Папа Римський Іоанн Павло Другий: життя та діяльність

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені М.П. ДРАГОМАНОВА

ІНСТИТУТ ФІЛОСОФСЬКОЇ ОСВІТИ І НАУКИ

Кафедра філософії

Бакалаврська робота

Папа Римський Іоанн Павло Другий: життя та діяльність

Виконав(ла): студентка 4 курсу, 42 групи

6.030100 «філософія та практична психологія»

Сідлярчук Ольги Романівни

Керівник Остащук Богдан Іванович

доктор філософських наук, доцент кандидат філологічних наук,

професор кафедри культурології

Київ - 2015

Зміст

Вступ

Розділ 1. Історіографія та джерельна база дослідження

1.1 Історіографія дослідження

1.2 Джерельна база дослідження

Розділ 2. Формування світоглядних засад та філософсько-гуманістичних вподобань Іоанна Павла Другого

2.1 Історико-культурна матриця формування, життєвих та світоглядних засад Іоанна Павла Другим

2.2 Формування антропологічної концепції Іоанна Павла Другого: витоки

2.3 Сутність та природа людини з позицій філософської релігійної антропології Кароля Войтили

Розділ 3. Релігійна складова філософії революції гідності в Україні (на основі праць Іоанна Павла Другого)

3.1 Питання гідності людини з позиції релігійної антропології вчення Папи Іоанна Павла Другого

3.2 Церква в незалежній Україні: ідентичності, відбудова і формування духовності у громадян

Висновки

Список використаних джерел

Додатки

Вступ

гуманістичний іоанн релігійний антропологія

Актуальність теми У 2015 році минає 10 років по смерті Великого Святого . Іоанн Павло Другий -- одна з найвидатніших постатей у світі. Сьогодні його подвижницька діяльність відображена у сотнях книг, енциклік, посланнями, листами й промовами Папи Римського Іоанна Павла Другого передруковують і видають багатьма мовами світу. Його життя інтерпретують, аналізують, осмислюють. Його духовна, твора і наукова спадщина, є джерелом істини, стало моральною основою сили духу і гідності держав і народів.

Любов до людини, невичерпна працьовитість, нестримне бажання пізнати світ у всій його повноті, жорсткий самоконтроль й дисципліна -- безсумнівний приклад для наслідування не лише богословам, священнослужителям, політикам і науковцям. Його думки, роздуми, філософія ,які дійшли до нас у працях, листах, промовах є тим скарбом, яким він поділився з людьми. І який і досі спонукає дослідників мислити, формувати наукові ідеї на підставі робіт Іоанна Павла Другого.

Понтифікат Іоанна Павла Другого, який тривав з 16 жовтня 1978 р. по 2 квітня 2005 р., збігся в часі з періодом динамічних змін в житті церкви і світу. Особисті риси, активна життева позиція Кароля Войтили, не дозволили йому залишатися осторонь від цих подій. Ряд обов'язків та повноважень очільника престолу св.Петра, дозволили Іоанну Павлу Другому ввести гуманістичні принципи у різні виміри життя людства. Його діяльність сприяла модернізації Церкви і зробила її більш відкритою та зрозумілою для віруючих, здатною задовольнити їхні духовні та інтелектуальні потреби. Кароль Войтила окреслив ті вектори еволюції Церкви за якими вона йде, змінюється і стає духовною основою людей світу.

Папа-поляк, словянин представник народу, який має багатовікові зв'язки з нашою країною, підтримував молоду українську державу, заохочував її співпрацю з Ватиканом у реалізації спільних гуманістичних цілей. Він знайшов однодумців , і поборників віри в Україні, він відновлював храми і монастирі, давав благословіння на розбудову богословських шкіл, опікувався проблемами всього народу. Історичне значення для України має візит понтифіка 23 - 27 червня 2001 р., який не лише сприяв зростанню рівня духовності українського народу, пошук і становлення національної ідентичності, але й засвідчив визнання України з боку провідного світового авторитету, окреслив орієнтири подальшого розвитку та сприяв піднесенню патріотичних почуттів українців.

Іоанн Павло Другий - один з найбільш харизматичних лідерів ХХ ст., активна участь якого у поширенні гуманістичних ідеалів забезпечила йому гідне місце як в церковній, в світській на філософській історії.

Про Кароля Войтилу, його життя , творчість і вплив на християн писали відомі публіцисти й дослідники: А. Фросар, В, Мессорі, А. Бонецький, Д. Лєбьода, Є. Сверстюк, А. Юраш.

Наукова діяльність Іоанна Павла Другого, його філософське бачення світу , представлена його книгами, єнцикліками, листами, проповідями. Вони є предметом наукових досліджень великої кількості дослідників з філософії, соціології, історії. Те що філософські ідеї Іоанна, були добре продумані і вибудовані, результат його дослідницької роботи, глубоких роздумів і споглядання проблем буття людини. Спадщина досліджується у всіх церенах наук і у всіх країнах світу, наша Україна не є виключенням. В останні роки було проведено декілька досліджень і захищено кандидатські і докторські дисертації на основі філософських робіт Іоанна Павла Другого. Роботи, які були опрацьовані і взяті як теоретична основа нашого дослідження , це серія робіт а також дисертаційні дослідження які були зроблені Бутенко Я. М.. “Гуманістичні засади діяльності Папи Римського Іоанна Павла ІІ (1978 - 2005 рр.)”[ 9 ].; Робота Коханівської М.Г. “Антропологічні засади філософсько-богословської спадщини Кароля Войтили (Папи Іоанна Павла II)” розкриває сутність філософії людини, показує який шлях пройшов філософ Кароль Войтило, перше ніж він вибудував свою філософську концепцію; також грунтовним є дослідженн Якимець Н.Р. “Соціально-етичний вимір філософії Кароля Войтили” [ 117 ].

Робота Заблоцької Н. - Публіцистика мислення про гідність людини ( на основі праць Івана Павла ІІ) була джерелом роздумів і написання третього розділу даної роботи, який присвячено вивченню гідності людини через призму робіт Іоанна Павла Другого.

Актуальність теми дослідження зумовлена тим, що досліджуючи життевий шлях, процес становлення особистості яким був Кароль Войтила, ознайомлюючись з його працями в царині науки і релігії, ми маємо приклад життя побудови власної філософської концепції, вібудовування ставлення до проблем людини, до дослідження сторін духовної складової людини. Знаючи, який вплив справив на весь світ цей Великий Святий, розуміємо, що і в українська Революція Гідності потребує осмислення філософами, з позицій рабіт Папи Римського Іоанна Павла Другого.

Мета дослідження полягає у всебічному вивченні і осмисленні життевого шляху Іонна Павла Другого , витоків його філософської спадщини і внесок у розвиток філософсько-антропологічної концепції природи людини. Саме вивчення наукового спадку дозволить побачити реальний вплив діяльності Іоанна Павла Другого на розбудову і оновлення католицизму і вплив на долю багатьох людей і держав.

Для реалізації мети роботи були поставлені наступні завдання:

- дослідити життевий шлях його Святості Іоанна Павла Другого;

- розкрити основні фактори, що вплинули на становлення особистості Іонна

Павла Другого,

- шляхом аналізу джерел і літератури простежити особливості накопичення та узагальнення гуманістичних знань Іоанна Павла Другого ( Кароля Войтили) у зарубіжній та сучасний вітчизняній історіографії;

- розкрити унікальність понтифікату Іоанна Павла Другого;

- проаналізувати основні філософські і антропологічні роботи, в яких досліджуються проблеми людини;

- дослідити сутність антропологічної концепції Іоанна Павла Другого;

- з'ясувати вплив філософського вчення на формування сучасної релігійної і філософської антропології;

- осмислити промови та листи Папи, присвячені Україні;

- виокремити провідні думки апостольських звернень до українців під час візиту в 2001 році;

- на прикладі Кам'янець-Подільської дієцезії, дослідити особистий внесок понтифіка у відновленні Римо-Католицьких храмів в Україні;

- осмислити внесок вчення Іоанна Павла Другого у витоки і релігійну складову Революції Гідності в Україні.

Об'єктом дослідження постають характер, масштаб, гуманістична природа, та історичні передумови формування особи Іоанна Павла Другого, людини, теолога, філософа, дослідника.

Предметом дослідження є філософсько-гуманістичне бачення Іоанном Павлом Другим, проблеми людини з позиції філософської і релігійної антропології.

Методологічною основою дослідження є загальновизнані принципи науковості, об'єктивності й історизму. Вирішенню поставлених у дослідженні завдань сприяло використання конкретно-історичних методів наукового пізнання: проблемно-хронологічного, порівняльно-історичного, методу системно-структурного аналізу. Застосовані також міждисциплінарні методи і методи, що запозичені з інших соціально-політичних та гуманітарних дисциплін: аналітичний, статистичний та метод виключення.

Хронологічні межі дослідження визначені його тематичною спрямованістю та завданнями і охоплюють період 1920 - 2015 роки, весь час від народження Кароля Войтили, життевий шлях його і зростання до Папи Римського Іоанна Павла Другого і по сьогонішній день, адже вплив його святості на долі людей,наццій, держав не зменшує чим є приклад Революція гідності в Україні.

Структура та обсяг роботи. Бакалаврська робота складається зі вступу, основної частини, яка складається з трьох розділів, висновків. Текст роботи викладено на 77 сторінках. В роботі подано список використаних джерел та електронних ресурсів - 151 найменувань на 16 сторінках.

Основна частина складається з трьох розділів. У першому розділі розлядаємо стан наукової розробки теми дослідження та джерельну базу бакалаврської роботи. У другому розділі вивчено і деталізоно процес формування світоглядних засад та філософсько-гуманістичних уподобань Іоанна Павла Другого. У третьому розділі роботи, використовуючи філософсько-антропологічну спадщину Іоанна Павла Другого досліжуються релігійні складові філософії української революції гідності.

Розділ 1. Історіографія та джерельна база дослідження

1.1 Історіографія дослідження

За двадцять століть, протягом яких існує Престол святого Петра, лише четверо з 264 римських пап, які посідали його, удостоїлися (зрозуміло, що тільки після смерті) імені Великого. Лев І жив у V столітті, Григорій І -- у V--VІ, Миколай І -- у ІХ ст. І лише через тисячоліття з'явився ще один Великий Папа -- наш сучасник Іоанн Павло ІІ. Він був римським понтифіком у 1978--2005 роках [ 92 ]. Минуло 10 років по смерті Великого Папи , але і сьогодні ми маємо потребу повертатися до гуманістичного вчення Кароля Войтили.

За життя Папи і до сьогодні, ми маємо багато наукових досліджень. Це праці філософського-антропологічного, богословського, теологічного, політичного, історичного та соціального характеру, які висвітлюють події, що пов'язані з понтифікатом Іоанна Павла Другого. Все надбання наукового середовища використаної для дослідження, умовно поділено на дві групи. Перша група праць - загальні теоретичні дослідження Римо-Католицької Церкви (РКЦ), історії релігії, історії окремих держав і України та окремих регіонів нашої країни. Друга група праць - наукові видання, присвячені постаті Іоанна Павла Другого, основним аспектам його діяльності. Важливим у дослідженні є вивчення первопричин, подій за яких відбувалося формування світогляду Іоанна Павла Другого.

Перша група літературних джерел представляє матеріали, відносяться праці, які висвітлюють біографію та різні аспекти діяльності Іоанна Павла Другого.

Загалом, в своїй більшості, західні дослідники відрізняються поміркованим ставленням до постаті 264-го Папи Римського, до впливу його науково спадку на формування і кристалізацію всіх зусиль церкви на проблемах людини. Найґрунтовніші дослідження біографії Войтили здійснили Дж. Вейгель [ 13], Е. Стоуртон та Т. Шульц. Польські дослідники Т. Д. Лебьода[ 80] та Г. Пшебинда навели тезу про місійне значення понтифікату К. Войтили .

Серед російських дослідників постать Іоанна Павла Другого та його діяльність розглядали А. Булатова, С. Григорьєв, Л. Карімова, Н. Надєждін, Т. Строковська.

Проблематика понтифікату Іоанна Павла ІІ стала об'єктом дослідження низки українських вчених. А. Юраш [ 115] став автором біографії Іоанна Павла Другого в якій високо оцінив значення даного понтифікату для України. Андрій Юраш один із найвідоміших українських релігієзнавців -- автор грунтовних публікацій не тільки в Україні, а й за кордоном, видав монографію Папа Іоанн Павло ІІ - Харків: видавництво Фоліо, 2005. - 351 с. С. Віднянський та А. Мартинов розглядали постать Папи в контексті історії становлення ЄС. Висвітлення миротворчої діяльності Святого Престолу в період 1978 - 2005 рр. містить науковий доробок В. Воссіної.

У 2015 році відбувся захист дисертаційного дослідження на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук, яку виконала Бутенко Я. М.. Тема дослідження - Гуманістичні засади діяльності Папи Римського Іоанна Павла ІІ (1978 - 2005 рр.). Робота виконана в рамках історико-антропологічного дослідження, в жанрі біографій видатних людей та історії ідей які об'єднують людей і створюють і сьогодні великі нації. Дисертація присвячена вивченню гуманістичних засад діяльності Папи Римського Іоанна Павла Другого, який поставив за мету під час свого понтифікату запровадити гуманістичні норми в життя світу. Характер та методи його діяльності були зумовлені напрацьованою ним гуманістичною парадигмою і специфікою функціонування очолюваної ним установи.

Християнський анторопоцентризм у його аксіологічній сутності, був запропонований, як основа нового соціального порядку, що має на меті запобігти дегуманізації суспільства. Досягнення гуманістичних цілей, які ставив перед собою Іоанн Павло Другий, вимагали консолідації сил не лише релігійних установ, а й світських соціальних інститутів. Успішне виконання цього завдання зробило Іоанна Павла Другого однією з впливових і найзнаковіших постатей ХХ ст., вивчення досвіду діяльності котрого є невідкладною необхідністю.

У Бутенко Я. М. вийшли друком ще цілий ряд досліджень [ 8,10,11,12] в яких розглядається роль польського костелу у формуванні гуманістичних принципів Кароля Войтили (1945 - 1978) ; вплив на діяльність Іоанна Павла ІІ рішень Другого Ватиканського Собору (1962 - 1965) , а також, яку роль відіграють міжрелігійні та екуменічні діалоги у міжнародних процесах за понтифікату Кароля Войтили (1978 - 2005). Одна з останніх робіт, яка є написана на основі новітньої історії України, це робота про гуманістичну роль християнства у євроінтеграційному виборі України .

Серед інших дослідників потрібно відзначити роботи Кохановської М.Г. [74,75,76] в яких авторка висвітлює питання взаємовідносин релігії і суспільних відносин у вченні Іоанна Павла Другого . Також авторка багато уваги приділяє питанням антропологічної складової спадщини Папи Іоанна Павла Другого, це і природа людини, і цінність людського життя. Одна з останніх публікацій присвячена проблемі моральної досконалості людини як відповідь на кризовість гуманізму ( у філософсько-богословській спадщині Кароля Войтили). У 2011 році пані Коханівська М.Г. захистила кандидатську дисертацію на тему “Антропологічні засади філософсько-богословської спадщини Кароля Войтили (Папи Іоанна Павла II)” .

Мають свою особливу привабливість роботи Пятківського Р.О. [ 97 - 100 ] Спільним для всіх публікацій є те, що автор намагається із сьогодення переосмислити всю велич і значимість для моральної, здорової відбудови цивілізації і окремо взятих націй. Автор перечитує праці Іоанна Павла Другого і подає їх зміст з сучасним баченням і впливом на долю українського народу , як в історичній ретроспективі, так і сьогодні, виявляючи паралелі , розбираючи причинно-наслідковий зв'язок окремих подій, і окремих постатей.. Серед його робіт можна назвати такі як - Праксеологічні аспекти енцикліки “З праці своєї” Папи Іоанна Павла ІІ ; Релігія як чинник національного поступу: філософські дискусії в Україні останньої чверті ХІХ - першої третини ХХ століть ; Католицька церква в історії України: оцінки консервативної історіософії .

Робота Якимець Н.Р. “Філософсько-етичний аналіз феномену праці у науковій спадщині Кароля Войтили”[116], присвячена розкриттю антропологічного виміру феномену праці та роль праці людини у формуванні моральних орієнтирів у соціальному виміри. Автор досліджує соціально-етичну рефлексію К.Войтили як теоретико-практичний напрям персоналізму, що найвідповіднішим чином реалізується у її розгляді як міждисциплінарної рефлексії, що ставить собі за мету пошук у праці людини. цінностей, моральних норм та цілей на підставі яких можна збудувати гідне співжиття людської спільноти.

Дуже цікаво вивчати роботи авторів зі Сходу України, де немає стійких, вікових традицій католицизму, цікаве іх бачення і сприйняття ідей великого понтифіка. В роботі авторів Наконечного Р. А. та Копитко А. Д. - Іоанн Павло Другий про роль віри та розуму в житті людини [ 85 ] аналізуються погляди Папи Іоанна Павла Другий (Кароля Войтили) стосовно переосмислення ролі віри та розуму в житті сучасної людини в умовах наростання секуляризму, нігілізму та падіння рівня моральності. Даний аспект необхідний не лише суто в релігійній царині, а й в усіх без винятку сферах життя людини та суспільства. Особливу увагу автори відводять розгляду морального виміру проблеми в творах Папи Іоанна Павла Другий (Кароля Войтили).

Цікавими є роботи Боднара О.В,. наприклад його статтю «Філософські джерела антропологічного вчення Кароля Войтили» [ 6 ] присвячено аналізу основних антропологічних поглядів Кароля Войтили на предмет методів, підходів притаманних філософським системам минулого та сучасності.. Серед останніх досліджень було опубліковано матеріали в науковому журналі Гілея з питання досвіду у праці Кароля Войтили “Особливість і винок”: релігійно-філософський вимір.

Для збору матеріалу до третього розділу роботи , що стосується проблеми гідність і покликання української нації та концепція особистості К Войтили було опрацьовано наступні джерела. А це серія статей автора Цимбалюк В.В.- Становлення територіальних інституцій римо-католицької церкви в незалежній Україні, яка друкувалася у 2009 році у віснику Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

В основі третього розділу роботи лежать дослідження , які були відкриттям для автора є роботи історика Іскри С.І. [ 59 - 61 ]. ЇЇ дисертаційне дослідження - Соціокультурна діяльність Римо-Католицької церкви у контексті духовної культури Поділля ( Львів - 2010 р.), та стаття - Форми рекреаційної діяльності католицьких громад у соціокультурному просторі Поділля, описують діяльність Римо-Католицької церкви на Подоля, де проживає авторка даної роботи. Факти, відомості, історія і значення церковних громад, а також знаних і любимих постатей, таких Ян Ольшанський перший біскув відновленої Кам'янець-Подільської дієцезії.

Про Папу Римського Іоанна Павла Другого за часів його понтифікату і після смерті, і сьогодні ми, зустрічаємо велику кількість публікацій в газетах та журналах. Створено багато передач на радіо і відзнято велика кількість документальних фільмів, і все це надбання публіцистики і журналістики, доносить велич постаті Іоанна Павла Другого. Серед цього розмаїття хочеться відначити серію публікацій авторки Ґудзик Клари в газеті “День”[ 23 - 26 ]. Серед них такі як - Contra spem spero; «Mea Culpa» -- день покаяния папы Иоанна Павла II”; Планета прощається з папою Іоанном Павлом ІІ” . Матеріали подаються з великою теплотою і шаною до знаного і всіма любимого понтифіка. Після читання саме такого матеріалу, у людини виникає стійке відчуття і бажання знати більше про цю Велику людину.

Серед публікацій хочемо відзначити і роботу автора Підлучкого О. - Іоанн Павло Великий: пастир, який навчав свою паству не боятися, яка була опублікована в газети Дзеркало тижня. - 200http://gazeta.dt.ua/article/print/SOCIETY/ivan_pavlo_velikiy__pastir,_yakiy_navchiv_svoyu_pastvu_ne_boyatisya.html8. - 29 серпня. В газетній статті автор, пише про прибуття Іоанна Павло ІІ в Україну з пасторським візитом, про те як його зустріла Україна, у Львові стоячи на колінах «Герої не вмирають» і про те, що у Іоанна Павла ІІ не було заплановано, але за його проханням, відбулась поїздка до місця масових розстрілів в Биківні під Київом, де він вшанував жерт окупаційного червоного режиму. Автор статті описав, яке на нього справило враження від хворої , немічної людини, і величі духа, любові і співчуття трагедії.

Особливою є праця автора Лебьода Д. Т. “Таємниця папи” в ній подається переписка Кароля Войтили з працівниками підприємства “Солвай” [80]. Ми бачимо і відчуваємо теплоту, дружні стосунки які пронесені через роки.

Сучасні технології, інтернет, дозволяють поринати в пошук, ознайомлюватись з матеріалами не виходячи із дому. Ми можемо читати твори і публікації. І українських дослідників і іноземних, всіх тих хто проводить дослідження про життя і діяльність Кароля Войтили. В постійному доступі фільми про життя понтифіка, про його жертовний подвиг, за що вже по смерті отримав назву - Лицар віри. Практично всі наукові видання, всі газети мають електронну форму, що дозволяє користовутися інформацією постійно. Знання пішли в всесвітню мережу і є досяжними для кожного, хто тільки зацікавиться і побажає знати і зрозуміти, чого хотів Іоанн Павло Другий для людини, нації, держави, і для людської цівілізації в цілому. Серед електронних ресурсів, які опрацьовувались при відборі матеріалу, можна виділити такі як - AMILTARIS CONSORTIO Апостольське повчання святішого отця Іоанна Павла ІІ до епископів, духовенства та вірних усієї католицької церкви про завдання християнської сім'ї в сучасному світі [Електронний ресурс] - Режим доступа : http://www.christusimperat.org/uk/node/37425;

Не бійтеся бути святими Папа Іоанн Павло ІІ. Шлях до України (2011) [Електронний ресурс ] - Режим доступу: http://kyrios.org.ua/movies/documentary-movies/9246-ne-bijtesja-buti-svjatimi-papa-ivan-pavlo-2-shljah-do-ukrayini-2011.html; Франциск : навчання Іоанна Павла ІІ актуальне, як ніколи [ Електронний ресурс ] - Режим доступу: http://catholicnews.org.ua/francisk-navchannya-ivana-pavla-ii-aktualne-yak-nikoli.

Великим джерелом, і місцем, де йде апробація наукових досліджень і знаних науковців і творчої молоді є матеріали наукових конференцій. Серед знакових, можна виділити ті, які відбулися відразу по смерті понтифіка, “ Спадщина Папи Іоанна Павла ІІ “ - Університет Ла-Саль Філадельфія. - саме 4червня 2005 р. Назвемо і ті конференції, які відбулися за останні роки, серед них такі як “10-ліття пастирського візиту папи Іоанна Павла II в Україну: діалог культур та перспективи релігійного порозуміння”, яка відбулася 20-21 травня 2011 р. у Львові, в Українському католицькому університеті . У тому ж 2011 році 4 листопада, у Києві відбулася науково-практична конференція “Гідність людини у вченні Іоанна Павла ІІ”. Конфференція проводилась за участі представників різних Церков.

15 травня 2015 року, у Польському центрі ім. Ігнація Падеревського ВНТУ пройшла Міжнародна науково-практична конференція ЄПолітика мудрої толерантності: спадщина св. Іоанна Павла ІІ і УкраїнаЄ, Конференцію організували Вінницький національний технічний університет, Генеральне Консульство Республіки Польща у Вінниці, Інститут релігійних наук св. Томи Аквінського (Київ).

Конференція присвячена 95-й річниці св. Іоанна Павла Другого (Кароля Войтили) -- видатного релігійного діяча, богослова, філософа, поета.

Мета конференції - осмислення багатої ідейної спадщини найвідомішого поляка ХХ століття як джерела підходів до розв'язання духовних, суспільних і політичних проблем сучасної України.

До участі в Міжнародній науково-практичній конференції долучилась бібліотека ВНТУ, організувавши ілюстровану виставку-перегляд документів зі свого фонду на тему: “Апостол миру” (до 95-річчя від дня народження Іоанна Павла ІІ”.

В Україні проводяться філософсько-антропологічні студії (2013) тема дослідження - Визначальні виміри сучасного філософсько-антропологічного знання. По матеріалам таких студій друкуються збірники наукових праць . Вони є цікавими для студентів, аспірантів, молодих вчених і всіх, хто займається даними дослідженнями.

Багато праць що присвячені особистості Іоанна Павла Другий містять документальні розділи, в основному це проповіді Папи. Для даного дослідження це теж немало важливо, адже у своїх проповідях Папа являє всім свое сердце, ставлення до людини, або до проблеми з якою він працює. Особливою для нас була Проповідь Папи Іоанна Павла Другий на Візантійській літергуї у Київі (25.06.2001).. У книзі “Иоан Павел Другий . Мысли о земном” подаються проповіді Папи під час його візиту до Польщі. А ще чудовими зразками мовної величи є промови понтифіка, серед них відзначимо - Привітальна промова папи Іоанна Павла II в аеропорту в Борисполі, Київ, 23 червня 2001 року, п. 1-2 // “Вітаю тебе, Україно!” Пастирський Візит Святішого Отця Іоанна Павла II в Україну 23-27 червня 2001 року.

Для огляду і збору історичного матеріалу використовувались довідники, такі як - Церкви і релігійні організації України у 2002 році.

В роботі над темою постійно доводилось звертатись за матеріалами і описами подій до спеціальних сайтів серед них наприклад - “Католицький Оглядач” - це інформаційний сайт порталу “Milites Christi Imperatoris”. “Католицький Оглядач” інформує про життя Католицької Церкви у світі та в Україні, про діяльність Вселенського Архиєрея та Глави УГКЦ, а також подає новини про ті події життя інших християнських конфесій та нецерковного життя, які мають вплив на життя католиків у світі та в Україні зокрема. Другим сайтом, який використовувався в роботі є сайт РІСУ - Релігійно-інформаційної служби України, 2001-2015. Ресурс РІСУ є проектом Інституту Релігії та Суспільства Українського Католицького Університету.

Окремо хочемо виділите сайт видання CREDO -- загальноукраїнський католицький суспільно-релігійний часопис (також використовуються скорочені назви: “CREDO”, або “Католицький часопис CREDO”), що висвітлює питання віри в сучасному світі, й розрахований на читачів, які хочуть жити свідомою вірою, та пов'язують її із щоденним життям. Засновано: 1992 року. Видавець: Кам'янець-Подільська дієцезія. Розповсюджується по католицьких парафіях України. Має електронну версию - Режим доступу : http://www.credo-ua.org/2015/06/136144

При роботі використовувались і документальні фільми, наприклад фільм “Life and Times: John Paul 2”. - “Часи та люди: Папа Римський Іоанн Павло Другий”, канадського продюсера Теренса Маккена вийшов у 2003 році. - Режим доступу: http://www.doctv.ru/papa-rimskij-ioann-pavel-ii.html

Документальний фільм про Папу Римського Іоанна Павла Другий, його життя, діяльність та його значущу роль в період холодної війни і активність, яка й призвела до краху комуністичних режимів у Європі. Фільм створений на основі інтерв'ю його студентів, друзів, однокласників, сусідів та колег.

Фільм розподіляється на п'ять частин. В Першій Частині, знайомлять із процесією, якою займається Кармелін, процес встановлення смерті, тобто так перед історія. В другий частині друзі, знакомі, однокласники дають інтерв'ю та розповідають про Кароля Войтилу, про події, про звички, про інтереси та відносини з іншими та сім'єю. В третій частині розповідається про гибель його старшого брата та початок Другої Світової Війни. В четвертій частині розповідається про його подорожі, які він проводив з молоддю, де розвивав, досліджував тему своєї книги “Любов та відповідальність”, яка принесла йому популярність та новизну серед колег, та серед прихожан, та навчання у Римі. В п'ятій частині розповідається про його активну участь у Ватикані, про допомогу Папі Пію 12, та прихід Кароля Войтили Папою.

У цілому зауважимо, що в даному огляді зроблено лише аналіз основних досліджень які використовувались автором роботи, але робіт значно більше і вони потребують вивчення і аналізу серед студентів, науковців, богословів.

1.2 Джерельна база дослідження

Опрацювання і дослідження теми “Папа Римський Іоанн Павло Другий: Життя та діяльність” вимагає ґрунтовного опрацювання джерельної бази, всієї гуманістичної спадщини цієї Великої людини, яка і посмерті веде за собою вірян, дослідників, науковців і просто громадян у всьому світі. По собі Іван Павло Другий залишив велику духовну , інтелектуальну , суспільну та наукову спадщину. Він є автором понад 120 філософських і богословських робіт. Іоанн Павло Другий є автором 14 енциклік, 15 апостольських звернень, 11 апостольських конституцій, 45 апостольських послань і п'яти книг, апостольські листи, послання, художні твори, філософські праці.

Весь гуманістичний спадок можна умовно поділити на чотири групи: 1)книги і філософські праці; 2) енцикліки; 3) апостольські звернення і конституції; 4) листи і послання; 5) художні твори.

До першої групи ми відносимо його книги - “Особа і вчинок”, “Любов і відповідальність”, “Дар і таємниця”, “Вставайте, ходімо”, “Єдність в багатоманітності”, “Особистість і вчинок”, “Пам'ять і ідентичність” , “Переступити поріг надії”) . При написанні роботи було опрацьовано ті книги де Іоанн Павло Другий висловлює свої думки стосовно філософії людини .

Досвід людини є цікавою проблемою з точки зору філософії, про що і було викладено автором у “Особистость та вчинок”[ 90 ] - дослідження присвячене розгляду питання досвіду в контексті християнської антропології, якою пронизана творчість польського мислителя, кардинала Кароля Войтили. Розуміння досвіду К. Войтилою виходить за межі феноменалістської концепції досвіду.

На думку автора, досвід має розподіл на внутрішній і зовнішнім, а процесі використання людиною він має інтегральний характер. Досвід людини є складним процесом пізнання і жоден окремий досвід людини не розповсюджується на усіх інших, тому що він є самототожним, але неспівмірним.

Людський досвід не може перебувати роздільно від розуміння людини як особистості. Кароль Войтило, також розглядає досвід в контексті системи “особистості - вчинку”. Особистість певною мірою вкорінена через свідомість, але не в свідомості, свідомість супроводжує вчинок. Автор приходить до висновку, що вчинок, це усвідомлена і відповідальна дія.

Не менш цікавою є автобіографічна книга “Дар і таємниця” написана святим Іоанном Павлом Другий у 50-ту річнцю його священицьких свячень. У ній Іоанн Павло Другий описує історію свого покликання, згадуючи не тільки зовнішні події, а й свої переживання і досвідчення.

В своїй праці Іоанн Павло Другий описує історію свого священицького покликання, стверджуючи що кожне священицьке покликання у своїй найглибшій сутності є великою таємницею, є даром, який нескінченно перевершує людину, в чьому він пересвідчився протягом свого життя. “ Покликання є таємницею Божого обрання” , Іоанн Павло Другий наголошував що Бог нас “закликав до святого покликання не на підставі наших діянь, але за власною постановою і благодаттю”.

Папа Римський описує свою першу зустріч з князем Адамом Стефаном Сапєгою, Архієпископом Митрополитом Краківськім, який прибув до гімназії із візитом і як його духівник, отець Едвард Захер, доручив виступити з привітанням до Митрополита. Архієпископ поцікавився куда я хочу йти навчатися після закінчення гімназії. Отець Захер відповів: “Він іде на полоністику”. “Шкода, що не на теологію” - зауважив на це Архієпископ. Іоанн Павло Другий пише, що на тому життєвому етапі моє священицьке покликання ще не дозріло. А от Митрополит угледів подальший життівий шлях Кароля, і вважав його покликання даром від Бога.

Молодий священник поєднував душпастерське служіння і роботу з молоддю, а це походи, дискусії, роздуми , цей досвід Іоанна Павла Другого надихнуло написати книгу “Любов та відповідальність” вона була надрукована у 1960 році науковим товариством Люблінського католицького університету. Новизна цієї книги була в тому що, священик, представник духовенства, говорив про проблеми сексуального характеру, сексуального життя сімейних пар. Досвід який описаний в даній книзі має специфічний характер, який часто, в різних ситуаціях ставив священика з проблемою полового життя. Досвід не був особистим для Кароля Войтили, він був чужим, тому дане спрямування мало формування світогляду не з медичної сторони а з духовної, а якщо сказати коректніше то це ще й етичне дослідження.

Перший розділ називається “Особистість та імпульс”. Проводиться аналіз слова “використовувати” його значення; особистість як об'єкт та суб'єкт вчинку; етимологія слова “використовувати” та власне історія цього слова; любов як протилежність значенню “використовувати”; критика утилітаризму; заповідь любові та її персоналістична форма; інтерпретація імпульсу; розрізнення понять імпульсу та інстинкту; сексуальний імпульс як якість особистості; співвідношення сексуального імпульсу та існування; релігійне толкування понять; ригористична (строга, негативна) інтерпретація; інтерпретація лібідо.

Другий розділ називається “Особистість та любов”. Розглядається слово “любов”; метафізичний аналіз поняття любові; любов як потяг; любов як жадоба; любов в добрих вчинках; проблема взаємності ; перехід симпатії до дружби; жертовна любов; психологічний аналіз любові; хвилювання та враження; аналіз чуттєвості; емоційність та емоційна любов; проблеми інтеграції любові; етичний аналіз любові; переживання та чеснота; поняття цінності особистості; належність однієї особистості до іншої; вибір та відповідальність; участь свободи; проблема виховання любові.

Третій розділ називається “Особистість та доброчесність”. Розглядається саме реабілітація доброчесності; Доброчесність та ворожість; хтивість тіла; суб'єктивність та егоїзм; структура гріха; власне сеанс доброчесності; метафізика сорому; явище сексуального сорому та його інтерпретація; закон абсорбції сорому любові; проблема розбещеності та безсоромності; проблема стриманості; самоконтроль та об'єктивація; ніжність та чутливість.

Четвертий розділ називається “Справедливість як відношення до творця”. Цей розділ розглядає шлюб; моногамію і нерозривність шлюбу; цінність інституту; Плодовитість або готовність стати батьками; Періодична стриманість: метод та інтерпретація; Покликання; Поняття Справедливості до творця; дівоцтво та невинність; проблема покликання; батьківство і материнство; П'ятий розділ має назву “Сексологія та етика”. Розглядає в собі терапію; сексуальна психопатологія та етика; проблема свідомого материнства; проблема шлюбу та співжиття тобто побуту; сексуальний імпульс.

Проблемам антропології персоналістичної думки присвячена праця Кароля Войтили “Суб'єктність і “те, що не піддається редукції” в людині” .Автор вивчає і аналізує досвід людської особи. Ця праця побудована як нариси з філософської антропології .

Остання з книг - “Пам'ять і ідентичність” - вийшла в світ напередодні його госпіталізації 23 лютого 2005. А самою популярною була його книга - “Переступити поріг надії”, яка розійшлася тиражем в 20 млн екземплярів.

До другої групи джерел відносяться 14 енциклік, які вийшли з під пера Іоанна Павла ІІ. До найвідоміших належать: Redemptor hominis (1979), Dives in misericordia (1980), Laborem exercens (1981), Slavorum apostoli (1985), Dominum et vivificantem (1986), Sollicitudo rei socialis (1987).

На сьогодні , для України є слушним звернутися з вивченням і переосмисленнямпраць Іовнна Павла ІІ. Серед таких праць можна відмітити енцикліку - Evangelium Vitae Святішого Отця Іоанна Павла Другого до єпископів, священників і дияконів, ченців і черниць, світських католиків та до всіх людей доброї волі про вартість і недоторканність людського життя. В даній праці Іоанн Павло Другий ще раз наголошує на господній заповіді “Не вбий”, а також пропонує служителям Господа завжди стояти на стороні правди.

Філософські проблеми висвітлюються в серії енциклік Святійшого Папи Римського , які вийшли друком 1891, 1981, 1991 років про працю і людську життєдіяльність і моральності .

Не обминув увагою Іоанн Павло Другий і проблеми розвитку сучасної економіки. Знач не місце їх аналізу папа відвів в енцикліці “Сотий рік” (5.01.1991) в зв'язку з відзначенням сторічного ювілею епохальної для формування соціальної доктрини католицизму енцикліки “De rerum novarum» папи Лева XIII. Він пропонує модель “вільної економіки” на противагу капіталізму. Папа рішуче виступав проти того, щоб усе в нашому житті перетворювалось в товар. Економіка має забезпечувати природні потреби людини, а не стимулювати споживацтво. Звідси великою є роль держави, котра повинна об межувати надмірну свободу економічної діяльності, котра перетворює людину з суб'єкта в товар, об'єкт. Гідність та особа людини мають стояти завжди вище, ніж економічні блага чи проблеми.

До третьої групи джерел нашого дослідження відносяться декларації, душпастирська Конституція апостольські звернення . Серед робіт даної групи особлива увага приділялась вивченню Декларація “Гідности людської - Dignitatis humanae”. В цій роботі було викладено всі рішення і всі документи Другого Ватиканського Собору. Також вивчалась душпастирська Конституція “Радість і надія - Gaudium et spes” .

До четвертої групи робіт відносяться : Діалоги Іоанна Павла Другий з православними [ 28 ], та велика кількість листів. Саме в листах (приватних та офіційних) найповніше розкривається особистість науковця і людини. У них видно, як змінюються його наукові, політичні, громадські погляди, переймається проблемами людини, громади і всього світу . Серед них такі як - Про гідність і покликання жінки : апостольський лист Святішого Отця Іоанна Павла Другий з нагоди Марійського року[ 53 ]; Сімейна спільнота : Апостольське повчання Святішого Отця папи Іонна Павла Другий до єпископів, духовенства та вірних усієї Католицької церкви про завдання християнської сім'ї в сучасному світі; Лист до сімей Святішого Отця Іоанна Павла Другий з нагоди року сім'ї 1994; Апостолическое послание в связи с пятидесятилетней годовщиной начала Второй мировой войны. Лист до сімей Святішого Отця Іоанна Павла II з нагоди року сім'ї 1994.

Іоанн Павло Другий, добре володіючи акторською майстерністю, володіючи словом, розумів яке значення здобувають митці в сучасному, швидкозмінюваному світі. Змістовним і повчальним є його Послання Папи Іоанна Павла Другого до митців. На думку понтиіка митець - образ Бога Творця, наголошує на особливому покликанні митця служити красі.

Іоанн Павло Другий добре володів словом, тому його промови це те що вимагає уваги і аналізу Окремо виділимо його промови - “Перестаньте йому аплодувати! Почніть, нарешті, його слухати”, -- закликав 1997 року один солідний польський журнал. Серед його промов ми маємо Привітальна промова папи Іоанна Павла Другого в аеропорту в Борисполі, “Вітаю тебе, Україно!” яку він виголосив під час пастирського віізиту в Україну 23-27 червня 2001 року , а ще проповідь Папи Іонна Павла Другий на Візантійській літергуї у Київі ( 25.06.2001)96.

Повчання потиіфка завжди були змістовними і повчальними, такими, що завжди зоставалися в умах і душах людей, перед них віділяємо Апостольське повчання святішого отця Іоанна Павла Другим до епископів, духовенства та вірних усієї католицької церкви про завдання християнської сім'ї в сучасному світі. У травні 1995 року опубліковано Апостольський лист про Східні Церкви “Світло Сходу”, і того ж місяця вийшла енцикліка “Щоб усі були одно” - дана робота присвячена проблемам відновлення стосунків церков різних конфесій і мирне співіснування.

До п'ятої групи його робіт ми відносимо його художні твори, Вони дають розуміння, що перед нами добрий мовознавець, ерулит і літератор. Іоанн Павло II є автором п'єс «Золотих справ майстри», «Фатальна звістка». П'єса «Брат нашого Бога» написана у стилістиці Рапсодійного театру, мова якого мовою Станіславського і Герасимова принципово не перекладається поем і віршів. У 1995 року, до 75-річчя Іоанна Павла II у польському Літературному видавництві вийшла збірка юнацьких віршів Кароля Войтили -- гімн Мagnificat і кілька сонетів, написаних у шкільні та перші університетські роки. Сучасники кажуть, що Кароль Войтила читав ці вірші на студентських поетичних вечорах.

Багато віршів Кароля Войтили перекладено українською. В Україні його поезії виходили такими виданнями: Веслуючи в небо: Поезії; Вибрані поезії ; Святиня=Swiatynia; Римський триптих ; На вірші Папи виконуються пісні, а в театрах йдуть постановки його п'єс.

Висновки. Розгляд методологічних основ дослідження “Папа Римський Іоанн Павло Другий: Життя та діяльність”, дозволив усвідомити важливі дослідницькі пріоритети та виявити різні інтерпретації світобачення, поглядів і діяльності Іоанна Павла Другого. У центрі уваги роботи є богословський, філософський та гуманістичний світогляд понтифіка, науковця і Великої людини.

Розділ 2. Формування світоглядних засад та філософсько-гуманістичних вподобань Іоанна Павла Другого

2.1 Історико-культурна матриця формування, життєвих та світоглядних засад Іоанна Павла Другим

Іоанн Павло Другий-- Велика людина, 264-й Папа Римський, перший в історії Папа-слов'янин.

18 травня 1920 року в невиликому місті Вадовіце, що неподалік Кракова в родині поручника Війська Польського Кароля Старшого Войтили та його дружини Емілії народилася третя дитина. Хлопчика назвали Каролем-Юзефом. Друге ім'я було йому дано на есть Юзефа Підлусуцького, великого політика національного героя Польщі. Родина Каролів жила не багато, єдиним джерелом доходів родини була батькова зарплатня офіцера-тиловика, а згодом -- пенсія. Житло вони винаймали у будинку купця-єврея Хаїма Баламута. І батько, і мати були дуже побожними, і Кароль це змалку був долучений до духовних, релігійних основ католицизму. Є дослідження істориків-біографів які стверджують, що Льолек (так скорочено звучало ім'я Кароль) прислужував у костелі і змалку був міністрантом.

13 квітня 1929 році від серцевої недостатності померла його мати, а через три роки по смерті матері в житті Кароля знову сталася трагедія, у віці 26 років, помер старший брат Едмунд. Кароль дуже любив свого брата, він для малого був добрим другом і наставником та прикладом для наслідування. Батько приділяв багато уваги сину, це був час коли він читав йому художні твори великих письменників і патріотів країни, води довго розмовляли. Спілкування було плідним, кароль з малку був врівноважений, добрим, відповідальним до людей. Старші люди у Вадовицях пам'ятали батька та сина, які разом йшли до костьолу, до школи, на прогулянки. Батько був людиною віруючою, строгою. Він розумів що життя є непередбачуваним і важким. Тому вважав за потрібне виховувати і гартувати характер сина, призвичаювати -- морально й фізично -- до найтяжчих умов життя.

Кароль успішно закінчив початкову школу і вступив до гімназії. Він був одним з найкращих учнів класу. Улюбленим предметом в гімназії була польська література, також він цікавиться мовознавством ( полонистикою). А ще дуже цікавила молодого Войтилу історична граматика, старослов'янська мова. Пізніше інтереси хлопця переключилися на філософію та теологію. Кароль був фізично добре складеним, він активно займався спортом -- плавав, ходив на каное гірськими річками, захоплювався гірськими лижами та пішими походами у гори. Любив грати у футбол, стояв на воротях аматорської польсько-єврейської футбольної команди містечка Вадовіце, капітаном якої був його найкращий друг єврей Єжи Клутер і часто відносив себе саме до єврейської спільноти. А ще у Войтили-юнака з'явилося захоплення, яке за мирних обставин могло стати справою його життя, це театр. Він грав головні ролі в аматорських спектаклях, здобув друге місце на воєводському конкурсі читців-декламаторів. У квітні 1938 року Вадовіцьку гімназію відвідав краківський архієпископ, кардинал Адам Сапега. Вітальну промову проголосив школяр випускного класу Кароль Войтило. Промова справила на кардинала враження, що той зацікавився юнаком, про бачення свого майбутнього, спитавши куди юнак піде навчатися після школи. “Кароль на запитання відповів, що ще не вирішив -- “ або на полоністику, або оберу собі акторське ремесло”. -- “Жаль, що ви не хочете поставити свої таланти на службу церкві”, -- зітхнув кардинал. Згодом Папа Римський, так тлумачив свої слова, “на тому етапі життя моє священицьке покликання ще не дозріло, хоча багато хто з мого оточення припускав, що міг би піти до духовної семінарії”.

У 1938 році Кароль прийняв Тайну Миропомазання і здобув свою середню освіту. Маючи здібності до наук, у 1938 року Кароль вступає на філософський факультет Яґеллонського університету і разом з батьком переїздить до Кракова. Вже будучи студентом він не полишає акторську діяльність і виступає в експериментальній драматичній трупі “Студія 38”. Духовне виховання батька, власні моральні якості спонукають його стати членом студентського товариства Пресвятої Євхаристії та Милосердя.

Через рік, у 1939 році почалася Друга світова… Нацисти відразу закрили Ягеллонський університет, а всі професори і викладачі були заарештовані і вивезли до концтаборів. Потрібно було вижити і не потрапити на примусові роботи до Німеччини, юнак мусив негайно знайти роботу. Він влаштувався підсобником на каменоломні хімічного заводу “Сольвей”, а влітку 1941 року перейшов працювати уже на сам завод, теж некваліфікованим робітником. “З гордістю і вдячністю Богові кажу про це -- випало мені чотири роки бути робітником”, -- згадував той час Папа. Час роботи простим робітником, дав добру школу Каролю. Він почав більше розуміти проблеми і тяготи життя поневоленного народу і побачив, що як би тяжко не жилося людям, вони окрім матеріального забезпечення потребують духівника, людини яка дала би розраду у горі і радості.

В період окупації культурне життя Кракова знаходилось у підпіллі, але воно не втратило своєї актуальності та інтенсивності. Люди потребували відпочинку душевного, моральною віддушеною під час війни. До цієї доброї справи, були долучені молоді полоністи Краківського університету. У перші роки війни, Войтила відвідував лекції з полоністики в підпільному університеті, писав вірші і п'єси та заснував разом з Мечиславом Котлярчиком підпільний Рапсодичний театр, у якому грав головні ролі. Він вважав, що саме це є його покликання і цим він прислужить полякам.

18 лютого 1942 року , на 62 році життя, від серцевого нападу помирає батько. І от у 21 рік король залишився у світі зовсім один. Родина друга Юліуша запропонувала Каролю пожити з ними. Проживаючи в родині і дякуючи домашній, добрій атмосфері, Каролю вдалося пережити і оговтатись від найтяжчих часів після смерті батька. Саме смерть батька, окупація, смерті друзів, сусідів, стали для Кароля Войтили останнім поштовхом: він вирішив присвятити все своє життя боротьбі зі злом, що, тоді безальтернативно панувало у його країні. Він не обирає шлях партизана чи підпільника, не обирає шлях збройної боротьби, а обирає шлях любові -- служіння Богові, людям. І хоча всі відзначали особливий акторський дар Кароля, радили пов'язати життя із театром, та на одній із репетицій, Кароль повідомив товаріщів, що за місяць ( зверніть увагу, як він відповідально ставився до своїх обов'язків, і відповідальне ставлення до планів і діяльності своїх друзів і колег) залишає репетиції і приступає до вивчення теології. Кароль Войтило обрав своє майбутнє, він остаточно вирішив стати священиком . Кароль облишив вивчення полоністики й пішов на нелегальні теологічні студії Ягеллонського університету. З серпня 1944 року, коли гестапо почало особливо жорстоко переслідувати католицьке духовенство, Войтила як і більшість семенаристів, перейшов на нелегальне становище і разом з кількома найкращими семінаристами оселився в палаці краківського архієпископа Адама Сапеги.

По закінченні часів окупації, семінаристи вийшли з підпілля, відремонтували будівлю семінарії і розпочалося відкрите семінарське навчання. Відновились заняття в університеті. Кароль закінчує третій та четвертий курси факультету теології університету. Під час 3-го року навчання на богословському факультеті він приймає постриг і вступає до школи канторів, стає віце-прем'єром «Братньої допомоги» (цю посаду обіймав до квітня 1946 р.) В цей же час , він зацікавився поглибленим вивченням життя святого Іоанна від Христа, його духовною спадчиною. Самостійно почав вивчати іспанську мову, щоб в оригіналі читати теологічні і поетичні твори. Пише власну поезію та друкує її під псевдонімом. Кароль отримує найвищі оцінки , як результат зацікавленного ставлення до навчання, розумаючи, його важливість для майбутнього служіння людям. Товариші, жартуючи, написали на дверях його кімнати: "Кароль Войтила -- майбутній святий”. По закінченню навчання Кароль півтора роки працює асистентом на кафедрі теології в семінарії.

13 жовтня 1946 року кардинал Сапега висвятив К.Войтилу в сан піддиякона, а через тиждень -- диякона. У листопаді Войтилу висвячують на священика Римо-Католицької Церкви. Майже відразу після рукоположення на священика, він залишає Польщу і вдосконалює свої знання на філософському факультеті Домініканського Папського міжнародного коледжу Анґелікум у Римі. У 1947 році -- здобуває ліценціат з богослов'я. Продовжує навчатися в університетах Фрібургу (Швейцарія) та Лувена (Бельгія). Під час римських канікул Кароль працює в парафіях польських емігрантів у Франції. У 1948 році завершує працю над докторатом і повертається до Польщі, укріплений у правильності свого життєвого шляху.