Аналіз податкової політики України на сучасному етапі та шляхи її вдосконалення

11)місцеві податки і збори (Розділ XІІ Податкового кодексу України від 2 грудня 2010р. №2755-VI);

12) плата за землю (Розділ XIІІ Податкового кодексу України від 2 грудня 2010р. №2755-VI; Закон України від 06.10.1998 р. № 161-XIY «Про оренду землі» (із змінами та доповненнями); Земельний кодекс України від 25.10.2001р. №2768-ІІІ (із змінами та доповненнями));

13) спеціальні податкові режими (Pозділ XIV Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 р. №2755-VI);

14) збір за користування радіочастотним ресурсом (Розділ ХV Податкового кодексу України від 2 грудня 2010р. №2755-VI);

15) збір за спеціальне використання води (Розділ ХVІ Податкового кодексу України від 2 грудня 2010р. №2755-VI; Водний кодекс України від 5 червня 1995р. №213/95-ВР (із змінами та доповненнями));

16) збір за спеціальне використання лісових ресурсів Розділ ХVIІ Податкового кодексу України від 2 грудня 2010р. №2755-VI; Лісовий кодекс України від 21.01.1994р. №3852-XII (із змінами та доповненнями).

Визначивши базу дослідження, проаналізуймо податкове законодавство та виявимо його переваги та недоліки. Дослідимо оподаткування прибутку підприємств і фізичних осіб та ПДВ адже переважну частину надходжень до бюджету складають саме ці податки.

Отримані результати представлено у табл. 2.1.

Таблиця 2.1. Переваги та недоліки податкового законодавства за основними видами податків

ПЕРЕВАГИ	НЕДОЛІКИ
1	2
Податок на прибуток підприємств [39, С. 6-11]
- значне розширення податкових пільг; - передбачено механізм покриття витрат платника податку на придбання основних засобів для певної галузі за рахунок бюджетних коштів; - впроваджено нові пільги для підприємств, які використовують енергоефективні технології; - вагомі податкові преференції надані суб'єктам фінансового ринку. Зокрема, відповідно до п. 136.1.19 ст. 136 будь-які кошти, залучені від інвесторів інститутів спільного інвестування (ІСІ), будь-які операції, дивіденди, проценти, доходи від дисконтних знижок, нараховані на активи ІСІ, виводяться з-під оподаткування доходів, отриманих від здійснення їх основної діяльності; - розширено податкові преференції для банків. З прийняттям Кодексу страхові резерви збільшуються з 10% до 20% за всіма кредитними операціями, а з 01.04.2011 р. - до 30%.	- за рахунок надання деяких пільг держава необґрунтовано «роздає» державні кошти на безповоротній основі; - деякі норми створюють умови для ухилення від сплати податків; - Кодексом не передбачено врахування передплат та авансів в податковому обліку, що створює можливість податкового планування та користування безкоштовним податковим кредитом; - звільнення від оподаткування представництв суб'єктів господарювання, які ведуть господарську діяльність як на території України, так і за її межами [2, ст. 133, п. 133.1.1]; - норма, згідно з якою доходи виникають на підставі первинних документів [2, ст. 135,п. 135.2]; - загальні корпоративні та організаційні витрати дозволено без обмежень ураховувати у складів витрат, незалежно від зв'язку з виробничою діяльністю платника податку [2, п. 138.1.2 ст. 138]; - звільнення від оподаткування прибутку
	дошкільних та загально освітніх навчальних закладів недержавної форми власності, отриманий від надання освітніх послуг.
ПДВ
- удосконалена процедура реєстрації платників податку та анулювання реєстрації: якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню нарахована (сплачена) особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300 000 гривень (без урахування ПДВ) така особа має зареєструватись як платник податку на додану вартість, крім особи, яка є платником єдиного податку. Без реєстрації як платника ПДВ, цей податок сплачують особи, що ввозять товари на митну територію України в обсягах, що підлягають оподаткуванню згідно із законом (ст. 181), у разі добровільної реєстрації особи як платника податку реєстраційна заява подається до органу державної податкової служби не пізніше ніж за 20 календарних днів до початку податкового періоду, з якого такі особи вважатимуться платниками податку та	- зміни щодо звітних (податкових) періодів. У статті 202 Кодекс визначає, що базовий період для обчислення та сплати податку є один календарний місяць. Право на застосування кварталь-ного звітного періоду надається платникам податку на додану вартість, обсяг оподатковуваних операцій яких за 12 останніх послідовних календарних місяців не перевищує 3 млн. грн. При цьому, це стосується лише платники податку, які відповідно статті 154 Податкового кодексу мають право на застосування нульової ставки податку на прибуток, на період з 1 квітня 2011 року до 1 січня 2016 року.
матимуть право на податковий кредит і виписку податкових накладних; - згідно нового законодавства основна ставка податку на ПДВ становить 17%. З урахуванням пункту 10 , підрозділу 2 «Перехідних положень» передбачено одноразове зниження ставки податку з 1 січня 2014 року.З 1 січня 2011 року до 31 грудня 2013 року включно ставка податку становить 20 %.
Податок з доходів фізичних осіб
- податкова соціальна пільга з 1 січня 2015 року - у розмірі 100 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, для будь-якого платника податку; - податкова соціальна пільга для осіб, які мають двох та більше дітей - запроваджена 100 % податкова пільга в розрахунку на кожну дитину (ст.169.1.2); -пільга учасникам бойових дій на території інших країн у період після Другої світової війни встановлена 150 % від мінімальної пільги, а для інвалідів 1 та 2 групи, з числа учасників бойових дій на території інших країн - 200 %.	оподаткування доходу, отриманого платником податку в результаті прийняття ним у спадщину чи дарунок коштів, майна, майнових чи немайнових прав оподатковувалося в залежності від ступеня споріднення: 0,%.5%,15 %.Згідно з новим законодавством(п. 174.2.1) за нульовою ставкою оподатковуються: грошові заощадження, поміщені до 2 січня 1992 року в установи Ощадного банку СРСР та державного страхування СРСР, що діяли на території України, а також у державні цінні папери (облігації Державної цільової безпроцентної позики 1990 року, облігації Державної внутрішньої виграшної позики 1982 року, державні



Таким чином, аналіз норм Кодексу дозволяє зробити висновок, що поряд з позитивними напрямами реформування в ньому є певні недоліки, які можуть негативно вплинути на податкову дисципліну платників податків, стан формування державного ресурсу та інвестиційну активність платників податків. Деякі норми не мають соціального спрямування і використовуються для підтримки крупного капіталу, зокрема безоплатне надання йому значних сум бюджетних коштів.

Тому необхідно переглянути згадані, а також не розглянуті у даній курсовій роботі, недоліки та внести відповідні зміни до Кодексу, посиливши при цьому його соціальну спрямованість.

Результат податкової політики залежить від підгрунття - критеріїв, на які спиралася влада при її формуванні. Тож у наступному пункті розглянемо критерії формування податкової політики.

2.2 Критерії формування податкової політики України

У першому пункті другого розділу проаналізоване податкове законодавство. Тепер розглянемо за якими критеріями формується податкова політика в правових державах загалом та в Україні зокрема.

Спочатку дамо визначення терміну «критерій». Критерій (від гр. criterion-признак для судження) - це ознака на основі якого проводиться оцінка; мірило будь-чого[76с. 404].

Оскільки податки в руках одних можуть виступати знаряддям та інструментом

стабілізації та економічного процвітання в державі, а в руках інших - засобом нестабільності та економічного саморуйнування. Тому при формуванні державних грошових фондів за рахунок податків і податкових платежів та встановлюючи нові види і форми оподаткування, державницькі структури повинні проводити таку податкову політику, яка має задовольняти інтереси і держави, і платників податків.

За інтерпретацією Паретто, оптимальною вважається всяка дія, яка приносить користь принаймні одній особі, не погіршуючи грошо-майнового стану чи добробуту когось іншого. Тобто Забезпечення фіскальних інтересів держави без погіршення економічної ефективності господарювання податкоплатників, а заодно і суспільного добробуту громадян, або покращення економічної ефективності діяльності платників податків без погіршення інтересів держави і послаблення соціального захисту громадян [3, с. 44].

Отже, виділяють такі критерії формування ефективної податкової політики [3, с. 44]:

1) критерій фіскальної достатності. Він зводиться до того, що проводячи податкову політику, необхідно забезпечити таку величину податкових надходжень, яка була б оптимально бажаною виходячи з проголошеної доктрини. У цьому критерію вбачається пропорційна залежність між нормою оподаткування і величиною податкових надходжень: чим вища норма оподаткування, тим вищі розміри податкових надходжень. Ця залежність відображується наступною математичною формулою [3, с. 44]:

у = А₁ * Т * В, (2.1)

де у -- загальна величина податкових надходжень; А₁ -- коефіцієнт регресії, який характеризує рівень залежності податкових надходжень від норми оподаткування, причому А₁< 1; Т--рівень оподаткування в державі; В -- величина ВВП. За допомогою графіка залежність між величиною податкових надходжень і рівнем оподаткування в державі відображається наступним чином (рис.2.2) [3, с. 45]:



m

Y=A₁ * T * B

T

Рис.2.2 Графік залежності величини податкових надходжень і рівня оподаткування в державі

При нульовому рівні оподаткування, податкові надходження будуть відсутні. При збільшенні норми оподаткування, податкові надходження до бюджету будуть збільшуватись, хоча темпи росту податкових надходжень будуть повільнішими, ніж темпи росту норми оподаткування. Але процес цей повинен проходити не хаотично та спонтанно, а у відповідності до критеріїв економічної ефективності та соціальної справедливості.

2) критерій економічної ефективності. Залежність економічної ефективності діяльності суб'єктів господарювання від рівня оподаткування досліджується через аналіз величини чистого доходу (прибутку) суб'єкта господарювання. Формула основного показника фінансово-господарської діяльності відображається наступним чином [3, с. 45]:

ЧД > 0, якщо Д - (Н + ЗП + П) > 0, при П > 100% (2.2)

ЧД > Д - (Н + ЗП), якщо П >0 (2.3)

де ЧД -- величина чистого доходу, прибутку; ЗП -- заробітна плата; З -- нарахування на зарплату; Р -- податки і податкові платежі;Д -- величина доходу.

Враховуючи це, математична функція залежності критерію економічної ефективності від рівня оподаткування мас вигляд [3, с. 45]:

ЧД = (ВД - ВД * А₂) / Т,

де ЧД -- величина чистого доходу; А₂ -- коефіцієнт залежності чистого доходу від рівня оподаткування; Ф -- рівень оподаткування; ВД -- величина валових доходів.

Причому [3, с. 46]:

А₂/Т1, якщо Т 100%

Графік залежності має наступний вигляд (рис.2.3) [3, с. 46]:

ЧД

Т

100%

Рис. 2.3. Графік залежності величини чистого доходу і рівня податкування в державі

Із графічного зображення видно, якщо рівень оподаткування в країні прямує до 100%, то величина чистого доходу по гіперболічній кривій прямує до 0.

3) критерій соціальної справедливості. Суть критерію соціальної справедливості шодо встановлення рівня оподаткування необхідно розуміти в двох аспектах [3, с. 47]:

- скорочення реальних доходів конкретних платників внаслідок сплати податків та податкових платежів;

- повернення конкретним платникам частини номінальних доходів, перерозподілених за допомогою податків через бюджет у вигляді суспільних благ (національна безпека, правопорядок, охорона здоров'я, освіта, благоустрій та інші трансфертні платежі).

Перший аспект критерію соціальної справедливості відображається наступною функціональною залежністю [3, с. 47]:

РД = НД - А₃Т * БО , (2.6)

где РД - реальні доходи податкоплатників;НД - номінальні доходи податкоплатників;А₃ - коефіцієнт залежності величини реальних доходів податкоплатників від рівня оподаткування;Т - рівень оподаткування;БО - база оподаткування.

Графічне зображення залежності реальних доходів платників від рівня оподаткування відображається таким графічним зображенням (рис. 2.4) [3, с. 48].

Рис. 2.4. Графік залежності реальних доходів податкоплатників від рівня оподаткування

З графіка видно, що розмір реальних доходів безпосередньо залежить від величини рівня оподаткування: чим вищій рівень оподаткування, тим нижчі реальні доходи конкретних податкоплатників.

Другий аспект критерію соціальної справедливості відображається наступною функціональною залежністю (рис. 2.5) [3, с. 48]:



СБ = * ПН ,

де СБ - фінансовані з бюджету суспільні блага та трансфертні платежі;Т - рівень оподаткування; А₄ - коефіцієнт залежності величини суспільних благ від норми оподаткування;ПН - податкові надходження.

СБ = * ПН

Рис. 2.5. Графік залежності фіксованих з бюджету суспільних благ і рівня оподаткування

В реальному суспільно-економічному житті критерії фіскальної достатності, економічної ефективності та соціальної справедливості взаємопов'язані, взаємозалежні і не можуть існувати окремо один від одного.

Для окремих держав можливі різні варіанти поєднання критеріїв при проведенні податкової політики. Все залежить від вибраних коефіцієнтів залежностей А₁, А₂, A₃, А₄, основою для встановлення яких є економічна доктрина держави.

4) критерій стабільності. Важливе місце у проведенні оптимальної податкової політики в державі відводиться й критерію стабільності. Ніякий закон, навіть найкращий, не запрацює в певну силу, якщо постійно приймати до нього поправки та зауваження.

Стабільність податкової політики передбачає незмінність правового регламентування справляння податків та зборів на протязі певного податкового періоду. За допомогою даного критерію досягається два позитивних явища:

• суб'єкти господарювання внаслідок існування стабільного законодавства, що регламентує податкові взаємовідносини із державою, взмозі правильно вибрати напрямки фінансової стратегії і отримати заплановані прибутки;

• покращується податкова робота як платників податків, так і органів державної податкової адміністрації.

5) критерій гнучкості.Необхідно зауважити, що податкова політика повинна бути стабільною тільки на протязі певного податкового періоду. Догматичність норм податкового регулювання входить в суперечку із реаліями економічного буття, і неврахування певних соціально-економічних змін у розвитку суспільства може призвести до непередбачених наслідків. Тому при проведенні податкової політики необхідно врахувати критерій гнучкості. Даний критерій передбачає, що внаслідок певних змін у соціально-економічному бутті суспільства необхідно змінювати прийоми, методи та форми державного регулювання економіки, зокрема і в сфері податків.

Критерій гнучкості діаметрально протилежний критерію стабільності. Критерій стабільності пов'язаний із податковою тактикою державного регулювання, що розробляється на певний період часу, тоді як критерій гнучкості є вже податкова стратегія.

Оптимальне врахування названих критеріїв забезпечує нормальні податкові взаємостосунки платників податків та держави.

Отже, податкова політика має формуватися виходячи з потреб бюджету в податкових надходженнях та можливостей населення по їх сплаті.

Визначивши критерії формування податкової системи у правовій державі, можна зробити висновок, що податкова система України потребує поглибленого реформування податкової системи відповідно до критеріїв економічної ефективності і соціальної справедливості шляхом реформування системи адміністрування податків та зборів, введення мало прогресивного податку з доходів фізичних осіб, зниження ставки податку на прибуток підприємств у напрямку її уніфікації з максимальною ставкою податку з доходів фізичних осіб.

2.3 Вплив податкової політики на благополуччя суспільства

Що ж представляє з себе благополуччя? Лопатін В. В. [45, с. 25]дає таке визначення: благополуччя - це спокійна, нічим не порушена течія життя, достаток, забезпеченість.

З метою поліпшення умов існування певних груп населення державою передбачені соціальні пенсії і допомоги. До таких громадян належать [34, с. 2]:

- інваліди І і II груп, у тому числі інваліди з дитинства, а також інваліди ІІІ групи;- особи, які досягли віку: чоловіки - 60 років, жінки - 55 років;

- діти (в тому числі: брати, сестри й онуки, які не досягли 18років або старші цього віку, якщо вони стали інвалідами до досягнення 18 років, при цьому брати, сестри й онуки - за умови, якщо вони не мають працездатних батьків) - у разі втрати годувальника;

- діти-інваліди віком до 16 років.

Пунктом 169.1 статті 169 Податкового кодексу встановлюється перелік податкових соціальних пільг.

З урахуванням норм абзацу першого підпункту 169.4.1 пункту 169.4 статті169 платник податку має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного від одного роботодавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги[52, С. 3]:

- у розмірі, що дорівнює 100% розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь-якого платника податку (підпункт 169.1.1 пункту 169.1 статті 169);

- у розмірі, що дорівнює 100% суми пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 цього пункту, - для платника податку, який утримує двох чи більше дітей віком до 18 років, - у розрахунку на кожну таку дитину (підпункт 169.1.2 пункту 169.1 статті 169);

- у розмірі, що дорівнює 150% суми пільги (підпункт 169.1.3 пункту 169.1 статті 169), визначеної підпунктом 169.1.1 цього пункту, - для такого платника податку, який:

а) є одинокою матір'ю (батьком), вдовою (вдівцем) або опікуном, піклувальником - у розрахунку на кожну дитину віком до 18 років;

б) утримує дитину-інваліда - у розрахунку на кожну таку дитину віком до 18 років;

в) є особою, віднесеною законом до першої або другої категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, включаючи осіб, нагороджених грамотами Президії Верховної Ради УРСР у зв'язку з їх участю в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи;

г) є учнем, студентом, аспірантом, ординатором, ад'юнктом;

ґ) є інвалідом I або II групи, у тому числі з дитинства, крім інвалідів, пільга яким визначена підпунктом "б" підпункту 169.1.4 цього пункту;

д) є особою, якій присуджено довічну стипендію як громадянину, що зазнав переслідувань за правозахисну діяльність, включаючи журналістів;

е) є учасником бойових дій на території інших країн у період після Другої світової війни, на якого поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", крім осіб, визначених у підпункті "б" підпункту 169.1.4 цього пункту;

- у розмірі, що дорівнює 200% суми пільги(підпункт169.1.4 пункту 169.1 статті 169), визначеної підпунктом 169.1.1 цього пункту, - для такого платника податку, який є:

а) Героєм України, Героєм Радянського Союзу, Героєм Соціалістичної Праці або повним кавалером ордена Слави чи ордена Трудової Слави, особою, нагородженою чотирма і більше медалями "За відвагу";

б) учасником бойових дій під час Другої світової війни або особою, яка у той час працювала в тилу, та інвалідом І і ІІ групи, з числа учасників бойових дій на території інших країн у період після Другої світової війни, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";

в) колишнім в'язнем концтаборів, гетто та інших місць примусового утримання під час Другої світової війни або особою, визнаною репресованою чи реабілітованою;

г) особою, яка була насильно вивезена з території колишнього СРСР під час Другої світової війни на територію держав, що перебували у стані війни з колишнім СРСР або були окуповані фашистською Німеччиною та її союзниками;

ґ) особою, яка перебувала на блокадній території колишнього Ленінграда (Санкт-Петербург, Російська Федерація) у період з 8 вересня 1941 року по 27 січня 1944 року.

У розділі ХІХ прикінцевих положень Кодексу визначено, що підпункт 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 Податкового кодексу, набирає чинності з 1 січня 2015 року для цілей застосування цього підпункту податкова соціальна пільга надається в розмірі, що дорівнює 50 % розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, для будь-якого платнику податків [52,С. 3].

В процесі реформування сфери соціального забезпечення динамічно розвивається і законодавство про соціальні допомоги.Було прийнято ряд законів. Це, зокрема, Закони України: «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 р., «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 2 березня 2000 р., «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» від 18 січня 2001 р. та інші[34, с. 2].

Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» передбачає в разі настання страхового випадку, крім відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я, виплати пенсії та надання інших соціальних послуг, такі види матеріальних допомог [34, с. 2]:

- допомогу у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю до відновлення працездатності або встановлення інвалідності;

- одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого;

- щомісяця грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого; - допомогу дитині, якщо дитина народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання жінки під час її вагітності. Така дитина відповідно до медичного висновку вважається застрахованою, та до 16 років або до закінчення навчання, але не більш як до досягнення 23 років їй подається допомога Фонду соціального страхування від нещасних випадків. ( ст. 9 цього Закону);

- у разі невідкладної потреби інвалідам разову грошову допомогу. В разі смерті застрахованої особи Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний організувати поховання померлого, відшкодувати вартість пов'язаних з цим ритуальних послуг відповідно до місцевих умов.

Видами матеріального забезпечення за Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» є [34, с. 2]:

- допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітним підприємницької діяльності;

- допомога по частковому безробіттю;

- матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного; матеріальна допомога по безробіттю, одноразова матеріальна допомога безробітному та непрацездатним особам, які перебувають на його утриманні;

- допомога на поховання уразі смерті безробітного або особи, яка перебувала на його утриманні.

За загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, відповідно до Закону України від 18 січня 2001 р. надаються такі види матеріального забезпечення:

- допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною);

- допомога по вагітності та пологах, при народженні дитини;

- допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;

- допомога на поховання (крім поховання пенсіонерів, безробітних та осіб, які померли від нещасного випадку на виробництві).

Податкова політика оказує значний вплив на розвиток і благополуччя суспільства, адже податкам властива перерозподільна функція.

Як свідчить практика, існує залежність співвідношення прямих і непрямих податків від таких факторів, як життєвий рівень населення країни, рівень його культури, існуючі традиції в оподаткуванні та шляхи вдосконалення механізму стягнення податків, зборів та обов'язкових платежів, властивості системи оподаткування мінімізувати ухилення від їх сплати [53, с. 66].

Держава не може встановлювати занадто високий рівень оподаткування, тому що цьому протистоїть суспільство, вона змушена використовувати державні займи для покриття державних видатків. Однозначно оцінювати цю ситуацію не можна. Адже головне при цьому те, що займи треба повертати, а повертати їх можна лише за рахунок додаткових надходжень тих же самих податків, зборів та інших обов'язкових платежів. Таким чином, державні займи -- це не що інше, як відстрочені на майбутнє податки, збори й обов'язкові платежі. Проблему ідеальної фіскальної системи можна поставити таким чином: який із способів -- податки чи займи -- краще відповідає найвищим цілям розвитку суспільства, забезпечує оптимальний розподіл наявних та завжди обмежених ресурсів між державою та приватним сектором. Як і податки, збори й обов'язкові платежі займи окремо чи в комплексі впливають на соціально-економічний стан в країні, на суспільне багатство, особисте благополуччя громадян [24, с. 33].

Пропоную розглянути надходження і видатки державного бюджету та бюджету Луганської області для проведення аналізу благополуччя суспільства.

Проаналізуймо ефективність податкової політики України за розмірами податкових надходжень до державного бюджету у 2008-2010 роках за основними видами податків [28].Дані представимо у табл. 2.2 [28]. Детальна інформація щодо податкових надходжень до держбюджету подана у додатку А.

Таблиця 2.2. Податкові надходження до держбюджету у 2008-2010 роках, грн. коп.

Група податків	2008	2009	2010
	план	факт	план	факт	план	факт
1	2	3	4	5	6	7
Податок на прибуток підприємств	42 259 457 585,00	47 456 339 574,16	42 332 296 867,00	32 569 802 512,09	40 110 732 385,00	39 969 208 780,23
ПДВ	99 292 722 384,00	92 082 618 591,21	97 642 994 107,00	84 596 655 849,05	90 692 502 300,00	86 315 915 750,02
Акцизний збір із вироблених в Україні товарів	11 133 120 000,00	10 124 955 336,71	19 262 021 400,00	17 584 549 713,73	25 342 000 000,00	23 019 888 822,55
Акцизний збір із ввезених на територію України товарів	2 573 125 400,00	2 553 002 841,31	4 387 360 000,00	3 690 001 223,12	4 374 000 000,00	4 600 812 584,97
Ввізне мито	12 096 000 000,00	11 932 823 799,13	10 382 909 600,00	6 328 815 274,62	8 390 000 000,00	8 556 410 702,83
Вивізне мито	364 840 000,00	197 418 374,66	294 720 000,00	382 705 847,04	376 940 000,00	294 796 063,09

Данні, наведені у табл. 2.2, переведемо у відсотки для визначення рівня виконання бюджету (табл. 2.3). Для цього реально отримані надходження розділимо на заплановані надходження.

Таблиця 2.3. Виконання держбюджету в 2008-2010 роках, %

Група податків	Виконання бюджету по роках, %
	2008	2009	2010
Податок на прибуток підприємств	112,3	76,9	99,6
ПДВ	92,7	86,6	95,2
Акцизний збір із вироблених в Україні товарів	90,9	91,3	90,8
Акцизний збір із ввезених на територію України товарів	99,2	84,1	105,2
Ввізне мито	98,7	61	102
Вивізне мито	54,1	129,9	78,2

Отже, з наведених даних видно, що податкові надходження до держбюджету у 2008-2010 роках не виконуються у запланованих обсягах, за виключенням: податку на прибуток підприємств (2008 році його фактичні надходження перевищували заплановані на 12,3 % (5196881989,16 грн.)), вивізного мита (у 2009 році перевищення фактичних находжень над запланованими складало 29,9 % (87985847,04 грн.)) акцизного збору з ввезених товарів (у 2010 році 5,2 % (226812584,97грн.) понад заплановані надходження), ввізного мита (2010 року податкові надходження на 2 % (166410702,83) більше запланованих). Найбільшу частку надходжень складають податок на прибуток підприємств та ПДВ.

Розглянемо видатки з держбюджету на підвищення рівня суспільного благополуччя. Видатки також згрупуймо у загальні групи і представимо у вигляді табл. 2.4.

Таблиця 2.4. Видатки держбюджету у 2008-2010 роках

№	Видатки (допомоги)	2008	2009	2010
		план	факт	план	факт	план	факт
1)	- Житлово-комунальне господарство	1 118 963 542,78	443 970 476,90	397 284 621,22	270 628 995,09	1 021 927 536,38	844 406 823,36
2)	Охорона здоров'я	7 974 370 181,83	7 365 508 325,69	8 042 294 417,19	7 534 954 677,81	9 048 320 860,22	8 759 021 422,91
3)	Духовний та фізичний розвиток	3 175 709 850,15	2 917 600 089,32	3 508 700 497,65	3 216 723 170,27	5 398 567 711,57	5 165 528 060,53
4)	Освіта	22 641 391 499,81	21 554 274 162,52	25 792 828 378,15	23 925 679 374,42	30 579 675 519,70	28 807 530 050,97
5)	Соціальний захист та соціальне забезпечення	52 467 428 409,27	50 798 307 292,74	53 908 823 745,38	51 517 561 860,48	71 018 181 760,90	69 311 309 032,27
5.1)	Соціальний захист на випадок непрацездатності	962 116 843,34	928 098 633,70	627 541 324,39	580 622 456,61	728 631 214,84	679 958 316,21
5.2)	Соціальний захист пенсіонерів	40 256 618 500,00	40 256 618 500,00	48 966 609 300,00	47 912 800 236,00	64 770 853 000,00	64 086 500 106,00
5.3)	Соціальний захист ветеранів війни та праці	422 802 900,00	412 483 472,88	413 219 400,00	409 583 110,58	607 582 995,05	590 821 217,76
5.4)	Соціальний захист сім'ї, дітей та молоді	92 032 985,64	77 007 307,30	71 958 562,35	70 095 160,57	357 436 600,00	336 271 126,09
5.5)	Соціальний захист безробітних	40 425 261,93	9 547 683,56	8 228 670,18	7 912 269,12	38 153 212,19	8 683 374,94
5.6)	Допомога на забезпечення житлом	1 956 472 580,00	857 976 473,93	987 289 576,00	278 579 921,72	1 561 772 460,00	826 810 029,42

Видатки держбюджету на соціальні цілі у 2008-2010 роках виконувалися не в повному обсязі. Видатки, як і надходження, своє найменше значення (за фактом) мають у 2009 році, а найбільше - у 2010.

Загалом порівнюючи фактичні видатки з держбюджету у 2008 і 2010 роках можна сказати, що при розподілі коштів найбільшу увагу держава приділяє соціальному захисту та освіті населення (на освіту витрачається у 3 рази більше ніж на охорону здоров'я). Щодо соціального захисту та соціального забезпечення, то основним напрямком видатків є соціальний захист пенсіонерів. У 2008 році цей напрямок видатків було виконано у розмірі 100%, а у 2010 році видатки на соціальний захист пенсіонерів збільшився з 40 256 618 500 грн. до 64 086 500 106 грн. (приблизно у 1,5 рази) та були виконані у розмірі 99%. Найменше коштів витрачається на соціальний захист безробітних: 9 547 683 грн. у 2008 році та 8 683 374 грн. у 2010. У цій сфері у 2010 році порівняно з 2008 видатки зменшилися.

Отже, тепер дослідимо податкові надходження до місцевого бюджету Луганської області, як джерела фінансування соціально-економічного розвитку області. Дані наведемо у таблиці (табл. 2.5) [64].

У зв'язку з тим, що на 2010 рік було заплановано відшкодування ПДВ у сумі «мінус» 1274,9 млн грн, надходження до державного бюджету у 2010 році склали 2291,8 млн грн. Обсяги отриманого акцизного збору з вироблених в Україні товарів

Таблиця 2.5. Структура зборів до зведеного бюджету по Луганській області в розрізі основних податків

Показники	2009 р. звіт	2010 р. очікуване	2011 р. прогноз
	обсяг, млн грн	у %	обсяг, млн грн	обсяг, млн грн	обсяг, млн грн	у %
1	2	3	4	5	6	7
Усього	6080,9	100	6433,6	100	6859,6	100
з них т. ч. по основних видах податків
ПДВ	1285,2	21,1	1448,8	22,5	1459,0	21,3
Податок на прибуток підприємств	537,0	8,8	641,2	10,0	643,1	9,4
Податок на доходи фіз. осіб	2003,9	33,0	2269,7	35,3	2372,2	34,6
Акцизний збір із вироблених в Україні товарів	1468,0	24,1	1204,3	18,7	1575,2	22,0

у 2010 році зменшились на 18 % порівняно з попереднім роком і становлять 1204,3 млн. грн. Податку на додану вартість зібрано 1448,8 млн.грн., або на 10,4 % більше попереднього року[64].

Прогнозні розрахунки на 2011 рік по збору платежів до Державного бюджету України становлять 3885,4 млн. грн. з приростом на 318,7 млн грн до 2010 року

(108,9%), у т.ч. до загального фонду державного бюджету - 2281,7 млн грн.

Надходження до держбюджету складуть 1367,3 млн грн, що менше рівня 2010 року на 924,5 млн грн (відшкодування ПДВ -2518,1 млн грн) [64].

Значною проблемою для регіону є наявність великого обсягу податкового боргу. На кінець 2010 року його сума по підприємствам області (з банкрутами) складає 1054,4 млн грн, у тому числі до державного бюджету - 844,4 млн грн. Прогнозується, що на кінець 2011 року податкова заборгованість становитиме 1045,9 млн грн, у тому числі до держбюджету - 816,7 млн грн, до місцевих бюджетів - 229,2 млн грн [64].

Для аналізу благополуччя населення у Луганській області розглянемо програму її соціально-економічного розвитку (напрями і розміри видатків). Її основна мета - створення системи втілення єдиної політики щодо сталого розвитку економіки у 2011 році та забезпечення соціальними гарантіями всіх верств населення. Отож місцевими бюджетами виконано такі видатки (табл. 2.6) [64].

Таблиця 2.6. Видатки місцевих бюджетів Луганської області у 2009-2011 роках

Видатки	2009 р.	2010 р.	2011 р.
	обсяг, млн. грн.	У %	обсяг, млн. грн.	У %	обсяг, млн. грн.	У %
1	4	5	6	7	7 016,5	100,0
Усього	5361,5	100,0	6303,3	100,0	6 533,3	93,1
Загальний фонд	4659,6	86,9	5775,7	91,6	154,9	2,2
Державне управління	125,5	2,3	161,9	2,6		0,0
Освіта	1442,4	26,9			1 977,9	28,2
Охорона здоров`я	1293,9	24,1	1803,3	28,6	1 624,4	23,2
Соціальний захист та соціальне забезпечення	129,3	2,4	1682,7	26,7	191,2	2,7
Житлово-комунальне господарство		0	161,8	2,6		0,0
Культура і мистецтво	187,9	3,5		0,0	254,8	3,6
Засоби масової інформації		0	266,5	4,2		0,0
Фізична культура і спорт	36,8	0,7		0,0	41,5	0,6
Інше	1394,1	26,0	45,4	0,7	2 128,5	30,3
Видатки, не віднесені до основних груп	49,7	0,9	1601,6	25,4	160,2	2,3
Спеціальний фонд	701,9	13,1	52,5	0,8	483,2	6,9

Видатки місцевих бюджетів Луганської області у 2009 році становили 6288,2 млн грн, у тому числі загального фонду - 5216,2 млн грн, спеціального фонду - 1072,0 млн грн. У 2010 році обсяг зросте на 22,0 %, профінансовано 7673,7 млн грн, у т.ч. по загальному фонду - 6721,3 млн грн, по спеціальному фонду - 952,4 млн грн.

На фінансування видатків місцевих бюджетів у 2011 році буде спрямовано 7016,5 млн грн, у т.ч. по загальному фонду - 6533,3 млн грн, що менше виконання 2010 року на 2,8 %, по спеціальному фонду - 483,2 млн грн, що становить 50,7 % до виконання 2010 року.

Видатки на освіту на 2011 рік для області розрахунковими показниками Міністерства фінансів України передбачені у сумі 1977,9 млн грн, що більше виконання у 2010 році на 11,6 %.

Прогнозний обсяг ресурсів на охорону здоров'я на 2011 рік, що враховується у розрахунках міжбюджетних трансфертів з держбюджету до місцевих бюджетів, визначено в загальній сумі 1624,4 млн грн, або більше проти 2010 року на 20,3 %.

Видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення (без урахування субвенцій) передбачені в сумі 191,2 млн грн, або зменшені у порівнянні з 2010 роком на 16,9 %. Видатки на культуру і мистецтво на 2011 рік - 254,8 млн грн, на фізичну культуру та спорт - 41,5 млн грн.

Загальний обсяг видатків спеціального фонду, доведений розрахунковими показниками Міністерства фінансів на 2011 рік, становить 483,2 млн грн.

Отже, з отриманих результатів видно, що в країні функціонує не надто ефективна податкова політика. Як наслідок, податкова система не в змозі забезпечити необхідний обсяг доходів держави за рахунок податків. А тому законодавчі акти, якими вона регулюється, потребують реформування, адже соціально орієнтована податкова політика є одною зі складових основи благополуччя суспільства.

Важливою подією у законодавчій сфері та податковій політиці України сталоприйняття Податкового кодексу. Найбільшою перевагою Кодексу є систематизація законів, що регулюють оподаткування. Та Кодекс має ряд недоліків, пов'язаних з протиріччями у податковому законодавстві та можливістю неоднозначного їхнього трактування.

Досягнення головної мети - постійного економічного росту і забезпечення рівня соціальної справедливості - можливе лише за рахунок створення надійної фінансової основи, стабільного, своєчасного і повного надходження платежів у бюджет. Реалізація цієї задачі пов'язана з визначенням цілей податкової політики держави, зміною методів проведення податкової реформи, визначенням першочергових задач, які найбільш ефективно впливатимуть на інвестиційну, інноваційну та соціально-орієтовану модель економічного розвитку, вдосконалення механізмів функціонування основних елементів податкової системи України.

Податкова політика має засновуватися на єдиних принципах: податки повинні бути стабільними і не занадто обтяжуючими, але сплачувати їх забов'язані всі без винятку, а податкове законодавство повинно бути зрозумілим.

Податки і збори є найголовнішим, але не єдиним джерелом наповнення бюджетів. Перебільшення їх ролі і значення орієнтує на жорстку фіскальну політику держави і не стимулює пошук інших, неподаткових джерел ресурсів. А податки і збори повинні покривати ту частину бюджету, яка недостатньо наповнюється за рахунок інших джерел надходжень. Звідси доцільно погодитися з висновком, що чисто фіскальна спрямованість податкової політики значною мірою невиправдана і свідчить про недостатнє використання державою інших ресурсів. Збалансування доходів бюджету з обсягом державних видатків є аксіомою фінансової науки. Відхід від неї не призводить до наслідків більш тяжких, ніж високий рівень оподаткування, оскільки тягне за собою інфляцію.

Реформування податкової системи з метою поліпшення благополуччя суспільства та забезпечення необхідних доходів держави відповідно до Податкового кодексу буде розглянуто у наступному розділі цієї курсової роботи.

Одним із пріоритетів економічної політики держави в найближчій перспективі повинно бути створення сприятливих умов для легального і ефективного функціонування реального сектору економіки.Тіньова економіка створює реальну загрозу національній безпеці і демократичному розвитку держави, негативно впливає на суспільне життя - економіку, політику, управління, соціальну і правову сфери, громадянську свідомість, відносини України з іншими країнами світу.

Визначаючим фактором детінізації економіки країни має стати проведення широкомасштабної податкової реформи, спрямованої на зниження податкового тягаря на платників податків, спрощення системи оподаткування, посилення контролю за рівнем видатків виробництва, а також на мінімізацію видатків на адміністрування податків.



3. Шляхи вдосконалення податкової політики України

3.1 Удосконалення податкової політики країни відповідно до світового кодексу

Вже зазначалося, що Україна молода держава і за роки незалежності вона не сформувала ефективної податкової системи. Тому вважаю, що необхідно провести реформування податкової політики відповідно до світових стандартів та з урахуванням особливостей національної економіки та рівня податкової культури платників податків.

Виникнення нових кризових явищ у функціонуванні національної економіки, що співпало у часі з поглибленням світового економічної кризи, у черговий раз загострило проблему пошуку ефективних фіскальних інструментів подолання негативних тенденцій у соціально економічному розвитку України.

На сьогоднішній день для України залишається відкритим питання про те, як за допомогою податкової політики вирішити поточні економічні та соціальні проблеми та одночасно створити сприятливі фіскальні умови для подальшого розвитку країни та підвищення суспільного благополуччя.

Реформування податкової політики відповідно до світового досвіду досліджували А. Крисоватий [4, с. 42]та Т. Кощук [4, с. 42]. Вони виділяють декілька аспектів формування та реалізації податкової політики в сучасних умовах ствердження ринкової економіки України [4, с. 42]:

1) транзитивні реалії;

2) практика прийняття фіскальних рішень;

3) функціонування тіньового сектору;

4) проблеми підвищення ефективності перерозподільних процесів.

Розглянемо кожний з цих аспектів.

Транзитивні реалії [4, с. 42]. Податкова політика в Україні повинна відрізнятися від податкової політики в країнах Заходу тому, що в умовах ринкової трансформації соціально-економічної системи існує ряд структурних проблем, потребуючих невідкладного вирішення. Як правило, такі проблеми не виникали перед країнами з розвинутою ринковою економікою, оскільки їх соціально-економічні системи змінювалися поступово, реагуючи на виклики підвищення ефективності господ-дарювання, та не набували значних диспропорцій. Україна ж, навпаки, отримала у спадок неефективну економіку та гіпертрофований соціальний сектор. Крім того, варто враховувати, що рівень економічного розвитку України значно нижче, ніж у державах з розвинутою ринковою економікою, а вітчизняні ринкові відносини відрізняються від їх традиційних зразків. Тому податкова політика в Україні повинна, з одного боку, враховувати поточні економічні, соціальні та інституційні умови, а з іншої - бути спрямованою на те, щоб покращити соціально-економічну ситуацію та від коректувати інституційну середу в державі. Мова йде про необхідність пошуку національного фіскального «ноу-хау» - комплексу механізмів, які б сприяли якісно новим змінам у соціально-економічному розвитку держави.У той же час для України важливо розвивати фіскальну сферу на базі тих податків та податкових платежів, які забезпечують переважаючу долю податкових надходжень у країнах з розвиненою економікою, і зокрема у країнах ЄС. Адже введення будь-яких унікальних національних фіскальних форм чи архаїчних податків (наприклад податків з обороту), хоча й може вирішити окремі економічні та фіскальні проблеми, але послабить позиції України у глобалізованому світі та перекреслить її надії на участь у євроінтеграції. Тим паче, що сучасне оподаткуван-ня у странах з розвинутою ринковою економікою - це той еталон, до якого необхідно наблизити вітчизняне оподаткування у перспективі.

Практика прийняття фіскальних рішень [4, с. 43]. З другої половини 90-х років ХХ ст. до 2005 р. податкова політика в Україні була спрямована на зниження рівня оподаткування. При цьому зміни у податковому законодавстві базувалися на розмірковуваннях про те, що будь-яка ліберальна податкова реформа є запорукою поліпшення динаміки економічного розвитку держави. Проводилося зниження ставок податку, коригування механізмів їх стягнення, відміна окремих податкових платежів, а також масштабне представлення податкових пільг галузевого та територіального спрямування. Реформатори не вважали за потрібне заглиблюватися у теорію та проводити математичні розрахунки, адже подібні реформи вже в цілому успішно випробувані країнами-сусідами.

У 2005 році, коли стало очевидно, що немало з проведених поспіхом податкових трансформацій викривлюють конкурентну середу господарювання, призводять до значних фіскальних втрат і не вирішують при цьому макроекономіч-них задач, були переглянуті орієнтири податкової політики. Основними цілями фіскальної реформи визначалися усунення всіх диспропорцій у оподаткуванні та першочергове спрямування додатково залучених до бюджету грошових коштів на фінансування соціальних видатків Відбулися передчасна відміна територіальних та більшості галузевих пільг, а також корегування механізмів стягування ПДВ (ускладнення процедури його відшкодовування) та податку на прибуток (розширення складу валових видатків), робились спроби підвищити ефективність податкового контролю, різко збільшувалися заробітна плата працівників бюджетної сфери, пенсії і інші соціальні виплати. Тобто, спочатку податкова політика «посприяла консервуванню» неоптимальної соціально-економічної системи, а пізніше, не враховуючи потреби у структурних реформах, перетворилась на інструмент побудови «соціального дива» в умовах імпортоорієнтованої економіки. З двох крайностей - ринка «на службі» у заможних слоїв суспільства та «повітряних замків» негайного досягнення соціальної справедливості - була обрана друга.

Отже криза не повинна спонукати до застосування поспіхом видуманих фіскальних експериментів. Податкові рішення повинні мати під собою надійне теоретичне підґрунтя. Можна дещо підвищити ставки фіскально малозначущих податків та податкових платежів, що не переглядалися протягом останніх років, але не варто забувати про можливість трансформування основних бюджетоутворюючих податків. Автори [4, с. 42] стверджують, що оподаткування нерухомості, від якого важче ухилитися, ніж від оподаткування доходів населення, потрібно Україні. Та введення різкої диференціації ставок оподаткування в залежності від вартості нерухомості не є правомірним. Адже наявність у власності дорогостоючого майна не гарантує стабільної бізнес-діяльності його власника. За для виникнення регуляторної функції оптимальним є саме податок з доходів фізичних осіб. Перш за все, розмір грошових доходів характеризує благополуччя громадянина та його здатність виконувати податкові зобов'язання. Тому в Україні необхідно ввести прогресивний, відповідний її соціально-економічним умовам, механізм стягування податку з доходів фізичних осіб за 2-3 ставками та оподаткування нерухомості громадян за помірними диференційованими ставками. Такі фіскальні ініціативи відповідатимуть принципу розвитку соціально справедливої податкової політики та дозволять отримати додаткові надходження.

Щодо можливості компенсувати фіскальні втрати у найближчий період, то необхідно звернути увагу на сучасну практику функціонування ПДВ. З 2003 року, коли відшкодування ПДВ майже в 3 рази перевищило його валові надходження з вироблених в Україні товарів, про цей податок заговорили як про найбільш корумпований. Перші, не надто вдалі, спроби зменшення обсягів зловживання в сфері відшкодування ПДВ були зроблені лише у 2005 році. У 2008 році з цією ж метою було введено обов'язкове представлення податковим органам електронних даних про розрахунки податкового зобов'язання та податкового кредиту з ПДВ.

А. Крисоватий [4, с. 42] та Т. Кощук [4, с. 42] наголошують, що підвищення податкового контролю не стане на заваді «викачуванню» грошей з бюджету, а лише спричинить додаткові незручності. Вирішенню проблем, пов'язаних з ПДВ, сприятимуть наступні заходи [4, с. 45]:

1) усунення ряду законодавчих «пробілів» (наприклад, тих. що роблять можливим надання податкових послуг» підприємствами-банкрутами);

2) формування у платників податків переконання у тому, що бюджет - це не інструмент «розбазарювання» зароблених ними грошових коштів, а фінансова база для ініціювання державою прогресивних соціально-економічних здвигів.

Функціонування тіньового сектору [4, с. 46]. Значний тіньовий сектор гальмує нарощення тих інвестицій у національну економіку, що пов'язані з НТП. Справа у тому, що інвестувати в передові технології можуть переважно іноземні компанії, а такі інвестори звикли вести свою економічну діяльність у зовсім інших економіко-інституційних умовах, їх відлякують ризики незрозумілої для них тіньової середи господарювання. Вітчизняні власники крупного бізнесу не поспішають інвестувати капітал у ризиковий інноваційний сектор, а представникам середнього і малого бізнесу, щоб «вижити» в жорсткій тінізованій конкурентній середі, доводиться використовувати «сірі» схеми господарювання. Причому низовим податковим органам вигідно «усіляко сприяти» тіньовому малому підприємництву, а чиновники середньої ланки мають вигоду від «співробітництва» з підприємствами з більш високими доходами.

Щоб зробити детінізацію бізнесу економічно доцільною для його власника, необхідно значно знизити рівень перерозподілу ВВП. Інакше спрацює логіка поведінки платника податків в умовах майже гарантованої безкарності податкових правопорушень: навіщо платити більше? Якщо розглянути проблему тіньового функціонування суб'єкту ринку ширше, то можна відмітити наступне: 1) існує хоча б гіпотетична ймовірність виявлення податковими органами фіскальних зловживань з усіма негативними наслідками; 2) приховування від оподаткування частини доходів обмежує можливості капіталізації бізнесу; 3) немало порушень податкового законодавства здійснюється не внаслідок фіскального нігілізму платника податків, а для «виживання» у жорсткій конкурентній середі. Важливо, щоб лібералізація оподаткування прибутку стимулювали не «проїдання» грошових коштів і «підтримкуна плаву» всіх діючих підприємств, а інвестування у виробництво. Високі темпи економічного зростання 2000-2004 років багато в чому зумовлені поступовим розширенням виробництва за рахунок завантаження обладнання, не задіяних у часи кризи 90-х років. Тепер цей резерв майже цілком використано, та необхідно шукати нові податкові важелі прискорення відновлюючих процесів на інноваційно-інвестиційній основі. Таким важелем може бути, зокрема, зниження ставки податку на прибуток для суб'єктів ринку, що закупляють обладнання. Прийнятні для введення в Україні також податкові механізми заохочення інвестицій у інноваційний сектор і екологічні (енергозберігаючі) технології у формах прискореної амортизації та зменшення оподаткованого прибутку, що використовуються в країнах ЄС.

У той же час держава недоотримує великі обсяги податкових надходжень, їй постійно не вистачає фіскальних ресурсів на фінансування всіх необхідних поточних соціальних видатків, не кажучи вже про заходи економічної та трансформаційної спрямованості. Україна, паралельно зі збереженням застарілої галузевої структури національної економіки, поступово двигається у сторону інфраструктурного колапсу та масштабних соціальних катаклізмів, які лише відкладаються у часі соціальним популізмом.

Проблеми підвищення ефективності перерозподільних процесів [4, с. 48]. В умовах збереження гіпертрофованого соціального сектору, значної тінізації підприємництва, недофінансування оновлення інфраструктури та наукових досліджень, потенціал економічного росту досить обмежений, а напруженість внаслідок поглиблення диспропорції у соціально-економічній системі посилює загрозу зростання радикальних настроїв у суспільстві. Тому країни, що не знаходять оптимального балансу між економічними і соціальними пріоритетами фіскального регулювання, стають особливо уразливими до погіршення світовою кон'юнктури.

У 2000-2004 роках в Україні основними пріоритетами податкової політики були поступова лібералізація оподаткування, при одночасному усуненні можливос-тей ухилення від сплати податків (вдосконалення механізмів оподаткування і техніки податкового адміністрування). В 2005 році стратегію мінімальних трансформацій змінила політика радикальних податкових реформ. Ліквідацію найкрупніших диспропорцій у оподаткуванні супроводжували спроби силовими методами подолати корупцію в фіскальних органах, а додатково акумульовані податкові надходження спрямовувалися на збільшення соціальних видатків бюджету, а в умовах кон'юнктурного спаду 2009 року мали місце спроби перма-нентного збільшення податкового навантаження, викликані небажанням перегляд-дати «популістські» соціальні видатки держави.