Поняття та правовий режим рекреаційних, лікувально-оздоровчих зон та курортів

Державне управління рекреаційно-туристичною галуззю. Державне управління відповідною галуззю в Україні включає планування, програмування розвитку туристичної інфраструктури та раціонального використання туристичних ресурсів, здійснює наукове, інформаційно-рекламне забезпечення туристично-рекреаційної діяльності, ведення Державного реєстру суб'єктів туристичної діяльності, контроль додержання вимог законодавства про туризм та здійснення інших повноважень щодо управління туристично-рекреаційною діяльністю. Відповідні повноваження Указом Президента України від 20 квітня 2005 р. покладено на Міністерство культури. [23, с. 135]

Розділ 3. Юридична відповідальність за порушення правового режиму курортних та лікувально-оздоровчих територій

Згідно зі ст. 43 Закону України "Про курорти" особи, винні у порушенні вимог законодавства про курорти, несуть цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність у встановленому законом порядку. [13]

Відповідний закон не містить переліку правопорушень, що є юридичною підставою притягнення винних до юридичної відповідальності, не передбачені склади відповідних правопорушень (злочинів) також ні у КпАП, ні у КК України. Це, однак, не означає, що вчинення правопорушень (злочинів) у сфері курортної справи, зокрема, порушення правового режиму курортних та лікувально-оздоровчих територій не зумовлюють юридичної відповідальності. Вчинення правопорушень (злочинів) є підставою для застосування норм юридичної відповідальності загального характеру. [5]

Зокрема, за порушення санітарного режиму округу (зони) санітарної охорони курорту винні особи несуть відповідальність за ст. 42 КпАП "Порушення санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідемічних правил і норм". Відповідальність у цьому випадку настає у вигляді накладення адміністративного штрафу на громадян від одного до дванадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб -- від шести до двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Використання не за цільовим призначенням земель оздоровчого призначення, недотримання природоохоронного режиму на них, розміщення, проектування, будівництво, введення в дію об'єктів, які негативно впливають на стан земель, неправильна експлуатація, знищення або пошкодження протиерозійних гідротехнічних споруд, захисних лісонасаджень на цих землях може зумовити притягнення винних осіб до адміністративної відповідальності за ст. 53 КпАП "Порушення правил використання земель" у вигляді накладення штрафу на громадян від трьох до двадцяти не­оподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб -- від десяти до двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. [5]

Самовільна забудова площ залягання мінеральних чи термальних вод, невиконання при цьому правил охорони надр і вимог щодо охорони довкілля, будівель і споруд від шкідливого впливу робіт, зв'язаних із користуванням надрами, знищення або пошкодження спостережних режимних свердловин на підземні води, а також маркшейдерських і геодезичних знаків -- зумовлюють адміністративну відповідальність за ст. 57 "Порушення вимог щодо охорони надр" у вигляді накладення штрафу на громадян від чотирьох до шести неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб -- від десяти до чотирнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Здійснення заходів щодо охорони водних джерел на території курортів є одним із пріоритетів курортного будівництва в Україні. Забезпечуючи неухильне виконання норм, правил та інших вимог у відповідній сфері, законодавство передбачає й відповідальність за порушення цих норм. Так, адміністративна відповідальність за порушення правил охорони водних ресурсів (забруднення та засмічення вод, порушення водоохоронного режиму на водозборах, яке спричиняє їх забруднення, водну ерозію грунтів та інші шкідливі явища) на території курортів та лікувально-оздоровчих територіях, настає за частиною першою ст. 59 КпАП; такі дії зумовлюють накладення штрафу на громадян у розмірі від трьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб -- від п'яти до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Введення в експлуатацію підприємств, комунальних та інших об'єктів без споруд і пристроїв, що запобігають забрудненню і засміченню вод або їх шкідливому діянню, за частиною другою тієї ж статті зумовлює накладення штрафу на посадових осіб від п'яти до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Наявність у діяннях щодо порушення правил охорони вод кваліфікуючих (обтяжуючих) ознак у певних випадках дає підстави для притягнення винних до кримінальної відповідальності за ст. 242 КК України "Порушення правил охорони вод". Такими обставинами, зокрема, може бути настання небезпечних наслідків у формі спричинення в результаті порушення водоохоронних правил забруднення поверхневих чи підземних вод і водоносних горизонтів, джерел питних, лікувальних вод або зміна їхніх природних властивостей, чи виснаження водних джерел, створення небезпеки для життя, здоров'я людей, а також для довкілля. Покарання за відповідні злочини настає у вигляді штрафу від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п'яти років, або обмеження волі на той самий строк. За частиною другою цієї ж статті, якщо відповідні діяння спричинили загибель або захворювання людей, масову загибель об'єктів тваринного і рослинного світу або інші тяжкі наслідки, відповідальність настає у вигляді обмеження волі на строк до п'яти років або позбавлення волі на той самий строк. [6]

Чимало мінеральних джерел на територіях курортів сьогодні використовуються без попередніх робіт щодо геологічного вивчення надр або ж з порушенням правил проведення відповідних робіт. Це дає підстави для застосування до винних адміністративної відповідальності за ст. 58 КпАП "Порушення правил і вимог проведення робіт по геологічному вивченню надр": якщо таке діяння може призвести чи призвело до недостовірної оцінки розвіданих запасів мінеральних вод або умов для будівництва та експлуатації підприємств по їх видобуванню, -- у вигляді накладення штрафу на посадових осіб від десяти до чотирнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. [5]

Одним із важливих природних лікувальних ресурсів є морські води. їх охорона від забруднення, засмічення та вичерпання є одним з основних завдань забезпечення курортної справи в Україні. Відповідно законодавством встановлено як адміністративну, так і кримінальну відповідальність за порушення норм і правил щодо захисту морських вод від забруднення. Стаття 59 КпАП "Порушення вимог щодо охорони територіальних і внутрішніх морських вод від забруднення і засмічення" встановлює адміністративну відповідальність у вигляді штрафу на посадових осіб від тридцяти п'яти до сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за забруднення моря внаслідок скидів із суден, здійснених без дозволу спеціально уповноважених на те державних органів або з порушенням встановлених правил. Проведення ж навантажувальних та розвантажувальних робіт, що можуть призвести до забруднення територіальних і внутрішніх морських вод, без дозволу органів державного контролю в галузі охорони навколишнього природного середовища, якщо одержання такого дозволу передбачено законодавством України, зумовлює накладення штрафу на посадових осіб від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч. 2 ст. 59 КпАП).

У певних випадках особи, винні у забрудненні моря, можуть притягуватись і до кримінальної відповідальності за ст. 243 КК України. Обставинами, що дають підстави застосувати не адміністративну, а кримінальну відповідальність за відповідні діяння, є створення в результаті забруднення небезпеки для життя чи здо­ров'я людей або живих ресурсів моря, створення перешкоди законним видам використання моря, або якщо порушення полягає у незаконному скиданні чи похованні в межах внутрішніх морських чи територіальних вод України або у відкритому морі матеріалів, речовин і відходів, шкідливих для життя чи здоров'я людей (частина перша) чи якщо відповідні діяння спричинили загибель або захворювання людей, масову загибель об'єктів тваринного і рослинного світу або інші тяжкі наслідки (частина друга).

Викладене свідчить, що факт вчинення правопорушення на курортних чи лікувально-оздоровчих територіях є кваліфікуючою ознакою при застосуванні адміністративних чи кримінальних санкцій. Водночас слід зазначити, що є потреба у встановленні спеціальної, принаймні адміністративної, відповідальності за порушення режиму курортів та інших лікувально-оздоровчих територій.

До осіб, винних у вчиненні порушень законодавства про курорти, одночасно з притягненням їх до адміністративної, кримінальної чи дисциплінарної відповідальності, або ж незалежно від такого притягнення, можуть бути застосовані заходи майнової відповідальності. Оскільки спеціальних такс чи методик для територій оздоровчого типу законодавство України не передбачає, шкода, що заподіюється такими правопорушеннями, обчислюється на загальних підставах, передбачених ЦК України. При цьому відшкодуванню підлягає шкода, заподіяна майну, природним об'єктам та здоров'ю громадян (на підставі ст. 22 ЦК України), а також моральна шкода (на підставі ст. 23 ЦК України). [8]

Висновки

Для України завдання розвитку оздоровчих зон та курортв є однією із провідних соціально-економічних пріоритетів. Площа освоєних та потенційних рекреаційних територій в Україні становить 12,8% території країни і розподіляється відповідно до природних особливостей семи рекреаційних регіонів: Карпатський, Придністровський, Дніпровський, Донецько-Приазовський, Поліський, Причорноморський, Кримський.

Відповідно до законодавства курорт -- освоєна природна територія на землях оздоровчого призначення, що має природні лікувальні ресурси, необхідні для їх експлуатації будівлі та споруди з об'єктами інфраструктури, використовується з метою лікування, медичної реабілітації, профілактики захворювань та для рекреації і підлягає особливій охороні.

Лікувально-оздоровча місцевість -- природна територія, що має мінеральні та термальні води, лікувальні грязі, озокерит, ропу лиманів та озер, кліматичні та інші природні умови, сприятливі для лікування, медичної реабілітації та профілактики захворювань.

Рекреаційні зони - це території (акваторії), призначені для організації відпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходів.

Курорти відрізняються від рекреаційних зон тим, що мають в своєму складі окрім природних лікувально-оздоровчих ресурсів систему технічних і медико-організаційних ресурсів і тому можуть надавати допомогу хворим різного профілю. У свою чергу, рекреаційні зони мають лише природні оздоровчі ресурси і розраховані для оздоровлення здорових людей і профілактики у них хронічних захворювань.

Що стосується класифікації рекреаційних, лікувально-оздоровчих зон та курортів ,то їх можна поділяти на види за критеріями:

· залежно від їх розповсюдження на: особливо цінні та загальнопоширені;

· залежно від типу природних лікувальних факторів на : бальнеологічні, кліматичні, грязьові та змішані зони та інші.

Існує певна спеціальна процедура утворення рекреаційних, оздоровчо-лікувальних зон та курортів. Підставою для оголошення територій такими зонами є виявлення на них природних лікувальних ресурсів або факторів шляхом проведення комплексних дослідницьких робіт, а також визначення можливості їх використання для організації профілактики, лікування, оздоровлення населення. Таким повноваженням наділені Верховна Рада України та Верховна Рада Автономної Республіки Крим.

У процесі досліджень таких зон визначаються зовнішні межі територій, що вимагають особливої охорони і виділення їх в окрему категорію земель.

Тобто, умовно процедуру утворення рекреаційних, лікувально-оздоровчих зон та курортів можна поділити на етапи:

1) Підготовка та подання клопотання про утворення рекреаційної, лікувально-оздоровчої зони чи курорту;

2) схвалення клопотання клопотання з власниками чи користувачами земельних ділянок;

3) розроблення проекту оголошення природних територій рекреаційними, лікувально-оздоровчими ,курортними, що підлягають державним експертизам;

4) оголошення територій рекреаційними, лікувально-оздоровчими зонами та курортами.

Рекреаційні зони можуть бути створені і не на земельних ділянках рекреаційного призначення, а на землях водного фонду, лісогосподарського та ін. призначення. Вони належать до ключових територій екологічної мережі України. Рекреаційні зони можуть перебувати в приватній, державній і комунальній власності.

Правовий режим рекреаційних зон визначається місцевими радами актах локального характеру (локальні ресурсовпорядні документи) забороняє у межах рекреаційних зон:

- господарську та іншу діяльність, що негативно впливає на довкілля;

- зміну природного ландшафту;

- проведення інших дій, що суперечать використанню цих зон за призначенням.

Правовий режим округу санітарної охорони курортів визначається розділом 6 Закону України "Про курорти" від 5 жовтня 2000 року.

Округ санітарної охорони - це територія земної поверхні, зовнішній контур якої збігається з межею курорту. В межах цієї території забороняються будь-які роботи, що призводять до забруднення ґрунту, повітря, води, завдають шкоди лісу, іншим зеленим насадженням, сприяють розвитку ерозійних перебігів і негативно впливають на природні лікувальні ресурси, санітарний та екологічний стан природних територій курортів.

Округи гірничо-санітарної охорони встановлюються для курортів, які використовують родовища корисних копалин, що належать до природних лікувальних ресурсів (підземні мінеральні води, лікувальні грязі тощо).

Єдиний округ санітарної охорони може встановлюватись для декількох курортів, у разі використання ними пов'язаних між собою родовищ мінеральних вод, суміжних пляжів та інших природних лікувальних ресурсів.

Порядок встановлення меж та режиму округів і зон санітарної (гірничо-санітарної) охорони курортів:

а) межі округів і зон санітарної (гірничо-санітарної) охорони курортів державного значення затверджуються Верховною Радою України одночасно з прийняттям рішення про оголошення природних територій курортними територіями державного значення;

б) межі округів і зон санітарної (гірничо-санітарної) охорони курортів місцевого значення затверджуються відповідними обласними радами одночасно з прийняттям рішення про оголошення природних територій курортними територіями місцевого значення.

Зони округу санітарної охорони

- перша зона (зона суворого режиму) - утворюється на ділянках, де є власне лікувальні природні ресурси: охоплює місця виходу на поверхню мінеральних вод, території, на яких розташовані родовища лікувальних грязей, мінеральні озера, лимани, вода яких використовується для лікування, пляжі, а також прибережна смуга моря і прилегла до пляжів територія шириною не менш як 100 метрів.

У її межах забороняються види діяльності, які можуть негативно вплинути на ці види ресурсів (прокладення кабелів; влаштування стоянок автомобілів; проїзд автотранспорту; користування надрами, не пов'язане з використанням природних лікувальних ресурсів; розорювання земель тощо).

- друга зона (зона обмежень) - охоплює територію з якої відбувається природний стік поверхневих і ґрунтових вод до місця виходу на поверхню мінеральних вод або родовищ лікувальних грязей; природні та штучні сховища мінеральних вод і лікувальних грязей; територію санаторно-курортних закладів та закладів відпочинку; парки, ліси тощо.

У її межах забороняються всі види діяльності, не пов'язані із безпосереднім задоволенням потреб населення та громадян, які прибувають на курорт: влаштування звалищ, кладовищ, накопичувачів рідких і твердих відходів виробництва; проведення гірничих робіт; здійснення промислової вирубки зелених насаджень тощо. Усі багатоквартирні будинки цієї зони повинні мати водогін та каналізацію. Туалети у приватних будинках мають бути обладнані водонепроникними вигребами. Території тваринницьких ферм асфальтуються. При в'їзді на територію ферм споруджуються санпропускники з дезінфекційними бар'єрами.

- третя зона (зона спостережень) - охоплює всю територію формування і споживання гідромінеральних ресурсів, лісові насадження навколо курорту, а також території, господарське використання яких без дотримання встановлених для округу санітарної охорони курорту правил може несприятливо впливати на гідрогеологічний режим родовищ мінеральних вод і лікувальних грязей, ландшафтно-кліматичні умови курорту, на його природні лікувальні чинники.

У її межах забороняється будівництво підприємств, установ, організацій, діяльність яких може негативно вплинути на ландшафтно-кліматичні умови, стан повітря, ґрунту та вод курорту, спуск на рельєф неочищених промислових та побутових стічних вод, проведення вирубок зелених насаджень (крім санітарних рубок).

Право власності на землі рекреаційного призначення -- це право володіти, користуватися і розпоряджатися ними. Указані форми власності набуваються та реалізуються різними суб'єктами на підставі Конституції, інших законів в порядку, передбаченому цим Земельним кодексом України (статті 78-91, 116-129, 131, 132).

Право користування землями рекреаційного призначення здійснюються у двох формах: загального і спеціального користування. Загальне користування здійснюють громадяни в порядку, передбаченому законодавством і визначеному місцевими Радами. Це користування парками, скверами, бульварами, садами населених пунктів; користування водами в оздоровчих цілях в місцях, що створюються Радами (ст. 64 Водного кодексу України); користування сприятливим кліматом.

Спеціальне користування землями рекреаційного призначення здійснюють громадяни та суб'єкти підприємницької діяльності на підставі рішень місцевих органів влади та самоврядування з метою організації рекреаційної та пов'язаної з нею іншої діяльності.

Правовий режим земель оздоровчого призначення передбачає можливість їх перебування у державній, комунальній та приватній власності (ст. 49 Земельного кодексу України". Земельний кодекс України (ст. 84) містить заборону на передачу у приватну власність лише частини земель оздоровчого призначення, а саме тих, на яких розташовані об'єкти оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом. Отже, заборона на приватизацію земель оздоровчого призначення не поширюється на розташовані в межах територій курортів земельні ділянки, надані громадянам та юридичним особам, якщо на таких ділянках відсутні об'єкти оздоровчого призначення (санаторно-курортні заклади тощо).

Спеціально уповноважений орган у сфері організації курортної справи є Міністерство культури. Цей орган бере участь у формуванні державної політики у курортній галузі, забезпечує її реалізацію, здійснює управління, а також міжгалузеву координацію та функціональне регулювання з питань, віднесених до її відання.

Що ж стосується юридичної відповідальності у даній сфері, так згідно зі ст. 43 Закону України "Про курорти" особи, винні у порушенні вимог законодавства про курорти, несуть цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність у встановленому законом порядку.

Список використаних джерел

1. Голиков А.П., Олійник Я.Б., Степаненко А.В. Вступ до економічної і соціальної географії: Підручник. -- К.: Либідь, 2010. -- 320 с.

2. Горленко Й.А., Руденко Л.Г., Малюк С.Н. Проблеми комплексного развития территории. -- К.: Наукова думка, 1994. -- 296 с.

3. Паламарчук М.М., Паламарчук О.М. Економічна і соціальна географія України з основами теорії. -- К.: Знання, 2008. -- С. 178--215.

4. Поповкін В.Н. Регіонально-цілісний підхід в економіці. -- К.: Наукова думка, 1993. -- 210 с.

5. Розміщення продуктивних сил: Підручник / В.В. Ковалевський, О.Л. Михайлюк, В.Ф. Семенов та ін. -- К.: Знання, КОО, 1998. -- С. 139--179.

6. Розміщення продуктивних сил: Підручник / За ред. Є.П. Качана. -- К.: Вища школа, 2008. -- С. 4--10.

7. Руденко В.П. Природно-ресурсний потенціал України. -- К.: Либідь, 1994. -- 150 с.

8. Вишневський В.І. Про водогосподарський напрям у гідрології // Наук. праці укр. наук.-досл. гідромет. ін-ту. - 2001. - Вип. 249. - С. 121-137.

9. Вишневський В.І., Токар Н.Ф. Мережа спостережень - основа функціонування галузі // Наук. праці укр. наук.-досл. гідромет. ін-ту. - 1998. - Вип. 246.- С. 5-19.

10. Ковальчук І.П. Регіональний еколого-геоморфологічний аналіз - Львів: Ін-т українознавства, 2007. - 440 с.

11. Мельник А.К. Основи регіонального еколого-ландшафтознавчого аналізу. - Львів: Літопис, 2009. - 229 с.

Размещено на Allbest.ru