В доповіді Європейської економічної комісії з питань спільного підприємництва спільне підприємство визначалось як "підприємство, корпорація чи товариство, яке створюється двома чи більше компаніями, індивідами чи організаціями, в меншій ступені одна з яких, що мотивується отриманням прибутку, намагається розширити свою діяльність за рахунок нового бізнесу на довгостроковій основі. Власність розподіляється між партнерами за принципом більш-менш рівного володіння без абсолютного переважання одного з них". На мою думку, це визначення є найбільш оптимальним, а також і досить актуальним на сьогоднішній день.

Таким чином, спільне підприємство може пояснюватися як у вузькому, так і в широкому змісті. Але все ж як форма економічних міжнародних відносин спільні підприємства закономірно розвиваються в ході еволюції міжгосподарських зв'язків, що пояснюється їх перевагами в порівнянні з іншими формами співробітництва.

3.2 Розвиток і нормативно-правова база діяльності спільних підприємств в Україні

Технологічний розвиток виробництва у XX столітті, особливо в другій його половині, зблизив провідні держави світу в багатьох сферах їхньої діяльності. Це зближення значною мірою забезпечується спільним підприємництвом, тобто співробітництвом з іноземними підприємствами та виробничими об'єднаннями.

Необхідно відмітити, що спільні підприємства сприяють розвитку національної науково-дослідницької бази; підвищують попит на ціни на національні фактори виробництва; стимулюється конкуренція; збільшуються експортні надходження у вигляді податків на діяльність міжнародного спільного підприємництва; в умовах слабкого контролю використання державних позик ризик переноситься на іноземних інвесторів, які самостійно розв'язують проблему самоокупності.

Навіть за рівних технологічних умов ефект спільного підприємництва дає корпораціям та фірмам розвинених країн можливість зниження їх витрат у конкурентній боротьбі за рахунок спільного освоєння ринків збуту. Крім того, при імпортних обмеженнях щодо вивезення продукції іноземного виробництва, створення спільних підприємств для іноземного виробника виступає найбільш прийнятним способом проникнення на ринки співзасновників. Організація спільного підприємства дозволяє використовувати знання партнером внутрішнього ринку своєї країни, і тим самим зменшувати ризик, та отримувати нову сировинну базу, мати дешеву робочу силу.

Взагалі, спільні підприємства класифікують за такими ознаками:

- За комплексним співробітництвом - на рівноправні й договірні;

- За місцезнаходженням - на вітчизняні і міжнародні;

- За видом зв'язку економічних етапів - на горизонтальні, вертикальні та діагональні;

- За впливом на управління - на рівноважні та асиметричні.

Перед тим, як почати свою діяльність, засновникам спільного підприємства слід вирішити, у якій організаційно-правовій формі створювати підприємство. Крім того, засновникам необхідно до державної реєстрації підприємства вирішити для себе такі питання, як вибір назви підприємства, склад його засновників, місцезнаходження, розмір статутного фонду, процентне відношення внесків засновників, сфера діяльності фірми.

Назва підприємства повинна бути новою і відповідати вимогам статті 2 Закону "Про господарські товариства". Для державної реєстрації засновники спільного підприємства подають відомості і документи, передбачені Положенням про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, затверджені Постановою Кабінету Міністрів від 29.04.1996 р. №276.

У випадку, якщо підприємство планує здійснювати види діяльності, які потребують отримання спеціального дозволу (ліцензії) згідно зі ст.4 Закону України "Про підприємництво", необхідно їх отримати до початку практичної діяльності.

Крім того, створення спільного підприємства передбачає вибір стратегії та мотивів, які обґрунтовують це започаткування. Вони поділяються на загальні та спеціальні. Основними стратегіями створення спільних підприємств виступають:

- підвищення ефективності виробництва;

- розширення зовнішньоекономічних операцій;

- зменшення ризиків;

- розвиток за рахунок залучення інвестицій технології та підвищення кваліфікації.

Мотиви створення спільних підприємств залежать від критеріїв вибору партнера, в якості яких виступають ринкові умови і спрямування діяльності, розмір підприємства, його місцезнаходження, ресурси, технологічні стандарти, культуру і метод керівництва.

Щодо стратегії розвитку спільних підприємств, то вона має формуватися на основі глобальної стратегії зовнішньоекономічної діяльності, маркетингової, виробничої, фінансової стратегії і стратегії науково-дослідницьких робіт.

Структуру розробки стратегії управління підприємством можна зобразити так (див. ст.36) [4].

Досвід різних країн світу, зокрема Китаю, свідчить, що створення спільних підприємств - ефективний шлях випуску високоякісної конкурентоспроможної продукції. Така ефективність забезпечується багатьма факторами:

- прямою зацікавленістю іноземного партнера у швидкому освоєнні прогресивної технології, в її подальшому вдосконаленні, у своєчасній заміні виробничого устаткування, в контролі за якістю продукції, яка випускається, в поділі між партнерами всієї міри ризику;

- отриманням доступу до певних видів техніки, яку неможливо придбати за каналами ліцензійної торгівлі через існування обмежень;

- істотним підвищенням продуктивності праці (в середньому вдвічі);

Рис. 3.1. Структура розробки стратегії управління підприємством

- можливою залучення прогресивної технології за каналами прямого інвестування, які не потребують додаткових витрат;

- сприятливими умовами для вдосконалення виробничої, галузевої та асортиментної структури;

- зростанням експортного потенціалу;

- встановленням тісних і тривалих відносин ділового співробітництва з іноземними партнерами;

- можливістю комплексного отримання ноу-хау (разом з технологічною документацією та технічною допомогою);

- умовами для підвищення кваліфікації національних кадрів;

- урахуванням здатності приймаючої сторони сприймати нову техніку та технології;

- збільшенням масштабів поширення технологічних нововведень;

- можливістю створення на базі діючих виробництв великої кількості об'єктів спільного підприємництва шляхом розукрупнення великих підприємств і налагодження інтеграційних зв'язків між суміжниками;

- можливістю в межах ліцензійних угод, укладених додатково до договору при створенні СП, протягом 2 -- 5 років освоїти самостійне виробництво імпортної продукції;

- відповідальністю іноземних партнерів за високу ефективність виробництва протягом усього періоду функціонування спільного підприємства.

Отже, кінцева мета створення спільного підприємства полягає переважно у прагненні одержати прибутковий ефект від взаємодії активів двох або більшої кількості установ, розташованих у різних країнах і спроможних поєднати свої зусилля і технологічні можливості задля досягнення максимальної вигоди від виробництва.

3.3 Аналіз діяльності вітчизняних спільних підприємств

Відомо, що залучення та використання іноземних інвестицій шляхом створення спільних підприємств є одночасно і засобом виходу держави із самоізоляції, а також включення її до системи міжнародного розподілу праці. Іноземні інвестори зацікавлені також зацікавлені у створенні спільних підприємств. Це зумовлюється можливістю отримати більший доступ до внутрішнього ринку країни, де розташовується спільне підприємство, ніж за умов імпорту, який стримується нестачею вільно конвертованої валюти. Доступнішими стають для інвесторів і ресурси цієї країни.

Зокрема в Україні на кінець 2000 р. найбільша кількість спільних підприємств (понад 95 %) діяла в обробній промисловості, в тому числі 22 % -- у машинобудуванні і металообробці, 12% -- у деревообробній і целюлозно-паперовій галузях. Найпотужніші спільні підприємства (з кількістю штатних працівників 373) створені у паливній промисловості.

В цілому в останні роки діяльність спільних підприємств в Україні була прибутковою. Загальний прибуток тут у 2000 р. становив близько 500 млн. грн. Однак у промисловості країни від діяльності спільних підприємств збитки на 35 % перевищували прибутки. Найбільша різниця між прибутками і збитками спостерігалась у сільському господарстві та заготівельній галузі. Збитки тут відповідно в 15 та 376 разів перевищували прибутки. Зате зі значними прибутками працювали спільні підприємства в таких галузях, як будівництво (прибутки перевищували збитки в 6.3 рази), наука і наукове обслуговування (в 14.4 рази), а також матеріально-технічне постачання і збут (в 688 разів).

Прикладом діяльності спільних підприємств в Україні можуть бути спільні підприємства Національної академії наук України. На базі науково-дослідних організацій засновано 30 спільних підприємств. До них, зокрема, належить фірма "Річ", створена на базі Інституту проблем матеріалознавства та фірми "Ашурст Технолоджі Корпорейшн" (США). Вона створена для виробництва нових ефективних матеріалів.

Спільне підприємство "Анні" та "МІКАСС" Аньшанської електронно-електричної компанії (Китай), і фірми "ВМІ" (Словаччина), та Інституту імпульсних процесів і технологій (Україна) плідно працюють над розробкою і впровадженням електророзрядних технологій, які належать до прогресивного технологічного напрямку розвитку матеріального виробництва - застосування імпульсної технології обробки предметів праці.

Значним є обсяг експортно-імпортних операцій фірми "Інтерм" - спільного підприємства, заснованого інститутом електрозварювання ім. Є.О. Платона. Обсяг виконаних експортно-імпортних операцій цієї фірми у 2001 році обчислювався відповідно 315 та 250 тис. грн. Частина надходжень від міжнародної діяльності у загальному її фінансуванні сягає 80%. На експорт виготовлялися біметалічні листи, гранульований карбід, вольфрам, проводилися дослідні роботи зі зварювання високо нікелевих сплавів.

Відомо, що для проведення реконструкції і залучення іноземних інвестицій САТ "Єнакіївський металургійний завод" в жовтні 1999 року спільно з компанією "Leman Commodities" (Швейцарія) заснувало спільне підприємство СВТ "Метален". Воно спеціалізується на випуску катаної заготовки, стрижневого прокату і металічної заготовки. Підприємство входить в число крупніших виробників в Україні сталі і металічної заготовки з часткою в загальноукраїнському виробництві 5,8% і 5,5% відповідно. Продукція має попит в країнах СНД, Близького Сходу, Центральної та Латинської Америки, а також у країнах Європи. На даному етапі розвитку "Метален" виготовляє 2,7 млн. т. сталі в рік. А в перший рік роботи (2000) підприємство отримало 32,6 млн. чистого прибутку. Наступний рік був ще більш успішним - об'єм чистого прибутку зріс майже в 4 рази - до 122 млн. грн., що призвело до того, що "Метален" зайняв 29 місце по об'єму отриманого чистого прибутку серед вітчизняних компаній і 5 - серед виробників металопродукції.

Ще одне українсько-американське спільне підприємство - виробничо-торгова фірма "ЕКМІ", створено в 1993 році. Статутний фонд компанії - 1,65 млн. дол.; його 90%-ва частка належить 4 фізичним особам - громадянам України. Річний обіг спільного підприємства - 22 млн. грн. В 2002 році підприємством було вироблено 12 млн. упаковок готової продукції (косметичні засоби), за перше півріччя нинішнього року - близько 7 млн. підприємство експортує до 60% готової продукції в країни СНД, Східної Європи.

Необхідно відмітити, що в серпні минулого року стало відомо, що в місті Харкові почалося будівництво підприємства по виробництву контейнерів із поліетиленової тканини. Спільне підприємство "Debant-Україна". Засновники спільного підприємства - СВТ ПКФ "Евікем" (місто Харків) і турецька компанія Debant-Group. Загальна сума інвестицій складає 800 тис. дол., з них 136 тис. вкладе СВТ ПКФ "Евікем", а 664 тис. - Debant-Group. Слід також зазначити, що найбільша концентрація спільних підприємств характерна для Києва (20% від загальної кількості підприємств), а також Одеси, Харкова, Дніпропетровська, Севастополя.

Економічні зв'язки, що виникали при створення спільних підприємств, можна характеризувати як фінансово-інвестиційні (які полягали у ввезенні капіталу в Україну) та зовнішньоторгівельні (включали рух експортно-імпортних товаропотоків). Він забезпечувався наявністю в Україні висококваліфікованих спеціалістів і технологій розробки науково-технічної продукції, можливістю надання виробничих площ і підсобних приміщень, можливостями постачання комплектуючих за світовими стандартами і обладнання, досвідом маркетингової діяльності та зв'язками на зовнішньому ринку. Але, на жаль, далеко не всі спільні підприємства, створені в останні роки, виявилися життєздатними, а їхня продукція конкурентоспроможною. Здебільшого тут далися взнаки відсутність досвіду просування своєї продукції на ринок, недостатня обізнаність іноземних партнерів з місцевими умовами, недосконалість митного і податкового законодавства. Крім того, серйозною причиною "знекровлення" спільних підприємств, створених наприкінці 80-их на початку 90-их років, став розпад СРСР та економічного союзу країн Східної Європи. Щоправда, багато спільних підприємств продовжують успішно просуватися на світовому ринку. Так, на відміну від спільних підприємств, створених на першому етапі реформування економіки, ті, що були засновані за останні п'ять років, виявилися стабільнішими. Крім цього, набагато розширилася сфера їхньої діяльності. Щодо співробітництва з іноземними інвесторами в матеріальній сфері економіки, а також у науці та науковому обслуговуванню, то воно позитивно впливає на науково-технічний розвиток економіки, бо створює можливості для наближення виробництва до рівня розвинених країн світу.

РОЗДІЛ 4. ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ МІЖНАРОДНОГО БІЗНЕСУ В УКРАЇНІ

Як бачимо, Україна як держава Центрально-Східної Європи не може залишатися осторонь дедалі глибших тенденцій інтеграції до європейського економічного простору. Однак інтеграція характеризується як позитивними, так і негативними проявами, що особливо гостро відчувається останніми роками, зокрема у вигляді світової фінансової кризи. Як показали дослідження, особливої актуальності це питання набуває у зв'язку із сучасним станом української економіки, яка знаходиться на етапі зламу старих і створення нових умов її функціонування.

Сучасний стан міжнародних економічних відносин характеризується тим, що потоки капіталу значно перевищують обсяги руху товарів (послуг) і зовнішньої торгівлі. Давно сформований ринок капіталів існує, певною мірою, відособлено від інших ринків і найтісніше пов'язаний із валютним ринком як засобом міжнародного руху грошей та капіталів. Ще кілька місяців тому були надії, що уповільнення темпів зростання американської економіки відбуватиметься при паралельному збільшенні економічного зростання країн Європи та Японії. Але сьогодні є всі підстави для висновків про уповільнення зростання і в цих країнах. У 2003 році світова економіка, втративши свій останній "рушій зростання" в особі економіки США, досить швидко почала "втрачати оберти".

У Сполучених Штатах, виходячи з останніх економічних звітів, виробнича сфера й далі перебуває у досить глибокій рецесії, причому зростання продуктивності праці -- одного із головних рушіїв тривалої економічної експансії країни -- уперше за останні 7 років практично зупинилося. Крім того, у 2003 році спостерігалося збільшення військових витрат з одночасним процесом зменшення фінансування соціальної сфери.

Але, незважаючи на певне уповільнення розвитку світової економіки, яке спостерігалося у 2001--2003 роках, у подальшому найімовірнішим є її пожвавлення. Тенденції розвитку головних економічних партнерів України (Росії, країн СНД та Європи) позитивно впливають на розвиток економіки України і зростання суспільного добробуту. Як приклад можна навести можливе створення єдиного економічного простору в межах дії програми європейського економічного простору (ЄЕП) між Росією та Україною.

Крім того, завдяки здійсненню стимулюючої фіскальної та монетарної політики у розвинених країнах спостерігалося відновлення темпів зростання світової економіки, починаючи від другого півріччя 2002 року. У 2002 році ВВП основних торговельних партнерів України зріс у середньому на 3%, а у 2003 році -- на 3,7%.

Українські підприємства у порівнянні з іншими вважають відносно закритими для руху капіталу. Головними перешкодами для міжнародної мобільності капіталу є обов'язковий продаж 50% валютної виручки експортерів та ліцензування у Національному банку України багатьох операцій резидентів, таких, як відкриття рахунків за кордоном, купівля іноземних цінних паперів, трансакції з деривативами й іншими інструментами, надання кредитів іноземцям, здійснення прямих іноземних інвестицій, купівля нерухомої власності за кордоном та ін. Протягом 2001--2003 років істотних зрушень у напрямку збільшення відкритості підприємств не було. Обмеження на рух капіталу в країні встановлюються з метою забезпечення стабільності на валютному ринку й запобігання відпливу капіталу. Ці засоби є виправданими тільки у перехідному періоді, тому у майбутньому НБУ має поступово відмовитися від їхнього застосування.

Також конфлікт інтересів базується на протиріччях економічної системи України та економічних систем розвинених країн Європи, адже досі поєднувалися: бюрократичне централізоване планування й управління, локальне корпоративно-монополістичне регулювання, ринкове регулювання і програмування. До трансформаційних процесів повинні входити ринок капіталу й робочої сили, а також стимулювання розвитку економічно самостійних, організованих, соціальне орієнтованих суб'єктів господарювання та інститутів ринку.

Отже, розвиток світової економіки сповільнюється. Зокрема, суттєве значення для збереження рівня розвитку спільних підприємств має стабільність національних валют і особливо валют, які відіграють провідну роль у світових економічних процесах. Нині помітні тенденції до зниження вартості американського долара і зростання європейської валюти -- євро. Економіка "зони євро" зростає повільно, а в економіці Японії відбувається скорочення виробництва. Внаслідок цього спостерігається посилення песимістичних очікувань домашніх господарств (щодо споживання) і підприємств (щодо інвестицій), сповільнюється світове економічне зростання.

П'яте розширення ЄС, безпрецедентне за кількістю нових членів і глибиною перетворень, створює принципово нову ситуацію для України. У результаті вступу до Європейського союзу західних сусідів України її кордон відтепер збігатиметься зі східним зовнішнім кордоном ЄС. Довжина кордону з Румунією, Словаччиною, Угорщиною та Польщею сягне 1400 км. Таке безпосереднє сусідство з Європейським союзом позначиться і на відносинах України з ЄС та іншими державами, і на її внутрішньополітичному й соціально-економічному розвитку.

Швидкість економічного зростання та збільшення кількості спільних підприємств залежить також від швидкості вступу України до Світової організації торгівлі (СОТ). Інституційну основу й координацію лібералізаційних торгівельних процесів забезпечує СОТ. Через непослідовність зовнішньоторговельної політики (наприклад, можливий вступ України до ЄЕП) підготовка вступу України до цієї організації триває вже 8 років. Інтеграція має відбуватися за рахунок нарощування експортного потенціалу і поліпшення структури зовнішньої торгівлі, а також захисту внутрішнього ринку й підтримки національного товаровиробника. Однак важливою проблемою при вступі України до СОТ та інтеграції її в Європейський Союз залишається здійснення заходів щодо захисту інтересів національних товаровиробників, збереження їхніх позицій на традиційних і найпривабливіших ринках збуту української продукції, визнання повного ринкового статусу економіки України у США та ЄС, усунення дискримінаційної торговельної практики у зовнішньоекономічних відносинах України. Крім того, вступ України до СОТ, який має відбутися не пізніше 2005 року, несе серйозні зміни для валютного ринку. Однією із ключових умов приєднання до СОТ є лібералізація фінансового сектору, а саме дозвіл резидентам купувати фінансові послуги на території країн-членів СОТ. Це означає, що такі країни з розвиненим фінансовим сектором, як США і Японія, у межах двосторонніх переговорів порушуватимуть питання про відкриття українського ринку для філій своїх фінансових компаній, а також лібералізацію режиму валютного регулювання.

Очікуваними наслідками вступу до СОТ є: укладання двосторонніх угод про доступ на ринок товарів і послуг; пристосування законодавства, інвестиційної та зовнішньоторговельної політики до вимог СОТ; зростання конкуренції; збільшення довіри зарубіжних партнерів до України. Можливість застосування механізмів СОТ з урегулювання торговельних конфліктів дасть змогу зменшити кількість дискримінаційних антидемпінгових заходів проти українських товарів.

Однак є й загальні негативні прояви міжнародних процесів в Україні. Наприклад, під час співпраці з міжнародними фінансовими організаціями (МФО) виділяють такі з них:

- наявність нормативно неврегульованих питань, які визначають співробітництво з МФО;

- низька ефективність залучення і використання коштів МФО;

- недосконала система управління підготовкою й реалізацією спільних із МФО проектів в Україні.

Сьогодні українські підприємства дедалі більше інтегруються у світову систему національних економік, а також активно намагаються побудувати економічну систему, якісно однорідну з економічними системами розвинених країн із високим рівнем життя населення.

Слід також зазначити, що система забезпечення розвитку конкурентоспроможного підприємництва може бути охарактеризована різноманітними кількісними і якісними показниками економічного й соціального змісту. Так, до складу відтворювальних економічних характеристик треба насамперед долучати збільшення науково-технологічного рівня виробництва разом із зростанням обсягів інвестицій для науково-інноваційного розвитку й індустріального оновлення як запоруку поліпшення умов праці; ступінь висококваліфікованої підготовки кадрів та їхнього творчого потенціалу; наближення до прогресивних, науково обґрунтованих норм споживання; реалізацію заходів соціальної справедливості в умовах виробництва, враховуючи демократизм управління суб'єктами господарювання на різних рівнях. Окрім того, до складу критеріїв і показників входять насамперед характеристики відомих нормативів, таких, як, творче довголіття, стан здоров'я, рівень освіти і культури, професіоналізм тощо. У сучасних умовах господарювання ланцюг економічних зв'язків охоплює не лише окрему країну чи певну групу країн. Усі країни світу перебувають у визначеній системі економічних відносин, яка розвивається за властивими їй законами. Інтернаціоналізація економіки набула якісно нового змісту й досягла таких масштабів, що правомірно говорити про становлення глобально інтегрованої економіки, або про її глобалізацію. Склалася й розвивається на нових засадах глобальна економічна система, що являє собою цілісну сукупність країн світу, які міцно пов'язані одна з одною економічними відносинами.

Отже, нині для України актуальними і невідкладними є розроблення й реалізація комплексу конкретних практичних заходів щодо реалізації загальних принципів співробітництва з ЄС, подальше розгортання інститутів сприяння розвитку відносин із ЄС на всіх рівнях -- національному, регіональному й місцевому, на рівнях державних і недержавних організацій. Також необхідною умовою подальшого економічного зростання за рахунок використання зовнішніх запозичень є відповідність Концепції комплексного розвитку (ККР), яку Світовий банк успішно розробив і впровадив для країн-отримувачів кредитних ресурсів.

Для ефективної роботи ККР вимагає від країн-отримувачів виробити власну чітку національну стратегію розвитку, з якою має узгоджуватися діяльність донорів і міжнародних організацій. На мою думку, з одного боку, це є запорукою чіткішої цілеспрямованості допомоги, з другого -- дасть змогу уникнути дублювання допомоги й поліпшити рівень співпраці між усіма зацікавленими сторонами. Вироблення такого документа ставить країн-реципієнтів перед необхідністю здійснення послідовних заходів політики, програм і проектів, швидкого проведення реформ, збалансованості реформ у різних сферах суспільного життя, ефективного використання допомоги.

Можна виділити 4 принципи ККР:

1. Довгострокове цілісне бачення, яке передбачає належне й послідовне вирішення пріоритетних завдань розвитку країни в межах єдиної стратегії.

Визначальна роль країни у виробленні стратегії, коли країна-реципієнт сама розробляє програму розвитку і безпосередньо керує нею, попередньо узгодивши інтереси уряду, громадянського суспільства й приватного сектору і подбавши про те, щоб усі зацікавлені сторони мали право голосу у визначенні подальшого плану дій.

Встановлення стійкого партнерства між урядом, громадянським суспільством, приватним сектором, міжнародними організаціями й іншими зацікавленими сторонами, яке створить спільну основу, що узгоджуватиме їхні дії з державною стратегією, а також забезпечить провідну роль країни в плануванні й координації допомоги.

Отримання конкретних результатів, які узгоджуються із загальними цілями задекларованої стратегії розвитку країни.

Наведені критерії були успішно втілені під час розроблення стратегії і надання технічної допомоги країнам-кандидатам на вступ до Європейського союзу. Нова стратегія допомоги Україні на 2004--2007 роки, розроблена Світовим банком у вересні 2003 року, містить принципи, визначені ККР. По-перше, стратегія допомоги має визначену стратегічну мету, яка полягає у наданні Україні допомоги для сталого розвитку і підтримки її на шляху вступу до СОТ і ЄС. По-друге, у стратегії передбачається співпраця Світового банку з іншими донорами (МВФ, ЄС, ІІ5АЮ тощо) з метою координації допомоги.

З усього вищесказаного можна зробити висновок, що зменшити негативні прояви ведення міжнародного бізнесу в умовах інтеграційних процесів Україна зможе тільки на основі фінансового "оздоровлення" суспільства. Крім того, однією із головних умов має стати наближення рівня суспільного добробуту до світового рівня. Саме у цьому разі, громадяни не зазнають великих фінансових і моральних втрат після вступу України до європейського економічного простору. Тільки комплексне вирішення цих завдань пришвидшить інтеграційні процеси й позитивно вплине на загальний економічний рівень держави і, зокрема, на підвищення рівня суспільного добробуту всього українського населення.

ВИСНОВКИ

Отже, як бачимо, розбудова незалежної України об'єктивно потребує входження її у світове співтовариство на організаційно-економічних засадах ринкових відносин, а світогосподарські зв'язки стають одним із найважливіших факторів економічного зростання, структурних зрушень та підвищення ефективності національного виробництва.

Розвиток зовнішньоекономічних відносин відкриває додаткові можливості у розвитку соціальної сфери та у створенні належних умов для задоволення життєвих потреб народу України. Також входження в систему тісних світогосподарських зв'язків суттєво модифікує в країні процес відтворення, збільшує загальний обсяг виробництва і його ресурсний потенціал, надає можливості прилучатися до останніх надбань світової науки і техніки.

Для України особливо цінним є досвід взаємного узгодження інтересів, накопичений іншими країнами (оскільки він ґрунтується на політико-економічних інструментах, а не директивно-командних методах), а також реалізація важливих принципів міжнародної діяльності, таких як: політичне визнання України, забезпечення територіальної цілісності, створення адекватної системи національної безпеки, побудова демократичної держави, безумовне виконання міжнародних зобов'язань, участь у глобальних і регіональних політичних процесах, формування відповідного законодавства і опрацювання ефективних механізмів його виконання.

Крім цього, як показали дослідження, входження України в сучасний цивілізаційний процес можливе лише на базі відкритості економіки i вимагає радикального реформування господарської системи, тобто надання їй рис, характерних для інтегрованих у світову систему національних економік. Цей процес складний і тривалий, оскільки пов'язаний з реорганізацією відносин власності, структури виробництва, системи розподілу, створення ринкової інфраструктури. Тому для входження України в світову економічну систему їй необхідне виконання таких передумов:

ѕ забезпечення економічної й інституційної підтримки національного суверенітету;

ѕ проведення оцінки економічного потенціалу і визначення напрямків структурної перебудови;

ѕ розробка і забезпечення реалізації обґрунтованої програми переходу ринкових відносин з пріоритетом роздержавлення і приватизації, соціального захисту населення;

ѕ оцінка експортного потенціалу, вироблення експортно-імпортної стратегії механізму регулювання міжнародної діяльності;

ѕ зміцнення національної грошової одиниці з її включенням у систему міжнародних розрахунків;

ѕ вирішення проблеми зовнішньої заборгованості;

ѕ формування почуття власної національної гідності, створення умов соціально-культурної життєздатності національних меншин України.

Практичні ж заходи щодо створення нового механізму організації та регулювання міжнародних зв'язків пов'язані, на мою думку, з вирішенням трьох основних блоків проблем:

1) формуванням необхідної законодавчої бази;

2) створенням відповідного економічного середовища;

3) розвитком інституційних структур, що регулюють міжнародні зв'язки.

Тому комплексне вирішення цих завдань та дотримання основних принципів міжнародної діяльності (суверенність; свобода підприємництва; юридична рівність і недискримінація; захист інтересів суб'єктів господарювання; еквівалентність обміну; неприпустимість демпінгу) пришвидшить інтеграційні процеси й позитивно вплине на загальний економічний рівень держави і, зокрема, на підвищення рівня суспільного добробуту всього українського населення.

Впевнена, що всебічне поліпшення інтегрування національної економіки у світове співтовариство, демократизація дозволять здійснити ринкові перетворення, повніше реалізувати трудовий потенціал, відродити виробництво, залучити нові наукові розробки і створити сприятливі умови життя в незалежній Україні.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Закон України "Про зовнішньоекономічну діяльність" від 16.04.1991 р. №959-ХІІ (зі змінами та доповненнями 2000-2001 року).

2. Александрова В., Гороховатська М., Щедріна Т. Спільне підприємство як форма трансферту технологій //Вісник НАН України. - 2001. - №12. - С.24-31.

3. Багрова І.В., Редіна Н.І., Власик В.Є., Гетьман О.О. Зовнішньоекономічна діяльність підприємств. - Дн-ськ.: ДДДЕІ,2002. - 585с.

4. Волошин А. Спільне підприємство //Вісник Тернопільської академії народного господарства. - 2002. - №7/2. - С.15.

5. Гордей О.Д. Суспільний добробут в умовах інтеграційних процесів //Фінанси України. - 2004. - №5. - С.38-43.

6. Гребельник О.П., Романовський О.О. Основи зовнішньоекономічної діяльності. - К.: Деміур, 2003. - 296 с.

7. Дерев'янко Б. необхідність підтримки вітчизняного великого бізнесу //Господарське право. - 2004. - №7. - С.71.

8. Дьячук С. Новости компаний //Бізнес. - 2004. - №53. - С.87.

9. Економіка: проблеми, теорії, практики. - Збірник наукових праць. Випуск 108. - Дн-ськ: ДКЦ. - 2001. - С.124.

10. Козик В.В., Панкова Л.А., Даниленко Н.Б. Міжнародні економічні відносини: Навч.посібник. - 3-тє вид., перероб. і доп. - К.: Знання-Прес, 2002. - 406с.

11. Науковий вісник, Збірник наукових праць Академії ДПС України. - 2002. - №3(17). - С.135.

12. Петрова М. СП ООО "Метален" //Економіст. - 2003. - №3. - С.45.

13. Послання Президента //Економіст. - 2003. - №5. - С.42-43.

14. Послання Президента //Економіст. - 2004. - №7. - С.76.

15. Семенов К.А. Международные валютные и денежные отношения. - М: Изд-во ТЕИС, 1999. - 176с.

16. Стровський Л.Е., Казанцев С.К. и др. Внешнеекономическая деятельность предприятия: Учебник для вузов. - 2-е изд., перераб. и доп. - М.: ЮНИТИ, 2000. - 823с.

17. Тищенко Л. СПООО ПКФ "Евікем" //Економіст. - 2003. - №5. - С.41-42.

ДОДАТОК

Зовнішньоторговельний баланс України (в млн.дол.США) [13]