Інтеграційні процеси в Південно-Східній Азії

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ І. Теоретична частина

1. АСЕАН: структура та основні відомості.

2. Хід і перспективи економічної інтеграції країн-членів АСЕАН.

2.1 Умови, етапи та форми активізації співробітництва.

2.2 Фактори економічного протягування та відштовхування.

2.3 Концепція економічного співтовариства АСЕАН

2.4 Субрегіональні проекти та особливості співробітництва.

2.5 Формування АФТА та активізація торгівлі.

2.6 Співробітництво у сфері промисловості та транспорту.

2.7 Інвестиційна зона АСЕАН.

2.8 Фінансове співробітництво

3. Вклад АСЕАН в культуру світової політики.

РОЗДІЛ ІІ. Практична частина

1. Статистичні дані

2. Документація

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

На початку нинішнього століття в розвитку міжнародних відносин виразно спостерігаються дві провідні тенденції. З одного боку, зростає національна самосвідомість народів всіх країн і континентів і прагнення до зміцнення державного суверенітету, з іншого боку, стрімкими темпами розвивається економічна глобалізація і регіоналізація і скорочуються функції держави. Окремі структури, що створюють наш сучасний світ, стають взаємозалежними у все більшій мірі.

В процесі глобалізації відбувається посилення ролі окремих регіонів, йде процес формування багатополярного регіонального і світового порядків. Намічається тенденція до міжрегіональної співпраці і конкуренції, заглиблюється вертикальний розподіл праці, що стимулює міжнародні ринкові відносини. Такого роду процеси відбуваються усередині найбільшого геоекономічного регіону планети - Азіатсько-Тихоокеанському (АТР), якому властивий широкий міжконтинентальний характер. Приналежність до АТР великого числа країн, що різко відрізняються одна від одної, в тому числі за рівнем економічного розвитку і політичної демократії, обумовлює особливе значення спільності економічних інтересів і економічного співробітництва в регіоні для забезпечення необхідних темпів зростання економіки і регіональної безпеки [10].

Регіональна інтеграція - важлива особливість розвитку сучасних міжнародних відносин. У світі майже не залишилось країн, які не були б членами хоча б однієї чи декількох регіональних угруповань. Загальноприйнятим вважається факт, що створена у 1967 році Асоціація країн Південно-Східної Азії (АСЕАН) за минулі десятиліття стала найбільш успішним прикладом регіональної інтеграції за межами Європи.

Почавши з тендітної, ніби експериментальної антикомуністичної коаліції п'яти країн регіону, що розвиваються, АСЕАН перетворилася на впливового гравця в регіональному та світовому масштабі. Навколо АСЕАН, що об'єднує на сучасному етапі 10 країн Південно-Східної Азії (ПСА) з населенням близько 600 млн людей та сукупним ВВП, що перевищив у 2008 році 1 трлн доларів США, розгортаються все більш інтенсивні інтеграційні процеси, в які залучені впливові актори сучасної світової політики. Лідуючі світові держави прагнуть до встановлення тісних зв'язків з АСЕАН і конкурують між собою за вплив на цю організацію.

Разом з тим країни АСЕАН зіштовхуються з багато чисельними внутрішніми та зовнішніми викликами, включаючи світову фінансову кризу 2008 року, соціальну нестабільність, економічний та військовий дисбаланс в регіоні. [12].

Головну відмінну рису АСЕАН, яка зумовлює успішне просування регіоналізму, складає заснований на консенсусі механізм прийняття рішень, який в найкритичніших ситуаціях віддає пріоритет колективним інтересам країн-членів.

АСЕАН з самого початку будувалась на прагматизмі. Ідеологія і раніше, але особливо після закінчення холодної війни, ніколи не була проблемою для лідерів країн Асоціації. Батьки-засновники АСЕАН дійсно були невтомні в пошуках консенсусу [6].

Для адекватного аналізу інтеграційних процесів в Південно-Східній Азії та «Великій Східній Азії» необхідно визначитись з власне терміном «інтеграція», який від частого вживання у світових ЗМІ, виступах політиків та науковій літературі набув досить широкого значення, що охоплює практично всі форми зближення країн, які можна було б назвати чи просто співпрацею, чи повноцінним союзом. У власне країнах ПСА багато авторів та місцевих політиків віддають перевагу уникати вживання цього терміну, що здається їм надто «європейським». Замість цього зазвичай вживають термін «регіоналізм». Але і в цьому, і в іншому випадку в них закладається однаковий [11].

РОЗДІЛ І. Теоретична частина

1. АСЕАН: структура та основні відомості

АСЕАН - міжурядова міжнародна організація, що має на меті сприяння економічному, соціальному та культурному розвитку країн регіону та підтриманню миру в Південно-Східній Азії. Організація діє в рамках хартії ООН, з якою активно співпрацює.

АСЕАН заснована 8 серпня 1967 року на конференції в Бангкоці. Спочатку в Асоціацію входило 5 країн: Індонезія, Малайзія, Сінгапур, Філіппіни та Таїланд. Дата вступу в Асоціацію решти країн-членів:

? Бруней, 8 січня 1984 року;

? В'єтнам, 28 липня 1995 року;

? Лаос та Мьянма, 23 липня 1997 року;

? Камбоджа, 30 квітня 1999 року.

Найвищим органом АСЕАН є саміт лідерів (глав держав та урядів) крапн-учасниць, який проводиться щорічно починаючи з 2000 року. Саміт триває 3 дні і супроводжується зустрічами з партнерами по регіону. Повсякденне керування роботою організації виконує постійний комітет у складі міністра зовнішніх справ поточної крапни-голови та послів інших крапн-учасниць. Постійний секретаріат розташований в Джакарті. На чолі секретаріату стоїть Генеральний секретар. У листопаді 2008 року цю посаду займав колишній міністр зовнішніх справ Таїланду Сурін Пітсуван. Робота Асоціації ведеться в 29 комітетах та 122 робочих групах. Щорічно в АСЕАН проводиться понад 300 заходів та зустрічей [16].

2. Хід і перспективи економічної інтеграції країн-членів АСЕАН

2.1 Умови, етапи та форми активізації співробітництва

Першою помітною спробою налагодження багатостороннього економічного співробітництва в регіоні ПСА стало підписання у 1976 році Угоди про преференційні тарифи (СЕПТ), яке саме по собі не сприяло розширенню взаємної торгівлі. Тоді не склалося також трансгранична взаємодія в справі індустріалізації.

Довгі роки основною функцією АСЕАН було не економічне співробітництво, а підтримання миру і забезпечення безпеки в регіоні. Економічне співробітництво розглядалось скоріше як засіб для досягнення даних цілей.

Зміни почались на початку 1990-х років на фоні загального підйому в світі популярності економічного раціоналізму. До початку нового століття кількість регіональних торгових угод (РТУ) збільшилось до 243, з них 197 являлися угодами про митні союзи чи зони вільної торгівлі.

У червні 1992 року в Сінгапурі 10 країн ПСА підписали Угоду про створення Зони вільної торгівлі АСЕАН (АФТА). Країни, що приєдналися до АСЕАН пізніше, автоматично стали учасниками цієї угоди, з умовою, що вони отримували більший строк для виконання зобов'язань зі зниження торгових бар'єрів.

Домовленості по АФТА поширюються на сферу послуг. У 1994 році підписано Рамочну угоду АСЕАН з послуг АФАС (Asian Framework Agreement on services). Основна мета угоди - ліквідація бар'єрів у торгівлі послугами та формування зони вільної торгівлі послугами до 2015 року. Співробітництво в цій сфері охоплює фінанси, транспорт, зв'язок та телекомунікації, туризм, охорону навколишнього середовища. Ще одним напрямком вже в останні роки стало створення загального продовольчого резерву.

В цілях заохочення та залучення взаємних інвестицій члени Асоціації за угодою від 1998 року також формують Інвестиційну зону АСЕАН (АІА) (ASEAN Investment Area).

Всі ці рішення означають, що країни ПСА вирішили не обмежуватись взаємним наданням тарифних преференцій в торгівлі обмеженої номенклатурою продукції. Вони приступили до реалізації РТС «нового покоління», яке включає інвестиційну лібералізацію, визначення загального інвестиційного режиму, глибші форми інтеграційної взаємодії в рамках конкурентної політики, охоплює питання конкуренції стандартів, екології та праці. В рамках АФТА проводиться гармонізація нетарифних обмежень, здійснюється лібералізація торгівлі послугами і т.д.

Важливою ініціативою, що сприяла визначенню подальших перспектив розвитку, стало прийняття в грудні 1997 року програмного документу «Бачення АСЕАН 2020 року». В ньому підтверджувались основні принципи Асоціації, яка, за прогнозами, до 2020 року повинна перетворитися у «відкритий для діалогу за всіма азимутами, що живе в умовах миру, стабільності та процвітання, гармонічно та динамічно союз, що розвивається, пов'язаний партнерством та гуманними принципами співтовариств, що його складають» [16].

Країнам ПСА вдалося досить швидко подолати наслідки азіатської фінансової кризи. Але, переживши майже десятиліття динамічного росту, у 2008 році регіон знову відчув потужну дію кризи - на цей раз світового. Менше постраждали ті країни АСЕАН, які встановили жорсткий контроль над рухом спекулятивного іноземного капіталу та обмежили вплив іпотечної кризи США на свою економіку [4].

Тим не менше в регіоні відмічені зниження експорту, дефіцит ліквідності, втеча іноземного капіталу. Різке скорочення світової торгівлі загрожує серйозними втратами багатьом країнам, особливо тим з них, економіки яких являються найбільш відкритими. Насамперед це стосується Сінгапуру та Малайзії, де експорт товарів дає основну частину ВВП. Інші, включаючи Таїланд, Індонезію та Філіппіни, де експорт відіграє меншу роль, також зіткнулися з труднощами.

Але, незважаючи на труднощі, експерти вважають найбільш вірогідним помірно-оптимістичний сценарій розвитку співтовариства АСЕАН. Згідно цьому сценарію в регіоні ПСА збережуться внутрішньополітична стабільність та перспективи економічної інтеграції [5].

2.2 Фактори економічного протягування та відштовхування

Найважливішою передумовою рішення про формування інститутів регіонального співробітництва стало те, що до моменту створення АФТА багато з найгостріших економічних проблем, що стояли перед країнами регіону, не могли бути вирішені без взаємної підтримки та співробітництва.

В економічному відношенні країни ПСА рухаються по шляху так званої фактичної інтеграції, яка спирається на встановлення тісних торгових, інвестиційних та інших зв'язків на низових рівнях. Їй надана інституційна форма шляхом підписання міждержавних угод, почався перехід до макроекономічної інтеграції. Для цього був обраний найбільш сприятливий - субрегіональний рівень, де вплив дезінтегруючи факторів не дуже суттєвий, а ступінь економічної взаємодоповнюваності - вищий.

Важливим фактором активізації економічного співробітництва в ПСА було посилення внутрішньо- та зовнішньоекономічної лібералізації в багатьох країнах, що розвиваються. Формуванню сприятливої атмосфери в регіоні сприяли успіхи ринкових реформ Китаю та В'єтнамі. Певним зовнішнім поштовхом до розвитку інтеграційних процесів в АСЕАН послугувало й утворення у 1989 році АТЕС - загального економічного форуму АТР.

Економічне зближення країн АСЕАН ускладнюється досить великим розривом у рівні їх розвитку. Тому країни-члени організації отримують неоднаковий ефект від відкриття своїх економік: більш розвинені мають економічні переваги за рахунок менш розвинених.

Національні сфери виробництва та експорту країн ПСА не стільки доповнюють одна одну, скільки конкурують між собою. Наприклад, цілий ряд країн оспорює одна у одної право видобутку нафти, газу та інших корисних копалин на континентальному шельфі Південно-Китайського моря. Це обумовило збереження об'єктивних економічних протиріч.

Економіка членів Асоціації залежить від розвитку взаємних зв'язків з ключовими зовнішніми партнерами, оскільки в основному орієнтована на експорт [3]. Лідуючими в цьому процесі є найбільші корпорації Японії та ділові сітки етнічних китайців. Більшість найбільших корпорацій Японії багато років являються регіональними, тобто проводять виробничу діяльність у різних країнах ПСА. Саме вони перетворили ПСА у взаємопов'язаний економічний регіон.

2.3 Концепція економічного співтовариства АСЕАН

У 2003 році на ІХ саміті АСЕАН було прийнято рішення про формування до 2020 року Економічного співтовариства АСЕАН (АЕК), за зразок якого було прийнято Європейське економічне співтовариство.

У другій Декларації угоди 2003 року лідери АСЕАН поставили задачу побудувати до 2020 року стабільну, процвітаючу, конкурентоспроможну регіональну економіку з вільним рухом товарів, послуг, інвестицій, з більш рівномірним рівнем розвитку та меншим ступенем соціально-економічної нерівності. Співтовариство повинно перетворитися в загальний ринок та єдину виробничу базу, щоб використовувати все розмаїття умов в країнах регіону для перетворення АСЕАН в більш динамічний та сильний сегмент глобальної економіки [9].

Створення Економічного співтовариства АСЕАН повинно призвести до завершення економічної інтеграції, а саме співробітництво в сферах торгівлі, інвестицій та ін. - виступити основною рушійною силою економічно зростання країн ПСА. За оцінками спеціалістів, до на міченого учасниками терміну можливе утворення зони вільної торгівлі (ЗВТ), доповненої деякими елементами загального.

Тим не менш АЕК як кінцева мета інтеграційних процесів в ПСА поки що не має чіткого визначення. У світовій практиці відомі різні стадії економічної інтеграції. АЕК - це, очевидно, дещо більше, ніж ЗВТ, але ще не загальний ринок.

Рухаючись вперед, процес створення АЕК по об'єктивним причинам проходить повільно. Експерти стверджують, що Азії буде потрібно близько півстоліття, щоб довести інтеграцію своєї економіки до європейського рівня [16]. Процеси інтеграції проходять повільно та чергуються з відкатами назад. Одночасно АСЕАН як організація створює ЗВТ з країнами інших регіонів.

Прибічники подібного руху «на різних швидкостях» стверджують, що всі ці угоди ЗВТ в подальшому можуть стати основою загальної чи значно розширеної ЗВТ за участі всіх країн АСЕАН. Тим самим реалізується роль АСЕАН як головного двигуна інтеграційних процесів у АТР за схемою: спочатку три зони за формулою АСЕАН+1 з Китаєм, Японією та Південною Кореєю, потім загальна ЗВТ для всього угрупування (АСЕАН+3), далі Східноазіатська ЗВТ за участі Індії, Австралії та Нової Зеландії і в подальшому майбутньому ЗВТ, що буде охоплювати весь мегарегіон АТР. Противники цих дій попереджують, що АФТА може бути просто поглинута потужнішим угрупованням АСЕАН+3.

Все це лише підтверджує побоювання, що односторонні інтереси окремих країн АСЕАН можуть перешкодити створенню до 2015 року в ПСА єдиного регіонального ринку.

2.4 Субрегіональні проекти та особливості співробітництва

АСЕАН як торгово-економічний блок включає тісне «ядро» з більш розвинених країн та рихлу периферію, що охоплює країн з середнім (В'єтнам) та низьким рівнем розвитку (М'янма, Лаос, Камбоджа). «Ядро» поступово стає більш інтегрованим, решта учасників підтягуються до нього і розраховують в недалекому майбутньому злитися з цим «ядром». Скоріше за все в найближчі 10 - 20 років в АСЕАН будуть представлені країни з дуже різним рівнем розвитку [Васильев Л.Е. и др. АСЕАН в начале XXI века. Актуальные проблемы и перспективы. - М.: ИД «ФОРУМ». - 2012. - 368 с].

Адаптація нових членів та вирівнювання рівнів розвитку в рамках АСЕАН на основі ринкової економіки являється одним з найголовніших викликів та дилем Асоціації на найближче майбутнє. З метою прискорення рішення цих проблем голови держав АСЕАН на саміті 2000 року прийняли «Ініціативу інтеграції АСЕАН» (ІАІ). Через цей механізм економічно більш розвинені країни почали надавати допомогу тим, хто її дійсно потребує. Головним чином це стосується підтримки спроб урядів групи АСЕАН-4, що направлені на ліквідацію бідності та подолання економічної відсталості.

В рамках цієї ініціативи вже виконаний перший робочий план на 2002 - 2008 роки, що включав 134 проекти. В них передбачалось залучити 191 млн доларів у вигляді інвестицій групи АСЕАН-6 та близько 20 млн - від партнерів по діалогу, різних міжнародних агентств та інших країн. Окремо поступала допомога за іншими проектами, які здійснювались в країнах АСЕАН-4. До травня 2007 року були завершені 97 проектів, інші знаходились в процесі реалізації чи розробки. Вони здійснюються в таких областях, як енергетика, людські ресурси, інформатика, комунікації, технології, інтеграція в регіональну економіку, туризм, подолання бідності та підвищення якості життя.

Одним з прикладів цього співробітництва є побудова ГЕС Намтхеун (Лаос) потужністю 1000 мегават та вартістю 1,45 млрд доларів. Будування проводиться на кошти державно-приватного консорціуму ЄС, Таїланду та Лаосу з наданням займів та гарантій зі сторони Азіатського банку.

Другий робочий план розрахований на 2009-2015 рр. Головні зусилля, як і в рамках певного плану, направлені на підвищення потенціалу економіки та якості людських ресурсів в цих країнах, а також на розвиток їх інфраструктури як засобу сприяння подальшій інтеграції АСЕАН. План передбачає проведення багато чисельних семінарів, конференцій, курсів для підвищення кваліфікації спеціалістів та держслужбовців з країн АСЕАН-4. Ці міри направлені на підняття загального рівня не лише державного управління в умовах розвитку ринкової економіки, але й менеджменту на підприємствах малого та середнього бізнесу, допомогти впровадженню сучасних інформаційних технологій і т.д.

Всі роботи ведуться під керівництвом спеціальних підрозділів Секретаріату АСЕАН, віднині підпорядкованих Раді АЕК. Для збору засобів на ці цілі з джерел АСЕАН, її партнерів та інших донорів створений Фонд розвитку АСЕАН (АДФ). Фонд забезпечує первинне фінансування крупних проектів та повне фінансування коротко- та довгострокових проектів. Основна увага приділяється залученню в АДФ приватного капіталу, для чого проводяться багаточисельні ярмарки, виставки, конкурси, семінари, інші форуми спеціалістів та інвесторів.

До кінця 2007 року всі члени АСЕАН внесли у Фонд розвитку по 100 тис доларів. Малайзія добровільно надала ще 500 тис. До цього ж строку три «партнери по діалогу» - Австралія, Китай та Індія - внесли в нього 3 млн доларів [2]. В останні роки ці вклади Китаю та Японії в Фонд розвитку АСЕАН значно зросли.

В останні роки «нові» країни-члени Асоціації стали активніше взаємодіяти між собою. У 2004 році вони створили окрему підгрупу для просування власних проектів та залучення іноземних інвестицій. Вона вже почала отримувати адресну допомогу від деяких партнерів, що не являються членами Асоціації. Наприклад, Японія надала 20 млн доларів на розвиток логістики через Фонд інтеграції «Японія-АСЕАН» [7].

Проблема розриву в рівнях економічного розвитку членів АСЕАН проявляється не лише в різниці між бідними та заможними країнами, але й в тих відмінностях, які існують між окремими районами в більш розвинених країнах АСЕАН-6. Тому в Асоціації здійснюються й інші субрегіональні проекти співробітництва.

Один з них - програма Східної зони росту АСЕАН, яка включає Бруней, Індонезію, Малайзію та Філіппіни. Вона розрахована на 2006 - 2010 роки та має на меті активізацію торгівлі, інвестицій та туризму на їх острівних територіях. В подальшому планується переорієнтувати економіку цих регіонів з сировинної спеціалізації на переробку продукції та інші види діяльності.

Аналогічні програми реалізуються в рамках двох так називаємих трикутниках росту: Індонезія - Малайзія - Таїланд (ІМТ) та Індонезія - Малайзія - Сінгапур (ІМС).

2.5 Формування АФТА та активізація торгівлі

Зона вільної торгівлі АСЕАН (АФТА) являє собою найбільш консолідоване економічне угруповання країн Азії. Про її створення було оголошено на 4-й зустрічі глав держав і урядів АСЕАН у Сінгапурі (1992 р.). Спочатку до неї ввійшли шість країн ПСА (Індонезія, Малайзія, Сінгапур, Таїланд, Філіппіни і Бруней). У 1996 р. до АФТА підключився В'єтнам, у 1998 р. -- Лаос і М'янма, у 1999 р. -- Камбоджа.

Створюючи зону вільної торгівлі, члени Асоціації ставили за мету активізувати внутрішньоасеанівську торгівлю товарами та послугами, розширити і диверсифікувати субрегіональний товарообіг і в умовах зростання взаємної торгівлі підвищити конкурентоспроможність економік своїх країн. АФТА покликана також сприяти політичній консолідації країн регіону, підключенню до економічного співробітництва менш розвинених країн ПСА. Головний інструмент реалізації ідеї створення зони вільної торгівлі (ЗВТ) - Угода про загальний ефективний преференційний тариф (ЗЕПТ).

Відповідно до прийнятої ЗЕПТ схеми усі товари поділяються на чотири категорії. До першої належать товари, рівень тарифів на які підлягає скороченню відповідно до прискореного чи звичайного графіка. Ця група товарів становить 88% усієї товарної номенклатури країн АСЕАН і постійно розширюється.

Дві інші категорії товарів включені до списків вилучень, причому в одну категорію входять товари, що представляють важливість для забезпечення інтересів національної безпеки, захисту суспільної моралі, життя і здоров'я людей, флори і фауни, а також художні, історичні й археологічні цінності. Інша частина вилучень містить у собі товари, зниження тарифів на які країни АСЕАН вважають, за внутрішньоекономічним розумінням, тимчасово неможливим, однак передбачається поступове скорочення числа цих товарів.

Четверту категорію складає сільськогосподарська сировина, спочатку цілком виключена зі схеми ЗЕПТ. Однак у 1995 р. були визначені особливі умови зниження тарифів на різні групи цих товарів.

В АСЕАН існує диференційований підхід до термінів, протягом яких будуть знижені чи скасовані тарифи для різних країн. ЗЕПТ спочатку припускала скорочення до 2003 р. переважної кількості діючих у внутрірегіональній торгівлі національних імпортних тарифів до 0--5 %. З урахуванням нових реалій, зокрема прийому нових членів до складу АСЕАН, ці терміни неодноразово змінювалися.

Успішне завершення заходів із поступового скорочення тарифів буде означати створення реально вільної від мита торгової зони в границях держав, що підписали домовленості по АСЕАН у 1992 р. [15]

Головною причиною труднощів, які виникають серед членів АФТА, є однотипна структура економік країн ПСА і практично однакова їх експортна товарна номенклатура, що призводить до конкуренції у самому угрупованні. Виняток становить тільки Сінгапур.

ЗЕПТ також передбачає кроки щодо узгодження стандартів і сертифікатів якості на продукцію, розробку правил чесної конкуренції, спрощення внутрішніх інвестиційних і митних законодавств, стимулювання процесу створення спільних регіональних підприємств тощо. Для реалізації цих цілей був створений Консультативний комітет АСЕАН зі стандартів і якості.

Керівництво процесом формування зони вільної торгівлі АСЕАН здійснюється в такий спосіб. Основним органом, відповідальним за вироблення рішень щодо реалізації схеми ЗЕПТ є Рада АФТА, до якої входять міністри економіки країн АСЕАН і Генеральний секретар Асоціації. У здійсненні цих функцій Раді допомагають регулярні зустрічі старших економічних посадових осіб і Секретаріат АСЕАН, на який покладена поточна робота з координації та відстеження ходу виконання досягнутих у рамках АФТА домовленостей.

У процесі реалізації АФТА, крім питань суто процедурного і митного характеру, все більше уваги приділяється новим напрямкам співробітництва. Так створено єдину гармонізовану тарифну номенклатуру АСЕАН, а також уніфіковану систему класифікації товарів, вироблених у країнах Асоціації. Взято курс на всіляке заохочення використання національних валют у внутрішньорегіональній торгівлі. Робиться серйозний акцент на лібералізацію торгівлі послугами.

З метою підвищення конкурентоспроможності товарів, вироблених у зоні АСЕАН, а також створення умов для залучення інвестицій у цей регіон було розпочато пошуки нових форм промислового співробітництва. Базова Угода за схемою промислового співробітництва АСЕАН (АІКО) була підписана державами -- членами АСЕАН у квітні 1996 р.

Схема АІКО регулює виробництво всіх продуктів, крім тих, які включені до Списку загальних вилучень Договору про ЗЕПТ, і на сьогодні застосовується тільки до промислового виробництва з подальшою можливістю поширення і на інші сектори економіки.

Цілями АІКО є: зростання виробництва промислової продукції; поглиблення інтеграції, зростання інвестицій у держави АСЕАН із третіх країн; розширення внутрішньоасеанівської торгівлі; удосконалення технологічної бази; підвищення конкурентоспроможності продукції на світовому ринку; зростання ролі приватного сектора. Відповідно до АІКО, умовою створення нової компанії є участь у ній мінімум двох підприємств із різних країн АСЕАН і наявність мінімум 30% національного капіталу.

Для стимулювання створення нових компаній передбачено ряд преференцій. Так відповідно до нової схеми промислового співробітництва щодо товарів, схвалених для виробництва в рамках АІКО, з моменту створення починають застосовуватися пільгові тарифні ставки у розмірі 0-5%. Це створює їм переваги порівняно з іншими виробниками. Крім того, передбачається ряд нетарифних преференцій, у тому числі й переваги в одержанні інвестицій.

Спираючись на зміст Угоди про загальний ефективний преференційний тариф (ЗЕПТ), важелі впливу на структуру виробництва, переорієнтацію підприємств із виробництва сировини і напівфабрикатів на виробництво кінцевого продукту, АІКО вводить додаткові стимули, зокрема щодо імпорту готової продукції, напівфабрикатів (проміжних продуктів) і сировини передбачається застосування пільгової тарифної ставки, разом з тим кінцеві продукти мають необмежений доступ на ринки країн АСЕАН, а доступ на ці ринки проміжних продуктів і сировини обмежується.

У жовтні 1998 р. було підписано Рамкову угоду про створення зони інвестицій АСЕАН. Зона інвестицій АСЕАН (АІА) охоплює території всіх держав -- членів Асоціації і є одним з основних інструментів залучення внутрішні»: і зовнішніх інвестицій шляхом надання інвесторам національного режиму, податкових пільг, скасування обмежень на частку іноземного капіталу і т. д.

Також слід виділити організацію Азіатсько-Тихоокеанського економічного співробітництва (АТЕС), створену у 1989 р. у складі 18 держав цього регіону. У 1997 р. було прийнято рішення про прийняття до складу організації Росії, В'єтнаму та Перу. В 1998 р. Росія приєдналася до АТЕС, яка зараз об'єднує 21 країну та територію. Це Австралія, Бруней, В'єтнам, Гонконг, Індонезія, Канада, КНР, Республіка Корея, Малайзія, Мексика, Нова Зеландія, Папуа-Нова Гвінея, Перу, Росія, Сінгапур, США, Таїланд, Тайвань, Філіппіни, Чилі та Японія. Поки що не прийняті до АТЕС (хоча й подали заявки) Індія, Камбоджа, Макао, Монголія, Пакистан, Панама та Шрі-Ланка, їх вступ може відбутись не раніше 2007 р. відповідно до прийнятого десятирічного мораторію на подальше розширення організації. На долю АТЕС припадає близько половини світового ВВП і світового експорту.

За своїм характером, цілями, концепцією, навіть за складом учасників АТЕС виглядає як нетипове для сучасності регіональне угруповання. Вперше економічне об'єднання створили держави, що дуже відрізняються за умовами та рівнями економічного розвитку, за структурою економіки, культури, релігії, національного менталітету, історичними та політичними традиціями. До того ж промислово розвинені країни і країни, що розвиваються, виступають у цьому об'єднанні як партнери.

Спочатку АТЕС було надано консультативний статус. Розглядалися питання економічного співробітництва, які становили спільний інтерес для її учасників. Але з часом вони перетворилися на провідну структуру сприяння вільній торгівлі, інвестиціям, економічному співробітництву в цьому регіоні, піднявся і статус з рівня міністерського до зустрічей на вищому рівні. Всі рішення в ній приймаються на основі консенсусу, постійний секретар знаходиться в Сінгапурі.

Довгостроковою ціллю АТЕС є формування в регіоні вільної, відкритої торгівлі та інвестицій, а в кінцевому підсумку -- створення в розвинених країнах до 2010 р. (у країнах, що розвиваються, - до 2020 р.) максимально сприятливих умов для вільного переміщення капіталів, товарів, послуг. Участь Росії в АТЕС має сприяти вирішенню соціально-економічних, природоохоронних, енергетичних, транспортних, науково-технічних, гуманітарних та інших проблем регіонів Сибіру та Далекого Сходу.

Важливим напрямом роботи АТЕС є співробітництво в галузі технологій, створення високорозвиненої технологічної інфраструктури, яка охоплює також індустрію інформації, транспорту і зв'язку, підготовку кадрів. Пріоритет при цьому надається двом напрямам: створенню механізмів стимулювання торгівлі, інвестицій, технологічних трансферів та збиранню, обробці, вивченню інформації щодо внутрішньорегіональних торгових та інвестиційних потоків.

Багато пропозицій висуває Японія, зокрема такі важливі технологічні проекти: формування регіональної бази даних стосовно торгівлі, інвестицій, технологій, трудових ресурсів; створення технополісів, які б сприяли акумулюванню та передачі технологій з промислово розвинених країн регіону до тих, що розвиваються; розробку комплексної програми підготовки фахівців з управління та наукових досліджень; організацію азіатсько-тихоокеанських торгово-промислових виставок за широкою участю представників ділових кіл.

Слід сказати про розбіжності між країнами-учасницями щодо призначення АТЕС. В азіатських політичних і ділових колах панує думка, що за допомогою цієї організації США прагнуть відкрити ринки Азії задля розширення свого експорту до цих країн і створити таким чином нові робочі місця у своїй країні, намагаються отримати торгові поступки від ЄС і стримувати створення Східно-Азіатського економічного союзу -- майбутнього економічного угруповання, яке виключатиме участь США та інших "білих" країн.

Країни Азіатського континенту вбачають в АТЕС рушійну силу своїх економік, що зумовлює їхню зацікавленість не тільки в лібералізації ринків товарів і послуг, а й у науково-технічному співробітництві, оскільки американський ринок є головним для товарів з азіатських країн. США е також гарантом військово-політичної стабільності в АТР.

Особливістю АТЕС як інтеграційного об'єднання є участь у ньому двох великих держав -- США та Японії, а також Китаю з його швидко зростаючою економікою. Взаємовідносини між ними зумовлюють подальший розвиток інтеграційних процесів у регіоні. Іншою особливістю АТЕС є те, що до неї входять США, Канада і Мексика, які утворили самостійне інтеграційне об'єднання -- НАФТА.

Інше інтеграційне об'єднання в Азії -- це створена у 1985 р. Асоціація регіонального співробітництва Південної Азії (СААРК). Метою створення цієї Асоціації є сприяння багатосторонньому співробітництву Південно-азіатських країн в економічній, соціальній і культурній сферах. До складу Асоціації ввійшли: Бангладеш, Бутан, Індія, Мальдівська республіка, Непал, Пакистан, Шрі-Ланка. Слід визначити і лідера цього об'єднання -- Індію. Особливістю цього регіону є наявність багатих, ще не вичерпаних природних ресурсів і намагання захистити свій ринок від експансії капіталу розвинених країн [14].

співробітництво азія країна економічний

2.6 Співробітництво у сфері промисловості та транспорту

Промислове співробітництво почало розвиватися в рамках АСЕАН ще з 1960-х років. В умовах низького рівня економічного розвитку партнери пішли по шляху організації сумісного виробництва для задоволення потреб в необхідних товарах та об'єднаннях, що мали фінансові та природні ресурси, виробничого потенціалу, кваліфікованої робочої сили. Більшу роль в цій сфері співробітництва зіграли закордонні ТНК як постачальники інвестицій, технологій та управлінських навиків.

Але програми промислового співробітництва 1970 - 1980-х років не враховували фінансові та виробничі можливості, потреби партнерів у відповідній продукції. Тому спільними зусиллями вдалось побудувати лише два заводи мінеральних добрив: один - в Малайзії, інший - в Індонезії. Інші проекти були відкладені чи так і залишились на папері. Крім того, сторони створили 15 спільних промислових компаній, які здійснювали виробництво паперу, комплектуючих для автомобілів та мотоциклів, м'ясної продукції та ін.

90-ті роки 20 століття стали новою віхою і розвитку промислового співробітництва. У 1995 році була розроблена нова програма (АІКС) (ASEAN Industrial Cooperation Scheme), яка замінила раніше діючу програму розподілу праці (1985 р.) та відповідності торгових марок у сфері автомобілебудування (1988 р.), а також програму спільних промислових підприємств (1983 р.). АІКС, що вступила в дію в 1977 р., націлена на спільне виробництво товарів та повніше враховує інтереси сторін.

В основі програми лежать наступні принципи: рівність та взаємна вигода; врахування положень АФТА - СЕПТ; спрощена та уніфікована процедура подачі заявок та отримання дозволів; надання стимулів інвестиціям та торгових преференцій виробництва продукції; дотримання вимог локалізації виробництва компонентів.

Для отримання пільг необхідне документальне підтвердження про розділ продукції, промисловому співробітництві в рамках спільного виробництва чи спільного підприємства, передачі технологій, підготовці кадрів та ін. Об'єктом програми являються товари, що відносяться до перших трьох списків СЕПТ. У взаємних поставках застосовуються різні режими: кінцева продукція отримує необмежений допуск, а компоненти і сировина - обмежені. Останній надається, якщо компоненти та сировина призначені для виробництва кінцевого товару.

По стану на березень 2001 року в рамках програми були ухвалені та отримані преференції 74 проекти, 63 з яких реалізуються в автомобілебудуванні, п'ять - в харчовій галузі, решта - в електроніці, при виробництві сільськогосподарського обладнання, скла, електротехніки.

На 15-му саміті АСЕАН у жовтні 2009 року після довготривалих переговорів сторони дійшли згоди щодо зняття всіх мит з продукції автомобілебудування в рамках загальної згоди з ЗВТ.

Окремим напрямком промислового співробітництва являється спеціальна програма з енергетики. Передбачене будування атомних та гідроелектростанцій, використання геотермальних джерел для виробництва електроенергії, а також вугілля. В 1990-ті роки завдяки підвищенню рівня економічного розвитку країн-членів з'явилась можливість підняти співробітництво в цій сфері на новий щабель. Намічено створити єдину енергосистему АСЕАН, що складалась би з газопроводів та електромереж. Для вирішення даної задачі проводяться реконструкція, приватизація та лібералізація енергетичного сектору, в тому числі поставок електроенергії.

В цілях формування регіональної інфраструктури як основи поглиблення інтеграції розвивається співробітництво у сфері транспорту. Воно почалось у 1970-ті роки з морського транспорту - ведучої форми міжнародних та регіональних вантажоперевезення. До того десятиліття відносять перші кроки з інституційного оформлення взаємних зв'язків в цій сфері. Утворилися Федерація асоціацій вантажовідправлень, Федерація асоціацій судновласників та Федерація асоціацій портів, які координують діяльність національний органів окремих країн за відповідними напрямками. Була спроба спільними зусиллями провести модернізацію суден та створити єдину суднохідну компанію, яка завершилась невдачею.

У 1987 році було поставлене питання про формування єдиної транспортної системи, що включала б високошвидкісне шосе, порти, аеропорти, залізничні магістралі, з метою організації транс регіональних перевезень [8]

2.7 Інвестиційна зона АСЕАН

Угода про формування Інвестиційної зони АСЕАН (ASEAN Investment Area - AIA) підписана 7 жовтня 1998 року. Вона носить зв'язуючий характер, тобто виходить з необхідності виконання взятих партнерами зобов'язань. Згідно ст. 3 метою угоди є формування конкурентоздатної інвестиційної зони з ліберальнішим і прозорішим режимом для зростання внутрішньо- та позарегіональних інвестицій; підвищення конкурентоспроможності економік країн-учасниць; прогресивне зниження або ліквідація інвестиційних бар'єрів і правил, капіталопотоків, що заважають, і реалізація інвестиційних проектів в рамках АСЕАН. Угода включає п'ять головних напрямів:

? поширення національного режиму на інвесторів з країн-членів АСЕАН до 2010 р. і на інвесторів з третіх держав до 2020 р. із збереженням виключень;

? відкриття всіх галузей економіки для інвесторів з країн-членів до 2010 р. і з держав, що не входять в угрупування, - до 2020 р. при збереженні виключень. Але, в 1999 році під впливом негативних наслідків азіатської фінансової кризи терміни лібералізації доступу інвесторів з країн-членів скорочені з 2010 р. до 2003 р. для основної «шістки», з 2015 р. до 2003 р. для М'янми, з 2013 р. до 2010 р. для В'єтнаму і з 2015 р. до 2010 р. для Лаосу;

? стимулювання об'єму капіталопотоків, кваліфікованої робочої сили і фахівців, технологій в рамках АСЕАН;

? координація програм інвестиційної співпраці в цілях збільшення капіталовкладень, як у взаємних рамках, так і з третіх держав;

? надання більшої свободи підприємницькому сектору в налагодженні зусиль по реалізації інвестиційних проектів і діяльності, пов'язаній з капіталовкладеннями [1].

Норми угоди відносяться лише до прямих інвестицій і до діяльності, пов'язаної з ними. Обмежені галузеві вкладення прямих інвестицій: норми поширюються на оброблювальну промисловість, сільське господарство, горнодобувну промисловість, лісове господарство, рибну галузь.

Передбачено надання основних інвестиційних режимів, визнаних в міжнародних рамках - національного режиму, режиму найбільшого сприяння, принципу прозорості. Основні зобов'язання країн-партнерів включають реалізацію на справедливій і преференційній основі заходів, зафіксованих в угоді.

Їх мета - забезпечення прозорості та інтерпретації законів і адміністративних правил для формування стабільного і передбачуваного інвестиційного режиму в рамках АСЕАН. Необхідно прийняти міри з підвищення привабливості економік країн-учасниць, з інформування потенційних інвесторів регіональними і місцевими властями про умови функціонування Вільної інвестиційної зони АСЕАН.

Передбачено негайне відкриття всіх галузей економік для інвесторів з країн-партнерів і поширення національного режиму відносно інвесторів з АСЕАН у всіх галузях промисловості, а також відносно заходів, що негативно впливають на капіталовкладення - їх допуск, створення і придбання. Вирішуються тимчасові виключення з національного режиму строком на шість місяців (що можливе до 2010 р.). Окрім тимчасових виключень є і загальні виключення, які прийняті з метою сприяння національній безпеці, суспільної моралі, захисту життя і здоров'я, безпеки і захисту приватної власності фізичних осіб.

Режим найбільшого сприяння надається без яких-небудь обмежень всім країнам-учасницям АСЕАН. Відповідно до ст. 7 і 9 Угоди кожна країна повинна негайно надати безумовний режим найбільшого сприяння інвесторам і капіталовкладенням держав-партнерів. Якщо країна Угоди надає або в майбутньому надасть преференційний режим одному з країн-членів, то він має бути негайно поширений на інші держави АСЕАН.

Сторони можуть приймати надзвичайні заходи захисту в разі погіршення економічної ситуації при порушенні збалансованості національного платіжного балансу або зовнішніх фінансових труднощах або загрози їх виникнення. У Угоді визначений порядок вирішення інвестиційних суперечок в рамках відповідного механізму. В цілому, Інвестиційна зона формується на основі трьох програм:

1. програми співпраці на основі стимулювання інвестиційних вкладень, розвитку трудових ресурсів, підвищення рівня кваліфікації кадрів;

2. програми стимулювання капіталовкладень на основі розширення інвестиційних можливостей підприємців. Передбачено створити спільні міжурядові інвестиційні місії країн АСЕАН по стимулюванню капіталів, інформаційні бази даних, періодично публікувати необхідну інформацію;

3. програми скорочення інвестиційних обмежень в регіоні, лібералізації інвестиційних правил і політики допуску і функціонування зарубіжних компаній, поширення національного режиму.

Плани інвестиційної лібералізації реалізуються в національних рамках. До кінця 90-х рр. країни АСЕАН відрізнялися жорстким регулюванням допуску ПЗІ, але з метою зростання зарубіжних вкладень (для швидшого і менш хворобливого виходу з фінансової кризи) проводять інвестиційну лібералізацію.

З 1960-х рр. в рамках АСЕАН активно розвивається промислова співпраця. З цієї точки зору Асоціація служить класичним прикладом взаємних економічних зв'язків в угрупуваннях, створених країнами, що розвиваються, в 1960-1970-і рр. В умовах низького рівня економічного розвитку партнери пішли по шляху інтенсифікації промислової співпраці - створення спільних об'єктів для задоволення потреб в необхідних товарах і об'єднання фінансових і природних ресурсів, що були, виробничого потенціалу, кваліфікованої робочої сили. Велику роль в співпраці зіграли зарубіжні ТНК як постачальники інвестицій, технологій і управлінських навиків.

Розроблені програми промислової співпраці виявилися дуже амбітними, такими, що не враховували фінансові і виробничі можливості, а також потреби партнерів у відповідній продукції. В результаті бувальщини реалізовано лише два проекти, а інші - відкладені (зокрема, завод по виробництву каустичної соди в Таїланді) або так і залишилися на папері (завод по випуску суперфосфату на Філіппінах).

У програмі спільних промислових компаній брали участь 15 спільних підприємств, спеціально створених під її цілі і здійснюючих виробництво паперу, деталей для авто і мотозасобів, м'ясопродукції, польового шпату та ін.

90-і рр. стали новою віхою в розвитку промислової співпраці, коли в 1995 р. розроблена (у 1997 р. набрала чинності) нова програма Схема промислової співпраці АСЕАН - ASEAN Industrial Cooperation Scheme - AICO. Її мета - спільне виробництво товарів з врахуванням можливостей і потреб зацікавлених сторін.

Угоду AICO підписують як мінімум дві фірми з двох різних країн Асоціації. Якщо фірма інкорпорована і діє на території два і більш за держави Асоціації, то імпорт виробленої продукції оподатковується преференційним митом у розмірі 0-5%; містить не менше 30% місцевого компонента; надаються пільги відносно нетарифних бар'єрів. Єдина вимога - фірма повинна займатися промисловим виробництвом. Об'єктом програми є товари, що входять в СЕПТ за винятком загальних вилучень. Попередній дозвіл на реалізацію проекту (ліцензія) потрібний лише відносно товарів, що входять в розділи 1-8 Гармонізованої системи опису і кодування товарів. Пільги надаються незалежно від стадії виробництва продукції. Відмінність - в об'ємі доступу на ринок країни-імпортера [13].

РОЗДІЛ ІІ. Практична частина

1. Статистичні дані

Товарообіг АСЕАН за 2009 - 2010 роки

Країна	2009	2010	В порівнянні з минулим роком
	Експорт	Імпорт	Заг. товарообіг	Експорт	Імпорт	Заг. товарообіг	Експорт	Імпорт	Заг. товарообіг
Бруней	7 152,0	2 450,5	9 602,5	8 615,4	2 383,8	10 999,2	20,5	(2,7)	14,5
Камбоджа	4 985,8	3 900,9	8 886,7	5 583,6	4 896,8	10 480,3	12,0	25,5	17,9
Індонезія	116 510,0	96 829,2	213 339,2	157 779,1	135 663,3	293 442,4	35,4	40,1	37,5
Лаоська НДР	1 237,2	1 725,0	2 962,1	2 432,8	2 076,4	4 509,1	96,6	20,4	52,2
Малайзія	156 890,9	123 330,5	280 221,4	198 800,8	164 733,5	363 534,3	26,7	33,6	29,7
М'янма	6 341,5	3 849,9	10 191,3	7 599,5	4 198,7	11 798,3	19,8	9,1	15,8
Філіппіни	38 334,7	45 533,9	83 868,6	51 431,7	58 228,6	109 660,3	34,2	27,9	30,8
Сінгапур	269 832,5	245 784,7	515 617,1	371 194,3	328 078,9	699 273,3	37,6	33,5	35,6
Таїланд	152 497,2	133 769,6	286 266,8	195 312,3	189 728,4	385 040,8	28,1	41,8	34,5
В'єтнам	56 691,0	69 230,9	125 921,9	72 191,9	84 801,2	156 993,1	27,3	22,5	24,7
АСЕАН	810 472,6	726 405,0	1 536 877,6	1 070 941,4	974 789,6	2 045 731,0	32,1	34,2	33,1

*суми вказані в мільйонах доларів США

2. Документація

Статутними цілями АСЕАН визначені сприяння розвитку соціально-економічного і культурного співробітництва країн-членів, зміцненню миру і стабільності в ПСА.

Юридичною базою взаємин країн Асоціації служать Декларація згоди АСЕАН 1976 р., Друга Декларація згоди АСЕАН («Балтійська угода-2») 2003 р., а також Договір про дружбу і співробітництво в Південно-Східній Азії (Балійський договір) 1976 р., що допускає з 1987 р. можливість приєднання позарегіональних держав. У жовтні 2003 р. до нього приєдналися Китай і Індія, в липні 2004 р. - Японія і Пакистан, у листопаді 2004 р. - Росія і Південна Корея, в липні 2005 р. - Нова Зеландія і Монголія, в грудні 2005 р. - Австралія.

У 2004 р. з метою зміцнення організаційно-правової бази діяльності Асоціації було прийнято рішення про розробку Статуту АСЕАН. 20 листопада 2007 в ході 13-го саміту АСЕАН в Сінгапурі, приуроченого до 40-річчя Асоціації, Статут АСЕАН був підписаний лідерами "десятки". Його прийняття стало відправною точкою нового етапу еволюції АСЕАН, її трансформації в повноцінну регіональну організацію, що володіє міжнародною правосуб'єктністю. Для цього Статут повинен бути ратифікований всіма країнами-членами Асоціації.

Вищим органом АСЕАН є зустрічі глав держав і урядів. Керівний та координуючий механізм - регулярні наради міністрів закордонних справ. Поточне керівництво діяльністю Асоціації здійснює Постійний комітет, очолюваний міністр закордонних справ країни - поточного голови АСЕАН, які змінюються в алфавітному порядку (в даний час - Сінгапур). У Джакарті функціонує Секретаріат АСЕАН на чолі з Генеральним секретарем. У 2003-2007 рр.. цей пост займав сінгапурець Онг Кенг Йонг, з 1 січня 2008 р. на черговий п'ятирічний термін його змінив колишній міністр закордонних справ Таїланду С. Пітсуван. В АСЕАН діє 11 спеціалізованих комітетів, щорічно проводиться більше 300 заходів, включаючи зустрічі міністрів економіки і торгівлі, керівників правоохоронних органів і т.д.
Головним документом, що позначив основні політичні та економічні орієнтири «десятки» на доступну для огляду перспективу, є прийнята на 5-му саміті в 1997 р. програма розвитку АСЕАН до 2020 року: «Партнерство у динамічному розвитку».

У 2003 р. лідерами об'єднання схвалена концепція Співтовариства АСЕАН, яка передбачає в якості триєдиного завдання створення в рамках Асоціації до 2020 р. (пізніше цей термін був перенесений на 2015 р.) Співтовариства безпеки, Економічного співтовариства і Соціально-культурної спільноти. На її реалізацію націлена «Вьентьянская програма дій», прийнята на 10-му саміті АСЕАН в листопаді 2004 р. Вказаний документ фіксує в якості пріоритетних напрямків діяльності «десятки» на доступну для огляду перспективу досягнення більш тісної інтеграції і паралельне скорочення розриву в рівнях розвитку її «старих »і« нових »членів. Для вирішення цього завдання в 2000 р. запущена «Ініціатива інтеграції АСЕАН» (ІАІ).

В економічній сфері країни Асоціації проводять лінію на тісну взаємодію та лібералізацію в субрегіоні ЮВА на базі набрав чинності з 1 січня 2002 р. Угоди про створення Зони вільної торгівлі АСЕАН (АФТА), рамкової угоди про Зону інвестицій АСЕАН (АІА) і схеми Промислового співпраці АСЕАН (АІКО).

У ході 13-го саміту АСЕАН 20 листопада в Сінгапурі підписано План створення Економічного співтовариства АСЕАН До 2015 р. Документом передбачено комплекс заходів щодо лібералізації та гармонізації політики країн "десятки" в торговій, митно-тарифної, інвестиційної, фінансової, конкурентної, виробничій сферах, а також у сфері послуг і зайнятості.

Сьогодні АСЕАН з її 570-мільйонним населенням, сукупним ВВП в 1,1 трлн. дол США, зовнішньоторговельним оборотом в 1,4 трлн. дол США ASEAN Key Macroeconomic and External Trade Indicators 2006. і темпами економічного зростання, випереджаючими середньосвітові, являє собою центр інтеграційних процесів в АТР і складається там нової розстановки сил.

Важливе місце у зовнішньополітичній діяльності Асоціації займає робота по створенню в ПСА зони, вільної від ядерної зброї. Відповідний договір був підписаний в Бангкоку в 1995 р. і набув чинності в 1997 р. Країни АСЕАН домагаються його визнання ядерними державами і в даний час ведуть консультації з «п'ятіркою», включаючи Росію, з доопрацювання тексту Протоколу про їх приєднання до Договору.

70-і рр. зародилася система так званих "Діалогів" Асоціації з провідними державами світу, насамперед в АТР, що підтримують з нею активні політичні та економічні зв'язки. Повномасштабними партнерами по діалогу з АСЕАН є 9 країн (Австралія, Індія, Канада, Китай, Нова Зеландія, Республіка Корея, Росія, США, Японія), а також ЄС і ПРООН. Секторальним партнером Асоціації з діалогу виступає Пакистан.

Діалогове взаємодія здійснюється за допомогою спеціальних механізмів, головними серед яких є Спільні комітети співробітництва (СКС). Основні напрямки взаємодії визначаються на щорічних зустрічах міністрів закордонних справ АСЕАН і партнерів по діалогу, які проходять в прив'язці до РМЗС Асоціації в рамках т.зв. Постміністерских конференцій (ПМК) у форматах «10 +10» і «10 +1».

Система діалогового партнерства АСЕАН послужила основою для створення механізму поглибленої взаємодії Асоціації з східноазіатською «трійкою» (Китай, Японія, Південна Корея) у форматі «10 + 3», який був формалізований у 2000 р. і передбачає, зокрема, проведення самітів у форматах «тринадцяти» і «10 +1» паралельно з асеановскімі зустрічами у верхах. З 2002 р. проводяться окремі саміти АСЕАН-Індія. У листопаді 2004 р. під Вьентьяне на разовій основі був організований саміт АСЕАН - Австралія і Нова Зеландія з нагоди 30-річчя встановлення між ними діалогових відносин. У прив'язці до сесій Генеральної асамблеї ООН в Нью-Йорку двічі проводилися саміти АСЕАН-ООН (останній у вересні 2005 р.). 13 грудня 2005 в Куала-Лумпурі (Малайзія) в ув'язці з самітом Асоціації була проведена перша зустріч лідерів Російської Федерації та АСЕАН.

З 1994 р. діє Регіональний форум АСЕАН (АРФ) з питань безпеки, сесії якого на рівні мініндел проводяться щорічно разом зі РМЗС і ПМК Асоціації. У них беруть участь країни-члени АСЕАН і Папуа-Нова Гвінея (в якості спостерігача), держави - діалогові партнери, а також Монголія (з 1998 р.), КНДР (з 2000 р.), Пакистан (з 2004 р.), Східний Тимор (з 2005 р.) і Бангладеш (з 2006 р.). Заявки на участь у Форумі подали Шрі-Ланка, Казахстан і Киргизія. Головою АРФ є голова Постійного комітету АСЕАН.

1-2 серпня 2007 р. в Манілі (Філіппіни) відбулися щорічні заходи по лінії Асоціації держав Південно-Східної Азії (АСЕАН) - 40-а нарада міністр закордонних справ АСЕАН, Постміністерські зустрічі «десятки» з діалоговими партнерами Асоціації, а також 14-я міністерська сесія Регіонального форуму АСЕАН з безпеки (АРФ).

ВИСНОВКИ

В Південно-Східній Азії вже більш ніж 30 років формується економічне об'єднання з перспективою перетворення в «загальний ринок». На цьому шляху країни АСЕАН досягли суттєвих результатів, причому не лише у зовнішній торгівлі за рахунок створення зони вільної торгівлі (ЗВТ), але й в інших сферах господарської діяльності (залучення інвестицій, співробітництво в промисловості, на транспорті і т.п.). Процес інтеграції має довготривалий та складний характер.