Роман Шухевич–командувач УПА

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Львівський національний університет імені Івана Франка

Географічний факультет

Кафедра туризму

Реферат на тему:

«Роман Шухевич-командувач УПА»

Яковенко Лілія

Львів - 2019

Зміст

Життєпис

Головний командир УПА: 1943--1950

Останній бій і смерть Романа Шухевича

Життєпис

Роман-Тарас Йосипович Шухевич - народився 30 червня 1907 року у місті Львові. Рід Шухевичів завжди сприяв українському національному відродженню, з нього вийшло багато політичних, культурно-громадських та військових діячів. шухевич армія окупант виз боротьба

Своє дитинство Р. Шухевич провів у Краківці на Львівщіні. У 1914 році родина Шухевичів переїздить до Кам'янкі-Бузької, де він закінчив початкову школу. Подальшу освіту отримує у Львові у філії Академічної гімназії. Під час навчання він жив у своєї бабусі - Герміни Шухевич. У домі панував дух патріотизму і прищеплені батьком Йосипом та дядьком Степаном родинні військово-патріотичні традиції, зміцнив полковник Євген Коновалець - командант УВО, який деякий час винаймав у Шухевичів кімнату. Саме спілкування Р. Шухевича з Є. Коновальцем мало великий вплив на формування свідомості і характеру на майбутнього провідника УПА.

У вересні 1926 року Р. Шухевич вступив до Львівської політехніки, який закінчив у червні 1934.У студентські роки Роман Шухевич захоплювався спортом, улюбленими видами були: футбол, баскетбол, біг, волейбол, плавання, а також планерний спорт. На спортивних змаганнях у Львові поставив рекорд у бігу з перешкодами та у плаванні.

У 1928-1929 Р. Шухевич відбував військову службу в польській армії. Як студента, його зразу ж направили на навчання у школу підхорунжих, але згодом звільнили і подальшу військову службу він продовжив рядовим гарматником в артилерійській частині на Волині.

У 1925 році Р. Шухевич вступив у ряди Української Військової Організації. Крайова Команда УВО доручила йому виконати замах на польського шкільного куратора у Львові С.Собінського, який проводив жорстоку антиукраїнську політику в галузі шкільництва. 19 жовтня 1926 року 19-річний Шухевич разом із Богданом Підгайним виконав поставлене завдання.

2 лютого 1929 року у Відні була створена Організація Українських Націоналістів. У 1930-1934рр. Р.Шухевича було призначено бойовим референтом Крайової Екзекутиви ОУН. У 1930 році він був одним із керівників масових актів непокори - Саботажної акції, що охопила цілу Галичину. Як бойовий референт КЕ ОУН Р. Шухевич брав участь в організації низки заходів, спрямованих проти антиукраїнської політики польської влади.

У 1930 році Р. Шухевич одружився з Наталією Березинською, дочкою пароха села Оглядів.

Р. Шухевич брав активну участь у дискусії щодо побудови та організації армії в ОУН. Свою перевагу він віддавав думці про те що, національну армію необхідно творити на західноукраїнських землях, опираючись на власні сили.

Під час масових арештів членів ОУН у червні 1934 року, Р. Шухевича було заарештовано і заслано до концентраційного табору у Березі Картузькій без достатніх доказів вини. Але й тут він очолив націоналістичну організацію самооборони. 19 січня 1935 року Романа Шухевича відправлено на слідство до Львова. На Львівському процесі над ОУН польські шовіністи інкримінували йому "державну зраду" та звинувачували у належності до Крайової Екзекутиви ОУН. Члени ОУН, проти яких поліція не мала достатньо доказів, повинні були послідовно заперечувати свою причетність до організації. При цьому всі вони заявляли, що за своїми переконаннями є українськими націоналістами. Р. Шухевича було засуджено на три роки ув'язнення з урахуванням слідчого арешту. На підставі проголошеної у 1935 р. урядової амністії він вийшов на волю 27 січня 1937 року, пробувши півроку у концтаборі та два роки у тюрмі.

Після звільнення Р. Шухевич проживав із родиною у Львові, вони перебували у дуже скрутному матеріальному становищі. Адже "політично ненадійний" Шухевич не міг влаштуватися на гідну роботу, не зважаючи на дві вищі освіти. У березні цього ж року він створює кооператив "Фама", який стає першою українською рекламною кампанією в Галичині.

Восени1939 року Р, Шухевич разом із родиною проживав у Кракові. Він виконував функції референта зв'язку у Проводі Українських Націоналістів (ПУН) на чолі з полковником А. Мельником, зокрема організовував нелегальні переходи кур'єрів в Україну через німецько-радянський кордон, приймав звіти від членів ОУН та кур'єрів, які прибували з України.

Нова політична ситуація вимагала нових форм боротьби за державну незалежність, та між ОУН в Україні й ПУН за кордоном, що очолював полковник Андрій Мельник, не було єдиного узгодженого погляду з цього приводу. Незважаючи на довгі переговори, ОУН розколюється на дві частини. Під керівництвом полковника Мельника та під проводом Степана Бандери. Остаточно цей поділ був оформлений на конференції ОУН 10 лютого 1940 р. у Кракові, на якій було створено Революційний Провід ОУН на чолі зі С. Бандерою. Р. Шухевич увійшов до складу членів Революційного Проводу й був призначений Крайовим Провідником ОУН на західноукраїнських українських землях.

Під керівництвом Р. Шухевича із членів ОУН була створена міцна організаційна мережа, яка стала базою для підготовки підпілля в Україні. Особливу увагу Крайовий Провідник приділяв військовим вишколам членів ОУН. У Військовому штабі ОУН він керував підготовкою і навчанням провідних військових кадрів, які мали стати командирами майбутнього українського війська. Шухевич брав активну участь у нарадах II Великого збору ОУН, що відбувся у квітні 1941 року.

1941 року Р. Шухевич став фактичним керівником українського легіону при німецькій армії "Nachtigal" та увійшов з ним у червні до Львова. Після примусового переформування легіону на допоміжне з'єднання, формація дістала завдання поборювати радянських партизанів на Білорусі. Після її остаточного роззброєння Шухевич врятувався втечею від арешту і перейшов навесні 1943 року в підпілля, покликаний до Проводу ОУН як військовий референт.

З січня 1943 р. в житті Романа Шухевича почався новий етап діяльності як Провідника й Командира національно-визвольної боротьби проти німецьких і російських окупантів. Він зв'язався з Проводом ОУН та приєднався до боротьби, очоливши військову референтуру. У травні став членом Бюро Проводу ОУН, згодом - Головою, а у серпні 1943 р. на III Надзвичайному великому зборі ОУН був обраний Головою Бюро Проводу ОУН і призначений Головним командиром УПА.

У листопаді 1943, як головний командир та голова Проводу ОУН, Р. Шухевич брав керівну участь у підготовці в житомирських лісах I Конференції поневолених народів. Командування УПА провело впродовж 1943-1944 рр. низку розмов для контакту й порозуміння із розміщеними на Україні частинами угорських і румунських армій, як і представниками польської Крайової Армії.

Для поширення платформи визвольної боротьби ОУН і УПА зініціювали в липні 1944 р. створення Української Головної Визвольної Ради (УГВР), а головою її Генерального Секретаріату й головним секретарем військових справ обрано генерала Романа Шухевича (під псевдо Чупринка-Лозовський).

Під час німецької окупації України Р. Шухевич мешкав переважно у лісових криївках, а від серпня 1944 р. з приходом радянської влади - у селах. За наступні п'ять років він змінив величезну кількість місць проживання. Від весни 1948 року і до самої загибелі він переховувався у с. Білогорща.

Через активну політичну діяльність, родина Р. Шухевича завжди переслідувалась. Після окупації Західної України большевиками Наталія Шухевич із сином, щоб не потрапити в тюрму, перейшла нелегально кордон і добралася до Кракова. Тут 16 жовтня 1940 року народилася їхня дочка Марія. Під час Другої світової війни у липні 1941 року вона перебралася до Львова. Тут із двома дітьми проживала до арешту 17 липня 1945 року. Після арешту обох дітей від неї забрали й віддали до дитячого будинку. Згодом Наталя зі своєю матір'ю Осипою також була відправлена на заслання, а діти - син Юрій та дочка Марія - були передані до дитячого будинку в Донецьку. Згодом Юрія було ув'язнено, і він перебував у таборах понад 32 роки. Його батьків, Йосипа та Євгенію Шухевичів, радянські спецслужби тримали під постійним наглядом, поки ті мешкали у Львові. Коли стало зрозуміло, що МҐБ не зможе використати батька для арешту сина, то його, тяжко хворого, відправили на заслання у Кемеровську область, де він помер у 1948 році. Мати Євгенія була заслана до Казахстану, де і померла 30 червня 1956 року. Сестра Наталья була заарештована 7 вересня 1940 року та засуджена на процесі 59 членів ОУН на 10 років каторжних робіт на лісоповалі на Уралі й 5 років заслання в Казахстан. Брата Р. Шухевича - Юрія, НКВД замордувало у Львівській тюрмі, де він і помер у червні 1941 року.

Головний командир УПА (1943-1950)

Із січня 1943 р. Роман Шухевич розпочав новий і найвідповідальніший етап своєї діяльності: став Провідником і Командиром національно-визвольної боротьби проти німецьких і московських поневолювачів України. Після втечі від німецької варти він швидко зв'язався з Проводом ОУН і зразу ж включився у боротьбу, очоливши військову референтуру. У травні став членом Бюро Проводу ОУН, згодом -- Головою, а у серпні 1943 р. на III Надзвичайному великому зборі ОУН одноголосно обраний Головою Бюро Проводу ОУН і призначений Головним Командиром УПА. Серед провідних кадрів ОУН та командного складу УПА Роман Шухевич -- “Тарас Чупринка” мав надзвичайно високий авторитет, і обрання його на найвищі керівні посади в ОУН та УПА було сприйняте усіма учасниками визвольної боротьби зі щирим схваленням і великою довірою до його особи.

Слід відзначити, що саме за його керівництва ОУН вдосконалила свою організаційну структуру. Рішуче відкинула принцип вождівства, що негативно позначився на діяльності Організації та був причиною частих внутрішніх конфліктів. Становище вождя в ОУН, який за свою діяльність і рішення відповідав перед “Богом, Нацією і власним сумлінням”, скасовано, замість нього впроваджено виборне трьохчленне Бюро (тріумвірат), відповідальне перед Проводом ОУН. Головні постанови й рішення Бюро та Проводу приймались після їх спільного узгодження. При формуванні Бюро враховувався територіальний принцип, а також представництво у ньому ЗУЗ, ПЗУЗ та ОСУЗ. Усі ці демократичні принципи керівництва Організацією зміцнили й значно підняли дисципліну виконання наказів Проводу ОУН.

За керівництва Шухевича -- “Чупринки” відбулася й дальша позитивна еволюція ідейно-програмних засад ОУН, що відображено в Постановах III Великого збору ОУН. Тут підкреслено, що ОУН рішуче бореться проти всіх видів тоталітарних систем, зокрема проти німецького націонал-соціалізму (гітлеризму) та фашизму й проти московсько-совєтського більшовизму; що ОУН за побудову демократичного державного порядку в Українській державі та проти офіційного нагадування суспільству світоглядових доктрин і догм; що ОУН бореться за Українську Самостійну Соборну Державу й за те, щоб кожна нація жила вільним життям у своїй власній самостійній державі; що ОУН проти імперіалістів та імперій, бо в них один пануючий народ поневолює культурно й політично та визискує економічно інші народи. Тому ОУН і проти німецької “Нової Європи”, і проти Російської імперії СССР. Така генеральна політична лінія Організації сприяла поширенню ідей національно-визвольної боротьби на всю територію Совєтського Союзу. Гасло: “Воля народам, воля людині!” -- стало не лише популярним, а й мобілізуючою силою для усіх поневолених імперіалістами народів.

У результаті до лав УПА вступило багато неукраїнців, а то й цілі відділи військових формацій, скомплектованих німцями з поневолених народів Кавказу й Середньої Азії для боротьби проти повстанського руху в Україні. Усе це зумовило потребу в скликанні спеціальної Конференції поневолених народів сходу Європи й Азії, що відбулась у листопаді 1943 р. у с. Будераж на Рівненщині, для вироблення чіткого й узгодженого плану боротьби проти спільних окупантів. У Конференції активну участь брав і Головний Командир УПА “Тарас Чупринка”, але з конспіративних причин не виступав.

З метою об'єднання всіх національно-державницьких сил українського народу в боротьбі за незалежність України, в липні 1944 р. з ініціативи ОУН і УПА та особисто Романа Шухевича скликано Великі збори, на які прибули представники діючих в Україні політичних організацій. У результаті нарад створено Українську Головну Визвольну Раду, яка стала верховним органом українського народу в його визвольній боротьбі. УГВР була найвищою законодавчою владою в час боротьби за Українську Самостійну Соборну Державу.

Виконавчим органом УГВР став Генеральний Секретаріат, Головою якого обрано Романа Шухевича -- “Лозовського”. Його ж затверджено на посаді секретаря військових справ і Головним Командиром УПА.

Проведені за керівництва Романа Шухевича організаційні та політично-програмні зміни значно зміцнили Організацію й уможливили успішно продовжувати боротьбу майже до кінця 1950-х рр.

Роман Шухевич -- “Тур”, “Лозовський”, генерал “Тарас Чупринка” своєю многогранною і багаторічною революційною діяльністю засвідчив не лише свою велику любов до українського народу, безмежну відданість святій справі визволення України й здобуття самостійної Української держави, а й непересічний талант розумного політика і здібного військового командира.

Роман Шухевич -- одна з найвидатніших постатей національно-визвольної боротьби 1930-40-х рр., символ героїчної боротьби за Українську Самостійну Соборну Державу.

Останній бій і смерть Романа Шухевича

У ніч з 4 на 5 березня 1950 р. терміново розробляється «План чекістсько-військової операції по захопленню чи ліквідації „Вовка“», котрий затвердили заступник міністра держбезпеки УРСР В. Дроздов і представник МДБ СРСР генерал-лейтенант П. Судоплатов. Водночас був створений оперативний штаб в складі В. Дроздова, П. Судоплатова, начальника УМДБ Львівської області полковника В. Майструка і начальника Внутрішніх військ МДБ Української округи генерал-майора Фадєєва. До операції залучалися оперативні резерви 62 СД ВВМДБ у Львові, штабу Української прикордонної округи і Управління міліції м. Львова, а також військової сили (600 бійців), котрі були задіяні для зачистки місцевості на стику Глинянського, Перемишлянського та Бібрського районів Львівської області.

Оскільки не було точних даних, де саме шукати «Вовка», то для захоплення були намічені п'ять об'єктів: 9 будинків в с. Білогорща та його околицях, де мав би переховуватись Р. Шухевич, його зв'язківці та бойовики охорони. Весь цей район підлягав блокуванню до 6.50 5 березня 1950 р. Був також підготовлений мобільний резерв на автомашинах в складі майже 350 вояків на випадок отримання нових даних про місця укриття «Вовка»[99]. Загальна кількість учасників операції становила до 1 тисячі осіб і почалася вона близько 8.00 5 березня 1950 р. Одній з оперативних груп вдалося схопити сина Н. Хробак Данила, котрий випадково вибіг з хати. Від нього дізналися про адресу будинку його сестри Г. Конюшик, який був місцем переховування Р. Шухевича. Як пише В. Кук, «Тур» вже вирішив увечорі 5 березня 1950 р. змінити місце свого постою і ще 3 березня відправив своїх охоронців «Зенка» і «Левка» перевірити надійність нового укриття[100]. Коли група офіцерів Управління 2-Н і Львівського управління МДБ УРСР у супроводі бійців охорони підійшли до помешкання Г. Конюшик, їм двері відчинила Галина Дидик, яка назвалася Стефанією Кулик. Але емдебісти впізнали Галину Дидик і увійшли до будинку. Їй було запропоновано, щоб «Роман Шухевич, який переховується разом з нею, здався і щоб вона посприяла цьому, тоді їм буде збережене життя».

Тим часом емдебісти розпочали розшук в будинку, хоч впевненості у них щодо присутності в цей час в цьому приміщенні Р. Шухевича не було. Як стверджують сучасні дослідники Д. Вєдєнєєв та Г. Биструхін, «криївка» Головного Командира УПА була добре замаскована і, на їх думку, «в такому сховищі можна було пересидіти обшук, не виявивши себе.» Але можливо, вперше опинившись в такому надзвичайно складному становищі, напружені нерви «Тура» не витримали і він, почувши кроки на східцях, вистрілив через дерев'яну перегородку «криївки» і з пістолетом в руках здійснив спробу прориву. При цьому Р. Шухевич пострілом вбив начальника відділення Управління 2-Н МДБ УРСР майора О. Ревенка і збив з ніг полковника В. Фокіна, заступника начальника УМДБ у Львівській області. Але на виході з будинку він був вбитий автоматною чергою.

У записці по «ВЧ», яка 5 березня 1950 р. була терміново надіслана П. Судоплатовим, В. Дроздовим та В. Майструком на ім'я міністра державної безпеки СРСР В. Абакумова і міністра держбезпеки УРСР М. Ковальчука, стисло повідомлялося, що Р. Шухевич «вчинив збройний спротив, відкрив вогонь з автомата» і «попри вжиті заходи до захоплення живим, в ході перестрілки був вбитий сержантом 8 CP 10 СП ВВ МДБ». У документі також повідомлялось, що тіло Р. Шухевича було впізнане його сином Юрієм, колишньою зв'язковою Проводу ОУН Катрусею Зарицькою («Монета») та колишнім господарським референтом Проводу ОУН 3. Благим («Шпак»).

Так завершилась довготривала, фактично розпочата з 1944--1945 pp., операція спецслужб Радянського Союзу з ліквідації керівника українського визвольного руху Романа Шухевича. Загибель Р. Шухевича стала непоправною втратою для українського визвольно-революційного руху. З огляду на його авторитет, замінити його на керівних посадах революційного підпілля було практично неможливо. Як справедливо зазначив генерал МДБ П. Судоплатов, «після смерті Шухевича рух спротиву в Західній Україні пішов на спад і незабаром згас». Високий чин МДБ СРСР також визнав, що Р. Шухевич був людиною незвичайної хоробрості, мав досвід конспіративної діяльності і зумів впродовж семи років «займатися активною підривною діяльністю».

Тим часом закордонні організації українського самостійницького руху тривалий час не мали інформації про долю Р. Шухевича. Як згадує в своїй праці Л. Шанковський, широкі маси української еміґрації лише через сім місяців дізналися про загибель керівника націоналістичного підпілля в Україні. А першою в світі повідомила про смерть генерала «Тараса Чупринки» американська агенція «Associated Press» 21 жовтня 1950 р.Від цього часу на всіх теренах, де перебувала українська еміграція, розпочалися жалобні академії та робилися офіційні заяви, присвячені пам'яті Головного Командира УПА.

Список використаної літератури

1. http://www.memorial.kiev.ua/novyny/1145-golovnyj-komandyr-upa-roman-shuhevych.html

2. Головний Командир УПА Роман Шухевич -- «Тарас Чупринка» // Сайт«ОУН-УПА. Легенда спротиву»

3. Олександр Панченко. Життя, покладене на вівтар незалежності // Сайт «ОУН-УПА. Легенда спротиву»

4. Роман Шухевич. Головний Командир У. П. А. // Геннадій Бурнашов. Полководець УПА

5. Володимир В'ятрович. Шухевич. Перший серед рівних // Українська правда, 29.04.2008

6. Рекламний бізнес Шухевича. Майбутній командир УПА був успішним підприємцем // Історична правда, 8.02.2011

7. Василь Кук. Штаб-квартири головного командира УПА // Сайт «ОУН-УПА. Легенда спротиву»

Размещено на Allbest.ru