Главная База знаний "Allbest" Международные отношения и мировая экономика Управління процесом митного оформлення товарів, що переміщуються як об’єкт лізингу (на матеріалах ТОВ з ІІ "Іріола-Фрахт" - концерна SCANIA(Швеція))

Управління процесом митного оформлення товарів, що переміщуються як об’єкт лізингу (на матеріалах ТОВ з ІІ "Іріола-Фрахт" - концерна SCANIA(Швеція))

Закономірності та принципи діяльності підприємства в галузі міжнародного лізингу вантажних автомобілей та здійснення міжнародних вантажних автоперевезень, оцінка ефективності лізингу, побудова та обгрунтування пропозицій по оптимізації митного контролю

Рубрика Международные отношения и мировая экономика
Вид магистерская работа
Язык украинский
Дата добавления 06.07.2010
Размер файла 1,1 M

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Страница:

(a) ці держави й держава, в якій знаходиться місце здійснення підприємницької діяльності постачальника, є Договірними державами; або

(b) як договір поставки, так і договір лізингу регулюються законодавством Договірної держави.

Операція фінансового лізингу, згадана в попередньому пункті, є операцією, яка включає такі характерні риси:

(a) лізингоодержувач визначає обладнання й вибирає постачальника, здебільшого не покладаючись на досвід і думку лізингодавця;

(b) обладнання, придбане лізингодавцем у зв'язку з договором лізингу, який, наскільки відомо постачальнику, або укладений, або повинен бути укладений між лізингодавцем і лізингоодержувачем; та

(c) лізингові платежі, належні до сплати за договором лізингу, обчислюються таким чином, щоб урахувати, зокрема, амортизацію всієї або значної частини вартості обладнання.

Конвенція застосовується незалежно від того, має лізингоодержувач чи він у подальшому отримує можливість придбати обладнання чи орендувати його й надалі, і незалежно від того, придбає він обладнання за номінальною ціною чи він орендує обладнання за лізингові платежі.

До бізнес процесів при лізингу грозових автомобілів і запасних частин та реімпорті неякісної техніки на протязі гарантійного строку, які планує та виконує підприємство, відносяться наступні:

1. Реєстрація підприємства як суб'єкта ЗЕД в Держмитслужбі України.

2. Отримання в Національному банку України ліцензії на імпорт по контракту міжнародного фінансового лізингу.

3. Сплата ввізного мита та митних зборів

4. Сплата імпортного ПДВ чи оформлення податкових імпортних векселів

5. Сплата специфічних акцизів при імпорті деяких видів автомобільної техніки (вантажні автомобілі)

Відповідно до статей 45, 91 Митного кодексу України з метою прискорення митного оформлення товарів і транспортних засобів, та удосконалення системи ведення митними органами обліку суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності Держмитслужбою України введений «Порядок ведення обліку суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності в митних органах України»]:

1. Суб`єкт ЗЕД при необхідності здійснити митне оформлення товарів має звернутись до моменту їх митного оформлення до митного органу за місцем свого розташування і стати на облік.

На облік в митних органах можуть стати суб`єкти ЗЕД незалежно від форми власності, які пройшли в установленому порядку державну реєстрацію.

2. Виходячи із виробничої або комерційної необхідності (наявність виробничих потужностей, складських приміщень, відсутність в зоні діяльності митниці за місцем розташування необхідної для забезпечення виробництва транспортної інфраструктури та т.п.), суб'єкт ЗЕД може перебувати на обліку в іншому митному органі, поза місцем свого розташування. При цьому повторне подання документів, передбачених цим Порядком, не вимагається. Дозвіл на взяття на облік поза місцем свого розташування надається Державною митною службою України за результатами розгляду звернення суб'єкта ЗЕД.

3.. Для взяття на облік суб`єкта ЗЕД керівникові або уповноваженій ним особі потрібно подати митному органу, у регіоні діяльності якого він розташований:

копії документів згідно з додатком 1 до цього Порядку;

три примірники облікової картки (за формою, наведеною у додатку 2);

два примірники опису поданих документів;

електронну копію облікової картки.

4. У разі прийняття облікової картки працівником відділу статистики їй присвоюється обліковий номер та здійснюється запис у журналі обліку за формою, наведеною в додатку 3.

Номер облікової картки двадцятидвозначний цифровий код, у якому:

а) для суб`єктів ЗЕД, включених до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України або до Державного реєстру фізичних осіб платників податків та інших обов`язкових платежів:

перші три знаки код митного органу, у якому перебуває на обліку суб`єкт ЗЕД;

останні дев`ятнадцять знаків ідентифікаційний номер особи, який формується за схемою, наведеною в додатку 1 до Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвердженої наказом Державної митної служби України від 09.07.97 № 307 (зі змінами та доповненнями);

5. Примірники облікової картки розподіляються таким чином:

перший примірник разом з описом та копіями поданих для проведення обліку документів залишається в справах відділу статистики;

другий примірник разом з описом передається до вантажного відділу (на митний пост, до пункту оформлення, тощо), у зоні діяльності якого розташований суб`єкт ЗЕД;

третій примірник віддається заявникові як свідоцтво про взяття на облік у митних органах.

6. Суб`єкти ЗЕД, зареєстровані у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України (далі - ЄДРПОУ) для реєстрації надають наступні документи:

а) Завірені у встановленому порядку копії установчих документів:

статуту підприємства (якщо відповідно до законодавства це необхідно для створюваної організаційної форми суб`єкта підприємництва);

для суб`єкта ЗЕД - відокремленого підрозділу: положення про філію, затверджену юридичною особою головним підприємством.

для бюджетних установ: положення (за наявності).

б). Завірені у встановленому порядку копії наступних документів.

а) Свідоцтва про державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) у виконавчому комітеті міської, районної в місті ради або в районній, міській міст Києва і Севастополя державній адміністрації за його місцезнаходженням.

б). Свідоцтва про реєстрацію суб`єкта ЗЕД як платника податку на додану вартість (форма № 2Р) відповідно до Положення про Реєстр платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01.03.2000 № 79 (із змінами і доповненнями), або заява за підписами керівника підприємства та головного бухгалтера про те, що суб`єкт ЗЕД не є платником ПДВ.

в) Довідки вповноваженого банку про наявність рахунків.

г) Паспортів (сторінок, які містять фотографію особи, назву органу, що видав паспорт) керівника підприємства, головного бухгалтера, осіб, уповноважених на роботу з митним органом.

д) Наказу (розпорядження) по підприємству про призначення працівників, відповідальних за роботу з митницею, із зазначенням їх прізвищ, імен, по батькові та наведенням зразків підписів і печаток, які використовуватимуться при оформленні документів у митних органах.

е) Зразків підписів і печаток, які використовуватимуться при оформленні документів у митних органах.

ж) Документів щодо права власності (володіння, користування, у тому числі договори оренди) на приміщення за місцезнаходженням.

Згідно «Інструкції про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями» Національний банк України визначив порядок здійснення уповноваженими банками контролю за дотриманням резидентами встановлених законодавством строків розрахунків за експортними, імпортними та лізинговими операціями і отримання резидентами індивідуальних ліцензій Національного банку України на перевищення цих строків:

1. За наявності кількох документів з різними датами підписання з метою контролю за дотриманням резидентом законодавчо встановлених строків розрахунків використовується той з документів, який підтверджує фактичне виконання робіт або надання (отримання) послуг згідно з усіма умовами, передбаченими договором, і який підписаний раніше.

2. Якщо договір передбачає поставку товару (об'єкта лізингу), здійснення платежу в кілька етапів, то банк здійснює контроль за строками розрахунків за експортними операціями окремо за кожним фактом здійснення поставки товару (об'єкта лізингу), а за імпортними операціями окремо за кожним фактом здійснення платежу.

3. Перевищення законодавчо встановлених строків розрахунків за експортними, імпортними та лізинговими операціями резидентів дозволяється виключно за наявності ліцензії.

Обов'язковою умовою для отримання ліцензії є наявність остаточного висновку Державної податкової адміністрації України про можливість продовження цих строків за зовнішньоекономічними договорами резидентів, визначеними статтею 6 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" [4]. Без виконання зазначеної умови клопотання про отримання ліцензії Національний банк України не розглядатиме.

4. Експортна, імпортна та лізингова операції можуть бути зняті з контролю за наявності належним чином оформлених документів про припинення зобов'язань за цими операціями зарахуванням, якщо: вимоги випливають із взаємних зобов'язань між резидентом і нерезидентом, які є контрагентами за цими операціями; вимоги однорідні; строк виконання за зустрічними вимогами настав або не встановлений, або визначений моментом пред'явлення вимоги;

між сторонами не було спору щодо характеру зобов'язання, його змісту, умов виконання тощо.

5. Підставою для зняття банком з контролю експортної, імпортної та лізингової операцій резидента за умови надання останнім документів, що необхідні банку для здійснення контролю за своєчасністю розрахунків за експортними, імпортними та лізинговими операціями цього резидента, крім підстав, передбачених іншими розділами цієї Інструкції, може бути:

копія оформленої ВМД, засвідчена в порядку, установленому Положенням про вантажну митну декларацію ;

письмове повідомлення податкового органу про відсутність порушень законодавчо встановлених строків розрахунків за операціями резидента, про які банком надавалася інформація цьому податковому органу. Зазначене повідомлення має бути засвідчене підписом керівника (заступника керівника) податкового органу.

6. Потребують одержання ліцензії лізингові операції резидентів, які здійснюються на умовах, коли відстрочення поставки об'єкта лізингу в Україну перевищує 90 календарних днів з моменту виставлення векселя, здійснення авансового платежу чи платежу на користь нерезиденталізингодавця при використанні акредитивної форми розрахунків або якщо останній лізинговий платіж надійде на рахунок резиденталізингодавця у строки, що перевищують 90 календарних днів з дати оформлення ВМД на вивезення з України об'єкта лізингу.

7. Якщо законодавчо встановлені строки порушені при проведенні розрахунків між лізингодавцем та продавцем об'єкта лізингу, один з яких є резидентом, а інший нерезидентом і які є сторонами договору лізингу, укладеного у формі багатосторонньої (за участю лізингодавця, лізингоодержувача та продавця об'єкта лізингу) угоди, то контроль за такою операцією аналогічний контролю за експортними (імпортними) операціями резидентів.

8. Відлік законодавчо встановленого строку розрахунків за лізинговою операцією, при здійсненні якої резидент виступає лізинго одержувачем, банк здійснює за зразком імпортних операцій резидентів.

9. Банк знімає з контролю лізингову операцію (у частині поставки об'єкта лізингу), за якою резидент є лізинго одержувачем, у разі ввезення об'єкта лізингу на територію України та здійснення його митного оформлення згідно із законодавством України, на підставі ВМД та за наявності інформації про цю операцію в реєстрі ВМД. Банк здійснює контроль за сплатою резидентом лізингоодержувачем лізингових платежів на підставі акта або іншого документа, що передбачений відповідно до умов договору.

Додатковою підставою для зняття лізингової операції (у частині поставки об'єкта лізингу) з контролю, крім реєстру ВМД, може бути повідомлення, зазначене в абзаці третьому пункту 3.3 розділу 3 цієї Інструкції.

10. Відлік законодавчо встановленого строку розрахунків за лізинговою операцією, при здійсненні якої резидент виступає лізингодавцем, починається з наступного календарного дня після дня оформлення ВМД на об'єкт лізингу.

11. Порядок отримання ліцензії

11.1. Ліцензії за експортною, імпортною та лізинговою операціями надаються центральним апаратом Національного банку України (далі центральний апарат).

11.2. Для отримання ліцензії за експортною, імпортною та лізинговою операціями резидент має подати до центрального апарату такі документи:

заяву за встановленою формою (додаток 1);

висновок, зазначений в абзаці другому пункту 1.5 цієї Інструкції;

копію договору з нерезидентом, який має містити повну адресу та банківські реквізити контрагентів;

копію ВМД, якщо експортується продукція (об'єкт лізингу), а в разі експорту робіт (послуг, прав інтелектуальної власності) копію підписаного акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності (за лізинговим договором копія ВМД подається лише тоді, коли резидент лізингодавець звертається за ліцензією на перевищення строків, установлених раніше наданими за цим договором ліцензіями). Копії ВМД, текст яких неможливо прочитати, до розгляду не приймаються;

копії документів, що засвідчують дату здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь нерезидента, або здійснення банком платежу на користь нерезидента при застосуванні розрахунків у формі документарного акредитива (при імпортних або лізингових операціях, якщо лізингоодержувачем є резидент);

копію висновку Міністерства економіки України щодо віднесення договору до видів, визначених у статті 6 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті".

11.3. Законодавчо встановлений строк розрахунків за експортною, імпортною та лізинговою операціями або строк, установлений відповідно до раніше отриманих ліцензій за цими операціями, продовжується з урахуванням строку (строків), що зазначений (зазначені) у висновку, передбаченому в абзаці другому пункту 1.5 розділу 1 цієї Інструкції. Якщо резидент подав до центрального апарату документи, перелік яких визначений в пункті 5.2 цього розділу, пізніше ніж через 30 календарних днів, починаючи з дня виникнення порушення, то строк розрахунків продовжується, починаючи з дати реєстрації в Національному банку України документа із зазначеного переліку, який надійшов останнім.

12. Ліцензія оформляється на бланку Національного банку України (додатки 2 5) у двох примірниках, один з яких (після оплати послуг за надання ліцензії) надсилається резиденту поштою або передається уповноваженій резидентом особі під розпис, другий береться на окремий облік центральним апаратом. Ліцензії за операціями на суму до 100000 доларів США або еквівалент цієї суми в іншій іноземній валюті підписує директор Департаменту валютного контролю та ліцензування, а на суму понад 100000 доларів США або еквівалент цієї суми в іншій іноземній валюті заступник Голови Національного банку України.

Згідно «Інструкції про порядок здійснення розрахунків з Державним бюджетом України за митом, податком на додану вартість, акцизним збором та іншими платежами, доходами і зборами». суб'єкти ЗЕД сплачують при митному оформленні платежі, справляння та вилучення яких передбачено Митним кодексом України (ст. ст. 75, 76, 77, 85, 86, 87, 99), Законом України "Про податок на додану вартість", Законом України "Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі товари (продукцію)", Законом України "Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі транспортні засоби" та іншими нормативно-правовими актами:

1. Мито, податок на додану вартість, акцизний збір та інші платежі і збори, не сплачені в терміни, визначені чинним законодавством України, стягуються в порядку, установленому чинним законодавством. При цьому нараховується пеня, починаючи з першого дня настання терміну погашення заборгованості по день його сплати включно, у таких розмірах:

за митом 0,2 % за кожен день прострочення (відповідно до Закону України "Про Єдиний митний тариф");

за іншими платежами і зборами відповідно до чинного законодавства.

2. Мито, податок на додану вартість, акцизний збір та інші платежі і збори сплачуються резидентами та нерезидентами суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, фізичними особами, особами, уповноваженими на декларування, до або на момент митного оформлення.

3. Мито, податок на додану вартість, акцизний збір та інші платежі, доходи і збори перераховуються через банківські заклади на відповідні рахунки митних органів, що здійснюють митне оформлення та розпорядження майном, згідно з установленим Митним кодексом України порядком, або вносяться готівкою в касу митного органу суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності.

Випуск товарів та майна здійснюється митними органами після сплати всіх належних митних та інших платежів та зборів, крім випадків, передбачених чинним законодавством.

4. Сума надмірно стягнутого мита підлягає поверненню власникові товарів та інших предметів на його вимогу протягом одного року з моменту митного оформлення.

Суми надміру стягнених податку на додану вартість, акцизного збору та інших платежів і зборів підлягають поверненню власникові відповідно до чинного законодавства на його вимогу протягом трьох років з моменту митного оформлення.

«Порядок справляння податку на додану вартість під час митного оформлення товарів, імпортованих на митну територію України». визначає процедуру контролю за справлянням податку на додану вартість (далі ПДВ) при митному оформленні товарів, імпортованих на митну територію України суб'єктами ЗЕД.

Об'єктом оподаткування ПДВ є операції з увезення товарів у митному режимі імпорту або реімпорту (далі імпорт).

Компетенція митних та податкових органів при здійсненні контролю за сплатою платниками податків ПДВ, у разі імпорту (операцій, що прирівняні до імпорту з метою оподаткування ПДВ) товарів на митну територію України, визначена Порядком здійснення митними органами контролю за сплатою платниками податків податку на додану вартість та акцизного збору, які справляються при ввезенні (пересиланні) товарів та інших предметів на митну територію України, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України та Державної митної служби України від 16.03.2001 N 109/188.

Операції, що звільнені від оподаткування ПДВ, та операції, що не є об'єктом оподаткування ПДВ, визначені статтями 3, 5 та 11 Закону.

Митне оформлення товарів, імпортованих на митну територію України, щодо яких відповідно до законодавства України встановлено пільги в обкладенні ПДВ, здійснюється після подання всіх документів, необхідних для застосування податкових пільг. Порядок подання документів, які підтверджують право суб'єктів підприємницької діяльності на користування встановленими законодавством податковими пільгами під час митного оформлення товарів, що ввозяться на митну територію України або вивозяться з митної території України, затверджено наказом Державної митної служби України від 22.06.2006 N 514.

Операції, оподатковуються ПДВ за ставкою 20 відсотків бази оподаткування. Відповідно до вимог пункту 4.3 статті 4 Закону [8] для товарів, які імпортуються на митну територію України платниками ПДВ, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України, сплати брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород, пов'язаних з імпортом таких товарів, плати за використання об'єктів інтелектуальної власності, що належать до таких товарів, акцизних зборів, увізного мита, а також інших податків, зборів (обов'язкових платежів), за винятком ПДВ, що включаються у ціну товарів (робіт, послуг) згідно із законами України з питань оподаткування.

При імпорті товарів на митну територію України платниками ПДВ є особи, які імпортують товари на митну територію України в обсягах, що підлягають оподаткуванню цим податком згідно із законодавством (незалежно від того, який режим оподаткування вони використовують згідно із законодавством).

Датою виникнення податкових зобов'язань при імпорті є дата подання митної декларації із зазначенням у ній суми ПДВ, що підлягає сплаті.

Сума ПДВ обчислюється за такими формулами:

а) на товари, що обкладаються митом та акцизним збором:

Спдв = (В + См + Са) х П / 100;

б) на товари, що обкладаються тільки митом:

Спдв = (В + См) х П / 100;

в) на товари, що обкладаються тільки акцизним збором:

Спдв = (В + Са) х П / 100;

г) на інші товари, що не підлягають обкладенню митом та акцизним збором:

Спдв = В х П / 100,

де Спдв сума ПДВ; В договірна (контрактна) вартість, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації; См сума мита (увізне, спеціальне, антидемпінгове, компенсаційне, сезонне); Са сума акцизного збору; П ставка ПДВ (20 %).

Відомості про нарахований ПДВ відображаються у відповідних графах ВМД і додаткових аркушах до неї відповідно до Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвердженої наказом Державної митної служби України від 09.07.97 N 307.

Сплата коштів у рахунок погашення податкових зобов'язань з ПДВ здійснюється одночасно зі сплатою мита, акцизного та митних зборів до/або під час оформлення ВМД, ТД чи НД відповідно до Порядку розрахунково-касового обслуговування через органи Державного казначейства України митних та інших платежів, які вносяться до/або під час митного оформлення, затвердженого наказом Міністерства фінансів України та Державної митної служби України від 24.01.2006 N 25/44.

Платники ПДВ при імпорті товарів на митну територію України за умови оформлення митної декларації (за винятком ТД чи НД, періодичної або попередньої декларації) можуть за власним бажанням надавати митним органам податковий вексель на суму податкового зобов'язання у порядку та в строки, визначені пунктом 11.5 статті 11 Закону [8], постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.97 N 1104 "Про затвердження Порядку випуску, обігу та погашення векселів, які видаються на суму податку на додану вартість при імпорті товарів на митну територію України".

1.2 Митні режими оформлення міжнародного лізингу імпортних грозових автомобілів в Україну

Згідно зі статтями 185 та 186 Митного Кодексу відповідно до мети переміщення товарів через митний кордон України та на підставі документів, що подаються митному органу для здійснення митного контролю та митного оформлення, декларантом при міжнародному лізингу закордонних грузовиків та їх використанні для міжнародних автоперевезень можуть бути визначені такі види митного режиму:

1) імпорт;

2) тимчасове ввезення (вивезення);

У зв'язку з цим та керуючись нормами актів законодавства з питань оподаткування відповідно до визначеного митного режиму оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, здійснюється наступним чином.

1. Імпорт

Відповідно до пункту 2 статті 189 Кодексу ввезення товарів на митну територію України в режимі імпорту передбачає "сплату податків і зборів, якими обкладаються товари під час ввезення на митну територію України відповідно до законів України".

1.1. Ввізне (імпортне) мито сплачується на загальних підставах за ставками Митного тарифу України, чинними на день оформлення вантажної митної декларації (далі ВМД).

1.2. Акцизний збір сплачується на загальних підставах за ставками, встановленими відповідними законами для підакцизних товарів, що імпортуються в Україну.

1.3. Податок на додану вартість (далі ПДВ) сплачується на загальних підставах відповідно до Закону України від 03.04.97 N 168/97ВР "Про податок на додану вартість" за ставкою, що діє на день оформлення ВМД.

2. Тимчасове ввезення

2.1. При тимчасовому ввезенні товарів, зазначених у статті 206 Кодексу, ввізне (імпортне) мито не сплачується на підставі статті 23 Закону України "Про Єдиний митний тариф".

2.2. При тимчасовому ввезенні товарів, зазначених у статті 206 Кодексу, акцизний збір не сплачується відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України "Про акцизний збір".

2.3. При тимчасовому ввезенні товарів, зазначених у статті 206 Кодексу, ПДВ не сплачується відповідно до Закону України "Про податок на додану вартість".

Тимчасове ввезення товарів, не зазначених у статті 206 Кодексу, у тому числі майна за договорами оренди (лізингу), застави та іпотеки, здійснюється зі сплатою мита, ПДВ та акцизного збору на загальних підставах.

2.4. Зворотне вивезення після тимчасового ввезення

Вивізне (експортне) мито, ПДВ та акцизний збір не сплачуються.

2.5. Тимчасове вивезення

2.5.1. При тимчасовому вивезенні товарів, зазначених у статті 206 Кодексу, вивізне (експортне) мито не сплачується на підставі статті 23 Закону України "Про Єдиний митний тариф".

2.5.2. Акцизний збір не сплачується відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України "Про акцизний збір".

2.5.3. ПДВ не сплачується відповідно до Закону України "Про податок на додану вартість".

2.6. Повернення після тимчасового вивезення

2.6.1. При поверненні тимчасово вивезених товарів:

ввізне (імпортне) мито відповідно до пункту "є" статті 19 Закону України "Про Єдиний митний тариф" не справляється з товарів, які походять з митної території України і ввозяться назад на цю територію без обробки або переробки, ввізне (імпортне) мито відповідно до пункту "ж" статті 19 Закону України "Про Єдиний митний тариф" не справляється з товарів, що знову ввозяться на митну територію України і походять з іншої території, які були оплачені митом при первісному ввезенні на митну територію України.

2.6.2. Акцизний збір не сплачується відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України "Про акцизний збір".

2.6.3. ПДВ не сплачується відповідно до Закону України "Про податок на додану вартість".

Описані процедури законодавчо вимагають виконання наступних документів:

Стамбульська Конвенція - Конвенція про тимчасове ввезення (Стамбул, 26.06.90 р.).

МКУ - Митний кодекс України від 11.07.2002 р. № 92IV.

Закон про лізинг - Закон України «Про фінансовий лізинг» від 16.12.97 р. № 723/97ВР.

Закон про податок на прибуток - Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» у редакції від 22.05.97 р. № 283/97ВР.

Закон про ПДВ - Закон України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 р. № 168/97ВР.

Закон № 216/96 - Закон України «Про ставки акцизного збору на деякі транспортні засоби» від 24.05.96 р. № 216/96ВР.

Закон № 185/94 - Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.94 р. № 185/94ВР.

Закон № 959 - Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.91 р. № 959XII.

Закон № 2371 - Закон України «Про Митний тариф України» від 05.04.2001 р. № 2371III.

Декрет № 1892 - Декрет КМУ «Про акцизний збір» від 26.12.92 р. № 1892.

Декрет № 1593 - Декрет КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.93 р. № 1593.

Порядок № 1855 - Порядок прийняття рішення про допуск товарів до переміщення через митний кордон України в режимі тимчасового ввезення (вивезення), затверджений постановою КМУ від 12.12.2002 р. № 1855.

Порядок № 470 - Порядок звільнення (зменшення) від оподаткування доходів з джерелом їх походження з України відповідно до міжнародних договорів України про уникнення подвійного оподаткування, затверджений постановою КМУ від 06.05.2001 р. № 470.

Порядок № 1104 - Порядок випуску, обігу та погашення векселів, які видаються на суму податку на додану вартість при імпорті товарів на митну територію України, затверджений постановою КМУ від 01.10.97 р. № 1104.

Порядок № 173 - Порядок застосування митного режиму тимчасового ввезення (вивезення), затверджений наказом Державної митної служби України від 28.03.2000 р. № 173.

Податкове роз'яснення № 505 - Податкове роз'яснення про застосування норм статті 4 Закону України від 23.09.94 р. № 185/94ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» у разі порушення резидентами термінів розрахунків при виконанні імпортних договорів», затверджене наказом ДПАУ від 23.10.2002 р. № 505.

а) Увезення за договором фінансового лізингу та ПДВ

Згідно з абзацом першим ст. 186 МКУ декларант (у ситуації, що розглядається, - лізингоотримувач) самостійно визначає митний режим товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до мети їх переміщення та на підставі документів, що подаються до митного органу для здійснення митного контролю та митного оформлення.

Зважаючи на це положення, лізингоотримувач має право вибрати один із двох митних режимів:

- режим імпорту - якщо договір фінансового лізингу передбачає передачу права власності на об'єкт, що ввозиться;

- режим тимчасового ввезення (вивезення) - якщо умови договору фінансового лізингу не передбачають передачу права власності на об'єкт, що ввозиться.

Розглянемо обидва ці варіанти докладніше.

Варіант 1. Імпорт

Найчастіше митне оформлення об'єктів фінансового лізингу в момент їх увезення на митну територію України здійснюється відповідно до митного режиму імпорту.

Нагадаємо, що під імпортом ст. 188 МКУ розуміє митний режим, відповідно до якого товари ввозяться на митну територію України для вільного обігу без обмеження строку їх перебування на цій території та можуть використовуватися без будьяких митних обмежень.

Цей митний режим передбачає сплату лізингоотримувачем у загальновстановленому порядку ввізного (імпортного) мита за ставками відповідно до Митного тарифу України (додаток до Закону № 2371), а також податків та зборів, якими обкладаються товари під час увезення на митну територію України згідно із законами України (див. ст. 189 МКУ).

Акцизний збір справляється на підставі Декрету № 1892 і обов'язково сплачується при ввезенні таких об'єктів, як транспортні засоби ( ставки акцизного збору на деякі транспортні засоби встановлено Законом № 216/96).

На правилах сплати ПДВ зупинимося докладніше.

Перш за все зауважимо, що відповідно до пп. 3.1.2 Закону про ПДВ операції з увезення на митну територію України товарів за договорами лізингу та іншими договорами, що не передбачають передачу права власності на такі товари, прирівнюються до імпорту і є об'єктом обкладення ПДВ. При цьому базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість товарів (у нашому випадку - об'єкта фінансового лізингу), що імпортуються, але не нижче митної вартості, зазначеної у ввізній ВМД (п. 4.3 Закону про ПДВ).

Зобов'язання зі сплати ПДВ при імпорті товарів на митну територію України виникають у день подання ввізної ВМД із зазначенням у ній суми податку, що підлягає сплаті. На це вказує пп. 7.3.6 Закону про ПДВ.

Тепер декілька слів із приводу визначення дати, на яку слід брати курс НБУ для розрахунку бази обкладення ПДВ.

За роз'ясненнями ДПАУ, що викладені в листі від 28.02.2006 р. № 3676/7/161517 (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2006, № 50), з метою обчислення бази обкладення ПДВ митна або договірна (контрактна) вартість товарів (а отже, і об'єкта фін лізингу) перераховується в українські гривні виходячи з валютного (обмінного) курсу НБУ, що діяв на кінець операційного дня, який передував дню подання до митного органу ВМД. А от митники наполягають на тому, що при обчисленні суми належного до сплати «ввізного» ПДВ слід орієнтуватися на курс НБУ, що діяв на дату надання ВМД до оформлення (див. лист Держмитслужби від 19.05.2006 р. № 11/415/5453ЕП у газеті «Податки та бухгалтерський облік», 2006, № 50). І все це незважаючи на те, що в п. 4.3 Закону про ПДВ чітко прописано, що базою оподаткування є митна вартість, яка перераховується у гривні за валютним курсом НБУ, що діяв на кінець операційного дня, що передує дню, в якому товар уперше підпадає під режим митного контролю відповідно до митного законодавства.

Однак таке різне розуміння норм Закону про ПДВ податківцями та митниками не повинне лякати платників податків, адже врештірешт, як правильно відзначає ДПАУ, відповідальним за нарахування імпортного ПДВ є митний орган (п. 10.1 Закону про ПДВ). Це означає, що орієнтиром для імпортерів буде все-таки позиція митників.

І про податковий кредит. За умови, що об'єкт фінансового лізингу використовуватиметься в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності лізингоотримувача, сплачений на дату подання митної декларації ПДВ може бути включено до податкового кредиту. Так зазначає ДПАУ в листі від 12.04.2005 р. № 3719/5/152316 (c. 20). Відповідно датою виникнення права на податковий кредит у цьому випадку вважатиметься дата сплати ПДВ за податковими зобов'язаннями (див. пп. 7.5.2 Закону про ПДВ).

Якщо об'єкт фінансового лізингу використовуватиметься у господарській діяльності лізингоотримувача, ПДВ, сплачений на дату подання ввізної ВМД, включається до податкового кредит

Однак за своїм бажанням лізингоотримувач за умови оформлення ВМД (за винятком тимчасової або неповної, періодичної або попередньої ВМД) може відстрочити сплату ПДВ шляхом видачі митним органам податкового векселя на 30 календарних днів від дня поставки цього векселя органу митного контролю. Такий вексель має бути підтверджено комерційним банком шляхом авалю. Цю можливість надає платникам податків п. 11.5 Закону про ПДВ. При цьому правила видачі податкового векселя регулюються Порядком № 1104.

Щоправда, скористатися правом видачі податкового векселя можуть не всі імпортери (лізингоотримувачі). Пільгові умови не стосуються осіб, які:

- імпортують підакцизні товари і товари, що належать до товарних груп 1 - 24 УКТЗЕД;

- зареєструвалися платниками ПДВ менше ніж за 12 календарних місяців до місяця, в якому здійснюється імпорт;

- є платниками єдиного податку.

Перелічені категорії осіб зобов'язані сплатити ПДВ під час митного оформлення в установленому порядку.

Варіант 2. Тимчасове ввезення (вивезення)

У ситуації, коли положення договору фінансового лізингу не передбачають переходу права власності на об'єкт лізингу, який обов'язково має бути повернено орендодавцю без будь яких змін, крім природного зносу або втрат за нормальних умов транспортування, лізингоотримувач, спираючись на ст. 204 МКУ, може оформити такий об'єкт у режимі тимчасового ввезення (вивезення).

Такий висновок випливає з п. 3.7 Порядку № 173, що забороняє видавати дозвіл на тимчасове ввезення на митну територію України об'єктів, які переміщуються через митний кордон на підставі лише тих договорів (купівлі продажу, міни, консигнації, фінансового лізингу (оренди), маркетингу, спільної діяльності та інших договорів), що передбачають передачу прав власності на об'єкти, які ввозяться. Виходить, що умови договору, які не передбачають передачу права власності на об'єкт лізингу, дають можливість лізингоотримувачу скористатися митним режимом тимчасового ввезення (вивезення).

Важливо враховувати, що в загальному випадку строк тимчасового ввезення (вивезення) товарів становить один рік із дня їх ввезення на митну територію України. Однак з урахуванням мети ввезення та інших обставин відповідний митний орган може продовжити цей строк1.

Рішення про допуск товарів до переміщення через митний кордон України в режимі тимчасового ввезення (вивезення) видається керівником митного органу чи уповноваженою ним особою відповідно до Порядку № 1855.

Стосовно окремих категорій товарів, перелічених у ст. 206 МКУ і в додатках до Стамбульської Конвенції, може видаватися дозвіл на їх тимчасове ввезення (вивезення) з умовним повним звільненням від оподаткування (тобто від сплати ввізного мита, ПДВ та акцизного збору).

Тимчасове ввезення всіх інших категорій товарів, не зазначених у ст. 206 МКУ, у тому числі й майна за договором оренди (лізингу), здійснюється зі сплатою ввізного мита, ПДВ та акцизного збору в загальновстановленому порядку. На це вказують ст. 209 МКУ і п. 6.1 листа Держмитслужби від 06.01.2004 р. № 11/5154ЕП.

Що стосується можливості видачі на адресу митного органу податкового векселя при оформленні об'єкта фінансового лізингу в режимі тимчасового ввезення (вивезення), то, на наш погляд, таке право в лізингоотримувача є. Ця точка зору ґрунтується на тому, що з метою обкладення ПДВ операції з увезення на митну територію України товарів (супутніх послуг) за договорами лізингу (оренди) прирівнюються до імпорту. А отже, використання в цьому випадку норм п. 11.5 Закону про ПДВ цілком припустиме.

1.3 Податковий режим «репатріації прибутку» при сплаті лізингових платежів в міжнародному лізингу в Україні

Відповідно до підпункту 3.1.2 пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість» операції з ввезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі імпорту або реімпорту є об'єктом оподаткування.

При цьому, з метою оподаткування до імпорту також прирівнюється ввезення з за меж митного кордону України на митну територію України товарів (супутніх послуг) за договорами лізингу (оренди), у тому числі у разі повернення об'єкта лізингу лізингодавцюрезиденту або іншій особі за дорученням такого лізингодавця.

Базою оподаткування податком на додану вартість для товарів, які імпортуються на митну територію України, згідно з пунктом 4.3 статті 4 Закону України "Про податок на додану вартість" є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації, з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України, сплати брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород, пов'язаних з імпортом таких товарів, плати за використання об'єктів інтелектуальної власності, що належать до таких товарів, акцизних зборів, ввізного мита, а також інших податків, зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються у ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування.

Визначена вартість перераховується в українські гривні за валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на кінець операційного дня, що передує дню, в якому товар (товарна партія) вперше підпадає під режим митного контролю відповідно до митного законодавства.

Водночас, відповідно до підпункту 7.3.6 пункту 7.3 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення податкових зобов'язань з податку на додану вартість при імпорті товарів є дата подання митної декларації із зазначенням у ній суми податку, що підлягає сплаті.

Майно, що ввозиться (пересилається) на митну територію України за договорами оренди (лізингу), застави та іпотеки і оформлюється у митному відношенні з метою тимчасового ввезення під зобов'язання зворотного вивезення протягом 1го року (тип ВМД "ІМ31"), є об'єктом оподаткування ПДВ за ставкою 20 відсотків.

При цьому, сума податку на додану вартість, сплачена під час митного оформлення таких товарів, в тому числі шляхом оформлення податкового векселя, згідно пункту 7.4.4. Закону України від 03.04.97 N 168/97ВР "Про податок на додану вартість" відшкодовується за рахунок відповідних джерел і до складу податкового кредиту платником не включається.

У зв'язку з тим, що при укладенні договору фінансового лізингу у сфері зовнішньоекономічних відносин у ролі лізингодавця виступає нерезидент, українській стороні - лізингоотримувачу слід пам'ятати про правила оподаткування доходів нерезидентів, установлені ст. 13 Закону про податок на прибуток.

Так, відповідно до п. 13.1 Закону будьякі доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України від проведення господарської діяльності, оподатковуються за ставкою в розмірі 15 % суми таких доходів і за їх рахунок. При цьому під оподаткування підпадає і лізингова (орендна) плата, що сплачується (нараховується) резидентом або постійним представництвом на користь нерезидента - лізингодавця (див. пп. «г» п. 13.1 Закону про податок на прибуток).

Базою для обкладення доходу нерезидента податком на репатріацію є сума лізингової плати, за винятком суми, що відшкодовує при кожному платежі частину вартості об'єкта фінлізингу. Відповідно до пп. «й» п. 13.1 Закону про податок на прибуток не підлягають обкладенню податком на репатріацію в розмірі 15 % доходи у вигляді виручки або інших видів компенсації вартості товарів (робіт, послуг), переданих (виконаних, наданих) резиденту від такого нерезидента (постійного представництва). Це означає, що насправді базою для оподаткування доходу нерезидента є сума лізингової плати, за винятком суми, що відшкодовує при кожному платежі частину вартості об'єкта фін лізингу і не є оподатковуваним доходом згідно з пп. «й» п. 13.1 Закону про податок на прибуток. Такого висновку дійшли податківці ще в листі від 11.01.99 р. № 427/7/222217 (с. 45). Пізніше ця думка знайшла підтвердження і в консультації представників ДПАУ, опублікованій у журналі «Вісник податкової служби України», 2003, № 42, с. 19.

Зменшити податкове навантаження при виплаті доходів нерезидентам має на меті механізм застосування міжнародних договорів про уникнення подвійного оподаткування. Перелік країн, з якими на сьогодні набули чинності міжнародні договори про уникнення подвійного оподаткування, можна знайти в листі НБУ від 19.08.2006 р. № 13214/30318760.*

Таким чином, за наявності міжнародного договору про уникнення подвійного оподаткування до доходу нерезиденталізингодавця у вигляді лізингової плати, за винятком суми, що відшкодовує при кожному платежі частину вартості об'єкта лізингу і не є оподатковуваним доходом, застосовуються норми міжнародного договору.

Підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування виплат нерезиденту є довідка (або її нотаріально засвідчена копія), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір, а також інші документи, якщо це передбачено міжнародним договором.

І ще один момент, про який слід пам'ятати при укладенні договорів із нерезидентамилізингодавцями. Відповідно до п. 18.3 Закону про податок на прибуток при оплаті товарів (робіт, послуг) на користь нерезидентів, які мають офшорний статус, витрати платника податків у зв'язку з такою оплатою може бути включено до складу валових витрат лише в сумі, що становить 85 % вартості цих товарів (робіт, послуг). Ця обмежувальна норма стосується лише тієї частини лізингового платежу, що дорівнює сумі процентів чи комісій, нарахованих на вартість об'єкта фінансового лізингу.

Що стосується частини лізингового платежу, яка являє собою компенсацію вартості об'єкта фінансового лізингу, то тут про 85 % обмеження не може бути й мови, оскільки ці суми взагалі ніяк не стосуються валових витрат лізингоотримувача - вони збільшують балансову вартість відповідної групи основних фондів, причому в повному обсязі.

Фінлізинг та індивідуальна ліцензія НБУ. З точки зору ст. 4 Закону № 959 [10] лізингові операції між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб'єктами господарської діяльності є одним із видів зовнішньоекономічної діяльності.

Як засіб платежу при розрахунках між резидентами і нерезидентами у межах торговельного обороту використовується іноземна валюта. До таких розрахунків ст. 7 Декрету № 1593 висуває сувору вимогу - вони мають здійснюватися тільки через уповноважені банки.

Ситуація з перерахуванням резидентами коштів в іноземній валюті за межі України у зв'язку з виконанням зобов'язань перед нерезидентами щодо оплати продукції, робіт і послуг не потребує наявності індивідуальної ліцензії НБУ на здійснення валютних операцій. На це вказує п. 4 ст. 5 Декрету № 1593.

Однак у ст. 2 Закону № 185/94 зазначається, що імпортні операції резидентів, здійснювані на умовах відстрочення поставки, у разі коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставляння векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують індивідуальної ліцензії НБУ.

Термін «відстрочення поставки» ДПАУ з точки зору валютного контролю розшифрувало як відстрочення ввезення товару на митну територію України, що є обов'язковим і не повинне перевищувати 90 днів з моменту оплати (див. Податкове роз'яснення № 505 у газеті «Податки та бухгалтерський облік», 2005, № 66).

Із правової точки зору договір фінансового лізингу скоріше класифікується як договір, що передбачає відстрочення платежу. А така умова при здійсненні операції із ввезення об'єкта фінлізингу не передбачає отримання індивідуальної ліцензії НБУ.

Звернувшись до пп. 3.1.3 Закону про ПДВ [8], ми побачимо, що операція з повернення об'єкта фінансового лізингу лізингодавцю не резиденту для цілей обкладення ПДВ підпадає під поняття «вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту». А це означає, що така операція обкладається ПДВ за ставкою 0 % (п. 6.2 Закону про ПДВ).

Причому в цьому випадку абсолютно не важливо, який із митних режимів - режим експорту чи тимчасового ввезення (вивезення) - насправді вибрано лізингоотримувачем на підставі ст. 186 МКУ [1]. Обидва ці митні режими, з податкової точки зору, передбачають застосування нульової ставки ПДВ.

Крім того, за роз'ясненнями Держмитслужби, зворотне вивезення після тимчасового ввезення не супроводжується сплатою вивізного (експортного) мита, але при експорті таке мито необхідно сплатити на загальних підставах (див. лист від 06.01.2004 р. № 11/5154ЕП).

Здійснюючи операції з нерезидентом на підставі договору фінансового лізингу, вітчизняному підприємству - платнику податку на прибуток необхідно здійснити перерахунок балансової вартості заборгованості в іноземній валюті (без процентів, комісій та винагород), що значиться у платника податків на кінець звітного періоду, у гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом НБУ, що діяв на останній день звітного періоду.

Причому з метою проведення перерахунку при здійсненні фін лізингових операцій у розумінні Закону про податок на прибуток як заборгованість розглядаються:

- вартість (непогашена частина вартості) об'єкта фінансового лізингу (на кінець звітного періоду і на момент погашення);

- платежі за такий об'єкт фінансового лізингу, строк оплати яких минув на дату закінчення звітного періоду (зверніть увагу: тут ідеться про суму платежів, не сплачених лізингоотримувачем у встановлений договором строк на дату закінчення звітного періоду, тобто фактично прострочених).

РОЗДІЛ 2

ВПРОВАДЖЕННЯ МІЖНАРОДНОГО ЛІЗИНГУ В ДІЯЛЬНОСТІ МІЖНАРОДНОГО АВТОПЕРЕВІЗНИКА ТОВ З ІІ “ІРІОЛАФРАХТ”

2.1 Характеристика господарської діяльності міжнародного автомобільного перевізника ТОВ з ІІ «ІріолаФрахт»

Основним видом діяльність транспортної компанії ТОВ з ІІ «Іріолафрахт» є міжнародні автомобільні перевезення. Компанія була заснована в 1991 році, на сьогодні штат співробітників складає більш 200 чоловік. Фірма має свій парк із 82 автомобілів, усі обладнані тахографами і відповідають вимогам Евростандарта. Це тягачі «Mercedes», «Volvo», «Scania»; тентові напівпричепи обсягом 8693 куб. м., вантажопідйомності 2021т., у числі яких 15 рефрижераторів.

Таблиця 2.1

Основні реєстраційні характеристики ТОВ з ІІ «ІріолаФрахт»

Код ЄДРПОУ:

23073160

Назва українською мовою:

ТОВ З ІНОЗЕМНИМИ ІНВЕСТИЦІЯМИ "ІРІОЛА ФРАХТ"

Місце основної реєстрації в органах податкової служби:

461ДПI В АМУРНИЖНЬОДНIПРОВСЬКОМУ РНI М.ДНIПРОПЕТРОВСЬК (АМУРНИЖНЬОДНIПРОВСЬКИЙ РН М.ДНIПРОПЕТРОВСЬК)

Дата основної реєстрації в ДПА:

21.03.2000

Номер основної реєстрації в ДПА:

№3604

Статус:

перебуває на облiку

Дата реєстрації в держадміністрації:

04.04.1995

Орган державної реєстрації:

(4052459)ВИКОНКОМ ЖОВТНЕВОЇ РАЙОННОЇ У М.ДНIПРОПЕТРОВСЬКУ РАДИ

Статутний фонд (в грн.):

11402399,00

Організаційноправова форма:

(240)ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВIДПОВIДАЛЬНIСТЮ

Кількість співробітників:

204

Форма власності:

(10)ПРИВАТНА ВЛАСНIСТЬ

«ІріолаФрахт» є дійсним членом Асоціації Міжнародних автомобільних Перевізників України (Асмап). Для роботи в країнах Європи, компанія має всі необхідні ліцензії і візи.

«ІріолаФрахт» добре відома за кордоном і працює з багатьма експедиторськими фірмами Європи, та багатьма підприємствами України, що експортують свою продукцію в Європу і Росію. Компанія має досвід перевезень вантажів з Європи в Росію, Білорусію, Молдову, Азербайджан.

Частки засновників ТОВ з ІІ «Іріола Фрахт» розподілені наступним чином:

а) Фізична особа Беспалов Віктор Павлович (Україна) 6 500 грн.

б) Фізична особа Беспалова Раїса Юхимівна (Україна) - 6 499 грн.

в) Німецька компанія «Іріола Gmb» (Мюнхен) - 11 385 000 грн.

Таким чином, фактично ТОВ з ІІ «Іріола Фрахт» це німецька компанія, яка створена на території України, як спільне українськонімецьке товариство.

Таблиця 2.2

Основні економічні характеристики

ТОВ з ІІ «ІріолаФрахт» за 2004 2006 роки

( тис.грн.)

Стаття

31

31

31

грудня

грудня

грудня

2004

2005

2006

Обсяг валюти балансу

23 456,1

21 103,3

18 129,8

Статутний фонд

Страница:


Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.

© 2000 — 2023, ООО «Олбест» Все права защищены