Управління розрахунковими операціями підприємства при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності (на прикладі дочірнього підприємства ТОВ "АНТ" ВАТ "Янцівський гранітний кар'єр")

Міжнародні розрахунки включають, з одного боку, умови і порядок здійснення платежів, вироблені практикою і закріплені міжнародними документами і звичаями, з іншого боку - щоденну практичну діяльність банків щодо їх проведення. Більшість розрахунків провадиться безготівковим способом за допомогою записів на рахунках банків.

Найскладнішими і такими, що вимагають високої кваліфікації учасників угоди, є розрахунки за міжнародними торговельними контрактами. Від вибору форм і умов розрахунків залежать швидкість і гарантія одержання платежу, сума витрат, пов'язаних із проведенням операцій через банки.

Сьогодні у зовнішньоторговельних операціях використовується ціла система способів, засобів і форм платежів, що створюють цілісний, гнучкий і динамічний механізм розрахунків.

а) Способи платежу

Способи платежу визначаються залежно від механізму оплати товару відносно моменту його фактичної поставки. У зовнішньоторговельних операціях існують три способи платежу: платіж готівкою, авансовий платіж і платіж у кредит.

Платіж готівкою у міжнародному платіжному обороті не означає, що розрахунки ведуться готівковими грошовими знаками (банкнотами). Вони практично тут не застосовуються. У цьому разі поняття "готівковий платіж" використовується як протиставлення авансовому і кредитному способам платежу.

Готівковий платіж, залежно від обраної сторонами в контракті форми розрахунків, здійснюється, якщо дотримано одну з таких умов: імпортер одержав від експортера повідомлення про готовність товару до відвантаження; імпортер одержав телеграфне повідомлення про закінчення відвантаження товару; імпортер отримав комплект документів, передбачених у контракті; імпортер отримав комплект документів і право відстрочки оплати на кілька годин або днів, якщо перед цим імпортер надав банківську гарантію, що він заплатить проти приймання товару. Природно, що для експортера найвигіднішою буде перша умова, а для імпортера - остання.

Платіж готівкою здійснюється через банк за угодами типу "спот" до чи при переданні продавцем товаророзпорядчих документів або самого товару покупцю.

Авансовий платіж передбачає виплату покупцем обговорених у контракті сум до передання товаророзпорядчих документів і самого товару в розпорядження покупця, а найчастіше - під час і навіть до початку виконання замовлення. Авансовий платіж відіграє подвійну роль. З одного боку, авансом імпортер кредитує експортера, з іншого - забезпечує виконання зобов'язань, узятих імпортером за контрактом, і, якщо після виконання замовлення покупець відмовляється від приймання замовленого товару, експортер може використовувати аванс для відшкодування своїх збитків.

Аванс може надаватися у грошовій і товарній формах. Аванс у товарній формі передбачає надання замовником-імпортером сировини і комплектуючих, необхідних для виконання замовлення (давальницька сировина). Аванс у грошовій формі визначається у відсотках від контрактної вартості замовлення.

Розмір авансу залежить від цілей авансу, характеру і новизни товару, його вартості, строку виготовлення й інших умов. Найчастіше аванс становить 15-20% від вартості замовлення, виплачується після підписання контракту. Як правило, покупець, виплачуючи аванс, вимагає від продавця банківської гарантії на випадок, якщо експортер не виконає умов замовлення, або ж у контракті робиться застереження, що у разі невиконання експортером своїх контрактних зобов'язань аванс повертається імпортеру в повному розмірі.

У міжнародній торгівлі аванси звичайно даються солідним фірмам, котрі добре себе зарекомендували при поставках товарів, що потребують тривалого терміну виготовлення, виконуються за індивідуальними специфікаціями, а також при поставках дефіцитних товарів, коли аванс виконує роль застави.

Платіж у кредит передбачає, що покупець оплачує суму, обумовлену в контракті через якийсь час після поставки товару. Таким чином, продавець надає покупцеві комерційний (товарний) кредит. Оскільки одна фірма дає кредит іншій, такий кредит називається ще й фірмовим товарним кредитом. Межа кредиту, тобто максимальний розмір кредиту, наданий покупцю одноразово, звичайно не перевищує 10% від капіталу покупця. Щоб визначити таку "межу", продавець повинен поцікавитися фінансовим станом покупця.

Кредит надається не на всю суму контракту, а на 80- 85%, іншу частину покупець виплачує авансом, що дає змогу продавцю відшкодувати свої витрати, якщо покупець порушить свої зобов'язання за контрактом.

За термінами комерційні кредити поділяються на короткострокові (до одного року), середньострокові(від року до п'яти років) і довгострокові (від п'яти до десяти років і більше). У контракті обумовлюються вартість кредиту, виражена у процентах річних, термін використання кредиту, термін погашення кредиту, пільговий період, протягом якого не відбувається погашення процентів за кредит, та інші умови.

При наданні комерційного кредиту виникає питання про гарантії платежу. Серед способів запобігання неплатежу або затримки платежу основними є гарантійні листи першокласних банків, підтверджені (резервні) акредитиви першокласних банків, векселі, банківський акцепт і аваль векселів, аваль чеків.

Гарантії бувають платіжні й договірні. Платіжні гарантії захищають інтереси продавця, договірні - покупця.

б) Засоби платежу

Поширення в зовнішній торгівлі комерційного кредиту зумовлює використання кредитних засобів платежу - чеків і векселів.

Чек являє собою безумовну пропозицію чекодавця платнику здійснити платіж зазначеної на чеку грошової суми чекодержателеві готівкою чи перерахуванням на рахунок власника чека в банку. Ілюстрації механізму розрахунків за допомогою чека наведена на схемі рис. 1.В Додатку В.

Чек дуже зручний для розрахунків тоді, коли платник боїться віддати гроші до того, як одержить товар, а постачальник не хоче передати товар до одержання гарантій платежу. До того ж, застосування чека як засобу платежу дає змогу економити витрати обігу справжніх грошей і прискорює платежі, оскільки всі чеки оплачуються після подання.

Документ, виписаний чекодавцем, повинен мати покриття, причому законодавство багатьох країн передбачає кримінальну відповідальність за виставляння чека без покриття. Чеки, що виписуються клієнтом банку, видаються в межах суми, що є на його поточному та інших рахунках, включаючи суми, що надійшли на ці рахунки в результаті надання банками кредиту.

Як засіб платежу в міжнародному обороті чек використовується в розрахунках за поставлений товар при остаточному розрахунку за товар і надані послуги, урегулюванні рекламацій і штрафних санкцій, при погашенні боргу, а також у розрахунках за неторговельними операціями. Відповідно до міжнародного права при вирішенні спорів, пов'язаних із формою чеків та їх обігом, застосовується право тієї країни, де чек був виписаний.

Чек має строго визначену форму письмового документа і виписується на спеціальному бланку, що видає чекодавцю банк або подібна кредитна установа.

Текст чека повинен містити такі основні елементи:

1. Найменування "чек" (чекова помітка), виражене тією мовою, якою виписаний чек.

2. Просте і нічим не обумовлене розпорядження платнику сплатити зазначену на чеку суму, яке не повинно містити жодних умов платежу. За "Положенням про чек" сума чека також повинна бути вказана прописом від руки.

3. Найменування платника, яким є банк (інша кредитна інституція), де чекодавець має свій поточний та інші рахунки. За "Положенням про чек" чекодавець зобов'язаний вказати на чеку свій рахунок у банку, з якого має бути здійснений платіж. Англійські норми права передбачають банківську помітку на чеку, яка означає, що на поточному рахункові чекодавця є достатньо коштів для оплати чека.

4. Місце платежу, яке здебільшого збігається з місцезнаходженням банку-платника.

5. Дата та місце складання (виписування) чека. За "Положенням про чек" необхідно вписати число, місяць і рік видачі чека. Причому місяць видачі слід вказати прописом. Якщо місце складання чека не зазначено, ним прийнято вважати місцезнаходження чекодавця.

6. Підпис чекодавця.

Ніякі поправки чи виправлення в чеку не допускаються. Відсутність у ньому якогось із перелічених елементів позбавляє цей документ сили чека.

Відповідно до Женевської конвенції строк подання чека до оплати в країні його видачі дорівнює восьми дням, у платіжному обороті між країнами Західної Європи, Східної Європи і Середземномор'я - 20-ти дням, а в міжконтинентальному платіжному обороті - 70-ти дням. Ці терміни діють із дня, вказаного у чеку, як дата виставлення чека.

Чек може передаватися однією особою іншій шляхом внесення в нього передавального надпису (індосаменту). Індосамент здійснюється на зворотному боці чека і підписується особою, що зробила такий надпис (індосантом).

Передавальний надпис має бути простим і нічим не обумовленим. Він засвідчує передання прав щодо чека іншій особі, а також визначає відповідальність індосанта перед усіма наступними держателями чека.

Умови передання чека від однієї особи іншій визначає вид чека і характер його використання в обігу як засобу платежу.

Розрізняють такі види чеків:

а) іменний, або чек на користь-певної особи. Такий документ не може бути переданий за допомогою звичайного індосаменту. Тут передання здійснюється цесією, тобто через передавальний надпис із застереженням "Не наказу" завіреним у нотаріальному порядку відповідно до норм цивільного права;

б) ордерний, тобто чек, виписаний на користь певної особи або за його наказом. Передається такий чек за допомогою індосаменту з застереженням "Наказу" або без нього. Цей вид чека широко застосовується в міжнародному платіжному обороті. Зразок такого чека показано вище при переліку елементів чека;

в) чек на пред'явника виписується пред'явникові і може бути переданий іншій особі, як з індосаментом, так і без нього. Як правило, цей чек виставляється клієнтам на свій банк.

Чекодавець висилає його своєму партнеру за кордоном, котрий при одержанні чека виставляє його своєму банку для кредитування свого рахунку. Таким чином, за допомогою чека на пред'явника чекодавець здійснює платіж прямо своєму партнерові. Цей платіж виконується швидше, ніж платіж через банківський переказ. Тому чеки на пред'явника також широко застосовуються в міжнародному платіжному обороті.

Чеки ще поділяються на фірмові і банківські.

Банківський чек - це чек, виписаний банком на свій банк-кореспондент. У тексті таких чеків немає найменування фірми-чекодавця, а чекодавцем є банк боржника. Оплата за цими чеками здійснюється за рахунок коштів банку чекодавця на його рахунку у банку-кореспонденті за кордоном. У міжнародному платіжному обороті найчастіше використовуються банківські ордерні чеки.

Фірмовий чек - це чек, виписаний фірмою на одержувача. Переважно такі документи виписуються в національній або іноземній валюті на пред'явника і виставляються фірмою на свій банк. Оплата за ним здійснюється за рахунок коштів чекодавця.

Вексель - це цінний папір, що оформлений у строгій відповідності з вимогами закону і містить у собі безумовне абстрактне грошове зобов'язання.

При розрахунках за зовнішньоторговельними операціями використовуються простий і переказний вексель (тратта). Частіше застосовується переказний вексель, що являє собою безумовну пропозицію трасанта (кредитора), адресовану трасату (боржнику), сплатити третій особі (ремітенту) у встановлений термін вказану у векселі суму. При виникненні такого грошового зобов'язання трасант виступає і кредитором відносно боржника (трасату), і боржником відносно ремітента.

Визначення терміна «вексель» наведено у статті 21 Закону України «Про цінні папери та фондову біржу» від 18 червня 1991 року № 1201-XII . У ньому зазначено, що вексель - це цінний папір, який підтверджує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку певну суму грошей власнику векселя (векселедержателю).

По-перше, вексель віднесено до цінних паперів, що накладає певні обмеження на проведення окремих операцій з його використанням.

По-друге, вексельне зобов'язання є грошовим, тобто має погашатися грошима (причому тільки в безготівковій формі).

По-третє, вексельне зобов'язання є безумовним.

Новий Закон України „Про обіг векселів” [11, c.3] додатково впровадив особливості вексельного обігу в Україні :

1. Заборонено видачу безтоварних векселів (ст. 4). Прості та переказні векселі тепер можна видавати (первинна емісія - не плутати з купівлею-продажем векселя) лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари (раніше була продукція), виконані роботи, надані послуги.

2. Забороняється використовувати вексель як внесок до статутного фонду господарського товариства (ст. 12).

3. Платіж за векселем може здійснюватись лише у безготівковій форм (ст. 6). Судячи з усього, це унеможливлює i проведення погашення векселів взаємозаліками у прямій формі (ст. 217 ЦК), втім зберігаються можливості зустрічного індосаменту-викупу векселів без їхнього погашення.

4. Вексель опротестований нотаріусом (виконавчий напис), стає виконавчим документом . Це положення звільняє векселедержателя, інших кредиторів за векселем від необхідності звертатись до арбітражного суду для задоволення своїх вимог, тобто звільняє від довготривалої складної процедури з непередбачуваним результатом.

5. Вексельна форма розрахунків та їх умови обов'язково повинні оформлятись відповідними договорами або передбачатись ними (статті 4, 9).

При виконанні розрахункових операцій з використанням векселів [12, c.4] вживається наступна термінологія оформлення векселів та дій осіб, які приймають участь у вексельному обігу:

аваліст - юридична або фізична особа, яка гарантує оплату векселя;

аваль - вексельне поручительство, за яким особа (аваліст), яка його здійснює, бере на себе відповідальність перед власником векселя за виконання векселедавцем, акцептантом або індосантом зобов`язань щодо оплати цього векселя. Аваль виражається словами “вважати за аваль” або будь-яким іншим рівнозначним формулюванням, оформляється на векселі або на алонжі, підписується авалістом;

авалювання - оформлення юридичною або фізичною особою авалю за векселем, тобто прийняття зобов`язання оплатити вексель повністю або частково за одну із зобов`язаних за векселем осіб у разі не оплати векселя платником у строк або, якщо немає змоги одержати платіж за векселем у строк;

акцепт векселя - напис платника на переказному векселі (тратті) про згоду на оплату;

акцептант векселя - юридична або фізична особа, яка акцептує (підписує) вексель (тратту), беручи на себе зобов`язання здійснити платіж за переказним векселем під час настання строку платежу;

алонж - аркуш паперу, що додається до векселя для додаткових індосаментів (передатних записів), якщо на зворотному боці векселя вони не вміщуються. Перший передатний запис на алонжі робиться впоперек з`єднання векселя і додаткового аркуша, тобто таким чином, щоб він починався на векселі й закінчувався на алонжі. На алонжі можна також оформляти аваль;

банк інкасувальний - будь-який банк, крім банку-ремітента, який бере участь в операції з інкасування векселя;

банк-пред`явник - інкасувальний банк, який здійснює пред`явлення векселів і супровідних документів платнику;

банк-ремітент - банк, якому комітент доручив операцію з інкасування векселя;

безперервність ряду індосаментів - послідовний ряд індосаментів, через який кожний індосат отримує вексель за індосаментом на власне ім`я, бланковим індосаментом або індосаментом на пред`явника;

бенефіціар - юридична або фізична особа, на користь якої здійснюють довірчі функції та яка є одержувачем доходу чи платежу за векселем;

векселедавець - юридична або фізична особа, яка видала простий або переказний вексель;

векселедержатель - юридична або фізична особа, яка володіє векселем, що виданий або індосований цій особі чи її наказу, або індосований на пред`явника, або шляхом бланкового індосаменту, чи на підставі інших законних прав;

векселедержатель перший - особа, на ім`я якої виписано переказний вексель і за наказом якої слід сплатити певну суму грошей за цим векселем;

вексель - цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов`язання векселедавця сплатити у визначений строк визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю);

вексель доміцильований - вексель, у якому зазначене місце оплати не збігається з місцем проживання векселедержателя;

вексель іногородній - вексель, який підлягає оплаті в іншому населеному пункті ніж місцезнаходження векселедержателя;

вексель місцевий - вексель, який підлягає оплаті в місцезнаходженні векселедержателя;

вексель опротестований - вексель, щодо якого векселедержатель нотаріально засвідчив відмову боржника від оплати або акцепту цього векселя;

вексель переказний - вексель, який містить письмовий наказ однієї особи (юридичної або фізичної) іншій особі сплатити у зазначений строк визначену суму грошей третій особі;

вексель простий - вексель, який містить зобов`язання векселедавця сплатити у зазначений строк визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю);

врахування векселя - придбання банком векселя до настання строку платежу за ним у векселедержателя за грошові кошти з дисконтом;

врахування векселя безоборотне - різновид врахування, за якого пред`явник векселя вибуває з числа зобов`язаних за векселем осіб, що здійснюється шляхом вчинення пред`явником у тексті індосаменту безоборотного застереження (здійснення безоборотного індосаменту) або шляхом передавання банку векселя пред`явником без вчинення індосаменту, якщо останній індосамент бланковий або на пред`явника;

врахування векселя з реверсом - різновид врахування, за якого пред`явник векселя дає банку позавексельне зобов`язання викупити враховані векселі до настання строку їх оплати та/або в разі настання/ненастання певних обставин. Із технічного боку врахування векселів з реверсом подібне до кредиту, забезпеченого векселями, і є операцією репо з відкладальними та/або скасувальними умовами. Від звичайного врахування з реверсом відрізняється тим, що платіж за векселем виконує не безпосередньо зобов`язана за векселем особа-платник, а пред`явник, який підписує реверс і викуповує вексель;

дисконт - винагорода, що беруть банки під час врахування векселів та купівлі векселів у векселедержателів до закінчення терміну їх сплати;

довіритель - юридична або фізична особа, яка передає банку повноваження власника щодо належних їй векселів відповідно до умов договору, укладеного між ними;

доміциліант - платник за векселем, який уповноважує доміциліата здійснити платіж за векселем у місці доміциляції - місцезнаходженні доміциліата. Місцезнаходження платника і доміциліата різні. Право доміцилювати вексель, тобто визначати особливе місце платежу (населений пункт, відмінний від місцезнаходження особи, яка зазначена як платник за векселем), належить виключно векселедавцю як у простих, так і в переказних векселях;

доміциліат - особа, яка є особливим платником за векселем за дорученням і за рахунок доміциліанта. Місцезнаходження такої особи і доміциліанта різні;

доміциляційна формула - напис на векселі, що обумовлює особливе місце платежу, яке відрізняється від місцезнаходження особи, яка зазначена як платник за векселем. Учиняється векселедавцем;

доміциляція векселя - призначення за векселем особливого місця платежу, що відрізняється від місцезнаходження особи, яка зазначена як платник за векселем, шляхом проставлення доміциляційної формули. Під час складання векселя векселедавець може зазначити не лише особливе місце платежу, а й особу, яка оплатить вексель у місці доміциляції. Якщо така особа не зазначена, то її може зазначити трасат під час акцепту. Якщо він цього не зробить, то вважається, що акцептант сам виконає платіж у місці доміциляції;

зберігання векселів - здійснення банком за дорученням, від імені та за рахунок векселедержателя операцій з векселями на підставі одержаних від векселедержателя інструкцій;

зберігання векселів відкрите - зберігання векселів шляхом подання в банк супровідного векселя доручення на зберігання з точними і повними інструкціями щодо дій банку з векселями;

зберігання векселів закрите - зберігання векселів шляхом надання векселедержателю депозитного вічка у сховищі (сейфі) банку без будь-яких інструкцій щодо дій банку з векселями;

індосамент, передатний напис, жиро - особливий (спеціальний) передатний запис на звороті векселя або на додатковому аркуші (алонжі), що засвідчує перехід права за цим документом до іншої особи;

індосамент векселя безоборотний - форма індосаменту, за якої індосант перед своїм підписом робить напис: “без обороту на мене” або інше рівнозначне застереження. Це дає індосанту змогу уникнути пред`явлення до нього претензій у разі не оплати векселя зобов`язаною за ним особою;

індосамент векселя бланковий - форма передавання векселя, за якої юридична або фізична особа, яка передає вексель, ставить підпис без зазначення особи, яка стає власником векселя. У цьому разі вексель стає цінним папером на пред`явника. Бланковий індосамент стає передатним індосаментом, виконаним на ім`я визначеної особи завдяки такому запису над індосаментом: “заплатити за наказом такої-то особи” або здійсненню іншого рівнозначного напису;

індосамент векселя, виконаний на ім`я визначеної особи (іменний індосамент), - форма індосаменту, за якої індосант, який передає вексель, зазначає перед своїм підписом юридичну або фізичну особу, якій належатимуть усі права за векселем та застереження “не наказу”;

індосамент векселя заставний - форма індосаменту, за якої забороняється подальше передавання векселя, що видається під заставу;

індосант - юридична або фізична особа, яка володіє векселем і здійснює передатний напис (індосамент);

інкасо документарне - інкасування векселів із супровідними документами;

інкасування (інкасо) векселя - здійснення банком за дорученням векселедержателя операції з векселем з метою одержання платежу;

інкасо чисте - інкасування векселів без супровідних документів.

комітент - юридична або фізична особа, яка доручає банку здійснити операцію з векселем на підставі укладеної угоди з банком;

копія векселя - письмове відтворення векселя з усіма його частинами і подробицями як з лицьового, так і зі зворотного боків. Копія виготовляється і засвідчується векселедержателем;

платіж за векселем - операція, за якої оплату векселя здійснює платник або інша уповноважена особа або в порядку регресу, або в порядку посередництва, або в порядку поручительства;

платник (трасат) - юридична або фізична особа (боржник, платник), яка зобов`язана(ий) сплатити за переказним векселем (траттою);

платник особливий - юридична або фізична особа, яка має здійснити платіж за векселем за дорученням, за рахунок і від імені іншої особи - платника за векселем;

погашення векселя - здійснення платежу за векселем векселедавцем (платником);

порто - сума для відшкодування поштово-телеграфних видатків банку за пересилання векселя, яка стягується з векселедавця за векселем з платежем не за місцем його врахування;

право регресу - право зворотної вимоги. Законний векселедержатель має право в разі неможливості отримати платіж за векселем у строк притягнути кожного, хто поставив свій підпис на векселі, до відповідальності та вимагати сплати вексельної суми від кожного з них;

пред`явлення векселя для платежу - дія, під час якої векселедержатель (особа з вексельними повноваженнями) пред`являє векселедавцю (акцептанту) вексель до платежу (оплати);

придбання векселя - одержання векселя у власність через купівлю, врахування, заставу (заклад), видачу або дарування, спадщину або іншу угоду, результат якої - майнове право на вексель;

примірник векселя - один з векселів, які в сукупності становлять комплект переказного векселя. Усі примірники мають ідентичний зміст і самостійний обіг, разом з тим усі примірники становлять одне вексельне зобов'язання. У тексті примірника векселя зазначається його порядковий номер: перший (прима), другий (секунда), третій (терція) тощо; в іншому разі кожний примірник є самостійним векселем. Примірники виготовляються трасантом;

принципал - основна особа (боржник) у борговому зобов`язанні;

протест - офіційно засвідчена вимога щодо здійснення встановлених законодавством про вексельний обіг дій за векселем і свідчення про їх невиконання. Протест є фактом, що свідчить про ухиляння від законодавчо встановленого порядку обігу векселя і про настання певних правових наслідків;

реверс - це письмове зобов`язання пред`явника викупити векселі до настання їх строку та/або в разі настання (ненастання) певних обставин. За допомогою реверсу векселі відчужуються і тимчасово передаються банку;

регресант - юридична або фізична особа, яка пред`являє зворотну вимогу до іншої особи щодо відшкодування збитків, яких перша особа зазнала на користь другої (наприклад, здійснила оплату векселя);

реквізити векселя - обов`язкові відомості, що має містити вексель відповідно до Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі;

ремітент - перший векселедержатель переказного векселя, особа, на користь якої виданий переказний вексель;

сума векселя повна - сума, яка підлягає сплаті за векселем, з врахуванням обумовлених у тексті векселя відсотків;

трасант - векселедавець переказного векселя;

трасування - видача переказного векселя на трасата;

цесія - поступка вимоги або передавання вимоги в зобов`язанні іншій особі.

Вексель складається за строго установленою формою. Його форма і вид визначаються національним законодавством. У країнах СНД форма і вид векселів, а також їх обіг регламентуються "Положенням про перекладний і простий вексель" (Постанова ЦВК і РНК СРСР від 7 серпня 1937 p.).

У сфері міжнародного платіжного обороту застосовуються норми і національного, і міжнародного права. Так, у 1930 р. у Женеві ряд країн прийняли "Однотипний вексельний закон" [12, c.2]. На його основі держави - учасники угоди, у тому числі й СРСР, уніфікували національне вексельне законодавство, їх стали називати країнами Женевської угоди. Третю, самостійну групу утворюють країни, чиє вексельне законодавство не належить до двох інших систем. Тому в міжнародних розрахунках необхідно враховувати нормативні акти, що є у вексельному законодавстві різних країн, і передбачати в контрактах, який із чинних нормативних актів регулюватиме фінансові відносини за угодою.

Відповідно до "Однотипного вексельного закону” вексель складається в письмовому вигляді і містить певний перелік обов'язкових реквізитів.

Реквізити простого векселя:

1. "Вексельна помітка".

2. Просте і нічим не обумовлене зобов'язання сплатити певну суму грошей.

3. Зазначення терміну платежу.

4. Місце платежу.

5. Найменування одержувача.

6. Зазначення дати і місця упорядкування платежу.

7. Підпис векселедавця.

Без якогось із цих реквізитів документ не має сили простого векселя.

Відповідно до "Однотипного вексельного закону", переказний вексель (тратта) повинен містити:

1. Найменування "вексель", включене в сам текст документа.

2. Просту і нічим не обумовлену пропозицію сплатити певну суму грошей.

3. Найменування трасата (боржника).

4. Зазначення терміну платежу.

5. Місце платежу.

6. Найменування особи (ремітента, одержувача), котрому чи за чиїм наказом, має бути здійснений платіж.

7. Зазначення дати і місця складання векселя.

8. Підпис особи (векселедавця, трасанта, кредитора), що видає вексель.

Документ без будь-якого з цих реквізитів не має сили перекладного векселя.

Оскільки переказний вексель сам по собі не має сили законного платіжного засобу, а є лише представником справжніх грошей, у міжнародній практиці заведено, що боржник-трасат зобов'язаний письмово підтвердити свою згоду здійснити платіж за векселем у визначений термін, тобто здійснити акцепт тратти. Акцепт відбувається у вигляді надпису на лицьовому боці векселя і підписується акцептантом.

Печатка під акцептом не ставиться. Акцепт тратти може бути загальним або обмеженим. Обмежений (частковий) акцепт - це письмова згода боржника сплатити тільки частину суми, зазначеної на тратті. Необхідність акцепту тратти викликана тим, що обов'язок трасату оплатити її виникає тільки після акцепту.

Тому для належного виконання трасатом своїх зобов'язань експортер, передаючи в банк з інкасовим листом товаровідвантажувальні документи, додає до них тратту. В інкасовому дорученні експортер вказує, що товаровідвантажувальні документи, за якими імпортер може отримати товар, мають бути передані інкасуючим банком імпортеру проти акцепту виставленої на нього тратти (схема міжнародної вексельної операції наведена на рис.В.2 додатку В).

У тому разі, коли тратта підлягає акцепту до поставки товару, експортер пересилає тратту імпортеру, імпортер акцептує її і передає акцептовану тратту банку з дорученням видати її експортеру тільки після одержання трасатом товаророзпорядчих документів, що засвідчують поставку товару.

Акцепт тратти може здійснювати і банк. Такий банківський акцепт застосовується для дострокового обліку тратти. Облік (або негоціація) тратти - це продаж векселя векселедержателем банку до настання терміну платежу за векселем. Але при цьому векселедержатель отримує не повну суму векселя, а тільки її частину, яка залишилася після відрахування облікового процента і банківського збору. Після цього банк може в зазначений термін пред'явити трасату вексель до оплати.

Надійнішою гарантією порівняно з акцептом за траттами і простими векселями у міжнародній торгівлі є їх авалювання (підтвердження) банками. Аваль є вексельним поручительством, до якого застосовується вексельне право. Це поручительство означає гарантію платежу за траттою або простим векселем (повністю чи частково) з боку банку, якщо боржник не виконав у строк зобов'язання за векселем.

У міжнародному платіжному обігу вексель є оборотним фінансовим документом. Це означає, що з переданням векселя іншій особі до нього переходять усі права, вимоги та ризики за цим документом. Передання векселя здійснюється шляхом простого вручення або за допомогою передавального напису (індосаменту). Такий напис ставиться на зворотному боці векселя і підписується індосантом.

Індосаменти бувають таких видів:

1. Бланковий індосамент. Це передавальний Анапи зроблений на зворотному боці векселя, у якому не зазначено, за наказом якої особи необхідно здійснити платіж. Він являє собою найменування індосанта і його підпис.

2. Іменний (повний) індосамент. За його допомогою індосант передає усі права і вимогу за векселем іншій особі, чиє найменування або ім'я вказується в індосаменті.

3. Перепоручительський індосамент. Такий передавальний напис робиться держателем векселя при переданні цього документа на інкасо банку з проханням отримати за ним платіж і забезпечити виконання останнім усіх вимог за векселем.

Індосамент можна здійснити у вигляді передавального напису з умовою відмови взяти на себе відповідальність, що випливає з тратти. Тоді робиться напис "Без обороту на мене", а передавальний напис називається безоборотним індосаментом.

Борг трасата вважається погашеним при оплаті векселя готівкою, перерахуванням зазначеної в його тексті суми на банківський рахунок пред'явника чеком чи переказом. Після оплати пред'явник цього документа мусить повернути трасату вексель з оцінкою про оплату, яка ставиться на зворотному боці векселя.

Третім засобом платежу, використовуваним у міжнародній торгівлі, є банківський переказ. Це розрахункова банківська операція, що полягає у пересиланні платіжного доручення одного банку іншому. Платіжне доручення являє собою наказ банку, складений на основі вказівок переказодавача - клієнта банку, адресований своєму банку-кореспонденту, про виплату певної суми грошей переказоодержувачу (бенефіціару). Платіжними дорученнями розраховуються з постачальниками і підрядниками у разі "передоплати ними за узгодженням із різними кредиторами. Платіжні доручення приймаються банками тільки за наявності грошей на рахунках платників.

При розрахунку дорученнями скорочується час і документообіг операції, що ілюструє наведена нижче схема (рис.В.3 Додатку В).

Документальний акредитив являє собою грошове зобов'язання банку, що виставляється на підставі доручення його клієнта - імпортера, на користь експортера. Банк, що видає зобов'язання, повинний здійснити платіж експортеру чи забезпечити здійснення платежу іншим банком (тратта - документ, що містить наказ продавця (експортера) покупцю (імпортеру) здійснити платіж визначеної суми в зазначений термін).

Зобов'язання банку є умовним, тому що його реалізація зв'язана з виконанням експортером визначеної вимоги - пред'явлення в банк передбачених акредитивом документів, що підтверджують виконання всіх умов акредитива.

Відповідно до Уніфікованих правил, у кожнім акредитиві повинний бути чітко обговорений спосіб його виконання шляхом:

платежу по пред'явленні документів;

шляхом платежу з розстрочкою по пред'явленні документів;

негоціації (покупки) тратт (переказних векселів) бенефіціара (одержувача платежу).

У всіх інструкціях у контракті по відкриттю акредитива чи зміні його умов повинний бути зазначений чіткий перелік документів, проти яких виконується платіж з акредитива.

Від бенефіціара (експортера) за умовами акредитива може вимагатися надання таких документів:

1) Комерційний рахунок. Обов'язковий до складання документ, що містить інформацію про умови акредитива, про порядок відвантаження і про самий товар.

2) Транспортні документи. Вони виписуються вантажоперевізником у посвідчення того, що товар прийнятий їм до перевезення. Як транспортні документи виступають: при залізничних перевезеннях - залізнична накладна; при авіаперевезеннях - авіа накладна; при автодорожніх - автодорожня накладна; при морських - коносамент.

3) Комерційні документи. До їхнього числа відносяться документи, що дають якісну і кількісну характеристику товару. Комерційними документами є: специфікація, пакувальний аркуш, сертифікат якості, свідчення походження, страховий поліс і деякі інші документи.

На рис. В.4 Додатку В наведений загальний механізм проведення акредитивної операції, який може змінюватись в залежності від виду акредитива [57, c.36].

1.3 Вплив системи розрахунків на зменшення рівнів ризиків та витрат в зовнішній торгівлі

Вплив системи розрахунків на результативність зовнішньої торгівлі оцінюється за трьома основними параметрами :

рівень ризику непоставки товарів чи відсутності своєчасного розрахунку коштами;

рівень витрат експортера та імпортера на проведення розрахунків;

рівень штрафних санкцій держави за порушення строків чи механізму зовнішньоекономічних розрахунків;

В Додатку Г наведені основні складові витрат при проведенні міжнародних розрахунків за тарифами АППБ „Аваль” .

При проведенні міжнародних розрахунків неможливо уникнути ризиків. Ризик існує як для імпортера, так і для експортера (кредитора і позичальника, агента і контрагента).

Ризики, пов'язані з контрагентами розподіляються на :

а) дебіторський ризик (ризик делькреде), який з погляду експортера пов'язаний з неплатоспроможністю, небажанням боржника платити, затримкою платежів з боку покупця; з погляду імпортера пов'язаний з неспроможністю чи небажанням експортера повернути завдаток

б) Виробничий ризик (ризик невиконання угоди/договору), який з погляду експортера пов'язаний з анулюванням чи односторонньою модифікацією заказу імпортером, неприйняття товару, виготовленого на замовлення імпортера;

- з погляду імпортера пов'язаний з неспроможністю експортера виконати угоду за виробничими чи фінансовими причинами, небажанням експортера виконувати угоду за вимогами імпортера.

Ризики, пов'язані з економічною або політичною ситуацією в країні партнера чи угодою в інших країнах розподіляються на:

а) політичний ризик, який з погляду експортера пов'язаний з політичними подіями чи заходами, що перешкоджають виконанню договору імпортером (війна, революція, заборона чи конфіскація імпорту); з погляду імпортера пов'язаний з політичними подіями чи заходами, що перешкоджають виконанню договору експортером (війна, революція, ембарго на експорт);

б) ризик затримки переказу належних сум, який з погляду експортера пов'язаний з відмовою чи неспроможністю держав чи інших правових організацій провести платежі в узгодженій валюті (мораторій); з погляду імпортера пов'язаний з перешкодами платежу за гарантіями чи поверненням завдатку;

в) валютний ризик, який з погляду експортера пов'язаний з девальвацією валюти угоди щодо валюти експортера; з погляду імпортера пов'язаний з девальвація валюти угоди щодо валюти імпортера;

Ризик або небезпека зазнати втрат може залежати як від самого контрагента за контрактом, так і від політичної та економічної ситуації в країні чи в інших державах. За наявності, в принципі, однакових видів ризиків, причини їх виникнення для продавця і покупця різні.

Одними з найпоширеніших ризиків при міжнародних розрахунках є ризики, пов'язані з несподіваними коливаннями обмінних курсів.

Є три типи ризиків обмінних курсів: операційний, бухгалтерський (ризик переоцінок) і економічний. У цій частині йтиметься про зменшення або навіть повне усунення першого зі згаданих ризиків.

Операційний валютний ризик - це такий ризик, якому піддаються ділові кола або приватні особи, коли майбутні платежі або отримання коштів повинні бути зроблені в іноземній валюті, майбутня ціна якої не визначена. Цей ризик може бути усунено використанням контрактів, які фіксують відносини, за якими повинні відбуватися передбачені в майбутньому платежі або надходження в іноземній валюті. Оскільки завжди є обставини, які можуть перешкоджати сторонам виконувати свої зобов'язання за такими контрактами, то було розроблено багато варіантів угод, що запобігають несприятливим результатам.

Найлегше усунути або істотно зменшити короткострокові операційні валютні ризики. Угоди з хеджування включають операції на форвардному, ф'ючерсному та опціонних ринках та ринках короткострокового капіталу. У випадках, коли таких ринків не існує, іноді звертаються до перехресного хеджування, використовуючи контракти у валютах, вартості яких тяжіють до взаємозалежності. Валютні ризики, пов'язані з переоцінкою, - другий тип валютних ризиків, під які підпадають підприємства і приватні особи при несподіваних змінах обмінних курсів. Переоцінка належить до операцій перерахунку фінансових звітів компанії з однієї валюти в іншу. При цьому валютний ризик переоцінки пов'язаний із зміною зареєстрованих даних про фінансовий стан компанії, викликаний змінами обмінного курсу, який використовується для переоцінки фінансових звітів.

Економічний валютний ризик пов'язаний зі змінами вартості компанії, які залежать від змін обмінних курсів. Вартістю компанії вважається ринкова ціна акції, помножена на кількість таких акцій, випущених в обіг. Ринкова ціна акції - це ціна, при якій попит і пропозиція дорівнюють один одному. При такому стані ринку ніхто не вважає, що акція коштує більше, і ніхто не готовий сплачувати за неї вищу ціну. Аналогічно ніхто і не думає, що ця акція коштує дешевше, і ніхто не буде продавати її за нижчою ціною.

Методики для зниження економічного валютного ризику включають вирівнювання валют платежів компанії з валютами, в яких відбуваються надходження коштів у компанію; диверсифікацію і використання відповідних стратегій для фінансування своєї діяльності закордоном. Проте, оскільки неможливо точно виміряти чинники, які пов'язують зміни обмінного курсу із змінами ринкової вартості компанії, то неможливо і точно провести хеджування економічного валютного ризику.

Згідно з Законом № 959 [9,c.32] суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності за порушення правил виконання зовнішньоекономічних операцій несуть карну, адміністративну і фінансову відповідальність в порядку, встановленому чинним законодавством України. Крім того, статтею 37 Закону № 959 передбачені спеціальні санкції - санкції економічного характеру.

Спеціальні санкції застосовуються Міністерством економіки України до суб'єктів ЗЕД України і іноземних суб'єктів господарської діяльності у разі порушення ними валютного, митного, податкового, іншого законодавства, а також у випадку, коли зроблені такими суб'єктами дії торкаються інтереси національної економічної безпеки. До спеціальних санкцій відносяться: індивідуальний режим ліцензування, припинення зовнішньоекономічної діяльності.

Карна відповідальність передбачена статтями 201, 207 і 208 КК [16, c.347]. У відповідності зі статтею 201 КК за контрабанду товарів у великих розмірах, а також історичних і культурних цінностей, отруйливих, сильнодіючих, радіоактивних або вибухових речовин, зброї і боєприпасів; стратегічно важливих сировинних товарів передбачена відповідальність у вигляді позбавлення свободи на термін від 3 до 7 років з конфіскацією предметів контрабанди.

Контрабанда товарів вважається довершеною у великих розмірах, якщо їх вартість в тисячу і більше за рази перевищує 1 НМДГ.

Статтею 207 КК передбачена відповідальність посадових осіб підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності і осіб, які здійснюють господарську діяльність без створення юридичної особи, за ухилення від повернення виручки у іноземній валюті у встановлені законодавством терміни. Покарання передбачене у вигляді штрафу в розмірі від 600 до 1 000 НМДГ або виправних робіт до 2 років або у вигляді обмеження свободи на термін до 3 років. За повторне таке порушення (або у великих розмірах) - у вигляді обмеження свободи на термін від 3 до 5 років або позбавлення свободи на термін до 3 років. За ті ж дії, якщо вони класифіковані як довершені в особливо великих розмірах, винні особи караються позбавленням свободи на термін від 3 до 7 років.

Особливо великі розміри - сума в 3 000 раз перевищує 1 НМДГ.

Статтею 208 КК передбачена відповідальність громадян України, а також посадових осіб підприємств за незаконне відкриття або використання за межами України валютних рахунків. Відповідальність передбачена у вигляді штрафу в розмірі від 500 до 1 000 НМДГ або виправних робіт на термін до двох років або у вигляді обмеження свободи на термін від 2 до 4 років з конфіскацією валютних цінностей, які знаходяться на рахунках цих осіб. За ті ж самі дії, довершені повторно, - у вигляді позбавлення свободи на термін від 3 до 5 років з позбавленням права займати певні посади або займатися певною діяльністю на термін до 3 років з конфіскацією валютних цінностей.

Адміністративна відповідальність передбачена статтею 162 КуоАП [15, c.103] за незаконну скупку, продаж, обмін, використання валютних цінностей як засобу платежу або як застави. Такі дії спричиняють попередження або накладення штрафу від 30 до 44 НМДГ (на сьогоднішній день - відповідно від 510 до 748 грн.) з конфіскацією валютних цінностей.

Крім того, адміністративна відповідальність передбачена за порушення митного законодавства статтями 103 - 120 Митного кодексу України.

Фінансова відповідальність. Якщо карна і адміністративна відповідальність розповсюджується тільки на фізичних облич, то до фінансової відповідальності можуть притягуватися як фізичні, так і юридичні особи. Види порушень, за які суб'єкти ЗЕД можуть бути притягнуті до фінансової відповідальності, і розміри фінансових санкцій передбачені в різних нормативних актах .

Право застосовувати перераховані в таблиці фінансові санкції мають:

- Національний банк України - відносно банків і інших фінансово-кредитних установ;

- органи державної податкової служби - до інших суб'єктів ЗЕД - резидентам і нерезидентам.

Для контролю уповноваженими банками, митною службою та податковими інспекціями міжнародних розрахунків в Україні встановлені наступні норми:

а) при експорті товарів та послуг надходження валютної виручки на рахунок уповноваженого банка експортера повинно бути не пізніше ніж за 90 днів після оформлення експортної вантажно митної декларації;

б) для імпортерів - надходження сплачених авансом товарів та послуг через митний кордон України повинно бути не пізніше ніж за 90 днів після оплати;

До резидентів, винних у порушенні правил валютного регулювання і валютного контролю, застосовуються такі міри відповідальності (фінансові санкції) за порушення резидентами порядку розрахунків, установленого Декретом, - штраф у розмірі, еквівалентному сумі валютних цінностей, що використовувалися при розрахунках, перерахованій у валюту України за обмінним курсом Національного банку України на день здійснення таких розрахунків [13, c.12];

Таким чином, представлений аналіз правового та економічного існуючого механізму та інструментарію зовнішньоекономічних операцій підприємств дозволяє зробити наступні узагальнення.

Міжнародні розрахунки можна розглядати, як механізм регулювання платежів по зобов'язаннях, що виникають в результаті економічної взаємодії фірм різних держав. Розрахунки виконуються безготівковим шляхом на рахунках банків, що відіграють найважливішу роль у системі міжнародних розрахунків .

Під час укладання торгового контракту експортер і імпортер визначають умови розрахунків, а саме засоби платежу і спосіб платежу.

Як технологічні засоби безготівкового платежу можна виділити:

банківські телексні перекази (використовуються тільки в СНД);

інструкції системи віддаленого керування коррахунками в банках - кореспондентах (нерезидентах) SWIFT (у основному числі банків світу, що є учасниками системи).

клієнтські пластикові карти керування корпоративними рахунками

через систему коррахунків банків і міжнародні центри авторизації операцій банків-членів пластикових платіжних систем;

документальні (акредитиви, інкасо, чеки, переказні векселі) системи віддаленого керування коштами банків на кореспондентських рахунках в банках-нерезидентах.

Основою технологічних міжнародних платіжних систем між банками країни-резидента і нерезидентів є системи взаємних кореспондентських рахунків банків-резидентів і банків-нерезидентів, за допомогою яких відбувається керування платіжними активами при проплаті експортно-імпортних контрактів.

Вибір способу платежу - важлива задача, оскільки він визначає схему руху коштів і товару . Кожний зі способів платежу має свої переваги і може бути найбільш вигідний кому-небудь з партнерів.

Міжнародні торгівельні розрахунки, ліцензування валютних операцій, купівля-продаж валюти для проведення розрахунків та застосування банківських валютних розрахунково-платіжних інструментів в Україні регулюється двома основними Законами та десятками інструкцій Національного банку України.

2. Механізм та ефективність розрахунків по зовнішньоторгових операціях на дочірньому підприємстві ТОВ “АНТ” ВАТ “Янцівський гранітний кар'єр”

2.1 Організаційна структура підприємства

Товариство з обмеженою відповідальністю ТОВ “АНТ” є дочірнім територіальним (по Київській області) підрозділом - самостійним підприємством відкритого акціонерного товариства ВАТ "Янцівський гранітний кар'єр" - одного з крупних на Україні підприємств по видобутку та обробці граніту. Завдяки високій якості граніту підприємство є одним із небагатьох, де виробляються заготовки для мукомольної, фарфоро-фаянсової та паперової промисловості.

Добра блочність, виняткова світлота та декоративність янцівського граніту, робить його унікальним матеріалом для архетиктурних споруд, пам'ятників. Використання підйомних механізмів дозволяє відколювати та відвантажувати камені вагою до 60 тон. Граніт піддається усім видам механічної та термічної обробці, добре колеться і полірується.

Статутний фонд ТОВ “АНТ” становить 57 070 грн. та розподілений на 5707000 простих іменних акцій номіналом по 0,01 гривні(1 коп).

Форма власності - колективна(20),Код ЄДРПОУ - 05467607,Код діяльності ПО КВЕД - 14.11.0., основні реєстраційні дані наведені в Додатку Д.

Основний вид діяльності - обробка граніту, добутого на кар'єрах основного підприємства ВАТ “Янцівський гранітний кар'єр». Янцівські граніти - це сірі граніти з кварцовими білими прожилками - відносяться до груп відносно дешевих гранітів (вартість 1 м2 полірованої плитки 10 мм товщини не вище 21$/м2 при вартості червоно-чорних гранітів Криворізького басейну відповідної товщини не менше 30$/м2)

Перші гірничі роботи на Янцівському родовищі були організовані у 1886 році. У 1893 була відкрита станція Янцево. У кар'єрі виготовляли мозаїку для мостів, ферми, сходи. У 1922 році була створена артель "Кам'янотес", яка виготовляла камені до жернову, підферми, сходи, борт. З 1961 року кар'єр став мати назву "Янцівський гранітний кар'єр".

Основні види діяльності ВАТ “Янцівський гранітний кар'єр”:

- виробництво нерудних будівельних матеріалів;

- видобуток та обробка облицувальних матеріалів.

Дочірнє підприємство ТОВ “АНТ” є повнофункціональним підприємством по обробці гранітних облицювальних матеріалів з блоків ( 3-8 м3), в основному добутих в Янцівського кар'єрі, та з блоків інших кар'єрів (давальницька сировина).

Виробничо-управлінська структура дочірнього підприємства ТОВ “АНТ” складається з таких підрозділів:

а) основних виробничих цехів:

- каменеобробний цех;

- цех по виробництву щебеню.

б) допоміжних цехів та ділянок:

- виробничо-вантажна ділянка;

- автотранспортний цех;

- ремонтно-механічний цех;

- ремонтно-будівельний цех;

- електроцех;

- паросилове господарство;

в) Адміністративно-керівний апарат :

- керівництво;

- відділ головного інженера;

- відділ головного технолога;

- бухгалтерія;

- планово-фінансовий відділ;

- відділ маркетингу та збуту продукції;

Номенклатура продукції, що виробляється підприємством, різноманітна:

- плити облицювальні різної фактури обробки;

- архітектурно-будівельні вироби: плити, сходи, карнизи, колони та ін.

- заготівлі гранітні для деталей машин: вали, вальці, катки, поди, плити повірочні;

- деталі пам'ятників намогильних;

- щебінь;

- блоки із природного каменю;

- брусчатка.

Блоки гранітні Янцівського родовища мають форму чотиригранника, використовуються для розпилювання на облицювальні та архітектурно-будівельні вироби, а також для виконання скульптурних робіт та постаментів.

Плита облицювальна - із природного каменю, товщиною 30-450 мм сірого та червоного кольору. Фактура лицевої поверхні:

- полірована;

- шліфована;

- термооброблена.

Використовуються для облицювання будівель, підлог, сходів, тротуарів та інших видів будівництва.

Плити цокольні: використовуються для облицювання фундаментів, будівництва заборів, парапетних загороджень, тротуарних бордюрів. Види:

- під "скелю";

- під "скелю" в рамку.

Брущатка розміром 10х10, 10х20, 5Х5 та ін., використовуються для покриття доріг, майданів, тротуарів, для возведення фундаментів, для оформлення території біля офісів.

Щебінь будівельний, фракцій 5х10, 10х20, 20х40.Використовуються для будівництва доріг, для фундаментів будинків та споруд.

Технічні вироби для промислового будівництва (вали, вальці, катки, жернова, плити).

Деталі намогильних пам'ятників різних груп складності та конфігурацій - плити надгробні, тумби, шпилі, обрамлення, стовбчики, хрести. Фактура обробки: полірована, термооброблена, під "шубу". Можливе виготовлення за індивідуальними замовленнями.