Співпраця України і Світової Організації Торгівлі

Загальна характеристика діяльності Світової Організації Торгівлі: історія співпраці з Україною; переваги та недоліки членства. Аналіз розвитку сільського господарства та промисловості країни після вступу в організацію. Перспективи подальшої співпраці.

Рубрика Международные отношения и мировая экономика
Вид курсовая работа
Язык украинский
Дата добавления 19.08.2014
Размер файла 545,8 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни "Світова економіка"

на тему: "Співпраця України і СОТ"

Зміст

  • Вступ
  • 1. Теоретичні основи співпраці України і СОТ
  • 1.1 Загальна характеристика діяльності СОТ
  • 1.2 Історія співпраці Украіни і СОТ
  • 1.3 Переваги та недоліки членства України у СОТ
  • 2. Оцінка наслідків вступу України до СОТ
  • 2.1 Аналіз розвитку сільського господарства України після вступ у до СОТ
  • 2.2 Аналіз впливу вступу України до СОТ на розвиток промисловості
  • 2.3 Перспективи подальшої співпраці України із СОТ
  • Висновки
  • Список використаних джерел
  • Додатки
  • організація торгівля сільський промисловість

Вступ

Актуальність теми дослідження зумовлена невпинно зростаючою роллю СОТ у сучасному економічному розвитку світу. Динамічний розвиток світового господарства, посилення якісних і кількісних економічних зв'язків між країнами привертають все більше уваги як фахівців, так і всіх, хто цікавиться розвитком суспільства. Питання приєднання України до Світової Організації Торгівлі (далі СОТ) викликали сьогодні чимало наукових дискусій з приводу прогнозування можливих наслідків такого кроку. При цьому прогнозні оцінки цих наслідків є розрізненими і несистематичними та інколи є діаметрально протилежними - від вкрай негативних до вкрай позитивних.

У травні 2008 році Україна стала повноправним членом Світової Організації Торгівлі. В рамках СОТ у сучасний період глобалізації світової економіки здійснюється близько 95% міжнародної торгівлі. Членство у COT означає кінець торговельно-економічної відстороненості України від загальносвітових правил ведення бізнесу, визнання та приєднання до світових стандартів якості товарів і послуг, розвиток зовнішньоекономічної діяльності українських підприємств і компаній, окремих регіонів і країни в цілому. Водночас, після вступу України до COT окремі галузі та сектори національної економіки, суб'єкти підприємництва можуть зазнати втрат унаслідок загострення конкуренції в процесі зниження ставок митного тарифу України та відкриття внутрішнього ринку товарів і послуг для нерезидентів. Ці питання нас сьогодні турбують, тому що під удар може бути поставлена більшість вітчизняних підприємств. Баланс переваг і недоліків залежить, в першу чергу, від готовності виробників працювати в умовах міжнародної конкуренції, яка посилюється навіть незалежно від участі України в COT.

Подібний стан вивчення цієї проблеми негативно позначається на спроможності науковців об'єктивно оцінити численні позитивні та негативні чинники впливу членства України у СОТ на її економіку, зовнішню торгівлю, соціальну сферу.

Дослідженню співробітництва України та СОТ присвячено чимало праць видатних вчених-економістів, серед яких вагомий внесок здійснили О. Фесенко, Я. Жаліло, Я. Базилюк, Я.Белінська, Т. Кальченко, В. Сиденко, О.Барановський та інші. Питання впливу вступу до СОТ України на розвиток агропромислового комплексу вивчався рядом вчених, такими, як Клочко В.М., Мерчанський В.В, Амбросов В.Я., Онегіна В.М., Волченко Н.В.

Метою даної роботи є дослідження процесу приєднання та прояву співпраці України і СОТ, надання оцінки наслідків членства України у СОТ.

Для досягнення цієї мети у курсовій роботі поставлені наступні завдання:

- розкрити поняття, завдання та функції Світової Організації Торгівлі;

- з'ясувати умови, принципи та засади вступу до СОТ;

- дослідити історію співпраці України і СОТ;

- окреслити переваги та недоліки членства України у СОТ;

- проаналізувати наслідки вступу України до СОТ для промисловості і сільського господарства;

- визначити перспективи подальшої співпраці України і СОТ.

Об'єктом дослідження є процеси приєднання та прояву співпраці України зі Світовою Організацією Торгівлі.

Предметом дослідження роботи є умови, особливості та наслідки членства України в СОТ.

Інформаційну базу дослідження склали наукові публікації вітчизняних і зарубіжних учених, законодавчі та нормативні акти України, що регулюють зовнішньоекономічну діяльність та співпрацю із Світовою організацією торгівлі. Використано також матеріали Міністерства економіки України, статистичні матеріали Державного комітету статистики України, Світової організації торгівлі, також аналітичні прогнози та рекомендації що були розроблені Центром ім. О. Разумкова, Інститутом економічних досліджень та політичних консультацій.

Апробація результатів дослідження. Результати досліджень автора курсової роботи доповідалися й обговорювалися на захисті курсової роботи та викладені у статті "Співпраця України і СОТ".

Структура та обсяг роботи. Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків. Основний текст курсової роботи викладено на 47 сторінках, у тому числі 4 таблиці та 5 рисунків.

1. Теоретичні основи співпраці України і СОТ

1.1 Загальна характеристика діяльності СОТ

Світова організація торгівлі (СОТ) - єдина міжнародна організація, що опікується глобальними правилами торгівлі між країнами. Її головна функція - забезпечувати, щоб торговельні обміни відбувалися настільки легко, передбачувано і вільно, наскільки можливо. СОТ стала наступницею Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ҐАТТ), укладеної після Другої світової війни. Тож попри те, що СОТ - одна з наймолодших міжнародних організацій, багатосторонній торговельній системі, початково закладеній ҐАТТ, вже понад 60 років [5, c.318-320].

Протягом минулих 65 років світова торгівля зростала надзвичайно швидко. ҐАТТ і СОТ допомогли створити сильну торговельну систему, сприяли безпрецедентному зростанню торгівлі.

Світова Організація Торгівлі заснована 1 січня 1995 року за результатами переговорів Уругвайського раунду (1986 - 1994 роки). Місце розташування: Женева, Швейцарія. Членами організації є 159 країн (за станом на 03 березня 2013 року). Головує Паскаль Ламі (генеральний директор) [42].

СОТ покликана регулювати торговельні відносини учасників Організації на основі пакета Угод Уругвайського раунду багатосторонніх торговельних переговорів. Ці документи є правовим базисом сучасної міжнародної торгівлі.

Угода про заснування СОТ передбачає створення постійно діючого форуму країн-членів для врегулювання проблем, які впливають на їх багатосторонні торговельні відносини, і контролю за реалізацією угод і домовленостей Уругвайського раунду. СОТ функціонує багато в чому так само, як і ГАТТ, але при цьому здійснює контроль за більш широким спектром торговельних угод (включаючи торгівлю послугами і питання торговельних аспектів прав інтелектуальної власності) і має значно більші повноваження у зв'язку з удосконалюванням процедур прийняття рішень і їхнього виконання членами організації. Невід'ємною частиною СОТ є унікальний механізм врегулювання торговельних суперечок.

Основні принципи і правила ГАТТ/СОТ:

- торгівля без дискримінації, тобто взаємне надання режиму найбільшого сприяння (РНС) у торгівлі і взаємне надання національного режиму товарам і послугам іноземного походження;

- регулювання торгівлі переважно тарифними методами;

- відмова від використання кількісних і інших обмежень;

- транспарентність торговельної політики;

- врегулювання торговельних суперечок шляхом консультацій, переговорів тощо.

Найважливіші функції СОТ:

- контроль за виконанням угод і домовленостей пакета документів Уругвайського раунду;

- проведення багатосторонніх торговельних переговорів і консультацій між зацікавленими країнами-членами;

- врегулювання торговельних суперечок; огляд національної торговельної політики країн-членів;

- технічне сприяння державам, що розвиваються, з питань, що стосується компетенції СОТ;

- співробітництво з міжнародними спеціалізованими організаціями.

Загальні переваги від членства у СОТ:

- створення більш сприятливих умов доступу на світові ринки товарів і послуг на основі передбачуваності і стабільності розвитку торговельних відносин із країнами-членами СОТ, включаючи транспарентність їхньої зовнішньоекономічної політики;

- доступ до механізму СОТ врегулювання торговельних суперечок, що дозволяє забезпечити захист національних інтересів і усунути дискримінації;

- можливість реалізації своїх поточних і стратегічних торговельно-економічних інтересів шляхом ефективної участі у багатосторонніх торговельних переговорах при виробленні нових правил міжнародної торгівлі [41].

Усі країни-члени СОТ приймають зобов'язання щодо виконання основних угод і юридичних документів, об'єднаних терміном "Багатосторонні торговельні угоди". Таким чином, із правової точки зору система СОТ являє собою своєрідний багатосторонній контракт (пакет угод), нормами і правилами якого регулюється приблизно 97% усієї світової торгівлі товарами і послугами.

Пакет угод Уругвайського раунду поєднує за сукупністю більш 50 багатосторонніх торговельних угод і інших правових документів, основними з який є Угода про створення СОТ і додані до неї багатосторонні торговельні угоди (таблиця 1.1) [41]:

Таблиця 1.1 - Багатосторонні угоди з торгівлі товарами

Назва угоди

Зміст угоди

Генеральна угода з тарифів і торгівлі 1994 р.

Визначає основи режиму торгівлі товарами, права і зобов'язання членів СОТ у цій сфері.

Угода про сільське господарство

Визначає особливості регулювання торгівлі сільськогосподарськими товарами і механізми застосування заходів державної підтримки виробництва і торгівлі в цьому секторі.

Угода про застосування санітарних та фітосанітарних заходів

Встановлює правила і процедури, що регулюють розробку, впровадження та застосування санітарних і фітосанітарних заходів

Угода про технічні бар'єри у торгівлі

Визначає умови застосування технічних регламентів, стандартів, процедур сертифікації

Угода про пов'язані з торгівлею інвестиційні заходи

Угода застосовується до інвестиційних заходів, пов'язаних з торгівлею товарами та містить ілюстративний перелік заборонених інвестиційних заходів

Угода про застосуванню статті VII ГАТТ 1994 (митна оцінка товарів)

Встановлює правила оцінки митної вартості товарів

Угода про передвідвантажувальну інспекцію

Регулює порядок діяльності інспекції, що стосується перевірки якості, кількості, ціни товарів, які експортуються на територію країни-члена СОТ

Угода про правила визначення походження

Встановлює правила визначення країни походження товарів

Угода про процедури ліцензування імпорту

Визначає правила і процедури ліцензування імпорту

Угода про субсидії та компенсаційні заходи

Визначає умови і процедури застосування субсидій і заходів, правового захисту у випадку застосування заборонених субсидій

Угода про застосування статті VI ГАТТ 1994

Встановлює порядок визначення демпінгу, шкоди від демпінгу, започаткування розслідування та його ведення, надання доказів, застосування попередніх заходів, цінових зобов'язань, стягнення та отримання антидемпінгового мита, судового розгляду тощо

Угода про захисні заходи

Визначає умови і процедури застосування заходів протидії зростаючому імпорту

Генеральна угода про торгівлю послугами

Визначає засади режиму торгівлі послугами, права і зобов'язання країн-членів СОТ у цій сфері

Угода про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності

Визначає права і зобов'язання країн-членів СОТ у сфері захисту інтелектуальної власності

Домовленість про правила і процедури врегулювання суперечок

Встановлює умови і процедури врегулювання суперечок між країнами-членами СОТ у зв'язку з виконанням ними зобов'язань по всіх угодах СОТ

Механізм по огляду торговельної політики

Визначає умови і загальні параметри огляду торговельної політики членів СОТ

Багатосторонні торговельні угоди з обмеженою кількістю учасників

Угода про торгівлю цивільною авіатехнікою

(визначає зобов'язання сторін по лібералізації торгівлі в цьому секторі).

Угода про державні закупки

(встановлює процедури допуску іноземних компаній до національних систем закупок відповідно до державних потреб)

Пакет документів Уругвайського раунду не є догмою, у рамках СОТ постійно йде робота з удосконалювання угод з урахуванням практичного досвіду їхньої імплементації і тенденцій розвитку світової торгівлі з метою вирішення проблем, що виникають. СОТ постійно еволюціонує і у її діяльність включаються нові актуальні питання.

Організаційна структура СОТ представлена рисунком 1.1

Рисунок 1.1 - Організаційна структура СОТ

Вищий орган СОТ - Конференція міністрів, яка складається з представників усіх держав - членів СОТ. Проводиться не менше 1 раз на 2 роки та її призначення полягає в виконанні функцій СОТ і вжитті необхідних для цього заходів.

У період між засіданнями владні повноваження виконує Генеральна рада, що складається з усіх членів-учасників СОТ.

Генеральна рада проводить засідання по мірі необхідності і її діяльність визначена Регламентом.

Генеральний директор призначається Конференцією міністрів на строк 3 роки.

Генеральна рада делегує свої функції трьом основним органам, створеним Конференцією міністрів:

1. Рада з торгівлі товарами;

2. Рада з торгівлі послугами;

3. Рада з торгових аспектів прав інтелектуальної власності.

Повноваження Ради з торгівлі товарами:

1. Керування діяльністю спеціальних комітетів, що здійснюють контроль за дотриманням принципів СОТ;

2. Нагляд за функціонуванням багатосторонніх торгових угод.

Повноваження Ради з торгівлі послугами: діє у складі комітету з торгівлі послугами.

Повноваження Ради з торгових аспектів прав інтелектуальної власності: контроль за виконанням відповідних рішень; недопущення виникнення конфліктів пов'язаних з міжнародною торгівлею аналогічних товарів.

Численні спеціальні комітети, підкомітети й робочі групи опікуються окремими угодами та іншими галузями, зокрема, довкіллям, розвитком, заявками на вступ і реґіональними торговельними угодами.

У СОТ практикується прийняття рішень на основі консенсусу, хоча де-юре передбачене голосування. Тлумачення положень угод щодо товарів, послуг, ТРІПС, звільнення від прийнятих зобов'язань приймаються 3/4 голосів. Виправлення, що не торкаються прав і зобов'язань учасників, а також прийняття нових членів вимагають 2/3 голосів (на практиці, як правило, консенсусом).

В даний час повноправними учасниками СОТ є 159 країн (на 02 березня 2013 року), в тому числі і Україна. 27 держав мають статус спостерігача у СОТ.

Створення СОТ ознаменувало найбільшу реформу світової торгівлі за період, що минув з кінця Другої світової війни, реалізувавши у більш сучасній формі спробу створення у 1948 р. Міжнародної організації торгівлі. Таким чином:

- по-перше, завершено формування основного комплексу універсальних договорів системи ГАТТ, що свідчить про створення нового глобального правового порядку в галузі торговельних, тарифних, митних, інвестиційних та інших міжнародних економічних відносин, до чого держави - члени ГАТТ прагнули протягом останніх 50 років;

- по-друге, створено організаційний (інституційний) механізм реалізації комплексу угод системи ГАТТ (з моменту створення СОТ і підписання комплексу угод і домовленостей у рамках Уругвайського раунду система ГАТТ/COT виступає як торговельно-економічна Організація об'єднаних націй, де угоди - це правова основа, а СОТ - інституційний механізм забезпечення дії цієї системи);

- по-третє, визначено, що головною умовою набуття членства в СОТ є відповідність національного законодавства базовим стандартам і нормам, які містяться в угодах системи ГАТТ/ СОТ: метою яких є забезпечення кожному її членові безпечного й передбачуваного міжнародного торговельного середовища, а також продовження лібералізації торгівлі, сприяння економічному зростанню й розвиткові;

- по-четверте, правова система ГАТТ/COT є балансом між правами, вигодами членів та зобов'язаннями;

- по-п'яте, COT виконує роль міжнародного форуму для торгових переговорів, урегулювання торговельних суперечок, а також постійно діючого інституту моніторингу національної торговельної політики країн-членів.

1.2 Історія співпраці Украіни і СОТ

В радянському минулому Україна була членом Ради економічної взаємодопомоги (РЕВ) - аналога GATT країн Варшавського пакту. У незалежній Україні приєднання до СОТ був одним з пріоритетів зовнішньоекономічної політики України і розглядався як системний фактор розвитку національної економіки, лібералізації зовнішньої торгівлі, створення передбачуваного та прозорого середовища для залучення іноземних інвестицій, що відповідає національним інтересам України. На початку 2005 року Президент Віктор Ющенко проголосив приєднання України до Світової організації торгівлі одним із першочергових пріоритетів зовнішньоекономічної політики на 2005 рік. Членство в СОТ було також умовою Європейської комісії для початку переговорів щодо створення спільної торгівельної зони.

Загалом процес приєднання України до СОТ передбачав дві головні складові:

- проведення двосторонніх та багатосторонніх переговорів та підписання угод з доступу до ринків товарів та послуг з країнами-членами Робочої групи СОТ;

- гармонізація законодавства України відповідно до вимог угод СОТ.

Процес приєднання України до системи ГАТТ/СОТ розпочався 17 грудня 1993 року, коли було прийнято рішення про створення Робочої групи (РГ) з розгляду заявки України щодо приєднання до ГАТТ/СОТ. Наступним кроком, відповідно до процедури приєднання, стало подання на розгляд Робочої групи 28 червня 1994 року Меморандуму про зовнішньоторговельний режим України. Після ознайомлення членів РГ з Меморандумом та завершення етапу запитань та відповідей розпочалися переговори про вступ у багатосторонньому форматі. З того часу в середньому раз у рік відбувалися офіційні засідання РГ, а з 1997 року розпочався процес двосторонніх переговорів з країнами-членами РГ. В цілому до складу РГ з розгляду заявки України щодо приєднання до СОТ увійшло 49 країн (країни ЄС вели переговори як один учасник РГ).

У 2003-2006 роках було значно активізовано переговорний процес між Україною та СОТ. Зокрема, протягом цього періоду було забезпечено:

· проведення 7-ти засідань Робочої групи з розгляду заявки України про вступ до СОТ;

· проведення двосторонніх переговорів з 35 країнами-членами СОТ.

Протягом 2003-2006 років підписано 35 з 49 двосторонніх протоколів з доступу до ринків товарів та послуг:

- у 2003 році (11) з Бразилією, Болгарією, Естонією, ЄС, Ізраїлем, Кубою, Польщею, Словаччиною, Таїландом, Чехією, Угорщиною;

- у 2004 році (10) з Аргентиною, Гондурасом, Домініканською Республікою, Литвою, Малайзією, Монголією, Парагваєм, Туреччиною, Швейцарією, Шрі-Ланкою;

- у 2005 році (9) з Сальвадором, Молдовою, Норвегією, Індонезією, Японією, Ісландією, Хорватією, Еквадором та Китаєм;

- у 2006 році (5 протоколів) зСША, Панамою, Австралією, Єгиптом та Колумбією.

Також завершено переговори із Перу, Вірменією та Тайванем. Тривали переговори з Киргизстаном.

Протягом 2005-2006 років було вирішено низку проблемних питань, які уповільнювали переговори між Україною та РГ СОТ [19, c. 58-64].

Зокрема, було:

- усунуто податкові пільги, що надавались окремим підприємствам промисловості;

- встановлено однакові ставки акцизного збору на вітчизняні та імпортні транспортні засоби відповідно до принципу національного режиму;

- усунуто звільнення від ПДВ та податку на прибуток, платежів у Державний інноваційний фонд, від ПДВ та митних зборів на імпорт сировини, матеріалів, обладнання та товарів (не вироблених в Україні), які призначались для використання в межах технологічних парків;

- усунуто пільги у спеціальних економічних зонах та особливі режими для інвестиційної діяльності. Зокрема, всі звільнення від сплати мита на імпорт, ПДВ, акцизних зборів, квот та ліцензій, податку на прибуток, платежів у фонд соціального страхування безробіття, збору у Державний інноваційний фонд та обов'язкового продажу валютних надходжень;

- скасовано вимогу продажу Національному банку України 50% валютної виручки суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності при реалізації зовнішньоторговельних контрактів;

- скасовано дискримінаційний підхід до іноземних компаній щодо використання податкових векселів при розрахунках з бюджетом;

- скасовано режим ліцензування і квотування експорту деяких видів продукції;

- встановлено фіксовану плату за видачу експортних ліцензій, що відповідає вартості надання зазначеної послуги замість плати в адвалерному еквіваленті до вартості контракту;

- скасовано додатковий збір при імпорті нафтопродуктів.

16 січня 2008 року Україна і ЄС на переговорах в Лондоні врегулювали питання експортних мит, знявши останню перешкоду на шляху України до СОТ.

За чотирнадцять років переговорів було завершено двосторонні переговори про доступ до ринків товарів та послуг з 52 країнами-членами СОТ, прийнято більше 50 законів необхідних для адаптації українського законодавства до вимог Світової організації торгівлі [17, c. 211-215].

Найбільш відчутний і важливий прорив в переговорному процесі був досягнутий протягом 2005-2007 років, коли Україна отримала статус країни з ринковою економікою з боку ЄС та США, була скасована поправка Джексона Вейніка , завершені переговори з найважливішими країнами-членами СОТ.

5 лютого 2008 року на засіданні Генеральної Ради Світової організації торгівлі прийнято рішення про приєднання України до Марракеської угоди про заснування СОТ. Того ж дня Президент України Віктор Ющенко та керівники СОТ підписали угоду про вступ України до організації. 16 травня Україна стала 152-им офіційним членом СОТ.

Після вступу до СОТ Верховною Радою України прийнято низку законів України, спрямованих на приведення рівня митно-тарифного захисту у відповідність з нормами СОТ.

Україна приєдналась до низки секторальних "нульових" домовленостей про зниження ставок на такі групи товарів: сталь, іграшки, деревина, кольорові метали, фармацевтичні препарати, папір, сільськогосподарська техніка, меблі, інформаційні технології, наукове, медичне обладнання, будівельна техніка, дистильовані спирти (останнє через 3 роки після вступу), цивільна авіації (до 2010 року).

Крім того, Україна приєдналась до секторальної гармонізації з хімічних товарів (5,5-6,5%), текстилю та одягу (0-17,5%). Переважна більшість секторальних домовленостей охоплює комплектуючі та сировину для виробництва технологічної продукції, а не товари споживчого вжитку (кінцева продукція).

Продукція, яка належить до секторів наукового, медичного обладнання та інформаційних технологій здебільшого не виробляється вітчизняними підприємствами, або виробляється на рівні застарілих на декілька поколінь технологічних схем, що не відповідає сучасному попиту. Зниження тарифного захисту цієї продукції призведе до позитивних наслідків у зв'язку із збільшенням надходження на внутрішній ринок так званого "інвестиційного імпорту" у ці галузі та сприятиме розвитку внутрішнього ринку в цих сферах.

Відповідно до Угоди про торгівлю текстилем та одягом між Україною та ЄС тарифні ставки України на ці товари вже кілька років як проведені до рівня, що відповідає взятим зобов'язанням в СОТ.

На окремі види сільськогосподарської продукції домовлено про перехідні періоди на лібералізацію доступу до ринку, терміни яких закінчуються до 2010 року: м'ясо, риба, готові харчові продукти [12, c. 13].

Також для окремих видів транспортних засобів встановлений перехідний період до 2013 року з поступовою зміною ставки ввізного мита з 10% на момент вступу до 5% на кінець перехідного періоду. Для транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, перехідний період триває до 2010 року з відповідним зниженням ввізного мита з 10% до 8%.

Середньоарифметична ставка кінцевого зв'язаного рівня становить 11,16% для сільськогосподарських продуктів та 4,85% для промислових товарів.

Внутрішня підтримка та доступ на ринок сільського господарства

Країни, що приєднуються до СОТ, відповідно до Угоди СОТ про сільське господарство беруть на себе певні зобов'язання щодо державної підтримки сільського господарства; доступу на ринок сільськогосподарських і продовольчих товарів; санітарних і фітосанітарних заходів, експортної конкуренції в сільськогосподарській і продовольчій торгівлі.

Згідно з домовленостями, Україна не має зобов'язань перед СОТ по скороченню державної підтримки, є лише зобов'язання не перевищувати її річний рівень. Сукупний вимір державної підтримки (СВП) сільського господарства України не повинен перевищувати 3 млрд. 43 млн. грн. Крім того, додатково Україна може кожен рік витрачати до 5% від річної вартості виробництва валової продукції сільського господарства.

Україна може витрачати непродуктову підтримку у розмірі 3 млрд. 51 млн. грн., яка менша, ніж 5% від вартості валової продукції сільського господарства та 2 млрд. 424 млн.грн. у вигляді "зелених програм" підтримки сільськогосподарських виробників.

Як і всі країни-члени СОТ, Україна не матиме обмежень на "зелені" програми внутрішньої підтримки сільського господарства, вплив яких на торгівлю відсутній або мінімальний, за умови, що ці програми відповідають умовам, визначеним в Угоді СОТ про сільське господарство. Бюджетне фінансування програм "зеленої скриньки" може бути збільшено Україною, тому що воно не обмежується з боку СОТ, - на видатки на створення інфраструктури, консалтинг, маркетингові послуги, охорону навколишнього середовища, навчання, інспектування продукції, розбудову сучасної системи технічних стандартів, прискорення роботи по їх гармонізації з міжнародними та європейськими.

Україна застосовує тарифну квоту на тростинний цукор-сирець (260 000 тон на рік згідно із Законом України № 404-V від 30.11.2006 року) [20].

Доступ до ринку послуг

Відповідно до правил Генеральної угоди про торгівлю послугами (ГАТС) Україна взяла на себе зобов'язання щодо забезпечення національного режиму та доступу на ринок в 11-ти основних секторах послуг, в тому числі, секторах професійних, комунікаційних послуг, будівництва та супутнього технічного обслуговування, дистрибуції, освіти та послуг, пов'язаних із довкіллям, фінансових послуг (страхування та банківської справи), охорони здоров'я та соціальних послуг, туризму та подорожей, відпочинку і розваг, послуг у галузях культури і занять спортом та транспортних послуг, а також в інших галузях, в тому числі послуг індустрії краси, перукарських, spa- та масажних послуг.

У зазначених секторах повинен забезпечуватися вільний доступ на ринок для послуг та їх постачальників, за винятком, коли у зобов`язаннях Україною зазначені певні умови, обмеження чи вимоги щодо доступу в конкретному секторі послуг.

Надання національного режиму означає, що у зазначених секторах, і за дотримання умов та кваліфікаційних вимог, визначених у зобов`язаннях України, послугам і постачальникам країн СОТ щодо всіх заходів, які торкаються поставки послуг, надається режим, не менш сприятливий, ніж вітчизняним послугам чи постачальникам послуг.

Українська сторона бере активну участь у роботі Дохійського раунду переговорів. У рамках переговорної групи з доступу до ринку товарів несільськогосподарської продукції (NAMA) Україною було підтримано спільну ініціативу США та ЄС щодо проекту домовленості до Угоди СОТ про технічні бар'єри у торгівлі в частині, що стосується маркування текстильних виробів, одягу, взуття та дорожніх товарів. Спільно з Мінагрополітики підготовлено проект поглибленої позиції України на переговорах раунду "Доха-Розвиток" у сфері сільського господарства.

1.3 Переваги та недоліки членства України у СОТ

Україна набула членства у СОТ, реалізуючи геоекономічні інтереси, в тому числі нарощування експортного потенціалу та розширення зовнішніх ринків збуту, інтенсифікація євроінтеграційних процесів та світо господарських зв'язків. Переважна більшість країн-членів СОТ, як показує практика, отримала позитивні імпульси зростання внаслідок інтегрування в цю глобальну структуру. Щодо України, можна відзначити, що поки-що розділяються думки щодо позитивного впливу СОТ на українську економіку.

Вихідною передумовою взаємодії України та СОТ були розвиток потужної економічної бази, вливання іноземних інвестицій, створення власної привабливості тощо.

Очікується, що участь України в СОТ збільшить привабливість українських підприємств для іноземних інвесторів завдяки встановленню стабільного прозорого торговельного режиму, чіткого закріплення в національному законодавстві прав інвесторів, що суттєво звузить можливості втручання чиновників у діяльність підприємств. Інвестори зможуть з більшою впевненістю прогнозувати потенційні доходи та видатки. Відкриття світових ринків збільшить привабливість експортоорієнтованих виробництв [10, c. 25-26, 180].

У країнах Східної Європи відбулося зростання іноземних інвестицій після вступу до СОТ. Так, у Болгарії в наступний після вступу до СОТ рік іноземні інвестиції виросли майже в 4 рази, а в Словенії - майже в 2 рази [37]. В Естонії після вступу до СОТ прямі іноземні інвестиції зросли з 282 млн. дол. [37]. США у 1999 році до 594 млн. дол. США у 2001 році. За розрахунками міжнародних експертів, лише в рік вступу країни до СОТ іноземні інвестиції в середньому (при інших рівних умовах) підвищуються на 1,2% ВВП. Це досить серйозний ефект, якщо врахувати, що середній рівень прямих іноземних інвестицій у країнах, що розвиваються, складає 1,5% ВВП [37].

Впродовж 2004-2012 років Інститутом економічних досліджень та політичних консультацій досліджувались очікування керівників щодо характеру впливу вступу України до СОТ на імпортну та експортну діяльність підприємств. В дослідженні 2004-2008 мова йшла про очікуваний вплив, а 2012 році - вивчалась оцінка впливу після чотирьох років членства України у СОТ.

Після вступу України до СОТ, за результатами опитування керівників підприємств, проведеного наприкінці 2008 року Інститутом економічних досліджень та політичних консультацій, позитивні очікування трансформувались, більшою мірою, в нейтральні оцінки, оскільки переважна більшість опитаних керівників підприємств не відчули конкретного впливу на свою діяльність. Також, слід зауважити, що частка менеджерів, які відзначили, що вступ України до СОТ негативно позначився на діяльності їхніх підприємств, виявилась вдвічі меншою за частку тих, хто очікував на негативний характер впливу у випадку вступу до СОТ. Так, відповідаючи на питання: "Як, на Вашу думку, вступ України до СОТ вплинув на експортно-імпортну діяльність Вашого підприємства?", понад дві третини опитаних керівників підприємств- експортерів (70,3%) відзначили нейтральний вплив, 21,8% - позитивний, і лише 7,9% - негативний [37].

Результати опитування, проведеного в квітні 2012 року, після чотирьох років членства України у СОТ, зафіксували різку зміну в структурі розподілу відповідей керівників підприємств (експортерів та імпортерів) стосовно характеру впливу вступу України до СОТ на діяльність їхніх підприємств. Так, частка тих керівників, що відзначили позитивний вплив вступу України до СОТ на експортну діяльність їхніх підприємств, зросла майже втричі порівняно з 2008 року (з 21,8% до 58,3%). Частка менеджерів, що відзначили нейтральний характер впливу, зменшилась майже вдвічі (з 70,3% до 36,7%), а частка тих, хто вказав на наявність негативного впливу, скоротилась з 7,9% до 5,0% [37].

Приєднання України до СОТ - це відкриття колосальних потенційних можливостей, але, як засвідчив вітчизняний досвід, ще не гарантії успішної зовнішньої торгівлі чи збільшення іноземних інвестицій. Приєднавшись до СОТ, Україна отримала ті самі умови торгівлі, що усі учасники цієї організації. Однак, ефективність використання цих можливостей залежить, почасти, тільки від бажання та спроможності українських виробників пристосовуватися до нових умов. СОТ, як відомо, забезпечує вільний доступ українських товарів на зовнішні ринки, однак не гарантує їхньої конкурентоспроможності. Відповідно, СОТ надає рівні права, однак не обмежує конкуренцію ані у світі, ані в нашій країні. Вітчизняним підприємцям доводиться швидко опановувати нові умови роботи, які багатьом західним виробникам добре відомі [10, c. 200].

Для вступу до СОТ Україна змінила певні закони, пов'язані із зовнішньою торгівлею, стандартизацією та якістю продукції, роботою аграрного та банківського секторів. Однак ці зміни не гарантували прозорішого законодавства загалом, не спростили процедури митного оформлення товарів тощо. Крім того, "уніфікованість" законів СОТ не враховує національних особливостей економіки певної країни, тому що їхні правила й процедури влаштовують, передусім, високорозвинені країни, на які припадає близько 80 % світової торгівлі.

Незважаючи на те, що співпраця України та СОТ є ще досить молодою, проте, уже можна виділити як позитивні, так і негативні сторони даної взаємодії.

До основних позитивних сторін можна віднести [10, c. 115]:

- інтеграцію до міжнародної економіки, створення правових засад для стабільного і передбачуваного ведення бізнесу і міжнародної торгівлі;

- доступ до міжнародного механізму врегулювання торговельних суперечок;

- створення сприятливого клімату для іноземних інвестицій;

- більш широкий вибір товарів і послуг;

- отримання Україна статусу повноправного учасника міжнародної торгівлі, що збільшило її можливості брати участь у регіональних союзах і об'єднаннях;

- відтворення загрози торгівельно-економічної ізоляції не тільки від країн Західної та Центральної Європи, а й від країн Східної Євразії та Балтії, які нині мають статус країн-членів ЄС;

- уникнення перспективи витіснення з ринку ЄС українських продуктів аналогічно продукцією країн Центральної та Східної Європи після їх вступу до ЄС;

- збільшення надходжень до Державного бюджету за рахунок розширення бази справляння митних платежів, активації зовнішньоторговельного боргу.

До негативних сторін відносять :

- загострення проблем низької конкурентоспроможності продукції національного виробництва в умовах неможливості використання вітчизняними виробниками низки пільг. Найбільших втрат зазнали сільськогосподарські підприємства, економічна діяльності яких здійснювалась в пільговому режимі;

- втрата окремими національними виробниками внутрішнього ринку, що призвело до закриття, в першу чергу, тих підприємств, що мали обмежені фінансові ресурси для структурної перебудови;

- поглиблення невідповідності у структурі попиту і пропозиції робочої сили;

- зростання структурного безробіття;

- поглиблення диференціації регіональних ринків праці, внаслідок посилення поляризації регіонів-лідерів та депресивних регіонів [10, c.234].

За час перебування країни у СОТ окреслилися дві основні проблеми, які потребують невідкладного вирішення, - удосконалення системи сертифікації продукції та підтримки національного виробника.

Попри високий рівень відкритості національної економіки, внесок України у загальний обсяг світового експорту товарів і послуг досить незначний. Це значно звужує перспективи формування конкурентоспроможності економіки, оскільки саме платоспроможність та потужність внутрішнього ринку визначають стабільність та динамічність соціально-економічного розвитку країни.

Загальний перелік можливостей та перешкод розвитку експортно-імпортної діяльності України після набуття нею членства у СОТ представлений у SWOT - аналізі (Додаток А).

Нині Україна досягла важливого етапу ідентифікації власної стратегічної ролі та місця у світовому поділі праці. Подолання основних проблем, пов'язаних із трансформаційними шоками та розривом технологічних зв'язків, здебільшого завершилося, відтак на перший план вийшло завдання формування сучасних чинників конкурентоспроможності національної економіки.

На шляху становлення сучасних чинників конкурентоспроможності українського експорту стоїть низка серйозних структурних проблем, які ускладнюють повноцінне задіяння національних конкурентних переваг [11, c. 110-112]. Серед них:

- довготривала тенденція до зменшення попиту та цін на світових ринках товарів традиційного українського експорту;

- збереження тенденції дискримінації українських товарів на зовнішніх ринках, в тому числі негласні домовленості про витіснення або обмеження допуску України на перспективні ринки;

- недостатні обсяги інвестиції в технологічне та організаційне оновлення українських підприємств, що перешкоджає збільшенню їхньої конкурентоспроможності та виход на нові світові ринку;

- нерозвиненість інфраструктури організаційно-правової, інформаційної, фінансової підтримки і супроводу експортерів;

- непривабливий імідж України, який утворився у світі у зв'язку з поширенням корупції, злочинності, "тіньової" економіки, технологічної відсталості української економіки тощо; це знижує привабливість марки "зроблено в Україні" та є причиною відмови частини потенційних зарубіжних партнерів від ведення бізнесу з українськими компаніями.

Виходячи із вищезазначеного, можна зробити висновок, що членство України в СОТ стало потужним стимулом реформування національного торговельного режиму, формування прозорої та передбачуваної регуляторної політики. Приєднання до СОТ позитивно вплинуло на динаміку гармонізації торговельно-орієнтованого законодавства держави з договірно-правовою системою СОТ і сприяло активізації торгівельних відносин з країнами-членами організації. Проте, хоч перед Україною відкрились міжнародні ринки торгівлі, вони не приносять бажаних результатів експорту, що в основному спричинене низькою конкурентоспроможністю національного виробника [27].

2. Оцінка наслідків вступу України до СОТ

2.1 Аналіз розвитку сільського господарства України після вступу до СОТ

Сільське господарство завжди було важливою складовою переговорного процесу в рамках вступу України до СОТ. Основною метою успішного завершення цих переговорів було забезпечення належного рівня підтримки агропромислового комплексу країни та створення умов для конкурентоспроможності вітчизняного сільськогосподарського виробника після вступу до СОТ [6, c. 243].

Вступивши в СОТ, Україна отримала певні обмеження і зобов'язання, однак членство в СОТ не означає відмову від підпримки сільськогосподарського сектору в цілому. Маючи певні обмеження за програмами, які спричиняють викривлений вплив на виробництво та торгівлю (заходи "жовтої скриньки"), СОТ пропонує цілий спектр видатків, які не спричинятимуть такого впливу, а допомагатимуть сільськогосподарським товаровиробникам (заходи "зеленої скриньки") [7, c. 101].

До складу заходів "зеленої скриньки" включаються: державні дослідницькі програми; програми боротьби зі шкідниками та захворюваннями; послуги з навчання, розповсюдження інформації й консультаційні послуг; виплати за програми охорони навколишнього природного середовища; надання допомоги виробникам неблагополучних регіонів тощо. Серед заходів підтримки, що запроваджені в сучасних умовах в Україні, до складу "жовтої скриньки" підпадають: бюджетна тваринницька дотація; державна підтримка виробництва продукції рослинництва; підтримка селекції в рослинництві, тваринництві, птахівництві; фінансова підтримка через механізм здешевлення кредитів тощо [7, c. 101].

Незважаючи на те, що з вступом до СОТ держава мусила здійснити певну лібералізацію доступу до ринку, Україні вдалось відстояти позицію та досягти компромісу стосовно принципових питань:

1) державна підтримка. Україна не має зобов'язань перед СОТ по скороченню внутрішньої підтримки, що надається через "жовті" програми. Є лише зобов'язання не перевищувати домовлений річний сукупний вимір підтримки (СВП). Щорічний СВП, який акумулює в собі окремі "жовті" програми підтримки, не повинен перевищувати для України 3 млрд. 43 млн. грн. Додатково Україна може кожен рік витрачати на жовті програми до 5% від річної вартості виробництва валової продукції сільського господарства та до 5% від річної вартості по кожному окремому продукту;

2) встановлення тарифної квоти на цукор-сирець з тростини. Питання полягало у необхідності забезпечення мінімального доступу на вітчизняний ринок відповідно до правил СОТ (не менше 5% від внутрішнього споживання. В ході складного переговорного процесу була погоджена пропозиція української сторони про запровадження щорічної тарифної квоти в обсязі 260 тис. тонн (впливові країни - члени СОТ наполягали на 480 тис. тонн) зі ставкою ввізного мита 2% в межах квоти на ввезення цукру-сирцю з тростини, що є оптимальним обсягом для захисту ринку, забезпечення конкуренції і створення страхового фонду на випадок неврожаю цукрового буряку. Водночас поза межами квоти українська сторона відстояла захисний митний тариф зі ставкою 50%;

3) застосування спеціальних режимів оподаткування ПДВ сільськогосподарських товаровиробників. Україна зберегла право застосування спеціального режиму оподаткування ПДВ для сільськогосподарських товаровиробників шляхом акумуляції, який передбачає застосування ПДВ за ставкою 20% щодо всієї реалізованої сільськогосподарської продукції, незалежно від того, чи вона імпортована, чи вироблена на території України;

4) участь у переговорах раунду Доха-Розвиток у сфері сільського господарства. Проект домовленості країн-членів СОТ у сфері сільського господарства містить в собі зобов'язання стосовно суттєвої лібералізації торгівлі сільськогосподарською продукцією, зокрема значного скорочення рівнів субсидування та тарифів. Однак, завдяки консультацій, проведених у рамках СОТ, Україна приєдналась до групи країн, що нещодавно вступили до Організації, що дає змогу зберегти рівень підтримки сільського господарства та тарифів незалежно від результатів раунду Доха-Розвиток і додаткові конкурентні переваги на світовому ринку [27].

Проаналізуємо дані щодо експортно-імпортних потоків по окремих видах продукції АПК.

Одним із стратегічних видів продукції АПК України є зернові. За останні роки в цілому спостерігається збільшення їх експорту (рисунок 2.1).

Рисунок 2.1-Експорт зернових Україною, 2004-2011 роки.

Зростання обсягів продаж зернових обумовлено як збільшенням урожаю у 2008 році, так і скасуванням експортних квот на зернові (Постанова Кабінету Міністрів України від 21.05.2008 №470). Незважаючи на це, у 2008 році спостерігалось зниження експорту насіння соняшнику (рисунок 2.2), що в основному пов'язано із врожайністю.

Рисунок 2.2-Експорт насіння соняшнику Україною, 2004-2011 роки.

Також зріс експорт кукурудзи. У 2008 році обсяги продаж зросли порівняно із попередніми роками і досягли 2,8 млн.тонн, а у 2011 році збільшились ще майже втричі (7,8 млн.тонн).

Тенденція збільшення обсягів експорту характерна і для овочів, зокрема картоплі, томатів, фруктів, курятини. Так, у 2011 році порівняно з 2007 роком даний показник зріс відповідно у 1,7 раз, 4,1; 3,8; 1,7 (у 2010 майже в 3 рази), 9,9 раз відповідно. Проте, зменшився у 2,5 рази експорт молока та вершків, обсяги експорту усіх видів сирів та кисломолочного сиру більші ніж у 2006-2007 роках, проте менші за 2004-2005 роки [6, c. 242].

Щодо імпорту, то спостерігається збільшення по насінні соняшнику, овочах та коренеплодах, зокрема картоплі, томатах, молоку та вершках згущених. Так, у 2011 році порівняно з 2007 роком даний показник зріс відповідно у 2 рази, 4,4; 3,7; 18,1; 13,4 раз. Цікаво, що Україна зменшила імпорт курятини у 2,2 рази. Тобто, вітчизняна продукція є конкурентоспроможною на внутрішньому ринку [6, c. 215-216].

Останніми роками спостерігається суттєвий розвиток олійної промисловості. У 2009 році питома вага експорту олії та жирів мала 19%, у 2010 році - 26%, і в подальшому прогнозується збільшення. Запровадження вивізного мита на насіння соняшнику на рівні 17% стало головним фактором підтримки галузі і стимулювало інвесторів вкласти кошти в оновлення технічного оснащення заводів [7, c. 101].

Існували побоювання щодо конкурентноспроможності вітчизняної продукції після вступу України до СОТ. Дійсно, з одного боку, обсяги імпорту за окремими видами продукції суттєво зросли. Проте, оскільки одним з показників конкурентноспроможності продукції вважають питому вагу експорту у обсягах виробництва, то на мою думку доцільно проаналізувати його динаміку (таблиця 2.1) [34].

Таблиця 2.1 - Динаміка питомої ваги експорту окремих видів продукції АПК у обсягах її виробництва, %

Продукція

Роки

2003

2004

2005

2006

2007

2008

2009

Зернові

19,7

18,6

33,6

33,1

15,2

31,3

57,2

пшениця

25,0

14,6

32,1

33,5

7,6

29,0

61,7

кукурудза

13,7

13,9

39,0

26,2

12,9

24,6

68,5

насіння соняшнику

20,4

11,6

0,8

4,3

8,9

1,5

11,4

картопля

0,00

0,01

0,00

0,00

0,01

0,01

0,02

томати

0,3

0,3

0,3

0,7

1,4

2,2

3,4

З наведених даних видно, що питома вага експорту у обсягах виробництва по більшості наведених продуктах зростає. Так, найбільшого значення даний показник по зернових, зокрема пшениці, кукурудзі, картоплі і томатах досяг саме у 2009 році після вступу України до СОТ. Це свідчить про конкурентноспроможність вітчизняної продукції на зовнішньому ринку.

Позитивною тенденцією залишається додатне зовнішньоторговельне сальдо по продукції АПК, коли по народному господарству значення данного показника було від'ємним протягом останніх семи років (таблиця 2.2) [27].

Таблиця 2.2 - Зовнішня торгівля України по народному господарству та продукції АПК за 2005-2011 роки, млн.дол.США

Показники

2005

2006

2007

2008

2009

2010

2011

Експорт всього, по народному господарству

34286,7

38367,7

49248,1

66954,4

39702,9

51430,5

68409,8

Експорт продукції АПК

4307,0

4713,4

6247,7

10824,7

9514,9

9936,1

12804,1

Імпорт всього, по народному господарству

36141,1

45034,5

60669,9

85535,4

45435,6

60740,0

82606,9

Імпорт продукції АПК

2684,1

3166,5

4111,0

6456,5

4936,0

5761,9

6346,4

Сальдо по продукції АПК

1622,9

1546,9

2136,7

4368,1

4578,9

4174,2

6457,7

Сальдо по народному господарству

- 1854,3

-6666,8

-11421,9

-18580,9

-5732,7

-9309,4

-14197,1

Зважуючи наведені дані, можна стверджувати, що після вступу України до СОТ експорт продукції в цілому по народному господарству збільшився майже у півтора, а по продукції АПК - у 1,7 рази. На наш погляд, з входженням у СОТ підвищилась ймовірність ризиків і відповідно економічних ризиків внаслідок лібералізації зовнішньої торгівлі. Для зменшення негативів необхідно поглибити вивчення та врахувати досвід інтеграції окремих членів СОТ, особливо ЄС. Необхідно розробити засади для розвитку конкурентних умов у сфері обробки, зберігання, торгівлі сільськогосподарською продукцією. Потрібно удосконалити систему сертифікації й стандартизації. Розвинуті країни реалізують свою продукцію на 15-20% вище світових цін. Такі можливості має і Україна при організації чіткого контролю за якістю своєї продукції. Отже, доречно зробити висновок, що вступивши в СОТ, Україна повинна направляти свої сили для покращення конкурентоспроможності сільськогосподарської сфери.

2.2 Аналіз впливу вступу України до СОТ на розвиток промисловості

Визначальна роль промислового виробництва у розвитку сучасної цивілізації та прогресі людства є незаперечною. Вона без перебільшення може бути кваліфікована як продукт суспільного прогресу і разом із тим - його генератору.

Саме вона є основним чинником, що призводить до економічної відсталості багатьох регіонів та цілих країнах, зубожіння народів, що проживають у них, з усіма наслідками, що випливають з цього.

За результатами дослідження, я з'ясувала, що промисловістьУкраїни має досить повнугалузеву структуру, охоплює базові галузі: машинобудування, приладобудування, обробну, легку, переробну промисловість та інші. Серед наукоємних галузей - авіакосмічна, автобудівельна, важке машинобудування, верстатобудування і інструментальне, електротехнічне і приладобудівне, промисловість засобів зв'язку і складної апаратури, радіоелектронна, суднобудівельна.

Набуття Україною у травні 2008 членства в СОТ зробило Україну рівноправним партнером на світових товарних ринках. У результаті було скасовані окремі обмеження та лібералізовані умови доступу на зовнішні ринки для цілого ряду українських товарів металургійної, хімічної, машинобудівної галузей [18, c. 27].

Одним із пріоритетних видів промислової діяльності України є машинобудування, місце і роль якого визначено у проекті "Концепції загальнодержавної цільової програми розвитку промисловості України на період до 2017 року". Зокрема в документі зазначено, що більш прогресивною стає галузева структура світової промисловості, у якій перші місця посідають: машинобудування (40% всієї продукції), хімічна промисловість (більше 15%), харчова (14%), легка промисловість (9%), металургія (7%) [27].

Нинішня частка вітчизняної машинобудівної продукції в обсязі реалізації усієї промислової продукції (11%) - невеликий показник як для країни, що позиціонує себе індустріально розвинутою державою. В економічно розвинутих країнах частка машинобудування зазвичай сягає від 30% до 50% загального обсягу промислової продукції. У Німеччині цей показник становить 53,6%, Японії - 51,5%, Китаї - 35,4%. Саме такий рівень розвитку машинобудування забезпечує технічне переоснащення всієї промисловості кожні 7-10 років [27]. Для України даний показник більше ніш у 2 рази нижчий, що справедливо вважається фахівцями однією з основних причин технологічного відставання українських промислових підприємств від підприємств-конкурентів розвинутих країн [27].

Я вважаю, що стан та розвиток машинобудування має важливе значення не лише для промисловості, а й для економіки в цілому. Адже, потенціал та наявні виробничі можливості даної галузі є основою стратегічної стійкості національної економіки [9, c. 37-38].

Нинішня частка машинобудівної продукції в обсязі експорту товарів (9,9%) - невеликий показник як для країни, що позиціонує себе індустріально розвинутою державою (рисунок 2.3).

Рисунок 2.3 - Динаміка частки експорту машинобудівної галузі в загальному експорті України в 2001-2011 роках

В економічно розвинутих країнах частка машинобудування зазвичай сягає від 30% до 50% загального обсягу промислової продукції. Наприклад, у Німеччині цей показник становить 53,6%, Японії - 51,5, Китаї - 35,4%. Саме такий рівень розвитку машинобудування забезпечує технічне переоснащення всієї промисловості кожні 7-10 років [32, c. 20-21].

Як видно з рисунку 2.3 у 2001 році питома вага машинобудування становила 10,2% обсягів реалізації всієї промислової продукції, а у 2004 році - 13,4%. У 2005-2006 роках відбувся невеликий спад. Але вже у 2007 році машинобудування відігравало відчутну роль у зростанні переробної промисловості й продемонструвало значний приріст на фоні незначного збільшення обсягів реалізації продукції переробної промисловості (на 1,2%). 2009-й рік виявився нелегким для машинобудівної галузі, оскільки падіння обсягів реалізації досягло 2,7%. Незважаючи на невелике пожвавлення на 0,4% в 2010, в 2011 році, частка зменшилася до рекордно мінімального значення за весь аналізований період.

Понад 60 - 70% продукції машинобудування України експортується до Росії, інших країн СНД, КНР, Індії, Мексики.

Машинобудування являється стратегічно важливою високотехнологічною галуззю економіки України, що здатна для країни забезпечити гідне місце в міжнародному розподілі праці і значно підвищити її конкурентоспроможність на світовому ринку. Відповідно до тарифних зобов'язань, взятих Україною перед СОТ, середньоарифметичну ставку ввізного мита на продукцію машинобудування встановлено на рівні 5,02 % (сьогодні фактично - 4.4 %). Таким чином, і ця галузь уже і функціонує в режимі членства України в СОТ. Водночас членство в СОТ призвело до необхідності переглянути політику державної підтримки окремих секторів машинобудування [32, c. 28].


Подобные документы

  • Переваги, отримані Україною після вступу до Світової організації торгівлі (СОТ). Негативні наслідки вступу до СОТ. Рівень відкритості економіки. Розширення номенклатури та географічної структури експорту та імпорту. Динаміка зовнішньої торгівлі України.

    презентация [559,5 K], добавлен 19.10.2013

  • Вступ України до Світової організації торгівлі. Сфера діяльності СОТ розширюється і передбачає не тільки регулювання торговельних потоків, а й міжнародне економічне регулювання капіталу та робочої сили. Переваги та недоліки членства України в СОТ.

    реферат [22,5 K], добавлен 27.03.2011

  • Історія розвитку Генеральної угоди з тарифів і торгівлі. Комплексне дослідження правових засад і принципів становлення Світової організації торгівлі. Принципи реалізації Світовою організацією міжнародної торговельної політики та міжнародної торгівлі.

    статья [31,7 K], добавлен 11.09.2017

  • Система міжнародних організацій з регулювання світової торгівлі. Світова організація торгівлі, історія її створення, цілі, принципи та функції. Міжнародні організації з урегулювання світових товарних ринків. Комісія ООН з права міжнародної торгівлі.

    лекция [612,6 K], добавлен 10.10.2013

  • Аналіз проблем тарифного регулювання в рамках вступу до Світовій організації торгівлі. Ефективна торговельна політика як один з із чинників інтеграції країни у міжнародний економічний простір. Заходи щодо захисту та підтримки національного виробника.

    контрольная работа [35,1 K], добавлен 08.03.2013

  • Суть, передумови формування та особливості світового ринку послуг, їх види. Географічна структура, регулювання та тенденції розвитку міжнародної торгівлі послугами в умовах глобалізації. Передумови вступу України до Світової організації торгівлі.

    курсовая работа [287,2 K], добавлен 12.12.2010

  • Сутність і форми світової торговельної політики, її тарифні та нетарифні методи регулювання. Причини виникнення та класифікація міжнародних організацій, їх призначення в сфері регулювання світової торгівлі. Особливості співробітництва України з СОТ.

    дипломная работа [112,3 K], добавлен 19.06.2011

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.