Реалізація стратегії виходу на зовнішній ринок

Управління інвестиційною діяльністю підприємства має декілька етапів на альтернативні основі стратегії.

Інвестиційна діяльність організації у всіх її формах не може зводитися до задоволення поточних інвестиційних потреб, обумовлених необхідністю заміни активів, що вибувають, або їхнього приросту у зв'язку зі змінами, що відбуваються, обсягу й структури господарської діяльності. На сучасному етапі все більше число організацій усвідомлюють необхідність свідомого перспективного керування інвестиційною діяльністю на основі наукової методології передбачення її напрямків і форм, адаптації до загальним цілям розвитку підприємства й умовам, що змінюються, зовнішнього інвестиційного середовища. Ефективним інструментом перспективного керування інвестиційною діяльністю організації, підлеглого реалізації цілей її загального розвитку в умовах істотних змін макроекономічних показників, що відбуваються, системи державного регулювання ринкових процесів, кон'юнктури інвестиційного ринку й пов'язаної із цим невизначеністю, виступає інвестиційна стратегія.

Інвестиційна стратегія являє собою систему довгострокових цілей інвестиційної діяльності організації, обумовлених загальними завданнями її розвитку й інвестиційною ідеологією, а також вибір найбільш ефективних шляхів їхнього досягнення.

Інвестиційну стратегію можна представити як генеральний напрямок (програму, план) інвестиційної діяльності організації, проходження якому в довгостроковій перспективі повинне привести до досягнення інвестиційних цілей і одержанню очікуваного інвестиційного ефекту. Інвестиційна стратегія визначає пріоритети напрямків і форм інвестиційної діяльності організації, характер формування інвестиційних ресурсів і послідовність етапів реалізацій довгострокових інвестиційних цілей, що забезпечують передбачений загальний розвиток організації.

Процес розробки інвестиційної стратегії є найважливішою складовою частиною загальної системи стратегічного вибору підприємства, основними елементами якого є місія, загальні стратегічні цілі розвитку, система функціональних стратегій у розрізі окремих видів діяльності, способи формування й розподілу ресурсів.

Актуальність розробки інвестиційної стратегії організації визначається рядом умов.

Найважливішим з таких умов є інтенсивність змін факторів зовнішнього інвестиційного середовища. Висока динаміка основних макроекономічних показників, пов'язаних з інвестиційною активністю організацій, темпи науково-технологічного прогресу, часті коливання кон'юнктури інвестиційного ринку, мінливість державної інвестиційної політики й форм регулювання інвестиційної діяльності не дозволяють ефективно управляти інвестиціями підприємства на основі лише раніше накопиченого досвіду й традиційних методів фінансового менеджменту. У цих умовах відсутність розробленої інвестиційної стратегії, адаптованої до можливих змін факторів зовнішнього інвестиційного середовища, може привести до того, що інвестиційні рішення окремих структурних підрозділів організації будуть носити різнонаправлений характер, приводити до виникнення протиріч і зниженню ефективності інвестиційної діяльності в цілому.

Однією з умов, що визначають актуальність розробки інвестиційної стратегії організації, є її майбутній етап життєвого циклу. Кожній зі стадій життєвого циклу організації властивий характерний їй рівень інвестиційної активності, напрямки й форми інвестиційної діяльності, особливості формування інвестиційних ресурсів. Розроблювальна інвестиційна стратегія дозволяє завчасно адаптувати інвестиційну діяльність організації до майбутніх кардинальних змін можливостей її економічного розвитку.

Ще однією істотною умовою, що визначає актуальність розробки інвестиційної стратегії, є кардинальна зміна цілей операційної діяльності організації, пов'язана з новими комерційними можливостями, що відкриваються. Реалізація таких цілей вимагає зміни виробничих асортиментів, впровадження нових виробничих технологій, освоєння нових ринків збуту продукції й т.п. . У цих умовах істотне зростання інвестиційної активності організації й диверсифікованість форм його інвестиційної діяльності повинні носити прогнозований характер, забезпечуваний розробкою чітко сформульованої інвестиційної стратегії.

В основі розробки інвестиційної стратегії організації лежать принципи нової управлінської парадигми - системи стратегічного керування. До числа основних із цих принципів, що забезпечують підготовку й прийняття стратегічних інвестиційних рішень у процесі розробки інвестиційної стратегії організації, ставляться:

Принцип інвайронменталізма. Цей принцип полягає в тому, що при розробці інвестиційної стратегії організація розглядається як певна система, повністю відкрита для активної взаємодії з факторами зовнішнього інвестиційного середовища. Відкритість підприємства як соціально-економічної системи і його здатність до самоорганізації дозволяють забезпечувати якісно інший рівень формування його інвестиційної стратегії. На противагу інвайронменталізму конституціоналізм означає закриту організацію, діяльність якої не припускає інвестицій і інших взаємин із зовнішнім середовищем.

Принцип відповідності. Будучи частиною загальної стратегії розвитку організації, інвестиційна стратегія носить стосовно неї підлеглий характер. Тому вона повинна бути погоджена зі стратегічними цілями й напрямками операційної діяльності організації. Інвестиційна стратегія при цьому розглядається як один з головних факторів забезпечення ефективного розвитку організації відповідно до обраної загальної стратегії. Крім того, розроблена інвестиційна стратегія повинна забезпечувати сполучення перспективного, поточного й оперативного керування інвестиційною діяльністю.

Принцип інвестиційної заповзятливості й комунікабельності. Даний принцип полягає в активному пошуку ефективних інвестиційних зв'язків в усіх напрямках і формам інвестиційної діяльності, а також на різних стадіях інвестиційного процесу. Інвестиційне поводження такого роду пов'язане з постійною трансформацією напрямків, форм і методів здійснення інвестиційної діяльності на всьому шляху до досягнення поставлених стратегічних цілей з урахуванням факторів зовнішнього інвестиційного середовища, що змінюються.

Принцип інвестиційної гнучкості й альтернативності. Інвестиційна стратегія повинна бути розроблена з урахуванням адаптивності до змін факторів зовнішнього інвестиційного середовища. Крім іншого в основі стратегічних інвестиційних рішень повинен лежати активний пошук альтернативних варіантів напрямків, форм і методів здійснення інвестиційної діяльності, вибір найкращих з них, побудова на цій основі загальної інвестиційної стратегії й формування механізмів ефективної її реалізації.

Інноваційний принцип. Формуючи інвестиційну стратегію, варто мати на увазі, що інвестиційна діяльність є головним механізмом впровадження технологічних нововведень, що забезпечують ріст конкурентної позиції організації на ринку. Тому реалізація загальних цілей стратегічного розвитку організації в значній мірі залежить від того, наскільки його інвестиційна стратегія відбиває досягнуті результати технологічного прогресу й адаптована до швидкого використання нових його результатів.

Принцип мінімізації інвестиційного ризику. Практично всі основні інвестиційні рішення, прийняті в процесі формування інвестиційної стратегії, у тім або іншому ступені змінюють рівень інвестиційного ризику. У першу чергу це пов'язане з вибором напрямків і форм інвестиційної діяльності, формуванням інвестиційних ресурсів, впровадженням нових організаційних структур керування інвестиційною діяльністю. Особливо сильно рівень інвестиційного ризику зростає в періоди коливань ставки відсотка й росту інфляції. У зв'язку з різним менталітетом інвестиційного поводження стосовно рівня припустимого інвестиційного ризику на кожному підприємстві в процесі розробки інвестиційної стратегії цей параметр повинен встановлюватися диференційовано.

Принцип компетентності. Які би фахівці не залучалися до розробки окремих параметрів інвестиційної стратегії організації, її реалізацію повинні забезпечувати підготовлені фахівці - фінансові менеджери.

Процес розробки інвестиційної стратегії організації здійснюється по наступних етапах (Додаток А).

Стратегічне управління інвестиційною діяльністю має цільовий характер, тобто передбачає постановку й досягнення певних цілей. Будучи чітко вираженими, стратегічні інвестиційні цілі стають потужним засобом підвищення ефективності інвестиційної діяльності в довгостроковій перспективі, її координації й контролю, а також базою для прийняття управлінських рішень на всіх стадіях інвестиційного процесу.

Стратегічні цілі інвестиційної діяльності організації являють собою описані у формалізованому виді бажані параметри її стратегічної інвестиційної позиції, що дозволяють направляти цю діяльність у довгостроковій перспективі й оцінювати її результати.

Формування стратегічних цілей інвестиційної діяльності організації вимагає попередньої їхньої класифікації по певних ознаках. З позицій фінансового менеджменту ця класифікація стратегічних цілей будується по наступних основних ознаках (Додаток Б).

До числа найбільш відомих і широко застосовуваних методів розробки стратегії організації ставляться SWOT-аналіз і Gap-аналіз. У дійсності вони є не чим іншим, як методами вибору стратегії організації, що дозволяють зупинити свій погляд на тім або іншому типі відомої еталонної, конкурентної або іншої стратегії діяльності організації.

Інвестиційний SWOT-аналіз полягає в послідовному вивченні внутрішнього фінансового стану організації, у пошуку позитивних і негативних сторін, а також прогнозуванні передбачуваних можливостей або погроз із боку інвестиційного середовища. На підставі SWOT-аналізу будується така інвестиційна стратегія організації, що враховує сильні сторони й можливості й компенсує недоліки, мінімізує при цьому погрози й знижує ризик.

Інвестиційний Gap-аналіз полягає в знаходженні тієї різниці, що існує між нинішньою тенденцією розвитку організації й потенційно можливим шляхом її розвитку. Ключове питання Gap-аналізу можна поставити в такий спосіб: яку стратегію повинна обрати організація, щоб активізувати свою діяльність? На підставі Gap-аналізу із чотирьох можливих стратегій обирається оптимальний напрямок інвестиційної діяльності.

Інвестиційний Gap-аналіз припускає побудова графіка [рис.2.2.1] з використанням двох найважливіших інвестиційних (і економічних взагалі) змінних - гроші й час. Суть побудови графіка полягає в тім, що спроецирувати нинішню тенденцію розвитку в майбутнє, а також знайти способи оптимізації цієї тенденції.

Основними змінними даної графічної моделі є показники T і S, тобто період і очікувана інвестиційна віддача (ефект). Показник Т 0 характеризує нинішній, сучасний період розвитку організації, а лінія a - тенденцію стратегічного розвитку організації, екстрапольовану на основі попередніх результатів діяльності. Лінія а прагне до інвестиційного ефекту S 0, стратегічному періоду Т 1 (Т 1 - як мінімум, п'ятирічний період), тобто до того строку, коли реалізація стратегічної інвестиційної програми повинна бути завершена.

Компанія, що функціонує в умовах внутрішньої інвестиційної закритості, у найкращому разі приречена на відносно стабільне положення на ринку. Лідерства на ринку й росту компанії можна домогтися тільки за допомогою інвестиційних способів активізації (на графіку позначені відповідно буквами c, d, e, f), що з'єднують нинішню тенденцію розвитку організації з потенційним, можливим шляхом її росту.

Інтеграція українського машинобудування в європейський простір передбачає насамперед входження в європейські ринкові структури. Одним з головних завдань у цьому контексті є подолання існуючих диспропорцій, коли частка машинобудування в експорті України до європейських держав значно поступається аналогічному показнику в імпорті з Європи. Крім того, необхідно поліпшити структуру експорту за рахунок наукомістких галузей: приладобудування, мікроелектроніки, виробництва авіаційно - космічної техніки. Доцільно розширити коло країн-імпортерів українського машинобудування та збільшити обсяги її експорту у колишні члени РЕВ (Польщу, Угорщину, Словаччину, Болгарію), а також країни, що не є визнаними у світі машинобудівни ми державами (Португалію, Грецію, Іспанію).

Варто нагадати, що у числі семи країн світу Україна має повний цикл проектування та виробництва літаків. Для країн Європи авіаційна галузь України пропонує широкий вибір авіаційної техніки (літаки Ан-70, Ан-124, Ан-74ТК, Ан-140, Ан-32Б-200), що є конкурентоздатною на цих ринках за рахунок високих технічних характеристик, порівняно низьких цін і можливості виконання визначених умовами тендеру вимог замовників. Авіаційна галузь України, згідно з діючими міждержавними.

Угодами між Україною та Російською Федерацією у галузі авіабудування, розвиває широку кооперацію з підприємства ми та організаціями Росії щодо створення зразків сучасних літаків та авіадвигунів до них. Для координації цих робіт в Комісії з російсько - українського співробітництва створено Підкомісію з питань співробітництва в авіаційній галузі. У рамках зазначених робіт також розгорнуто та координується виконання спільних проектів: Ан-70, Ту-334, Ан-140, Ан-124 та ін.

Прикладом взаємовигідного співробітництва є створення Міжнародного консорціуму "Середній транспортний літак", основним завданням якого є координація спільних робіт по військово - транспортному літаку (ВТЛ) Ан-70, а також підготовка тендерних пропозицій по створеному на базі останнього європейському літаку Ан-7Х і просування цього проекту до європейських та інших країн. Космічна діяльність може стати активним інструментом європейської економічної політики України. Зв'язки у цій галузі, що склалися з Росією та країнами Східної і Центральної Європи, є необхідною основою реалізації космічних проектів, де Україна може відігравати значну роль. Перспективною є кооперація з країнами Чорноморського басейну та Балтії, для яких космічний потенціал України - одна з реальних можливостей виконання власних космічних програм. Водночас недостатньо використовується вітчизняний космічний потенціал у співробітництві з країнами Західної Європи.

Основними ланками при здійсненні зовнішньоекономічних операцій є промислові підприємства.

Однією з таких ланок є ВАТ „Турбоатом”, який нагромадив позитивний досвід співробітництва з турбобудівними фірмами миру - АТ "Ленінградський металевий завод" (Росія), "Сименс" (Німеччина), "Альстом - Пауэр" (міжнародний концерн), BHEL (Індія) по поставках енергетичного встаткування, у тому числі: ГЕС "Пурнари" (Греція); ГЕС "Агуамильпа" (Мексика); ГЕС "Котешвар" (Індія)

Виготовлені ВАТ "Турбоатом" турбіни надійно працюють за кордоном на АЕС "Ловииса" (Фінляндія), "Пакш" (Угорщина), "Козлодуй" (Болгарія), на ТЕС "Нанкін" і "Инкоу" (Китай), "Марица - Схід" (Болгарія), а ГЕС "Клостер-Фосс" і "Вигеландс Бруг"(Норвегія), "Сигалда" (Сландия), "Сальто-Гранді" і "Пьедра дель Агила" (Аргентина), "Агуамильпа" (Мексика), "Тери"(Індія).

Стратегічний курс ВАТ «Турбоатом» спрямований на збільшення обсягів виробництва продукції на експорт.

У 2004 році обсяг експорту у загальному обсязі виробництва склав 85%.

Розглянемо основних іноземних конкурентів ВАТ „Турбоатом”

Таблиця 1.2

Основні конкуренти ВАТ „Турбоатом”

Дані таблиці 1.2 показують, що на ринку України конкуренти відсутні. Найбільш вагомим конкурентом є ТОВ „Силові машини” (Росія). У виробництві енергетичного устаткування середній вплив має фірма „Сіменс”(Німеччина).

ВАТ «Турбоатом» э достатньо конкурентоздатне підприємство в своїй галузі, головною науковою організацією енергомашинобудiвного комплексу України, саме це підприємство і було обрано об'єктом дослідження.

ВАТ "Турбоатом" засновано вiдповiдно до наказу ФДМУ вiд 31.01. 1996 р. №16-АТ шляхом перетворення державного пiдприємства "Харкiвський турбiнний завод iм. Кiрова" (правонаступник НВО "Турбоатом"). Підприємство розташоване за адресою: 61037,м. Харків, пр. Московский 199.

Засновниками підприємства є:

1. Фонд державного майна України, вул. Кутузова, 18/9, м. Київ,¶ Україна - 75,22%

2. Фірма Jersonet Group Inc (0000591251), Британськi Вiргiнськi острови 90¶ Main Street, P. O. Box 3099, Road Town, Tortola, British¶ Virgin Island - 14,55%

3. Фірма UIFL (CYPRUS) LIMITED Кiпр (0000093510), Грецiя 25, Spyrou Araozou Street¶ BERUNGARIA BULDING Limassol-5,05%

Структура пiдприємства - два спецiальнi конструкторськi бюро (СКБ "Турбоатом", СКБ "Гiдромаш"), технологiчнi пiдроздiли (головного технолога, зварника, металурга), заготiвельна база (литво та поковки середньої ваги, зварнi конструцiї), механообробне виробництво, складання та випробування енергетичного обладнання.

Чисельність працюючих - 6000 чоловік.

Основна номенклатура випускаємої продукції:

парові турбіни конденсаційні й теплофікаційні для ТЕС, ТЭЦ т ПГУ потужністю від 1 МВТ до 550 МВТ;

парові турбіни для АЕС потужністю від 50 МВТ до 1100 МВТ;

газові турбіни енергетичні автономні й для ПГУ потужністю 45 МВТ і 115 МВТ;

гідравлічні турбіни різних типів потужністю від 5 МВТ до 800 МВТ для ГЕС і ГАЕС;

гідравлічні затвори дискові й кульові;

гідравлічні турбіни для микро-гес, мини-гес і малих ГЕС потужністю від 5 квт до 10 Мвт;

теплообмінне встаткування (конденсатори турбін, підігрівники низького тиску, підігрівники мережної води);

допоміжне устаткування машинного залу: регенеративні газо - і повітронагрівачі, ежектори, мастилоохолоджувачі, димососи, ексгаустери, млини кульові й ін.

Виробництво турбін здійснюється по замкнутому циклі: від проектно - конструкторських і науково-дослідних робіт, до виготовлення, зборки, випробування турбін і відвантаження.

Турбіни виробництва "Турбоатом" успішно працюють в 35 країнах миру.

285 парових турбін сумарною потужністю. Понад 50 млн. квт виготовлені для теплових електростанцій, з них 55 турбін для 16 ТЕС далекого зарубіжжя.

Для 26-и АЕС виготовлено 114 турбін сумарною потужністю понад 50 млн. квт. З них 44 турбін для 10-и АЕС далекого зарубіжжя.

"Турбоатом" поставив 13% АЕС від сумарних обсягів поставок на світовому ринку турбін АЕС і займає по цьому показнику 4-і місце серед турбобудівних фірм миру. В Україні 3 діючих АЕС (Запорізька, Південно-Українська, Ровенська), укомплектовані 12 турбінами "Турбоатом" потужністю 220, 1000 і 1100 Мвт.

На 100 ГЕС чотирьох континентів поставлені більше 400 гідротурбін сумарною потужністю близько 32 млн. квт і 450 гідрозатворів для ГЕС і насосних станцій.

За 70-рiчну iсторiю виготовлено бiльше 300 парових турбiн для ТЕС, ДРЕС, 110 турбiн для АЕС, понад 400 гiдравлiчних турбiн i 450 гiдрозатворiв. ВАТ "Турбоатом" став одним з найбiльших турбобудiвних пiдприємств з повним циклом виробництва: проектування, виготовлення, постачання, налагоджування, фiрмове обслуговування турбiнного обладнання всiх типiв електростанцiй. Продукцiя ВАТ "Турбоатом" успiшно працює у35 країнах свiту на чотирьох континентах. В Українi 40% ТЕС, 85% АЕС, 95% ГЕС оснащенi виготовленими заводом турбiнами, сумарна потужнiсть яких складає бiльше 50 млн. кВт.

3.2 Аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства