Українсько-польські відносини 1991-2011 рр.

Активна співпраця на міжпарламентському рівні була пролонгована і після парламентських виборів у Польщі (2001 р.) та в Україні (2002 р.). Нового змісту вона набула і після вступу Польщі до Європейського Союзу. Сьогодні формується фактично новий, більш дієвий механізм співробітництва парламентарів України та Польщі. У сучасних умовах досить важливим напрямком польсько-української міждержавної, зокрема міжпарламентської взаємодії, стала робота з гармонізації договірно-правової бази двосторонніх відносин, приведення їх у відповідність до вимог ЄС.

2.2 Політичне співробітництво України та Польщі

З самого початку новітніх відносин між Україною та Польщею вищі державні органи, тісно співпрацювали у вирішенні важливих питань розвитку двосторонніх стосунків. Успішний міжпарламентський діалог, який регулярно відбувається між Україною та Польщею, сприяє швидкій ратифікації міждержавних угод, гармонізації правових норм, зміцнює взаєморозуміння політичних еліт.

1 лютого 1992 р. було оголошено про відкриття посольства Республіки Польща в Україні. Першим надзвичайним і повноважним послом Республіки

Польща в Україні став відомий прихильник польсько-українського зближення і колишній представник польського уряду Є. Козакевич. З жовтня 1992 р. у Польщі почав працювати в ранзі надзвичайного і повноважного посла України Г. Удовенко - один із найбільш досвідчених дипломатів.

У серпні 1994 р. розпочало свою роботу генеральне консульство України у Гданську. В жовтні 1997 р. відбулось урочисте відкриття генерального консульства України в Республіці Польща у Кракові, що стало важливою політичною подією. Сам факт присутності на його офіційному відкритті керівників регіональних органів державної влади Республіки Польща, представників різних релігійних конфесій, наукової і творчої інтелігенції свідчить про зацікавленість польської сторони у розвитку та поглибленні українсько-польських економічних, науково-культурних та громадських зв'язків. Відкрилися генеральні консульства Республіки Польща у Львові, Харкові, Києві, Луцьку та Одесі.

Починаючи з другої половини 90-х рр. XX століття, польсько-українські стосунки політики, політологи, історики та й самі польські та українські політичні діячі стали характеризувати як стратегічні.

Оголошення стабільних внутрішньо- і зовнішньополітичних орієнтирів новообраним Президентом України Л. Кучмою у 1994 році, а саме курсу на проведення ефективних політичних і економічних реформ та визначення зовнішньополітичної стратегії України на європейську інтеграцію, що відповідало стратегічним інтересам Польщі, позитивне ставлення України до прагнення Польщі вступити в НАТО - все це сприяло подальшому розвитку тісніших українсько-польських взаємин з перспективою на стратегічне партнерство. І хоча умовною датою офіційного оголошення виходу українсько-польських відносин на рівень стратегічного партнерства вважається 1996 р., уже починаючи з 1994 р., українсько-польським відносинам притаманна динаміка нарощування потенціалів двосторонньої взаємодії, що дало привід в майбутньому оголосити відносини стратегічними.

Практичним проявом цього стала й активна підтримка Польщею України у її прагненні інтегруватись в Європу. Україна прагнула увійти до Центральноєвропейської ініціативи як повноправний член, асоційованим членом даного об'єднання вона була з 1994 р. Проблема участі України в Центральноєвропейській ініціативі обговорювалася під час офіційного візиту в Україну у серпні 1995 р. віце-маршала Сейму Олександра Малаховського та делегації польського парламенту на чолі з маршалом Сейму Юзефом Зихом 5-10 жовтня 1995 р. Під час зустрічі тодішній Голова Верховної Ради України О. Мороз звернувся до свого колеги з проханням підтримати вступ України до ЦЄІ. Польща спробувала себе у ролі активного посередника України на Заході. Починаючи з 1995 р., Варшава виступила з низкою нових ініціатив стосовно Києва. Польща, яка головувала в ЦЄІ у 1995 р., підтримала курс України на здобуття членства в "ініціативі". Польща захищала інтереси України і у питанні входження до Ради Європи у вересні 1995 р.

Чітку систему двосторонньої співпраці вищих законодавчих органів України та Республіки Польща доповнювала і тісна взаємодія українських та польських законодавців під час роботи їх делегацій в міжпарламентських асамблеях загальноєвропейських, регіональних чи субрегіональних масштабів. Так, делегації двох держав інтенсивно співпрацюють у Парламентській асамблеї Ради Європи, Парламентській асамблеї організації з безпеки та співробітництва в Європі, Парламентській асамблеї організації чорноморського економічного співробітництва.

Перша зустріч Президента Польщі А. Кваснєвського з Президентом України Л. Кучмою відбулася у січні 1996 р. у Парижі. В ході розмови було вирішено розбудувати Консультативний Комітет. 7-8 червня 1996 р. у Ланьцуті відбулась неофіційна зустріч керівників держав європейського регіону, на яку Президент Польщі А. Кваснєвський запросив Президента України Л. Кучму. На зустрічі були присутні, окрім українського і польського президентів, президенти Італії, Німеччини, Австрії, Чехії, Угорщини, Словенії. У ході зустрічі відбулося обговорення двох найважливіших для країн Центральної та Східної Європи питань - розширення НАТО і можливе входження цих країн до Європейського Союзу.

25-26 червня 1996 р. під час офіційного візиту до Варшави Президента України Л. Кучми було проголошено про вихід українсько-польських відносин на рівень стратегічного партнерства. Центральним документом та легітимною, (хоча і декларативною) підставою для переходу польсько-українських відносин на рівень стратегічного партнерства стала укладена в ході візиту Л. Кучми у Польщу "Спільна Декларація Президента України і Президента Республіки Польща" від 25 червня 1996 р.

У контексті все більшого поглиблення процесу євроатлантичної інтеграції цілі обох країн стали співпадати і отримали стратегічний вимір: взаємна орієнтація на вступ до ЄС та НАТО.

У червні 1996 року був розроблений проект Меморандуму про стратегічне партнерство України і Польщі. У документі наголошувалося на проведенні регулярних українсько-польських зустрічей за участю президентів і прем'єрів; трансформації Консультаційного комітету президентів України і Польщі у міжурядову робочу групу; встановлення консультаційних механізмів; утворення спільного українсько-польського інституту з центрами у Варшаві і Києві, який мав сприяти спільному порозумінню, довірі та зближенню; встановленні через МЗС двох країн групи європейської інтеграції.

Черговим важливим етапом у розвитку двосторонніх відносин та практичним підтвердженням принципів стратегічного партнерства між державами став державний візит Президента Республіки Польща А. Кваснєвського в Україну 20-22 травня 1997 р. Головним підсумком візиту А. Кваснєвського в Україну стало підписання президентами України і Республіки Польща Спільної заяви "До порозуміння і єднання", яка підвела риску під непростим минулим двох народів і закликала молоде покоління українців і поляків жити в злагоді і мирі.

У документі висловлюється спільне прагнення до остаточного подолання складної українсько-польської історичної спадщини. Обидві держави зобов'язались опікувати і всіляко підтримувати розвиток національних громад в Україні та Польщі. Президенти обох країн заявили, що беруть під свій патронат ідеї українсько-польського порозуміння і єднання.

З метою подальшого зміцнення українсько-польського стратегічного партнерства 2004 рік відповідно до домовленостей між президентами України та Польщі, був оголошений Роком Польщі в Україні і проходив під гаслом "Україна і Польща - разом у Європі", офіційне відкриття якого відбулося 30 березня 2004 р.

У ході виборів Президента України 2004 року переважна більшість поляків зайняла позицію підтримки демократичної опозиції.

Першим політиком високого рангу, що прибув до Києва, став перший президент Польщі, лауреат Нобелівської премії миру Лех Валенса, до якого В. Ющенко 23 листопада у листі звернувся з проханням приїхати в Україну. Л. Валенса зайняв позицію підтримки опозиції, вважаючи їх вимоги логічними, а методи які вони застосовують - методами XXI ст. Ще до прибуття в Україну Л. Валенса заявив, що бачить кілька сценаріїв вирішення конфлікту. У першу чергу, на його думку, у цій ситуації необхідний був діалог, пошук компромісу і вирішення. Візит екс-президента Польщі був свідченням моральної підтримки українського народу авторитетним польськими політичним діячем, а в його особі і усієї Польщі. Лідер польської опозиційної організації "Солідарність" та колишній президент виступив перед учасниками акції протесту з підтримкою. В Україну прибули також поляки - члени Європарламенту, які висловили захоплення мужністю українського народу в процесі відстоювання своїх демократичних прав, побажали успіху у досягненні поставленої мети і заявили про свою підтримку та про те, що будуть представляти інтереси українського народу у Європарламенті.

На офіційному рівні про допомогу Польщі в урегулюванні кризи свідчить активна участь діючого в той час президента Польщі А. Кваснєвського у ролі посередника між сторонами конфлікту. А. Кваснєвський дав згоду на роль посередника. Розуміючи необхідність активного включення у вирішення конфліктної ситуації президент Польщі робив усе можливе, щоб розв'язання політичної кризи в Україні набула загальноєвропейського характеру.

2005 рік розпочався Роком України в Польщі, внаслідок чого двосторонні політичні контакти набули ще більшої активності, розпочався етап зміцнення стратегічного партнерства між двома державами.

13-14 березня 2008 року з робочим візитом у Варшаві перебував Президент України В.Ющенко, під час якого сторони обговорили стан двосторонніх відносини, питання подальшого розвитку процесу європейської та євроатлантичної інтеграції України, підготовку до проведення Чемпіонату Європи з футболу Євро-2012, проблеми місцевого прикордонного руху та подальшої розбудови українсько-польського кордону.

14 квітня 2008 року відбувся робочий візит Президента України В.Ющенка до Варшави. Президенти України та Республіки Польща підписали спільну декларацію щодо зміцнення співпраці між країнами у підготовці до фінальної частини чемпіонату Європи з футболу Євро-2012.

Політичні зміни в Україні дали новий поштовх і для розвитку українсько-польського стратегічного партнерства, яке на сьогоднішній день можна цілком слушно вважати, в головних рисах вже формалізувалось інституційно і функціонально. Якщо врахувати необхідність юридичного закріплення особливих відносин між партнерами, то упродовж досліджуваного періоду між Україною та Польщею були підписані документи, які закріпили особливість двосторонніх відносин. Зазначимо, що всього правову базу українсько-польських відносин складають вже близько 200 угод, які загалом забезпечують ефективне функціонування двосторонніх механізмів співпраці. Важливою ланкою стратегічного партнерства є створення і діяльність спільних організаційних структур та механізмів, завдання яких сприяти поглибленню співробітництва між Україною та Польщею.

2.3 Економічні зв'язки України та Польщі

Геополітичне розташування України та Польщі, територіальна близькість, традиційні економічні зв'язки та взаємний інтерес створили сприятливі передумови для того, щоб торговельно-економічні відносини між Україною та Республіки Польщі набули якісно нового виміру.

Економічні відносини між Україною та Польщею регулюються міждержавними угодами й охоплюють головні питання, пов'язані з економічною співпрацею, охороною інвестицій і униканням подвійного оподаткування, а також низкою міждержавних угод, котрі стосуються окремих питань співробітництва. До них у першу чергу належать: Угода між Міністерством сільського господарства і тваринництва Польщі та Міністерством сільського господарства і продовольства України про економічну та науково-технічну співпрацю в цій галузі, від 18 травня 1992 року; Договір між урядами Польщі та України про регіональне співробітництво, від 29 жовтня 1993 року; Угода між урядами Польщі та України про торгівлю та економічне співробітництво, від 11 березня 1994 року; Декларація про умови та напрями партнерства і співробітництва між Україною та Польщею в галузі торгово-економічних відносин, від 17 серпня 1994 року.

У першій половині та середині 90-х років ХХ століття українсько-польські економічні відносини постійно покращувалися. За 1992-1997 роки обсяги українсько-польської торгівлі зросли вшестеро, але вже у 1998-1999 роках відбувається помітний спад, спричинений низкою факторів, зокрема економічно-фінансовою кризою в Росії, яка слугувала ринком збуту для приблизно 30% українського експорту. Попит на український імпорт зростав, так само і зростали цінові ставки і на деякі товари, особливо сільськогосподарську продукцію. У результаті це потягнуло за собою спад вартості гривні, і все це негативно позначилось на фінансових результатах польського експорту в Україну. За згаданий період зафіксовано зниження товарообігу з Польщею на 14%, водночас експорт з Польщі зменшився на 17%. На заваді українсько-польським економічним відносинам в цей період стають: відсутність угоди про спільний економічний простір, відповідної інфраструктури для торговельного обміну та узгодженої митної політики.

Характер економічних відносин між двома державами яскраво висвітлює аналіз імпортно-експортних операцій. Зокрема протягом 1999 року Польща поставляла в Україну передусім вироби хімічної промисловості, сільськогосподарську продукцію, промислові товари та вугілля. В українському експорті домінувала сировина: залізна руда, магній, природний газ.

З 1991 року спостерігається помітна активізація польських підприємств приватного сектора, які привносили у торговельне та інвестиційне співробітництво Польщі та України нові тенденції, пов'язані з галузевою специфікою експортно-імпортних і виробничо-господарських операцій. Зокрема, у польському експорті зросла частка харчових продуктів і продовольчих товарів, меблів, паперу та картону, будівельних виробів, інших товарів, що почали активно вироблятися польським малим і середнім бізнесом, а польські підприємці дедалі активніше виходили на ринки закордонних держав, включаючи Україну. Водночас український експорт практично не змінив свого «пострадянського» вигляду і складається переважно з індустріальної продукції, в якій домінують залізна руда, прокат, брухт чорних металів, а також електроенергія і продукція нафтогазової промисловості. Інвестиції ж з України до Польщі, за винятком окремих випадків, пов'язаних із сектором важкої індустрії, перебувають на мізерному рівні, й не дозволяють сподіватися на серйозні перспективи розвитку інвестиційної активності українського бізнесу на польському ринку.

Таким чином, з українського боку в системі зовнішньоекономічних відносин із Польщею продовжує домінувати постачальницько-збутова модель, яка без особливих модифікацій зберігається ще з часів членства обох держав у РЕВ. Водночас за ініціативою польської сторони, у зовнішньоекономічному співробітництві з Україною дедалі чіткіше простежується контури інвестиційно-економічної моделі, принаймні, у початковому її вигляді. Характерними ознаками цієї моделі є посилення інвестиційної активності польських підприємств на українському ринку, особливо у нових секторах економіки, таких як сфера послуг, фінансова та банківська діяльність.

Нинішній стан розвитку українсько-польського інвестиційного співробітництва визначається низкою тенденцій, які спричиняють до виникнення певних труднощів на шляху подальшого поглиблення господарської інтеграції наших держав, і змушують вести пошук нових, адекватних засобів активізації інвестиційних процесів у зовнішньоекономічному партнерстві України та Польщі.

Сучасний стан розвитку українсько-польського інвестиційного співробітництва визначається, насамперед, значною диференціацією активності закордонних інвесторів на польському та українському ринках, викликаною різними типами економічних порядків, що існують в Україні та Польщі, а також втілюваною на практиці економічною політикою урядів обох держав. Саме узгодження принципів формування економічного порядку і реалізації зовнішньоекономічної стратегії держав в умовах європейської інтеграції виступає одним із головних чинників створення належних умов для їхньої взаємодії господарської інтеграції, найвищою стадією якої є інвестиційне співробітництво.

Усі згадані компоненти є надзвичайно актуальними з погляду розвитку інвестиційного співробітництва Польщі та України. Причому це стосується як регіонального, так і загальнонаціонального рівня.

У 2000 році відбувся деякий економічний підйом, пов'язаний із зростанням попиту і власне самої продукції. Було подолано негативну тенденцію спаду взаємних оборотів і відбулось їх зростання. У результаті цих позитивних зрушень оборот між Україною та Польщею зріс на 22, 4% порівняно з 1999 роком.

У 2001 році Україна була для Польщі дев'ятим партнером в експорті і займала 23 позицію серед імпортерів. Для України Польща ж в списку партнерів з експорту займала сьому позицію й утримувала шосту позицію в імпорті. Протягом 2001 року в польському експорті в Україну головне місце займали машини, електротовари, недорогоцінні метали, добрива, каучук та інша продукція хімічної промисловості, сільськогосподарські товари, вироби з шерсті, дерева, вугілля. В імпорті з України до Польщі переважали мінерали, недорогоцінні метали, продукти тваринництва та вироби хімічної промисловості.

Одним з найбільш перспективних українсько-польських проектів з економічної та з геополітичної точки зору є побудова трубопроводу Одеса-Броди-Гданськ з метою транспортування в Європу каспійської нафти. Реалізація цього проекту дуже важлива з точки зору не декларативного, а справжнього стратегічного партнерства. На політичному рівні ідея цього проекту вперше з'явилась ще в 1995 р. За рахунок приватних інвестицій поляки планують продовжити нафтопровід Одеса-Броди до Гданська, звідки каспійська нафта має надходити до Західної Європи. 28 вересня 1998 р. Л. Кучма та А. Кваснєвський дали політичний імпульс прискоренню реалізації цього важливого проекту, ідея якого протягом наступних років була на порядку денному практично всіх українсько-польських переговорів.

На сьогоднішній день проект Одеса-Броди-Гданськ практично так і не реалізований і нафтотермінал працює у реверсному режимі. Однією з головних перешкод є несумісність польських приватних структур консорціуму "Золоті ворота" із бюрократизованими державними структурами України. Тому навіть з цієї точки зору особливо нагальною стає потреба проведення політичних та економічних реформ в Україні.

У 1993 року на урядовому рівні були підписані: Угода про основні принципи транскордонного співробітництва Польщі з Україною та Угода про режим переміщення через українсько-польський кордон, співробітництво і взаємодію в питаннях, котрі пов'язані з кордоном. На підставі цих документів була створена Польсько-Українська Міжурядова Координаційна Рада з питань транскордонного співробітництва. Діяльність Ради спрямована на розробку загальної Програми планування прикордонних територій Польщі й України, формування сприятливих економічних, правових та організаційних умов для спільної підприємницької діяльності в регіонах двох країн.

І якщо в економічних відносинах двох країн існують деякі проблеми, то співробітництво між територіальними одиницями України й Польщі (на рівні воєводств, областей і міст) відбувається без перешкод. Найкраще розвиваються контакти прикордонних регіонів, що випливає з безпосередньої необхідності співпраці, вирішення проблем, які виникають. Активно включені в економічне співробітництво також воєводства Польщі і області України, які не межують одні з одними.

Регіональне співробітництво скеровано здебільшого на торговельно-економічні обміни, спільні заходи щодо охорони навколишнього середовища, співпрацю в галузях науки й культури. Про розміри регулярної економічної співпраці свідчить такий факт: торгівля в польській частині прикордоння на 2003 рік становила близько 50% вартості офіційно зареєстрованого експорту з Польщі Україну.

Велике значення для польсько-українського економічного співробітництва має регіональна співпраця на рівні єврорегіонів «Карпати» та «Буг». До складу євро регіону «Карпати», утвореного в 1993 році, входить 26 адміністративних одиниць, в тому числі польські воєводства: Перемишльське, Жешувське, Кроснінське та Томашувське і Закарпатська, Львівська, Івано-Франківська та Чернівецька області України.

Єврорегіон «Буг» існує з 1995 року і спочатку охоплював з польського боку Люблінське, Холмське, Замостське, Тарнобжезьке воєводства, а з українського - Волинську область, а також частину Білорусі.

Функціонування єврорегіонів відбувається через управління проектами, які фінансуються з різних фондів Європейського Союзу в рамках програм FARE, TACIS, INTERREG, CREDO, а також міжнародними донорськими організаціями.

Діяльність єврорегіонів на території двох країн дала важливі результати: сформовані сприятливі умови для подальшого зближення народів Польщі та України, налагоджені контакти на рівні не тільки державних структур, а й людських відносин, відбувається нормалізація прикордонних відносин. Це дає гарантію уникнення прикордонних конфліктів. Сприяючи активізації бізнесу в прикордонних областях, створенню спільних підприємств із капіталом польських та українських підприємців, розвитку туризму, культурній, науковій та освітній співпраці, обидві держави тим самим зумовлюють інтенсифікацію суспільного життя на своїх периферійних частинах. Але ці результати недостатні в контексті потенційних можливостей учасників українсько-польського транскордонного співробітництва.

Розвитку торгового і кооперативного обміну сприяло відкриття мережі банківських установ. У 1997 році, після трьох років наполегливої праці, у Луцьку став функціонувати перший у прикордонні іноземний банк - зі 100% польського капіталу (Pekao S.A.). Він проводив різноманітне обслуговування господарчих і економічних структур, як польських, так і українських. У 2000 році у Львові розпочав діяльність польський Кредитний банк «Україна». Кредобанк є надійною опорою як для польського бізнесу, що входить в Україну в ролі інвестора, так і для польських фірм, які прагнуть реалізувати себе на українському ринку. Спеціальний продукт «Кредит-Україна», розроблений в 2007 році спільно з Польським акціонерним банком «Загальна ощадна каса» (РКО ВР) і Кредобанком, дає змогу фінансувати польські та українські підприємства з часткою польського капіталу за польськими відсотковими ставками.

Протягом 1999-2011 років експорт українських товарів та послуг до РП зріс у 5,1 рази (з 339 до 1741 млн. дол. США), імпорт - більш ніж у 11 разів - з 271 до 3065 млн. дол. США, із них 95% зовнішнього торгівельного обігу припадало на товари та 5% - на послуги. Зовнішньоторговельний обіг торгівлі товарами між Україною та Польщею за січень-лютий 2011 року склав 391 млн. дол. США. В порявнянні з аналогічним періодом минулого року спостерігається деяке зниження показників, що однак пояснюється впливом світової фінансової кризи.

Економічна співпраця між Україною та Польщею продовжує надалі активно розвиватися. Це передусім стосується таких галузей, як сільське господарство та сфери переробки його продукції, машинобудування, літакобудування, енергетика, теплопостачання, військово-промисловий комплекс, фармація та медичне устаткування. Саме внаслідок розвитку взаємовигідної співпраці у зазначених галузях і багатьох інших перспективних напрямах можна в декілька разів збільшити частку виробленої продукції в українсько-польському товарообігу, запобігти його зниженню.

Збільшенню товарообігу значно сприяла робота постійних українсько-польських економічних форумів і семінарів, організатором яких здебільшого була Польща. Вона передає досвід у реформуванні економіки Україні, активно сприяє розбудові економічних відносин, діяльності польсько-української Міжурядової комісії з питань торгівельно-економічного та науково-технічного співробітництва.

Позитивно вплинули на економічну співпрацю угоди про співробітництво між міністерствами, урядовими організаціями та підписання Меморандуму про заходи, спрямовані на лібералізацію торгівлі між Польщею та Україною. Але незважаючи на певний оптимізм з огляду на вищесказане, слід зауважити, що економіці України інтегруватися з центральноєвропейською, а отже, й з польською, ще важче ніж ре інтегруватися до пострадянської, а точніше, російської економіки. Попри значне економічне зростання упродовж 1990-х років, Польща залишається занадто слабким економічним партнером України, який не здатний провести масоване інвестування капіталу в українську економіку в усіх перспективних галузях.

Програма транскордонної співпраці «Польща-Білорусь-Україна» на 2007-2013 рр.,партнерами якої вже є Львівська,Волинська та Закарпатська області, розширює межі.

Тепер до участі в ній можуть долучитися Рівненська,Тернопільська та Івано-Франківська області. Можливості програми презентували в Рівному працівники її спільного секретаріату,розташованого у Варшаві. Його філії працюють у Бресті та Львові.

Головна мета програми-підтримка проектів транскордонної співпраці та розвитку на прикордонних територіях. Бюджет програми становить 186 млн. євро.

У посольстві Республіки Польща в Україні відбулась конференція «Регіональне співробітництво як шанс для розвитку польсько-українського економічного співробітництва». Під час її роботи Сумщина презентувала свій економічний та інвестиційний потенціал. Серед учасників заходу,організованого Українським економічним центром у Польщі,були представники центральних та місцевих органів влади,бізнесу,міжнародних організацій.

Представник сумської делегації,заступник начальника головного управління економіки та Сумської облдержадміністрації Олександр Фадєєв повідомив,що в області було що презентувати і що підсумовувати. Щодо першого, то регіон запропонував десятки напрямків взаємовигідної співпраці у сфері соціально-економічного розвитку. Щодо другого, то Сумщина упродовж останніх кількох років успішно співпрацює з Любуським воєводством. Починаючи з грудня 2007 року, коли була підписана Угода про довгострокове торговельно-економічне, науково-технічне і культурне співробітництво, проведено значну роботу щодо обміну досвідом у галузі енергозбереження, промислового і сільськогосподарського виробництва, державному управлінні і самоврядуванні, культурі, освіті, медицині. Реалізовано кілька масштабних проектів, здійснено девять взаємних візитів делегацій. Отже, Сумщина підтверджує високу репутацію надійного партнера.

За підсумками І півріччя 2011 р. обсяги зовнішньої торгівлі товарами України з Республікою Польща склали 2 820,1 млн. дол. США. При цьому рівень українського експорту до РП становив 1 411,1 млн. дол. США та у порівнянні з аналогічним показником 2010 року збільшився на 91,0%. Рівень польського імпорту до України - 1 409,0 млн. дол. США та у порівнянні з аналогічним показником 2010р. збільшився на 19,6 %. Вперше за останнє десятиріччя досягнуто позитивне сальдо у зовнішній торгівлі з РП - за результатами І півріччя 2011 року воно склало 2,1 млн. дол. США.

Станом на 1 липня 2011 р. обсяги польських інвестицій в Україні становили 894,4 млн. дол. США, що складає 1,9% від загального обсягу іноземних інвестицій в Україну (станом на 1 січня 2011 р. - 935,8 млн. дол. США, що складало 2,0%).

Традиційно польські інвестиції спрямовано в обробну промисловість (близько 50%), у фінансовий сектор (близько 30%), в оптову та роздрібну торгівлю (12%).

У регіональному розрізі найбільше інвестицій надходить до західних областей України та м. Києва. Найвагомішими польськими інвестиціями в Україні є: фабрика будівельної кераміки «Церсаніт», фабрика паркету «Барлінек», меблева фабрика «Новий Стиль», фабрика упаковки «Кен-Пак», фабрика автозапчастин «Інтер-Гроклін», м'ясокомбінат «ПКМ Дуда», банк «Кредо», «Плюс-банк».

За даними Державного комітету статистики України, обсяги українських інвестицій в польській економіці станом на 01.07. 2011 р. склали 51,1 млн. дол. США, що становить 0,7% від загального обсягу українських інвестицій за кордоном (станом на 1 січня 2011 р. - 49,1 млн. дол. США, що складало 0,7%). За наявною інформацією, обсяг реальних українських інвестицій в РП, які з різних причин не зараховуються українською статистикою, перевищує 1 млрд. дол. США. У Польщі наразі діє щонайменше один десяток підприємств з українським капіталом.

Найвагомішими українськими інвестиційними проектами в РП є: Варшавський автомобільний завод FSO (інвестор - «Авто-ЗАЗ»), металургійний комбінат „Гута Ченстохова” (інвестор - «ІСД»), суднобудівельний завод „Сточнє Гданське” (інвестор - «ІСД»), металотрейдер “Центросталь Бидгощ” (інвестор - «УГМК»).

2.4 Співпраця в галузі культури

Українсько-польська культурна співпраця, незважаючи на низку проблем минулого, продовжує розвиватись. Обидві країни, крім реалізації запланованих проектів, розробляють нові, популяризуючи свої культурні надбання. Це сприяє ліквідації непорозумінь, створює основу для майбутніх досягнень.

На офіційному рівні проблема подолання упередженого ставлення польського суспільства до українців вирішується у стосунках між міністерствами культури та міністерствами освіти двох країн. Протокол про співробітництво між міністерствами культури України та Польщі, від 6 вересня 1991 року став першим документом, що був підписаний після проголошення незалежності України 24 серпня 1991 року. У квітні 1995 року була парафована, а у вересні підписана Угода про співпрацю між міністерствами освіти України та Польщі. Відповідно до неї на 1996-1998 роки було заплановано пріоритетний розвиток таких напрямків: проведення спільних наукових досліджень в галузі гуманітарних, природничих, технічних, педагогічних наук, що становлять взаємний інтерес, і, особливо, що стосуються спільного історичного минулого обох народів; підготовка і перепідготовка кадрів за спеціальністю у формі повного і часткового навчання, аспірантури, докторантури, наукових стажувань, підвищення кваліфікації; розвиток і вдосконалення вивчення рідних мов представниками української національної меншини в навчальних закладах Польщі і польської національної меншини в навчальних закладах України; розвиток добросусідських відносин і прямого співробітництва між дошкільними установами, школами, професійно-технічними училищами, вищими навчальними закладами, науково-дослідними установами Польщі та України; вивчення питань взаємного визнання та еквівалентності документів про освіту, вчені ступені і звання. Представники польської громади в Україні та української в Польщі мають велике значення для налагодження дружніх стосунків між двома народами.

Поряд з українсько-польським зближенням на найвищому рівні від середини 90-х років активізувались контакти на усіх рівнях: загальнодержавному, міжгалузевому, підприємницькому, науковому та культурному. Важливим в цьому контексті є створення у червні 1996 р. неурядової громадської організації Українсько-Польський / Польсько-Український Форум, мета якого зблизити не лише уряди, не лише владу, а й суспільство. Крім того, стали набувати все більшого поширення різні культурні заходи, студентські обміни, спільні освітні проекти, взаємодія політичних партій, зустрічі підприємців, фермерів, журналістів, представників місцевого самоврядування.

Черговим важливим етапом у розвитку двосторонніх відносин та практичним підтвердженням принципів стратегічного партнерства між державами став державний візит Президента Республіки Польща А. Кваснєвського в Україну 20-22 травня 1997 р. Головним підсумком візиту А. Кваснєвського в Україну стало підписання президентами України і Республіки Польща Спільної заяви "До порозуміння і єднання.

Важливе значення для зближення обох народів мало вшанування пам'яті тих, хто загинув під час волинських подій 1943-1944 pоках. Президенти України і Польщі 11 липня 2003 р. виступили на цвинтарі села Павлівка Волинської області (колишній Порицьк) зі спільною заявою "Про примирення в 60-у річницю трагічних подій на Волині". В заяві висловлено переконання, що всі трагічні події, які мали місце у спільній польсько-українській історії потребують взаємного прощення і це буде першим кроком до повного примирення молодих поколінь українців і поляків, які повністю звільняться від упереджень трагічного минулого. Як наголошували президенти, конфлікти минулого не можуть перекреслювати того, що століттями об'єднувало два народи, віддали пошану жертвам конфліктів, співчуття їхнім рідним, зазначивши, що поділяють біль родин жертв і висловились за необхідність продовжити спільний пошук історичної істини про трагедії на Волині. Глави держав також рішуче й однозначно засудили дії, що призвели до злочинів і вигнання українського та польського цивільного населення під час Другої світової війни.

30 березня 2004 р. в Києві в Національному оперному театрі імені Т. Шевченка відбулось урочисте відкриття Року Польщі в Україні, який проходив під егідою Президента України Л. Кучми та Президента Польщі А. Кваснєвського. Президент Польщі та його дружина взяли участь також у відкритті виставки “Доба романтизму” в київській галереї Спілки художників України. Виставка репрезентувала твори молодих художників обох країн.

Така масштабна презентація Польщі в Україні стала унікальною можливістю ознайомитися із доробком польських митців, у тому числі наймолодшого покоління. Але незважаючи на помпезність відкриття та тривалу підготовку до проведення Року Польщі в Україні, він проходив малопомітно, без великого резонансу і суспільного зацікавлення. Однак, активний інтерес поляків до проблем виборчої кампанії в Україні наприкінці 2004 р. та їх підтримка українського народу у їх демократичних прагненнях компенсувала недостатню активність та продуктивність проведення Року Польщі в Україні .

У відповідь 2005 рік був проголошений Роком України в Польщі. Відкриття відбулось у варшавській Національній опері. Прем'єрною акцією став вернісаж "Львів: сторінками століть", де були представлені роботи студентів Академії мистецтв. Виставка представила у сучасному ракурсі, показала трансформації, проблеми і знахідки міста. Синхронно відбулися презентації фірм туристично-санаторного профілю з Карпатського краю та Криму, ярмарки українських сувенірів та виробів ужиткового мистецтва, дегустація страв галицької кухні.

З 23 серпня по 6 вересня Федерація повітроплавання України і Федерація повітроплавання Польщі розробила унікальний проект - Міжнародний переліт на теплових аеростатах за назвою "Україна-Польща". Ідею проведення заходу підтримали Кабінет Міністрів України та Посольство Республіки Польща в Україні. Окремим заходом цього проекту була акція „Дружба без кордонів” - символічний спортивний переліт теплових аеростатів через польсько-український кордон, що відбувся 27 серпня 2005 року у присутності офіційних осіб Польщі й України, представників спонсорів, представників Федерації повітроплавання України і Польщі.

Україна та Польща взяли участь в тендері на проведення Чемпіонату Європи з футболу що відбудеться у 2012 році. Кожна сторона доклала максимальних зусиль для успіху на тендері. Українсько-польська заявка містила перелік міст, де планується проведення Чемпіонату, проекти стадіонів що будуть збудовані або модернізовані у повній відповідності із європейськими стандартами, а також план розвитку інфраструктури двох країн що дасть змогу прийняти таку небачену кількість футбольних вболівальників. Заявка вийшла до фіналу тендеру та зіткнулася з такими серйозними супротивниками як заявка Італії та спільна заявка Угорщини та Хорватії.

На засіданні виконавчого комітету УЄФА в Кардіффі у квітні 2007 було прийнято рішення довірити проведення чемпіонату з футболу ЄВРО-2012, який буде проходити з 9 червня по 1 липня 2012 року, Польщі та Україні, що отримали 8 з 12 можливих голосів на голосуванні. Це буде третій турнір в історії європейських національних футбольних чемпіонатів, господарями якого є дві країни. У турнірі візьмуть участь 8 міст: польські Гданськ, Познань, Варшава, Вроцлав та українські Харків, Донецьк, Київ та Львів. Відкриття чемпіонату відбудеться у Варшаві, а фінал - у Києві. Це величезний успіх для обох країн, адже підготовка до проведення Чемпіонату передбачає значні інвестиції для обох країн, спрямовані на будівництво нових та вдосконалення існуючих стадіонів, готелів, автошляхів аеропортів та залізниці, розвиток сфери послуг, всієї необхідної інфраструктури.

Вже наступного дня після перемоги, тобто 19 квітня 2007 року, Верховна Рада України прийняла перший із законів щодо підготовки до «Євро-2012» - Закон "Про організацію та проведення фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу в Україні", який передбачає низку пільг і преференцій для інвесторів, необхідних для успішної підготовки до футбольного турніру. 11 липня 2007 р. Кабінет Міністрів України схвалив "Концепцію Державної програми підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу".

Сейм Республіки Польща 7 вересня 2007 року прийняв Закон "Про підготовку фінального турніру чемпіонату Європи з футболу 2012 року «Євро-2012»", який створює передумови для успішної підготовки до цього важливого спортивного форуму.

Правовою основою співпраці між Україною і Польщею у питанні підготовки до «Євро-2012» є "Угода між Кабінетом Міністрів України та Урядом Республіки Польща про співробітництво під час організації фінального турніру чемпіонату Європи з футболу УЄФА Євро-2012". Документ був підписаний главами урядів двох країн під час офіційного візиту Прем'єр-міністра Республіки Польща Д. Туска в Україну 28 березня 2008 року. Після виконання двома сторонами необхідних внутрішньодержавних процедур Угода набула чинності 13 серпня 2008 року.

На підставі ст.5 вищезгаданої Угоди було створено спільний Українсько-польський комітет з питань підготовки і проведення фінального турніру чемпіонату Європи з футболу 2012 року на чолі з Прем'єр-міністрами України і Польщі.

До завдань Комітету належать, зокрема, ведення політичного діалогу між сторонами з метою належної підготовки та проведення «Євро-2012», здійснення періодичних оглядів та оцінки стану двостороннього співробітництва під час організації «Євро-2012», підготовка пропозицій, спрямованих на подальший розвиток співпраці у цій сфері, визначення інших завдань, виконання яких є необхідним для належної організації «Євро-2012». До складу Комітету з обох сторін увійшли міністри та керівники центральних органів виконавчої влади, до сфери компетенції яких належать питання підготовки до «Євро-2012» у відповідних сферах. З метою конкретизації практичної діяльності обох країн на шляху підготовки до «Євро-2012» в складі Комітету було створено 11 постійних робочих груп, які охоплюють практично усі сфери. Саме робочі групи мають на постійній основі аналізувати стан підготовки до турніру, виявляти проблеми і вносити відповідні пропозиції на розгляд керівництва двох держав.

На сьогодні відбулося вже два засідання цього Комітету: у Варшаві (14 липня 2008 р.) і в Києві (19 вересня 2008 р.), в ході яких було проаналізовано актуальний стан підготовки, а також окреслено напрямки взаємодії на найближчу перспективу.

В серпні 2009 року представники України та Польщі зустрілися за Круглим столом в Харкові, щоб обговорити подальшу співпрацю з підготовки до Євро-2012. Представники чотирьох польських і чотирьох українських міст звітували кожен про свої проблеми та досягнення. Глава польської делегації Марчін Герра зазначив, що в Польщі, на відміну від України, роботи з підготовки фінансує головним чином держава - шістдесят відсотків. Інвестиції від приватного бізнесу становлять лише десять відсотків. Решта - допомога Євросоюзу: на сьогодні Варшава, Познань, Вроцлав і Гданськ отримали вже десять мільйонів євро, в той час як Україну інвестують здебільшого зарубіжні інвестори.

29 серпня 2009 року в Донецьку відбулось урочисте відкриття найбільшого в Європі стадіону Донбас Арена. Церемонія відкриття називалася «Гранд Шоу». На «Гранд Шоу» були присутні головні політичні діячі України.

Країнам необхідне зміцнення співпраці перш за все у спортивній, транспортній, готельній, туристичній, телекомунікаційній інфраструктурах. А також будівництво додаткових пунктів пропуску та відновлення спільного митного контролю на українсько-польському державному кордоні.

Чемпіонат Європи з футболу в 2012 році для України і Республіки Польща це не тільки важлива спортивна подія світового масштабу, а і важливий політичний проект, який буде мати для двох держав виняткове політичне, економічне, гуманітарне значення. Успішне проведення Євро-2012 стане вагомим кроком, який сприятиме повномасштабної європейської інтеграції України. Проведення Євро-2012 ставить перед Україною і Республікою Польща нові виклики і завдання, відповіддю на які повинно бути зміцнення існуючих і початок нових напрямків співпраці між двома державами.

Співробітництво у галузі культури та освіти протягом останнього часу, набирає нового виміру: у жовтні 2001 р. у м. Любліні, за ініціативи Президентів України та Республіки Польща, відкрито Європейський колегіум польських та українських університетів, здійснюються спільні дослідження в галузі історії українсько-польських стосунків, україністики та полоністики. З 11 по 13 жовтня 2007 року проходила Міжнародна науково-практична конференція «Європейський вимір української полоністики». Радник Посольства Республіки Польща в Україні Єжи Онуха, у своєму виступі зупинився на діяльності польських національних організацій в Україні, активізації українсько-польських культурних зв'язків та їх значенні у розвитку дружніх держав. Історія розвитку українсько-польських культурних зв'язків, бачення їх подальшого розвитку була висвітлена у виступі Миколи Жулинського, голови Польсько-українського форуму, директора Інституту літератури НАН України. Також учасники заслухали численні виступи філологів-полоністів із провідних вищих навчальних закладів України та Польщі. Наукові дебати точилися навколо проблем процесу формування мовної компетенції студентів-полоністів, принципів конструювання українсько-польських словників, енциклопедій тощо.

Житомир є містом проведення Міжнародного фестивалю польської культури «Веселка Полісся».

В обласній науковій бібліотеці ім. Ольжича відкрилась виставка гобеленів всесвітньо відомої польської майстрині Катажини Бала, високохудожні роботи якої можна побачити в державних і громадських установах її рідної країни, США, Канади, Австралії. Концерт знаменитого ансамблю пісні і танцю «Шльонськ» є повпредом польської національної культури.

На території Житомирщини нині мешкає найбільша на теренах України польська діаспора, а вікова історія поліського краю тісно пов'язана з долями двох сусідніх народів. Одне з підтверджень цього- - біографія видатного польського письменника Юзефа Ігнація Крашевського, творчість якого стала художнім літописом українського Полісся. Саме від першого Житомирського міського театру, очолюваного відомим культурним діячем двох братніх народів, веде свій відлік театральна історія Великої Волині, губернським центром якої свого часу був Житомир.

Справжньою окрасою фестивалю «Веселка Полісся» став заключний гала-концерт, у якому взяли участь найкращі професійні та самодіяльні польські пісенні, танцювальні, фольклорні й театральні колективи з усієї Житомирщини.

Львів започаткував відзначення в Україні 200-річчя з дня народження видатного польського композитора Фредеріка Шопена.

Улюблені музичні шедеври шанувальникам Шопена звучали у виконанні польських та українських виконавців.

На сцені Львівської філармонії відбувся концерт, де польські піаністи виступали разом з Академічним симфонічним оркестром Львівської філармонії, диригував колективом Роман Ревакович. Він сказав, що таке шанування поважних дат, видатних постатей дає змогу сучасникам поринути у неповторний і чарівний світ музики.

Польський піаніст Ян Кшиштоф Брой, великий прихильник творчості Шопена, концертував у різних країнах світу та популяризував творчість славетного композитора. Із шопенівськими програмами він виступав у Бразилії, Англії, країнах Східної Європи, Білорусії та Росії.

Концертне турне розпочав зі Львова, тому що з теренів Галичини походить його дід, а сам піаніст давно вже мріяв побувати в Україні з особливою музичною місією.

Рік Шопена, за словами Яна Кшиштофа Броя, дуже гарна нагода для знайомства з прекрасною українською землею.

Отже, українсько-польська культурна співпраця, незважаючи на низку проблем минулого, продовжує розвиватись. Обидві країни, крім реалізації запланованих проектів, розробляють нові, популяризуючи свої культурні надбання. Це сприяє ліквідації непорозумінь, створює основу для майбутніх досягнень. Поряд з українсько-польським зближенням на найвищому рівні від середини 90-х років активізувались контакти на усіх рівнях: загальнодержавному, міжгалузевому, підприємницькому, науковому та культурному.

РОЗДІЛ 3. ВПЛИВ ЄВРОАТЛАНТИЧНИХ ІНТЕГРАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ НА РОЗВИТОК ПОЛЬСЬКО-УКРАЇНСЬКИХ ВІДНОСИН

3.1 Військово-політичне співробітництво між Україною і Польщею в умовах глобалізації

На сьогоднішній день процес євроатлантичної інтеграції набуває дедалі більшого значення. Поступове поширення євроатлантичної сфери політичного, економічного, правового та морально-етичного впливу на схід європейського континенту, розширення функцій НАТО, вихід на перший план економічних, екологічних та інших несилових аспектів безпеки вимагають найактивнішої участі в інтеграційних процесах. Розширення НАТО та Євросоюзу за рахунок держав Центрально-Східної Європи, значною мірою впливає на українсько-польські відносини.

Виконуючи положення "Договору про добросусідство, дружні відносини і співробітництво" та прагнучи розвивати співробітництво у військовій галузі, 3 лютого 1993 р. було підписано "Угоду між Міністерством оборони України та Міністерством національної оборони Польщі про військове співробітництво".У документі сторони погодились, що співробітництво буде охоплювати такі галузі: роззброєння та співробітництво в забезпеченні взаємної, європейської та міжнародної безпеки; організаційні структури, проблеми керівництва міністерством оборони, командування збройними силами, а також комплектування військ у мирний час; навчання штабів і військ; тилове і технічне забезпечення військ (логістика), співпраця між ремонтними підприємствами; соціальні питання, виховна і культурна діяльність у збройних силах; правова діяльність у збройних силах; науково-дослідницька діяльність у збройних силах; питання співробітництва військ протиповітряної оборони, авіації та військово-морських сил; питання військового зв'язку, принципи його організації, а також використання технічних засобів; військова топографія та геодезія; спорт, туризм, відпочинок, санаторно-курортне лікування; участь збройних сил у вирішенні завдань цивільної оборони та охорони навколишнього середовища.

6 травня 1994 р. "Договір між Міністерством оборони України та Міністерством національної оборони Польщі про військове співробітництво" був доповнений "Протоколом". Протокол визначав основи взаємного повітряного руху військових повітряних суден України та Республіки Польща у повітряному просторі обох держав. Було визначено загальні принципи польотів військових повітряних суден, польоти військових повітряних суден в контрольованому та оперативному повітряному просторі (повітряних коридорах, зонах, районах цивільних аеродромів та поза ними). Крім того, сторонами було встановлено обмеження перевезень військовими повітряними суднами та визначено ідентифікаційну зону, яка становить частину повітряного простору держави шириною 15 км з обох сторін кордону України та Польщі.

Програма "Партнерство заради миру", до якої майже одночасно приєдналась Україна та Польща (у лютому 1994), мала значний вплив на розвиток українсько-польської військово-політичної співпраці. Вона стала своєрідним переломним моментом та новим поштовхом для посилення українсько-польської співпраці у військовій галузі. Ця програма отримала позитивну оцінку українського та польського політичного керівництва.

Військово-політична співпраця між Україною та Польщею у 1995 р. піднялась на новий рівень, що було пов'язано з утворенням спільного українсько-польського миротворчого батальйону. Українсько-польський батальйон - це конкретний інструмент, за допомогою якого реалізовуються задекларовані принципи співробітництва та стратегічного партнерства.

Формування спільного українсько-польського підрозділу, в сучасних геополітичних умовах, мало велике значення також для політики Північноатлантичного об'єднання, оскільки даний факт зміцнював зв'язки між цією організацією та Україною, завдячуючи польському посередництву, існування такої військової одиниці заклало й принципи, на яких повинна ґрунтуватися ширша оборонна співпраця між Україною та іншими державами НАТО в найближчій перспективі.

У травні 1995 р. у Перемишлі були проведені переговори з приводу утворення українсько-польського батальйону між начальниками генеральних штабів Збройних сил України та Польщі генералами А. Лопатою і Т. Вілецьким. В квітні 1996 р. на запрошення чинного на той час міністра оборони України В. Шмарова у Києві з офіційним візитом перебував міністр національної оборони Республіки Польща С. Добжаньський. Під час візиту були оговорені питання, що становлять спільний інтерес та підписано 25 квітня 1996 р. "Протокол про подальший розвиток співробітництва між Міністерством оборони України і Міністерством національної оборони Республіки Польща".

У документі сторони зазначили, що стабільність у регіоні неможлива без сталих відносин між країнами-сусідами та безпосередніх широких контактів між арміями. Заявили, що надають великого значення подальшому розвитку двостороннього співробітництва та погодились у тому, що українсько-польське співробітництво у військовій сфері має великий потенціал для розвитку відносин. В цілому позитивно було оцінено стан двостороннього співробітництва між збройними силами двох країн та визнано необхідність подальшого поглиблення та розширення взаємовигідної співпраці, у тому числі у військовій та військово-технічній галузях, що відповідає головним цілям ООН і ОБСЄ. Було також підкреслено, що участь України та Республіки Польща у програмі НАТО "Партнерство заради миру" дає позитивні результати на шляху зміцнення довіри, розвитку партнерських відносин і взаєморозуміння як між державами регіону Центральної Європи, так і членами НАТО.