2. Непряма міжнародна торгівля - операції посередницького експорту з застосуванням системи комерційних посередників між виробником продукції в Україні та споживачем - нерезидентом за кордоном.

Прямий експортний контракт в торгівлі - це метод зовнішньої торгівлі, при якому між суб'єктами ЗЕД (резидент та нерезидент України) немає посередників (окрім допоміжних посередників по транспортуванню товару від продавця покупцю та його страхуванню).

Непряма експортна зовнішня торгівля суб'єктів ЗЕД здійснюється такими конкретними методами [23, c.78]:

1. Зовнішня торгівля через посередників.

2. Біржова торгівля.

3. Аукціонна торгівля.

4. Міжнародні торги (тендери).

При непрямій торгівлі через посередників у експортних операціях беруть участь такі посередники:

а) прості;

б) повірені;

в) комісіонери;

г) консигнатори;

д) агенти;

е) збутові посередники.

При експорті наведені посередники заключають з фірмами-виробниками такі види договорів [25, c.126]:

1. Договір з простим посередником. Цей договір передбачає, що іноземні юридичні, або фізичні особи (посередники) здійснюють пошук зацікавлених партнерів, які підписують між собою зовнішньоекономічний контракт. За це посередники отримають грошову винагороду.

2. Договір-доручення. Цей договір передбачає, що продавець та покупець імпортних товарів доручають посередникам (ін. особам, фірмам, організаціям) заключити експортні контракти від імені і за рахунок покупців і продавців.

3. Договір-комісії Цей договір передбачає, що посередники комісіонери заключають зовнішньоекономічні контракти від свого імені, але за рахунок продавця чи покупця імпортованих товарів. Винагорода - комісійні.

4. Договір консигнації. Цей договір передбачає, що продавці (консигнанти) поставляють товар на склади посередників (консигнаторів), які їх збувають покупцям. Отриману валютну виручку консигнатори переводять продавцям,

5. Договори зі збутовими посередниками (дистриб'юторами). Цей договір передбачає, що посередники (дистриб'ютори) самостійно займаються перепродажем (експортом) товарів від свого імені і за свій рахунок.

6. Агентські угоди. Це угоди, які передбачають, що посередники:

а) сприяють укладанню зовнішньоекономічних контрактів;

б) дані угоди агенти заключають від імені продавців і покупців.

7. Дилерські угоди. Це угоди з незалежними від постачальника юридичними і фізичними особами, які займаються перепродажем (експортом) їх товарів.

Найбільш застосовуємим міжнародним методом здійснення непрямої зовнішньої торгівлі суб'єктів ЗЕД є біржова торгівля. При здійсненні обмінних операцій в межах світового господарства виділяють три види міжнародних бірж [17, с.133]:

1. Міжнародна товарна біржа.

2. Міжнародна фондова біржа.

3. Міжнародна валютна біржа.

Міжнародна товарна біржа є посередником при здійсненні експортних зовнішньоторговельних операцій суб'єктами ЗЕД. На міжнародних товарних біржах здійснюються такі операції:

1. Угода на реальний товар ("спот"). Угода "спот" означає, що продавець чи покупець дійсно бажають продати або придбати реально існуючий товар.

Угоди "спот" діляться на:

а) угода з негайною поставкою товарів (до 15 днів з моменту укладення угоди);

б) угоди на товар з поставкою у майбутньому (до 3 місяців). Ці угоди на реальний товар називаються "форвард". Ціни угоди "форвард" враховують їх динаміку та зміни з моменту укладання угоди.

2. Термінові (ф'ючерсні) угоди. Вони не передбачають продаж реального товару у визначений термін. Ці угоди націлені на купівлю-продаж права на товар, тобто на документи володіння цим товаром.

Методом експортних операцій при непрямій зовнішньоекономічній торгівлі суб'єктів ЗЕД є міжнародна аукціонна торгівля [16, с.114].

Аукціон - це публічний продаж будь-якого майна, речей, товарів при якому речі, що пропонуються для продажу купуються особою, яка запропонувала за них найвищу ціну. Основна мета міжнародного аукціону - це забезпечення продажу товарів по найбільш вигідним цінам.

Методом експорту при непрямій зовнішньоекономічній торгівлі суб'єктів ЗЕД є участь у міжнародних торгах. Міжнародні торги передбачають, що їх організатором є покупець, який запрошує взяти участь у торгах декількох продавців товару чи послуг. При цьому покупець вибирає той товар, який задовольняє його потреби по якості і ціні [16, с.117].

Права й обов'язки посередників в експортних операціях визначаються в договорах з їхніми довірителями. При цьому головна умова, що лежить в основі поділу подібних договорів на типи, полягає в такому: чи має право посередник підписувати угоди з третіми особами (покупцями - нерезидентами), за чий рахунок і від чийого імені він може це робити.

Тому посередників в зовнішньоекономічній торгівлі можна розділити на чотири групи [9, с.140]:

посередники, які не мають права підписувати угоди з третіми особами (агенти представника, брокери, маклери):

посередники, які підписують угоди з третіми особами від свого імені, але за рахунок довірителя (комісіонери, консигнатори):

посередники, які підписують угоди з третіми особами від імені і за рахунок довірителя (агенти-повірники, торгові агенти);

посередники, які підписують угоди з третіми особами від свого імені і за свій рахунок (купці, дистрибьютори, ділери).

Головна мета залучення посередників при експорті полягає в підвищенні економічності зовнішньоторгових операцій, ї це можливо, оскільки використання посередників має ряд переваг [1, c. 202]:

1) дозволяє залучати їх капітал для здійснення транспортних, страхових, збуту і сервісних операцій, що дає можливість експортеру економити власні кошти;

2) посередники часто беруть на себе обов'язки і ризик по доставці товару в країну експортера, підготовці його до збуту, сортуванню упаковці, маркуванню і т.д.;

3) посередники часто мають власну сітку збуту, складські приміщення, роздрібні магазини, що дозволяє економити кошти експортерів при здійсненні збуту товарів;

4) посередники, як правило, мають більше інформації про умови ринку, можуть оперативніше реагувати на зміни кон'юнктури, що дає їм можливість успішніше працювати на ринку в інтересах експортера;

5) посередники мають більш тісні контакти із споживачами, тому володіють більшою інформацією про їх вимоги до якості, конкурентоздатності, краще знають їх попит і можуть активніше реагувати на його зміни. В деяких випадках використання посередників стає необхідністю, частково, при таких обставинах, коли:

окремі ринки збуту монополізовані і закриті для самостійного проникнення виробників;

підприємства і організації не мають юридичного права на проведення зовнішньоторгових операцій;

підприємства не можуть самостійно здійснювати дослідження закордонних ринків, займатися пошуком партнерів, грамотно розробляти умови контракту і т.д., підприємства, що виходять на зовнішній ринок, змушені використовувати посередників через те, що так склались міжнародні торгівельні звичаї (наприклад, при операціях на аукціонах, при торгівлі на біржі певними товарами і т.д.).

Експортні операції підприємств-зернотрейдерів України, діяльність яких аналізується в дипломному дослідженні, відносяться до комерційної діяльності зовнішньоекономічних посередників - це підприємницька діяльність у сфері торгівлі, посередництва, товарно-грошових і суто фінансових операціях, направлена на отримання комерційного прибутку. Поняття комерційна діяльність ширше за поняття торгова діяльність і містить у собі економічний зміст відносин товаровиробників та товарообміну, регульованих у законодавчому порядку [1, c.32].

Експорт із України можна умовно розділити на наступні основні стадії [9, c.45]:

- реєстрація фірми-експортера як учасника зовнішньоекономічної діяльності;

- переговори за узгодженням комерційних, технічних і інших умов контракту;

- передконтрактна підготовка й підписання контракту;

- одержання необхідних ліцензій, сертифікатів, дозволів;

- підготовка товару до поставки: упакування, маркування, підготовка відвантажувальних документів;

- оформлення паспорта угоди;

- експортне митне очищення;

- поставка товару, на умовах, певних у контракті відповідно до правил Інкотермс;

- розрахунки за поставлений товар відповідно до умов платежу.

В експортних операціях приймають участь наступні учасники ЗЕД, наявність яких визначає технологію виконання експортної операції [9, c.49]:

- власник експортного товару;

- комісіонер - посередник, який за договором комісії виконує оформлення та проведення експортної операції з товаром власника, або ділер, який на умовах відстрочки платежу перекупає експортний товар у власника та експорт-тує його від свого імені та за свої кошти;

- власник митного складу - посередник, який приймає експортний товар для наступного оформлення та завантаження на експорт;

- таможений брокер - митний посередник, який за договором виконує оформлення процедур митного контролю при експорті на митниці;

- митні перевізники - посередники, які виконують операції внутрішнього перевезення товару на митний склад, або перевезення товару при експорті на транспортному засобі за кордон згідно умовам зовнішньоекономічного договору;

- внутрішня митниця - митниця, яка може проводити оформлення експортного товару в режим "митного контролю" за місцем розташування власника товару;

- прикордонна митниця - митниця, яка здійснює безпосередній пропуск експортного товару через фізичний кордон України на транспортному засобі.

При здійсненні експортних операцій підприємствами - зернотрейдерами технологічно застосовується наступний перелік митних режимів, визначених Митним Кодексом України [40, c.37]:

1) експорт (остаточне вивезення);

2) митний склад;

Митний режим експорту (Глава 15 Митного Кодексу України [40, c.45]) визначається наступними умовами:

1. Експорт (остаточне вивезення) - це митний режим, відповідно до якого українські товари випускаються для вільного обігу за межами митної території України без зобов'язань щодо їх зворотного ввезення.

2. Митний режим експорту може бути застосований до товарів, що призначені для вивезення за межі митної території України, та до товарів, що вже вивезені за межі цієї території та перебувають під митним контролем, за винятком товарів, заборонених до поміщення у цей митний режим відповідно до законодавства.

3. Для поміщення товарів у митний режим експорту особа, на яку покладається дотримання вимог митного режиму, повинна:

а) подати митному органу, що здійснює випуск товарів у митному режимі експорту, документи на такі товари;

б) сплатити митні платежі, якими відповідно до закону обкладаються товари під час вивезення за межі митної території України у митному режимі експорту;

в) виконати вимоги щодо застосування передбачених законом заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності;

г) у випадках, встановлених законодавством, подати митному органу дозвіл на проведення зовнішньоекономічної операції з вивезення товарів у третю країну (реекспорт).

4. Митні органи не вимагають обов'язкового підтвердження прибуття товарів, що експортуються, у пункт призначення за межами митної території України.

5. Товари, поміщені у митний режим експорту, втрачають статус українських товарів з моменту їх фактичного вивезення за межі митної території України.

Згідно глави 20 Митного Кодексу України поміщенню товарів в режим експорту може передувати поміщення їх в режим митного складу [40, c.50].

Митний склад - це митний режим, відповідно до якого іноземні або українські товари зберігаються під митним контролем із умовним повним звільненням від оподаткування митними платежами та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Для поміщення товарів у митний режим митного складу митному органу подаються митна декларація, товарно-транспортний документ на перевезення та рахунок (інвойс) або інший документ, який визначає вартість товару. Товари, що поміщуються у митний режим митного складу, декларуються митному органу утримувачем митного складу.

Розміщення на митному складі товарів, поміщених в інші, ніж митний склад, митні режими (транзиту, тимчасового ввезення, переробки на митній території, експорту, тимчасового вивезення, переробки за межами митної території) для їх зберігання, перевантаження або дозавантаження транспортного засобу здійснюється на підставі митної декларації, раніше оформленої відповідно до таких інших митних режимів, або документа, що її замінював, - накладної УМВС (СМГС), накладної ЦIМ (СIМ), накладної ЦIМ/УМВС (ЦИМ/СМГС, CIM/SMGS), книжки МДП (Carnet TIR) тощо. У цьому разі поміщення таких товарів у митний режим митного складу не відбувається. Товари, що вивантажуються на митний склад і призначені для зберігання більше ніж на 90 днів, підлягають поміщенню у митний режим митного складу.

Поміщення для наступного експорту товарів у митний режим митного складу здійснюється на митних складах, розташованих на територіях морських і річкових портів, аеропортів, залізничних станцій, в межах яких є пункти пропуску через державний кордон України. Строк зберігання у митному режимі митного складу товарів, призначених для експорту, не може перевищувати одного року з дати поміщення їх у цей режим [40, c.54].

З товарами, що зберігаються на митному складі, без дозволу митного органу можуть проводитися прості складські операції, необхiднi для забезпечення збереження цих товарiв:

1) перемiщення товарiв у межах складу для рацiонального розмiщення;

2) чищення;

3) провiтрювання;

4) створення оптимального температурного режиму зберiгання;

5) сушiння (у тому числi iз створенням потоку тепла);

7) боротьба iз шкiдниками.

Режим митного складу при експорті зернових реалізується на території портових елеваторів та портових зерноперевантажувальних терміналів [78].

1.2 Сутність та особливості управління експортними операціями на підприємстві