Актуальність даної теми визначена динамікою ринку цукру та його роллю в зовнішньоторговельній діяльності України. Цукор - це важливий продукт розвитку економік багатьох країн, що посідає значне місце в світовій торгівлі.

В Україні це одна із найстаріших і найважливіших галузей харчової промисловості. В Україні перший цукровий завод збудовано у 1824 році, а станом на 2011 рік їх кількість становить - 184. За останні роки, цукрове виробництво в Україні істотно скоротилось. Приток заводів з переробки цукрового буряку істотно скоротися. Ринок цукру-піску з цукрових буряків - один із найважливіших секторів продовольчого ринку України. В економіці України цукробуряковий підкомплекс має стратегічне значення. Останнім часом помітна тенденція до збільшення як кількості приватних підприємців, так і великих компаній міжнародного рівня, що поступово викупають державні заводи з виробництва та переробки цукрового буряку у приватну власність.

Через вдалий урожай 2011 року, Україна знову відновить експорт цукру. Перспективи щодо зростання ефективності та якості виробництва цукру з цукрового буряку в Україні є досить хорошими. Однак виробництво цукру з цукрової тростини є більш конкурентоспроможне, оскільки, виробництво цукру з цукрового буряку є більш витратне ніж виробництво цукру з цукрової тростини.

В цілому ринок цукру в Україні

Мета дослідження даної роботи - визначити основні складові зовнішньоторговельної угоди з експорту цукру в Україні.

Об'єкт дослідження - є зовнішньоекономічний контракт на імпорт товару.

Предметом дослідження: процес складання зовнішньоторговельної угоди з експорту певного товару.

Методи дослідження:

Світовий цукровий ринок являє собою сполучення вільного ринку з регульованими внутрішніми ринками окремих країн. Виробництво цукру зосереджене як у розвинених, так і у країнах, що розвиваються, а локальне регулювання спрямоване на те, щоб забезпечити конкурентну здатність і продовольчу безпеку.

За декілька років функціонування світового ринку цукру основні його виробники збільшили обсяги виробництва i стабiлiзували його на досить високому piвні. Найбільше у світі цукру виробляють Iндiя та Бразилія. Cтpiмко зростає його виробництво в Австралії та Мексиці. Збільшують обсяги виробництва цукру в США, Китаї, Францiї та Нiмеччинi, Індонезії, Таїланді, Колумбії та Сербії.

Рис 1.1Географічна структура виробництва цукру за 2011р.

Джерело: розроблено на основі [17]

Світове виробництво цукру перевищує 168 млн. т, з яких близько 69% отримують з цукрової тростини і 31% - з цукрових буряків. На основі малюнку 1, частка Азії та Океанії складає приблизно 38% загального виробництва цукру, Північної і Центральної Америки - 13%, Африки - 5%, Західної Європи - 9%, Південної Америки - 28%.

Цукрова тростина і цукровий буряк відіграють важливу роль в харчуванні населення, хоча в останні часи в розвинутих країнах ведеться пропаганда про шкідливість цукру й необхідність скорочення його виробництва. Налагоджено виробництво замінювачів, частково з кукурудзи. Незважаючи на це зростання виробництва цукру продовжується. За останні десять років виробництво цукру виросло в світі на 34,1 млн. т. або 25,6%, склавши 168,482 млн. т. цукру-піску. У 2008 році спостерігався спад виробництва цукру, причиною якою вважається світова криза.

Таблиця 1.1

Динаміка обсягу виробництва цукру за 2001-2012 рр.

Джерело: таблиця розроблена на основі [17]

У період з 2009-2010 р. ринок цукру перебував у рецесії, але вже на початку 2011 року, вдалося відновити обсяги виробництва цукру, і вийти на той обсяг виробництва цукру, що спостерігався у 2007р.

З глобальної точки зору на конкурентоспроможність виробництва цукру в основному впливають природні умови (клімат, грунт), ефективність виробництва у маркетинговому ланцюжку, якість менеджменту сільських господарств, менеджменту виробництва і збуту цукру, а також доступність виробленої у конкуренції сировини. Тільки з погляду на постачання сировини експертами та цукровою промисловістю, разом прийнято, що виробництво цукру, з цукрової тростини є більш конкурентоспроможним ніж виробництво цукру з цукрових буряків за різними причинами.

Таблиця 1.2

Найбільші виробники цукру в світі (обсяг виробництва, млн. т цукру-сирцю)

Джерело: розроблено на основі [17]

Найбільшими виробниками тростинного цукру в Азії є Індія, Китай, Таїланд, Пакистан, за ними йдуть Індонезія й Філіппіни; в Північній і Центральній Америці - США, Мексика, Куба, Гватемала; в Південній Америці домінує Бразилія; в Африці найбільшу кількість цукру виробляє ПАР та Єгипет, а також Судан, Маврикій, Кенія, Свазіленд і Зімбабве; в Океанії переважну частину цукру виробляє Австралія.

У вересні 2011р. перехідні запаси цукрових ринків країн Митного союзу зросли до 4.3-4.4 млн. т. За даними F. O. LichtGmbH, в 2011 р. сільськогосподарському році виробництво цукру збільшилось в Росії, Україні та Європейському союзі. У 2011 році, виробництво цукру в Європі може збільшитися на 2.4 млн тонн, до рівня 17.4 млн т, що дозволить досягти максимального за 5 років рівня. У Франції виробництво цукру зросте, за прогнозами, до 4.6 млн т, а у Бразилії, яка є найбільшим світовим експортером цукру, обсяги поставок у 2011 р. можуть знизитися до 510.2 млн т, вперше за останнє десятиліття. [21]

У цьому році Росія, вперше за 12 років, відновила експорт цукру, уклавши контракт на поставки цукру в такі країни як Киргизію та Таджикистан. Цьому сприяв рекордний урожай цукрового-буряку, який привів до збільшення виробництва цукру до рівня 4,5 млн. т. Якщо проаналізувати споживання країни в цілому, протягом 2011р. яке склало близько 6,025 млн. т., можна зробити висновок, що національне виробництво цурку не може задовольнити потреби країни в даному товарі. Ціна на цукор у світі близько - 785$ за т., в той час як на ринку Росії ціна на цукор за останній період знизилась на 26%, і кілограм цукру зараз коштує 23 рублі, що в перерахунку складає 710$ за т. Згідно даних Союзроссахара, в першу половину маркетингового року 2011 - 2012 р. р., Росії може експортувати 400 т. цукру. Навіть при ціні у 700 - 750 $, країна отримає прибуток приблизно 300 млн. дол. [26]

Найбільшим виробником цукру з цукрового буряка є країни ЄС. В цьому регіоні виробляється приблизно половина всього світового обсягу цукру з буряка. Країни ЄС займають третє місце після Азії та Південної Америки. Серед них основними виробниками бурякового цукру є Німеччина і Франція. У відносно великих обсягах цукор вироблюють також у Італії, Великобританії, Нідерландах та Іспанії. Країни, що вирощують цукрову тростину, постають перед необхідністю забезпечити зберігання та експорт величезних обсягів цукру кожного сезону. У той час, як виробництво (рафінування) білого цукру є досить енергоємним технологічним процесом. Найбільші виробники цукрової тростини експортують, в основному, цукор-сирець (вміст домішок у якому становить 2-4%), а не білий цукор.

Найбільшими світовими експортерами цукру є Бразилія, Австралія, Таїланд, Індія і Гватемала. Із країн ЄС цукор імпортують Велика Британія, Італія, Португалія, Греція. Великими імпортерами цукру в світі є США, Китай, Японія, Індонезія, країни Близького Сходу та Африки. За останні три роки загальний обсяг всього експорту цукру в світі зріс на 8,74%. Загальний обсяг експорту цукру на період 2009-2010 рр. становив 51,228 млн. т. Протягом 2010-2011 рр. відбувся приріст експорту цукру на 2,69%, а у 2011-2012 рр. відбулося збільшення обсягів експорту цукру майже в 2 рази, що становило 3,101 млн. т.

Таблиця 1.3

Динаміка експорту цукру в світі за роки

Джерело: таблиця розроблена на основі [17]

Якщо, в експорті цукру за останні три роки характеризується позитивна динаміка, то обсяг імпорту зменшився на 3,588 млн. т. Значне зменшення обсягу відбулося в період Найбільший спад імпорту цукру відбувся в період 2011-2012 рр., що становить 3,051 млн. т.

Таблиця 1.4

Динаміка імпорту цукру в світі за роки

Джерело: таблиця розроблена на основі [17]

В загальному вигляді зменшення обсягів імпорту цукру в світі, при збільшенні обсягів експорту, свідчить про те, що в відбувся ріст внутрішніх потреб в цукрі, кожної з країн.

Слід зауважити, що значні експортери цукру, являються переважно розвинуті країни. Вони підтримують свою цукрову промисловість лише за допомогою високого рівня контролю за імпортом, квотами і субсидіями.

ЄС традиційно виступав одним з найбільших експортерів цукру у світі, але, у зв'язку з реформою в цукровій галузі, союз поступово перетворюється з експортера на імпортера. Природно, що європейським виробникам бурякового цукру досить складно конкурувати з виробниками тростини з країн, що розвиваються, тому саме цукровий ринок у всіх країнах, де є власне виробництво, є об'єктом державного регулювання.

Таблиця 1.5

У наш час не існує уряду в світі, який би не регулював свій внутрішній ринок засобами тарифного і нетарифного регулювання. За останні роки держава приділяла значну увагу цукровій галузі. Було прийнято ряд документів, серед них: Закон України “Про державне регулювання виробництва і реалізації цукру" від 17.02.2011р. №3039-VI, Указ Президента України “Про додаткові заходи відносно вирішення соціальних проблем на селі і подальшого розвитку аграрного сектора економіки" від 21.02.2002р. [1]

№170/2002, Постанова Кабінету Міністрів України “Деякі питання державного регулювання виробництва і реалізації цукру" від 15.02.2002 р. № 142, Наказ Міністерства аграрної політики України “Про заходи щодо державного регулювання виробництва і реалізації цукру на період з 1 вересня 2002 р. по 1 вересня 2003 року” від 06.03.2002 р. №74, Наказ Міністерства аграрної політики України “Про зміни і доповнення до Положення про умови розподілу обсягів виробництва цукру квоти “А” і “В” між цукровими заводами на конкурсних засадах" від 19.03.2002 р. №91. Наказ Міністерства аграрної політики України “Про порядок видачі ліцензій на імпорт цукру-сирцю та тростинного цукру" від 16.07.2001р. №146 Меморандум про узгодження дій між Кабінетом Міністрів України і професійними об`єднаннями агропромислового комплексу на ринку цукру від 25.03.2002р. тощо.

Ставки митного та не митного регулювання затверджуються Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України. Правові, економічні та організаційні засади державної політики щодо виробництва, експорту, імпорту, оптової та роздрібної торгівлі цукром визначені законом України “Про державне регулювання виробництва і реалізації цукру" від 17.02.2011р. [10]

Державне регулювання виробництва і реалізації цукру та вирощування цукрових буряків, контроль за виконанням умов виробництва та реалізації цукру здійснюють Кабінет Міністрів України та уповноважені ним органи. Державне регулювання у цій сфері базується на принципі квотування. [9]

Закон передбачає такі види квот:

квота поставки цукру на внутрішній ринок (квота "А") - максимальна кількість цукру для поставки на внутрішній ринок з 1 вересня поточного року до 1 вересня наступного року для задоволення внутрішніх потреб;

квота поставки цукру за міжнародними договорами (квота "В") - кількість цукру для поставки за межі України за міжнародними договорами та поповнення, в разі необхідності, квоти "А";

квота "С" - цукор, вироблений понад квоти "А" та квоти "В" і призначений для реалізації його власниками виключно за межами країни.

Граничні розміри квоти "А" та квоти "В" визначаються щорічно Кабінетом Міністрів України. Обсяги виробництва цукру в межах вказаних квот розподіляються між цукровими заводами органом, уповноваженим Кабінетом Міністрів України, на конкурсних умовах не пізніше 1 січня поточного року. Порядок та умови розподілу обсягів виробництва цукру в межах вказаних квот визначаються Кабінетом Міністрів України. Обсяги вирощування цукрових буряків для виробництва цукру в межах квоти "А" та квоти "В" визначаються щорічно Кабінетом Міністрів України або уповноваженим ним органом і розподіляються обласними та районними органами виконавчої влади на конкурсних умовах. [9]

За експорт цукру не сплачується ПДВ. Важливим елементом експортно-імпортних операцій є встановлення суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності ціни на експортні товари. Ціни на експортні товари визначаються самостійно сторонами зовнішньоекономічних контрактів. При цьому варто враховувати, що у випадках передбачених чинним законодавством України та міжнародними угодами, регулювання ціноутворення при експортних операціях в Україні здійснюється шляхом встановлення нормативно - правовими актами індикативних, фіксованих, або граничних рівнів цін при зовнішньоекономічних угодах.

Під індикативними розуміють ціни на товар, які відповідають цінам, що склалися чи складаються на відповідний товар на ринку експорту чи імпорту на момент здійснення експортної операції з урахуванням умов здійснення розрахунків, визначених згідно з законодавством України.

Індикативні ціни можуть запроваджуватися на товари:

– щодо експорту яких застосовано антидемпінгові заходи або розпочато антидемпінгові розслідування чи процедури в Україні або за її межами;

– щодо яких застосовуються спеціальні імпортні процедури відповідно до ст. 19 Закону України " Про зовнішньоекономічну діяльність";

– щодо експорту яких встановлено режим квотування, ліцензування;

– щодо експорту яких встановлено спеціальні режими;

– експорт яких здійснюється у порядку передбаченому ст.20 Закону України " Про зовнішньоекономічну діяльність"

– в інших випадках міжнародних зобов'язань України.

Упакований цукор-рафінад транспортують у критих транспортних засобах і контейнерах згідно з умовами ГОСТ 18477 транспортом усіх видів відповідно до правил перевезення вантажів, чинних на транспорті даного виду. Транспортування цукру пакетами - згідно з ГОСТ 23285, ГОСТ 24597 і ГОСТ 26663. [29] Рафінований цукор-пісок, фасований у поліетиленові пакети й упакований в ящики із гофрованого картону, допускається перевозити автомобільним та залізничним транспортом у межах області. Вимоги у випадку транспортування залізничним або морським видом транспорту: криті вагони, контейнери і трюми повинні бути сухими, без щілин, з дахом, який не протікає, з люками і дверима, що добре закриваються. Не допускається перевозити цукор-рафінад у брудних вагонах, контейнерах і трюмах із слідами забруднювальних вантажів (вугілля, вапно, цемент, сіль та ін.), отруйних та з сильним запахом а також у вагонах, контейнерах і трюмах, які не просохли після фарбування або зберігають запах фарби. Перед завантаженням цукру вагони, контейнери і трюми повинні бути ретельно очищені, за необхідності промиті та продезінфіковані, підлога застелена папером або чистими паперовими обрізками. В залізничних вагонах крючки та гострі частини, що виступають, обгортають папером чи тканиною. Під час перевезення цукру-рафінаду автомобільним транспортом мішки з цукром слід укладати на дерев'яні піддони. У разі відсутності піддонів кузов автомобіля вистеляють брезентом, папером або чистими паперовими обрізками. Після укладання мішки з цукром накривають брезентом.

Зберігання. Цукор-рафінад повинен зберігатися в складах за температури не вищій ніж 40°С. Відносна вологість повітря на рівні поверхні нижнього ряду мішків і ящиків повинна бути не вищою від 75 %. Забороняється зберігати цукор разом з іншими матеріалами. Контроль за температурним режимом зберігання цукру здійснюється за допомогою термометрів чи термографів, за відносною вологістю повітря - за допомогою гігрографів або психрометрів. Штабелі складають з однорідного за якістю цукру-рафінаду, упакованого в тару одного виду, яка має однакову стандартну масу. Мішки з цукром під час укладання в штабель повинні бути повернені горловиною усередину штабеля. На кожний укладений штабель заводять штабельний ярлик, в якому вказуються: назва цукру, вид і категорія тари, кількість місць, дата виготовлення, маса нетто, позначення цього стандарту і показники якості. У штабельних ярликах повинні бути зазначені: назва цукру, назва постачальника, номер вагона, номер накладної, кількість місць, маса нетто, вид тари, дата прибуття, номер документа про якість і основні показники якості.

Оптова торгівля цукром на зовнішньому ринку здійснюється суб'єктами господарювання за наявності у них спеціального дозволу (ліцензії). Ліцензії видаються органом, уповноваженим Кабінетом Міністрів України, у межах квоти "А" з урахуванням квартальних і місячних обсягів. Кількість ліцензій на здійснення оптової торгівлі цукром не обмежується. Роздрібна торгівля цукром може здійснюватися виключно особами, які зареєстровані як суб'єкти підприємницької діяльності, у порядку, встановленому законодавством. Вказані суб'єкти мають право одержувати призначений для реалізації цукор виключно від осіб, які мають ліцензії на здійснення оптової торгівлі цукром. Для стабільного забезпечення потреб внутрішнього ринку цукром протягом року та недопущення значних сезонних коливань ціни на нього визначаються квартальні та місячні обсяги реалізації цукру. Реалізація цукру за межі України згідно з міжнародними договорами здійснюється підприємствами, які мають спеціальні дозволи (ліцензії) на експорт цукру. Ліцензії видаються органом, уповноваженим Кабінетом Міністрів України, у межах квоти "В" з урахуванням квартальних і місячних обсягів. Реалізація цукру квоти "В" здійснюється за цінами, що визначаються міжнародними договорами. Реалізація цукру з квоти "В" та квоти "С" на внутрішньому ринку України забороняється. Виробництво цукру в Україні з імпортної сировини допускається виключно за умови подальшого вивезення готової продукції у повному обсязі за межі України в терміни, передбачені законодавством.

Експорт цукру для виконання зобов'язань держави за міжнародними договорами, здійснюється органами (підприємствами), уповноваженими Кабінетом Міністрів України. Відносини між вказаним органами (підприємствами) і виробниками цукру регулюються законодавством та угодами, що між ними укладаються.

Закон встановлює особливості ціноутворення в буряково-цукровому комплексі. Мінімальна ціна на цукрові буряки для виробництва цукру квоти "А" та квоти "В", і мінімальна ціна на цукор квоти "А" визначаються щорічно Кабінетом Міністрів України із застосуванням щомісячних індексів інфляції. Мінімальні ціни на цукор і цукрові буряки встановлюються на рівні, що забезпечує прибутковість виробництва відповідних видів продукції.

Відносини між цукровими заводами, бурякосійними господарствами та іншими суб'єктами буряково-цукрового комплексу здійснюються на основі господарських договорів, які укладаються між ними відповідно до Закону. Типові умови господарських договорів затверджуються Кабінетом Міністрів України або уповноваженим ним органом і є обов'язковими до застосування у відносинах між вказаними суб'єктами усіх форм власності.

Законом передбачена відповідальність за порушення встановлених умов виробництва та реалізації цукру. У разі поставок цукру на внутрішній ринок понад встановлену квоту або реалізації його за цінами, що нижчі від визначеної мінімальної ціни, з суб'єкта господарювання стягується штраф у розмірі подвійної вартості цукру, реалізація якого здійснена з порушенням встановленого порядку. Зазначений штраф стягується до місцевого бюджету за місцем реєстрації винного суб'єкта. Рішення про стягнення штрафів приймаються господарським судом за позовами органів, які за дорученням Кабінету Міністрів України здійснюють контроль за виконанням Закону. Дії цих органів можуть бути оскаржені до господарського суду згідно із встановленим порядком.

Станом на вересень 2011 року серед діючих законів, які містять неузгоджені положення щодо регулювання зовнішньої торгівлі сільськогосподарською продукцією наступний: “Про державне регулювання виробництва та реалізації цукру" від 17.02.2011р. №3039-VI. Згідно статті 3.11 Закону України “Про державне регулювання виробництва та реалізації цукру від 17.02.2011р. №3039-VIвиробництво цукру в Україні з імпортної сировини допускається виключно за умови подальшого вивезення готової продукції у повному обсязі за межі України в терміни, передбачені законодавством України. Стаття XI: 1 Угоди ГАТТ 1994 року “Загальне скасування кількісних обмежень” вказує на те, що “ніякі заборони чи обмеження, крім мит, податків, інших зборів, чи то у формі квот, імпортних або експортних ліцензій чи інших заходів, не повинні встановлюватися або застосовуватися щодо імпорту будь - якого товару, який походить з території будь-якої іншої сторони, або щодо експорту чи продажу на експорт будь-якого товару, призначеного для вивезення на територію будь-якої іншої сторони”. Деякими країнами СОТ вимога статті 3.11 Закону України “Про державне регулювання виробництва та реалізації цукру від 17.02.2011р. №3039-VI щодо виробництво цукру в Україні з імпортної сировини лише за умови подальшого вивезення готової продукції розглядається як непрямий захід обмеження імпорту в Україну цукру з тростини. [10]

Комісія з надання погодження на видачу ліцензії на цукор з цукрової тростини або цукрових буряків та хімічно чисту цукрозу, у твердому стані, експорт яких підлягає ліцензуванню у 2011 році,щомісячно до 10 числа місяця, наступного за звітним, розміщувати на офіційному веб-сайті Мінеконом розвитку України інформацію про фактичне використання обсягу тарифної квоти. Відділ державного регулювання зовнішньоекономічних операцій щомісяця до 15 числа наступного період повинен надавати Кабінету Міністрів України інформації про видані ліцензії на ввезення в Україну цукру-сирцю з тростини в межах тарифної квоти, обсягів увезення, переробки та виробництва цукру білого (за виданими ліцензіями). [23]

Порядок визначає умови надання погодження на видачу ліцензій на цукор з цукрової тростини або цукрових буряків та хімічно чисту цукрозу, у твердому стані, експорт яких підлягає ліцензуванню, відповідно до договорів між українськими та іноземними суб'єктами господарювання незалежно від форм власності та господарювання (далі - Погодження) згідно з додатком 12 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2005 року N 1304 (1304-2). Погодження на видачу ліцензії здійснюється за принципом часового пріоритету. У наданні погодження може бути відмовлено, якщо подається неповний, неоформлений належним чином комплект документів, виявлено недостовірність даних у документах. У рішенні про відмову у видачі погодження зазначаються підстави такої відмови. У разі відмови у видачі погодження робиться позначка у заяві, ставиться підпис суб'єкта господарювання про ознайомлення з обґрунтованою причиною відмови у видачі погодження. Повторне подання документів на погодження здійснюється протягом 10 днів.

Україна, м. Полтава 16 жовтня 2011 року

Компанія ООО "Трейд-Хик" (Trade-HickLtd), Єгипет, що надалі іменується ПОКУПЕЦЬ, в особі Генерального директора Мохамеда Хусейна, який діє на підставі Статуту компанії, з однієї сторони, та Товариство з обмеженою відповідальністю ООО "СанКор" (SunCoreLtd), Україна, надалі - ПРОДАВЕЦЬ, в особі Генерального директора Сілантьєва Олега Ігоровича, яка діє на підставі Статуту, які надалі іменуються СТОРОНИ, з іншої сторони, уклали даний Контракт про наступне:

Проаналізувавши світовий та український ринки цукру можна зробити висновки, що основна частина цукру (75 - 80 %), світового ринку зв'язана державними обмеженнями й регулюваннями, які застосовуються в більшості країн світу. Таким чином, вільний ринок цукру, цукор який вільно обертається на ринку і не є об'єктом протекційні стичних мір, складає всього 20 - 25 % від усього обороту. Збільшення виробництва цукру призводить до підйому "залишкового" ринку на 25-33 %. Цим співвідношенням і пояснюється значне коливання цін на цукор. Крім того, цукор традиційно відрізняється низкою ступінню цінової еластичності та зміна ціни на нього відбиваються на об'ємах споживання.

Україна належить до цукрових держав світу, що зумовлюється осить сприятливими ґрунтово-кліматичними та економічними умовами для розвитку буряківництва й виробництва цукру.

У 1999 році було прийнято закон про регулювання ринку цукру. Він створив позитивну тенденцію зростання продуктивності та обсягів виробництва у галузі. Проблемним аспектом є квотування цукру.

Для розвитку цукробурякового комплексу України необхідно впровадження: сучасних технологій вирощування цукрових буряків, забезпечення бурякосіючих господарств високоякісним насінням, мінеральні добрива і засоби хімічного захисту рослин, підвищення якості машинного парку - реконструкція та модернізація цукрових заводів, розширення їхніх виробничих потужностей.

З досвіду країн Західної та Східної Європи можна зробити висновки, що досягнення низької собівартості білого цукру можливе не тільки за рахунок зниження виробничих витрат по всьому циклу вирощування цукрових буряків, включно з освоєнням схеми закупівлі цукрової сировини за фіксованими цінами, а за рахунок підвищення продуктивності, економічності та якості роботи переробника.

Диверсифікація в виробництва цукрової продукції потребує комплексного підходу та системи заходів на рівні державної програми. Слід Розглянути можливості використання цукру в інших галузях, зокрема в кондитерській, спиртовій промисловості, на продукцію яких є попит на зарубіжних ринках. Розміщувати підприємства потрібно комплексно, в одному районі, щоб зменшити граничні витрати на перевезення сировини. Головними перевагами в розміщенні підприємств біля міст (районних центрів) є: автомагістралі, залізниці, культурні заклади, зв'язок, навчальні заклади (які готують фахівців), робоча сила та споживачі.

Завдяки хорошому урожаю цукрових буряків в цьому році, Україна знову відновить експорт цукру до країн ЄС та СНД. За прогнозами Держаної аграрної служби України, надлишок цукру в Україні становите близько 100-200 тисяч тонн.

Список використаних джерел

1. Закон України "Про державне регулювання виробництва та збуту цукру" № 3039-VI від 17.02.2011 р.