Технологічна політика ТНК

42

Размещено на http://www.allbest.ru/

Технологічна політика ТНК

ЗМІСТ

транснаціональний корпорація інноваційний технологічний

ВСТУП

РОЗДІЛ І. Теоретико-методологічні засади технологічної політики ТНК

1.1 Сутність та зміст технологічної політики ТНК

1.2 Концепція інтернаціоналізації технологічної політики ТНК

1.3 Міжнародна передача технологій як форма технологічної політики ТНК

РОЗДІЛ ІІ. Особливості сучасного технологічного розвитку ТНК

2.1 Організаційні структури науково-технічного розвитку ТНК

2.2 Стратегії інноваційного розвитку ТНК

2.3 Теоретичні основи управління інноваційними ризиками

РОЗДІЛ ІІІ. Сучасний стан і проблеми впровадження інновацій у ТНК

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

Протягом ХХІ століття визначальним фактором, який забезпечить стале економічне зростання, підтримання екологічного балансу на планеті та соціального добробуту, буде розвиток науки та прогресивних технологій.

Актуальність теми. Частка НТП, яка міститься сьогодні в інноваційних товарах та послугах, у сфері освіти, в організації промислового виробництва становить до 85-90 % приросту ВВП у високорозвинених державах світу. Далеко не останню роль в їхньому технологічному розвитку відіграють транснаціональні корпорації, які, маючи свої філіали і відділення у багатьох розвинених державах, а також, країнах, що розвиваються, мають високі можливості із залучення коштів для ведення науково-дослідницької діяльності, наймання висококваліфікованих кадрів, здійснення маркетингової політики тощо. В результаті цієї діяльності ми отримуємо якісно новий продукт, що відповідає нашим потребам, запитам і сучасній ринковій ситуації. Залежно від багатьох факторів, цей продукт ми називаємо нововведенням або інновацією. Отже, актуальним завданням є вивчення цього продукту, а також стратегій його виготовлення і просування на ринок.

Мета цієї роботи - визначити сутність, риси і завдання технологічної політики транснаціональних корпорацій.

Завдання курсової роботи - розглянути проблеми технологічної політики на сучасному етапі, проаналізувати інноваційні стратегії ТНК й охарактеризувати ризики, з якими компанії можуть зіштовхнутися під час реалізації своєї технологічної політики, а також розглянути інноваційну політику ТНК на прикладі конкретних корпорацій.

Об'єкт дослідження - технологічна політика та інноваційні стратегії транснаціональних корпорацій.

Предмет дослідження - транснаціональні корпорації промислової, харчової та аерокосмічної галузей.

Методи дослідження: описовий, порівняльний.

РОЗДІЛ І. Теоретико-методологічні засади технологічної політики ТНК

1.1 Сутність та зміст технологічної політики ТНК

Утримання своїх позицій на міжнародних ринках транснаціональними корпораціями неможливе без впровадження нових технологій, спрямованих на розвиток їх конкурентних переваг як у напрямі зменшення витрат, так і в напрямі додавання цінностей продукції, послугам. Лінійне керівництво компаніями далеко не завжди забезпечує розробку та ефективну реалізацію належної технологічної політики. Адже управління науково-технічним розвитком міжнародних корпорацій не існує окремо від менеджменту, а повинно «вбудовуватись» у всі його функції, починаючи зі стратегії і закінчуючи контролем.

Науково-технічний розвиток у світі в цілому і в конкретних корпораціях зокрема відбувається нерівномірно, своєрідними хвилями, що переходять з однієї галузі в інші. Часто доводиться очікувати чимало років, поки та чи інша науково-технічна розробка починає давати віддачу. Тому звичайні інструменти міжнародного менеджменту як регулярної діяльності, розрахованої на ритмічні процеси, неспроможні забезпечити ефективну технологічну політику. Так, підрозділи, що займаються науковими дослідженнями і конструкторськими розробками, часто не вписуються в структуру міжнародної компанії. [18, c.273]

У процесі планування витрати на технологічний розвиток корпорації легко «усуваються» з бюджетів, оскільки не дають короткострокових результатів.

Кожна технологія має свій життєвий цикл, альтернативні підходи, різний ступінь державного контролю та регулювання. З іншого боку, технологічний розвиток по-різному вписується в систему конкретної міжнародної корпорації. Усе це зумовлює виокремлення системи управління технологічним розвитком корпорації як базовою передумовою посилення її конкурентоспроможності. При цьому міжнародні менеджери прагнуть у своїй діяльності використати переваги міжнародної кооперації та національні відмінності в нарощуванні і використанні конкурентних переваг корпорації.

Сучасне ринкове середовище характеризується тим, що технології, безперервно розвиваючись, змінюють ринок, формуючи нові потреби і видозмінюючи зв'язані технологічні ланцюги. Не дивно, що ринок інтелектуальної власності відіграє дедалі важливішу роль у розвитку бізнесу взагалі і міжнародного особливо. У сучасному міжнародному оточенні спроможність компанії до технологічних нововведень стає основним джерелом її конкурентоспроможності. [15, c.20]

Технологічна політика підприємства або організації - це набір принципів і дій (спосіб діяльності), на підставі якого вибираються, розробляються і впроваджуються нові продукти і технологічні процеси. Можна виділити наступні основні завдання технологічної політики фірми:

1) моніторинг науково-дослідних досягнень у світі, а також загальних технологічних тенденцій;

2) стимулювання постійного підвищення освітнього і кваліфікаційного рівня персоналу компанії;

3) визначення факторів, що сприяють інноваціям (нововведенням);

4) формування організаційної структури підприємства, найсприятливішої для здійснення безперервного інноваційного процесу, забезпечення мотивації персоналу;

5) координація і досягнення узгодженості дій різних підрозділів компанії по проведенню НДДКР (науково-технічних досліджень і дослідно-конструкторських розробок). [18, c.274]

1.2 Концепція інтернаціоналізації технологічної політики ТНК

Необхідність здійснення сильної технологічної політики особливо стосується роботи багатонаціональних корпорацій.

Сьогодні найбільш життєздатними є вже не ті компанії, які бачать конкурентні переваги в розширенні масштабів своєї діяльності або у вмілому використанні недосконалості конкуренції на світових ринках праці, капіталів, матеріальних ресурсів -- значимість таких переваг зменшується згодом. У більшості галузей ТНК більше не можуть конкурувати лише з деяким числом національних компаній, вони змушені конкурувати з іншими гігантами, що мають аналогічні переваги географічної диверсифікованості. У таких умовах дійсно передові компанії -- це ті, які в змозі уважно відслідковувати всі ринкові й технологічні тенденції, творчо реагувати на ті можливості й загрози, які ці тенденції несуть у собі, постійно генерувати нові ідеї й продукти та швидко і ефективно використовувати їх з урахуванням глобального масштабу. Проте компанії, нечутливі до технологічних змін або повільні, стають жертвою зростаючих витрат на НДДКР, розмивання відмінностей у рівнях технологічного розвитку між країнами та життєвого циклу продуктів, що скорочується. [2, c.100]

Технологічна політика слугує двоєдиній глобальній цілі фірми: по-перше, знизити ризики і вижити, по-друге, підвищити ефективність власної діяльності, стати більш прибутковою. Інтернаціоналізація НДДКР також спрямована на досягнення цієї цілі шляхом створення цілого ряду переваг:

* інтернаціоналізація НДДКР полегшує доступ до дефіцитних ресурсів. Перенесення досліджень і розробок у центри розвитку науки й техніки (такі, як Силіконова долина в Каліфорнії, США) дозволяє компанії увесь час бути в курсі, що відбувається на передньому краю науки й техніки, у найкоротший термін одержувати необхідну інформацію й залучати до співробітництва потрібних людей. Інший аргумент на користь інтернаціоналізації НДДКР -- надання в деяких країнах (наприклад, в Австралії) субсидій і пільг при проведенні подібних робіт, а також доступ на місцевий ринок венчурного капіталу;

* інтернаціоналізація НДДКР наближає компанію до її споживачів. Це особливо важливо, якщо фірма дотримується політики продуктової диференціації, націлена на максимальну відповідність свого продукту вимогам місцевих споживачів. Крім того, розміщення розроблювачів за кордоном може сприяти зниженню витрат на виготовлення продукції за рахунок створення низьковитратних моделей, що враховують специфічні можливості країни, у якій розробляється продукт;

* ще одним істотним результатом розміщення науково-дослідного центру в країні споживання є полегшення доступу до ринку. Тут треба відзначити такі аргументи, як необхідність дотримання місцевих стандартів, слідування національній економічній і науково-технічній політиці, створення іміджу «своєї», місцевої фірми, підвищення престижу;

* інтернаціоналізація найчастіше здійснюється з метою зниження витрат і ризиків, для чого НДДКР переносяться в країни з найменшою вартістю робочої сили (наприклад, передача розробки програмного продукту з Великобританії в постсоціалістичні країни, а інженерних розробок - у Великобританію з Німеччини в 90-ті роки). Той самий результат досягається за допомогою кооперації із закордонними фірмами або науково-дослідними інститутами, причому в цьому випадку з'являється можливість реалізації істотно масштабніших проектів, за які фірма не стала б братися самостійно;

* обхід законодавчих обмежень шляхом перенесення досліджень в іншу країну. Наприклад, розвиток певних напрямків генної інженерії законодавчо обмежений в Німеччині, але дозволений в США і Великобританії. [17, c.337]

Фірма може переслідувати кілька цілей, інтернаціоналізуючи свою діяльність в області НДДКР. Конкретна комбінація визначається вибором тієї чи іншої стратегії: орієнтацією в основному на ринок країни походження фірми; диверсифікацією продукту відповідно до вимог локальних ринків; глобальною стратегією на світовому ринку.

1.3 Міжнародна передача технологій як форма технологічної політики ТНК

Важливе значення в технологічній діяльності ТНК має міжнародна передача технологій (international technology transfer) як сукупність економічних відносин між фірмами різних країн у галузі використання зарубіжних науково-технічних досягнень.

Міжнародні документи трактують поняття «технологія» досить широко. Відповідно до неокласичної теорії воно включає:

власне технологію (disembodied/dissembled technology), котру розуміють як набір конструктивних рішень, методів і процесів;

матеріалізовану технологію (embodied technology), тобто технологію, втілену в машинах, обладнанні і т. ін.

Форми трансферту технологій на світовому ринку:

передача, продаж або надання за ліцензією всіх форм промислової власності (за винятком товарних і фірмових знаків);

надання «ноу-хау» і технологічного досвіду;

торгівля високотехнологічною продукцією;

надання технологічного знання, необхідного для придбання, монтажу і використання машин і обладнання, напівфабрикатів і матеріалів, отриманих за рахунок закупівлі, оренди, лізингу або іншим шляхом;

промислове і технічне співробітництво в частині, що стосується технічного змісту машин, обладнання, напівфабрикатів, матеріалів;

надання консалтингових послуг та інжиніринг;

передача технології в рамках науково-технічної виробничої кооперації;

передача технології в рамках інвестиційного співробітництва. [18, c.283]

Міжнародна передача технології може здійснюватись як по міжфірмових каналах незалежними іноземними фірмами, так і по внутрішніх каналах ТНК у разі впровадження в будь-якому країновому відділенні науково-технічного досягнення, розробленого організаційною одиницею ТНК в іншій країні.

Процес передачі технології передбачає чотири етапи:

1. Визначення потреби. Включає вивчення економічної необхідності заміни існуючої технології, вимог ринкового попиту, факторів конкуренції, порівняння застосовуваної і потенційно залученої технологій (з випуску продукції; по доступності використання ресурсів (людських, кваліфікаційних, матеріальних, фінансових і т. ін.), доступності супутніх технологій як у країні, так і за кордоном).

2. Оцінка технології. Пов'язана з визначенням усіх існуючих або розроблюваних технологій, які можуть задовольнити потребу. Включає оцінку доступності, придатності, продуктивності альтернативних технологій, можливість їх адаптації до умов країни. Також розглядаються тенденції і технологічного розвитку, і перспективи появи ще досконаліших технологій.

3. Планування передачі технології. Входить фінансове, маркетингове планування; планування трансферту -- як фізичного (у формі машин, обладнання), так і у формі передачі знань, науково-технічної документації; планування навчання і підготовки кадрів; планування матеріальних потоків; планування процесу впровадження технології (пошук найбільш ефективного способу впровадження); планування процесів управління, експлуатації технології та її модернізації.

4. Здійснення трансферту технології. Оцінка і вибір найефективнішого способу впровадження технології, визначення графіка введення, організація навчання персоналу, розробка систем контролю, управління, змісту й обслуговування технології, а також розвиток місцевих можливостей для вдосконалення технології з урахуванням потреб національної економіки. [18, c.285]

В технологічній політиці багатьох ТНК спостерігаються дві протилежні тенденції. З одного боку, регіональна економічна інтеграція у поєднанні зі зближенням стандартів і споживчих переваг створює умови в ряді галузей для ефективного стратегічного управління ТНК на основі централізованого контролю і власних філій. З іншого боку, існують численні приклади фірм і галузей, де стратегія співробітництва стає ефективнішою. Цьому сприяє економічний націоналізм, протекціонізм, відмінності місцевих культур і стандартів та інші фактори. [27, c. 53]

Незважаючи на те, що транснаціональні корпорації ведуть активну діяльність із передачі технологій, вони також досить часто прагнуть захистити, монополізувати власні технологічні досягнення.

ТНК додають максимум зусиль для запобігання передачі технологій, оскільки саме володіння технологіями є основним чинником їх конкурентоспроможності. Саме цим багато в чому пояснюється значення, яке ТНК надає питанням захисту інтелектуальної власності.

Одним з ключових механізмів захисту технологій є патентування. Країна, що надає ТНК патентний захист автоматично позбавляє свої власні компанії можливості імпортувати дешевші продукти і технології і тим більше - використовувати запатентовану технологію у виробництві. Слід враховувати, що продаж запатентованої технології, як правило, супроводжується цілим рядом серйозних обмежень і підкріплюється фактично примусовим продажем напівфабрикатів з використанням трансфертного ціноутворення. [6]

Проте, прийнято вважати, що країни, що розвиваються, отримують від присутності в них транснаціональних корпорацій значні вигоди. Ці вигоди пов'язують в першу чергу з перенесенням на територію країни сучасних технологій - не лише виробництва але і управління, у тому числі таких технологій управління, які є умовою самої можливості вказаних інвестицій з боку ТНК.

Проте навіть якщо б поведінка ТНК була спрямована на технологічне збагачення нерозвинених країн, можливості передачі технологій об'єктивно дуже обмежені, а їх наслідки - щонайменше неоднозначні. Адже конкретна фірма, у яку впроваджена кожна технологія, несе на собі найсильніший відбиток соціально-економічних і культурних особливостей суспільства, яким вона створена. Так, більшість високих технологій в принципі не можуть бути адаптовані до умов основної маси нерозвинених країн, зокрема, до переважання некваліфікованої праці. Ці технології занадто складні і вимагають часто недосяжної в нерозвинених країнах точності. Часто вони потребують свідомо непосильних для країн, що розвиваються, масштабів виробництва. Адаптація ж простіших технологій до умов нерозвинених країн, навіть коли вона технологічно можлива, може вимагати неприйнятних витрат, включаючи додаткові дослідження і зміну організаційної структури.

Тому складна технологія, як правило, не може бути трансплантована, механічно перенесена в країну з іншим типом економіки і культури, особливо в менш розвинену. [8, c.7]

Передача технологій є ще більш обмеженою, ніж передача грошей, світ технологій є ще менш демократичним, ніж ринковий світ. Безпосередньо це проявляється, передусім, у відносинах ТНК і нерозвинених країн. Перші, як правило, експортують технології, орієнтовані на задоволення потреб розвинених країн, а не на нерозвинені країни. Це об'єктивно обумовлено тим що, основна частина світового попиту пред'являється саме в розвинених країнах. Проте таке поширення технологій не сприяє задоволенню основних соціальних потреб країн розміщення філій ТНК; в той самий час вони повною мірою оплачують не лише розміщувані на їх території технології, але й майбутні конкурентні переваги цих корпорацій. [7, c.16]

Істотна орієнтація ТНК на виробництво відносно дорогих товарів (пов'язана з тим, що для моделі споживання нерозвинених країн характерне механічне запозичення стандартів країн розвинених) носить для населення нерозвинених країн характер свідомо надмірних витрат. ТНК часто звинувачують в прагненні надавати країнам, що розвиваються, не стільки трудо-, скільки капіталомісткі технології. Це сприяє концентрації робочих місць у благополучних країнах і має виразний соціально-політичний ефект. ТНК "дають роботу своїм", забезпечуючи стабільність розвинених країн за рахунок посилювання проблем решти світу. Проте головна причина цієї переваги є об'єктивною і обумовлена технологічно. ТНК не лише відносно слабких країн але і у своєму власному розвитку прагнуть до капіталомісткого виробництва, яке за інших рівних умов швидше і ефективніше реагують на зміну попиту, що створює конкурентні переваги. Ця тенденція багато в чому нейтралізує природну конкурентну перевагу країн, що розвиваються, - наявність значної кількості дешевої робочої сили. Передача їм не трудо-, а капіталомістких технологій веде до цілого комплексу негативних наслідків в першу чергу до:

- Відносного загострення проблем зайнятості (ті самі об'єми капіталу обслуговує менше людей);

- Відносного посилення соціальної нерівності (відносно забезпечених працівників, пов'язаних з ТНК, менше, і розрив між ними і зайнятими в національній економіці сприймається гостріше);

- Гальмування розвитку технологій, не пов'язаних з ТНК, у тому числі тих, що розробляються національним капіталом і національними фахівцями.

Строго кажучи, адаптація використовуваних технологій до національних особливостей країн розміщення філій не вигідна для ТНК. З одного боку, адаптація, не кажучи вже про пряме спрощення технологій, підвищує вірогідність їх копіювання фахівцями країн, що розвиваються, без дозволу, тобто просто крадіжки. З іншого боку - основний принцип діяльності ТНК, що забезпечує їм ефект економії на масштабі, якраз і полягає в застосуванні єдиного технологічного "пакету" в різних країнах з внесенням до нього мінімальних змін. Тому розміщення в менш розвинених країнах, не адаптованих до їх умов технологій для виробництва, що не відповідають їх структурі споживання товарів - основа діяльності ТНК, ключове джерело їх ринкової переваги і одна з найважливіших причин, чому вони взагалі експортують технології. [21, c.282]

Отже, технологічна політика ТНК представляє собою складну сукупність методів розробки, виготовлення та просування товару на міжнародний ринок. Природа діяльності транснаціональних корпорацій передбачає інтернаціоналізацію науково-дослідної діяльності, тобто розміщення науково-дослідних лабораторій на території країни-споживача, а також трансфер технологій, який має свої певні переваги і недоліки як для країни базування, так і для приймаючої сторони.

РОЗДІЛ ІІ. Особливості сучасного технологічного розвитку ТНК

2.1 Організаційні структури науково-технічного розвитку ТНК

Інновації забезпечують набагато вищий рівень віддачі, ніж просте залучення додаткових ресурсів. Спеціалісти США підрахували, що норма прибутку від 17 найвдаліших інновацій 1970-80 років склала в середньому близько 56%, у той самий час середня норма прибутку від усіх інвестицій в американський бізнес за останні 30 років становить усього лише 16%. Тому сьогодні саме інноваційна діяльність країни стає найважливішим фактором її конкурентоспроможності в системі світового господарства. [26]

У системі світового господарства існує три основні суб'єкти, які займаються фінансуванням НДДКР. Це держави, венчурні компанії й транснаціональні корпорації. ТНК є однією з найважливіших складових частин світової ієрархії НДДКР, оскільки, з одного боку, доступ до фінансових ресурсів є значно простішим, ніж для державних структур, а з іншого боку, НДДКР є, безумовно, дуже важливою, але не єдиною й не головною сферою їх діяльності: тобто ризики фінансових втрат для ТНК значно менші, ніж для венчурних інвесторів. [9, c.5]

Для більшості найкрупніших ТНК світу тенденція до інтернаціоналізації їх інноваційної діяльності є загальною, однак конкретні стратегії, застосовувані японськими, американськими і європейськими фірмами значно різняться. Це найчастіше пояснюється не тільки економічними міркуваннями, але й пріоритетами економічної політики країни базування материнської ТНК.

Так, європейські ТНК, користуючись вигодами існування Євросоюзу, досить часто розміщають свої НДДКР-Лабораторії в тій країні Європи, де сконцентровані висококваліфіковані кадри. Наприклад, компанія ABB, що виникла в результаті злиття «Азеа» (Швеція) і «Браун-Бовері» (Швейцарія), створила новий енергетичний дослідний центр, але не у Швеції або Швейцарії, а в Німеччині, де можна було знайти відповідних висококваліфікованих фахівців. [26]

Японські корпорації звичайно виявляються більш закритими й консервативними. Вони воліють зосереджувати практично всю дослідницьку діяльність у центрах, що знаходяться на території Японії, задіюючи закордонні НДДКР-Лабораторії лише на кінцевих стадіях комерціалізації нововведень: для адаптації вже готового продукту або технології до місцевих стандартів, для його доробки з урахуванням особливості місцевого ринку і т.д. [20]

Підхід, використовуваний американськими корпораціями при розміщенні своїх дослідницьких підрозділів, є найбільш прагматичним. Дослідний центр розміщується в тому місці, де це найбільш економічно вигідно материнській компанії. З одного боку, у США на сьогоднішній день існують найбільш сприятливі умови для інноваційної діяльності: ліберальне законодавство, пільгове оподатковування НДДКР, більші обсяги венчурного капіталу, налагоджені механізми комерціалізації нововведень і кращі висококваліфіковані кадри з усього світу. Однак багато американських ТНК створюють свої дослідницькі підрозділи в Європі й окремих країнах Азії, керуючись своїми, найчастіше не дуже зрозумілими сторонньому спостерігачеві мотивами. [26]

Подібні регіональні відмінності обумовлюють існування декількох шляхів інтернаціоналізації інноваційної діяльності ТНК шляхом створення закордонних НДДКР-лабораторій.

Японські ТНК звичайно використовують наступну схему, що складається з п'яти послідовних стадій:

· Перша стадія - відбір технології, пов'язана з першим етапом інтернаціоналізації, на якому японські компанії виготовляють вироби в Японії для імпорту. На цій стадії компанія зосереджується на розвитку організаційних систем з метою збору науково-технічної інформації та інформації про виріб для використання її в організації виготовлення виробу в Японії. Деякі компанії посилають індивідуальних "скаутів" з місією збору певних технологій. Інші відкривають окремі офіси в Сполучених Штатах і Європі, які займаються виключно переглядом технологій. Компанії покладаються, насамперед, на своїх співвітчизників в укомплектуванні персоналу цих офісів.

· Друга стадія включає створення організаційної системи для підтримки передачі технології на виробничі потужності за кордоном. Більшість компаній створюють спеціальний департамент технології, стандартного японського зразка, у якому кожна головна фабрика підтримується відділом технології або лабораторією, що сприяє процесу розвитку технології й зростаючому вдосконаленню виробу. У деяких компаніях ці департаменти технології займаються незначними модифікаціями технологій виробу, щоб задовольнити місцеві ринки, хоча виготовлення нових виробів залишається сконцентрованим у Японії. Ці закордонні відділи технології звичайно укомплектовуються японцями, хоча місцеві інженери також можуть бути завербовані.

· Формальне заснування лабораторій, що здійснюють НДДКР, починається тільки на третій стадії. Однак, у багатьох японських компаніях закордонна лабораторія, незважаючи на те, що називається центром НДДКР, здійснює лише незначні дослідження. Основна її діяльність полягає у виконанні широкого діапазону завдань: технічної кооперації з постачальниками, підтримки передачі технології в виробництво, підтримки перехресного ліцензування. Закордонні науково-дослідні лабораторії декількох провідних японських фармацевтичних компаній ілюструють цю стадію. Замість виконання дослідження безпосередньо, вони беруть контракт на дослідження з незалежними лабораторіями й спеціалізованими компаніями, які контролюють клінічні випробування, необхідні для задоволення місцевих регулюючих вимог. Крім того, вони відслідковують технологічні тенденції й оцінюють технології й нові вироби, що з'являються.

· На четвертій стадії закордонні науково-дослідні лабораторії зосереджуються на розвитку нових виробів (в основному для місцевого ринку). Тобто, нарешті, починається реальна робота зі створення нового знання в закордонній лабораторії - те, що формально визначається як інтернаціоналізація інноваційної діяльності компанії.

· П'ята стадія (до якої дійшли у своєму розвитку лише окремі найбільші корпорації) розширює стратегічне завдання закордонних дослідних центрів. На цьому етапі сфера їх діяльності охоплює й фундаментальні дослідження - лабораторія починає брати участь у прогресивному транснаціональному розподілі інноваційної діяльності в межах компанії. [32, c.150]

Американські і європейські корпорації використовують простіші схеми створення закордонних науково-дослідних підрозділів.

· На першому етапі створюється Секція Передачі Технології, у межах якої здійснюється передача виробу й виробничих технологій від материнської фірми до виробничої філії за кордоном. На цій стадії закордонна філія виконує лише окремі функції по вдосконаленню продукту й адаптації технології для місцевих умов.

· Другий етап характеризується створенням Місцевої Секції Технології, тобто закордонної лабораторії, яка займається створенням інноваційних продуктів тільки для місцевого ринку й тільки в рамках профільного напрямку діяльності материнської компанії.

· На третьому етапі закордонна лабораторія здобуває статус Глобальної Секції Технології, відповідальної за розвиток нових продуктів для світових ринків. Межі діяльності закордонного центру НДДКР знову ж визначаються головною компанією, яка вказує своїм лабораторіям пріоритетні напрямки досліджень і постачає їм необхідні для цих досліджень теоретичні розробки. [26]

По мірі накопичення необхідного потенціалу знань, висококваліфікованих кадрів, та у випадку успішного функціонування на попередніх етапах, четвертим етапом розвитку закордонної лабораторії є створення на її базі Загальної Секції Технології. Тепер закордонна лабораторія здобуває певну самостійність і може сама вибирати пріоритетні напрямки прикладних розробок і здійснювати необхідні фундаментальні дослідження, для створення інноваційних продуктів і технологій, які будуть використовуватися материнською компанією для продажу на світових ринках.

Інтернаціоналізація інноваційної діяльності ТНК шляхом створення закордонних НДДКР-лабораторій значно впливає на конкурентоспроможність приймаючих країн. Звичайно, ТНК ніколи не будуть переносити свої дослідні центри до слаборозвинених країн, однак у ново-індустріальних країн, що бурхливо розвиваються, і країн з перехідною економікою є можливість стимулювати створення в них іноземними ТНК закордонних НДДКР-лабораторій шляхом впровадження пільгового оподатковування венчурного капіталу, підготовки висококваліфікованих кадрів, розвитку відповідної інфраструктури. [1, c.125]

Для приймаючих країн розміщення в себе іноземних науково-дослідних центрів вигідно з кількох причин:

· інтенсифікація інноваційної діяльності, пов'язана з появою нових НДДКР-лабораторій, неминуче торкнеться й вітчизняних компаній;

· будуть створюватися нові робочі місця для висококваліфікованих фахівців, що сприяє зменшенню ймовірності "втрати мізків" із країни та ініціює розвиток системи освіти за рахунок створення платоспроможного попиту на освітні послуги;

· почне формуватися новий прошарок менеджерів, що спеціалізуються на комерціалізації нововведень;

· збільшиться приплив венчурного капіталу в країну - деякі нові розробки "переростають" межі рідних лабораторій і стають самостійними комерційними проектами. [22]

Таким чином, створення ТНК закордонних лабораторій сприяє розширенню науково-технічного потенціалу приймаючої країни підвищенню ефективності використання вже наявного, інтенсифікації інноваційного процесу й підвищенню її конкурентоспроможності на міжнародній арені.

Розвиток технологій - основна рушійна сила економічного зростання фірми. За останні десятиліття проявились такі умови технологічного розвитку:

нова технологія приходить не одна, а в поєднанні з іншими;

кожний набір технологій включає ряд взаємодоповнюючих базових технологій;

кожна базова технологія - ядро багатьох прикладних технологій;

прикладні технології використовуються для модернізації існуючих виробництв, причому відставання у застосуванні у фірмі нової технології рано чи пізно призведе до зміни керівництва. [17, c.336]

У 50-60-ті роки економічний бум був пов'язаний з набором технологій, заснованих на переробці нафти, і викликав до життя виробництво пластмас, штучних волокон, пестицидів та інших специфічних продуктів, що знайшли широке використання. У 70-ті роки було затрачено багато часу й сил для здійснення нового технологічного ривка, і на початку 80-х років з'явилися перші продукти, що стали плодом технологічної революції.

Особливість нового етапу полягає в тому, що тепер розвивається не один пучок технологій, як було в 50-60-ті роки, а цілих три: інформаційно-комунікаційний, біотехнологічний і пов'язаний з новими матеріалами. Підприємці стикаються з новими технологіями кілька разів на рік. [37]

Технологічна революція, особливо в інформаційно-комунікаційній сфері, сприяла процесу глобалізації економіки. З одного боку, збільшення вартості НДДКР інтенсифікувало пошук компаніями можливостей розширення ринків, щоб виправдати зростаючі витрати, а з іншого - сучасні засоби комунікації дозволяють надзвичайно швидко поширювати нові зразки поведінки, впливаючи на культуру як виробництва, так і споживання у багатьох країнах. Спроби створення державою локального внутрішнього ринку рано чи пізно призводять до якісного розриву між товарами, запропонованими на національному і міжнародних ринках.

Глобальний характер конкуренції не тільки робить нововведення більш значущими для транснаціональних корпорацій, але й зумовлює необхідність пошуку нових шляхів створення інновацій. Традиційна більшість ТНК застосовувало один із двох класичних типів здійснення технологічної політики: «center-for-global» (політика глобального центру) і «local-for-local» (політика поліцентризму). [17, c.337]

Сутність політики глобального центру полягає в пошуку нових технологій у країні базування для створення нових продуктів і процесів, використовуючи централізовані ресурси материнської фірми, і поширенні інновацій по світових відділеннях ТНК.

Гарним прикладом використання цього типу політики служить історія появи цифрового перемикача «АХЕ» компанії «Ерікссон». Причиною розробки радикально нової системи перемикання, заснованої на новітніх принципах і технологіях, став прогноз попиту й розвитку технологічних тенденцій на ринку телекомунікацій, а приводом - втрата очікуваного замовлення з боку австралійського поштового відомства. Крім того, до моменту ухвалення рішення про розгортання проекту в той час невеликою і не відомою за межами своєї країни французькою фірмою «CIT-Алкатель» на промисловій виставці був представлений принципово новий тип перемикача - цифровий. Це було явною загрозою стратегії фірми «Ерікссон», заснованої на технологічному лідерстві.

Аналіз показав, що потенціал нового винаходу дуже високий, але й ризики досить великі: новий продукт вимагав більш 50 мільйонів фунтів і близько 2 тисяч людино-літ дослідницьких зусиль. Крім того, за попередніми оцінками було потрібно не менше п'яти років перед тем, як новий цифровий перемикач можна буде запропонувати на ринок. Однак корпоративні менеджери «Ерікссон» вирішили зробити ставку на розробку «АХЕ», як був названий новий продукт. Увесь комплекс досліджень виконувався у Швеції компанією «Еллемтель», спільним венчурним підприємством корпорації «Ерікссон» і Шведського управління телекомунікацій. [17, c.337]

Підприємство було забезпечено всіма повноваженнями й ресурсами, для того щоб розробити новий продукт якомога швидше. У результаті у 1976 році компанія одержала свій перший діючий «АХЕ», а у 1984 році система була впроваджена в 59 країнах світу.

Централізація НДДКР обумовлена наступними причинами:

* необхідність контролю з боку менеджменту МНК над технологією, яка розглядається як довгострокова конкурентна перевага;

* необхідність тісної взаємодії між розробкою документації й устаткування, а згодом - між функціями виготовлення й розвитку технології;

* в умовах швидко мінливої конкурентної обстановки централізація скорочує час на здійснення НДДКР.

Основний ризик централізованого проведення технологічної політики полягає в тому, що результат інновацій не може точно відображати локальні ринкові потреби, можливі також труднощі із впровадженням нової технології через опір з боку дочірніх фірм прийняттю централізованих рішень.

Наприклад, компанія «NEC» розробила перемикач «NEAC 61» як глобальний продукт, але в першу чергу для задоволення потреб американського ринку. Японські інженери в корпорації мали найвищу кваліфікацію, але вони не були добре знайомі зі складним і комплексним попитом незалежних телефонних компаній у США. У результаті споживачі гаряче вітали перехід до нових, більш ефективних апаратним засобам, але перші поставки викликали дорікання через те, що програмне забезпечення не задовольняло кінцевих користувачів, що мали не характерні для японського ринку специфічні потреби. [11, c.30]

Таблиця 1

Концепції створення продукту, які використовуються ТНК

Характеристики організації і процесу	Орієнтація на один основний національний ринок	Облік особливостей локальних ринків	Глобальна стратегія на світовому ринку
Внесок підрозділів, відповідальних за продукт	Розробка специфікацій продукту в основному, з урахуванням національного ринку	Суттєво враховуються вимоги локальних міжнародних ринків	Розробка й конструювання продукту при постійній підтримці закордонних партнерів, максимально можливе урахування вимог міжнародного ринку
Внесок підрозділів, відповідальних за збут	Пристосування Створених виробничими підрозділами продуктів до місцевих вимог, що часто призводить до перепроектування	Вплив на процес проектування на стадії розробки технічного завдання. Урахування у процесі створення продукту вимог локальних ринків, якщо швидке пристосування продукту неможливе (через тимчасові або вартісні обмеження)	Координація централізованого створення продуктового ряду, відповідного до вимог локальних ринків
Загальні витрати на створення продукту	Додаткові витрати через роздільні (локальні) процеси модифікацій продукту	Незначні додаткові витрати, проте істотне використання власних місцевих ресурсів і невелика спільність продуктової лінії	Менші сукупні витрати на програму, у т.ч. менші витрати на НДДКР на місцях; більша спільність продуктової лінії, менші витрати на устаткування й постачання
Час створення	Одночасний вихід на локальні ринки неможливий, модифікація продукту часто триває настільки ж довго, як і його розробка	Одночасний вихід на локальні ринки чи навряд можливий. Витрати часу на модифікацію продукту навряд знизяться	Можливий практично одночасний вихід на міжнародний ринок. Час створення продуктової лінії в цілому суттєво знижується
Урахування вимог ринку	Вимоги деяких країн щодо інвестицій в НДДКР в більшості своїй виконуються. Повне виконання специфічних вимог місцевих споживачів	Вимоги локальних ринків (як до самого продукту, так і інвестиційні потреби) суттєво враховуються	Менший обсяг інвестицій в НДДКР на локальних ринках. Пристосування до місцевих вимог у принципі можливо

Політика поліцентризму. Інший традиційний тип здійснення технологічних змін, «local-for-local», передбачає, що дочірні компанії ТНК використовують власні можливості й ресурси для розробки нових технологій, що забезпечують їхні власні потреби. Ця модель дозволяє відображати унікальні потреби різних країн, у яких діють ТНК. У сучасних умовах, незважаючи на те, що виразно зміцнюється тенденція глобалізації в багатьох галузях, необхідність урахування особливостей місцевого попиту й країнових відмінностей не зникає, а найчастіше навіть зростає. [17, c.339]

Корпорація «Юнілевер» має цілий ряд причин розробляти глобально стандартизовані продукти. Зростаючі витрати на НДДКР і їх складність, конкурентна боротьба з іншими ТНК, такими як «Проктер енд Гембл», -- усе це підсилює тенденції до глобалізації. Однак спроможність компанії «Юнілевер» при проведенні технологічної політики розпізнавати й реагувати на локальні потреби і можливості стала її найважливішою конкурентною перевагою. Наприклад, коли у компанії виникли проблеми з реалізацією нового засобу для миття на такому гігантському ринку, як Індія, де більшість засобів для миття збувалась великими обсягами, локальна розробка, що дозволила перетворити синтетичні мийні засоби у форму твердої таблетки, дала компанії продукт, який захопив у країні більшість прилавків, що торгують милом.

Але у такого типу інноваційного процесу є й негативні сторони:

* не завжди обґрунтоване прагнення національних відділень до автономії;

* дублювання розробок, вже проведених в інших дочірніх компаніях ТНК, у випадку, коли кожне національне відділення шукає власне вирішення проблеми;

* виникнення додаткових витрат на здійснення НДДКР. [24, c.200]

У корпорації «Філіпс» британська дочірня компанія витратила величезну кількість ресурсів на створення нового дизайну телевізорів, який спеціально відповідав би місцевому ринку. Кінцевий продукт практично не мав принципових відмінностей від стандартного європейського, який у той самий час намагалися впровадити менеджери материнської фірми. У результаті компанія змушена була задіяти п'ять замість чотирьох телевізійних заводів у Європі, що поставило під загрозу загальну ефективність і конкурентоспроможність «Філіпс».

При здійсненні технологічної політики менеджери ТНК повинні в той самий час підвищувати ефективність централізованих і локальних інновацій, а також створювати умови для пошуку нових форм здійснення транснаціональних інновацій. Таким чином, крім вищеописаних типів інноваційного процесу в останні роки все більше поширення одержують нові методи здійснення технологічних змін. Ці методи можна розділити на дві категорії: «locally-leveraged» (розподілена система технологічного розвитку) і «globally-linked» (інтегрована система технологічного розвитку). [10, c.115]

Розподілена система технологічного розвитку. Технологічна політика типу «locally-leveraged» включає використання ресурсів національного відділення з метою створення інновацій не тільки для місцевого ринку, але й для їх розповсюдження на всесвітній основі. Це дозволяє менеджменту ТНК об'єднати інноваційні ресурси всіх дочірніх фірм і використовувати їх для всієї корпорації. ТНК отримує здатність реагувати на ринкові зміни, які проявляються в одній країні, і використовувати їх для виявлення подібних тенденцій в інших країнах. Даний спосіб здійснення технологічної політики вимагає від менеджменту розвивати й контролювати процес навчання кадрів дочірніх фірм корпорації, координувати їхню діяльність в області НДДКР, але дає можливість компанії значно підвищити ефективність використання інноваційних ресурсів. [17, c.340]

Наприклад, компанія «Проктер енд Гембл» відкрила завод з виробництва кондиціонерів для білизни під марками «Дауні» у США й «Ленор» у Європі. Корпорація «Юнілевер» також вирішила працювати на цьому швидко зростаючому сегменті ринку зі своїм продуктом «Комфорт»; однак після декількох років зусиль їй не вдалося суттєво потіснити конкурента, що мав перевагу першого виходу на ринок. Тоді в німецькій дочірній компанії розробили нову торговельну марку із продуктовою позицією й маркетинговою стратегією, яка забезпечила надзвичайну швидкість у завоюванні частки місцевого ринку. Менеджмент корпорації скоро визнав, що ринковий успіх цього продукту визначали ведмежа, яке німці прийняли як символ продукту, і слоган «Kisshellweich» (що в перекладі англійською звучало як «Teddy soft», а українською перекладається як «м'який поцілунок»). Вивчення споживачів показало, що цей символ не тільки відповідає уявленням про м'якість, але також викликає стійкі асоціації зі сталістю й довірою, що давало рекламним обіцянкам більшу правдоподібність. Німецька марка (відповідно перекладена) і її продуктова маркетингова стратегія минулого успішно впроваджені на інші ринки Європи й в остаточному підсумку в США, де образ ведмежати швидко допоміг «Снаггл» завоювати 25% частку традиційного ринку «Проктер енд Гембл», за який «Комфорт» компанії «Юнілевер» боровся близько десятиліття.

Однак локальні нововведення, розроблені одним країновим відділенням, не завжди легко передаються в інші відділення. Основні перешкоди полягають в спробах трансферту продуктів або процесів, що не задовольняють умовам іншої країни; у недостатній координації трансферних механізмів; у бар'єрах, обумовлених синдромом «виготовлено не у нас», який проявляється в боротьбі національних відділень за здійснення своїх власних автономних НДДКР. [13]

Незважаючи на надзвичайну удачу в трансферті свого кондиціонера, менеджмент «Юнілевер» не зміг успішно передати мийний засіб на безфосфатній основі (продукт, також розроблений його німецькою дочірньою компанією) в інші європейські дочірні компанії. Наполягаючи на тому, що їх ринкові потреби відрізняються від потреб Німеччини, країнове відділення у Франції, наприклад, працювало над своїм власним проектом. У центральному офісі корпорації вважали саме локальний «патріотизм» менеджерів національних відділень основною причиною протидії тиску з боку центру до більшої координації й прагненню до встановлення свого власного бюджету НДДКР.

Інтегрована система технологічного розвитку. Останній виділений тип здійснення інноваційної політики - «globally-linked» - передбачає об'єднання ресурсів і можливостей усіх елементів ТНК як на рівні головної компанії, так і на рівні дочірніх фірм для спільного створення й впровадження інновацій. У цьому випадку кожний підрозділ своїми власними унікальними ресурсами сприяє розробці спільних інновацій. Цей тип технологічної політики найкраще підходить в умовах, коли потреба в інноваціях не відповідає дослідницьким можливостям даного країнового відділення або коли об'єднані ресурси й можливості декількох організаційних одиниць можуть сприяти більш ефективній розробці необхідної технології. Створення гнучких зв'язків дозволяє об'єднати зусилля багатьох підрозділів для одержання ТНК ефекту синергії. [17, c.341]

Відмінним прикладом цього типу технологічної політики служить спосіб розробки «Проктер енд Гембл» рідкого мийного засобу для всесвітнього розповсюдження. Коли успіх компанії «Юнілевер» США із продуктом «Уіск» продемонстрував потенціал сегмента миючих рідин для прання сильно забруднених тканин, «Проктер енд Гембл» і «Колгейт» кинулися на ринок з конкуруючими продуктами («Ера» і «Динамо» відповідно), але набагато менш успішно. Усі три компанії пробували свої продукти в Європі, але через насиченість європейського ринку різними порошковими мийними засобами, які містять ензими, хлор і фосфати, не дозволені в США, спроби розповсюдження нових рідин там виявилися невдалими у всіх трьох американських компаній.

Однак європейські вчені «Проктер енд Гембл» продовжували запевняти, що вони зможуть поліпшити характеристики рідини, щоб протиставити її місцевим порошкам. Після семи років роботи вони розробили хлорний замінник із зм'якшуючою здатністю, як у фосфату, і засіб для надання сталості ензимам. Новий продукт перевершив характеристики порошків і був випущений під маркою «Візір», створивши сегмент рідин для прання на ринку Європи.

Тим часом дослідники «Проктер енд Гембл» у США працювали над новою рідиною для заміни миючої рідини «Ера», яка зазнала поразки в боротьбі за задовільну частку ринку проти «Уіск». У цей самий період міжнародна координаційна технологічна група працювала з дочірньою компанією «Проктер енд Гембл» у Японії над розробкою більш сильного інгредієнта для видалення жирних плям, що робить рідину більш ефективною при митті в холодній воді, що було поширено в Японії.

Таким чином, кожний підрозділ корпорації шукав ефективне вирішення своїх локальних проблем, але ніхто з них не кооперувався для здійснення більш ефективних спільних досліджень.

Коли голова європейського відділення «Проктер енд Гембл» очолив дослідження в материнській компанії, його метою став розвиток кооперації й координації діяльності локальних центрів НДДКР. За допомогою декількох важливих організаційних змін він зміг налагодити механізм кооперації між національними відділеннями. Результатом глобальної технологічної політики став випуск рідини «Тайд» у США (марка, яка могла конкурувати з лідером ринку - «Уіск»), а також успішне виведення на японський ринок мийного засобу «Чір» і європейський -- «Аріель». Усі ці продукти об'єднали кращі розробки, створені у відповідь на європейські, американські і японські потреби. [23, c.70]

Але такий процес створення інновацій також має свої обмеження. Він вимагає значної міжнародної координації, яка може виявитися занадто дорогою й неефективною. Множинні міжнародні зв'язки між різними організаційними одиницями ТНК, які необхідні для обслуговування цього процесу, також можуть перевантажити компанію через невизначеність і надмірне розосередження влади.

Компанія «ITT» зіткнулася з величезними проблемами в спробах розробити 12-розрядний телекомунікаційний перемикач «Систем» за допомогою об'єднаних зусиль своїх європейських дочірніх компаній. Намагаючись координувати зусилля підприємств, відповідальних за розробку різних компонентів, головна фірма постала перед фактом витрат великої кількості часу й коштів, що ведуть до затримок реалізації проекту по строках і до перевитрати бюджету.

Таким чином, зусилля створити інноваційний процес типу «globally-linked» цілком можуть стати причиною невдачі, аж до повного виходу компанії з бізнесу, який традиційно вважався її основним видом діяльності.

Задача менеджера ТНК полягає не в сприянні поширенню того або іншого типу інноваційного процесу, а в пошуку й впровадженні таких організаційних систем, які сприяли б забезпеченню ефективності всіх цих процесів. Інакше кажучи, він повинен у той самий час, по-перше, підвищувати ефективність кожного типу інноваційного процесу, по-друге, створювати умови, що дозволяють впроваджувати технологічні зміни всіма способами одночасно. Зусилля по зміцненню одного шляху здійснення технологічних змін не повинні призводити до витиснення інших. Ця задача є дуже важливою, однак найчастіше важко виконуваною. [25, c.25]

2.2 Стратегії інноваційного розвитку ТНК

Статус країни - приналежність до економічно розвинених країн або країн з перехідною економікою - багато в чому визначається її глобальною конкурентоспроможністю. В умовах стрімкого скорочення життєвого циклу виробу, різкого росту питомої ваги одиничного і дрібносерійного наукомісткого виробництва поняття конкурентоспроможності стає тотожним поняттю спроможності до нововведень (інноваціям). Досвід економічно розвинених країн показує, що в конкурентній боротьбі на світовому ринку неминуче перемагає той, хто володіє найбільш ефективним механізмом інноваційної діяльності, хто має розвинену інфраструктуру реалізації нововведень. [29, c.633]

Розвиток інноваційної сфери набуває особливої важливості, тому що саме в цій сфері відбувається перетворення науково-технічного продукту, що базується на результатах фундаментальних і прикладних досліджень, у ринковий товар з новими споживчими властивостями.

Інноваційний процес являє собою підготовку, здійснення й розповсюдження інновацій і складається із взаємозалежних фаз, що утворюють єдине, комплексне ціле. У результаті цього процесу з'являється реалізоване, матеріалізоване нововведення. [30, c.40]

Іншими словами, інноваційний процес - це сукупність науково-технічних, технологічних і організаційних змін, що відбуваються в процесі реалізації нововведень. Головна його риса - обов'язкове завершення інновацій, тобто одержання результату, придатного для практичної реалізації. [31, c.27]

Для закріплення пріоритету (авторства) нововведення оформляються у вигляді:

- відкриттів, патентів на винаходи;

- ноу-хау;

- товарних знаків;

- документації на новий або вдосконалений продукт, технологію, виробничий або управлінський процес;

- стандартів, методик, інструкцій;

- результатів маркетингових досліджень.

Інновація - кінцевий результат інноваційної діяльності, втілений у вигляді нового або вдосконаленого продукту; нового або вдосконаленого технологічного процесу; нового підходу до соціальних послуг.

Інноваційна діяльність - діяльність, спрямована на реалізацію накопичених досягнень (науково-технічних знань, технологій, устаткування), з метою одержання нових товарів (послуг) або товарів (послуг) з новими якостями. Інноваційні зусилля дають результати, якщо спрямовані як слід. Однак, не існує інноваційної стратегії, що підходить для всіх компаній у всіх ситуаціях. Пошук ефективного напрямку повинен включати аналіз вимог замовника, технологій, що з'являються, конкурентоспроможності, внутрішнього потенціалу та основних організаційних ідей. Ефективна організація має формальний і неформальний механізми для того, щоб як слід зв'язати ці елементи й перевести аналіз у продуктивні інноваційні програми.