розвиток діяльності підприємства, що в подальшому позитивно вплине на його прибутковість та стабільність його фінансового стану.

Дослідження теоретичних основ основи формування структури капіталу виявили, що раціональна структура джерел фінансових ресурсів будь-якого підприємства для фінансування необхідного обсягу затрат та бажаного рівня доходів є одним з найважливіших завдань фінансів цього підприємства. Структура капіталу підприємства залежить від багатьох факторів, серед яких: темпи росту обороту підприємства, умови оподаткування, загроза поглинання підприємства, стан сучасного ринку капіталу, структура активів підприємства та його прибутковість.

Провівши аналіз джерел формування основного капіталу підприємства ТзОВ ТВФ «Стиль», слід зазначити, що весь основний капітал сформований за рахунок власних джерел. Це говорить про достатність власних джерел для фінансування основного капіталу та наявність значних можливостей по покращенню його стану. Також можна відмітити, що після покриття всієї вартості основного капіталу залишається певна сума власних джерел фінансування, яка буде використана на формування оборотних активів підприємства. Негативним моментом є зменшення вартості основного капіталу поряд зі зниженням розміру власних джерел фінансування.

Головним завданням для ТзОВ ТВФ «Стиль» є знаходження шляхів підвищення рентабельності активів та пошук дешевих джерел фінансування діяльності. Найбільш дешевим джерелом є кредиторська заборгованість, але її розмір повинен чітко контролюватися, щоб це не призвело до банкротства підприємства.

Список джерел

Конституція України 1996 року (із змінами від 01.02.2011 року).

Податковий Кодекс України №2755-VI від 02.12.2012 року (із змінами та доповненнями).

Господарський Кодекс України №436-IV від 16.01.2003 року (із змінами та доповненнями).

Цивільний Кодекс України №435-IV від 16.01.2003 року (із змінами та доповненнями).

Закон України «Про банки та банківську діяльність» №2121-III від 07.12.2000 (із змінами та доповненнями) // Відомості Верховної Ради. - 2000. - №12.

Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-XIV від 16.07.1999 року (із змінами та доповненнями) // Відомості Верховної Ради. - 1999. - №7.

Атавова А. Перспективи використання внутрішніх джерел торгівельних підприємств в Україні // Підприємництво, господарство і право. - 2012. - №7, С. 138-141.

Бандурка О.М. Фінансова діяльність підприємства: Підручник. - 2-ге видання, перероб. і доп. - К.: Либідь, 2003. - 384 с.

Борщ Л.М. Інвестиції в Україні: стан, проблеми і перспективи. - К.: Т-во «Знання», КОО, 2002. - 318 с.

Бужин О.О. Основні фактори торгівельного процесу // Актуальні проблеми економіки. - 2004. - №1. - С. 140-145

Бутинець Ф.Ф. Економічний аналіз: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів / - Житомир: ПП «Рута», 2008. - 380 с.

Воробйов Ю.М. Особливості формування фінансового капіталу підприємств // Фінанси України. - 2011. - №2. - С. 77-85.

Воробйов Ю.М. Теоретичні основи власного капіталу підприємств // Фінанси України. - 2012. - №7. - С. 62-68

Ворст І. Економіка фірми Пер. з датської А.Н. Чеканського, О.В. Рождественського М.: Висш. школа, 2012. 496 с.

Горфинкель В.Я. Экономика предприятия: Учебник - М.: Высшая школа, 1994. - 261 с.

Енгстлер П. Ринкова економіка для бізнесменів-початківців / Пер. з нім. О. Логвиненка. - К.: Вік. 2009. - 233 с.

Єгупов Ю.А. Методичні проблеми планування в торгівельних підприємствах // Вісник соціально-економічних досліджень: Збірник наукових праць 2009. - с. 142-147.

Карлберг К. Бизнес-анализ с помощью Excel. Пер. с англ. - М.: Издательский дом «Вильямс», 2008. - 480 с.

Кенэ Ф. Избранные экономические произведения. М., Соцэкгиз, 1960. - 242 с.

Ким М.Д. Производственные мощности и эффективность их использования. - Ташкент: Узбекистан, 1991. - 128 с.

Климко Г.Н. Основи економічної теорії: політекономічний аспект: Підручник /. - К: Вища школа. Знання, 2010. - 743 с.

Коробов М.Я. Фінансово-економічний аналіз діяльності підприємств: Навч. посіб. - К.: Т-во «Знання», КОО, 2000. - 378 с.

Кулішов В.В. Економіка підприємства: теорія і практика. - К: Ніка-Центр, 2002. - 216 с.

Маркс К., Соч., т. 25, ч. 1. - 545 с.

Мартинишин Я.М. Економічна модель машини та сутність ремонтно-технічного обслуговування / Актуальні проблеми економіки. - 2012. - №1. - С. 176-181.

Маршал А. Принципы политической економии. - М., 1984. - 234 с.

Мельник Л.Г. Визначення економічної ефективності виробництва за узагальнюючими показниками // Економіка АПК. - 2010. - №5. - С. 39.

Миль Дж. Основы политической экономии. - М., 1980. - т. 1. - с. 148.

Павловська О.В. Удосконалення методів аналізу фінансового стану підприємства // Фінанси України. - 2010. - №11. - С. 54-61.

Панасюк В.М. Управління капіталом акціонерного товариства // Проблеми економіки України: Збірник наукових праць. - Тернопіль: Карт-бланш, 2012. - С. 29-31.

Пилипенко О.І. Економічна сутність капіталу підприємства // Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції «Україна наукова, 2012». - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2012. - С. 50-62.

Питель С.В. Організація та напрямки аналізу капіталу підприємства // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції. - Випуск 6. - Київ, 2011. - С. 72-77.

Поддерьогін А.М. Фінанси підприємств. Підручник / Кер. авт. кол. і наук. ред. проф. - 4-те вид. переробл. та доповн. - К.: КНЕУ, 2004. - с. 362