* створити ефективну фінансово-економічну систему, яка привела б у відповідність розмір плати за природні ресурси з екологічними збитками та іншими негативними наслідками їх викори-стання та включала би, крім фіскальних механізмів, заохочувальні механізми використання відно-влювальних (в тому числі енергетичних) ресурсів;

* сприяти пошукові нових ресурсозберігальних, наукоємних технологій.

Врахування інтересів майбутніх поколінь у використанні природних ресурсів повинно здійснюватися за рахунок:

* визначення переліку невідновлювальних природних ресурсів певної якості, вичерпання яких можна прогнозувати через 25,50, 75, 100 та більше років;

* забезпечення державного контролю над обсягами, повнотою, ефективністю та доцільністю використання невідновлюванних природних ресурсів;

* здійснення пошукових і геологорозвідувальних робіт для розширення сировинної бази невідновлюванних природних ресурсів;

* забезпечення пріоритетності впровадження технологій, які б сприяли підвищенню повноти та комплексності використання супутніх природних ресурсів і відходів;

* виконання фундаментальних наукових досліджень зі створення екологічно безпечних технологій освоєння невідновлюванних ресурсів низької якості; ресурсів, розташованих на великих глибинах у надрах, морях та океанах, космічному просторі; освоєнню їх альтернативних замінників тощо.

Пріоритетні напрями раціонального використання окремих видів природних ресурсів такі:

Ресурси надр:

* збереження запасів вуглеводневих енергетичних ресурсів шляхом зменшення енерго- і матеріаломісткості економіки;

* використання у виробництві замкнутих технологічних циклів і рециклів для заміни пер-винних сировинних матеріалів вторинними;

* утворення з окремих видів великотонажних відходів техногенних родовищ вторинної мінеральної сировини, переробка якої з еколого-економічних позицій поки що є невигідною;

* довгострокове прогнозування стану мінерально-сировинної бази за якістю та кількістю окремих видів корисних копалин і створення кадастрів природних ресурсів;

* упровадження маловідходних ресурсозберігальних технологій добування та комплексної переробки сировини;

* удосконалення механізмів ліцензування та оплати за використання надр;

* пошук і розвідка нових родовищ мінеральних вод і лікувальних грязей як основи “бальнеологічного” розвитку рекреаційної інфраструктури техногенно навантажених регіонів;

* формування закінчених багатогалузевих комплексів на базі поглибленої переробки сировини;

* пошук нових родовищ мінеральної сировини на принципах еколого-економічної доцільності їх освоєння.

Земельні ресурси:

* удосконалення системи землекористування, охорона земельних ресурсів і збереження якості земель на принципах поступового доведення до науково обґрунтованих нормативів співвідношення між орними, залуженими та залісеними площами для кожної ландшафтно-кліматичної зони;

* приведення розораності сільськогосподарських угідь до екологічно прийнятої норми (45-50%) з наступним цільовим використанням вивільнених земель в інтересах суспільства (пасовища, високопродуктивні лісові насадження тощо), створення екологічних коридорів;

* різке обмеження можливостей використання родючих високопродуктивних земель у сфері промислового, міського і дорожного будівництва;

* пошук нових земель, які можна було б ввести у господарське використання шляхом їх від-новлення;

* розширення масштабів рекультивації деградованих, забруднених, підтоплених і затоплених земель;

* доведення до науково обґрунтованого співвідношення промислових, сільськогосподарсь-ких і природних територій, яке повинно становити відповідно 30, 40 і 30% у структурі урбанізова-них територій.

Водні ресурси:

* забезпечення населення якісною питною водою на основі пріоритетності питного водопо-стачання перед іншими видами використання води;

* захист водоносних горизонтів і поверхневих вод від забруднень промисловими, побуто-вими стоками та поступове впровадження мораторію на скиди і перехід на замкнуті цикли водокористування;

* охорона джерел та систем питного водопостачання;

* удосконалення правового та економічного механізму регулювання водокористування, зокрема, подальший розвиток басейнового принципу управління ресурсами, відновлення природного режиму функціонування малих річок та обмеження господарської діяльності, яка призводить до порушення та забруднення на водозабірній площі й особливо на територіях витоків і водоохоронних зон, введення обґрунтованої плати за воду з метою економії водоспоживання;

* охорона стратегічно-важливих підземних водоносних горизонтів.

Атмосферні ресурси:

* збереження обсягів озоноруйнівних викидів і парникових газів на рівнях, що не перевищують узгоджених міжнародних норм і квот;

* впровадження механізмів регулювання транскордонних переносів на міждержавному та міжрегіональному рівнях;

* зниження викидів забруднень в атмосферу від стаціонарних та нестаціонарних джерел;

* рекультивація техногенних ландшафтів і захист сільськогосподарських земель, охоплених вітровою ерозією і чорними бурями.

Лісові ресурси:

* доведення площі лісів до науково обґрунтованих норм;

* розширення площі лісів за рахунок лісотехнічної рекультивації девостованих і низькопродуктивних земель;

* здійснення лісокористування на основі науково обґрунтованого лісовпорядкування з метою забезпечення безперервності сировинного ресурсу (деревини) та постійності екологічних функцій лісу;

* здійснення глибокої переробки деревини, використання безвідходних технологічних циклів;

* розширення площ лісовідновлення та раціональне лісокористування на основі впровадження новітніх технологій;

* відновлення та розширення мережі полезахисних та інших захисних смуг і наближення їхньої структури до виконання функцій екологічної мережі.

Біотичні ресурси:

* збереження та відновлення чисельності й ареалів природних популяцій видів рослин, грибів і тварин, у тому числі занесених до Червоної книги України та міжнародних переліків рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, з урахуванням вимог міжнародних договорів, до яких приєдналася Україна;

* збереження внутрішньопопуляційного статевого, вікового, просторового і генетичного різноманіття природних популяцій, у тому числі збереження і відтворення генофонду мисливських тварин, а також харчових, лікарських, декоративних і технічних видів рослин;

* відновлення і ренатуралізація зникаючих видів і популяцій з урахуванням відповідності їхніх вимог до умов природного середовища існування, генетичної структури впливу реінтродукції для екосистем;

* підтримання природних процесів формування складу та структури угруповань, збереження та відтворення природних екосистем, попередження їх антропогенної деградації та забезпечення невиснажливого використання їх біоресурсів; збереження та відновлення природно-культурних комплексів і ландшафтного різноманіття на локальному та регіональному рівнях;

* збереження рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, популяцій диких і домашніх тварин у спеціальних центрах, фермах, генофондних господарствах; створення та підтримання діяльності спеціальних центрів збереження генофонду рослин, включаючи культурні види; штучне відтворення природних популяцій з метою відтворення видів, що перебувають під загрозою зникнення.

Висновки