На початку § 28 “Чергування звуків у значущих частинах слів” правильно підкреслюється, що ці фонетичні процеси відбуваються “при зміні форм слів та творенні спільнокореневих слів” [2,162], а в кінці пропонується дати зв'язну відповідь на запитання: Що таке чергування звуків? Коли відбувається чергування звуків? [2,172]. Але приклади подаються хаотично, без урахування того, що чергування звуків реалізуються у випадках словозміни і словотворення. Пор.: беру - збираю, терти - витирати [2,162]; беру - вибирати, текти - витікати, вечеря - вечора, пекти - випікати, стелю - застилати, беру - забирати, пекти - випікати, виперу - випирати [2,163]; вечоріти - вечеря, шести - шостий [2,164]; друг - дружно - друзі, садити - саджу - насадження, ходити - ходжу - сходження [2,165]; берегти - зберігати, почепити - чіпляти, гонити - заганяти, дерти - видирати, плести - заплітати, терти - розтирати [2,166]; плести - заплітати, текти - витікати [2,169]. Ці й багато інших подібних прикладів порушують принцип науковості. І справді, пара беру - збираю не може бути ілюстрацією чергування голосних ні при словозміні, ні при словотворенні.

Окремі правила заплутані, важкі для сприйняття. Наприклад, у темі “Чергування голосних у дієслівних коренях” читаємо: Буква и пишеться в префіксальних дієсловах після букв, що позначають приголосні звуки перед [р], [л] і наголошеним суфіксом -а(я): беру - збирати, стелити - застилати. У деяких дієслівних формах звук [е] випадає і чергується із звуком [и]: терти - тру - витирати [3,216]. Незрозуміло, чому говориться про префіксальні дієслова з буквою и. Лексеми типу застилати, збирати за морфемною будовою префіксально-суфіксальні, а за способом творення суфіксальні. У префіксальних дієсловах може писатися й буква и: завмерти - завмирати. За шкільним правилом буква и пишеться перед складом з наголошеним [а]. Наведені приклади до чергування голосних [е] - [и] в дієслівних коренях не відповідають принципові науковості. Так, із пари беру - збирати виходить, що від форми теперішнього часу беру утворена форма інфінітива збирати. А в “Українському правописі” це правило подано просто, одним рядком: У дієслівних коренях випадний е чергується з и перед л, р [4,14]. Не слід забувати, що чергування відбувається при словозміні або словотворенні, отже, приклади повинні бути вмотивовані: витерти - витру, витерти - витирати.

Потребує доопрацювання правило: В українській мові, як і в російській, при зміні й утворенні слів може відбуватись чергування приголосних [г] - [ж] - [з], [к] - [ч] - [ц], [х] - [ш] - [с]: нога - ніжка - нозі, порох - запорошений - у поросі [2,165]. Поміркуймо: 1) Хіба у словоформах нозі, у поросі, на руці наявні приголосні [з], [с], [ц]? Отже, [г], [к], [х] чергуються із [з/], [ц/],[с/]. 2) Чому відсутні приклади на чергування [г], [к], [х] із [з/], [ц/], [с/] при словотворенні? 3) А в російській мові спостерігається чергування [г], [к], [х] із [з/], [ц/], [с/]? Пор.: нога - ноге, рука - на руке. 4) Чи дієприкметник запорошений утворюється від іменника порох, як це випливає з наведених ілюстрацій? Варто додати до переліку приголосних, що чергуються в українській мові, [ґ] - [дж] - [дз/].

Уточнити необхідно правило про букви е - и в коренях дієслів. Чому стверджується, що в коренях дієслів на місці е (?) пишемо букву и, якщо вона стоїть перед складом з наголошеним а (я): стелю - застилати, перу - випирати [2,167]. У дієсловах застилати, випирати ніколи не було е, і співвіднести їх необхідно з формами доконаного виду: застелити - застилати, випрати - випирати. Те саме стосується й правила про букви е - і в коренях дієслів: У коренях дієслів на місці букви е (?) пишемо і, якщо вона стоїть перед складом з наголошеним а (я). Наприклад: летіти - літати, пекти - випікати [2,169]. Чому на місці букви е? На українському мовному ґрунті [і] в цих словах розвинувся з h. Пару слів пекти - випікати необхідно замінити на випекти - випікати.

У правилі про написання слів, пов'язаних з чергуванням голосних звуків, говориться про букву а в дієслівних коренях, а приклади наводяться з іменними коренями: лоск - ласкавий [2,168].

Треба уважно переглянути приклади в § 29. Так, у словах знати, безпечний, презирство називаються неіснуючі префікси з-, без-, пре- [2,174 і 177]; у вправі № 503 виділяються для розбору за будовою слова розходився, змальованих, сходило [2,176]. Учні ще не підготовлені для правильного виконання завдання, бо не вивчали творення дієприкметників і форм минулого часу.

Характерне для сучасної української мови таке явище, як уживання [е], [о] після шиплячих та [й], має історичне коріння, воно успадковане нашою мовою від давнішої доби її життя, коли відбувся процес лабіалізації і переходу [е] в [о] після [ж], [ч], [ш], [дж] та [й] перед складом з твердим приголосним. Писемні пам'ятки фіксують перехід [е] в [о] в дуже давні часи, починаючи з ХІ ст.; отже, це вже історична спадщина, що не зумовлена діючими в мові фонетичними закономірностями, причому в сучасній мові наявні численні порушення правила вживання [е], [о] після шиплячих та [й]. Невипадково, у цій темі наводяться окремі слова як ілюстрації: жолудь, шепіт, бджоли, шовк, чорний [2,164], а значить, немає підстав твердити, що “при зміні й творенні багатьох слів в українській мові [е] чергується з [о] після [ж], [ч], [ш], [й]” [2,164].

Не всі правила підкріплені ілюстраціями, зокрема відсутні приклади на вживання [о], [е] після [й] [2,164].

Деякі завдання нечітко сформульовані, наприклад, у вправі № 450: Якого значення надають окремі суфікси словам? [2,158]. Чому окремі? Деякі, не всі; поодинокі?

Трапляються дрібні, але прикрі недогляди: профіксом [2,160] замість префіксом; у відкритих складах виступає о, е, у закритих - і [2,163], треба: [о], [е], [і]; звук [і] чергується з [о] або [є] [2,169], треба: [е]; чергування приголосних [в] - [вл] [2,165], треба [вл/].

Такі помилки іноді спотворюють зміст завдання. Наприклад, у вправі № 474 вимагається: Замініть слова або доберіть до кожного з них спільнокореневе слово, щоб звуки [о], [е] чергувалися з [і] [2,166] замість: Змініть слова...

Погане враження справляють також невправності такого типу, як у вправах № 429 [2,152]: Запишіть, ставлячи замість крапок (де вони?) закінчення; № 432 [2,152]: Прочитайте виразно. Випишіть з нього (з чого?) змінні слова; № 434 [2,153]: Перекладіть виділені (де вони?) слова.

Труднощі для сприймання матеріалу становить різне графічне оформлення, пор.: основа -тепленьк-, основа слова - розвідник [2,160]; перед суфіксом -а(я), перед суфіксом -ува(юва) [3,216]; слова з префіксом: превесело, приміський, припечений [3,238].

Подані в § 20 [2] і § 21 [3] основні випадки чергування [у] - [в] дуже часто порушуються: визначте у тексті [2,152], значення у кожної групи слів [2,154], в неї входять [2,160], в закритих [2,163], букви е - и у коренях дієслів, букви о - і, е - і у коренях слів [2,167], наголос в дієслівних коренях [2,168], букви о - а у коренях слів, букви е - і у коренях дієслів [2,169], букви з - с в префіксах [2,174], букви е, и у префіксах [2,175], виділено у реченні [3,205], звуки у коренях [3,213], префікси роз-, з- вжиті [3,233], букви е - и у префіксах [3,234], чому у корені слова [3,243] та ін.

Уважаємо, що шкільні підручники не повинні відступати від правил пунктуації, закріплених чинним правописом. Після паспортизованого речення або тексту крапка не ставиться, не ставиться також після прізвища перед дужкою. Отже, згідно з діючими правилами треба оформляти так: вправа № 426 [2,151]: А ми в саду поставили “їдальні” для пташок і в зимову пору підгодовуємо їх (За О.Копиленком). Вправа № 432 [2,153]: Та це тільки нам так здається, насправді ж мовні викрутаси, особливо в формах вітань, підривають справжню взаємоповагу, доречну стриманість у виявленні почуттів, яких у багатьох випадках ще ж і нема... (В.Скуратівський). Вправа № 450 [2,158]: ...весняна вода, як воля, молода! (Леся Українка). Вправа № 601 [3,207]: Дочекаюсь весни і посаджу гілки в землю, як і обіцяла хорошій людині (З календаря).

Описані факти не створюють підґрунтя для того, щоб регламентація знань, умінь і навичок була спрямована на практичне засвоєння лінгвістичної теорії, активізацію комунікативних умінь і навичок, на підвищення рівня навчальних досягнень.

Автори шкільних підручників мають великі можливості вдосконалювати лінгвістичний аспект навчання мови, адже підручники перевидаються майже щороку. Та скласти бездоганні підручники - річ неможлива. Це - аксіома. Крім того, можна скласти електронні посібники, що значно поліпшать роботу як учителя, так і учня.

Матеріал підручника необхідно використовувати для формування в учнів уміння міркувати, ставити запитання, шукати власні відповіді, критично розглядати тему, робити власні висновки й підтверджувати їх правильність доказами. Створення навчальних ситуацій, у яких апробуються такі вміння, не лише підвищують інтерес учнів до предмета, а й сприяють успішній соціальній активності особистості.

В національній доктрині розвитку освіти України у ХХІ ст. зазначено, що головна мета української системи освіти створити умови для розвитку і самореалізації кожної особистості як громадянина України, формувати покоління, здатне навчатися впродовж життя створювати і розвивати цінності громадянського суспільства.

Система освіти має забезпечувати формування особистості.

Пріоритетом державної політики є:

особистісна орієнтація освіти;

удосконалення системи неперервної освіти та освіти впродовж життя;

формування у дітей і молоді цілісної наукової картини світу і сучасного світогляду, здібностей і навичок самостійного наукового пізнання.

Червоною ниткою в доктрині проходить завдання створення такої системи освіти, яка була б особистісно-орієнтовною, тобто щоб плекати в кожному, хто навчається, самодостатню самостійну особистість. [3, 2 с.]

Для того щоб втілити ідеї доктрини в життя, необхідно подолати ряд перешкод.

Неузгодженість з санітарно-гігієнічними вимогами та державними стандартами приводить до того, що перевантажені підручники стають шкідливими для здоров'я дітей.

Необхідно, щоб вони стали найбезпечнішими і найкориснішими.

Отже, книжка може бути небезпечною для здоров'я дитини, Перевантаження шкільного віку негативно впливає на кровоносну, імунну та інші системи чутливого дитячого організму.

Тому необхідно вирішити проблему підручників.

На думку віце-президента Академії педагогічних наук Олександри Савченко, новий інтегрований підручник має створювати команда - автор і видавництво, де мають бути враховані методологічні, психологічні і дидактичні компоненти.

Ті підручники, що маємо сьогодні, - зазначив директор видавництва “Педагогічна преса” Юрій Кузнєцов, - складено здебільшого за науковим принципом. Курс мови і природознавчих наук подається так само, як в інститутах. Це означає, що наші підручники за своєю структурою і змістом спрямовані на відтворення системного курсу науки. Але це неправильно, оскільки учень, який закінчив школу, повинен за обсягом мати знання академіка.

Тож центральним питанням у концепції підручника, яка визначає його структуру, є те, що вона має бути структуротворчою. Досі шкільні книги складали за науковою системою кожної науки. На це орієнтовані автори. І невипадково, оскільки всі вони передусім науковці-педагоги. На це орієнтувались видавництва. Такий підхід треба змінювати. [7, 3 с.]

Якою ж має бути концепція електронного підручника? Вона повинна бути, справді педагогічно-науковою або дидактично-науковою. На першому плані мають бути проблеми виховання й навчання.

Основна мета школи і, зокрема, підручника - вчити думати. Як поєднати цю педагогічну концепцію з науковою - ось у цьому мистецтво. Це винахід. І коли таке відбувається, тоді ми маємо підручник нового покоління. Ця проблема потребує лабораторних досліджень. Однак, як показують спостереження, у справі перебудови школи і підручників створюються специфічні “ножиці”. З одного боку - яскраві педагогічні ідеї. З другого - відсутність сучасного методичного арсеналу [1, 246 с.].

Застаріла система навчання шкідливо впливає на створення підручників нового покоління.

Адже набагато легше таким педагогам використовувати підручники, де має місце інформаційно-пояснювальний метод. Велика увага надається виключно слову вчителя. Такі методи посилюють активність педагога, і, як наслідок, пізнавальна діяльність учнів стає пасивною. Послаблюється самостійність учнів, не формується узагальнення їхніх знань.

Отже, єдиний вихід у такій ситуації - це створення підручників нового покоління й відповідного методичного арсеналу.

Треба, щоб учні здійснили самостійні кроки до істини. Наприклад, перш ніж дитина навчиться ходити, перші кроки вона повинна зробила сама. Ці кроки невпевнені і часом боязливі. Щось подібне відбувається з людським мисленням.

На І етапі після пояснення нової теми необхідно, щоб вчитель запропонував учням самостійно, користуючись підручником, письмово або усно дати відповідь на два-три запитання. Тут треба, щоб діти методом проб і помилок виконали самостійно завдання.

Якщо на уроці буде надаватись велика увага виключно слову вчителя, то і вдома учні будуть працювати з підручником невміло й нераціонально.

Отже, необхідно, щоб у підручнику в кінці параграфа були нескладні запитання. Саме тут слід дотримуватися оптимальної міри труднощів навчальних проблем і задач. “Якщо не додержувати міри труднощів, дитина, не будучи в змозі розібратись в запропонованому матеріалі, почне мимоволі механічно запам'ятовувати. Тоді високий рівень труднощів з позитивного чинника перетвориться в негативний”[4, 51с.]. Особливо важливо дотримуватись принципу поступовості в нарощуванні складності.

ІІ етап - відтворювальна здатність учнів включає оперативність знань, показує готовність учнів до праці, формується системність засвоєних знань.

На цьому етапі дії учнів усвідомлені, але нестійкі до нових ситуацій. Вчителю необхідно пропонувати учням задачі й завдання за окремим зразком, змінюючи числові значення величини.

Таким чином, діти будуть готові до праці, і тільки тоді необхідно їм пропонувати завдання за окремими вказівками. Наприклад, у задачі треба використати другий закон Ньютона.

Далі необхідно здійснити класифікацію об'єктів на основі суттєвої ознаки. Прикладами класифікаційних таблиць, які мають важливе наукове значення, може бути періодична система хімічних елементів Д.І.Менделєєва, яка дала можливість встановити закономірні зв'язки між структурою атомів, хімічними властивостями елементів і їх положенням у системі, таблиця елементарних частинок.

Необхідною умовою формування глибоких знань є їхня систематичність, яка вимагає від учителя певних зусиль.

Отже, модель формування в учнів узагальнених вмінь працювати з електронним підручником фізики гармонійно поєднує виховання і науковість.

Таким чином, ми плекаємо в кожному, хто навчається, самодостатню самостійну особистість. Таке навчання не тільки не шкодить здоров'ю дітей, а, навпаки, загартовує їх.

Отже, в підручниках нового покоління необхідно враховувати можливості людського мислення (модель). І для того, щоб електронні посібники жили вічно, необхідний методичний арсенал і відповідна підготовка педагогічних кадрів.

Таким чином, буде втілена в життя національна доктрина розвитку освіти України в ХХІ столітті.

3.2 Електронні посібники та системи підтримки навчального процесу

Поява і розвиток всесвітньої мережі Інтернет відкрила великі можливості в сфері навчання, і передовсім організації його нових форм. Одною з них є система дистанційного навчання [2].

Дистанційна освіта дає ряд можливостей, серед яких: доступність навчатись і підвищувати свою кваліфікацію, не відриваючись від місця роботи; також в системі дистанційного навчання викладач (тьютор) може розробити відповідний підхід до учня, і це майже вирішує проблему відставання учнів з різних предметів.

На відміну від заочної форми навчання, у дистанційній освіті учень має змогу постійно підтримувати контакт з учителем, телефоном, електронною поштою. Надзвичайно важливою є змога отримувати необхідні знання, користуючись електронними бібліотеками всього світу.

У цій системі проблема українських електронних підручників є актуальною, і в даному напрямку розпочалися певні пошуки, як, наприклад, створення підручника з культурології [1].

В 2000р. в Донецькій області прийнята програма дистанційного навчання дітей [1]. Проте питання створення українського підручника з літератури рідного краю в такому зрусифікованому регіоні, як Донеччина, стоїть особливо гостро.

Авторами Фесенко О.А. та Грищенко С.К. була зроблена перша в Україні спроба створення електронного підручника з курсу літератури рідного краю -- за творчістю відомих на Донеччині письменників-земляків.

Проаналізуємо створений підручник за окремими параметрами.

Оформлення. Підручник має бути таким, щоб ним було приємно й зручно користуватися, він має заохочувати до пізнання. Тому розробили дизайн електронного підручника з літератури рідного краю так, щоб, відкривши його, в учня не з'являлось бажання одразу його закрити, а виникла зацікавленість і прагнення працювати далі. Для цього оформили підручник у вигляді ошатної книжкової полиці, на якій стоять книжки з творами авторів. При натисканні мишкою на книжку відкривається розділ про обраного автора. А вже в самому розділі є ряд підрозділів, а при активізації їх мишкою з'являються параграфи, у яких подається навчальний матеріал.

Структура. Метою було так структурувати розділи, щоб в учня склалось цілісне враження про кожного з авторів, представлених у посібнику. Подання тем в підручнику наступне. На першій сторінці кожного підрозділу є портрет автора, підібрати який ми намагались так, щоб він не нагадував стандартні портрети з радянських підручників, коли образ письменника зазвичай виражав офіціозну застиглість обличчя і постави. На цій же сторінці представлено перелік веб-сторінок, присвячених письменнику. Це зроблено для зручнішої навігації сторінками посібника.

Електронний підручник складається з розділів, присвячених авторам, та розділу “Література”, де вміщено посилання на електронні та друковані джерела, які використано в підручнику. За основу електронного підручника став сайт “Література рідного краю”, розташований в Інтернеті за адресою www//donbaslіt.skіf.net.

Кожний з розділів про письменників має таку підструктуру:

1. Твори. В цьому підрозділі підібрані поезії чи проза кожного з авторів, який вивчається. Здійснено це відповідно до програмових вимог, з урахуванням принципу вікової приналежності та культуровідповідності. Намагались підібрати такі твори, щоб зворушити й зацікавити школяра, пробудити в ньому любов до своєї Батьківщини, свого народу і свого краю, збудити естетичні вподобання. В підручнику представлено таких авторів: В.Сосюри, М.Руденка, І.Світличного, І.Дзюби, О.Тихого, В.Стуса, В.Голобородька, В.Біляєва, Л.Лимана, кожен з яких або народився і провів молоді роки на Донеччині (І.Світличний, І.Дзюба), або присвятив частину своєї творчості донецькій тематиці (В.Сосюра, В.Голобородько, В.Біляїв, М.Руденко, О.Тихий).

В.Сосюра народився на Донеччині, тут минуло його дитинство, і рідному краю присвячено велику кількість його поезії. М.Руденко народився на Донеччині, був засуджений в Дружківці, В.Голобородько вчився в Донецькому державному університеті, І.Світличний народився на Донеччині, І.Дзюба народився тут, вчився, друкувався в студентські роки, О.Тихий народився у донецькому краї і працював у школах Донецької області, В.Стус вчився і працював тут вчителем, В.Біляєв народився в Донецьку, писав і пише про рідний край, Л.Лиман провів юність у Краматорську.

Життя і творчість їх подаються за певною системою. Розглянемо для прикладу розділ про В.Голобородька, у якому подано такі поезії: “Самовбивці”, “Міждо мир хрещений”, “Ми йдемо”, “Риплять хвіртки”. Тематика їх різна. Наприклад, вірш “Риплять хвіртки” сповнений трагічного смутку шахтарської долі, у вірші “Самовбивці” зображається трагедія т.зв. малоросійства, для якого навіть “немає місця на своїй землі”. Натомість вірш “Ми йдемо” про інше, у ньому йдеться про переможну ходу народу, якого не спинять “контраргументи, що їх здобувають із мертвих джерел”.

2. Біографія. Цей підрозділ представлено такими розділами:

а) Біографічні дані про найвизначніші події з життя та творчості письменника, які відігравали в його житті визначну роль. Наприклад, у розділі, присвяченому В.Стусу, йдеться про те, коли вийшла його перша поетична збірка, коли він зазнав перших переслідувань за свої погляди, коли було написано інші його твори і як складалося його подальше життя.

б) Статті літературознавців. У підручник увійшли статті таких відомих авторів: Лук'яненка Л., Шевельова Ю., Жулинського М.Г. та ін. У їх статтях учень може знайти багато цікавих фактів з життя та аналіз творчості письменника. Наприклад, в статті Л.Лук'яненка “Олекса Тихий” розповідається, якою людиною був О.Тихий, а в статті Ю.Шевельова “Трунок і трутизна. Про палімпсести Василя Стуса” переконливо аналізується одна із збірок поета.

в) Тести, за допомогою яких можна систематизувати, закріпити знання про автора, що вивчається. В основу побудови тестів закладені завдання, які повинні оцінити знання учнів про біографічні події (наприклад, основні дати із життя і творчості), громадську діяльність (участь в творчих спілках, в русі опору), особливості творчості (тематика, поетичні прийоми), знання творів (наприклад, ідентифікація уривків з віршів, визначення поглядів автора).

Посібник побудовано так, що при виникненні труднощів учень зможе ліквідувати прогалини в знаннях, звернувшись до попередніх розділів.

3. Посилання. На цій веб-сторінці подаються посилання на бібліотеки в Інтернеті, у яких можна ширше ознайомитись з творчістю автора.

Слід зазначити, що однією з визначних переваг дистанційного навчання є те, що учень може мати доступ до бібліотек у всьому світі, і якщо творчість одного з авторів, про яких ідеться в підручнику, його зацікавить, то він зможе дізнатись про нього так багато, скільки захоче.

4. Реферати. Цей розділ може ознайомити із студентською та учнівською творчістю з досліджуваної проблеми. Може виникнути питання, а чи варто учням взагалі в підручнику вміщувати посилання на колекції рефератів. Але ж учень все одно може наткнутись на них, подорожуючи мережею, та й до того ж гарно написана робота часто буває не гіршою від “легальної” критичної статті. То ж якщо учень справді зацікавиться творчістю письменника, можливо, він сам захоче додати свою роботу до тих колекцій.

Застосовувати електронний підручник можна у різний спосіб. Так, при наявності у школі комп'ютерного класу учні можуть безпосередньо на уроці літератури користуватись ним за певними завданнями вчителя. При відсутності електронних пристроїв учням надається можливість користуватись ними вдома або в іншому місці, обладнаному комп'ютерами. Сам підручник може бути скопійованим як на CD-rom, так і на дискетах.

3.3 Сучасний стан і перспективи розвитку видання електронних посібників

Електронний посібник як видання відносяться до класу продукції, що динамічно розвивається. Їх кількість збільшується швидкими темпами, а якість безперервно поліпшується.

Інтеграція поліграфічної продукції з електронними документами приносить тільки практичні вигоди. Так, перехід на цифрову форму дозволяє забезпечити збереження багатьох унікальних видів продукції, таких як стародавні рукописи. Навіть звичайні фотографії і картини втрачають з часом свої якості. Зберігання їх електронних копій дозволяє донести до подальших поколінь унікальні культурні шедеври. Нарешті, зберігання документів і видань в електронній формі дозволяє організовувати електронні бази даних, чітка структура і розвинені засоби пошуку і навігації в яких полегшують процес виявлення потрібних матеріалів і їх фрагментів. Як приклад можна послатися на Американське спеціалізоване видавництво медичної літератури Mosby-Year Book, у якому поява цифрової графічної бібліотеки дозволила за лічені секунди знаходити потрібні ілюстрації і поміщати їх в книги, внаслідок чого була досягнута значна економія часу і матеріальних засобів.

Для відповіді на питання про відносну цінність електронних видань і перспективи розширення їх виробництва слід провести дослідження в таких основних напрямах (інакше, отримати відповіді на перераховані питання):

чи збільшується цінність підручника в електронному варіанті, а якщо так, то в яких випадках і з чим це пов'язано;

які чинники впливають на якісні характеристики електронного видання з погляду читача;

чи достатній рівень розвитку технічних і програмних засобів створення електронної книги;

наскільки широко поширені індивідуальні і групові засоби для читання електронних видань;

наскільки сформувався ринок розповсюдження електронних підручників;

які потрібні зміни в традиційному видавничому бізнесі для успішного маркетингу і менеджменту електронних підручників та книг.

Безперечна більш висока споживацька цінність дитячих і учбових електронних видань, оскільки підвищується інтерес до матеріалу, що вивчається, і забезпечується можливість вживання нових, більш ефективних, технологій не тільки навчання, але і поступового залучення дітей в процес навчання в ігровій формі. Ці методики вже випробувані в багатьох країнах і на практиці довели свою ефективність.

Довідкові і наукові видання дозволяють більш простими засобами і в більш короткі терміни отримати необхідну інформацію (або короткі відомості, що дозволяють оцінити її необхідність користувачу і замовити її (у тому числі і в друкарському вигляді). Природно, що цінність таких видань, в порівнянні з друкарськими, істотно зростає.

З погляду чинників, що впливають на якісні характеристики електронних документів, найбільший інтерес представляє оптимізація призначених для користувача інтерфейсів.

Неухильно продовжується використання електронних видань в учбовій сфері. І багато в чому це себе виправдовує. Ефективність такої заміни тим вище, чім більш різноманітність навчальних посібників і нижчі їх тиражі.

Відповідь на питання про зміни в традиційному видавничому і друкарському бізнесі, необхідні для адаптації до нових інформаційних технологій, також вимагає широких і глибоких наукових досліджень.

Наскільки сформувався ринок розповсюдження електронних видань і які потрібні зміни в традиційному видавничому бізнесі для успішного маркетингу і менеджменту електронних книг? Вітчизняні видавництва в більшості своїй успішно адаптувалися до сучасних медіа-технологій. Передові з них ті, які займаються випуском літератури за комп'ютерними і мережними технологіями. Практично всі вони використовують глобальну мережу для маркетингу і розповсюдження матеріалу. Разом з друкарським варіантом випускають видання на компакт-дисках, причому дуже поширені інтегровані видання, у друкарський підручник вкладається супутній компакт-диск, програмний і ілюстрований матеріал, який доповнює і розвиває ті положення, які містяться в тій частині, що тиражована друкарським способом.

Надалі широке розповсюдження мультимедіа-технології і нестримний розвиток електронної комерції накладе жорсткі обмеження на конкурентоспроможність і навіть виживання підприємств галузі друку, орієнтованих на широкий попит. Переваги в реалізації навіть самої високоякісної продукції отримають ті, хто швидше і ефективно освоїв електронні способи комерції і обслуговування. Фірми, що не мають власної апаратної і програмної бази мультимедіа-технології, зазнаватимуть труднощів з отриманням замовлень, і їх продукція наражатиметься на небезпеку застаріти раніше, ніж дійде до споживача. Причому це неможливо компенсувати в межах власне процесу підготовки і випуску продукції. Таким чином, мережні електронні видання мають безперечні переваги щодо розповсюдження перед будь-якими друкарськими виданнями.

Виробництво як електронних видань, так і друкарської продукції все більш інтегрується в єдиний простір медіа-індустрії. Одночасно, у межах тієї ж медіа-індустрії відбувається процес інтеграції друкарських і електронних видань.

Висновки

Таким чином, з огляду на все зазначене, можна зробити такі висновки.

Світове суспільство, у тому числі й українська громадськість, живе у вік інформатизації - організаційний соціально-економічний і науково-технічний процес створення оптимальних умов для задоволення інформаційних потреб і реалізації прав громадян, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, організацій, суспільних об'єднань на основі формування і використовування інформаційних ресурсів.

Глобальна інформаційна технологія включає моделі, методи й засоби, що формалізують і дозволяють використовувати інформаційні ресурси суспільства. Концептуальний рівень визначає змістовний аспект інформаційної технології. Початкова інформація відповідно до поставленої мети піддається різним перетворенням, і їх динаміка відображається в інформаційних процесах. При цьому інформація може змінити і зміст, і форму уявлення.

Інтенсивний розвиток інформаційних і комунікаційних технологій сприяють інтелектуалізації всіх видів діяльності. Це, насамперед, відображається в галузі освіти.

Перспективною тенденцією в розвитку освіти, її доступності, індивідуалізації є застосування комп'ютерних навчальних систем.

Таким чином, у дослідженні розкриті теоретичні та методологічні аспекти використання електронного посібника як різновиду політексту; охарактеризований посібник як складову інформаційних технологій; надана класифікація електронним виданням; проаналізувані основні напрямки використання електронних посібників; показані методичні проблеми використання електронного посібника та основні заходи, що удосконалюють роботу з ним.

Перевагами електронних посібників та підручників є можливість багаторазової зміни і тиражування без великих матеріальних затрат, можливість настроювання для окремих користувачів, що дає змогу реалізувати принцип диференційованості навчання.

Суттєвою перевагою є можливість включати в них сучасні (у тому числі мультимедійні) способи представлення інформації, використовувати інтерактивні засоби контролю знань, у тому числі і самоперевірки.

Електронний посібник, як правило, містить сторінку-зміст, сторінки розділів з прямими і зворотними посиланнями на інші розділи і визначення, що містяться в них. Тож підручник можна використовувати як для вивчення всього курсу, так і будь-якого окремого розділу чи підтеми.

Слід зазначити, що більшість навчальних систем розраховані на тривалий час роботи з ними. Невідповідність кольорової гами вподобанням учня може привести до виникнення у нього втоми і, як наслідок, зниження ефективності засвоєння матеріалу.

Тому важливим елементом електронного підручника є можливість його налагодження за вимогами конкретного користувача.

З погляду чинників, що впливають на якісні характеристики електронних документів, найбільший інтерес представляє оптимізація призначених для користувача інтерфейсів.

Неухильно продовжується використання електронних видань в учбовій сфері. І багато в чому це себе виправдовує. Ефективність такої заміни тим вища, чим більша різноманітність навчальних посібників і нижчі їх тиражі.

Надалі широке розповсюдження мультимедіа-технології і нестримний розвиток електронної комерції накладе жорсткі обмеження на конкурентоспроможність і навіть виживає підприємств галузі друку, орієнтованих на широкий попит.

Переваги в реалізації навіть самої високоякісної продукції отримають ті, хто швидше й ефективно освоїв електронні способи комерції і обслуговування.

Фірми, що не мають власної апаратної і програмної бази мультимедіа-технології, зазнаватимуть труднощів з отриманням замовлень, і їх продукція наражатиметься на небезпеку застаріти раніше, ніж дійде до споживача. Причому це неможливо компенсувати в межах власне процесу підготовки і випуску продукції. Таким чином, мережні електронні видання мають безперечні переваги по частині розповсюдження перед будь-якими друкарськими виданнями.

Список використаної літератури

Размещено на Allbest.ru