Міжнародна торгівля будівельними матеріалами

Аналітична маркетингова оцінка ринку будівельних матеріалів. Правове обґрунтування можливості здійснення зовнішньоекономічної угоди. Міжнародний торговий обмін. Ліцензія як форма регулювання міжнародної торгівлі. Зростання цін на будівельні матеріали.

Рубрика Международные отношения и мировая экономика
Вид курсовая работа
Язык украинский
Дата добавления 26.08.2013
Размер файла 600,1 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

  • Вступ
  • 1. Аналітична маркетингова оцінка ринку будівельних матеріалів
  • 1.1 Міжнародний ринок будівельних матеріалів
  • 1.2 Аналіз українського ринку будівельних матеріалів
  • 2. Правове обґрунтування можливості здійснення зовнішньоекономічної угоди
  • 3. Зовнішньоекономічний контракт
  • Висновки
  • Список використаних джерел
  • Додатки

Вступ

Для будь-якої країни роль зовнішньої торгівлі важко переоцінити. По визначенню Дж. Сакса, «економічний успіх будь-якої країни світу ґрунтується на зовнішній торгівлі. Ще жодній країні не удалося створити здорову економіку, ізолювавши від світової економічної системи».

Традиційною і найбільш розвинутою формою міжнародних економічних відносин є зовнішня торгівля. На долю торгівлі приходиться близько 80 відсотків усього обсягам міжнародних економічних відносин.

Міжнародна торгівля займає ведуче місце в системі всесвітніх економічних відносин. Міжнародної торговий обмін є одночасно і передумовою, і наслідком міжнародного поділом праці, виступає важливим фактором формування і функціонування світового господарства. У своїй історичній еволюції він пройшов шлях від одиничних зовнішньоторговельних операцій до довгострокового великомасштабного торгово-економічного співробітництва. В умовах НТР міжнародний торговий обмін здобуває усе більше значення. Своєрідність цих процесів у післявоєнний період особливо рельєфно відкривається при аналізі довгострокових тенденцій, особливостей, форм і методів спільної торгівлі.

У міжнародній торгівлі режим найбільшого сприяння означає порядок, при якому рівень митних пошлин і інших зборів, стягнутих при імпорті товарів із країни, що користається таким режимом, не повинний бути вище аналогічних пошлин і зборів, що накладаються на товари будь-якої іншої країни. Те ж відноситься і до різним, зв'язаним з торгівлею формальностями і процедурам. Іншими словами режим найбільшого сприяння передбачає лише рівний з іншими торговими партнерами (не дискримінаційний) статус, а не які-небудь особливі претензії і пільги. Режим найбільшого сприяння представляється на взаємній основі, як правило в рамках двосторонніх і багатобічних торгових договорів і угод і є загальноприйнятою нормою в міжнародній торгівлі, зафіксованої в статуті ГАТТ "будь-яка країна, приєднуючи до угоди, зобов'язується забезпечувати дотримання принципів режиму найбільшого сприяння стосовно всіх інших його учасників".

Як правило, рівні митного обкладання всіх країн не залишаються незмінними, а міняються в залежності від ступеня міжнародного поділу праці, інтеграційних процесів і так далі. У цілому ж характерна тенденція (для розвитих країн, як приклад у розвитку) до поступового зниження митних податків. Так за останні 40 років їхній рівень знизився більш ніж на З/4 [3, 145].

Ліцензія як форма регулювання міжнародної торгівлі являє собою документ на право чи увозу вивозу товарів, видавана чи імпортеру експортеру державним органом. Її використання дозволяє державі впливати на зовнішню торгівлю країни, обмежуючи її розміри, а в ряді випадків і цілком забороняючи чи експорт імпорт окремих товарів.

1. Аналітична маркетингова оцінка ринку будівельних матеріалів

1.1 Міжнародний ринок будівельних матеріалів

Сьогодні, прийшовши до будівельного супермаркету, можна купити «від» і «до» все необхідне для ремонту і будівництва. Широкий асортимент приблизно однаковий у всіх магазинах, а зручне ділення на відділи по видах продукції дозволяє швидко зорієнтуватися в торговому просторі і самостійно вибрати потрібні товари.

Лакофарбні матеріали підрозділяються на групи залежно від виду забарвлюваного матеріалу, сфери використання, місця застосування і так далі. Це рідкі, пастоподібні або порошкоподібні склади на органічних і таких, що неорганічних пов'язують, утворюючі на поверхні забарвлюваної конструкції покриття (плівку) з певними захисними, декоративними або спеціальними властивостями.

На сьогоднішній день на полицях магазинів можна побачити лакофарбну продукцію як вітчизняного виробництва, так і що імпортується більш ніж з трьох десятків країн світу. Лідерами ринку є ПП «ЗІП», якій належать торгові марки «Зебра», «Тріора», «Мальва», «Тіккуріла» (ТМ «Колорит»), «Полісан» (ТМ «Maxima», «Фарбекс», «Delfi» і «ДЕКАРТ»), «Поліфарб Україна» (ТМ «Поліфарб»), «Сніжку Україна» (ТМ Sniezka), «ТД «Композитсервіс» (ТМ «Композит») та інші. Продукція, що імпортується, представлена такими торговими марками, як Tikkurila (Фінляндія), Feidal, Dufa, Carapol (Німеччина), Akzo Nobel (Швеція), Vivacolor (Естонія), Almacolor (Польща), Marshall (Туреччина) і іншими [6, 78].

З приходом до України крупних іноземних компаній, більшість з яких вишли на ринок шляхом покупки українських заводів, конкуренція стала настільки велика, що лише найкрупніші підприємства можуть собі дозволити випускати широкий спектр продукції і працювати по всій країні. Більшість же підприємств зосередилися на місцевих локальних ринках і випускає обмежене число продуктів. Також експерт вважає, що ринок ЛФМ розвиватиметься в першу чергу за рахунок впровадження більш спеціалізованих видів матеріалів, а також тіснішої роботи компаній з точками продажів.

Завод проводить білу фарбу, яка в точці продажу за допомогою спеціального устаткування кольорується в необхідний колір. Таким чином, покупець може підібрати по своєму бажанню практично будь-який колір або відтінок. Цю практику вже використовують практично всі найбільші компанії: ПП «ЗІП», «Поліфарб», «Тіккуріла», «Хенкель» і ін.

При виборі фарби в будівельному необхідно в першу чергу звернутися до працівника супермаркету. Фарб існує велика кількість. І є декілька універсальних критеріїв, які дозволяють зробити правильний вибір. Перш за все це витрата на квадратний метр (покриваність): чим менше витрата -- тим довше термін служби і краще зовнішній вигляд готових поверхонь. Окрім цієї характеристики, слід звертати увагу на світлостійкість, що відображає здібність, атмосферостійкість, адгезію, швидкість висихання, в'язкість, стійкість до механічних дій, паропроникність і т. д., проте неспеціалістові досить складно оцінити якість фарби, виходячи з вищеназваних властивостей.

Для поширених і таких, що мають високий попит видів фарб представники декількох будівельних магазинів визначили приблизний ціновий розклад таким чином: у низькому ціновому сегменті знаходиться продукція вартістю до 30 грн/л, в середньому -- 30-80 грн/л і високому -- більше 80 грн/л.

Відносно лакофарбної продукції в цілому експерти ще недавно сходилися на таких цінових значеннях. У сегменті класу «економ» знаходиться продукція ціною до 10 грн/кг (практично повністю представлена українськими виробниками), «стандарт» -- 20-30 грн/кг (тут вітчизняний виробник охоплює більше половини діапазону), «преміум» -- понад 30 грн/кг (практично повністю належить імпорту продукції західноєвропейських компаній). Проте, враховуючи зростання цін на будівельні і обробні матеріали, дані значення можуть зажадати дуже швидкого перегляду і коректування.

За словами Дмитра Роденко, директора «Міжнародної Маркетингової Групи», ціни на ЛКМ за останній рік виросли, причиною цьому є подорожчання нафти і газу. В цілому продажі на цьому ринку впали на 2-3%, що також говорить про підйом цін. В цілому, на думку експерта, ринок лакофарбних матеріалів характеризирується високою конкуренцією, пов'язаною з великою кількістю іноземних компаній.

Будівельний ринок з кожним роком пропонує все нові і нові різновиди матеріалів для обробки приміщень деревом -- матеріалом, який ніколи не вийде з моди. Адже натуральна деревина, крім естетичного зовнішнього вигляду, вносить непередаваний колорит, природну гармонію і затишок до будь-якого житла.

Серед виробників дерев'яних виробів для обробки приміщень превалюють вітчизняні підприємства, більшість яких зосереджена в західних областях України (по оцінках експертів, близько 40 % всій продукції), а також наші найближчі сусіди -- Росія, Білорусь, Словаччина, Польща, Латвія. Значні виробничі потужності розташовуються в Київській, Дніпропетровській, Харківській і Донецькій областях. Серед українських виробників пиломатеріалів виділяються компанії «Левком» (Харківська обл.), фірма «Євроліс» на базі Полтавського деревообробного заводу, ПКФ «Лана» (Харків), Вінницький деревообробний комбінат, «Укррослісбум», ТОВ «Кроноспан Укр» (Нововолинськ Волинської обл.) та інші. Також в магазинах представлена продукція таких компаній, як «Укрлісінвест», ДЕБО, «Українська меблева марка», Parco, К.С.В., ЧШ «Шопа» (все в Україні), «Інтерфорест», «Халес» (обидві -- Білорусь), «Екологіка», СКІФ (обидві -- Росія), Kronopol (Польща), Kronospan (Словаччина, Болгарія), Bolderaja (Латвія) та інші [11, 98].

До основних видів продукції, що випускається підприємствами лісопромислового комплексу, відносяться пиломатеріали, деревинностружкові і деревоволокнисті плити, фанера і меблі. Магазини пропонують великий асортимент товарів з дерева, таких як різні види плит, вагонку, дошки, бруси, столешниці, плінтуси, підвіконня, планки, балясина, ступені і так далі

Дошка здатна візуально «вирівняти» стіни і забезпечити приміщення хорошої звуко- і теплоізоляцією навіть без застосування спеціальних матеріалів. Цей екологічний матеріал протягом тривалого часу не втратить привабливого зовнішнього вигляду, який до того ж легко оновлюється за допомогою обробки декоративними засобами. Також слід врахувати, що дерево -- один з найекономічніших матеріалів, і це дозволяє провести обробку приміщень з мінімальними витратами засобів.

Обшивальна дошка представлена в цьому відділі супермаркету в двох варіантах: звичайна і євровагонка. Друга відрізняється якістю обробки, розмірами і різноманітністю профілю. Окрім цього, при виготовленні євровагонки виробники повинні дотримуватися жорсткіших вимог європейських стандартів якості. У виробництві використовують тільки високоточні деревообробні верстати. Матеріалом служить дуб, ясен, липа, вільха. Часто обшивальну дошку виготовляють з хвойних порід -- їли, сосни, ялиці. Найдовговічнішим же матеріалом вважається сибірська модрина.

Вагонку прийнято ділити на класи (екстра, A, B і C), при цьому за основу даного розділення служить наявність у виробі пороків деревини, зокрема сучків. Всі вироби проходять однаковий цикл виробництва, тому і вологість, і форма обшивальної дошки різних класів повністю відповідає стандартам, а диференціація відбувається вже на етапі сортування готової продукції.

За даними Держкомстату України, в січні 2008 року ціни вітчизняних виробників пиломатеріалів і інших виробів з деревини збільшилися на 10,3% в порівнянні з аналогічним періодом 2007 року. Експерти відзначають, що щорічно в Україні ціни на деревину ростуть на 10% і більше.

Наприклад, якщо в 2006 році вартість хорошої, якісної вагонки з високосортної хвойної сировини або з м'яколисних порід деревини, обробленої по євростандарту, починалася від $10/кв. м, то зараз ціна такої пропозиції складає біля $15/кв. м (висока цінова категорія) і продовжує рости. У середню цінову категорію входить вагонка з липи, вільхи, сосни сортністю не менше класу B від $8 за кв.м. За меншу ціну можна придбати ординарну продукцію з хвойних порід деревини, що в основному продається великими упаковками [9, 176].

Ціна на вагонку залежить від таких характеристик, як порода і сортність деревини, товщина початкової дошки, довжина вагонки, якість сушки матеріалу і ін. На ринку наголошуються яскраво виражені сезонні коливання попиту: найвдалішим часом для реалізаторів стає початок літа і перша половина осені, а травень і жовтень взагалі відносять до «пікових» місяців продажі як вагонки, так і пиломатеріалів в цілому.

Гіпсокартон відноситься до найбільш перспективних і популярних будівельних матеріалів. Він застосовується при пристрої додаткових поверхонь і перегородок, полови, стенів і стель, підготовці стенів до фінальної обробки. Цей екологічний матеріал володіє поряд дуже цінних властивостей, незамінний при виготовленні декоративних, звукопоглинальних і вогнезахисних покриттів. Найпопулярнішою пропозицією в супермаркетах Києва на сьогоднішній день є гіпсокартонні листи Knauf (Україна), ціна на яких в середньому складає $8-10 за одиницю (залежно від товщини і стійкості матеріалу до вологи). Також у продажу є гіпсокартон виробництва Туреччини, Німеччини, Франції.

Ринок гіпсокартону припинило зростання по причинах, характерних для всього ринку будматеріалів: експансії недорогих китайських продуктів, які витісняють дорогі вітчизняні. Продажі на цьому ринку впали в середньому на 2%, хоча в 1 півріччі 2008 року виросли на 30%. Ціна ж на гіпсокартон виросла на 30-40%.

Продукція підприємства корпорації Укрбудматеріали експортується в 11 країн ближнього зарубіжжя (49,2%) і в 34 країни далекого зарубіжжя (50,8%), причому в останні роки йде переорієнтація експортних потоків у країни ближнього зарубіжжя. Найбільший обсяг експорту припадає на Росію - 18 млн. доларів США, Італію - 6,4 млн. Англію - 5 млн. Польщу - 3,1 млн., Бєларусь - 1,9 млн., Іспанію -1,9 млн., Молдову - 1,9 млн. доларів США. Аналіз структури експорту показує, що основний обсяг постачань приходиться на 5 основних позицій: скло віконне - 33,4% (9,5 млн. кв. м); глина тугоплавка - 27,3% (892 тис. т); каолін - 7,3% (63,2 тис. т); склотара - 6,8% (10 млн. шт. пляшок 43 млн. шт. банок); санітарна кераміка -5% (243 тис. шт.). Збільшили експортні поставки ЗАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарій" (поставлено продукції на 15,7 млн. доларів США), ВО "Херсонський завод скловиробів" (2,4 млн. доларів США), Славутський комбінат "Будфарфор" (3,1 млн. доларів США), а також ВАТ "Запорізький завод зварювальних флюсів", ЗАТ "Глуховецький каоліновий завод", ВАТ "Сімферопольський завод "Сантехпром", ЗАТ "Білицький завод "Теплоізоляція", ЗАТ "Одеський завод оздоблювальних матеріалів", Головинський кар'єр та інші [9, 127].

Основне завдання на 2008 і наступні роки - збільшення експорту за рахунок вивозу високотехнологічної продукції. У цьому плані намітилися позитивні зрушення. Наприклад, у 2006 році експорт сировини й продукції невисокого ступеня обробки підприємствами корпорації складав 62% від загального обсягу, у 2004 - 52%, то в 2005 - 38%. Але це не привід для самозаспокоєння. Україна має найрізноманітніші якісні сировинні ресурси " граніти, каоліни, кварцові піски, крейду, глини, базальти, із яких не виробляти конкурентноздатні на світовому ринку будівельні матеріали - просто гріх. Через те необхідно якомога швидше здійснювати технічне переозброєння діючого виробництва з використанням енергозберігаючих технологій, підвищувати якість продукції й проводити її сертифікацію за світовими стандартами. Робота зі збільшення експортного потенціалу підприємств корпорації виходить із відповідних рішень органів державної влади України. Так, цього року, Кабінетом Міністрів України затверджена Програма стимулювання експорту продукції, у тому числі високотехнологічних виробництв на 2002-2010 роки, що передбачає кредитування найбільш перспективних зовнішньоторговельних проектів та інвестиційну діяльність з підтримки експортного виробництва. Цю можливість необхідно використати повною мірою.

З липня 2001 року один раз на два місяці видається "Вісник корпорації Укрбудматеріали" і розповсюджується через Укрпошту. Відкрито сайт корпорації в інтернеті. На Міжнародній виставці, у Берліні презентовано рекламний проспект інвестиційних проектів підприємств корпорації, виданий англійською і німецькою мовами. Зокрема, були представлені інвестиційні проекти з відновлення виробництва листового скла на заводі "Техбудскло" потужністю 3,5 млн. кв. м на рік, створення спучених перлітових матеріалів та виробів на їх основі на Берегівському кар'єрі, впровадження сучасного устаткування для нарощування потужностей з видобутку блоків з природного каменю та виробництва з них облицювальних плит та виробів на гірничовидобувному та каменеобробному комбінаті "Біличі", технічного переобладнання цегельного виробництва з випуску ефективної та лицьової керамічної цегли на Болехівському заводоуправлінні будівельних матеріалів Зимогоруївському цегельному заводі, створення акціонерної компанії з виробництва та продажу керамічної плитки для підлоги на базі товариства "Компанія "Промкерам" (м. Слов'янськ), створення акціонерної компанії з виробництва і продажу санітарної кераміки на базі Слов'янського керамічного комбінату, реконструкції дробарно-сортувальних цехів для нарощення виробництва щебеню з кубовидною формою зерен на Жежелівському та Новопалівському кар'єрах, Первомайському кар'єрі "Граніт".

Світова практика доводить, що серед існуючих чинників економічного зростання майже 90% відносяться до сфери інноваційних нововведень, з поміж них майже 50% - нарощення інтелектуального потенціалу.

Ринок будівельних матеріалів в Росії на сьогоднішній день складає близько 9,5 млрд. $, значну частку якого становить Московський ринок - 1,6-2,1 млрд. $.

Діаграма 1. Частка московського ринку будівельних матеріалів у загальному обсязі ринку.

Виробництво будівельних матеріалів безпосередньо пов'язане з темпами розвитку ринку нерухомості, а саме з будівництвом нових об'єктів, реконструкцією та ремонтом.

За даними фахівців зростання обсягу виробництва було відзначене у більшості виробництв окремих груп продукції для будівництва. Особливо високі темпи росту обсягів виробництва (більше 20%) були відзначені за такими групами продукції як: сухі будівельні суміші, термоізоляційні матеріали, гіпсокартон, керамічна плитка, покриття для підлоги ( діаграма 2).

Діаграма 2. Ріст об'ємів виробництва: 10% - цемент, 9% - цегла, 25% - сухі будівельні суміші, 20% - термоізоляційні матеріали, 4% - гіпсокартон, 20% - керамічна плитка, 27% - покриття для підлоги.

міжнародний торгівля будівельний матеріал

Зростання цін на будівельні матеріали в останні роки випереджає інфляцію. Це продиктовано дефіцитом даних матеріалів на ринку і початком зростанням цін на житло. За даними Міністерства економічного розвитку РФ темпи зростання цін на будівельні матеріали в 2008 році склали 11,9%. Дані виробників будівельних матеріалів за темпами зростання цін за 2007 рік - 23,7%.

У 2008 році очікується активний приріст цін на міжнародному ринку на більш потрібні та дефіцитні групи товарів: цемент, металопрокат і цегла.

Дослідження ABARUS Market Research вересень 2008 року [4, 187].

Вищевикладені статистичні показники ілюструють ситуацію, яка склалася на закордонному ринку Росії будівельних матеріалів. Серед причин, які призвели до існуючого стану речей на ринку можна виділити наступні:

Дефіцит на світовому ринку сировини і спекулятивний характер торгів на світових біржах.

1. Монополізація ринку виробництва будівельних матеріалів.

2. Дефіцит будівельних матеріалів на внутрішньому ринку.

3. Зростання обсягів будівництва в останні кілька років.

5. Недолік виробничих потужностей.

За останній рік вартість міді та олова на світових біржах сягнула максимальних показників. Дефіциту даного товару не спостерігається, а зростання вартості йде за рахунок спекулятивних операцій. Інша ситуація складається на ринку цинку. Цей метал є дефіцитним, і його вартість зростає швидкими темпами. У Росії виробничі потужності з обробки цинку починають модернізуватися, або тільки запущені. Ринок оцинкованих матеріалів демонструє високі темпи зростання цін.

Розглянемо чинник монополізації ринку будівельних матеріалів у Росії. Яскравим прикладом служить ринок виробництва цементу. Наприклад, компанія ЗАТ "Євроцемент груп" володіє 55% часткою всього сегменту. Зростання цін на цемент, як основного компонента будівництва викликає зростання цін на житлову і комерційну нерухомість.

Однією з причин монополізації ринку є висока ресурсомісткість і енергоємність ринку. Ціни на енергоносії постійно зростають. Знос основних фондів виробничих компаній також перебуває на високому рівні. Багато виробників працюють на старому обладнанні. В одного підприємства не вистачить коштів модернізувати свої фонди, а у групи компаній така можливість є. Монополістам легше модернізувати виробництво. У цьому аспекті монополія дозволяє розвивати галузь.

Існуючий вплив на зростання цін робить те, що великим виробничим компаніям легше вступити в цінову змову і диктувати свої умови на ринку.

Процес модернізації виробництва будівельних матеріалів вимагає регулярних вкладень. Разом з тим зростають тарифи на оплату енергії та перевезення. При високому вимозі ринку нерухомості з нарощування темпів будівництва, на ринку будівельних матеріалів виникає дефіцит матеріалів. Нерівномірний розвиток будівельного та виробничого сектору позначаються на вартості об'єктів нерухомості.

Для забезпечення потреби в будівництві об'єктів нерухомості на сьогоднішній день недостатньо виробничих потужностей. Дефіцит цементу спостерігається вже сьогодні, і з кожним роком буде рости. Необхідно ввести нові потужності виробництва і модернізувати старі. У найближчі роки будуть потрібні інвестиції в десятки млрд. рублів, а також будуть потрібні нові енергетичні ресурси. З одного боку, цей дефіцит вигідний монополізувати сегмент виробництва матеріалів - є можливість диктувати ціни. З іншого боку - це упущення додаткового прибутку.

Враховуючи той факт, що Росія прагне вступити до СОТ, можна очікувати прихід на російський ринок дешевих будівельних матеріалів іноземних виробників. А збільшення цін на енергоносії до світового рівня і низькі темпи модернізації галузі зроблять російську продукцію менш конкурентоспроможною.

Варто відзначити, що монополізований не тільки ринок виробництва будівельних матеріалів, але і ринок будівництва об'єктів нерухомості.

Для отримання "плями забудови" в Москві необхідна не тільки підтримка адміністративного ресурсу, а й можливість нести непередбачені фінансові витрати і виконати непередбачувані умови інвестконтракта. Ситуація в сегменті заміської нерухомості теж непроста. Будь-яка процедура з перекладу цільового призначення землі забирає стільки часу і коштів, що робить проблематичним оцінку рентабельності проекту.

Функції антимонопольного комітету урізані, демонополізувати ринок практично немає можливості - питання з регулювання монополій розробляються з 2004 року. В існуючій ситуації зміна законодавства з земельних відносин не вплине на чиновників, які будуть застосовувати різні заходи для збереження своїх інтересів [9, 127].

Виходячи з цього, вартість нерухомості буде тільки рости. Додатковим стимулом цінового зростання виступить дефіцит будівельних матеріалів і зростання тарифів на енергоносії. Також, сам цінове зростання на нерухомість буде підсилювати зростання цін на будівельні матеріали, який у свою чергу буде посилювати цінове зростання на нерухомість. Ціни на будматеріали будуть рости, поки дорожчає житло.

Державне втручання необхідне в:

1. Розвиток та підтримку імпортозамінної продукції вітчизняних виробників (комплексний підхід регулювання цін і тарифів на продукцію природних монополій).

2. Контроль за діяльністю монополій.

3. Зниженні податкового тягаря на виробничі підприємства.

4. Забезпеченні правових гарантій інвесторам, які вкладають капітал в економіку РФ.

5. Створення взаємовигідного для банків і підприємств системи довгострокового кредитування.

1.2 Аналіз українського ринку будівельних матеріалів

У 2008-2009 рр. будівельна галузь відчула суттєвий вплив кризи, що проявилося у виникненні проблем з фінансуванням проектів, зумовлених погіршенням доступу позичальників до кредитних ресурсів (рисунок 1). Зазначене погіршення зачепило потенційних покупців нерухомості, внаслідок чого зменшився платоспроможний попит, а також забудовників, які залучали кредити для реалізації власних проектів. Якщо раніше компанії мали декілька джерел фінансування будівельних проектів - власні кошти, кошти від продажу нерухомості на етапі будівництва та залучені кошти (переважно кредити від банків), то у 2009 році головним джерелом для подальшого фінансування робіт виступали кошти власників проектів.

Рисунок 1. Динаміка залишків кредитів, наданих підприємствам будівельного сектору, млн.грн.

У 2009 році в результаті проблем із фінансуванням скорочувались обсяги будівельних робіт, а отже, значно знизились обсяги введення об'єктів в експлуатацію ? за підсумками року в Україні було введено в експлуатацію 6400тис.кв.м житла, що на 39% менше, ніж протягом аналогічного періоду 2008року. Відповідно, зменшення обсягів будівельних робіт призвело до зменшення попиту на будівельні матеріли, що позначилося на скороченні обсягів їх виробництва (Таблиця 1). Єдиним видом будівельних матеріалів, обсяги виробництва якого не зменшувалися, були плити та керамічні плитки. Це пов'язано з тим, що у 2009 році, здебільшого, виконувалися оздоблювальні роботи у будинках, що були зведені у докризовий період, а також зі стабільним попитом індивідуальних забудовників з високим рівнем доходів.

Таблиця 1

Обсяги виробництва будівельних матеріалів в Україні

Вид будівельних матеріалів

Од. виміру

2005

2006

2007

2008

9місяців 2009

2009

9місяців 2010

Плити та плитки керамічні

млн.кв.м

20,6

22,1

28,6

41,3

31,7

44,3

36,4

Цегла керамічна невогнетривка будівельна

млн.умов.шт.

1890

2054

2312

2183

735

991

666

Цемент

млн.тонн

12,2

13,7

15,0

14,9

7,5

9,5

7,3

Вапно

тис.тон

5342

5450

5688

5128

2814

4043

3070

Блоки та цегла з цементу, штучного каменю чи бетону для будівництва

млн.умов.шт.

1834

1969

2225

2077

680

951

823

Елементи конструкцій збірні для будівництва з цементу, бетону чи штучного каменю

тис.куб.м

3204

3732

4597

3792

1170

1611

1221

Листи гофровані, шифер та аналогічні вироби з азбестоцементу

млн.умов.плит

811

748

632

599

292

390

н/д

Вироби з асфальту або аналогічного матеріалу в рулонах

млн.кв.м

56,2

56,6

55,5

50,4

22,0

28,7

н/д

У 2010 році спостерігалося пожвавлення у будівельній галузі. За підсумками І півріччя 2010 року було введено в експлуатацію 3247тис.кв.м житла, що на 43,2% більше, ніж за аналогічний період попереднього року. Відновлення будівельних робіт на проектах вплинуло на динаміку обсягів виробництва будівельних матеріалів. Так, у січні-вересні 2010року, порівняно з аналогічним періодом попереднього року, обсяги виробництва плит та керамічної плитки зросли на 15,1%, до 36,4 млн.кв.м, вапна - на 9,1%, до 3070 тис.тонн, блоків та цегли з цементу - на 21,0%, до 823 млн.умовних шт., збірних елементів конструкцій для будівництва - на 4,3%, до 1221тис.куб.м. Тенденція до зменшення обсягів виробництва зберігалася лише по напрямах виробництва керамічної цегли та цементу [8, 145].

У 2009 році, порівняно з 2008 роком, скоротилися обсяги як експорту, так і імпорту будівельних матеріалів (Таблиця 2). Зменшення обсягів експорту було, насамперед, пов'язано зі скороченням попиту на будівельні матеріали у Російській Федерації та інших країнах СНД, які є основними споживачами української будівельної продукції. На зменшення обсягів імпорту, окрім коливань попиту, вплинула девальвація національної валюти, внаслідок якої суттєво зросли ціни на іноземну продукцію. Основними постачальниками будівельних матеріалів в Україну є підприємства Польщі, Туреччини, Іспанії, Італії та Китаю.

Таблиця 2.

Експорт-імпорт окремих видів будівельних матеріалів у 2006-2010рр., тис. тонн

Най-ня

2006

2007

2008

8місяців 2009

2009

8місяців 2010

ЕКС

ІМ

ЕКС

ІМ

ЕКС

ІМ

ЕКС

ІМ

ЕКС

ІМ

ЕКС

ІМ

Бруківка, бордюрний камінь та плити з природного каменю

40,9

-

31,5

0,2

34,2

0,1

14,3

0,6

25,3

0,7

21,1

0,3

Оброблений камінь для пам'ятників або будівництва

29,0

37,9

35,1

39,0

46,1

59,1

25,4

16,2

37,8

26,4

32,0

25,7

Шлаковата та мінеральна силікатна вата

13,0

85,6

21,9

91,4

15,6

96,7

4,5

21,6

8,0

36,0

10,8

26,3

Вироби з асфальту

2,4

69,0

2,7

80,1

1,0

89,2

0,7

39,7

0,9

54,1

0,5

38,9

Вироби з гіпсу або сумішей на основі гіпсу

8,0

250,1

51,0

146,8

90,7

108,3

27,5

30,9

35,8

42,8

36,5

15,1

Вироби з цементу, бетону або штучного каменю

84,0

113,2

152,2

161,3

230,3

277,3

108,3

63,3

142,4

94,6

61,8

40,5

Цегла, блоки та плитки вогнетривкі

110,8

119,6

115,6

150,4

96,5

110,5

48,6

19,3

81,9

37,5

78,6

40,0

Цегла будівельна, блоки для підлоги керамічні

31,5

44,6

47,1

86,3

39,3

115,7

28,0

31,4

41,3

45,7

46,5

30,8

Черепиця дахова

-

17,3

0,1

22,4

0,1

26,5

0,1

9,3

0,1

18,0

-

11,6

Плитка та плити для мостіння i покриття підлоги керамiчнi

44,0

465,3

80,0

589,9

152,1

594,4

105,8

120,8

173,4

203,0

176,5

144,0

У 2010 році зовнішньоекономічна діяльність дещо активізувалася. Зросли обсяги експорту-імпорту каменів для будівництва, шлаковати та силікатної вати, виробів з асфальту, вогнетривкої цегли, а також плит та керамічної плити.

У 2009 році український ринок нерухомості втратив інвестиційну привабливість. Проте на сьогодні є перспективи розвитку у торговельній та житловій сфері, оскільки у напрямі будівництва торговельної нерухомості існують можливості отримання прибутків від нових проектів, а на ринку житлової нерухомості зберігається дефіцит житла. У 2010 році зросли обсяги кредитування будівельної галузі (Рисунок 2). Так, за підсумками 9місяців 2010року, банками було надано нових кредитів на суму 20,1 млрд.грн., що на 40,6% більше, ніж за аналогічний період попереднього року.

Рисунок 2. Нові кредити, надані підприємствам будівельного сектору, млрд.грн.

Подальший стан галузі залежатиме від відновлення іпотечного кредитування та зростання платоспроможності населення. Спеціалісти прогнозують, що вихід з кризового стану підприємств будівельного сектору розпочнеться не раніше, ніж через рік.

У 2010 році спостерігалося деяке пожвавлення у будівельній галузі, в результаті чого зріс попит на будівельні матеріли, що позначилося на збільшенні обсягів їх виробництва. Так, у січні-вересні 2010 року зросли обсяги виробництва плит та керамічної плитки, вапна, блоків та цегли з цементу, збірних елементів конструкцій для будівництва тощо. Тенденція до зменшення обсягів виробництва зберігалася лише у напрямах виробництва керамічної цегли та цементу. На сьогодні є певні перспективи розвитку у торговельній та житловій сфері оскільки у напрямі будівництва торговельної нерухомості існують можливості отримання прибутків від нових проектів, а на ринку житлової нерухомості зберігається дефіцит житла. Проте подальший стан галузі залежатиме від відновлення іпотечного кредитування та зростання платоспроможності населення.

2. Правове обґрунтування можливості здійснення зовнішньоекономічної угоди

Зовнішня торгівля є важливою і історично першою формою міжнародних економічних відносин. Вона являє собою обмін товарами та послугами між державно оформленими національними господарствами. Це торгівля однієї країни з іншими країнами світу. Вона складається з ввозу (імпорту) і вивозу (експорту) товарів. В сукупності зовнішня торгівля різних країн утворює міжнародну торгівлю.

В сучасних умовах у міжнародній торгівлі приймають участь всі суб'єкти світового господарства. В її основі лежить міжнародний поділ праці. Розвиток міжнародної спеціалізації виробництва та поглиблення вищеназваного розподілу праці (у виді загального, часткового та одиничного) породжує різноманітність форм і напрямків міжнародної торгівлі. Глибокий вплив на неї справляє науково-технічна революція, що прискорила якісні перетворення всіх елементів продуктивних сил і зрушення в географічній та товарній структурі світових товаропотоків. Важливе значення в розвитку міжнародної торгівлі займає її регулювання.

Розрізняють такі види державного регулювання міжнародної торгівлі:

1) одностороннє;

2) двостороннє;

3) багатостороннє.

Одностороннє регулювання полягає у застосуванні методів впливу урядами країн в односторонньому порядку без погодження або консультацій з торговими партнерами. Такі заходи вживають здебільшого під час загострення політичних відносин.

Двостороннє регулювання передбачає, що заходи торгової політики попередньо узгоджуються країнами - торговими партнерами. Кожна зі сторін попереджує свого торгового партнера про вживання будь-яких заходів, які, як правило, не вносять суттєвих змін у торгові відносини, а лише сприяють їм.

Багатостороннє регулювання передбачає узгодження і регулювання торгової політики багатосторонніми угодами.

Найважливіше значення в регулюванні торгово-економічних відносин країн світової співдружності має Генеральна угода про тарифи та торгівлю (ГАТТ) [7, 145].

В залежності від масштабів втручання в міжнародну торгівлю розрізняють протекціоністську торгову політику і політику вільної торгівлі.

Вільна торгівля (free trade) - політика мінімального державного втручання в зовнішню торгівлю, що розвивається на основі вільних ринкових сил попиту і пропозиції. Така політика базується на усуненні будь-яких перешкод до ввезення та вивезення іноземних та вітчизняних товарів. Митні органи виконують лише реєстраційні функції. Цю політику проводять країни з високим рівнем розвитку продуктивних сил, що дає змогу місцевим підприємцям витримувати конкуренцію.

Протекціонізм (protectionism) - державна політика захисту внутрішнього ринку від іноземної конкуренції шляхом використання тарифних і нетарифних інструментів торговельної політики.

Проводячи політику протекціонізму, держава захищає національних виробників, стимулює розвиток національного виробництва. З іншого боку, така політика може призвести до застійних явищ, оскільки послаблюються стимули до технічного прогресу, що, своєю чергою, веде до падіння конкурентоспроможності національних товарів. За такої політики посилюється нелегальне ввезення товарів контрабандою. Крім того, торгові партнери можуть вжити відповідних заходів щодо експорту товарів цієї країни, що завдасть її економіці збитків. Протекціонізм переважає в зовнішньоторговельній політиці країн, що розвиваються.

Виділяють декілька форм протекціонізму:

- селективний - скерований проти окремих країн або окремих видів товарів;

- галузевий - скерований на захист окремих галузей, найчастіше сільського господарства;

- колективний - проводиться об'єднаннями країн щодо країн, які не входять у ці об'єднання;

- прихований - здійснюється методами внутрішньої економічної політики.

Стосовно того, що і для якої країни краще - політика вільної торгівлі чи протекціонізм, єдиної думки немає. Сучасний протекціонізм концентрується, в основному, у відносно вузьких галузях. Політика вільної торгівлі є привабливішою. Тому здебільшого країни проводять гнучку зовнішньоторговельну політику, використовуючи як методи протекціонізму, так і політику вільної торгівлі.

В практиці міжнародної економіки розрізняють наступні рівні регулювання міжнародної торгівлі:

Фірмовий - це угода між фірмами про розподіл ринку сировини, матеріалів, збуту товарів, сфер впливу, цінової політики.

Національний - при якому зовнішня торгівля кожної країни здійснюється у відповідності з національно-правовим забезпеченням регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Міжнаціональний - проявляється в укладенні відповідних угод між державами, групами держав.

Наднаціональний - здійснює стратегію світового співтовариства чи заходів з регулювання міжнародної торгівлі шляхом створення міжнародних спеціальних інституціональних структур, відповідних угод (Всесвітні торгові організації - ГАТТ/СОТ, міжнародна торгова палата - МТП).

Міжнародні торгові відносини регулюються за допомогою двох груп інструментів:

1) тарифне регулювання;

2) нетарифне регулювання [6, 178].

Тарифне регулювання міжнародної торгівлі

Митний тариф (customs tariff) у залежності від контексту може визначатися як:

- інструмент торгової політики і державного регулювання внутрішнього ринку країни при його взаємодії зі світовим ринком;

- перелік ставок мита, що застосовуються до товарів, що переміщуються через митний кордон, систематизований відповідно до товарної номенклатури зовнішньоекономічної діяльності;

- конкретна ставка мита, що підлягає сплаті при вивозі або ввезенні певного товару на митну територію країни. У цьому випадку поняття митного тарифу цілком збігається з поняттям мита.

Мито (customs duty) - обов'язковий податок, що стягується митними органами при імпорті або експорті товару і є умовою імпорту або експорту.

Мито виконує три основні функції:

- фіскальну, що відноситься як до імпортного, так і до експортного мита, оскільки воно є однією зі статей доходної частини державного бюджету;

- протекціоністську (захисну), що відноситься до імпортного мита, оскільки з його допомогою держава захищає місцевих виробників від небажаної іноземної конкуренції;

- балансуючу, що відноситься до експортного мита, встановленого з метою запобігання небажаного експорту товарів, внутрішні ціни на які з тих або інших причин нижче світових. Існує декілька класифікацій мита.

По засобу стягування:

- адвалорні - начисляються у відсотках до митної вартості товарів, що обкладаються митом (наприклад, 20% від митної вартості);

- специфічні - начисляються у встановленому розмірі за одиницю товару (наприклад, 10 дол. за 1 г);

- комбіновані - містять обидва названих види митного обкладення (наприклад, 20% від митної вартості, але не більше 10 дол. за 1 г).

Нетарифне регулювання

Кількісні обмеження (quantative restrictions) - адміністративна форма нетарифного державного регулювання торговельного обігу, що визначає кількість і номенклатуру товарів, дозволених до експорту чи імпорту.

Квотування (контингентування) - це обмеження щодо вартості або кількості, які вводяться на імпорт або експорт певних товарів на певний період. Квоти поділяються:

1. За напрямком їх дії:

- експортні - вводяться у відповідності з міжнародними стабілізаційними угодами, що встановлюють частку кожної країни в загальному експорті певного товару (експорт нафти з країн ОПЕК), чи урядом країни для попередження вивозу товарів, дефіцитних на внутрішньому ринку;

- імпортні - вводяться національним урядом для захисту місцевих виробників, досягнення збалансованості торговельного балансу, регулювання попиту і пропозиції на внутрішньому ринку, а також як відповідь на дискримінаційну торговельну політику інших держав.

2. За обсягом дії:

- глобальні - встановлюються на імпорт або експорт певного товару на певний період часу незалежно від того, з якої країни він імпортується чи в яку країну він експортується;

- індивідуальні - встановлена в рамках глобальної квоти квота кожної країни, яка експортує або імпортує товар.

Ліцензування (licensing) - регулювання зовнішньоекономічної діяльності шляхом дозволу, який видається державними органами на експорт або імпорт товару в певній кількості за певний проміжок часу. Ліцензії бувають:

1) разові - письмовий дозвіл терміном до 1 року на імпорт (експорт), що видається урядом, певній фірмі на здійснення однієї зовнішньоторговельної угоди;

2) генеральні - дозвіл імпорт (експорт) певного товару протягом року без обмеження кількості угод;

3) глобальні - дозвіл на експорт (імпорт) певного товару в будь-яку країну світу за певний проміжок часу без обмеження кількості або вартості;

4) автоматичні - дозвіл, що видається негайно після отримання від експортера (імпортера) заявки, яка не може бути відхилена державним органом.

Демпінг (dumping) - засіб фінансової нетарифної торговельної політики, що полягає в просуванні товару на зовнішній ринок за рахунок зниження експортних цін нижче нормального рівня цін, існуючого в цих країнах.

Забезпечення врахування публічних інтересів (суспільства в цілому, держави, територіальних громад, економічної конкуренції) та типових приватних інтересів учасників цих відносин (якщо ці інтереси є законними) здійснюється державою як організатором господарського життя в країні. Держава при цьому використовує різні форми і засоби. Як і в інших сферах економіки держава використовує такі форми управління у сфері капітального будівництва:

- нормативне регулювання;

- планування (насамперед щодо (1) діяльності суб'єктів господарських відносин, які функціонують на державній формі власності або контролюються державою в особі уповноважених органів, та/або (2) фінансування інвестиційних проектів будівництва за рахунок державних коштів, кредитів, отриманих під гарантію Уряду України);

- управління поточними справами у сфері капітального будівництва (ліцензування; надання дозволів, пов'язаних з будівництвом об'єктів; забезпечення державної експертизи інвестиційних проектів будівництва та ін.);

- контроль за дотриманням учасниками інвестиційної діяльності встановлених державою вимогу сфері капітального будівництва.

Нормативне регулювання здійснюється органами, що мають та це відповідні повноваження: Верховною Радою України - шляхом прийняття законів та постанов; Президентом України - переважно у формі указів щодо визначення напрямів інвестиційної політики та певний період; Кабінетом Міністрів України - прийняттям постанов, що регулюють на підставі відповідних законів певний вид відносин у сфері капітального будівництва; уповноважені органи держави (Мінрегіонбуд, зокрема) - у формі відомчого регулювання в межах наданих їм повноважень; органи місцевого самоврядування - відповідно до делегованих державою повноважень у цій сфері; місцеві державні адміністрації - згідно з своєю компетенцією, що визначається відповідними актами законодавства (система будівельного законодавства розглядатиметься в наступному параграфі) [9, 145].

Управління поточними справами у сфері капітального будівництва значною мірою забезпечує Міністерство регіонального розвитку та будівництва України. Відповідно до затв-го постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2007 р. № 750 Положення про це Міністерство, Мінрегіонбуд є центральним органом виконавчої влади, спеціально уповноваженим органом з питань містобудування та архітектури, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України;

основними завданнями Мінрегіонбуду у сфері капітального будівництва є:

- участь у формуванні та забезпечення реалізації державної політики у сфері будівництва, містобудування, архітектури та промисловості будівельних матеріалів;

- управління, координація діяльності та регулювання у зазначеній сфері;

- технічне регулювання у сфері будівництва, містобудування, промисловості будівельних матеріалів;

Мінрегіонбуд відповідно до покладених на нього завдань:

- розробляє і подає Кабінетові Міністрів України пропозиції щодо формування державної політики у сфері будівництва, містобудування, архітектури та промисловості будівельних матеріалів;

- бере в установленому порядку участь у розробленні Програми діяльності Кабінету Міністрів України, проектів Державної програми економічного та соціального розвитку України, Державного бюджету України на відповідний рік, забезпечує розроблення та виконання інших державних і галузевих програм;

- розробляє та подає в установленому порядку проекти нормативно-правових актів у сфері будівництва, містобудування, архітектури та промисловості будівельних матеріалів, захисту навколишнього природного середовища під час будівництва;

- розробляє і затверджує у межах своїх повноважень державні стандарти, норми і правила;

- забезпечує проведення та здійснює в межах своїх повноважень координацію наукових досліджень (науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт) у сфері будівництва, містобудування, архітектури та промисловості будівельних матеріалів (в тому числі з питань нормування, стандартизації, метрології, кодифікації та каталогізації, підтвердження відповідності), а також з питань збереження історичних ареалів та традиційного характеру середовища населених місць, пам'яток архітектури і містобудування;

- вживає заходи для реалізації Генеральної схеми планування території України, підвищення архітектурно-планувального та інженерно-технічного рівня забудови і благоустрою, розвитку інженерно-транспортної інфраструктури населених пунктів;

- розробляє та затверджує типові регіональні правила забудови, погоджує регіональні правила забудови Автономної Республіки Крим, областей, організовує проведення експертизи схем планування територій (крім схем планування територій районів), генеральних планів міст Києва, Севастополя та обласних центрів;

- визначає методологію проектування об'єктів житлово-цивільного призначення та промислових об'єктів, інженерних споруд, систем інженерного обладнання будинків і споруд, а також реконструкції та пристосування об'єктів для інших цілей;

- визначає порядок розроблення і затвердження містобудівної документації, проектів будівництва об'єктів містобудування та порядок організації і проведення їх експериментального будівництва;

- організовує роботу з проведення професійної атестації виконавців робіт, пов'язаних зі створенням об'єктів архітектури;

- здійснює нормативно-методичне забезпечення проектування, будівництва та експлуатації об'єктів у складних інженерно-геологічних умовах, а також розроблення та вдосконалення методів і засобів інженерного захисту територій, будівель та споруд від впливу небезпечних процесів техногенного і природного характеру;

- забезпечує у межах своїх повноважень нормативне, науково-технічне та експертне супроводження будівельних робіт на об'єкті "Укриття" та інших об'єктах Чорнобильської АЕС;

- здійснює архітектурно-будівельний контроль, державний контроль за плануванням, забудовою та іншим використанням територій;

- організовує роботу, пов'язану із збереженням, охороною, обліком, використанням і реставрацією пам'яток архітектури і містобудування, а також районів історичної забудови;

Мінрегіонбуд видає у межах своїх повноважень та відповідно до законодавства накази, організовує і контролює їх виконання; нормативно-правові акти Мінрегіонбуду підлягають реєстрації в порядку, встановленому законодавством; Мінрегіонбуд у разі потреби вилає разом з іншими центральними органами виконавчої влади спільні акти.

Одним із засобів державного регулювання, що охоплюється поняттям управління поточними справами як форми державного регулювання, є державна експертиза інвестиційних проектів будівництва.

Відповідно до абз. 4 ч. 1 ст. 8 та ст.. 12 Закону "Про інвестиційну діяльність" інвестор зобов'язаний одержати позитивний комплексний висновок державної експертизи щодо додержання в інвестиційних програмах та проектах будівництва діючих нормативів з питань санітарного і епідемічного благополуччя населення, екології, охорони праці, енергозбереження, пожежної безпеки, міцності, надійності та необхідної довговічності будинків і споруд, а також архітектурних вимог, за винятком об'єктів цивільного та виробничого призначення, для затвердження проектів будівництва яких комплексний висновок державної експертизи не є обов'язковим (будівництво житла за проектами повторного застосування, крім об'єктів умовною висотою більше 73,5 м, при незмінності архітектурно-планувальних, конструктивних та технічних рішень та будинків і споруд І і ІІ категорій складності на непідроблювальних територіях із інженерно-геологічними умовами І категорії складності для їх ремонту та технічного переоснащення; об'єкти виробничого призначення за переліком, встановленим Кабінетом Міністрів України) [6, 156].

Програми і проекти будівництва незалежно від джерел фінансування підлягають обов'язковій комплексній державній експертизі (за винятком проектів будівництва об'єктів, для затвердження яких згідно із законодавством висновок комплексної державної експертизи необов'язковий) відповідно до затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 жовтня 2007 р. № 1269 Порядку затвердження інвестиційних програм і проектів будівництва та проведення їх державної експертизи.

У процесі комплексної державної експертизи визначається стан додержання в програмах і проектах будівництва нормативів з питань міцності, надійності та довговічності будинків і споруд, їх експлуатаційної безпеки та інженерного забезпечення, санітарного та епідемічного благополуччя населення, охорони праці, енергозбереження та енергоефективності і пожежної безпеки, а також виконання архітектурних вимог. Відповідні висновки є складовими частинами висновку комплексної державної експертизи.

3. Зовнішньоекономічний контракт

Контракт № 7895

м. Київ «1» лютого 2011 року

ТОВ «Будсервіс» в oco6i Генерального директора Савченко Олександра Васильовича, що діє на підставі Статуту, в подальшому іменоване Продавець, з однієї сторони, та

ТОВ «Мост Трейд» в oco6i Генерального директора Золотарьової Ольги Вікторівни, що діє на підставі Статуту, надалі іменоване Покупець з іншої сторони, разом іменовані Сторони, уклали цей Договір про наступне:

1.Предмет контракту.

1.1 Продавець передає у власність Покупця будівельні матеріали, в подальшому Товар, в кількості, за якістю та за ціною, що визначені в даному Договорі, а Покупець зобов'язується прийняти Товар та оплатити його вартість.

2. Кількість і якість

2.1 Загальна кількість товару на суму 1 мільйон гривень. В наступному замовленні визначатиметься відповідно до видаткових накладних, що підтверджують приймання-передачу товару.

3. Умови поставки Товару та його передача

3.1 Поставка Товару здійснюється на умовах EXW (склад Продавця Адреса: м. Київ, вул. Лепси, 9).

3.2 Товар передається партіями, при цьому кількість, ціна та строк передачі кожної окремої партії товару погоджується Сторонами в документах приймання-передачі.

3.3 Перехід права власності та ризиків на Товар відбувається з моменту передачі товару та товарно-супровідних документів на товар, якими є: податкова накладна, видаткова накладна, сертифікат якості (за вимогою).

4. Порядок розрахунків

4.1 Вартість тари не входить до ціни товару і визначається окремо.

4.2 Оплата за товар здійснюється шляхом 100% передплати Покупцем.

5. Відповідальність Сторін

5.1 3a порушення умов даного Контракту сторони несуть відповідальність відповідно до діючого законодавства України.

5.2 У разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань, передбачених п. 4.2 даного Контракту, Покупець сплачує на користь Продавця пеню в розмірі 0,5 % від суми прострочення виконання зобов'язань за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

5.3 Рекламації відносно якості та кількості товару можуть бути заявлені Покупцем Продавцю протягом 15 календарних днів з моменту отримання товару. Зміст та обґрунтованість рекламації повинні бути підтверджені висновком незалежних спеціалістів ТПП України. Продавець повинен розглянути отриману рекламацію протягом 30-ти днів з моменту отримання.

6. Обставини нездоланної дії (форс-мажор)

6.1 При настанні обставин нездоланної сили (стихійні лиха, не передбачені події економічного чи політичного характеру) потерпіла сторона інформує іншу про зміни характеру та розміру участі в досягненні мети договору.

6.2 Обставини форс-мажорного характеру обов'язково підтверджуються ТПП України, й повинні бути представленими на протязі 20 днів з дня їх виникнення.

7. Порядок розгляду спірних питань

7.1 Сторони зобов'язуються використати всі можливості для розв'язання спірних питань на основі двосторонніх переговорів.

7.2 Якщо Сторони не можуть вирішити суперечки шляхом переговорів, компетентним для вирішення суперечки буде Міжнародний комерційний арбітражний суд при Торговельно-промисловій палаті України (м.Київ) згідно правил його виробництва.


Подобные документы

  • Проектування і створення зовнішньоекономічної торгової угоди на поставку кондиціонерів. Аналітична маркетингова оцінка ринку кондиціонерів. Правове регулювання можливості укладання зовнішньоекономічної угоди. Зовнішньоекономічний контракт та його оцінка.

    реферат [100,7 K], добавлен 27.09.2009

  • Аналіз світового та українського ринку будівельних матеріалів. Правове обґрунтування можливості здійснення зовнішньоекономічної угоди з імпорту будівельних матеріалів. Порядок та правила підготовки контракту, оцінка його практичної ефективності.

    курсовая работа [929,9 K], добавлен 15.04.2013

  • Динаміка ринку цукру, його роль в зовнішньоторговельній діяльності України. Аналітична маркетингова оцінка ринку. Правове обґрунтування можливостей здійснення даної зовнішньоекономічної угоди. Зовнішньоекономічний контракт, його предмет та загальна сума.

    курсовая работа [604,9 K], добавлен 20.01.2012

  • Аналітична маркетингова оцінка ринку вина на сучасному етапі. Правове обґрунтування можливості здійснення зовнішньоторговельної угоди на експорт вина. Зовнішньоторговельний контракт на експорт вина. Статистичні дані винної промисловості України.

    курсовая работа [1,4 M], добавлен 08.01.2012

  • Система показників розвитку міжнародної торгівлі, митно-тарифні та нетарифні методи регулювання. Платіжний та торговельний баланси України, структурні зрушення у зовнішній торгівлі товарами і послугами. Можливості та загрози подальшого її розвитку.

    дипломная работа [5,6 M], добавлен 27.05.2012

  • Маркетингова оцінка ринку кави. Найбільші виробники у світі. Тенденція переважання імпорту над експортом. Середній індекс ціни. Аналіз українського ринку кави. Правове обґрунтування можливості здійснення зовнішньоторговельної угоди. Законодавча база.

    курсовая работа [702,2 K], добавлен 14.05.2014

  • Дослідження сутності, видів та показників світової торгівлі. Характеристика типів зовнішньоторговельної політики держав: політика вільної торгівлі та протекціонізм. Інструменти регулювання міжнародної торгівлі товарами. Сучасна зовнішня торгівля України.

    контрольная работа [24,2 K], добавлен 10.09.2010

  • Специфічні риси міжнародної торгівлі, особливості механізмів її фінансування. Виграш від міжнародної торгівлі для вітчизняних міжнародних фірм. Державне регулювання міжнародної торгівлі. Експорт як стратегія одержання прибутків країною, основні перешкоди.

    контрольная работа [38,9 K], добавлен 05.10.2012

  • Сутність міжнародної економіки та її місце в системі економічних знань. Порядок формування та проблеми сучасної міжнародної торгівлі, шляхи їх вирішення. Механізм функціонування міжнародної макроекономіки, методи її регулювання, сучасність і перспективи.

    учебное пособие [2,3 M], добавлен 16.01.2010

  • Характеристика міжнародної торгівлі. Структура світового товарообігу. Аналіз значущості експорту. Сучасні тенденції у розвитку міжнародної торгівлі. Стосунки України з Всесвітньою митною організацією. Спеціалізація та індустріалізація експорту.

    реферат [309,4 K], добавлен 11.03.2012

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.