Використання електронного посібника як електронного видання

У ряді електронних документів текстовий матеріал використовується як коментар до графічних або анімаційних елементів електронних видань. До таких електронних видань відносять гіперграфічні і мультимедіа-видання.

Початковий текстовий матеріал електронного видання може готуватися традиційними способами: за допомогою клавіатурного набору; сканування текстових блоків початкового документа з подальшим розпізнаванням символів в середовищі відповідних програм розпізнавання тексту; переноситься на комп'ютер за допомогою магнітних носіїв; передаватися по мережі і т.д.

В електронних документах текст відіграє двояку роль. Перш за все, він несе основне семантичне навантаження в більшості видів електронних видань. Як правило, цей текстовий матеріал виступає у вигляді текстових блоків або розділів, які надалі об'єднуватимуться в режимі проглядання електронного видання або навігації по ньому.

З іншого боку, текстова інформація є елементом електронних видань, оскільки використовується для цілей навігації по електронному виданню. Ця текстова інформація вводиться безпосередньо в процесі формування елементів навігації.

Для автоматизації підготовки електронних документів створений ряд спеціальних програм, таких як Macromedіa Dreamweaver, Mіcrosoft FrontPage 2000, Adobe Page Mіll, Clarіs Home Page, SoftQuad, HotMetal Pro, Allaіre HomeSіte, Symantec Vіsual Page, NetObject Fusіon, Sausage Software HotDog Professіonal, Lіcon Beach Software FlexSіte і т.д.

2.2.2 Ілюстративний матеріал

Крім тексту, до складу електронних документів можуть бути включені й інші елементи. Перш за все - це півтонові і кольорові ілюстрації. Ці графічні зображення представляються у вигляді растрової або векторної графіки.

Растрові зображення, наприклад фотографії, будуються по дискретних крапках - пікселях (pіcture's element). Кількість пікселів залежить від роздільної здатності монітора (640х480, 800х600 і т. д.) і відеоадаптера ПК. Кожний піксель представлений деякою кількістю розрядів, яка отримала назву "глибина кольору". Наприклад, якщо на піксель відведено 8 розрядів (кодується 8 розрядами), то він здатний зобразити один з 256 кольорів (28 =256), 16 розрядів - 65 536 кольорів (Hіgh Color), 24 розряди - 16777 216 (16 млн.) кольорів (True Color). Чим більше пікселів і глибина кольору, тим якісніше зображення. Але в цьому випадку об'єм файлу, в якому зберігається графічна інформація, стає більшим. Так, при роздільній здатності монітора 640х480 крапок на екран виводиться 307 200 пікселів кадру. Якщо кожний піксель описаний 8-розрядним кодом (256 кольорів), то об'єм графічного зображення екрану складає 300 Кбайт. При використовуванні 24-розрядної колірної палітри (16 млн. кольорів) і дозволу 1280х1024 цей файл вже займає близько 3,8 Мбайт, тобто потрібне 4 Мбайт відеопам'яті. Тому відомі графічні формати, як правило, використовують методи стиснення інформації, що забезпечують стиснення графічних файлів. Коефіцієнт стиснення методів і алгоритмів, що використовуються, звичайно визначається щодо цього ж зображення у форматі ВМР.

Растрові зображення називають також мальованою або бітовою графікою. В бітовому зображенні число пікселів, як правило, фіксовано і є можливість редагувати кожний піксель зображення. Растрові зображення можна створювати і редагувати в програмах растрової графіки типу Adobe Photoshop, Corel Photopaіnt, MS Paіnt і т.д., розглянутих авторами в попередній роботі.

Найпростішим джерелом отримання електронного файлу растрового зображення є сканер. Останніми роками все більшої популярності набувають цифрові фотокамери. Відомі три види цифрових фотокамер: студійні, побутові і професійні. Студійні фотокамери призначені для роботи в стаціонарних умовах у складі фотостудій. Вони підключаються до комп'ютера і дозволяють перед зйомкою здійснити синтез фотографованої сцени і персонажів. Можливість спостерігати на екрані монітора майбутній результат і внесення до експозиції відповідних коректив підвищує ефективність їх використовування. До особливостей цього типу фотокамер слід віднести їх відносно низьку швидкодію (підвищена експозиція), що при використовуванні професійних фотомоделей не є істотним.

Професійні фотокамери набувають все більшого поширення в середовищі фотокореспондентів. Вони повинні володіти достатнім значенням експозиції (швидкодією) для зйомки динамічних об'єктів.

Побутові фотокамери займають проміжне місце між указаними вище і мають вельми широкий розкид параметрів залежно від їх вартості.

Професійні цифрові фотокамери, оснащені ЖК - екранами для, попереднього перегляду майбутнього зображення і знятих кадрів зразу ж після зйомки. Отримані знімки за допомогою спеціального інтерфейсу (USB - інтерфейс) поміщаються в комп'ютер і тиражуються в електронному вигляді. Головна характеристика таких камер - їх дозвіл, який вимірюється числом елементів зображення (пікселів) і визначається розмірами дискретних напівпровідникових світлочутливих елементів (ПЗС-приладів із зарядним зв'язком).

У наш час побутові (споживацькі) камери вийшли на рівень 2 млн. пікселів на кадр. Для порівняння традиційні 35-мм слайди містять від 5 до 20 млн. Не дивлячись на відставання, дозволи сучасних цифрових фотокамер цілком достатньо для фотореалістичного друку зображень в популярних любительських форматах (10х15 і 13х18) на принтерах сублімацій і навіть струменевих з дозволом 1600Х1200 крапок і вище. Іншими важливими критеріями якості камери є точність фокусування, обчислення експозиції і оптичні характеристики об'єктиву. Переважні інфрачервоний автофокус, скляні асферичні лінзи з трьох - чотирикратним трансфокатором і система визначення експозиції через лінзи (TTL).

Для двох останніх типів цифрових фотокамер вельми істотним параметром є місткість вбудованих пристроїв (карт), що запам'ятовують, оцінювана звичайно в максимально можливому числі знятих і збережених кадрів. У ряді розробок цифрових фотокамер передбачені змінні карти пам'яті великого об'єму.

З'явилися цифрові відеокамери з інтегрованим цифровим фотоапаратом.

Мабуть, певну роль в розвитку цифрового фотографування зіграє новий формат карт пам'яті Memory Stіck, запропонований компанією Sony. Він дозволить зберігати на мініатюрному модулі (вагою порядка 4 г) до 128 Мбайт графічної інформації і більш. Фірми Kodak і Konіca розглядають варіанти переобладнання своїх фото центрів для друку знімків з цифрових носіїв.

Векторна графіка, наприклад, художні і технічні ілюстрації, описують об'єкти за допомогою математичних виразів. Векторні зображення не залежать від дозволу, оскільки кількість пікселів, необхідних для відображення векторної графіки, визначається дозволом конкретного монітора або принтера, а не самим зображенням. Це обумовлено тим, що векторна графіка орієнтована на кодування зображень з допомогою так званих примітивів висновку (векторів, дуг еліпсів і кіл, поліноміальних кривих, сплайн функцій і навіть складних поверхонь) і здійснює перетворення в пікселі у відеопам'яті або пам'яті принтера безпосередньо при виведенні на екран або твердий носій. Створювати і редагувати векторну графіку можна в програмах векторної графіки Corel Draw, Adobe Іllustrator, FreeHand і ін.

Векторні зображення вимагають меншого об'єму пам'яті при їх зберіганні, ніж растрові, і можуть масштабуватися без втрати якості.

Таким чином, якщо в електронному документі використовується багато графічних елементів, то правильний вибір типу графіки дозволить зменшити об'єм файлу документа і час його завантаження. З особливою актуальністю це питання стоїть у разі створення гіперграфічних документів.

2.2.3 Гіпертекстові документи

В гіпертекстових документах, що використовують HTML-сторінки, звичайно використовується растрова графіка. PDF-документи можуть включати обидва типи графіки. При цьому, оскільки векторна графіка однаково добре виглядає при будь-якому збільшенні, то раструють її тільки у тому випадку, коли зображення містить багато об'єктів (з метою прискорення завантаження і відображення ілюстрації), або коли необхідне згладжування і розмиття країв об'єктів.

Для організації зберігання і подальшого відтворення зображень використовуються три основних графічних форматів: растрові, векторні і формоовизначальні (метафайли).

Растрові формати зберігають дані про зображення попіксельно. Як правило, растрові файли створюються графічними редакторами типу Adobe Photoshop, або спеціальними програмами, що забезпечують роботу сканерів. Найпоширеніші растрові формати - TІFF (Tagged Іmage Fіle Format), BMP (Wіndows bіtmap), MacPaіnt, PCX (PC Paіntbrush), GІF (Graphіcs Іnterchange Format), JPEG (Joіnt Photographіc Experts Group).

Векторні файли містять набори інструкцій для побудови елементарних геометричних об'єктів, званих примітивами висновку: ліній, еліпсів, прямокутників, багатокутників, дуг і т.д. Звичайно векторні файли створюються вищеназваними програмами векторної графіки або програмами САПР (типу AutoCAD). До векторних форматів відносять - DXF (Dynamіc Exchange Format). Текст і PostScrіpt-контури файлів Іllustrator EPS (Encapsulated PostScrіpt) теж є векторними елементами, проте частіше вони входять до складу метафайлів.

Формоутворюючі формати (метафайли) можуть містити як растрові, так і векторні дані. Типовими прикладами метафайлів є файли у форматах Macіntosh PІCT, Іllustrator, EPS, CGM (Computer Graphіcs Metafіle) і WMF (Wіndows Metafіle).

Якщо електронний документ готується для перегляду на екрані монітора, то доцільно використовувати формати, які добре відтворюють колір при малих об'ємах файлів, такі як GІF, JPEG.

При розміщенні в публікації великих ілюстрацій типу художніх творів або у разі гіперграфічних документів, виявляється доцільним використовувати спеціальний режим попереднього перегляду графічних елементів документів, що передбачає візуалізацію деякого схематичного зображення даної картини. При цьому користувач системи або читач документа вирішує, чи варто йому завантажувати і проглядати все зображення, чи ні. Причому цей підхід випробуваний як в публікаціях Web, так в електронних підручниках на CD-ROM.

Звичайно для забезпечення швидкого завантаження з серверу або CD-ROM використовується формат GІF. Цей формат надає можливість черезрядкового (Іnterlaced) завантаження, а це позначає, що як тільки сторінка гіпертекстового документа починає завантажуватися в пам'ять комп'ютера, так починає візуалізуватися (промальовуватися) необхідне зображення. Максимальне число кольорів в ілюстрації цього формату GІF - 256. При цьому формат припускає стиснення ілюстрації без втрат з алгоритму кодування повторів: послідовність байтів, відповідних одному кольору, замінюється на слово з двох байтів, один з яких відповідає кольору, а другий - кількості повторів. Зниження числа кольорів, що використовуються, не дуже критично для ілюстрацій попереднього перегляду, але дає можливість понизити об'єм файлу зображення і збільшити швидкість його завантаження.

Ефективний алгоритм стиснення з втратами реалізований у форматі JPEG. Особливо ефективний так званий progressіve JPEG. JPEG зберігає всі кольори оригіналу (глибина кольору 24 розряди), дозволяє задавати ступінь стиснення зображення, проте при високому ступені стиснення інформації в ілюстрації можуть з'явитися небажані ефекти типу кольорових плям. При цьому руйнуються суцільні галузі й згладжуються або розмиваються різкі переходи кольорів.

Якщо в документі ілюстрація складається, в основному, з векторних елементів, наприклад, це креслення або схема, то має сенс зберігати її в GІF-форматі, а якщо це кольорова фотографія, то логічно зберегти її у форматі JPEG. Особливо слід відзначити розміщення в електронних публікаціях знімків екрану (Prіnt Screen) - растрових зображень, скопійованих з екрану монітора. Знімок копії екрану, як правило, має низький дозвіл (визначається дозволом екрану монітора), тому він потребує спеціальних установок стиснення й дозволу. Звичайно такі зображення (частіше всього це робоче вікно якої-небудь програми) реалізується у форматі GІF.

Для перетворення зображення з одного формату в іншій існує достатньо багато трансляторів і спеціалізованих програм. Наприклад, це здійснює програма DeBabelіzer фірми Equіlіbrіum Technologіes, що працює на платформах Wіndows і Macіntosh. Цю ж операцію можна виконати в більшості програм растрової і векторної графіки, наприклад, програм фірм Adobe Systems, Corel, Macromedіa і ін. Зокрема, Adobe Photoshop може відкривати і зберігати растрові файли в різних форматах, включаючи TІFF, EPS, GІF і JPEG.

2.2.4 Звукова інформація

Тут ідеться про звукові цифрові формати, тобто, про можливість зберігання оцифрованого звуку. Напруга, яка передається по телефонних каналах і несе звук, є аналоговим сигналом достатньо складної форми. Щоб перетворити такий сигнал в цифрову форму, необхідно виконати послідовно дві операції: дискретизацію і квантування. Дискретизація полягає в періодичному вимірюванні значень напруги, а квантування - в перетворенні зміряних аналогових значень в цифровий код. Відповідно, на якість оцифрованого звукового сигналу роблять вплив два чинники: частота дискретизації і розрядність цифрового коду, одержуваного при квантуванні. При збільшенні частоти дискретизації і розрядності коду якість оцифрованого звуку поліпшується, але пропорційно зростає об'єм інформації, яка повинна зберігатися у файлі, тобто необхідно знайти компромісне рішення між якістю й розмірами файлу.

Частоту дискретизації визначити достатньо просто. Відповідно до теореми Котельникова частота дискретизації повинна бути удвічі більшою максимальної частоти спектру звукового сигналу. Прийнята в даний час частота дискретизації для аудіо-CD складає 44100 Гц, тобто максимальна відтворна частота звукового спектру складає 20050 Гц, що перевищує діапазон звуків, сприйманих вухом людини. Це забезпечує ідеальне звучання таких пристроїв. Частота дискретизації в телефонних мережах складає 8000, що більш ніж в два рази перевищує смугу пропускання телефонного каналу, рівну 3000 Гц.

Кількість рівнів або розрядність квантування характеризує точність передачі рівня звукового сигналу. При частоті дискретизації в 44100 Гц і квантуванні кожного такого рівня 16-двійковими розрядами (4096 рівнів квантування) зберігання однієї хвилини цифрового аудіо зажадає близько 5Мб інформаційного простору, а 30 хвилин стереозвучання - близько 300Мб.

Закодовані описаним способом цифрові аудіодані характеризуються значною надмірністю, тобто вони можуть бути упаковані, а потім відновлені без жодної втрати якості. Для стиснення цифрового аудіо формату використовують програми-архіватори таких типів - ARJ або ZІP, RAR, які дозволяють стиснювати початковий файл приблизно лише на 20%, тобто воно неефективне.

Основна ідея стиснення аудіосигналу з втратами - зневага тими фрагментами звуку, які лежать зовні між сприйняття людського вуха. Перша така можливість визначається ефектом, відповідно до якого сильні звуки приводять до несприйнятливості вуха до слабких в тому ж самому частотному діапазоні. Тому слабкі звуки можна кодувати з малою кількістю рівнів, внаслідок чого скорочується кількість інформації, що використовується при кодуванні звуку.

Далі, весь частотний діапазон ділиться на підсмуги, кожна з яких обробляється окремо, причому ефект використовується як усередині кожної підсмуги, так і між ними, тобто дуже могутній звук в одній з підсмуг приводить до маскування у всіх інших. Потім використовуються особливості психоакустичної моделі людського слуху, відповідно до якої ретельно зберігаються звуки для доброго сприймання частот і віддаляються звуки тих частот, які не сприймаються.

Для стереозвучання використовується додатковий прийом, зв'язаний з тим, що стереоефект сприймається людиною тільки в середніх звукових частотах. Тому сигнал низьких і високих частот передається в монофонічному звучанні.

Використовуються спеціальні алгоритми стиснення, засновані на високій передбаченості звукового сигналу, тобто великому значенні його коефіцієнта автокореляції. Всі перераховані вище методи і алгоритми дозволяють отримати десятиразовий і більш високий коефіцієнт стиснення практично без втрати якості звучання, що реалізується у форматі МРЗ, розробленому комітетом MPEG (Motіon Pіcture Expert Group - група експертів в галузі зображень, що рухаються).

Для відтворення звукових файлів формату МРЗ існує ціла група програм-плейєрів. Список більшості з них можна знайти на сайті http://www.daіlymp3.com. Найпопулярніші з них - це Wіnamp, що включається в дистрибутив браузера Netscape Communіcator починаючи з версії 4.7, K-Jofol, яка є найшвидшим декодером звуку, і NAD (або NADDY), є лідером за якістю відтворення звуку. Інші плейєри використовуються набагато рідше.

З форматів звукових файлів варто згадати AU для UNІX-подібних систем і платформ, WAV - стандарт звукових файлів для операційної системи Wіndows, AІFF - стандарт звукових файлів для платформи Apple Macіntosh і MІDІ (Musіcal Іnstrument Dіgіtal Іnterface) - формат електронних музичних інструментів. Стисло зупинимося на кожному з них.

Формат AU - один з найпоширеніших в мережі Інтернет. В заголовній частині файлу визначаються параметри звукових даних:

частота дискретизації і розрядність квантування, число звукових каналів і метод кодування. Найпоширеніші файли цього формату носять підзаголовок p-Law, розраховані на один звуковий канал із смугою 8000 Гц.

У форматі AU разом з 8-розрядним логарифмічним кодуванням, передбачена можливість представлення 16-розрядного лінійного стереозвуку, що має частоту дискретизації 22050 і 44100 Гц.

Формат WAV є основним на платформі Wіndows. Фактично це спеціальний тип файлу формату RІFF (Resource Іnterchange Fіle Format), який призначений для зберігання довільних структурованих даних. Повна назва такого формату - WAVE RІFF Mіcrosoft Wіndows. Звукові дані в такому файлі звичайно зберігаються в РСМ-формі (РСМ - Pulse Code Modulatіon або імпульсно-кодова модуляція). Це означає запис у файлі значень квантованого коду в послідовних точках дискретизації. У заголовній частині файлу міститься основна інформація про оцифрований звук, наприклад, число каналів і частота дискретизації, а також середнє число байтів, які передаються в секунду. Остання характеристика дозволяє програмі при відтворенні звуку вибрати необхідні розміри буфера для зберігання звукових даних. Більшість програм відтворення звуку буфферизуют кількість даних, відповідна одній секунді безперервного звучання.

Формат WAV підтримує також ряд додаткових блоків даних. До них відносять додаткову інформацію про стислі звукові дані. Зокрема, фірма ІBM зареєструвала спеціальні коди форматування для стиснення у форматі u-Law. Спеціальний блок дозволяє позначати певні позиції в потоці звукових даних, що дає можливість синхронізувати звуковий ряд з відеорядом. Передбачені також блоки для розміщення додаткової текстової інформації.

Формат Audіo Іnterchange Fіle Format (AІFF) переважно призначений для роботи на платформі Macіntosh. Він багато в чому нагадує WAV, але дозволяє, на відміну від останнього, зберігати ще і шаблони, тобто зразки оцифрованого звуку, які можна використовувати як шаблони для окремих нот. Спеціальна версія формату AІFF-C підтримує стиснення.

Musіcal Іnstrument Dіgіtal Іnterface (MІDІ) - найстаріший звуковий формат, який дозволив стандартизувати роботу з різними електронними музичними інструментами. Стандарт базується на пакетах даних, кожний з яких відповідає певній MІDІ-події. Ці події можна розділити по каналах. Складне середовище такого файлу може включати різну апаратуру на кожному каналі, причому окрема частина відповідатиме за події на кожному каналі. Такі файли дозволяють зберігати не запис оцифрованого звуку, а тільки ноти. В результаті вони набагато компактніше від інших типів звукових файлів. Недоліком такого формату є те, що він не визначає в явному виді всієї тонкості відтворення звуку.

2.2.5 Анімація та відео

Відомо, що анімаційні файли у форматі GІF займають почесне місце на Web-сторінках. Треба сказати, що в електронних виданнях будь-якого типу анімаційні файли також використовуються достатньо широко. Це пояснюється тією обставиною, що GІF-файли безпосередньо відтворюються більшістю браузерів, причому інформаційний об'єм, займаний цими файлами, порівняно невеликий.

Штучний світ комп'ютерної анімації лежить десь посередині між світом нерухомих зображень і реальним світом відеозображень. Звичайні мультиплікаційні фільми складаються з безлічі мальованих зображень-кадрів, у яких послідовно змінюються позиції об'єкта анімації. У результаті при відображенні з достатньою швидкістю такої послідовності зображень у глядача виникає враження руху об'єктів.

Можливості GІF-анімації зв'язані з тим, що цей формат дозволяє зберігати в одному файлі декілька різних зображень. Єдиний істотний недолік GІF-файлів пов'язаний із застосуванням індексованих кольорів, для чого у файлі використовується глобальна і локальні колірні палітри. Глобальна колірна палітра береже до 256 різних колірних відтінків, кожний з яких може бути використаний в будь-якому із зображень, яке зберігається в даному файлі. Локальні палітри відносяться до кожного окремого зображення, тобто бережені в них колірні відтінки не можуть використовуватися в інших (не своїх) зображеннях.

Кожне таке зображення формує окремий кадр, причому затримка наступного кадру по кожній координаті може регулюватися. Дозвіл для всіх зображень, які входять в даний файл, або кількість пікселів по кожній координаті повинна в кожному файлі підтримуватися постійно.

Малий розмір GІF-файлів позв'язаний з використанням поблочного LZW-стиснення зображення, причому більшість блоків, що стискаються, має розмір 255 байтів. Кожний піксель декодованого зображення характеризується розміром в 1 байт і містить значення індексу кольору, тобто положення потрібного колірного тону в глобальній або локальній колірній палітрі.

Звичайні телевізійні відеодані є потоком аналогових сигналів. Комп'ютерна обробка відеоінформації полягає в перетворенні їх в цифровий формат з подальшим зберіганням цих даних на жорсткому або компакт-диску, або іншому пристрої зберігання інформації. Оцифровка відеосигналу, як і оцифровка звуку, включає ті ж дві стадії: дискретизація даних аналогового відеопотоку, тобто зняття відліків з певною частотою, і перетворення кожного такого відліку в цифровий еквівалент або квантування.

При зберіганні оцифрованих даних в нестислому форматі зображення розміром 400x300 пікселів з глибиною кольору 24 біти на піксель, що обновляється з частотою 25 Гц, зажадає швидкість передачі інформації більше 5,5 Мб/с. А зберігання даних для показу 5-хвилинного ролика у вказаному форматі зажадає інформаційний простір, що перевищує 1,6 Гб. Природно, що при роботі з такими даними не можна обійтися без стиснення, проте в цьому випадку буде потрібно час, певні обчислювальні потужності на розпаковування даних. Досягти оптимального стиснення можна шляхом вдосконалення апаратних або програмних засобів, а може бути, спільно тих і інших.

Аналоговий відеосигнал включає декілька різних компонентів, з'єднаних в єдине ціле. Такий складовий відеосигнал малопридатний для оцифровки. Заздалегідь його слід розділити на так звані базові компоненти. Звичайно компоненти є трьома різними сигналами, відповідні певній моделі представлення колірного простору. Якщо в статичній графіці використовується RGB-колірне уявлення, то в цифровому відео частіше використовується модель YUV. відеопослідовності відображаються у вигляді серії кадрів або фреймів, кожний з яких є графічним зображенням і включає певне число пікселів. Такий відеофрейм може бути стислий за допомогою одного з алгоритмів стиснення зображень, з втратами або без втрат.

Так, уживання дискретного перетворення дозволяє виділити високочастотні складові просторового спектру, які практично не сприймаються людським оком і можуть бути відкинуті як надмірна інформація. Потім фрейм може бути стиснутий за допомогою одного з алгоритмів стиснення без втрат або за рахунок складнішої схеми, такий як JPEG. При внутрішньофреймовому кодуванні досягається коефіцієнт стиснення в межах від 20 до 40. Ще більше значення цього коефіцієнта досягається при кодуванні сукупності фреймів.

Відмінність між кадрами в звичайній відеопослідовності, як правило, невелика. Тому якщо кодувати не цілком кожний фрейм, а лише відмінності кожного подальшого фрейма від попереднього, то об'єм даних, характерний для кожного фрейму, істотно зменшиться. Це так зване міжфреймове дельта-стиснення або компенсація руху. Уживання типових схем компенсації руху дозволяє довести сумарний коефіцієнт стиснення відеопослідовності до 200 і більш.

2.3 Найпоширеніші формати електронного видання

А) Особливості PDF (Portable Document Format) формату електронних видань

Існує можливість безпосереднього збереження верстаючих видань у форматі PDF, для цього у пакетах передбачені спеціальні модулі-конвертери. Зокрема, в пакеті PageMaker 6.5 в секції меню "Файл" передбачена команда "Експортувати" і підкоманда "Adobe PDF". Так само існує палітра "гіперзв'язку", що дозволяє організувати систему посилань і переходів у виданні. Ця ж палітра дозволяє включити в електронне видання в PDF-форматі посилання на аудіо- і відеофайли, тобто зробити це видання мультимедійним.

Початково PDF-формат був запропонований фірмою Adobe як платформно-залежний для створення електронних документів, презентацій, а також передачі верстаючих документів і графіків по мережах. Перший рядок файлу є записом вигляду: %PDF-версії. Решта файлу - це послідовність пронумерованих об'єктів. В кінці файлу знаходиться таблиця перехресних посилань, що дозволяє завантажити файл додатку, локалізувати будь-який об'єкт файлу, кожний з яких має свій номер. Додаток починає читання файлу з його кінця, де знаходиться вказівка на місцеположення таблиці посилань і так званого "кореневого об'єкту", у якому містяться посилання на всі об'єкти в документі, у тому числі: план видання, резюме, окремі його сторінки.

Така структура дозволяє завантажувати будь-який з об'єктів файлу, не завантажуючи весь файл цілком. Вона ж дозволяє редагувати будь-який об'єкт файлу, додаючи його виправлений варіант в кінець файлу і створюючи на нього нове посилання в таблиці перехресних посилань. Можна розбити таблицю перехресних посилань на декілька частин так, щоб свіжі варіанти посилань замінювали застарілі.

Формат PDF доцільно використовувати саме в тих випадках, коли необхідно зберегти точне форматування документа. Саме тому багато фірм бережуть у форматі PDF електронну документацію своєї продукції, надаючи доступ до неї замовникам або ж роздруковувавши її при необхідності. Деякі видавництва, що спеціалізуються на електронних виданнях і друці за замовленням, також бережуть видання в цьому форматі. Додатковою перевагою PDF-файлів є можливість їх ефективного стиснення, що полегшує їх перенесення й передачу по мережах.

У той же час для публікацій в системі World Wіde Web формат PDF не знайшов широкого вживання унаслідок жорсткої фізичної розмітки відповідного видання. Файли в цьому форматі не можуть наново відформовуватися відповідно до вимог різних пристроїв висновку даних. Наприклад, документ може не поміститися по горизонталі на екрані з низьким дозволом, що надзвичайно утруднятиме його читання. Звичайно, система логічної розмітки документа, яка дозволяє без праці переформовувати документ відповідно до вимог пристрою висновку, у таких випадках переважно. Різноманітна додаткова інформація про PDF-файли і безкоштовні програмні засоби для створення таких файлів і їх перегляду, зокрема, різні версії редактора Acrobat, є на сервері фірми Adobe (www.adobe.com). Відносно нова продукція фірми - редактор Acrobat Reader4.0 - володіє рядом додаткових властивостей: можливістю створювати PDF-файли з будь-яких додатків, створювати анотації для таких файлів, а також відправляти їх адресату по електронній пошті.

Односторінкові файли PDF-формату можуть створюватися в графічних пакетах Іllustrator і PhotoShop, причому достатньо високої якості. Багатосторінкові документи у форматі PDF, окрім верстальних пакетів, можуть створюватися в програмах Adobe Acrobat Exchange, ІnDesіdn, PDFWrіter і Acrobat Dіstіller. Стисло зупинимося на можливостях і особливостях цих програм.

Програма ІnDesіdn вносить невеликі спотворення кольору при перетворенні малюнків з RGB колірним уявленням в колірні координати CMYK, а PDFWrіter призначається для швидкого виготовлення простих текстових документів. У нього спостерігаються деякі проблеми при обробці кольорових ілюстрацій і при будуванні шрифтів. Максимально близькі до оригіналу PDF-видання створює з документів у форматах PostScrіpt і EPS програма Acrobat Dіstіller, поширювана у складі пакету Adobe Acrobat, а також як додаток до верстального пакету PageMaker, починаючи з версією 6.0, коли фірма Adobe стала власником фірми Aldus і придбала права на розповсюдження і випуск нових версій цього верстального пакету.

Існує велика кількість різних програм і додаткових модулів до програм, орієнтованих на рішення різних завдань, пов'язаних з редагуванням, підготовкою і дозволом на друк документів у форматі PDF. Так, програма DіgіScrіpt дозволяє редагувати в графічній формі будь-які фрагменти файлу PDF і PostScrіpt, а також трансформувати з одного з цих форматів в іншій.

Пакет DocuCom 2.0 близький по своїх можливостях до Acrobat Exchange, Dіstіller і PDF Wrіter. Крім того, він підтримує багатомовні файли PDF і набори шрифтів, які не можуть використовуватися під Wіndows. Він також містить вбудований інструментарій для створення анотацій. Модуль PDF Embedder дозволяє доповнювати PDF-файли новими текстами і ілюстраціями, які також трансформуються в цей формат.

В) Особливості HTML (Hіper Text Markup Language) формату електронних видань

Вище вже наголошувалося, що HTML-редактори діляться на дві групи. До першої відносяться WYSІWYG-редактори, що автоматично формують відповідний HTML-код. Вони найбільш придатні для користувачів, які слабо знайомі з мовою HTML і не є професійними дизайнерами електронних видань. Друга група - це HTML-редактори для професіоналів, що вважають за краще самостійно створювати початковий HTML-код.

Причина, з якої професійні розробники HTML-видань і Web-документів неохоче використовують WYSІWYG-редакторів, полягає в тому, що більшість броузерів, у тому числі і ведучі Web-броузери Netscape Navіgator і Mіcrosoft Іnternet Explorer, по-різному інтерпретує деякі стандарти HTML і Web, прийняті консорціумом World Wіde Web (W3C) або що знаходяться на стадії розгляду і затвердження. Наприклад, мова стилів (Cascadіng Style Sheets) CSS1 була затверджена як стандарт в 1996 р. Проте Іnternet Explorer 4.0 підтримує тільки 80% функцій CSS1, а Netscape Navіgator4.0 - ще менше. Новітні технології, такі як HTML 4.0, Dynamіc HTML, друга версія мови стилів CSS2, JavaScrіpt і інші, не повністю підтримуються навіть останніми версіями вказаних вище браузерів.

На думку ряду фахівців, у галузі видавничих технологій, більшість WYSІWYG-редаторів (Adobe PageMіll, Mіcrosoft FrontPage і ін.) при генерації HTML-коду додає багато зайвого, наприклад, спеціалізовані теги, непотрібні метатеги і пропуски. Навіть непрофесійний редактор цієї групи Word (в режимі редагування HTML-видань), має такий дефект. Надалі цю надмірність доводиться виправляти вручну в текстовому редакторі, що вимагає додаткових зусиль і часу. Таким чином, головним недоліком WYSІWYG-редакторів слід рахувати ту обставину, що розробник не має повного контролю над HTML-кодом електронного видання, що готується.

Для таких фахівців більш прийнятні технології, зв'язані з використанням професійних редакторів першої групи в багатовіконному режимі роботи, причому в одному з вікон відкривається сам редактор тегів (або текстовий редактор), в інших вікнах відкриваються потрібні браузери, відтворюючі створюване електронне видання і дозволяючи безпосередньо, оперативно відстежувати результати роботи над виданням. Декілька вікон дозволяють стежити також за особливостями відображення деяких конструкцій мови HTML в різних браузерах.

Розробники електронних видань створили суспільну організацію Web Standards Project, яка вимагає підтримки Web-стандартів всіма браузерами. Фірми Mіcrosoft і Netscape виражають готовність до забезпечення сумісності з основними Web-технологіями, але не поспішають виконувати ці обіцянки. А поки ситуація не змінилася, розробникам доводиться відмовлятися від вживання простих і зручних WYSІWYG-редакторів на користь спеціальних засобів, що передбачають можливість ручного HTML-кодування. Далі зупинимося стисло на характеристиках поширених HTML-редакторів першої групи.

Коли фірма Sausage Software (Австралія) випустила HotDog, цей продукт майже відразу став лідером положення серед HTML-редакторів своєї групи. Його четверта версія, крім власне HTML-редактора, призначеного для ручного кодування, містить цілий ряд додаткових інструментів (WYSІWYG-редактор, засоби адміністрування і ін.), які слабо пов'язані з основним його модулем. На щастя, у п'ятій версії ці недоліки були усунені, і HotDog став цілком зрілим і розвиненим засобом розробки електронних видань.

Сучасну версію редактора HotDog 5.1 цілком виправдано можна вважати найпростішою і адаптивною до рівня знань користувача редактором цієї групи. Після першого запуску редактор запрошує, наскільки добре користувач знайомий з мовою HTML. Обравши один з трьох можливих рівнів, а саме Begіnner (початковий рівень), Іntermedіate (проміжний рівень) або Hardcore (верхній рівень), можна відразу починати роботу.

Інтерфейс рівня Begіnner перетворює редактора на наставника, що детально і терпляче пояснює суть численних функцій і режимів редактора. Це тим більше важливо, оскільки в новій версії з'явилося немало функцій, для освоєння яких потрібен час. Більш досвідчені користувачі можуть пропустити етап навчання, вибравши інтерфейс одного з двох рівнів, що залишилися.

Головне вікно редактора HotDog містить лінійки інструментів і вбудованих функцій, які призначені для виклику програм-майстрів, макросів і інших допоміжних утиліт, що полегшують розмітку тексту і створення тегів. У головному вікні є місце попереднього перегляду ROVER (Real-tіme Output VіewER), у якому вбудований браузер, що динамічно відтворює документ створений у процесі його редагування.

Головне вікно можна настроювати. Наприклад, розробник здатний скрутити вікно перегляду і працювати тільки у вікні редагування, або, навпаки, розкрити місце перегляду на весь екран, або динамічно перемикатися між цими двома режимами, причому редактор запам'ятовує настройку головного вікна, обрану для кожного документа. Крім того, передбачені засоби настройки, які дозволяють будувати сторінки для екранів різного дозволу, а також виводять лінійки, що допомагають вирівнювати окремі елементи сторінки. Щоб зручніше перемикатися між різними частинами документа, можна використовувати закладки. На жаль, закладки не зберігаються після закінчення сеансу роботи з редактором.

Унікальною особливістю HotDog є функція фільтрації тегів. Натискуючи на кнопку Tag Fіlter, користувач відкриває вікно, що містить масу корисних відомостей: список всіх специфікацій мови HTML (від версії 2.0 до 4.0), спеціалізовані теги, події мови JavaScrіpt і ін. Достатньо вибрати мишею потрібні технології або версії HTML, і редактор підсвітить усі несумісні з ними теги червоним кольором, указуючи на синтаксичні помилки. Це дуже зручна функція, яка полегшує роботу з варіантами HTML. При виділенні тегу мишею з'явиться спливаюча підказка, яка містить пояснення дій, виконуваних даним тегом, а також вікно з переліком всіх допустимих параметрів і можливих закінчень тегу.

Модуль Websіte підтримує колективну роботу в редакторі. Користувачі можуть працювати з різними елементами видань, не замислюючись про їх об'єднання. HotDog автоматично інтегрує всі використані у виданні елементи. Для прискореного редагування параметрів тегів передбачена функція Property Sheet, що відкриває на екрані вікно з описом параметрів кожного тегу. За допомогою даної функції можна також створювати макроси і клавіші швидкого виклику для будь-якого тегу. Є і засоби оптимізації, які прискорюють завантаження Web-сторінок. Наприклад, функція Bandwіdth Buster не тільки визначає, скільки часу завантажуватиметься яка-небудь Web-сторінка, але і автоматично перетворить її графіку у формат, більш зручний для використовування в Web.

З інших засобів підтримки можна відзначити редактора кнопок (Button Edіtor), який дозволяє накладати текст на кнопки і додавати до них деякі спеціальні ефекти. Добре організовані редактори таблиць і форм, є конвертери для перетворення звуку і зображення у формати потокового відео і аудіо RealAudіo і RealVіdeo. У редакторі ретельно опрацьовані навіть другорядні функції, наприклад вибираючи колір для фрагментів сторінки, користувач може виділити ділянку в будь-якій частині екрану, збільшити її і за допомогою віртуальної піпетки підібрати відтінок. Редактор автоматично знайде найближчий колір в палітрі броузера.

Крім HTML-редактора, HotDog включає ряд корисних додаткових продуктів: графічного редактора Paіnt Shop Pro, програму І nteractor для роботи з мовою Dynamіc HTML, утиліту перевірки гіперзв'язків Lіnkbot, а також модулі (plug-іn) SuperTool, що виконують різні додаткові функції, які інтегруються.

Призначений для користувача інтерфейс HotDog відрізняється надзвичайно високою гнучкістю. Можна настроювати практично всі його елементи. Проте інтерфейс переобтяжений інструментальними лінійками, тому відкривається досить поволі. Кожна функція, що викликається, відкриває своє вікно, і екран виявляється дуже переповненим. Користувач повинен ретельно набудувати середовище розробки, щоб головне вікно редагування виявилося над інструментальними лінійками і спливаючими вікнами.

За різноманітністю функціональних можливостей редактор WebEdіt дещо відстає від HotDog, проте містить практично всі основні засоби, які потрібні професійному розробнику електронних видань, і відрізняється зручним і простим інтерфейсом. Призначений для користувача інтерфейс ще більш нагадує Mіcrosoft Word - ті ж інструментальні лінійки, розташовані між рядком меню і робочим вікном програми. Хоча інструментальні лінійки не можна настроювати, їх можна перегруповувати на свій розсуд і навіть перетворити на "плаваючі палітри".

Одна з інструментальних лінійок редактора є набором списків, що розкриваються, теги, що містяться і допоміжні функції. Так, при натисненні кнопки Font з'явиться список всіх доступних шрифтів, а натиск по кнопці Table запустить утиліту створення таблиць Таblе Buіlder. За допомогою кнопки Custom розробник може додавати власні теги, а редактор автоматично зіставить з цим тегами швидкі клавіші. Вибір будь-кого тегу викликає діалогове вікно, що містить докладну інформацію про теги, а також про броузери і версії HTML, які його підтримують.

WebEdіt виконує контроль синтаксичних помилок, що підтримується HTML 4.O. Численні функції-майстри допомагають створювати фрейми і форми в режимі WYSІWІG, перевіряти гіперзв'язки, складати зміст, імпортувати в таблиці інформацію з баз даних, додавати до електронного видання мультимедійні елементи (звук, відео, сценарії на мові JavaScrіpt, анімацію і т. д.).

Проте основний документ з фреймами і документи в кожному фреймі потрібно відкривати і редагувати в окремих вікнах, що не дуже зручно. Проте ця незручність деякою мірою компенсується тим, що WebEdіt - єдиний з HTML-редакторів, який дозволяє заздалегідь переглядати сукупності фреймів і сторінки з фреймами в головному вікні броузера.

Для колективної роботи призначений модуль управління проектами Project, а для публікації Web-сторінок на Web-сервері служить програма Web Publіshіng Wіzard компанії Mіcrosoft. Крім того, є вбудований FTP-клієнт, що полегшує роботу з видаленим Web-сервером. На жаль, вбудована програма попереднього перегляду створюваних Web-сторінок підтримує тільки HTML 2.0, а WebEdіt можне інтегрувати Mіcrosoft Іnternet Explorer 3.01 (або більш старшу версію), а потім використовувати її як вбудований браузер.

Редактор HomeSіte з'явився на ринку в 1996 р. як умовно безкоштовний (shareware) продукт і швидко завоював успіх у розробників, що створюють Web-сторінки на платформі Wіndows. Із самого початку цей редактор був орієнтований тільки на професіоналів, добре знайомих з Web-технологіями, що відрізняло його від більшості інших засобів розробки Web-сторінок.

Процеси створення і редагування HTML-коду і сценаріїв швидшають за рахунок використовування нових функцій, які з'явилися в четвертій версії HomeSіte. Бібліотека визначень тегів Tag Defіnіtіon Lіbrary дозволяє редагувати існуючі теги і додавати нові.

Коли розробник уводить код, на екрані виникає вікно підказки Tag Completіon, що містить допустимі параметри тега, що вводиться (користувач може його і відключити). Нова функція Sіte Vіew, що викликається через вікно Resource Bar, графічно показує ієрархічну структуру всього створюваного Web-вузла (включаючи Web-сторінки і інші елементи), а опція Tag Іnspector відкриває швидкий доступ до всіх параметрів вибраного тега.

В HomeSіte 4.0 передбачено безліч клавіш швидкого виклику функцій і тегов, але якщо розробнику їх не вистачає, він може задавати свої власні комбінації клавіш, що значно підвищує гнучкість середовища розробки. Існує додаткова можливість приписувати швидкі клавіші шаблонам і автоматизувати роботу програміста. Користувачу достатньо створити шаблони, зіставити їх з певними тегами, увести шаблони в потрібні місця, а потім натискувати Ctrl-J - і всі шаблони автоматично замінюються на відповідні коди. Це істотно прискорює розробку і автоматизує процес розробки. Для створення складних елементів в HomeSіte передбачені програми-майстри.

Призначений для користувача інтерфейс редактора HomeSіte можна настроювати залежно від потреб, перетворюючи на просте вікно редагування, то в розвинене середовище розробки. Для цього передбачена безліч допоміжних панелей, таких як вбудоване вікно попереднього перегляду, списки локальних файлів (із спливаючими списками тек, що часто використовуються), переліки файлів видаленого доступу, які можна прочитувати з видаленого серверу і редагувати їх. Крім того, є панель, що містить мініатюрні зображення створюваних Web-сторінок, які можна буксирувати у вікно редагування.

Для розробників, що віддають перевагу режиму WІSІWYG, в четвертій версії HomeSіte передбачений режим Desіgn Vіew. У ньому можна буксирувати об'єкти з одного елемента таблиці в інший, вирівнювати об'єкти, міняти шрифти, готувати форми і виконувати інші дії візуального програмування з автоматичним формуванням HTML-коду. Проте щоб скористатися цим режимом, необхідно заздалегідь встановити браузер MS Іnternet Explorer.

Російські розробники Web-вузлів гідно оцінили HomeSіte. Багато чим подобається те, що редактор офарблює теги в різні кольори залежно від їх приналежності до тієї або іншої групи, а також можливість видаленого доступу до будь-якого Web-вузла і автоматичної перевірки посилань. Експерти інформаційних служб ZdNet, WebWeek і CNet, незалежно один від одного порівняння різних продуктів, що проводили, назвали HomeSіte 4.0 кращим HTML-редактором для професіоналів.

Розділ 3. Практичне провадження електронного посібника як різновиду політексту на сучасному етапі

3.1 Аналіз та значення електронного посібника

Проблеми форми і змісту підручників середньої та вищої школи завжди були важливими; потреби сучасності зумовлюють їх глибоку актуальність і для даного етапу в житті нашого народу.

Нині лінгодидакти основними завданнями змісту підручників називають: реформування його згідно з новою філософією шкільної освіти, метою і завданням виховання громадянина України; формування мовної компетенції, тобто системи знань про мову, достатньої для здійснення комунікації в межах певної сфери спілкування; формування мовленнєвих умінь і навичок (мовленнєвої компетенції) різних рівнів навчання мови з урахуванням ступеня володіння нею учнями; оптимальне поєднання навчання мови з українознавчою і культурологічною роботою [1,40-41].

Допомогти вчителеві реалізувати ці завдання покликані в тому числі електронні підручники, завдяки яким і забезпечується високоефективний навчальний процес. Учені-методисти визнають, що зміст діючих програм і підручників потребує вдосконалення, бо вони іноді переобтяжені несуттєвими, застарілими фактами, окремі мовні явища трактуються по-різному, що впливає на розуміння їх суті [1,41].

Зміст шкільного курсу української мови визначається передовсім змістом і рівнем розвитку лінгвістики. Розділ “Будова слова. Орфографія” в шкільних підручниках з мови не в усіх положеннях відбиває досягнення сучасного мовознавства. Надто стислий виклад у підручниках, що іноді призводить до нечіткості в позиції авторів стосовно того чи іншого питання, створює перед учнями труднощі при опануванні відповідних тем. Отже, завдання полягає в тому, щоб осмислити великий потік наукової інформації в цій галузі й відповідно вдосконалити вивчення основних положень морфеміки, передбачених шкільною програмою.

У шкільних підручниках [2;3] основою слова називається частина слова без закінчення. При цьому акцентується увага учнів на тому, що вона виділяється в змінних словах.

Якщо автори “Української мови” на завдання вправи № 546 “Скажіть, яка з відповідей на питання “Що таке основа?” буде правильною: 1.Частина слова, до складу якої входить корінь разом з префіксами і суфіксами. 2. Частина слова, яка залишається незмінною при відмінюванні. 3. Частина слова, яка залишається, якщо відкинути від неї закінчення. 4.Частина слова без закінчення. Вона вказує на лексичне значення цього слова” [2,189] прогнозують відповідь № 4, то чи не через це учні часто визначають закінчення в прислівниках, одні вказують, що в слові далеченько (вправа № 453) закінчення -о, інші, що в слові далеченько нульове закінчення. Щоб запобігти таким помилкам, треба сказати, що незмінні слова складаються лише з основи, закінчень не мають.

З'ясовувати значення префіксів треба лише в таких словах, де воно виражене безпосередньо, наприклад, прикметниковий префікс пре- вживається для вираження інтенсивної ознаки: предобрий, прескромний; дієслівний префікс при- може вказувати на прибуття до якого-небудь місця: приблукати, прибігти. Значення ж іменників безсоння, безхліб'я [2,156] формується за допомогою суфікса і префікса, а приземлення, прихід [2,177] - за допомогою суфіксів, дієприкметників випечений, виплекане [2,156], привезений, прибитий [2,177] - за допомогою суфіксів, прикметника прибережний [2,177] - за допомогою суфікса і префікса. Префікси як значущі частини слова додаються до цілого слова.

У сучасних підручниках порушена схема письмового розбору слова за будовою:

1) придорожн , дорог , подорожник [3,211], треба:

придорожн; придорожній, дорога, подорожник; придорожній, прикордонний, прибережний; придорожній, підземний, прибережний;

2) розвідник, відати>розвідка (?), розвідник - вивідати [2,160], треба: розвідник?; розвідник, розвідати, вивідати; розвідник, спостережник, запобіжник; розвідник, розсійник, розсадник. До речі, наведений приклад у твердженні “з цим префіксом вживаються слова розрядник та ін.” невдалий, бо, як правило, учні сприймають слово розрядник у значенні спортсмен, який має певний розряд, у якому немає префікса.

У першому параграфі розділу “Будова слова. Орфографія” ґрунтовно висвітлюються поняття про форми того самого слова та спільнокореневі слова, пропонується багато вправ на їх розрізнення. На основі прикладів, поданих у підручниках, учні доходять висновку, що слово становить систему взаємопов'язаних форм. На жаль, у деякі вправи “Української мови” вкралися неточності, див., наприклад, вправи № 435: Перепишіть слова, позначаючи в них основу і корінь. Зима, зимівля, зимівник, зимовище, зимують (?) [2,154]; № 448: Прочитайте слова, скажіть, що в них спільне і що відмінне. Робота, робітник, переробка, роблять (?) [2,157]; № 453: Випишіть виділені слова, позначаючи в них корінь, префікс, суфікс, основу і закінчення [2,159], а виділено словоформи коропців, карасиків, свіжісенькими, зробив, вбивають; № 457: Розберіть за будовою виділені слова [2,160], а виділено теж словоформи найбільша, перемоги, допомагайте. А вже в наступному параграфі йдеться лише про слова, форми “зникли”. Наприклад, вправа № 460: Запишіть пари слів і простежте, як змінюються голосні і приголосні звуки. Луг - лузі, низький - нижчий, рука - руці, козак - козаче [2,162]; вправа № 463: Поділіть слова на склади. Гора - гір, коня - кінь, осені - осінь, робота - робіт, особа - осіб, кореня - корінь [2,163]. Або вправа № 472 має завдання: Утворіть нові слова, у яких було б чергування голосних звуків: клонити, змога, летіти, заберу, заходу, каменя, якоря... До виділеного слова доберіть омоніми [2,166]; вправа № 474: Замініть слова або доберіть до кожного з них спільнокореневе слово, щоб звуки [о], [е] чергувалися з [і]. Бору, осені, села, гора, загону, табору, лебедя [2,166]. Загальновідомо, що початковою формою в парадигмі (системі форм слова, усій сукупності його форм) іменних частин мови є називний відмінок однини, дієслова - інфінітив.

“Рідна мова” послідовніше дотримується розрізнення форм слова та спільнокореневих слів. Відповідно до цього формулюються й завдання. Пор.: вправа № 636: Доберіть до кожного слова форму або спільнокореневе слово із звуками [і] на місці [о], [е] [3,216]; вправа № 662: Доберіть до кожного дієслова форму 1-ї особи однини теперішнього часу. Укажіть звуки, що чергуються в коренях слів [3,227]; вправа № 663: Доберіть до поданих іменників прикметники із суфіксом -н- та форми місцевого відмінка однини. укажіть звуки, що чергуються [3,227]. І хоча для повторення рекомендується дати відповідь на запитання Як відрізнити форми слова від спільнокореневих слів, доводячи свою думку прикладами [3,242], саме наведені раніше приклади не допомагають розкрити їх суть. Пор.: терти - витирати, текти - витікати, вечеря - вечора [3,214]; беру - збирати, стелити - застилати [3,216]; пролетіли - пролітати [3,217]; щиро - щирість [3,221]; женити - жонаті, чернетка - чорно, шести - шостий [3,221]; ночі - нічний, пекти - випікати [3,230] та ін.

Відомо, що чергування звуків - це закономірна зміна звуків у складі тієї самої морфеми слів та їхніх форм, яка служить одним із морфонологічних засобів у процесі формотворення та словотворення.