Складання проекту топографо-геодезичного забезпечення для створення топографічної карти в масштабі 1:5000

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

КУРСОВА РОБОТА

Складання проекту топографо-геодезичного забезпечення для створення топографічної карти в масштабі 1:5 000

1. Гідрографія, ґрунти, рослинність, клімат, рельєф місцевості, шляхи сполучення

Фізико-географічне розташування

В сучасних кордонах Чернігівська область утворена 15 жовтня 1932 року. За площею це одна з найбільших областей України, вона посідає друге місце серед усіх областей та автономної республіки Крим. Територія займає 31,9 тис. км2 (5,3% території України).

Розташована Чернігівська область у північній частині України на кордоні трьох держав. Межує на півночі - з Брянською областю Росії (199 км держкордону), на північному заході - з Гомельською областю Білорусі (227 км держкордону), на заході і південному заході - з Київською, на півдні - з Полтавською та на сході - із Сумською областями України.

Область поділяється на 22 райони, в ній налічується 15 міст, у т. ч. 3 міста обласного підпорядкування (Чернігів, Ніжин, Прилуки), 30 селищ міського типу, 1487 сільських населених пунктів. Обласний центр - Чернігів, розташований на правому березі Десни, в 150 км від Києва. Це найбільше місто області, в ньому проживає 299,4 тис. жителів.

В Чернігівській області щільність населення 36,1 осіб/км2. Цей показник не досягає й половини відносного середнього показника по Україні. Такий рівень заселеності тут викликаний природними особливостями, що обумовлюють певну господарську діяльність.

На території області проживають представники більше 90 національностей і народностей. Переважну більшість становлять українці - 93,5%. Значну частку населення представляють росіяни - 5%. Також проживають білоруси (0,6%) та євреї (0,1%). Частка жителів інших національностей незначна - 0,5%.

Більша частина території Чернігівської області належить Придніпровській низовині, південно-східна частина відноситься до краю Полтавської рівнини.

Рельєф, в основному, - низинна рівнина (поліська частина) та хвилясто-яружна в межах лісостепової частини області. Наддеснянська вододільна рівнина в окремих пунктах досягає висоти 220 м.

Великий вплив на формування рельєфу мали води часів дніпровського зледеніння, й тому тут переважають його водногенетичні форми. Льодовикові та водно-льодовикові форми рельєфу представлені моренними горбами, моренними рівнинами (східна частина Полісся).

Трапляються зрідка карстові форми рельєфу, що приурочені до виходів крейдових порід.

Корисні копалини

На території області налічується 428 родовищ різноманітних корисних копалин, серед яких 194 можуть розроблятися. Мінерально-сировинний потенціал регіону на 66,7% складається з паливно-енергетичних корисних копалин - нафти, природного газу, торфу; 30,3% належить будівельній сировині, 3% - решті.

Нафта представлена 21 родовищем, на яких видобувні балансові запаси складають 12,7 млн. т, що становить 9,45% від запасів України.

Видобувні запаси вільного газу складають у 11 родовищах 10,5 млрд. м3, що становить 1% від запасів України.

Розчинений газ представлений 19 родовищами, видобувні запаси - 1,5 млрд. м3, що складає 4,18% від запасів України, а газовий конденсат - 2,95%.

Серед родовищ вуглеводнів найбільшими щодо запасів є Гнідинцівське, Леляківське і Талалаївське. Вони є основою сировинної бази нафто-газовидобувної промисловості області (понад 50% запасів і 80% видобутку).

Перспективними для пошуків родовищ вуглеводнів є надра Варвинського, Прилуцького, Талалаївського, Срібнянського, Ічнянського районів області.

Торф представлений 256 родовищами, з них 88 родовищ із запасами 64,2 млн. т. Придатні до експлуатації. Перспективними для пошуків та видобутку торфу є надра Ріпкинського, Семенівського, Чернігівського, Корейського, Корюківського, Прилуцького, Менського, Сосницького, Борзнянського та Городнянського районів. У цих районах торф відрізняється високою якістю, помірною зольністю (10-16%) і ступенем розкладання (25-35%).

Сировинна база будівельної галузі представлена 121 родовищем, з яких розробляється 65 родовищ. Розвідані запаси 98 родовищ цегельно-черепичної сировини, 9 - будівельного піску, 6 - будівельної крейди, 3 - скляної сировини, 3 - тугоплавкої глини, 2 - цементної та 1 - керамзитової сировини.

Загальнодержавне значення мають запаси високоякісних скляних пісків (Ріпкинський район). Велике промислове значення представляють родовища крейди в Новгород-Сіверському районі та цегляної сировини по всій території області. Налічується близько 15-ти родовищ глин, придатних для виготовлення черепиці, кахлю, гончарних виробів і виробів художньої кераміки.

Гірничо-хімічна та агрохімічна сировина представлена запасами бішофіту та фосфоритів. На території області відкрито єдине в Україні родовище бішофіту (Новоподільске родовище Ічнянського району). Бішофіт є природним полімінеральним розсолом з високим вмістом хлориду магнію, брому та більш ніж 20 мікроелементів. Ця мінеральна сировина може використовуватися як бальнеологічний засіб, а також у багатьох галузях народного господарства: хімічній, будівельній промисловості, кольоровій та чорній металургії, електроенергетичній, легкій промисловості, сільському господарстві. Ведуться роботи з розширення видобутку, використання і реалізації бішофіту.

Перспективні площі залягання фосфоритів поширені, в основному, в Городнянському, Щорському, Семенівському, Новгород-Сіверському, Коропському, Сосницькому, Менському районах області з сумарними прогнозними запасами понад 240 млн. тонн.

Унікальні за своїми запасами й лікувальними якостями джерела мінеральних вод, що поширені в центральній частині області.

Клімат

Клімат області помірно-континентальний, з досить теплим літом та порівняно м'якою зимою та достатньою зволоженістю. Середня багаторічна температура найбільш теплого місяця (липня) +18,4-19,9°С, найбільш холодного (січня) від -6°С до -8°С. Але в окремі роки температура значно відхиляється від вказаних величин. Абсолютний температурний максимум +38°С, а мінімум -34°С. Безморозний період продовжується 155-170 днів. В окремі роки бувають сильні морози. Тривалість періоду зі стійким сніговим покривом 95-105 днів.

Щодо поліської частини області, слід відмітити, зокрема, що клімат тут більш континентальний, якщо порівнювати з іншими районами Полісся України. Період вегетації (кількість днів з температурою понад 15°) становить 105-110 днів. Переважають західні вітри, що приносять 550-600 мм опадів за рік. Найменше опадів буває зимою (січень - лютий), найбільше їх припадає на червень-серпень.

Ґрунтовий покрив області різноманітний. За типами поширення можна поділити її на три зональних частини: поліську, перехідну до лісостепової, що простягається на південь від означеної межі, і лісостепову. В поліській зоні переважають бідні безструктурні малородючі ґрунти. В основному тут поширені дерново-слабосередньопідзолисті піщані й глинисто-піщані ґрунти. В районах Ріпкинському, Щорському переважають дерново-слабопідзолисті глейові ґрунти в комплексі з дерново-глейовими і болотними ґрунтами. В долинах Десни, Сейму та Дніпра часто трапляються дерново-глейові, лучні й лучно-болотні та торф'янисті ґрунти. Окремими невеликими плямами у Чернігівському і Ріпкинському районах, північній частині Новгород-Сіверського поширені світло-сірі або опідзолені лісові ґрунти.

У перехідній зоні (Ічнянський район) ґрунти в основному чорноземні опідзолені легкосуглинкові й темно-сірі опідзолені. Майже в кожному районі є декілька інших різновидностей. Так, в Ічнянському районі переважають дерново-слабо- і середньопідзолисті ґрунти, але трапляються чорноземи потужні, малогумусні, вилуговані. Досить строкатий ґрунтовий покрив у Ніжинському районі: в східній частині його поряд із супіщаними дерново-середньопідзолистими різновидностями поширені дерново-глейові потужні лучні, в центральній частині трапляються торф'янисті, чорноземно-лучні, солончакуваті й карбонатні ґрунти. Легкосуглинкові опідзолені чорноземи зустрічаються у комплексі зі світло-сірими лісовими й чорноземно-лучними солонцюватими ґрунтами. Чимале місце займають також торф'янисті ґрунти.

До лісостепової зони входять Бахмацький, Прилуцький, Бобровицький та частина Ніжинського району. Ґрунтовий покрив цієї зони більш одноманітний порівняно з іншими зонами області. Тут основними типами ґрунтів є чорноземи потужні й малогумусні і чорноземи опідзолені. Трапляються торф'яні й дерново-слабопідзолисті супіщані ґрунти і лучні содові солончаки в комплексі з чорноземно-лучними солончакуватими ґрунтами і плямами карбонатних солонців.

Екологія регіону

Невід'ємними складовими сталого економічного та соціального розвитку області на сучасному етапі є охорона навколишнього природного середовища, раціонального використання природних ресурсів, створення безпечних умов життєдіяльності людини.

На території області, в межах своїх повноважень, забезпечує реалізацію державної політики в галузі охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання й відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної та радіаційної безпеки територіальний орган Міністерства екології та природних ресурсів України - Державне управління екології та природних ресурсів в області.

Атмосферне повітря

Забруднення атмосферного повітря відбувається внаслідок роботи промислових підприємств, систем опалення, теплоенергетики, транспорту.

Збільшення викидів забруднюючих речовин до атмосферного повітря відбувається за рахунок поступового нарощування обсягів виробництва, відновлення роботи багатьох об'єктів в умовах зношеності основних фондів, недостатньої забезпеченості очисним обладнанням для уловлювання та утилізації забруднюючих речовин. Роздержавлення промислового сектору економіки призвело до виникнення значної кількості малих підприємств різних форм господарювання з низьким рівнем вимог до екологічної безпеки виробництва та фахової компетенції працівників.

592 підприємства в своїй діяльності здійснюють викиди забруднюючих речовин до атмосферного повітря. Найбільше підприємств знаходяться у м. Чернігові - 120, або 20% усіх підприємств області, м. Прилуках - 46 (7,7%), м. Ніжині - 44 (7,4%).

Найбільшими забруднювачами атмосферного повітря в області залишаються КЕП «Чернігівська ТЕЦ», ТОВ фірми «ТехНова», підприємства нафтогазопереробної промисловості, підприємства магістральних газопроводів, на які припадає 63% викидів від загального об'єму викидів області.

Серед забруднюючих речовин 82,5% складають газоподібні та рідкі речовини; 17,5% - тверді.

Близько 60% від загального об'єму викидів забруднюючих речовин до атмосферного повітря припадає на пересувні джерела забруднення (автотранспорт, залізничний та річковий транспорт). Для зменшення шкідливого впливу на здоров'я населення побудовано об'їзні дороги для транзиту в Чернігові, Ніжині, Прилуках, Сосниці.

Водні ресурси

На території області чимало річок. В цілому на території області налічується 1570 річок різної довжини. Загальна довжина річкової мережі річок - 7017 км. Усі вони належать до басейну Дніпра. Територією області протікають великі річки: Дніпро (91 км в межах області), Десна; Сож (30 км), Судость (17 км). Сейм (56 км), Снов (190 км), Остер (195 км), Трубіж (15 км), Супой (25 км). Удай (195 км). Ширина долин змінюється залежно від характеру річки, найчастіше 1-3 км, а на більших річках досягає 6-18 км. Нахил рік незначний, тому їхня течія повільна.

Основними водними артеріями Чернігівщини є Дніпро та Десна з найбільшими притоками Сеймом, Сновом і Остром. Всі вони належать до рівнинних річок.

За своїм режимом річки області належать до типу рівнинних, переважно снігового живлення. Живляться річки також ґрунтовими водами, зокрема влітку і взимку. Характерною особливістю водного режиму, особливо поліської частини області, є відносно інтенсивне підняття рівня води на початку весни, здебільшого один максимум за весняний період, поступовий спад рівнів і порівняно низьке стояння вод протягом літнього сезону, з незначними короткочасними підняттями після дощів.
Артерію ріки Десни наповнюють близько чотирьох тисяч малих приток. Природні ресурси Десни мають важливе значення для розвитку продуктивного потенціалу Дніпра. Найбільші притоки Десни: Сейм - найбільша притока, Шостка, Снов, Стрижень, Білоус, Остер.

В області налічується 26 великих та десятки малих озер. Найчастіше їх ділять за територіями, на яких вони розташовані:

· Озера від Велими до Новгород-Сіверського: Демина, Люшино, Мамкінські пруди, Десенка, Осотне, Зване, Красне, Писи, Хости, Роговате і Болоння.

· Від Вишеньок до заплави Сейму: Коропська стариця, Остров, Валуй, Лужок, Хавинь.

· Від заплави Сейму до Чернігова: Солицьке, Бузимка, Лош, Трубин, Тесняк.

· Від Чернігова до Дніпра: Печі, Стара Жавинка, Криве, Колюче, Кручм, Іванівські озера, Попиха, Баграч, Дайниче.

Для стабільного водозабезпечення, яке має сезонне коливання, побудовані штучні водоймища. В області нараховується 683 ставки загальною площею 7781,35 га і можливим об'ємом наповнення 102,51 млн. м3. Наявні 15 водосховищ, площею дзеркала 1935 га. Використовуються вони в основному для риборозведення, водогосподарських потреб, а також як протиерозійні та протипожежні водойми.

У зв'язку з геологічною будовою, рельєфом, кліматичними умовами і значною лісистістю територія області визначається значною заболоченістю. В області налічується понад 400 боліт. Загальна площа становить 95,7 тис. га, або 3% території області. Особливо поширені болота у поліській частині області, в заплавах Дніпра, Десни та їхніх приток. Тут торфові болота займають 4,5% всієї площі. Найбільшими з них є Замглай (8334 га), Остерське (10558 га), Сновське (1745 га), Смолянки (4 300 га) та інші.

Земельні ресурси

Фізико-географічне положення області, особливості її природно-ресурсного потенціалу зумовлюють провідну роль земельного фонду, як одного з найважливіших ресурсів області. Основним природним земельним багатством області є особливо цінні продуктивні землі до яких відносяться темно-сірі опідзолені ґрунти та чорноземи опідзолені, чорноземи типові нееродовані суглинкові, лучно-чорноземні незасолені суглинкові ґрунти.

Найвищий біопродуктивний потенціал мають землі Бахмацького, Талалаївського, Ніжинського, Менського, Борзнянського, Срібнянського, Прилуцького, Варвинського та Носівського районів.

За якісною характеристикою ґрунтів в області налічується 869,8 тис. га дефляційно небезпечних та 65,7 тис. га водноерозійних земель.

Структура земель за їхнім цільовим призначенням свідчить про високе фонове антропогенне навантаження. Найбільше впливають на стан довкілля області сільськогосподарські угіддя, які займають 66% загальної площі.

Аналіз сучасного стану земельних ресурсів області свідчить про наявність їх деградації, що проявляється насамперед у збільшенні площ еродованих та наявності деградованих і малопродуктивних земель, які підлягають консервації на загальній площі 138,7 тис. га

На схилових землях сільськогосподарських угідь ґрунти руйнуються як площинною так і глибинною ерозією. Щорічно зі схилів еродованої ріллі змивається 292,6 тис. м3 твердого стоку. Разом з природними факторами, розвитку ерозійних процесів сприяють високий ступінь розораності територій, низький відсоток заліснення схилових земель, недотримання заходів щодо збереження ґрунтів у Варвинському, Коропському, Новгород-Сіверському, Срібнянському, Прилуцькому районах.

З метою охорони земель на території області створено протиерозійний комплекс, який складається із 63 протиерозійних ставків, 91 скидної споруди, 19 загат і перепадів, 460 км валів та 10 тис. га полезахисних лісосмуг. Також в ході реалізації заходів щодо охорони земель створено 242 га захисних лісових насаджень. Проведено рекультивацію порушених і відпрацьованих земель на площі 195 га.

За наслідками господарської діяльності на території області налічується 3,2 тис. га порушених земель, з них відпрацьованих 1,7 тис. га. Аналіз динаміки агрохімічних показників ґрунтів показав, що вміст основних елементів живлення (фосфору і калію) суттєво знизився. Вміст кальцію, гумусу та кислотність ґрунтів практично не змінились. Вміст у ґрунтах важких металів (кадмію, свинцю, міді і цинку) не перевищує допустимих рівнів. Залишкову кількість пестицидів у ґрунтах не виявлено.

В цілому по області вміст гумусу в ґрунті за останні 5 років знизився на 0,02%. Проте в останні роки обсяги застосування органічних та мінеральних добрив різко зменшились, що позначилося на родючості ґрунтів.

Важливою складовою в проблемі родючості ґрунтів лишається їх кислотність. У межах орних земель кислотні ґрунти займають 489,5 тис. га (42%). За останні 5 років в цілому по області площі кислих ґрунтів збільшились на 65 тис. га. Різке підкислення ґрунтів пояснюється тим, що в зв'язку з відсутністю фінансування, вапнування кислих ґрунтів в області майже припинено. Проведення заходів по докорінному поліпшенню земель є необхідною передумовою створення екологічно-збалансованих агросистем, обумовлюючим фактором значного підвищення продуктивності ґрунтів.

Відходи

Екологічний стан області ускладнюється повільними темпами позитивних змін у сфері поводження з відходами: промисловими токсичними відходами, відходами, що утворилися в результаті реформування аграрного сектору економіки - непридатними і забороненими до використання хімічними засобами захисту рослин, твердими побутовими відходами, не використаною вторинною сировиною та накопиченими обсягами золи КЕП «Чернігівська ТЕЦ», ТОВ фірми «ТехНова» тощо.

В результаті виробничої діяльності на підприємствах і в організаціях області щорічно утворюється біля 9 тис. тонн токсичних відходів. З них значна частка токсичних відходів знешкоджується (у 2006 р. -56%), а також використовуються для потреб виробництва (3%). Більше всього відходів утворюється в м. Чернігові - біля 80% від загальної кількості.

Знижують рівень екологічної безпеки області насамперед не значні обсяги відходів, що накопичені, а, перш за все, екологічний стан тих місць, де вони зберігаються.

Значна частина токсичних відходів накопичується на території підприємств області, крім м. Чернігова, підприємства якого вивозили їх до ставків-накопичувачів (Масани).

На території інших підприємств області за попередні роки утворилося та зберігається близько 2,05 млн. тонн промислових токсичних відходів, що може призвести до негативних наслідків для навколишнього природного середовища.

Тверді побутові відходи, що утворюються в області, складуються на 26 полігонах та 664 звалищах.

Загрозу забруднення природних об'єктів і, зокрема, підземних водоносних горизонтів небезпечними речовинами несуть і накопичені непридатні й заборонені до використання хімічні засоби захисту рослин.

В області практично вирішена проблема знешкодження ртутьвмістких ламп, їх демеркурізація здійснюється установкою ВАТ ЧП «Хімволокно» потужністю 200 тис. шт. на рік, що повністю забезпечує потреби області. Завершується будівництво установки з термічного знешкодження рідких промислових токсичних відходів капролактаму, передбачається корегування її технології для переробки відходів нафтопродуктів та поверхнево активних речовин.

Рослинний та тваринний світ

Загальна площа земель лісового фонду становить 713,6 тис. га, у тому числі вкритих лісовою рослинністю - 655,4 тис. га (20,5% від загальної площі області). Відсоток площ, вкритих лісом, у різних районах не однаковий. Якщо в північних районах лісистість становить від 20 до 41% від загальної площі району, то в південних - лише від 7 до 20%.

В цілому, санітарний стан лісів задовільний. Найбільше самовільних рубок проводиться в полезахисних лісосмугах, лісах на землях запасу сільських рад, захисних насадженнях вздовж автошляхів, де охорона лісів не проводиться. Складна ситуація із захистом лісових насаджень від шкідників та хвороб. Лісопатологічними обстеженнями, проведеними у 2005 році виявлено 79,7 тис. га лісу, пошкодженого шкідниками та хворобами, що становить 12,1% від вкритої лісом площі.

За даними обліків, наданих користувачами мисливських угідь, чисельність поголів'я копитних видів тварин зберігає тенденцію до зменшення.

Протягом останніх років в Чернігівській області, у зв'язку із зменшенням об'ємів проведення меліоративних заходів на закріплених за користувачами водоймах, значним виловом риби користувачами у переднерестовий період, несприятливими умовами проходження нересту у весняний період, збільшенням навантаження на водойми з боку браконьєрів та рибалок-любителів, значно погіршився стан рибних запасів у водоймах області.

На території Чернігівської області ростуть 47 видів судинних рослин, занесених до «Червоної книги України», наприклад: баранець звичайний, зозулинець шоломоносний, лілія лісова, любка дволиста, пальчатокорінник, підсніжник звичайний, діфізіаструм сплюснутий, зозулині сльози яйцевидні, косарики черепитчасті, плаун річний, яловець звичайний. 50 видів внесені до регіонального «червоного Списку» рідкісних видів судинних рослин, серед них: аденофора лілієлиста, астрагал пісковий, багаторядник шипуватий, гронянка багатороздільна, осока Гартмана, осока трясучкоподібна, анемона лісова, багатоніжка звичайна, верба мирзинолиста, голокучник дубовий, грушанка зеленоцвіта, косарики тонкі, щитняк австрійський, коручка темно-червона, тирлич звичайний.

До «Червоної книги України» занесені 8 видів ссавців, зокрема вихухоль звичайний, тхір степовий, соня садова, 15 видів птахів, у тому числі лелека чорний, орлан-білохвіст, дрофа, беркут.

Природно-заповідний фонд області нараховує 651 об'єкт загальною площею 229,3 тис. га, що становить 7,18% площі області. Природно-заповідний фонд складають 8 категорій об'єктів: Ічнянський національний природний парк, регіональний ландшафтний парк «Міжрічинський», 440 заказників, 132 пам'ятки природи, 23 парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва, 52 заповідні урочища, дендропарк «Тростянець», Менський зоопарк.

Природно-заповідний фонд області характеризується значною кількістю об'єктів невеликої площі (більше половини об'єктів мають площу до 100 га), переважна більшість з яких гідрологічні (4 заказники загальнодержавного і 260 заказників місцевого значення, 6 пам'яток природи загальнодержавного значення і 24 пам'ятки місцевого значення).

Ведуться роботи зі створення на території Чернігівської області чотирьох територій природно-заповідного фонду багатофункціонального напрямку: Ічнянського та Мезинського національних природних парків, Дніпровського та Деснянського природних заповідників.

2. Необхідна кількість пунктів планового обґрунтування

плановий мережа полігонометрія топографічний

Геодезичною основою топографічних знімань у масштабі 1:5 000 є:

- державна геодезична мережа;

- розрядні геодезичні мережі згущення;

- знімальні геодезичні мережі.

Державна геодезична мережа є головною геодезичною основою топографічних знімань усіх масштабів.

Державна геодезична мережа об'єднує в єдине ціле планову і висотну геодезичні мережі. Планова геодезична мережа поділяється на:

- астрономо-геодезичну мережу 1 та 2 класів;

- геодезичні мережі згущення 3 класу. Висотна геодезична мережа поділяється на:

- нівелірні мережі І і II класів;

- нівелірні мережі III і IV класів.

Державна геодезична мережа створюється відповідно до вимог діючих «Основних положень про державну геодезичну мережу України», інструкцій та інших нормативних документів.

Розрядні геодезичні мережі згущення є основою топографічних знімань у масштабах 1:5000 та інженерних робіт, які виконують у містах, селищах, на майданчиках промислового та житлового будівництва, при будівництві підземних комунікацій, в маркшейдерських роботах, при землевпорядкуванні, меліорації земель, земельному кадастрі тощо.

Розрядні геодезичні мережі згущення створюють методами полігонометрії, трилатерації, тріангуляції та поєднанням цих методів.

За наявності відповідних технічних засобів і умов спостережень визначення координат пунктів розрядних геодезичних мереж згущення може здійснюватись із використанням супутникових радіонавігаційних систем типу GPS.

Розрядні геодезичні мережі згущення поділяються на:

- мережі полігонометрії, трилатерації і тріангуляції 4 класу;

- мережі полігонометрії, трилатерації, тріангуляції 1 і 2 розрядів;

- мережі технічного та тригонометричного нівелювання.

Середня щільність пунктів державної геодезичної мережі для створення знімальноі геодезичної основи топографічних знімань повинна бути доведена:

на територіях, що підлягають зніманню в масштабі 1:5000, до одного пункту тріангуляції, трилатерації або полігонометрії на 20-30 км² і одного репера нівелювання на 10-15 км²;

на територіях, що піддягають зніманню в масштабі 1:2000 і більшому, до одного пункту триангуляції, трилатерації або полігонометрії на 5-15 км² і одного репера нівелювання на 5-7 к

на забудованих територіях міст щільність пунктів державної геодезичної мережі повинна і не менше 1 пункту на 5 км².

Подальше збільшення щільності геодезичної основи великомасштабних знімань досягається побудовою розрядних геодезичних мереж згущення і знімальної основи.

Щільність геодезичної основи повинна бути доведена побудовою геодезичних мереж згущені містах, селищах та інших населених пунктах і на промислових майданчиках не менше ніж до чотирьох пунктів на 1 км² у забудованій частині та одного пункту на 1 км² на незабудованих територіях.

Для забезпечення інженерних вишукувань і будівництва в містах і на промислових об'єктах щільність геодезичних мереж може бути доведена до восьми пунктів на 1 км².

Щільність геодезичної основи для знімань у масштабі 1:5000 територій поза населеними пунктами повинна бути доведена не менше ніж до одного пункту на 7-10 км².

3. Загальні рекомендації з організації топографо-геодезичних робіт

а) рекогносцировка

На основі затвердженого проекту проводиться рекогностування геодезичних мереж.

При рекогностуванні уточнюється проект мережі, напрямок ходів полігонометрії і намічують ся місця встановлення пунктів.

Ходи полігонометрії повинні прокладатися на місцевості, найбільш сприятливій для проведення кутових і лінійних вимірювань.

Пункти на місцевості треба вибирати так, щоб можна було використувати їх і як точки знімальної мережі.

Між двома суміжними пунктами має бути забезпечена видимість із землі.

На забудованих територіях, де це можливо, з метою збереження треба передбачити закріплення пунктів геодезичних мереж стінними знаками.

Місця встановлення пунктів доцільно вибирати з урахуванням можливості передачі дирекційних кутів з вихідних пунктів на пункти полігонометрії по стороні, довжина якої не коротша середньої розрахункової.

б) закладання геодезичних центрів

Вибрані в натурі місця для закладання пунктів закріплюють тимчасовими знаками (кілками, металевими штирями, обкопуванням тощо) і на них складають абриси з прив'язкою до постійних предметів місцевості не менше ніж трьома промірами. При закладанні проміри уточнюють.

На пунктах мереж тріангуляції, трилатерації і, як виняток, полігонометрії, що створюються як основа великомасштабних знімань, установлюють зовнішні геодезичні знаки таких типів: тури і металеві піраміди-штативи із візирними цілями, що знімаються, чотиригранні і тригранні металеві піраміди (див. рисунки нижче).

Г-подібні віхи (див. мал. 25) можуть використовуватися тільки як тимчасові геодезичні знаки.

Установлення зовнішніх знаків слід виконувати відповідно до вимог діючих нормативних документів.

На забудованих територіях зовнішні геодезичні знаки пунктів тріангуляції і трилатерації можуть установлюватися на дахах будівель. Для цього застосовують металеві піраміди-штативи або тури з візирними цілями, що знімаються (див. мал. 26, 28), а також: тимчасові металеві віхи з візирними циліндрами на трьох-чотирьох відтяжках (див. мал. 29).

Центрами таких пунктів слугують марки, які закладаються в тур або верхнє перекриття. Для закріплення центрів можуть також використовуватися конструктивні елементи на дахах будівель.

Візирні цілі геодезичних знаків повинні бути малофазними та мати такі розміри: висота візирного циліндра 0,50 м, діаметр 0,25 м. Відстань від інструментального столика до нижнього диска візирного циліндра повинна бути не менше 0,8 м.

Малофазна циліндрична поверхня створюється краями радіально розташованих планок, що прикріплені до дисків.

Зовнішні знаки повинні бути стійкими та міцними, щоб забезпечити можливість вимірювання кутів при вітрі середньої сили.

Знаки мають бути симетричними відносно вертикальної осі. Відхилення проекцій центрів візирного циліндра і столика для приладу від центра пункту може бути не більше 5 см.

На геодезичних знаках, що встановлені на дахах будівель, елементи приведення повинні бути зведені до нуля.

У всіх випадках піраміда-штатив або внутрішня піраміда простого сигналу, на яких кріпиться столик для приладу, не повинні стикатися з площадкою для спостерігача.

На час спостережень на піраміді - штативі дозволяється встановлювати віхи висотою не більше їх подвійної висоти, піднявши стандартну візирну ціль на спеціальних трубчастих елементах з відтяжками.

Металеві геодезичні знаки повинні бути захищені від корозії спеціальним антикорозійним покриттям.

Пункти геодезичних мереж 4 класу, 1 і 2 розрядів закріплюють центрами відповідно до вимог, що викладені в діючій Інструкції про типи центрів геодезичних пунктів (ГКНТА-2.01.02-01-93, К., 1994).

При побудові геодезичної мережі в містах, селищах та на промислових майданчиках всі пункти тріангуляції, трилатерації і полігонометрії закріплюють постійними центрами типів У15, У15К, У15Н, У16, 143, 160.

Центри мають розташовуватися попарно, забезпечуючи закріплення обох кінців лінії. Вузлові точки підлягають обов'язковому закріпленню постійними центрами типу У15 або У15Н.

Пункти ходів полігонометрії, на яких центри типів У15, У15Н не закладаються, слід закріплювати центрами тривалого збереження, що передбачені для знімальної мережі (див. мал. 39-41).

На забудованих територіях пункти полігонометрії можуть бути закріплені групою з двох-трьох стінних знаків.

Зовнішнє оформлення центрів пунктів 4 класу, 1 і 2 розрядів виконують обкопуванням круглої (у плані) форми (крім центра типу 160, зовнішнє оформлення якого виконують обкопуванням квадратної форми) з канавою шириною 50 см зверху, 20 см знизу і глибиною 30 см. Внутрішній радіус обкопування 1,3 м. Над центром насипають курган висотою 10 см (див. мал. 33).

На забудованих територіях, а також коли на геодезичних пунктах 4 класу, 1 і 2 розрядів встановлені металеві або залізобетонні зовнішні знаки, обкопування не виконують.

В окремих випадках, при відсутності зовнішніх знаків та обкопування, встановлюються розпізнавальні стовпи на відстані 1-3 м від центра пункту.

Пункти знімальної мережі закріплюють на місцевості центрами, що забезпечують тривале збереження пунктів (див. мал. 39-41) та тимчасовими центрами з метою збереження їх на час знімальних робіт (див. мал. 42-44).



Центрами тривалого збереження можуть бути:

бетонний паралелепіпед з розмірами 10x10x70 см, у вершину якого закладають штир або кований цвях;

марка, штир, труба, болт, залізничний костиль тощо, які закріплюють цементним розчином у бетонні основи різноманітних споруд, на ділянці землі з твердим покриттям або в скелі;

пень свіжозрубаного дерева діаметром не менше 15 см, що оброблений у вигляді стовпа, з вирізом для напису, поличкою і забитим кованим цвяхом.

Бетонні центри тривалого збереження закладають на глибину 60 см і обкопують канавами у вигляді квадрата із сторонами 2,0 м, глибиною 0,3 м, шириною в нижній частині 0,2 м і верхній частині 0,5 м.

Центри тривалого збереження в теодолітних ходах закладають по 2-3 у ряд з таким розрахунком, щоб вони закріплювали одну чи дві суміжні лінії ходу через 500 - 800 м.



Тимчасовими центрами можуть бути пеньки дерев, дерев'яні кілки діаметром 5 - 8 см із цвяхом, забитим у верхній зріз кілка (пенька), а також залізні труби, штирі, кутова сталь, забиті в ґрунт на 0,3 - 0,4 м з насічкою на металі.

Пункти планової основи нумерують порядковими номерами таким чином, щоб на об'єкті не було однакових номерів.

в) кутові вимірювання

Вимірювання кутів на пунктах полігонометрії виконують способом вимірювання окремого кута або способом кругових прийомів за триштативною системою оптичними приладами не нижче 5-секундної точності. Центрування приладу та візирних марок виконують з точністю 1 мм.

Спосіб кругових прийомів застосовують, коли кількість напрямків на пункті більше двох. Перед початком робіт, але не рідше одного разу на рік, прилади перевіряють і досліджують за програмою.

При вимірюваннях способом окремого кута алідаду обертають тільки за ходом годинникової стрілки або тільки проти ходу годинникової стрілки.

При вимірюваннях круговими прийомами в першому півприйомі алідаду обертають за ходом годинникової стрілки, а в другому - в протилежному напрямку.

Кількість прийомів, у залежності від розряду полігонометрії і точності приладу, що застосовується, наведена в таблиці:

Прилади з точністю вимірювання кутів	Кількість прийомів
	4 клас	1 розряд	2 розряд
1» 2» 5»	4 6 -	- 2 3	- 2 2

При переході від одного прийому до другого лімб переставляють на кут

де: n - кількість прийомів, а = 10'або 5'.

Результати вимірювання окремих кутів або напрямків на пунктах полігонометрії мають бути в межах допусків, що наведені в таблиці:



Елементи вимірювання	Допуски при вимірюванні кутів приладами з точністю
	1»	2»	5»
Розходження між значеннями одного і того самого кута, що отримані з двох напівприиомів Коливання значення кута, що отримане з різних прийомів Розходження між результатами спостережень на початковий напрямок на початку і в кінці напівприйому Коливання значень напрямків, що приведені до спільного нуля, в окремих прийомах	6» 5» 6» 5»	8» 8» 8» 8»	0,2' 0,2' 0,2' 0,2'

г) нівелювання IV класу

Нівелювання IV класу виконується нівелірами, що мають збільшення труби не менш 25^х, ціну поділки рівня не більше 25» (контактного - не більше ЗО») на 2 мм та нівелірами з самовстановлювальною лінією візування (НЗКЛ, Ni-025) та їм рівноточними.

При нівелюванні IV класу ходи прокладають в одному напрямку. Довжина ліній не повинна перевищувати 8 км на забудованій території і 12 км на незабудованій.

Перед початком польових робіт виконують польові перевірки та дослідження нівелірів і компарування рейок.

Для нівелювання IV класу застосовують триметрові двосторонні рейки з шашковою шкалою.

Відліки по чорних та червоних сторонах рейок беруть по середній нитці. Для визначення відстані від нівеліра до рейки проводять відлік по віддалемірній нитці по чорній стороні рейки.

Порядок спостережень на станції такий:

відлік по чорній стороні задньої рейки;

відлік по чорній стороні передньої рейки;

відлік по червоній стороні передньої рейки;

відлік по червоній стороні задньої рейки.

Розходження значень перевищення на станції, що визначені по чорній та червоній сторонах рейок, допускається до 5 мм.

Нерівність відстаней від нівеліра до рейок на станції допускається до 5 м, а накопичення їх у секції - до 10 м.

Нормальна довжина променя візування 100 м. Якщо нівелювання виконують нівеліром, труба якого має збільшення не менше 30^х, то при відсутності коливань зображень дозволяється збільшувати довжину візирного променя до 150 м. Висота променя над підстильною поверхнею повинна бути не менш як 0,2 м.

Нев'язки в ходах між вихідними пунктами та в полігонах повинні бути не більше 20_мм при кількості станцій менше 15 на 1 км ходу і 5_мм на місцевості із значними кутами нахилу, коли кількість станцій більше 15 на 1 км ходу, де L - довжина ходу (полігону) в км; n - кількість станцій в ході (полігоні).

Після закінчення нівелювання IV класу здають такі матеріали:

схему ходів нівелювання;

журнали нівелювання або його результати в реєстраторах чи накопичувачах інформації;

матеріали дослідження приладів та компарування рейок;

абриси місцезнаходження нівелірних марок, стінних та ґрунтових реперів (у т.ч. раніше закладених);

акти здачі знаків нівелювання для нагляду за збереженням;

відомості перевищень;

матеріали обчислень та оцінки точності;

каталог висот;

пояснювальну записку.

4. Проектування полігонометрії та нівелювання

Мережі полігонометрії 4 класу, 1 і 2 розрядів створюються у вигляді окремих ходів а систем ходів.

Окремий хід полігонометрії повинен опиратися на два вихідних пункти. На вихідних пунктах вимірюють прилеглі кути.

Як виняток, у разі відсутності між вихідними пунктами видимості з землі, допускається:

- прокладання ходу полігонометрії, що опирається на два вихідні пункти без кутової прив'язки і одному з них. Для контролю кутових вимірів використовують дирекційні кути на орієнтир пункти державної геодезичної мережі або дирекційні кути прилеглих сторін, які одержані астрономічних вимірів з середньою квадратичною помилкою 5» або вимірів гіротеодолітами середньою квадратичною помилкою 10»;

- координатна прив'язка до пунктів геодезичної мережі. При цьому для контролю кутових вимірів метою виявлення грубих помилок вимірів) використовують дирекційні кути на орієнтирні пункт або азимути, що одержані з астрономічних або гіротеодолітних вимірів. Замість останніх дозволяється прокладати кутові ходи, які утворюють замкнуті фігури з включенням вихідних пунктів.

Прокладання висячих ходів не допускається.

При створенні мереж полігонометрії 4 класу, 1 і 2 розрядів треба дотримуватися вимог, що наведені в табл. 2.

Показники	4-й клас	1-й розряд	2-й розряд
Гранична довжина ходу, км: окремого між вихідною і вузловою точками між вузловими точками	14,0 9,0 7,0	7,0 5,0 4,0	4,0 3,0 2,0
Граничний периметр полігону, км	40	20	12
Довжини сторін ходу, км: найбільша найменша середня	3,00 0,25 0,50	0,80 0,12 0,30	0,50 0,08 0,20
Кількість сторін у ході, не більше	15	15	15
Відносна помилка ходу, не більше	1:25000	1:10000	1:5000
Середня квадратична помилка виміряного кута (за нев'язками у ходах і в полігонах), кутові секунди, не більше	3	5	10
Кутова нев'язка ходу або полігона, кутові секунди, не більше, де р - кількість кутів у ході
Середня квадратична помилка вимірювання довжини сторони, см: до 500 м 1 від 500 до 1000 м понад 1000 м	1 2 1:40000	1 2 -	2 -

Розрахунок точності планових і висотних мереж

1. Планові мережі:

1. Визначення виду ходу.

Хід вважається витягнутий якщо:

- різниця дирекційних кутів замикаючої і найбільш відхиленої сторони ходу не перевищує 24

- довжина перпендикуляру від замикаючої L до найбільш віддаленої точки ходу не більше

- відношення суми довжин сторін ходу до замикаючої не повинно перевищувати 1,3, тобто

Хід №1

№ точки ходу	Довжина сторони ходу м	Дирекційний кут сторони ходу	Різниця дирекційних кутів	Дирекційний кут замикаючої	Довжина замикаючої м
Роза
	800	49	40
1
	725	48	41
2
	1175	87	2
3
	1050	123	34
4
	600	121	32
Салиха
				89	3850

Аналіз ходу №1

- різниця дирекційних кутів замикаючої і найбільш відхиленої сторони ходу найбільша 41

- довжина перпендикуляру від замикаючої L до найбільш віддаленої точки ходу не більше

- відношення суми довжин сторін ходу до замикаючої

Висновок - хід довільний

Хід №2

№ точки ходу	Довжина сторони ходу	Дирекційний кут сторони ходу	Різниця дирекційних кутів	Дирекційний кут замикаючої	Довжина замикаючої
Салиха
	1600	144	37
5
	1300	170	11
6
	1200	195	14
7
	900	181	0
8
	950	187	6
9
	1150	197	16
10
	1200	215	34
11
	850	169	20
Подоляки				181	8450
	?=9150

Аналіз ходу №2

- різниця дирекційних кутів замикаючої і найбільш відхиленої сторони ходу найбільша 37

- довжина перпендикуляру від замикаючої L до найбільш віддаленої точки ходу більше

- відношення суми довжин сторін ходу до замикаючої

Висновок - хід довільний

Хід №3

№ точки ходу	Довжина сторони ходу м	Дирекційний кут сторони ходу	Різниця дирекційних кутів	Дирекційний кут замикаючої	Довжина замикаючої м
Подоляки
	700	269	67
12
	850	278	58
13
	1150	324	12
14
	1100	328	8
15
	1550	338	2
16
	1125	310	26
17
	1100	334	2
18
	1300	10	34
19
	650	16	40
20
	750	6	30
21
	950	41	55
Роза
	?=11225			336	9150

Аналіз ходу №3

- різниця дирекційних кутів замикаючої і найбільш відхиленої сторони ходу найбільша 67

- довжина перпендикуляру від замикаючої L до найбільш віддаленої точки ходу більше

- відношення суми довжин сторін ходу до замикаючої

Висновок - хід довільний

Всі три хода довільні. Для довільного ходу середня квадратична помилка слабкого місця визначається за формулою:

Для витягнутого ходу середня квадратична помилка слабкого місця визначається за формулою:

Для наших ходів знайдемо цент тяжіння і визначимо відрізки від центру тяжіння до кожної точки ходу.

Знайдемо графічним методом центр тяжіння. А для цього першу лінію поділимо навпіл і сполучимо з наступною точкою. Отриману лінію ділимо на три частини і 1/3 сполучають з наступною. Від наступної лінії визначають ј і т.д. і т. п.

Від центру тяжіння виміряють відставні до кожної точки ходу і записують в таблицю.

Хід №1

№ точок	Відстань S до Дцї	S2
Роза	1675	2805625
1	950	902500
2	550	302500
3	925	855625
4	1800	3240000
Салиа	2400	5760000
		?=13866250

= 2²4+3² / 206265² 13866250 =8,003 см²

М=2,8 см

m_s=2 см

n=4

m= 3

= 206265

Хід №2

№ точок	Відстань S до Дцї	S2
Салиха	4050	16402500
5	2775	77006225
6	1600	2560000
7	450	22500
8	600	360000
9	1500	2250000
10	2600	3760000
11	3675	13505625
Подоляки	4475	20025625
		?=67586875

= 2²7+3² / 206265² 67586875 =25,01 см²

М=6,0 см

m_s=2 см

n=7

m= 3

= 206265

Хід №3

№ точок	Відстань S до Дцї	S2
Подоляки	4525	20475625
12	4100	16810000
13	3650	13322500
14	2450	6002500
15	1425	2030625
16	450	202500
17	1500	2250000
18	2475	6125625
19	3325	11055625
20	3825	14630625
21	4500	20250000
Роза	5100	26010000
		?=139165625

= 2²10+3² / 206265² 139165625 =40,03 см²

М=6,0 см

m_s=2 см

n=10

m= 3

= 206265

Проектування нівелювання IV класу

Висотні мережі:

Для оцінки точності нівелірних мереж знайдемо середню квадратичну помилку пункту, який розташований в середині ходу.

Середня квадратична помилка в середині ходу дорівнює:

З інструкції ми знаємо, що середня помилка відрізняється від середньої квадратичної помили на 1.4, тобто: . Звідси = .

До висотного обґрунтування при створенні карт висуваються вимоги щоб середня квадратична помилка висот пунктів відносно вихідних пунктів не перевищувала 1/10 перерізу рельєфу. Висота перерізу рельєфу для нашої карти - 0,5 м.

Визначимо середню квадратичну помилку для всіх ходів.

Хід 1.

=

= = 47,5/1,4=33,9 мм.

Допустиме значення = 0,5 м/10 = 50 мм.

В нашому випадку в допуску.

Хід 2.

=

= = 45,8/1,4=32,7 мм.

В нашому випадку в допуску.

Хід 3.

=

= = 44,3/1,4=31,6 мм.

В нашому випадку в допуску.

5. Техніка безпеки та охорона праці

Техніка безпеки при проведенні геодезичних робіт у містах, на авто і залізних дорогах

До початку робіт у містах необхідно отримати в органах, керуючих даною територією, дозвіл на право виконання робіт і погодити вимоги безпеки, висунуті місцевими органами до проведення геодезичних робіт.

Перед початком робіт на автомагістральних дорогах з рухом транспортних засобів або ж перед виходом бригади на автостради керівник зобов'язаний проінструктувати робітників про використання умовної сигналізації, яка подається жестами або прапорцями, а також про порядок руху на маршруті.

Переходи вздовж дороги дозволяється виконувати тільки по узбіччю земляного полотна назустріч руху транспортних засобів.

До виконання робіт на автомобільних дорогах дозволяється приступати після облаштування місця роботи усіма необхідними тимчасовими дорожніми знаками та огородженнями.

При виконанні любих геодезичних робіт на полотні автодороги на працюючих повинні бути одіті сигнальні оранжеві жилети.

При переході з приладом з одного місця роботи на інше дозволяється, при відсутності тротуару, йти по проїжджій частині вулиці автодороги назустріч руху транспорту.

Особливу обережність слід дотримуватись при обході транспортних засобів або інших перешкод, обмежуючих огляд проїжджої частини.

Під час виконання робіт на проїжджій частині доріг забороняється:

- залишати на дорозі без нагляду геодезичні інструменти та обладнання;

- використовувати замість вишок сторонні предмети, створюючи при цьому аварійну ситуацію у випадку провішування ліній по осі дороги;

- проводити роботи на дорогах в туман, заметіль, грозу при ожеледиці;

- під час перерв в роботі знаходитися на проїжджій частині доріг усіх категорій;

При виконанні промірів сторін планово-висотної мережі стрічкою або рулеткою виключаються випадки перетаскування стрічки або рулетки на

проїжджу частину дороги.

Під час роботи на автодорожніх мостах до 50 м повинні виділятися з числа робітників регулеровщики-сигнальщики, які зобов'язані спостерігати за рухом транспорту і подавати сповіщаючи сигнали робітникам.

Працюючі при отриманні сигналу про рух транспортних засобів повинні йти з проїжджої частини моста або небезпечного місця за межі моста.

При роботі на мостах більш 50 м працюючі повинні переховуватись на спеціальних майданчиках, які є в конструкціях мостів.

При виконання робіт на полотнині залізниці варто виставляти сигнальників (один перед по ходу, інший позаду) на таких місцях, відкіля можна знайти і попередити техніка умовним знаком про приближении потяга, на відстані не менш 1 км. Усі члени бригади повинні працювати в жовтогарячих демаскуючих жилетах.

На автомобільних дорогах сигнальники-регулювальники вставляються за 50-100 м по обох сторонах від місця роботи техніка. Побачивши сигнал про наближення потяга, робітники повинні піти зі шляху на узбіччя (знаходитися на відстані 2 м від крайньої рейки).

Небезпечно працювати на шляхах залізних і шосейних доріг у грозу, заметіль, туман. При наближенні грози і т. п. працюючі на дорогах завчасно повинні піти з полотнини дороги в намети табору. Не можна залишати на дорогах без нагляду геодезичні прилади, штативи, рейки й інше устаткування. При вимірах ліній сталевою стрічкою чи рулеткою поблизу рейок електрифікованої залізниці не можна допускати зіткнення стрічки з рейками.

Список використаної літератури

плановий мережа полігонометрія проект

1. Топографо-геодезична та картографічна діяльність. Законодавчі та нормативні акти. Частина 1.

2. Геодезія, Грабовий В.М., Житомир, 2006 р.

3. Геодезия, Селиханович В.Г., Москва, Недра, 1981 г.

4. Высшая геодезия, В.А. Асур, М.Н. Кутузов, М.М. Муравин, Москва, Недра, 1979 г.

Размещено на Allbest.ru